Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Реструктуризацію виробництва"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Реструктуризацію виробництва".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Реструктуризацію виробництва"
1
Верба І.І., к.т.н., Даниленко О.В. к.т.н. та Самойленко О.В., к. т. н. "РЕІНЖИНІРИНГ – ЯК ШЛЯХ ТЕХНІЧНОГО ОНОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ". Перспективні технології та прилади, № 15 (19 грудня 2019): 6–12. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2019-15-1.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемам наукоємного машинобудування. Для України нагальним є відновлення машинобудування і імпортозаміщення. Але впровадження новітніх технологій у виробництво старої формації недоцільне Традиційні принципи організації виробництва, які орієнтовані на масове виробництво типової продукції, не є ефективними в умовах, коли ринок контролюється споживачами. Інноваційні підходи вимагають принципово нового типу виробництва – гнучкого, яке базою має інформаційні технології.
Основними інструментами створення підприємств відповідного рівня є інжиніринг та (навіть в більшій мірі) реінжиніринг. Інжиніринг вирішує питання підготовки і організації виробництва, керування підприємством, забезпечення реалізації продукції, а Реінжиніринг, натомість, є фундаментальним перепроектуванням всіх ділових процесів (реінжиніринг бізнесу), а технологічний реінжиніринг, відповідно, стосується реструктуризації виробництва і всіх процесів, які його супроводжують, з метою досягнення стрибкоподібного поліпшення головних показників діяльності компанії: вартість, якість, сервіс, темпи. Передбачено розробку низки проектів, зокрема автоматизації виробництва, і об’єктивне планування технічного переозброєння підприємства, яке є проблемою. Названі шляхи та стадії , які супроводжують це планування, і підкреслено роль інформаційних технологій.
2
Прушківський, В. Г. "Інноваційний шлях реструктуризації промислового виробництва в регіоні". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 2 (2008): 196–99.
Знайти повний текст джерела
3
Чернікова, Наталія. "ОСЕРЕДКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ (1860-ТІ РР. – 1914 Р.)". Litopys Volyni, № 24 (9 липня 2021): 132–42. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.22.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню специфіки становлення та розвитку сільськогосподарського машино- будування як самостійної підприємницької галузі в південноукраїнському регіоні в умовах капіталістичних трансформацій аграрного виробництва. З’ясовано, що інтенсивний розвиток та посилена механізація зерно- вого виробництва в степових губерніях сприяли формуванню усталеного споживчого ринку. Здійснено умовну локалізацію та характеристику регіональних осередків сільськогосподарського машинобудування з виділенням «олександрівського», «єлисаветградського», «бердянського» тощо. Акцентовано на діяльності тих підприємств, що означили стратегічні напрями розвитку галузі певного регіону. Подальшого обґрунтування набула теза про вагому роль німців-колоністів у розвитку галузі сільськогосподарського машинобудування в Катеринославській, Таврійській губерніях. Власним прикладом вони сприяли становленню мережі заводів у прилеглих колоніях і хуторах та популяризації модернізованої техніки колоністського типу серед місцевого населення. Просте- жено динаміку розвитку та визначено специфіку підприємницької діяльності братів Ельворті та Дж. Грієвза як флагманів «єлисаветградського» та «бердянського» осередків. Окреслено основні маркетингові заходи підприємців щодо збереження конкурентоспроможності: розширення кола споживачів шляхом помірних цін, використання системи кредитування, створення мережі представництв, популяризація продукції шляхом участі у виставках, реклами в періодичних виданнях тощо. Обґрунтовано тезу, що асортимент продукції та спеціалізація заводів сільськогосподарської техніки півдня України були орієнтовані насамперед на задоволен- ня запитів внутрішнього (суто регіонального) споживчого ринку. Вказано на тенденцію до розширення обсягів виробництва та монополізації галузі сільськогосподарського машинобудування з початку ХХ ст., що знайшла прояв у реструктуризації великих підприємств в акціонерні товариства, синдикати тощо. Увагу сфокусовано на формуванні економічної залежності між розвитком зернового виробництва та сільськогосподарським машино- будуванням у південноукраїнському регіоні.
4
Сидорук, І. С. "ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ КЛАСТЕРІВ ЗА УЧАСТЮ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 52–58. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-09.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто організаційну структуру регіонального економічного кластера за участю малих підприємств та обґрунтовано переваги державно-приватного партнерства для учасників такого об’єднання. В умовах економічної нестабільності актуальною темою для дослідження є пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності регіонів України. Особливої уваги потребують промислові регіони, в яких галузі спеціалізації представлені великими підприємствами із застарілими технологіями виробництва. Рушійною силою для реструктуризації економіки таких регіонів та диверсифікації діяльності підприємств є активізація малого підприємництва. Для стимулювання розвитку промислових регіонів запропоновано створення регіональних економічних кластерів у пріоритетних галузях за участю малих підприємств. Представлена організаційна структура кластера сприяє розв’язанню проблем фінансування, збуту, мінімізації ризику для суб’єктів малого підприємництва, а саме: створення єдиної науково-технологічної платформи виробництва продукції на базі світових інноваційних технологій; забезпечення сприятливих умов для безперервного оновлення виробництва, розширення спектра наявних можливостей розвитку підприємств; розвиток ефективної кооперації як між підприємствами, які є учасниками кластера, так і зі сторонніми організаціями. Перспективною основою для формування успішного регіонального економічного кластера є державно-приватне партнерство. Застосування державно-приватного партнерства під час формування регіональних економічних кластерів дасть змогу малому підприємництву отримати доступ до раніше закритих сфер економіки, збільшити можливості отримання кредитів від вітчизняних і зарубіжних фінансово-кредитних установ під державні гарантії. Перевагами участі держави у кластерних об’єднаннях на основі державно-приватного партнерства є можливість залучити приватний капітал до реалізації регіональних інвестиційних проєктів, підвищити ефективність управління об’єктами державної власності та, зекономивши власні фінансові ресурси, все ж залишитися власником активів.
5
Kоreniuk, P. I. "СТАЛИЙ РОЗВИТОК РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОДОВОЛЬЧОГО КОМПЛЕКСУ". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 23–32. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.23-32.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах певного зниження споживання основних продуктів харчування і калорійності добового раціону, актуальною є проблема відтворення природних ресурсів у продовольчому комплексі з позиції сталого розвитку та ефективного використання аграрного ресурсного потенціалу природного середовища. Оцінка динаміки розвитку зернового підкомплексу продовольчого комплексу для ефективного використання аграрного ресурсного потенціалу навколишнього середовища можлива через оцінку макроекономічних показників. Динаміка кількісних співвідношень між валовим внутрішнім продуктом держави і продукцією аграрного сектора демонструє зростання обсягу валового продукту у розрахунку на 1 особу. Скорочення площі сільськогосподарських угідь, відбувається при постійному збільшенні посівної площі соняшника, який є пріоритетною експортною культурою.Тенденції розвитку природно-ресурсного потенціалу продовольчого комплексу країни свідчать про зниження сільськогосподарських угідь. В останні роки збільшилися лише площі соняшнику, що є пріоритетною експортною культурою. Стратегічним напрямом вирішення кризи може бути реструктуризація зернового підкомплексу переробних галузей харчового комплексу на основі ефективного використання аграрно-ресурсного потенціалу довкілля. Україна має потужний аграрний природно-ресурсний потенціал завдяки своєму сприятливому економічному та географічному положенню, а також є потужні ринки продовольства та сировини (країни ЄС, Росія, Китай). Виснаження споживчого кошика працездатного населення на тлі зменшення частки сільськогосподарського виробництва у валовому продукті демонструє зміну пріоритетних видів виробництва. У той же час, зменшення площі сільськогосподарських угідь відбувається при постійному збільшенні площ соняшнику, що провокує дисбаланс у діяльності вітчизняної харчової та переробної промисловості, отже, подальше скорочення споживання та калорійності щоденного раціону, переорієнтація харчової та переробної галузей на імпортну сировину, подальше зниження вітчизняного сільського господарства.
6
Smolynets, I., T. Gachek, M. Dorosh–Kizym, O. Dadak, B. Gutyj та I. Hariv. "СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (8 вересня 2016): 141–50. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6928.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються сутність, функції та форми підприємницької діяльності в сільському господарстві. Сучасний розвиток виробничих об'єднань характеризується використанням таких юридичних форм, які зберігають основні характеристики сімейного фермерського господарства і водночас створюють сприятливі умови для організації виробничих структур, адекватних великим підприємствам, сімейної передачі господарств. Тобто колективні форми фермерської діяльності увіковічують особистий і сімейний характер сільського господарства, попереджують «пролетаризацію» селянства, зберігають його статус господаря сільської території. Саме такі тенденції у формуванні підприємницької діяльності у сільському господарстві з огляду на вітчизняні реалії повинні бути враховані в розробках щодо реструктуризації і трансформації вітчизняного аграрного виробництва. Типовий сільськогосподарський виробник, навіть коли володіє малим сімейним господарством, поєднує інвестора, управлінця і керівника у ньому. У дещо більших структурах, таких як наприклад сімейні ферми, може бути ще й бухгалтером, організатором праці, спеціалістом із догляду за рослинами і тваринами, механізатором тощо. Про успішну підприємницьку діяльність, на наш погляд, можна говорити, якщо:підприємство має дохід для оплати всіх необхідних витрат; підприємство має додатковий дохід необхідний для сплати кредитів, які можуть бути за інвестовані; виробнича спроможність підприємства і його потенціал не зменшуються, а бажано – розвиваються. Дотримання цих умов може стати однією з важливих причин успішного розвитку підприємницької діяльності.
Незважаючи на певні переваги чи недоліки окремих форм підприємницької діяльності, слід розвивати різні організаційно–правові форми в сільському господарстві на ринкових конкурентних умовах. Але при цьому необхідно враховувати, що суспільні зміни впливають на систему організаційно–економічних і правових відносин у сільському господарстві. Суб'єкти підприємницької діяльності, що господарюють сьогодні в сільському господарстві, функціонуючи на основі різних форм власності, не лише мають право на існування, але й, конкуруючи один із одним, створюють умови для розвитку ринкових відносин, прибуткового ведення сільськогосподарського виробництва.
7
Проскура, Володимир, та Світлана Білоус. "ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ: БІОЕКОНОМІЧНИЙ АСПЕКТ". Економіка та суспільство, № 28 (29 червня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-28-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено стратегії розвитку регіонів. Обґрунтовано, що пріоритетний напрям економічного розвитку західного регіону України сьогодні це модернізація його економіки шляхом децентралізації та запровадження широкої різноманітності у технологіях виробництва. Визначено пріоритетні напрямки розвитку господарств в домінуючих економічних комплексах західного регіону України. Сформовано шляхи державної підтримки економічного розвитку західного регіону України. Виокремлено ключові інструменти державної підтримки для реалізації цих шляхів. Виокремлено основні галузі біоекономіки західного регіону України і обґрунтовано доцільність залучення інвестицій в них. Доведено, що реструктуризацію економічного потенціалу західного регіону України слід проводити у таких напрямках: посилення збалансованості соціально-економічного і екологічного розвитку; розвиток біоекономіки; впровадження інновацій в усіх галузях господарства західного регіону України, особливо інноваційний розвиток виробничої, комунікаційно-інформаційної, соціальної інфраструктури; інтенсивний розвиток рекреаційного комплексу.
8
Гораль, Ліліана, Світлана Король та Ірина Федорович. "Шляхи диверсифікації розвитку промислових підприємств через призму їх технічної реструктуризації". Adaptive Management Theory and Practice Economics 9, № 18 (1 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-9(18)-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті розкрито основні підходи до трактування реструктуризації промислових підприємств, зокрема і в контексті технічної реструктуризації. Визначено основну мету реструктуризації підприємств, яка полягає у максимально швидкій адаптивності до перманентних змін. Водночас виокремлено цілі задля її досягнення, що мають ознаки правових, управлінських, економічних, фінансових, виробничих, техніко-технологічних і структурних змін.
Проведено аналіз сучасного стану промислових підприємств. Визначено структуру валової доданої вартості за видами економічної діяльності, зокрема підприємств переробної промисловості, торгівлі, фінансової та страхової діяльності, транспорту тощо. Наведено індекси промислової продукції за окремими видами діяльності, що мають місце в умовах сьогодення, що дало змогу констатувати структуру доданої вартості як невиробничу і зменшення (чи відсутність) технологічного укладу промисловості. В розрізі аналізу виявлено наукоємні галузі, серед яких аерокосмічна; виробництво комп’ютерів і конторського обладнання; виробництво електронних засобів комунікацій; фармацевтична промисловість; постачання нафти, газу і електроенергії. Шляхом порівняння кількості осіб, зайнятих в науково-дослідних та дослідно-конструкторських роботах в Україні та світі, констатовано надзвичайно низьку їх кількість, що пов’язано із щорічним зменшенням фінансування НДДКР.
Значну увагу в роботі приділено лізинговим відносинам, які значно спрощують процес технічної реструктуризації. Загалом перманентні зміни породжують економічні перетворення, які виникають в результаті самоорганізації, цілеспрямованих зусиль та змін у зовнішньому середовищі, тому потребують періодичного проведення реструктуризації. Окреслено основні перешкоди у виборі шляхів диверсифікації розвитку промислових підприємств і запропоновано напрями їх вибору, що мають на меті модернізацію, реорганізацію, адаптацію та впровадження нововведень до повної реструктуризації з метою підвищення ефективності їх діяльності.
Ключові слова: реструктуризація, технічна реструктуризація, промислові підприємства, диверсифікація, розвиток.
9
Фурман, Ірина. "ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОБНИЦТВА БІОГАЗУ ТА БІОЕТАНОЛУ НА СПИРТОВИХ ЗАВОДАХ". Економіка та суспільство, № 36 (22 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-36-42.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальним напрямам вдосконалення функціонування спиртових заводів як напряму забезпечення енергонезалежності. Обґрунтовано необхідність реструктуризації спиртових заводів з орієнтацією на виробництво біоетанолу та біогазу як засобу досягнення енергетичної незалежності України. Досліджено переваги та недоліки біогазу в порівнянні з природним газом. Визначено додатковий екологічний та економічний ефект від здійснення відповідних видів виробничої діяльності спиртових заводів. Досліджені основні стримуючі фактори для розвитку біогазового виробництва на спиртових заводах. Визначено стратегічні напрями розвитку приватизованих заводів ДП «Укрспирт» через комплекс заходів, що матимуть мультиплікативний ефект. Аргументовані стратегічні пріоритети відродження спиртової галузі котрі передбачають модернізацію та реорганізацію всіх виробничих майданчиків даних підприємств.
10
Salnikova, O. F., та H. P. Sytnik. "Тенденції розвитку оборонно-промислового комплексу провідних країн світу". Public administration aspects 2, № 9-10 (25 листопада 2014). http://dx.doi.org/10.15421/151468.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз тенденцій розвитку оборонно-промислового комплексу провідних країн світу, а саме: Сполучених Штатів Америки та країн-учасниць Європейського Союзу і НАТО. У статті схематично зображено систему управління оборонно-промисловою політикою США. Проаналізовані матеріали дали змогу зробити висновок, що керівництво військово-промислових концернів (ВПК) США зуміло чітко визначити прийнятні стратегії реструктуризації та успішно їх реалізувати, інтегрувавши нові підприємства з використанням передових методів організаційного управління, що стало основним двигуном розвитку оборонної промисловості США. До числа основних тенденцій розвитку оборонно-промислового комплексу (ОПК) провідних країн-учасниць НАТО та ЄС можна віднести наступні: створення великих оборонно-промислових інтегрованих структур по розробці і виробництву сучасного озброєння та військової техніки на національному, транснаціональному та трансатлантичному рівнях; зближення військового та цивільного секторів економіки; великі корпорації переходять від масового до «гнучкого» виробництва, за рахунок чого можна досягати високої ефективності виробництва ОВТ навіть за малих серій; через зменшення обсягів асигнувань на закупівлю оборонної продукції і значне ускладнення сучасних систем озброєння, деякі провідні оборонні фірми-підрядчики стали переходити від виробництва озброєння і військової техніки до наукових досліджень і розробок.
Дисертації з теми "Реструктуризацію виробництва"
1
Угрімова, Ірина Володимирівна. "Взаємозв'язок стратегічної стійкості підприємств та реструктуризації". Thesis, НТУ "ХПІ", 2016. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35107.
Повний текст джерела
2
Угрімова, Ірина Володимирівна. "Стан, проблеми та перспективи реструктуризації м'ясопереробних підприємств в Україні". Thesis, НТУ "ХПІ", 2013. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/35122.
Повний текст джерела
3
Смоловик, Раїса Федорівна, Олена Іванівна Линник та Олексій Миколайович Бондаренко. "Особливості реструктуризації інструментальних підрозділів машинобудівних підприємств, її облік за національними та міжнародними стандартами". Thesis, НТУ "ХПІ", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/33255.
Повний текст джерела
4
Ілляшенко, Сергій Миколайович, Олена Михайлівна Проскурня та Микола Олексійович Попов. "Інтелектуально-інноваційний розвиток туристичних підприємств". Thesis, 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/43505.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено, що специфіка відносин інтелектуальної власності визначає розподіл та привласнення інтелектуального доходу. Наймаючи працівника, туристична фірма привласнює його інтелектуальний капітал разом із його робочою силою, тобто у фірми виникає монополія власності як об’єкт господарювання. Особа - носій інтелектуального капіталу не має фактичного статусу його власника, оскільки така власність юридично не закріплена. Монополія приватної власності працівника на інтелектуальний капітал може виникнути при появі об’єктивованих результатів інтелектуальної діяльності, що підлягають комерціалізації та специфікації прав власності.
Книги з теми "Реструктуризацію виробництва"
1
Методичні рекомендації для виконання техніко-економічного аналізу стану втробництва з пропозиціями шляхів подолання кризових фінансово-виробничих явищ (реструктуризації виробництв). Вінниця: Книга-Вега, 2003.
Знайти повний текст джерела