Статті в журналах з теми "Респіраторні порушення"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Респіраторні порушення.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-32 статей у журналах для дослідження на тему "Респіраторні порушення".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Pochinok, T. V., L. V. Stamboli, L. V. Slipachuk, and O. V. Zhuravel. "Impairment of immunity in children of growing age suffering from recurrent respiratory diseases." SOVREMENNAYA PEDIATRIYA, no. 1(97) (February 28, 2019): 39–45. http://dx.doi.org/10.15574/sp.2019.97.39.
Повний текст джерела
2
Kraidashenko, O. V., and O. S. Tiagla. "Quality of Life and Respiratory Disorders in Patients with Chronic Obstructive Pulmonary Diseases and Essential Hypertension: Look through the Prism of Apoptosis and Thiol-Disulfide Balance." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 6, no. 6 (December 25, 2021): 112–22. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs06.06.112.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the study was an assessment of the quality of life and respiratory disappearances in patients with chronic obstructive pulmonary disease and essential hypertension in the context of the study of apoptosis markers and a thiol-disulfide balance. Materials and methods. The results of the study are based on the data of a comprehensive examination and dynamic observation of 121 patients of both sexes aged 30 to 67 years, who were examined in the period 2016-2018 and received inpatient treatment at the municipal non-profit enterprise "Zaporizhzhya Regional Clinical Hospital" of Zaporizhzhya regional council. The patients were divided into 3 groups, comparable in age and sex: the main group included 40 patients with chronic obstructive pulmonary disease stage II-III (moderate) in combination with essential hypertension stage II of different cardiovascular risk (mean age 50.81±0.99 years); the 1st comparison group included 48 patients with chronic obstructive pulmonary disease stage II-III (mean age 50.7±1.53 years); the second comparison group consisted of 33 patients with essential hypertension stage II with different cardiovascular risk (mean age 51.68±1.22 years). To determine the reference values of the studied indicators, 20 healthy individuals were examined as a control group. Results and discussion. In patients with chronic obstructive pulmonary disease, in combination with essential hypertension, a reliable element of the pro-apoptotic marker of Caspase-7 was established compared with the group of patients with an isolated essential hypertension and a group of patients with chronic obstructive pulmonary disease (by 3.73 and 2.16 times, respectively; p <0.05). The highest level of Caspase-9 was noted in the group of patients with the comorbidity of the chronic obstructive pulmonary disease and essential hypertension, and exceeded the same indicator in patients with essential hypertension by 60% and chronic obstructive pulmonary disease by 85.83% (p <0.05). The comorbidity of the flow of chronic obstructive pulmonary disease and essential hypertension is accompanied by a violation of thiol-disulfide balance and the antioxidant properties of the body. This is confirmed by the lower activity of antioxidant glutathion-dependent enzymes (glutathione transferase, glutathione reductase and glutathione peroxidase) compared with patients with monopathology (2.57±0.32, 0.87±0.13 and 4.25±0.63 μmol/(min*g protein), respectively; p <0.05), with a decrease in the ratio of reduced/oxidized glutathione forms (3.81±0.34 conventional units; p <0.05). At the same time, in patients with chronic obstructive pulmonary disease and essential hypertension, a decrease in the potential of a thiol-disulfide system was noted by 2 times when compared with essential hypertension patients and 1.7 times – when compared with the chronic obstructive pulmonary disease group (p <0.05). Conclusion. According to the results of single-factor dispersion analysis, the key characteristic of the quality of life (on the St. George’s Respiratory Questionnaire scale) the following factors are most significantly influenced: the index of patch-years (F = 21.80; p <0.01), the duration of the chronic obstructive pulmonary disease (f = 19.35; p <0.01), forced expiratory volume 1 (F = 21.80; p <0.01), elderly age (F = 9.49; p <0.01), as well as activation of apoptotic mechanisms (F = 11.90; p <0.01), the intensification of free-radical reactions (F = 8.60; p <0.01), a violation of a thiol-disulfide balance (F = 10.69; p <0.01), the expression level of the ST2 protein (F = 14.42; p <0.01)
3
Мотиль, В. І., та Я. О. Дякін. "Проблеми адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, № 92 (17 грудня 2020): 224–33. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.92.224-233.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються актуальні проблеми адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей, пов’язані насамперед з бланкетною диспозицією ст. 44-3 КУпАП, спільними рисами форм об’єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, та злочину, передбаченого ст. 325 КК України, а також обмеженням гарантованих Конституцією прав та свобод людини й громадянина через запровадження на території України окремих правил карантину у зв՚язку зі стрімким поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Розроблено пропозиції щодо вирішення зазначених проблем, зокрема шляхом диференціації адміністративної відповідальності за вказані діяння, створення чіткого переліку нормативно-правових актів порушення яких може мати наслідком притягнення до адміністративної відповідальності за певні діяння, а також запровадження відповідних заборон у суворій згідності з Конституцією України, зокрема після введення надзвичайного стану або внесення відповідних змін до Основного закону української держави.
4
Муратова, Т. М., Д. М. Храмцов, Ю. М. Ворохта, М. С. Вікаренко, І. В. Добуш, Г. Г. Козлова, Є. О. Андрющенко, В. М. Сазонов та В. А. Фащенко. "ГОСТРІ ПОРУШЕННЯ МОЗКОВОГО КРОВООБІГУ У ХВОРИХ НА COVID-19". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 14–22. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12197.
Повний текст джерелаАнотація:
У грудні 2019 року з міста Ухань (провінція Хубей, Китай) надійшли перші повідомлення про COVID-19 – захворювання, спричинене новим тяжким гострим респіраторним синдромом коронавірусної етіології (SARS-CoV-2). З цього часу ця хвороба стала світовою пандемією. На сьогоднішній день загинуло понад 2,8 мільйона осіб (ВООЗ, 2021). Вірус SARS-CoV-2 став сьомим відомим варіантом коронавірусу, патогенним для людини.
Метою огляду була оцінка впливу інфекції SARS-CoV-2 на поширеність ГПМК у країнах світу.
Матеріал і методи. Ретроспективне дослідження проведене за матеріалами міжнародних баз даних (CDC, ВООЗ), а також реєстрів ГПМК (SITS, resQ, DAP, GSR, SSR, LASE). Проведене зіставлення інкременту захворюваності на SARS-CoV-2 та ГПМК у динаміці з моменту виявлення перших випадків COVID-19. Статистичну обробку проводили за допомогою програмного забезпечення Statistica 13.0 (TIBCO Inc., США).
Результати. Частота ГПМК у світі корелює з поширеністю SARS-CoV-2. На ранніх стадіях пандемії COVID-19 відбувалося меншення захворюваності на ГПМК у розвинутих країнах. Існуючі міжнародні реєстри ГПМК відображають збереження цієї тенденції.
Висновки. 1. Пандемія COVID-19 пов᾽язана із глобальним зменшенням звернення за спеціалізованою медичною допомогою при ГПМК, що впливає на загальну кількість госпіталізацій та число процедур механічної тромбектомії. 2. Незважаючи на географічні розбіжності, це зменшення обсягу спостерігалося незалежно від тягаря госпіталізації COVID-19 та обсягів госпіталізації хворих з ГПМК у допандемічний період.
5
KLAPCHUK, VASYL. "EFFECTIVENESS OF RESPIRATORY EXERCISES WITH POSITIVE PRESSURE IN EXHALATION AFTER ACUTE DISORDER OF CEREBRAL CIRCULATION." Sports Bulletin of the Dnieper, no. 1 (2021): 201–9. http://dx.doi.org/10.32540/2071-1476-2021-1-201-209.
Повний текст джерела
6
Богдан, Б. В. "Юридична відповідальність за порушення заходів щодо запобігання інфекційним хворобам". Актуальні проблеми держави і права, № 86 (22 вересня 2020): 21–26. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2400.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова стаття присвячена аналізу змін, внесених до інституту юридичної відповідальності за порушення заходів, спрямованих на запобігання поширенню інфекційних хвороб. Зокрема, досліджено посилення адміністративної та кримінальної відповідальності фізичних осіб і посадових осіб у разі порушення заходів запобігання інфекційним хворобам. Наведено та проаналізовано приклади судової практики щодо застосування адміністративної відповідальності за порушення правил щодо карантину людей.
На підставі аналізу чинних нормативно-правових актів, якими врегульовано відносини в досліджуваній сфері, автором акцентовано увагу на тому, що карантин і обмежувальні протиепідемічні заходи являють собою заходи, які спрямовані передусім на запобігання поширенню інфекційних хвороб. Різниця полягає лише в тому, що обмежувальні протиепідемічні заходи застосовуються з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, а карантин - з метою запобігання особливо небезпечним інфекційним хворобам.
Зазначено, що під час протидії інфекційним хворобам може діяти низка обмежень, що узагальнено зводились до таких: заборонено відвідування закладів здобувачам освіти, проведення спортивно-масових заходів, регулярних перевезень пасажирів автомобільним і залізничним транспортом; припинено проведення планових заходів із госпіталізації, припинено проведення планових операцій; заборонено перебування у громадських місцях без одягнутих засобів індивідуального захисту - захисної маски або респіратора, низка інших.
Ілюстрацією притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил карантину людей є значна кількість судових рішень, які винесені протягом установленого урядом карантину на території України. Проте судова практика притягнення адміністративної відповідальності за вказане адміністративне правопорушення має неоднозначний характер: значна кількість судових справ передбачає повернення справи про адміністративне правопорушення до Управління патрульної поліції для належного оформлення.
Аналіз наведених прикладів судової практики свідчить про відсутність єдиної правової позиції судів під час вирішення адміністративних справ за нововведеною статтею 44 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
7
Стрельченя, Олеся, та Тетяна Стрельченя. "КОАГУЛОПАТІЯ У ПАЦІЄНТІВ З COVID-19". Молодий вчений, № 4 (92) (30 квітня 2021): 8–13. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-3.
Повний текст джерелаАнотація:
Коронавірусна хвороба 2019 року (COVID-19) – це респіраторна вірусна інфекція, спричинена коронавірусом SARS-CoV-2. Вірус переважно вражає легені, пошкодження яких може прогресувати до дихальної недостатності. Незважаючи на те, що COVID-19 є захворюванням дихальних шляхів, при ньому значно підвищується ризик венозних, артеріальних та мікроциркуляторних тромбозів. Зв’язок між COVID-19 та коагулопатією привертає увагу широкої наукової спільноти. Дійсно, найбільш послідовною зміною гемостазу при COVID-19 є підвищення D-димеру, що пов'язано зі збільшенням потреби у штучній вентиляції легенів, реанімаційними заходами та високою летальністю хворих. Сучасні дані свідчать про те, що коагулопатія, асоційована з COVID-19, є комбінацією синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання та тромботичної мікроангіопатії, що може мати значний вплив на порушення функції органів у більшості пацієнтів з важкими захворюваннями. Вибір найбільш ефективної антикоагуляційної стратегії у пацієнтів з COVID-19 досі триває. У цій статті ми проаналізуємо деякі наявні знання про зв'язок між COVID-19 та коагулопатією.
8
Babinets, L. S., M. A. Guliy та N. G. Lerman. "КЛІНІКО–ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ДІЄВОСТІ БІОРЕГУЛЯЦІЙНОГО ПРЕПАРАТУ ТРАУМЕЛЬ С У ЛІКУВАННІ ТА ПРОФІЛАКТИЦІ УСКЛАДНЕНЬ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ІНФЕКЦІЙ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 32–44. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11580.
Повний текст джерелаАнотація:
Щороку в Україні реєструється 4,0–4,8 млн випадків гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) та грипу, що робить тему дослідження актуальною. Найраціональнішим підходом до ведення пацієнтів з ГРІ є профілактичний. Саме тому останніми роками все частіше до загальновизнаної у світі тактики ведення хворих з ГРІ «Очікуй і спостерігай» науковці і практики рекомендують ад᾽ювантні засоби, котрі підвищують опірність організму до інфекцій і відновлюють порушені функції органів і систем хворої людини.
Мета – вивчення ефективності застосування препарату Траумель С при неускладненій гострій респіраторній інфекції у дорослих і дітей для профілактики виникнення ускладнень верхніх і нижніх дихальних шляхів запального ґенезу.
Матеріал і методи. Для досягнення поставленої мети було проведено багатоцентрове відкрите проспективне порівняльне клінічне випробовування на 300 пацієнтах (200 дорослих і 100 дітей) з підтвердженим діагнозом ГРІ. Тривалість дослідження склала 21 день: курс лікування – 14 днів, період спостереження – 7 днів. У випробовуванні брали участь дорослі (чоловіки та жінки віком 18–65 років) і діти обох статей (віком 1–18 років).
Результати. Встановлено статистично достовірно вищу дієвість комплексного лікування із включенням до нього курсу таблетованого Траумелю С щодо купірування клінічної симптоматики ГРІ у пацієнтів – дорослих і дітей (р≤0,05), а також щодо запобіганню ускладнень запального характеру (ускладнення мали лише 10,0 % пацієнтів групи з Траумелем С і 47,0 % – пацієнтів групи стандартного лікування), що сприяло достовірно нижчій потребі у застосуванні НПЗП і антибіотиків (лише 15,0 % пацієнтів групи з Траумелем С потребували НПЗП і 2,0 % – антибіотиків, проти 64,0 % і 33,0 % відповідно пацієнтів групи стандартної терапії).
Висновки. Ефективність лікування із включенням Траумелю С була вищою, порівняно зі стандартним лікуванням: за зменшенням на 12,5 % показника лейкоцитів, на 11,8 % – паличкоядерних лейкоцитів, на 11,4 % – сегментів, на 6,6 % – ШОЕ, на 81,5 % – С-реактивного протеїну, на 9,6 % – за збільшенням лімфоцитів (р≤0,05).
3. Доведено вищу дієвість лікувального комплексу, посиленого курсом Траумелю С, на всі патологічно змінені параметри загального аналізу крові пацієнтів дитячого віку: зменшення на 9,5 % показника лейкоцитів, на 11,8 % – паличкоядерних лейкоцитів, на 6,7 % – сегментів, на 8,8 % – еозинофілів, на 23,9 % – ШОЕ, на 67,7 % – С-реактивного протеїну (р≤0,05).
9
Dudukina, S. O., V. I. Hrishyn та Yu Yu Kobeliatskyi. "Особливості припинення респіраторної підтримки після тривалої штучної вентиляції легенів у хворих із вторинними ішемічними ускладненнями внаслідок інтракраніальних аневризматичних крововиливів". EMERGENCY MEDICINE, № 6.69 (21 жовтня 2015): 73–77. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.69.2015.78664.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: визначити особливості вінінгу та тривалість респіраторної підтримки у хворих із вторинними ішемічними ускладненнями внаслідок інтракраніальних аневризматичних крововиливів. Матеріали та методи. До дослідження залучено 60 пацієнтів із вторинними ішемічними ускладненими інтракраніальних аневризматичних крововиливів, які вижили. З метою лікування вторинної ішемії головного мозку у 29 пацієнтів проводили терапевтичну гіпотермію протягом 48 годин. Результати. Тривалість штучної вентиляції легенів, вінінгу та загальної респіраторної підтримки, частоти спонтанних вдихів, як і відносна тривалість штучної вентиляції легенів та вінінгу, не залежала від варіанта лікування. На початку вінінгу хворі розподілені на три групи залежно від результату тесту спонтанного дихання. Першу групу становили 27 пацієнтів із нормальною механікою дихання. Тривалість вінінгу в цій групі пацієнтів була найменшою — 1357,0 ± 48,7 хвилини. Показник Р0.1 на першу добу вінінгу в цій групі хворих становив 2,93 ± 0,20 мм вод.ст. і знаходився в межах нормальних значень увесь час до переводу хворого на спонтанне дихання. Другу групу становили 15 пацієнтів із пригніченням респіраторного драйву. Середнє Р0.1 у всіх пацієнтів дорівнювало 1,48 ± 0,37 мм вод.ст. та поступово зростало. У хворих із частим поверхневим диханням (18 пацієнтів) під час тесту спонтанного дихання вихідний середній показник Р0.1 становив 3,75 ± 0,70 мм вод.ст. і з другої доби вінінгу статистично перевищував показники в групах нормальної механіки дихання та пригнічення респіраторного драйву (р = 0,001). Тривалість вінінгу становила 3680,0 ± 126,4 хвилини, що було значно більшим, ніж у хворих із нормальною механікою дихання (р = 0,00009), та меншим, ніж у пацієнтів із частим поверхневим диханням (р = 0,00000001). Висновки. Тривалість респіраторної підтримки у хворих із вторинними ішемічними ускладненнями внаслідок інтракраніальних аневризматичних крововиливів не залежить від температури тіла в перші 48 годин. Хворі з вторинними ішемічними ускладненнями внаслідок інтракраніальних аневризматичних крововиливів на початку вінінгу мають три типи механіки дихання: нормальна, порушення респіраторного драйву, часте поверхневе дихання. Найбільшу тривалість вінінгу мають хворі з пригніченням респіраторного драйву.
10
Гудима-Підвербецька, Марія Мирославівна, та Мирослава Мирославівна Гудима. "ШЛЯХИ ЗАХИСТУ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ТУРИСТА В УМОВАХ КАРАНТИННИХ ЗАХОДІВ ІЗ ЗАПОБІГАННЯ ПОШИРЕННЮ ГОСТРОЇ РЕСПІРАТОРНОЇ ХВОРОБИ, СПРИЧИНЕНОЇ COVID-19". Історико-правовий часопис 17, № 2 (30 березня 2022): 112–19. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/16.
Повний текст джерелаАнотація:
Нові обставини завжди вимагають розставлення акцентів у реалізації та створенні умов для надання туристичних послуг, де на перше місце виходить саме безпека. В статті відзначається, що, окрім загальних обов’язків, передбачених ст. 13 ЗУ «Про туризм», цим законом встановлені й інші цілком конкретні заходи, спрямовані на безпеку туристів у фінансовому плані, зокрема, обов’язкове фінансове забезпечення туроператорами і турагентами своєї цивільної відповідальності перед туристами гарантією банку чи іншої кредитної установи (ст. 15) та страхування життя і здоров’я туриста (медичне та від нещасного випадку) (ст. 16). З’ясовано, чи є епідемія COVID-19 та карантинні заходи, вжиті у зв’язку з нею, підставою для звільнення від відповідальності виконавця туристичних послуг за порушення умов договору, і викладено висновок, що кваліфікація обставин, вжитих внаслідок введення карантину як форс-мажорних, залежить від: 1) договірного закріплення як форс-мажорних цих умов; 2) впливу форс-мажору на неможливість здійснення стороною конкретного договору, наявності доказів щодо цього, а також договірного розподілу ризиків виникнення форс-мажору; 3) повідомлення про неможливість виконання зобов’язань через форс-мажор контрагента негайно або у строки, встановлені договором сторін; 4) намагання сторони за таких умов попередити завдання шкоди контрагенту; 5) звернення до контрагента з проханням про продовження строків виконання договору чи зміни інших його умов способом, передбаченим у договорі, без застосування штрафних санкцій, що може привести до договірної зміни сторонами договору; 6) звернення сторони за отриманням сертифікату щодо засвідчення форс-мажору до Торгово-промислової палати. Наголошується, що форс-мажорні обставини за вказаних умов лише звільняють від відповідальності за порушення зобов’язання виконавцем туристичних послуг, але не звільняють його від виконання. Тому з погляду права застосовані внаслідок пандемії обмежувальні заходи можуть мати такі правові наслідки для сторін договору про надання туристичних послуг: 1) за втрати кредитором інтересу у виконанні зобов’язання внаслідок прострочення боржника через обставини непереборної сили / форс-мажору можлива його відмова від прийняття виконання і вимога відшкодування збитків; 2) за постійної неможливості виконання зобов’язання боржником через обставини непереборної сили зобов’язання припиняється; 3) за істотної зміни обставин можлива зміна або розірвання договору. Зауважено, що до істотної зміни обставин можна відносити заходи, що вживаються через пандемію, однак хвороба замовника туристичної послуги чи його родичів не визнається як істотна зміна обставин або непереборна сила. Інструментом захисту інтересів замовника турпослуг може стати в цьому разі страхування від невиїзду.
11
Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev та M. D. Tronko. "Ефекти вітаміну D при різних патологіях". Endokrynologia 26, № 2 (9 липня 2021): 160–78. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.160.
Повний текст джерелаАнотація:
Вітамін D (vitamin D, VD), це універсальний стероїдний гормон, який регулює активність кількох тисяч генів. За останні десятиліття були зареєстровані численні захворювання, асоційовані з дефіцитом VD, зокрема інсулінорезистентність (ІР), метаболічний синдром, цукровий діабет (ЦД), серцево-судинні захворювання (ССЗ), рак та когнітивні порушення. Крім того, дослідження 2020 року показали, що VD може впливати на інфікування вірусом COVID‑19 SARS-CoV‑2 та перебіг хвороби. Важливим фактом є те, що епідеміологічні дослідження продемонстрували високий рівень поширення дефіциту або недостатності VD у всьому світі. Недостатність VD є сильним дієтичним пусковим механізмом, наслідком якого є важкі хронічні захворювання. Потенціал VD терапії для хворих на ЦД очевидний. Його імуномодулювальні ефекти сприяють індукції імунної толерантності та анергії Т-клітин, пригнічують активність В-клітин та вироблення антитіл, зменшують запальну реакцію, корисні для профілактики та лікування ЦД 1-го типу. VD здійснює прямий та побічний вплив на гомеостаз глюкози — секрецію інсуліну, чутливість до інсуліну та системне запалення, яке спостерігається при ЦД 2-го типу та ожирінні. Сигналінг VD необхідний для серцево-судинної функції, особливо для регуляції судинного тонусу, а також як антифібротичний та антигіпертрофічний фактор. Оскільки VD регулює нейромедіатори та нейротрофіни, багато досліджень свідчать про важливість VD для запобігання когнітивних порушень та ретинопатії. VD посилює протизапальну та противірусну реакцію епітеліальних клітин у дихальній системі при респіраторних вірусних інфекціях. Показано, що введення VD пацієнтам з його дефіцитом допомагає при інфікуванні вірусами, такими як COVID‑19. Приймання VD в осінньо-зимовий період для пацієнтів із високим ризиком розвитку захворювань дихальних шляхів надає їм додатковий захист. Під час пандемії бажано приймати 1000-2000 МО на день у формі полівітамінів або добавок VD. Щоденне вживання VD рекомендуєтьсячерез короткий період його напіврозпаду в циркуляції. VD може бути основною допоміжною терапією при лікуванні пацієнтів, які постраждали від COVID‑19, а також для осіб з його дефіцитом.
12
Kopcha, V. S., та A. M. Bondarenko. "СУЧАСНА ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА БОТУЛІЗМ". Інфекційні хвороби, № 4 (17 березня 2020): 24–42. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.4.10958.
Повний текст джерелаАнотація:
Методичні рекомендації складені з урахуванням сучасних відомостей про клінічні прояви харчового, ранового, ятрогенного, інгаляційного ботулізму та хвороби у немовлят. Клінічна картина харчового, ранового, ятрогенного, інгаляційного та «дитячого» ботулізму подібна й зводиться до білатерального паралічу черепних нервів; диспепсичних проявів; респіраторної дисфункції; відсутності гарячки, сплутаності свідомості, загальмованості, порушення чутливості.
Наведено об’єктивні прояви при фізикальному обстеженні, методи лабораторної діагностики. Виділено фактори ризику захворювання. Стандартна лабораторна діагностика ботулізму ґрунтується на виявленні токсину у сироватці, шлунковому секреті, калі та зразках продуктів харчування шляхом постановки біологічної проби на мишах, зрідка – бактеріологічного та електрофізіологічного дослідження, імуноферментного аналізу, полімеразно-ланцюгової реакції.
Детально проаналізовано лікування хворих на різні клінічні форми ботулізму. Враховуючи відсутність вітчизняних імунобіологічних препаратів, зібрано відомості про протиботулінічні препарати різних виробників, що дозволяє використати доступні у конкретних умовах зарубіжні препарати. Розглянуто різні способи уникнення тяжких ускладнень після антитоксичної терапії.
Обговорено перспективу використання ефективних і безпечних вакцин від ботулізму.
13
Kovalyova, O. M. "Клінічні детермінанти маніфестації коронавірусної хвороби (COVID-19)". HYPERTENSION 14, № 5 (24 січня 2022): 29–35. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.14.5.2021.245241.
Повний текст джерелаАнотація:
Подано огляд сучасних публікацій, присвячених визначенню факторів, що впливають на інфікування, клінічний перебіг та наслідки коронавірусної хвороби (COVID-19). Наведено статистичні дані щодо частоти підвищеного артеріального тиску та несприятливих клінічних проявів вірусного захворювання в різних популяціях. Показано провідну роль ангіотензинперетворюючого ферменту 2 як функціонального клітинного рецептора для коронавірусу та його участь у формуванні множинних системних проявів COVID-19. Подається механізм пошкоджуючих ефектів тютюнопаління при вірусній пневмонії. Відповідно до літературних даних висвітлено взаємозв’язок між метаболічними порушеннями при ожирінні та ризиком тяжкого перебігу коронавірусної хвороби. З патофізіологічних позицій надається пояснення виникнення загрозливих ускладнень у хворих на нову коронавірусну інфекцію за наявності цукрового діабету — масивне ураження легень, гострий респіраторний дистрес-синдром, протромботичний стан, венозний та артеріальний тромбоз.
14
Чоп’як, Валентина, Христина Ліщук-Якимович та Роман Пукаляк. "ІМУНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ COVID-2019: РЕАЛІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Immunology and Allergy: Science and Practice, № 3-4 (24 грудня 2020): 34–41. http://dx.doi.org/10.37321/immunology.2020.3-4-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Коронавірусна інфекція 2019 (COVID-19) – це тяжка гостра респіраторна інфекція, яка викликається РНК-вмісним коронавірусом-2 (SARS CoV-2),зумовлюючи розвиток тяжкого гострого респіраторного синдрому (SARS). Клінічна картина цього захворювання варіює від легкого грипоподібного стану, до тяжкої вірусної пневмонії з ризиком розвитку дистрес-синдрому, міокардиту, ушкодженням травної, нервової, видільної систем. Згідно з даними ВООЗ тривалість інкубаційного періоду коливається від 1 до 14 днів. Дослідники виділяють чотири варіанти імунної відповіді при коронавірусній інфекції. Перший варіант – носії вірусу, а це 30% осіб з активною імунною системою, в яких клінічні прояви відсутні, збільшуютькількість інфікованих осіб у загальній популяції.Другий варіант – це 55% популяції з легким перебігом COVІD-19. Отже, загалом, 85% населення дають адекватну імунну відповідь. Третій варіант – 10% хворих з середньо-тяжким перебігом COVІD-19 з можливими проявами пневмонії, міокардиту, ушкодженням нервової, травної та видільної систем. Четвертий варіант – здебільшого при тяжкому перебігу COVІD-19, спостерігаються виражені порушення імунної системи з гіперімунною відповіддю із залученими потужними запальними процесами та розвитком дистрес-синдрому. Швидке поширення COVID-19 вказує на необхідність ретельної диференційної діагностики з ГРВІ та грипом та термінового пошуку ефективних методів лікування, в першу чергу тяжких форм. Запитань багато, а роботи ще більше, особливо у науковців і лікарів, задля збереження життя людей. Необхідно запровадити мультидисциплінарний підхід з моніторингом імунної відповіді пацієнтів.
15
Nіzhinskaya-Astapenko, Z. P., та M. V. Vlasenko. "ЛІКУВАННЯ ДІАБЕТИЧНОГО КЕТОАЦИДОЗУ ПІД КОНТРОЛЕМ ДИНАМІКИ ГАЗІВ КРОВІ ТА КИСЛОТНО-ЛУЖНОЇ РІВНОВАГИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (31 січня 2019): 47–54. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9795.
Повний текст джерелаАнотація:
Згідно з протоколами лікування діабетичного кетоацидозу (ДКА) визначення газового складу артеріальної крові є обов’язковим методом лабораторного обстеження хворих. Саме за їх динамічними змінами можливо найшвидше оцінити ефективність лікування. Використання антигіпоксантів у комплексному лікуванні метаболічних енцефалопатій оцінили фахівці при різних критичних патологічних станах.
Мета дослідження – вивчити газообмінні порушення при діабетичному кетоацидозі та динаміку їх у процесі базового лікування із додаванням антигіпоксантів.
Матеріали і методи. Із 55 хворих з діабетичним кетоацидозом віком від 9 до 65 років (середній вік становив (31,58±17,18) року) після підписання інформованої згоди на обстеження та лікування відібрано 38 чоловік, яким паралельно визначали газовий склад венозної та артеріальної крові апаратом “Еаsy Blood Gas” (США, 2008) при госпіталізації та через добу проведення патогенетичного лікування. Одна група хворих із 19 осіб (група А) отримувала базову патогенетичну терапію, інша (група В з клінічно вираженим пригніченням нервової системи) – додатково внутрішньовенно краплинно розчин депротеїнізованого гемодеривату з крові телят чи розчину янтарної кислоти в поєднанні з вітамінами. Отримані результати були статистично оброблені з застосуванням програми Statistica 6.1 StatSoft, 1995. Визначали медіану, мінімальне значення, максимальне значення, міжквартильний розмах від 25 до 75 %. Достовірність різниці значень між незалежними кількісними величинами в парних вибірках визначали за допомогою U-критерію Манна–Уїтні. Критичний рівень значущості – 0,05.
Результати досліджень та їх обговорення. Показники венозної крові при госпіталізації: напруга кисню 29,00 мм рт. ст. у групі А, 45 мм рт. ст. в групі В, напруга вуглекислого газу – 30,80 мм рт. ст. у групі А, 26,10 мм рт. ст – в групі В, загального вмісту вуглекислого газу – 13,00 ммоль/л у групі А, 8,20 ммоль/л в групі. Ці показники статистично достовірно відрізнялись (р<0,05). Показники кислотно-лужної рівноваги, у свою чергу, при результативно статистично недостовірній різниці рН крові між групами відрізнялись статистично достовірно за рівнем бікарбонату крові та стандартного бікарбонату. Медіана цих параметрів відповідно склала 4,10 ммоль/л; 12,85 ммоль/л в групі А, 7,30 ммоль/л; 7,30 ммоль/л – у групі В. Також відрізнялись групи хворих зі статистично достовірною різницею (р<0,05) респіраторним коефіцієнтом (Ме=2,73:1,50;5,07 у групі А, Ме=1,65:1,02;2,34 у групі В). А показники артеріальної крові при госпіталізації різнились у гупах лише за респіраторним коефіцієнтом (Ме=0,06:0,03;0,11 у групі А, Ме=0,31:0,08;1,27 в групі В). Через добу після проведеного лікування склад артеріальної крові статистично достовірно не відрізнявся у групах. А у венозній крові був статистично достовірно відмінним (р<0,05) за наступними параметрами: напруга кисню в мм рт. ст. (Ме=30,00:21,00;47,00 у групі А, Ме=43,00:36,00;55,00 в групі В), напруга вуглекислого газу в мм рт. ст. (Ме=37,20:31,80;47,30 у групі А, Ме=30,30:25,40;36,80 в групі В), вміст загального кисню в мг/дл (Ме=11,20:5,80;16,30 у групі А, Ме=16,60:14,10;18,10 у групі В).
Висновки. Включення антигіпоксантів до комплексного лікування діабетичного кетоацидозу вплинуло більшою мірою на показники газообмінних порушеннь венозної крові. Зважаючи на вищевикладені результати дослідження газів крові, вплив антигіпоксантів базувався на розчинені форми кисню та вуглекислого газу, не впливаючи на газоподібні фракції цих газів, рівень яких більше залежить від вентиляції та кровообігу. Очевидним стало поліпшення засвоєння кисню тканинами на тлі проведення терапії критичного стану та швидкої компенсації кислотно-лужної рівноваги, більш швидке усунення ацидозу порівняно з компенсацією гіпоксії тканин на тлі гіпероксії крові.
16
Ortemenka, Ye P. "Перинатальні фактори ризику гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у доношених новонароджених із нормальною та низькою до терміну гестації масою тіла". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 4.74 (7 серпня 2015): 46–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.74.2015.78210.
Повний текст джерелаАнотація:
На базі відділення патології новонароджених обласної дитячої клінічної лікарні м. Чернівців обстежено 41 доношену дитину, хвору на гіпоксично-ішемічну енцефалопатію, з метою вивчення перинатальних факторів ризику захворювання залежно від маси тіла при народженні. Встановлено, що основними предикторами розвитку гіпоксично-ішемічної енцефалопатії у маловагових до терміну гестації новонароджених є: проживання матерів у міських поселеннях (46,2 %); наявність хронічної патології (анемії, захворювань щитоподібної залози) у матерів під час вагітності (46,6 %); супутні вроджені аномалії розвитку у третини (30,8 %) новонароджених; розвиток респіраторних порушень при народженні, що потребували проведення штучної вентиляції легень (61,5 %); проблеми вигодовування новонароджених (61,5 %). Гіпоксично-ішемічному ураженню центральної нервової системи у доношених новонароджених із нормальною відносно терміну гестації масою тіла передували: патологічний перебіг інтранатального періоду (розвиток дистресу плода в пологах унаслідок обвиття пуповиною у чверті випадків і патологічний перебіг пологів у третині (32,1 %) спостережень), що асоціював із народженням третини малюків в асфіксії (констеляція Апгар-тесту на 1-й хвилині ≤ 4 бали), яка часто призводила до розвитку кардіогенних ускладнень (28,6 %), поліорганної недостатності (14,3 %) і судомного синдрому (17,9 %).
17
Курах, А. В., К. І. Чубірко, І. В. Чопей, М. В. Бичко, К. О. Дебрецені та М. М. Гечко. "ПОСТКОВІДНИЙ СИНДРОМ: КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (29 квітня 2021): 6–11. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.11987.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи полягала в дослідженні найчастіших клінічних проявів постковідного синдрому (ПС) та впливу наявності поширених коморбідних станів на частоту виникнення даного синдрому.
Матеріал і методи. Пошук проводили у базах PubMed та Medline. Було використано наступні ключові слова: «post-covid syndrome», «COVID-19», «persisting symptoms», «risk factors», «long COVID». До уваги бралися статті, опубліковані в рецензованих виданнях.
Результати. Зважаючи на невеликий час, який пройшов від початку пандемії, кількість проведених досліджень ПС є незначною. Більшість із них було проведено за методикою анкетування пацієнтів через певні проміжки часу після завершення госпіталізації (найменший становив 2 тижні, а найбільший – 24 тижні). Проаналізувавши результати деяких досліджень ми встановили, що такі симптоми як загальна слабість, задишка та тривога зустрічалися практично в кожного хворого. Рідше у хворих персистували симптоми кашлю, болю в грудній клітці та інших частинах тіла, порушення сну та уваги. Звертає на себе увагу той факт, що у пацієнтів, які мали принаймні один коморбідний стан, зростав ризик збереження симптомів гострого COVID-19 протягом 8–18 тижнів. Так, пацієнти з ожирінням, цукровим діабетом та респіраторним дистрес-синдромом частіше мали тяжчий перебіг гострого COVID-19 та довшу тривалість персистенції симптомів. Пацієнти старших вікових груп (старше 50 років) частіше мали персистенті симптоми, порівняно з особами у віці 18–34 та 35–49 років.
Висновок. Найчастішими симптомами, які зустрічаються при ПС, були загальна слабість, задишка та тривожність. Ці симптоми зустрічалися у всіх вікових групах, але частота їх виникнення та тривалість, імовірно, зростає з віком. Також наявність принаймні одного коморбідного стану збільшувала ризик виникнення ПС.
18
Масік, Н. П. "Пульмонологічна реабілітація при ХОЗЛ". Pain medicine 3, № 2/1 (18 жовтня 2018): 37. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.33961.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Згідно з рекомендаціями GOLD, головними цілями пульмонологічної реабілітації є зменшення симптомів, поліпшення якості життя і підвищення фізичної та емоційної участі пацієнта у повсякденному житті. Повноцінна реабілітаційна програма включає модифікацію способу життя, регулярні фізичні навантаження, заходи з корекції маси тіла, психологічну підтримку.
Мета дослідження: оцінити ефективність реабілітаційних заходів у хворих на ХОЗЛ.
Матеріали та методи. Обстежено 182 хворих на ХОЗЛ ІІІ стадії середнього віку 61,55 ± 13,57 років. Для кожного хворого підбирали індивідуальну програму реабілітації, з урахуванням специфічних фізіологічних та психопатологічних порушень, викликаних основним та супутніми захворюваннями. Застосовували заняття лікувальною фізкультурою та дихальною гімнастикою за методикою регламентованого управління диханням, що забезпечує відновлення нормального стереотипу дихання зі зменшенням обмеження повітряного потоку і попередженням розвитку ускладнень. Інтенсивність фізичних навантажень при цьому залежала від можливостей пацієнта. Переносимість фізичного навантаження оцінювалась хворими самостійно за допомогою тесту з 6-хвилинною ходою. Оцінку ефективності проводили через 10 тижнів реабілітаційного лікування.
Результати дослідження. Встановлено зниження показника фізичного благополуччя якості життя у 75,27 % хворих, з них у 30,77 % молодих і 71,43 % старечого віку. Використання методики регламентованого дихання у поєднанні з дозованим фізичним навантаженням у 85,71 % випадків вірогідно знижує задишку при фізичному навантаженні, сприяє позитивній динаміці клінічних симптомів, зокрема зменшенню респіраторних симптомів, покращенню показників зовнішнього дихання і зниженню потреби в медикаментозних препаратах. Показник фізичного статусу покращувався у половини хворих на ХОЗЛ. Дещо гірший показник відзначався серед людей старечого віку; цей показник залишався зниженим у 62,09 % осіб.
Отже, методика регламентованого дихання із дозованим фізичним навантаженням адаптує хворих до зростаючого фізичного навантаження, сприяючи збереженню працездатності і покращенню якості життя.
Висновки. Інтегрована в щоденне лікування пульмонологічна реабілітація здатна оптимізувати функціональний статус і зменшити вартість лікування за рахунок стабілізації або зменшення проявів хвороби.
19
Makieieva, N. I., S. O. Gubar, V. A. Koval, and T. S. Zharkova. "PARAMETERS OF HAEMOSTASIS SYSTEM, CAPILLAROTROPHIC DISORDERS, COMPLICATION AND THEIR CORRECTION IN PATIENTS WITH ACUTE LEUKEMIA." Inter Collegas 6, no. 1 (April 23, 2019): 16–23. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.1.16-23.
Повний текст джерелаАнотація:
DISORDERS OF HAEMOSTASIS, COMPLICATIONS AND THEIR CORRECTION IN CHILDREN WITH ACUTE LEUKEMIAMakieieva N. I., Gubar S.O., Koval V. A., Zharkova T. S.Purpose. To study the significance of capillarotrophic disorders in the development of complications of chemotherapy in children with acute leukemia and the effectiveness of the treatment and prevention of these complications. Patients and methods. Parameters of haemostasis system (plasma, platelet and vascular chains) have been studied in 86 children aged 1 - 17 years with acute leukemia in the dynamics of the disease, before the start and on the background of chemotherapy during the development of infectious and non-infectious complications. The patients received standard therapy according to the BFM protocols were divided into two groups according to the difference in the substitution therapy: group 1 - patients did not receive platelet replacement therapy, group 2 - ones received replacement therapy, including preventive platelet transfusion. The effectiveness of therapy was accessed by comparing the number of complications in patients of both groups. Results. In 100% of patients, severe myelosuppression was observed. A decrease in the number of platelets in the blood lower than 20*109/l was found to be in 43% of patients, agranulocytosis was found in 35%. Patients of the 1st group had bleeding in 33% of cases, anemia of II-III stage of severity in 76%, gastroenterologic inflammation in 21%, respiratory distress syndrome in 33% , pneumonia in 47% , sepsis in 14%, other localization of infection in 13%. In patients of the 2nd group the incidence of complications of chemotherapy and their severity decreased in 2–6 times. The concept of the leading role of thrombocytopenia in the development of stages of capillarotrophic disorders is presented. Conclusions. The results indicate the important role of severe thrombocytopenia and capillarotrophic disorders in the occurrence of infectious and non-infectious complications of chemotherapy in patients with acute leukemia. Adequate replacement therapy with donor platelets reduces the number and severity of complications, increases the effectiveness of treatment.Key words: acute leukemia, children, complications, correction, haemostasis Порушення гемостазу, ускладненнята їх корекція у хворихна гостру лейкемію дітей.Макєєва Н.І., Губар С.О., Коваль В.А., Жаркова Т.С.Мета: вивчити значимість капілляротрофічних порушень в розвитку ускладнень хіміотерапії у дітей хворих на гостру лейкеміюй ефективність лікування і профілактики цих ускладнень. Пацієнти і методи. У 86 дітей у віці 1 - 17 років хворих на гостру лейкемію вивчені показники системи гемостазу (плазмового, тромбоцитарного та судинної ланок) в динаміці захворювання, до початку і на тлі застосування хіміотерапії при розвитку інфекційних і не інфекційних ускладнень. Хворі отримували стандартну терапію за протоколами BFM були розділені на дві групи за відмінностями в терапії супроводу: 1 група - хворі не отримували замісну терапію тромбоконцентратом, 2 група - отримувала замісну терапію, в тому числі, і превентивну трансфузию тромбоцитів. Ефективність терапії оцінювали порівняням числа ускладнень у пацієнтів обох груп. Результати. У 100% хворих виявлена тяжка мієлосупресія зі зниженням числа тромбоцитів у крові нижче 20 * '10 9 / л у 43%, агранулоцитоз - у 35%. У хворих 1 групи реєстрували кровотечу - у 33%, анемію II-III ступеня тяжкості - у 76%, стоматоезофагоентероколіт - у 21%, респіраторний дистрес-синдром - у 33%, пневмонію - в 47%, сепсис - у 14%, інші локалізації інфекції – у 13% випадків. У хворих 2 групи в 2 - 6 разів зменшилася частота розвитку ускладнень хіміотерапії та їх тяжкість. Представлена концепція провідної ролі тромбоцитопенії в розвитку стадій капілляротрофічних порушень. Висновки. Отримані результати свідчать про важливу роль важкої тромбоцитопенії і капілляротрофічних порушень у виникненні інфекційних і неінфекційних ускладнень хіміотерапії у хворих на гостру лейкемію. Адекватна замісна терапія донорським тромбоконцентратом знижує число і тяжкість ускладнень, підвищує ефективність лікування.Ключові слова: гемостаз, гостра лейкемія, діти, корекція, ускладнення Нарушения гемостаза, осложнения и их коррекция у детей сострым лейкозом.Макеева Н.И., Губарь С.О., Коваль В.А., Жаркова Т.С. Цель: изучить значимость капилляротрофических нарушений в развитии осложнений химиотерапии у детей больных острым лейкозом и эффективность лечения и профилактики этих осложнений. Пациенты и методы. У 86 детей в возрасте 1 – 17 лет больных острым лейкозом изучены показатели системы гемостаза (плазменного, тромбоцитарного и сосудистого звеньев) в динамике заболевания, до начала и на фоне применения химиотерапии при развитии инфекционных и не инфекционных осложнений. Больные получали стандартную терапию по протоколам BFM были разделены на две группы по различию в проводимой терапии сопровождения: 1 группа – больные не получали заместительную терапию тромбоконцентратом, 2 группа - получала заместительную терапию, в том числе, и превентивную трансфузию тромбоцитов. Эффективность терапии оценивали сравнением числа осложнений у пациентов обеих групп.Результаты. У 100% больных выявлена тяжелая миелосупрессия со снижением числа тромбоцитов в крови ниже 20*10 9/л у 43%, агранулоцитоз – у 35%. У больных І группы регистрировали кровотечение - в 33%, анемия II-III степени тяжести - в 76%, стоматоэзофагоентероколит - в 21%, респираторный дистресс-синдром – в 33%, пневмония – в 47%, сепсис – в 14%, иные локализации инфекции – 13% случаев. У больных II группы в 2 – 6 раз уменьшилась частота развития осложнений химиотерапии и их тяжесть. Представлена концепция ведущей роли тромбоцитопении в развитии стадий капилляротрофических нарушений. Выводы. Полученные результаты свидетельствуют о важной роли тяжелой тромбоцитопении и капилляротрофических нарушений в возникновении инфекционных и неинфекционных осложнений химиотерапии у больных острым лейкозом. Адекватная заместительная терапия донорским тромбоконцентратом снижает число и тяжесть осложнений, повышает эффективность лечения.Ключевые слова: гемостаз, дети,коррекция, осложнения, острый лейкоз
20
Yayechnyk, O. R. "Стратегічні напрямки інтенсивної терапії субкомпенсованої гастроінтестинальної дисфункції в пацієнтів із тяжкою черепно-мозковою травмою, поєднаною з травмою кісток скелета". EMERGENCY MEDICINE, № 6.61 (1 серпня 2014): 125–32. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.61.2014.83636.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні питання інтенсивної терапії у хворих із черепно-мозковою травмою, поєднаною з травмою кісток скелета, актуальне внаслідок високого рівня смертності пацієнтів із даною патологією. Метою даної статті було показати результати інтенсивної терапії синдрому гастроінтестинальної дисфункції (СГІД) у стадії субкомпенсації в пацієнтів із черепно-мозковою травмою, поєднаною з травмою кісток скелета. Нами запропоновано застосування селективної деконтамінації кишки та ентеросорбції в пацієнтів із черепно-мозковою травмою, поєднаною з травмою кісток скелета, з ознаками субкомпенсованого СГІД. Ці методи інтенсивної терапії запропоновано на основі патогенезу з урахуванням даних літератури, згідно з якими при субкомпенсованому СГІД наявне пригнічення моторної функції, до якого приєднується порушення всмоктування спочатку газів, а потім води, електролітів. Відбуваються перерозтягнення петель кишки та накопичення в просвіті великих об’ємів газу та рідини. Хворі були розділені на дві групи, що не відрізнялися між собою за такими показниками, як вік хворих, стать, тяжкість стану, вираженість ознак поліорганної дисфункції та її компонента — СГІД. Хворі 1-ї групи отримували базисну терапію: активну волемічну, інотропну та судинну підтримку, респіраторну терапію, антибіотикотерапію, антицитокінову терапію. У хворих 2-ї групи, крім вищенаведеної терапії, застосовували селективну деконтамінацію кишок (СДК) та ентеросорбцію (ЕС). Для СДК використовували поліміксини, протигрибкові препарати, аміноглікозиди. ЕС проводили шляхом введення ентеросорбенту через зонд. Усім хворим проводили загальноклінічні та біохімічні дослідження крові. З метою діагностики ознак синдрому системної запальної відповіді (SIRS) визначали параметри, що характеризують наявність і динаміку системної відповіді організму на запалення. Інтегральну оцінку тяжкості стану хворих проводили за шкалою АРАСНЕ ІІ, тяжкості поліорганної дисфункції — за шкалою SOFA. Враховуючи те, що ініціаторами розвитку SIRS є молекулярні медіатори запалення, з прозапальних цитокінів виділяли фактор некрозу пухлини та інтерлейкін-8. З метою контролю та корекції центральної гемодинаміки, крім таких показників, як артеріальний тиск, середній артеріальний тиск, частота серцевих скорочень, центральний венозний тиск, визначали серцевий індекс. Проводилося визначення величини постачання та споживання кисню — DO2 і VO2, співвідношення раО2/FiO2. Енергетичний баланс клітини визначали за рівнем глюкози, аденозинтрифосфату, лактату. Рівень ендотоксемії оцінювали за рівнем молекул середньої маси, сорбційною здатністю еритроцитів і проникністю еритроцитарних мембран. Деструктивні зміни в клітинних мембранах характеризує рівень перекисного окислення ліпідів. Активність перекисного окислення ліпідів оцінювали за рівнем їх первинних продуктів — дієнових кон’югат та вторинного — малонового діальдегіду. Дослідження проводили в 1-шу (Н1) (етап 1), на 3-тю (Н3) (етап 2), 5-ту (Н5) (етап 3), 7-му (Н7) (етап 4), 10-ту (Н10) (етап 5) добу захворювання. У результатах дослідження звертають на себе увагу більш низька летальність, більш швидкий регрес тяжкості стану пацієнтів, зменшення проявів синдрому поліорганної недостатності та СГІД у хворих, яким проводилися селективна деконтамінація кишки та ентеросорбція. Отже, як видно з результатів дослідження, селективна деконтамінація кишки та ентеросорбція позитивно впливають на стан пацієнтів із черепно-мозковою травмою, поєднаною з травмою кісток скелета, у яких наявні ознаки субкомпенсованого СГІД, і дають можливість зменшити летальність і кількість ускладнень, скоротити терміни лікування.
21
Markov, I. S., та A. I. Markov. "Клінічний образ дитини, що часто хворіє (новий погляд на походження, діагностику та лікування). Повідомлення 2. Діагноз та лікування". ACTUAL INFECTOLOGY 9, № 5-6 (26 січня 2022): 6–20. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.5-6.2021.246691.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначення клінічного образу дітей, що часто хворіють (ДЧХ), з урахуванням існуючих відомих даних медичної літератури та спостережень авторів, накопичених за останні 25 років клінічної практики. Матеріали та методи. Дизайн дослідження був клініко-діагностичним і включав пошук способів діагностики та лікування таких патологічних станів, які становили сучасний клінічний образ дітей, що часто хворіють. Дослідження мали проспективно-ретроспективний характер, були лонгітудинальними, з тривалим періодичним спостереженням за певною частиною одних і тих же пацієнтів упродовж 1–10 років після встановлення у них діагнозу «дитина, що часто хворіє» та проведення відповідного лікування. Щодо ефективності отриманих результатів, то дослідження мали прямий характер, тому що беззаперечно сприяли одужанню дитини з поліпшенням/нормалізацією її загального стану та якості життя. Дослідження були багатоцентровими, проведені в амбулаторних умовах на базі двох спеціалізованих у галузі хронічних інфекційних захворювань клінік із повним обсягом лабораторних досліджень та кафедри дитячих інфекційних хвороб медичного університету. Учасниками дослідження були діти від грудного віку до 14 років, батьки яких упродовж 2009–2020 років зверталися за консультацією зі скаргами на часті захворювання своїх дітей. Результати. Під наглядом авторів у 2010–2020 роках перебували 3547 дітей, що часто хворіли (6–12 епізодів на рік та нерідко навіть більше — 1–2 захворювання на місяць), а період кожного епізоду їхньої недуги тривав понад 5–7 діб. Дітей віком до 3 років було 862/3547 (24,3 %), від 3 до 7 років — 1295/3547 (36,5 %), від 7 до 14 років — 1390/3547 (39,2 %). З урахуванням клінічно домінуючих симптомів, які часто спліталися між собою в одну цілісну картину цих частих захворювань, дітей розподілили на дві великі групи спостережень. До I групи, яку умовно називали «Клінічний образ ДЧХ із гнійно-запальними захворюваннями», увійшли 1595/3547 (45 %) дітей. Інших 1952/3547 (55 %) дітей було включено до II групи з умовною назвою «Клінічний образ ДЧХ із домінуючими токсичними проявами». Також до ІІ групи дітей, що часто хворіють, увійшли діти з підвищеною температурою, не пов’язаною з гострими гнійно-запальними станами чи їх рецидивами. У цій групі під наглядом перебували 1952/3547 (55 %) дітей від грудного віку до 14 років із порушеннями температурного режиму, зокрема із затяжним субфебрилітетом — 1206/1952 (61,8 %), фебрильними атаками — 721/1952 (36,9 %) та 25/1952 (1,3 %) дітей переважно шкільного віку з фебрильною лихоманкою на рівні 38–40 °С і вище упродовж від декількох місяців до 4 років та іншими симптомами синдрому хронічної бактеріальної інтоксикації. Усі діти були обстежені бактеріологічно (бакпосіви з носа, глотки, рота тощо, а також із теплої сечі тричі, три дні поспіль), токсикологічно з використанням діагностичної системи «Токсикон»; проведено загальноклінічні обстеження, імуноферментний аналіз та полімеразну ланцюгову реакцію, визначення імунологічного статусу, за показаннями — інструментальне обстеження. Встановлено, що в усіх ДЧХ були наявні два вогнища хронічної бактеріальної інфекції: у носоглотці, що у 3467/3547, або 97,7 % дітей було пов’язано з Staphylococcus aureus, та у нирках (нефродисбактеріоз), у якому домінували ентерококи та кишкова паличка, що становили майже 2/3 (у 3312/5313, або 63 %) від усіх ізольованих штамів уринокультур та були виділені з сечі загалом у 3312/3547 (93,4 %) дітей. На підставі токсикологічного дослідження крові у переважної більшості дітей (77/96, або 80,2 %) була виявлена токсемія тяжкого ступеня, у 16/96 (16,7 %) — середньої тяжкості та у 3/96 (3,1 %) — легкого ступеня. Форма інтоксикації була здебільшого компенсованою у 87/96 (90,6 %) хворих, ще у 9/96 (9,4 %) — у стадії генералізації. При визначенні імунного статусу, який дослідили у 2160/3547 (60,1 %) ДЧХ від грудного віку до 14 років обох груп спостереження, встановлено, що показники клітинного та гуморального імунітету зазвичай були або в межах норми, або навіть частіше перевищували норму. Тільки у 67/2160 (3,1 %) дітей було виявлено незначну клітинну імунну недостатність, а у 7/2160 (0,3 %) дітей — селективну гіпогаммаглобулінемію IgA. Лікування всіх 3547 ДЧХ обох груп спостереження проводили з використанням бактеріальних автовакцин, виготовлених з ізольованих при бактеріологічному обстеженні штамів. Дітей, що пройшли лікування, наслідки якого можна вважати встановленими і не пов’язаними з супутнім прийомом антибактеріальних препаратів, було 3159/3547, або 89,1 %. Загалом 3093/3159, або 97,9 % дітей, що часто хворіли, повністю одужали упродовж 6–24 місяців від початку лікування бактеріальними автовакцинами без використання антибіотиків. Висновки. Клінічний образ дитини, що часто хворіє, наразі є збірним і складається з симптомів рекурентних респіраторних захворювань або повторних гострих респіраторних вірусних інфекцій, рецидивуючих гнійно-запальних захворювань носа, глотки, рота, вух, очей та бронхолегеневої системи, а також клінічних проявів синдрому хронічної бактеріальної інтоксикації, що розвинувся на тлі нефродисбактеріозу. Етіологічний і патогенетичний діагноз підтверджують результати бактеріологічного та токсикологічного обстеження. Стандартне лікування ДЧХ із використанням антибіотиків не є ефективним. Позитивний клінічний ефект вдається досягти у 97,9 % дітей з повним одужанням після використання бактеріальних автовакцин, виготовлених з ізольованих при бактеріологічному обстеженні штамів.
22
Markov, A. I., та I. S. Markov. "Клінічний образ дитини, що часто хворіє (новий погляд на походження, діагностику та лікування). Повідомлення 1. Походження та клініка". ACTUAL INFECTOLOGY 9, № 4 (5 січня 2022): 23–38. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.9.4.2021.246481.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: визначення клінічного образу дітей, що часто хворіють (ДЧХ), з урахуванням існуючих відомих даних медичної літератури та спостережень авторів, накопичених за останні 25 років клінічної практики. Матеріали та методи. Дизайн дослідження був клініко-діагностичним і включав пошук способів діагностики та лікування таких патологічних станів, які становили сучасний клінічний образ дітей, що часто хворіють. Дослідження мали проспективно-ретроспективний характер, були лонгітудинальними, з тривалим періодичним спостереженням за певною частиною одних і тих же пацієнтів упродовж 1–10 років після встановлення у них діагнозу «дитина, що часто хворіє» та проведення відповідного лікування. Щодо ефективності отриманих результатів, то дослідження мали прямий характер, тому що беззаперечно сприяли одужанню дитини з поліпшенням/нормалізацією її загального стану та якості життя. Дослідження були багатоцентровими, проведені в амбулаторних умовах на базі двох спеціалізованих у галузі хронічних інфекційних захворювань клінік із повним обсягом лабораторних досліджень та кафедри дитячих інфекційних хвороб медичного університету. Учасниками дослідження були діти від грудного віку до 14 років, батьки яких упродовж 2009–2020 років зверталися за консультацією зі скаргами на часті захворювання своїх дітей. Результати. Під наглядом авторів у 2010–2020 роках перебували 3547 дітей, що часто хворіли (6–12 епізодів на рік та нерідко навіть більше — 1–2 захворювання на місяць), а період кожного епізоду їхньої недуги тривав понад 5–7 діб. Дітей віком до 3 років було 862/3547 (24,3 %), від 3 до 7 років — 1295/3547 (36,5 %), від 7 до 14 років — 1390/3547 (39,2 %). З урахуванням клінічно домінуючих симптомів, які часто спліталися між собою в одну цілісну картину цих частих захворювань, дітей розподілили на дві великі групи спостережень. До I групи, яку умовно називали «Клінічний образ ДЧХ із гнійно-запальними захворюваннями», увійшли 1595/3547 (45 %) дітей. Інших 1952/3547 (55 %) дітей було включено до II групи з умовною назвою «Клінічний образ ДЧХ із домінуючими токсичними проявами». Також до ІІ групи дітей, що часто хворіють, увійшли діти з підвищеною температурою, не пов’язаною з гострими гнійно-запальними станами чи їх рецидивами. У цій групі під наглядом перебували 1952/3547 (55 %) дітей від грудного віку до 14 років із порушеннями температурного режиму, зокрема із затяжним субфебрилітетом — 1206/1952 (61,8 %), фебрильними атаками — 721/1952 (36,9 %) та 25/1952 (1,3 %) дітей переважно шкільного віку з фебрильною лихоманкою на рівні 38–40 °С і вище упродовж від декількох місяців до 4 років та іншими симптомами синдрому хронічної бактеріальної інтоксикації. Усі діти були обстежені бактеріологічно (бакпосіви з носа, глотки, рота тощо, а також із теплої сечі тричі, три дні поспіль), токсикологічно з використанням діагностичної системи «Токсикон»; проведено загальноклінічні обстеження, імуноферментний аналіз та полімеразну ланцюгову реакцію, визначення імунологічного статусу, за показаннями — інструментальне обстеження. Встановлено, що в усіх ДЧХ були наявні два вогнища хронічної бактеріальної інфекції: у носоглотці, що у 3467/3547, або 97,7 % дітей було пов’язано з Staphylococcus aureus, та у нирках (нефродисбактеріоз), у якому домінували ентерококи та кишкова паличка, що становили майже 2/3 (у 3312/5313, або 63 %) від усіх ізольованих штамів уринокультур та були виділені з сечі загалом у 3312/3547 (93,4 %) дітей. На підставі токсикологічного дослідження крові у переважної більшості дітей (77/96, або 80,2 %) була виявлена токсемія тяжкого ступеня, у 16/96 (16,7 %) — середньої тяжкості та у 3/96 (3,1 %) — легкого ступеня. Форма інтоксикації була здебільшого компенсованою у 87/96 (90,6 %) хворих, ще у 9/96 (9,4 %) — у стадії генералізації. При визначенні імунного статусу, який дослідили у 2160/3547 (60,1 %) ДЧХ від грудного віку до 14 років обох груп спостереження, встановлено, що показники клітинного та гуморального імунітету зазвичай були або у межах норми, або навіть частіше перевищували норму. Тільки у 67/2160 (3,1 %) дітей було виявлено незначну клітинну імунну недостатність, а у 7/2160 (0,3 %) дітей — селективну гіпогаммаглобулінемію IgA. Лікування всіх 3547 ДЧХ обох груп спостереження проводили з використанням бактеріальних автовакцин, виготовлених з ізольованих при бактеріологічному обстеженні штамів. Дітей, що пройшли лікування, наслідки якого можна вважати встановленими і не пов’язаними із супутнім прийомом антибактеріальних препаратів, було 3159/3547 або 89,1 %. Загалом 3093/3159, або 97,9 % дітей, що часто хворіли, повністю одужали упродовж 6–24 місяців від початку лікування бактеріальними автовакцинами без використання антибіотиків. Висновки. Клінічний образ дитини, що часто хворіє, наразі є збірним і складається з симптомів рекурентних респіраторних захворювань або повторних гострих респіраторних вірусних інфекцій, рецидивуючих гнійно-запальних захворювань носа, глотки, рота, вух, очей та бронхолегеневої системи, а також клінічних проявів синдрому хронічної бактеріальної інтоксикації, що розвинувся на тлі нефродисбактеріозу. Етіологічний і патогенетичний діагноз підтверджують результати бактеріологічного та токсикологічного обстеження. Стандартне лікування ДЧХ з використанням антибіотиків не є ефективним. Позитивний клінічний ефект вдається досягнути у 97,9 % дітей з повним одужанням після використання бактеріальних автовакцин, виготовлених з ізольованих при бактеріологічному обстеженні штамів.
23
Hevkalyuk, N. O. "Імунобіологічні аспекти патогенезу уражень слизової оболонки порожнини рота і слинних залоз у дітей при грипі та інших респіраторних вірусних інфекціях". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 24, № 4 (10 лютого 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2015.v24.i4.5802.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>Резюме. Виходячи із аналізу співвідношення між захисним і пошкоджувальним характером відповідних реакцій організму та їх направленістю, які визначають тяжкість грипу та інших респіраторних вірусних захворювань, нами запроповано схему патогенезу грипозних укладнень. Основною патогенетичною ланкою клінічних проявів гострих респіраторних інфекцій в ротовій порожнині є інфекційне запалення слизових оболонок, яке супроводжується імунобіологічними порушеннями в ротовій порожнині на фоні гіпосалівації, обумовлюючи недостатність захисних механізмів, а з іншої сторони, гострий вірусний сіаладеніт, спричинений вірусом грипу, іншими респіраторними вірусами, впливає на екзокринну функцію слинних залоз, приводячи до зниження їх функціональної активності.</p><p> </p>Ключові слова: ротова порожнина, імунобіологічні порушення, слинні залози, респіраторні вірусні захворювання.
24
Ardykutse, V. P., and К. М. Lykhota. "EFFICACY OF CAPNOMETRY IN PATIENTS WITH RESPIRATORY DYSFUNCTION." Art of Medicine, April 5, 2021, 6–10. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2021.1.17.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Згідно з зарубіжними та вітчизняними джерелами розповсюдженість зубощелепних аномалій у дітей віком 6-9 років сягає 63-80 % у різних регіонах [1, 4]. Потужним етіопатогенетичним чинником виникнення патології є порушення носового типу дихання. Причиною виникнення дисфункції дихальних шляхів нерідко є гіпертрофія піднебінних та глоткових мигдалин чи респіраторні алергози. Перехід від нормального типу дихання до змішаного чи ротового призводить до зміни міодинамічної рівноваги та провокує формування патології прикусу; за наявності інших функціональних порушень відхилення лише посилюються та поглиблюються [2, 11].
Метою дослідження є своєчасне та більш детальне вивчення дихальної дисфункції у пацієнтів віком 6-9 років, створення комплексного плану лікування, зменшення термінів лікування, забезпечення більш стабільного результату.
Нами було прийнято на лікування 92 дитини віком 6-9 років з дистальним прикусом, пацієнти були розподілені на 2 групи відповідно до проведених методик лікування. В І основну групу увійшли пацієнти, лікування яких проводили за допомогою міофункціональної апаратури; в ІІ – діти, яких лікували за допомогою механічно діючої апаратури.
Кожному пацієнту було проведено стандартну ортодонтичну діагностику: збір анамнезу, фотопротокол, виготовлення КДМ, ортопантомограму та запропонований нами метод обстеження – капнометрію. Всі дані були зафіксовані та підкріплені до особистої ортодонтичної картки пацієнта.
У ході дослідження ми проводили оцінку проміжних результатів капнометрії та розширеного фотопротоколу. У результаті, відсоток успішного лікування в групі, де корекцію патології проводили за допомогою запропонованої методики, становив 93,5 %, у групі стандартної методики лікування – 86,2 %.
25
Kosovska, T. M., I. B. Chornomydz та V. O. Kosovska. "АНОМАЛАД П’ЄРА-РОБЕНА В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ПЕДІАТРА". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 жовтня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2017.2.7801.
Повний текст джерелаАнотація:
Уроджена вада щелепно-лицевої ділянки з вираженим недорозвитком нижньої щелепи як наслідок зменшення ротової порожнини і западання язика перешкоджає змиканню піднебінних пластинок з формуванням щілини м’якого піднебіння, що часто поєднується з множинними іншими аномаліями. В основі даного синдрому лежить аномалія росту і розвитку зародка, що характеризується порушенням розвитку початкового зародкового стану (внаслідок вади першої зябрової дуги). Язик розміщений сильно назад, досягаючи синусів носа, між глотково-піднебінними дужками, які орієнтовані сильно вниз. Розвиток цих аномалій зумовлений деякими інфекціями матері під час вагітності або нейрогенетичними порушеннями, наявністю механічної компресії всередині матки, а також вони можуть виникати внаслідок сімейної спадковості (на їх користь вказують вади обличчя в деяких членів однієї чи іншої родини). Основні діагностичні критерії: мікрогнатія (мала, коротка нижня щелепа) та (або) ретрогнатія (запала нижня щелепа). У хворого характерний профіль, подібний на пташиний рот, «пташине обличчя», рот до кінця не закривається, тому його називають «ротом акули»; глосоптоз (недорозвиток та западання язика) – невелика і втягнута нижня щелепа не може тримати язика в нормальному положенні, так що він впадає назад у гіпофаринкс, здавлюючи надгортанник, який відіграє роль клапана та перешкоджає проникненню повітря, одночасно порушується і ковтання. Іноді відмічається макроглосія, язик прирощений до м’яких тканин дна ротової порожнини; щілина м’якого піднебіння або «стрілчате піднебіння» (одно- чи двобічне незрощення). Усі ці аномалії спричиняють респіраторний дистрес-синдром, порушення дихання, неспокій, диспное з брадипное, постійний ціаноз, які особливо виражені при положенні дитини на спині, асфіксію при годуванні дитини, утруднення чи неможливість ковтання, блювання, з часом – атрепсію і порушення окостеніння. Ізольовані випадки аномаладу П’єра Робена завжди спорадичні. Аномалад є складовою частиною синдрому множинних уроджених вад розвитку, успадкування визначається залежно від типу успадкування основного синдрому. Актуальними при даному синдромі є виключення всіх несприятливих факторів у допологовий період розвитку дитини, пренатальна діагностика, проведення медико-генетичного консультування з метою попередження народження дитини зі спадковим захворюванням.
26
Наконечна, С. П. "ПРОГРАМА ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ СТУДЕНТІВ 17-19 РОКІВ З ПЛОСКОСТОПІСТЮ І ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ ПОСТАВИ У ФРОНТАЛЬНІЙ ПЛОЩИНІ". Art of Medicine, 5 січня 2020, 92–96. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2019.4.12.92.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. У статті представлена програма комплексної фізичної терапії для студентів 17-19 років із плоскостопістю та функціональними порушеннями постави у фронтальній площині. Метою дослідження було визначити нові підходи до фізичної терапії студентів 17-19 років при плоскостопості з функціональними порушеннями постави у фронтальній площині. Для вивчення динаміки основних показників функціонального стану організму у студентів, що мають плоскостопість і сколіотичну поставу, використовували аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури і провідного практичного досвіду фізичної терапії; педагогічне спостереження. Для якісної оцінки ефективності розробленої програми були використані показники біогеометричного профілю постави, окружність грудної клітини, показники функціонального стану хребта і стопи, зовнішнього дихання і функціонального стану серцево-судинної системи, а також методи контролю за станом САС і за параметрами якості ходьби на комп’ютерному комплексі “DIERS FAMUS”.
Програма включає три рухових режими: полегшений, полегшено-тренувальний і тренувальний. Вона передбачає використання електростимуляції з метою зміцнення глибоких м’язів спини і гомілки, занять у басейні з теплою водою і глибиною 1,5 м, що включають модифіковані рухливі й спортивні ігри (поло, баскетбол, волейбол) для поліпшення фізичних якостей, пірнальні вправи і дихальну гімнастику Стрельникової для посилення функціонального стану кардіо-респіраторної системи, самомасаж стоп. Програма розроблена для студентів із плоскостопістю з функціональними порушеннями постави у фронтальній площині, у ній використовуються засоби фізичної терапії, що враховують порушення, зумовлені зниженням висоти склепінчастого апарату стопи з поєднаними функціональними деформаціями хребта.
27
Hevkalyuk, N. O. "ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СЛИННИХ ЗАЛОЗ У ДІТЕЙ ПРИ ГРИПІ ТА ІНШИХ РЕСПІРАТОРНИХ ВІРУСНИХ ІНФЕКЦІЯХ". Інфекційні хвороби, № 2 (23 червня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2016.2.6514.
Повний текст джерелаАнотація:
<p class="10"><em>Порушення гомеостазу ротової порожнини, що перебігають на фоні гіпосалівації, змін фізико-хімічних властивостей, кислотно-сольової рівноваги ротової рідини, свідчать про зниження функціональної активності слинних залоз при респіраторних вірусних інфекціях у дітей з проявами захворювання в ротовій порожнині.</em></p>
28
Аврунін, Олег Григорович, Яна Віталіївна Носова та С. А. Худаєва. "ОЦІНКА ДИСКРИМІНАНТНИХ ХАРАКТЕРИСТИК МЕТОДУ КОМП'ЮТЕРНОЇ ОЛЬФАКТОМЕТРІЇ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ РЕСПІРАТОРНО-ОЛЬФАКТОРНИХ ПОРУШЕНЬ". Наука та виробництво, № 20 (10 січня 2019). http://dx.doi.org/10.31498/2522-9990202019184611.
Повний текст джерела
29
Аравіцька, М. Г. "ЗМІНИ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПАРАМЕТРІВ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ У ЧОЛОВІКІВ З ОЖИРІННЯМ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ ЯК МАРКЕР ЕФЕКТИВНОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ РЕСПІРАТОРНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ". Art of Medicine, 6 жовтня 2020, 7–16. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.3.15.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Цілі: визначення зміни параметрів функціонування дихальної системи у чоловіків з ожирінням під впливом засобів респіраторної реабілітації в рамках комплексної програми фізичної терапії.
Методи. Обстежено 116 чоловіків з аліментарно-конституціональним ожирінням І-ІІІ ступеня. За результатами визначення реабілітаційного альянсу їх було поділено на дві групи. Групу порівняння склали особи з низьким рівнем альянсу. Основну групу склали особи з високим рівнем альянсу, які проходили річну програму корекції із застосуванням заходів для підтримки альянсу, модифікації харчування, збільшення фізичної активності, лімфодренажу, психокорекції, елементів респіраторної терапії. Контрольну групу склав 31 чоловік з нормальною масою тіла. Досліджували суб’єктивний стан, інтенсивність задишки, параметри пульсоксиметрії, спірометрії.
Результати. У чоловіків з ожирінням виявлена дисфункціїя дихальної системи: суб'єктивні ознаки порушення дихальної функції, задишка, зменшення оксигенації артеріальної крові, зниження дихальних об'ємів. Їх зміст та ступінь вираженості були пропорційною важкості ожиріння. Застосування елементів респіраторної терапії в рамках програми комплексної фізичної терапії, спрямованої на зменшення маси тіла, дозволило нормалізувати досліджувані параметри функції дихальної системи. Низький рівень реабілітаційного альянсу призвів до незадовільного виконання наданих рекомендації та асоціювався із відсутністю реабілітаційного ефекту.
Висновки. Елементи респіраторної реабілітації патогенетично доцільно включати до схем відновлення стану здоров'я пацієнтів з ожирінням, особливо при високих його ступенях або супутніх захворюваннях.
Ключові слова: жирова тканина, бронхолегенева система, корекція.
30
Нudyma, A. A. "МЕДСЕСТРИНСЬКА ОЦІНКА ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ ЛЕГЕНЬ В ОСІБ СТАРШОГО ВІКУ". Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7941.
Повний текст джерелаАнотація:
Отримані дані вказують на те, що хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) в осіб старшого віку часто поєднується з серцево-судинною патологією. Тому первинна профілактика повинна стосуватися основних факторів ХОЗЛ – тютюнокуріння і частих респіраторних захворювань, вторинна профілактика ХОЗЛ має бути спрямована на попередження розвитку системних уражень на фоні досліджуваної патології.Мета дослідження – вивчити етіологічні фактори хронічного обструктивного захворювання легень та коморбідність при досліджуваній патології.Матеріали і методи. У дослідження було включено 64 хворих на ХОЗЛ різного ступеня тяжкості, які перебували на стаціонарному лікуванні у пульмонологічному відділенні Тернопільської університетської лікарні протягом 2016 р. з приводу загострення ХОЗЛ. У дослідження були включені хворі з ХОЗЛ II, IIІ і IV ступенів, які відповідали таким критеріям: госпіталізація в стаціонар з приводу загострення ХОЗЛ; вік>60 років; приріст ОФВ1 після інгаляції β2-агоністом короткої дії – менше 12 %. Була проаналізована частота найбільш значущих клінічних станів, які, за даними останніх досліджень, асоціюються зі зростанням ризику смерті у хворих на ХОЗЛ. Для визначення статистичної значущості (р) зміни від вихідного рівня використовували комп’ютерну програму Statistica 16.0 for Microsoft.Результати досліджень та їх обговорення. До основних факторів ризику розвитку ХОЗЛ відносяться тютюнокуріння й часті респіраторні захворювання. Останніми роками все частіше зазначаються екстрапульмональні ефекти ХОЗЛ, які зумовлюють розвиток інших патологій, що обтяжують перебіг деяких захворювань, які мають спільні фактори ризику. Ми проаналізували коморбідні стани у хворих на ХОЗЛ та визначили їх зв'язок з основними факторами ризику – тютюнокуріння й частими респіраторними захворюваннями. Встановлено, що 7,8 % пацієнтів із ХОЗЛ не мали супутньої патології, тоді як 92,2 % обстежених хворих, окрім ХОЗЛ, страждали від ще одного й більшого захворювання. Аналіз супутньої патології у пацієнтів із ХОЗЛ вказує на переважання серцево-судинної патології.Висновки. Враховуючи те, що дослідження встановило високу частоту ХОЗЛ та ішемічної хвороби серця і ХОЗЛ та гіпертонічної хвороби у пацієнтів обох статей ІІІ ступеня тяжкості порушень прохідності дихальних шляхів, проведення просвітни цької роботи середнім медичним персоналом має включати профілактику як ХОЗЛ, так і кардіологічних патологій.
31
Boguta, Yu H., H. Ya Maksiv, U. P. Hevko, O. P. Mialiuk та M. I. Maruschak. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХРОНІЧНОГО ОБСТРУКТИВНОГО ЗАХВОРЮВАНня ЛЕГЕНЬ В ОСІБ СТАРШОГО ВІКУ". Медсестринство, № 2 (5 лютого 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2017.2.8504.
Повний текст джерелаАнотація:
Отримані дані вказують на те, що хронічне обструктивне захворювання легень в осіб старшого віку часто поєднується з серцево-судинною патологією. Тому первинна профілактика повинна включати основні фактори хронічного обструктивного захворювання легень – тютюнокуріння і часті респіраторні захворювання, вторинна профілактика хронічного обструктивного захворювання легень має бути спрямована на попередження розвитку системних уражень на фоні досліджуваної патології. Враховуючи те, що наше дослідження встановило високу частоту хронічного обструктивного захворювання легень та ішемічної хвороби серця і хронічного обструктивного захворювання легень та гіпертонічної хвороби у пацієнтів обох статей ІІІ ступеня тяжкості порушень прохідності дихальних шляхів, проведення просвітницької роботи середнім медичним персоналом має включати профілактику як хронічного обструктивного захворювання легень, так і кардіологічних патологій.
32
Synenko, V. V. "ГЕНЕТИЧНІ МАРКЕРИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В ДІТЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ЗАВДЯКИ ДОПОМІЖНИМ РЕПРОДУКТИВНИМ ТЕХНОЛОГІЯМ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2017.1.7585.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити ефективність і оцінити можливості використання генетичних методів дослідження ферментів, які відповідають за антиоксидантний захист у дітей, народжених завдяки допоміжним репродуктивним технологіям (ДРТ), а також визначити можливий вплив виявлених порушень на стан здоров’я дітей даної групи.Матеріали та методи. У дослідженні брали участь 45 дітей основної групи, народжених завдяки ДРТ, і 20 дітей контрольної групи, народжених після спонтанної вагітності. Для оцінки стану антиоксидантної системи досліджували гени, що детермінують активність найважливіших ферментів цієї системи: SOD-2 (супероксиддисмутази), яка міститься безпосередньо в мітохондріях, і САТ (каталази). Також було доцільним оцінити стан HIF (гіпоксично-індукованого фактора). Результати дослідження та їх обговорення. У дітей, народжених завдяки ДРТ, достовірно частіше спостерігали гетерозиготні мутації фрагментів ДНК, що відповідають за функціональний стан SOD-2 (х2=4,68; р=0,030), і гетерозиготні й гомозиготні мутації щодо САТ (х2=3,85; р=0,049). Мутації, які відповідають за функціонування CAT, SOD-2 є прогностично несприятливими факторами, предикторами більш частого розвитку респіраторних захворювань, затримки фізичного розвитку.Висновки. Застосування генетичних досліджень, спрямованих на вивчення функції каталази і супероксиддисмутази у дітей, народжених завдяки ДРТ, показало їх ефективність і доцільність для подальшого вивчення стану здоров’я дітей даної групи.