Статті в журналах з теми "Релін"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Релін.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-29 статей у журналах для дослідження на тему "Релін".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Дроздовська, С. Б. "Молекулярно-генетичні фактори розвитку гіпертрофії міокарда при інтенсивних фізичних навантаженнях". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1 (20 квітня 2017): 19–25. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.1.19-25.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: розглянути молекулярно-генетичні механізми розвитку гіпертрофії міокарда у відповідь на систематичні фізичні навантаження та встановити ключові фактори, що сприяють розвитку крайніх форм гіпертрофії, виявити спадкові фактори, які сприяють її розвитку. Методи: аналіз наукової та науково-методичної літератури. Результати. Встановлено, що схильність до розвитку гіпертрофії міокарда під впливом інтенсивних фізичних навантажень має спадкові особливості, які залежать від поліморфізмів генів та рівня їх експресії. До переліку таких генів належать гени білків–регуляторів метаболічних мереж, ренін-ангіотензинової системи, структурних білків серцевого м’яза, факторів росту та гени некодуючих РНК (мікрота довгих некодуючих РНК). Висновки. Дослідження поліморфізмів генів білків–регуляторів метаболічних мереж, ренін-ангіотензинової системи, структурних білків серцевого м’яза, некодуючих РНК та рівня їх експресії у відповідь на фізичні навантаження дозволять розкрити молекулярногенетичні механізми регуляції адаптаційної відповіді серцево-судинної системи та слугуватимуть основою створення методу неінвазивної діагностики схильності до розвитку патологічних форм гіпертрофії міокарда. Експресія генів некодуючих РНК є потенційним інформаційним маркером перебігу адаптаційних процесів до фізичних навантажень.
2
Fushtey, I. M., S. G. Podluzhnyi та E. V. Sid. "РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ПАЦІЄНТІВ З ПАРОКСИЗМАЛЬНОЮ ФІБРИЛЯЦІЄЮ ПЕРЕДСЕРДЬ ПРИ ПОЛІМОРФІЗМАХ ГЕНІВ РЕНІН-АНГІОТЕНЗИН-АЛЬДОСТЕРОНОВОЇ СИСТЕМИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 165–72. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11598.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасними важливими медико-соціальними проблемами у світі є гіпертонічна хвороба (ГХ), ішемічна хвороба серця (ІХС) та фібриляція передсердь (ФП). Виникненню аритмій може сприяти поєднання певних поліморфізмів генів, особливо актуальним є вивчення ролі генів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), оскільки у даний час, саме її роль, у патогенезі ФП поєднаної з ГХ визначається як провідна. У даний час є обмежена кількість даних про зв᾽язок гіпертрофії лівого шлуночка у пацієнтів з коморбідною патологією, що вказує на необхідність визначення популяційних особливостей при вивченні ролі поліморфізмів генів у розвитку мультифакторних захворювань таких, як ІХС та ГХ та їх ускладнень, що викликає великий практичний інтерес.
Мета – визначити особливості ремоделювання лівого шлуночка у пацієнтів з пароксизмальною фібриляцією передсердь при поліморфізмах генів ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.
Матеріали і методи. Для досягнення мети було проведено проспективне, відкрите порівняльне дослідження на базі комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 10» Запорізької міської ради. Вибірку пацієнтів проводили в період з 2014 по 2019 рр. Результати дослідження базуються на даних комплексного обстеження і динамічного спостереження за 176 хворими на пароксизмальну ФП на тлі ІХС з гіпертонічною хворобою, з них було 98 осіб із міста Запоріжжя та 78 – із сільської місцевості. Розподіл хворих на групи проводили після встановлення відповідності хворих щодо критеріїв включення/виключення дослідження залежно від комбінації генотипу поліморфізмів генів. Усім обстеженим було виконано ехокардіографічне дослідження, визначення поліморфізму генів.
Отримані результати. Було виявлено, що генетичні поліморфізми ренін-ангіотензин-альдостеронової системи можуть впливати на вираженість патологічних змін у хворих на пароксизмальну ФП на тлі ІХС з гіпертонічною хворобою. Визначено, що поліморфізм Т174М гена ангіотензиногену впливає на показники ремоделювання лівого шлуночка. У пацієнтів, що мали алельний ген M, індекс маси міокарда лівого шлуночка був достовірно вище. Дослідження поліморфізму А1166С гена AGTR1 дозволяє прогнозувати ризик виникнення несприятливого концентричного ремоделювання лівого шлуночка, при наявності у хворого алельного гену С збільшується ризик у 2,03 раза.
Висновки. Таким чином, при дослідженні впливу даних поліморфізмів на діяльність серцево-судинної системи слід враховувати генетичні особливості окремих етносів і популяцій. Отримані нами результати дозволяють вважати поліморфізми генів додатковим фактором прогнозу формування неадекватної маси лівого шлуночка, що веде до його несприятливого ремоделювання.
3
Koval, S. M., L. A. Ryeznik, I. O. Snigurska та O. V. Mysnychenko. "Антиатерогенні ефекти блокатора рецепторів ангіотензину II олмесартану: механізми, вираженість та клінічна значимість". HYPERTENSION, № 2.28 (1 березня 2013): 28–34. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.2.28.2013.86518.
Повний текст джерелаАнотація:
В огляді наведені дані літератури, що свідчать про ключову патогенетичну роль ренін-ангіотензинової системи та її головного нейрогормону ангіотензину ІІ у розвитку атеросклерозу та про потужні антиатерогенні властивості блокатора рецепторів ангіотензину ІІ олмесартану. Показано, що антиатерогенна дія олмесартану реалізується через виражені антиоксидантні й протизапальні ефекти та його нормалізуючий вплив на функцію ендотелію. Детальний аналіз літератури свідчить про те, що переконливі докази вираженої антиатеросклеротичної дії олмесартану отримані як в експериментальних, клінічних, так і в проспективних багатоцентрових рандомізованих дослідженнях (EUTOPIA, MORE, VIOS, OLIVUS, OLIVUS-Eх). Представлені дані обґрунтовують перспективність широкого застосування олмесартану в лікуванні артеріальної гіпертензії, особливо при поєднанні з атеросклерозом.
4
Tashchuk, V. K., O. S. Polianska, O. I. Hulaha та O. M. Hinhuliak. "Нейрогуморальний вплив артеріальної гіпертензії та хронічної хвороби нирок на гострий інфаркт міокарда: патогенетичні взаємодії ремоделювання серця з використанням антагоністів альдостерону". HYPERTENSION, № 3.41 (21 серпня 2015): 61–65. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80660.
Повний текст джерелаАнотація:
Перебіг гострого Q-інфаркту міокарда при наявній артеріальній гіпертензії супроводжується надмірною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, втратою скорочувальної здатності гладком’язових клітин, розширенням передсердь, а зменшення рівня нейропептиду вазопресину при використанні антагоністів альдостерону забезпечує функціонуючий захист від розвитку серцевої недостатності. Еплеренон порівняно зі спіронолактоном сприяє більш вираженому зниженню концентрації альдостерону, особливо у хворих із хронічною хворобою нирок ІІ стадії. Рівні передсердного натрійуретичного пептиду, ангіотензинперетворювального ферменту та фактора Віллебранда у таких хворих при застосуванні спіронолактону мали статистично вірогідну тенденцію до зростання, а при використанні еплеренону спостерігалося вірогідне зниження їх концентрації. Параметри нейрогуморальних показників служать не тільки діагностичними маркерами перебігу захворювання, окремі з них є незалежними предикторами розвитку та прогресування кардіоваскулярних катастроф.
5
Gubenko, V. P., S. M. Fedorov, A. V. Tkalina та T. M. Zachatko. "Мануальна терапія в лікуванні та реабілітації хворих із руховими порушеннями". INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, № 7.69 (24 грудня 2014): 94–100. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.7.69.2014.80925.
Повний текст джерелаАнотація:
Умовою ефективного лікування й реабілітації хворих із руховими порушеннями є багатобічний вплив на ланки саногенезу різними методами, одним із яких є мануальна терапія (МТ). Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти застосування МТ у хворих із руховими порушеннями. Застосування МТ у медичній реабілітації хворих із патологією кістково-м’язової та нервової систем приводить до нормалізації м’язового тонусу, оптимізації динамічного стереотипу, усунення больового синдрому, покращання мікроциркуляції та трофічних процесів. Використовують прийоми МТ — мобілізацію, маніпуляцію, м’які мануальні техніки (нейром’язову терапію, міофасціальний реліз, краніосакральну терапію). МТ є ефективним методом відновлення рухової функції у хворих із захворюваннями опорно-рухової та нервової систем. Вивчення нових методик МТ розширить коло показань та підвищить її ефективність при різних захворюваннях.
6
Buryanov, O. A., M. G. Kryshchuk, V. V. Lykhodiy, V. O. Eshchenko, M. O. Zadnichenko та Yu L. Sobolevsky. "Імітаційне комп’ютерне моделювання впливу латерального релізу на нестабільність надколінка диспластичного генезу". TRAUMA 14, № 2 (1 березня 2013): 72–79. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.2.14.2013.88596.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі створених динамічних моделей пателофеморального суглоба з дисплазією виростків стегнової кістки (тип А та В) проведено визначення кутових та лінійних переміщень надколінка, а також еквівалентних за Мізесом напружень у хрящі надколінка при згинанні колінного суглоба від 0° до 30° у нормі, при нестабільності надколінка та латеральному релізі при нестабільності, що супроводжується дисплазією виростків стегнової кістки типу А та В. Встановлено, що при нестабільності надколінка концентратори напруження розташовуються лише на латеральній фасетці незалежно від типу дисплазії. Тип дисплазії впливає на кутові та лінійні переміщення надколінка, а також розподіл еквівалентних за Мізесом напружень у хрящі надколінка в нормі та при нестабільності. Латеральний реліз зменшує напруження на латеральній фасетці надколінка, проте не нормалізує кутові та лінійні переміщення. Тип дисплазії виростків стегнової кістки впливає на розподіл напруження та кутові та лінійні переміщення надколінка при латеральному релізі.
7
Psaryova, V. G. "Features of the Activity of Separate Components of the Renin-Angiotensin-Aldosterone System in Arterial Hypertension and Concomitant Obesity." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 4, no. 2 (April 8, 2019): 168–72. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs04.02.168.
Повний текст джерела
8
Kadykova, O. "Gender Specific Distribution of Polymorphisms of Genes of Renin-Agiotensin-Aldosterone System in Patients with Coronary Artery Disease and Obesity." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 3, no. 1 (January 15, 2018): 130–34. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs03.01.130.
Повний текст джерела
9
Maksiv, Сh Ya, та M. I. Marushchak. "ПАТОГЕНЕЗ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ: РОЛЬ ОКИСНЮВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (18 вересня 2020): 81–87. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11385.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Артеріальна гіпертензія (АГ) є основним чинником ризику розвитку серцево-судинних захворювань, таких, як ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда та хронічна серцева недостатність, що зумовлює актуальність дослідження механізмів, що лежать в основі даного захворювання.
Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо особливостей перебігу процесів вільнорадикального окиснення у патогенезі артеріальної гіпертензії.
Матеріали і методи. У дослідженні опрацьовано наукові публікації за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Інтернет», ключовими словами були «артеріальна гіпертензія», «патогенез», «вільнорадикальне окиснення».
Результати. У розвитку АГ бере участь підвищення активності ангіотензину II, який зумовлює хронічну реактивацію ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, порушення балансу пресорних і депресорних систем. Дослідження останніх років свідчить про те, що окрім основних патогенетичних концепцій при розвитку АГ необхідно також враховувати такі механізми, як ендотеліальна дисфункція, оксидативний стрес і неспецифічне запалення. Свідченням цього є також дослідження, в яких описано як оксидативний стрес спричиняє ендотеліальну дисфункцію через зниження біодоступності ключового судинного регулятора NO, а також збільшення затримки натрію і води, зміни симпатичного відтоку, що призводить до підвищення АТ.
Висновки. Результати аналізу літературних джерел підтверджують наше припущення, що однією з найвірогідніших причин АГ є оксидативний стрес.
10
Mogilevskyy, S. Yu, Yu O. Panchenko, S. V. Ziablitsev та L. V. Natrus. "Порушення агрегації тромбоцитів як чинник розвитку діабетичної макулопатії та діабетичного макулярного набряку у хворих на непроліферативну діабетичну ретинопатію при цукровому діабеті 2-го типу". Archive of Ukrainian Ophthalmology 6, № 3 (28 вересня 2021): 24–29. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.6.3.2018.165203.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Аналіз сучасних даних дає можливість висунути припущення, що патогенетичні чинники цукрового діабету (ЦД) можуть провокувати проагрегантний статус тромбоцитів (Тц) та викликати порушення мікроциркуляції в оболонках ока і розвиток діабетичної макулопатії (ДМП) та діабетичного макулярного набряку (ДМН). Мета дослідження — проаналізувати порушення агрегації Тц при ДМН та ДМП за умов непроліферативної діабетичної ретинопатії (НПДР) при ЦД 2-го типу. Матеріали та методи. Дослідження включало 32 хворих (32 ока) із ЦД 2-го типу, у яких за класифікацією ETDRS виявлена легка (14 хворих, 14 очей) і помірна (18 хворих, 18 очей) стадії НПДР. Для дослідження Тц in vitro використовували аденозиндифосфат (АДФ), адреналін, ангіотензин-2 (Анг-2), фактор активації тромбоцитів (ФАТ) і колаген. Оцінку агрегації Тц проводили турбидиметричним методом на аналізаторі Chronolog (США). Результати. У пацієнтів з ДМП при помірній стадії НПДР виявлена більша реактивність Тц до Анг-2, ФАТ і адреналіну, ніж при легкій стадії (p < 0,01). Даний феномен відбивав підвищення агрегації Тц внаслідок порушень симпатоадреналової та ренін-ангіотензинової систем та зростання тяжкості запалення. Гіперреактивність Тц до Анг-2 була причиною розвитку ДМН у хворих з ДМП при помірній стадії НПДР. Висновки. Патогенетичні чинники ЦД можуть провокувати проагрегантний статус Тц і тим самим викликати порушення мікроциркуляції в оболонках ока, що супроводжується розвитком ДМП і ДМН.
11
Salnikova, Svitlana, та Vitalii Variichuk. "Динаміка релігійної включеності населення європейських країн". Sociological studios, № 1(14) (10 червня 2019): 69–77. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2019-01-69-77.
Повний текст джерелаАнотація:
Попри загальну тенденцію до секуляризації в сучасному світі, інститут релігії відіграє важливу роль у соціальному та держав-ницькому розвитку суспільства.Послуговуючись даними європейського соціального дослідження (2008–2016) і методикою вимірювання релігійної включеності (С. Сальнікова), яка ґрунтується на релевантних показниках релі-гійності (Дж. Біллет), автори здійснили аналіз рівня та характеру релігійності низки європейських країн. Рівень релігійності є показником суб‟єктивної інституційної належності; під характером релігійності розуміємо розподіл змінної «релігійна включеність», яка поділяється на когорти тих, хто належить до основного, модального й маргінального типів релігійної включеності (це тип воцерковленої релігійності), культурного типу (це релігійно-культурна ідентифікація) та неоцерковлених у 1- та 2-му поколіннях.Виявлено, що динаміка інституційної релігійності характерна більшості країн, а у випадку її відсутності динамічними є процеси, пов‟язані з характером релігійності. Виняток становить Польща.Незалежно від загального рівня релігійності, аналіз даних щодо 15 країн Європи виявляє такі тенденції релігійних змін, як стабільність (Польща, Франція, Бельгія, Естонія, Чехія), посилення інституційної релігійності (Німеччина, Словенія, Швеція) або її маргіналізація чи посилення секулярних впливів (Португалія, Іспанія, Швейцарія, Нідерланди, Угорщина, Фінляндія, Норвегія). Зниження рівня релігійності в багатьох країнах відбувається за рахунок збільшення когорти неоцерковлених в 1-му та/або 2-му поколіннях.
12
Прасюк, В. М. "ПРИНЦИПИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (22 квітня 2020): 155–60. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).454.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена загальній характеристиці прин-ципів державного фінансового контролю. Зауважено, що у дослідженні організації та здійсненні державно-го фінансового контролю принципи слід розглядати як основоположні ідеї, керівні засади, фундаменталь-ні положення, вихідні начала, які є найсуттєвішою основою не лише правових норм, а й усієї правозасто-совчої діяльності. Зазначено, що державний фінансо-вий контроль реалізується за тими самими принципа-ми, що і фінансова діяльність, тому що контроль є її складовою частиною.
Проаналізовано наукові позиції у вітчизняних фахових джерелах щодо визначення поняття «принципи державного фінансового контр-олю» та запропоновано авторське поняття розуміння їх сутності. З’ясовано конкретний перелік принципів державного фінансового контролю, систематизова-но і висвітлено їх сутність, оскільки кожен принцип має як теоретичне, так і практичне значення і дозво-ляє конкретизувати напрями контрольних відносин. З цією метою проаналізовано думку науковців щодо класифікації принципів контролю у сфері публічних фінансів. Крім того, розглянуто принципи державного фінансового контролю як певну систему, яка є сукуп-ністю взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих принци-пів фінансового контролю у відповідній сфері відносин.Підтримано загалом напрацювання дослідників щодо проблеми визначення принципів державного фі-нансового контролю, зроблено висновок, що серед прин-ципів державного фінансового контролю низка таких принципів, як законності, гласності, об’єктивності, незалежності, системності, ефективності повторюється в роботах переважної більшості вчених. Констатовано, що зазначені основні засади складають загальний пе-релік принципів, характерних для будь-якої правової діяльності, процесу тощо, зокрема властиві для органі-зації та здійснення державного фінансового контролю.
13
Gribkov, E. P., V. D. Kassov та A. K. Kovalenko. "Визначення фізико-механічних властивостей металевих порошків для наплавлення". Обробка матеріалів тиском, № 2(49) (22 грудня 2019): 169–76. http://dx.doi.org/10.37142/2076-2151/2019-2(49)169.
Повний текст джерелаАнотація:
Грибков Е. П., Кассов В. Д., Коваленко А. К. Визначення фізико-механічних властивостей металевих порошків для наплавлення // Обробка матеріалів тиском. – 2019. – № 2 (49). - С. 169-176.
При моделюванні процесів обробки тиском порошкових матеріалів одним з головних параметрів є опис пластичних властивостей порошкової композиції. Не дивлячись на те, що відомими є коефіцієнти пластичності для більшості порошкових композицій, використання в складі порошкових сердечників електродів великої кількості легуючих добавок робить актуальним проведення експериментальних досліджень по визначенню їх фізико-механічних властивостей. У даній роботі представлені результати таких досліджень для порошку на основі хрому наступного складу: хром – 50 %, алюміній – 15 %, реліт – 35 %. Експериментальна установка представляла собою розрізну закриту матрицю з центруючим стрижнем і двома пуансонами. Використання розрізний матриці дозволило визначити крім осьових також радіальні напруження, а використання центруючого стрижня – знизити вплив дотичних напружень. Крім цього установка була оснащена цифровим датчиком лінійних переміщень, що разом з використанням месдоз для визначення осьових і радіальних напружень, а також цифрової апаратури для обробки сигналів дозволило отримати повну картину залежностей напружень від відносної щільності порошкового матеріалу. Знання поточної величини переміщення верхнього пуансона і рівня радіальних і осьових напружень під час деформування заготовки дозволило замінити серію дослідів одним експериментом. В результаті аналізу отриманих експериментальних даних були визначені залежності для коефіцієнтів, що входять в еліптичну умову пластичності для пористих матеріалів від відносної щільності. Визначено їх значення для досліджуваного матеріалу. Шляхом статистичного аналізу дані залежності були уточнені, при цьому коефіцієнт кореляції склав близько 0,99, що вище на 10 ... 14 % від відомих залежностей.
14
Шевчук, Сергій, та Володимир Корчинський. "НЕЙРОГУМОРАЛЬНІ ПРОФІЛІ ТА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ". Problems of Endocrine Pathology 78, № 4 (3 грудня 2021): 65–71. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.4.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: вивчення показників вуглеводного обміну, активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), глюкокортикоїдної функції наднирників, кальцій-регулюючих і тиреоїдних гормонів і їх можливих взаємозв’язків у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з інсулінорезистентністю (ІР) в залежності від стану вегетативного тонусу. Проведено комплексне дослідження гормонального профілю радіоімунним методом і вегетативного тонусу у 68 хворих на АГ II стадії, 1-2 ступеня, чоловічої статі (середній вік – 53,7 ± 3,4 роки), з індексом маси тіла до 30 кг/м² і верифікованою ІР, з яких у 37 хворих переважав симпатичний тонус (І група), у 31 хворого – парасимпатичний тонус (ІІ група). Інсулінорезистентність верифікували за величиною індексу Царо (глюкоза, ммоль/л / інсулін, мкОд/мл), що не перевищувала 0,33. Для оцінки стану вегетативної нервової системи проводили варіаційну пульсометрію. В ході дослідження встановлено, що у хворих на АГ з ІР при симпатикотонії підвищений вміст катаболічних гормонів: тиреотропного гормону, тироксину, трийодтироніну, кортизолу, кальцитоніну, альдостерону, при парасимпатикотонії – анаболічних гормонів: інсуліну, паратгормону, прогестерону. Існує тісний взаємозв’язок між тиреоїдними і кальцій-регулюючими гормонами, інсуліном в регуляції вуглеводного обміну і формуванні ІР, посередниками якого є система аденілатциклази, вміст внутрішньоклітинного Ca²⁺ і Mg²⁺. Вплив кальцій-регулюючих гормонів на розвиток ІР у хворих на АГ залежить від вегетативного тонусу. Механізми взаємодії інсуліну і РААС при АГ з ІР залежать від концентрації гормонів, глюкокортикоїдної функції наднирників, активності вегетативної нервової системи. Висновки: нейрогуморальний профіль і міжгормональні взаємодії при АГ впливають на механізми формування ІР залежно від вегетативного тонусу: при перевазі парасимпатичного тонусу, ймовірно, переважають рецепторні і пострецепторні механізми ІР, при АГ з симпатикотонією – на рівні клітин-мішеней інсулінчутливих тканин.
15
Tykhonova, S. A., та V. A. Shtanko. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА КОМОРБІДНИМИ СТАНАМИ В РЕАЛЬНІЙ КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ". Вісник наукових досліджень, № 2 (16 квітня 2019): 114–17. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10002.
Повний текст джерелаАнотація:
Результати рекомендацій поточного 5-річчя наголошують на необхідності контролювати супутні фактори ризику в пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) високого та дуже високого ризику. Антигіпертензивна (АГТ) та прогноз-модифікувальна терапії (ПМТ) у хворих на АГ мають бути тривалими та постійними. Однією із перешкод є погана прихильність пацієнта до лікування. До клінічних аспектів цієї прихильності відносять поліморбідний статус пацієнтів, який через поліпрагмазію негативно впливає на наполегливість при виконанні рекомендацій лікаря.
Мета дослідження – оцінити ефективність та визначити фактори неефективного лікування пацієнтів з АГ та коморбідними станами в реальній клінічній практиці для подальшої розробки способів їх корекції.
Матеріали і методи. В межах науково-дослідної роботи “Детекція молекулярно-генетичних маркерів для вибору, оцінки ефективності персоналізованої фармакотерапії первинної артеріальної гіпертензії на тлі коморбідної патології” (№ держреєстрації 0114U007015, 2015–2019 рр.) обстежено 370 пацієнтів 31–88 років з АГ І–ІІІ ступенів, 164 (44 %) – чоловіків, 206 (56 %) – жінок. При включенні хворих у дослідження оцінювали АГТ та дози, які призначали, а також ПМТ (статини, антитромбоцитарні препарати) та їх ефективність. Розраховували індекс коморбідності за Charlson.
Результати досліджень та їх обговорення. Клінічний портрет пацієнта з АГ у дослідженні визначали множинною судинною та метаболічною коморбідністю. Більше 3-х супутніх патологічних станів мали 90,5 % хворих, що було причиною поліпрагмазії. П’ять та більше препаратів щоденно отримували 21,2 % пацієнтів. Але тільки 7,8 % осіб на момент включення мали контрольовану АГ. Неконтрольований АТ, низька частота призначення ПМП (інгібітори ренін-ангіотензинової системи – 63,5 %, статини – 35,1 %, антитромбоцитарні препарати – 59,5 %) та інтенсивність статинотерапії, невідповідна до ризику, ускладнюють перебіг АГ у коморбідних пацієнтів.
Висновки. Потребують розробки стратегії підвищення прихильності до комплексної терапії гіпертензивних пацієнтів із супутніми станами та її індивідуалізація під координацією клінічного фармаколога.
16
Калюжна, Євгенія Сергіївна. "ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА: ПРОПЕДЕВТИЧНИЙ АСПЕКТ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 213–18. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.32.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наводиться загальна характеристика джерел адміністративного права. Ствер- джується, що законодавство й міжнародний договір як джерела адміністративного права найбільш досліджені вітчизняним правознавством. Відзначаються окремі особливості цих джерел. Акцентується на доцільності використання терміну «законодавство» замість тер- міну «нормативно-правовий акт» і на визначеному колізійними нормами пріоритеті припи- сів, закріплених у міжнародних договорах щодо вітчизняного законодавства. Указується на досить незначне використання як джерела адміністративного права правового звичаю. Аналізуються приписи Статуту Міжнародного суду Організації Об’єднаних Націй, які визначають джерела міжнародного права в контексті вітчизняного вчення про джерела пра- ва. Зроблено висновок про невикористання в міжнародній практиці як джерела права релі- гійно-правового тексту (як і в національній системі права, оскільки Україна визначена як світська держава). Особлива увага зосереджується на таких джерелах, як судовий прецедент, правові прин- ципи й правова доктрина, що обґрунтовується особливістю адміністративно-правової галузі, в межах якої органи публічного адміністрування мають діяти в спосіб і в межах, визначених законом (що є фактором важливості закону як джерела адміністративного права) і природою принципів права, які є основоположними ідеями щодо правових явищ загалом, і адміністра- тивно-правових явищ зокрема. Відзначається важливість припису, який викладено в Статуті Міжнародного суду, що дозволяє приймати рішення ex aequo et bono, а це відповідає принципу верховенства права й сутності права й указує на важливість принципів права як джерел права загалом, і адміні- стративного права зокрема. Резюмується, що джерела є тими засобами об’єктивації адміністративного права, які вико- ристовуються для регулювання відповідних суспільних відносин, здійснення адміністратив- ного провадження тощо.
17
Волкова, Д. Є. "КОНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ". Знання європейського права, № 4 (10 листопада 2021): 3–6. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.250.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті визначено аналіз конституційних засад створення та функціонування релігійних організаційв Україні.Автор починає зі звернення до положень статті 36 Конституції України, щодо яких висуває такі зауваження:а) у них йдеться про громадян України, що справедливо стосовно політичних партій, але навряд чи вірно,коли йдеться про громадські, а також і про релігійні організації;б) релігійні організації окремо не згадуються, що викликає запитання щодо того, чи конституційні основи їхстворення та діяльності містяться в частині першій статті 36, чи ні.Автор формулює та обґрунтовує тезу щодо необхідності уточнення назви Закону «Про свободу совісті та релі-гійні організації» від 23 квітня 1991 року, пропонуючи назву «Про релігійні організації», і доводить, що структу-ра чинного Закону не повністю відповідає потребам осіб, які опікуються питаннями створення, функціонування,припинення діяльності релігійних організацій. Запропоновано таку структуру, яка б відповідала всім стадіям«життєдіяльності» таких організацій, таким чином закладаючи засади конституційного регулювання їх створен-ня та діяльності: Розділ I «Загальні засади»; Розділ II «Порядок утворення та реєстрації релігійних організацій»;Розділ III «Правовий статус і діяльність релігійних організацій»; Розділ IV «Членство в релігійних організаціях»;Розділ V «Кошти й інше майно релігійних організацій»; Розділ VI «Державний контроль за діяльністю релігійнихорганізацій»; Розділ VII «Припинення діяльності релігійних організацій»; Розділ VIII «Заключні положення».Резюмовано, що під час дослідження конституційно-правових аспектів створення та діяльності релігійнихорганізацій усе ж таки варто враховувати не тільки конституційні положення про свободу совісті, але й положен-ня Основного Закону про свободу асоціацій. Обґрунтування того, як саме це зробити коректно й методологічновірно, являє собою подальші перспективи досліджень у напрямі.
18
Ferko, M. "Content of Some Endothelium-Dependent Vasoactive Substances of Blood Plasma, Indicators of Renin-Aldosterone System, Natriuretic Hormone in Patients with Decompensated Liver Cirrhosis and their Dependence on the Severity Grade of Portal Hypertension." Lviv clinical bulletin 4, no. 12 (November 24, 2015): 48–55. http://dx.doi.org/10.25040/lkv2015.04.048.
Повний текст джерела
19
Rushay, A. K., V. V. Skiba, Yu S. Lysaychuk та I. V. Voyennyy. "Анестезіологічне забезпечення декомпресії серединного нерва у хворих з карпальним тунельним синдромом". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (19 травня 2022): 45–49. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1473.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Карпальний тунельний синдром (КТС) є найпоширенішою компресійною нейропатією. У пацієнтів з неефективним консервативним лікуванням при тяжких формах показаний реліз зап’ястного каналу (carpal tunnel release (CTR)), що дозволяє досягти покращення більш ніж у 90 % випадків. Крім адекватної малотравматичної тактики втручання, велике значення у відновленні функції серединного нерва (корекція нейропатичних порушень) має і проведення оптимального періопераційного знеболювання. Метою роботи було поліпшення результатів лікування хворих з карпальним тунельним синдромом шляхом адекватного періопераційного анестезіологічного забезпечення декомпресії серединного нерва. Завданнями роботи було запропонувати мультимодальне періопераційне забезпечення декомпресії серединного нерва; вивчити динаміку больового синдрому; оцінити ефективність запропонованого підходу. Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 52 потерпілі з КТС. Втручання проводилося під мультимодальним знеболюванням — провідниковою анестезією. На початку операції в порожнину карпального каналу вводили розчин лідокаїну. За 20–30 хвилин до втручання вводився внутрішньом’язово декскетопрофен, внутрішньовенно — парацетамол. Внутрішньом’язове введення декскетопрофену повторювали через 12 годин. Для оцінки відновлення функції кисті та динаміки нейропатичних порушень у групах з малоінвазивним і відкритим стандартним втручанням був використаний Бостонський опитувальник BCTQ. Динаміку інтенсивності больового синдрому вимірювали за значеннями візуальної аналогової шкали (ВАШ) за 10-бальною оцінкою. Результати. Динаміка показників ВАШ свідчила про незначний біль навіть у групі з відкритим, відносно травматичним втручанням. Вірогідної різниці між показниками груп виявлено не було; больовий синдром під час проведення втручання та в перші 12 годин після нього оцінювався оперованими як слабкий біль. Додаткове знеболювання, тим більше з використанням опіоїдних анестетиків, було не потрібне. До 4 тижнів показники шкал Бостонського опитувальника BCTQ мали статистично невірогідні відмінності, а до 3 та 6 місяців практично не відрізнялися у групах. На всіх етапах спостереження значних статистичних відмінностей між групами не виявлено. Висновки. Проведене мультимодальне періопераційне знеболювання у запропонованому обсязі дозволило досягти гарного знеболювального ефекту, зблизити результати нейропатичної та функціональної реабілітації у хворих різних груп.
20
Hlyniana, Oksana, та Daryna Danko. "Комплексний підхід до фізичної терапії осіб з вертеброгенними тораколгіями". Physical education, sport and health culture in modern society, № 4(56) (31 грудня 2021): 37–42. http://dx.doi.org/10.29038/10.29038/2220-7481-2021-04-37-42.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність. Вертеброгенні тораколгії як патології вражають 25,4 особи дорослого віку зі 100 опитаних та характеризуються болями в спині, обмеженнями функцій у шийному та грудному відділах хребта, погір- шенням якості життя. Питанням фізичної терапії займалося багато вітчизняних і закордонних авторів, однак у їхніх програмах відсутні комплексний підхід та сучасні засоби, які можуть значно підвищити ефективність відновлювального періоду й знизити повторні рецидиви. Мета дослідження – розробити комплексну програму фізичної терапії для осіб із вертеброгенними тораколгіями та оцінити її ефективність. Матеріал і методи. Дослідження проводили на базі клініки вертебрології й нейроортопедії «Vertebra» з квітня по жовтень 2021 р. У дослідженні брали участь 10 осіб із діагнозом вертегрогенна тораколгія, який був поставлений лікарем- невропатологом. Вік респондентів – 41+ 3,2(x ±S). Під час роботи використано такі методи, як аналіз науково- методичної літератури, синтез та її узагальнення, опитування, огляд, пальпація, візуально-аналогова шкала болю (VAS), мануально-м’язове тестування, оцінка плечового індексу й оцінка якості життя за опитувальником MOS SF-36. Результати роботи. Проведено аналіз науково-методичної літератури з питання фізичної терапії осіб із вертеброгенними тораколгіями та виявлено відсутність сучасних підходів у їх побудові. Створено комплексну програму фізичної терапії для осіб із вертеброгенними торакалгіями в підгострому періоді, яка розрахована на 30 днів і включала три рухові режими: щадний, щадно-тренувальний та тренувальний. Методами й засобами фізичної терапії були кінезіотерапія, лікувальний масаж, преформовані фізичні чинники, міофасциальний реліз, концепція Малліган, кінезіотейпування, багатофункціональний тренажер С. М. Бубновського й петлів TRX. Унаслідок проведеної програми показники больових відчуттів у стані спокою при активних рухах та під час пальпації значно покращилися в основній групі (ОГ) порівняно з контрольною (КГ). Під час обстеження пацієнтів із вертеброгенною тораколгією нами виявлено перенапругу трапецієподібного м’яза, яка в динаміці із 65,3 % знизилася до 29 % у пацієнтів ОГ, значення в представників КГ теж покращилося з 65,8 % до 48 %, однак показник був трошки гірший у КГ, порівняно з ОГ (p<0,05); показник ромбоподібного м’яза з 31 % знизився до 18,2 % в ОГ, у хворих КГ – із 31,7 % до 20,8 %. Висновки. За результатами дослідження доведено ефективність програми фізичної терапії для осіб із вертеброгенними тораколгіями в ОГ, порівняно з КГ, яка займалася за програмою лікувального закладу.
21
Kanziuba, A. I., V. G. Klymovytskyi та M. A. Kanziuba. "Особливості тотальної артропластики при диспластичному коксартрозі". TRAUMA 16, № 1 (5 січня 2015): 72–78. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.16.2015.80232.
Повний текст джерелаАнотація:
Диспластичний коксартроз належить до найбільш тяжких уражень опорно-рухової системи. На відміну від ідіопатичного та післятравматичного артрозо-артриту це зумовлене насамперед не проявами деструктивно-дистрофічного процесу в кульшовому суглобі, а різноманіттям і складністю прогресуючих анатомо-фізіологічних змін опорно-рухового апарату. Більшість пацієнтів — молоді люди працездатного віку, які через функціональні обмеження стають інвалідами. На цій стадії захворювання тотальна артропластика кульшового суглоба визнається безальтернативним хірургічним утручанням, що дозволяє відновити опорно-рухову функцію.У науковому й практичному аспектах головним завданням численних досліджень є максимальне відновлення опорно-рухової функції або компенсація біомеханічних порушень, а також забезпечення умов для тривалого збереження стабільності імплантату (компонентів ендопротеза) у тазовій кістці й проксимальному відділі стегнової кістки.Мета роботи — аналіз факторів, що визначають вибір хірургічної тактики й особливості первинної тотальної артропластики при диспластичному коксартрозі.До ретроспективного аналізу включено 157 пацієнтів, серед яких було 148 жінок і 9 чоловіків віком від 19 до 56 років (середній вік 37,4 ± 3,2 року). За даними рентгенографії, 93 (59,2 %) пацієнти мали ураження обох кульшових суглобів. Загальна кількість операцій первинної артропластики — 193 (100 %), у тому числі 36 (18,7 %) на обох кульшових суглобах. Планування лікувальної тактики проводили на підставі результатів рентгенографічного дослідження і спіральної комп’ютерної томографії. Отримані результати були систематизовані за ступенем проксимальної дислокації стегна (Crowe et al., 1979), а також за проявами патологічних змін вертлюжної западини відповідно до класифікації Hartofilakidis et al. (1996).Визначено головні моменти, які впливають на вибір хірургічної тактики, визначають особливості хірургічних утручань: недорозвиненість і навіть відсутність склепіння, недорозвиненість задньої і, особливо, передньої стінки, зменшення глибини западини з потоншенням медіальної стінки, порушене співвідношення диспластичної вертлюжної западини й головки стегнової кістки, деформація проксимального відділу стегна, наявність двобічного ураження кульшових суглобів, деформація тазового кільця, сколіотична деформація хребта, дисбаланс і слабкість м’язів тазового поясу, а також супутні деформації кінцівки диспластичного генезу.Розташування чашки ендопротеза відповідно до фізіологічних параметрів має забезпечити відновлення природного центру обертання кульшового суглоба, офсету й балансу м’язів. У випадках занадто малої й тонкої передньої стінки необхідно зберегти її субхондральну кортикальну пластинку. Кісткове ложе для чашки рекомендуємо формувати римерами, переважно за рахунок більш міцної й масивної задньої колони. При центральних дефектах медіальної стінки западини виконували кісткову пластику.При дефекті покриття ацетабулярного компонента більше ніж 30 % застосовували кісткову пластику склепіння кортикально-губчастим трансплантатом. Для мобілізації стегна ми застосовували реліз сідничних м’язів, висічення суглобової капсули, міотомію аддукторів, відтинання від малого вертлюга сухожилка m. iliopsoas, остеотомію великого вертлюга з м’язами, що до нього прикріплюються, із подальшим його зведенням і фіксацією, а також flapping trochanter osteotomy. У 10 пацієнтів виконано вкорочуючі та корегуючі остеотомії стегнової кістки.Віддалені результати за шкалою Harris Hip Score були досліджені в 124 (78,98 %) оперованих пацієнтів у терміни від 3 до 14 років після артропластики. 36 пацієнтів перенесли артропластику обох кульшових суглобів. Середній термін спостереження — 7,8 ± 1,1 року. Узагальнені результати визнано відмінними (середній бал 93,67 ± 0,35) у 47 (37,9 %), добрі (середній бал 85,69 ± 0,52) — у 48 (38,7 %), задовільні (середній бал 75,56 ± 0,58) — у 22 (17,7 %) осіб. Погані результати (середній бал 46,96 ± 3,05) у 7 (5,7 %) пацієнтів були зумовлені розвитком нестабільністі компонентів. Асептична нестабільність у 5 пацієнтів виникла через 3–5, 7 і 11 років після артропластики. Септична нестабільність у 2 пацієнтів виникла через 6 і 7 років. У 5 пацієнтів у подальшому виконано ревізійне ендопротезування.При ендопротезуванні кульшового суглоба з приводу диспластичного коксартрозу у складних ситуаціях необхідно передбачати різні прояви анатомічних і біомеханічних порушень опорно-рухової системи, різні варіанти фіксації вертлюжного та стегнового компонентів, можливості застосування кісткової пластики й реконструкцій, а також не відкидати інтраопераційне рішення про зміни ходу оперативного втручання.
22
"Post release of International Forum ”Complex Support of Laboratories”." Nauka ta innovacii 10, no. 6 (November 30, 2014): 75–80. http://dx.doi.org/10.15407/scin10.06.075.
Повний текст джерела
23
Погорєлов, В. М., Н. Д. Телегіна, В. В. Брек та Н. А. Лисицька. "ХРОНІЧНЕ ЛЕГЕНЕВЕ СЕРЦЕ І ТЕРАПІЯ АРИТМІЙ". Вісник наукових досліджень, № 1 (1 квітня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.1.6105.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>ХРОНІЧНЕ ЛЕГЕНЕВЕ СЕРЦЕ І ТЕРАПІЯ АРИТМІЙ</p><p>У 47 хворих із хронічним легеневим серцем з суправентрикулярною екстрасистолією, що приймали антагоніст рецепторів ангіотензину-II ірбесартан – 300 мг/добу, з яких 27 хворих додатково отримували торасемід – 20 мг/добу, вивчали показники внутрішньосерцевої гемодинаміки, ренін–ангіотензін–альдостеронової системи, а також динаміку ендотеліну-1. Порушення ритму серця визначали за допомогою добового моніторингу еКГ. У 27 хворих, які одержували ірбесартан із торасемідом, були більш виражені позитивні клінічно-лабораторні зміни, спрямовані на відтворення функції <br />синусового вузла та міокарда хворих із хронічним легеневим серцем з недостатністю кровообігу, ніж у групі порівняння. Зазначені позитивні функціональні та гуморальні зміни супроводжувались відновленням ритму серця у 14 (53,8 %) хворих із хлс.</p>
24
Соловйова, Юлія, та Анастасія Горіла. "ОРГАНІЗАЦІЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ PR-КАМПАНІЇ З ВИВЕДЕННЯ КАВИ STARBUCKS НА УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК". Економіка та суспільство, № 32 (26 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-32-65.
Повний текст джерелаАнотація:
Бренд Starbucks за 50 років свого існування став лідером світового кавового ринку в сегменті рітейлу та HoReCa. Однак бренд продовжує розвиватись та завойовувати нові світові ринки. Вихід бренду на український ринок очікувався з 2011 р., але тільки на початку 2021 р. компанія Nestle стала дистриб'ютором торгової марки кави Starbucks. Наразі кава Starbucks представлена тільки в рітейл сегменті. Наукова стаття присвячена особливостям розробки та реалізації PR-кампанії з виведення кави бренду Starbucks на український ринок. Визначено мету, завдання, учасників PR-кампанії. Розглянуто комплекс інструментів, що були використані для PR-підтримки бренду (прес-конференція, прес-реліз, інфлюенс-маркетинг, креативна розсилка для журналістів та блогерів, івент для лайфстайл ЗМІ) та проаналізовано їхню результативність. Завдяки вдало дібраним інструментам PR-кампанії було досягнуто її мету – підвищення пізнаваності бренду серед цільової аудиторії.
25
Радіонова, Ольга, Світлана Александрова та Ірина Писарева. "ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЯ В СФЕРІ ТУРИЗМУ ТА ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА". Економіка та суспільство, № 37 (29 березня 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-37-4.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначено методику планування івент-проєктів, як сучасної форми організації дозвілля підприємствами туризму і готельного господарства. Встановлено алгоритм дій для здійснення івент-проєкту: 1) отримання брифу від замовника заходу; 2) підготовка креативної пропозиції, що розкриватися через атмосферу заходу; 3) укладення договору, що дає певні гарантії для учасників івенту; 4) підбір персоналу для реалізації івенту (основного, додаткового); 5) розробка проєктної документації на кожному етапі планування заходу. Розглянуто перелік документів, що дозволяють ефективно провести івент-захід: концепція заходу; фінальний бюджет; чек-лист проєкту (документ в якому зазначається в які строки організатор зобов’язаний виконати певні завдання, а замовник затвердити їх, чи внести певні корективи); контакт-репорт (погоджений організатором і замовником звіт (доповідь) про виконану роботу); сценарний план заходу; монтажний лист у вигляді мережевого плану або смугового плану; прес-реліз.
26
Martynov, Yu, and I. Kukovska. "THE ANALYSIS OF THE FEATURES OF DALARGIN EFFECT ON THE RENIN-ANGIOTENSIN SYSTEM IN PATIENTS WITH COVID-19." ΛΌГOΣ МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, October 4, 2020. http://dx.doi.org/10.36074/2663-4139.14.01.
Повний текст джерелаАнотація:
The article considers the literature on the role of the renin-angiotensin system in the mechanisms of coronavirus disease development, biochemical properties and mechanisms of dalargin as a synthetic representative of the group of endogenous opioids, its potential to modulate the renin-angiotensin system of the human body. Conclusions are made on the theoretical possibility of using the medicine in complex therapy in the treatment of coronavirus disease.
27
Середюк, Н. М., В. Н. Середюк, О. З. Скакун, Я. Л. Ванджура та І. З. Твердохліб. "КОРОНАВІРУСНА ХВОРОБА (COVID-19): ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ІНФАРКТА МІОКАРДА І СЕРЦЕВОІ НЕДОСТАТНОСТІ". Art of Medicine, 7 жовтня 2020, 182–88. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.3.15.182.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. З моменту виявлення коронавірусу SARS-CoV-2 надзвичайно швидко розповсюдився світом, викликавши глобальну пандемію. Одним із найпоширеніших ускладнень коронавірусної хвороби є пневмонія, однак SARS-CoV-2 уражає також міокард, головний мозок, нирки, печінку тощо. Надзвичайно актуальними питаннями є перебіг інфаркта міокарда та хронічної серцевої недостатності при коронавірусній хворобі. У проникненні вірусу в клітину важливу роль відіграють АПФ-2, трансмембранна серинова протеаза TMPRSS2 та фурин. У пацієнтів із серцевою недостатністю рівень АПФ-2 є підвищеним, тож це з одного боку може сприяти проникненню SARS-CoV-2 всередину клітини, а з іншого боку – АПФ-2 може мати протективний ефект, оскільки він перетворює ангіотензин 1 в ангіотензин (1-9), а ангіотензин 2 в ангіотензин 1-7, який функціонує як антагоніст ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (вазодилатація, посилення діурезу). Для підтвердження пошкодження міокарда за наявності COVID-19 використовують серцеві біомаркери (головним чином серцевий тропонін), а для визначення наявності серцевої недостатності – NT-proBNP. Пошкодження міокарда може проявлятися як порушеннями ритму та провідності, так і виникненням гострої серцевої недостатності та інфаркту міокарда. Для діагностики цих станів використовують визначення тропоніну І, електрокардіографію, ехокардіографію, МРТ серця з контрастуванням, коронароангіографію. Для усіх госпіталізованих пацієнтів рекомендовані низькомолекулярні гепарини на період госпіталізації. Для пацієнтів з високим ризиком венозних тромбоемболій та низьким ризиком кровотеч можна розглянути прийом НОАК або еноксапарину тривалістю до 45 днів з моменту виписки.
28
Rohovyi, Yu Ye, O. V. Kolesnik та A. V. Bocharov. "ВПЛИВ ВОДИ ВІД’ЄМНОГО ОКИСНО-ВІДНОВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА ФУНКЦІЮ НИРОК В ОЛІГУРИЧНІЙ СТАДІЇ СУЛЕМОВОЇ НЕФРОПАТІЇ". Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7538.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо, що зниження окисно-відновного потенціалу води на кожні 59 мВ призводить до збільшення кількості електронів у 10 разів.Мета дослідження – з’ясувати вплив навантаження водою від’ємного окисно-відновного потенціалу на показники функції нирок, порівняно з індукованим діурезом звичайною водогінною водою в олігуричній стадії сулемової нефропатії.Матеріали і методи. У дослідах на 40 білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях в олігуричній стадії сулемової нефропатії, яку моделювали за умов гіпонатрієвого раціону харчування шляхом підшкірного введення сулеми в дозі 5мг/кг, при навантаженні водою від’ємного окисно-відновного потенціалу (-232,0±25,12) мВ, порівняно з індукованим діурезом звичайною водогінною водою (окисно-відновний потенціал (88,7±18,35) мВ, який вимірювали ОВП-метром, досліджено екскреторну, іонорегулювальну та кислоторегулювальну функції нирок.Результати досліджень та їх обговорення. За умов досліду встановлено гальмування діурезу та відносного діурезу, що поліпшенням покращанням реабсорбції іонів натрію в проксимальних і дистальних канальцях за рахунок збільшення постачання електронів до канальців нирок. Зазначене положення підтверджено за допомогою багатофакторного регресійного аналізу, оскільки тенденції до наростання дистальної та проксимальної реабсорбції іонів натрію призвели до зменшення синдрому втрати іонів натрію з сечею із тенденцією наростання його концентрації в плазмі крові та встановленням достовірних корелятивних зв’язків (р<0,05) між вищезазначеними показниками. Покращання енергетичного стану проксимального відділу нефрона за умов досліду призвело до поліпшення реабсорбції білка та зменшення його екскреції з сечею. У результаті зазначених змін відбулося зниження постачання іонів натрію до macula densa дистального відділу нефрона, гальмування тубуло-гломерулярного зворотного зв’язку із зниженням реактивності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та зменшенням концентрації і екскреції іонів калію із сечею. Зниження екскреції аміаку зумовлені олужнювальними властивостями мікрогідрину, що викликало гальмування амоніогенезу, який зазвичай активується при некомпенсованих ацидозах.
29
Hnatiuk, M. S., O. B. Slabyy та L. V. Tatarchuk. "ОСОБЛИВОСТІ СЕКРЕТОРНОЇ АКТИВНОСТІ МІОЕНДОКРИННИХ КЛІТИН ПЕРЕДСЕРДЬ ЛЕГЕНЕВОГО СЕРЦЯ ПРИ РІЗНИХ ТИПАХ КРОВОПОСТАЧАННЯ". Вісник наукових досліджень, № 2 (17 серпня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.2.7839.
Повний текст джерелаАнотація:
В останні роки дослідники все частіше звертають увагу на міоендокринні клітини передсердь, що продукують натрійуретичний гормон, який бере активну участь у водно-сольовому гомеостазі організму. Крім діуретичної та натрійуретичної функцій даний гормон є антагоністом системи ренін-ангіотензин-альдостерон і, ремоделюючи стінку артерій, регулює судинний опір. Варто зазначити, що при гіпертензіях у великому та малому колах кровообігу і легеневому серці структуру й функцію міоендокринних клітин передсердь досліджено недостатньо.Мета дослідження – вивчення особливостей секреторної активності міоендокринних клітин передсердь легеневого серця при різних типах кровопостачання.Матеріали і методи. Досліджено міоендокринні клітини передсердь 22 статевозрілих свиней-самців в’єтнамської породи, яких поділили на 6 груп. Перша група нараховувала 4 неушкоджених серця (18,2 %) з правовінцевим типом кровопостачання, друга – 3 аналогічних органи (13,6 %) із лівовінцевим типом кровопостачання, третя – 3 неушкоджених серця (13,6 %) з рівномірним розподілом вінцевих артерій, четверта – 5 легеневих сердець (22,8 %) із правовінцевим типом кровопостачання, п’ята – 4 легеневих серця (18,2 %) з лівовінцевим типом кровопостачання, шоста – 3 легеневих серця (13,6 %) із рівномірним розподілом вінцевих артерій. Артеріальну гіпертензію у малому колі кровообігу та легеневе серце моделювали шляхом виконання у тварин правосторонньої пульмонектомії. Через місяць від початку досліду здійснювали евтаназію тварин кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу. Виймали серця з грудної клітки, розрізали за Г. Г. Автанділовим і проводили окреме зважування камер серця і планіметрію їх ендокардіальних поверхонь. З лівого та правого передсердь після відповідної фіксації та проведення виготовляли ультратонкі зрізи, які досліджували на електронному мікроскопі ПЕМ-125К. Стереометричними методами в міоендокринних клітинах лівого та правого передсердь визначали відносні об’єми секреторних гранул, а також відсотки молодих, зрілих та дифундуючих секреторних гранул. Отримані кількісні показники обробляли статистично.Результати досліджень та їх обговорення. Окремим зважуванням та планіметрією камер серця встановлено, що через місяць після правосторонньої пульмонектомії зростала маса частин серця та їхні просторові характеристики з домінуванням гіпертрофії та дилатації правого шлуночка. Отримані результати свідчили про розвиток легеневого серця. Всестороннім аналізом отриманих даних виявлено, що у змодельованих експериментальних умовах кількісні морфологічні характеристики секреторних гранул міоендокринних клітин передсердь істотно змінювалися. Встановлено, що при пострезекційній артеріальній легеневій гіпертензії та легеневому серці суттєво змінюється секреторна активність міоендокринних клітин передсердь. При цьому в міоендокриноцитах передсердь виражено зменшувалася кількість секреторних гранул, спостерігалося зниження серед них молодих і зрілих структур та збільшення дифундуючих, що свідчило про посилене виділення натрійуретичного гормону для підтримки порушеного гомеостазу. Найвираженішими кількісні зміни секреторних гранул були у правому передсерді легеневого серця та при право- і лівовінцевому типах кровопостачання.Висновки. Результати проведених досліджень свідчать, що в умовах тривалої пострезекційної артеріальної гіпертензії у малому колі кровообігу та легеневому серці суттєво погіршується секреторна активність міоендокринних клітин передсердь, порушується співвідношення між типами секреторних гранул. Найбільш виражене зниження секреторної активності вказаних структур у досліджуваних експериментальних умовах виявлено у правому передсерді та при домінуванні правовінцевого і лівовінцевого типів кровопостачання серця.