Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Рейтинг країни.
Статті в журналах з теми "Рейтинг країни"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Рейтинг країни".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Сочинська-Сибірцева, І. М. "ЧИННИКИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ". Підприємництво та інновації, № 18 (30 червня 2021): 73–77. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/18.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано чинники впливу на інноваційний розвиток країни, розглянуто методи оцінки рівня інноваційного розвитку країни та проаналізовано міжнародний досвід підтримки і стимулювання інноваційного розвитку провідних країн. Із п’яти міжнародних рейтингів особлива увага приділяється глобальному інноваційному індексу, що охоплює усі сфери функціонування економіки країни та є показовим у дослідженні рівня інноваційного розвитку країни. Охарактеризовано рейтинг та результативність інноваційної діяльності України у 2019–2020 рр. Запропоновано шляхи посилення впливу інноваційних чинників на розвиток економіки України, серед яких: формування сприятливого інституційного середовища для розвитку інноваційно-технологічної діяльності; збільшення загального обсягу асигнувань на науково-дослідні та науково-технічні розробки; посилення ролі бізнесу у забезпеченні фінансування науково-технічних та інноваційних процесів; побудова національної інноваційної системи, націленої на підвищення інноваційності та ефективності української економіки; створення дієвого механізму стимулювання і суспільного визнання науково-дослідної та інноваційної діяльності на всіх рівнях національної інноваційної системи.
2
Dubyna, Maksym, Natalia Ostrovska та Iryna Murashkovska. "ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕЙТИНГОВИХ АГЕНТСТВ НА РИНКУ КРЕДИТНИХ ПОСЛУГ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 124–33. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-124-133.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті теоретичні питання функціонування рейтингових агентств на ринку кредитних послуг, зокрема, розглянуто сутність таких категорій, як «рейтинг», «кредитний рейтинг». Для цього було проаналізовано різні концепції дослідження змісту таких дефініцій. Також визначено та описано роль кредитних рейтингових агентств у розвитку фінансової системи країни, що було реалізовано через виокремлення та уточнення функцій цих установ. У статті також обґрунтовано важливість розвитку кредитних рейтингових агентств для функціонування банківських та інших фінансових установ, забезпечення стабільності їх роботи та стійкості економіки до виникнення і розвитку кризових ситуацій у фінансовій системі країни.
3
Hopej, Malwina. "НАЙКРАЩА КРАЇНА СВІТУ В 2018 РОЦІ. АНАЛІЗ ЗВІТУ BEST COUNTRIES 2018." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 6 (6 жовтня 2019): 73–76. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.06.00.017.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є представити публікацію «Best Countries 2018. Global rankings, international news and data insights» – припущення щодо визначення, методології та нарешті результатів роботи, якими є списки класифікації країн у дев’яти категоріях, зрештою формуючи рейтинг кращих країн світу. Цитований звіт представляє способи сприйняття націй іншими країнами, що корисно для корпоративних менеджерів, осіб, які приймають рішення, а також самих громадян. Він ґрунтується на припущенні, що глобальне сприйняття визначає країни з точки зору ряду виразів, які можуть впливати на напрямок торговельної політики, туризму, інвестицій, а також загалом на національну економіку. Best Countries 2018 досліджує потенціал загальної кількості 80 країн, що представляють близько 95% світового валового внутрішнього продукту та представляють понад 80% світового населення.
4
Поплавський, Михайло. "Рейтинг університету як інструмент оцінювання якості освіти". Український інформаційний простір, № 2(8) (15 листопада 2021): 16–38. http://dx.doi.org/10.31866/2616-7948.2(8).2021.245787.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає в комплексному аналізі методології рейтингування провідних міжнародних та європейських рейтингів університетів. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні методів абстрагування, аналізу й синтезу, що дало змогу теоретично осмислити явище рейтингування університетів світу. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці пропозицій з удосконалення міжнародних рейтингів університетів.
На підставі аналізу показників, індикаторів і вагових коефіцієнтів найбільш впливових міжнародних рейтингів університетів світу (ARWU, THE, QS World University Rankings, Webometrics, PRSP, CWTS Leiden Ranking, SCImago Institutions Rankings, U-Multirank) констатовано, що склад їх показників варіюється в межах відносно невеликої кількості ключових ознак, вибір яких пов’язаний із мірою доступності даних для аналізу та суб’єктивною позицією розробників щодо першорядних характеристик університету. Зроблено висновок, що рейтингові показники не враховують специфіку організації освітнього, наукового та інноваційного процесів в університеті.
У методологіях рейтингування відсутні індикатори, що характеризували б процесс навчання, якість викладання, успішність студентів, міру сформованості їх вміння вчитися та самостійно здобувати нове знання, якщо йдеться про міжнародні рейтинги, і готовність випускників до професійної діяльності в конкретному соціальному контексті конкретної країни, якщо йдеться про національні рейтинги. Наголошено, що маркетинговий механізм оцінювання університетів повинен бути доповнений гуманістичним, який передбачає розуміння процесу навчання як взаємодію студента, викладача й оточуючого середовища. При розробці рейтингів варто чітко визначитися з набором показників для різних за профілем підготовки університетів, обґрунтувати індикатори, їх вагові коефіцієнти та методи підрахунку інтегрального показника.
5
Cімахова, Анастасія Олексіївна, та Тетяна Олександрівна Грицик. "Сучасна транснаціоналізація економіки України". Економіка, управління та адміністрування, № 4(98) (29 грудня 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-64-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто основні відмінні характеристики ТНК від інших іноземних компаній. Метою статті є оцінка рівня транснаціоналізації ринку України та діяльності передових ТНК в Україні. Використано загальнонаукові методи аналізу й синтезу, систематизації та порівняння. Проаналізовано рейтинг найбільших компаній України за 2020 р. з виокремленням українських філій світових ТНК. Серед ТНК, які займають лідируючі позиції у світі, лише 15 проводять свою діяльність в Україні. Визначено позиції даних ТНК в рейтингу «Global 500». Передовими українськими компаніями є підприємства таких секторів економіки, як енергетика та металургія, збільшується роль агропромислового комплексу та ІТ-компаній. Здійснено розподіл філій світових ТНК серед 200 передових компаній України за рівнем доходу. Секторальний аналіз найбільших підприємств України вказує на їх сировинну приналежність, отже, потенційні можливості виробництва й інноваційної діяльності не реалізовуються. Перспективами транснаціоналізації економіки України є посилення соціальної відповідальності ТНК, їх інноваційно-інвестиційної активності, створення нових робочих місць для вирішення соціальних проблем країни. Транснаціоналізація є одним із потенційних шляхів соціально-економічного розвитку України, що має можливість надати поштовх для реалізації нових інвестиційних стимулів, підвищити конкурентоспроможність країни й рівень якості життя населення.
6
Блащук-Дев’яткіна, Наталія, та Ірина Себестянович. "КРЕДИТУВАННЯ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ". Молодий вчений, № 3 (91) (31 березня 2021): 341–44. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-3-91-72.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сучасний стан малого та середнього бізнесу, особливості його кредитування. Проаналізовано основні показники структурної статистики по суб’єктах господарювання. Продемонстровано рейтинг банківських послуг на вітчизняному ринку в контексті підтримки розвитку МСБ. Розглянуто заходи стимулювання малого та середнього бізнесу зі сторони НБУ. Охарактеризована програма «Доступні кредити 5-7-9%». Подано висновки щодо ролі малого та середнього бізнесу в економіці країни та шляхи його подальшого розвитку.
7
Baula, O. V. "ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙ ТА АКТИВІЗАЦІЇ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ІННОВАЦІЙНІЙ СФЕРІ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 49–58. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.49-58.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є моніторинг зарубіжного досвіду комерціалізації інновацій та активізації інтеграційних процесів у інноваційній сфері. Для виконання окресленої мети у процесі дослідження використано методи формалізації, аналогій, аналізу, порівняння. Інформаційною базою дослідження є матеріали Європейської комісії, матеріали монографій, наукових статей вітчизняних і зарубіжних вчених, аналітичних оглядів.
Проведено систематизацію праць вітчизняних та зарубіжних вчених з метою наведення комплексного трактування інновації в сучасних умовах господарювання. Проаналізовано рейтинг країн світу за Глобальним індексом інновацій у 2015-2021 рр. (ТОП-20 та Україна). Досліджено спектр практичних засобів та інструментів задля забезпечення інноваційного розвитку та підвищення рівня комерціалізації інновацій, що застосовують країни світового економічного простору. Оцінивши передовий досвід активізації інноваційної діяльності зроблено висновок про те, що першочерговим завданням, яке вирішують країни-інноваційні лідери є побудова інноваційного ланцюга від генерації ідеї до її реалізації в підприємницькому середовищі.
У статті здійснено узагальнення зарубіжного інтеграційного досвіду фінансового, організаційного і нормативно-правового забезпечення комерціалізації інновацій, а також окреслено заходи даного спрямування, що можуть бути адаптовані для впровадження у вітчизняну інноваційну практику.
Науковою новизною отриманих результатів є обґрунтування прямого впливу комерціалізації інновацій на конкурентоспроможність країни, уточнено трактування дефініції «інновації» акцентуванням на необхідності їх постійності та безперервності продукування, а також на оптимальності інноваційно-управлінської інфраструктури на мікро-, макро-, мезо- та мегарівнях. Виокремлено із передового зарубіжного досвіду країн – інноваційних лідерів заходи підвищення рівня комерціалізації інновацій для інтегрованих структур (наука, держава, бізнес), що сприятимуть підвищенню ефективності усього ланцюга створення інноваційного продукту у вітчизняній практиці.
Одержані результати дослідження можуть бути використані при формуванні заходів інноваційної політики щодо формування стратегічних напрямів підвищення рівня комерціалізації інновацій.
8
Bratus, Yaroslava, та Mykola Sydorov. "Про важливість дослідження репутації закладів вищої освіти". Sociological studios, № 1(18) (28 червня 2021): 24–32. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2021-01-24-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Одним з наслідків конкуренції на ринку освітніх послуг є поява рейтингів ЗВО. На перших порах вони використовувались для обґрунтування розподілу ресурсів між навчальними закладами. У світі зараз налічується більше 10 підходів до ранжування ЗВО світу та окремих країн, таких, як QS World University Rating, Round University Rating, Times Higher Education World Rank, U-Multirank та інші. Але навіть вже така кількість різних рейтингів говорить про те, що, вони використовують різні показники та по-різному вимірюють рейтинг, який є досить суб’єктивним і не дозволяє порівнювати показники з різних рейтингів. Більш об’єктивним показником для порівняння ЗВО може виступати його репутація. Саме на репутацію навчального закладу вступники звертають більшу увагу, ніж на рейтинги. У свою чергу репутація є більш стійким показником, на відміну від рейтингів, і передбачає наявність системи показників, які є зрозумілими та корисними для зацікавлених сторін – як вступників, так і працедавців. У даній роботі ми розглядаємо відмінність між репутацією та рейтингом, а також обґрунтовуємо необхідність дослідження рейтингів університетів.
9
Berezina, L., Iu Samoilyk та Ya Bodryi. "Ефективність праці в аграрних підприємствах: показники, тенденції, стратегія підвищення". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 106–13. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті набули подальшого розвитку рекомендації щодо підвищення ефективності праці в аграрних підприємствах. Виявлено особливості та роль праці в аграрному секторі економіки. Обґрунтовано, що продуктивність праці не тільки характеризує ефективність використання персоналу підприємства, а й показує загальні результати суспільного розвитку та рейтинг країни у світовому масштабі. Для діагностики ефективності використання персоналу у світовому масштабі проведено оцінювання таких показників, як виробництво ВВП за паритетом купівельної спроможності на одну особу та ВВП за паритетом купівельної спроможності на одну людино-годину. Виявлено лідерів серед країн Європи за ефективністю праці. До них належать Ірландія, Норвегія, Люксембург, Франція, Нідерланди, Данія, Швейцарія, Швеція, Австрія, Великобританія. Проведено дослідження тенденцій ефективності праці в сільському господарстві. З’ясовано, що у 2019 р. частка робітників, зайнятих у сільському господарстві в середньому по світу становила 26,9 %, розраховано, що продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах України вдвічі нижча, ніж в Латвії та у 20 разів менше, порівняно із Данією. Обґрунтовано, що основною стратегії підвищення ефективності праці в аграрних підприємствах має бути збалансований підхід до забезпечення економічної, соціально та екологічної ефективності.
10
Добруха, Л. "Індекс ефективності логістики як інтерактивний інструмент порівняльного аналізу ефективності транспортної системи". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 18 (18 березня 2020): 17–31. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2019.18.17-31.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто декілька показників формування загального індексу LPI, на значення яких впливає якість логістичних послуг, що безпосередньо обумовлено ефективністю, своєчасністю, професійністю надання автотранспортних послуг з перевезень пасажирів та вантажів і позначається на іміджі держави, як комерційного партнера на міжнародному ринку.Об’єкт дослідження: процес надання логістичних послуг в умовах глобалізації автоперевезень пасажирів та вантажів.Мета роботи: аналіз та дослідження впливу показника «якості і компетентності логістичних послуг» на міжнародні індекси і рейтинг країни.Науковою новизною проекту є запропонований підхід щодо здійснення в он-лайн режимі моніторингу компетентності виконавців автотранспортних послуг, в тому числі водіїв, який не має аналогів в Україні і відповідає світовим вимогам і стандартам галузі.Методи досліджень - статистичний аналіз, метод Делфі, методи SWOT-аналізу, SMART–аналізу та STEP – аналізу, множинного кореляційного аналізу, прогнозування.В роботі розглянуто питання впровадження інформаційної системи управління професійною компетентністю (Реєстр водіїв), як «доступу до професії» на ринку комерційних автоперевезень.Прогнозований вплив проекту на розвиток автотранспортної та суміжних галузей: введення в дію інформаційної система управління професійною компетентністю дозволить покращити умови для імплементації Угоди про Асоціацію у частині запровадження початкової кваліфікації і періодичної підготовки водіїв деяких видів автомобільного транспорту для перевезення вантажів або пасажирів, що в свою чергу позитивно вплине на підвищення ефективності та безпеки переміщення товарів українськими комерційними автотранспортними операторами у міжнародному сполученні, на підвищення рівню логістичних послуг, та як результат показника Якості та Компетентності логістичних послуг при формуванні загального індексу LPI України, і як наслідок підвищення рівню конкурентоспроможності, розвитку міжнародної торгівлі, привабливості інвестиційного клімату, а значить іміджу і рейтингу країни.
11
Грицишен, Д. О. "ОЦІНКА РІВНЯ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ ЯК СЕРЕДОВИЩА ПОШИРЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ ЗА МІЖНАРОДНИМИ РЕЙТИНГАМИ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка», № 2(56) (22 березня 2021): 10–21. http://dx.doi.org/10.24144/2409-6857.2020.2(56).10-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена оцінюванню рівня економічної злочинності України за міжнародними рейтингами. Визначено місце України в рейтингу пострадянських країн за рівнем економічної свободи. Здійснено оцінку впливу економічної злочинності на національну безпеку через ідентифікацію місця України у міжнародних рейтингах за такими показниками: індекс економічної свободи, індекс конкуренто-спроможності, індекс легкості ведення бізнесу, індекс прав власності, індекс сприйняття корупції, індекс недієздатності держави. Це дозволяє говорити про економічну злочинність як найбільш вразливий ризик порушення національних інтересів. Розроблено методологічні положення оцінки індексу сприйняття корупції.. Охарактеризовано індикатори, які включенні до розрахунку індексу недієздатності держав. Згруповано країни за рівнем індексу недієздатності держав, в підсумку можна констатувати, що Україна та більшість країн пострадянського простору заходяться в категорії країн підвищеної уваги.
12
Bulavinova, Natalia, Iryna Burdenko, Serhii Lehenchuk, Iryna Tsaruk та Tetiana Ostapchuk. "Тенденції в дослідженні відповідального інвестування в контексті сталого розвитку: бібліометричний аналіз". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, № 3 (20 вересня 2021): 179–99. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.03.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Мета статті – окреслити тенденції та пріоритетні напрями вивчення відповідального інвестування в контексті сталого розвитку та дослідити напрями роботи інституцій і публікаційну активність у цій сфері.
Методологія / методика / підхід. У дослідженні використано бібліометричний, структурний, кластерний та графічний аналіз, а також методи візуалізації публікаційної активності вчених щодо відповідального інвестування за даними платформи Web of Science та допомогою програмного забезпечення VOSviewer.
Результати. На основі дослідження 1534 статей, присвячених тематиці відповідального інвестування, за такими напрямами аналізу як публікаційні категорії, динаміка публікацій, типи організацій, активність авторів, видавничий рейтинг, країни-лідери публікаційної активності, цитованість статей, кластеризація термінів і цитованих авторів охарактеризовано та візуалізовано бібліометричне поле цього поняття. Досліджено найбільш цитовані статті, які спрямовані на виявлення тенденцій розкриття та подальшого моніторингу тематики відповідального інвестування як основи сталого розвитку економіки. Проаналізовано публікаційну активність авторів та найбільш цитовані й актуальні статті. Виявлено чотири тематичних кластери в дослідженні відповідального інвестування (емпіричний, поведінковий, узагальнювальний і забезпечувальний) та найбільш відомі інституції, що займаються вивченням питань відповідального інвестування.
Оригінальність / наукова новизна. Охарактеризовано основні параметри бібліометричного поля відповідального інвестування засобами кластерного, структурного та графічного аналізу динаміки окремих показників. Уперше на основі ідентифікованих кластерів визначено належність тематики дослідження до пов’язаних «емпіричного» та «забезпечувального» кластерів. Визначено, що зв’язок між кластерами відповідального інвестування виявляється у їх ролі як інструментів та одночасно стратегій формування нових інвестиційних можливостей.
Практична цінність / значущість. Отримані результати дозволяють обґрунтувати ключові підходи до розуміння відповідального інвестування та найбільш пріоритетні напрями його дослідження, визначити джерела його науково-методологічного забезпечення на шляху країн до сталого розвитку.
13
Tkach, Mykola, Anatolii Loishyn та Serhii Kondratiuk. "Вплив рівня розвитку освіти та права на економічний потенціал країни". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 6 (31 грудня 2020): 57–66. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.6.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття є цікавою для фахівців в економічній сфері, які займаються дослідженням проблем розвитку економічного потенціалу країни. Метою статті є дослідження закономірностей у розвитку економічного потенціалу країни та його залежність від ступеню розвитку освіти, науки та права в державі. Поставлене наукове завдання вирішувалося шляхом порівняння економічного розвитку деяких країн світу та розвитку їхньої системи освіти та права.
В процесі досягнення мети дослідження використані наступні методи наукового пізнання: історичної аналогії, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, системного підходу.
Проведений аналіз джерел свідчить, що питанням впливу освіти та права на розвиток економіки країн приділяється надзвичайно велика увага всесвітньо відомих вчених економістів ще з початку XVII ст. і закінчуючи теперішнім часом. В даній науковій праці показано, що саме розвиток освіти та її масове розповсюдження є передумовою розвитку науки та лібералізації права, а в сукупності і передумовою економічного розвитку країни. На прикладі таких розвинутих світових країн, як США, Великобританія, Франція, Німеччина, та ін. виявлені певні фактори, які сприяли розвитку способів передачі і розвитку знань в цих країнах. Проведено аналіз рейтингу університетів світу, світового індексу правосуддя та економічного благополуччя деяких країн світу.
14
Литвин, Ірина. "ДОСВІД ФОРМУВАННЯ ЕКОСИСТЕМ СТАРТАПІВ У КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА МОЖЛИВОСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ". Молодий вчений, № 10 (98) (31 жовтня 2021): 151–59. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-34.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано міжнародний досвід формування та розвитку національних екосистем стартапів у країнах Східної Європи. Встановлено, що більшість країн регіону з огляду на історичні та об’єктивні економічні причини належать до помірних та скромних інноваторів у Європі. Визначено, що до глобального рейтингу за індексом привабливості країни для венчурного та приватного капіталу потрапила двадцять одна держава Східної Європи. Серед спільних гальмівних чинників для розбудови підприємницьких екосистем у країнах регіону виокремлено: низькі темпи економічного розвитку, недостатні обсяги місцевих ринків капіталу та недостатній рівень культури підприємництва. Виявлено, що неоднорідність розвитку підприємницьких екосистем у країнах-членах ЄС зумовлена різними рівнями розвитку людського капіталу, офіційних та неформальних інститутів підтримки стартапів у передових країнах Європи і тих, які наздоганяють розвинуті країни ЄС. Розвинене інституційне середовище у передових країнах – членах ЄС дає істотну конкурентну перевагу екосистемам таких держав. У статті структуровано сильні та слабкі сторони національних екосистем стартапів, проаналізовано напрями державної інноваційної політики та інструменти її реалізації для формування і розвитку ефективних екосистем стартапів у країнах Східної Європи. На основі огляду наукової літератури, вивчення думок експертів-практиків, міжнародного досвіду успішної розбудови національних екосистем стартапів у країнах Східної Європи проаналізовано можливості його застосування у нашій країні.
15
Bortnik, S. M. "Формування та розвиток логістичної інфраструктури України в контексті євроінтеграції". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 3(81) (30 вересня 2019): 45–50. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.3.8.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Транспортна система України має низький рівень розвитку логістичної інфрастуктури та транспортно-логістичних технологій загалом, що знижує її конкурентоспроможність та обмежує інтеграційні можливості нашої держави у світовому економічному просторі. Україні необхідні термінові заходи для поліпшення транспортно-логістичної інфраструктури, оскільки вона є застарілою, неефективною, потребує оновлення, модернізації, суттєвих інвестиційних вкладень та удосконалення системи управління нею. Існує необхідність адаптувати концепцію удосконалення логістичної інфраструктури до потреб українського ринку транспортно-логістичних послуг.
Метою статті є продемонструвати місце України у світових рейтингах розвитку логістики та логістичної інфраструктури, а також проаналізувати причини поточних результатів нашої держави в цих рейтингах.
Результати. Встановлено, що транспортно-логістична інфраструктура виступає важливим чинником економічного зростання будь-якої держави. Конкретизовано поняття транспортно-логістичної інфрастуктури та її складових. Дана оцінка загального стану розвитку логістичної інфраструктури в Україні, а також оцінка рівня використання логістичного потенціалу на основі рейтингів глобальної конкурентоспроможності та логістичної ефективності. Проаналізовано місце України в глобальному рейтингу конкурентоспроможності за якістю транспортної інфраструктури, а також динаміку показників логістичної ефективності України, здійснено міжнародні порівняння. Доведено взаємозв’язок позицій у міжнародних рейтингах глобальної конкурентоспроможності та логістичної ефективності із станом та якістю логістичної інфрастуктури в країні.
Висновки. Завдяки проведеному аналізу виявлено чинники, що впливають на функціонування та розвиток транспортно-логістичної інфраструктури України. Доведена необхідність покращення системи управління транспортно-логістичною інфраструктурою. З метою забезпечення синергетичного ефекту від ефективного поєднання потенціалу та можливостей усіх видів транспорту управління розвитком транспортно-логістичної інфраструктури повинно бути стратегічно орієнтованим і базуватися на оцінці потенціалу логістичної інфраструктури, виявленні зв’язків та залежності її розвитку від організаційно-економічних, техніко-технологічних та інших можливостей.
16
Venger, Vitalii. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (31 серпня 2019): 30–44. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0204.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні етапи розвитку транснаціональних корпорацій та визначено основні чинники, що впливали на процеси транснаціоналізації у різні періоди. Доведено, що на кожному етапі причини становлення та розвитку транснаціональних корпорацій різні, проте всі вони певною мірою повʼязані, насамперед, з недосконалою конкуренцією, бар’єрами на шляху розвитку міжнародної торгівлі, валютним контролем, значними транспортними витратами, відмінностями у податковому законодавстві різних країн.
До головних конкурентних переваг, які є основою ефективної діяльності транснаціональних корпорацій належать: безперешкодне володіння і доступ до природних ресурсів, капіталу і результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт по всьому світу; горизонтальну диверсифікацію або вертикальну інтеграцію; економію на масштабах підприємства; низьку вартість фінансових ресурсів завдяки ширшим можливостям їх залучення; можливість за рахунок прямих інвестицій долати різні бар’єри на шляху до збільшення обсягів експорту своїх творів на ринок тієї або іншої країни тощо.
Розкрито можливий негативний вплив транснаціональних корпорацій на розвиток економік приймаючих країн. Зокрема, транснаціональні корпорації на внутрішньому ринку приймаючих країн створюють потужну конкуренцію місцевим компаніям, не даючи їм розвиватися. Крім того, вільне переміщення фінансового капіталу може підірвати стабільність національних валют і створити загрозу для національної безпеки країн, що розвиваються. Маючи свій інтерес у приймаючій країні, транснаціональні корпорації здатні насаджувати їй ідеологію, яка суперечить інтересам розвитку національного бізнесу і пригнічувати розвиток національно-державних інтересів.
Через стрімкий розвиток інтеграційних процесів та значний соціально-економічний ефект національні економіки не можуть уникнути впливу ТНК, проте уряди держав можуть регулювати рівень їхньої присутності. Таке регулювання відбувається що найменш на чотирьох рівнях: наддержавному; міждержавному; внутрішньодержавному; суспільному.
На основі міжнародних статистичних баз даних проаналізовано першу десятку найбільших транснаціональних корпорацій світу у 2018 році до яких входили: сім банківських установ, чотири з яких китайські (ICBC, China Construction Bank Corporation, JPMorgan Chase, Agricultural Bank of China, Bank of America, Wells Fargo, Bank of China), багатопрофільний американський холдинг (Berkshire Hathaway), американська технологічна компанія (Apple) та китайська страхова компанія (Ping An Insurance Group).
Виявлено, що серед основних чинників, які сприяли високому рейтингу цих компаній були: гнучка політика та стабільна діяльність в умовах економічних криз; активне розміщення виробництва на території інших країн; великі масштаби діяльності та опора на інформаційні технології.
17
Мадяр, Р. О. "Міжнародні рейтинги як індикатори соціально-економічного розвитку країни". Інвестиції: практика та досвід, № 22, листопад (2019): 24–28.
Знайти повний текст джерела
18
Korolchuk, L. V. "ВПЛИВ ДИСПРОПОРЦІЙНОСТІ РОЗВИТКУ КРАЇН НА ЇХ ГОТОВНІСТЬ ДО ТРАНСФОРМАЦІЙ В РАМКАХ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ГІПОТЕТИЧНИЙ ПІДХІД". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 22–32. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.22-32.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття піднімає проблему готовності світу до трансформацій, що передбачає реалізацію загальноприйнятої концепції сталого розвитку, заснованої на складних модифікованих соціально-економічних процесах: перехід до зеленої, низьковуглецевої, кругової економіки на основі екоінновацій та декаплінгу, який покликаний мінімізувати залежність економічного зростання від обсягу затрат невідновлюваних природних ресурсів.
Висунуто гіпотезу про те, що до сталого розвитку більшою мірою залучені розвинені держави світу з високим рівнем життя, лідери у процесах глобалізації, так як їх виробництво уже давно не поміщається в рамках державних кордонів і саме тому їх капітал мігрував в інші країни з метою пошуку дешевших факторів виробництва, максимізації економічної вигоди та експансії їх політичного впливу. Первинні потреби населення розвинених країн є більшою мірою задоволеними, а отже домінують потреби вищого рівня, культивуються загальнолюдські цінності та суспільне благо, що мотивує їх до активного розвитку процесів екологізації економіки, піклуючись про долю нашої планети як спадок для наступних поколінь.
Метою дослідження є виявлення кореляційного зв’язку між рівнем життя країн світу та ступенем їх залучення до процесів реалізації концепції сталого розвитку.
Для підтвердження висунутої гіпотези, на базі методики розрахунку коефіцієнта кореляції Фехнера, досліджено наявність кореляційного зв’язку між рівнем життя країни та ступенем її залучення до процесів сталого розвитку на основі рейтингів за показником ВВП за паритетом купівельної спроможності на душу населення, як індикатора рівня життя країни та глобальними індексами, що відображають та характеризують економічний, екологічний, інноваційний та соціальний компоненти даних процесів.
Результати дослідження продемонстрували пряму залежність помітної тісноти між рівнем життя та ступенем залучення в процеси сталого розвитку для найбільш розвинених країн світу, а також пряму залежність дуже високої тісноти для найменш розвинених країн, що слугує приводом для подальшого поглибленого вивчення даної проблеми задля забезпечення успішної реалізації концепції сталого розвитку у світі та на рівні національних держав.
19
Печенюк, І. С., та С. І. Печенюк. "Динаміка зміни рейтингів державних інститутів сектору безпеки та оборони України (2005–2021)". Наука і оборона, № 2 (18 серпня 2021): 50–60. http://dx.doi.org/10.33099/2618-1614-2021-15-2-50-60.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано й узагальнено результати досліджень громадської думки, що проводилися в нашій країні впродовж 2005–2021 рр., у частині підтримки діяльності та довіри суспільства до основних державних інститутів сектору безпеки та оборони України та визначено значущість кожного з них. З’ясовано причини та висвітлено динаміку зміни рейтингів Збройних Сил України, Служби безпеки України, міліції та Національної поліції України й інших інститутів сектору безпеки та оборони в досліджуваний період. Виявлено взаємозв’язки та взаємозалежність у діяльності цих інститутів. Установлено, що з початком збройної агресії Російської Федерації проти нашої країни довіра українського суспільства до інститутів, відповідальних за національну безпеку держави, суттєво зросла. З-поміж них упродовж останніх п’ятнадцяти років найбільш авторитетним інститутом були та залишаються Збройні Сили України. Автори висловили припущення, що в умовах збройного конфлікту та інформаційної війни інститути сектору безпеки та оборони матимуть високий рівень суспільної довіри.
20
Чурута, І. "Інвестиційні рейтинги та їхній вплив на інвестиційний імідж країни". Вісник Тернопільського національного економічного університету. Економічні науки, вип. 3, липень - вересень (2018): 70–78.
Знайти повний текст джерела
21
Дергачова, В. В., та І. М. Манаєнко. "РИЗИКОЛОГІЯ: УПРАВЛІННЯ, ПРОЄКТИ, ТРЕНДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Підприємництво та інновації, № 11-1 (29 травня 2020): 24–31. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячене розгляду теоретичних засад управління ризиками, з одного боку, а з іншого – аналізу країн – глобальних лідерів світової економіки з урахуванням ризиків їх функціонування. Визначено, що в ризикології особливе місце посідає управління проєктним ризиками. Обґрунтовано, що географічна локація є визначальним чинником у системі управління ризиками. Представлено аналіз глобальних ризиків світової економіки, які є не керованими, але здійснюють суттєвий вплив на суб’єктів бізнесу. Наведено перелік ризиків, притаманних країнам, які посідають лідируючи позиції за певними показниками. Такими показниками визначено обсяг ВВП за ПКС, ВВП на душу населення. А також визначено країн-лідерів за рейтингом економічної свободи, обсягом витрат на НДДКР тощо. Визначено, що країни функціонують в умовах таких ризиків (притаманних окремим країнам, а не всім лідерам), як ресурсна чи фінансова залежність, демографічне навантаження, недиверсифікованість економіки, залежність від імпортної робочої сили тощо. А до глобальних ризиків віднесено такі: цінові економічні бульбашки, незаконна торгівля, некерована інфляція, зміни цін на енергоресурси. Обґрунтовано, що зазначені глобальні ризики мають бути враховані у системі управління проєктними ризиками відповідних суб’єктів бізнесу.
22
Смоляр, Л. Г., та Н. Є. Скоробогатова. "СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В ІНДУСТРІЇ 4.0". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 14–22. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено тенденції інноваційного розвитку України протягом 2010–2018 років. На основі аналізу результатів глобальних рейтингів визначено конкурентні переваги та загрози інноваційного розвитку національної економіки України з урахуванням технологічних перетворень Четвертої промислової революції. Визначено, що, незважаючи на спрощення умов відкриття та ведення бізнесу в країні, рівень міжнародної конкурентоспроможності повільно зменшується останніми роками. На основі порівняльного аналізу статистичних даних по Україні та країнах ЄС доведено, що з огляду на високе значення показників вищої освіти та створення знань, кількість виконавців наукових досліджень і розробок Україна має нижчий за середній рівень по країнах ЄС, а також має тенденцію до погіршення своїх позиції у Глобальному рейтингу інновацій. На основі аналізу структури джерел фінансування НДР визначено, що однією з причин недостатньої ефективності інноваційного розвитку є відокремленість бізнесу від науки та наукових розробок. Запропоновано стратегічні заходи щодо активізації інноваційного розвитку України та підвищення її міжнародної конкурентоспроможності в умовах Індустрії 4.0.
23
Vashai, Y. V. "МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВІ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ДЕРЖАВ У ГЛОБАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, № 91 (20 грудня 2020): 39. http://dx.doi.org/10.31713/ve320204.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність досліджуваної проблеми пов’язана з тим, що макроекономічні фінансові ризики та дисбаланси однієї країни можуть стати фактором аналогічних загроз інших держав – торгівельних партнерів, учасників тих же міжнародних організацій тощо. У зв’язку із цим провідні фінансово-аналітичні корпорації світу розробляють та динамічно вдосконалюють методики оцінки фінансового стану держав, їх рейтингування в глобальному просторі задля оперативного виявлення можливих ризиків, прогнозування фінансових криз та адекватного реагування світового співтовариства. Метою статті є дослідження міжнародних фінансових методик оцінки економічного стану держав у глобальному просторі задля оцінки можливостей їх застосування для макроекономічного аналізу в Україні. У статті розглянуто методики оцінки фінансових показників держав міжнародними економічними організаціями та рейтинговими агентствами. Проаналізовано підходи до такої оцінки гідно з процедурою виявлення макроекономічних дисбалансів, визначення індексу ризику країн, що розраховує Euromoney, а також визначення індикаторів фінансової стійкості, розроблених Міжнародним Валютним фондом. Досліджено групи показників за вказаними методиками, їх критичні межі, інформаційну базу та послідовність оцінки. Узагальнено переваги та недоліки зазначених методик в умовах сучасного глобалізованого середовища. Автори дійшли висновку, що застосування в міжнародній практиці показників, що базуються виключно на фінансових аналітичних даних, доцільне для оцінки кредитоспроможності, фінансової стійкості країни, проте для внутрішнього управління не дає відповіді на запитання щодо причин виникнення фінансових проблем, які можуть приховуватись за структурними дисбалансами, політичною та військовою нестабільністю тощо. Проте узагальнені аналітичні дані щодо світових фінансових рейтингів країн дають змогу оперувати важливою міжнародною інформацією для поточного управління та прийняття рішень щодо фіскальної, монетарної політики на рівні держави.
24
Марченко, О. І., та Ю. В. Рожко. "ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ІННОВАЦІЙНИХ РЕЙТИНГАХ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 2 (27 листопада 2018): 193–206. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.2.2018.193-206.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто місце України в міжнародних інноваційних рейтингах. Особливу увагу зосереджено на двох рейтингах, а саме: Глобальний індекс інновацій (GII) та Індекс глобальної конкурентоспроможності (GCI). Як показало дослідження Україна займає досить низькі позиції в цих рейтингах, що свідчить про низьку конкурентоспроможність економіки країни. Для зростання економіки України необхідно провести цілеспрямовану інноваційну політику зі сторони держави, оскільки саме інновації є тою рушійною силою, яка допоможе піднятися в міжнародних рейтингах та підвищити конкурентоспроможність економіки України.
25
Lyulyov, Oleksii, Yaroslav Reshetniak та Liliia Khomenko. "МЕТОДИ ОЦІНКИ НАЦІОНАЛЬНОГО БРЕНДА КРАЇНИ: МІСЦЕ УКРАЇНИ У ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 18–30. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-18-30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено аналіз та розкрито сутність поняття «національний бренд» й основні критерії його формування за визначеннями міжнародних науковців та практиків. Проаналізовано та наведено короткий опис методик міжнародних рейтингів з оцінки національних брендів, таких як Bloom Consulting, Future Brands (FB), GfK Roper (The Nation Brand Index), Brand Finance, World Economic Forum. Зазначено стан сприйняття національного бренда України. Визначено спільні та відмінні риси оцінювання міжнародних рейтингів.
26
Chaika, Kateryna. "КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ РЕПРЕЗЕНТАТИВНОСТІ РЕЙТИНГІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ КРАЇН". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(20) (2019): 105–10. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-4(20)-105-110.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено чотири основні групи методик оцінки інвестиційної привабливості. Серед них було виокремлено рейтинговий метод на основі статистичних даних, у межах якого проводиться ранжування провідних міжнародних рейтингів інвестиційної привабливості. Було встановлено відсутність закономірності між рекомендаціями UNCTAD та міжнародними рейтингами, у зв’язку з чим було проведено компаративний аналіз таких провідних міжнародних рейтингів, як «BDO International Business Compass», «Doing business», «The Global Competitiveness Index», «Index of Economic Freedom», «Legatum Prosperity Index» та «Human Development Index» та встановлено серед них найбільш репрезентативний.
27
Krasnikova, N. O., H. O. Filatov та D. A. Krasnikov. "Обмеження перетину кордону в системі нетарифного регулювання міжнародної торгівлі і формуванні іміджу країни". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 215. http://dx.doi.org/10.15421/191623.
Повний текст джерелаАнотація:
У разі введення безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом (ЄС) постане проблема відповідності пропускної спроможності українських пунктів пропуску чисельності осіб, які хочуть перетнути кордон. Відсутність необхідності отримання візи не скасовує обов’язкового проходження митного та прикордонного контролю, проте потенційно збільшує кількість осіб, які мають намір перетнути кордон. Зростаюча кількість перетинів кордону у випадку їх невідповідності умовам пропускних пунктів – потенційний нетарифний обмежувальний бар’єр у міжнародній торгівлі. Загроза іміджу країни від появи такого інструменту нетарифного регулювання свідчить про актуальність дослідження. Мета роботи полягала у дослідженні динаміки фактичних і потенційно можливих перетинів кордону й визначенні напрямків оптимізації процедури такого перетину для усунення негативного впливу цього нетарифного інструменту регулювання міжнародної торгівлі на загальний імідж країни. Проаналізовано особливості перетину кордону України та ЄС через автомобільні пункти пропуску на основі кількісних даних, що стосуються перетину україно-польського кордону. З’ясовано цілі й структуру переміщень через кордон за частотою. Визначено критерії збільшення невідповідності між фактичною й номінальною пропускною спроможністю українських пунктів пропуску. Наукова новизна дослідження – установлення характеру кількісного впливу обмежень перетину кордону на імідж країни за допомогою світових рейтингів. Практична значущість дослідження полягає у визначенні шляхів удосконалення процедури перетину кордону: 1) об’єднання польської та української інфраструктури контролю на пунктах пропуску; 2) створення окремих черг для проходження кордону особами без транспортних засобів; 3) спрощення процедури контролю на кордоні як за рахунок проведення перевірки тільки прикордонниками, так і шляхом збільшення вартості товарів, які громадянин може ввозити в країну; 4) фінансування технічного оснащення пунктів пропуску та їх інфраструктури за рахунок введення цільового загального збору для осіб, які перетинають кордон; 5) формування публічної і регулярної статистики перетину кордону. Перспективний напрямок подальших розвідок – економічне обґрунтування доцільності запропонованих шляхів удосконалення пропускної спроможності пунктів пропуску.
28
Войтко, С. В., та В. В. Ткач. "ПЕРШІ ПРАКТИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗАСАД ІНДУСТРІЇ 4.0 У ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СФЕРІ ПОСЛУГ". Підприємництво та інновації, № 8 (30 грудня 2019): 57–61. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто перші спроби запровадження засад Індустрії 4.0 на підприємствах різних країн світу. Визначено, що використання технологій, притаманних Індустрії 4.0, дає можливість виробничим компаніям уникати збоїв у роботі, скорочувати час простою в середньому на 50% і збільшувати обсяги виробництва на 20%. Наведено факти про те, що Німеччина була «точкою зародження» Індустрії 4.0. Доведено, що саме з цієї країни розпочато опис перших проєктів з автоматизації та поширення нових технологій з 2011 року. Наведено інформацію про такі німецькі проєкти, як RES-COM, що працює над автоматизованим збереженням ресурсів за допомогою тісно пов’язаних та інтегрованих систем у контексті Індустрії 4.0; CyPros, що є проєктом для вивчення й розвитку модулів кіберфізичних систем для виробничих і логістичних систем промисловості; цифрова копія німецького концерну “Siemens AG” 2011, 2012 та 2013 років відповідно. Зазначено поширення індустріального буму на всі розвинені країни світу, перш за все США. Проаналізовано такі вдалі експериментальні американські стартапи, як Oculus (розробка у сфері віртуальної реальності 2012 року) та завод Lighthouse (дизайн та виробництво спеціального спортивного одягу 2016 року). Проаналізовано діяльність японських підприємств у сфері Індустрії 4.0 на прикладі компаній “Omron”, “SEIREN CO.” та “Daikin”. Наведено та проаналізовано рейтинги найбільш високотехнологічних компаній за версіями “MIT Technology Review” і “Fortune Global 500”. Виявлено, що в обох списках компанії США не тільки лідирують, але й складають більшість. За версією “MIT Technology Review” до першої 15-ки також увійшли підприємства Китаю та Данії, за версією “Fortune Global 500” – Японії, Республіки Корея, Тайваню та КНР. Виявлено чотири періоди розвитку індустрії в Україні. Доведено, що процес активної автоматизації та цифровізації промисловості, значного зростання інвестицій у нові технології та масового вироблення продукції Індустрії 4.0 в Україні не розпочався досі.
29
Савон, К. В. "Вплив політики «м'якої сили» на імідж держави". Актуальні проблеми політики, № 66 (18 січня 2021): 112–17. http://dx.doi.org/10.32837/app.v0i66.715.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено категорії «сила», «м'яка сила» та «жорстка сила». «М'яка сила» базується на культурному, ідеологічному та політичному складниках, тоді як «жорстка сила» заснована на військово-економічній могутності. Наведені різні визначення поняття «сили» у міжнародних відносинах. У різні історичні періоди теоретики та політичні діячі по-різному розуміли «силу» та інтерпретували її. Зроблено висновок про взаємозалежність категорій «сили» та «влади».
Наведено класифікацію складників «м'якої сили» за Ін Фанєм і розробками Центру публічної дипломатії Університету Південної Каліфорнії - Індексу м'якої сили. Проаналізовано складники Рейтингу «м'якої сили» на основі досліджень американського політолога Дж. Ная. Перелічені 10 країн із найвищими показниками цього рейтингу у 2019 році. Франція, політика якої обійняла 1 сходинку у впливі «м'якої сили» на інші держави, була проаналізована з позиції успішних складників її іміджу. Успішний вияв «м'якої сили» продемонстрували скандинавські та деякі азіатські держави.
Використовуючи різні методи просування своїх інтересів, спільним для багатьох держав із позитивним іміджем є створення національних Інститутів у різних державах світу, в яких вивчають мову та культуру держави. КНР та Японія нарощують свою силу через економічний складник, хоча ставлення до їхніх товарів у світі різне, однак товари з обох держав є популярними. Скандинавські держави закріплюють за собою статус найщасливіших держав, охоплюючи найвищі показники у міжнародних рейтингах, акцентуючи увагу на екологічній політиці та вручаючи Нобелівські премії. Однак масова культура залишається одним із головних інструментів «м'якої сили».
Важливе значення на міжнародній арені відіграють міжнародні організації та фонди, які висвітлюють національні інтереси держави. Так, діяльність Фонду «Відкрий Україну», Світова Федерація Українських Жіночих Організацій і Всесвітній конгрес українців, які функціонують в Україні та в діаспорі, підвищують авторитет України у світі. Зроблено висновок про можливості для України використання потенціалу «м'якої сили» у побудові та просуванні позитивного іміджу держави.
30
Стецько, М. В. "Залежність ціни залучення капіталу корпоративним сектором економіки від кредитних рейтингів країни". Фінанси України, № 5 (234) (2015): 92–103.
Знайти повний текст джерела
31
Стецько, М. В. "Залежність ціни залучення капіталу корпоративним сектором економіки від кредитних рейтингів країни". Фінанси України, № 5 (234) (2015): 92–103.
Знайти повний текст джерела
32
Стецько, М. В. "Залежність ціни залучення капіталу корпоративним сектором економіки від кредитних рейтингів країни". Фінанси України, № 5 (234) (2015): 92–103.
Знайти повний текст джерела
33
Кожушко, Людмила Александровна, та Оксана Николаевна Владимирова. "Рейтинг субъектов Российской Федерации по уровню развития сопровождаемого проживания инвалидов". Journal of Social Policy Studies 19, № 4 (29 грудня 2021): 701–14. http://dx.doi.org/10.17323/727-0634-2021-19-4-701-714.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируется новое направление в комплексной реабилитации и абилитации людей с инвалидностью – сопровождаемое проживание. По результатам оценки уровня развития и динамики составлен рейтинг субъектов Российской Федерации, который дает возможность сравнить позиции регионов, выявить их сильные и слабые стороны, а также является инструментом для разработки мер и планирования мероприятий по дальнейшему совершенствованию этого направления. Исследование проведено по результатам анализа материалов ежегодного мониторинга, представленных исполнительными органами власти всех субъектов Российской Федерации. В качестве критериев оценки учитывались десять индикаторов, отражающих системность и эффективность развития сопровождаемого проживания. Для обработки результатов использовались методы параметрической статистики. В результате все субъекты распределены на группы – от очень высокого уровня до крайне низкого. Выявлены регионы-лидеры и аутсайдеры по развитию сопровождаемого проживания, определены мероприятия, позволившие занять отдельным субъектам лидирующее положение в рейтинге, изучены проблемы, затрудняющие внедрение технологий в отстающих субъектах и предложены меры воздействия для улучшения работы в этом направлении. Как показало исследование, наличие большого количества регионов, с уровнем и развитием ниже среднего, свидетельствует, что становление технологий сопровождаемого проживания находится на начальном этапе развития. Основными мерами для повышения уровня реализации программ сопровождаемого проживания являются: разработка нормативных и методических документов в этой области; формирование реестра нуждающихся в данной форме жизнеустройства; разработка регламентов предоставления социальных услуг с целью сопровождаемого проживания; организация, координация и межведомственное взаимодействие по вопросам сопровождаемого проживания; определение источников финансирования технологий; обучение специалистов; проведение информационной работы среди населения. Предложенные мероприятия могут быть использованы для совершенствования программ по развитию сопровождаемого проживания и определению подходов к деинституализации интернатной системы России в целом.
34
Кудрицька, Н. В. "Морська інфраструктура України у рейтингу країн світу: сучасний стан та перспективи". Економічний вісник університету, Вип. 45 (2020): 151–57.
Знайти повний текст джерела
35
Tsymbaliuk, Iryna. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ ТА ОЦІНКА ЇЇ ФІСКАЛЬНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 1, № 17 (14 березня 2019): 106–15. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-01-106-115.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано доходи зведеного бюджету України, визначено роль податкових надходжень та основні фактори, що впливають на їх обсяг. Проведено аналіз динаміки прямих та непрямих податків. З’ясовано, що основну частину податкових надходжень формують податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток, ПДВ та акцизний податок. Здійснено оцінку фіскальної ролі, виявлено тенденції та наведено основні чинники, що визначали динаміку надходжень до зведеного бюджету найбільш значимих податків. Проведено оцінку фіскальної ефективності податкової системи України на основі її порівняння із податковими системами країни ЄС за показником податкового навантаження та із врахуванням результатів рейтингу Doing Business.
36
Носач, Ю. О., та С. В. Войтко. "УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСІВ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ОБ’ЄКТІВ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У СФЕРІ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Підприємництво та інновації, № 7 (30 грудня 2019): 80–84. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто економіко-правову систему захисту комп’ютерних технологій України та Сполучених Штатів Америки. Виявлено, що США є першою державою, що розпочала охороняти комп’ютерні програми як об’єкт авторського права. Встановлено, що внесок ІТ-сфери у валовий внутрішній продукт (ВВП) країни за 7 років збільшився в 4 рази: з 1% у 2012 році до 4% у 2018 році. У ході аналізу світового ринку програмного забезпечення визначено частку українського ринку надання послуг в ІТ-сфері. Розглянуто видову характеристику комерціалізації програмного забезпечення України. Досліджено, що основними партнерами України за експортом ІТ-сфери є США (31%), Велика Британія (23%) та інші (46%), зокрема Німеччина, Канада, Ізраїль, Швеція, Швейцарія. Проаналізовано обсяги інвестицій на розвиток ІТ-сфери України, що склали в загальному обсязі у 2016 році 120 млн. дол., у 2017 році – 265 млн. дол., у 2018 році – 295 млн. дол. Проаналізовано попит на українські аутсорсингові компанії, які забезпечують патентно-ліцензійну діяльність на підприємствах як у своїй країні, так і поза її межами. У 2018 році 12 українських компаній та 6 компаній з українськими представниками увійшли в топ-100 лідерів за рейтингом “The 2018 Global Outsourcing 100”. Хоча український ринок має позитивну динаміку щодо експорту продуктів програмного забезпечення, все ще українські фірми не мають значної кількості замовлень на міжнародному ринку. У ході дослідження Асоціації виробників програмного забезпечення було встановлено, що в Україні лише 20% ліцензійного програмного забезпечення, інші 80% не мають потрібних ліцензій, тобто є нелегальними. Запропоновано вдосконалити чинне законодавство України щодо охорони об’єктів інтелектуальної власності у сфері комп’ютерних технологій, що дасть змогу не лише запобігти численним правопорушенням незаконного використання комп’ютерних програм, але й забезпечити значний розвиток країни у сфері комп’ютерних технологій загалом та збільшити можливості держави посісти почесне місце в Європейському Союзі серед експортерів комп’ютерних технологій.
37
Yurchenko, Alla. "ОСОБЛИВОСТІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРОТИДІЇ ПОЛІТИЧНІЙ КОРУПЦІЇ У ФІНЛЯНДІЇ ТА НІДЕРЛАНДАХ У КОНТЕКСТІ ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ АНТИКОРУПЦІЙНИХ НОРМ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 22–29. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-22-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено результати аналізу досвіду країн Європейського Союзу (Нідерланди та Фінляндія) впровадження механізмів запобігання політичній корупції, розробки та імплементації дієвих механізмів протидії політичній корупції в системі державного управління. Відповідно до мети поставлено та виконано завдання: проаналізовано особливості функціонування антикорупційних інституцій, що діють у Нідерландах та Фінляндії; розглянуто міжнародну практику у сфері запобігання та протидії корупції в іноземних органах державної влади та управління, а саме в країні Нідерланди та Фінляндії; досліджено базові принципи закордонних антикорупційних стратегій, які формувалися протягом плину часу на основі внутрішнього та іноземного досвіду. Крім того, автором виділено позитивні заходи протидії корупції, які можуть бути застосовані в Україні протягом становлення та розвитку інституційних суб’єктів протидії корупції. Зроблено висновки про необхідність і важливість запозичення дієвого зарубіжного досвіду протидії політичній корупції для побудови нової та спроможної антикорупційної системи в Україні. Фінляндія й Нідерланди, за результатами щорічного рейтингу, що укладається організацією Transparency International, починаючи з 1995 р., і ґрунтується на комплексі оцінок підприємців та аналітиків щодо рівня сприйняття корупції в різних сферах життя, є лідерами серед країн світу з найменшим рівнем корупції. У межах дослідження проаналізовано основи «фінської моделі» антикорупційної політики, що передбачає формування в різноманітних сферах умов, які не сприяють корупції, а також суттєву мінімізацію суспільно небезпечних наслідків такого соціально-економічного явища, як корупція. Розглянуто стратегічні цілі фінської програми «Національна стратегія боротьби з тіньовою економікою та злочинністю у сфері економіки на 2016–2020». До скандинавської моделі, з огляду на особливості побудови й реалізації підходів у заходах протидії корупції, віднесено також Королівство Нідерланди, де функціонує трьохрівнева система боротьби з корупцією. Розглянуто особливу роль Служби публічного обвинувачення. Проаналізовано положення чинного антикорупційного законодавства, ефективність якого забезпечено широким набором засобів у сфері протидії корупції.
38
Макара, О. В. "Конкурентоспроможність економічного середовища в Україні. Порівняльний аналіз рейтингів окремих країн". Економіка і прогнозування, № 2 (2007): 43–56.
Знайти повний текст джерела
39
Бердичевська, М. В., та К. В. Петренко. "ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИМИ КОРПОРАЦІЯМИ". Підприємництво та інновації, № 11-1 (29 травня 2020): 18–23. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено та розглянуто основні шляхи проведення інноваційної діяльності транснаціональними корпораціями. Здійснено порівняльний аналіз можливих шляхів проведення інноваційної діяльності за такими критеріями, як: час, ризики, фінансові витрати. Визначено країни базування та сфери діяльності корпорацій, витрати яких на НДДКР є найбільшими. Описано модель, відповідно до якої здійснюють інноваційну діяльність ці корпорації зі створенням дослідних центрів. Виявлено, що створення дослідницьких структур для проведення дослідження та розробок відповідно до потреб ринку вимагає додаткових фінансових ресурсів та часу. Зроблено висновок, що цей спосіб проведення інноваційної діяльності вимагає значних фінансових ресурсів і забезпечує «цифровий прорив» лише в довгостроковій перспективі. Досліджено, що співпраця транснаціональних корпорацій зі стартапами з подальшим можливим поглинанням допоможе зменшити ризики та фінансові витрати порівняно з НДДКР. Проаналізовано досвід взаємодії транснаціональних корпорацій зі стартапами. Виявлено, що більшість корпорацій із рейтингу Forbes Global 500 співпрацюють зі стартапами. Досліджено, яка частка корпорацій співпрацює зі стартапами, за країнами світу. Здійснено галузеву оцінку взаємодії транснаціональних корпорацій зі стартап-компаніями. Виявлено, що чим активніше корпорація співпрацює зі стартапами, тим вищою є її позиція в рейтингу Forbes Global 500.
40
Вовчанська, О. М., та Л. О. Іванова. "МАРКЕТИНГОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ПОСЛУГ: МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ". Підприємництво та інновації, № 11-1 (29 травня 2020): 54–68. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.9.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена ідентифікації структурних змін на світовому ринку послуг у міжнародному та національних аспектах. Маркетинговими дослідженнями підтверджено посилення ролі послуг у сучасній економіці. Здійснено аналіз динаміки експорту та імпорту послуг у макрорегіонах світу та у країнах різного рівня економічного розвитку. Укладено та проаналізовано рейтинг країн за показниками експорту та імпорту на світовому ринку послуг. Проаналізовано структурні зміни світового ринку послуг. Досліджено структуру експорту та імпорту послуг в Україні. Наголошується, що пандемія COVID-19 негативно вплине на світовий ринок послуг, а його відновлення вимагатиме ефективних економічних і політичних заходів, поглиблення співпраці між країнами та зниження бар’єрів у взаємній торгівлі найперспективнішими і швидко зростаючими видами послуг.
41
Хриков, Євген. "Колегіальне управління закладами вищої освіти: значення, стан, напрями розвитку". Ukrainian Educational Journal, № 1 (22 березня 2022): 53–62. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2022-1-53-62.
Повний текст джерелаАнотація:
Охарактеризовано значення колегіальності управління закладами вищої освіти яка відповідає тенденціям особистісного та соціального розвитку, забезпечує більший рівень прозорості управління, активності працівників, якості управлінських рішень, захищеності інтересів студентів та викладачів тощо. Проаналізовано стан колегіальності управління у провідних університетах України. Виявлено залежність між місцем ЗВО у рейтингах та розвиненістю системи колегіального управління. У провідних університетах країни високим є рівень розвиненості діяльності колегіальних органів. Та навпаки, у ЗВО, які не займають провідних позицій у рейтингах, функціонують тільки передбачені законами колегіальних органів, нечіткі процедури розробки колегіальних рішень, низький рівень прозорості діяльності, якості управлінських рішень. Визначено напрями подальшого розвитку колегіальності управління: формування його теоретичних основ; удосконалення законодавчих та нормативних засад; формування сучасної системи органів колегіального управління та унормування їх діяльності; залучення та підготовка до колегіального управління керівників, працівників та студентів; розробка та запровадження системи оцінки стану колегіального управління.
42
Дмитрієв, Ілля, та Оксана Дмитрієва. "ОСОБЛИВОСТІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 27 (14 листопада 2021): 60. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.60.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 330.341; JEL Classification: O33
Мета: Метою статті є вивчення основних тенденцій розвитку цифрової економіки України та ідентифікація чинного законодавчого підґрунтя. Методика дослідження: В роботі використано методи аналізу та синтезу, системний підхід, порівняльний аналіз. Результати: Характерною ознакою сучасного етапу розвитку економіки є використання цифрових технологій, які стали каталізатором різкого збільшення мобільності товарних та фінансових потоків, забезпечують високу швидкість передачі інформації, внесли значний вклад в глобалізаційні та інтеграційні процеси світової економіки. Інформаційні технології стали невід’ємною частиною суспільних відносин та призвели до появи нових галузей господарства, ринків, конкурентних товарів та послуг. Одним із важливих параметрів, які на світовому рівні визначають якість та ступінь розвитку цифрової економіки, є світові рейтинги. Згідно з Концепцією розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 основними рейтинговими цілями її реалізації є досягнення визначених позицій у рейтингу. Для аналізу особливостей та тенденцій розвитку цифрової економіки України авторами проведено дослідження рейтингових індексів, що дають змогу оцінити її стан: Digital Economy and Society Index; Digital Evolution Index; Digital Adoption Index; ICT Development Index; Global Innovation Index; Networked Readiness Index; e-Intensity; IMD World Digital Competiveness Index; Global Competitiveness Index. В дослідженні проведено аналіз стану рівня використання та розвитку цифрових технологій в країні. Наукова новизна: існуючі нормативно-правові акти, що регламентують розвиток цифрової економіки України, актуалізують необхідність їх уніфікації та консолідації у вигляді Стратегії розвитку цифрової економіки України як стійкого законодавчого підґрунтя для забезпечення стратегічного розвитку цифрової економіки держави. Забезпечення розвитку цифрової економіки України передбачається через періодичне прийняття строкових програмних документів на у формі чинної Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки. Практична значущість: проведений аналіз та визначені особливості та тенденції розвитку цифрової економіки складають інтерес для органів державної влади, до відання яких належить регулювання цифрової економіки; для вітчизняних та зарубіжних науковців, що ведуть дослідження з цього питання.
43
САМОЙЛЕНКО, Олександр, та Іван ЯБЛОНСЬКИЙ. "ДОСВІД ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВ У РОЗСЛІДУВАННІ ІНЦИДЕНТІВ З ПЕРЕМІЩЕННЯМ ЧЕРЕЗ ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН РАДІОАКТИВНИХ МАТЕРІАЛІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 172–84. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.445.
Повний текст джерелаАнотація:
Глобалізація світових економічних та суспільних явищ зумовлює появу нових загроз, пов’язаних із загостренням протиріч на фоні ідеологічних та національних підґрунть. Це сприяє активізації контрабандної діяльності, яка постійно урізноманітнює форми свого вияву, долучаючи до арсеналу злочинності сучасні досягнення науки та техніки. Злочинність у сфері обігу радіоактивних матеріалів та один з її виявів – контрабанда радіоактивних матеріалів належить до нових видів протиправної діяльності. Світова громадськість пройшла декілька етапів розвитку цієї проблеми – від усвідомлення гіпотетичної загрози несанкціонованого використання ядерної зброї до встановлення факту існування тіньового ринку ядерних матеріалів. Загроза злочинності у сфері обігу радіоактивних матеріалів посилюється тим, що вона носить міжнародний характер. Це пояснює особливу увагу, яка приділяється світовою спільнотою питанням протидії цьому виду злочинної діяльності, організації міжнародного контролю за поширенням ядерних технологій та матеріалів. Україна займає позицію у світовому рейтингу країн, які відповідально ставляться до діяльності з ядерними матеріалами та технологіями. З іншого боку, географічне розташування нашої країни, її розвинутий ядерний комплекс, досвід участі у ядерних програмах СРСР, потенційно визначають Україну в зоні ризику для діяльності організованих злочинних груп, метою яких є заволодіння радіоактивними матеріалами або налагодженню їх контрабанди. Те, що контрабанду слід вважати однією з найнебезпечніших загроз національній безпеці України, підтверджує прискіплива увага української влади до проблеми протидії контрабанді одразу після президентських та парламентських виборів у 2019 р., про що, зокрема, свідчить Указ Президента України від 09.07.2019 № 505 [1]. Крім того, було створено такі органи з правоохоронними функціями, як НАБУ, ДБР, Національна поліція України, що певним чином повинно було змінити систему взаємодії та координації дій у протидії контрабанді. Форпостом у забезпеченні безпекової складової на державному кордоні була та залишається Державна прикордонна служба України, яка здійснює свою діяльність у тісній взаємодії з Державною митною службою України.
44
Серветник, Н. "Синхронні та асинхронні коливання ділової активності в країнах в залежності від кредитного рейтингу". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 6 (147) (2013): 87–93.
Знайти повний текст джерела
45
Магомедова, Мадина Маликовна. "ГОСУДАРСТВЕННО-ЧАСТНОЕ ПАРТНЕРСТВО КАК ИНСТРУМЕНТ РЕГИОНАЛЬНОГО РАЗВИТИЯ". Региональные проблемы преобразования экономики, № 10 (11 лютого 2021): 66. http://dx.doi.org/10.26726/1812-7096-2020-10-66-73.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель работы. На основе исследования отечественного и зарубежного опыта эффективного взаимодействия власти и бизнес-структур, анализа уровня и динамики развития государственно-частного партнерства в регионах Российской Федерации предложены меры повышения эффективности этого взаимодействия. Методы или методология проведения работы. Проведен статистический анализ уровня и динамики развития государственно-частного партнерства в регионах Российской Федерации. На основе использования методов экспертной оценки определены модели эффективного взаимодействия региональной власти и бизнес-структур. Результаты. Исследованы успешные практики взаимодействия власти и бизнес-структур, которые позволили сделать вывод, что внедрение эффективного механизма взаимодействия власти и бизнес-структур позволит эффективнее использовать ресурсы и потенциал бизнеса, добиться комплексного и системного социально-экономического развития региона, обеспечить благодаря этому взаимодействию синергетический эффект в целях достижения стратегических целей развития региона. Важное значение имеет определение форм и моделей сотрудничества власти и бизнес-сообщества, в связи с чем подробно рассматриваются такие модели, как «подавление и принуждение», «патронаж», «партнерство», «доминирование», «игнорирование» и др. Именно модель «партнерства», которая основывается на принципах обеспечения паритета во взаимодействии региональных властей и бизнес-структур, позволяет получить синергетический эффект за счет слаженной деятельности всех участников и является наиболее оптимальной для Республики Дагестан. На основе ранжированного рейтинга регионов РФ по уровню развития сферы государственно-частного партнерства выделены и проанализированы позиции десяти регионов, имеющих наиболее высокий и наиболее низкий рейтинг. Подробно проанализированы данные об уровне развития сферы государственно-частного партнерства в регионах СКФО и сделаны выводы о крайне низких показателях развития этой сферы практически всех субъектов. В целях поддержки региональных проектов государственно-частного партнерства могут быть предложены такие инструменты институционального характера, как межбюджетные трансферты софинансирования в рамках специальной программы их поддержки, послабление порядка изменений концессионных соглашений, использование мер налоговой поддержки региональных и муниципальных проектов государственно-частного партнерства, формирование фонда выкупа долгов, субсидирование процентных ставок, запуск программы льготного рефинансирования проектов, ликвидация «серых зон» законодательства о государственно-частном партнерстве, концессиях. Выводы. Делается вывод о том, что рекомендованные меры поддержки реализации региональных проектов государственно-частного партнерства необходимо использовать в процессе проведения институциональных изменений, а также повышения эффективности управления реализацией проектов в условиях кризиса.
46
Шульц С.Л. та Луцків О.М. "СТРУКТУРНА ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ЕКОНОМІКИ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗБУДОВИ ІНКЛЮЗИВНОЇ МОДЕЛІ ЇХ РОЗВИТКУ". Економічний форум 1, № 3 (19 липня 2020): 16–22. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті основну увагу зосереджено на тенденціях та особливостях структурної диверсифікації економіки європейських країн. Зазначено, що диверсифікація є не стільки метою, скільки наслідком економічного зростання і ініціюють його структурних змін, що відбуваються на основі стимульованих урядами процесів творчого руйнування з використанням інструментів сучасної структурної політики. Встановлено чинники, які впливають на диверсифікацію економіки.
Основну увагу акцентовано на зміні глобальних трендів розвитку європейських країн, а саме перехід до постіндустріального технологічного укладу, який базується на випереджаючому розвитку сфери послуг та зменшенні частки індустріального сектора (сільського господарства та промисловості у ВВП). Проаналізовано зміни в структурі економіки країн-членів ЄС упродовж 2010-2018 рр. за часткою у ВВП та зайнятості за трьома секторами економіки *первинним, вторинним та третинним). Результати аналізу свідчать, що до п’ятірки лідерів за часткою третинного сектору у ВВП увійшли Люксембург, Кіпр, Мальта, Франція та Нідерланди, а аутсайдерами у рейтингу країн за цим показником виступають Ірландія, Чехія, Румунія, Угорщина і Словенія. За часткою зайнятих в третинному секторі економіки до п’ятірки лідерів увійшла Великобританія, де 80,8% зайнятого населення працює у сфері послуг. Здійснено аналіз структури зайнятих в розрізі галузей сфери послуг в країнах-членах ЄС у 2018 р.
Результати аналізу свідчать, що в країнах-членах ЄС відбувається прискорений розвиток тих секторів економіки, які забезпечують значний внесок у підвищення продуктивності праці, зайнятості населення та дають змогу отримувати технологічні переваги над конкурентами. Акцентовано значну увагу на тому, шо саме кардинальна зміна технологій виробництва та активізація інноваційних процесів є визначальними чинниками становлення нового технологічного укладу та забезпечують економічне зростання країн загалом.
47
Мороз, Світлана. "ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТАМИ З КИТАЮ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО ДОСВІДУ В УДОСКОНАЛЕННІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОСВІТЯНСЬКОЮ ГАЛУЗЗЮ УКРАЇНИ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 178–92. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-178-192.
Повний текст джерелаАнотація:
З’ясування напрямів та умов ефективного реформування сис- теми вищої освіти України, з огляду на неабияку її значущість у забезпеченні суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України, є акту- альним напрямом в організації наукових пошуків. Серед можливих науко- вих завдань, у межах відповідної проблематики є й ті, зміст яких пов’язано з виявленням особливостей функціонування зарубіжних моделей розбудови системи вищої освіти та з’ясування рівня задоволеності об’єктів навчальної комунікації якістю надання освітніх послуг.
Проаналізовано думки студентів з Китаю щодо якості вищої освіти на університетському та державному рівнях, а також виявлено ті з напрямів державної політики, які свого часу забезпечили динаміку зростання якості функціонування системи вищої освіти Китаю.
За результатами аналізу міжнародного рейтингу Quacquarelli Symonds встановлено той факт, що темпи зростання якості системи вищої освіти Ки- таю є значно вищими порівняно з тими темпами, які демонструють системи вищої освіти інших країн світу. З метою з’ясування особливостей сприйнят- тя феномену якості вищої освіти китайськими студентами, авторами цієї пу- блікації було проведено опитування студентів Institute of International and Comparative Education at Beijing Normal University (China). За результатами аналізу відповідей студентів встановлено такі факти: показники рівня оцінки якості вищої освіти в Китаї та конкретному університеті не є ідентичними; переважна більшість китайських студентів не лише оцінює якість вищої осві- ти на високому рівні, а й є задоволеною його показниками (відповідність яко- сті вищої освіти вимогам ринку праці); думка студентів має враховуватись суб’єктами державного управління під час проведення загальнонаціонально- го моніторингу якості вищої освіти.
Державна політика України щодо забезпечення якості вищої освіти має розбудовуватися за кращими світовими моделями системи вищої освіти. У цьому контексті пропонуємо скласти та забезпечити реалізацію програм на кшталт китайських Проектів 211 (вибір 100 найкращих ЗВО Китаю для реа- лізації державного замовлення на підготовку висококласних фахівців) та 985 (забезпечення позиціонування кращих університетів Китаю на рівні ЗВО-лі- дерів у межах міжнародних університетських рейтингів).
48
Михайловська, О. В. "УКРАЇНА В СИСТЕМАХ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВИМІРІВ". Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, № 1-2 (4 грудня 2020): 239–54. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1-2.2020.239-254.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено дослідження відносно позицій України у системах сучасних міжнародних вимірів, які дають можливість схарактеризувати ефективність сфери публічного управління.Наголошено на тому, що публічне управління є відносно новим напрямом досліджень у вітчизняній науці, тому нині не сформовано єдиного підходу щодо визначення критеріїв його оцінювання, які б враховували національні особливості. Визначено, що наявна кількість міжнародних рейтингів та індексів дозволяє описати ситуацію у країні в загальному вигляді та надати комплексну соціальну, економічну або політичну оцінку.
49
Урбан О.А., Дзямулич М.І. та Чиж Н.М. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ". Економічний форум 2, № 2 (11 червня 2021): 13–18. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-2.
Повний текст джерелаАнотація:
В сучасних умовах розвиток фінансових ринків є важливою складовою підвищення ефективності функціонування бізнесу, покращення інвестиційного клімату та зміцнення економіки загалом. Сучасна економіка не може функціонувати ефективно без розвиненого та стабільно працюючого фондового ринку, оскільки, за його допомогою відбувається перерозподіл вільних фінансових активів для найкращого задоволення потреб національної економіки в інвестиціях.
Сьогодні в Україні велика увага приділяється розвитку малого і середнього бізнесу, а це в свою чергу потребує додаткових фінансових ресурсів. Функціонування повноцінного фондового ринку сприяє залученню в країну дешевих довгих ресурсів, а також забезпечує створення надійної системи фінансування економічного розвитку, що в свою чергу призведе до утворення сприятливих умов для ведення бізнесу.
В статті автори проводять дослідження перспектив виходу українських компаній на фондові біржі ЄС, оскільки досить гострою є питання загального рейтингу країни і військової ситуації на Сході україни. Адже при рівних умовах української і польської компаній, акції польської компанії будуть коштувати дорожче, оскільки інвестор надає перевагу абсолютній надійності, тому очікувати на активність на фондовому ринку ЄС досить складно.
На сучасному етапі розвитку фондового ринку України існують такі проблемні питання, що пов’язані з розкриттям інформації, оскільки вітчизняні положення фінансової звітності розроблені на основі міжнародних стандартів, не завжди відповідають цим стандартам.
В економічній літературі відбуається гостра полеміка щодо шляхів розвитку фондового ринку України, оскільки існує два можливі шляхи її розвязання. Перший шлях полягає в тому, що потрібно розвивати фондовий ринок «з нуля», як це, в свою чергу зробила Польща. Другий шлях передбачає імплементацію європейських стандартів завдяки поетапному впровадженню норм на фондовому ринку.
Україна має достатній економічний потенціал, щоб побудувати ефективно функціонуючий фондовий ринок. Існує два шляхи, якими може слідувати Україна: почати все «з нуля», що є досить проблематично, чи рухатись до євростандартів поступово. На сучасному етапі розвитку фондового ринку України найважливішим завданням є збільшення притоку інвестицій за рахунок інтеграції ринку в світові фінансові ринки. Також не менш важливими є питання збільшення капіталізації лістингових компаній, обсягів торгів на фондовому ринку та зростання показника захисту прав інвесторів.
50
Яциковський, Б., А. Чинчик, С. Голубка, С. Яремчук та Є. Буряк. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В КООРДИНАТАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 300–306. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251460.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Сучасний стан української економіки свідчить про те, що процес розроблення і реалізації ефективної стратегії розвитку є дуже важливим, оскільки стратегії сталого економічного розвитку України — один із найважливіших документів, що характеризують довгострокові цілі та напрями соціального розвитку України — економічний розвиток, розвиток, досягнення. Варто зазначити, що в європейських країнах такій стратегії приділяється більше уваги, вона дуже детальна. Досліджено стратегічне бачення сталого соціально-економічного розвитку України до 2030 року. Воно демонструє реформування цінностей народу України з метою досягнення балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком. Розвиток вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань у трансформаційних умовах нашої країни. Україна має стати країною із сильною економікою та інноваційними інноваціями. Для цього потрібно, перш за все, відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке економічне зростання шляхом проекологічних дій, створити сприятливі умови для економічної діяльності та створити прозору податкову політику. Досліджено цілі сталого розвитку, а саме: боротьба з бідністю і голодом, міцне здоров’я, якісна освіта, гендерна рівність, хороша санітарія і чиста вода, поновлювана енергія, гідна робота та економічне зростання, інновації та інфраструктура, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і громад, відповідальне споживання, боротьба зі зміною клімату, збереження морських і наземних екосистем, мир і справедливість, партнерство задля сталого розвитку. Проведено дослідження щодо місця України в міжнародних рейтингах, аналіз динаміки основних показників індексу глобальної конкурентоспроможності України, досліджено динаміку індексу економічної свободи України за 2019—2020 року. За дванадцятьма категоріями економічної свободи Україна належить до країн світу: права власності — 123, свобода від корупції — 154, свобода оподаткування — 100, державні витрати — 161, свобода заснування — 111, свобода ринку праці — 146, грошова свобода — 184, свобода торгівлі — 54, свобода інвестування — 165, фінансова свобода —160. Результати мають визначити частку кожної з чотирьох груп в індексі економічної свободи. Ключові слова: сталий розвиток, економіка, індекс, конкурентоспроможність, стратегія, національна, розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл. 10.