Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Резиденція.
Статті в журналах з теми "Резиденція"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Резиденція".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бузун, О. В. "Батурін - резиденція гетьмана Івана Мазепи". Могилянські читання, за 1999 р. (2000): 37–48.
Знайти повний текст джерела
2
Нагіриний, В. "Чернелиця - резиденція Ценських у першій половині XIX століття". Вісник Прикарпатського університету. Історія, вип. 25 (2014): 9–13.
Знайти повний текст джерела
3
Чухліб, Т. "Гадяч - гетьманська резиденція Івана Брюховецького у 1663-1668 рр." Краєзнавство, № 2 (83) (2013): 31–46.
Знайти повний текст джерела
4
Lakyda, M. O. "ОЦІНЮВАННЯ ТИПОЛОГІЧНОГО АСПЕКТУ ВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ДЕРЖАВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ "РЕЗИДЕНЦІЯ "ЗАЛІССЯ"". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 9 (25 листопада 2015): 63–70. http://dx.doi.org/10.15421/40250910.
Повний текст джерелаАнотація:
За результатами аналізу лісовпорядкувального матеріалу із бази даних "Лісовий фонд України" оцінено типологічну структуру лісів Державної організації "Резиденція "Залісся". Проаналізовано основні типи лісу з переважанням таких деревних видів: сосна звичайна, дуб звичайний, береза повисла, вільха чорна тощо. Виконано групування за такими показниками: трофотопи, гігротопи, групи віку, типи лісу та класи бонітету. Сформульовано висновок щодо проведення діяльності з урахуванням типологічних особливостей.
5
Тимошенко, Л. "Резиденція Київських митрополитів в Радомишлі на Київщині (до історії структур Унійної Церкви у XVIII ст.)". Архів Української Церкви. Сер. 1. Дослідження, вип. 1 (2011): 203–50.
Знайти повний текст джерела
6
Salimov, Aleksey. "Архиерейский двор в Тверском кремле: опыт реконструкции". Scientific journal “ACADEMIA. ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION”, № 3 (24 вересня 2020): 5–12. http://dx.doi.org/10.22337/2077-9038-2020-3-5-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Епископская кафедра в Твери появилась во второй половине XIII века в период формирования Тверского княжества. Она стала результатом энергичных и весьма дальновидных действий первого тверского князя Ярослава Ярославича, который в середине 60-х - начале 70-х годов XIII века являлся одновременно великим владимирским князем. Тогда же в Тверском кремле началось создание Владычной резиденции, все постройки которой изначально, вероятно, были деревянными. Каменные сооружения появились на архиерейском дворе, по всей видимости, в XV веке - практически одновременно или несколько позже каменных палат Княжьего двора. В XVI веке на территории владычного комплекса строятся новые каменные здания, фасады которых декорируют поливными изразцами по типу тех, что украшали Борисоглебский собор 1558-1561 годов в Старице.
Наивысшего расцвета ансамбль архиерейского двора достигает во второй половине - конце XVII века, когда подавляющее большинство построек комплекса возводят в камне. Без особых изменений Владычная резиденция существовала до пожара 1736 года, который коренным образом изменил судьбу позднесредневекового ансамбля. В результате часть каменных палат была разобрана, а новый архиерейский дворец возвели на ранее свободном от застройки месте. Позже его отдельные компартименты вошли в состав ныне существующего Императорского путевого дворца Екатерины II.
Непростая архитектурная история архиерейского двора в Тверском кремле вот уже почти три десятилетия изучается археологами. За эти годы был накоплен значительный материал, который вкупе с другими источниками позволяет в целом определиться с границами и характером застройки городской резиденции тверского архиерея, где среди зданий комплекса находились каменные постройки XV, XVI и XVII веков[1].
[1] Работа выполнена по Программе фундаментальных научных исследований Российской академии архитектуры и строительных наук (РААСН) и Научно-исследовательского института теории и истории архитектуры и градостроительства (филиала ФГБУ «ЦНИИП Минстроя России» НИИТИАГ), а также при поддержке РФФИ, в рамках научного проекта № 19-012-00025.
7
Гревцева, Тамара. "Освітяни в резиденції посла Японії". Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, № 11/12 (2008): 13.
Знайти повний текст джерела
8
Ковальчик, Є. "Пізньобарокові магнатські резиденції на Волині та Львівщині". Хроніка - 2000, Вип. 80 (2009): 293–307.
Знайти повний текст джерела
9
Бортнікова, А. В. "Волинські замки - резиденції старост в XVI ст." Вісник Кам"янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки, вип. 6 (2013): 454–61.
Знайти повний текст джерела
10
Кахане, Д. Р. "Серед незнайомих людей: переховування у резиденції Митрополита Шептицького". Єгупець, № 10 (2002): 317–47.
Знайти повний текст джерела
11
Брежнева, А. "Замок Шантийи - "жемчужина" Иль-де-Франс. Часть I. Резиденция Монморанси"". Исторический журнал, № 9 (81) (2011): 68–87.
Знайти повний текст джерела
12
Брежнева, А. "Замок Шантийи - "жемчужина" Иль-де-Франс. Часть I. Резиденция Монморанси"". Исторический журнал, № 9 (81) (2011): 68–87.
Знайти повний текст джерела
13
Брежнева, А. "Замок Шантийи - "жемчужина" Иль-де-Франс. Часть I. Резиденция Монморанси"". Исторический журнал, № 9 (81) (2011): 68–87.
Знайти повний текст джерела
14
Діденко Л.В., Чорна І.О. "ОВДП ЯК НАДІЙНИЙ ФІНАНСОВИЙ ІНСТРУМЕНТ ІНВЕСТУВАННЯ В ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ". Економічні науки. Облік і фінанси 1, № 15 (57) (16 грудня 2019): 61–68. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2707-8701-2018-15/57-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто розвиток ринку ОВДП. Обґрунтовано інвестиційну привабливість державних облігацій та шляхи удосконалення їх продажу серед резидентів та нерезидентів України на фоні соціально-економічних умов.
15
Казакова, М. В. "Междисциплинарные арт-резиденции – новый импульс для развития городов". Creative Economy 15, № 4 (2021): 1117–40. http://dx.doi.org/10.18334/ce.15.4.111891.
Повний текст джерела
16
Voitsekhovska, I. M. "THE FEATURES OF THE LEGAL STATUS OF PROFESSIONAL RESIDENT REINSURERS." Economics and Law, no. 1 (July 18, 2017): 34–40. http://dx.doi.org/10.15407/econlaw.2017.01.034.
Повний текст джерела
17
Myts, Victor L. "Sarymambash-Kermen – a Fortified 14th–15th Century Residence of Yashlavsky-Suleshevy Beks." Povolzhskaya Arkheologiya (The Volga River Region Archaeology) 1, no. 24 (May 2, 2018): 190–203. http://dx.doi.org/10.24852/pa2018.2.24.190.203.
Повний текст джерела
18
Топычканов, А. В. "Политическое пространство царских резиденций XVII в.: вертикальное и горизонтальное измерения". Вестник Московского университета. Серия 12. Политические науки, № 1 (2016): 102–9.
Знайти повний текст джерела
19
A. N., Galyamichev. "An Abstract from the History of Medieval Prague: the Residence of the Head of the Bohemian Church and the Development of the City." Series History. International Relations 17, no. 4 (2017): 465–70. http://dx.doi.org/10.18500/1819-4907-2017-17-4-465-470.
Повний текст джерела
20
МІРОНОВА, Тетяна. "Художні засоби та образотворчість сучасного українського мистецтва (досвід діяльності міжнародної мистецької резиденції «FACE of ART»)". Contemporary Art, № 14 (21 грудня 2018): 237–44. http://dx.doi.org/10.31500/2309-8813.13.2018.152244.
Повний текст джерела
21
Пожидаєва, М. А. "Фінансово-правове забезпечення вільного доступу резидентів України до міжнародних систем інтернет-розрахунків". Публічне право, № 1 (25) (2017): 120–28.
Знайти повний текст джерела
22
Yefimov, Andrey A. "THE ROLE OF GRAND DUKE MIKHAIL NIKOLAEVICH IN THE CREATIONOF THE MIKHAILOVSKAYA DACHA RESIDENCE." Bulletin of the Moscow State Regional University (History and Political Science), no. 1 (2020): 141–52. http://dx.doi.org/10.18384/2310-676x-2020-1-141-152.
Повний текст джерела
23
Тарасюк, А. В. "Вплив загального регулювання захисту даних на контролерів та процесорів персональних даних - резидентів України". Інформація і право, № 1 (24) (2018): 28–35.
Знайти повний текст джерела
24
Сидоренко, М. А. "СЦЕНЫ ДЛЯ КОРОЛЯ, ИЛИ ИСТОРИЯ ПОДМОСТКОВ ПОЛИТИЧЕСКОГО ТЕАТРА ЛЮДОВИКА XIV, "Средние века"". Средние века, № 3 (2020): 110–34. http://dx.doi.org/10.7868/s013187802003006x.
Повний текст джерелаАнотація:
В центре исследования одна из составляющих придворного балета, сложного и многогранного явления культурной и политической жизни Франции Старого порядка – сцена, или, если быть более точным, сцены, на которых около века монархи Франции в окружении принцев и придворных танцевали перед своими подданными. Чем руководствовались правители, выбирая помещение для постановки очередного придворного балета Какую роль в истории королевства сыграли театральные залы Парижа и королевских резиденций Как они помогали правителям эпохи барокко в управлении государством При ответе на эти вопросы автор обратился к письменным источникам – воспоминаниям, литературным произведениям и периодике Великого века. Другую группу источников составили гравюры и карандашные рисунки, на которых изображены церемонии, балетные представления и интерьеры залов.
25
Yefimov, A. A. "THE ISSUES OF FINANCIAL SUPPORT FOR THE CREATION OF THE RESIDENCE OF THE GRAND DUKE GEORGII MIKHAILOVICH «HARAKS»." Scientific Notes of V.I. Vernadsky Crimean Federal University. Historical science 6(72), no. 2 (2020): 3–9. http://dx.doi.org/10.37279/2413-1741-2020-6-2-3-9.
Повний текст джерелаАнотація:
The article deals with an important but little studied issue, connected with the creation of the palace complex in Haraks. The author outlines that many scholars who study the history of construction of architectural monuments mainly concentrate their attention on the art and architectural aspects, while the topic of organizing the construction of buildings and the role of the august customers and officials of the Ministry of the Imperial Court remains in the background. This article, trying to partially fill this gap, addresses the problem of arranging financing for the construction of the residence of Grand Duke Georgii Mikhailovich Kharaks. The author focuses on the problems that arose in this area, related, which was traditionally for most palaces, with cost overruns. It is noted that the Court Department in this case acts exclusively as a source of funds, the decision on the allocation of which is made by the Grand Duke himself.
26
Сироваткін, C. "КРЕДИТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ НЕРЕЗИДЕНТАМИ". Юридичний вісник, № 2 (6 липня 2021): 230–36. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.2177.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено визначення проблем правового регулювання питання кредитування юридич¬них осіб нерезидентами в Україні, сформульовано шляхи їх вирішення. Визначено, що серед основних про¬блем зазначеної категорії виділено: встановлення процентних ставок за кредитними договорами між кредиторами (нерезидентами) та юридичними осами (позичальни¬ками), які б відповідали вимогам ринкових умов; невідповідність нор¬мативно-правового регулювання прав резидентів (позичальників) України щодо відкриття рахун¬ків за кордоном для отримання, повернення кредитних зобов’язань в іноземній валюті; забезпечення зобов’язання (або підстави) клі¬єнтами банківських установ Укра¬їни при купівлі іноземної валюти. У рамках вирішення вказаних про¬блем запропоновано та обґрунто¬вано зміни до нормативно-правових актів стосовно усунення невідпо¬ відностей, для створення спри¬ятливих правових засад розвитку зазначених правовідносин. Відмі¬чено такі оптимізаційні шляхи, зокрема: закріплення в Постанові НБУ № 8 додатку, який би визна¬чав правові засади регулювання механізму встановлення процент¬них ставок за кредитними дого¬ворами між кредиторами (нерези-дентами) та юридичними особами (позичальниками), які б відпові¬дали вимогам ринкових умов і за якими уповноважені банки могли б оцінювати дотримання зазначе¬них умов; затвердження створення офіційної інформаційної статис¬тичної аналітичної бази, що може бути керівництвом для українських позичальників під час визначення процентної ставки за кредитними договорами в іноземній валюті і яка б містила відкриті дані для таких користувачів тільки сто¬совно параметрів договорів, за наповнення якої відповідали б упов¬новажені установи; усунення поло¬ження, яке передбачає необхідність здійснення інформування позичаль¬никами уповноважених установ (банків) до моменту початку кре¬дитних правовідносин, встановлене в Листі НБУ № Р/25-0006/2831 від 17.01.2019 р.; усунення поло¬ження п. 1.6 Постанови НБУ № 5, в якому визначено вимоги до укра¬їнських резидентів, здійснення розрахунків за зовнішньоекономіч¬ною діяльністю (в тому числі кре-дитуванням в іноземній валюті) виключно на рахунках, відкритих в українських банках; усунення дискримінаційної норми, наведеної в п. 4 Постанови НБУ № 5, яка передбачає надання необхідність забезпечення зобов' язання (або підстави) при купівлі іноземної валюти в Україні.
27
Долженков, О. В. "УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ІЗ МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ПРИВАБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙ З ІНВЕСТИЦІЙНИМИ АКТИВАМИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ФОНДОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ". Знання європейського права, № 3 (3 лютого 2021): 89–93. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i3.105.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз чинного податкового законодавства України, що пов'язане з питаннями оподаткування податком з доходів фізичних осіб операцій з інвестиційними активами, свідчить про неоднозначне тлумачення норм Податкового кодексу України з боку контролюючих органів, що, у свою чергу, створює фіскальні перепони для активного залучення податкових резидентів України до операцій з інвестиційними активами як на території України, так і за її межами.
У статті зазначено, що фінансовий результат за операціями із цінними паперами чи деривативами визначається платником податку. При цьому платник податку визначає фінансовий результат за операціями із цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, окремо від фінансового результату за операціями із цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на фондовій біржі.
Обґрунтовано, що в умовах тривалої фінансової кризи, спаду промислового виробництва, хронічного дефіциту Державного бюджету України, критичної залежності від фінансування з боку міжнародних фінансових інституцій, через що у держави бракує коштів на здійснення якісних структурних інвестицій в різних сферах суспільного життя, Україна повинна створювати сприятливі умови для залучення через фінансові інструменти додаткового фінансового ресурсу, в тому числі і за рахунок громадян України (наприклад, розміщення облігацій внутрішньої державної позики на внутрішньому ринку або облігацій зовнішньої державної позики, які розміщуються на іноземних фондових майданчиках). Із метою спрощення адміністрування податку з доходів фізичних осіб та військового збору по операціям з інвестиційними активами запропоновано ввести зміни.
Зазначено, що можуть бути випадки, коли податковий резидент-фізична особа досить активна на фондовому ринку, тому вона подає податкову декларацію, оскільки від'ємне значення загального фінансового результату з операціями з інвестиційними активами (розмір інвестиційних збитків більший ніж розмір інвестиційних прибутків) буде впливати на загальний фінансовий результат в поточному звітному році.
Підсумовано, що запровадження однакового підходу в оподаткуванні інвестиційного прибутку, отриманого фізичними особами-резидентами України як на території України, так і за її межами, а також послаблення адміністративного навантаження спростить доступ потенційних інвесторів-податкових резидентів до фондового ринку України.
28
Ламажаа, Чимиза Кудер-ооловна, Ульяна Павловна Бичелдей та Айлаана Витальевна Монгуш. "Тувинское буддийское паломничество: от традиции к вере". New Research of Tuva, № 4 (6 грудня 2020): 135–55. http://dx.doi.org/10.25178/nit.2020.4.10.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье анализируется современное буддийское паломничество тувинцев как социальная практика, социальное движение. Источниковой базой выступили материалы полуформализованных интервью с 11 тувинцами, сопровождающими религиозных паломников и участниками заграничных паломнических туров, записанные в феврале-марте 2020 г. в г. Кызыле.
Первая паломническая поездка тувинцев в постсоветское время в Индию, где ныне находится центр тибетского буддизма с его лидером, состоялась в 1995 г. В 1997 г. на учебу выехали первые ученики. Паломнические туры впоследствии стали организовываться с начала 2000-х гг. Организаторы — ламы Тувы, первые паломники, которые получили опыт. Социальное движение развивается как стихийный процесс. Выезжают паломники за границу разрозненно, в основном группами, централизованной организации нет.
Направления паломнических поездок — зарубежные (резиденция Его Святейшества Далай-ламы XIV в индийской Дхарамсале, святые места, связанные с жизнью Будды Шакьямуни; Непал, Тибет, Монголия; западные страны, где дает Учения Далай-лама), российские (Бурятия, Калмыкия, Санкт-Петербург, где расположены буддийские храмы, центры); по Туве.
Опыт паломничества мирян в форме религиозного туризма позволяет в дальнейшем им развить в себе интерес к буддизму настолько, что способствует именно внутреннему переходу от «буддиста по традиции» — к «буддисту по вере».
29
Freze, Anna A. "Secular Building (“The Bath-House”) in Pereyaslavl’ and the Residences of the Russian Hierarchs in the 11th–14th Centuries." Actual Problems of Theory and History of Art 9 (2019): 389–401. http://dx.doi.org/10.18688/aa199-3-34.
Повний текст джерела
30
Topychkanov, Andrey V. "“House of Solomon”: The Development of Religious and Ceremonial Culture in Tsars’ Country Residences of the Last Quarter of the 17th Century." Study of Religion, no. 4 (2020): 28–36. http://dx.doi.org/10.22250/2072-8662.2020.4.28-36.
Повний текст джерелаАнотація:
Country residences played an important role in the religious, political and cultural life of Russia in the early modern period. Court life in country residences was organized in the form of various ceremonies associated with the celebration of the name day of members of the royal family, local churches feasts and other events. In the last quarter of the 17th century, the religious and ceremonial culture of the Russian court has undergone significant changes. From the middle of the century, palace’s churches appeared in the tsars’ country residences. They were used not only for divine services, but also for sermons and recitations that was addressed to members of the tsar’s family and became a component of the church synthesis of arts. Another innovation was the celebration of the birthdays of members of the tsar’s family, which were celebrated in accordance with the traditional ceremonial adopted for celebrating name days. Thus, during the period under review, these court ceremonies saved their religious character. The development of religious and ceremonial culture in country residences was carried out primarily due to the transfer of ceremonies from Moscow to country residences. On the example of the celebration of the Origin (Wearing out) of the Honest Trees of the Life-giving Cross of the Lord, we can observe that the transfer of the ceremony to country residences allowed the tsars to constantly make certain changes and additions to it. As a result, the religious and ceremonial culture in the country residences of the last quarter of the 17th century was more dynamic than in Moscow
31
Lyubin, Dmitry Vladimirovich. "Military-Historical Exhibitions in the European Monarchs’ Residences in the XIX Century: Concepts, Composition and Mutual Influence." Manuskript, no. 3 (March 2021): 549–54. http://dx.doi.org/10.30853/mns210094.
Повний текст джерела
32
Слюнькова, Инесса. "Усадьба Ильинское: утраченный памятник в культуре". Scientific journal “ACADEMIA. ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION”, № 1 (24 березня 2021): 13–20. http://dx.doi.org/10.22337/2077-9038-2021-1-13-20.
Повний текст джерелаАнотація:
Статья поднимает проблему нашего будущего пространственного окружения, которая решается сегодня в конфликте сохранения традиций и замещения объектов ценного, семантически значимого наследия новым частным строительством. Объектом исследования является архитектура подмосковной усадьбы Ильинское, в назначении резиденции Александра II, царской семьи, историко-культурное значение которой не получило объективной оценки в культуре.
Проводятся параллели между теорией литературы XIX века и программой обустройства императорского имения Ильинское. На первое место выходят понятия эпического жанра литературы и архитектуры, понятия физической и нравственной красоты ансамбля усадьбы. Во внимание принимается изначально присущая эпосу и мифу система внутренних конфликтов, указывающая на пути направления будущего.
Работа опирается на вновь выявленные документальные изобразительные материалы. Впервые представлены литография «Народный праздник 20 июля 1869 года в Ильинском»; акварель Альб. Н. Бенуа с видом дворца; в полном объёме серия 14 фотографий усадьбы мастерской Шерер.
Затронута тема личностных моральных рисков использования территорий, обладающих высокой степенью мемориальной ценности.
33
Мудра, Я. А. "ЗМІНИ У СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ ТУРИСТИЧНОГО БІЗНЕСУ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У ПЕРІОД СВІТОВОЇ ПАНДЕМІЇ COVID-19". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (25 листопада 2020): 36–44. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.36-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження механізмів податкової політики країн Європейського Союзу (далі – ЄС) з акцентуванням уваги на підходах до оподаткування туристичного бізнесу до початку та протягом 2020 року. Необхідністю проведених досліджень є зміни у податковому та фінансовому законодавстві у країнах ЄС під впливом світової пандемії COVID-19. Відображено основні аспекти оподаткування та підходи до реалізації податкової політики у країнах ЄС з найвищим рівнем туристичної привабливості та кількість відвідувань туристами.
Відображенo статистичні дані, які демонструють міру зайнятості у туристичному бізнесі та впливу обсягів туристичного бізнесу на зростання ВВП ЄС загалом та в окремих країнах зокрема. Показано відсоткове співвідношення податкових сплат за рівнями податкової ієрархії ЄС, що доводить необхідність підтримки туризму як важливої сфери для працевлаштування та підвищення привабливості туристичних країн та окремих локацій для зростання внутрішніх та зовнішніх туристичних потоків.
Проаналізовано фінансові та податкові механізми та інструменти, які запроваджені окремими країнами ЄС для підтримки підприємств, що зазнали збитків при карантинних умовах та обмеженні своєї діяльності у період світової пандемії. Акцентовано на змінах у загальній політиці ЄС щодо надання податкової інформації країнами-членами щодо резидентів та нерезидентів у бізнес-середовищі та туристичній сфері зокрема.
34
Yefimov, Andrey A. "Construction of the Grand Ducal Residences: The Role of August Persons in Preparation and Realization of Ceremonies under Nicholas I and Alexander II." Herald of an archivist, no. 3 (2020): 763–73. http://dx.doi.org/10.28995/2073-0101-2020-3-763-773.
Повний текст джерелаАнотація:
The article considers one of the aspects of interaction of the august personages with the employees of the Ministry of the Imperial Court during the construction of grand ducal residences. Although there are numerous architects’ biographies, publications on the history of palaces construction, ceremonies in the Russian Empire, Imperial court of the Russian Empire as a phenomenon, many issues are lacking in the historiography. The author examines the role of the Romanov family members in preparation and realization of ceremonies, such as laying of the foundation stones and consecration of palaces, considering these events as a symbolic start and finish of the construction. Reasons behind the chronological framework of the article, which is limited to the epochs of Nicholas I and Alexander II, are specifically stipulated. The author argues that under Nicholas I, when the residences for the Grand Duchess Maria Nikolaevna were being constructed (they proved to be the only ones finished in this period), it was the Emperor who set the date of the ceremonies, while all organizational activities were carried out by the Construction Commission under the Cabinet of His Imperial Majesty. However, the future owner, when participating in the celebrations, symbolically gifted construction workers on her behalf in addition to the official awards and payments distributed by the employees of the Court Department. The article states that under the next sovereign, Alexander II, the future owners of the residences, the grand dukes, were promoted to the first roles. They made decisions both on the date and time of the ceremonies and on organizational issues, passing their orders to the employees of the Construction Bureau of the Ministry of the Imperial Court. The author notes that with acquisition of their functions of organizers, the august customers also gained financial responsibility that manifested in payment to ceremonies participants and distribution of symbolic gifts.
35
А.А., Кондрашев. "ПРИВИЛЕГИИ ЧИНОВНИЧЕСТВА КАК ФАКТОР СОЦИАЛЬНОГО НЕБЛАГОПОЛУЧИЯ РОССИЙСКОЙ ГОСУДАРСТВЕННОСТИ: УГРОЗА КОНСТИТУЦИОННЫМ ЦЕННОСТЯМ И НАРУШЕНИЕ ПРИНЦИПА РАВЕНСТВА ВСЕХ ПЕРЕД ЗАКОНОМ". Socio-economic and humanitarian magazine Krasnoyarsk SAU, № 4 (18 листопада 2019): 94–110. http://dx.doi.org/10.36718/2500-1825-2019-4-94-110.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлены результаты исследования крайне несправедливых с точки зрения соответствия конституционным принципам социального государства, равенства всех перед законом и судом положений о существующих в российском законодательстве льготах и преимуществах для государственных служащих. Появление таких льгот и привилегий еще в советские времена объяснялось заботой государства о сотрудниках государственного аппарата, которые, получая сравнительно небольшое денежное вознаграждение, имели право на разнообразные льготы и привилегии (спецмагазины, спецполиклиники, особое санаторно-курортное обслуживание, ранний выход на пенсию, возможность выезда за границу и т. д.). В частности, в статье анализируются такие льготы, в значительной мере сохранившиеся, по сути, со времен СССР, как: особое жилищное обеспечение государственных служащих, повышенное пенсионное обеспечение и ранний выход на пенсию, увеличенные отпуска, непропорционально большой размер оплаты труда государственных служащих, приоритеты в движении автотранспорта и дополнительно особые привилегии главы российского государства (десятки государственных резиденций, роскошные автомобили, яхты, самолеты, самый большой размер пенсии и заработной платы в системе государственной службы в России и пр.). Автор приходит к выводу, что большая часть таких социальных льгот, привилегий и преимуществ явно не соответствует реальным особенностям осуществления чиновниками своих трудовых функций, особенно по сравнению с существующими в России доходами и пенсиями большинства российских граждан. Автор предлагает провести законодательную реформу такого рода социальных льгот и привилегий, отменив значительную часть данных преимуществ, закрепленных для российских чиновников и различных категорий государственных служащих.
36
Шевченко, Марианна. "Четыре принципа нормативной архитектуры Китая". Scientific journal “ACADEMIA. ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION”, № 2 (15 червня 2021): 64–82. http://dx.doi.org/10.22337/2077-9038-2021-2-64-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Нормативная архитектура Китая, или архитектура «гуань- ши», наряду с народной, представляет собой одну из двух важнейших составляющих частей китайского зодчества. Термин «гуаньши» состоит из двух иероглифов: 官 (гуань) - административный, казённый, государственный; и 式 (ши) - образец, норма, стандарт, эталон, тип. Архитектура «гуаньши» - это архитектура, соответствующая определённым государственным нормативам, соблюдению которых уделялось особое внимание со стороны императорского двора. К нормативной архитектуре относились императорские и административные постройки, а также крупные монастыри, храмы, захоронения, резиденции знати, важные фортификационные сооружения и другие. Иными словами, принадлежность к разряду нормативной архитектуры не была связана с функцией построек, а также с их географическим положением на территории Поднебесной.
В данном исследовании нормативная архитектура Китая рассматривается как единое феноменальное явление, основу которого составляли четыре базовых принципа: модульность, иерархичность, пространственная регулярность и единство числовых и геометрических пропорций. В статье кратко раскрыто содержание данных принципов, исследован процесс формирования нормативной архитектуры, который начался на рубеже IV-III тысячелетий до н.э. и завершился к VI веку нашей эры. Вскрыта связь четырёх принципов с различными аспектами традиционного китайского мировоззрения. Выявлен преемственный характер формирования и развития нормативной архитектуры. Кроме того показано, почему архитектура, не обладающая одним или несколькими базовыми принципами, не может быть отнесена к разряду нормативной и как в этом случае меняется её характер.
37
Yefimov, A. A. "FINANCING OF THE GRAND DUCAL RESIDENCES CONSTRUCTION: INTERSECTION AND CONFLICT OF POSSIBILITIES OF THE MINISTRY OF THE IMPERIAL COURT AND WISHES OF THE AUGUST CUSTOMERS." Вестник Пермского университета. История, no. 2(53) (2021): 48–56. http://dx.doi.org/10.17072/2219-3111-2021-2-48-56.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is aimed at scrutinizing the possible difficulties and frictions that arose during the construction of residences for the youngest son of Nicholas I and the sons of Alexander II between the grand dukes themselves as final customers and the Ministry of the Imperial Court as an organizer and executor. The author reveals the nature and degree of the financial participation of the Grand Dukes in the erection of palaces. As examples, the author selected the suburban residence of Grand Duke Mikhail Nikolaevich “Mikhailovskaya Dacha” and the metropolitan palaces of Grand Dukes Vladimir Aleksandrovich and Aleksei Aleksandrovich. Considering the first example, the author notes that the Ministry of the Imperial Court was able to satisfy the main wishes of the customer without much financial difficulties, although the latter, nevertheless, had to take a certain monetary part and then subsequently received appropriate compensation. The article states that since the 1860s, the Court Department moved to a policy of reducing the provision for new palaces for the imperial family members. However, the decision made by Alexander II on the financing limit of 600 000 rubles did not pass the verification of reality, and Grand Duke Vladimir Aleksandrovich, having spent more than four hundred thousand rubles on his palace, ultimately sought reimbursement of this amount from the treasury. Nevertheless, the idea of tightly restricting appropriations for palace construction was then supported by Alexander III, who introduced new payment limits in 1886. At the same time, the attempt of Grand Duke Aleksey Aleksandrovich to obtain additional funds by presenting the house allocated to him for the future palace and sold by him as a gift, which did not fit into the general calculation, failed, since the Court Department, as the author shows, this time firmly adhered to the boundaries established by law.
38
Khmurova, Viktoriia, та Oleksandra Rula. "ОСОБЛИВОСТІ КОНЦЕСІЙ В УКРАЇНІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 165–72. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0215.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розкриває зміст поняття концесії, її сутність, мету, шляхи реалізації концесійних проєктів. Вона присвячена актуальній на сьогодні темі розвитку української інфраструктури. Прийняття Закону України про концесію дозволило широко розглядати питання інвестування коштів юридичних осіб-резидентів України в деякі галузі промисловості, які мало фінансуються державою. Цей Закон розкрив такі поняття, як концесія, державно-приватне партнерство, концесійний договір, концесіонер. Розглянуто перелік перспективних проектів, що підлягають концесії, а саме морських портів та аеропортів, залізничних та автомобільних доріг. У статті розкриваються питання про аварійний стан, відсутність ремонту та реконструкції автодоріг, подальша можливість інвесторів розвивати їх протягом не менш ніж 10 років. Викладаються погляди на проблеми морських портів (низький потік пасажирів та вантажу, перспектива прибутку завдяки збільшенню обсягу перевалки вантажу), залізничних доріг і вокзалів (знос рухомого складу, зниження кількості міжнародних пасажирських та вантажних перевезень) та можливість їх вирішення також завдяки концесійному договору. Проаналізовано концепції концесії аеропортів, можливість і необхідність інвестування в них приватного капіталу, при цьому залишаючи їх у державній власності, надання преференцій та додаткових гарантій бізнесу. Узагальнюється практичний досвід державно-приватного партнерства в практиці багатьох держав, в яких ефективне управління приватного капіталу забезпечило високі результати. Виділяються й описуються характерні особливості інвестицій, пов'язані зі створенням нових і збереженням старих робочих місць при переході на новітні етапи розвитку підприємств. У висновку розкриваються можливі шляхи пошуку інвесторів і довгострокові перспективи співпраці державних і бізнес-структур, що дозволить подальший розвиток і збереження в державній власності стратегічно значущих об'єктів.
39
Андрейчик, Е. В. "ВОССТАНОВЛЕНИЕ И АКТУАЛИЗАЦИЯ ОБЪЕКТОВ НАСЛЕДИЯ МАЛЫХ ИСТОРИЧЕСКИХ ГОРОДОВ БЕЛАРУСИ В 1990-Е – НАЧАЛЕ 2000-Х ГГ. (НА ПРИМЕРЕ РЕЗИДЕНЦИИ КНЯЗЕЙ РАДЗИВИЛЛОВ В Г. НЕСВИЖ)". Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: «Історія. Філософія. Політологія», № 19 (2020): 4–7. http://dx.doi.org/10.32841/2707-0018.2020.19.1.
Повний текст джерела
40
Нікітін, В. В. "ДО ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗМІСТУ ПРИНЦИПУ АДЕКВАТНОСТІ В МІЖНАРОДНИХ УГОДАХ ПРО УНИКНЕННЯ ПОДВІЙНОГО ОПОДАТКУВАННЯ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 267–74. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.30.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що міжнародна співпраця щодо податкових питань між владами різних країн дозволяє розв’язувати спірні питання, що стосуються подвійного оподаткування й застосування подат- кових законів, а також здійснювати обмін інформацією з метою боротьби з ухилянням від сплати податків, провадити діяльність по боротьбі з міжна- родною злочинністю у цій царині. Співробітництво на міжнародному рівні у формі укладання міжнародних податкових угод сприяє встановленню га- рантій щодо незастосування дискримінаційного оподаткування стосовно громадян і резидентів Договірних держав. Названі зобов’язання є надзви- чайно важливою умовою, що забезпечує виконання різних економічних угод і домовленостей, спрямованих на забезпечення свободи торгівлі, оскільки вони стосуються всіх податків, а не тільки охоплюваних тією чи іншою уго- дою. Разом із тим, щоб міжнародна співпраця була більш ефективною, вона має будуватись на відповідних засадах, серед яких важливе місце належить принципу адекватності. У статті, спираючись на аналіз наукових поглядів вчених та норм чинного вітчизняного і зарубіжного законодавства, надано характеристику принципу адекватності в міжнародних угодах про уникнен- ня подвійного оподаткування. Обґрунтована важливість та доцільність закріплення на законодавчому рівні принципу адекватності, що дозволить більш комплексно підійти до розв’язання проблем подвійного оподаткуван- ня. Зроблено висновок, що для платника це надзвичайно важлива норма, адже він отримує практичний засіб захисту своїх інтересів в іншій державі. У цьому полягає перевага порівняно із ситуацією, коли податкової угоди не- має: по-перше, є можливість подати скаргу на дії податкових органів іншої країни органам своєї країни, резидентом або громадянином якої він є; по-дру- ге, податкові органи його країни можуть вступити у прямі перемовини чи контакти з органами іншої країни, щоб розв’язати його питання. Якщо бра- кує угоди, таких можливостей не існує, і платник податку може розрахо- вувати лише на процедуру оскарження, що передбачена в країні, де, на його думку, він зазнав податкової дискримінації щодо оподаткування його доходу.
41
ЗАВЕРУХА, ОЛЕГ. "Податковий конфлікт: природа та підстави диференціації". Право України, № 2020/04 (2020): 21. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-04-021.
Повний текст джерелаАнотація:
Конфліктність є закономірною ознакою суспільних відносин, у яких передбачається певне обмеження поведінки їхніх учасників. Деякі регулятори діють в умовах самообмеження суб’єктів фактично без примусу, тоді як реалізація норм права через свою обов’язковість забезпечується існуванням жорстких примусових механізмів. Проблема податкового конфлікту пов’язується з моментом виникнення самих податків. Унаслідок поступової трансформації податкових відносин змінювалася форма обов’язкових платежів, а з ними – і форма конфліктності. Доктринальне з’ясування правового податкового конфлікту, дослідження підстав його виникнення сприятиме визначенню шляхів та засобів подолання конфліктності в податкових відносинах і дасть змогу сформулювати необхідні дії суб’єктів на попередження конф лікту в майбутньому. Метою статті є вивчення правової природи податкового конфлікту через його зв’язок із, власне, конфліктом і природою податку, диференціювання підстав виникнення податкового конфлікту та визначення суперечностей, які притаманні конфлікту на різних етапах його розвитку. Податковому конфлікту не завжди притаманне відверте негативне ставлення. Суперечність виникає і тоді, коли законослухняна поведінка суб’єкта передбачає певне майнове обтяження. При цьому конфліктність у податкових відносинах може виходити за межі податкового регулювання. У статті диференційовано підстави виникнення податкового конфлікту залежно від стадії його динаміки. Так, на стадії нормотворчості конфлікт може виникати при формуванні змісту податково-правових норм, дотриманні процедури щодо появи податково-правової норми та при узгодженні податково-правових актів. Звернено увагу на необхідність чіткого визначення понять, формування сталих юридичних конструкцій, узгодження податкових термінів із нормами інших фінансових законів, дотримання певного терміну запізнення між прийняттям законодавчого припису та набуттям ним чинності, організацію податкового регулювання відповідно до системи податкового законодавства. Поява податкового конфлікту при застосуванні норми права пов’язана з деталізацією правового статусу зобов’язуваної особи. Зокрема, визначено сфери виникнення конфлікту для резидентів і нерезидентів. На динаміку конфліктності може впливати чіткість реалізації повноважень контролюючими органами і розподілення повноважень між тими органами, які представляють державу та територіальні громади. Розв’язання податкових спорів і податкового конфлікту може відбуватися у режимі апеляційного, адміністративного узгодження та при вирішенні податкових спорів судами. Підстави виникнення правового конфлікту визначають шляхи його подолання. При цьому правове регулювання не зводиться до досягнення конфліктної ситуації, адже має на меті таке узгодження інтересів учасників, за якого конфлікт буде подолано. Подальше дослідження природи податкового конфлікту дасть змогу виробити такі способи подолання суперечностей, що становлять зміст і причини його виникнення, які максимально зможуть задовольнити інтереси всіх учасників податкових відносин.
42
Моисеев, Г. А. "The Grand Dukes Romanovs’ Personal Diaries as a Musical and Historical Source (the 2nd Half of the 19th Century)." Научный вестник Московской консерватории, no. 3(34) (September 26, 2018): 8–77. http://dx.doi.org/10.26176/mosconsv.2018.34.3.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Личные дневники великих князей Романовых играют ключевую роль в изучении придворной музыкальной культуры. Все августейшие особы имели музыкальное образование, многие играли на различных инструментах. Наличие музыкальных сюжетов в их дневниках зависит от того, насколько тот или иной персонаж был увлечен музыкой, контактировал с представителями музыкального мира. Иногда существенные подробности сообщаются в потоке записей, посвященных политике, административно-бюрократическим вопросам, частной, интимной сфере. Практически непрерывный музыкальный пласт содержат дневники двух великих князей — Константина Николаевича и его сына Константина Константиновича, глав Императорского Русского музыкального общества и покровителей первых столичных консерваторий. В совокупности они охватывают период с 1836 по 1915 год, за который в российской и европейской культурной жизни произошло немало событий. Основное внимание в статье сфокусировано на дневниках великого князя Константина Николаевича. В повседневных записях можно выявить несколько содержательных слоев. Среди них его собственные музыкальные инициативы, связанные с организацией камерно-инструментальных и вокально-симфонических собраний в его резиденциях, семейное музицирование, регулярные посещения театров и концертов.В процессе исследования автором проработано 62 дневника и 8 записных книжек вел. кн. Константина Николаевича. Цель настоящей статьи — на ограниченной подборке музыкальных сюжетов ознакомить читателя с этим источником, а также с воспоминаниями о вел. кн. Константине Николаевиче Эдуарда Направника; их дополняют выдержки из мемуаров Леопольда Ауэра. The Grand Dukes Romanovs’ personal diaries play a key role in the study of court music culture. All the august persons had musical education, many of them played on different instruments. The occurrence of musical subjects in their diaries depends on how much a person was fascinated by music and whether he had contacts with representatives of the music world. Sometimes some significant details are reported in a stream of various notes on politics, administrative bureaucratic issues, private, intimate sphere. The diaries of two Grand Dukes, Konstantin Nikolaevich and his son Konstantin Konstantinovich, the Heads of the Imperial Russian Musical Society and the patrons of the first Russian conservatories, contain almost continuous musical layer. Together they cover the period from 1836 to 1915, during which many events took place in Russian and European cultural life. In the present paper the main attention is focused on Grand Duke Konstantin Nikolaevich’s diaries. In everyday records a reader can identify several content layers. Among them there are his own musical initiatives related to chamber-instrumental and vocal-symphonic meetings in his residences, family music making, regular visits to theaters and concerts. In the process of research, the author has minutely examined 62 diaries and 8 notebooks of Grand Duke Konstantin Nikolaevich. The purpose of this article is to introduce these sources to readers by the example of a limited selection of records on musical subjects, as well as with Eduard Napravnik’s memoires about Grand Duke Konstantin Nikolae-vich; they are supplemented with extracts of Leopold Auer’s memoirs.
43
Байпаков, Карл Молдахметович. "АРХИТЕКТУРНО-АРХЕОЛОГИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС АКЫРТАС". Kazakhstan Archeology, № 1-2 (27 грудня 2018): 118–32. http://dx.doi.org/10.52967/akz2018.1-2.1-2.118.132.
Повний текст джерелаАнотація:
Акыртас – недостроенное сооружение из каменных блоков железистого песчаника. На территории памятника хорошо читаются две улицы: одна из них, направлением север–юг, – сквозная, другая, направлением восток–запад, – тупиковая, упирается в глухие айваны. Относительно комплекса Акыртас есть разные мнения: строился как буддийский или несторианский монастырь, караван-сарай или дворец-резиденция. По аналогии планировки, характеру строительной техники некоторые исследователи считают Акыртас дворцом, сооруженным арабскими зодчими в VIII в. Археологические материалы, полученные автором, позволяют датировать начало строительства временем после Атлахской битвы 751 г.
Библиографические ссылки
1. Акишев А.К. «Сиюйцзи» – «Записки о западном крае» даосского учителя Чань Чуня // Тамыр. 2004. № 12 (апрель-июнь). С. 52-71.
2. Артамонов М.И. Саркел – Белая Вежа // МИА. Труды Волго-Донской археологической экспедиции. М.–Л.: «Наука», 1958. № 62. С. 7-84.
3. Байпаков К.М. Городище Куйрыктобе – город Кедер. Алматы: «Баур», 2005. 183 с.
4. Байпаков К.М. Древняя и средневековая урбанизация Казахстана (по материалам исследований ЮККАЭ). Алматы: Институт археологии им. А.Х. Маргулана, 2012. Кн. I: Урбанизация Казахстана в эпоху бронзы – раннем средневековье. 390 с., ил.
5. Байпаков К.М. Древняя и средневековая археология Казахстана. Алматы: Институт археологии им. А.Х. Маргулана, 2013. Кн. II: Урбанизация Казахстана в IX – начале XIII в. 516 с.
6. Бартольд В.В. Очерк истории Семиречья // Соч. М.: «Наука», 1963. Т. II, ч. 1. С. 23-108.
7. Бартольд В.В. О христианстве в Туркестане в домонгольский период (По поводу Семиреченских надписей) // Соч. М.: «Наука», 1964. Т. II, ч. 2. С. 265-302.
9. Бартольд В.В. Отчет о командировке в Среднюю Азию с научной целью // Соч. М.: «Наука», 1966. Т. IV. С. 21-91.
10. Басенов Т.К. О сооружении Тас-Акыр // Известия Академии наук КазССР. Серия архитектурная. 1950. Вып. 2. С. 83-89.
11. Бернштам А.Н. Таласская долина (1936–1938 гг.) // ТСАЭ. Материалы и исследования по археологии Казахской ССР. Алма-Ата, 1949. Т. I. (1936-1938 гг.).
12. Волин С. Сведения арабских источников IX–XVI вв. о долине реки Талас и смежных районах // Новые материалы по древней и средневековой истории Казахстана. ТИИАЭ АН КазССР. 1960. Т. 8. С. 72-92.
13. Иванов Л.Д. К вопросу о некоторых туркестанских древностях // Известия Русского географического общества. 1886. Т. 21. С. 162-167.
14. Ивлев Н. Зов Акыртаса // Памятники истории, культуры Казахстана: сб. научн. ст. Алма-Ата: Цент. совет Казахского об-ва охраны памятников, истории и культуры, 1989. Вып. 4. С. 91-93.
15. История Казахстана: с древнейших времен до наших дней. В 5-ти томах. Гл. ред. М.К. Козыбаев. Алматы: «Атамура», 1996. Т. 1: Казахстан от эпохи палеолита до позднего средневековья. 540 с., ил.: табл.
16. Каллаур В.А. Акыр-Тас // ПТКЛА. Ташкент, 1896. С. 25-27.
17. Каллаур В.А. Древние местности Аулиеатинского уезда на старом караванном пути из Тараза (Таласа) в Восточный Туркестан // ПТКЛА. Год первый. Ташкент, 1897. С. 1-9.
18. Каллаур В.А. Поездка на Ахир-Тас (Ахур-Таш, Таш-Ахир) // ПТКЛА. Ташкент, 1905. С. 29-36.
19. Ковалевский А.П. Посольство Багдадского халифа к царю Волжских Булгар в 921–922 годах // Ковалевский А.П. Книга Ахмеда ибн-Фадлана о его путешествии на Волгу. Харьков: Изд-во Харьковского госуниверситета им. А.М. Горького, 1956. 345 с.
20. Лерх П.И. Археологическая поездка в Туркестанский край в 1867 г. СПб.: Тип. Имп. АН, 1870. 40 с.
21. Маньковская Л.Ю. Типологические основы зодчества Средней Азии (IX ‑ начало XX в.). Ташкент: «Фан», 1980. 183 с.: ил.
22. Маргулан А., Басенов Т., Мендикулов М. Архитектура Казахстана. Алма-Ата: Каз. гос. изд-во, 1959. 171 с.: табл.
23. Материалы по истории киргизов и Киргизии. М.: «Наука», 1973. Вып. I, ч. 2. 280 с.
24. Мухамед Забен Хамед Халид. Об истории возникновения дворцовой архитектуры арабо-исламского мира // Известия НАН РК. Сер. обществ. наук. 2000. № 1. С. 196-208.
25. Пацевич Г.И. Ахыр-Таш // Вестник Академии наук КазССР. 1949. № 4. С. 80-85.
25. Хмельницкий С.Г. Между арабами и тюрками. Архитектура Средней Азии IX-X веков». Берлин-Рига: «Continent Ltd», 1992. 343 с.
20. Шарденова З.Ж. Крепость средневекового Касрибаса // Известия НАН РК. Сер. обществ. наук. 2010. № 1. С. 194-201.
21. Baipakov K. Silk Road serial transamination Achievements and perspectives // Silk Road. Arts and Humanities of the Silk Road. Keimyung University, 2016. Vol. II. P. 171-180.
22. Brentjes B. Islamic art and architecture in Central Asia // Journal of Central Asia. 1993. Vol. XVI, 1-2. Р. 1-239.
23. Northedge A. An interpretation of the palace of the Caliph at Samarra (Dar al-Khilafa or Jawsaq al-Khaqani) // Arts orient’s. 1993. № 27. Р. 143-170.
44
Миягашев, Денис Алексеевич, Биликто Александрович Базаров та Ярослав Витальевич Дикий. "ПРИМЕНЕНИЕ МЕТОДА ДИСТАНЦИОННОГО ЗОНДИРОВАНИЯ ЗЕМЛИ ДЛЯ ПОИСКА ФОРТИФИЦИРОВАННЫХ ОБЪЕКТОВ НА ТЕРРИТОРИИ МОНГОЛИИ И ЗАПАДНОГО ЗАБАЙКАЛЬЯ". Археология Евразийских степей, № 4 (29 вересня 2021): 80–95. http://dx.doi.org/10.24852/2587-6112.2021.4.80.95.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлены результаты анализа спутниковых снимков из свободных источников территории Монголии и Западного Забайкалья. В ходе мониторинга снимков были выявлены новые объекты, которые интерпретируются нами как остатки древних городищ кочевых Империй – хунну, уйгуров, киданей и Монгольской. В работе дана предварительная датировка и описание объектов.
ЛИТЕРАТУРААнхбаяр Б. Хуннское поселение в Заан Хошуу // Актуальные вопросы археологии этнологии Центральной Азии: Материалы II Международной научной конференции (г. Улан-Удэ, 4–6 декабря 2017 г.). / Отв. ред. Б.В. Базаров, Н.Н. Крадин. Улан-Удэ: Изд-во БНЦ СО РАН, 2017. С. 90−100.Давыдова А.В. Иволгинский археологический комплекс. Т. I. Иволгинское городище. СПб.: Фонд «АзиатИКА», 1995. 286 с.Данилов С.В. Города в кочевых обществах Центральной Азии. Улан-Удэ: БНЦ СО РАН, 2004. 202 с.Данилов С.В., Именохоев Н.В., Нанзатов Б.З., Симухин А.И., Очир А., Эрдэнэболд Л. Города эпохи хунну на востоке Монголии // Известия Иркутского Государственного университета. Серия: Геоархеология. Этнология. Антропология. 2016. №17. С. 74−93.Древнемонгольские города / Отв. ред. С.В. Киселев. М.: Наука, 1965. 372 с.Ивлиев А.Л. Городища киданей // Материалы по древней и средневековой археологии юга Дальнего Востока СССР и смежных территорий / Отв. ред. В.Д. Леньков. Владивосток: ДВНЦ АН СССР, 1983. С. 120−133.Идэрхангай Т. Хүннүгийн хааны зуны ордон Лунчэн буюу луут хот (Лунчэн – город дракона – летняя резиденция шаньюев Хунну). Доклад представлен на International Conference “The Eurasian Ancient Network: Xiongnu and the Han”, г. Пусан, Южная Корея, 2021 30.04.2021.Киселев С.В. Город монгольского Исункэ на р. Хирхира в Забайкалье // СА. 1961. №4. С. 103−127.Крадин Н.Н. Восточная Европа и моногольская глобализация // Stratum plus. 2016. №5. С. 17−25.Крадин Н.Н. Города в средневековых кочевых империях Монгольских степей // Средние века. 2011. Т. 72. № 1−2. С. 330−351.Крадин Н.Н., Ивлиев А.Л. Результаты археологических исследований киданьских городов в Монголии // Вестник ДВО РАН. 2011. №1. С. 111−121.Крадин Н.Н., Ивлиев А.Л., Васютин С.А. Киданьские города конца X – начала XI в. в центральной Монголии и социальные процессы на периферии империи Ляо // Вестник Томского государственного университета. История. 2013. № 2 (22). С. 53−57.Крадин Н.Н., Ивлиев А.Л., Васютин С.А., Харинский А.В., Очир А., Ковычев Е.В., Эрдэнэболд Л. Раскопки городища Тэрэлжийн-Дурвулжин и некоторые итоги изучения хуннской урбанизации // Актуальные вопросы археологии этнологии Центральной Азии: Материалы II Международной научной конференции (г. Улан-Удэ, 4–6 декабря 2017 г.). / Отв. ред. Б.В. Базаров, Н.Н. Крадин. Улан-Удэ: Изд-во БНЦ СО РАН, 2017. С. 90−100.Крадин Н.Н., Ивлиев А.Л. История киданьской империи Ляо (907–1125). М.: Наука, 2014. 351 с.Крадин Н.Н., Бакшеева С.Е., Ковычев Е.В., Харинский А.В., Прокопец С.Д. Археология империи Чингис-хана в Монголии и Забайкалье // Stratum plus. Археология и культурная антропология. 2016. № 6. С. 17–43.Крадин Н.Н., Харинский А.В., Прокопец С.Д., Ивлиев А.Л., Ковычев Е.В., Эрдэнэболд Л. Великая киданьская стена: северо-восточный вал Чингис-хана. М.: Наука, 2019. 168 с.Коновалов П.Б. К исследованию древнего поселения Баян Булаг в Южно-Гобийском аймаке Монголии // Вестник БНЦ СО РАН. 2018. № 1 (29). С. 9−16.Очир А., Одбаатар Ц., Эрдэнболд Л., Анхбаяр Б. Монгол улсын нутаг дахь уйгурчуудын археологийн дурсгал (Археологические памятники уйгуров в Монголии). Улаанбаатар, 2019. 307 c.Очир А., Эрдэнболд Л., Энхтур А. Исследования киданьских городищ и других сооружений в Монголии // Междисциплинарные исследования в археологии. 2015. Вып. 2. Городища и поселения. С. 84−95.Пэрлээ Х. Монгол Ард Улсын эрт, дундад үеийн хот суурины товчоон // Бүтээлийн чуулган. I боть. 1961 (2012) (Краткий очерк древнихи средневековых городов и поселений на территории Монголии). 1961.Эрэгзэн Г. Новые гипотезы о назначении и конструктивных особенностях хуннского городища Гуадов // Актуальные вопросы археологии этнологии Центральной Азии: Материалы II Международной научной конференции (г. Улан-Удэ, 4–6 декабря 2017 г.). / Отв. ред. Б.В. Базаров, Н.Н. Крадин. Улан-Удэ: Изд-во БНЦ СО РАН, 2017. С. 245–255.Ancient settlement of Mongolia / Archaeological relics of Mongolia catalogue series. Vol. 10. Ulaanbaatar, 2020. 284 p.Bemmann J., Reichert S. Karakorum, the first capital of the Mongol world empire: an imperial city in a non-urban society // Asian Archaeology. 2020. №4 (1). P. https://doi.org/10.1007/s41826-020-00039-xChen Gaohua. The Capital of the Yuan Dynasty. Honolulu: Hawaii University Press. 2015.Evans D. Airborne laser scanning as a method for exploring long-term socio-ecological dynamics in Cambodia // Journal of Archaeological Science. 2016. Vol. 74. P. 164−175. https://doi.org/10.1016/j.jas.2016.05.009.Hayashi T. Agriculture and Settlements in the Hsiung-nu // Bulletin of the Ancient Orient Museum. 1984. Vol. 6. P. 51−92.Hüttel H.-G., Erdenebat U. Karabalgasun und Karakorum: zwei spätnomadische Stadtsiedlungen im Orchon-Tal. Ulaanbaatar: Erdem. 2009.Inomata, T., Triadan, D., Vázquez López, V.A. et al. Monumental architecture at Aguada Fénix and the rise of Maya civilization // Nature. 2020. Vol. 582. P. 530−533. https://doi.org/10.1038/s41586-020-2343-4.Kradin N. N., Ivliev A. L., Ochir A., Erdenebold L., Vasiutin S. A., Sarantseva S. E., Kovychev E. V. Khermen Denz Town in Mongolia // The Silk Road. 2015. 13, 95−103.Marcello A. Canuto, Francisco Estrada-Belli, Thomas G. Garrison, Stephen D. Houston, Mary Jane Acuña, Milan Kováč, Damien Marken, Philippe Nondédéo, Luke Auld-Thomas, Cyril Castanet, David Chatelain, Carlos R. Chiriboga, Tomáš Drápela, Tibor Lieskovský, Alexandre Tokovinine, Antolín Velasquez, Juan C. Fernández-Díaz, Ramesh Shrestha. Ancient lowland Maya complexity as revealed by airborne laser scanning of northern Guatemala // Science. 2018. Vol. 361, Issue 6409. DOI: 10.1126/science.aau0137.Ramseyer D., Pousaz N., Törbat T. The Xiongnu Settlement of Boroo Gol, Selenge Aimag, Mongolia // Current Archaeological Research in Mongolia. Papers from the First International Conference on «Archaeological Resesarch in Mongolia» held in Ulaanbaatar, August 19th–23rd 2007. Bonn: Rheinische Friedrich-Wilhelms-Universitat Bonn, 2009. P. 231–240.Shiraishi N. Avraga Site: The “Great Ordu” Of Genghis Khan // Beyond the Legacy of Genghis Khan. Leiden; Boston: Brill, 2006. P. 94-110.The Xiongnu / ed. by G. Eregzen, Yang Si-Eun. 2017.
45
Владимиров, Георги Владимиров. "ЗАМЕТКИ ОБ ЭТНИЧЕСКОМ ОБЛИКЕ СРЕДНЕВЕКОВОЙ ДУНАЙСКОЙ БОЛГАРИИ (XII-XIV ВВ.) ПО ДАННЫМ АРХЕОЛОГИИ И АНТРОПОЛОГИИ". Археология Евразийских степей, № 3 (27 липня 2021): 231–39. http://dx.doi.org/10.24852/2587-6112.2021.3.231.239.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье представлена динамика изменений этнического и культурного облика средневековых болгарских земель в XI–XIV веках, особое внимание уделено роли поздних кочевников в данных процессах. Кратко рассмотрены известные археологические следы новоприбывших этнических групп, заселивших эти земли в указанный хронологический период. Уделено внимание некоторым малоизвестным антропологическим данным, которые проливают дополнительный свет на исследуемые миграционные волны. Закономерно следует вывод о необходимости комплексного подхода к изучению зрелого и позднего болгарского средневековья с привлечением и интерпретацией максимального количества научных свидетельств исторического, археологического и антропологического происхождения. Библиографические ссылки Антонова В., Витлянов С. Плиска. Западна крепостна стена – сектор Север (археологически разкопки 1973-1975). // Плиска-Преслав. Т. 4 / Отг. ред. Д. Ангелов. София: Изд. БАН, 1985. С. 44−78. Атанасов Г. Етнодемографски проблеми в Добруджа (X–XIV в.). // Исторически преглед. 1991. № 2. С. 78−82. Атанасов Г., Крумова Т. Нов паметник на печенежката металопластика от с. Стан, Новопазарско // Проф. д.и.н. Станчо Ваклинов и средновековната българска култура. / Ред. К. Попконстантинов, Б. Борисов. Велико Търново: Св. Св. Кирил и Методий, 2005. С. 248−253. Балабанов Т. Некрополът при Северната порта и източната крепостна стена на Плиска // Плиска-Преслав. Т. 8 / Отг. ред. Р. Рашев. Шумен: Антос, 2000. С. 93−102. Боев П., Кондова Н., Чолаков С. Антропологично проучване на скелетите от некропола на крепостта «Боженишки Урвич» // Интердисциплинарни изследвания. Т. III-IV / Отг. ред. Х. Тодорова. София: АИ-БАН, 1979. С. 139−148. Боев П., Кондова Н., Чолаков С. Средновековният некропол. Антропологични данни. // Перник. Т. 2. / Ред. Д. Овчаров. София: Изд. БАН, 1983. С. 185−212. Боев П., Минков Ц. Антропологично проучване на изкуствено деформиран череп, открит в с. Кривина, Русенско. // Интердисциплинарни изследвания. Т. V−VI / Отг. ред. Х. Тодорова. София: АИ-БАН, 1980. С. 143−147. Бонев С. Единадесетият век върху руините на владетелската резиденция във Велики Преслав // Средновековният човек и неговият свят: сборник в чест на 70-та годишнина на проф. д.и.н. Казимир Попконстантинов / Отг. ред. Р. Костова. Велико Търново: Фабер, 2014. С. 469−473. Борисов Б. Демографските промени в през XI-XII век в днешните български земи (археологически свидетелства) // Тангра. Сборник в чест на 70-годишнината на акад. Васил Гюзелев. / Ред. М. Каймакамова, Х. Темелски, И. Илиев, Л. Симеонова, Г. Николов. София: Св. Климент Охридски, 2006. С. 391−408. Борисов Б., Шейлева Г. Археологически данни за късни номади на юг от Балкана // Плиска-Преслав, Т. 8. / Отг. ред. Р. Рашев. Шумен: Антос, 2000. С. 247−251. Валериев Й. Българските земи и нашествията на късните номади в края на XI−XII в. Автореф. на дис. за присъждане на образователна и научна степен «доктор». София, 2015. 50 с. Великанова М. Палеоантропология Прутско-Днестровского Междуречья. М.: Наука, 1975. 270 с. Владимиров. Г. Материальные следы куманов в болгарских землях (конец XI – середина XIII в.): проблемы изучения // Поволжская археология. 2014. № 3(9). С. 242−255. Владимиров Г. Серьги в виде знака вопроса из средневековой Болгарии (XIII−XIV вв.). Казань: Изд-во АН РТ, 2018. 128 с. Въжарова Ж. Славяни и номади на територията на днешните български земи от края на VI−XI в. // Плиска-Преслав. Т. 3 / Ред. Д. Ангелов, Ж. Въжарова. София: Изд. БАН, 1981. С. 16−65. Горанов П., Боев П., Кондова Н., Чолаков С. Палеопатологични данни за болестта на Кашин-Бек при средновековен скелет // Педиатрия. 1980. № 4. С. 389−394. Григоров В. Крепостта Красен до Панагюрище. // Разкопки и проучвания. Т. 40. София: НАИМ- БАН, 2010. 352 с. Гюзелев В. Очерци върху историята на Българския североизток и Черноморието (края на XII – началото на XV в.). София: Борина, 1995. 144 с. Димитров Д. Номадска керамика в Североизточна България // Известия на Народния музей-Варна. 1975. № 11. С. 37−57. Димитров Д. Прабългарите по Северното и Западното черноморие. Варна: Георги Бакалов, 1987. 304 с. Димитров Я. Църква и некропол във Външния град на Плиска (края на Х−XI в.) // Плиска-Преслав. Т. 7 / Отг. ред. Р. Рашев. Шумен: Славчо Николов и сие, 1996. С. 43−70. Дончева-Петкова Л. За етническата принадлежност на някои некрополи от XI в. // Криптохристиянство и религиозен синкретизъм. / Ред. Н. Дамянов, С. Димитров, Р. Попов. София: ЕИМ-БАН, 2002. С. 91–95 Дончева-Петкова Л. Плиска и печенезите // Плиска-Преслав, Т. 9. / Отг. ред. Р. Рашев. Шумен: Антос, 2003. С. 244−258. Дончева-Петкова Л. Одърци. Т. 2 Некрополи от XI в. София: АИ «Марин Дринов», 2005. 472 с. Иванов Р., Иванов Р. Погребални обреди на печенези и кумани по българските земи (XI−XIII в.). Пловдив: Изд. «Имеон», 2015. 188 с. Илиев Н. Номади в историята на средновековните северозападни български земи. // Епохи. 2015. № 2. С. 483–488. Инкова М. Средновековни сабя и ножче от експозицията на Националния исторически музей – София. // Известия на Националния археологически институт. In honorem professoris Stanislav Stanilov. XLIII / Отг. ред. А. Божкова. София: НАИМ-БАН, 2016. С. 431–460. Йотов В. О материальной культуре печенегов к югу от Дуная – листовидные ажурные амулеты XI в. // Stratum plus. 2000. № 5. С. 209-212. Йотов В., Атанасов Г. Скала: крепост от X-XI век до с. Кладенци, Тервелско. София: Pensoft, 1998. 346 с. Караилиев П. Късно номадско погребение край град Кермен. // Преслав, Т. 8 / Отг. ред. С. Бонев. Велико Търново: Изд. «Фабер», 2019. С. 474−483. Матанов Х. В търсене на средновековното време: неравният път на българите (VII−XV в.). София: ИК «Гутенберг». 2014. 516 с. Минков Ц., Боев П. Антропологично проучване на средновековни черепи от Шуменската крепост // Годишник на Софийския университет – Биологически факултет. Т. 75. Кн. 1 Зоология / Отг. ред. С. Стефанов. София: УИ «Св. Климент Охридски», 1985. С. 99−107. Михайлова Т. Къснономадски гробове в дворцовия център на Плиска // Плиска-Преслав, Т. 9. / Отг. ред. Р. Рашев. Шумен: Изд. «Антос», 2003. С. 259−266. Павлов, П. Монголотатари на българска военна служба през XIV в. // Военноисторически сборник. 1987. № 2. С. 112−120. Павлов П. По въпроса за заселванията на кумани в България през XIII в. // Втори международен конгрес по българистика. Доклади. Т. 6 / Отг. ред. Х. Христов. София: Изд. БАН, 1987. С. 629−637. Павлов П. Бунтари и авантюристи в средновековна България. Велико Търново: Изд. «Абагар». 2000. 200 с. Павлов, П. Владимиров, Г. Златната орда и българите. София: Военно издателство, 2009. 176 с. Панайотова К. Средновековни обекти на територията на античния некропол на Аполония в м. Калфата/Буджака – Созопол // Известия на Народния музей – Бургас. Т. 5 / Отг. ред. М. Николов. Бургас: РИМ-Бургас, 2015. С. 173−182. Рашев Р. Късни номади в плисковското поле. // Преслав, Т. 3 / Отг. ред. Т. Тотев. Варна: Георги Бакалов, 1983. С. 242−252. Рашев Р. Девташларите – мегалитни паметници на българската езическа култура. // Плиска-Преслав, Т. 5. /Отг. ред. Р. Рашев. Шумен: Изд. «Хермес и хермес», 1992. С. 5−31. Рашев Р. Куманите на юг от Дунав по археологически данни. // 800 години от битката при Одрин. / Ред. Н. Неделчев. Шумен: Изд. «Аксиос», 2007. С. 120-130. Стоянов В. Куманите в българската история (XI−XIV в.). // Исторически преглед. 2005. № 5−6. С. 3−25. Тъпкова-Заимова В. Долни Дунав – гранична зона на византийския Запад. София: Изд. БАН, 1976. 188 с.
46
Мурадов, Р. Г. "THE ARCHITECTURAL PHENOMENON IN THE SYSTEM OF THE FIRST CIVILIZATIONS." ВОПРОСЫ ВСЕОБЩЕЙ ИСТОРИИ АРХИТЕКТУРЫ, no. 1(12) (February 17, 2020): 9–42. http://dx.doi.org/10.25995/niitiag.2019.12.1.001.
Повний текст джерелаАнотація:
Около 150 древних поселений разной величины, зарегистрированных в низовьях старой дельты реки Мургаб на юге Туркменистана и датированных периодами средней и поздней бронзы, а также несколько синхронных памятников, обнаруженных в приамударьинских районах на севере Афганистана и на юге Узбекистана, дали впечатляющий материал для новой версии начала истории архитектуры этого региона мира. Все найденные поселения принадлежат Бактрийско-маргианскому археологическому комплексу (БМАК), часто именуемому также «Цивилизацией Окса», и входили в состав микрооазисов - так называемых номов, если следовать месопотамской традиции. В некоторых из них присутствуют явные признаки административных и культовых центров, резко контрастирующих с окружающей бытовой застройкой. Археологи, открывшие и раскопавшие эти объекты, наметили векторы влияний и обозначили процесс эволюции местной строительной практики. Была также предпринята попытка выявить заимствования из протоиндийской цивилизации, Месопотамии и сиро-анатолийского мира. Уточнялась степень проникновения элементов БМАК в античную и средневековую архитектуру Ирана и Центральной Азии. Тем не менее вопросов здесь больше, чем ответов. В статье представлен обзор изученных сооружений, позволяющий увидеть вероятные истоки основных архитектурно-планировочных принципов, распространенных на означенной территории в доахеменидский период. Генезис БМАК - тема дискуссионная, и пока можно лишь предполагать, кем были носители этой бесписьменной культуры, откуда они пришли, какие образы служили эталонами в их строительной деятельности. Как бы то ни было, мы имеем большой фактический материал, который слабо представлен в историографии архитектуры Древнего мира и должен быть рассмотрен в техническом, функциональном и социальном аспектах. Попытка наметить контуры такого исследования, решающего проблемы интерпретации остатков монументальной архитектуры, предпринята в настоящей статье. Самобытность бактрийско-маргианской архитектуры определяет совершенно новый тип сооружений, которого не было прежде. Это «крепости», чьи планировочные схемы в виде квадрата или прямоугольника с прямоугольными или круглыми башнями на углах и по периметру стен, а также с круглым планом отличаются от более ранних энеолитических структур четким построением геометрических форм, стремлением придерживаться правил симметрии. Такие схемы получили самое широкое распространение несколько веков спустя, когда другие уникальные формы материальной культуры БМАК (керамика, глиптика, мелкая пластика и др.) были совершенно забыты. И только в архитектуре последующих эпох - от восточного эллинизма до вернакуляра XIX в. - продолжал воспроизводиться древний фортификационный канон. Все упомянутые в статье памятники наглядно свидетельствуют о зарождении монументальности в архитектуре раннеземледельческих цивилизаций, оказавшихся на периферии древневосточного мира и не знавших прежде ни такой масштабности, ни такого геометризма. Это стало возможным в результате глубоких изменений в социальной жизни местных сообществ, которые накопили материальные ресурсы и идеологический капитал для осуществления беспрецедентных по объему строек. Монументальность как формальное свойство элитных резиденций и религиозных зданий стала выражением культурной мутации, происходившей в процессе включения Бактрии и Маргианы в обширную сеть межрегиональных контактов. Репрезентативная архитектура БМАК была самобытной новацией на рубеже III-II тысячелетий до н. э. и сошла со сцены, оставив после себя угасшие храмы, которые сменились укрепленными сооружениями дворцового типа. Сама эта цивилизация исчезла, когда единство условий, предопределявших ее существование, было нарушено. Жречество как особая каста частично потеряло свое прежнее высокое положение, хотя явно привнесло старую символику и традиции в преемственный цикл развития монументальной архитектуры Центральной Азии в раннем железном веке и значительно позже. About 150 ancient settlements of different sizes, recorded in the lower reaches of the old delta of the Murgab River in southern Turkmenistan and dated to middle and late Bronze Age, as well as several contemporaneous monuments found in the Amur-Darya regions in northern Afghanistan and southern Uzbekistan, supplied impressive material for the new version of the beginning of the history of architecture in this region of the world. All the settlements found belong to the Bactrian-Margiana archeological complex (BMAK), often also called the Oxis Civilization, and were part of the micro-oases, the so-called noms, according to the Mesopotamian tradition. In some of them there are clear traces of administrative and religious centers, in sharp contrast to the surrounding residential buildings. Archaeologists who discovered and excavated these objects, outlined the vectors of influence and outlined the process of evolution of local construction practices. An attempt was also made to uncover borrowings from the Indus Civilization, Mesopotamia and the Syro-Anatolian world. The degree of penetration of the elements of the BMAK into the ancient and medieval architecture of Iran and Central Asia was clarified. However, there are more questions than answers. The article presents an overview of the structures studied, which makes it possible to see the likely origins of the main architectural and planning principles prevalent in the designated area in the pre-Achaemenid period. The genesis of the BMAC is a debatable topic and so far one can only guess who the bearers of this pre-writing culture were, where they came from, what images served as benchmarks in their construction activities. Albeit, we have a large amount of factual material that is poorly represented in the historiography of the architecture of the Ancient World and must be considered in technical, functional and social aspects. An attempt to outline the contours of such a study, which solves the problems of interpreting the remnants of the monumental architecture, has been made in this article. The originality of the Bactrian-Margiana architecture defines a completely new type of structure, which was not there before. These are “fortresses” whose planning schemes in the form of a square or rectangle with rectangular or round towers at the corners and along the perimeter of the walls, as well as with a circular plan, differ from the earlier Eneolithic structures by the precise construction of geometric forms, by the desire to adhere to the rules of symmetry. Such schemes became most widespread a few centuries later, when other unique forms of BMAK material culture (ceramics, glyptics, small works of plastic art, etc.) were completely forgotten. And only in the architecture of the subsequent epochs - from Eastern Hellenism to Vernacular of the 19th century did the ancient fortification canon continue to be reproduced. All the monuments mentioned in the article clearly indicate the origin of monumentality in the architecture of early agricultural civilizations that turned out to be on the periphery of the ancient Eastern world and did not know any such scale and such geometricism before. This became possible as a result of profound changes in the social life of local communities, which have accumulated material resources and ideological capital for the implementation of unprecedented construction projects. Monumentality as a formal property of elite residences and religious buildings became an expression of a cultural mutation that occurred in the process of incorporating Bactria and Margiana into an extensive network of interregional contacts. The representative architecture of the BMAK was a distinctive innovation at the turn of the III-II millennia BC and left the stage, leaving behind the dead temples, which were replaced by fortified palace buildings. This civilization itself disappeared when the unity of the conditions predetermining its existence was disrupted. The priesthood as a special caste partially lost its former high position, although it clearly introduced the old symbolism and traditions into the successive developmental cycle of the monumental architecture of Central Asia in the early Iron Age and much later.
47
Коротун, Ірина, та Юліана Баланюк. "ДРУГОРЯДНІ І ДОПОМІЖНІ ТЕРИТОРІЇ ОБ’ЄКТУ ЮНЕСКО РЕЗИДЕНЦІЯ МИТРОПОЛИТІВ БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ ТА ЇХ МОЖЛИВЕ ПРИСТОСУВАННЯ ДО ТУРИСТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ". ГРААЛЬ НАУКИ, 4 жовтня 2021, 419–25. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.09.2021.80.
Повний текст джерелаАнотація:
Архітектурна пам’ятка Всесвітнього значення потребує запровадження ефективних механізмів адаптації під нові виклики пов’язані із збільшенням туристичних потоків. Задокументовані плани управління такими об’єктами є гарантією вдалого і поетапного пристосування пам’яток до викликів сьогодення. Ефективне управління пам’яткою ЮНЕСКО включає сукупність довготривалих та поточних дій для захисту, консервації, репрезентації та адаптації об’єкту.
48
"Девятов С.В. Московский Кремль как резиденция государственной власти (из истории изучения)". Исторический журнал: научные исследования 1, № 1 (січень 2014): 14–22. http://dx.doi.org/10.7256/2222-1972.2014.1.12259.
Повний текст джерела
49
Ёлшин, Д. Д., та А. А. Фрезе. "«ДВОРЦЫ» ДРЕВНЕГО КИЕВА И ВИЗАНТИЙСКИЕ РЕЗИДЕНЦИИ IX–XV вв." ДРЕВНЯЯ РУСЬ. ВОПРОСЫ МЕДИЕВИСТИКИ, № 2(84) (6 липня 2021). http://dx.doi.org/10.25986/iri.2021.84.2.015.
Повний текст джерела
50
"Топография власти: резиденции московского генерал-губернатора великого князя Сергея Александровича". Власть 28, № 6 (28 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.31171/vlast.v28i6.7790.
Повний текст джерела