Добірка наукової літератури з теми "Режим території"

Луцька Г. В. Деякі особливості вчинення нотарі­альних проваджень у сфері спадкування в разі, якщо спадщина знаходиться на тимчасово окупованих тери­торіях України. - Стаття. У статті описуються юридичні наслідки тимчасової окупації частини території України та створені пере­шкоди в охороні й захисті цивільних прав громадян на цих територіях. Обґрунтовується важливість но­таріальної форми охорони та захисту спадкових прав і труднощі в її використанні жителями тимчасово окупованих територій у зв’язку із припиненням діяль­ності органів влади України на зазначених територіях. Здійснюється науково-практичний аналіз норм Ци­вільного кодексу України, Закону України «Про нота­ріат», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суве­ренітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», а також підза- конних нормативно-правових актів, які визначають особливості охорони та захисту спадкових прав грома­дян України, що проживають на тимчасово окупова­ній території України. Обґрунтовується висновок, що в нотаріальному провадженні у сфері спадкування, де спадкові відносини обтяжені дією правового режиму тимчасової окупації території України, нотаріальні процесуальні дії здійснюються на території України нотаріальними органами (державними чи приватними нотаріусами, посадовими особами органів місцевого самоврядування) на підставі загальних та спеціальних норм у сфері спадкування. Ведення спадкових справ, у яких суб’єктами є громадяни України, які прожива­ють на тимчасово окупованій території, відбувається з дотриманням принципів нотаріального процесу. Дове­дено, що після смерті громадянина України, який про­живав на тимчасово окупованих територіях України, відкривається спадщина не за «останнім місцем про­живання спадкодавця», а за місцем подання «першої заяви» в порядку, визначеному законом. Зазначаєть­ся, що встановлення в суді факту смерті спадкодавця на тимчасово окупованій території та ухвалення відпо­відного судового рішення іменем України не замінює свідоцтва про смерть, а є лише підставою для його от­римання в порядку, визначеному законодавчими акта­ми України. Пропонується під час вчинення нотаріаль­них процесуальних дій на практиці як рекомендаційне джерело використовувати інформаційні листи Мініс­терства юстиції України.

Наведено характеристику лісової екосистеми НПП "Кармелюкове Поділля", яка є переважаючою на природно-заповідній території та має виключне наукове значення як зразок праландшафтів центральної частини України. Цінність природних екосистем Парку полягає в їх незначній порушеності, частково еталонності. У лісах Парку близько 60 % їх площі займають ліси природного походження. Основною лісовою формацією є дубово-грабові насадження. З аналізу матеріалів лісовпорядкування насаджень видно те, що площа лісів природного походження постійно зменшується. Це свідчить про зниження потенційної здатності до самовідновлення цих природних комплексів. Тому для забезпечення збереження і відновлення лісів Парку необхідно розробити і впровадити систему заходів, що враховує природоохоронний режим природо-заповідної території. З огляду на те, розглянуто природоохоронний режим території Парку як наслідок її диференційованого зонування, що відображає просторову диференціацію функцій, які ця територія має виконувати. Виявлено особливості ведення лісового господарства в умовах природно-заповідного фонду та режим використання природних ресурсів у межах функціональних зон. Узагальнено висновки щодо збереження цінних природних комплексів і біорізноманіття, забезпечення максимально природного перебігу процесів та запровадження екологічно збалансованого природокористування.

У кримінально-виконавчому праві України усталеною є думка, що режим у виправних і виховних колоніях – це є порядок виконання і відбування покарання. Таке розуміння режиму має свої історичні корені у радянському гулагівському минулому. Саме з 30-х років минулого сторіччя за наказами й інструкціями НКВС режим для засуджених став втіленням порядку виконання і відбування позбавлення волі на підставі їх ізоляції. З того часу і по сьогоднішній день забезпечення ізоляції засуджених розглядається як основна вимога режиму. У радянському виправно-трудовому праві виходили з того, що ізоляція уособлює в собі обмеження прав і свобод притаманних позбавленню волі, тобто кару. Режим вимагає здійснювати нагляд за позбавленими волі шляхом цілодобового і постійного контролю в місцях їх проживання і праці. Засобами забезпечення режиму є обшуки засуджених та приміщень, в яких вони знаходяться, огляд території колонії; застосування до позбавлених волі заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. На відміну від такого розуміння режиму, Європейські тюремні правила (ЄТП) розрізняють ув’язнення і позбавлення волі і виходять з того, що ув’язнення і позбавлення волі є покаранням вже самі по собі і тому режим для засуджених ув’язнених не повинен збільшувати страждання, заподіяні ув’язненням. Режим за ЄТП складається зі збалансованої програми консультацій, піклування, турботи і допомоги, спрямованої на полегшення реінтеграції ув’язнених у вільне суспільство після закінчення їхнього строку ув’язнення. Режим передбачає надання можливості отримання освіти, професійної підготовки , заняття спортом, організації відпочинку. ЄТП далекі від того, щоб розглядати режим як порядок виконання і відбування покарання. За ЄТП режим є правилами поводження з ув’язненими, саме так має тлумачитися режим і у кримінально-виконавчому праві України. Актуальність дослідження даного аспекту режиму зумовлена необхідністю розробки пропозицій у галузі кримінально-виконавчого права, які б відповідали законодавству Європейського Союзу, що передбачено Концепцією реформування (розвитку) пенітенціарної системи України.

Ущільнення забудови сучасних мегаполісів примушує здійснювати будівництво на територіях зі складними рельєфом, інженерно-геологічними умовами і небезпечними геологічними процесами.На прикладі проектування адміністративно-громадського комплексу виконана оцінка стійкості схилу прилеглої території в період будівництва та впливу гідрогеологічного режиму на комплекс після завершення будівництва, а також визначено приток води в котлован та фільтраційні параметри підземного потоку на майданчику будівництва.Оцінка стійкості схилу виконувалась з урахуван-ням будівництва адміністративно-громадського комплексу для природного стану ґрунтів та при повному їх водонасиченні.Розрахунок притоку води в котлован заснований на теорії фільтрації, що розроблена Н.Н. Павловським.Фільтраційна міцність ґрунту при виході ґрунтових вод в котлован оцінюється на основі розрахунків та експериментальних досліджень ґрунтів при діючих на майданчику будівництва градієнтах напору та особливостей конструкцій.З ціллю аналізу впливу комплексу після закінчення будівництва на гідрогеологічний режим виконано чисельне моделювання руху підземних вод. Моделювання виконувалосьза допомогою обчислювальної програми, що розраховує тримірний фільтраційний потік, баланс водних мас, масоперенос та дозволяє визначити всі необхідні параметри ґрунтового потоку, а також побудувати карту гідроізогіпс для існуючих рівнів ґрунтових вод та їх прогнозованого підйому на 1,5 м та візуалізувати отримані результати. Ці розрахунки дозволяють оцінити можливість підтоплення існуючих будівель на прилеглій території в результаті виникнення «баражного ефекту», що викликаний заглибленням підземної частини комплексу нижче рівня ґрунтових вод.Представлені результати досліджень можуть бути використані при прийнятті технічних рішень щодо підвищення стійкості схилу з урахуванням будівництва, а також вибору конструктивних методів захисту від фільтраційного випору ґрунту в котловані при будівництві та захисту фундаментів і підземних конструкцій від підтоплення підземними водами в результаті зміни гідрогеологічного режиму.

У науковій публікації досліджується поняття митного режиму як різновиду адміністративно-правового режиму з метою визначення теоретико-методологічних засад удосконалення адміністративно-правового регулювання митних режимів в Україні. Методологія даної публікації ґрунтується на комплексному поєднанні філософських (законів діалектики та метафізики), загальнонаукових (прийомів логічного методу, системного та структурно-функціонального методів) та спеціально-юридичних методів дослідження (методології порівняльного правознавства, методу юридичного моделювання тощо), принципів об'єктивності та історизму. Зазначається, що правовий режим є не тільки сукупністю норм права, які цілеспрямовано регулюють певні суспільні відносини, але й по суті є динамічним процесом правового регулювання із застосуванням цілого ряду правових засобів, включаючи адміністративну та судову практику. Під адміністративно-правовим режимом пропонується розуміти динамічну систему взаємопов'язаних правових засобів регулювання певної сфери публічно-правових відносин, одним із учасників яких є органи публічної адміністрації, які використовують передбачені чинним законодавством інструменти адміністративно-правового впливу з метою забезпечення публічних інтересів держави та суспільства. Зазначається, що митні режими відносяться до міжгалузевих, постійно діючих адміністративно-правових режимів у сфері публічного управління та економіки на території пунктів пропуску через державний кордон України, та пов'язані із режимом обігу предметів - порядком переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України. Аналізується законодавче визначення митного режиму як комплексу взаємопов'язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення. Формулюється висновок про необхідність удосконалення визначення митного режиму в чинному Митному кодексі України, а саме визначення митного режиму як комплексу правових засобів, якими, в залежності від заявленої мети переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, врегульовано порядок такого переміщення: митні процедури щодо цих товарів та транспортних засобів, їх правовий статус, порядок визначення митної вартості, умови оподаткування, використання після митного оформлення. Зазначається, що перспективність подальшого дослідження даної тематики зумовлена необхідністю удосконалення теоретико-методологічних та правових засад митних режимів в Україні, приведенням їх у відповідність до міжнародних стандартів, а також норм і принципів права ЄС.

Стаття присвячена аналізу правового регулювання спеціальних податків режимів як у податковому праві України, так і зарубіжних країн. Актуальність описаної в статті проблеми обумовлена важливістю надання податкових пільг суб’єктам господарювання, які виступають дієвим інструментом для регулювання економіки кожної країни. У статті розглянуто визначення поняття «спеціальний податковий режим». Проаналізовано досвід інших країн щодо особливостей спеціальних податкових режимів. Підсумовано, що норми податкового законодавства потребують удосконалення в частині обрання спрощеної системи оподаткування відповідними суб’єктами. Зауважено, що доцільним є звільнити від сплати податків підприємства, що мають невисокий річний дохід, або знизити його, адже це призведе до створення нових підприємств та їх розвитку на території України. Запропоновано розширити перелік суб’єктів підприємницької діяльності, що можуть застосовувати спеціальні податкові режими.

Проблема охорони культурної спадщини на окупованих територіях України виникла відразу після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході України. Зазначеної теми торкається вже перший, прийнятий ще у квітні 2014 р., Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, проте за весь цей період так і не було впроваджено системних підходів до відповідної роботи. Поточна ситуація із замороженням конфлікту може сприяти посиленню невоєнних форм протистояння з агресором, а захист культурної спадщини України, що потрапила під окупацію, поступово стає одним із основних фронтів гібридної війни. З огляду на це загострюється актуальність дослідження правових аспектів охорони культурної спадщини на окупованих територіях. Метою статті є її доведення до широкого загалу юристів, висвітлення авторського досвіду у відповідній сфері та надання пропозицій щодо удосконалення юридичних механізмів захисту національного надбання, що опинилося під тимчасовим контролем та у зоні інтересів російського агресора. Аналіз наявних даних свідчить про те, що Україна вживає певні заходи щодо обстоювання своєї позиції з питань охорони культурної спадщини на окупованих територіях і реагування на відповідні посягання з боку російських загарбників. Насам перед використовуються дипломатичні інструменти та санкції. Водночас навіть на сьомому році війни цим крокам досі бракує злагодженості та політичної координації. Важливим є створення правових передумов для усунення цих проблем. Потребує взаємного узгодження вже саме законодавче визначення Україною правового режиму тимчасової окупації територій Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей (як і обов’язки окупанта з охорони культурної спадщини України). Поруч із посиленням роботи на міжнародному рівні із задіянням нових механізмів та належним використанням потенціалу ратифікованих документів, продовженням та удосконаленням санкційної політики, Україні потрібно передусім скоординувати роботу з відстеження стану об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема, за допомогою сучасних технологій супутникової зйомки. Це дасть змогу для радикального збільшення числа кримінальних проваджень щодо злочинів окупантів, що стане базисом для розвитку українського наступу на цьому фронті. Питання про врегулювання моніторингових функцій органів охорони культурної спадщини потребує вирішення на законодавчому рівні.

Проблема охорони культурної спадщини на окупованих територіях України виникла відразу після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході України. Зазначеної теми торкається вже перший, прийнятий ще у квітні 2014 р., Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, проте за весь цей період так і не було впроваджено системних підходів до відповідної роботи. Поточна ситуація із замороженням конфлікту може сприяти посиленню невоєнних форм протистояння з агресором, а захист культурної спадщини України, що потрапила під окупацію, поступово стає одним із основних фронтів гібридної війни. З огляду на це загострюється актуальність дослідження правових аспектів охорони культурної спадщини на окупованих територіях. Метою статті є її доведення до широкого загалу юристів, висвітлення авторського досвіду у відповідній сфері та надання пропозицій щодо удосконалення юридичних механізмів захисту національного надбання, що опинилося під тимчасовим контролем та у зоні інтересів російського агресора. Аналіз наявних даних свідчить про те, що Україна вживає певні заходи щодо обстоювання своєї позиції з питань охорони культурної спадщини на окупованих територіях і реагування на відповідні посягання з боку російських загарбників. Насам перед використовуються дипломатичні інструменти та санкції. Водночас навіть на сьомому році війни цим крокам досі бракує злагодженості та політичної координації. Важливим є створення правових передумов для усунення цих проблем. Потребує взаємного узгодження вже саме законодавче визначення Україною правового режиму тимчасової окупації територій Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей (як і обов’язки окупанта з охорони культурної спадщини України). Поруч із посиленням роботи на міжнародному рівні із задіянням нових механізмів та належним використанням потенціалу ратифікованих документів, продовженням та удосконаленням санкційної політики, Україні потрібно передусім скоординувати роботу з відстеження стану об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема, за допомогою сучасних технологій супутникової зйомки. Це дасть змогу для радикального збільшення числа кримінальних проваджень щодо злочинів окупантів, що стане базисом для розвитку українського наступу на цьому фронті. Питання про врегулювання моніторингових функцій органів охорони культурної спадщини потребує вирішення на законодавчому рівні.

У роботі проведено типологізацію територій спеціальних податкових режимів; розглянуто класифікацію видів територій спеціального податкового режиму. Визначено порядок створення та припинення дії вільних економічних зон на території України; розглянуті організаційні засади функціонування вільних економічних зон; проведений аналіз досвіду функціонування вільних економічних зон в Україні. В результаті були визначені переваги та недоліки функціонування в Україні територій зі спеціальним податковим статусом та запропоновані напрямки трансформації територій спеціального податкового режиму.

Розглянуто сутність спеціальних режимів інвестиційної діяльності та основні цілі їх запровадження в Україні. Визначено основні проблемні аспекти в діяльності СЕЗ і ТПР та способи їх подолання. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/11974
Рассмотрена сущность специальных режимов инвестиционной деятельности и основные цели их внедрения в Украине. Определенно основные проблемные аспекты в деятельности СЕЗ и ТПР и способы их преодоления. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/11974
Essence of the dedicated modes of investment activity and primary purposes of their introduction is considered in Ukraine. Certainly basic problem aspects in activity of special economic area and territory of priority development and methods of their overcoming. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/11974

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України, Харків, 2020. Дисертаційне дослідження спрямоване на створення авторського варіанту типології адміністративно-правових режимів. У межах дослідження створено алгоритм типології адміністративно-правових режимів. Визначено характерні ознаки правових режимів та запропоновано авторське визначення поняття «правовий режим». Вказано на характеристики адміністративно-правових режимів та запропоновано авторське визначення поняття «адміністративно-правовий режим». На підставі аналізу правової доктрини виділено основні та додаткові критерії типології адміністративно-правових режимів. Основними критеріями типології адміністративно-правових режимів є підстава введення в дію режиму, мета запровадження режиму, засоби забезпечення режиму, носії режиму та результат впливу режиму на обсяг прав людини. Виділено п’ять типів адміністративно-правових режимів: надзвичайні режими, установчі режими, предметні режими, контрольно-сервісні режими, пільгові режими. Надано характеристику виділених типів адміністративно-правових режимів. На підставі типологічних характеристик адміністративно-правових режимів сформульовано пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства.

Хрол К. В. Правове регулювання митного оформлення ввезення на територію України транспортних засобів з номерами іноземної реєстрації : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник І. В. Пелех. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 108 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 108 сторінок, містить 70 джерел використаної інформації. Сьогодні проблематика ввезення та використання на території України автомобілів з іноземною реєстрацією відома всім без виключення мешканцям країни та урядовим структурам. За останні роки ця тема набула неабиякої актуальності через загострення соціального конфлікту навколо питання використання нашими співвітчизниками транспортних засобів, щодо яких не було проведено процедур митного оформлення. Нею цікавляться не лише громадські об’єднання власників вживаних авто, вона не менш популярна у політиків, економістів, податківців та екологів. На сучасному етапі розвитку нашої держави, здійснюється реформування митних та податкових органів України з метою інтеграції до Європейського союзу. Основним завданням на шляху до вступу в Європейський Союз є приведення норм національного законодавства у відповідність з міжнародно-правовими стандартами. Але дешевизна купівлі автомобіля в Європі та високі тарифи на розмитнення такого в Україні, є однією з причин втрат надходжень коштів до держбюджету. Тому Україна намагається знайти ідеальну середину, між задоволенням потреб населення та держави. Метою кваліфікаційної роботи є порівняльно-правовий аналіз регулювання митного оформлення ввезення на територію України транспортних засобів з номерами іноземної реєстрації, розробка рекомендацій та пропозицій до чинного законодавства з питань митного оформлення транспортних засобів з номерами іноземної реєстрації. Об’єктом дослідження даної кваліфікаційної роботи є суспільні відносини, що виникають у сфері митного оформлення під час ввезення на територію України транспортних засобів з номерами іноземної реєстрації. Предметом дослідження є правове регулювання митного оформлення ввезення на територію України транспортних засобів з номерами іноземної реєстрації. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: порівняльно-правовий, аналіз і синтез, індукція і дедукція, узагальнення. Методи структурного і функціонального аналізу та синтезу були використані для дослідження поняття та етапів процедури митного очищення, а також для формулювання висновків і пропозицій щодо впровадження у вітчизняне законодавство європейського досвіду правового регулювання митного оформлення ввезення транспортних засобів з номерами іноземної реєстрації. Порівняльно-правовий метод націлював на зіставлення норм законодавства України та зарубіжних країн, сприяв науковому пошуку загального й особливого у правових актах, діючих у національному законодавстві та державах Європи. Індукція необхідна при вивченні зарубіжного досвіду правового регулювання митної та податкової справи. Дедукція надала можливість виявити етапи розвитку процедури розмитнення транспортних засобів за номерами іноземної реєстрації. Узагальнення використовувалося при формулюванні висновків і пропозицій щодо впровадження у вітчизняне законодавство європейського досвіду правового регулювання митного оформлення ввезення на територію України транспортних засобів з номерами іноземної реєстрації.
EN : The qualification work consists of 108 pages, contains 70 sources of used information. Nowadays, the problem of importing and using cars with foreign registration on the territory of Ukraine is known to all residents of the country and governmental structures. During the recent years, this topic has become very relevant because of the aggravation of social conflict over the issue of using our compatriots vehicles that have not been subject to customs clearance procedures. It is not only popular with public associations of used car owners, but with politicians, economists, taxpayers and environmentalists as well. At the present stage of development of our country, the customs and tax authorities of Ukraine are being reformed in order to integrate into the European Union. The main task on the way to joining the European Union is to bring the norms of national legislation in line with international legal standards. But the low car price in Europe and high tariffs on customs clearance in Ukraine are one of the reasons for the loss of funds to the state budget. Therefore, Ukraine is trying to find the perfect middle ground between meeting the needs of the population and the state. The purpose of qualification work is comparative legal regulation of customs registration of import of vehicles with numbers of foreign registration to the territory of Ukraine, development of recommendations and proposals to the current legislation on customs registration of vehicles with numbers of foreign registration. The object of the study of this qualification work is public relations that arise in the field of customs clearance during the transport to the territory of Ukraine of vehicles with numbers of foreign registration. The subject of the study is legal regulation of customs clearance of import of vehicles with foreign registration numbers to the territory of Ukraine. There will be used such general scientific methods to carry out the study as: comparative law, analysis and synthesis, induction and deduction, generalization. Methods of structural and functional analysis and synthesis were used to study the concept and stages of the customs clearance procedure, as well as to formulate conclusions and proposals for the introduction into the national legislation of the European experience in the legal regulation of customs clearance of importation of vehicles with foreign registration numbers. The comparative legal method aimed at comparing the norms of the legislation of Ukraine and foreign countries, facilitated the scientific search for the general and the particular in the legal acts in force in the national legislation and the states of Europe. Induction is necessary when studying foreign experience of legal regulation of customs and tax affairs. The deduction provided an opportunity to identify the stages of development of the procedure of customs clearance of vehicles by foreign registration numbers. The generalization was used in formulating the conclusions and proposals for the introduction into the national legislation of the European experience in the legal regulation of customs clearance of the import of vehicles with numbers of foreign registration to the territory of Ukraine.

В статті автор розглядає питання суспільних настроїв серед населення звільнених українських територій у повоєнні роки; визначено важливий дослідницький матеріал до даного питання; з’ясовуються основні чинники, що спричинили формування критичних суспільних настроїв населення; проаналізовано вплив демографічної ситуації на зміну суспільних настроїв; зроблено висновки про те, що попри злочинно-байдуже ставлення влади до потреб людей, в українському суспільстві вже зароджувалися критичні настрої щодо існуючого політичного режиму.