Статті в журналах з теми "Режим окупованої території"

Стаття присвячена актуальним проблемам соціального захисту внутрішньо переміщених осіб при нарахуванні та виплаті пенсій, автором проаналізовано загальні підстави зупинення таких виплат та підстави їх поновлення, оскарження таких дій представників Пенсійного фонду України, а також досліджені найпоширеніші проблеми реалізації права внутрішньо переміщених осіб на отримання пенсії, як виплати, заслуженої попередньою працею, і яка є однією з форм соціального захисту. Відповідно до ч.4 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлення зв’язків та взаємодія органів державної вла- ди України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України. Отже, порядок обміну та підтвердження інформацією між державними органами з приводу встановлення зв’язків та взаємодії органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України, і є обовязком безпосередньо таких державних органів. Проаналізована відповідна судова практика з даної проблематики та зроблені пропозиції щодо спрощення здійснення та захисту соціальних прав вимушених переселенців. Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому, згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, Пенсійний фонд України у своїй діяльності зобов’язаний діяти лише у встановлений законом спосіб, та суворо дотримуючись прав так законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, зокрема.

Луцька Г. В. Деякі особливості вчинення нотарі­альних проваджень у сфері спадкування в разі, якщо спадщина знаходиться на тимчасово окупованих тери­торіях України. - Стаття. У статті описуються юридичні наслідки тимчасової окупації частини території України та створені пере­шкоди в охороні й захисті цивільних прав громадян на цих територіях. Обґрунтовується важливість но­таріальної форми охорони та захисту спадкових прав і труднощі в її використанні жителями тимчасово окупованих територій у зв’язку із припиненням діяль­ності органів влади України на зазначених територіях. Здійснюється науково-практичний аналіз норм Ци­вільного кодексу України, Закону України «Про нота­ріат», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суве­ренітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», а також підза- конних нормативно-правових актів, які визначають особливості охорони та захисту спадкових прав грома­дян України, що проживають на тимчасово окупова­ній території України. Обґрунтовується висновок, що в нотаріальному провадженні у сфері спадкування, де спадкові відносини обтяжені дією правового режиму тимчасової окупації території України, нотаріальні процесуальні дії здійснюються на території України нотаріальними органами (державними чи приватними нотаріусами, посадовими особами органів місцевого самоврядування) на підставі загальних та спеціальних норм у сфері спадкування. Ведення спадкових справ, у яких суб’єктами є громадяни України, які прожива­ють на тимчасово окупованій території, відбувається з дотриманням принципів нотаріального процесу. Дове­дено, що після смерті громадянина України, який про­живав на тимчасово окупованих територіях України, відкривається спадщина не за «останнім місцем про­живання спадкодавця», а за місцем подання «першої заяви» в порядку, визначеному законом. Зазначаєть­ся, що встановлення в суді факту смерті спадкодавця на тимчасово окупованій території та ухвалення відпо­відного судового рішення іменем України не замінює свідоцтва про смерть, а є лише підставою для його от­римання в порядку, визначеному законодавчими акта­ми України. Пропонується під час вчинення нотаріаль­них процесуальних дій на практиці як рекомендаційне джерело використовувати інформаційні листи Мініс­терства юстиції України.

Урегулювання правового статусу тимчасово окупованих територій, визначення їхнього правового режиму є першочерговим завданням для країн, що зіштовхнулися з таким явищем. Із 2014 р. таке завдання стало пріоритетним і для України. У цій площині теоретичний та практичний інтерес становить досвід зарубіжних держав, які стикнулися з проблемою окупації частини власної території та змушені розбудовувати модель норма- тивно-правового регулювання взаємин контрольованої та тимчасово окупованої частин країни. У статті автор розглядає у порівняльно-правовому аспекті досвід Республіки Молдова. Констатовано відсут- ність правового визначення статусу тимчасово окупованих територій у рамках національного законодавства і, як наслідок, відсутність належного порядку перетинання ліній, що визначають межі тимчасово окупованих територій. Досвіду Республіки Молдова протиставляється українській підхід до визначення правового статусу тимчасово окупованих територій, меж таких територій, нормативного порядку їхнього перетинання. Проведене дослідження дає автору підстави зазначити, що саме український підхід до унормування правового статусу тимчасово окупованих територій являє собою модель, яка відповідає реаліям сьогоднення та дає змогу на належному рівні врахувати міжнародні стандарти.

Проблема охорони культурної спадщини на окупованих територіях України виникла відразу після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході України. Зазначеної теми торкається вже перший, прийнятий ще у квітні 2014 р., Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, проте за весь цей період так і не було впроваджено системних підходів до відповідної роботи. Поточна ситуація із замороженням конфлікту може сприяти посиленню невоєнних форм протистояння з агресором, а захист культурної спадщини України, що потрапила під окупацію, поступово стає одним із основних фронтів гібридної війни. З огляду на це загострюється актуальність дослідження правових аспектів охорони культурної спадщини на окупованих територіях. Метою статті є її доведення до широкого загалу юристів, висвітлення авторського досвіду у відповідній сфері та надання пропозицій щодо удосконалення юридичних механізмів захисту національного надбання, що опинилося під тимчасовим контролем та у зоні інтересів російського агресора. Аналіз наявних даних свідчить про те, що Україна вживає певні заходи щодо обстоювання своєї позиції з питань охорони культурної спадщини на окупованих територіях і реагування на відповідні посягання з боку російських загарбників. Насам перед використовуються дипломатичні інструменти та санкції. Водночас навіть на сьомому році війни цим крокам досі бракує злагодженості та політичної координації. Важливим є створення правових передумов для усунення цих проблем. Потребує взаємного узгодження вже саме законодавче визначення Україною правового режиму тимчасової окупації територій Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей (як і обов’язки окупанта з охорони культурної спадщини України). Поруч із посиленням роботи на міжнародному рівні із задіянням нових механізмів та належним використанням потенціалу ратифікованих документів, продовженням та удосконаленням санкційної політики, Україні потрібно передусім скоординувати роботу з відстеження стану об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема, за допомогою сучасних технологій супутникової зйомки. Це дасть змогу для радикального збільшення числа кримінальних проваджень щодо злочинів окупантів, що стане базисом для розвитку українського наступу на цьому фронті. Питання про врегулювання моніторингових функцій органів охорони культурної спадщини потребує вирішення на законодавчому рівні.

Проблема охорони культурної спадщини на окупованих територіях України виникла відразу після анексії Криму та початку збройного конфлікту на сході України. Зазначеної теми торкається вже перший, прийнятий ще у квітні 2014 р., Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, проте за весь цей період так і не було впроваджено системних підходів до відповідної роботи. Поточна ситуація із замороженням конфлікту може сприяти посиленню невоєнних форм протистояння з агресором, а захист культурної спадщини України, що потрапила під окупацію, поступово стає одним із основних фронтів гібридної війни. З огляду на це загострюється актуальність дослідження правових аспектів охорони культурної спадщини на окупованих територіях. Метою статті є її доведення до широкого загалу юристів, висвітлення авторського досвіду у відповідній сфері та надання пропозицій щодо удосконалення юридичних механізмів захисту національного надбання, що опинилося під тимчасовим контролем та у зоні інтересів російського агресора. Аналіз наявних даних свідчить про те, що Україна вживає певні заходи щодо обстоювання своєї позиції з питань охорони культурної спадщини на окупованих територіях і реагування на відповідні посягання з боку російських загарбників. Насам перед використовуються дипломатичні інструменти та санкції. Водночас навіть на сьомому році війни цим крокам досі бракує злагодженості та політичної координації. Важливим є створення правових передумов для усунення цих проблем. Потребує взаємного узгодження вже саме законодавче визначення Україною правового режиму тимчасової окупації територій Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей (як і обов’язки окупанта з охорони культурної спадщини України). Поруч із посиленням роботи на міжнародному рівні із задіянням нових механізмів та належним використанням потенціалу ратифікованих документів, продовженням та удосконаленням санкційної політики, Україні потрібно передусім скоординувати роботу з відстеження стану об’єктів культурної спадщини на окупованих територіях, зокрема, за допомогою сучасних технологій супутникової зйомки. Це дасть змогу для радикального збільшення числа кримінальних проваджень щодо злочинів окупантів, що стане базисом для розвитку українського наступу на цьому фронті. Питання про врегулювання моніторингових функцій органів охорони культурної спадщини потребує вирішення на законодавчому рівні.

Акцентовано увагу на питанні інформаційної безпеки Украї- ни, що ускладнене відсутністю відповідної стратегії. До важливих стратегічних документів у сфері інформаційної політики та державної безпеки належать “Стратегія розвитку інформаційного су- спільства в Україні” (2013), у якій визначено пріоритети діяльності в галу- зі забезпечення інформаційної безпеки, “Стратегія кібербезпеки України” (2016). Метою цієї стратегії є створення умов для безпечного функціону- вання кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави. Визначено загрози кібербезпеці, національну систему кібер- безпеки, основних суб’єктів забезпечення кібербезпеки, пріоритети та на- прями забезпечення кібербезпеки України тощо. Законодавчо-нормативні акти щодо державної безпеки в інформаційній сфері можна поділити на чотири блоки за рівнем узагальнення та конкретизації. 1-й блок складають концептуальні, доктринальні, стратегічні акти, які є основою забезпечен- ня інформаційної безпеки; 2-й блок — закони України, що безпосередньо або опосередковано стосуються безпеки в інформаційній сфері; 3-й блок — підзаконні нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів Украї- ни і нормативні акти міністерств, інших органів виконавчої влади щодо безпеки в інформаційній сфері; виділено 4-й блок нормативних актів, які стосуються окупованих українських територій. Це, насамперед, стратегії щодо інформаційної реінтеграції окупованих територій — Донецької і Лу- ганської областей, Криму. Визначено необхідність формування окремої інформаційної політики для окупованих і прилеглих регіонів та для іншої території України. До інформаційної складової належить також нормативно-правові акти щодо забезпечення прав, свобод населення окупованих територій: Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (2014), постанова ВРУ “Про За- яву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського наро- ду у складі Української Держави” (2014), рішення РНБО “Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів на Півдні та Сході України, у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці” (2018). Порушено питання проблеми регулювання у сфері інформаційної безпе- ки України: декларативність багатьох норм, відсутність законодавчо нада- них повноважень відповідальних органів і механізмів координації діяльно- сті тощо.

Стаття присвячена аналізу міжнародно-правового виміру механізмів реінтеграції територій, відторгнутих від держав через їхню окупацію, спробу анексії або формування на цих територіях квазідержавних утворень чи частково визнаних держав. Особлива увага приділена правовим механізмам, які були застосовані Федеративною Республікою Німеччина стосовно возз’єднання зі Східною Німеччиною, та Хорватією щодо відновлення сталого розвитку й усунення наслідків конфлікту на деокупованих територіях. Висвітлено позиції пострадянських країн, а саме Азербайд жану, Грузії та Молдови, щодо перспектив реінтеграції окупованих територій, правової оцінки режиму таких територій, захисту населення та відновлення їхніх прав. Досліджено універсальні норми міжнародного права, застосовні до питань реінтеграції територій. Окреслено ситуацію, яка постала перед Україною щодо реінтеграції власних територій, зокрема у міжнародно-правовому вимірі, та вказано на її об’єктивні особливості. Порушені у статті питання ускладнюються їх істотним політико-правовим значенням, зокрема для науковців, залежно від країни їхнього походження, що зумовлює порівняно невелику кількість об’єктивних праць із окресленої проблематики. При цьому дослідження, здійснені неупередженими авторами третіх країн, як правило, не претендують на глибоке знання передумов конфліктів, національного законодавства залучених у ці конфлікти територій і тим паче на відображення практичної розбудови управління у квазідержавних утвореннях, які формуються на територіях, що підлягають реінтеграції. Крім того, в Україні зазначена проблематика не отримала належного рівня наукового аналізу до 2014 р. Метою статті є визначення міжнародно-правових викликів, пов’язаних із реінтегра цією державами непідконтрольних територій, зокрема на етапах підготовки реінтеграції та її здійснення, під час та після відновлення контролю над територією, а також зовнішнього реагування на наслідки реінтеграції. Основні результати дослідження полягають у характеристиці таких викликів і формуванні рекомендацій для реагування на них органами державної влади України. У висновках зазначається, що реінтеграція територій породжує низку міжнародно-правових викликів, які мають різну природу на етапах підготовки до реінтеграції, під час та після відновлення контролю над територією. Основним із них євідповідальність держави за відповідну територію та її населення до, під час та після процедури реінтеграції, а також питання правонаступництва та відповідальності. При цьому вказується, що переговорні процеси з питань припинення вогню та деескалації конфлікту не мають ознак заходів реінтеграції, а захист прав переміщених осіб не завжди є фактором реінтеграції територій.

У статті висвітлено характер радянської тоталітарної етнополітики та її вплив на зародження польського руху Опору в Західній Україні на початку Другої світової війни. З’ясовано основні чинники формування активних протестних настроїв частини польського населення на західноукраїнських територіях, що відійшли до СРСР внаслідок поділу Польщі в результаті реалізації пакту Молотова-Ріббентропа. Визначено категорії осіб польської національності, що були невдоволені репресивною сталінською політикою 1939-1941 рр. та стали тим соціальним середовищем, у якому остаточно сформувався рух опору тоталітарному і, зокрема, антинародному, по відношенню до польського етносу, режиму та з середовища якого згодом з’явилися активісти даного руху. Зроблено аналіз діяльності радянської влади на окупованих територіях колишніх «Всходніх Кресув» Другої Речі Посполитої та встановлено основні фактори, що призводили до невдоволення жорсткою політикою радянської влади по відношенню до колишніх державних службовців, військових осадників та служителів Римо-католицької церкви. Досліджено етапи та визначено особливості становлення польського руху Опору на колишніх територіях Східної Польщі, окупованих у 1939 р. СРСР та до окупації цих земель у 1941 р. фашистською Німеччиною. Описано зародження та діяльність перших польських підпільних збройних формувань на території Західної України.

У статті розглядається технологія військової агресії Росії проти України на прикладі Донеччини. Її динаміка й еволюція прослідковуються в суспільно-політичних і військових процесах, які відбувалися під час так званої російської весни 2014 р. Відзначено, що на початковому етапі була спроба сценарію «народного заколоту», втім через низку причин він не спрацював. Через те під керівництвом службових осіб ЗС РФ, ФСБ, представників російської політичної влади була утворена терористична організація «ДНР» з власними парамілітарними воєнізованими групами. Її мета полягала в провокуванні збройного конфлікту методом масового терору та провокацій. Ці дії супроводжували інші види інструментарію гібридної війни, серед яких важливе місце зайняла потужна інформаційна кампанія російських медіа ресурсів, контент якої еволюціонував в залежності від ситуації. З’ясовано, що успішне звільнення українськими військами тимчасово окупованих територій призвело до вторгнення регулярних російських військ, підписання Мінських домовленостей та переходу до збройного конфлікту в режим різного ступеня інтенсивності.

У статті розкриті ключові аспекти історико-правового підходу у методології дослідження діяльності спецвідділу «Вінета» міністерства просвіти і пропаганди Райху на окупованих українських терито- ріях. Визначено сутність, ознаки та структуру історико-правового підходу у дослідженні діяльності спецвідділу «Вінета». Даний підхід дає змогу виявити: а) причини, форми та наслідки деформації правової свідомості українців під впливом тотальної нацистської пропаганди; б) висвітлити соціально-політичний феномен колабораціонізму через призму конформізму як соціально-правової норми поведінки українців в умовах німецького окупаційного режиму; в) причини, форми та специфіку прояву протиправної поведінки українців в умовах панування злочинного нацистського режиму. У рамках дослідження, автором визначені основні принципи історико-правового підходу у методології дослідження проблеми пропагандистської діяльності спецвідділу «Вінета» такі, як принцип темпо- ральності, принцип відносної завершеності та структурності процесів розвитку об'єкту (предмету) пізнання, принцип аберації, принцип відповідності об’єкта дослідження соціально-культурному історичному контексту та інші.

Дана стаття присвячена комплексному дослідженню захисту спадкових прав громадян нотаріусом. У статті досліджено національне законодавство України стосовно інституту нотаріального захисту спадкового майна як способу захисту матеріальних прав та інтересів спадкоємців, а також третіх осіб. Розглянуто особливості здійснення нотаріального провадження щодо захисту спадщини від зазіхань третіх осіб. Автором здійснено розгляд випадків здійснення нотаріусом своїх повноважень. Визначено особливості здійснення опису спадкового майна, яке потребує охорони, а також майна, якому необхідне управління для його збереження. Проведено аналіз законодавчого закріплення порядку й особливостей учинення окремих нотаріальних дій у процесі охорони спадкового майна. Особливості здійснення опису спадкового майна та визначення його вартості нотаріусом. Надано характеристику договору управління майном, його специфічних рис та правового режиму. Окреслено окремі недоліки істотних умов договору управління спадковим майном, а також особливості процедури укладання даного договору нотаріусом з іншою стороною. Визначено правовий статус особи управителя та вимоги до нього, обсяг відповідальності. Особливу увагу звернено на здійснення охорони такого майна на тимчасово окупованій території України. Зазначено неоднозначне закріплення нормативного регулювання даного інституту в нормативно-правових актах різної юридичної сили. Визначені основні напрями щодо вдосконалення інституту нотаріального захисти спадщини. Також було проведено порівняння нотаріального захисту спадкових прав в інших країнах. Досліджено особливості нотаріального захисту згідно із законодавством Федеративної Республіки Німеччина та Російської Федерації. Виокремлено основні проблеми застосування нотаріусом своїх повноважень щодо охорони спадкового майна на практиці, запропоновані шляхи їх вирішення.

Проблема дослідження полягає у відсутності знань про конкретний перелік і якість психолінгвістичних інструментів інформаційно-психологічного впливу (ІПВ) у підписах під фотографіями (на прикладі фашистських газет Рейхскомісаріату «Україна»). У статті автор ставить мету ідентифікувати, описати й класифікувати психолінгвістичні інструменти ІПВ в підписах під фотографіями, які були розміщені в газетах, що виходили в період із 1 вересня 1941 до 10 листопада 1944 року на території Рейхскомісаріату «Україна» (далі – РКУ) й фінансувалися фашистським режимом. Дослідник звертається до таких методів: спостереження, класифікація, узагальнення, контент-аналіз, інтент-аналіз, кількісно-якісний метод. Упродовж дослідження автор піддає аналізу 81 підпис під 85 фотографіями, опублікованими в газетах, що виходили в період із 1 вересня 1941 до 10 листопада 1944 року на території Рейхскомісаріату «Україна» й фінансувалися фашистським режимом. За результатами дослідження були описані й класифіковані на 8 груп (та 23 підгрупи) психолінгвістичні інструменти інформаційно-психологічного впливу в згаданих газетах РКУ. Установлено, що в газетах РКУ найчастотнішими є психолінгвістичні інструменти інформаційно-психологічного впливу, які відносяться до груп «Німеччина» (9 підгруп) і «Інші» (6 підгруп). Література References Воропаев С. Энциклопедия Третьего рейха [Текст] / С. Воропаев. – М.: Локид-Миф,1996.Voropayev, S. (1996). Entsiklopediya Tret'yego Reykha [The Encyclopedia of the ThirdReich]. Moscow: Lokid–Mif, 1996. Горевалов С. І. Фотокореспонденти й документальна фотографія періоду Другоїсвітової війни (до 70-річчя Великої Перемоги) / С. І. Горевалов // Наукові запискиІнституту журналістики. – 2014. – Т. 54. – С. 192–195.Gorevalov, S. (2014). Fotokorespondenty i Dokumental'na Fotografíya Períodu DrugoyiSvítovoyi Víyny (Do 70–Ríchya Velikoyi Peremogi) [Photocorrespondents andDocumentary Photograph During World War II]. Naukoví Zapyski Institutu Zhurnalistyki,54, 192–195. Горевалов С. І. Фотожурналістика в системі засобів масової комунікації: єдністьслова і зображення: навч. посіб. / С. І. Горевалов, Н. І. Зикун, С. А. Стародуб. – К.:КиМУ, 2010. Gorevalov, S., N. Zikun, S. Starodub. (2010). Fotozhurnalístika v Systemí ZasobivMasovoyi Komuníkatsíyi: Yedníst' Slova í Zobrazhennya [Photo Journalism in the Systemof Mass Communication: The Unity of Word and Image]. Kyiv: KiMU. Двірна К. П., Левченко Ю. І. Рейхскомісаріати «Україна» та «Остланд» в періоднімецької окупації: особливості територіально-управлінської системи та політики /К. П. Двірна, Ю. І. Левченко // Грані. – № 3(107). – Березень 2014. – С. 106–114.Dvírna, K., Levchenko, Yu. (2014). Reykhskomísaríaty “Ukraína” ta “Ostland” v PeríodNímets'koyi Okupatsiyi: Osoblyvostí Teritoríal'no–upravlins'koyi Systemy ta Polítyky[Reichskomissariats “Ukraine” and “Ostland” During German Occupation: The Specific ofAdministrative Government and Politics]. Grani, 3(107), 106–114. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. – Л.: Вид-во НТШ, 1991. –С. 123.Zhukovs'kyi, A., Subtel'nyi, O. (1991). Narys Istoriyi Ukrayiny [An Outline of Histrory ofUkraine]. Lviv: NTS Publishers. Залесский К. А. Кто был в Третьем Рейхе. Библиографический, энциклопедическийсловарь [Текст] / К.А. Залесский. – М.: Астрель, 2003. – 942 с.Zalesskiy, K. A. (2003). Kto Byl v Tret'yem Reykhe. Bibliograficheskiy,entsiklopedicheskiy slovar' [Who Was in the Third Reich]. Moscow: Astrel. Івлєв І. О., Юденков А. Ф. Контрпропаганда підпільників і партизанів на окупованійрадянській території (1941–1944 pp.) // Український історичний журнал. – 1985. –№ 6. – С. 42.Ivlev, I., Yudenkov, A. (1985). Kontrpropaganda Pidpíl'nykív í Partyzanív na OkupovaníyRadyans'kíy Terytoríyi (1941–1944 rr.) [Counterpropaganda of the Underground Activistsand Partisans on the Occupied Soviet Territory] Ukrayinskyi Istorychyi Zhurnal, 6, 42. Коваль М. В. Общественно-политическая жизнь трудящихся Украинской ССР впериод Великой Отечественной войны. – К.: Наук, думка, 1977. – С. 203.Koval, M. (1977). Obshchestvenno–politicheskaya Zhizn' Trudyashchikhsya UkrainskoySSR v Period Velikoy Otechestvennoy Voyny [The Social and Poloitical Life of Workers ofthe Ukrainian SSR During the Great Patriotic War]. Kyiv: Naukova Doumka. Коваль М. В. Фашистская политика духовного, морально-политического подавлениянаселения Украины и ее крах (1941-1944) // Общественно-политическая жизньтрудящихся Украины в годы Великой Отечественной войны: Сб. науч. тр. – К.:Наук, думка, 1988. – С. 157.Koval, M. (1988). Fashistskaya Politika Dukhovnogo, Moral'no–politicheskogoPodavleniya Naseleniya Ukrainy i Yeyo Krakh (1941–1944). [The Fascist Policy ofSpiritual, Moral and Political Oppression of Ukrainian Citizens and Its Collapse]. In:Obshchestvenno–politicheskaya zhizn' trudyashchikhsya Ukrainy v gody VelikoyOtechestvennoy voyny, Kyiv: Naukova Doumka. Літвінюк О. В. Періодична преса як інформативне джерело з історії повсякденногожиття населення Донбасу в роки Великої Вітчизняної війни / О. В. Літвінюк //Історичні і політологічні дослідження. – № 3(53). – 2013. – С. 77–86.Lítvínyuk, O. (2013). Períodichna Presa yak Informativne Dzherelo z IstoriyiPovsyakdennoho Zhyttya Naselennya Donbasu v Roky Velikoíyi Vítchiznyanoyi Viyny[Periodical Press as an Information Source from the History of Everyday Life of theDonbas Inhabitants During the Great Patriotic War]. Istorychni i PolitolohíchniDoslidzhennya, 3(53), 77–86. Мальчевський І. Українська преса під німецькою окупацією // На зов Києва:Український націоналізм у II світовій війні: 3б. статей, спогадів і документів. –Торонто; Нью-Йорк: Новий шлях, 1985. – С. 291–295. Malchevskyi, I. (1985). Ukraíyinska Presa píd Nímets'koyu Okupatsíeyu [The UkrainianPress Under German Occupation]. Na Zov Kyieva: Ukrayinskyi Natsíonalízm u DryhiySvitiviy Viyni, 291–295. Мюллер. Н. Вермахт и оккупация [Текст] / Н. Мюллер. – М.: Вече, 2010.Mueller, N. (2010). Vermakht i okkupatsiya [Vermacht and Occupation]. Moscow: Veche. Немецко-фашистский оккупационный режим (1941-1944 гг.) [Текст] / Ред.С. Бубеншиков. – М.: Политиздат, 1965.Nemetsko–fashistskiy Okkupatsionnyy Rezhim (1941–1944 gg.) [German FascistOccupation Regime (1941-1944)]. (1965). S. Bubenshikov, Ed. Moscow: Politizdat. Німецько-фашистський окупаційний режим на Україні. Збірник документів іматеріалів [Текст] / Ред. П. М. Костриби та ін. – К.:Державне видавництвополітичної літератури, 1963.Nímets'ko–fashists'kiy okupatsíyniy Rezhym na Ukrayini. [German Fascist OccupationRegime in Ukraine] (1963). P. M. Kostribi, Ed., Kyiv: Derzhavne VydavnytstvoPolitychnoyi Líteratury. Преступные цели – преступные средства: Документы об оккупационной политикефашистской Германии на территории СССР (1941-1944 гг.) [Текст] / Сост.Г. Ф. Заставенко. – М.: Экономика, 1985.Prestupnyye tseli – prestupnyye sredstva: Dokumenty ob okkupatsionnoy politikefashistskoy Germanii na territorii SSSR (1941–1944 gg.) [Crimnal Goals – CriminalMeans]. (1985). G. F. Zastavenko, Ed. Moscow: Ekonomika. Стафийчук И. П. Комсомол Украины в партизанском движении 1941–1944 гг.:(Полит, работа среди населения оккупированных районов). – М.: Мысль, 1968. –С. 26.Stafiychuk, I. P. (1968). Komsomol Ukrainy v Partizanskom Dvizhenii 1941–1944 gg .:(Politrabota sredi naseleniya okkupirovannykh rayonov), [The Komsomol of Ukarine inthe Partisan Movement 1941 – 1945]. Moscow: Mysl. Титаренко Д. М. Преса Східної України періоду німецько-фашистської окупації якісторичне джерело (1941–1943 pp.): дис. ... к. і. н.: 07.00.06. / Донецький нац. ун-т. –Донецьк, 2002. – С. 45–46.Titarenko, D. (2002). Presa Skhidnoyi Ukrayiny Periodu Nimets'ko-fashists'koyiOkupatsíyi yak Istorychne Dzherelo (1941–1943 rr. [The Press of Eastern Ukraine DuringGerman fascist Occupation as a Historical Source]. Ph.D. dissertation. Donetsk: Donets'kNational University. Толанд Дж. Адольф Гитлер / Дж. Толанд. – Том 1. – М.– Мн.– Калининград: Интердайджест, 1993.Toland, G. (1993). Adolf Hitler. Vol. 1. Moscow; Minsk; Kaliningrad: Inter-Digest. Толанд Дж. Адольф Гитлер / Дж. Толанд. — Том 2. — М.–Мн.–Калининград: Интердайджест, 1993.Toland, G. (1993). Adolf Hitler. Vol. 2. Moscow; Minsk; Kaliningrad: Inter–Digest. Холод О. М. Преса Рейхскомісаріату «Україна» і сучасні медіа: монографія /О. М. Холод. – К.: КНУКіМ, 2016.Kholod, O. (2016). Presa Reykhskomísaríatu “Ukrayina” í Suchasní Medía [The UkraineReichskommissariat Press and Modern Media]. Kyiv: Kyiv National University of Cultureand Art.. Черняков Б. І. Періодична преса на окупованій території України / Б. І. Черняков //Наукові записки Інституту журналістики [Електронне видання]. – Режим доступу:http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1648.Chernyakov, B. Periodychna Presa na Okupovaniy Terytoríyi Ukrayiny [ThePeridical Press on the Occupied Territory]. Naukovi Zapyski Institutu Zhurnalistyky. Retrieved from: http://journlib.univ.kiev.ua/ index.php?act=article&article=1648. Черняков Б. І. Окупаційна преса Рейхскомісаріату Україна / Б. І. Черняков // 3б.праць Науково-дослідного центру періодики Львівської національної бібліотекиімені В. Стефаника. – Л., 2003. — С. 152–159.Chernyakov, B. (2003). Okupatsiyna Presa Reichskomisariatu Ukrayiny [The UkraineReichskommissariat Press During the Occupation Period]. Bulletin of the Research Centerfor Periodicals of Lviv vasyl Stefanyk National Library, 152–159. Шаповал Ю. Г. Изображение и слово в журналистике / Ю. Г. Шаповал. — Львов :Вища школа, 1985.Shapoval, Yu. (1985). Izobrazheniye i Slovo v Zhurnalistike [The Image and Word inJournalism]. Lviv: Vyshcha Shkola. Die Presse im Reichskornmissariat Ukraine. The State Archive of Rivne Oblast. F. Р-22,on. 1 page. 149. 21–27.