Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Регіональна мова.
Статті в журналах з теми "Регіональна мова"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Регіональна мова".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Шеховцова-Бурянова, В. А. "Особливості регіональної ідентичності українців". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 29 (6 липня 2021): 54–58. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.960.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються особливості української регіональної ідентичності. Регіональна ідентичність має коріння в процесах взаємодії, взаємовпливу та часом конфлікту регіональних ідентичностей, котрі утворилися на історичному етапі розвитку, під дією деяких як соціальних, так і економічних, політичних ситуацій, а також були передумовами незвичних геополітичних особливостей України, що і мало вплив на різницю в національному розумінні себе жителями Сходу, Півдня, Центру і Заходу України. Дане розділення сталося через те, що територія України є границею західноєвропейського, східноєвропейського та середземноморського просторів. Регіональний вимір національної ідентичності тісно пов’язаний з особливостями формування регіонального національного складу населення. Однією з регіональних ідентичностей між Заходом та Сходом виступає мова. Вагомим історичним впливом на регіональні відмінності між Західною та Східною Україною характеризується період СРСР, що вплинув на русифікацію та зміну релігійної ідентичності.
Відмінністю Західної від Східної Україна виступає вплив східної і західної культури на формування регіонального менталітету. Регіональні відмінності між західними і східними українцями сформувалися на різній основі, а саме йдеться про індивідуалістичний та колективістській світогляд. Сьогодні для західних українців ідентичність характеризується орієнтацією на державу та служіння її інтересам. У свою чергу, східні українці характеризується критичним ставленням до влади, що нерідко межує з анархізмом, орієнтацією на самоорганізацію в рамках громади.
Однією з відмінностей у регіональній ідентичності Заходу та Сходу є різні релігійні конфесії. На релігійний світогляд вплинули історичні фактори, для Західної України більше притаманний католицизм, у свою чергу, Східна Україна – більш православна.
Відмінністю регіональною ідентичністю між Заходом та Сходом виступає мова. На Західній Україні переважає українська мова. Але на Східній Україні переважно прослідковується російська мова, яка є виявленням таких історичних чинників: русифікації українців, імперської політики царської Росії та політики влади радянського періоду.
2
Вітман, К. М. "Регіональна мова: від етимології до практики мовної політики". Держава і право, Вип. 57 (2012): 489–95.
Знайти повний текст джерела
3
Копилова, О. М. "Британська англійська як мова-еталон для регіональних варіантів англійської мови". Філологічні трактати 6, № 1 (2014): 81–84.
Знайти повний текст джерела
4
Черних, Геннадій. "ДОСЛІДНИЦЬКІ ТРАДИЦІЇ КОГНІТИВНОЇ СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІОЛІНГВІСТИКИ – МОВА ТА ЗНАЧЕННЯ У СОЦІАЛЬНІЙ ВЗАЄМОДІЇ". Public management 21, № 1 (29 травня 2020): 324–35. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-324-335.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто специфіку розвитку дослідницьких традицій когнітивної лінгвістики та соціолінгвістики. Визначено проблеми розу- міння буденної мови на сучасному етапі розвитку науки. Проаналізовано сучасний стан розвитку етнометодологічного підходу, ролі невербальних комунікацій у повсякденному спілкуванні. Обґрунтовано природу со- ціальної дії, особливості функціонування та взаємодії соціальних акто- рів за допомогою символів і значень. Розглянуто моделі комунікаційної взаємодії У. Шрама, Д. Маккуейла, Дж. Груніга, Т. Ханта, Ю. Габермаса, Н. Лумана. Розкрито зміст одного з ключових понять соціолінгвістики – “мовна ситуація”, яке визначається як сукупність форм існування мови (мов, регіональних койне, територіальних і соціальних діалектів). Особливу увагу приділено в сучасній соціолінгвістиці питанню про зв’язок і взаємо- дію мови і культури. Також розглянуто особливості розвитку когнітивної лінгвістики як мовознавчого напряму щодо функціонування мови як різ- новиду когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості — через мовні явища. Доведено основну гіпотезу когнітивної науки, що мисленнєві процеси можна трактувати як процеси оброблення та перетворення ментальних репрезентацій. Наведено ідеї головного прихильника та представника когнітивної соціології — аме- риканського соціолога Аарона Сікурела. Також обґрунтовується зміст праць французького соціолога Ж. Подьоло та концепції соціолінгвістики А. Мейє, Ф. Боаса, Е. Сепіра, В. Матезиуса, Б. Гавранека, Й. Вахека та ін., які зробили значний внесок у виявлення ролі соціальних чинників у розвитку мови та продемонстрували зв’язок мови із соціальними процесами, а також соціаль- ну роль літературної мови.
5
Маймескул, О. А. "Питання генезису французької мови Канади: акадійська мова як історично-регіональний варіант". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 14 (2005): 142–55.
Знайти повний текст джерела
6
Петренко, Є. М. "КОЛОКАЦІЇ З КОМПОНЕНТОМ «РОЗПАЧ» В АНГЛІЙСЬКІЙ, НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ І ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ВІДТВОРЕННЯ ПРИ ПЕРЕКЛАДІ". Nova fìlologìâ, № 83 (10 листопада 2021): 208–12. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-30.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено результати дослідження колокацій з лексичним компонентом зі значенням ‘розпач’ в англійській, німецькій та українській мовах, а також висвітлено деякі особливості їх перекладу крізь призму аналізу внутрішньої форми елементів колокацій. Дослідження було проведене шляхом структурно-функціонального та дистрибутивного аналізу з елементами когнітивного підходу. Фактичний матеріал дослідження було відібрано методом суцільної вибірки з національних лінгвістичних корпусів української, англійської та німецької мов, а саме: «Генеральний регіонально анотований корпус української мови», “British National Corpus”, “Mannheimer Korpus für Deutsche Sprache”. У статті розглядаються як усталені, кодифіковані колокації, що зафіксовані в лексикографічних джерелах, так і типові поєднання слів на основі їх частотності у зазначених вище лінгвістичних корпусах. Термін «колокація» у вітчизняній лінгвістиці представлений відносно недавно, з огляду на що він не закріпився остаточно й іноді трактується досить широко. У цій статті надається його уточнене визначення та критерії відмежування від таких суміжних термінів, як ідіома та фразеологізм. Колокації перебувають у перехідній зоні між лексикою та фразеологією, оскільки вони не мають чіткої метафоризації. У цій статті на основі наявних класифікацій колокацій за різними ознаками було здійснено класифікацію колокацій із компонентом зі значенням ‘розпач’ в англійській, німецькій та українській мовах за їх лексичним складом із зазначенням особливостей їх відтворення мовою перекладу залежно від групи, до якої належить колокація. Оскільки на лексичне значення слова впливає як контекст, так і синтагматичні партнери лексеми, словникові одиниці можуть набувати нових значень чи відтінків значень у мовленні. Саме тому лінгвістичні корпуси виступають плідним матеріалом для аналізу функціонування слів. Корпуси допомагають виявити, яким чином і як часто сполучаються слова. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що навіть деякі частотні колокації є лінгвоспецифічними, що може становити труднощі при їх відтворенні мовою перекладу. Це дозволяє виявити відмінності в сприйнятті навколишнього світу носіями певної мови, а також проливає світло на взаємозв’язок мови і мислення, що є актуальними проблемами у межах антропометричного підходу до аналізу лінгвістичних явищ.
7
Chervinska, Inna, та Andrii Chervinskyi. "РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ ГІРСЬКОЇ ШКОЛИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 20 (30 вересня 2019): 83–88. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.83-88.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті методологічно обґрунтовано та визначено регіональні особливості та освітній потенціал соціокультурного простору гірської школи Карпатського регіону.
Автори розкривають сутність соціокультурного простору як одного зі складників формування простору певного регіону та наголошують, що дефініція «простір» є найбільш придатною до опису феноменів, які мають якісні характеристики протяжності, осмисленості та представництва.
Метою публікації є опис регіональних особливостей соціокультурного простору гірської школи у контексті забезпечення сталого розвитку України.
До провідних завдань дослідження автори відносять:
виокремлення освітніх, соціально-економічних та інших проблем гірських регіонів;
визначення шляхів підвищення ефективності діяльності та якості надання освітніх послуг освітніми закладами гірських регіонів;
підвищення рівня соціокультурної грамотності, формування екологічної свідомості та критичного мислення жителів гірських територій;
розкриття регіональних особливостей соціокультурного простору гірської школи..
Методологія дослідження включає загальнонаукові методи дослідження: порівняння й аналогія, аналіз і синтез, дедукція та індукція, методи абстракції, класифікації, систематизації, історичний метод.
Вказано на розкриття особливостей регіонів України як відносно самостійних одиниць, які склалися на основі та внаслідок взаємодії територіальних і природних умов, спільності історії, культури і мови, демографічних, соціальних та економічних показників.
8
Шведова, М. О. "Корпусні методи дослідження регіональних відмінностей у межах однієї мови (на матеріалі регіональних корпусів української та російської мов)". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філологія", вип. 77 (2017): 33–38.
Знайти повний текст джерела
9
Матвіяс, І. Г. "Регіональна лексика в колишньому східноукраїнському варіанті літературної мови". Мовознавство, № 6 (2014): 24–30.
Знайти повний текст джерела
10
Матвіяс, І. "Регіональні риси в мові творів Павла Грабовського". Українська мова, № 2 (50) (2014): 46–50.
Знайти повний текст джерела
11
Андронов, І. В. "МОВА ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА ТА СУДОВОГО РІШЕННЯ У ЦИВІЛЬНІЙ СПРАВІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 12 (6 травня 2019): 313–20. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v12i0.238.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміст однієї з основоположних засад цивільного судочинства — принципу державної мови судочинства, у зв'язку з прийняттям та набранням чинності цілої низки нормативно-правових актів, які по-новому визначають порядок використання державної мови у процесі відправлення правосуддя, зазнав суттєвої трансформації. Передбачена законом можливість використання регіональних мов у цивільному судочинстві підіймає цілий пласт питань, які потребують як науково-теоретичного аналізу, так і практичного вирішення у судовій практиці.
The table of contents of one of fundamental principles of the civil procedure — principle of official language of process, in connection with an acceptance and entry by virtue of a number of legal acts that newly determine the order of the use of official language in the process of administering law, was exposed to substantial transformation. Statutory possibility of the use of regional languages in the civil procedure lifts the whole layer of questions, that need both theoretical analysis and in a practical decision by judicial practice.
12
Любчич, Д. А. "Регіональні особливості вживання кон"юнктиву в італійській мові". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 15 (2005): 105–9.
Знайти повний текст джерела
13
Горбенко, І. Ф. "Трансформація фразеологізмів у мові регіональних друкованих ЗМІ". Наукові записки Інституту журналістики 42, січень - березень (2011): 103–6.
Знайти повний текст джерела
14
Невара, Л. М. "Імплементація Європейської хартії регіональних мов або мов меншин в українському законодавстві". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 117, (ч. 1) (2013): 133–39.
Знайти повний текст джерела
15
Пономаренко, Л. Г. "Мова регіональних україномовних ЗМІ: етнолінгвістичний аспект (на прикладах "Запорізької правди" та "Запорізької січі")". Держава та регіони. Гуманітарні науки, № 1 (2006): 144–49.
Знайти повний текст джерела
16
Тимофенко, Ю. "Європейська хартія регіональних або міноритарних мов: проблеми імплементації". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 64, ч. 2 (2006): 51–53.
Знайти повний текст джерела
17
Тимофенко, Ю. "Європейська хартія регіональних або міноритарних мов: проблеми імплементації". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 64, ч. 2 (2006): 51–53.
Знайти повний текст джерела
18
Тимофенко, Ю. "Європейська хартія регіональних або міноритарних мов: проблеми імплементації". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 64, ч. 2 (2006): 51–53.
Знайти повний текст джерела
19
Новородовська, Наталія. "РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВНИХ ПРОЦЕСІВ НА ТЕРИТОРІЇ УРСР У 1960-ті – 1980-ті рр." Society Document Communication, № 13 (10 січня 2022): 160–84. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-13-160-184.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості мовних процесів у різних регіонах УРСР. Розкрито основні тенденції русифікації по всій території Радянської України і її наслідки у різних регіонах. Здійснено порівняльний аналіз регіональних особливостей процесів русифікації та їх наслідків. З’ясовано чинники, які вплинули на зміну мовної структури населення Донбасу та створювали сприятливий ґрунт для поширення антиукраїнських настроїв у регіоні. Встановлено головні напрями формування російської мови як головного засобу комунікації на Кримському півострові. Сприятливим ґрунтом для тотальної русифікації стало виселення кримських татар з Криму і масове заселення регіону росіянами. Південні області зазнали аналогічних процесів, щоправда їхній вплив був менш значним у порівнянні із Сходом України чи Кримом. Висвітлено місце української мови на території півострова, а також розкрито тенденції її витіснення з офіційного й побутового ужитку. З’ясовано, що русифікація мала дещо відмінні особливості на Заході України у порівнянні з Південно-Східними регіонами й Кримом. Попри посилений мовно-культурний тиск з боку радянської влади, жителі Заходу зберігали власні мовні традиції. Дещо інша ситуація була у Закарпатті, де партійне керівництво мало на меті штучно збільшити частку росіян та сформувати плацдарм для русифікації регіону. Строкатість етнічного складу області й компактне проживання окремих етнічних груп зумовило збереження мовних традицій серед румунів, угорців та українців. Північним і Центральним областям були притаманні загальні тенденції русифікації: зросійщення міст і закриття україномовних шкіл та збереження української мови у сільській місцевості. Детальний аналіз усіх аспектів радянської мовної політики в різних регіонах дозволив виокремити ключові мовні, культурні, національні й цивілізаційні особливості українського населення на сучасному етапі державотворення.
20
Yankovska, Zh. "Регіональні аспекти української прози доби романтизму". Literature and Culture of Polissya 98, № 14f (18 травня 2020): 121–30. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-121-130.
Повний текст джерелаАнотація:
Перша половина ХІХ століття – час становлення нової української літератури загалом та жанру прози зокрема. У творах цього часу можемо простежити чітку апеляцію до локальної місцевості проживання зображених героїв. Актуалізовано важливість дослідницьких студій в розвитку регіональних напрямків гуманітарної науки, осібно в літературі, що є естетично-художнім відображенням дійсності. Розкрито формування іншоїестетичної системи як потреби нового освоєння й осмислення дійсності в період романтизму, яка, поєднавши елементи різних напрямів (сентименталізм, власне романтизм, реалізм), постала як органічна стильова цілість, заглиблена у культурну традицію народу. Проаналізовано окремі твори літературної прози доби романтизму на предмет її прив’язаності до конкретного регіону та визначено головні ознаки такої ідентифікаціїхудожнього твору в контексті локальної місцевості. Визначено стилістичну близькість прозових творів доби романтизму до народного зразка. Охарактеризовано їх авторський компонент, синтезовану цілісність останнього, що впливає на їх сприйняття. Доведено належність стилю їх описів як від пануючих стилю та напряму в літературі, так і від індивідуального стилю автора. Виокремлено в низці головних критеріїв, на основі яких помітними є асоціації з конкретним регіоном, три: 1) мовна канва твору; 2) описи, чітко прив’язані до конкретної місцевості; 3) детальні, етнографічно точні портрети героїв (антропоекфразиси). Проаналізовано описові фрагменти прозових творів, що містять елемент регіональної прив’язаності до конкретної місцевості: "Вечори на хуторі біля Диканьки" М. Гоголя, асоціювання з Полтавщиною, Г. Квітки-Основ’яненка – із Слобожанщиною, Ганни Барвінок та П. Куліша – із Чернігівщиною, Київщиною. Мовленнєві аспекти художньої прози доби романтизму наразі достатньо досліджені або (в плані регіоналістики) заслуговують на окрему студію. Що ж стосується описів місцевості чи конкретного простору, то вони заслуговують на особливу увагу, тому й стали предметом дослідження у цій статті.
21
Малюга, Наталія Миколаївна. "«Розділяй і володарюй» засобами мови (на прикладі газети «Червоний гірник»)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 13 (15 вересня 2015): 312–20. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v13i0.285.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про дотримання професійних та етичних стандартів представниками регіональних друкованих ЗМІ. Проаналізовано тексти, що містять вербальну агресію, пропагують нетерпимість, нав’язують протистояння, експлуатують ідею «кола своїх», мають дискримінаційний характер. Автор обстоює вимогу достовірності інформації, її неупередженого подання, моральності міркувань журналіста. Запропоновано рекомендації щодо зняття інформаційної напруги в кризові періоди.
22
Маймескул, О. А. "Ендомовні словотвірні процеси при регіональній варіантності мови: la suisse romande". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 8 (2002): 210–16.
Знайти повний текст джерела
23
Маймескул, О. А. "Ендомовні словотвірні процеси при регіональній варіантності мови: la suisse romande". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 8 (2002): 210–16.
Знайти повний текст джерела
24
Маймескул, О. А. "Ендомовні словотвірні процеси при регіональній варіантності мови: la suisse romande". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 8 (2002): 210–16.
Знайти повний текст джерела
25
Маймескул, О. А. "Ендомовні словотвірні процеси при регіональній варіантності мови: la suisse romande". Проблеми семантики слова, речення та тексту, Вип. 8 (2002): 210–16.
Знайти повний текст джерела
26
Ястремська, Тетяна. "Концепт низ: семантика базових слів". Gwary Dziś 14 (10 грудня 2021): 113–37. http://dx.doi.org/10.14746/gd.2021.14.11.
Повний текст джерелаАнотація:
Верх / низ – просторова опозиція, яка не тільки демонструє орієнтацією об’єктів у просторі, уточнює просторову кваліфікацію частини об’єкта, а й окреслює і формує систему координат мовної (resp. діалектної) картини світу. У статті проаналізовано лексико-семантичні особливості одного із полюсів цієї опозиції – концепту низ, який у говорах української мови репрезентують базові слова низ, діл, під (спід). Семантику базових слів досліджено в межах семантичних полів («Рельєф», «Будівля», «Тіло», «Одяг і взуття», «Сінозаготівля», «Соціум» та ін.), а також відповідно до семантичних субкомплексів (‘частина об’єкта’, ‘край, межа’, ‘поверхня’). У дослідженні застосовано ономасіологічну модель опису – від значення до слова. Корпус джерел сформували діалектні й етнографічні тексти, словники, регіональні атласи та записи діалектного мовлення носіїв говорів української мови, а також історичні словники, які документують семантичні зміни в часі.
27
Дзюбишина-Мельник, Н. "Чин "Європейської хартії регіональних або міноритарних мов" та українські реалії". Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки, № 2 (2008): 14–21.
Знайти повний текст джерела
28
Ustimenko, Yevgen Radionovich. "ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА УСПІШНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ:". Epistemological Studies in Philosophy, Social and Political Sciences 2, № 1 (12 липня 2019): 157–62. http://dx.doi.org/10.15421/341917.
Повний текст джерелаАнотація:
Масові акції протесту в Україні (грудень 2013 – лютий 2014 рр.), що тепер вже увійшли в історію під назвами «Євромайдан» або «Революція Гідності», спонукали українську владу та суспільство повернутися до однієї з важливих, на нашу думку, проблем – реформування місцевих органів влади. Зокрема, 1 квітня 2014 року новий Кабінет Міністрів України затвердив розпорядження № № 333-р «Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні», яке дало поштовх процесу під назвою «децентралізація». Тим не менш, і сьогодні значна частина громадян України ставиться до проведення реформ скептично, а в деяких випадках – негативно. Ми вважаємо, що причиною цьому є недостатнє розуміння процесу: мова йде не стільки про звільнення старих чиновників та набір нових, скільки про зміну філософії відносин між органами державної влади і членами територіальних громад. Окрім цього, на нашу думку, негативним фактором для України є спротив окремих регіональних еліт, що не зацікавлені в передачі бодай частини своїх повноважень своїм наступникам, не до кінця продуманий механізм впровадження реформи та низький рівень компетентності нових регіональних лідерів, адже більшість з них має середній або нижче середнього рівень освіти. У статті проаналізовано основні аспекти децентралізації в Україні, досліджено особливості впровадження децентралізації, виявлено основні ризики впровадженню реформи децентралізації, оцінено фактор зовнішнього впливу на процес реформи та досліджено ступінь довіри населення до реформування політичної системи в Україні.
29
Kobirynka, Walina. "Атлас української мови як джерело дослідження української діалектної акцентної системи". Gwary Dziś 12 (15 червня 2020): 143–53. http://dx.doi.org/10.14746/gd.2020.12.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У студії звернено увагу на джерела дослідження української діалектної акцентної системи, зокрема докладніше проаналізовано загальномовний «Атлас української мови». Зʼясовано, що межі поширення акцентуаційних рис представлено на різнотипних картах: регіональних, які відбивають протиставлення акцентуаційних явищ у межах окремих зон; ізоглосних, на яких лініями окреслено межі поширення акцентних одиниць; синтетичній, комплексній, чи так званій зведеній, методом побудови якої є рекартографування – акцентуаційні риси проаналізовано на всьому українському діалектному континуумі. Окрім карт, присвячених акцентній системі української мови, наголошення в «Атласі української мови» зображено також як супровідну рису на фонетичних, морфологічних, лексичних картах. Визначено, що обʼєктом картографування були іменники, прикметники, числівники, займенники та їх граматичні форми; описано ареали функціонування акцентуаційних рис, явищ, які проілюстровані на картах АУМ. Виявлено, що чимало інформації зберігають некартографовані матеріали. Водночас зазначено риси, тенденції, особливості наголошення, про які сигналізують карти АУМ. Зауважено, що АУМ також є надійним джерелом у вивченні явища інтерференції на акцентному рівні; виявленні діалектної основи літературно-нормативного наголошення. Зроблено висновок, що саме за допомогою лінгвогеографічного методу дослідник має змогу отримати новий цінний і переконливий матеріал, який уможливлює не лише окреслити ареали функціонування певного явища, а й доповнити наукові положення, уточнити, змінити чи й зовсім заперечити їх.
30
Бестерс-Дільгер, Ю. "Сильні та слабкі сторони Європейської хартії регіональніх або міноритарних мов: західноєвропейський досвід". Мовознавство, № 1 (2010): 94–99.
Знайти повний текст джерела
31
Gorlo, N. V. "Іредентизм у контексті об’єднавчих етнополітичних рухів: сутність і специфіка". Grani 18, № 7 (22 травня 2015): 57–62. http://dx.doi.org/10.15421/1715136.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей іредентизму, що здійснюється в процесі проведення порівняльного дослідження іредентизму з іншими формами об’єднавчих етнополітичних рухів – уніонізмом і паннаціоналізмом. Іредентизм розглядається як форма уніонізму, тому що спрямовується на об’єднання груп розділеного народу, і як один зі способів реалізації паннаціоналістичних ідей. Історичний огляд зародження іредентизму в Греції і Італії показує, що змістом іредентизму є такий варіант об’єднання розділеного народу, коли його більша частина вже створила національну державу і прагне приєднати інші групи розділеного народу, які перебувають під іноземним пануванням. Специфічною ознакою іредентизму є селективний характер чинників, на основі яких формується стратегія об’єднання розділеного народу: мова, спільні елементи культури або схожі уявлення про спільне минуле. Іредентизм має деструктивний потенціал, оскільки загрожує територіальній цілісності держави, в якій проживає іредента. За цією ознакою іредентизм відрізняється від етнічного уніонізму і паннаціоналізму, які найчастіше декларують об’єднання вже сформованих етнополітичних організмів. Серед способів боротьби з руйнівним впливом іредентизму на політичну стабільність в багатоетнічних державах є відкритий діалог між представниками різних етнічних груп і реалізація виваженої регіональної політики.
32
Роздайбіда, Л. "Досвід реалізації положень Європейської хартії регіональних мов меншин в Україні ( на прикладі Чернігівської області)". Українознавчий альманах, Вип. 8 (2012): 110–14.
Знайти повний текст джерела
33
Шимянова, М. В. "ОРІЄНТАЦІЙНА МЕТАФОРА У ФРАЗЕОЛОГІЇ НОВОЗЕЛАНДСЬКОГО ВАРІАНТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 344–48. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-55.
Повний текст джерелаАнотація:
Фразеологія становить культурно навантажений шар лексики і віддзеркалює знання та уявлення мовців про довкілля та своє буття. Досвід орієнтації у просторі набуває особливого значення для носіїв південних варіантів англійської мови з огляду на демографічні зміни та міграцію з північної до південної півкулі. Саме цим можна пояснити продуктивність фразеологізмів, утворених унаслідок процесів концептуалізації на основі орієнтаційної метафори, у новозеландському національному варіанті англійської мови. Орієнтаційна метафора є внутрішньо систематизованою, слугує важливим інструментом концептуалізації як конкретних, так і абстрактних понять. Продуктивність орієнтаційної метафори у процесах фразеологізації засвідчує ефективність семіотичних засобів, утворених на основі просторових метафор, їх прозорість і комунікативну доцільність, що пояснюється порівняною легкістю декодування втіленої в них інформації. Твердження про те, що концептуальні метафори охоплюють усю сферу людського досвіду і мають значний когнітивний потенціал, наразі підкріплюється численними дослідженнями концептуальної метафори, яка співвідноситься з більшістю сфер людської діяльності. Статтю присвячено аналізу ролі орієнтаційної метафори у процесах формування англомовної картини світу, вербалізованої лекико- фразеологічними засобами новозеландського національного варіанта англійської мови. Матеріал дослідження (200 фразеологізмів) виокремлено зі словників, електронних баз даних, регіональної преси, художніх текстів. Корпус одиниць проаналізовано за допомогою комплексу методів та методик, як-от метод суцільної вибірки та описовий метод, структурно-семантичний метод та компонентний (семний) аналіз, метод фразеологічного опису, метод аналізу словникових дефініцій та зіставний метод, концептуальний аналіз. Результати дослідження підтвердили, що просторові метафори залежать від нашого фізичного і культурного досвіду, а не встановлюються довільно. Метафора – ефективний спосіб пізнання, формування концепту, а також його вербалізації. Метафора має безліч фізичних і соціальних основ, структурує різні сфери людського буття (природа, політика, релігія, масова культура тощо), спрямовує комунікацію та поведінку мовців.
34
Сустрєтов, Анатолій. "ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІСТОРІОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ З ПРОБЛЕМ РЕФОРМ ГРОШОВОГО ОБІГУ М. СПЕРАНСЬКОГО". Society. Document. Communication, № 8 (7 лютого 2020): 265–83. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-8-265-283.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено історіографію ХІХ – ХХІ століть щодо проблематики впровадження реформ грошового обігу М. Сперанським на початку ХІХ ст. Були висвітлені погляди дослідників на роль М. Сперанського та інших діячів (М. Балуг’янського, М. Мордвінова, Д. Гур’єва, Б. Кампенгаузена та ін.), які брали участь у питаннях розробки «Плану фінансів». Установлені також основні причини, які спонукали до реформаторських дій уряду в питаннях обігу грошей та фінансової системи загалом в наявному науковому доробку, оскільки фінансова система знаходилася в системній кризі, яку не вдалося вирішити попереднім державним діячам, що поєдналося із зовнішніми факторами. Проаналізовано рівень висвітлення в літературі процесу реформ, а також фактори, які призвели до невдач з ряду принципових положень реформи (низький рівень реалізації державного майна тощо). В дослідженні йде мова про оцінку в історіографії реформ М. Сперанського, і указано на, переважно, позитивному ставленні до тих норм «Плану фінансів» та заходів, які передбачалися задля їх реалізації, відмінності в поглядах на причини, внаслідок яких реформа зазнала невдачі (автори вказують важку зовнішньополітичну ситуацію через постійні війни, в яких брала участь Російська імперія). У статті встановлено, що протягом ХІХ – ХХІ століть дослідники приділяли значну увагу питанням реформ М. Сперанського. У науковому доробку ця проблематика розглядається в контексті загальних питань історії грошового обігу України, Російської імперії, у рамках висвітлення його біографії та державної діяльності, ряд праць присвячений суто реформам фінансів в 1810-х роках. Здебільшого, про спробу фундаментальної реформи грошового обігу в науковий доробок вносять іноземні автори, концентруючи увагу на загальнодержавних аспектах, не враховуючи регіональні особливості та специфіку впровадження реформи, її впливу на місцях.
35
Довбня, Людмила, та Тамара Товкайло. "ПОСТАТЬ ІВАНА ФРАНКА В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВОЗНАВЧОЇ НАУКИ". Society. Document. Communication, № 10 (9 січня 2021): 240–60. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-240-260.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено внесок І. Франка в історію становлення і розвитку українського мовознавства, здійснено аналіз мовознавчої спадщини великого вченого-енциклопедиста, митця художнього слова Івана Франка на тлі історичного процесу усталення мовних норм. Закцентовано увагу на його боротьбі за становлення, розвиток та нормалізацію української мови, зокрема її лексики, фразеологічного складу та за усталення фонетичного принципу українського правопису.
Аналізуються праці вченого, присвячені розгляду мови як національної самобутності, як елементу художньої творчості, а також окремих компонентів її структури. Наголошується на вивченні дослідником діалектів та лексичних норм української мови, дитячого мовлення, питань загального мовознавства тощо. Визначається персональний внесок І. Франка в історію української лінгвістичної науки.
У сучасному світі Іван Франко заслужено постає перед людством передусім як майстер українського слова, митець у сфері вітчизняного художнього поетичного і прозового письменства. Водночас власне цим не обмежувалася інтелектуальна праця великого Каменяра. Людина енциклопедичних знань і неординарних здібностей, Іван Франко створив вагоме підґрунтя для розвитку й функціонування української мови не лише власною мистецькою, а й науковою діяльністю: його перу належать мовознавчі праці, присвячені українському правопису, відстоюванню багатства української мови на народній основі, дослідженню територіальної специфіки української мови; значну увагу приділяв дослідник дитячому мовленню та питанням філософії мови. З огляду на потребу нормалізації сучасного українського правопису та огранення норм народнорозмовного мовлення з особливою актуальністю постає питання аналізу кращих традицій, що історично склалися в лінгвістичній спадщині світочів нації, до яких перш за все слід віднести Івана Франка.
Попри значний часовий проміжок, що відділяє нас від періоду, коли жив і творив Іван Франко, його напрацювання та ідеї залишаються на часі, з огляду на що варто окреслити внесок науковця в історію становлення та розвитку мовознавчої науки в Україні.
Наукове й духовне коріння національної величі славного сина українського народу І. Франка є безсумнівним. Будучи воістину велетом духу, безсмертний Каменяр залишив по собі неоціненний мистецький скарб для майбутніх дослідників слова. Виходець із народних глибин, він, будучи великим майстром слова, плекав любов до рідної мови, намагався долучитися до її першовитоків, усіляко звеличував, творив і відстоював українське слово, пророчачи йому велике майбутнє. Саме він створив наукове підґрунтя для витворення мовних норм на живій народній основі з урахуванням регіональної розмаїтості, для утвердження у правописі фонетичного принципу. Нині цей принцип є домінантним у сучасній українській орфографії. Послідовники І. Франка вдосконалювали його лексикографічні набутки, лексико-фразеологічні й діалектні вчення. Упродовж тривалого часу в мовознавчих колах велася дискусія з приводу можливості / неможливості розвитку в усталених словосполученнях переносних значень, одначе сучасна лінгвістика на великій кількості прикладів довела правильність Франкових висновків і в цій царині. В аспекті зіставлення ознак фразеологізму і слова сучасні вчені одностайно стверджують, що усталені мовні звороти, як і окремі слова, мають здатність до семантичної трансформації, і ілюструють це великою кількістю прикладів.
Перспективи подальших розвідок вбачаються авторами в опрацюванні та аналізі сучасного мовного матеріалу з опорою на започатковані І. Франком ідеї в різних мовознавчих сферах.
36
Ковальова, Т. "Регулювання мовних відносин у контексті Європейської хартії регіональних або міноритарних мов: європейський досвід і українські проблем". Новий колегіум, № 4 (90) (2017): 21–25.
Знайти повний текст джерела
37
Бестерс-Дільгер, Ю. "Ефективність Європейської хартії регіональних або міноритарних мов як знаряддя захисту мовних прав у слов"янських країнах". Мовознавство, № 5 (2013): 12–18.
Знайти повний текст джерела
38
Бестерс-Дільгер, Ю. "Ефективність Європейської хартії регіональних або міноритарних мов як знаряддя захисту мовних прав у слов"янських країнах". Мовознавство, № 5 (2013): 12–18.
Знайти повний текст джерела
39
Бестерс-Дільгер, Ю. "Ефективність Європейської хартії регіональних або міноритарних мов як знаряддя захисту мовних прав у слов"янських країнах". Мовознавство, № 5 (2013): 12–18.
Знайти повний текст джерела
40
Сівков, І. "Особливості функціонування регіонально детермінованої термінології мови права країн Арабського Магрибу (на матеріалі текстів сімейного законодавства та Закону "Про акти цивільного стану")". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури, вип. 1 (25) (2019): 37–40.
Знайти повний текст джерела
41
Paronikian, A. A. "Аналіз життєспроможності вірменської етнічної спільноти як цілісного". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 6/146 (7 серпня 2017): 28. http://dx.doi.org/10.15421/171780.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автор намагається розкрити специфіку життєспроможності вірменської етнічної спільноти як цілісного соціального організму. До показників життєспроможності етнічних груп відомий дослідник В. Арбєніна відносить декілька факторів, на основі яких автор аналізує вірменську спільноту. Таким чином аналізуються чисельності групи, її питомої ваги в загальній структурі населення держави, особливості освітньої, професійно-кваліфікаційної, галузевої та поселенської структури групи; статус етнічної групи в системі соціальної стратифікації, збереженість культурної самобутності групи, соціальна активність її членів та сформованість групи як сукупного суб’єкта соціального життя. Було встановлено, що протягом останнього сторіччя вірменська етнічна спільнота укріплюється у кількісному відношенні, а її частка серед загальної кількості населення України перманентно зростає. Також виявлено, що дана група представлена переважно міським, освіченим населенням, яке задіяне у багатьох важливих сферах суспільства. З’ясована висока частка визнання вірменської мови в якості рідної, а також її загальна розповсюдженість серед етнічної спільноти. Оцінено вплив загальнодержавних та регіональних громадських організацій, що опікуються культурним життям вірмен, а також оцінено рівень соціальної активності їх членів. Автор приходить до висновку, що за розглянутими показниками вірменську етнічну спільноту можна визнати життєспроможним цілісним соціальним організмом зі значними перспективами до подальшого розвитку.
42
Прокоп, Юлія Віталіївна, Олена Григорівна Трофименко, Анатолій Арнольдович Толокнов та Ярослав Володимирович Дубовой. "КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИКЛАДАННЯ КУРСІВ CS1 І CS2 В УНІВЕРСИТЕТАХ СВІТУ ТА УКРАЇНИ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 18–30. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.1.2021.229502.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена пошуку способів покращення успішності при вивченні базових дисциплін з програмування на 1-му і 2-му курсах навчання бакалаврату при підготовці ІТ фахівців. Досліджено навчальні плани підготовки здобувачів вищої освіти у галузі 12 Інформаційні технології в українських вишах. Розглянуто змістове наповнення дисциплін «Алгоритмізація та програмування», «Алгоритми та структури даних», «Об’єктно-орієнтоване програмування» та аналогічних курсів CS1 і CS2 у західних вишах. З’ясовано, що ці курси є фундаментальними у підготовці якісних фахівців ІТ галузі, а тому важливо залучати передовий світовий досвід та найкращі підходи у викладанні для гнучкого корегування навчальних програм дисциплін, враховуючи сучасні вимоги до фахівців на ринку ІТ праці. Порівняння підходів до викладання зазначених курсів в українських вишах та за кордоном виявило певні розбіжності підходів до вибору мови програмування, що використовується у цих курсах, а також відмінності змістового наповнення, які не повною мірою пояснюються регіональною специфікою ринку ІТ праці і можуть сигналізувати про необхідність вдосконалення робочих програм. Результати дослідження дадуть змогу більш виважено і ґрунтовно підходити до змістового формування зазначених навчальних дисциплін з програмування, вибору підходів до мотивації здобувачів вищої освіти до навчання.
43
Пащенко, М. О. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАХИСТУ ПРИРОДНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ: СТАН ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 175–80. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).344.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу особливостей правового регулювання захисту природних прав людини через виокремлення внутрішньодержавного та міжнародно-правового регулювання. Охарактеризовано правове регулювання правозахисних відносин, визначено перспективи вдосконалення українського законодавства у сфері захисту природних прав людини. Досліджено основні міжнародно-правові та внутрішньодержавні нормативно-правові акти, що регулюють особливості захисту природних прав людини. Проаналізовано проблемні питання, пов’язані з необхідністю захисту природних прав людини у сучасних умовах. З’ясовано особливості правозахисних відносин, що полягають у виникненні на підставі права людини на захист, передбачають юридичний зв’язок сторін, забезпечені можливістю державного примусу. Особливості правового регулювання захисту природних прав розкрито через особливості суспільних відносин, у межах яких воно здійснюється; закономірностей, що характеризують правове регулювання.
Мова йде про набуття людиною права на правовий захист її природних прав як юридично можливого і гарантованого варіанту поведінки за наявності перешкод їх реалізації та закріплення та покладення юридичних обов’язків, у т.ч. і застосування заходів державного вплив за порушення захисту природних прав людини. З огляду на це виокремлено етапи регулювання впливу на поведінку суб’єктів: міжнародне та внутрішньодержавне визнання права на правовий захист; визначення правового захисту; визначення підстав виникнення, зміни і припинення правозахисних відносин.
Особлива увага приділена з’ясуванню форм впливу міжнародних правозахисних норм, що регулюють природні права людини, та принципів їх впливу на внутрішньодержавне право. В якості основних міжнародно-правових актів регулювання правозахисної діяльності досліджено Статут ООН, Загальну декларацію прав і свобод людини та міжнародний білль про права людини. З’ясовано значення конвенцій ООН, актів регіональних, міжнародних організацій. Виокремлено особливості внутрішньодержавного правового регулювання захисту природних прав людини.
44
МАНДЗІЙ, Христина, та Маріанна ДІЛАЙ. "ОСОБЛИВОСТІ ПОБУДОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ АНГЛІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПАРАЛЕЛЬНОГО КОРПУСУ ІТ-ТЕКСТІВ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 120–27. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано актуальність створення англійсько-українського паралельного корпусу текстів сфери інформаційних технологій та окреслено перспективи його використання передусім у перекладацьких і мовознавчих студіях. Особливу увагу приділено опису основних етапів побудови паралельного корпусу, зокрема збору даних, вичитці й унормуванню текстів, вилученню нетекстової інформації, трансформуванню текстів у файли необхідного формату, завантаженню корпусу в корпусний менеджер і текстовий аналізатор «Sketch Engine», додаванню метатекстової розмітки, наданню індивідуального доступу користувачам. Хоч в українській корпусній лінгвістиці вже наявні деякі корпуси (Український національний лінгвістичний корпус (УНЛК), Генеральний регіонально анотований корпус української мови (ГРАК) тощо), нестача порівняльних корпусів, зокрема англійсько-українських, усе ж відчутна. З огляду на потужність і швидкість розвитку в наші дні сфери ІТ і на труднощі перекладу ІТ-текстів, зокрема їх термінів, актуально створити англійсько-український паралельний корпус саме для текстів сфери інформаційних технологій. Основну цінність англійсько-українського паралельного корпусу ІТ-текстів убачаємо в тому, що він може бути джерелом великої кількості перекладацьких рішень, що дасть змогу полегшити процес перекладу ІТ-текстів, покращити їх якість, уникнути стихійності перекладів. Показано також, як побудований корпус текстів можна застосувати для здійснення мовознавчих досліджень ІТ-дискурсу та дійти обґрунтованих висновків стосовно вживання в ньому мовних одиниць, визначення особливостей ІТ-термінології, аналізу структурних моделей і способів перекладу термінів, стосовно виокремлення особливостей стилю тексів сфери ІТ з опертям на реальні контексти і статистичні параметри.
45
Холоденко, Василь. "ДІЯЛЬНІСТЬ АРХЕОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕДИЦІЙ НАУКОВИХ УСТАНОВ НА СТОРІНКАХ ВИДАННЯ ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ (1945-1991)". Society. Document. Communication, № 10 (9 січня 2021): 182–215. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-182-215.
Повний текст джерелаАнотація:
Періодичні видання виходять через певні проміжки часу, мають заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом, мають однакову назву. Особливо цікаві для істориків, зокрема краєзнавців, регіональні видання. Такі видання містять низку різноманітної інформації. У статті мова йде про діяльність Інституту археології Національної академії наук України. Цей заклад є основною науковою установою щодо археологічних експедицій. Установа перебуває в структурі Національної академії наук України, що здійснює науково-дослідницьку діяльність у галузі вивчення археології та давньої історії України. Інститут археології входить до складу Відділення історії, філософії та права Національної академії наук України.
Мета статті – проаналізувати публікації 1945-1991 рр., виокремити тексти, що засвідчують діяльність археологічних експедицій наукових установ.
У статті для вивчення історії та розвитку видань Переяславщини використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення тематичного навантаження періодичних видань. У процесі дослідження застосовано такі методи: метод аналізу та синтезу – на етапі членування текстів періодичного видання Переяславщини та групування їх за певними ознаками; метод квантитативного аналізу – задля визначення частотності використання рубрик і їх різноманітних форм на газетних шпальтах.
Зроблено висновок, що упродовж аналізованого періоду діяльність археологічних експедицій наукових установ висвітлювала газета Переяславщини з такими назвами: «Прапор Переяслав-Хмельницького», «Зоря комунізму» та «Комуністична праця». Усього нами зафіксовано одинадцять публікацій. Здебільшого їх авторами були працівники музеїв та члени експедиції, зрідка автори не зазначали свої посади. Стало відомо, що з кінця 1950-х років археологічне дослідження міста продовжила спільна експедиція Інституту археології АН УРСР та Переяслав-Хмельницького історичного музею. Найбільш визначним відкриттям були розкопки кам’яних воріт з надбрамною церквою Федора – так званих «єпископських». Унікальною була знахідка цивільної кам’яної споруди – єпископського палацу, розкопаного в 1962-1963 роках на вулиці Радянській, 26.
46
СТЕЧИШИН, АЛЛА, та БОРИС КІНДЮК. "Основні напрями правотворчої діяльності Костя Левицького". Право України, № 2019/06 (2019): 157. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-06-157.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні напрями правотворчої діяльності відомого українського політичного діяча, вченого, доктора права, голови Союзу Українських Адвокатів Польщі, першого Прем’єр-міністра Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Костя Левицького (1859–1941 рр.). Метою статті є дослідження основних напрямів правотворчої діяльності К. Левицького. Розгляд наукових праць, монографій, книг, статей, брошур дає змогу систематизувати наявні матеріали та виокремити такі напрями: історія держави і права; австрійське цивільно-процесуальне законодавство; правове забезпечення економічної діяльності; підготовка німецько-українського правничого словника; захист прав української мови в Австро-Угорщині та Польщі; історія політичних і правових учень; правовий статус адвокатури у довоєнній Польщі. Дослідження К. Леви цького з історії держави і права присвячені вивченню збірника давньоруського права – “Руської Правди”. Вчений розглядає історію введення до наукового обігу цієї пам’ятки права, знайденої у 1738 р. В. Татіщевим у Літописі Новгородському та виданої у 1767 р. професором А. Шлецером. Австрійське цивільно-процесуальне законодавство потрапило у коло інтересів К. Левицького з низки причин. По-перше, Кодекс мав складну структуру, частини документа приймалися у різні часи, при цьому цивільні правовідносини та пов’язані з ними спори займали провідне місце у судовій практиці, що обумовлено розвитком капіталізму на українських землях. По-друге, Австрійський цивільно-процесуальний кодекс був виданий німецькою мовою і його перекладів українською у той історичний період не існувало. Правове забезпечення економічної діяльності населення Галичини розглядалося у багатьох працях К. Левицького, написаних протягом 30-ти років. Їхньою темою були питання введення нових грошей, шпихлірів та крамниць, господарських спілок, кредитових товариств, порядку отримання ренти, страхових компаній. Учений проводив дослідження цього питання протягом двох історичних етапів: 1) в умовах правової системи Австро-Угорської імперії; 2) польського періоду, коли перебував у Львові в еміграції та займався банківською й адвокатською діяльністю. Питання правничої термінології мали виняткове значення для українського населення через необхідність звернення до вищих органів державної влади Австро-Угорщини, регіональних структур з управління Галичиною та австрійських судів. Цьому питанню К. Левицький присвятив низку статей, виданих у різні історичні періоди, першою з яких стала праця “В справі нашої правничої термінології” 1889 р., де було надано тлумачення найбільш вживаних німецьких юридичних термінів. Захистом української мови К. Левицький займався постійно на всіх етапах свого творчого життя, це був один із пріоритетних напрямів його наукових досліджень. Так, праця “Про права рускої мови” 1896 р. містила, крім текстів, ще й витяги з нормативно-правових актів, які роз’яснювали галицьким українцям їхні права щодо вживання української мови у державних органах, установах, судах. Історія політичних і правових учень була об’єктом наукових розробок ученого, у яких він досліджував процес виникнення та розвитку української держави та права на різних етапах становлення України. Розгляд наукових праць К. Левицького показав наявність широкого спектру досліджень у сфері юриспруденції, до якого, зокрема, входили питання історії держави і права, правове регулювання економічної діяльності, захист української мови, статус адвокатури, підготовка німецько-українського словника та історії політичних і правових учень. Як важливий засіб захисту прав українців К. Левицький використовував адвокатську діяльність шляхом створення адвокатського об’єднання – Союзу Українських Адвокатів, підготовки рекомендацій дій захисту у проведенні політичних процесів, а також порадників для молодих українських юристів.
47
Burlakov, S. "ІНТЕРНЕТ–ЗМІ В УКРАЇНІ: АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ". Juridical science 1, № 5(107) (3 квітня 2020): 60–67. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Існування в сучасному інформаційному середовищі зумовлює безперешкодний доступ до інформаційних ресурсів, зокрема мережі Інтернет. Всесвітня інформаційна мережа Інтернет об’єднує в собі велику кількість регіональних мереж і, одночасно, мільйони комп’ютерів з будь-якого куточка планети, з метою, зокрема, широкого доступу до інформаційних ресурсів усього світу, а тому мережа Інтернет має неабияку перевагу у порівнянні з іншими джерелами інформації. На сьогодні Інтернет – це не лише загальнодоступний спосіб спілкування та обміну інформацією, а також один із найпопулярніших видів мас-медіа у світі, зокрема і в нашій країні. Глобалізаційні процеси у світі, інформатизація суспільства, запровадження новітніх інформаційних технологій зумовлюють пріоритетність та суспільне визнання важливості інформаційних правовідносин. Як один з видів мас-медіа в Україні мережа Інтернет може бути джерелом поширення неправдивої інформації суб’єктами цих правовідносин, що є важливою проблемою на сьогодні. Зазначене підкреслює важливість дослідження проблеми правового регулювання Інтернет-ЗМІ в Україні. Зроблено висновок, що сьогодні в Україні відбувається активний розвиток глобальної мережі Інтернет, втім правове регулювання цієї сфери, зокрема діяльності Інтернет-медіа, потребує законодавчого переосмислення та вдосконалення. Адже, із урахуванням стану інформатизації суспільства, стрімкого розвитку інформаційних правовідносин, одним із важливих завдань національного законодавця сьогодні є нормативне врегулювання питання діяльності Інтернет-ЗМІ. Прийняття відповідних нормативно-правових актів врегулювало б процедуру притягнення Інтернет - ЗМІ до відповідальності за поширення неправдивої або сфальсифікованої інформації. В цьому контексті мова йде про підготовку проєкту закону про Інтернет–ЗМІ, який, перш за все, вирішить питання правового статусу таких засобів масової інформації, їх діяльності, відповідальності, способів їх легалізації. В зазначеному контексті, необхідно зважати на норми та принципи ст. 34 Конституції України, що гарантують свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію на власний вибір, для того щоб нормативне врегулювання діяльності Інтернет–ЗМІ не було розцінене як спроба держави контролювати свободу слова та свободу засобів масової інформації.
48
Демиденко, Г. Г., та Г. М. Ковальова. "ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З КОМПОНЕНТОМ «СИН» В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІНГВОКУЛЬТУРНІЙ ТРАДИЦІЇ". Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", № 1 (17 вересня 2021): 69–74. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2021-1-9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано лінгвокультурні параметри фразеологізмів української мови з компонентом «син». Досліджено семантичні особливості сталих висловів, пов’язаних із традиційними сімейними цінностями, у контексті їх соціальної рефлексії. Внутрішня форма дібраних для розгляду фразем постає як культурно детермінований образ, що виражає не тільки знання й уявлення представників мовного колективу про родинні зв’язки, стосунки між батьками і дітьми, але й демонструє їх оцінку. Звернено увагу на те, що такі узвичаєні, загальновідомі витлумачення поняття «син» продиктовані національно зумовленими уявленнями про роль чоловіка і жінки в родині й суспільстві. Символічне навантаження й емоційний зміст аналізованих виразів, їхня репрезентація життєвих реалій, буденних і філософсько-повчальних прототипових ситуацій дає підстави зробити висновок: батьки та родина є втіленням генетичного коріння людини, її зв’язку з різними поколіннями. Прикметною рисою дібраних для мовного аналізу фразем є виразні семантико-експресивні нашарування, яскраві оцінні характеристики, які демонструють засудження, схвалення або відсутність чітко виражених характеристик, зумовлених соціально закоріненою оцінкою особи, здебільшого її поведінки, інтелектуальних якостей, моральних рис, соціальних інтеракцій, зовнішності тощо. Помічено деяку амбівалентність у значенні виразів із компонентом «син», що полягає в різноплановості вживання фразеологізму (як у лайливому, фамільярному, загалом негативному контексті, так і для вираження доброзичливого, позитивного ставлення, захоплення). З’ясовано специфіку експресивно-стилістичного забарвлення фразеологізмів, зокрема через зіставлення загальномовних і регіональних лінгвоодиниць. Прокоментовано семантику, внутрішню форму й компонентний склад ареальних мовних зворотів, зважаючи на сферу побутування, ціннісні орієнтації, світоглядні уявлення, морально-виховні якості тощо. Розглянуті сталі вирази поєднують універсальне й ідіоетнічне відображення дійсності, фіксують територіальні лінгвоментальні риси українців.
49
Scherbina, Viktor. "Завдання бізнес-освіти у контексті побудови миру та справедливості". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 48, № 2 (1 листопада 2021): 10–16. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.48.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто завдання бізнес освіти в контексті виконання 16-ої цілі сталого розвитку. Автор розмірковує над тим, яку роль сучасна бізнес-освіта відіграє у суспільних змінах, скерованих на досягнення миру, справедливості та сильних послуг. Роль бізнес-освіти є особливою, адже вона формує суб’єктів підприємницької діяльності, які значно впливають на соціальні процеси. Автор виділяє два виміри, в яких має формуватися бізнес-освіта відносно цілей сталого розвитку – безпосереднього та опосередковано впливу. У першому вимірі виділяються такі елементи бізнес-освіти, як розвиток знань з програм виконання цілей сталого розвитку на національному рівні; розвиток правосвідомості слухача, знання ним Конституції та законів країни; розвиток знань та навичок реалізації програм соціальної відповідальності; формування свідомої установки на толерантний діалог як засіб вирішення конфліктів; формування нетерпимості до корупційної поведінки. У другому вимірі - розвиток екологічної свідомості, набуття знань у галузях природознавства, які є дотичними технологіям, на яких побудовано найбільш розповсюджені бізнес-процеси в країні; розвиток навичок до соціального мислення; розвиток здатності до критичного мислення; оволодіння знаннями про специфіку засад ведення бізнес-діяльності в різних країнах, обумовлених їх національно-культурними та релігійно-світоглядними особливостями; вивчення іноземної мови; формування навичок деконфліктінгу, конфліктологічного аналізу, навичок цілеспрямованого створення на засадах інклюзивності гуманістичної корпоративної культури; ознайомлення з роботою регіональних та національних бізнес-асоціацій, торгових палат, громадських організацій. Особливим чинником є формування у процесі бізнес-освіти прогресистського мислення та формування установки на технологічні інновації як основи розвитку бізнесу. Ключову роль у досягненні миру і сталого розвитку, на думку автора, відіграє захист прав людини як однієї з цінностей бізнес-діяльності.
50
Ястремська, Тетяна. "Формальна і семантична структури дериватів y говорах української мови: проблема кореляції". Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae 65, № 1 (8 грудня 2021): 209–30. http://dx.doi.org/10.1556/060.2020.00017.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено проблему кореляції формальної і семантичної структур дериватів. Дослідження здійснено на прикладі прикметників, дериватів із коренем -гор- (-гір-, -гур-), які входять до складу словотвірного гнізда з вершиною гора ‘гора’, ‘верхня частина’ і репрезентують семантичну опозицію ‘верx’ ↔ ‘низ’.Корпус прикметників із коренем -гор- (-гір-, -гур-) формує понад 60 одиниць, які описують орієнтацію об’єктів у просторі, окреслюють просторову кваліфікацію об’єкта та моделюють си-стему координат мовної (а радше діалектної) картини світу. Детально проаналізовано семантику прикметників першого та другого ступенів деривації (гíрний / гóрний, горáвий, горúстий, горíшний, гірськúй, гóряний, горíський тощо); префіксально-суфіксальних форм (згíрний, згірнúстий, загíрний, нагíрний, пагористий та ін.) та композитів (крутогóрий, плоскогíрний, простогíрний тощо). Семан-тичну структуру прикметників проаналізовано в межах двох семантичних субкомплексів, а саме: ‘верхня / нижня частина об’єкта’ та ‘верхня / нижня межа’. Значення прикметників структурова-но єрархічно. Усі значення (компоненти семантичної структури) ілюструють приклади, засвідчені в говірках української мови. Зафіксовані значення представляють різні аспекти життя українців.Проаналізовані мовні одиниці відтворюють діалектні особливості, зокрема семантичні, харак-терні для говорів південно-західного наріччя української мови. Джерелами дослідження слугували історичні та регіональні словники (Є. Желехівський, С. Недільський, П. Білецький-Носенко, Д. Яворницький, Б. Грінченко та ін.), а також діалектні тексти та лінгвістичні атласи. Семантичні зміни, виявлені на підставі аналізу історичних джерел і пам’яток української мови від ХІ ст., зафік-совано на різних історичних етапах. Це дало змогу не тільки окреслити особливості діалектної кар-тини світу діалектоносіїв, відмінності у їхньому світогляді, знаннях та колективному досвіді, а й репрезентувати особливості діалектної номінації, деривації та семантики.Діалектні відомості подано в семи порівняльних таблицях, які фіксують деривацію та семантику аналізованих лексем, а також семантичні зміни прикметників гíрськúй / гóрський, горíшний. Задоку-ментовано найдавніші фіксації дериватів від ХІ ст. та семантичну еволюцію слів. Аналіз формальних і семантичних структур дериватів підтвердив, що семантика базового слова є основою для форму-вання семантики дериватів.This paper deals with the problem of correlation between the formal and semantic structure of derivatives. The paper suggests examples of derivative of the root -гор- (-гір-, -гур-) and represents the semantic opposition ‘top’ ↔ ‘bottom’ – fragments of the derivative clusters of the base words of the opposition гора ‘mountain’, ‘top’.The corpus of adjectives with the root -гор- (-гір-, -гур-) amounts to more than 60 units. It describes the orientation of objects in the space as well as identifies the spatial qualification of an object and models the coordinate system of the linguistic (resp. dialectal) worldview. The author scrutinizes the semantics of the adjectives: unprefixed derivatives of the 1st and 2nd degrees of derivation (гíрний / гóрний, горáвий, горúстий, горíшний, гірськúй, гóряний, горíський, etc.); prefixal-suffixal formations (згíрний, згірнúстий, загíрний, нагíрний, пагористий, etc.), and compounds (крутогóрий, плоскогíрний, простогíрний, etc.). The semantic structure of adjectives is analyzed within two semantic subcomplexes: ‘the top of the object’ and ‘high / low limit’. The subcomplexes unite the meanings of the adjectives, which are structured hierarchically. All meanings (components of the semantic structure) are illustrated by examples of dialectal speech. These meanings represent different aspects of the Ukrainians’ life.The analysed units represent semantic and typical features for the south-western dialects of the Ukrainian language. The sources of the study are historical and regional dictionaries (by Ye. Zhelekhivskyi, S. Nedilskyi, P. Biletskyi-Nosenko, D. Yavornytskyi, B. Hrinchenko, etc.) and texts as well as linguistic atlases. Semantic changes, as based on the analysis of historical sources and manuscripts of the Ukrainian language from the 11th century, were recorded at different historical stages. It is possible to identify the specific features of the perception of the world and differences in the worldview of dialect speakers, their knowledge, and collective experience, and represent the specific features of dialect nomination, derivation, and semantics.The dialectal data provided in the 7 comparative tables of the lexeme’s derivation and semantics, and what is more, semantic changes of the adjectives гíрськúй / гóрський and горíшний. The oldest fixations of derivatives from the 11th century and the semantic evolution of the words are documented. The analysis of the formal and semantic structures of derivatives proved that the semantics of the base word is the basis for the formation of the semantics of derivatives.