Добірка наукової літератури з теми "Реалізація цінних паперів"

Мета статті полягає в тому, щоб системно аналізуючи норми чинного законодавства, а також позиції вчених адміністративного права та економіки, розкрити пруденційний нагляд як інструмент адміністративно-правового регулювання фондових бірж в Україні. У статті розкрито, що пруденційний нагляд як інструмент адміністративно-правового регулювання фондових бірж в Україні – це спеціальний адміністративно-правовий нагляд суб’єкта публічної адміністрації (Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку) за учасниками фондового ринку, що регулярно здійснюється шляхом перевірки дотримання нормативно-правових вимог та нормативів з формуванням та реалізацією подальшого плану покращення діяльності та стабільності фондових бірж. Наголошено, що сучасна система депозитарного обліку цінних паперів в Україні трансформується від документальної до бездокументальної. Високий рівень централізації дозволяє виконувати покладені на неї функції шляхом матеріалізації системної облікової інформації про бездокументарні (дематеріалізовані) цінні папери, які є абстрактним сигналом про наявність у його власника певних майнових та інших прав. Система депозитарного обліку цінних паперів – це сукупність інформації, записів про емісійні цінні папери із зазначенням типу, номінальної вартості, кількості, емітентів, власників цінних паперів. Набуття, обмеження і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. З’ясовано, що рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 01.12.2015 № 2021 було затверджено Положення про нагляд за дотриманням пруденційних нормативів професійними учасниками фондового ринку, що визначає порядок здійснення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку нагляду за дотриманням професійними учасниками фондового ринку у своїй діяльності вимог щодо пруденційних нормативів, установлених нормативно-правовим актом Комісії, який встановлює перелік, порядок розрахунку та нормативні значення пруденційних показників, що застосовуються для вимірювання та оцінки ризиків професійної діяльності на фондовому ринку.

Розвиток міжнародного співробітництва та євроінтеграційні процеси вимагають реформування законодавства України у сфері застави майнових прав, зокрема цінних паперів, де заставодавцем є майновий поручитель. Розвиток заставних відносин зумовлюється багатоманітністю положень, закріплених у національному законодавстві, та відсутністю єдиної правозастосовної практики виконання майновим поручителем взятих на себе зобов’язань. Водночас необхідно зазначити, що майновий поручитель може бути суб’єктом заставних правовідносин, і при цьому правове регулювання застави цінних паперів майновим поручителем по своїй суті не має особливостей у правовому регулюванні порівняно з іншими суб’єктними складами та характеризується істотною кількістю нормативно-правових актів, що зумовлено особливістю цінних паперів як предмета заставних правовідносин. Встановлено, що майновий поручитель бере на себе зобов’язання погасити борг замість основного боржника в межах вартості того майна, яке передається ним в іпотеку чи заставу, а тому заблокування бездокументарних цінних паперів призводить до проблем звернення стягнення та реалізації заставного майна. Зроблено висновок про необхідність обмеження надання майновими поручителями наступних застав бездокументарних цінних паперів. Проаналізовано проблеми, що можуть виникнути під час передачі у заставу майновим поручителем бездокументарних цінних паперів, а тому пропонується внести зміни до чинного законодавства України з метою захисту прав суб’єктів заставних правовідносин, а саме передбачити, що у разі передачі майновим поручителем у заставу корпоративних прав, зокрема, але не виключно акцій акціонерного товариства, іншої особи, що визнана банкрутом, встановлення факту неналежного виконання майновим поручителем своїх обов’язків як учасника (засновника) особи заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна заставодавця в порядку черговості, передбаченої законодавством України, або за домовленістю з майновим поручителем здійснити заміну предмета застави, якщо інше не передбачено договором застави.

Інститут примусового викупу цінних паперів міноритарних акціонерів за вимогою особи (групи осіб), яка володіє домінуючим контрольним пакетом акцій, є новим для теорії та практики вітчизняного корпоративного права. У законодавстві інших країн світу та правовій доктрині інститут публічної пропозиції є механізмом, що гарантує акціонерам дотримання їхніх прав у процесі перерозподілу корпоративного контролю і поглинання та забезпечує баланс приватних і публічних інтересів в акціонерному товаристві. Він характерний для виходу публічної компанії з публічного ринку цінних паперів. Метою статті є аналіз історії виникнення та становлення інституту публічної пропозиції в окремих країнах світу, механізму його впровадження у вітчизняне законодавство, практики правозастосування та визначення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання порядку реалізації права на публічну пропозицію, механізму формування справедливої ринкової ціни викупу. Встановлено, що регулювання інституту публічної пропозиції тісно пов’язане з поняттям корпоративного контролю. Досліджено дві основні моделі регулювання процедури публічної пропозиції – британську та американську. Право здійснювати примусовий викуп акцій в інших акціонерів товариства (squeeze-out) розглядається у нерозривному зв’язку з наданням кореспондуючого права міноритарним акціонерам вимагати від контролюючого акціонера викупу в них акцій за справедливою ціною (sell-out). Автори доходять висновку, що вітчизняна модель правового регулювання процедури примусового продажу акцій (squeeze-out) заснована на британській (європейській) моделі регулювання публічної пропозиції. Напрямами її вдосконалення є скасування норми про право ретроспективного застосування процедури squeezeout, забезпечення механізму формування справедливої ринкової ціни викупу, зокрема, шляхом впровадження права зворотної вимоги міноритарія, інвестора за ціною публічної вимоги, відкритого аукціону з викупу міноритарного пакета акцій, спеціальних вимог до оцінювачів, а також механізму оцінки ринкової вартості акції. Впровадженню процедур squeeze-out та sell-out має передувати створення в Україні публічного (біржового) ринку акцій. Запропоновано визначати публічну безвідкличну пропозицію (оферту) одностороннім правочином, а публічну вимогу – ненормативним правовим актом індивідуальної дії.

Стаття розвиває ідею про корпоративний пай (частку) як оборотоздатний символ, що посвідчує корпоративні права, є субститутом корпоративного вкладу, об’єктом речових прав і повинен обліковуватися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (Єдиний державний реєстр) або у депозитарній системі (якщо корпоративний пай є акцією), виконує інвестиційну, ідентифікаційну, колегіальну, мобільну та облікову функції. Автор виходить із того, що наявний стан правового регулювання речових відносин, які виникають щодо корпоративних паїв (часток), є незадовільним і пропонує впровадження до законодавства низки норм, які покликані забезпечити перетворення корпоративних паїв (часток), неоформлених як цінні папери (тобто таких, що не є акцією), на повноцінний об’єкт речових прав, що представляє в обороті корпоративні права щодо певного суб’єкта господарювання. Відстоюється позиція про те, що облік усіх речових прав на корпоративні паї (частки) має здійснюватися у Єдиному державному реєстрі. Речові права не обмежуються правом власності. Отже, автор аргументує визнання права господарського відання, довірчої власності та користування (оренди) на корпоративні паї (частки), неоформлені як цінні папери. Відповідно, зроблено висновок про необхідність законодавчого врегулювання договору управління корпоративним паєм (часткою), що неоформлений як цінний папір, та договору оренди корпоративного паю. Автор обґрунтовує необхідність реєстрації в Єдиному державному реєстрі таких обтяжень речових прав на корпоративні паї (частки), неоформлені як цінні папери, як застава, податкова застава, а також за судовим рішенням – заборона відчуження та арешт; аргументує необхідність забезпечення відкритого доступу до відомостей Єдиного державного реєстру про корпоративні паї (частки), неоформлені як цінні папери, права на них та обтяження таких прав. У статті зроблено висновок про необхідність максимального прискорення вчинення правочинів щодо корпоративних паїв (часток), неоформлених як цінні папери, з впровадженням модельного договору купівлі-продажу таких корпоративних паїв (часток) і здійсненням державної реєстрації виникнення права власності, інших зазначених вище речових прав та їх обтяжень, що виникають на підставі договору, на підставі спільної заяви сторін договору з одночасним забезпеченням ефективної реалізації переважних прав інших учасників на придбання корпоративного паю (частки) при його продажу шляхом залучення до процедури реалізації цих прав державного реєстратора.

У статті розглядаються умови ефективної реалізації інфляційного таргетування, серед яких основними є плаваючий режим валютного курсу та збалансованість державних фінансів. Аналізуються чинники, що впливають на волатильність курсу гривні та причини розбалансування державного бюджету. Наголошується на тому, що дефіцит держбюджету в країні на сучасному етапі економічного розвитку є великим, а одне з основних джерел його погашення – випуск державних цінних паперів несе в собі курсові та цінові ризики. Проведена оцінка обсягів державного боргу України і показано, що він перевищує рівень гранично допустимого. Для збалансування державного бюджету запропоновано дотримуватися фіскальних правил.

Статтю присвячено формуванню нефінансових показників господарської діяльності підприємств на принципах збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Досліджено етапи формування нефінансових показників господарської діяльності підприємств в контексті збалансованості економічної, соціальної та екологічної складових бізнесу. Узагальнено міжнародну практику використання нефінансових показників як невід’ємної частини звітності підприємства. Запропоновано визначення потенціалу корисності такої звітної інформації, зокрема через вартісну оцінку: економічної вигоди – матеріально-грошових надходжень, одержаних в результаті операцій підприємницького характеру; соціально-економічної вигоди – економічної вигоди, оцінка якої враховує як прямі надходження активів, так і задокументовану оцінку впливу операції на збільшення економічної вигоди за результатами реалізації соціальних програм; соціальноекономічного ефекту – нематеріальної соціально-економічної вигоди, одержаної суб’єктами господарювання через оцінку попередження та зменшення втрат (або збільшення доходів). Проаналізовано нефінансові показники у Звітах про управління (які оприлюднюються вітчизняними емітентами цінних паперів з 2019-го року), їх відповідність міжнародній практиці розкриття таких даних в інтегрованій звітності юридичних осіб.Узагальнюючи практику використання нефінансових параметрів емітентами цінних паперів України (які підприємства включають до Звіту про управління), така нефінансова інформація в роботі структурована за рівнями споживачів: мегарівень – інформація, призначена для суб’єктів підприємницької діяльності на міжнародних ринках; макрорівень – інформація, призначена для державного управління та контролю; мезорівень – інформація, призначена для постачальників, покупців, споживачів, кредиторів; макрорівень – інформація, призначена для власників, менеджерів, службовців, партнерів. Проведена в роботі систематизація переліку нефінансових показників за галузевою приналежністю підприємств (на основі ідентичності операційної діяльності), визначення на державному рівні варіативності вибору з урахуванням організаційно-економічної структури підприємства дозволили проаналізувати показники фінансових результатів, реалізацію соціальної підтримки та екологічної безпеки відповідно до бізнеспрограм досліджуваних підприємств. Обґрунтовано критерії "корисності", серед яких чільне місце належить об’єктивній оцінці розвитку бізнесу, організації бізнес-моделі та стратегії корпоративного управління в довгостроковій перспективі, задоволенню потреб інвесторів (власників, працівників, партнерів та інших зацікавлених сторін) у розумінні звітної інформації про продуктивність виробничих ресурсів, а також ефективному зв’язку між динамікою економічних викликів та внутрішніми та зовнішніми ризиками ділової діяльності. Запропоновано методичні аспекти підготовки нефінансових показників для підприємств з урахуванням сучасних викликів на світових ринках, а саме: на умовах дотримання принципу підготовки якісної нефінансової звітної інформації; на основі вибору ключових напрямків господарської діяльності як об’єктів щодо визначення нефінансових показників.

Мета. Визначення прибутку та рентабельності від реалізації товарів зі стебелтехнічних конопель після технологій вирощування та переробки зеленцевого збирання тазбирання після повної стиглості на насіння.Методика. При дослідженнях використовували методику, яка ґрунтується навикористанні науково обґрунтованих норм продуктивності з урахуванням природних,економічних і технологічних особливостей культури за якими розраховується економічнаефективність.Результати. Встановлено, що основні показники витрат при зеленцевій технологіївирощування технічних конопель становлять 17217,65 грн. та перевищують витратитехнології збирання в стадії повної стиглості на насіння – 15792,52 грн. Це пов’язано зтим, що зеленцева технологія дає можливість отримання цінного довгого волокнотекстильного спрямування, що потребує додаткових витрат на вирощування. Але,виходячи з розрахунків прибутку та рентабельності від реалізації товарів з технічнихконопель за цими технологіями, товари після технології зеленцевого збиранняконкурентоспроможніші – 48723,55 грн/га і 188,65 % ніж товари після технологіївирощування до повної стиглості – 14321,22 грн/га і 60,45 %. Більш цінне волокнотехнічних конопель після зеленцевої технології на вітчизняному та світовому ринку черезсвої споживні характеристики: низький показник лінійної щільності – 0,67-0,82 текс,високій показник міцності – 20,3-26,5 даН, воно може використовуватися для одержаннякотоніну, целюлози, цінних паперів, тонкої пряжі і трикотажних виробів. Наукова новизна. Вперше визначена економічна ефективність, яка уможливлюєодержання волокна зі стебел технічних конопель зеленцевої технології високої якості,придатного для отримання товарів широкого спектра застосування. Доказананедостатня економічна ефективність товарів зі стебел технічних конопель післятехнології на одержання насіння, за якою отримується волокно низької якості.Практична значимість. Проведені розрахунки економічної ефективності товарів зістебел технічних конопель двох технологій дадуть можливість українським переробникамв повному обсязі оцінити ресурсні витрати на отримання цих товарів та визначитиприбутки від їх реалізації.

У статті обґрунтовано, що з метою покращення екологічного стану земель існує потреба пошуку новітніх фінансових інструментів для забезпечення заходів з проведення рекультивації земель. Проаналізовано теоретичне підґрунтя рекультивації порушених земель на основі законодавчих актів України. Доведено необхідність формування умов відтворення та охорони рекультивованих земель із застосуванням краудінвестінгу як нового фінансово-економічного інструменту. Визначено найбільш поширене змістовне наповнення понятійно-категорійного терміну краудінвестінгу. Встановлено головні аргументи, що дозволяють скористатися краудінвестінговою платформою: для інвестора – низький поріг входження для реалізації бізнес-проекту та отримання майбутніх зисків (акції, активи, бонуси, частка прибутку від запровадженого проекту, в тому числі виторг відкуплених цінних паперів створеної компанії прямо на краудінвестінговому майданчику); для стартапера – при нестачі стартового капіталу можливість отримати фінансування із набагато нижчим відсотком та швидше, ніж в банку, при чому без наявності кредитної історії. На основі використання цифрових технологій представлено організаційний процес укладання угоди про надання послуг щодо залучення інвестицій з краудінвестінговою платформою між учасниками краудінвестингу, а також договору інвестування між безпосереднім інвестором та юридичною чи фізичною особою, яка залучає засоби, у формі прийняття оферти (її акцепту). Подано порівняльну візуалізацію краудінвестінгу з облігаціями і фондової біржею. Здійснено ретроспективний аналіз появи краудінвестінгу у США та проаналізовано умови для становлення і розвитку краудінвестінгу в Україні. Встановлено, що поєднання електронних можливостей, інформаційних та фінансових технологій дає змогу зацікавити суспільство та залучити широку онлайн-громадськість до використання краудінвестінгових платформ з метою проведення рекультивації порушених земель, що матимуть більший рівень капіталізації земель завдяки можливості повернення їх до господарської діяльності. Визначено особливу актуальність потреби рекультивації земель для поліських регіонів з покращенням екологічного стану лісових угідь, порушених внаслідок несанкціонованого видобування бурштину. Доведено, що при розробці механізмів щодо охорони та відтворення земельних ресурсів у руслі кореспондування Цілей сталого розвитку, краудівестінг варто застосовувати з метою залучення та мобілізації ресурсів, які зосереджуються на краудплатформі, а також зацікавленості значної кількості стейкхолдерів для вирішення проблемних питань стосовно рекультивації порушених земель та визначення екологоекономічного напряму стратегування земельних відносин на перспективу.

Рефінансування комерційних банків є одним із інструментів грошовокредитної політики, який базується на функції центрального банку як “кредитора останньої інстанції”. Його сутність на мікрорівні полягає у підтримці ліквідності банків, а на макрорівні – у розширенні грошової маси в економіці країни. У більшості випадків рефінансування здійснюється під заставу облігацій внутрішньої державної позики. Як відомо, цей вид цінних паперів вважається найбільш високоліквідним заставним майном. Це дає гарантію Центральному банку в поверненні рефінансованих коштів, зокрема у разі віднесення банку-позичальника до категорії неплатоспроможних. Зазначене є особливо актуальним, зважаючи на кризові процеси, які останнім часом відбуваються в Україні та призводять до збитковості банківських установ. Протягом 2014–2018 рр. Національний банк України (НБУ) ініціював подання 115 судових позовів з метою повернення неплатоспроможними банками заборгованості за договорами рефінансування. Загальна сума позовних вимог становить 37 млрд грн. Майже за половиною справ вже є ухвалені та спрямовані на виконання рішення суду. Утім, деякі законодавчі протиріччя щодо процедури реалізації заставного майна за договорами рефінансування (у випадку віднесення банку до категорії неплатоспроможних) значно ускладнюють відповідний процес, призводять до повторного (за новими обставинами) розгляду справ і затя гують повернення раніше наданих коштів. Це, як наслідок, завдає негативного впливу на стан і розмір золотовалютних резервів НБУ. Аналіз різних аспектів реалізації грошово-кредитної політики держави, зокрема й особливостей рефінансування комерційних банків, став об’єктом уваги значної кількості як вітчизняних, так і зарубіжних учених. Проте сьогодні все ще залишаються окремі проблеми, зокрема щодо пріоритетності застосування норм різних законодавчих актів у процедурних питаннях повернення таких коштів у випадку віднесення банку-позичальника до категорії неплатоспроможних. Це актуалізує необхідність подальшого наукового пошуку у відповідному напрямі. Метою статті є усунення законодавчих протиріч у процедурних питаннях повернення коштів у випадку віднесення банку-позичальника до категорії неплатоспроможних. Методологічну основу дослідження становили сучасні методи пізнання: формально-логічний, аналітико-синтетичний, логіко-юридичний та ін. За допомогою формально-логічного методу здійснено аналіз судової практики, а також нормативно-правових актів, які регулюють відносини, що пов’язані з рефінансуванням банків і виконанням неплатоспроможним банком власних зобов’язань перед кредиторами. Логіко-юридичний метод дав змогу виявити неузгодженості чинного законодавства України у досліджуваній сфері та обґрунтувати пропозиції щодо їх усунення. Під час аналізу автори дійшли висновку, що суди у спорах із питань виконання неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та (або) запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов’язань перед кредиторами, повинні враховувати пріоритетність норм Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

В статті розглянута сутність інвестиційного потенціалу страхового сектора країни та визначені джерела його формування. Зазначено повільні темпи нарощування загальних активів вітчизняних страхових компаній та залучених ними страхових премій, що обмежує можливості реалізації інвестиційної діяльності. На основі дослідження основних показників страхової діяльності в Україні у 2013-2020 рр. відзначено, що компанії зі страхування життя здійснюють більш активний вплив на процеси нарощування інвестиційного потенціалу страхового сектора за рахунок залучених премій та сформованих страхових резервів. Дослідження структури інвестиційного портфеля вітчизняних страховиків виявило зростання їх інтересу до вкладень у державні цінні папери. Запропоновано заходи щодо прискорення процесів нарощування інвестиційного потенціалу страхового сектора країни. Серед них: більш активний розвиток довгострокових видів страхування, зменшення обсягів перестрахування, розробка ефективних інвестиційних стратегій із застосуванням механізмів обмеження ризиків. На рівні держави пропонується впровадження заходів інституційного, економічного та організаційно-правового характеру, що будуть сприяти розвитку накопичувальних видів страхування, більш активному залученню роботодавців і працівників до механізмів страхування життя. Важливими є й заходи для розширення інвестиційних можливостей страховиків щодо вибору об’єктів вкладень, зокрема й за кордоном.

У сучасних умовах розвиток ринку цінних паперів виступає каталізатором зростання національної економіки, адже діяльність фінансових інститутів зумовлює перерозподіл фінансових ресурсів та створює умови для стимулювання інвестицій. Особливого значення набуває побудова системи взаємозв’язків між фінансовими інститутами в процесі реалізації їх функцій, що визначає ефективність функціонування ринку цінних паперів. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30924

Процедуру продажу акцій "squeeze-out" впроваджено в українське законодавство у 2017 році. Подія була зумовлена імплементацією Директиви 2004/25/ ЄС Європейського Парламенту та Ради в рамках виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Проте, не зважаючи на головну мету реалізації "squeeze-out", а саме- забезпечення інтересів і мажоритарних, і міноритарних акціонерів, досі не вирішеними залишаються питання встановлення ціни акцій та законності процедури. Потребує узагальнення як практика Європейського суду з прав людини, так і національних господарських судів щодо реалізації процедури "squeeze-out". Визначаючи переваги та недоліки механізму, необхідно виділити наступне. Аргументи на користь "squeeze-out" були наведені Winter Group при розробці Директиви 2004/25/EC про поглинання [1].

Осіпова Ю. В. Програмна реалізація автоматизації здійснення торгових операцій на біржі цінних паперів : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 122 "Комп'ютерні науки" / наук. керівник К. С. Решевська. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 58 с.
UA : Робота викладена на 58 сторінках друкованого тексту, містить 1 таблицю, 3 рисунки, 17 джерел. Об’єкт дослідження – процеси біржової торгівлі на ринку фінансів і цінних паперів. Мета роботи: дослідження методів розробки та реалізація програмного продукту (торгового радника) засобами Python. Методи дослідження – аналітичний, порівняльний. Торгівля на біржі фінансів і цінних паперів в Україні набрала величезної популярності за останні роки. Це пов'язане зі зростанням можливостей обробки і розповсюдження фінансової інформації, завдяки чому фінансова торгівля стала більш досяжною для фізичних і юридичних осіб. В умовах зростання обсягів операцій, збільшення кількості гравців, скорочення часу розповсюдження інформації і здійснення угод, надзвичайно зростає попит на автоматизовані технології технічного аналізу стану ринку, які дозволяють проводити поглиблений аналіз ринкових показників, контролювати і мінімізувати торговельні ризики, забезпечуючи зменшення фінансових втрат. В роботі викладені: а) основні поняття фондового ринку. Розглянуті форми, стилі і методи біржової торгівлі; б) аналіз існуючих торгових платформ та біржових торгівельних роботів; в) програмна реалізація торгового робота засобами Рython.
EN : The work is presented on 58 pages of printed text, 1 table, 3 figures, 17 references. The object of study is the processes of stock exchange trading in the financial and securities markets. The aim of the study is study methods of development and implementation of software (trading advisor) by Python tools. The methods of research are analytical, comparative. Trading on the stock exchange of finance and securities in Ukraine has gained enormous popularity in recent years. This is due to the increased ability to process and disseminate financial information, making financial trading more accessible to individuals and businesses. As operations grow, the number of players increases, the dissemination of information and the execution of transactions, the demand for automated market analysis technologies that allow for an in-depth analysis of market indicators, control and minimize trade risks while reducing financial losses is growing. The work outlines: a) basic concepts of the stock market. Forms, styles and methods of exchange trading are considered; b) analysis of existing trading platforms and stock trading robots; c) Python software implementation of trading robot.