Добірка наукової літератури з теми "Реагенти технологічні"

У наступний час об'єми світового промислового виробництва по переробці нафти збільшуються з кожним роком. Промислова обробка нафти полягає в її знесолюванні та зневодненні. При обробці нафти методом кавітації промивні води поступово збагачуються іонами хлору. Їх присутність зумовлює утворення хлоридної кислоти в подальших технологічних стадіях термічної обробки нафти. Пари знижують продуктивність виходу нафтопродуктів, порушують режим роботи нафтопереробних установок, знижують калорійність і якість нафтових палив, викликають корозію апаратури нафтопереробних установок. Мета роботи: очистка промивних вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів. Задачі роботи: визначити основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та провести оптимізацію його стадій. У роботі методом потенціометрії визначали вміст хлорид-іонів у періодично відібраних пробах вод. Контроль вмісту іонів срібла у розчині після осадження проводили на атомно-абсорбційному спектрофотометрі. Ідентифікацію сполук осаду після осадження здійснювали рентгенографічним методом. Морфологічні особливості поверхні осаду вивчені по методу електронно-зондового мікроаналізу. Виміри кислотності води проводили вимірювальним пристроєм – мілівольтметром. Для очищення промивних вод нафти від хлорид-іонів до норм технологічного процесу запропоновано хімічний реагентний метод осадження. За реагент-осаджувач вибрано арґентум нітрат , оптимальна кількість якого вибрана на підставі експериментальних даних. Визначені основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та оптимізовані його стадії: кількість реагенту-осаджувача по відношенню до кількості хлорид-іонів, що містяться, на стадії осадження; час кип'ятіння суспензії ; об'ємні співвідношення промивної води, що декантується, і осаду на стадії їх розділення; кількість лугу , необхідного для обробки розчину, що залишився після декантації, з осадом арґентум хлориду ; об'ємні співвідношення лужного розчину, що декантується, і осаду, що утворився, на стадії їх розділення; об'єми води, необхідної для промивання осаду; об'єми концентрованої азотної кислоти на стадії розчинення отриманого осаду. Розглянутий в роботі процес очищення вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів, що включає хімічне осадження хлорид-іонів аргентум нітратом з наступною регенерацією реагента-осаджувача, може бути використаний на підприємствах газонафтодобуваючої і нафтопереробної промисловостей.

Наведені результати дослідження роботи технологічної схеми сульфування алкилбензолів газоподібним сірчаним ангідридом. На підставі аналізу роботи установки та опрацьованих літературних даних розроблені сульфуратори об’ємного типу для отримання сульфонолу НП-3. Отримані результати експериментальних досліджень, дозволяють змоделювати промислову установку для газорідинних процесів, зокрема для процесу сульфування. Зроблена спроба довести, що використання апаратів з барботерами, для вводу газового реагенту для екзотермічної реакції сульфування в системі газ-рідина є ресурсновитратним та громіздким в апаратурному оформленні.

Вирішення проблем водозабезпечення та охорони вод в рамках водних екосистем є актуальним питанням сьогодення. В роботі вирішено важливу науково-технічну проблему розробки високоефективних методів водопідготовки та очищення стічних вод від забруднень, що дозволяє створити маловідходні технології демінералізації. Нанофільтраційні технології водопідготовки дозволяють отримувати високоякісну питну воду та технологічну воду з необхідними показниками. Концентрати, які утворюються при нанофільтраційному очищенні високомінералізованих природних та шахтних вод, характеризуються підвищеним вмістом іонів жорсткості і сульфатів. Ефективного очищення води від сульфатів можна досягти при застосуванні синтезованого алюмінату натрію та вапна. Ступінь пом’якшення та очищення концентратів від сульфатів залежить від дози вапна та алюмінату натрію, співвідношення реагентів, реакції середовища. Ефективність вилучення сульфатів з води зростає з підвищенням дози вапна при постійній дозі коагулянту та з підвищенням дози гідроксоалюмінату натрію при постійній дозі вапна. Перевищення дози вапна на 20 % більше від стехіометричного співвідношення є недоречним, оскільки призводить до незначного підвищення ефективності вилучених сульфатів з води. Ефективність вилучення сульфатів за постійних доз вапна зростає з підвищенням дози коагулянту до 20–60 % від стехіометричної кількості сульфатів. При доведенні рН середовища до 7–8 за допомогою вуглекислого газу досягнуто підвищення ефективності вилучення іонів жорсткості та сульфатів. При знесоленні високомінералізованих вод при оптимальній дозі реагентів концентрація сульфатів знизилась до 69–89 мг/дм3 та іонів жорсткості – до 0.44–1.15 мг-екв/дм3. В роботі були розраховані рівняння регресії для залежності залишкових концентрацій сульфатів і іонів жорсткості у воді в залежності від дози вапна і алюмінату натрію.

У статті викладено експериментальний матеріал з дослідження сиропридатності молока корів української чор-но-рябої молочної породи з різними генотипами капа-казеїну. Виділення геномної ДНК з індивідуальних зразків біологічного матеріалу, відібраного від піддослідних корів, здійснювали за допомогою комерційного набору реагентів «ДНК-сорб В» виробництва фірми AmpliSens. Біологічною сировиною слугували зразки волосся з цибулинами. Поліморфізм маркерних генів визначали методом ПЛР-ПДРФ. Оцінку сиропридатності молока за сичужною, бродильною та сичужно-бродильною пробами виконували згідно з вимогами ДСТУ 7357:2013 ДСТУ 7357:2013, активну кислотність молока в процесі скисання враховували портативним вимірювальним приладом рH-метром марки testo 206-рН1. За результатами попередніх дослі-джень установлено, що найактивнішим в напрямі зростання виходу сиру кисломолочного, особливо за підвищеного вміс-ту в молоці соматичних клітин та зниження тривалості утворення молочних згустків виявився сичужний фермент тваринного походження вітчизняного виробництва «Сичуг теляти». У цілому ж молоко усіх груп виявилось придатним для виготовлення сиру кисломолочного, так як час, витрачений на коагуляцію білків під дією експериментального сичуж-ного ферменту, не перевершував діючі вимоги нормативної документації (40 хв). За цих умов спостерігали вірогідне пришвидшення утворення казеїнових згустків у зразках продукту корів із генотипом ВВ на 1,6 хв або 10,7 % щодо тварин із генотипом АА і скорочення тривалості часу його зсідання – на 1,2 хв або 8,2 % проти особин із генотипом АВ. У рам-ках візуального визначення стану молока корів усіх груп за класами якості одержаних білкових згустків відмічено, що за результатами сичужної проби їм притаманна щільна структура, легкість до віддавання сироватки та відсутність ви-димих порожнеч. За бродильною і сичужно-бродильною пробами молоко корів із генотипом АА відповідало ІІ класу сироп-ридатності за задовільної оцінки якості, тоді як молоко корів із генотипами АВ та ВВ належало до І класу сиропридат-ності з оцінкою добре. Концентрація вільних іонів гідрогену в молоці впродовж доби після доїння істотним чином не впли-вала на здатність білкових згустків до згортання. Зі збільшенням часу скисання при кімнатній температурі молоко незначно втрачало первинні властивості. Отже, молоко корів із різними генотипами за локусом капа-казеїну є придат-ним для виготовлення різних видів молочних продуктів, у тому числі й сиру кисломолочного. Водночас, найкращі техно-логічні властивості притаманні молоку корів із генотипами АВ і ВВ.

Метою роботи була розробка методики визначення кількісного вмісту суми флавоноїдів настойки нагідок методом високоефективної тонкошарової хроматографії (ВЕТШХ), що характеризується специфічністю, експресністю і економічністю. Матеріали і методи. Дослідження було проведене методом ВЕТШХ в автоматичній системі виробництва CAMAG (Швейцарія) на базі навчально-наукової тренінгової лабораторії хіміко-технологічних досліджень НФаУ (Харків, Україна). Результати обробляли за допомогою програмного забезпечення visionCats, CAMAG. Як стандартний зразок (СЗ) використовували рутин, як об’єкти дослідження використовували три зразки настойки нагідок вітчизняних виробників. Результати й обговорення. При розробці методики були обрані оптимальні умови визначення, що включали: визначення характерних профілів піків настойки нагідок в обраній рухомій фазі за різних довжин хвиль і вибір СЗ для перерахунку, оптимізацію етапів підготовки проби випробуваного і СЗ, етапів дериватизації і детекції; визначення способу розрахунку і розробку формули розрахунку. Так, визначення вмісту суми флавоноїдів проводилось після розділення речовин в обраній рухомій фазі і дериватизації реагентом алюмінію хлориду за довжини хвилі 408 нм. Для розрахунку був обраний метод калібрувального графіка за площею піків. Згідно із розробленою ВЕТШХ-методикою, вміст суми флавоноїдів у перерахунку на рутин у зразках настойки нагідок склав: для зразка 1 – 0,26±0,02%; для зразка 2 – 0,14±0,01%; для зразка 3 – 0,26±0,02%. Висновки. Розроблена методика може застосовуватися як специфічний, зручний і економічно вигідний експрес-метод визначення флавоноїдів настойки нагідок.

У статті проведена оцінка ефективності використання різних технологічних прийо- мів очищення дренажних вод полігонів твердих побутових відходів (ТПВ), зокрема, запро- понований спосіб активізації реагентного методу очищення із застосуванням розчину коагулянту сульфату алюмінію, підданого активації шляхом магнітної обробки та елек- трокоагуляції. Така технологія дозволить інтенсифікувати процес очищення дренажних вод, знизити дози сульфату алюмінію без погіршення якості очищення стічних вод, зни- зити експлуатаційні витрати та собівартість очищення дренажних вод. Для досягнення мети в ході досліджень вивчений хімічний склад фільтрату полігонів ТПВ на різних етапах експлуатації полігону з урахуванням якісних особливостей філь- трату залежно від його віку. Основна увага приділена оптимізації параметрів реагентного очищення стічних вод полігонів ТПВ, вивчена кінетика та виявлені закономірності процесу коагуляції у разі активації розчину коагулянту сульфату алюмінію. При цьому були вивчені такі основні питання, як: – зміна структурно-механічної гідратації гідроксиду алюмінію під час обробки стіч- них вод полігонів твердих побутових відходів активованим розчином коагулянту сульфату алюмінію; – вплив активованого розчину коагулянту на зміну сил зчеплення контактного сере- довища; – вплив активованого розчину коагулянту на гідравлічну крупність суспензії, що коа- гулюється. У роботі доведено високу ефективність використання реагентного методу (в комбіна- ції з біологічним очищенням) для фільтраційних вод, характерних для стадії метаногенезу, детально описаний хімізм процесу та механізм зміни структурно-механічної гідратації гідроксиду алюмінію під час обробки стічних вод. Слід зазначити, що запропонована тех- нологія має низку особливостей, зокрема, протягом активації розчину реагенту відбува- ється накладення магнітного поля, внаслідок чого відбувається зміна структури розчину і утворення додаткових центрів коагуляції. Порівняно з іншими відомими технологіями, що мають стадію реагентного очищення, це дозволить інтенсифікувати процес коагуляції та знизити розрахункову дозу коагулянту на 25–30% без погіршення якості очищення.

Визначено властивості гранульованого доменного шлаку «АрселорМіттал Кривий Ріг», що зумовлюють його сорбційну активність. У складі фракцій шлаку ідентифіковані мінерали: окерманіт Ca2MgSi2O7, геленіт Ca2Al(Al,Si)2O7, ранкініт Ca3Si2O7, псевдоволластоніт CaSiO3, мервініт Ca3MgSi2O8, мікроклін КAlSi3O8, кальцит CaCO3, ольдгаміт CaS з вмістом алюмосилікатів кальцію і магнію > 50 %. Деякі фази знаходяться в аморфному сорбційно-активному стані. Показана доцільність активації водою протягом 1 доби, в результаті якої на поверхні утворюються і дисоціюють гідроксильні і гідрофільні силанольні групи з формуванням негативного заряду поверхні шлакових частинок, що характерно для алюмосилікатів Са і Mg, а також мінералів кальциту і ольдгаміту. Форма ізотерми адсорбції свідчить про утворення полімолекулярних шарів органічного барвника метиленового синього (МС), що збільшує ефективність шлакового сорбенту. Величина адсорбції МС не менш 2 мг/г. Показано відсутність десорбції МС з шлаку, що забезпечує безпеку як захоронення відпрацьованого сорбенту, так і його утилізації в якості наповнювача будівельних матеріалів. Доведено радіаційну безпеку шлаку. Питома ефективна активність фракцій шлаку не перевищує 370 Бк/кг, що дозволяє його використання в якості технічних матеріалів без обмежень. Запропоновано технологічну схему адсорбційної очистки стічних вод підприємств органічного синтезу і текстильної промисловості, що містять органічні барвники, за допомогою шлакового сорбенту.Стадії технологічного процесу: надходження шлаку з відвалу, аналіз мінерального складу шлаку, водна активація шлаку, статична сорбція барвників в відстійнику, подальша утилізація шлаку і надходження очищених вод в первинне виробництво. Технологія передбачає видалення органічних барвників із стічних вод і їх повторне використання, що забезпечує замкнутість циклу оборотного водоспоживання, відсутність витрат хімічних реагентів на активацію шлакового сорбенту, поліпшення екологічної ситуації в місцях розташування шлакових відвалів за рахунок використання шлаків в якості сорбентів.

Мета. Визначити оптимальний метод отримання мікроцелюлози з трести технічної коноплі та льону. Результати. Останніми роками дослідження матеріалів, отриманих з відновлюваних природних джерел, помітно зросли. Прикладами таких матеріалів є композити на основі желатину, декстрину, полілактиду, пектину та казеїну. Як наслідок, постійно вдосконалюються знання щодо функціональних характеристик нові матеріалів та сфери застосування таких природних полімерів. Покращення властивостей композитів можна досягнути одержанням біокомпозиційних матеріалів армуванням природними волокнами. Відомі дослідження, присвячені розробці таких матеріалів, зокрема можливість формування кополімеру казеїну та метилцелюлози і одержання плівок. Відповідно, метою нашої роботи стала розробка методики отримання біорозкладнихмікроволокон. Для досягнення мети було поставлено такі завдання: отримати мікроцелюлозуз трести технічної коноплі, дослідити структуру та хімічний склад. У роботі було визначено методику отримання мікроцелюлози з рослинної сировини. Визначено оптимальний вміст хімічних реагентів та режими обробки. Вихід целюлози становив: 30% -для волокон технічної коноплі, далі «целюлоза-1» ; 35% - льон-довгунець (волокно льняне, довге з трести довгого мочіння), далі «целюлоза-2»; та 40% - волокон конопляних з трести росяного мочіння весняного періоду збирання, далі «целюлоза-3». Встановлено, що EDS не є оптимальною методикою перевірки хімічного складу. Доцільно проводити додатковий аналіз органічних сполук методом інфрачервоної спектроскопії FTIR. Дослідження хімічного складу показало, що зразки мікроцелюлози не містять в своєму складі жодних шкідливих для навколишнього середовища компонентів та важких металів. Відповідно наповнювач є екобезпечним і може застосовуватися для виробництва біокомпозитів, наприклад, для виробництва харчової тари. В подальшому заплановано дослідження механічних та технологічних властивостей целюлози із трести волокон коноплі та льону.

Аміак та його солі належать до шкідливих речовин. Стічні води, що містять іони амонію, підлягають обов’язковому очищенню. До поширених методів утилізації таких стічних вод відносять методи біологічної нітрифікації та сорбційні методи. Проте, зазначені способи не завжди мають економічну та екологічну доцільність. Досить простим методом є видалення іонів амонію у вигляді нерозчинного магнійамонійфосфату. Але його використання обмежується невизначеністю технологічних параметрів процесу. Метою роботи було визначення оптимальних умов кристалізації магнійамонійфосфату у водних розчинах. Досліджена можливість вилучення іонів амонію зі стічних вод шляхом осадження в розчині важкорозчинного магнійамонійфосфату. Визначено вплив різних факторів на процеси осадження магнійамонійфосфату. Визначено, що найефективніше утворення магнійамонійфосфату відбувається в інтервалі рН = 8-9. Встановлено найбільш оптимальне значення температури з технологічної точки зору. Проаналізовано вплив концентрацій оксиду магнію та фосфорної кислоти на процес вилучення іонів амонію у вигляді осаду магнійамонійфосфату. Визначено діапазон початкових концентрацій іонів амонію, в яких спостерігається найбільша ефективність методу. Проаналізовано властивості осаду, який формується в різних умовах. Показано, що найбільш перспективним може бути використання даного методу для попереднього видалення іонів амонію перед іонообмінною очисткою з метою збільшення фази між регенераціями.

У роботі пропонується метод очищення води на коксохімічних підприємствах із використанням ефективних коагулянтів і флокулянтів для доведення якості оборотної води для повторного використання в системі. Експериментальні дослідження проводились на Харківському коксохімічному заводі. Пропонується використовувати один із способів підготовки води видалення завислих речовин – метод коагуляції шляхом оброблення сучасними ефективними коагулянтами і флокулянтами. У результаті проведених досліджень встановлено, що застосування сульфату алюмінію мало ефективно, його доза становить 130 мг/дм3. Існуюче оброблення води на заводі коагулянтами неефективне і суттєво знижує рН води. Результати досліджень показують доцільність використання коагулянтів Pro-AQUA-18 у дозі 50 мг/дм3 та флокулянтів Extraflock у дозі 2-6 мг/дм3 та Besfloc – у дозі 2-4 мг/дм3 окремо та разом з сірчанокислою алюмінієм для очищення води. У роботі було виявлено, що використання катіонних флокулянтів при обробці води показало високу ефективність (80-90 %) у фенольних стічних водах та високе видалення завислих речовин порівняно з аніонними та іонними флокулянтами. Загалом, результати досліджень вказують на високу ефективність використання коагулянтів Pro-AQUA-18 та флокулянтів Extraflock, Besfloc при самостійному використанні та спільно з сульфатом алюмінію. Аналіз результатів експериментів показав, що реагентна обробка води шляхом застосування органічних флокулянтів (у дозі 2-4 мг/дм3) для освітлення досліджуваної води не призводить до вторинного забруднення води та зменшує кількість завислих речовин у циркулююча вода (50-100 мг/дм3), що дозволяє інтенсифікувати процес очищення води на коксохімічних заводах. У технологічній схемі очищення фенольних вод розчин флокулянта рекомендується дозувати за допомогою станції подготовки реагенту.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності буріння свердловин в умовах ДДз за рахунок розробки та впровадження нових рецептур ГББР на основі синергетичних сумішей компонентів. На підставі теоретичного аналізу результатів пошукових експериментальних досліджень обґрунтовано гуматно-біополімерну синергетичну композицію як основу бурових розчинів без вмісту твердої фази. Розроблено базову рецептуру, досліджено технологічні властивості, вивчено вплив температури, лужності середовища та концентрації солей на властивості ГББР. На основі базової рецептури розроблено і досліджено мінералізований, вапняний та силікатний типи безглинистих ГББР. Вивчено вплив хімічних реагентів вітчизняного виробництва у композиції із зарубіжними реагентами на технологічні властивості ГББР. Досліджено вплив бактерицидних добавок на ферментативну стійкість мінералізованого і вапняного ГББР і визначено ефективність їх застосування. Промислові впровадження рецептур безглинистих ГББР підтвердили їх ефективність при бурінні свердловин на родовищах ДДз.
Диссертация посвящена повышению эффективности бурения скважин в условиях Днепровско-Донецкой впадины (ДДв) за счет разработки и внедрения новых рецептур гуматно-биопблимерного бурового раствора (ГББР). На основе анализа горно-геологических условий и опыта бурения скважин на месторождениях ДДв сформулированы направления совершенствования рецептур буровых растворов: повышение ингибирующих свойств для обеспечения устойчивости стенок скважины; снижение содержания твердой (глинистой) фазы; повышение термо- и солестойкости; снижение затрат на химическую обработку. В качестве объекта исследования выбрана система биополимерного бурового раствора с низким содержанием твердой фазы. Изучен механизм образования синергетической композиции на основе гуматов, линейных и разветвленных полимеров, который подтвержден лабораторными исследованиями технологических свойств композиции и методом инфракрасной спектроскопии. Установлено совместное растворение биополимера, полимера с линейной структурой и гуматов образуют комплекс, который обеспечивает: повышение устойчивости биополимеров к термо- и механодеструкции, а также влиянию щелочной среды (pH больше 12); повышение устойчивости гуматов и системы в целом к высоким концентрациям солей щелочных и щелочноземельных металлов. На основе синергетической композиции химических реагентов разработаны базовые рецептуры буровых растворов с низким содержанием твердой фазы для различных горно-геологических условий бурения скважин: пресный ГББР, который обеспечивает необходимые технологические свойства для бурения скважин в условиях ДДв, термо- и солестойкосгь, стойкость к механодеструкции, высоким концентрациям солей щелочных и щелочноземельных металлов; минерализованный ГББР для бурения в условиях солевой агрессии; ингибированный известковый и силикатный ГББР для бурения в терригенных отложениях. С помощью методик обкатки кернового материала в автоклавах и “Hot Roll” изучено ингибирующую способность хлористого калия, силиката натрия и гидрооксида кальция. Показано, что силикат натрия и гидрооксид кальция обладают наибольшими ингибирующими свойствами среди неорганических ингибиторов. Это объясняется образованием тонкого защитного слоя на поверхности глинистых частиц и на стенках скважины. Степень диспергирования глин в среде известкового бурового раствора оказалась значительно ниже, чем в среде силикатного бурового раствора. Исследованы реологические свойства предложенных рецептур буровых растворов при температурах 20 - 80 °С. Показано, что ГББР в большинстве случаев наиболее адекватно описываются реологической моделью Гершеля - Балкли. Изучено термостойкость разработанных рецептур буровых растворов по изменению структурно-реологических и фильтрационных свойств от температуры. Исследовано на приборе УИПК-1М влияние фильтратов разработанных буровых растворов на проницаемость искусственных модельных кернов и ее восстановление. Изучено возможность использования отечественных химических реагентов -понизителей фильтрации, смазочных добавок, ингибиторов и бактерицидов, что даст возможность значительно снизить стоимость 1 м3 ГББР по сравнению с зарубежными аналогами при сохранении высоких и стабильных во времени технологических свойств. Разработаны нормативные документы - стандарты предприятий Украины, регламентирующие компонентный состав и технологию применения ГББР. Промысловые испытания и внедрение рецептур безглинистых ГББР на скважинах 26, 28, 59, 66 Кобзевского, 57 Схиднополтавского, 502 Крестищенского, 100 Рымаривского, 210 и 214 Ефремовского газоконденсатных месторождений подтвердили их высокую экономическую и технологическую эффективность.
The dissertation is devoted to questions of increase of well drilling efficiency chinks in difficult geological conditions of the Dniper-Donetsk Depression due to development and introduction of new compoundings humate-biopolimer drilling fluids which are based on synergetics mixes of components. The humate-polymeric synergetics compositions are formulated on the basis of the theoretical analysis of results search experimental researches. For construction of base models of systems humate-biopolimer drilling fluids methods of planning experiments and the statistical analysis of their results are used. The inhibition properties, and degrees of salt resistance and thermostability of the drilling fluids are determined by the standard techniques. The mineralizeed, lime-based and silicate clay free humate-biopolimer drilling fluids are developed and investigated on the basis of the base composition. Industrial tests and introduction of new clay free humate-biopolimer drilling fluids are carried out with high economic and technological effects.