Добірка наукової літератури з теми "Раціональність в освіті"

Стаття присвячена аналізу структури процесу легітимації знання, за допомогою якого можна зрозуміти причини змін, що відбуваються в сучасній освіті. Автор окреслює сучасний спосіб легітимізації знань, відповідає на запитання: чому логічні та філософські знання є необхідним підґрунтям сучасної освіти, розглядає яким чином суспільний запит на критичне мислення легітимізує ці знання. Завдяки застосуванню системного підходу, запропонованого А.І. Уйомовим, створюється системна модель легітимізації. Показано, що субстратом системи легітимізації знання є вся сукупність інформації, що виробляється людством, життєві запити, практичні потреби. Структурою системи є механізми легітимізації знання, тобто процедури, завдяки яким інформація, що набувається, визнається знанням; завдяки яким усвідомлено виробляється саме знання; процедури, які визнають особу такою, яка виробляє та передає знання тощо. До цього рівня відносяться принципи та методи наукового пізнання, процедури присудження кваліфікацій різного рівня (магістр, кандидат наук тощо), вимоги до навчальних програм, уявлення про раціональність, яка є основою західноєвропейського типу мислення та багато інших процедур. Це – реляційна структура. Обгрунтовано, що концептом системи є норми та цінності, що є актуальними в певний історичний період часу в межах певних соціальних інститутів, та які визначають місце, значимість знання в соціальній системі в цілому, тобто ті якості (у загальному вигляді), які повинні мати знання. В статті зазначається, що у поняття легітимації знання обов’язково включається проблема передачі знання, освіти. Простеживши тенденції зміни концепту легітимації освіти, ми з’ясували, що ціннісні орієнтації сучасної освіти полягають у тому, що освіта має бути практичною, результативною, доступною з точки зору економічного, соціального та часового ресурсів. Крім того, продемонстровано, що зміна концепту легітимації освіти призвела до зміни розуміння того, яким мають бути знання, тобто до зміни концепту легітимації знання. Концепт легітимації знання як системи включає в себе цінність якісного, правильного, аргументованого мислення, ці вміння можуть забезпечити вивчення філософії та логіки. Але сьогодні попит на філософські та логічні знання формується як запит навчання критичному мисленню. Отже, введення дисципліни «Критичне мислення» є формою легітимації філософії та логіки в навчальному процесі.

Метою статті є комплексний аналіз відносно нової теоретичної та прикладної парадигми знання – педагогічної культурології – у контексті загальної структури культурології як науки, що складається з двох крил: соціального й філософського. Методологічними засадами дослідження стали позитивізм, критична теорія, феноменологія, герме- невтика, філософія діалогу та універсальна етика. Наукова новизна. Установлюється мета (інкультурація), структура (соціально-філософська, раціонально-емоційна) і подвійний предмет педагогічної культурології: освітні виміри культу- ри й культурні виміри освіти крізь призму проблеми люди- ни та її місця в загальному процесі трансляції цінностей. Виявляється відмінність між педагогічною культурологією та культурологією освіти за змістом (освіта) і характером (трансляція цінностей). Установлюються три предметні грані педагогічної культурології: суб’єкт, культура та вихо- вання, відображені в її трьох головних методологічних дже- релах: філософська антропологія, культурологія, педагогіка. Автор статті виявляє, що від соціальної культурології педагогічна культурологія успадкувала орієнтацію на крити- цизм, позитивізм, феноменологізм, раціональність, колективізм і соціалізацію, притаманні для «інтелектуала», який когнітивно пізнає знання щодо культури. Філософська культурологія при- вносить у педагогічний дискурс універсалізм, герменевтику, діалогічність, емоційність, індивідуалізм та інкультурацію, притаманні для «інтелігента», який аксіологічно переживає культурні смисли. Єдність соціальності й філософічності відображається в єдності суб’єктивних та об’єктивних форм культури й у єдності думки і дії, теорії і практики у вихованні. Висновки. Головною світоглядно-методологічною рисою педагогічної культурології є гетерохронність у репрезентації культури – зрівняння в часі унікальних істинних подій, завдя- ки чому можливе формування особистості як універсального етичного суб’єкта, здатного до критичного мислення, діалогу, культурної творчості. Педагогічна культурологія фіксує сутність культури як освіти й освіти як культури. Культура становить світоглядну передумову, внутрішній зміст і кінцевий продукт освіти. Освіта становить форму реалізації культури, головною функцією якої є трансляційна функція як основа для кумуляції та інтеракції культурних цінностей.

У статті здійснено аналіз динаміки зведеного бюджету освітньої галузі у 2012 - 2017 роках та встановлено, що фактичні видатки на освіту за 2012–2017 роки зросли на 76,2 млн грн. або на 75,0% в динаміці, з 101,6 млрд грн. у 2012 році до 177,8 млрд грн. у 2017 році. Обґрунтовано зведені витрати на освіту у 2012–2017 роках, доведено, що найбільш суттєвий ріст фактичних видатків на освіту відбувся у 2017 році: +48,3 млрд грн. або 37,3% до попереднього періоду. Автором проаналізовано витрати на освіту у відсотках до ВВП у 2012–2017 роках та встановлено, що такий показник найвищим був у 2012 р., а найнижчий у 2016 р. За результатами дослідження автором доведено, що найбільша питома вага витрат на освіту припадає на місцеві бюджети, а найменше на державний бюджет. Зокрема у 2012 році місцеві бюджети фінансували 32,2% витрат на освіту, а в 2017 р. такий показник зменшився до 27,9%. Для покращення фінансового забезпечення освіти, виходячи із навантаження на місцеві бюджети автором запропоновано оптимізувати систему бюджетування в межах місцевих бюджетів та забезпечити раціональність використання коштів державних бюджетів.

Зміни, що відбуваються в сучасному світі, сучасна соціокультурна ситуація, вимагають від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. В статті автор показує, що у педагогічному плані це означає, що основним результатом освіти повинна стати не система знань, умінь і навичок сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціально-правовій, комунікативній, інформаційній сферах. Автор виходить з того, що на зміну старій парадигмі сьогодні приходить парадигма інтерсуб’єктивного розуміння і комунікації. Фокус сьогоднішніх досліджень перемістився від когнітивно-інструментальної до комунікативної раціональності. Автор зазначає, що особливістю сучасного соціального пізнання, яка задає нову парадигму, є те, що воно здійснюється через аналіз того, якими уявленнями опосередковано саме пізнавальне ставлення до соціальних феноменів, що супроводжується глибоким переосмисленням комунікативної природи соціальної реальності, змін у соціально-комунікативній сфері.

У статті проаналізовано можливості й раціональність використання вебінару на заняттях з української мови як іноземної в медичному виші. Умотивовано доцільність поєднання найкращих здобутків традиційної освітньої системи й інформаційно-комунікаційних технологій під час роботи з українськими та іноземними студентами, які обрали медичний фах. Описано складний процес упровадження елементів дистанційної форми отримання знань, використання комбінованого та змішаного навчання студентів-іноземців у спеціально створеному викладачем віртуальному мовному середовищі. Систематизовано теоретичні засади дослідження педагогічної інноватики, окреслено сучасний стан вивчення феномена вебінару й узагальнено погляди вчених на нього. Проінтерпретовано вебінар інтерактивною мережною формою організації навчального заняття, обов’язковою умовою проведення якого є оперування інформаційними та програмними ресурсами. Акцентовано на тому, що вебінар – це лекція (семінар) в інформаційній мережі Інтернет у режимі он-лайн. Конкретизовано особливості процесу організації та проведення вебінарів, а також уточнено їхню значущість у поетапному формуванні мовної, мовленнєвої та соціокультурної компетентностей студентів. Зауважено про вебінар лінгвокраїнознавчого спрямування як спосіб ознайомлення з українською культурою й запоруку успішної адаптації іноземних студентів до нового мовно-культурного середовища. З’ясовано умови й шляхи використання вебінару в медичному виші під час вивчення української мови як іноземної. Окремо проаналізовано засоби моніторингу й оцінювання навчальних досягнень студентів.Крім цього, окреслено необхідні умови успішного проведення вебінару – знання специфіки організації онлайн-семінарів та вміння використовувати надсучасні веб-технології. Детально розглянуто труднощі, пов’язані з активним використанням технології вебінару у вишівському процесі, запропоновано шляхи їх подолання.

Статтю присвячено проблемі формування мовної, мовленнєвої, комунікативної й соціокультурної компетентностей студента-медика. У розвідці апельовано до невіддільності комунікативної вправності від актуалізації завдання системного використання інноваційних дидактичних методів і прийомів, а також форм роботи, навальних ресурсів, що забезпечують залучення студентів до діалогу культур з метою їх успішної інтеграції до вітчизняного інтелектуально-освітнього простору. У праці акцентовано на невіддільності комунікативної вправності від лінгвокультурологічних знань і актуалізації завдання системного використання інноваційних дидактичних методів і прийомів, а також форм роботи, навчальних ресурсів, що забезпечують залучення студентів до діалогу культур з метою успішної інтеграції студентів-іноземців до вітчизняного інтелектуально-освітнього простору. У цій розвідці зосереджено увагу на впровадженні різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій у вишівський навчально-виховний процес. Указано на переваги педагогічної інноватики в порівнянні з традиційними методами подачі навчальної інформації. У полі зору авторів пропонованої статті – технологія подкастингу. Дослідниками витлумачено термін подкаст, проаналізовано теоретико-методологічну базу, наведено й проаналізовано узуальні типологічні парадигми подкастів. Обґрунтовано доцільність і раціональність використання подкастів українознавчої тематики на заняттях з дисципліни «Українська мова як іноземна» в медичному закладі вищої освіти. Крім цього, детально описано особливості послуговування подкастами, що містять етномаркіровані лінгвоодиниці. Доведено, що раціональне й систематичне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій на заняттях з дисципліни «Українська мова як іноземна» – це спосіб підвищення якості нефахової, мовної і лінгвокультурознавчої підготовки студентів-іноземців. Умотивовано послуговування подкастами, які містять етнокомпонент, під час вивчення української мови як іноземної у медичному закладі вищої освіти. У праці запропоновано стенограму подкасту, який можна використовувати під час вивчення дисципліни «Українська мова як іноземна» (ІІ курс, спеціальність «Медицина»), розроблено й представлено систему вправ до нього. Дослідження виконано в межах сучасної наукової парадигми. У праці використано описово-аналітичний метод, загальнолінгвістичний метод наукового опису, метод порівняння, узагальнення.

Під готовністю до краєзнавчої роботи Т. М. Міщенко розуміє інтегральну властивість особистості педагога, основними структурними компонентами якої є мотиваційно-ціннісні установки вчителя на реалізацію функцій краєзнавства як засобу зв’язку виховання з життям, а також сукупність професійно значущих знань та вмінь [3].На думку О. В. Бондаренко, готовність майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями як складова більш загального поняття «готовність учителя до педагогічної діяльності» є складним особистісним утворенням, що охоплює краєзнавчу спрямованість, позитивну мотивацію, професійно важливі риси особистості, краєзнавчі знання, вміння й навички, оцінку, адекватну самооцінку та рефлексію результатів власної праці, забезпечуючи ефективність краєзнавчої роботи [1].У дослідженнях С. М. Танани готовність майбутніх учителів початкових класів до організації краєзнавчої роботи розглядається, як складне соціально-педагогічне утворення, що містить у собі комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості та систему професійно-педагогічних знань, умінь і навичок організації краєзнавчої роботи на основі усвідомлення значущості шкільного краєзнавства як засобу соціалізації особистості [4].М. І. Кузьма-Качур під готовністю майбутніх учителів початкових класів до шкільного краєзнавства розглядає цілісне явище, що складається із взаємопов’язаних, скріплених переконаннями морально-вольових якостей особистості, соціально значущих мотивів, способів поведінки, знань, умінь і навичок [2].У межах нашого дослідження під готовністю майбутнього учителя до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи будемо розуміти особистий стан майбутнього учителя, з певними краєзнавчими знаннями, вміннями, навичками та переконаннями у необхідності організовувати краєзнавчу роботу з учнями початкової школи.Вдосконалення процесу підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи вимагав врахування певних передумов, до яких віднесено такі:– сформованість у майбутніх учителів мотивів оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у процесі фахової підготовки за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта», що визначається у освітньо-кваліфікаційній характеристиці;– аналіз краєзнавчої роботи у навчально-виховному процесі з учнями початкової школи, що дав змогу спрямувати визначення стану готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у двох напрямах: навчальному та виховному.З метою оптимізації навчально-виховного процесу та підвищення його ефективності на шляху формування готовності майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи було проведено констатувальний етап експерименту протягом другого навчального семестру 2011-2012 р. на базі Мукачівського державного університету та Хмельницького національного університету із студентами, які навчаються за напрямом підготовки 6.010102 «Початкова освіта» (галузь знань 0101 «Педагогічна освіта»). Загалом у експерименті взяло участь 136 майбутніх учителів.За допомогою методів анкетування, тестування, бесід та спостережень здійснювалось вивчення місця і ролі краєзнавчої роботи у системі підготовки майбутніх учителів початкової школи, а також визначення стану їх готовності до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Спочатку було визначено наскільки сформовані мотиви оволодіння теоретичними знаннями та практичними уміннями і навичками краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у майбутніх учителів.Як показало дослідження (таблиця 1), майбутні учителі надають перевагу мотивам стати висококваліфікованим фахівцем, сумлінно вивчати будь-які дисципліни, інтерес до конкретних краєзнавчих фактів (43,7%; 37,9%; 21,4%), 4, 5 та 6 рангове місце відповідно займають мотиви – прагнення отримати високі бали, поглибити уже набуті краєзнавчі знання та інтерес до особистості викладача як людини та науковця. Отримані результати дають змогу стверджувати про не сформованість стійких мотивів у майбутніх учителів до краєзнавчої роботи. Це вказує на необхідність посилити вплив на мотиваційну сферу в процесі підготовки майбутніх учителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи.Визначення стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі було проведено під час педагогічної практики студентів (136 осіб) педагогічного факультету Мукачівського державного університету ІІ курсу, які навчаються за спеціальністю 6.010102 «Початкова освіта». Одним із завдань педагогічної практики було провести виховний захід у одному з класів початкової школи за однією із тем: «Та земля мила, де мати народила», «Чи знаєш ти свій край?», «Легенди нашого краю», «Вулицями рідного міста (села)», «Мій рідний край», «Рід, родина, рідня», «Моя рідна вулиця», «Пам’ятаймо героїв», «Люби і знай свій рідний край», «Люди, які прославили мій край», «Сторінки історії мого міста (села)».Таблиця 1Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи майбутніх учителів з учнями початкової школи Мотиви підготовки до краєзнавчої роботи у майбутніх учителів з учнями початкової школиРангове місце%Звичка сумлінно вивчати будь-які дисципліни27,9Інтерес до конкретних краєзнавчих фактів321,4Прагнення стати висококваліфікованим фахівцем143,7Можливість використовувати набуті краєзнавчі знання, уміння та навички для майбутньої діяльності не за фахом86,8Відсутність інших, більш цікавих справ, ніж навчальні заняття93,4Інтерес до краєзнавчих досліджень78,8Прагнення поглибити уже набуті краєзнавчі знання517,5Інтерес до особистості викладача як людини та науковця69,1Прагнення отримати високі бали420,6 Вимоги до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту майбутніми учителями з учнями початкової школи полягали у наступному: чітке формулювання назви виховного заходу та розуміння майбутнім учителем його краєзнавчої мети; планування основних етапів виховного заходу та визначення завдань кожного з них; організація підготовки заходу у відповідності до поставленої краєзнавчої мети; визначення оптимального змісту краєзнавчого матеріалу; вибір найбільш раціональних методів і прийомів виховного впливу краєзнавчого матеріалу на учнів на кожному етапі заходу; чіткість виховного заходу, оптимальний його темп і ритм; різноманітність і творчий характер діяльності учнів початкової школи; взаємозв’язок заходу з попередніми та наступними формами позакласної роботи з учнями.Оцінка виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи включала такі показники:– аналіз готовності майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: мета і завдання виховного заходу; урахування рівня вихованості учнів початкової школи при визначенні мети і завдань; місце виховного заходу краєзнавчого змісту у загальній системі виховної роботи початкової школи;– аналіз процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту: роль класного керівника; роль учнівського активу; забезпечення дружної та злагодженої роботи колективу в процесі підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту; роль учнівських органів самоврядування; надання тактовної допомоги учням; рівень участі дітей у підготовці виховного заходу краєзнавчого змісту; аналіз правильності розподілу обов’язків; строки виконання, облік;– аналіз проведення виховного заходу краєзнавчого змісту:а) організація (готовність дітей до проведення заходу, оформлення приміщення, обладнання, наочність, використання ТЗН, структурна схема виховного заходу, чіткість, організованість, злагодженість, майстерність, дозування часу і раціональність його використання, участь представників громадськості);б) зміст виховного заходу краєзнавчого змісту (актуальність краєзнавчої теми, краєзнавча спрямованість, логічність, раціональність у доборі краєзнавчих фактів, їх осмислення, глибина висновків, зв’язок з життям класу, школи, села, міста, району; добір питань, що хвилюють школярів);в) методика проведення виховного заходу краєзнавчого змісту: (врахування вікових особливостей школярів; можливість відвертого обміну думками; характер діалогу; стимулювання учнів до дискусії, до вироблення компромісної думки);г) психологічний аналіз (поведінка учнів, їх активність, зацікавленість, ставлення до краєзнавчого заходу; поведінка вчителя, його тон, ставлення до учнів, педагогічний такт, повага до самостійності думок, пропозицій, рішень учасників);– результати: досягнення мети виховного заходу краєзнавчого змісту; чи є краєзнавчий захід цілісним, системним; які частини виховного заходу вдалися краще, які гірше. Загальні висновки. Рекомендації.Кожний показник оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школи був оцінений високим, достатнім, задовільним або низьким рівнем готовності, характеристику яких подано у таблиці 2.Таблиця 2Характеристика рівнів готовності кожного показника Рівень готовностіХарактеристика показникависокийпоказник сформований, чітко вираженийдостатнійпоказник виражений, але рідко проявляється неефективнозадовільнийпоказник сформований слабконизькийпоказник не сформований Отримані результати занесені у таблицю 3.Таблиця 3Результати стану готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напрямі Показники оцінки виховного заходу краєзнавчого змісту проведеного майбутніми учителями з учнями початкової школиРівні готовності (136 МУ)ВисокийДостатнійЗадовільнийНизькийК-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%К-стьМУ%готовність майбутнього учителя до проведення виховного заходу краєзнавчого змісту862316,94331,66245,5організація процесу підготовки виховного заходу краєзнавчого змісту42,93223,55641,24432,4проведення виховного заходу краєзнавчого змісту53,72921,35439,74835,3результат42,92316,94230,96749,3Середній показник53,72719,949365540,4Примітка. К-сть МУ – кількість майбутніх учителів Аналіз даних таблиці 3 дав змогу встановити, що стан готовності майбутніх вчителів до краєзнавчої роботи з учнями початкової школи у виховному напря

Анотація. У статті висвітлюються принципи використання SWOT-аналізу для оцінювання діяльності закладу позашкільної освіти. Розкриваються особливості та описуються сутнісні характеристики методики SWOT-аналізу як інструменту освітнього менеджменту. На основі ґрунтовного аналізу наукових джерел визначено основні критерії діяльності закладу позашкільної освіти. Підкреслено, що розроблена система аналізу діяльності закладу позашкільної освіти є уніфікованою й може бути використана для усіх типів закладів. В основі системи покладено SWOT-аналіз, який розроблений з урахуванням досягнень кваліметричної науки й може стати тим інструментом, за допомогою якого можна аналізувати будь-які проблеми в діяльності закладу освіти й на його основі ухвалювати відповідні управлінські рішення щодо їх подолання. У тексті зазначається, що вирішення проблем, які визначено SWOT-аналізом можна вирішити за допомогою технології проєктного менеджменту. У статті також подано опис факторно-критеріальної (кваліметричної) моделі SWOT-аналізу діяльності закладу позашкільної освіти. В основу моделі покладено напрями діяльності закладу позашкільної освіти, які зазначаються як фактори. Це такі напрями, як: система управління закладом; організація освітнього процесу; робота з педагогічними кадрами; розвиток матеріально-технічної бази закладу, раціональність її використання; робота в системі «Заклад – сім’я – соціальне середовище»; забезпечення безпечного освітнього середовища закладу; піар-менеджмент. Фактори розкриваються відповідними критеріями. У роботі описано комп’ютеризовану її версію, яка, після визначення проблем, може надати інформацію про шляхи їх вирішення. Стаття є корисною для керівників закладів позашкільної освіти, працівників органів управління освітою та закладів системи післядипломної педагогічної освіти. Ключові слова: SWOT-аналіз, заклад позашкільної освіти, факторно-критеріальна модель, проєктна технологія, розвиток, менеджмент.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук за спеціальністю 09.00.10 – філософія освіти – Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди. – Харків, 2010. Дисертація присвячена дослідженню трансформацій раціональності в полі освіти. Розроблено концепцію динамічної нелінійної трансформації раціональності в освіті як теоретико-конститутивного базису філософії освіти, на основі якого необхідно розглядати хід розвитку освітянських стратегій. Аналіз матеріалу, що представлений не тільки парадигмами освіти та визначними педагогічними практиками, але й різними культурними техніками, які знаходяться під впливом педагогічної раціональності, показав, що необхідно розмірковувати про багаторівневі трансформації раціональності. Виділені та проаналізовані типи раціональності в полі освіти. Порівняльний аналіз показав, що прояви раціональності в освіті можуть мати як конструктивний, так і деструктивний характер.
Thesis for the Doctoral Degree in Philosophy, speciality 09.00.10 – Philosophy of Education. – Kharkov National Pedagogical University named after Scovoroda. – Kharkov, 2010. The Dissertation is devoted to research of transformations rationality in the field of the education. The doctrine of dynamical unsteady transformation of rationality in education was made on the basis of key positions of doctrine of transformation of rationality in education. It must become a theoretical-designing base in philosophy of education, that ought to be the boring of education process. Analysis of material, represented not only by the paradigms of education and certain pedagogical practices but also the different cultural techniques which are under constraint to rationality in the process of education, showed that it is necessary to speak about multilevel transformations of rationality. The types of rationality in the field of education were selected and analyzed. Comparative analysis showed that manifestations of rationality in education could have the constructive and destructive character.