Добірка наукової літератури з теми "Пізній репродуктивний вік"

Черній Фнатолій Мусійович є одним з засновників нового напряму досліджень – управління поведінкою, розвитком й розмноженням комах і обмеження їх чисельності вибірково діючими синтетичними біорегуляторами. Його наукова діяльність протягом більш як 50 років була пов'язана з Інститутом захисту рослин НААН України. Майже 25 років він завідував лабораторією технології застосування біологічно активних речовин, пізніше – відділом екології і технології застосування ентомофагів та БАР. Черній А.М. здійснював екологічну оцінку популяцій яблуневої плодожерки в Україні. Виявив, що побудова програми генетичної боротьби з нею в садах різних кліматичних зон слід проводити з урахуванням репродуктивної здатності популяції шкідника. Він розробив систему феромоного моніторингу популяцій шкідників сільськогосподарських рослин, що дала можливість спостерігати за динамікою їх розвитку і планувати проведення захисних заходів. Крім того, А.М. Черній обґрунтував доцільність застосування регуляторів життєдіяльності комах проти лускокрилих шкідників яблуневого саду; капусти білокачанної проти ряду шкідників (капустяна совка, капустяна і ріпна білянки, капустяна міль). В заходах боротьби проти колорадського жука він рекомендував обробляти картоплю препаратами на основі інгібіторів синтезу хітину. А.М. Черній обґрунтував також концептуальні основи інтегрованого захисту плодового саду в рамках технології управління агроекосистеми.

У статті проаналізовано особливості вербалізації концепту OLD AGE / СТАРІСТЬ як конституента екфразису в есеїстич-ному дискурсі про образотворче мистецтво. Мета. Метою статті є з’ясувати когнітивно-дискурсивні особливості лінгвального втілення концепту OLD AGE / СТАРІСТЬ як конституента екфразису в сучасних англомовних есе трьох різних авторів про пізню творчість Пабло Пікассо. Методологічно дослідження спирається на ідею «епістемного збирання» (О.П. Воробйова, Е. Кржановська-Ключевська) і син-тезує напрацювання в галузях вивчення типів екфразису, типів екфрастичних текстів, жанру есе про мистецтво, дискурсу про мистецтво, інтегруючи їх у методологічне поле когнітивно-дискурсивного інструментарію. Методи. У роботі використані такі методи: компонентного, концептуально-семантичного і контекстуально-інтерпретацій-ного аналізу. Результати. Як конституент дескриптивного, тлумачного, простого і зведеного типів екфразису (виділених слідом за О.В. Яценко) концепт OLD AGE / СТАРІСТЬ актуалізовано в есе про пізню творчість Пікассо в сукупності таких склад-ників: «похилений, зігнутий», «вузлуватий, шишкуватий (про частину тіла)», «утратив репродуктивну силу», «імпотенція», «висохле, зморшкувате тіло», «слабкий», «занепад, згасання», «втрата інтелектуальних здібностей», «хтивість», «відчай”, «гнів», «самотність», «впевненість», «викликає глибоке зворушення». Концепт OLD AGE / СТАРІСТЬ утворює дискурсивні конфігурації (у термінології А.М. Приходька) з концептами YOUTH / МОЛОДІСТЬ, PIGMENT / ПІГМЕНТ, FLESH / ПЛОТЬ, DISCOVERY / ВІДКРИТТЯ. Висновки. Когнітивно-дискурсивна особливість актуалізації концепту OLD AGE / СТАРІСТЬ як конституента екфразису в сучасних англомовних есе про пізню творчість Пабло Пікассо полягає в атрибуюванні характеристик старості, об’єктивованих як складники концепту OLD AGE / СТАРІСТЬ, або людині як такій, або саме митцеві, що уможливлює розгортання витворю-ваних в есе смислів у кількох площинах: у площині осмислення віку людини як питомої риси людської екзистенції і площині роздумів про точки дотику старості й мистецтва (старість як предмет зображення і як особливі обставини творчості). The article focuses on the analysis of the charactristics of the verbalization of the conceptOLD AGE as a constituent of ekphrasis in modern discourse about the fine arts. The purpose of the paper is to reveal the cognitive and discursive peculiarities of the verbalization of the conceptOLD AGE as a constituent of ekphrasis in the essays about the late period of Pablo Picasso’s creative activity by three different authors. The methodology of the research is rooted in the idea of the “the jigsaw paradigm pattern” (O.P. Vorobyova, E. Chrzanowska-Kluczewska) and is a synthesis of the studies of the types of ekphrasis, types of ekphrastic texts, essays about art as a genre, as well as discourse about art which are integrated within the cognitive-discursive approach. Methods. The following methods have been used: componential, conceptual semantic and contextual interpretative analyses. Results. The conceptOLD AGE as a constituent of the descriptive, interpretative, simple and generalizing ekphrasis (following the classification of ekphrasis by E.V. Yacenko) when actualized in the essays about the late period of Picasso’s creative activity, includes the following conceptual components: “bent”, “knobby (part of the body”, “lost reproductive power”, “impotence”, “withered flesh”, “weak”, “decline”, “loss of mental ability”, “lust”, “despair”, “anger”, “being alone, “confidence”, “is deeply moving”. The concept OLD AGE develops I the essays discursive configurations (in A.N. Prixodko’s terminology) with the concepts YOUTH, PIGMENT, FLESH and DISCOVERY. Conclusions. The characteristic cognitive and discursive feature of the concept OLD AGE as a constituent of ekphrasis in the essays about Picasso’s late work is attributing the features of the old age, which are conceptualized as components of the concept OLD AGE, either to a person in general or to an artist. It enables the development of the meanings created in the essays in different domains: in the domain of the contemplation on the old age as a stage in the human existence as well as in the domain of reflexions on the old age as a problem tackled in the fine arts and a predicament old painters find themselves in.

Резюме. Гіперпластичні процеси ендометрія (ГПЕ) займають значне місце в структурі гінекологічної захворюваності і є однією з найчастіших причин госпіталізації в гінекологічному стаціонарі. Дана патологія викликає порушення менструального циклу, дисфункціональні маткові кровотечі і анемію, однак особлива увага до ГПЕ пов'язана з високим ризиком злоякісної трансформації ендометрія. Пізній репродуктивний вік і період пременопаузи пов'язані з високою частотою рецидивів ГПЕ, соматичної патології та гінекологічних оперативних втручань. Мета дослідження – виявити фактори, що впливають на рецидиви ГПЕ у жінок пізнього репродуктивного та пременопаузального віку. Матеріали і методи. Були вивчені клініко-анамнестичні дані, особистісні особливості, якість життя і віддалені результати гістероскопії у 255 жінок, які страждають ГПЕ у віці 35–54 років. У 72 жінок протягом 1,5–2,5 років після лікування спостерігалися рецидиви ГПЕ. Ці пацієнтки склали групу Р, решта 183 жінки увійшли до групи К. Окремий аналіз був проведений в групах з поліпами і в групах з гіперплазією ендометрія.Результати. Рецидиви поліпів спостерігалися в 49 (25,5 %) випадках, гіперплазії ендометрія – в 25 (25,3 %). У двох пацієнток відзначалися рецидиви обох форм ГПЕ. Рівень гінекологічної захворюваності в анамнезі пацієнток з рецидивами ГПЕ істотно перевищував референтні значення. Урогенітальні інфекції не чинили статистично значущого впливу на рецидивність гіперплазії ендометрія. Ефективність лікування поліпів, навпаки, істотно залежала від генітальних інфекцій. Соматичні захворювання більш виражено погіршували перспективи лікування ГПЕ, ніж генітальна патологія. В якості особистісних предикторів рецидивуючої гіперплазії ендометрія відзначалися невротичність, спонтанна агресивність, депресивність і емоційна лабільність. Висновки. У пізньому репродуктивному і пременопаузальному віці рецидиви ГПЕ спостерігаються в кожному четвертому випадку. Ризики рецидування поліпів ендометрія найтісніше асоціюються з аномаліями розвитку матки, маскулінним психотипом, хронічним ендометритом, інсомнією, цитомегаловірусною генітальною інфекцією, гіпертонічною хворобою і ожирінням. Шанси рецидивів гіперплазії ендометрія найбільш значимо підвищують захворювання печінки і щитоподібної залози, емоційна лабільність, індекс маси тіла понад 27 кг/м2, невротичність, інсомнія, депресивність і синдром вегетативної дисфункції.

Мета роботи – проаналізувати фактори ризику вертикальної трансмісії (ВТ) вірусів гепатитів В (ВГВ) і С (ВГС) від матері до дитини з метою профілактики внутрішньоутробного інфікування плода і новонародженого.Результати дослідження. Реплікативні форми НВV-інфекції діагностували у 32,4 % вагітних жінок, носійство ВГВ – у 67,6 %. У інфікованих НСV переважали реплікативні форми хвороби (61,0 %), а носійство встановили у 39,0 % пацієнток.У жінок з реплікативними формами НВV- та НСV-інфекції (4,4 і 2,8 % відповідно), високим ВН і мінімальним ступенем активності гепатиту спостерігали репродуктивні втрати – ранні та пізні викидні, завмерлу вагітність. У 8,7 % вагітних з реплікативними формами HBV-інфекції, високим ВН і мінімальним ступенем цитолізу, пологорозрішення яких проведено шляхом кесарського розтину, всі діти народилися неінфіковані. Висновки. Вертикальна передача ВГВ і ВГС відбувається при високому рівні ВН в ІІІ триместрі вагітності, особливо перед пологами, а також під час природного пологорозрішення таких жінок. Ступінь активності гепатиту не впливає на ризик перинатального інфікування.У жінок з реплікативними формами HВV- та HСV-інфекції мали місце репродуктивні втрати, ймовірно, пов’язані із підвищеною проникливістю плаценти до вірусів.

Коренєва, Ю. Психологічні особливості вагітної жінки: ревіталізаційний тренінговий підхід / Ю. Коренєва // Психогенеза особистості: норма і девіація : зб. наук. пр. – Луцьк : Вежа-Друк, 2020. – С. 116–122.
Розглянуто процес застосування програми ревіталізаційного медіально-рефлексійного тренінгу для психологічного супроводу вагітних жінок різного віку з метою зниження тривожно-песимістичних психологічних проблем, зниження кількості і щільності впливу фрустраційно-депресивних маркерів світобачення, вироблення саморегуляційних навичок щодо зниження невротизації упродовж вагітності. Результати виконання експериментальних завдань довели успішне застосування тренінгових занять, можна констатувати підвищення активності серед вагітних жінок, деяке спадання тривожності і фрустрації, вдалося зняти гострий фрустраційний вплив, а також помітне зменшення кількості досліджуваних, які відчувають вплив неврозу, помітне сприятливіше психологічне ставлення жінок з пізньою вагітністю як до стану вагітності, так і до перспектив народження дитини і майбутнього материнства.