Добірка наукової літератури з теми "Підгрупи"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Підгрупи".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Підгрупи"
1
Перцева, Т. О., Л. І. Конопкіна, К. О. Бєлослудцева, О. В. Мироненко, Л. А. Ботвінікова, О. О. Щудро та Ю. В. Губа. "ОСОБЛИВОСТІ УРАЖЕННЯ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ ПРИ КОРОНАВІРУСНІЙ ХВОРОБІ (COVID-19) У РІЗНІ ХВИЛІ ПАНДЕМІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 151–55. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12514.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. На сьогодні все частіше з’являються дані про наявність інших симптомів захворювання СOVID-19, окрім респіраторних. Одними із найчастіших атипових симптомів є гастроентерологічні.
Мета дослідження – оцінити частоту виявлення гастроентерологічних симптомів у хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19) в різні хвилі пандемії у регіоні Придніпров’я.
Матеріали та методи дослідження. Обстежено 68 хворих з верифікованою коронавірусною хворобою (COVID-19). Усі вони склали основну групу, яка була розподілена на три підгрупи у залежності від періоду, у який розвинулась хвороба: підгрупа 1 – 19 хворих (середній вік – 53,1 ± 3,3 року; чоловіків – 10 (52,6%), жінок – 9 (47,4%)), госпіталізовані у період з жовтня 2020 року по січень 2021 року; підгрупа 2 – 27 хворих (середній вік – 57,3 ± 2,5 року, чоловіків – 12 (44,4%), жінок – 15 (55,6%)), госпіталізовані у період з березня по травень 2021 року; підгрупа 3 – 22 осіб (середній вік – 56,2 ± 4,7 року, чоловіків – 9 (40,9%), жінок – 13 (59,1%)), госпіталізовані у період з вересня по листопад 2021 року. Обстеження пацієнтів включало загальноклінічні методи.
Результати. Маніфестація гастроентерологічних симптомів у всіх хворих була в середньому на 5,3 ± 2,9 добу від початку захворювання та не відрізнялась по підгрупах (р > 0,05). Нудота спостерігалась майже у кожного шостого хворого та у більшості випадків супроводжувалась блювотою, при цьому достовірної різниці між підгрупами виявлено не було (р > 0,05). На наявність блювоти скаржились 6 (27,3%) хворих 3-ої підгрупи, що було достовірно частіше, ніж у 2-ій підгрупі (1 (3,7%) хворий) (р = 0,020). Усі хворі 1-ї та 2-ї підгруп відмічали однократну блювоту, яка приносила полегшення та не потребувала медикаментозного втручання, при цьому чотирьох хворих 3-ої підгрупи (66,7%) блювота турбувала більше одного разу (в середньому 2,5 ± 0,5 разів). Біль у животі майже не зустрічався у когорті обстежених та частота виявлення симптому не відрізнялась достовірно між підгрупами (р > 0,05), він мав досить сильну виразність, що порушувало повсякденну діяльність хворих. Діарея у 3-й підгрупі турбувала пацієнтів достовірно частіше, ніж у 2-й підгрупі (р = 0,013). Виявлено більш тривалу діарею у хворих підгрупи 3 (3,4 ± 0,7 доби), ніж у хворих підгрупи 1 (1,2 ± 0,3 доби) (р < 0,0001), що потребувало призначення регідратаційної терапії. Аналіз поєднання гастроентерологічних симптомів у хворих з COVID-19 показав, що найчастіше спостерігався один симптом – нудота або діарея, різниці між підгрупами виявлено не було (р > 0,05).
Висновки. Нудота, блювання, біль у животі та діарея – найчастіші гастроентерологічні симптоми при СOVID-19, причому в регіоні Придніпров’я блювання та діарея достовірно частіше зустрічались восени 2021 року, ніж навесні 2021 року. За наявності гастроентерологічних симптомів в умовах пандемії COVID-19 у пацієнтів обов’язково необхідно виключити інфікування SARS-CoV-2.
2
Mao, Yu, X. Ma, N. Т. Vorob'ev та T. B. Karaulova. "Про підгрупи Фішера скінченних груп". Ukrains’kyi Matematychnyi Zhurnal 73, № 7 (20 липня 2021): 913–19. http://dx.doi.org/10.37863/umzh.v73i7.6192.
Повний текст джерелаАнотація:
УДК 512.542 Нехай – множина Фіттінга групи – деяка непорожня множина простих чисел і називається - <em>множиною Фішера</em> якщо з того, що і є -підгрупою для деякого завжди випливає Підгрупа групи називається -<em>підгрупою Фішера</em> якщо справджуються такі твердження:1) 2) якщо є підгрупою нормалiзовною то Множина Фiттiнга групи називається -<em>насиченою</em>, якщо де – клас усіх -груп.У даній статті доведено, що якщо є -насиченою -множиною Фішера -розв'язної групи то підгрупа групи є -ін'єктором тоді й тільки тоді, коли є -підгрупою Фішера яка містить холлівську -підгрупу
3
Prodan, T. A. "ОСОБЛИВОСТІ КРОВОПОСТАЧАННЯ ЕНДОМЕТРІЯ У ПАЦІЄНТОК ІЗ БЕЗПЛІДДЯМ ВНАСЛІДОК ЗНИЖЕНОГО ОВАРІАЛЬНОГО РЕЗЕРВУ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (16 листопада 2018): 72–76. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9372.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчення стану кровоплину ендометрія в жінок із безпліддям внаслідок зниженого оваріального резерву з невдалими спробами ЕКЗ.
Матеріали та методи. Було обстежено 120 пацієнток репродуктивного віку з безпліддям у зв’язку зі зниженим оваріальним резервом та невдалими спробами ЕКЗ. Всі жінки були розподілені на дві групи: основну (n=60) та порівняння (n=60). В кожній групі були дві підгрупи: підгрупи пацієнток зі зниженим оваріальним резервом у зв’язку з оперативними втручаннями на яєчниках в минулому та підгрупи з генетично зниженим оваріальним резервом. Для визначення стану ендометрія використовували двовимірну та тривимірну ехографію й тривимірну енергетичну доплерографію. Дослідження проводили на 7-й день менструального циклу, що передував кріоембріотрансферу.
Результати дослідження та їх обговорення. Автором не було зареєстровано різниці між підгрупами за об’ємом ендометрія ((2,21±0,03); (2,23±0,04); (2,28±0,06) та (2,17±0,06) см3 відповідно по підгрупах, p>0,05) й індексом васкуляризації ((12,23±1,19); (14,09±1,31); (11,84±1,54) та (12,56±1,43) % відповідно до підгруп, p>0,05). У той час як індекс кровоплину був менший за такий, вказаний у літературі, в гінекологічно здорових жінок. Визначення васкуляризаційно-потокового індексу показало його майже трикратне зниження порівняно з даними інших авторів у здорових жінок. При цьому вказаний індекс був вірогідно (p<0,05) нижчий у пацієнток із генетично зниженим оваріальним резервом (0,82±0,03 та 0,87±0,03) порівняно з жінками, у яких оваріальний резерв був знижений внаслідок оперативних втручань (1,06±0,03 та 1,11±0,04).
Висновок. Жінки з безпліддям на тлі зниженого оваріального резерву мають значно гірше кровопостачання ендометрія, ніж здорові жінки, але у пацієнток з оперованими яєчниками воно краще порівняно з жінками з генетично обумовленним зниженням оваріального резерву.
4
Prodan, T. A. "МОЖЛИВОСТІ ПОКРАЩЕННЯ КРОВОПОСТАЧАННЯ ЕНДОМЕТРІЯ У ЖІНОК ЗІ ЗНИЖЕНИМ ОВАРІАЛЬНИМ РЕЗЕРВОМ". Вісник наукових досліджень, № 3 (18 жовтня 2018): 71–75. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9414.
Повний текст джерелаАнотація:
На межі ХХ–ХХІ ст. у клінічну практику було введено високоефективні допоміжні репродуктивні технології (ДРТ), що дозволило різко підвищити ефективність подолання безпліддя, незалежно від його причин. Методи допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) є найефективнішими в подоланні різних форм чоловічого і жіночого безпліддя.
Мета дослідження – вивчити ефективність скретчингу ендометрія для покращення його кровопостачання у жінок зі зниженим оваріальним резервом та невдалими спробами екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) в анамнезі.
Матеріали і методи. Обстежено 120 пацієнток репродуктивного віку з безпліддям зі зниженим оваріальним резервом та невдалими спробами ЕКЗ в анамнезі. Усіх жінок поділили на 2 групи: основну (група О, n=60) та порівняння (група П, n=60). У кожній групі були 2 підгрупи: підгрупи 1 включали пацієнток зі зниженим оваріальним резервом у зв’язку з оперативними втручаннями на яєчниках в минулому (О1 та П1) та підгрупи 2 – з генетично зниженим оваріальним резервом (О2 та П2). Усім жінкам на 7–8 дні менструального циклу, що передував кріоембріопереносу, виконували діагностичну гістероскопію з біопсією ендометрія. Жінкам основної групи під час втручання проводили скретчинг ендометрія. З метою визначення стану кровопостачання ендометрія проводили ехографію органів малого таза в динаміці двох циклів (попереднього до кріоембріотрансферу та в лікувальному циклі) на 7; 14 та 21 дні. Дослідження включало двовимірну ехографію, тривимірну ехографію і тривимірну енергетичну доплерографію.
Результати досліджень та їх обговорення. За отриманими двними об’єм ендометрія збільшувався в динаміці лікувального циклу, причому це зростання було статистично значуще, порівняно з попереднім циклом в основній групі ((2,85±0,06) см3, порівняно з (2,69±0,05) см3 у підгрупі О1, та (2,88±0,03) см3 порівняно з (2,74±0,06) см3 в підгрупі О2, p<0,05). На 21-й день було відмічено подальшу тенденцію до його збільшення лише у жінок з оперованими яєчниками та проведеним скретчингом ендометрія в попередньому циклі ((2,81±0,07) см3 порівняно з (2,53±0,11) см3, p<0,05). Визначення індексу васкуляризації на 21-й день циклу ЕТ показало його подальше зростання в групі О як порівняно з попереднім циклом, так і в динаміці: (33,85±1,17) % порівняно з (27,33±2,25) % в попередньому циклі у підгрупі О1; (33,56±1,36) % та (26,43±2,17) % відповідно в підгрупі О2 (p<0,05). У групі П індекс васкуляризації (VI) суттєво не змінювався. Васкуляризаційно-потоковий індекс у пацієнток підгрупи О1 на 7-й день циклу ембріотрансферу був вірогідно вище за аналогічний в підгрупах О2, П1 та П2 ((1,83±0,04) порівняно з (1,14±0,02), (1,18±0,03) та (0,91±0,04), p<0,05). На 21-й день циклу ЕТ він залишався вірогідно вище за такий у попередньому циклі в обох підгрупах групи О (p<0,05) без суттєвих змін у групі П (p>0,05).
Висновки. Проведене дослідження показало, що виконання скретчингу ендометрія в циклі, що передував ембріотрансферу, покращує його кровопостачання у жінок зі зниженим оваріальним резервом та невдалими спробами ЕКЗ у минулому.
5
Sirchak, Ye S., V. I. Griga, A. V. Stegura та A. I. Holcha. "ЗМІНИ РІВНЯ Р-СЕЛЕКТИНУ У СИРОВАТЦІ КРОВІ У ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (19 серпня 2020): 166–71. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11337.
Повний текст джерелаАнотація:
Неалкогольна жирова хвороба печінки (НАЖХП) охоплює спектр захворювань, тісно пов’язаних із метаболічними факторами ризику. Внаслідок інсулінорезистентності (ІР) у хворих з метаболічним синдромом, цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, НАЖХП, формується дисфункція ендотелію (ДЕ).
Мета – дослідити особливості зміни рівня Р-селектину в сироватці крові у хворих на НАЖХП залежно від наявності чи відсутності ЦД 2-го типу та порушення вгодованості.
Матеріал і методи. Обстежено 104 хворих на НАЖХП. Хворих поділено наступним чином: в 1.1 підгрупу увійшли 22 хворих на неалкогольний жировий гепатоз (НАЖГ) та ІР, 1.2 підгрупу склали 30 пацієнтів із НАЖГ та ЦД 2-го типу; в 2.1 підгрупу увійшли 26 хворих на неалкогольний стеатогепатит (НАСГ) та ІР, а 2.2 підгрупу склали 26 хворих на НАСТ та ЦД 2-го типу. Усім обстеженим пацієнтам проведено загальноклінічні дослідження, а також визначення рівня Р-селектину у сироватці крові.
Результати. Встановлено підвищення рівня Р-селектину у всіх обстежених нами підгрупах пацієнтів. Виявлено стадійність підвищення його концентрації у сироватці крові із прогресуванням ураження печінки (від НАЖГ до НАСГ), а також його поєднання з ІР чи ЦД 2-го типу. Максимальний рівень Р-селектину визначено у хворих 2.2 підгрупи ((445,81±9,13) нг/мл, р<0,01), а мінімальний – у хворих 1.1 підгрупи ((226,14±7,56) нг/мл, р<0,05).
Висновки. У хворих на НАЖХП встановлено підвищення рівня Р-селектину у сироватці крові, що має стадійний характер, із максимальним його відхиленнями від норми при НАСГ у поєднанні з ЦД 2-го типу та мінімальними змінами у хворих з НАЖГ та ІР. У хворих на НАЖХП та порушення вуглеводного обміну (ІР чи ЦД 2-го типу) рівень Р-селектину підвищується відповідно до збільшення індексу маси тіла із максимальними показниками у пацієнтів з ожирінням ІІ ступеня.
6
Polovyi, V. P., S. P. Polova, Yu M. Solovey та M. M. Solovey. "Оцінка спонтанної та індукованої лігандами TLR2 і TLR4 продукції про- і протизапальних цитокінів у хворих на абдомінальний сепсис". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 1 (16 січня 2020): 34–39. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10734.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: вивчити в динаміці у хворих на абдомінальний сепсис (АС) синтез про- та протизапальних цитокінів та їхній баланс для оцінки їх прогностичної значимості.
Матеріали і методи. Обстежено та прооперовано 36 хворих на абдомінальний сепсис. Усі хворі були розділені на 2 підгрупи порівняння. Підгрупу А хворих на АС склали хворі, які перебували в стаціонарі (14±3) ліжко-днів. У даній підгрупі спостерігався найбільш сприятливий варіант перебігу АС. Підгрупу Б хворих на АС склали пацієнти, які перебували в стаціонарі (40±10) ліжко-днів. У цій групі спостерігали розвиток ряду ускладнень у перебігу АС. Групою контролю слугувала група практично здорових донорів.
Результати досліджень та їх обговорення. Вивчення в динаміці (1–10 доба) профілю цитокінів (ФНО, ІЛ-6, ІЛ-8, ІЛ-10), що продукуються мононуклеарними клітинами периферичної крові хворих на АС спонтанно і під впливом лігандів TLR, дозволило виділити серед обстежуваних хворих дві підгрупи: сприятливий перебіг АС, з одужанням протягом (14±3) ліжко-днів (спонтанна й індукована продукція ІЛ-8 знижувалося до 10 доби, а індукована лігандами TLR продукція протизапального цитокіну ІЛ-10 підвищувалася до 7 доби), та несприятливий, з одужанням протягом (40±10) ліжко-днів (підвищення спонтанного й індукованого лігандами TLR продукції ІЛ-6 з 3 до 10 доби та індукованої лігандами TLR продукція цитокіну ІЛ-10 до 10 доби). У хворих із сприятливим перебігом захворювання баланс прозапальних цитокінів збільшувався за рахунок ІЛ-8, а у хворих з несприятливим перебігом – ІЛ-6, що може слугувати прогностичним критерієм перебігу і наслідків АС, тоді як оцінка показників ФНО виявилася не інформативною.
7
Yatsyna, O. I., R. S. Vastyanov, I. M. Savytska, S. V. Vernygorodskyi, O. A. Geylenko та F. I. Kostev. "Вплив фармакокорекції на патофізіологічні особливості морфофункціональних змін нижніх сечовивідних шляхів за наявності експериментального гіперактивного сечового міхура". Klinicheskaia khirurgiia 85, № 2 (27 лютого 2019): 64–69. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.02.64.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Дослідження відновних процесів у нижніх сечовивідних шляхах під впливом фармакокорекції та визначення найбільш перспективної моделі лікування експериментального гіперактивного сечового міхура (ГАСМ).
Матеріали і методи. Експериментальні дослідження проведені на 120 статевозрілих білих щурах-самицях, яким моделювали ГАСМ. Після створення моделі ГАСМ тварин розподілили на чотири групи. Тварин трьох груп, крім 4-ї, у свою чергу розподілили на три підгрупи кожну, і в кожній підгрупі застосовували фармакокорекцію в різних комбінаціях.
Гістологічні дослідження сечового міхура та уретри проводили після виведення тварин з експерименту через 14 та 28 діб.
Результати. Під впливом фармакокорекції, проведеної у всіх групах тварин, знижувалась детрузорна гіперактивність сечового міхура. У групі тварин, яким застосовували спазмекс, прояви атонії були менш вираженими, ніж у групі тварин, яким вводили мірабегрон. Мірабегрон у комбінації з іншими препаратами значно знижував тонус детрузора у тварин усіх трьох підгруп. У тварин, яким вводили тестостерон та естрадіол спостерігали менш виражені прояви атонії детрузора, ніж у тварин, у яких фоновим препаратом був мірабегрон. Тонус детрузора відновився майже до рівня фізіологічної норми у всіх підгрупах тварин, яким вводили кверцетин в комбінації з іншими препаратами.
Висновки. Спазмолітичні препарати значно знижують тонус детрузора, проте спричиняють перерозтягнення стінки сечового міхура. Найбільш вдало на гіперактивність детрузора сечового міхура впливала комбінація кверцетину зі статевими гормонами, відновлюючи фізіологічний стан органа.
8
Кулинич, Т. О., О. О. Лісова, О. В. Шершньова, А. В. Грицай та І. О. Стецюк. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА БЕЗПЕЧНІСТЬ ТЕРАПІЇ АРИТМІЧНИХ ТА ВЕГЕТАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ КОРОНАРНИЙ СИНДРОМ ПІСЛЯ ПЕРЕНЕСЕНОЇ НЕГОСПІТАЛЬНОЇ ПНЕВМОНІЇ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (25 березня 2022): 94–101. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12805.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Перенесена негоспітальна пневмонія (НП) призводить до дисфункції нейрорегуляторних систем, розвитку аритмічних порушень, що впливає на перебіг хронічного коронарного синдрому (ХКС).
Мета – оцінити ефективність та безпечність корекції аритмічних та вегетативних порушень у хворих на ХКС після перенесеної НП за допомогою включення до базисної терапії препарату екзогенного L-аргініну.
Матеріал і методи. У дослідження увійшли 60 хворих на ХКС: стабільну стенокардію напруження II–III функціонального класу, які перенесли НП ІІІ клінічної групи (вік 70,5 (65,76; 72,24) років, чоловіків – 55,67 %, жінок – 44,33 %. Залежно від призначеного лікування пацієнти були поділені на 2 підгрупи: підгрупа 1 − 30 осіб, які отримували лише базисну терапію ХКС та НП; підгрупа 2 − 30 хворих, яким до базисної терапії додавали препарат екзогенного L-аргініну за схемою. Хворим проводили комплексне клінічне дослідження згідно із Національними рекомендаціями, добове моніторування ЕКГ за Холтером здійснювали з використанням приладу «Кардіосенс К» (ХАИ МЕДИКА, Україна) за загальноприйнятою методикою.
Результати. Під впливом базисної терапії з додаванням L-аргініну у хворих на ХКС після перенесеної НП спостерігалось зменшення загальної тривалості тахікардії протягом доби на 33,13 %, кількості шлуночкових екстрасистол – на 63,2 %, тривалості депресії сегмента ST – на 74,36 %. Пароксизми фібриляції передсердь після проведеного лікування не зафіксовані в жодного з пацієнтів підгрупи 2, тоді як у підгрупі 1 спостерігались у 3 (10 %) хворих. Додаткове призначення L-аргініну на тлі базисного лікування сприяло збільшенню загальної варіабельності серцевого ритму (за показниками rMSSD та ТР) і відновленню симпато-парасимпатичного балансу (за співвідношенням LF/HF) за рахунок зростання парасимпатичної складової, що виявилось більш значущим в активному періоді.
Висновок. Додавання екзогенного L-аргініну до базисного лікування хворих на ХКС після перенесеної НП сприяє зменшенню аритмічних, ішемічних порушень на тлі відновлення загальної варіабельності серцевого ритму та нормалізації симпато-парасимпатичний дисбалансу.
9
Trinka, I. S., V. V. Kalnysh, N. I. Mudryk та O. V. Chyslitska. "Ціннісні орієнтації слухачів, як необхідна передумова формування компетентного військово-медичного фахівця". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 1 (19 квітня 2021): 75–86. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.1(2)-075.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Формування компетентного військово-медичного фахівця є процесом складним, який визначається не тільки сумою отриманих професійних знань, умінь та навичок, сформованих компетентностей, але й системою ціннісних орієнтацій, ціннісної самосвідомості молодого фахівця. Процес ціннісного виховання військового, військового медика зокрема, потрапляє до стратегічних інтересів нашої держави.
Метою дослідження було виявити ціннісні орієнтації і життєві пріоритети у слухачів першого курсу УВМА для подальшого стимулювання їх розвитку або проведення корекції впродовж навчання в УВМА.
Матеріали і методи. У дослідженні був використаний опитувальник з 18-ти тверджень щодо особистих ціннісних орієнтацій. Опитано 119 слухачів першого курсу УВМА.
Статистичний аналіз даних проведено з використанням методів варіаційної статистики, кореляційного (коефіцієнт кореляції Спірмена), кластерного та покрокового дискримінантного аналізу з допомогою пакету програм STATISTICA 13.3. Ліцензія AXA905I924220FAACD-N.
Результати. Аналіз виявлених ціннісних орієнтацій слухачів показує, що їм притаманні цілком природні особистісні цінності пересічної молодої людини (найважливішими цінностями у житті слухачів є фізичне і психічне здоров'я, щасливе сімейне життя, любов). Але вони не виявляють зацікавленості в розвагах, творчості, красі природи та мистецтва. Результати дослідження дають підстави зробити висновок, що молоді люди, які тільки починають навчатися в УВМА, почувають себе не надто впевненими в новому для них військовому середовищі. Експериментально отримані результати рейтингу ціннісних орієнтацій з допомогою кластерного аналізу методом k-середніх дали змогу виділити дві підгрупи з різним профілем пріоритетів з наближеним співвідношенням кількості осіб у першій та другій підгрупах як 1:2. За своїми ціннісними орієнтирами представників першої підгрупи можна охарактеризувати як активних, самостійних, незалежних у діях і судженнях, орієнтованих на особисте удосконалення, професійне зростання, розширення власного світогляду з дещо егоїстичним проявом своїх пріоритетів. Для підгрупи 1 пріоритетними цінностями на сучасному етапі життя є здоров'я (фізичне і психічне), продуктивне життя (максимально повне використання своїх можливостей, сил, здібностей), розвиток (робота над собою, постійне фізичне і духовне удосконалення, свобода (самостійність, незалежність в судженнях і вчинках), впевненість у собі (внутрішня гармонія, свобода від внутрішніх протиріч і сумнівів). Навчання в академії вони розглядають як майданчик для реалізації своїх життєвих планів. Вибрані представниками 2-ї підгрупи твердження дозволяють зробити висновки, що їх життєві цінності орієнтовані на здорове, сімейне, матеріально забезпечене, урівноважене життя. Військова служба може розглядатися як основа і необхідне джерело для забезпечення такого життя. Враховуючи, що активна життєва позиція, можливість творчої діяльності для них є неважливими, а цікава робота, можливість особистого розвитку, продуктивне життя з використанням свої здібностей і можливостей займають проміжне значення, можна припустити, що вони готові виконувати шаблонну роботу, підпорядковуватися наказам. Це люди «команди», для яких значимими є колектив, його принципи, громадська думка. Система ціннісних орієнтацій в цій підгрупі є стабільнішою, ніж в підгрупі 1, свідчить про потенційно кращу спроможність адаптації до змін зовнішнього середовища.
Висновки. Система ціннісних орієнтацій слухачів перебуває на стадії її завершення. Особливу увагу при організації освітнього процесу слід приділяти формуванню у слухачів активної життєвої позиції, орієнтованої на відповідальне ставлення до власного професійного зростання та суспільного життя, формуванню національно-патріотичних почуттів.
10
Pyasetska, L. V., та M. A. Luchynskiy. "ОЦІНКА КЛІНІЧНОГО СТАНУ ТКАНИН ПАРОДОНТА В ОСІБ ІЗ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИМИ РЕАКЦІЯМИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У НАЙБЛИЖЧІ ТЕРМІНИ ЛІКУВАННЯ". Вісник наукових досліджень, № 3 (12 жовтня 2018): 102–5. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9333.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати оцінки клінічного стану тканин пародонта за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу в осіб із різними клінічними варіантами реакцій психофізіологічної дезадаптації після застосування лікувально-профілактичних комплексів, які розробили та впровадили автори даної роботи, у найближчі терміни спостереження.
Мета дослідження – оцінити клінічний стан тканин пародонта в осіб молодого віку з різним психофізіологічним станом у найближчі терміни лікування (3–6 місяців) за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 48 пацієнтів із запальними захворюваннями тканин пародонта та 52 осіб із запально-дистрофічними захворюваннями тканин пародонта з різним психофізіологічним станом організму. Для оцінки ефективності запропонованих лікувально-профілактичних комплексів було сформовано дві основні лікувальні підгрупи.
Результати досліджень та їх обговорення. У середньому через 6 місяців після лікування значення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу зменшувалось стосовно значень до лікування в першій основній лікувальній підгрупі у 2,0 рази та в другій основній лікувальній підгрупі – у 1,5 раза (р<0,01). В осіб із захворюваннями тканин пародонта з контрольних лікувальних підгруп через 6 місяців спостережень у результаті застосування традиційних лікувальних заходів значення папілярно-маргінально-альвеолярного індексу збільшувалось при усіх типах психофізіологічних реакцій дезадаптації і дорівнювало даним до лікування (р>0,05).
Висновки. Проведені клінічні дослідження переконливо доводять ефективність лікувально-профілактичних комплексів при лікуванні захворювань тканин пародонта у пацієнтів основних лікувальних підгруп, які ми запропонували, що підтверджено зниженням інтенсивності запальних процесів у тканинах пародонта за даними папілярно-маргінально-альвеолярного індексу в найближчі терміни спостережень.
Дисертації з теми "Підгрупи"
1
Пискун, М. М. "Узагальнено нормальні підгрупи та їх вплив на структуру групи". Дис. канд. фіз.-мат. наук, Національний університет державної податкової служби України, 2008.
Знайти повний текст джерела
2
Юрченко, Н. В. "Про скінченні підгрупи повної лінійної групи над областями цілісності". Дис. д-ра фіз.-мат. наук, Ужгородський нац. ун-т, 2007.
Знайти повний текст джерела
3
Ярова, О. А. "Групи з обмеженнями на підгрупи, що не є нормальними". Дис. канд. фіз.-мат. наук, Нац. ун-т держ. податк. служби України, 2009.
Знайти повний текст джерела
4
Мельников, Олександр Володимирович. "Взаємодія оксидів металів підгрупи титану з оксидами лантаноідів із зміною зарядністю у плівках". Дис. канд. хім. наук, КУ ім.Т.Шевченка, 1992.
Знайти повний текст джерела
5
Годлевський, Михайло Дмитрович, та О. О. Абабілов. "Застосування GRID-технології та генетичних алгоритмів для задачі складання розкладу в вузі". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2010. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/42958.
Повний текст джерела
6
Ковдриш, Володимир Володимирович. "Ширина вербальних підгруп груп унітрикутних матриць над кільцями". Дис. канд. фіз.-мат. наук, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2012.
Знайти повний текст джерела
7
Друшляк, Марина Григорівна. "Групи з обмеженнями на норми заданих систем підгруп". Дис. канд. фіз.-мат. наук, Сумський держ. пед. ун-т ім. А.С. Макаренка, 2011.
Знайти повний текст джерела
8
Требенко, Дмитро Якович. "Групи з деякими обмеженнями для системи неінваріантних підгруп." Дис. канд. фіз.-мат. наук, АН України, ін-т математики., 1993.
Знайти повний текст джерела
9
Кучменко, С. М. "Групи з великими системами підгруп, близьких до нормальних". Дис. канд. фіз.-мат. наук, Нац. акад. державної податкової служби України, 2005.
Знайти повний текст джерела
10
Турбай, Н. А. "Вивчення будови груп за властивостями підгруп, близьких до нормальних". Дис. канд. фіз.-мат. наук, Дніпропетр. нац. уні-т ім. Олеся Гончара, 2009.
Знайти повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Підгрупи"
1
Гладка, О. В. Особливості утворення фонологічних неологізмів в англійській мові. Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2013. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2014.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості утворення фонологічних неологізмів в англійській мові; конкретизовано поняття «фонологічні неологізми»; уточнено стадії інтеграції нових слів; визначено місце фонологічних неологізмів у класифікації за способом творення; виокремлено підгрупи фонологічних неологізмів; виявлено продуктивність фонологічного способу утворення нових слів.
2
Кучерган, Єлизавета Валеріївна. Перспективи фізичного розвитку студентів природничого факультету залежно від оцінки функціонального стану їхнього організму. Криворізький державний педагогічний університет, 2016. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1693.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано рівні соматичного здоров’я студентів першого курсу природничого факультету Криворізького державного педагогічного університету. За відповідними показниками студентів розподілено на підгрупи, що містять індивідуальний підхід щодо перспективи розвитку фізичного здоров’я та належної адаптації до студентського життя із урахуванням зниженого функціонування окремих систем.
3
Царук, О. В. Українці як етнічний та лінгвістичний феномен. Український державний педагогічний університет ім. М. Драгоманова, 1995. http://dx.doi.org/10.31812/0564/2084.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено українську націю як етнічний і лінгвістичний феномен. Доведено, що українська й російська мови маючи одного пращура — давньоруську (східнослов’янську) найбільш яскраво зберігають, але кожна окремо, риси давніх антської й словенської підгруп, хоча жодна із слов’янських мов не позбавлена елементів іншої групи, зумовлено факторами племінної міграції.