Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Підготовка офіцерських кадрів.
Статті в журналах з теми "Підготовка офіцерських кадрів"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-27 статей у журналах для дослідження на тему "Підготовка офіцерських кадрів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
СНІЦА, Тетяна, Олександр ГНИДЮК та Олександр ДІДЕНКО. "ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (5 листопада 2021): 149–65. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.885.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати аналізу нормативно-правових і наукових джерел, у яких розкрито особливості підготовки офіцерських кадрів в органах поліції у країнах Європи в кінці XX – на початку XXI століття. З’ясовано, що євроінтеграційні процеси спричинили зміни у системі підготовки персоналу поліції. Узагальнення тенденцій дозволяє констатувати про вплив політичних та соціально-економічних умов на цей процес в окремих країнах та європейському співтоваристві в цілому. З’ясовано, що система підготовки персоналу поліції є також компонентом євроінтеграційних процесів у межах інтеграції правоохоронних та поліцейських систем країн Євросоюзу. Для європейських закладів освіти, де відбувається професійна підготовка персоналу поліції, характерною є практична спрямованість цього процесу, безпосередній зв’язок із практикою, безперервний характер, широкий спектр курсів підвищення кваліфікації, підготовка до взаємодії національних поліцейських служб на різних рівнях, у тому числі через Інтерпол, і безпосередньо між правоохоронними системами. Підготовка поліцейських кадрів є предметом уваги не лише практиків, а й науковців, про що свідчить обговореннята апробація на різного рівня конференціях, симпозіумах, семінарах та під час інших заходів з обміну досвідом. Водночас для освітніх систем підготовки офіцерів поліції характерним є обережне ставлення до процесів уніфікації, передбачених Болонським процесом, а також прихильність до власних освітніх стандартів. У програмах з підготовки співробітників поліції начальницького складу значний обсяг годин відведено формуванню навичок і вмінь роботи з науково-технічними засобами, які надзвичайно широко застосовуються в роботі поліції зарубіжних країн. Теоретична підготовка поліцейських в країнах ЄС спрямована на вивчення нових способів виконання своїх обов’язків. Практична частина навчання сприяє більш ефективному виконанню своїх повсякденних обов’язків. Професійна підготовка поліцейських кадрів в країнах ЄС проводиться поетапно. Спільною тенденцією відомчої поліцейської освіти є те, що випускники поліцейських закладів освіти отримують відомчі дипломи. У відомчих закладах освіти у програмах підготовки робиться наголос на важливість співпраці з громадськістю.
2
Кос, М. В. "ОСНОВИ ІМІТАЦІЙНОГО МОДЕЛЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-СУХОПУТНИКІВ ТАКТИЧНОГО РІВНЯ ЯК НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, № 5 (29 листопада 2019): 119–26. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-119-126.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемам професійної підготовки майбутніх офіцерів-сухопутників тактичного рівня в Україні. У вступі автор актуалізував проблему професійної підготовки майбутніх офіцерських кадрів в Україні.
У викладі основного змісту матеріалу визначено сутність імітаційного моделювання. Виокремлено та обґрунтовано зміст основних переваг щодо використання технології у підготовці майбутніх офіцерів-сухопутників тактичного рівня: можливість отримати відповіді на численні актуальні запитання, що виникають на початкових стадіях моделювання: поява ідеї (задуму) та пробна розробка аналогу об’єкту (системи), з метою уникнення вагомих помилок, пов’язаних із витратами різних видів ресурсів; можливість дослідження особливостей функціонування об’єкту (системи) за будь-яких умов, навіть таких, що не виникнуть у реальному експерименті; варіювання параметрів об’єкту (системи) та навколишнього середовища у досить широких межах, відображаючи відповідне середовище; можливість передбачення поведінки об’єкту (системи) у короткочасній та довготривалій перспективі, перенісши на модель результати реальних випробувань; економія часу при використанні імітаційних моделей технічних та технологічних об’єктів (систем); отримання великих обсягів інформації про відображення плинності реальних процесів, за умови уникнення дорогих випробувань реальних об’єктів (систем); виконання ролі гнучкого пізнавального інструменту, що дає змогу відтворити будь-яку реальну або гіпотетичну ситуацію; уможливлення випробувань ризикованих («аварійних») ситуацій, що надає унікальності цьому методу; можливість кількаразових повторень експерименту, з метою відпрацювання стійких навичок правильних дій у відповідних ситуаціях.
Ключові слова: імітаційне моделювання, майбутні офіцери-сухопутники, професійна підготовка, фахівці, модель.
3
Северінова, О. Б. "ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА РОБОТА З КАДРАМИ ЗБРОЙНИХ СИЛ УРСР У ПЕРЕДВОЄННИЙ ПЕРІОД". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 580–88. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.65.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню особливостей військово-політична робота з кадрами збройних сил УРСР у передвоєнний період. Також в статті проаналізовано основні напрямки та підходи різних вчених щодо вивчення вказаної проблематики. З’ясовано, що для розробки організаційної струк- тури і штатів центральних органів Наркомату оборони СРСР, на підставі затвердженої наркомом оборони схеми, були створені групи по п’ять осіб, яким доручили подати пропозиції щодо реформування штатів і організації управлінь. Для роботи над перетворенням Політичного управління Робіт- ничо-Селянської Червоної Армії була призначена група на чолі з заступником начальника. Після закінчення роботи цієї групи політичне керівництво от- римало пропозиції про вдосконалення системи управління пропаганда і оп- тимізації ряду штатних категорій. З’ясовано, що збільшення чисельності армії знову призвело до браку політпрацівників, послабило політроботу, особливо серед рядового і молодшого начальницького складу, змусило керів- ництво країни робити нові організаційні перетворення в цілях подолан- ня загрози, ослаблення керівництва Збройними Силами, зниження впливу партії в них. До того ж, у зв’язку з швидким розгортанням Збройних Сил, ре- пресіями в армії велике число молодих командирів, часто не мали достат- нього досвіду керівництва військами, висувалися на вищі посади. Багато з них були безпартійними. Таким чином, більшість командного складу вже в 1933 р було досить молодими військовослужбовцями, які не нагромадили необхідного досвіду військового керівництва. Ситуація була серйозно поси- лена в середині - другій половині 30-х років. Визначено, що слабка підготовка офіцерських кадрів була обумовлена, перш за все, недостатнім рівнем знань, отриманих в ході навчання в військово-навчальних закладах. Умови діяль- ності військово-навчальних закладів того періоду були надзвичайно склад- ними. Навчальні програми у військових академіях і училищах часто склада- лися некомпетентними людьми. Військово-політичні навчальні заклади складали за чисельністю майже 20% всіх сухопутних військ. Поряд з розши- ренням старих і створенням нових середніх і вищих військово-навчальних закладів, утворюється широка мережа курсів перепідготовки. Крім раніше існуючих двох курсів з удосконалення політскладу, відкриваються нові курси для підготовки комісарів.
4
Криворучко, І. Я. "ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРСЬКИХ КАДРІВ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 196–200. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-29.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена сучасним проблемам вищої військової освіти в Україні. У контексті проблематики виокремлено питання психологічної підготовки фахівців непсихологічних спеціалізацій Державної прикордонної служби України. Проаналізовано зміст психологічної підготовки загалом у вищій освіті, а також у прикордонному відомстві. Метою статті є аналіз дидактичних особливостей викладання психологічних навчальних дисциплін майбутнім офіцерам-прикордонникам. Наведено мету та завдання психологічної підготовки у вищому військовому навчальному закладі прикордонної служби. Для детального аналізу дидактичних особливостей викладання психологічних навчальних дисциплін взято дисципліну «Морально-психологічне забезпечення». Визначено основну специфіку цієї дисципліни на основі аналізу змісту професійної діяльності офіцерів прикордонних підрозділів. Виокремлено основні дидактичні особливості викладання зазначеної вище навчальної дисципліни: доступне викладання (психологія використовує досить складну термінологію, а для майбутніх офіцерів-прикордонників психологічну освіту можна вважати початковою); відсутність систематичної психологічної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників вимагає від науково-педагогічних працівників здійснювати ретельну побудову тематичного плану (послідовну, логічну, раціональну) та добір педагогічних технологій, методик, методів, прийомів та засобів; формування основ критичного аналізу наукових положень; визначення рівня знайомства курсантів- прикордонників із досягненнями поп-психології (популярної психології, що формує хибні явлення про наукову психологію) та спрямування зусиль на заміщення хибних знань та умінь на професійні; виділення вагомої частки аудиторних годин на практичну підготовку (оволодіння навичками проведення психологічних досліджень у прикордонному колективі та обробки їх результатів); дотримання принципу міждисциплінарності (зв’язку навчальної дисципліни з гуманітарними, природничими та військово-професійними дисциплінами); забезпечення чуттєвого наповнення змісту психологічної підготовки (здатність до міркувань про психіку інших людей); дотримання принципу цінності наукових професійних умінь порівняно зі знаннями. Сформульовано висновки за результатами проведеної дослідної роботи (доведено необхідність психологічної підготовки та дидактичні особливості викладання психологічних наук) та перспективи подальших наукових досліджень (присвячених вивченню зарубіжного досвіду та пропозицій щодо удосконалення змісту психологічної підготовки військових фахівців).
5
Артюшин, Георгій. "СОЦІОГУМАНІТАРНА СКЛАДОВА БЕЗПЕРЕРВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ВІЙСЬКОВИХ КАДРІВ В УКРАЇНІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (8 травня 2020): 26–42. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.255.
Повний текст джерелаАнотація:
овки військових кадрів у контексті ключових ідей і напрямків розвитку системи безперервної освіти в Україні. Виявлено, що ключовою вимогою системного оновлення процесу підготовки військових кадрів визначається забезпечення безперервності підготовки. Показано, що запровадження концепції безперервної освіти у підготовку військових кадрів органічно поєднано із реалізацією гуманітарної політики у військовій діяльності. Установлено, що важливим компонентом розвитку сучасної військової освіти у контексті концепції безперервної освіти є соціогуманітарний компонент. Розглянуто проблему соціогуманітарного контексту освіти та професійної підготовки на кількох рівнях: філософському, загальнонауковому та конкретнонауковому. На рівні філософського аналізу освіта розглядається як соціокультурний феномен, особлива соціогуманітарна сфера людського життя. На рівні загальнонаукового аналізу освіта розглядається як складна соціальна система, що забезпечує реалізацію освітньої діяльності. На рівні конкретнонаукового аналізу освітнього процесу соціогуманітарний компонент розглядається як один з складників змісту освіти, що представлений набором дисциплін соціогуманітарного спрямування. Показано, що зміст соціогуманітарної підготовки військової освіти може суттєво відрізнятися в залежності від її рівня та напрямку. Розглянуто особливості соціогуманітарної підготовки військових фахівців на рівні початкової військової підготовки молоді, професійної військової підготовки, вищої освіти військових фахівців, підвищення кваліфікації та перепідготовки офіцерських кадрів.
6
Фурдик, Володимир. "ІСТОРИКО-РЕТРОСПЕКТИВНИЙ ОГЛЯД ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ В УКРАЇНІ". Litopys Volyni, № 25 (10 грудня 2021): 143–47. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.24.
Повний текст джерелаАнотація:
Із проголошенням 24 серпня 1991 року Акта незалежності України «Про створенням самостійної української держави –України» одразу постало питання створення власних збройних сил, і наступним кроком Верховної Ради України буда її Постанова «Про військові формування на Україні», в якій відображено створення Міністерства оборони України та Збройних Сил України. Цим було покладено початок підготовки власних військових фахівців для Збройних Сил України. Деякі військово-навчальні заклади на той момент у нашій державі вже існували, але не було навчального закладу, який би готував військових лікарів для Збройних Сил України. У статті висвітлено стислий історико-ретроспективний огляд формування військово-медичної освіти та комплексного механізму підготовки офіцерських кадрів, зокрема і керівних кадрів військової медицини в Україні. Проведено історичний аналіз підготовки військових лікарів на території України з 1991 до 2020 рр., висвітлено процеси організації підготовки військових лікарів у незалежній Україні. На основі ретроспективного аналізу створення та розвитку військово-медичної освіти в Україні простежено динаміку змін у підготовці військових медиків для Сил оборони держави. У статті наведені етапи формування військово-медичної освіти та створення відповідних навчальних закладів для їх підготовки. Відображено становлення національної системи медичної освіти та науки у Збройних Силах України. Відображено шлях створення та динаміку розвитку Української військово-медичної академії від Військово-медичного відділу – єдиного вищого військового навчального закладу з підготовки та перепідготовки військових лікарів за 14 фаховими спеціальностями. Орієнтація військового комплексу України на функціональну сумісність із вимогами країн НАТО та реалізація оборонної реформи в Україні спонукає до впровадженням нових освітніх програм у підготовку нової формації як військовослужбовців, так і військово-медичних фахівців.
7
ШАПАР, Любов, та Тетяна ШПІЛЄВАЯ. "КОНКУРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРАЦІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-80-88.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлюється важливе значення морської індустрії у світі, яка посідає одне з перших місць у системі міжнародних перевезень та торгівлі. Щорічне збільшення міжнародного торговельного флоту потребує більш інтенсивної підготовки кадрів морської галузі. Особлива увага приділяється підготовці офіцерського та рядового складу морських суден у різних країнах світу, які є основними постачальниками висококваліфікованих кадрів морської галузі. Серед основних країн світу, які готують дипломований офіцерський та рядовий склад морських суден, входять такі країни світу, як Китай, Філіппіни, Індія, Індонезія, Російська Федерація, Україна, Польща, В’єтнам, Японія, Туреччина та Сполучені Штати Америки. Морські заклади вищої освіти цих країн постійно шукають та впроваджують нові методи заохочення молоді вступати до морських закладів освіти, забезпечуючи підготовку та дипломування випускників. Вищезгадані навчальні заклади постійно вдосконалюють навчально-тренажерну базу за допомогою інвестицій судноплавних та крюінгових компаній, що дозволяє відпрацьовувати необхідні вміння та навички для отримання відповідної кваліфікації. Забезпечується поглиблене вивчення морської англійської мови для покращення мовної комунікації у змішаних екіпажах. За рахунок плідної співпраці морських вищих закладів освіти із судноплавними та крюінговими компаніями забезпечується можливість належної практичної підготовки молодих спеціалістів на морських суднах та отримання ними необхідних навичок та досвіду для подальшої роботи в морі. Організація навчання та практичної підготовки в закладах освіти вищезгаданих країн будується таким чином, щоб ще на етапі навчання забезпечити курсантів робочими місцями та сприяти їх стрімкому кар’єрному росту в морській галузі, що, у свою чергу, веде до збільшення як офіцерського, так і рядового кадрового складу морських суден. Ключові слова: дипломування моряків, офіцерський склад морських суден, рядовий склад морських суден, Конвенція ПДНВ, морські заклади вищої освіти, працевлаштування моряків.
8
Казєв, О. В., М. М. Овчар та І. В. Кошельник. "ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 93–103. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-93-103.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу питань вищої військової освіти. У цій загальній проблемі виділено питання загальновійськової підготовки майбутніх фахівців прикордонного відомства. Завдання щодо захисту та охорони державного кордону в українському суспільстві покладені на прикордонне відомство. Зазначена відомча структура має тривалу історію розвитку, і має можливість здійснювати підготовку власних офіцерських кадрів в єдиному вищому військовому навчальному закладі прикордонної служби – Національній академії. Мета загальновійськової підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників полягає у створенні системних знань, умінь та навичок щодо вимог та потенціалу застосування бойової/спеціальної техніки; ведення бойових дій, виконання професійних завдань у мирний час та особливий період; щодо порядку дій у зоні різного виду зараження.
Основними завданнями загальновійськової підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників є розуміння загальної характеристики сучасного бою. Пріоритетність цього завдання полягає в тому, що сучасній історичній епосі притаманна поява безлічі несистемних явищ та процесів, а це напряму вплинуло на загальні риси сучасного бою: висока напруженість; маневреність; короткочасність; максимальна швидкість; нові способи ведення бойових дій тощо. Виділено такі інноваційні технології, що варто застосовувати у загальновійськовій підготовці курсантів-прикордонників та які дають змогу виділити більше часу саме для практики: технології імітаційного моделювання; проектні технології, технології тренінгу та workshop, технологія індивідуального навчання, коучінг. Ефективність підготовки не матиме позитивної динаміки, якщо науково-педагогічні працівники будуть категоричними по відношенню до певної технології, методики, прийому або засобу.
9
РАДВАНСЬКИЙ, Іван. "ЗАСТОСУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, № 4 (1 січня 2022): 160–69. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.917.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі професійної підготовки майбутніх офіцерів Національної гвардії України. Метою статті був узагальнений аналіз інноваційних педагогічних технологій у підготовці майбутніх офіцерів Національної гвардії України. Автор довів актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки офіцерських кадрів НАНГУ повинен враховувати кращий світовий досвід підготовки фахівців сектору безпеки та оборони, постійні зміни у сучасній світовій спільноті, і водночас – Євроінтеграційний напрям України. Одним зі шляхів забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх офіцерів НАНГУ є застосування педагогічних інновацій. Відповідно до проблеми здійснено аналіз науково-педагогічної та психологічної літератури. Виокремлення інноваційних педагогічних технологій у професійній підготовці майбутніх офіцерів Національної гвардії України проведено за компонентами цієї підготовки: морально-психологічним, правовим, управлінським, військово-прикладним. Для реалізації морально-психологічного компонента професійної підготовки автором запропоновано тренінги та воркспейси; військово-прикладного – технологію моделювання професійних ситуацій, а також використання тренажерів і симуляторів для вогневої підготовки та підготовки з особистої безпеки майбутніх офіцерів; для управлінського компоненту запропоновано вивчення нових управлінських інструментів за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій. Сформульовано висновки проведеного дослідження та перспективи подальших наукових пошуків (аналіз досвіду підготовки фахівців сектору безпеки та оборони у країнах із високим рівнем розвитку, а також вивчення стандартів НАТО щодо підготовки таких фахівців).
10
ГНИДЮК, Олександр. "ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПІВРОБІТНИКІВ ПОЛІЦІЇ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 95–109. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.611.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено особливості фізичної підготовки співробітників поліції у країнах Європейського Союзу. З’ясовано, що проблема удосконалення фізичної підготовки співробітників правоохоронних служб неодноразово привертала увагу науковців. Необхідність дослідження передового зарубіжного досвіду фізичної підготовки співробітників поліції обумовлена потребою в удосконаленні якості формування і розвитку фізичних властивостей фахівців Державної прикордонної служби України шляхом застосування і впровадження сучасних ефективних інноваційних методик.
З’ясовано, що різноманітні аспекти навчання й виховання фахівців ДПСУ – співробітників правоохоронного органу спеціального призначення, у тому числі їхньої фізичної підготовки останнім часом привертали увагу значної кількості науковців. Водночас теоретичні і методичні засади неперервної фізичної підготовки військовослужбовців ДПСУ на різних рівнях освіти, обґрунтовані з урахуванням узагальнення зарубіжного досвіду не були предметом окремого дисертаційного дослідження.
Результати узагальнення зарубіжного досвіду дозволяють зробити висновок, що попри всю різноманітність педагогічних підходів до професійної підготовки співробітників поліції можна виокремити три основні моделі поліцейської освіти в Європі – німецьку, французьку та британську.
У професійній поліцейській освіті особливу увагу приділено розвитку фізичних якостей, навичок і умінь особистої безпеки. Кандидати на навчанні проходять ретельний професійний відбір, що передбачає випробовування фізичної витривалості, сили, швидкості, рухових павичок, гнучкості, координації, спритності тощо. Співробітники поліції щороку проходять обов’язкову фізичну підготовку. Обсяг підготовки, яку повинен пройти співробітник, як правило залежить від особливостей його професійної діяльності та виконуваної роботи.
Перспективи подальших досліджень полягають у дослідженні та узагальненні досвіду підготовки офіцерських кадрів сектору безпеки та оборони в країнах Північної Америки.
11
Chernykh, J., and O. Chernykh. "OFFICER TRAINING SYSTEM IN THE ARMED FORCES OF THE REPUBLIC OF BELARUS." Collection of scientific works of the Military Institute of Kyiv National Taras Shevchenko University, no. 66 (2019): 105–16. http://dx.doi.org/10.17721/2519-481x/2020/66-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Analysis of the foreign experience of the organisation and reformation of the armed forces in other countries, with the respective systems of military education being an integral part, reveals the specific national aspect of such activities in each country. In the meantime, there are some general methodological approaches used in military pedagogic practice across different countries of the world to be practicably considered and applied. The article examines the experience of officers’ training for the armed forces of the Republic of Belarus. The article provides information on the existing network of military educational institutions for the officer training of tactical, operational-tactical and operational-strategic level of military command. Requirements for admission to military educational institutions for the officer training of different levels of training has been given. The terms of military specialists’ training on tactical, operational-tactical and operational-strategic level have been defined. The analysis of the content of officer training for different armed services of the armed forces and different levels of military administration has been conducted. We used the system of the general scientific methods of theoretical and empirical research, in particular, the theoretical-methodological analysis of the problem and the relevant scholarly resources, systematization and generalization of the scientific information pertaining to the essence and content of the set objectives, monitoring of the existing system of military specialists training in the Armed Forces of the republic of Belarus, scientific generalisation, the general scientific methods of logical and comparative analysis, systems approach, peer review, analysis and interpretation of the obtained theoretical and empirical data. An analysis of the concept, structure, goals, content and technologies of officers’ training inthe armed forces of the Republic of Belarus shows that the military education system reflects the current stage of development of the armed forces, as well as the national cultural specificity of the country. Education and training of officers is carried out on the basis of national cultural and military traditions, taking into account the mentality of the Belarusian people. The main direction of officers’ training is their fundamental military and professional training in both the military and civilian fields. First of all, the training of the citizen – patriot of his homeland is carried out. The content of the officers’ training is based on two military education levels. Each level of military education ends with a certain level of qualification. It is possible to distinguish the general tendencies of development of the higher Belarusian military school: improvement of the quality of applicants’ selection, individualization of training of cadets and trainees, stabilization of their number at the present level; further informatization of the educational process, introduction of multimedia learning tools. The reform of higher military education in Belarus continues in line with pan-European development. However, it does not embark on the path of simply copying military educational models of other countries, but takes into account the experience, traditions of the military school, national peculiarities of formation and development of national armed forces. Certainly, the positive elements of the experience of the Belarusian army can be used in the training of officers in the Ukrainian Armed Forces under the conditions of gradual transition to the recruitment on a contract basis.
12
Chernykh, J., and O. Chernykh. "OFFICER TRAINING SYSTEM IN THE REPUBLIC OF HUNGARY." Collection of scientific works of the Military Institute of Kyiv National Taras Shevchenko University, no. 68 (2020): 119–27. http://dx.doi.org/10.17721/2519-481x/2020/68-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Analysis of the foreign experience of the organisation and reformation of the armed forces in other countries, with the respective systems of military education being an integral part, reveals the specific national aspect of such activities in each country. In the meantime, there are some general methodological approaches used in military pedagogic practice across different countries of the world to be practicably considered and applied. The article examines the experience of officers’ training for the armed forces of the Republic of Hungary. The article provides information on the existing network of military educational institutions for the officer training of tactical, operational and strategic level of military command. Requirements for admission to military educational institutions for the officer training of different levels of training has been given. The terms of military specialists’ training on tactical, operational and strategic level have been defined. The analysis of the content of officer training for different armed services of the armed forces and different levels of military administration has been conducted. We used the system of the general scientific methods of theoretical and empirical research, in particular, the theoretical-methodological analysis of the problem and the relevant scholarly resources, systematization and generalization of the scientific information pertaining to the essence and content of the set objectives, monitoring of the existing system of military specialists training in the Armed Forces of the republic of Hungary, scientific generalisation, the general scientific methods of logical and comparative analysis, systems approach, peer review, analysis and interpretation of the obtained theoretical and empirical data. The general structure of the National University of Public Administration, the Faculty of Military Sciences and the training of officers is shown, as well as the main tasks that are solved by the institutes and training centers that are part of it are identified. An analysis of the concept, structure, goals, content and technologies of officers’ training in the armed forces of the Republic of Hungary shows that the military education system reflects the current stage of development of the armed forces, as well as the national cultural specificity of the country. Education and training of officers is carried out on the basis of national cultural and military tradition. The main direction of officers’ training is their fundamental military and professional training in both the military and civilian fields. The content of the officers’ training is based on two military education levels. Each level of military education ends with a certain level of qualification. It is possible to distinguish the general tendencies of development of the higher Hungarian military school: improvement of the quality of applicants’ selection, individualization of training of cadets and trainees, stabilization of their number at the present level; further informatization of the educational process, introduction of multimedia learning tools. Certainly, the positive elements of the experience of the Hungarian army can be used in the training of officers in the Ukrainian Armed Forces under the conditions of gradual transition to the recruitment on a contract basis.
13
БАЛАГУР, Леся. "СПЕЦИФІКА ЗАСТОСУВАННЯ ТЬЮТОРСЬКОЇ ТЕХНОЛОГІЇ У ВИЩОМУ ВІЙСЬКОВОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, № 4 (1 січня 2022): 5–14. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.906.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі впровадження тьюторської технології в освітній процес Національної академії Державної прикордонної служби України. Метою статті був узагальнений аналіз досвіду впровадження тьюторської технології у підготовку майбутніх фахівців. Автор довела актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки майбутніх офіцерських кадрів Державної прикордонної служби України повинен використовувати передовий досвід підготовки фахівця сектору безпеки та оборони. З-поміж напрямів забезпечення високого рівня професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників є застосування освітніх інновацій, зокрема демократичного спрямування. Відповідно до запропонованої проблеми проведено ретельний аналіз наукової педагогічної літератури. Автор представила визначення тьюторської технології як форми гуманістичного навчання. Конкретизовано зміст діяльності викладачів-тьюторів в академії прикордонної служби як певної спеціалізація професійної педагогічної діяльності науково-педагогічного працівника, що виникла та реалізує свої функції у нових організаційних умовах освітнього процесу. Проаналізовано комплекс методів, притаманних тьюторській технології (вербальні та невербальні (практичні, наочні); індуктивні (від часткового до узагальненого) та дедуктивні (від загального до часткового); проблемно-пошукові). Визначено специфічні особливості реалізації тьюторської технології в академії прикордонної служби. Представлено рівні тьюторської діяльності в академії прикордонної служби (тьютори першого рівня виступають посередниками, консультантами, асистентами; тьютори другого рівня виконують роль експертів, аналітиків, дослідників та радників; тьютори третього рівня виступають топ-управлінцями, котрі компетентно формують освітню політику). Сформульовано висновки та напрями подальших наукових досліджень.
14
ТУШКО, Клавдія, Ірина КОВАЛЬСЬКА та Ірина МАЦЬКІВ. "ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЬЮТОРСЬКОЇ ТЕХНОЛОГІЇ В СУЧАСНІЙ ВІЙСЬКОВІЙ ОСВІТНІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (14 лютого 2022): 182–87. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі впровадження тьюторської технології в освітній процес Національної академії Державної прикордонної служби України. Метою статті є узагальнений аналіз досвіду впровадження тьюторської технології у підготовку майбутніх фахівців. Автор довела актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки майбутніх офіцерських кадрів Державної прикордонної служби України повинен використовувати передовий досвід підготовки фахівця сектору безпеки та оборони. З-поміж напрямів забезпечення високого рівня професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників є застосування освітніх інновацій, зокрема демократичного спрямування. Відповідно до запропонованої проблеми проведено ретельний аналіз наукової педагогічної літератури. Автор навела визначення тьюторської технології як форми гуманістичного навчання. Конкретизовано зміст діяльності викладачів-тьюторів в академії прикордонної служби як певної спеціалізації професійної педагогічної діяльності науково-педагогічного працівника, що виникла та реалізує свої функції у нових організаційних умовах освітнього процесу. Проаналізовано комплекс методів, притаманних тьюторській технології (вербальні та невербальні (практичні, наочні); індуктивні (від часткового до узагальненого) та дедуктивні (від загально до часткового); проблемно-пошукові). Визначено специфічні особливості реалізації тьюторської технології в академії прикордонної служби. Наведено рівні тьюторської діяльності в академії прикордонної служби (тьютори першого рівня виступають посередниками, консультантами, асистентами; тьютори другого рівня виконують роль експертів, аналітиків, дослідників та радників; тьютори третього рівня виступають топ-управлінцями, котрі компетентно формують освітню політику. Сформульовано висновки та напрями подальших наукових досліджень.
15
Chernykh, J. О., and O. B. Chernykh. "OFFICERS’TRAINING IN THE ARMED FORCES OF CANADA." Collection of scientific works of the Military Institute of Kyiv National Taras Shevchenko University, no. 69 (2020): 116–24. http://dx.doi.org/10.17721/2519-481x/2020/69-12.
Повний текст джерелаАнотація:
Analysis of the foreign experience of the organisation and reformation of the armed forces in other countries, with the respective systems of military education being an integral part, reveals the specific national aspect of such activities in each country. In the meantime, there are some general methodological approaches used in military pedagogic practice across different countries of the world to be practicably considered and applied. The article examines the experience of officers’ training for the armed forces of the Canada. The article provides information on the existing network of military educational institutions for the officer training of tactical, operational and strategic levels of military command. The terms of officers’ training on tactical, operational and strategic levels have been defined. The analysis of the content of officer training for different armed services of the armed forces and different levels of military administration has been conducted. We used the system of the general scientific methods of theoretical and empirical research, in particular, the theoretical-methodological analysis of the problem and the relevant scholarly resources, systematization and generalization of the scientific information pertaining to the essence and content of the set objectives, monitoring of the existing system of military specialists training in the Armed Forces of the Canada, scientific generalisation, the general scientific methods of logical and comparative analysis, systems approach, peer review, analysis and interpretation of the obtained theoretical and empirical data. An analysis of the concept, structure, goals, content and technologies of officers’ training in the armed forces of the Canada shows that the military education system reflects the current stage of development of the armed forces, as well as the national cultural specificity of the country. Education and training of officers is carried out on the basis of national cultural and military traditions, taking into account the mentality of the Canada people. The main direction of officers’ training is their fundamental military and professional training in both the military and civilian fields. The content of the officers’ training is based on two military education levels. Each level of military education ends with a certain level of qualification. It is possible to distinguish the general tendencies of development of the Canadian military school: improvement of the quality of applicants’ selection, individualization of training of cadets and trainees, stabilization of their number at the present level; further informatization of the educational process, introduction of multimedia learning tools.
16
Лосєв, Олександр Сергійович. "СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРСЬКИХ КАДРІВ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ АВСТРО-УГОРЩИНИ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ". Військово-науковий вісник, № 29 (11 червня 2018): 154–69. http://dx.doi.org/10.33577/2313-5603.29.2018.154-169.
Повний текст джерела
17
Вановська, І. М. "КИЇВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ОКРУГ У 1862 – 1914 РОКАХ". Історія та географія, № 58 (2020): 27–33. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.58.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються основні фактори створення та аналізуються головні етапи становлення та розвитку Київського військового округу протягом 1864-1914 років. Основна увага приділяється вивченню місця та ролі всіх тих процесів, що відбувалися в Київському військовому округу в межах модернізації збройних сил Російської імперії. Результати Кримської війни не залишили в російському суспільстві сумнівів в необхідності проведення військової реформи. У статті аналізується процес створення в країні військово-окружної системи, розглядаються досягнення та недоліки переозброєння армії, вдосконалення систем бойової підготовки військ, реформування комплектування армійських частин, реорганізацію системи військової освіти, шляхи та масштаби підготовки офіцерських кадрів тощо. Доводиться, що армія в Російській імперії займала особливе місце й була уні- версальним механізмом для вирішення як багатьох внутрішніх, так й зовнішньополітичних завдань, постійно вела війни за розширення території імперії.
18
Міршук, Олексій. "ОБҐРУНТУВАННЯ МОТИВАЦІЙНО-ЦІЛЬОВОГО КОМПОНЕНТА ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРІВ ВИЩИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, № 3 (27 березня 2020): 192–207. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.225.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність та соціальна значущість статті зумовлена посиленням тенденцій щодо вдосконалення вищої військової освіти в Україні, що обумовлено сучасною військово-політичною ситуацією. Це, у свою чергу, підвищило вимоги до випускників вищих військових навчальних закладів і позначило потребу в підготовці компетентних офіцерських кадрів, які будуть якісно виконувати військовий обов’язок на посадах офіцерського складу Збройних Сил України та інших військових формувань. Безліч авторів слушно зазначають, що формування компетентності є необхідною складовою підготовки офіцерів – випускників вищих військових навчальних закладів у зв’язку з тим, що вони весь час працюють із великими групами військовослужбовців щодо їх навчання у межах бойової та інших видів підготовки, але мотивація до цього виду діяльності потребує наукового обґрунтування. У статті обґрунтовано значущість та необхідність опанування певної компетентності з точки зору мотивації та цілепокладання. Зокрема зроблено акцент на формулювання цілей, як високоавтоматизованої навички та однієї зі специфічних педагогічних компетентностей. Під час вивчення проблеми нами булосфо рмульовано завдання, які будуть вирішені за допомогою реалізації мотиваційно-цільового компонента, а саме: 1. Усвідомлення слухачами магістратури вищих військових навчальних закладів необхідності формування в них спеціальної педагогічної компетентності. 2. Побудова слухачем особистого дерева цілей, пов’язаного з їх подальшими службовими перспективами (проходженням служби у військових підрозділах чи викладанням у вищих військових навчальних закладах). 3. Посилення мотивації до учіння шляхом застосування ефективних форм і методів навчання, оновлення його змісту. 4. Стимулювання слухача магістратури вищого військового навчального закладу до саморозвитку й самовдосконалення. Висвітлення вищезазначених завдань було обґрунтовано, конкретизовано та розкрито в контексті проблематики статті, проаналізованих останніх досліджень і публікацій та відповідно до мети публікації.
19
Серпухов, Олександр, Іван Криленко, Олександр Дичко та Геннадій Бондарев. "СТАНОВЛЕННЯ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ ТАНКОВИХ ВІЙСЬК У М. ХАРКОВІ В ПЕРІОД НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ". Воєнно-історичний вісник 42, № 4 (25 травня 2022): 34–48. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-34-48.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню етапів відродження Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі — ВІТВ НТУ «ХПІ») — єдиного й унікального військового освітнього закладу в Україні, що має свою школу підготовки кваліфікованих офіцерів-танкістів для Збройних Сил України.
Але, за висновками провідних українських військових вчених, самостій- ної системи підготовки офіцерських кадрів в Україні на 1991 рік не іс- нувало. Була тільки розрізнена мережа військових навчальних закладів, що створювало значні проблеми щодо трансформації системи військової освіти (СВО) відповідно до реальних потреб і можливостей Збройних Сил України.
У цих умовах Харківському вищому танковому командному училищу (далі — ХВТКУ) прийшлось доводити свою потрібність, долаючи перешкоди та труднощі, викликані проявами суб’єктивізму до створення СВО в Україні.
У статті також аналізується діяльність командування та колективу училища/інституту/факультету для повернення статусу провідного вищого військового навчального закладу.
Наведені факти щодо основних етапів формування навчального закладу, змін у його керівництві, структурі, завданнях та видатних особистостей.
Ключові слова: командне училище, офіцери-танкісти, курсанти, морально-психологічний стан, відродження.
20
МОСКАЛЕНКО, Сергій, та Сергій БІЛЯВЕЦЬ. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 27, № 4 (1 січня 2022): 134–47. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v27i4.915.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі професійної підготовки офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти. Метою статті є аспектний вибірковий аналіз наукової літератури з проблеми, висвітлення наукових джерел, що максимально відповідаютьтемі до слідження. Автори довели актуальність запропонованої у статті проблеми: зміст професійної підготовки офіцерських кадрів Державної прикордонної служби України повинен ураховувати кращий світовий досвід фахової підготовки представників сектору безпеки та оборони, зміни у сучасній світовій спільноті й водночас – євроінтеграційний вектор. Одним із шляхів забезпечення якісної професійної підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти є підвищення рівня їхньої професійної компетентності. З’ясовано сутність професійної компетентності (професійна, особистісна та соціально значуща характеристика, зорієнтована на самовдосконалення та саморозвиток особистості фахівця) та її зміст (цінності та мотивація до професійної діяльності; емоційно-вольові якості особистості; фахові знання, уміння та навички; професійно важливі якості, зокрема мобільність, організованість, витривалість). Дослідники виокремлюють у змісті компетентності найважливіші особистісні характеристики. Компетентність є таким інтегративним утворенням, котре можна формувати на певному етапі освіти й остаточно сформувати та розвинути протягом освітньої та професійної діяльності людини. Сформульовано висновки дослідження та перспективи подальших наукових пошуків (з’ясування змісту та структури професійної компетентності офіцерів-прикордонників оперативно-тактичного рівня військової освіти, педагогічні умови розвитку зазначеної компетентності, а також зміст методичних рекомендацій науково-педагогічним працівникам щодо її розвитку).
21
БРАТКО, Артем. "ОСНОВИ ТОПОГРАФІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ЗАГАЛЬНОВІЙСЬКОВИХ ТА ПРИКОРДОННИХ ПІДРОЗДІЛІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 81, № 3 (16 вересня 2020): 7–17. http://dx.doi.org/10.32453/3.v81i3.434.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено актуальність вивчення дисципліни "Військова топографія" під час підготовки офіцерських кадрів загальновійськових та прикордонних підрозділів. Проаналізовано та надано рекомендації щодо створення навчальних програм, які за своїм змістом відповідають базовому курсу. Наявність теоретичних та практичних питань з військової топографії надасть змогу майбутнім офіцерам уміти швидко і правильно вивчати місцевість, орієнтуватися на ній і визначати рівень її впливу на хід бою. Військова топографія є однією з найважливіших складових бойової підготовки особового складу всіх військових формувань. Вона надає знання про місцевість, способи та засоби вивчення її під час організації та ведення бою; навчає прийомів та способів орієнтування на місцевості, вмілого використання топографічних карт у вирішенні бойових завдань, допомагає оволодіти практичними навичками роботи з картою на місцевості, складання бойових графічних документів та схем місцевості. Питання, що вивчаються військовою топографією, стосуються і практичної діяльності особового складу під час виконання різних бойових завдань. Набуті знання та навички з військової топографії дозволяють краще оцінити обстановку, прийняти найбільш доцільне рішення, краще організувати спостереження, систему вогню і управління підрозділами в ході бою, повною мірою використовувати тактичні і захисні властивості місцевості в інтересах успішного ведення бойових дій, підрозділам у бойовій обстановці успішно застосовувати сучасне високоточне озброєння і бойову техніку на незнайомій, складній для орієнтування місцевості за різної погоди, пори року та часу доби. Уміле використання місцевості значною мірою сприяє підвищенню бойових можливостей своїх військ щодо маневру приховано та несподівано наносити удари по противнику й більш ефективно застосовувати всі види сучасного озброєння та техніки.
22
Волобуєв, В. "ДО ПИТАННЯ ОРГАНІЗАТОРСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 72–82. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-72-82.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано проблему реформування прикордонної служби України завдяки удосконаленню підготовки майбутніх офіцерських кадрів відомства. Розкрито сутність та статус компетентнісного підходу у системі вищої освіти України, представлено визначення компетентності та організаторської компетентності як здатність щодо здійснення департаменталізації; здатність щодо делегування повноважень; здатність щодо оцінки та визначення кількості персоналу, тобто «контрольного діапазону»; здатність до здійснення вертикального та горизонтального узгодження діяльності, тобто координації дій у прикордонному підрозділі). Проаналізовано зміст поняття «організація», а також основних теорій організації, зосередившись на її класичному варіанті. Представлено основні напрямки наукових досліджень з проблеми формування організаторської компетентності в майбутніх офіцерів-прикордонників. Педагогічними умовами є: розвиток мотивації майбутніх офіцерів-прикордонників щодо здійснення організаційної професійної діяльності; використання в освітньому процесі інноваційних технологій з метою формування професійно-організаторських знань; розроблення структурованого спецкурсу з метою формування організаторських умінь та навичок майбутніх офіцерів-прикордонників; формування рефлексивної культури майбутніх офіцерів-прикордонників. Сформульовано висновки дослідження та перспективи подальших наукових пошуків (визначення результативних методик, прийомів та технологій у формуванні організаторської компетентності в майбутніх офіцерів-прикордонників, формулювання наскрізних та специфічних методичних рекомендацій науково-педагогічним працівникам щодо формування зазначеної компетентності в майбутніх фахівців).
23
ДІДЕНКО, Олександр, та Світлана ШУМОВЕЦЬКА. "АКМЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЛІДЕРСТВА МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (5 листопада 2021): 41–53. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.878.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті узагальнено результати досліджень та публікацій з проблеми професійного зростання та формування лідерства майбутніх офіцерів на засадах акмеологічного підходу. З’ясовано, що вдосконалення освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання), забезпечення державної політики у сфері національної безпеки та оборони, інтеграція до стандартів НАТО, а також імплементація стандартів підготовки офіцерських кадрів, що діють у державах-членах Північноатлантичного альянсу, потребує урахування рекомендацій щодо активізації мотивації курсантів і слухачів до професійного зростання та формування лідерства. Професійне зростання майбутніх офіцерів запропоновано розглядати як процес і результат набуття ними нових компетенцій (знань, умінь, навичок, здатностей), які будуть необхідні у професійній діяльності для виконання завдань за призначенням. Лідерство офіцера дослідники розглядають як інтегроване поняття, що охоплює його професійну компетентність, професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні і соціальні проблеми. Ефективне лідерство залежить від сформованих професійних і морально-вольових властивостей, зокрема відповідальності за рішення, їхні результати й наслідки. У комплексі всі ці компоненти дозволяють офіцеру діяти ініціативо в різних сферах діяльності (професійній, управлінській, навчальній, виховній тощо). Автори пропонують розглядати лідерство і професійне зростання як пов’язані між собою. Вказано на важливість для активізації професійного зростання та лідерства урахування чинників, що впливають на цей процес, а також впровадження кращих світових і вітчизняних освітніх традицій розвитку лідерського потенціалу, використання можливостей сучасних контекстних і професійно орієнтованих педагогічних технологій. З’ясовано, що під час навчання у вищих військових навчальних закладах ефективними методами формування лідерських якостей є коучинг, тренінг, наставництво, діяльнісне та емпіричне навчання, кейс-технології, моделювання дій і використання електронних освітніх ресурсів.
24
Kharlamova, Y. Y. "Підготовка фахівців служби цивільного захисту як об'єкт державного управління". Public administration aspects 3, № 9 (21 вересня 2015). http://dx.doi.org/10.15421/151572.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано теоретичні напрацювання вітчизняних учених, в якихвизначено процес підготовки фахівців служби цивільного захисту. Зазначено, що виконання поставлених Державній службі України з надзвичайних ситуацій важливих завдань залежить, перш за все, від професіоналізму фахівців служби цивільного захисту, а останнє – від якості професійної підготовки кадрів для даної сфери. В ході дослідження визначено, що починаючи з часу становлення України, як незалежної та самостійної держави й до сьогодні, дослідники все частіше звертають увагу на проблеми підготовки фахівців служби цивільного захисту. Тому у статті їх запропоновано розглядати теоретичні напрацювання дослідників, що своїм змістом перетинаються зтемою підготовки фахівців служби цивільного захисту, поділивши на чотири групи.Так, першу групу праць складають публікації з питань управління у сфері цивільного захисту, до другої групи віднесені дисертаційні дослідження проблем державного управління вищої освіти, до третьої - віднесені дисертаційні дослідження з проблем підготовки фахівців офіцерських кадрів та четверту групу становлять публікації, які присвячені підготовці фахівців служби цивільного захисту.
25
Гнидюк, Олександр. "ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ У ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ В КАНАДІ". Військова освіта, 28 грудня 2021, 51–59. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-44/51-59.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті представлено результати аналізу особливості фізичної підготовки офіцерів у військових закладах освіти в Канаді. Детально представлено особливості фізичної підготовки на прикладі її організації в Королівському військовому коледжі Канади. Освітня програма в цьому коледжі пропонує виняткові можливості для розвитку потенціалу кадетів-спортсменів. Спортивний компонент є одним із чотирьох компонентів підготовки офіцерських кадрів у Королівському військовому коледжі Канади. Програма «Легка атлетика» покликана надати всім майбутнім офіцерам можливість брати участь у фізичній діяльності та видах спорту, які вимагають навантаження з метою розвитку їх загальних фізичних можливостей, впевненості в собі та лідерства. Програма фізичної підготовки має на меті поліпшення фізичної підготовленості курсантів; розвиток лідерських можливостей; створення конкурентного середовища; ознайомлення кадетів з різними видами спорту; розвиток командного духу та духу; пропаганда активного та здорового способу життя. Під час навчання кадети проходять випробування фізичної придатності за допомогою фітнес-тесту, який проводиться два рази на рік.Він складається з бігу на 2,4 км на час, максимального числа повторень віджимань і присідань, стрибків у довжину та бігу на спритність.
Ключові слова: система фізичної підготовки; офіцерські кадри; військові заклади освіти; тенденції професійної підготовки; військовий коледж; збройні сили Канади.
26
Черних, Ольга, та Юрій Черных. "АНАЛІЗ ІНСТИТУЦІЙНИХ ЗМІН У СИСТЕМІ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРСЬКИХ КАДРІВ". Військова освіта, 2 листопада 2021, 338–51. http://dx.doi.org/10.33099/2617-1783/2021-43/338-351.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті обґрунтовано актуальність дослідження інституційних змін у системіпідготовки військових фахівців з вищою освітою. Необхідність конструктивних змін усистемі підготовки офіцерських кадрів, приведення організації та змісту їх навчання довимог сьогодення вимагає розширення категорійного апарату дослідження цих явищ наоснові застосування методологічного інструментарію сучасного інституціоналізму. Прицьому, проведення аналізу інституційних змін, що відбулися протягом останніх років усистемі підготовки офіцерських кадрів, вимагає системного підходу. Доведено, що аналізтрансформації інститутів передбачає вивчення феномену залежності від їхньогопопереднього розвитку. З врахуванням теоретичних положень інституціоналізмупроаналізовано основні зміни, що відбулися протягом останніх років у системі підготовкиофіцерських кадрів певних рівнів військового управління (тактичного, оперативного тастратегічного). Ставши на шлях інтегрування в європейську та євроатлантичну спільноту,поставлено амбітні завдання, в тому числі – підняти рівень підготовки офіцерських кадрівдо європейських стандартів. Останнім часом Міністерством оборони України зробленобагато послідовних кроків у цьому напрямку, інституційні зміни у системі підготовкиофіцерів, що розглянуто, один із них.
27
Шагова О. Ю. "РЕЗУЛЬТАТИ СТАТИСТИЧНОЇ ПЕРЕВІРКИ ЕФЕКТИВНОСТІ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ STEM-ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 45 (29 травня 2020). http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi45.95.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено питання професійної підготовки офіцерських кадрів, яке разом із модернізацією оборонного сектору також зазнає змін. Запропоновано один з перспективних шляхів забезпечення високого рівня такої підготовки – упровадження в освітній процес вищого військового навчального закладу авторської моделі формування готовності майбутніх офіцерів Збройних Сил України до застосування STEM-технологій у професійній діяльності.
Акронім STEM (від англ. Science – природничі науки, Technology – технології, Engineering – інженерія, проєктування, дизайн, Mathematics – математика) виявляється в поєднанні міждисциплінарних практикоорієнтованих підходів до вивчення природничо-математичних дисциплін.
Представлено результати перевірки відмінностей між даними експериментальної та контрольної груп наприкінці формувального етапу дослідження рівнів сформованості готовності офіцерських кадрів до застосування STEM-технологій («майстер», «виконавець», «початківець»).
Наочно відображено позитивну динаміку змін у зазначених рівнях між даними на початку та наприкінці експерименту в обох групах. Окрім цього, при порівнянні кінцевих результатів груп між собою з’ясовано, що спостерігається значна відмінність. При цьому ми вважаємо, що це пов’язано зі впровадженням авторської моделі формування готовності майбутніх офіцерів ЗС України до застосування STEM-технологій у професійній діяльності.
Для перевірки ефективності отриманих результатів за допомогою функції надбудови в Microsoft Excel було проведено розрахунки двовибіркового t-тесту з різними дисперсіями. Згідно з критерієм Стьюдента (фактичний показник 9,91 ≥ табличного показника 1,97) було підтверджено вірогідність отриманих результатів, а отже, упровадження авторської моделі формування готовності майбутніх офіцерів Збройних Сил України до застосування STEM-технологій у професійній діяльності є ефективним.