Статті в журналах з теми "Підвищення кваліфікації вчителів"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Підвищення кваліфікації вчителів.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Підвищення кваліфікації вчителів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Маслова, Тетяна. "ВИДИ І ФОРМИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ РЕСПУБЛИКИ ПОЛЬЩА". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 15 (20 січня 2020): 155–63. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.155-163.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми. З’ясовано, що професійний розвиток вчителя розглядається польськими науковцями як цілеспрямований, планований та постійний процес неперервної освіти, що полягає у підвищенні та зміні його професійних компетентностей та кваліфікації, всебічному розвитку особистості, організованому та впровадженому інституціями, що спеціалізуються в цій галузі, а також у процесі самоосвіти та самовдосконалення. Виявлено три напрями професійного розвитку вчителів польської мови у Республіці Польща: курси підвищення кваліфікації, пропоновані різними інституціями, внутрішньошкільна підготовка та самоосвітня діяльність.
Інституціональні форми навчання вчителів найчастіше ототожнюються зі створенням та функціонуванням закладів, що проводять різні заняття: курси післядипломної освіти, кваліфікаційні курси, майстер-класи, тренінги тощо. Післядипломна освіта та кваліфікаційні курси, окрім оновлення й модифікації різних напрямів викладацької компетентності, одночасно пропонують такі додаткової кваліфікації, як викладання іншого предмету або проведення освітнього курсу. Внутрішньошкільне вдосконалення вчителів є тією формою, що інтегрує колектив учителів навколо спільно відпрацьованого бачення цілей і завдань школи. Для реалізації цілей внутрішньошкільного вдосконалення вчителів зазвичай утворюються робочі групи, що об’єднують компетентних осіб, які зацікавилися певною проблемою. Зазначені вище форми підвищення кваліфікації вчителів доповнюються їхньою самоосвітньою діяльністю.
Ключові слова: професійний розвиток, вчитель польської мови, курси підвищення кваліфікації, внутрішньошкільна підготовка, самоосвітня діяльність, Республіка Польща.
2
МИХАЙЛЕНКО, Любов. "РОЗВИТОК МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ МАТЕМАТИКИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 359–69. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-359-369.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено проблеми розвитку методичної компетентності вчителів математики. Проведено аналіз, систематизацію теоретичних положень, розкритих в офіційних документах, науковій та навчально-методичній літературі; узагальнення власного педагогічного досвіду, а також практики щодо розвитку методичної компетентності вчителя математики. Важливою для ефективності реформування загальної середньої освіти є перепідготовка вчителів до реалізації основних напрямів нової освітньої реформи. Вважаємо, що ефективність перебудови шкільної математичної освіти значно залежить від реформування системи підвищення кваліфікації вчителя математики. Має змінитися не тільки зміст, а й технології професійного зростання вчителя нового покоління в педагогічних закладах вищої освіти. Методичну компетентність вважаємо однією з основних складових професійної компетентності вчителя математики. У статті аргументовано позитивний вплив партнерської взаємодії педагогічного університету та школи на умови методичного розвитку вчителів математики. Важливо розробити типову освітню програму організації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами вищої педагогічної освіти та чітко визначити програмні результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості учителів математики, набуті в процесі фахової підготовки, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які вчитель здатен продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих її освітніх компонентів. Розробка освітніх програм підвищення кваліфікації вчителів доцільна не тільки за спеціальностями, а за міждисциплінарними програмами, що є більш гнучкими та налаштованими на сучасні потреби шкільної освіти. Зазначено необхідність постійного оновлення змісту курсів підвищення кваліфікації вчителів математики для задоволення швидкозмінних освітніх потреб в розвитку методичних компетентностей на всіх рівнях його професійної діяльності. Ключові слова: професійний розвиток вчителя математики; підвищення кваліфікації вчителя математики; розвиток методичної компетентності вчителя математики.
3
Кузнецова, О. Ю., Л. А. Штефан та В. П. Сімонок. "ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ: ЗАРУБІЖНИЙ ВИМІР". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 98–113. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено вивченню проблеми підвищення кваліфікації учительських кадрів у зарубіжних країнах і визначенню актуальних чинників забезпечення ефективності підвищення кваліфікації педагогічних працівників на основі аналізу даних низки дослідницьких проєктів. У ході дослідження використовувались методи аналізу й узагальнення даних психолого-педагогічних, інформаційних джерел; порівняння й систематизації ідей, висновків, рекомендацій із окресленої проблеми. Представлено термінологічний апарат, що використовується при аналізі проблеми підвищення кваліфікації у зарубіжних дослідженнях, цілі професійного розвитку вчителів, типові види підвищення кваліфікації вчителів. Схарактеризовано дослідницькі проєкти, проведені у рамках Європейського Союзу і за його межами щодо забезпечення ефективного підвищення кваліфікації вчителів. Встановлено, що дослідження проводяться з метою забезпечення якісної освіти і відпрацювання спільної політики у цій сфері. На основі вивчення даних міжнародних досліджень визначено чинники, що впливають на ефективність організації підвищення кваліфікації вчителів, а саме: ставлення вчителів до підвищення кваліфікації (в залежності від віку, статі, стажу роботи, рівня кваліфікації, типу школи, країни), визначення ними аспектів професійної підготовки, яких вони потребують; питання, які вчителі визначають як найбільш важливі для них з точки зору професійного розвитку («дефіцит» умінь і навичок, що відображають зміни в освітньому процесі, пов’язані з ІКТ, навчання учнів з особливими потребами, навчання в умовах багатомовності/ полікультурності); чинники, що характеризують значущість пропонованих видів та програм підвищення кваліфікації (поєднання теоретичної і практичної підготовки, можливості співпраці та взаємодії з колегами, відповідність потребам вчителів); мотиваційні фактори, що заохочують учителів брати участь у розмаїтті видів підвищення кваліфікації (матеріальне стимулювання, посадове просування) і ті, що перешкоджають чи ускладнюють участь учителів у таких заходах (навчальне навантаження, насичений розклад занять, відсутність підтримки з боку адміністрації).
4
МАРЧЕНКО, Наталія. "ФОРМИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ". Humanities science current issues 2, № 24 (23 серпня 2019): 148–53. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/24.176839.
Повний текст джерела
5
Безена, Іван, Анна Кирпа та Тетяна Богатирьова. "Трансформація ролі вчителя гуманітарних дисциплін у сучасній післядипломній освіті". New pedagogical thought 102, № 2 (2 вересня 2020): 23–28. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-23-28.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено основні пріоритети професійного підвищення кваліфікації вчителів гуманітарних дисциплін, здійснено аналіз їхніх практичних педагогічних потреб, перспектив самоосвіти.Доведено, що сучасна модель підвищення кваліфікації передбачає: мобільність, гнучкість та свободу вибору вчителем форми і методів підвищеннякваліфікації (короткотермінові курси, чітко орієнтовані на шкільний зміст освіти, тренінги, моделі освітнього розвитку, різноманітні методикиактивного освітнього середовища, індивідуальні траєкторії розвитку особистості, практичне відпрацювання педагогічних методик організації дитячого колективу тощо). На основі представлених результатів опитування вчителів Дніпропетровського регіону з’ясовано їхнє ставлення до підвищення кваліфікації, використання нових методик і практик педагогічної освіти, а також діяльності регіональних інститутів післядипломної педагогічної освіти.
6
МОСТОВА, Тетяна. "Вимоги до особистості вчителя початкової школи та психологічна готовність до подолання професійної фрустрованості в процесі впровадження концепції «Нова українська школа»". EUROPEAN HUMANITIES STUDIES: State and Society 4 (24 грудня 2019): 151–63. http://dx.doi.org/10.38014/ehs-ss.2019.4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто вимоги до особистості вчителя початкової школи в процесі впровадження Концепції «Нова українська школа». Представлено Типову освітню програму для підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Визначено основні вимоги як до професійної підготовки так і до психологічної готовності вчителів початкових класів в умовах «Нової української школи». Також, у статті розглянуто проблему професійної фрустрації у вчителів початкової школи в умовах реформування освіти в Україні. Висвітлено нові вимоги для вчителів новітньої української школи. Розглянуто поняття «фрустрація», а також висвітлено необхідність психологічної готовності до фруструючих впливів. Зазначено про важливість підвищення професійної компетентності та професіоналізму вчителів. У статті розглянуто типологію фрустраційного стану. Проаналізовано прояви фрустрації, її об’єктивні і суб’єктивні передумови виникнення.
7
Набока, Б. "Інтернет-технология як фактор підвищення кваліфікації вчителів". Шлях освіти, № 1 (2001): 37–39.
Знайти повний текст джерела
8
Nenko, Yuliia. "ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК УЧИТЕЛЯ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 19 (27 листопада 2018): 83–86. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.83-86.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є представлення результатів теоретичного аналізу ефективних шляхів професійного саморозвитку та самовдосконалення вчителів англійської мови відповідно до нових освітніх стандартів. Ключовими методами дослідження є теоретичні методи аналізу, синтезу та узагальнення педагогічної та психологічної літератури.
У статті порушено проблему професійного розвитку учителя англійської мови .Розкрито трактування поняття «безперервний професійний розвиток», його характеристики. Автор доходить висновку, що процес професійного становлення та розвитку вчителів має набути ознак безперервності, наступності на різних його етапах, створювати передумови для задоволення як освітніх потреб особистості вчителя, так і соціального замовлення на якісну підготовку компетентного фахівця та сприяти побудові індивідуальної траєкторії професійного та особистісного самовдосконалення педагога. Проаналізовано теоретичні основи наявних провідних сучасних підходів до організації професійного саморозвитку педагогічних працівників, у тому числі вчителів англійської мови. Це розробка інноваційних моделей і програм підвищення кваліфікації, що відповідають цілісним вимогам до системи підвищення кваліфікації всіх рівнів педагогічних працівників, використання ціннісного потенціалу сучасних освітніх технологій, що обґрунтовує вибір нових підходів і методів іншомовної освіти, проведення науково-практичних заходів (конференцій, семінарів, вебінарів), залучення вчителів і молодих дослідників до публікації результатів власної дослідницької роботи тощо.
9
Петрова Л. Г. та Подліняєва О.О. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ В УМОВАХ КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 179–88. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.273.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена розгляду особливостей використання технологій дистанційного навчання у процесі підвищення кваліфікації педагогів на прикладі досвіду Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Представлено аналіз теоретичних досліджень та досвіду Комунального закладу Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти щодо практичної реалізації онлайн-навчання з використанням дистанційних технологій в умовах карантинних обмежень, викликаних пандемією COVID19, що вимагає системної трансформації організаційних і педагогічних основ системи післядипломної педагогічної освіти. Проаналізовано особливості дистанційного навчання. Запропоновано опис методик інтегрування технологій дистанційного навчання у процес підвищення кваліфікації педагогів. Описано основні проблеми та виклики організації освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання. Акцентовано увагу на необхідності створення умов, коли педагоги на власному досвіді в процесі підвищення кваліфікації знайомляться із практичною складовою реалізації освітнього процесу з використанням дистанційних технологій. Подано результати поєднання дистанційного та змішаного навчання на прикладі організації освітнього процесу слухачів курсів підвищення кваліфікації в Комунальному закладі Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Запропоновано опис основних інформаційно-комунікаційних технологій та цифрових інструментів для організації онлайн-навчання. Визначено тенденції розвитку досліджень щодо запровадження дистанційних технологій навчання в умовах карантинних обмежень. Підкреслено необхідність змін традиційних форматів організації освітнього процесу та освітніх методик відповідно до особливостей онлайн-навчання з метою підвищення його ефективності.
10
Білик, Надія. "ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ЯК МЕХАНІЗМ НЕПЕРЕРВНОГО РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 2 (27 грудня 2020): 18–23. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.2(2).2020.18-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядається феномен професійної мобільності вчителя як найважливішої умови розвитку регіональної освітньої системи підвищення кваліфікації, обґрунтовується його ключова роль в умовах модернізації даної системи і закладів післядипломної педагогічної освіти. Розкрито сутність професійної мобільності вчителя як здатність особистості швидко реагувати на зміни в освітній галузі, сприймати й адекватно оцінювати нововведення в освіті, позбавлятися власних стереотипів, які заважають саморозкриттю й само ефективності. Під професійною мобільністю вчителя розуміємо механізм підвищення рівня його професіоналізму як у регіональній освітній системі, так і післядипломній освіті, зокрема через активну його участь у роботі інноваційних курсів підвищення кваліфікації вчителів незалежно від їх фаху. Зазначено, що мобільність є складовою професійної самореалізації вчителя, завдяки якій реалізуються його потреби досягнення успіху й розкриття творчого потенціалу в педагогічній діяльності. На наш погляд, підвищення кваліфікації є механізмом неперервного розвитку професійної мобільності вчителя, тобто це: отримання теоретичних знань, обґрунтувань власних умовиводів способом вивчення наукової і методичної літератури та створення найкращих можливостей для задоволення індивідуальних освітніх потреб; оновлення знань, придбання нових способів мислення, нових методів і прийомів роботи; приведення предметного середовища у відповідність до нових освітніх технологій; створення умов для обміну досвідом і здійснення співробітництва з колегами; реалізація вчителя в професійній діяльності, а саме через результативність власної праці.
11
Бондарук, Я. В. "Проблема ресертифікації у системі підвищення кваліфікації вчителів США". Наукова скарбниця освіти Донеччини, № 2 (15) (2013): 124–26.
Знайти повний текст джерела
12
Kovalenko, Valentyna V. "ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ І СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ДО ЗАСТОСУВАННЯ МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ЗАСОБІВ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ЗДОРОВ’Я МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ". Information Technologies and Learning Tools 37, № 5 (26 жовтня 2013): 89–98. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v37i5.879.
Повний текст джерелаАнотація:
У публікації проаналізовані проблеми підготовки вчителя і соціального педагога до застосування мультимедійних засобів для формування основ здоров’я молодших школярів. Визначено переваги застосування мультимедійних засобів навчання для формування основ здоров’я молодших школярів. Описано різновиди мультимедійних засобів навчання, які доцільно застосовувати в роботі з молодшими школярами. Проаналізовано низку дисертаційних робіт щодо підготовки вчителів початкових класів до використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі. Надані рекомендації щодо шляхів підвищення кваліфікації вчителів початкових класів з метою застосування мультимедійних засобів навчання для формування основ здоров’я молодших школярів.
13
Штельмах, Г. Б. "Самоконтроль під час підвищення кваліфікації вчителя як один із засобів вдосконалення педагогічного професіоналізму". Educational Dimension 32 (2 жовтня 2021): 140–44. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4494.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемі формування у вчителів і навичок самоконтролю на курсах відвищення кваліфікації, обгрунтовано психолого-педагогічну сутність процесу самоконтролю, визначено умови формування у вчителів умінь і навичок самоконтролю під час професійної перепідготовки.
14
Нижник, Олександр. "ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УМОВАХ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ". New pedagogical thought 101, № 1 (11 березня 2020): 21–26. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-101-1-21-26.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблеми, пов’язані з динамікою надання освітніх послуг із диверсифікації у ході підвищення кваліфікації педагогічних кадрів в Україні, що обумовлено дією Закону України «Про освіту» та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників». Оприлюднено результати дослідження, проведеного на прикладі конкретної адміністративної одиниці – Основ’янського району м. Харкова. Обґрунтовано важливість створення окремих модулів у межах 30 годин (1 кредиту) для формування певних спеціальних компетентностей працівників освіти за результатами самооцінювання.
15
Цимбалюк, Іван. "Гуманістичні ідеї Василя Сухомлинського в системі післядипломної педагогічної освіти". New pedagogical thought 102, № 2 (8 вересня 2020): 168–71. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-168-171.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено змістові засади післядипломної педагогічної освіти та підвищення кваліфікації вчителів. Окреслено основні гуманістичні ідеї педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського та їх творче застосування в конкретному закладі післядипломної педагогічної освіти.
16
Коваленко, Валентина. "ЗАСТОСУВАННЯ ХМАРО ОРІЄНТОВАНИХ СЕРВІСІВ ВІДКРИТОЇ НАУКИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ". Physical and Mathematical Education 31, № 5 (18 листопада 2021): 45–53. http://dx.doi.org/10.31110/2413-1571-2021-031-5-007.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано особливості застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки для професійного розвитку вчителів. Розглянуто важливість застосування принципів та інструментів відкритої освіти і науки для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, особливо в умовах глобальної цифровізації. Підготовлено рекомендації щодо напрямів застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки педагогічними працівниками: для самоосвіти і саморозвитку педагогічних працівників; для підготовки нових навчальних матеріалів і дослідницьких завдань для учнів; для роботи з обдарованими дітьми і добір для них додаткових навчальних і дослідницьких завдань; для демонстрації і візуалізації різноманітних природніх і експериментальних процесів під час освітнього процесу; для перевірки на плагіат учнівських дослідницьких проектів. Формулювання проблеми. Для даного дослідження важливим є аналіз особливостей застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки для професійного розвитку вчителів. Тому, проаналізуємо процес підготовки майбутніх вчителів, приклади застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки у практиці роботи ЗЗСО та підвищення кваліфікації педагогічних працівників із застосуванням сервісів відкритої науки. Матеріали і методи. Для досягнення мети дослідження було використано теоретичні методи: аналіз, систематизація, узагальнення наукових джерел, аналіз наукових публікацій вітчизняних і закордонних вчених. Дослідження виконано в межах проєкту «Хмаро орієнтовані системи відкритої науки у навчанні і професійному розвитку вчителів» (реєстраційний номер 2020.02/0310), що реалізується за рахунок грантової підтримки Національного фонду досліджень України. Результати. У дослідженні проаналізовано особливості застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки для професійного розвитку вчителів. Зроблено висновок щодо важливості застосування принципів та інструментів відкритої освіти і науки для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, особливо в умовах глобальної цифровізації. Підготовлено рекомендації щодо напрямів застосування хмаро орієнтованих сервісів відкритої науки педагогічними працівниками: для самоосвіти і саморозвитку педагогічних працівників; для підготовки нових навчальних матеріалів і дослідницьких завдань для учнів; для роботи з обдарованими дітьми і добір для них додаткових навчальних і дослідницьких завдань; для демонстрації і візуалізації різноманітних природніх і експериментальних процесів під час освітнього процесу; для перевірки на плагіат учнівських дослідницьких проектів. Висновки. Проведене дослідження дає підстави зробити висновок, щодо важливості застосування принципів та інструментів відкритої освіти і науки для підвищення кваліфікації педагогічних працівників, адже в умовах глобальної цифровізації та карантинних обмежень викликаних хворобою COVID-19 саме на них покладена важливе суспільне завдання – не переривати освітній процес у закладах загальної середньої освіти, адже діти мають отримувати знання і здобувати освіту не зважаючи на суспільні обставини.
17
Тонне, О. Ш. "Умови оранізації самостійної пізнавальної діяльності вчителів у процесі підвищення кваліфікації". Вісник післядипломної освіти. Серія "Педагогічні науки", вип. 5 (34) (2017): 126–36.
Знайти повний текст джерела
18
Комар, Олег. "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПРОСТІР ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ТА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(82) (29 жовтня 2018): 157–67. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2018.08/157-167.
Повний текст джерела
19
Тонне, О. Ш. "Умови оранізації самостійної пізнавальної діяльності вчителів у процесі підвищення кваліфікації". Вісник післядипломної освіти. Серія "Педагогічні науки", вип. 5 (34) (2017): 126–36.
Знайти повний текст джерела
20
ЮЗИК, Ольга. "ПРОФЕСІЙНЕ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ В УКРАЇНІ ТА РЕСПУБЛІЦІ ПОЛЬЩА". Humanities science current issues 4, № 30 (21 вересня 2020): 293–98. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.4/30.212624.
Повний текст джерела
21
ШУПЛАТ, А. І. "ВИКОРИСТАННЯ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 184–91. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Значне обмеження можливостей соціальної взаємодії та поширення моделей дистанційної організації освітніх процесів сприяють розвитку змішаного навчання як перспективної форми, що поєднує у собі переваги традиційного навчання та неформального. Визначено, що змішане навчання є зручним методом організації освітніх процесів, удосконалення професійних компетентностей і навичок, що поширюється не лише серед студентів, але і серед учителів. В умовах відсутності інноваційних методик підготовки, а також дієвих інструментів підвищення рівня конкурентоздатності сучасних учителів, професійний розвиток та рівень кваліфікації яких безпосередньо впливають на процеси формування соціально-орієнтованої, багатофункціональної системи освіти, доцільно звернутись до практичного використання змішаних форм навчання вчителів. У науковій статті представлено результати дослідження змішаних форм і моделей навчання, які мають пріоритети порівняно із традиційними, сприяють удосконаленню та раціоналізації процесів навчання вчителів, а також створюють оптимальні умови для їхнього професійного росту і розвитку. Дослідження проблематики здійснювалось завдяки застосуванню методів порівняння, абстракції, аналізу та узагальнення, а також табличного і графічного моделювання. У ході дослідження було визначено, що є нагальна потреба у вдосконаленні методів навчання вчителів, зокрема модернізації традиційної освіти в умовах обмеження соціальної взаємодії та створення належних умов для ефективного поєднання формальної освіти із неформальною. Автором визначено сутність і риси змішаного навчання, особливості практики використання такої форми навчання в процесах підготовки і підвищення рівня професійної компетентності вчителів. У результаті аналізу було визначено, що методи змішаного навчання в контексті їх застосування для підвищення професійного зростання вчителів мають вагомі переваги над традиційною освітою, а тому їх необхідно продовжувати розвивати.
22
Захар, О. "Особливості застосування технологій дистанційного навчання в системі підвищення кваліфікації вчителів інформатики". Вісник Національного університету "Львівська політехніка". Серія: Інформатизація вищого навчального закладу, № 831 (2015): 23–28.
Знайти повний текст джерела
23
Bashkir, Olga Ivanivna, and Tetiana Mykolaivna Sobchenko. "Diagnostics of growth of teacher qualification incentives." Engineering and Educational Technologies 7, no. 3 (September 30, 2019): 29–39. http://dx.doi.org/10.30929/2307-9770.2019.07.03.03.
Повний текст джерела
24
Крамаренко, Тетяна Григорівна. "До питання підвищення інформаційної культури вчителя математики". New computer technology 4 (31 жовтня 2013): 35–36. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v4i1.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Необхідність формування особистості школяра як творчої, розвиток потенційних можливостей кожної дитини, підготовка її до плідної продуктивної праці викликана зростанням соціальної ролі особистості гуманного та демократичного інформаційного суспільства, динамізмом, який присутній сучасній цивілізації, інтелектуалізацією праці, швидкою зміною техніки та технології у всьому світі. Школа покликана якомога раніше виявити якості творчої особистості в учнів і розвивати їх в межах можливого у всіх школярів. Одним із напрямків здійснення цього завдання є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) навчання. Тому вирішення проблеми підвищення кваліфікації вчителя в галузі ІКТ потребує пошуку нових шляхів удосконалення якості його підготовки та перепідготовки, формування уміння поєднувати традиційні методичні системи навчання із новими інформаційно-комунікаційними технологіями, використовувати їх для підготовки супроводу, аналізу, коригування навчального процесу, управління навчальним процесом і навчальним закладом. На важливості формування у вчителя математики високого рівня інформаційної культури, що передбачає вміння грамотно працювати з будь-якою інформацією, акцентують увагу в наукових працях М.І. Жалдак та Г.О. Михалін. До основних компонентів відносять розуміння сутності інформації та інформаційних процесів, їх ролі в процесі пізнання навколишньої дійсності та перетворюючої діяльності людини, проблем подання, оцінки і вимірювання інформації, її сприймання і розуміння, усвідомлення сутності інтелектуально-пошукових систем. Це допоможе вчителю успішно впроваджувати в навчальний процес особистісно орієнтовані проектні технології навчання. А саме, засобами інформаційних технологій школярі зможуть вести пошук та обробку інформації, представляти результати досліджень і оформляти звіти.Вміле проведення обчислювальних експериментів засобами ІКТ в навчанні математики забезпечує ефективний розвиток творчого мислення школяра через реалізацію навчання як відкриття, навчання як дослідження. У зв’язку з цим перед вчителем постає проблема розуміння сутності неформалізованих, творчих компонентів мислення, а також постановка проблеми і добір потрібних операцій, що приводять до її розв’язання. Вкрай необхідними в ході дидактичної гри з комп’ютерною підтримкою є уміння вчителем математики добирати і разом з учнями формулювати мету дослідження, здійснювати постановку задач, висувати гіпотези самому і спонукати до цього учнів, будувати інформаційні моделі досліджуваних процесів і явищ, аналізувати їх за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій та інтерпретувати отримані результати, систематизувати, осмислювати і формулювати висновки, узагальнювати спостереження, передбачати наслідки прийнятих рішень та вміти їх оцінювати. Суттєвим для роботи вчителя математики є питання визначення місця дидактичної гри в системі інших видів діяльності на уроці та педагогічна доцільність використання її на різних етапах роботи з навчальним матеріалом. Тобто, вчитель має бути компетентним в питанні добору раціональних методів та засобів навчання у відповідності до цілей, змісту навчання та індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів та здібностей, в тому числі і необхідних педагогічних програмних засобів. Важливі уміння розробляти програму спостереження, досліду, експерименту; добирати послідовність операцій і дій у діяльності. В той же час слід зауважити, що використання ППЗ в навчальному процесі має бути доцільним, оптимально виправданим.Питання підвищення інформаційної культури вчителя тісно пов’язане з формуванням компетентностей вчителя з математики та з ІКТ, чому приділено значну увагу в роботах С.А. Ракова та Ю.В. Триуса. Надзвичайної ваги набуває технологічна компетентність фахівця-математика, тобто володіння сучасними математичними пакетами. В той же час в учителя має бути сформована така риса інформаційної культури, як розуміння того, що автоматизовані інформаційні системи необхідні чи достатні для розв’язування далеко не всіх задач. Розуміння сутності математичного моделювання, адекватності моделі досліджуваному явищу, коректності постановки задачі, стійкості методу розв’язування та відповідного алгоритму, впливу похибок необхідне педагогу незалежно від того, використовує він у своїй роботі комп’ютери чи ні. Уміння оцінювати доцільність використання математичних методів для розв’язування індивідуально і суспільно значущих задач визначає методологічну компетентність учителя математики.Розвиток програмного забезпечення комп’ютерів досяг такого рівня, коли в багатьох випадках алгоритм досягнення мети може побудувати сам комп’ютер. Однак, актуальним є розуміння сутності поняття алгоритму, уявлення про програмування і мови програмування, володіння основами алгоритмізації, програмування, арифметичними та логічними основами ЕОМ, елементами схемотехніки ЕОМ. І особливо для вчителів таких спеціальностей, як “Математика та основи інформатики”, котрим необхідні не тільки знання великої кількості стандартних алгоритмів, а й уміння створювати нові алгоритми і навчати цьому школярів, в тому числі і засобами ІКТ, умінь навчати учнів користуватися ними. Вирішенню окреслених проблем мають сприяти курси підвищення кваліфікації, майстер-класи методкабінетів, курс “Інформаційно-комунікаційні засоби навчання математики”. Детальні пропозиції з їх організації представлені у доповіді.
25
Чух Г. П. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ У ЗМІСТІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛІВ-ФІЛОЛОГІВ: УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКІ КОРЕЛЯЦІЇ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (22 січня 2022): 148–53. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.317.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблему формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти у змісті післядипломної освіти вчителів-філологів. Закцентовано на українсько-польських культурно-історичних зв’язках під час вивчення мовно-літературних навчальних дисциплін. Відзначено, що освіта є відчутним фактором впливу на колективну свідомість нації, тому під час підвищення кваліфікації вчителів-філологів важливо включити означену тематику в зміст різних видів цієї діяльності. Доведено, що формування культури міждержавного добросусідства, міжетнічної толерантності доцільно розглядати в межах більш широкої проблеми, а саме: запровадження наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» у закладах загальної середньої освіти під час викладання української мови, української та зарубіжної літератури. Відзначено важливість формування громадянської компетентності здобувачів освіти, що передбачає як набуття національного самоусвідомлення, виховання патріотизму, так і поваги та толерантності до етносів, що населяють Україну, та народів інших країн загалом і сусідніх європейських держав зокрема. Такий підхід сприятиме виробленню навичок установлення доброзичливих стосунків із носіями різних мов, представниками різних культур, релігій.Відстежено відображення українсько-польських культурно-історичних зв’язків у змісті деяких підручників «Українська література» для закладів загальної середньої освіти. Розгляд проблеми формування міжкультурної компетентності здобувачів освіти загалом і відстеження українсько-польських культурно-історичних зв’язків зокрема під час різних форм підвищення кваліфікації вчителів-філологів сприятиме вдосконаленню процесу соціалізації здобувачів освіти, сприйняття ними української культури як складника загальноєвропейської і світової спадщини. Це сприятиме розвиткові в молодого покоління прагнення будувати спільне європейське майбутнє на засадах добросусідства.
26
Євтушенко, Н. "Дефінування системи підвищення кваліфікації вчителів у науковому просторі України і Республіки Польща". Неперервна професійна освіта: теорія і практика. Серія: Педагогічні науки, Вип. 3/4 (52/53) (2017): 155–60.
Знайти повний текст джерела
27
ДЕГТЯРЬОВА, Неля, та Сергій ПЕТРЕНКО. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ВЧИТЕЛІВ РІЗНИХ ДИСЦИПЛІН ПІД ЧАС ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ". Humanities science current issues 2, № 27 (21 травня 2020): 162–65. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.2/27.203546.
Повний текст джерела
28
Алфімов, В. М., та Д. О. Перепадя. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ДО РОБОТИ ІЗ ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ У КНР". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 6–16. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-6-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню особливостей підготовки китайських педагогів до роботи із обдарованими дітьми. Розглянуто специфіку підготовки педагогічних кадрів у Китаї; приділено увагу професійним характеристикам і компетенціям педагогів КНР, які працюють з обдарованими дітьми, заходам із підвищення кваліфікації та розвитку педагогічних навичок, а також вимогам до їх професійних якостей.
Освіта обдарованих дітей у Китаї не має окремого статусу у системі освіти КНР, а є частиною спеціальної освіти, тобто освіти дітей із особливими освітніми потребами. У статті визначено, що підготовкою спеціальних вчителів займається обмежена кількість університетів, тому брак спеціальних педагогів та фахівців є актуальною проблемою спеціальної освіти у Китаї. З’ясовано, що переважна більшість учителів, які навчають обдарованих дітей, – випускники середніх професійних навчальних закладів. Основним шляхом підготовки педагогів до роботи із обдарованими дітьми є заходи з підвищення кваліфікації, тематичні конференції та семінари.
Дослідження показало, що до професійних та особистісних якостей спеціальних педагогів висуваються відповідні вимоги, засновані на досвіді інших країн світу та класичних китайських трактатах. До роботи за спеціальними освітніми програмами залучаються учителі, які відповідають висунутим характеристикам і компетенціям, а також зосереджено увагу на їх професійних знаннях та вміннях. У спеціалізованих педагогічних навчальних закладах програми підготовки вчителів основну увагу приділяють педагогічним стратегіям та методам, розробленим згідно до особливостей викладання певного циклу дисциплін.
29
Мінтій, Ірина Сергіївна, Наталя Анатоліївна Хараджян та Світлана Вікторівна Шокалюк. "Розвиток ІК-компетентностей викладачів педагогічних ВНЗ за програмою курсів підвищення кваліфікації «Інформаційно-комунікаційні технології в очно-дистанційному (комбінованому) навчанні»". New computer technology 15 (2 травня 2017): 240–44. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v15i0.643.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження є проектування та реалізація шляхів підвищення рівня сформованості інформаційно-комунікаційних компетентностей (ІК-компетентностей) викладачів вищих навчальних закладів (ВНЗ). Задачами дослідження є аналіз сучасного стану проблеми формування та розвитку ІК-компетентностей вчителів і викладачів, існуючих шляхів підвищення рівня сформованості ІК-компетентностей у ВНЗ, дослідження складових ІК-компетентностей викладачів педагогічних ВНЗ та характеристика змісту програми курсів підвищення кваліфікації (КПК) викладачів «Інформаційно-комунікаційні технології в очно-дистанційному (комбінованому) навчанні». Об’єктом дослідження є процес розвитку ІК-компетентності викладачів педагогічних ВНЗ. Предметом дослідження є навчально-методичне забезпечення програми КПК викладачів «Інформаційно-комунікаційні технології в очно-дистанційному (комбінованому) навчанні». Результати дослідження – узагальнені рекомендації щодо проектування змісту програм перепідготовки науково-педагогічних працівників, у тому числі викладачів коледжів та викладачів-інструкторів.
30
Швед Г. В. "ШКОЛА ПЕРЕДОВОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ ЯК ФОРМА ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДОШКІЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УРСР (ІІ ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 270–76. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.285.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено висвітленню історико-педагогічного аспекту особливостей роботи шкіл передового педагогічного досвіду для педагогічних працівників дошкільних закладів УРСР у IІ половині XX століття.У ході дослідження було встановлено, що перша спроба організувати обмін таким досвідом відбулася у 1948 році під час обласної конференції педагогічних працівників дошкілля. Виявлено, що з 60-х років XX століття узагальнення й розповсюдження кращого педагогічного досвіду роботи дитячих садків або окремих вихователів − одна з найпоширеніших форм підвищення кваліфікації. Розглянуто та схарактеризовано зміст документів, які регламентували організацію та напрями роботи школи передового педагогічного досвіду, зокрема її мету, завдання, особливості організації та зміст роботи. Встановлено, що школи передового педагогічного досвіду працювали на базі опорних дошкільних закладів, які було створено з метою впровадження у практику роботи досягнень у галузі дошкільної педагогіки, а також для підвищення кваліфікації педагогічних працівників і проведення експериментальної роботи. Визначено категорії педагогічних працівників та особливості організації роботи шкіл передового педагогічного досвіду для них. Окреслено коло питань, які розглядалися, форми навчально-методичної роботи та особливості комплектації таких шкіл. Детально описано етапи вивчення й узагальнення передового педагогічного досвіду.Висвітлено роль шкіл передового педагогічного досвіду в удосконаленні професійних знань педагогічних працівників дошкільних установ зазначеного хронологічного періоду, а також особливості керівництва ними з боку кабінетів дошкільного виховання обласних інститутів підвищення кваліфікації вчителів.
31
Дробін, А. А. "Змістовне наповнення програм підвищення кваліфікації вчителів фізики в умовах реформування післядипломної педагогічної освіти". Наукові записки Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Педагогічні науки, Вип. 185 (2020): 98–102.
Знайти повний текст джерела
32
Гуркова, Т. П. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ДО ВПРОВАДЖЕННЯ ДІАЛОГОВИХ ФОРМ НАВЧАННЯ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 29–36. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-04.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено питанню підготовки вчителів початкової школи до впровадження діалогових форм навчання. Автором зазначено, що ефективність цієї підготовки залежить насамперед від оновлення змісту, навчально-методичного забезпечення, створення освітнього середовища в закладі освіти та мотивації самого вчителя. Використовуючи метод моделювання, проведено вивчення процесу готовності вчителів початкової школи до впровадження діалогових форм навчання за допомогою структурно-функціональної моделі. Автором уточнено та узагальнено трактування дефініції «модель», виявлено існування різних підходів до поняття «готовність», розглянуто його складники. Зазначено, що ця модель є уявною і реалізованою системою формування готовності вчителів початкової школи до реалізації діалогових форм навчання у системі післядипломної педагогічної освіти, яка ґрунтується на відповідних підходах і принципах, має динамічний, відкритий та гнучкий характер. У моделі відображено структуру формування готовності вчителів початкової школи до реалізації діалогових форм навчання у системі післядипломної педагогічної освіти впродовж усього навчання, як у курсовий період, так і в міжкурсовий. Запропонована модель складається з чотирьох блоків. У цільовому блоці окреслено мету та завдання дослідження питання підготовки вчителів початкової школи до впровадження діалогових форм навчання. Методичний блок розкриває підходи та принципи, які формують зміст курсів підвищення кваліфікації в системі післядипломної педагогічної освіти. Змістовий блок містить зміст курсового й міжкурсового періоду та самоосвітню діяльність учителів початкової школи. Звертається увага на методи та форми навчання, окреслюються педагогічні умови, розглядається дидактичне забезпечення вчителів в умовах Нової української школи. У результативно-рефлексивному блоці описано критерії, показники та рівні готовності вчителів початкової школи до впровадження діалогових форм навчання. Визначено актуальність теми, яка пов’язана із реформуванням і реалізацією Концепції Нової української школи та Державного стандарту початкової освіти на практиці.
33
Дементієвська, Ніна Петрівна. "ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ КОМП’ЮТЕРНИХ МОДЕЛЕЙ ДЛЯ НАВЧАННЯ УЧНІВ ЧЕРЕЗ ДОСЛІДЖЕННЯ". Information Technologies and Learning Tools 80, № 6 (22 грудня 2020): 222–42. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v80i6.3916.
Повний текст джерелаАнотація:
Система підвищення кваліфікації вчителів закладів середньої освіти починає реформуватися. Учителі отримують свободу підвищувати свій фаховий рівень через недержавні організації, прийнятними визнаються різні форми такого навчання. Вимоги нового стандарту природничої освітньої галузі визначають уміння, пов’язані з дослідженнями. У статті описані основні положення навчання, яке отримало назву Inquiry- Based Science Education (навчання природничим наукам, що базується на дослідженнях), обґрунтовано, чому навчання з дослідженнями має стати важливим для освіти вчителів, які викладають предмети природничої освітньої галузі. Виклики, що постають перед учителями відповідно до основних положень НУШ та участі України в міжнародному дослідженні PISA, можуть бути реалізовані завдяки розвитку нових форм підвищення фахового рівня вчителів природничої освітньої галузі. Пропонується проведення тренінгу з формування в учнів і вчителів компетентностей, пов’язаних з навчанням через дослідження з використанням комп’ютерних моделювань. Описана, розроблена і апробована програма навчання вчителів щодо використання інтерактивних моделювань для навчання через дослідження. У статті описані деякі елементи методики проведення тренінгових занять з учителями, що викладають предмети природничої освітньої галузі, зокрема при проведенні фронтальних видів діяльності в класі, при виконанні учнями домашніх завдань та для супроводу практичних і лабораторних робіт. Ці види діяльності обрані з огляду на результати опитування вчителів щодо забезпечення засобами ІКТ в класах, де вони викладають. Тренінгові вправи спираються на особливості проведення занять з учнями. Наведені онлайнові ресурси і приклади вправ, пропонованих на тренінгу вчителів фізики і біології, запропонована послідовність проведення занять з учнями. Обґрунтовані переваги використання сервісу Plickers для отримання і обробки миттєвих відповідей учнів як елементу формувального оцінювання під час проведення фронтальних форм занять з учнями з використанням моделей при вивченні фізики, хімії, біології.
34
Бондаренко, Тетяна Вікторівна, та Іван Іванович Дмитренко. "Інформаційні технології на уроці математики". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 1, № 1 (16 листопада 2013): 29–30. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v1i1.154.
Повний текст джерелаАнотація:
“Інформаційне суспільство – це не вигадка вчених, це об’єктивна реальність. Це та даність, та необхідність, яка рано чи пізно, буде в будь-якій з країн…… Питання стоїть так – або ми сьогодні сто процентів молодого, підростаючого покоління залучаємо до світу інформаційних технологій, або ні про яке інформаційне співтовариство в Україні говорити не доведеться…… Воно повинно навчатися всім шкільним предметам, усім спеціальностям з використанням мультимедійних технологій. Його повинні вчити вчителі, які не з-під палиці будуть це робити, а серцем і душею проникнуться необхідністю використання сучасних комп’ютерних мультимедійних технологій у процесі викладання всіх дисциплін.” [1]“Стрижнем учбового процесу стає комп’ютерний експеримент, який проводиться у спеціальних навчальних пакетах – діяльнісних середовищах (ДС) або мікросвітах (англ. “microworld”). Значна частина вчителів прихильників такого навчання, як підтверджує міжнародна практика, бачить в мікросвітах можливість концентрувати увагу учнів на основній лінії (стратегії) розв’язання задач. Конструктивізм у навчанні, зокрема проведення комп’ютерних експериментів, не принижує ролі вчителя, а навпаки підіймає її на більш високий рівень – вчитель повинен так змоделювати пізнавальні процеси учнів, так організувати комп’ютерні експерименти і навчальний процес, щоб учні самостійно робили “відкриття” і будували свої власні когнітивні моделі.ДС – це інтерактивні програми, які дозволяють учням виконувати комп’ютерні експерименти у предметній області, причому від учня вимагається тільки обізнаність у самій предметній області, а не в програмуванні. Методологічний зміст такої роботи з ДС полягає у тому, що вона, по-суті, перетворює навчальний процес у самоспрямоване навчання, при якому учень має найбільшу свободу у виборі самої стратегії навчання. З існуючих педагогічних програмних засобів до ДС можна віднести, наприклад, пакет GRAN, розроблений під керівництвом академіка М.І. Жалдака (Київський ДПУ), який набув широкого розповсюдження у навчальних закладах України.” [2]“Важко переоцінити ефективність використання програм зазначеного типу і в разі поглибленого вивчення математики. Можливість провести необхідний чисельний експеримент, швидко виконати потрібні обчислення чи графічні побудови, перевірити ту чи іншу гіпотезу, випробувати той чи інший методи розв’язування задачі, вміти проаналізувати та пояснити результати, отримані за допомогою комп’ютера, з’ясувати межі можливостей застосування комп’ютера чи обраного методу розв’язання задачі має надзвичайне значення у вивченні математики.” [3]У посібнику для вчителів “Комп’ютер на уроках математики” Жалдак М.І. показав можливість використання засобів сучасних інформаційних технологій під час вивчення алгебри і початків аналізу та геометрії в середніх навчальних закладах із різними ухилами.Наш досвід використання пакету GRAN при вивченні математики в школі та на курсах підвищення кваліфікації вчителів засвідчує про підвищення зацікавленості до проведення досліджень та результатів навчання математиці.
35
Yallina, V. L. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЬСЬКИХ КАДРІВ (ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ)". Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 195–205. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність та важливість підготовки вчителів, їхнього професійного розвитку пов’язані з викликами сучасності, які вимагають від нового покоління швидкої адаптації до нових умов інформаційно-технологічного розвитку суспільства. Стаття присвячена опису та аналізу конкретного періоду (1860-1870), який характеризувався розвитком народної освіти, діяльністю земств, необхідністю підготовки вчителів. Показано зміни, які відбулися у навчанні шкільних вчителів у зв’язку з реформами системи освіти у 1860-х роках. Визначено основні напрями діяльності уряду у галузі підготовки вчителів. Проаналізовано нормативні документи досліджуваного періоду і на цій основі узагальнено основні аспекти діяльності земств, розкрито їх значення у підготовці педагогічних кадрів, схарактеризовано позитивні характеристики та недоліки їхньої діяльності. Вирішення поставлених у статті завдань здійснено за допомогою таких загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення. На основі використання опублікованого педагогічно цінного досвіду діяльності шкіл Харківської губернії у 1860-1870-х роках було визначено, що у другій половині ХІХ століття виникла проблема нестачі вчителів. У статті розглядаються причини недостатньої забезпеченості шкіл вчительськими кадрами у 60-70-х рр. ХІХ ст., основними з яких були: відсутність спеціалізованих навчальних закладів для підготовки вчителів; недостатнє фінансування освітньої справи; низька заробітна плата. Установлено, що земства Харківської губернії займалися підготовкою сільських вчителів на базі вже існуючих загальноосвітніх навчальних закладів та призначали учням, які були зацікавлені в опануванні професії вчителя, стипендії. З метою підвищення кваліфікації та поширення передових педагогічних ідей та досвіду проводились педагогічні з’їзди і спеціальні педагогічні курси. З’ясовано, що у жіночих навчальних закладах (державних, приватних та духовних) Харківської губернії приділяли належну увагу практичній підготовці викладацького складу. Перспективну тематику подальших наукових пошуків вбачаємо в порівняльному аналізі змісту, форм та методів організації підготовки вчительських кадрів на різних етапах розвитку суспільства.
36
Kotyk, Tetiana. "ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 14–19. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.14-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Переорієнтація сучасної української школи із знаннєвої на компетентнісну має на меті формування в учнів життєвого досвіду, необхідних знань, умінь та цінностей, важливих для успішної реалізації в швидкозмінюваному суспільстві.Концепція Нової української школи проголошує особистісно зорієнтоване навчання, тобто орієнтоване не на звичайне засвоєння знань, а на формування особистості самої дитини, її характеру, ставлення до світу. Мета модернізації системи освіти – переведення вектора пізнання із зовнішнього світу дитини, створеного природою та людиною, на засвоєння процесів взаємодії з цим світом, розуміння смислів власної діяльності.Відтак особливої актуальності набуває наукове обґрунтування процесу підготовки вчителів до реалізації завдань Нової української школи, зокрема в аспекті розвитку такої особистісної якості учнів, як емоційний інтелект. У статті розкрито сутність емоційного інтелекту як психолого-педагогічного феномену, вимоги до емоційного інтелекту вчителів початкової школи та особливості його розвитку в сучасних учителів. Висвітлено різні дефініції поняття «емоційний інтелект» та узагальнено його сутність і структуру відповідно до професійної діяльності вчителя молодших класів, визначено емоційніскладові професійних компетентностей учителя початкової школи. Висвітлено результати аналізу професійного стандарту «Учитель початкових класів закладу загальної середньої освіти» та Типової освітньої програми для підвищення кваліфікації педагогічних працівників щодо самоосвіти вчителів з розвитку емоційного інтелекту самих педагогів. Дійшли висновку, що обов’язковою трудовою функцією вчителя є необхідність самооцінювання й визначення сильних і слабких сторін власноїпедагогічної діяльності, у тому числі її емоційної складової. Зважаючи на такий висновок, звернулися до праць психологів, в яких висвітлено особливості емоційного інтелекту сучасних учителів початкової школи. Було встановлено, що більшість учителів не розуміють емоцій інших людей за зовнішніми проявами та відчувають значні труднощі в керуванні власними емоціями, дуже песимістично оцінюють власні можливості впливати на емоційні стани учнів та їх змінювати. Найбільшпроблемними компонентами власного емоційного інтелекту вчителі визнали здатність, а точніше нездатність, керувати власними емоціями, невміння здійснювати емоційну саморегуляцію. Проаналізовано та узагальнено думки психологів щодо моделі емоційного інтелекту педагога, на основі чого дійшли висновку, що незважаючи на розбіжності в трактуванні змісту та компонентів емоційного інтелекту вчителів, науковці спільні в думці про те, що це інтегроване динамічне утворення, структуру якого складають емоційний, когнітивний та діяльнісний компоненти, які в єдності забезпечують вимоги педагогічної професії, її гуманістичної сутності. Відтак, встановили значущість для педагогічної діяльності вчителів початкової школи таких особистісних якостей і складових емоційного інтелекту, як емпатія, здатність до саморегуляції, комунікативність.
37
Колеснікова, Ірина. "Цифрові технології в освітній діяльності закладу післядипломної педагогічної освіти: перспективи та виклики". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 141–47. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто проблему цифрової трансформації освітнього процесу в закладах післядипломної педагогічної освіти відповідно до умов існування сучасного високотехнологічного суспільства. Аналіз літературних джерел засвідчив, що питання використання цифрових технологій в освітній діяльності закладів післядипломної освіти потребує більш детального вивчення. Залишаються й питання, пов›язані з методичними та практичними розробками цифрового навчального контенту для слухачів курсів підвищення кваліфікації. Розкрито роль та місце дистанційних технологій навчання у забезпеченні віддаленої взаємодії між учасниками освітнього процесу. Зазначено, що дистанційні технології є потужним ресурсом професійного розвитку педагогів, забезпечуючи їм швидку адаптацію до сучасних умов існування в інформаційному суспільстві, розширення комунікаційних можливостей, самореалізацію, збагачення професійного досвіду. Висвітлено педагогічний потенціал, основні переваги та виклики щодо використання цифрових інструментів для професійного розвитку педагогічних працівників на курсах підвищення кваліфікації. Сформульовано висновки, що завдяки цифровізації навчальний процес стає доступнішим та гнучкішим. Це, у свою чергу, забезпечує комфортні умови для вдосконалення та ефективного професійного розвитку вчителів. Визначено основні напрями подальших наукових розробок, зокрема пошук ефективних шляхів цифровізації як комплексу інструментів, що оптимізують навчання, забезпечують персоналізацію та автоматизацію навчальних процесів.
38
Motylkova, Zinaida A. "АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ У СПЕЦІАЛЬНІЙ ШКОЛІ (ДЛЯ ОСІБ З ВАДАМИ СЛУХУ)". Information Technologies and Learning Tools 38, № 6 (10 грудня 2013): 196–206. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v38i6.929.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу досвіду вчителів-практиків з Росії й України зроблено спробу проаналізувати сучасний стан упровадження дистанційної освіти в спеціальній школі (для осіб з вадами слуху). Запропоновано розробку проекту до підключення шкіл для дітей з вадами слуху до ресурсних центрів дистанційної освіти. Одним із висновків нашого дослідження є те, що для реалізації можливостей ІКТ у процесі навчання потрібно розглядати їх як елемент цілісної структури навчальної діяльності, який не може входити в протиріччя із загальноосвітньою середньою спеціальною школою. Розглянуто проблему підвищення професійної кваліфікації педагогів в аспекті організації дистанційного навчання.
39
LEVYTSKA, Lilia, and Ivanna RUDENKO. "SPECIFIC FEATURES OF THE ORGANIZATION OF TEACHING IN THE SYSTEM OF TEACHERS’ ADVANCED TRAINING IN GERMANY." Cherkasy University Bulletin: Pedagogical Sciences, no. 1 (2020): 45–50. http://dx.doi.org/10.31651/2524-2660-2020-1-45-50.
Повний текст джерела
40
Зубко, Анатолій Миколайович, Ірина Ярославівна Жорова, Василь Васильович Кузьменко, Ніна Віталіївна Слюсаренко та Олена Вікторівна Кохановська. "ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ПЕДАГОГІВ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ". Information Technologies and Learning Tools 77, № 3 (19 червня 2020): 262–81. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v77i3.3562.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено актуальну проблему використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій з метою розвитку професіоналізму педагогів у системі післядипломної педагогічної освіти.
Наголошено, що сьогодні в умовах швидкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та їх проникнення в усі сфери життєдіяльності людини особливо актуальним питанням стає їх використання в системі післядипломної освіти.
Схарактеризовано найбільш сучасні та актуальні види інформаційно-комунікаційних технологій, які в комплексі створюють сприятливе ефективне середовище розвитку професіоналізму працівників освітньої галузі. Серед них: мобільні, хмарні, дистанційні технології, засоби візуалізації змісту, якісні цифрові ресурси та ін.
Описано досвід організації освітнього середовища із застосуванням сучасних інформаційно-комунікаційних інструментів на базі Комунального вищого навчального закладу «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради. Актуальність теми підтверджено наведеними даними опитування вчителів, які проходили підвищення кваліфікації на базі вищезазначеного закладу. Описано конкретні приклади ресурсів, які використовуються в освітньому процесі з метою формування професіоналізму вчителів. Шляхом експериментальної діяльності було виокремлено організаційно-педагогічні умови розвитку професіоналізму вчителів Нової української школи із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій, серед яких створення інформаційно-освітнього середовища професійного розвитку педагогів в умовах закладу післядипломної освіти; організація взаємодії між учасниками педагогічного процесу засобами інформаційно-комунікаційних технологій; реалізація онлайн підтримки вчителів та їх фахове консультування в міжатестаційний період. Достовірність отриманих результатів підтверджено результатами педагогічного експерименту, проведеного в КВНЗ «Херсонська академія неперервної освіти», результати якого частково відображено в тексті статті.
41
Євтушенко, Н. "Порівняльний аналіз систем підвищення кваліфікації вчителів природничо-математичних предметів у післядипломній освіті України і Республіки Польща". Освітологія, № 8 (2019): 43–49.
Знайти повний текст джерела
42
ЄВТУШЕНКО, Наталія. "КОНЦЕПЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ СИСТЕМ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ПРЕДМЕТІВ У ПІСЛЯДИПЛОМНІЙ ОСВІТІ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА". Humanities science current issues 1, № 33 (6 листопада 2020): 325–30. http://dx.doi.org/10.24919/2308-4863.1/33.215752.
Повний текст джерела
43
Bialyk, O. "ТHE SYSTEM OF IMPROVEMENT OF QUALIFICATION OF TEACHERS IN THE COURSE OF SEXUAL EDUCATION OF STUDENTS: THE EUROPEAN EXPERIENCE". Ukrainian Educational Journal, № 1 (2019): 16–22. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2019-1-16-22.
Повний текст джерела
44
Бєловецька, Л. Е. "РІВЕНЬ ВОЛОДІННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ В УКРАЇНІ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, № 3 (29 червня 2020): 58–68. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-58-68.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто ключові питання щодо володіння англійською мовою в Україні, акцентується увага, зокрема, на рівні володіння, який повинні мати викладачі англійської мови у ЗВО, щоби викладати англійську відповідно до CEFR. Визначено поняття рівня володіння англійською та як воно зазвичай «вимірюється», представлено деякі дані про знання англійської мови в Україні та Європі. У статті використано звіт Британської Ради щодо тестування невеликої вибірки викладачів англійської мови з використанням тесту Aptis. У роботі автор спирається на звіти EF English Proficiency Index.
Сформульовано актуальність визначення рівня володіння англійською викладачами ЗВО для ефективного викладання. Оскільки багато вчителів не досягли рівня кваліфікації, який вважається достатнім для ефективного викладання, розглянуто теоретичні принципи, які можуть бути використані для розробки навчальної програми для підвищення кваліфікації вчителів.
Установлено, що є нагальна потреба створити національну мережу визначення та відстеження рівня володіння англійською мовою, щоби можна було встановити відповідні стандарти для студентів та викладачів усіх рівнів освіти. Зазначено, що загальнодержавні офіційні дані про знання англійської мови викладачами в основному відсутні, а наявні дані не завжди легко інтерпретувати. Установлено, що для покращення якості викладання корисно було би розпочати зі встановлення мінімальних вимог для всіх викладачів англійської мови університетів на рівні C1 за шкалою Загальноєвропейських рекомендацій із мовної освіти.
Дослідження засноване на доповідях британських експертів та сучасних наукових публікацій, представлених міжнародними дослідниками, які зосередилися на проблемах визначення рівня володіння англійською та перспективах українських університетів в аспекті вивчення англійської мови.
45
Казачінер, О. "Використання технології енерджайзингу на навчальних заняттях "Технології інклюзивної освіти" для вчителів філологічних дисциплін у системі підвищення кваліфікації". Молодь і ринок, № 3 (170), березень (2019): 18–23.
Знайти повний текст джерела
46
Ivaniuk, Iryna V. "РОЗВИТОК ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛІВ: ДОСВІД КРАЇН СКАНДИНАВІЇ". Information Technologies and Learning Tools 72, № 4 (21 вересня 2019): 81–90. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.3081.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто поняття «цифрова компетентність» на основі документу Європейської Комісії «Рамка цифрової компетентності для громадян». Зроблено огляд основних стратегічних документів освітньої політики Норвегії та Фінляндії, які є підґрунтям сучасного реформування системи підготовки та підвищення кваліфікації вчителів з метою розвитку їх цифрової компетентності. Виявлено, що в зазначених країнах створено спеціальні установи, які відповідають за розроблення та впровадження національного курікулуму, що охоплює впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій - Національне агентство освіти в Фінляндії та Директорат у Норвегії. Висвітлено основні повноваження та сфери відповідальності державних інституцій, які впроваджують освітню політику країн (Міністерства освіти, округи, муніципалітети, спеціальні служби, заклади загальної середньої освіти). Подано огляд електронних ресурсів, що використовуються в країнах для розвитку цифрової компетентності вчителів (навчальні платформи з переліком ресурсів за різними тематиками начальних дисциплін, національні тести, онлайн-інструменти з самооцінки щодо визначення рівня цифрової компетентності тощо). Зазначено, що аналіз існуючих документів освітньої політики Норвегії та Фінляндії свідчить про комплексний підхід до вирішення поставлених завдань щодо реформування системи освіти на всіх рівнях, а також розроблення відповідних навчальних платформ, електронних освітніх ресурсів та онлайн-інструментів з оцінювання та визначення рівня цифрової компетентності. Надано рекомендації Міністерству освіти і науки України щодо використання позитивного досвіду розвитку цифрової компетентності вчителів скандинавських країн в освітній політиці України, зокрема: створення спеціальної установи, яка відповідатиме за цей процес; запровадження принципу «рівний-рівному» у навчанні вчителів використовувати новітні інформаційно-комунікаційні технології; розроблення онлайн-інструменту з самооцінки вчителями рівня інформаційно-цифрової компетентності; створення відкритого комерційного ринку для онлайн-навчальних матеріалів та електронних підручників.
47
Shestopalova, O. P. "РЕФОРМУВАННЯ СТАРШОЇ ЛАНКИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ: ПРОГНОЗИ ТА СТАВЛЕННЯ ПЕДАГОГІВ, БАТЬКІВ ТА УЧНІВ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 40(43) (17 листопада 2017): 197–208. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).73.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлюється проблема готовності педагогів до перехідного періоду в освітньому реформуванні. Означено проблеми впровадження інноваційної моделі профільного навчання у старшій школі: підготовка до вибору профілю навчання; когнітивний дисонанс у вчителів, викликаний різними типами програм; не підготовлені до вибору подальшої стратегії навчання батьки учнів та самі учні. Визначено тенденції щодо прогнозів та ставлення до інноваційної моделі профільної старшої школи в групах батьків, учителів та учнів. Наведено результати опитування в цих трьох групах щодо впровадження 12-річного терміну навчання та опитування педагогів щодо профілізації старшої школи. Виявлені тенденції розділено на соціально спрямовані та психолого-педагогічні. З’ясовано, що негативне або амбівалентне ставлення можна змінити в процесі суспільного обговорення, за допомогою методів створення позитивного іміджу освітньої реформи. Наголошено на актуальності подальшого суспільного діалогу щодо питань профільної орієнтації, допрофільної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації педагогів, а головне – змісту профільної підготовки.
48
Чиженок, Т. М., Ю. О. Коваленко та Л. І. Кузьміна. "ОЦІНКА ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДО ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 2 (4 листопада 2021): 69–76. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-2-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У процесі теоретичного аналізу проблеми встановлено, що одним із головних завдань сучасної вищої школи України є забезпечення та набуття студентами знань з фізкультурної галузі, підготовка їх до професійної діяльності в умовах Нової української школи. Провідну роль відіграють та несуть відповідальність заклади вищої освіти з підготовки нового покоління педагогів, зміст і рівень кваліфікації яких адекватні інноваціям, що відбуваються в галузі фізичної культури і спорту. Сучасний рівень розвитку суспільства, освіти та науки висуває зовсім нові вимоги до підготовки фахівців, особливо відчутні потреби вдосконалення педагогічної освіти саме фахівців фізкультурної галузі, учителів фізичної культури. Фахівці зазначають, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в закладах вищої освіти потребує вдосконалення, а в умовах сьогодення ще й швидких змін. Традиційна система освіти не може забезпечити органічне входження нової генерації вчителів у складне та швидкозмінне поле різнопланових потреб навчально-виховної діяльності в сучасній школі. Традиційний зміст, форми та методи підготовки вчителів фізичної культури до професійної діяльності, на жаль, не спроможні будь-що змінити. Реалії підготовки таких фахівців не сприяють формуванню вчителя як активної, творчої особистості, яка сучасно мислить та бере на себе відповідальність за майбутнє покоління. Загалом проблема підвищення ефективності професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання в педагогічних закладах вищої освіти залишається малодослідженою. Дане дослідження було спрямоване на аналіз і визначення професійної готовності студентів до педагогічної діяльності в закладах загальної середньої освіти. Було проведено анкетування за двома видами анкет, у результаті якого отримано дані щодо інтересу сучасних студентів до діяльності вчителя фізичної культури та рівня сформованості в них основних компонентів педагогічної діяльності за методикою М.Ф. Матвійчука. У результаті дослідження встановлено, що студенти мають позитивне ставлення до діяльності вчителя фізичної культури, а основним чинником виявлення активності в них є інтерес до засвоєння матеріалу. Сформованість компонентів педагогічної майстерності засвідчує добре володіння комунікативними, конструктивними, руховими й організаторськими здібностями, меншою мірою – гностичними.
49
Чайка В. М. та Шишак А. М. "ДІДЖИТАЛІЗАЦІЯ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (22 січня 2022): 38–47. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.301.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано сутність поняття «діджиталізація» як процесу, який передбачає перехід галузевої інформації та комунікації у цифровий формат; проаналізовано досвід іноземних держав (Естонії, Австрії, Великої Британії) щодо впровадження цифрової трансформації у сферу освіти (застосування освітніх інформаційних діджитал-платформ, призначення яких – забезпечити ефективну взаємодію учнів, їхніх батьків, педагогів та адміністрації школи; активне використання засобів цифрових технологій в освітньому процесі; обов’язкове вивчення програмування та інформаційних технологій у закладах загальної середньої освіти); досліджено особливості діджиталізації освітнього процесу початкової школи. Окреслено проблеми форсованої цифрової трансформації освіти: відсутність якісного україномовного та необхідність створення власного контенту для уроків; значні затрати часу та особистого ресурсу педагога; слабке врахування вікових особливостей молодших школярів; відсутність системності нормативно-правової бази та навчально-методичних матеріалів щодо діджиталізації освіти, зокрема початкової; недостатність умов для підвищення кваліфікації вчителів початкової школи з інформаційно-цифрової компетентності; недостатнє забезпечення учасників освітнього процесу електронними освітніми ресурсами; значні матеріальні затрати; відсутність системного підходу в забезпеченні діджиталізації освіти; необхідність формування загальнонавчальних умінь роботи з цифровою інформацією в учнів початкової школи. Визначено перспективи системного вирішення проблем діджиталізації освітнього процесу початкової школи: зменшення кількості паперової роботи для педагога; забезпечення мобільності взаємодії всіх учасників освітнього процесу; підвищення рівня мотивованості учнів до навчання; підготовка конкурентноспроможного випускника.
50
Середюк, Лариса. "МІСТ МІЖ ТЕОРІЄЮ І ПРАКТИКОЮ: БЕЗПЕРЕРВНЕ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ВІДПОВІДЬ НА ВИКЛИКИ СУЧАСНОСТІ З КОНЦЕПЦІЄЮ «ВЧИМОСЯ НАВЧАТИ НІМЕЦЬКОЇ»". Інноватика у вихованні 2, № 11 (30 травня 2020): 174–80. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i11.209.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню нової програми підвищення кваліфікації вчителів німецької мови Гете-інституту „ Вчимося навчати німецької» на предмет її імплементації на заняттях з іноземної мови. У статті проаналізовано важливість та актуальність застосування новітніх дидактико-методичних принципів, які покладені в основу програми DLL у процесі вивчення німецької мови та відповідають сучасним вимогам до знань, і за допомогою яких можна досягти високого успіху в навчанні іноземної мови та дозволити учням діяти за допомогою мови. DLL відповідає міжнародним стандартам якості в області методичного освіти і пропонує завдання з систематичного спостереження та аналізу навчальної діяльності на основі відеозаписів практичних занять з іноземної мови у різноманітних країнах. У програмі DLL увага зосереджується на учнях, які є головними діячами в навчальному процесі. Крім того у статті окреслено положення, що важливими залишаються і такі традиційні теми як розвиток умінь, навчання граматиці, лексиці, фонетиці, літературі, соціальним темам роботи, тощо. Усі ці аспекти інтегровані в загальну концепцію заняття, спрямованого на розвиток відповідних компетенцій школярів та студентів. Навчальні матеріали усіх модулів DLL актуалізують фахово-дидактичні знання, уможливлюють обмін досвідом та симуляцію на занятті, проводять нас по заняттю від спостереження за автентичним уроком на відео до рефлексії діяльнісного підходу на уроці.