Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Підвищений ризик.
Статті в журналах з теми "Підвищений ризик"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Підвищений ризик".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Лазарєва, О., та Ю. Шевчук. "Фактори ризику падінь у розробленні стратегій втручань ерготерапевта для осіб похилого та старечого віку". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (20 грудня 2021): 127–32. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2021.2.127-132.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Ерготерапевти посідають одне з найважливіших місць у проведенні оцінювання ризику падінь та розробленні програм втручань для осіб, які мають підвищений ризик падіння, вже перенесли чи мають страх падінь. Визначення факторів падіння, їх комплексне урахування в програмах втручань та своєчасне інформування пацієнтів суттєво зменшать ризики і страх падінь. Мета. Проаналізувати досвід зарубіжних та вітчизняних авторів щодо характеристики факторів падінь та їх класифікації. Методи. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури. Результати. У роботі висвітлено фактори ризику падінь осіб похилого та старечого віку, підкреслено необхідність їх комплексного врахування в розробленні програм втручань. Аналіз факторів, що провокують падіння, важливий з точки зору розуміння природи падінь та розроблення програм втручань. Планується розроблення комплексної програми й ерготерапії для осіб похилого та старечого віку, які мають підвищений ризик падінь.
Ключові слова: ерготерапія, падіння, особи похилого та старечого віку, втручання.
2
Жулкевич, І. В., та П. А. Чукур. "ОЦІНКА МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЗА ДАНИМИ РЕНТГЕНІВСЬКОЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКІВ ОСТЕОПОРОТИЧНИХ ПЕРЕЛОМІВ У ХВОРИХ НА ДИФУЗНУ В-ВЕЛИКОКЛІТИННУ ЛІМФОМУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (28 липня 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12205.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні відмічається тенденція до підвищення захворюваності на неходжкінські лімфоми (НХЛ), тому дослідження змін мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), пов’язаних із лімфопроліферативними захворюваннями та віддаленими наслідками протипухлинної терапії, є актуальними та необхідними для профілактики остеопоротичних переломів.
Мета – визначити ризик виникнення вторинних остеопоротичних переломів, ризик ураження кісткового мозку і оцінити динаміку змін стану МЩКТ поперекового відділу хребта у хворих з дифузною В-великоклітинною лімфомою (ДВВКЛ) на діагностичному етапі (ДЕ) та після завершення хіміотерапії (ПЗХ).
Матеріал і методи. Проведено визначення мінеральної щільності трабекулярної кісткової тканини поперекових хребців (L1–L5) за допомогою функції ROI у програмі Radiant Dicom Viewer в кістковому вікні у 56 пацієнтів: 26 жінок та 30 чоловіків (середній вік (55,96±2,11) р.). Статистичний аналіз проведено за робастним критерієм Левена – Брауна – Форсайта.
Результати. При гендерному порівнянні на ДЕ згідно опитувальників FRAX та QFracture визначався більший ризик остеопоротичного перелому в жінок за всіма показниками: FRAX – основний остеопоротичний ризик 43,21 % і ризик перелому стегнової кістки 59,35 %; QFracture – ризик перелому стегна, зап’ястя, плеча або хребта 59,86 % та ризик перелому стегна 60,12 %. Зниження стану МЩКТ спостерігалося як на ДЕ, так і ПЗХ, у чоловіків та жінок. У чоловіків найбільше достовірне зниження МЩКТ на 19,59 % спостерігалося у L4, у жінок – у L3 на 13,11 %, p<0,05.
Висновки. В усіх обстежених хворих на ДВВКЛ за результатами опитувальників FRAX та QFracture визначався підвищений ризик остеопоротичних переломів на ДЕ. Стан МЩКТ поперекових хребців на серіях КТ у хворих з ДВВКЛ на ДЕ у жінок був достовірно нижчий, ніж у чоловіків. ПЗХ спостерігалося зниження МЩКТ як у чоловіків, так і в жінок, достовірної різниці між групами хворих не встановлено.
3
Кутузова, Л. Г., та М. І. Марущак. "СОН ЯК РЕГУЛЯТОР ЗДОРОВ’Я ОРГАНІЗМУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 1 (22 травня 2021): 123–25. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12097.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Сон є важливим фізіологічним процесом, тому його порушення негативно впливає на фізичне та психологічне здоров’я. В останні роки сонливість та проблеми зі сном є ендемічними серед населення.
Мета дослідження – проаналізувати сучасні дані щодо функції сну в нормі та за умови порушень сну.
Матеріали і методи. Для реалізації поставленої мети було проаналізовано наукову літературу за останнє десятиліття, які доступні у мережі «Internet», ключовими словами були «функції сну», «порушення сну».
Результати. Відновлення сну асоціюється з поліпшенням фізичних, когнітивних та психологічних показників. Під час сну відбуваються множинні процеси росту та гомеостазу. Сон також впливає на імунні процеси. Адаптивні імунні клітини відіграють значну роль у пластичності мозку. Так само імунні клітини важливі для загоєння ран та ангіогенезу. Підвищений рівень циркулюючого кортизолу, пов’язаний з недосипанням, пов’язаний із запізненням загоєння ран та підвищеним ризиком тяжкої інфекції. Гормон росту та секреція пролактину збільшуються під час сну для сприяння анаболізму протеїнів. І навпаки, підвищення рівня продукції кортикостероїдів, пов’язане з недосипанням, пов’язане з катаболізмом протеїнів та збільшенням витрат енергії. Нейрокогнітивні та психологічні процеси зростають під час сну. На кодування та консолідацію пам’яті впливає порушення сну. Сон відіграє роль в афективній реактивності, яка також модулює пам’ять. Достатній сон необхідний для процесів пам’яті, які часто страждають при неврологічних захворюваннях та травмах. Особи, які мають розлади сну, також мають підвищений ризик депресії. Порушення сну та психічні розлади мають двосторонні взаємозв’язки. Скорочена тривалість сну асоціюється з підвищеним ризиком летального наслідку від ішемічної хвороби серця або інсульту.
Висновки. Порушення сну часто виникають у результаті захворювань організму, що, у свою чергу, веде до поглиблення розладів сну.
4
Masudi, A. V., D. O. Dziuba, O. T. Chkhaidze та O. A. Loskutov. "Клінічний випадок анестезіологічного забезпечення пацієнтів при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок з низькою фракцією викиду лівого шлуночка". EMERGENCY MEDICINE 18, № 2 (19 травня 2022): 90–94. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.18.2.2022.1481.
Повний текст джерелаАнотація:
Низька фракція викиду часто є супутньою патологією при облітеруючому атеросклерозі нижніх кінцівок у літніх людей, які звертаються за анестезіологічною допомогою, та складним викликом для анестезіолога через підвищений ризик періопераційних ускладнень. Комбінований ризик низької фракції викиду і поганий серцевий резерв можуть призвести до збільшення періопераційної смертності при реконструктивних операціях з приводу облітеруючого атеросклерозу нижніх кінцівок. У цій статті проведено аналіз подібного клінічного випадку з порівнянням тактики анестезіологічного менеджменту зі світовою практикою. Розбір клінічного випадку та його аналіз показує, що нейроаксіальні методи та регіональні блокади дають кращі результати у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які перенесли некардіологічні операції, порівняно із загальною анестезією.
5
Khimion, L. V., та A. V. Boiko. "ТРАДИЦІЙНІ ФАКТОРИ РИЗИКУ ТА ІНТЕРЛЕЙКІН-10 У РОЗВИТКУ ЗАПАЛЕННЯ ТА АТЕРОСКЛЕРОЗУ В ХВОРИХ НА ПСОРІАТИЧНИЙ АРТРИТ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (30 січня 2020): 136–43. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10814.
Повний текст джерелаАнотація:
Відомо, що хворі на псоріаз мають підвищений ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ) та серцево-судинної смерті, але взаємозв’язок цих подій із впливом традиційних факторів ризику (ФР), запального процесу та розвитку атеросклерозу чітко не встановлено.
Мета – вивчення ролі ФР, запалення, рівня IL10 на розвиток атеросклерозу у хворих на псоріатичний артрит (ПсА).
Матеріал і методи. Дослідження включало 42 пацієнти з ПсА, які не мали атеросклеротичних ССЗ, діабету, хронічної хвороби нирок та інших серйозних захворювань, не приймали статини; порівняльну групу складали 20 пацієнтів із шкірним псоріазом (ПС); у групу контролю увійшли 20 практично здорових осіб, які не мали ознак ревматичних, інфекційних та інших запальних захворювань.
Результати. Встановлено більшу вираженість атеросклеротичного процесу у хворих на ПсА,порівняно з пацієнтами із ПС та особами контрольної групи (профілі ФР були однаковими). Найвищі рівні С-реактивного білка, фібриногену, IL10, сечової кислоти, найбільша товщина комплексу інтима-медіа, частота атеросклеротичних бляшок були виявлені у пацієнтів з групи ПсА, що може підтверджувати патогенетичний зв’язок хронічного аутоімунного запального процесу з атерогенезом.
Висновки. У розвитку атеросклеротичного процесу в пацієнтів із ПсА, крім традиційних факторів ризику, важливу роль відіграють імунозапальні фактори (СРБ, ІL10) і додаткові фактори ризику (CK).
6
Kuryata, O. V., та Yu S. Kushnir. "Хронічна серцева недостатність зі збереженою систолічною функцією: особливості морфофункціонального стану тромбоцитів та їх зміни під впливом лікування". EMERGENCY MEDICINE, № 6.53 (1 жовтня 2013): 113–18. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.53.2013.88705.
Повний текст джерелаАнотація:
Хронічна серцева недостатність (ХСН) є однією з головних проблем серцево-судинних захворювань. За останні роки змінились погляди на структуру ХСН — переважає ХСН зі збереженою фракцією лівого шлуночка. Незважаючи на використання аспірину, зберігається ризик тромбоутворення, що потребує зміни тактики лікування. Метою нашого дослідження було вивчення морфофункціонального стану тромбоцитів у хворих на ХСН зі збереженою фракцією викиду, обумовленою ішемічною хворобою серця (ІХС), та змін при використанні мельдонію в комплексній терапії на тлі прийому аспірину. У дослідженні брали участь 12 хворих (8 чоловіків, 4 жінки) віком від 51 до 75 років (середній вік, M ± m, — 67,8 ± 2,7 року) із ХСН ІІ–ІІІ функціонального класу зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, обумовленою ІХС. Групу контролю становили 6 хворих на ІХС віком від 46 до 61 року (середній вік 50,8 ± 2,2 року) без клінічних та об’єктивних даних щодо наявності ХСН. Усі обстежені хворі на ХСН були розподілені на 2 групи залежно від лікування. Першу групу становили 7 хворих на ХСН, які додатково до стандартної терапії отримували мельдоній (препарат Вазопро, компанія «Фармак», Україна) в дозі 1,0 г, що вводили внутрішньовенно. До другої групи ввійшло 5 хворих, які отримували лише стандартну терапію. Для оцінки морфофункціонального стану тромбоцитів проводили електронну мікроскопію. При ХСН виявлено збільшення агрегаційної активності тромбоцитів, що свідчить про підвищений ризик тромбоутворення в даної категорії хворих. Використання в комплексній терапії ХСН мельдонію обумовлює не тільки клінічний позитивний ефект, але й ефект з боку тромбоцитів за рахунок зменшення кількості активованих, агрегованих, дегранульованих та підвищення неактивованих форм.
7
Klishch, I. M., та O. M. Yakymchuk. "ВПЛИВ ТИРЕОЇДНИХ ГОРМОНІВ ТА ЗАСОБІВ ДЛЯ НАРКОЗУ НА ОБМІН ФОЛАТІВ В ОРГАНІЗМІ ЩУРІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (4 листопада 2020): 137–40. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.1.11499.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – з’ясувати особливості реакції фолатного обміну піддослідних тварин за умов змодельованого гіпертиреозу на дію різних засобів для наркозу.
Матеріали та методи. Для моделювання стану гіпертиреозу щурам вводили L-тироксин протягом 21 дня. Порівнювали вплив еутиреозу та гіпертиреозу на рівні гомоцистеїну та фолієвої кислоти на введення тіопенталу натрію та дексмедетомідину в експерименті.
Результати дослідження та їх обговорення. В плазмі крові тварин з експериментальним гіпертиреозом спостерігали зміни рівня гомоцистеїну та фолієвої кислоти під впливом тіопенталу натрію та дексмедетомідину гідрохлориду за умов гіпер- та еутиреозу.
Висновки. Активація обмінних процесів щитоподібної залоз впливає на універсальні системи захисту організму, що проявляється особливо яскраво в умовах операційного та періопераційного стресу порушенням фолатного обміну, що обумовлює підвищений ризик тромбоутворення та пошук засобів медикаментозної корекції порушеного гомеостазу.
8
Romankevych, I. V. "Стан артеріального тиску у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит". CHILD`S HEALTH, № 4.47 (5 липня 2013): 50–55. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.4.47.2013.89797.
Повний текст джерелаАнотація:
У дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА), є підвищений ризик патологічних змін артеріального тиску (АТ) унаслідок розвитку ендотеліальної дисфункції, збільшення жорсткості судинної стінки та лікування системними глюкокортикостероїдами (ГКС). Метою нашої роботи було дослідити характеристики АТ у дітей, хворих на ЮРА.Під час дослідження нами обстежено 31 хвору дитину, з них 15 (48,8 %) із поліартритом, 12 (38,7 %) з олігоартритом та 4 (12,5 %) дітей із системним варіантом. Двадцять один пацієнт отримував ГКС у середній дозі 9 мг/добу.За результатами обстеження (офісне вимірювання АТ, добове моніторування АТ, підрахунок гомілково-плечового індексу (ГПІ) та оцінка вегетативного статусу за допомогою кардіоінтервалограми й опитувальника Вейна) виявлено підвищення рівня офісного систолічного АТ (САТ), середньодобового САТ і діастолічного АТ, індексів часу та площі гіпертензії, ранкового підйому АТ та кількості non-dipper у хворих дітей, зменшення показника ГПІ порівняно зі здоровими. При ЮРА виявлено зміну характеру залежності АТ від зросту та віку, що характерна для здорових дітей, у бік більшого впливу віку на рівень показника, через формування низькорослості. Тривалість прийому ГКС впливала на окремі показники АТ.Нами не знайдено вірогідної відмінності в характеристиках вегетативного статусу у хворих і здорових дітей. Висновок: у дітей, хворих на ЮРА, є патологічні зміни АТ, що вимагає своєчасної діагностики та лікування.
9
Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev та M. D. Tronko. "Предіабет і метаболічний синдром. Характеристика і маркери". Endokrynologia 26, № 2 (9 липня 2021): 179–87. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.179.
Повний текст джерелаАнотація:
Метаболічний стан, що передує розвитку цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) — предіабет, який характеризується резистентністю до інсуліну та первинною або вторинною дисфункцією β-клітин. У це поняття входять такі зміни вуглеводного обміну, як порушення глікемії натщесерце і порушення толерантності до глюкози. Біомаркерами предіабету є: рівні HbA1c та глікованого альбуміну; стан толерантності до глюкози; 1,5 ангідроглюцитол; фруктозамін. Нові маркери включають: адипонектин; фетуїн A; ліпопротеїн α; тригліцериди (ТГ); рівні ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності; співвідношення ТГ/ЛПВЩ та ЛПНЩ/ЛПВЩ; загальний рівень холестерину; церамід; феритин; асоційовані з лектином серинові протеази; тромбоспондин 1; ацил-карнітини; мікроРНК; С-реактивний білок; фібриноген; інтерлейкін 18 (IL‑18). Фактори ризику розвитку предіабету: близькі родичі з ЦД2; етнічна приналежність; серцево-судинні захворювання (ССЗ); гіпертонія; вміст холестерину ЛПВЩ та ТГ; у жінок синдром полікістозних яєчників; фізична неактивність; наявність сильного ожиріння; чорний акантоз та/або папіломи на шкірі. Метаболічний синдром (МС) — це сукупність факторів ризику, які визначають схильність до розвитку ЦД2 та ССЗ. Визначено 5 факторів ризику МС: високий рівень ТГ; низький вміст ЛПВЩ-С; високий артеріальний тиск та висока концентрація глюкози натщесерце або раніше виявлений ЦД2. Додатковими чинниками є гіпертонія; наднизький рівень ЛПВЩ-С; центральне ожиріння; високе співвідношення талії до стегна та мікроальбумінурія. Пізніше були запропоновані, як можливі додаткові чинники МС: гіперурикемія, мікроваскулярна ангіна та підвищенийрівень інгібітора активатора плазміногену. Зважаючи на глобальність предіабету, високі показники прогресування ЦД2 та підвищений ризик мікро- і макроваскулярних ускладнень та смерті, зусилля, зосереджені на запобіганні прогресування діабету та його ускладнень мають вирішальне значення. Для профілактики та затримки діабету виявились ефективними активація способу життя і медикаментозна терапія.
10
Morgun, S. A., A. A. Zaudalska, O. M. Ivanko, I. V. Ogorodniychuk, A. A. Belov, V. I. Nikhotsa та O. G. Smirnov. "Теоретичні аспекти використання ризик-орієнтованого підходу при здійсненні діяльності санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України за дотриманням вимог санітарного законодавства". Ukrainian Journal of Military Medicine 2, № 2 (30 червня 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.2(2)-034.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: аналіз та узагальнення даних літератури щодо визначення терміну “ризик” та «ризик-орієнтований підхід» та його застосування у практичному аспекті діяльності санітарно-епідеміологічних закладів Збройних Сил України за дотриманням вимог санітарного законодавства.
Матеріали та методи: Застосовували методи дослідження (діалектичний, історичний, емпіричний, спостереження, порівняння, діалектичний, систематизації, моделювання, узагальнення). Здійснено вивчення нормативно – правової бази та зарубіжної літератури, які представляють весь спектр питань з предмету дослідження.
Результати. В статті авторами проаналізовано теоретичні основи поняття “ризик” та “ризик-орієнтований підхід”. Доведено, що перехід на роботу за ризик-орієнтовним підходом буде сприяти: підвищенню результативності, уніфікації та стандартизації контрольно-наглядової діяльності; здійсненню диференційованого підходу до проведення перевірок за дотриманням вимог законодавства з урахуванням потенційного ризику заподіяння шкоди здоров’ю військовослужбовців.
Висновки. Проаналізовано дефініцію поняття “ризик”, “ризик-орієнтований підхід” та їх сучасні інтерпретації. Показана важливість використання ризик-орієнтованого підходу організації діяльності за дотриманням вимог санітарного законодавства для забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя особового складу. Це дозволяє: виявляти пріоритетні фактори ризику, оптимізувати діяльність епідеміологічних закладів Збройних Сил України, оцінювати ризики і на їх основі приймати управлінські рішення.
11
Кyrychenko, І. І., A. S. Shklyar, N. V. Demikhova та H. А. Tereshchenko. "КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ З ДИСГАРМОНІЙНОЮ ЖИРОВОЮ КОМПОНЕНТОЮ МАСИ ТІЛА". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (17 вересня 2020): 39–44. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11380.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, серцево-судинні захворювання є основним етіологічним фактором інвалідизації та смертності населення. Україна є лідером за смертністю від серцево-судинних захворювань серед країн Європи. Одним із доведених та модифікованих факторів ризику вважають надлишок маси тіла. Особливу увагу привертає ріст хвороб на артеріальну гіпертензію (АГ) серед молодих людей працездатного віку. Підвищений АТ є причиною дев’яти мільйонів смертельних випадків щорічно. Цей ризик може значно знизитися при ранній діагностиці та впровадженні відповідних методів профілактики.
Мета дослідження – визначити клініко-анамнестичні особливості для оцінювання рівня кардіоваскулярного ризику (КВР) та обґрунтувати на цій основі алгоритм визначення КВР при АГ в осіб молодого віку з ожирінням.
Матеріали і методи. Згідно з критеріями включення/виключення в дослідженні було задіяно 74 пацієнти відповідно до Рекомендацій Європейського товариства кардіологів з лікування артеріальної гіпертензії 2018 р. та Наказу МОЗ України № 384 від 24.05.2012 р. Після підписання інформованої згоди пацієнта, на основі аналізу скарг, анамнезу, фізикальних та лабораторних методів обстеження, ультразвукового дослідження та визначення рівня серцево-судинного ризику (ССР) респондентів було поділено на дві групи. У дослідженні обстежено 74 пацієнти у віці 18–44 роки з верифікованим діагнозом АГ І ст. та НМП різного ступеня, яких поділили на дві клінічні групи, залежно від рівня ССР (21 особа з низьким ССР та 53 пацієнти із помірним ССР).
Результати. Досліджено проблемне питання оцінки серцево-судинного ризику серед осіб молодого віку з АГ I ст. з надмірною масою тіла та додатково продемонстровано інформативність анамнестичних, антропометричних даних, окремих індикаторів стану системного запалення та гормональної активності жирової тканини, а також показників стану судинної стінки. Для осіб молодого віку з АГ I ст. та надмірною масою тіла обґрунтовано табличний алгоритм оцінювання рівня КВР, який базується на властивих саме цій категорії пацієнтів критеріях, доступних для використання на первинному рівні надання медичної допомоги.
Висновки. Використання алгоритму дозволяє персоніфікувати послідовність обстежень для отримання прогнозної оцінки рівня КВР, а також вибір тактики ведення пацієнтів.
12
Vasyliuk, S. M., та V. M. Atamaniuk. "Ефективність антикоагулянтної терапії у пацієнтів із гострим тромбозом глибоких вен нижніх кінцівок". Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, № 2 (21 січня 2020): 75–79. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.2.10769.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи: оцінити ризик рецидиву ТГВ, шляхом визначення ступеня реканалізації тромба та значення рівня D-димеру на момент закінчення антикоагулянтного лікування.
Матеріали і методи. Обстежено та проліковано 98 пацієнтів з тромбозом глибоких вен (ТГВ) різної локалізації. Пацієнтів спостерігали в період антикоагулянтної терапії (n-98) та після її проведення (n-76) в терміни від 7 до 120 місяців. Залежно від схеми антикоагулянтної терапії пацієнти були поділені на три групи: перша група (32) отримували варфарин, друга група (34) – ривароксабан, третя (32) – дабігатран етексилат. Усіх пацієнтам з метою верифікації діагнозу і моніторингу якості терапії проводили ультрасонографічне дослідження та оцінювали рівень D-димеру в крові.
Результати досліджень та їх обговорення. Більшість пацієнтів з ТГВ не потребувала подовженої антикоагулянтної терапії. В терміни початкової та тривалої антикоагуляції, незалежно від вибору схеми лікування, рецидиву ТГВ або випадків ТЕЛА ми не спостерігали. У пацієнтів всіх груп, після закінчення лікування, найчастіше спостерігались рецидиви ТГВ впродовж першого року. Загалом, протягом всього терміну спостереження, частота рецидивів серед пацієнтів першої групи склала 10 випадків, другої групи 4 випадки, третьої – три (р<0,05). Між пацієнтами, які приймали ривароксабан і дабігатрану етексилат, не спостерігалося достовірної різниці у частоті рецидивів тромбозу, тоді як між групою пацієнтів, які отримували варфарин, та другою і третьою групами різниця була достовірна (р<0,05). До кінця терміну лікування хворих з ТГВ позитивні результати відновлення прохідності вен та значення рівня D-димеру < 500 нг/мл були виявлені у 2 раза частіше у пацієнтів, що приймали новітні оральні антикоагулянти (НОАК). Це і пояснює, на нашу думку, низький відсоток рецедиву у другій та третій групах порівняно з першою групою, де пацієнти приймали АВК.
Підвищений рівень D-димеру в крові >500 нг/мл на момент завершення антикоагулянтної терапії є фактором ризику рецидиву у пацієнтів із ТГВ, як і залишкова непрохідність вен. Тривала антикоагуляція варфарином є найменш прогнозованою щодо ризику рецидиву ТГВ (р<0,05), тоді як при застосуванні ривароксабану і дабігатрану етексилату не спостерігалося достовірної різниці у частоті рецидивів ТГВ.
13
Khrystych, T. M. "Ліпідний спектр крові при хронічному панкреатиті за коморбідності з ішемічною хворобою серця: можливості корекції". GASTROENTEROLOGY, № 3.53 (1 вересня 2014): 56–63. http://dx.doi.org/10.22141/2308-2097.3.53.2014.82120.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Оцінити значимість змін ліпідного спектра крові у хворих на хронічний панкреатит з ішемічною хворобою серця в патогенезі коморбідності даних захворювань і в динаміці лікування полікозанолом. Матеріали і методи. Дослідження проведене серед 22 пацієнтів (із них 10 пацієнтів із хронічним панкреатитом та дисліпідемією і 12 хворих із коморбідністю хронічного панкреатиту та ішемічної хвороби серця при синдромі ХСН I–II A-Б стадії II–III функціонального класу) і серед 10 практично здорових осіб. Чоловіків було 13, жінок — 9, віком від 31 до 69 років. Пацієнтам двох груп додатково до протокольного лікування призначали полікозанол по 10 мг 1 раз під час вечері, курсом до 3 місяців. Для вивчення особливостей ліпідного спектра крові визначали рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів (використовуючи реактиви фірми Lachema (Чехія), методом Златікс — Зака). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності визначали за допомогою розрахункового методу за формулою Фрідевальда (Friedewald) з урахуванням того, що концентрація тригліцеридів не перевищувала 4,5 ммоль/л. Крім цього, визначали холестерин ліпопротеїдів дуже низької щільності та індекс атерогенності, використовуючи загальноприйняті розрахункові методи. Результати. У хворих із поєднаним перебігом хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця в більшості випадків має місце вірогідне (р < 0,05) підвищення показників загального холестерину, ліпопротеїдів низької і дуже низької щільності, тригліцеридів. При аналізі типів дисліпідемій встановлено, що частіше зустрічалися ІІа і ІІв типи (22 і 25 % відповідно), але при коморбідності частіше виявлявся ІІа і ІV тип дисліпідемій. У динаміці тримісячного лікування полікозанолом у хворих на хронічний панкреатит вірогідно підвищувалися показники холестерину ліпопротеїдів високої щільності і знижувалися показники тригліцеридів, що свідчить про гіполіпідемічний ефект препарату і про можливість використання його в поєднанні зі статинами з метою зменшення ризику кардіоваскулярних подій. Висновок. Коморбідність хронічного панкреатиту з ішемічною хворобою серця підвищує ризик прогресування дисліпідемії та атеросклерозу. Підтвердженням цього є підвищений індекс атерогенності у даній групі пацієнтів поряд із вираженістю порушень ліпідного спектра крові. Додаткове до курсового лікування призначення полікозанолу хворим із хронічним панкреатитом та дисліпідемією, а також у поєднанні з ішемічною хворобою серця сприяє зниженню і нормалізації деяких показників ліпідного спектра крові. Це дозволяє рекомендувати препарат для тривалого лікування даних груп пацієнтів, у тому числі в поєднанні зі статинотерапією.
14
БЕСПАЛЬКО, Андрій. "ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДЕКОМПРЕСІЇ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ КРАЇН НАТО". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 15, № 4 (15 липня 2020): 30–41. http://dx.doi.org/10.32453/5.vi4.375.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подано результати дослідження досвіду використання заходів психологічної декомпресії у країнах НАТО. Виконання завдань за призначенням (участь у бойових діях) накладають підвищений ризик на психосоматичне самопочуття військовослужбовця, що відображається у різних проблемах психічного здоров’я в найближчому та довгостроковому періоді після безпосередньої участі у бойових діях.
На сьогодні в країнах Організації Північноатлантичного договору (далі – НАТО) існує велика кількість досліджень, присвячених зазначеній проблематиці. Результатами проведених досліджень є розробка різноманітних програм, що спрямовані на зниження ризику, надання допомоги особовому складу, сприянні успішній адаптації у ранньому періоді після повернення з району виконання завдань за призначенням (участі у бойових діях). Діяльність учасників зазначеного процесу в першу чергу фокусується на трьох основних сферах: психологічна декомпресія, психоосвіта та скринінг.
Проведення вище зазначених заходів, в першу чергу, спрямоване на виявлення в учасників бойових дій ознак травматичного стресу, депресії та суїцидальних думок; міжособистісної конфліктності та агресивності; оцінки фізичної втоми та ступеню впливу навколишнього середовища на загальне психосоматичне самопочуття. Основною метою проведення заходів скринінгу психічного здоров’я особистості є визначення кількості особового складу, що потребує додаткового догляду та дообстеження. Заплановані заходи проводяться протягом перших двох тижнів після розгортання у спеціально обладнаних місцях на військових об’єктах.
Незважаючи на певні розбіжності між країнами НАТО з питань планування, організації та практичної реалізації заходів психологічної декомпресії більшість погоджується, що у програмах декомпресії повинно бути поєднання заходів скринінгу, психологічної просвіти та організованого відпочинку особового складу з дискреційним. Програми декомпресії повинні сприяти неформальному обговоренню отриманого оперативного (бойового) досвіду під час розгортанням між безпосередніми учасниками зазначеного процесу. Програма повинна розглядатися як один із засобів попередження самогубств, зменшення відчуття стигми та дискримінації особового складу, що пов’язане зі зверненням за психологічною допомогою (консультацією).
На сьогоднішній день, у ЗС України первинним етапом реадаптації учасників бойових дій є проведення заходів в межах психологічної декомпресії.
15
Hoshovska, Daria, та Yaroslav Hoshovskyi. "ПРЕВЕНТИВНО-КОРЕКЦІЙНА ДОПОМОГА ДЕПРИВОВАНИМ ДІТЯМ ІЗ СИМПТОМАМИ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 24–35. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-24-35.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито психологічні особливості надання превентивної та корекційної допомоги депривованим дітям, які мають симптоми психоемоційного вигорання. Зазначено, що внаслідок негативного впливу різномодальних обмежень соціо- і психогенези діти, позбавлені батьківської опіки, переживають численні амортизаційні психічні стани. Депривованим дітям притаманні загальноособистісна афективна розбалансованість, висока емоційна напруга і тривожність, підвищений рівень невротизації і самотності, а також почуття безпорадності й недовіри до навколишніх людей. Депривація призводять до значно частішого і сильнішого психоемоційного вигорання дітей порівняно з віковою популяцією однолітків. Надання психореабілітаційної допомоги депривованим дітям повинно відбуватись як розробка продуктивних і розвивальних програм особистісного самозбереження, спрямованого на «антивигоральні» вектори психологічного опору дискомфортним чинникам і обставинам ускладненого розвитку. Проблема профілактики і психокорекції психоемоційного вигорання потребує здійснення системних превентивних заходів, які мають здійснюватися фахівцями служби психолого-педагогічного супроводу інтернатного закладу насамперед як психогігієнічний і психопрофілактичний вплив на депривованих вихованців. Наголошено, що важливим завданням є активізація в депривованих дітей із симптомами психоемоційного вигорання тих найважливіших рис і параметрів їхньої особистісної психоструктури, які можуть істотно знизити ризик виснаження і розчарування. Необхідно культивувати партнерські комунікативні спроможності, товариськість, емоційну і поведінкову гнучкість, креативність, оперативно-творче мислення, адже це сприяє набуттю умінь та розвиткові навичок швидше орієнтуватися в мінливих умовах спілкування, щоб успішно нейтралізувати ймовірні конфлікти і психотравми. Констатовано необхідність надання депривованим дітям ревіталізаційної допомоги, зокрема завдяки задіянню медіально-рефлексійного тренінгу.
16
Kovalenko, V. V. "УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БАНКІВСЬКИХ ПОЗИЧОК НА ОСНОВІ МЕТОДІВ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 3–10. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження методів та інструментів управління ризиком забезпечення банківських позичок. Обґрунтовано, що ефективність управління ризиком забезпечення банківських позичок залежить від системності, адекватності способів їх оцінки, методів контролю та своєчасності системи реагування з боку банків та регулятора.
Метою статті є розробка рекомендацій щодо підвищення ефективності управління ризиком забезпеченням банківських позичок з урахуванням ризиків, що притаманні процесу супроводження заставного портфеля банків, в умовах значної невизначеності функціонування банків.
Доведено, що ризик забезпечення банківських позичок в кредитному менеджменті доцільно розглядати через характеристику ризиків, які формують сукупний кредитний ризик.
Обґрунтовано, що управління ризиком забезпечення відповідає класичному ризик-менеджменту, який виділяє чотири основні етапи: ідентифікація; оцінка ризику забезпечення; контроль ризику; мінімізація ризику.
17
Tsymbal, Bohdan, Yuriy Dreval, Dmytro Shapovalov, Dmytro Shapovalov та Maksym Shapovalov. "Підвищення рівня охорони праці та удосконалення методики міжнародної організації праці для оцінки професійних ризиків". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 2 (30 квітня 2020): 46–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.2.6.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній роботі представлено аналіз існуючих методик оцінки професійних ризиків. Було розроблено матрицю для оцінки величини професійного ризику та удосконалено методику Міжнародної організації праці для оцінки професійного ризику. Було розроблено п’ять рівнів серйозності наслідків, п’ять рівнів вірогідності шкоди для працівника та величину ризику від мінімального значення 1 (знехтуваний ризик) до максимального – 10 (критичний ризик). Для визначення величини ризиків, які заподіяні фізичними, хімічними, біологічними факторами небезпеки, частотою виникнення нещасного випадку, не-доліками в ергономіці та психологічними перенавантаженнями було розроблено критерії для матриць. Наслідки заподіяної шкоди можуть бути: незначні, легкі, середні, тяжкі та катастрофічні. Удосконалена методика дає можливість врахувати катастрофічні наслідки, які можуть настати під час надзвичайної ситуації, такої як пожежа, вибух, аварія, катастрофа та ін. Вірогідність професійних ризиків може бути: XS – від «eXtra Small» – дуже мала, S – від «Small» – мала, M – від «Medium» – середня, L – від «Large» – велика, XL – від «eXtra Large» – дуже велика та XXL – від «eXtra eXtra Large» – дуже-дуже велика. Удосконалена методика визначає: знехтуваний, малозначний, малий, помірний, прийнятний, допустимий, значимий, недопустимий, максимальний та критичний ризик. Удосконалену методику оцінки професійних ризиків було випробувано на молочному комбінаті. Було встановлено адекватність і точність результатів визначення величини професійного ризику удосконаленої методики порівняно з результатами існуючої. Для підвищення рівня охорони праці були запропоновані та впровадженні заходи з управління професійними ризиками.
18
Ізбаш, О. О. "МЕДІАЦІЯ ТА АЛЬТЕРНАТИВНЕ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ ОНЛАЙН". Kyiv Law Journal, № 1 (11 травня 2022): 80–85. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. Медіація здатна загальновигідно вирішувати ті проблеми, що здаються нерозв'язними, і створює основу для довгострокового миру, сталого розвитку, збереження партнерських відносин навіть в умовах неминучих криз. Сьогодні на тлі розвитку електронної комерції, цифрової економіки все більшого розвитку отримує і так звана онлайн-медіація, що, використовуючи сучасні методи зв'язку, Інтернет та відеоконференції, а також програмне забезпечення, дозволяє вирішувати спори чи не в момент їхнього зародження. При цьому, звичайно ж, до онлайн-медіації, або онлайн вирішення спорів, потрібно ставитися з обережністю, тверезо оцінюючи її особливості, що одночасно є причиною її недоліків. Онлайн вирішення спорів здійснюється за допомогою технічних засобів і найчастіше не передбачає прямого (зокрема візуального) контакту сторін. Тобто невербальні прояви, характеристики голосу, інтонації залишаються поза межами сприйняття опонента. До цього додаються посилений вплив міжкультурних відмінностей та підвищений ризик спотвореного сприйняття текстових повідомлень. Також до недоліків онлайн-медіації варто віднести відсутність чітких та єдиних міжнародних правил щодо цієї процедури, хоча цей недолік частково компенсується наявністю на ринку низки програмного забезпечення у цій сфері (SquareTrade, Qualtrust, Youstice та ін.), яке більш-менш має однакову процедуру. Тим не менш, коло прихильників такого способу вирішення спорів поступово розширюється. За останні роки онлайн-медіація в тому чи іншому вигляді знайшла своє втілення в системах вирішення спорів між покупцями та продавцями в інтернет-магазинах, таких як, наприклад, Aliexpress, eBay, Amazon або Ozon, які давно використовують системи автоматичного вирішення спорів, в яких закладено алгоритми на засадах медіації. З їх допомогою щорічно вдається вирішувати чи запобігати мільйонам спорів.
19
БАЛДИНЮК, Олена. "СОЦІАЛЬНА РОБОТА В ЗАКЛАДАХ ПЕНІТЕНЦІАРНОЇ СИСТЕМИ". Humanitas, № 3 (28 жовтня 2021): 10–16. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються питання соціальної роботи у пенітенціарних закладах, визначається її мета, аналі- зуються основні технології соціальної роботи у цій системі. Метою дослідження є аналіз професійної діяльності соціальних працівників у пенітенціарних закладах. Методами дослідження є: аналіз, порівняння й узагальнення джерел із досліджуваної проблеми. Соціальна робота із засудженими є одним із видів пенітенціарної роботи, яку можна визначити як специфіч- ний вид професійної діяльності, що включає в себе: соціальну допомогу, підтримку, захист засуджених, допомогу у трудовому та побутовому влаштуванні осіб, які звільнилися із місць позбавлення волі, а також їх адаптацію у суспільстві після звільнення. Науковою новизною дослідження є те, що охарактеризовано особливості соціальної роботи в закладах пені- тенціарної системи (поширеність тюремної, кримінальної субкультури; криміногенне міжособистісне спілку- вання, а також обмеженість нормального спілкування; поширеність кримінальних способів вирішення супер- ечностей; наявність різних форм насильства; несприятливий соціально-психологічний клімат; підвищений ризик зазнати насильства, образи, утиску людської гідності). Особлива увага приділяється специфіці діяльності соціальних працівників у пенітенціарних закладах, освоєн- ню нових професійних компетентностей, оновленню теоретичних і практичних знань фахівців у зв’язку із вимо- гами до рівня кваліфікації та необхідністю освоєння сучасних методів вирішення професійних завдань. Уточнено принципи роботи соціального працівника у пенітенціарних закладах, а саме: універсальності, охорони соціальних прав, профілактики, соціального реагування, клієнтоцентризму, конфіденційності, толерантності, опори на власні сили та принцип максимізації соціальних ресурсів. Результати дослідження показали, що важливими видами діяльності, які здійснює фахівець із соціальної роботи із засудженими, є стратегічне планування; оцінка потреб засудженого; робота із сім’ями засуджених тощо. Оха- рактеризовано складники професійної культури соціального працівника: особистість самого соціального працівника пенітенціарної установи, його теоретичний і практичний професійний досвід, розвинені особистісні якості.
20
Поліщук, В. В., Мирослав Келемен, Ю. Ю. Млавець, О. А. Тимошенко та Мартін Келемен. "Концептуальна модель оцінювання рівня керованості процесами у складних системах враховуючи ризик-орієнтовані фактори". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика 39, № 2 (16 листопада 2021): 158–71. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2021.39(2).158-171.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено дослідження актуальної задачі розроблення концептуальної моделі оцінювання рівня керованості процесами у складних системах враховуючи ризик-орієнтовані фактори.
У дослідженні вперше запропоновано етапи управління ризиками у процесі оцінювання рівня керованості складних систем. Формалізовано вхідні дані, що використовуються для оцінювання ризиків за допомогою нечітких моделей для різних складних систем, а саме: показники ризику, що оцінюється деяким експертом за допомогою лінгвістичної змінної; кількісної оцінки «достовірностей» експертів щодо міркувань про показник ризику; кількісної оцінки критерію ризику на основі інтелектуального аналізу даних величин, що породжують ризик, із застосуванням теорії нечітких множин та функцій належності; лінгвістичної змінної наслідків реалізації загроз на систему; степінь можливості реалізації загрози в системі; тяжкість наслідків інциденту по активу системи, що оцінюється деяким експертом за допомогою лінгвістичної змінної.
Вперше запропоновано концептуальну модель, що розв’язує клас задач оцінювання керованості процесами у складних системах враховуючи ризик-орієнтовані фактори впливу та алгоритм вибору моделі ризик-орієнтованого оцінювання. В результаті отримуємо вихідну оцінку, що несе зміст керованості процесів у системі враховуючи ризик-орієнтовані фактори впливу. Як інструмент прикладного застосування пропонуються узагальнені алгоритми, за допомогою яких можна адекватно вирішити інноваційну проблему.
Достовірність отриманих результатів забезпечується коректним використанням теорії нечітких множин для опрацювання експертних знань, системного підходу, що підтверджується результатами досліджень. Проведене дослідження буде корисним інструментом для підтримки прийняття рішень, щодо підвищення керованості процесами у різних складних системах шляхом врахування ризиків та загроз її функціонування.
21
Yuzvenko, T. Yu. "Зміни структури і функції серця за умов інсулінорезистентності при синдромі тиреотоксикозу". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 5.61 (25 вересня 2014): 22–26. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.5.61.2014.76849.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені результати вивчення впливу підвищеної тиреоїдної функції на тлі інсулінорезистентності на показники структури і функції серця. Встановлено, що при підвищенні функції щитоподібної залози основною нозологічною формою ураження міокарда у пацієнтів без супутньої серцево-судинної патології є розвиток метаболічної ендокринної кардіоміопатії. Особливістю ураження серця при синдромі тиреотоксикозу є відсутність кардіосклеротичних, міокардитичних та ішемічних процесів. Особливостями клінічних, інструментальних і лабораторних змін у пацієнтів з підвищеною функцією щитоподібної залози є суб’єктивна маніфестація, тенденція до розвитку систолічної артеріальної гіпертензії, виражена гіполіпідемія, тенденція до гіперглікемії. Проявами електричної дисфункції міокарда при гіпертиреозі є збільшення частоти серцевих скорочень, виражена тенденція до підвищення аритмогенезу (здебільшого шлуночкового типу), порушення процесів реполяризації шлуночків і переважання електричної негомогенності міокарда як передсердь, так і шлуночків. Морфофункціональні зміни серця при синдромі тиреотоксикозу проявляються збільшенням розмірів його порожнин, маси міокарда лівого шлуночка, пришвидшеним розслабленням останнього. Ураження серця при тиреотоксикозі характеризується збільшенням тривалості і дисперсії інтервалу QTc, що свідчить про порушення процесів реполяризації міокарда, і збільшенням його електричної негомогенності, що може бути предиктором ризику розвитку шлуночкових порушень ритму. Зміни серцевої діяльності при тиреотоксикозі у пацієнтів чоловічої статі характеризуються більшою вираженістю електрофізіологічних і морфофункціональних змін міокарда порівняно з пацієнтами жіночої статі.
22
Перепьолкіна, О. О. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ ЗАСОБАМИ МАКРОПРУДЕНЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НБУ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-09.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто важливість забезпечення стійкості фінансових систем в умовах невизна-ченості, що спричинена світовою пандемією. Встановлено пріоритетність цілей цінової та фінансової стабільності у функціонуванні НБУ. Економічний зміст фінансової стабільності визначено як стан фінансової системи, за якого вона здатна належним чином виконувати основні функції, такі як фінансове посередництво та здійснення платежів, а також протистояти кризовим явищам. Охарактеризовано зміст макропруден-ційної політики НБУ, принципи її реалізації та інструменти макропруденційного регулювання, що використо-вуються для забезпечення стабільності фінансової системи. Акцентовано увагу на необхідності забезпечення контролю розрахунків, розкрито механізм та об’єкти оверсайта платіжних систем. Розглянуто спектр по-казників, що визначають фінансову стійкість, досліджено їх рівень в умовах застосування карантинних об-межень. Проаналізовано ефективність забезпечення фінансової стабільності Національним банком; встанов-лено, що її високу результативність досягнуто завдяки деактивації буферів капіталу, рекомендацій банкам утриматися від виплати дивідендів, створенню сприятливих регуляторних умов для реструктуризації кре-дитів, наданню банкам ліквідності у необхідних обсягах через стандартні інструменти рефінансування НБУ. Розкрито загрози фінансового сектору на підставі результатів стрес-тестування НБУ, досліджено ризики функціонування банківської системи (кредитний ризик, ризик достатності капіталу, ризик ліквідності, юри-дичний ризик, валютний та ризик прибутковості). Виокремлено рекомендації щодо підвищення ефективності забезпечення фінансової стабільності для органів державної влади та банківських установ; наголошено на перспективних напрямах досліджень, серед яких підвищення рівня збалансованості грошової маси, вдоскона-лення параметрів функціонування фінансово-кредитного сектору, детінізація грошово-кредитного сектору та протидія викликам глобалізації у грошово-кредитній сфері.
23
Непомнящий, Олександр. "ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ І СКЛАДОВІ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ ПРИ БУДІВНИЦТВІ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ СПОРУД: ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ". Public management 16, № 1 (30 січня 2019): 154–69. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-16-1-154-169.
Повний текст джерелаАнотація:
Узагальнено підходи щодо класифікації принципів та складо- вих ризик-менеджменту при державному регулюванні будівельної галузі.
Для розуміння прикладного характеру дотримання принципів ризик-ме- неджменту при регулюванні галузі будівництва обґрунтовано, що для зни- ження ризику (попередження та зменшення ймовірного збитку) в цій галузі за надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру держава ре- гулює правове поле таких процесів, встановлюючи низку вимог в норматив- них документах і стандартах з будівництва, а також створюючи закони та підзаконні акти, що регулюють питання проектування та будівництва.
Цими документами встановлюються обов’язки конкретних суб’єктів (ви- конавців) щодо зменшення можливого ризику, передбачаються конкретні заходи, санкції в разі їх невиконання, а також визначаються умови та поря- док регулювання господарської та іншої діяльності. Одним з видів діяльно- сті держави щодо попередження ризиків та підвищення якості і надійності об’єкта будівництва, що проектується, гарантій безпеки перебування в ньо- му людини, є державна система ліцензування діяльності в будівельній галу- зі. Таким чином, діяльність держави в цій сфері пов’язана саме з управлін- ням ризиками.
Зазначено, що державно-управлінські процеси також важко передбачува- ні та пов’язані з діяльністю підприємств і організацій, де держава виступає як підприємець (державні підприємства) чи бізнес-партнер.
Обґрунтовано, що принципи ризик-менеджменту визначені у різних сферах з використанням різних підходів, які мало корелюються між собою. Тому вини- кає необхідність адаптації напрацювань світової наукової думки щодо управ- ління ризиками не лише в наукових доробках, а саме в конкретному прикладно- му їх характері. Зазначено, що принципи ризик-менеджменту, вироблені ISO, можуть бути повною мірою (без виключень) взяті за основу при будівництві та експлуатації споруд, зазначаючи їх зміст і специфіку для будівельної галузі.
24
Zagorodnia, Y. V., V. V. Pozdniakova та O. M. Мarukhnenko. "БЕЗПЕКА СУДНОВОДІННЯ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ КОМЕРЦІЙНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СУДНА". Transport development, № 1(8) (29 квітня 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.1-8.06.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Стаття присвячена сучасним проблемам організації безпеки море- плавства, а також основним причинам підвищеної аварійності суден з урахуван- ням впливу людського фактору та його впливу на комерційну складову части- ну морських перевезень. Мета. Ця стаття націлена на всебічний аналіз причин виникнення аварійних ситуацій на морі і пошук дієвих засобів щодо їх зменшен- ня, мінімізуючи комерційні ризики морських перевезень, шляхом удосконалення менеджменту морських ресурсів. Результати. Було виявлено позитивну динамі- ку стосовно підвищення безпеки усіх видів суден, зменшення кількісних показників зниклих суден, загиблих та поранених членів екіпажу в період із 2014 по 2019 рр. Проаналізовано основні причини виникнення аварійних ситуацій на основі ста- тистичних даних, представлених міжнародним агентством European Maritime Safety Agency, та встановлено, що основною причиною підвищеної аварійності є людський фактор. Розглянуто класифікацію аварій, які спричинені людським фактором, та виявлено їх взаємозв’язок. Установлено міжнародні організації, які займаються питаннями забезпечення безпеки судноплавства та міжнародні конвенції, відповідно до яких нині проводиться інспектування торгівельних суден. Висновки. У цій статті ми показуємо залежність безпеки судноплавства від грамотного менеджменту морських ресурсів, тому що вплив людського фактору, безумовно, є основною причиною створення аварійних ситуацій на флоті, що при- зводить до неминучих втрат із боку комерційної експлуатації судна. Підвищен- ня кваліфікації суднових офіцерів та берегових операторів, які задіяні в рухомих операціях суден, є необхідною умовою скорочень аварій та підвищення фінансової ефективності роботи флоту.
25
Batiukh, О. V., Kh O. Novak–Mazepa, T. V. Kharkovska та A. I. Pak. "ПРОГНОЗУВАННЯ ВПЛИВУ ПОРУШЕНЬ СНУ І ДЕПРЕСІЇ НА РОЗВИТОК СЕРЦЕВО-СУДИННИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2 ТИПУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (1 грудня 2020): 145–52. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11326.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Цукровий діабет (ЦД) являє собою одну з провідних медико-соціальних проблем сучасного суспільства, що зумовлено високою захворюваністю та його поширеністю, частим виникненням ускладнень. Дослідження факторів розвитку, а саме: порушення сну, депресія, серцево-судинні захворювання (ССЗ), вивчення причини, комплексне розв’язання проблеми, наявність якої негативно позначається на якості життя людини, дозволять покращити стан здоров’я пацієнтів із ЦД 2 типу.
Мета дослідження – проаналізувати літературні джерела щодо впливу тривожних, депресивних розладів на розвиток і прогресування серцево-судинних захворювань у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу для ранньої діагностики захворювань та їх профілактику.
Матеріали і методи. При дослідженні використано дані літературних джерел та дані проведених наукових досліджень щодо причин розвитку захворювань, зокрема депресії, цукрового діабету 2 типу, розладів сну, серцево-судинних захворювань, і їх взаємозв’язок та взаємовплив.
Результати. Цукровий діабет 2 типу є найпоширенішим типом діабету, що становить близько 90 % усіх випадків діабету. Це захворювання найчастіше діагностується у дорослих людей, але все частіше спостерігається у дітей, підлітків через підвищення рівня ожиріння, малорухливого способу життя, психоемоційного перевантаження, стресів. Депресія є фактором ризику виникнення цукрового діабету та негативно впливає на його перебіг, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Пацієнти з ЦД страждають від супутньої депресії у 2–3 рази частіше, ніж без нього. Поширеність депресивних розладів у хворих із ЦД у середньому становить близько 14 %. Приблизно у 80 % випадків у пацієнтів із ЦД 2 типу виявляється артеріальна гіпертензія. Головною причиною смертності є гострі серцево-судинні захворювання, від яких помирає 75 % хворих. За даними клінічних досліджень у 15–25 % пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) виявляють симптоми депресії, яка в 3,7 раза підвищує несприятливий перебіг хвороби. Результати іноземних досліджень свідчать, що смертність від серцево-судинних захворювань серед людей, які сплять менше 4 год на добу на 36 % вище, ніж у тих, які сплять 4–8 год, а ризик розвитку інсульту становить 34 %. Пацієнти, які схильні до даних захворювань і спали достатню кількість часу, ризики компенсувалися і значно зменшувалися.
Висновки. Основною причиною значної захворюваності та смертності від ЦД із супутніми ССЗ можна вважати високу поширеність факторів ризику і відсутність єдиного підходу до боротьби з ними. Вивчаючи чинники ризику, отримаємо можливість зрозуміти вплив мультифакторної природи на розвиток й ускладнення перебігу захворювань. Дослідження та аналіз зв’язків між депресивними порушеннями й розвитком серцево-судинної патології дозволять встановити рівень впливу цих факторів на розвиток цукрового діабету 2 типу.
26
Viun, T. I. "GENETIC DETERMINANTS OF OSTEOPOROTIC RISK IN CALCIUM-DEPENDENT DISEASES - CHRONIC PANCREATITIS AND HYPERTENSIVE DISEASE." Inter Collegas 6, no. 1 (April 23, 2019): 43–49. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.1.43-49.
Повний текст джерелаАнотація:
GENETIC DETERMINANTS OF OSTEOPOROTIC RISK IN CALCIUM-DEPENDENT DISEASES - CHRONIC PANCREATITIS AND HYPERTENSIVE DISEASEViun T.I., Pasieshvili L.M.Objectives: to determine the genetic determinants of osteoporotic risk in the comorbidity of calcium-dependent diseases - chronic pancreatitis and hypertensive desease. Subjects and methods: two groups of patients were formed for the study - the main one - 70 patients with chronic pancreatitis and hypertensive disease; and the comparison group - 40 persons with isolated course of chronic pancreatitis. The polymorphism of VDR, LCT and FDPS genes as well as the comparison of pathological alleles of these genes was investigated with the definition of the possible influence of these indices on the course of the disease and formation of complications. Results show that patients with a combined course of CP and HD have an increased risk of osteoporosis, which is expressed by an increase in the number of fractures compared with healthy people. As the genetic determinants of the development of osteopenic syndrome in these patients, there is the presence of the allele of the VR gene, the VDR gene and the SS allele of the FDPS gene. The presence of the LC allele of the LCT gene has no independent predictive value, but in combination with the identified variants of the genes, VDR and FDPS promote an increase in osteoporosis risk. Key words: chronic pancreatitis, hypertonic disease, osteoporosis, VDR gene polymorphism, LCT gene polymorphism, FDPS gene polymorphism. ГЕНЕТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ОСТЕОПОРОТИЧНОГО РИЗИКУ ПРИ КАЛЬЦІЙЗАЛЕЖНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ – ХРОНІЧНОГО ПАНКРЕАТИТУ ТА ГІПЕРТОНІЧНОЇ ХВОРОБИ.В’юн Т. І., Пасієшвілі Л. М.Мета дослідження: визначити генетичні детермінанти остеопоротичного ризику при коморбідності кальційзалежних захворюваннях – хронічному панкреатиті та гіпертонічній хворобі. Матеріали та методи: для проведення дослідження було сформовано дві групи хворих - основна - 70 пацієнтів з хронічним панкреатитом та гіпертонічною хворобою; та група порівняння - 40 осіб з ізольованим перебігом хронічного панкреатиту. Досліджували поліморфізм генів VDR, LCT та FDPS, співставлення патологічних аллелей даних генів, з визначенням можливого впливу даних показників на перебіг захворювання та формування ускладнень. Результати показують, що пацієнти з поєднаним перебігом ХП та ГХ мають підвищений остеопоротичний ризик, який проявляється збільшенням кількості переломів порівняно зі здоровими особами. В якості генетичних детермінант розвитку остеопенічного синдрому у даних хворих є наявність алеля ВВ гена VDR і алеля СС гена FDPS. Наявність алеля CС гена LCT не має самостійного предиктивного значення, проте в комплексі з означеними варіантами генів VDR і FDPS сприяє збільшенню остеопоротичного ризику.Ключові слова: хронічний панкреатит, гіпертонічна хвороба, остеопороз, поліморфізм гена VDR, поліморфізм гена LCT, поліморфізм гена FDPS. ГЕНЕТИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ОСТЕОПОРОТИЧЕСКОГО РИСКА ПРИ КАЛЬЦИЙЗАВИСИМЫХ ЗАБОЛЕВАНИЯХ - ХРОНИЧЕСКИЙ ПАНКРЕАТИТ И ГИПЕРТОНИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ.Вьюн Т. И., Пасиешвили Л. М.Цель исследования: определить генетические детерминанты остеопоротического риска при коморбидности кальцийзависимых заболеваниях - хроническом панкреатите и гипертонической болезни. Материалы и методы: для проведения исследования были сформированы две группы больных: основная - 70 пациентов с хроническим панкреатитом и гипертонической болезнью; и группа сравнения - 40 человек с изолированным течением хронического панкреатита. Исследовали полиморфизм генов VDR, LCT и FDPS, сопоставление патологических аллелей данных генов, с определением возможного влияния данных показателей на течение заболевания и формирования осложнений. Результаты показывают, что пациенты с совокупным течением ХП и ГБ имеют повышенный остеопоротический риск, который проявляется увеличением количества переломов по сравнению со здоровыми лицами. В качестве генетических детерминант развития остеопенического синдрома у данных больных является наличие аллеля ВВ гена VDR и аллеля СС гена FDPS. Наличие аллеля CС гена LCT не имеет самостоятельного предиктивного значения, однако в комплексе с обозначенными вариантами генов VDR и FDPS способствует увеличению остеопоротические риска.Ключевые слова: хронический панкреатит, гипертоническая болезнь, остеопороз, полиморфизм гена VDR, полиморфизм гена LCT, полиморфизм гена FDPS.
27
Ярема, Н. І., К. В. Миндзів, О. І. Коцюба та Д. В. Попович. "ОПИС КЛІНІЧНОГО ВИПАДКУ ЛАЙМ-КАРДИТУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (1 грудня 2021): 166–72. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12254.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – на прикладі клінічного випадку Лайм-кардиту продемонструвати особливості діагностичного процесу з визначенням факторів ризику, клінічних і ЕКГ-змін, важливість своєчасної верифікації діагнозу і проведення етіотропної терапії. У пацієнта виявлені складні порушення ритму та провідності: AV-блокада І ст., транзиторні AV-блокада ІІ (Мобітц 2) та ІІІ ступенів, політопна екстрасистолія. Дані лабораторних обстежень пацієнта свідчили про підвищення маркерів запалення (підвищення рівнів СРП, тропоніну та ШОЕ). Для оцінки ймовірності бореліозної етіології міокардиту проведене анкетування за шкалою SILC (Suspicious Index in Lyme Carditis) – 8 балів, що вказує на високий ризик Лайм-кардиту, серологічне обстеження. Блот-аналіз підтвердив наявність антитіл IgG до Borrelia burgdorferi. Завдяки своєчасній діагностиці, в тому числі серологічній, Лайм-кардиту і призначеному відповідному етіотропному антибактеріальному лікуванню доксицикліном впродовж 21 дня, у хворого було досягнуто як суттєвого клінічного покращення, так і позитивної ЕКГ-динаміки з покращенням AV-провідності.
28
Poltorak, V. V. "Око як провісник кардіоваскулярної патології у хворих на цукровий діабет (Патогенетичний аспект та клінічна реалізація)". INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), № 3.51 (10 березня 2013): 69–76. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.3.51.2013.84333.
Повний текст джерелаАнотація:
Зроблено огляд літератури щодо підвищеної частоти кардіоваскулярної хвороби та смертності в пацієнтів із цукровим діабетом за умов недостатнього глікемічного контролю. Доведена можливість визначення групи кардіоваскулярного ризику задовго до клінічної маніфестації за скринінгом ретинопатії, що разом із наявністю аналогів інсуліну з більш фізіологічною дією та зменшеною спроможністю індукувати небажані гіпоглікемії становить підґрунтя для оптимізації алгоритму ранньої діагностики та профілактичного/реабілітуючого втручання, що спрямоване на збереження/підвищення здоров’я нації.
29
Marusyk, U. I. "Особливості атопічної реактивності у школярів, хворих на тяжку бронхіальну астму". CHILD`S HEALTH, № 8.59 (18 грудня 2014): 29–31. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.8.59.2014.75868.
Повний текст джерелаАнотація:
Обстежено 30 школярів із тяжкою бронхіальною астмою та 30 дітей із середньотяжким її перебігом. У пацієнтів із тяжкою астмою виявлена чітка тенденція до підвищення відносного вмісту інтерлейкіну-4 в периферичній крові, що опосередковано вказує на вираженість запального процесу у бронхах. Практично в кожної другої дитини, яка страждає від тяжкої астми, відзначалося підвищення концентрації імуноглобуліну Е (понад 545,3 МО/мл), при цьому відношення шансів становило 1,9 (95% довірчий інтервал 1,1–3,4). У групі пацієнтів із тяжкою бронхіальною астмою вірогідно частіше зустрічалися випадки підвищеної чутливості шкіри до побутових алергенів щодо другої групи. Так, розмір гіперемії понад 15,0 мм реєструвався у 81,5 % дітей першої групи і тільки в 51,9 % осіб (Рϕ < 0,05) другої. Визначено клініко-епідеміологічний ризик і діагностичну цінність окремих показників атопічної реактивності організму для верифікації фенотипу тяжкої бронхіальної астми.
30
Korzhov, I. "ЗАГАЛЬНЕ ФОРМУЛЮВАННЯ ЗАДАЧІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДЛЯ МОДЕЛЕЙ ПАРАМЕТРИЧНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, № 52 (13 грудня 2018): 48–52. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.6.048.
Повний текст джерелаАнотація:
Проблема підвищення ефективності інформаційних систем контролю технічного стану промислових об’єктів з динамічними властивостями невід’ємно пов’язано зі збільшенням об’ємів вимірювальної інформації, що характеризує типові еталонні варіанти динамічних порушень. Мета статті: навести загальне формулювання задачі функціональної діагностики для моделей параметричної дискримінації. Результати. Розглянута загальна задача функціональної діагностики для моделей параметричної дискримінації за інформативними параметрами – показниками автокогерентності. Сформульована в загальному виді задача вибору дискримінантної функції для цілей контролю та діагностування промислових об’єктів з точки зору статистичних ризиків контролю та діагностики. Перевірені сформульовані положення при контролі технічного стану типового вібраційного промислового об’єкту – екструдер. Отримані результати можуть бути застосовані для подальшого дослідження впливу об’єму навчаючої вибірки на середній ризик контролю та діагностики з синтезом математичної моделі середнього ризику та аналізом ефектів мінімізації середнього ризику, а також оптимізації простору інформативних ознак за критерієм максимуму достовірності контролю та діагностики. Висновок. Проведене дослідження вібросигналів типового промислового об’єкту – екструдера, показало, що для контролю технічного стану вібраційних об’єктів можливо використовувати лінійну вирішувальну (дискримінантну) функцію типу 2 або 3. Кінцевий вибір функції буде залежити від результатів оцінювання коваріаційної матриці.
31
Хміль, С. В., У. Я. Франчук, Л. М. Маланчук та М. В. Франчук. "МАТЕМАТИЧНА МОДЕЛЬ ПРОГНОЗУВАННЯ ВИНИКНЕННЯ ПРЕЕКЛАМПСІЇ СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЯ У ЖІНОК ГРУПИ ВИСОКОГО РИЗИКУ РОЗВИТКУ ПІЗНЬОГО ГЕСТОЗУ НА ТЛІ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (1 грудня 2021): 157–61. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12530.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні наявна тенденція до збільшення розвитку ускладнення вагітності пізніми гестозами, тому дослідження методом математичного моделювання прогнозування виникнення прееклампсії середнього ступеня є доцільним та необхідним для спрощення верифікації даної патології.
Мета – розроблення математичної моделі для визначення ймовірності та відсотка прогнозування виникнення прееклампсії середнього ступеня у жінок групи високого ризику розвитку пізнього гестозу на тлі метаболічного синдрому.
Матеріал і методи. На сьогодні, окрім точної діагностики та ефективного лікування прееклампсії з ожирінням, постало питання прогнозування виникнення прееклампсії за допомогою біохімічних маркерів діагностики. Іншими словами, з якою ймовірністю може виникнути прееклампсія середнього ступеня у жінок групи ризику виникнення пізнього гестозу на тлі метаболічного синдрому. Для вирішення завдань такої складності застосували нейронні мережі, або «штучний інтелект».
Результати. Математично доведено, що при наявності протеїнурії, що відповідає діагностичним критеріям прееклампсії легкого ступеня, дефіциту вітаміну D та підвищення рівня інгібіну А, ймовірність розвитку прееклампсії середнього ступеня становить 89 % .
Висновки. У пацієнток віком понад 35 років ризик виникнення прееклампсії середнього ступеня, враховуючи додаткові прогностичні маркери, зокрема вітамін D та інгібін А, зростає ймовірність розвитку даного ускладнення вагітності на тлі метаболічного синдрому.
32
Гаврилов, Андрій. "АНАЛІЗ РИЗИКІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ПРОЦЕСІ БУДІВНИЦТВА". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 57–65. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-57-65.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано ризики, що виникають у процесі реалізації інвестиційно-будівельних проектів. Розглянуто сутність поняття ризику, ідентифіковані джерела ризиків, здійснено класифікацію ризиків за сфе- рою виникнення (ризики до завершення будівництва, ризики після завер- шення будівництва). Представлено методи аналізу ризиків, що виникають у процесі реалізації інвестиційно-будівельних проектів: метод аналогій, метод статистичного аналізу, метод аналізу чутливості, експертний метод, метод діаграм, нормативний метод.
Визначено основні наслідки реалізації ризиків та заходи щодо їх мінімі- зації. Встановлено, що принципове значення має об’єктивний та неупере- джений аналіз ситуації, що склалася на інвестиційно-будівельному ринку в контексті загального стану у відповідному регіоні та в країні загалом. Вияв- лено необхідність своєчасної ідентифікації ризиків, які виникають під час реалізації проектів та визначено їх вплив на економічну та експлуатаційну складові будівництва. Розглянуто основні механізми управління ризиками, що представлені циклічними етапами, які тривають від початку і до момен- ту завершення проекту: виявлення і визначення ризику; розроблення кро- ків для зниження виявлених ризиків; впровадження розробленого плану в проект; проведення аналізу впровадження нагляду за реалізацією проекту. Використання представлених методів ідентинтифікації ризиків сприятиме підвищенню ефективності реалізації інвестиційно-будівельних проектів та зменшенню реальних витрат на реалізацію проектів, передбачених кошто- рисною документацією шляхом визначення можливих ризиків, їх ідентифі- кації та подальшому справедливому розподілі ідентифікованих ризиків між учасниками інвестиційно-будівельних проектів.
У більш детальних дослідженнях пріоритетним є питання розроблення методології управління ризиками під час реалізації інвестиційно-будівель- них проектів та запровадження матричного підходу до розподілу ризиків між учасниками реалізації проектів.
33
А. В. Смоленский, А. В. Михайлова, О. И. Беличенко, А. Ю. Татаринова та А. Б. Мирошников. "Артериальная гипертония у спортсменов: вопросы диагностики и подходы к лечению". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 1-2 (1 жовтня 2015): 26–33. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2015.1-2.26-33.
Повний текст джерелаАнотація:
Незважаючи на те що розповсюдженість артеріальної гіпертонії (АГ) у спортивній популяції значно нижче, ніж серед населення у цілому, у багатьох видах спорту, котрі характеризуються високим обсягом ізометричних навантажень (що властиве швидкісно-силовим видам спорту), поширеність підвищеного артеріального тиску (АТ) і збільшення маси міокарда лівого шлуночка вище, ніж у циклічних видах спорту з переважним аеробним режимом роботи. Специфічними факторами ризику формування АГ у спортсменів є значне вживання натрію, алкоголю, кофеїну і цілого ряду заборонених препаратів, включаючи еритропоетин, гормон росту та оральні контрацептиви у жінок. Закономірності формування спортивного серця, що зумовлені спрямованістю тренувальної та змагальної діяльності, у цілому не спричиняють порушення систолічної та діастолічної функції, проте підвищення АГ у спортсменів збільшує ризик розвитку гіпертрофії міокарда, що є одним із можливих протипоказань для занять видами спорту з високими статичними та динамічними навантаженнями.
34
Shved, M. I., I. O. Yastremska, K. B. Pizhytska, N. M. Kovbasa, V. M. Zubanyuk та T. O. Dobrianskyi. "ТРОМБОФІЛІЯ, УСКЛАДНЕНА ГОСТРИМ ІНФАРКТОМ МІОКАРДА: КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ІЗ АНАЛІЗОМ СУЧАСНИХ ДІАГНОСТИЧНО-ЛІКУВАЛЬНИХ АЛГОРИТМІВ ВЕДЕННЯ ХВОРИХ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (20 вересня 2019): 180–86. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10450.
Повний текст джерелаАнотація:
Діагностика тромбофілії та патогенетичне лікування її клінічних проявів супроводжується рядом труднощів, що зумовлено без- або малосимптомним перебігом хвороби та недостатньою обізнаністю лікарів щодо критеріїв діагностики цієї патології.
Мета – підвищення рівня діагностики і вибору адекватного лікування пацієнтів з тромбофілією, ускладненою гострим інфарктом міокарда, шляхом детального аналізу та клініко-лабораторного розбору власного клінічного випадку.
Матеріал і методи. Системний аналіз, бібліосемантика та аналіз випадку захворювання конкретного пацієнта з тромбофілією, дослідження генетичного поліморфізму, асоційованого з тромбофілією. Пошук джерел здійснювався за допомогою науково-статистичної бази даних медичної інформації PubMed-NCBI.
Результати. При відсутності чітких причинних факторів високого ризику розвитку гострого інфаркту міокарда (стенозуючого атеросклерозу) та при наявності рецидивних тромбозів різної локалізації пацієнтам показане обов’язкове обстеження з метою підтвердження (виключення) вродженої або набутої тромбофілії, що в подальшому визначає програму профілактики повторних епізодів спонтанного тромбозу. З цією метою було проведено дослідження генетичного поліморфізму, асоційованого з ризиком тромбофілії, у хворого з рецидивними венозними (ілеофеморальним) та артеріальними (коронарним) тромбозами. Прогностично найнесприятливішою була наявність у хворого поліморфізму алелів 4G/4G гена серпін-1 (РАІ-1), який є антагоністом тканинного активатора плазміногену і сприяє зниженню фібринолітичної активності крові, що підвищує ризик коронарних порушень в 1,3 раза. Одночасно у хворого діагностовано поліморфізм алелів С/Т гена ITGA2 (інтегрину альфа-2), який відповідає за функцію тромбоцитарного рецептора до колагену і сприяє збільшенню швидкості адгезії тромбоцитів, що підвищує ризик інфаркту міокарда в 2,8 раза. Також важливо вказати на таку особливість генетичних порушень у даного пацієнта, як поліморфізм алелів G/T гена F13, для якого характерне зниження фактора VIII згортання крові, що в кінцевому результаті призводить до зменшення ризику венозного тромбозу, але на фоні антикоагулянтної терапії цей ризик може суттєво зростати (12–20 %).
Отримані результати обґрунтували переведення хворого з прийому ксарелто на довготривале вживання прямих низькомолекулярних гепаринів (фондапаринукс).
Висновки. У хворих з діагностованою тромбофілією необхідно використовувати персоніфікований підхід до вибору антитромботичних засобів лікування та профілактики повторних тромбозів шляхом визначення у пацієнта певного поліморфізму генів та форми тромбофілії.
35
Ревенкo, Г. О. "ПРЕДИКТОРИ НАПРУЖЕНОСТІ АНТИТОКСИЧНОГО ПРОТИДИФТЕРІЙНОГО ІМУНІТЕТУ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДОРОСЛИХ ОСІБ". Інфекційні хвороби, № 2 (30 червня 2021): 29–37. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.12161.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було оцінити напруженість імунітету проти дифтерії у ВІЛ-інфікованих дорослих осіб і дослідити його зв’язок з основними клінічними та лабораторними показниками для визначення предикторних можливостей комплексного використання означених факторів. У дослідження було залучено 90 хворих на ВІЛ-інфекцію віком від 22 до 60 років, середній вік становив (40,1±0,9) років, серед яких чоловіків було 39 (43,3 %), жінок – 51 (56,7 %). До контрольної групи було залучено 49 здорових імунокомпетентних добровольців відповідної вікової групи та гендерного складу. Нами встановлено, що медіана протидифтерійних антитіл становила 0,17 (0,09-0,38) МО/мл, що у 6,1 разу нижче від відповідного показника у контрольній групі – 1,03 (0,56-1,27) МО/мл (р<0,001 за U-критерієм).
Високий ризик відсутності або низьких рівнів протидифтерійних антитіл достовірно (від p<0,05 до p<0,001) асоціюється з анемією, тромбоцитопенією, підвищеною ШОЕ, низьким рівнем Т-хелперів (nadir), наявністю волосистої лейкоплакії язика, дефіцитом маси тіла, фактом тютюнокуріння. Найбільші протективні можливості щодо підвищення рівня протидифтерійного імунітету у ВІЛ-інфікованих дорослих відповідно пов’язані з отриманням людьми, які вживають наркотики ін’єкційно, замісної підтримувальної терапії (rs=0,57; p=0,002), відсутністю волосистої лейкоплакії язика (rs=-0,23; p=0,030), відмовою від куріння (rs=-0,26; p=0,013), нормальними лабораторними показниками крові (рівень гемоглобіну – rs=0,25; p=0,02, тромбоцитів – rs=0,41; p<0,001, ШОЕ – rs=-0,55; p<0,001) та маси тіла – rs=0,31; p=0,003), а також більшою кількістю Т-хелперів (nadir) – rs=0,49 (p<0,001).
Комплексна оцінка зазначених факторів дозволить виявляти групи ризику, які потребують щеплення проти дифтерії, не проводячи спеціальних досліджень.
36
Попов, К. Л. "Некритичність і ризик як фактори підвищення віктимності при шахрайстві". Вісник Академії адвокатури України 12, № 1 (32) (2015): 95–104.
Знайти повний текст джерела
37
Nemenushcha, S., O. Fesenko та V. Lysiuk. "ПІДПРИЄМСТВА ПО ЗБЕРІГАННЮ ЗЕРНА: РИЗИК ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖ". Scientific bulletin: Сivil protection and fire safety 1, № 1 (18 вересня 2019): 3–12. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2019.1.3-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проведено аналіз пожежної та вибухопожежної безпеки на зернових елеваторах в Україні за останні 11 років. Встановлено, що на зернових елеваторах починаючи з 2014 року щорічно спостерігається збільшення кількості випадків виникнення пожеж. Якщо у 2014 та 2016 роках зафіксовано відповідно по 3 пожежі, то у 2018 році зафіксовано вже 15. Тільки за 2 місяці 2019 року про такі надзвичайні ситуації на елеваторах повідомлялося 4 рази. Ідентифіковано місця локалізації ризику виникнення пожеж та вибухів на підприємствах. Локалізація пожеж відбувалася у 56,8% випадках в зернових сушарках. На другому місці фігурують пожежі у складах – 18,2%. Однакову кількість пожеж, по 4,5% від частоти виникнення, зафіксовано у норіях, на транспортних галереях та на трансформаторних підстанціях. Інколи, з імовірністю до 2,4% за кожним з випадків, загоряння були в результаті удару блискавки та чинників «людського фактору» (порушення технологічного регламенту, правил проведення вогневих робіт, підпалу). Проведена оцінка ризику виникнення пожеж на зернових елеваторах статистичним методом. Встановлено, що імовірність пожеж за останні 11 років становила R=18,9×10-4 на зерносушарках, а у складах - R=6,05×10-4. Ризик виникнення пожеж у норіях, на транспортних галереях та на трансформаторних підстанціях оцінювався відповідно R=1,5×10-4. Якщо причинами виникнення пожеж був «людський фактор», а саме порушення технологічного регламенту, правил проведення вогневих робіт та у результаті підпалу, то кожного разу ризик становив R= 7,5×10-5. З метою забезпечення пожежної та вибухопожежної безпеки на елеваторах пропонується: проводити заміну, реконструкцію або переоснащення технологічного обладнання, машин, механізмів тощо; перевіряти наявність розроблених технічних проектів, технологічних регламентів, іншої технічної документації для робіт підвищеної небезпеки, справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, проведення на підприємствах паспортизації будівель, споруд, інженерних мереж; тощо.
38
Marusyk, U. I. "Асоціація ацетиляторного статусу школярів, хворих на бронхіальну астму фізичного напруження, із зрушенням показників імунного захисту". Likarska sprava, № 5-6 (27 червня 2018): 54–59. http://dx.doi.org/10.31640/jvd.5-6.2018(8).
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено комплексне обстеження 50 дітей шкільного віку, хворих на бронхіальну астму фізичного напруження (БАФН), яку діагностували за наявності в анамнезі хворого вказівок на появу симптомів БА після фізичного навантаження та/або визначення індексу бронхоспазму більше 15 % при проведенні спірографічної проби з дозованим бігом. При ацетиляторному фенотипі хворих розподілили на дві клінічні групи. «Швидкий» ацетиляторний фенотип у дітей, хворих на БАФН, асоціюється з вірогідним ризиком виснаження киснезалежного метаболізму еозинофільних гранулоцитів крові за даними тесту з нітросинім тетразолієм (СШ – 6,1 [95 % ДІ 3,3–11,3]) та зниженням фагоцитарного числа даних ефекторних клітин (СШ – 12,5 [95 % ДІ 6,4–24,5]). Повільний тип ацетилювання у пацієнтів з фенотипом БАФН збільшує ризик реєстрації підвищеної концентрації ІЛ-5 у сироватці крові порівняно з особами ІІ групи, зокрема показник відносного ризику становить 2,8 (95 % ДІ 2,2–3,5) при співвідношенні шансів 6,2 (95 % ДІ 3,2–12), що, імовірно, пов’язано з атопічним запальним процесом організму і дозволяє персоналізувати лікувальну тактику.
39
Khmil, S. V., O. Yu Mayorova, L. M. Malanchuk, М. S. Khmil, A. S. Khmil-Dosvald та I. V. Dudchuk. "ФРАГМЕНТАЦІЯ ДНК СПЕРМАТОЗОЇДІВ: ПРИЧИНИ, МЕХАНІЗМ, ВПЛИВ НА НАСТАННЯ ТА ВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 2 (4 березня 2021): 173–78. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11859.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчити причини фрагментації ДНК сперматозоїдів, встановити взаємозв’язок між порушенням ДНК та якістю еякуляту, а також вивчити вплив фрагментації ДНК сперматозоїдів на настання та виношування вагітності.
Матеріали та методи. У дослідженні використано бібліосемантичний та аналітичний методи.
Результати дослідження та їх обговорення. Під час виконання дослідження було проаналізовано 46 джерел сучасної зарубіжної літератури щодо фрагментації ДНК сперматозоїдів та її впливу на настання і виношування вагітності.
Висновки. Аналіз літературних даних показав, що рівень фрагментації ДНК сперматозоїдів у межах 15–30 % є статистично значущим щодо зменшення позитивних результатів вагітності для in vivo, ВМІ, а також щодо підвищення ризику ранніх спонтанних викиднів. Якщо рівень фрагментації ДНК сперматозоїдів партнера >30 %, найефективнішим методом допоміжних репродуктивних технологій буде IVF або ICSI. Проте потрібно пам’ятати про ризик виникнення вад розвитку у плода, пов’язаних із цими процедурами допоміжної репродукції. Визначення рівня фрагментації ДНК можна використовувати як корисний аналіз у прогнозуванні викиднів, спричинених чоловічим фактором.
40
Tretyakov, O., B. Harmash, B. Khalmuradov та Ye Biletska. "РИЗИК-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД ДО ВИЗНАЧЕННЯ УМОВ ПРАЦІ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПРАЦІВНИКІВ ТРАНСПОРТНОЇ ГАЛУЗІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 59 (26 лютого 2020): 120–26. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.120.
Повний текст джерелаАнотація:
В даній статті розглянуті питання щодо аналізу принципів, методів і критеріїв оцінки ризику. Дано визначення поняттю професійного ризику, як нанесення шкоди здоров'ю людини умовами професійної діяльності. Встановлено, що основним напрямком підвищення безпеки умов праці є системний підхід, заснований на аналізі та оцінці ризиків, обумовлених специфікою процесів у транспортній галузі. Виявлено об'єктивні закономірності виникнення небезпек у професійній діяльності працівників залізничного транспорту. Сучасна тенденція глобалізації світової економіки та регіональної інтеграції підвищила необхідність у співпраці між різними країнами, оскільки об'єктивно існують спільні цілі і підходи в сфері промислової безпеки та гігієни праці, необхідність взаємодії між професійною безпекою і змінами в навколишньому середовищі, а також між гігієною і продуктивністю праці. Метою такої системної політики є попередження нещасних випадків і професійних захворювань працівників в результаті виникнення небезпечних ситуацій і аварій на транспорті. Отримано єдиний підхід до розрахунку виробничого ризику в залежності від параметрів робочої зони з урахуванням часу перебування працюючих у зоні дії небезпечних факторів, який не потребує введення множини шкал для характеристики якості середовища. На основі алгоритму перетворення параметрів середовища в показник виробничого ризику був проведений аналіз карт умов праці за результатами атестації робочих місць регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Отримані показники інтегрального ризику свідчать про суб`єктивність оцінки фактичних умов та характеру праці згідно існуючого законодавства. Виявлено протиріччя українського законодавства світовим нормам щодо охорони здоров`я та безпеки праці для створення контрольованих умов, які мінімізують можливі наслідки шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу. Запропоновано метод визначення рівня небезпеки для працівників у робочій зоні за умов сумісної дії шкідливих факторів різних класів, який передбачає, що отримані на основі ризик-орієнтованого підходу залежності можна застосовувати для атестації робочих місць, при визначенні пріоритету щодо заходів з охорони праці з урахуванням рівня виробничого і професійного ризиків
41
Danova, Karyna, Viktoriya Malysheva, Оleg Bogatov та Оlha Chencheva. "Дослідження структури виробничого ризику на робочих місцях працівників із інвалідністю". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 6 (31 грудня 2020): 9–18. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.6.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Соціальна спрямованість бізнесу є сучасним світовим трендом, за якого корпорації приділяють підвищену увагу соціальним, екологічним аспектам своєї діяльності, намагаючись зменшити несприятливий вплив бізнес-процесів на оточення та підвищуючи при цьому рівень соціальної безпеки. Цей підхід реалізується, у тому числі, у залученні на робочі місця представників соціально уразливих верств населення, зокрема, осіб із інвалідністю, а також створенні належних та безпечних умов праці для усіх працівників на робочих місцях. При цьому, має бути приділено особливу увагу питанням організації безпеки праці представників уразливих груп, зокрема, осіб із інвалідністю, що є надзвичайно важливим елементом підвищення ефективності загальної системи менеджменту безпеки на підприємстві.
Наукова стаття присвячена розгляду актуального питання підвищення рівня безпеки на робочих місцях працівників із інвалідністю шляхом розробки методичних основ ідентифікування небезпек та оцінювання ризиків в умовах підприємства на базі аналізу міжнародного стандарту ДСТУ IEC/ISO 31010:2013, а також проєкту Методики проведення роботодавцем заходів з безпеки та гігієни праці на основі ризикоорієнтованого підходу. Роботодавець, як особа, яка, відповідно до законодавства, відповідає у цілому за забезпечення належного рівня безпеки на робочих місцях, є зацікавленим у впровадженні ефективних профілактичних заходів щодо попередження нещасних випадків та професійних захворювань, при цьому ризикорієнтований підхід визнаний найбільш ефективним способом досягнення цієї мети. У статті проаналізовані алгоритми процедури оцінювання виробничих ризиків та запропонований підхід до групування ризиків за принципом характеру дії на працівника, місцем виникнення, що дозволяє адаптувати процедуру до оцінювання ризиків на робочих місцях різних груп працівників, зокрема, із інвалідністю, та врахувати різні стани осіб, які безпосередньо зайняті у виробничому процесі.
42
Лещук, С. Є., Н. Л. Чухрай, У. О. Стадник та Д. В. Попович. "OЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФІЛАКТИКИ КАРІЄСУ ЗУБІВ У ДІТЕЙ З БРОНХІАЛЬНОЮ АСТМОЮ (ЧАСТИНА 2)". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 114, № 1 (6 жовтня 2021): 31–35. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-39-1-31-35.
Повний текст джерелаАнотація:
При аналізі стоматологічної захворюваності дітей у різних регіонах України встановлено значне зростан-ня поширеності карієсу як тимчасових, так і постій-них зубів за останні роки, що складає 65-98 %. Висо-кий рівень ураженості карієсом зубів серед дітей зу-мовлений рядом місцевих та загальних чинників ризи-ку, при взаємодії яких знижується резистентність твердих тканин зубів та збільшується ризик розвит-ку карієсу зубів. Одним із вагомих чинників ризику ро-звитку уражень твердих тканин зубів у дітей є со-матична патологія. Бронхіальна астма є одним із найбільш поширених алергічних захворювань дихаль-ної системи, її частота у дітей в Україні коливаєть-ся у межах від 3 % до 15 % Доведено значний вплив на органи та тканини порожнини рота як соматичної патології (бронхіальної астми), так і препаратів, які використовують для її лікування. Однак недостатньо вивчено безпосередній вплив клінічного перебігу брон-хіальної астми на стан твердих тканин та на емаль зубів зокрема з подальшим розпрацюванням диферен-ційованих профілактичних заходів і оцінки їхньої ефе-ктивності. Під нашим спостереженням протягом двох років знаходились 144 дитини з бронхіальною астмою віком 12 років, які перебували на лікуванні в пульмо-алергологічному відділення дитячої обласної лікарні. Для дітей був розпрацьований комплекс ди-ференційованих карієс профілактичних заходів (для дітей з І-ІІ та III-IV ступенями тяжкості бронхіаль-ної астми). Ефективність розпрацьованого комплек-су оцінювали через 6, 12 та 24 місяці за наступними критеріями: приріст інтенсивності карієсу, редукція приросту інтенсивності карієсу, рівень гігієни поро-жнини рота, мінералізувальний потенціал ротової рідини(МПРР). Аналіз результатів спостереження довів ефективність впроваджених карієс профілак-тичних заходів залежно від ступеня тяжкості та тривалості БА, про що свідчить зменшення приросту інтенсивності карієсу зі збільшенням терміну засто-сування профілактичних заходів та показники редукції приросту інтенсивності карієсу, покращення стану гігієни і підвищення рівня резистентності ема-лі у різні періоди спостереження.
43
Pisaruk, A. V., M. D. Khalangot, V. I. Kravchenko, L. V. Pisaruk та V. G. Guryanov. "Простий метод оцінки темпу старіння для скринінгу здоров’я населення". Endokrynologia 26, № 2 (9 липня 2021): 128–36. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.128.
Повний текст джерелаАнотація:
Старіння сприяє розвитку низки захворювань, зокрема серцево-судинних захворювань та цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Люди, які прискорено старіють, мають високий ризик розвитку асоційованої з віком патології. Для оцінки темпу старіння використовується розрахунок біологічного віку (БВ). БВ може як збігатися з хронологічним віком (ХВ), і в цьому випадку процес старіння оцінюється як нормальний, фізіологічний, так і значно перевищувати ХВ. В останньому випадку старіння оцінюється як прискорене. Мета роботи полягала в розробці простого методу оцінки темпу старіння для скринінгу здоров’я населення. Матеріал і методи. Обстежено 165 практично здорових людей віком від 18 до 87 років та 178 осіб із гіперглікемією. Критеріями включення в групу осіб із гіперглікемією був рівень глюкози плазми крові натщесерце 6,1 ммоль/л та вище або 2-х годинна глюкоза 7,8 ммоль/л та вище при проведенні стандартного тесту толерантності до глюкози. Побудова моделі розрахунку БВ проводилася на вибірці 165 практично здорових людей, які мали рівень глюкози натщесерце нижче 6,1 ммоль/л, та рівень 2-х годинної глюкози нижче 7,8 ммоль/л. Вік у вибірці від 18 років до 87 років, середній вік — 55 років, міжквартильний інтервал (35,8-65,3 року). У вибірку включено 43 чоловіки та 122 жінки. Всім включеним у дослідження людям проводилося вимірювання антропометричних показників, артеріального тиску і виконувався стандартний тест толерантності до глюкози. Формула розрахунку біологічного віку отримана методом покрокової множинної регресії. Результати. Розрахунок БВ у здорових людей за отриманою нами формулою показав, що стандартна прогностична помилка становить 11,1 років. Встановлено, що підвищення рівня глюкози пов’язано із підвищеним темпом старіння в молодому та середньому віці, тоді як після 60-и років вплив гіперглікемії на швидкість старіння зникає. Висновок. Розроблений нами спосіб оцінки темпу старіння має досить високу точність і може бути застосований для оцінки ризику розвитку асоційованої з віком патології при скринінгових обстеженнях населення.
44
Radchenko, H. D., T. H. Salashcheva, Yu M. Sirenko та L. O. Mushtenko. "Контроль артеріального тиску в пацієнтів з ішемічною хворобою серця порівняно з пацієнтами без ішемічної хвороби серця". HYPERTENSION, № 6.38 (1 листопада 2014): 21–30. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.38.2014.82786.
Повний текст джерелаАнотація:
Основною умовою запобігання ускладненням артеріальної гіпертензії (АГ), у тому числі і при поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС), є зниження артеріального тиску (АТ) до цільового рівня. Наявність ІХС розглядається як фактор, що може впливати на ефективність антигіпертензивної терапії. Досі майже не проводилося визначення та порівняння предикторів досягнення цільового АТ окремо в популяціях гіпертензивних пацієнтів з ІХС та без неї. Тому це стало метою нашого дослідження. У дослідження включений 9821 пацієнт (середній вік 58,90 ± 0,24 року) з АГ. Усі пацієнти залежно від наявності ознак ІХС були розподілені на дві групи: перша група — 4193 пацієнти без ознак ІХС; друга група — 5628 пацієнтів з ознаками ІХС. Діагноз ІХС встановлювався лікуючими лікарями. 531 лікар на свій розсуд призначав хворим з АГ антигіпертензивні препарати у дозах, які вважав за потрібне. Контроль ефективності лікування відбувався під час візитів — загалом 4 візити протягом 3 місяців. Пацієнтам під час візитів вимірювали офісний АТ, проводили електрокардіографію, оцінку прихильності до лікування за допомогою стандартної анкети, оцінку серцево-судинного ризику та опитування згідно з розробленою авторами дослідження анкетою. Мультифакторний регресійний аналіз застосовували для виявлення незалежних предикторів недостатньої ефективності терапії.Встановлено, що наявність ознак ІХС у пацієнтів з АГ асоціювалася з більшою частотою виявлення ускладнень (серцева недостатність, ураження нирок, інсульт) та цукрового діабету, факторів ризику (дисліпідемія, обтяжена спадковість, старший вік, високий АТ), що потребувало призначення більшої кількості антигіпертензивних препаратів. Пацієнти без ознак ІХС частіше мали шкідливі звички, а додаткова фізична активність хоча і була в переважної більшості хворих даної групи, але була недостатньою. Рівень систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ у другій групі був більш високим як на початку, так і в кінці спостереження, незважаючи на більш інтенсивне лікування (більшу кількість призначених антигіпертензивних препаратів). Цільового рівня АТ (< 140/90 мм рт.ст.) було досягнуто в 68,7 % пацієнтів першої групи та лише в 51,1 % пацієнтів другої групи (Р < 0,001). Групи пацієнтів з ІХС та без неї серед спільних предикторів недостатньої ефективності терапії мали лише високий рівень САТ (> 160 мм рт.ст.) і ДАТ (> 100 мм рт.ст.) на початку дослідження: імовірність збільшувалася у 3,83 і 2,81 та 3,92 і 2,5 раза відповідно для підвищених САТ і ДАТ у першій та другій групах. У пацієнтів без ІХС імовірність недосягнення цільового АТ також асоціювалася з підвищеним індексом маси тіла (β = 1,033, Р = 0,05) та більш рідким уживанням свіжих овочів та фруктів (β = 12,8, Р = 0,025). У другій групі ризик неефективного лікування збільшувався за наявності супутньої серцевої недостатності (β = 1,73, Р = 0,001) та зменшувався за наявності есенціальної, а не ренопаренхімної АГ (β = 0,76, Р = 0,05). Більш високий серцево-судинний ризик по-різному асоціювався з імовірністю недостатньої ефективності терапії: у першій групі — збільшував (β = 1,46, Р = 0,001), а у другій групі, навпаки, зменшував (β = 0,52, Р = 0,001). На початку дослідження лише 28,3 % пацієнтів першої групи та 19,5 % другої (Р < 0,001) мали високу прихильність до лікування. Висока прихильність до лікування на початку дослідження сприяла зменшенню імовірності недосягнення цільового АТ на 36 % у першій групі, тоді як для пацієнтів з ІХС вона не мала незалежного значення. Проте висока прихильність в кінці дослідження у другій групі асоціювалася зі зменшенням ризику неефективності лікування на 46 %.Таким чином, хворі на АГ з ІХС та без неї мали різний контроль АТ та різні фактори, асоційовані з досягненням його цільового рівня, що дозволяє по-різному формувати тактику ведення пацієнтів.
45
Parkhomenko, О. M., та S. M. Коzhukhov. "Гостра серцева недостатність у хворих на гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST на ЕКГ". EMERGENCY MEDICINE, № 3.58 (11 квітня 2014): 28–34. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.3.58.2014.83240.
Повний текст джерелаАнотація:
Досягнуто успіхів у лікуванні гострого інфаркту міокарда. Незважаючи на використання реперфузії у веденні таких пацієнтів, частота гострої серцевої недостатності досягає 30 %. Накопичені дані показують, що гостра серцева недостатність є незалежним чинником ризику рецидиву інфаркту міокарда й серцево-судинної смерті. Наші дані свідчать, що гостра серцева недостатність тільки протягом першого року після інфаркту міокарда збільшує ризик серцево-судинної смерті на 11,0 % (р < 0,001). Дуже важливі відомості про те, що час початку й тривалість симптомів гострої серцевої недостатності відіграють важливу роль у виникненні серцево-судинних ускладнень. У першу добу гострого інфаркту міокарда хворі з гострою серцевою недостатністю й пацієнти без цих ускладнень мають подібну виживаність. Але тривалість гострої серцевої недостатності понад 5 днів асоціюється з додатковим збільшенням серцево-судинної смерті до 6 % (р < 0,05).Інше питання — виживаність пацієнтів із гострою серцевою недостатністю й збереженою фракцією викиду лівого шлуночка. Прогноз цих хворих схожий із таким у пацієнтів зі зниженою фракцією викиду. Наші дані показали, що у хворих із гострим інфарктом міокарда й фракцією викиду ≥ 45 %, що має ознаки гострої серцевої недостатності, ризик серцево-судинної смерті протягом першого року підвищується у два рази (р < 0,023).У цій статті узагальнений досвід лікування пацієнтів із гострим інфарктом міокарда, накопичений у ННЦ «Інститут кардіології ім. академіка М.Д. Стражеска» за більше ніж 10-літній період. Необхідне проведення подальших досліджень із розв’язання усіх вищезазначених ключових питань, у першу чергу тих, що стосуються ведення пацієнтів у гострий період хвороби і їх подальшого спостереження, для підвищення рівня виживаності.
46
Треніна, А. С. "Дитячі пустощі, люди похилого віку та інваліди - підвищений рівень ризику". Безпека життєдіяльності, № 6, червень (2017): 17–18.
Знайти повний текст джерела
47
Evtushenko, N. O. "Податкові ризики та система керування ними". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 68. http://dx.doi.org/10.15421/191607.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню сучасного стану системи оподаткування в період її реформування та подальшим розробкам в галузі фундаментальних основ оподаткування.Метою написання статті є поглиблене вивчення природи, сутності ризиків у сфері оподаткування, розгляд змісту системи керування ризиками та обґрунтування концептуальних основ ефективності керування податковими ризиками шляхом запровадження системного підходу в умовах великої частки тіньової економіки. Дослідження проведено із застосуванням методів дедукції та індукції, системного підходу, аналізу й синтезу на основі законодавчої бази України, даних Держаної фіскальної служби України, даних Державної служби статистики України, праць вітчизняних і закордонних економістів, матеріалів авторських досліджень.Досліджено сутність і місце податкових ризиків у системі керування ними. Доведено, що податковий, а також економічний ризики зазвичай занадто переоцінюють, оскільки щодо витрат заходи з підвищення результатів діяльності людського капіталу дуже розпливчаті та сформовані у недосконалих інформаційних умовах.З’ясовано необхідність системного підходу до керування податковими ризиками. Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Доведено вплив людського капіталу та інформації на ефективність керування податковими ризиками.Акцентовано увагу на доцільності вивчення податкових ризиків у системі керування і мінімізації протидії. Доведено, що така система може бути описана як сукупність деяких методів, процедур і заходів і надає можливість прогнозувати дефіцит податкових платежів та вживати заходи стосовно мінімізації порушень у податковій сфері.Розглянуто основні елементи системи керування податковими ризиками. Дана система являє собою сукупність взаємопов’язаних і взаємозалежних елементів, таких як: 1) суть та оригінальні джерела ризику; 2) аналіз, оцінка й опис ризику; 3) методи мінімізації ризиків; 4) моніторинг заходів щодо запобігання і протидії ризику.Доведено, що метод систематизації платників застосовують відповідно до стандартів для визначення податкових ризиків у системі їх керування. Такий підхід дозволить упровадити на практиці нову стратегію організації контрольно-ревізійної роботи та істотно скоротити витрати на здійснення планових перевірок.Наголошено, що податкові ризики слід розглядати як наукову основу для розробки критерію ефективності побудови систем забезпечення національної податкової безпеки. Як і будь-які ризики, податкові ризики повинні бути не тільки визначені , але й зведені до мінімуму. Для цього доцільно застосувати систему керування податковими ризиками як сукупність деяких методів, процедур і заходів. Використання людського капіталу та інформаційного забезпечення дозволить досягти необхідного рівня ефективності.Застосування системного підходу в теорії і практиці оподаткування допоможе передбачати негативні наслідки впливу зовнішнього середовища, сприятиме ефективності моніторингу ризиків і їх практичному керуванню. Податкова служба може підвищити обсяг податкових надходжень до бюджету за рахунок зменшення податкових злочинів (ухилення від сплати податків). Це, в свою чергу, призведе виходу економіки з тіні.Науковою новизною дослідження є поглиблення та визначення природи, сутності податкових ризиків, а також обґрунтування концептуальних основ ефективності їх керування через запровадження системного підходу.Урахування системного підходу дозволить фіскальним службам ефективно керувати податковими ризиками.Перспективним напрямком досліджень є перегляд нормативної документації Державної фіскальної служби на основі системного підходу та врахування податкового ризику як виміру результатів діяльності людського капіталу й недосконалого інформаційного забезпечення.
48
Dudchenko, L. V. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ПОЛОГІВ У ВАГІТНИХ, ЗАЛЕЖНИХ ВІД ТЮТЮНОКУРІННЯ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (12 червня 2019): 85–88. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.1.10184.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – знизити частоту ускладнень вагітності і пологів у жінок за умов тютюнокуріння.
Матеріали та методи. Обстежено 75 вагітних. Вік вагітних коливався від 17 до 26 років. Вагітні основної групи розподілені на 2 підгрупи: 1-А групу склали 45 вагітних, що курили сигарети протягом вагітності; 1-Б групу склали 30 вагітних, що курили сигарети до вагітності і не зловживали тютюном упродовж теперішньої вагітності. Контрольну групу склали 40 здорових вагітних, які не курили і не перебували під впливом тютюнокуріння під час вагітності. Групи вагітних сформовані із дотриманням принципів рандомізації. Обстеження вагітних проводили відповідно до локальних протоколів та регламентуючих наказів МОЗ України.
Результати дослідження та їх обговорення. Виявлено, що дана когорта вагітних відноситься до високої групи ризику щодо перинатальних ускладнень. Встановлено, що тютюнокуріння у вагітних сприяє підвищенню частоти фетоплацентарної дисфункції, зростанню рівня анемії вагітних, загрози переривання вагітності, дистресу плода, прееклампсії, які ускладнюють клінічний перебіг пологів і підвищують частоту перинатальних ускладнень.
Висновок. Тютюнокуріння впродовж вагітності та пологів у жінок сприяє ускладненням гестації, значно підвищує ризик анемії вагітних, дисфункції плаценти, передчасних пологів і стану плода.
49
Statsenko, V., та N. Fedoryatskaya. "ОСОБЛИВОСТІ КЕРУВАННЯ РИЗИКАМИ НА РАННІХ ЕТАПАХ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ТЕХНІЧНИХ ПРИСТРОЇВ ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ ВІДНОВЛЮВАНИХ ДЖЕРЕЛ". Vidnovluvana energetika, № 3(58) (25 вересня 2019): 6–13. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.3(58).6-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто особливості керування ризиками інноваційних та стартап проектів для підвищення енергетичної ефективності технічних пристроїв перетворення енергії відновлюваних джерел, які можуть виникнути при створенні новітніх енергетичних систем. Інноваційна діяльність супроводжується природно притаманними їй ризиками та загрозами, реалізація яких має стохастичну природу. При цьому результативність інноваційної діяльності залежить від того, наскільки точно проведена оцінка та експертиза ризику, та наскільки адекватно визначені методи управління ризиками. Майже вся діяльність організації пов’язана з ризиками, якими треба постійно керувати. Процес управління ризиками допомагає приймати рішення з урахуванням невизначеності та вірогідності реалізації загроз та їхнього впливу на досягнення узгоджених цілей. Під час аналізування, використовуються методи, які можуть бути якісними, напівкількісними чи кількісними. Аналізування наслідків дає змогу визначати характер і тип впливу, який може виникати, за припущення, що відбуваються конкретні події чи обставини. Подія може чинити низку впливів різної величини та позначатися на низці різних цілей і різних зацікавлених сторін. Для підвищення якості управління ризиком інноваційних проектів слід застосовувати комплексну систему управління ризиком (КСУР). Ця система орієнтована на відхід від очікування негативного явища, з подальшою реакцією на нього, особливість КСУР – виявлення ризиків та загроз в будь-якій сфері, які досі не проявились, але можуть бути причиною негативних наслідків в майбутньому. Використання КСУР на кожному етапі розвитку дає можливість підвищити вірогідність вдалої реалізації проектів, знизити ризик провалу, підвищити захищеність інвестицій. А також дає можливість досягати стратегічних цілей компаній в умовах невизначеності. Бібл. 10, рис. 7.
50
Дроздовська, С. Б., В. А. Пастухова та Є. В. Імас. "Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ". Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, № 2 (30 листопада 2018): 29–39. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2018.2.29-39.
Повний текст джерелаАнотація:
З метою створення персоналізованого підходу у спортивній дієтології здійснено огляд молекулярно-генетичних маркерів, придатних до застосування у сфері фізичного виховання і спорту; розширено список поліморфізмів, що можуть бути використані як молекулярно-генетичні (нутрігенетичні) маркери ефективності дії дієтичних добавок у спорті; створено науковий базис для застосування молекулярно-генетичних методів у процесі підготовки спортсменів, що сприятиме підвищенню фізичної працездатності у спорті. Результати. Наведено результати узагальнення механізмів взаємодії «ген–нутрієнт». Створено перелік молекулярно-генетичних маркерів ризику розвитку порушень метаболізму; маркерів, що дозволяють коригувати раціон раціонального харчування та вживання дієтичних добавок спортсменами відповідно до індивідуальних генетичних особливостей, нутрієнтів, дія яких на геном і, особливо, на метаболічні процеси та процеси адаптації до м’язової роботи, на сьогодні доведено. Висновок. Урахування нутрігенетичних особливостей харчування дозволить покращити підготовку спортсменів шляхом підвищення ефективності використання дієтичних добавок у харчуванні, підвищення фізичної працездатності, знизити побічну дію вживаних препаратів. Методичні рекомендації з харчування спортсменів, створені з урахуванням результатів нутрігенетичних досліджень, дозволяють дозувати дієтичні добавки відповідно до метаболічної відповіді організму на генному рівні.