Статті в журналах: "Психологія здоров'я"

1

Декина, Елена Викторовна, та Галина Олеговна Самсонова. "Взаимодействие собственных детей и приемного ребенка с ОВЗ в замещающей семье: к проблеме подготовки специалистов-коммуникаторов". Živaâ psihologiâ 5, № 3 (30 вересня 2018): 275. http://dx.doi.org/10.18334/lp.5.3.39455.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье рассматриваются особенности профессиональной подготовки педагогов-психологов к взаимодействию с замещающей семьей. Анализируются основные проблемы функционирования замещающих семей, воспитывающих детей с ограниченными возможностями здоровья. На основе результатов собственных исследований выявлены основные мишени психологической помощи замещающим семьям. Представлены направления профессиональной подготовки будущего педагога-психолога к работе с замещающей семьей, воспитывающей ребенка с ограниченными возможностями здоровья. При этом акцент сделан не только на работу с приемным ребенком, но и на решение проблем психологической адаптации здоровых детей в замещающей семье, принявшей на воспитание ребенка с ограниченными возможностями здоровья. Результаты проведенного исследования являются основой для определения дальнейших направлений психолого-педагогической работы с замещающими семьями, воспитывающими детей с ограниченными возможностями здоровья. Материалы статьи могут быть использованы студентами-бакалаврами психолого-педагогических направлений подготовки, исследователями и практиками, занимающимися вопросами профессиональной подготовки педагогов-психологов, организации психологической помощи замещающим семьям с детьми с ограниченными возможностями здоровья.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Никифоров, Г. С., and О. О. Гофман. "HEALTH PSYCHOLOGIST: OCCUPATION." Институт психологии Российской Академии Наук. Организационная психология и психология труда, no. 2() (October 9, 2020): 96–111. http://dx.doi.org/10.38098/ipran.opwp.2020.15.2.005.

Повний текст джерела

Анотація:

Психология здоровья является новым самостоятельным научным направлением и занимает одну из приоритетных позиций в решении общегосударственной задачи по развитию и воспитанию здоровой нации. На данный момент наблюдается несоответствие между накопленной базой научных знаний о здоровье и отсутствием квалифицированных специалистов - психологов здоровья, на которых будет возлагаться ответственность за их практическую реализацию. В соответствии с концепцией жизненного пути профессиональные задачи психолога здоровья по его психологическому обеспечению распределены на всех этапах бытия и должны включать биопсихосоциальные изменения человека. Представления авторов базируются на концепции здоровой личности, основные положения которой были впервые сформулированы в отечественной науке известными психиатрами и психологами С.С. Корсаковым, И.А. Сикорским, В.М. Бехтеревым, а также западными представителями гуманистической психологии А. Адлером, К. Роджерсом, А. Маслоу, К. Хорни, Г. Олпортом, Э. Фроммом. Логичным продолжением данной парадигмы является постановка вопроса о том, решение каких задач должна предусматривать профессиональная компетенция психологов здоровья. The psychology of health is a new independent scientific direction and occupies one of the priority positions in solving the national task of developing and educating a healthy nation. At the moment, there is a mismatch between the accumulated base of scientific knowledge about health and the lack of qualified specialists - health psychologists who will be held responsible for their practical implementation. In accordance with the concept of a life path, the professional tasks of a health psychologist in psychological support of health are distributed at all stages of life and should include human biopsychosocial changes. The representations of the authors are based on the concept of a healthy personality, the main provisions of which were first formulated in Russian science by famous psychiatrists and psychologists S.S. Korsakov, I.A. Sikorsky, V.M. Bekhterev, as well as Western representatives of humanistic psychology A. Adler, C. Rogers, A. Maslow, C. Horney, G. Allport, E. Fromm. A logical continuation of this paradigm is the question of what kind of tasks should be addressed by the professional competence of health psychologists.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Нестеренко, П. О. "ПРОБЛЕМА ЩАСТЯ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ М. ГРОТА". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 29–32. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.6.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню проблеми щастя в психологічній творчості видатного вітчизняного психолога Миколи Яковича Грота. У статті вперше проаналізовано працю М. Грота «Основи морального обов’язку» на предмет дослідження феномену щастя. Проблема щастя вкрай важлива для сучасного українського суспільства та потребує комплексних психологічних досліджень (як емпіричних, так і теоретичних). Історико-психологічні дослідження надзвичайно актуальні для сучасної психологічної науки як в Україні, так й у світі загалом, бо вони дозволяють систематизувати наукові знання та допомогти психології подолати наукову кризу. Автором проаналізовано причини того, чому ім’я видатного психолога М. Грота штучно «забуте» та недооцінене вітчизняною психологічною наукою. Доведено, що психологію та психологічні дослідження потрібно відділяти від типів світогляду, які панують у суспільстві в ту чи іншу епоху та впливають майже на всі домінантні сфери життєдіяльності людства. Психологічна наука «відірвалася» від реального життя з реальною людиною, бо психологи XX ст. дотримувалися матеріалістичного типу світогляду («марксизм-ленінізм»), згідно з яким матерія первинна, та відкидали наукові ідеї психологів-ідеалістів, серед несправедливо забутих імен котрих є ім’я видатного вітчизняного психолога-ідеаліста Миколи Яковича Грота (1852–1899). Мета статті – дослідити психологічні ідеї феномену щастя в науковій творчості М. Грота. Для позначення двох видів щастя (за М. Гротом) автором запропоновано такі два авторські поняття, як «дефіцитарне щастя» (Д-щастя), яке використовують для позначення фізіологічних потреб організму, та «буттєве щастя» (Б-щастя), яке виявляється у формі блаженства аналогічно до виокремлених Д-мотивів і Б-мотивів А. Маслоу. Автор доходить висновку, що психологічні ідеї щастя в науковій спадщині М. Грота полягають у тому, що воно розуміється як критерій психологічного здоров’я особистості. Для кожної психічно здорової особистості нормально хотіти бути щасливою. Людина мотивована пошуком особистого щастя. Тобто щастя – це вроджена психологічна потреба, яка позасвідомо вимагає свого задоволення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Федчун, Н. "Основи профілактики злочинів, що вчиняються при порушенні правил безпеки". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 125–29. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.979.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена визначенню основних засад профілактики злочинів, що вчиняються при порушенні правил безпеки. Зазначається, що не кожна аварія або інші негативні наслідки на транспорті або виробництві є результатом злочинного порушення правил безпеки, але механізм порушення спеціальних правил безпеки, їх детермінанти, в основному, збігаються. Ситуація і, наприклад, тран-спортний засіб як джерело підвищеної небезпеки виступають зовнішнім фоном, умовою вчинення злочину. Лише поведінкою суб’єкта (людський фактор), що взаємодіє із ситуацією і джерелом підвищеної небезпеки, загроза, що призводить до суспільно-небезпечних наслідків, реалізується в дійсності. Необхідно зазначити, що причини порушень правил безпеки полягають у невідповідності особистості (або її поведінки) вимогам ситуації або стану технічного засобу, тобто кореняться в суперечності між цими сторонами. Таким чином, об'єктивні чинники сприяють створенню кордону, меж, в рамках яких особа може вибрати як неправильний (необережний), так і правильний (тобто не порушує інтересів суспільства) варіант поведінки. Психологія порушення правил безпеки, складається із діалектичного співвідношення дефектів свідомості, що виражається в зневажливому ставленні до безпеки на транспорті або виробництві, до життя і здоров'я людей, та психофізіологічних станів особистості. Зазначене дозволяє зв’язати необережні дії порушників з сутністю вини, як негативним (недостатньо уважним) ставленням суб’єкта до виконуваних ним обов’язків. Взаємодія «небезпечної ситуації – людського фактору – джерела підвищеної небезпеки» вимагає триєдиного вектору профілактичної діяльності через нейтралізацію небезпечного потенціалу ситуації, мінімізацію «людського фактору» та врахування небезпечних властивостей джерела підвищеної небезпеки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Гантамиров, Т. Т. "АЛЬФРЕД АДЛЕР И ЕГО РОЛЬ В РАЗВИТИИ ПСИХОЛОГИИ". Вестник медицинского института, № 2/20 (26 листопада 2021): 18–27. http://dx.doi.org/10.36684/med-2021-20-2-18-27.

Повний текст джерела

Анотація:

В данной статье представлен научный анализ работы знаменитого австрийского врача-психиатра и психолога Альфреда Адлера (1870-1937) «Индивидуальная психология», важнейшие положения которой применимы к современной практике социальной работы и образованию. Принципы индивидуальной психологии рассматриваются в контексте исторического очерка работы Адлера как врача, психоаналитика и коллеги Зигмунда Фрейда. Предпринята попытка не только осветить научный вклад Адлера, но и раскрыть основные положения индивидуальной психологии Адлера как в историческом, так и в современном контексте. Также изучены способы, которыми адлеровская психология дополняет современные теории социальной работы, включая теории привязанности, объектных отношений и теории межличностных отношений. Показано, как одна из основных концепций Адлера («комплекс неполноценности») сыграла важную роль в утверждении гражданских прав. Отмечено, что идеи Альфреда Адлера способствовали ускоренному поиску расовой справедливости в Америке. Подчеркивается его возможное отклонение от теории психоанализа и начало собственной психологической и образовательной методологии, сосредоточенной на социальной реформе. Подробно рассматривается индивидуальная психология, включая оригинальные примеры из медицинской практики, демонстрирующие ее влияние и совместимость с современными теориями социальной работы. Представлены эмпирические данные, подтверждающие современное применение данной теории. Адлер служит столь необходимым примером высококвалифицированного профессионала, который глубоко и всесторонне исследовал как микро-, так и макромир психического здоровья.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Вінтюк, Юрій. "ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ: ВАЛЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, № 4 (8 травня 2020): 59–72. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.257.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему формування конкурентоспроможності майбутніх професійних психологів, як у процесі їхньої підготовки під час навчання у вищих навчальних закладах, так і у подальшій діяльності за обраним фахом, за рахунок підвищення їхньої валеологічної компетентності. Актуальність розгляду даної проблеми саме в такому аспекті зумовлена необхідністю широкого впровадження здоров’язберігаючих технологій у закладах системи освіти. Здійснено огляд літератури на задану тему; з’ясовано наявні можливості щодо вирішення цих завдань у процесі підготовки майбутніх фахових психологів. Виявлено завдання, що постають у повсякденній роботі працівників навчальних закладів, які пов’язані з турботою про збереження і зміцнення здоров’я тих, хто навчається, вирішення яких належить до сфери фахової компетентності практичного психолога. Встановлено, що валеологічний аспект підготовки майбутніх психологів передбачає реалізацію кількох послідовних етапів: формування валеологічного мислення, яке відбувається в процесі набуття необхідних знань, усвідомлення існуючих закономірностей; а також формування досвіду та налагодження контролю за перебігом цього процесу, необхідного для залучення до ЗСЖ – спочатку у працівників навчальних закладів, а потім і в учнів. Вказано шляхи впливу валеологічної компетентності практичного психолога на формування його конкурентоспроможності. До них, зокрема, належать: формування мотивації до здорового способу життя, подолання узалежнень, здійснення профорієнтаційної роботи (з врахуванням стану здоров’я), профілактика психічного здоров’я, формування показників соціального здоров’я, сприяння впровадженню здоров’язберігаючих технологій у навчальний процес та ін. З’ясовано, що валеологічний аспект професійної діяльності практичних психологів полягає у їхній здатності ефективно вирішувати завдання, пов’язані з впровадженням здоров’язберігаючих технологій у системі освіти, оскільки мають пряме відношення до сфери їхньої професійної компетентності. Зроблено висновки з проведеної роботи і намічено перспективи подальших досліджень за даною темою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Савчин, Мирослав. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ОРІЄНТАЦІЇ У ДОСЛІДЖЕННІ ПРОБЛЕМ ОСОБИСТОСТІ". Psychology of Personality 10, № 1 (1 березня 2020): 37–44. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.37-44.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються завдання методологічної рефлексії у сфері персонології, спрямованої на методологічну оцінку психологічних теорій та стану і завдання психологічної практики, вплив загальноцивілізаційних тенденцій та внутрішній світ людини та її екзистенційні домінанти на сучасному етапі. Сформульовано завдання психології у напрямі вирішення проблем вдосконалення сучасного світу, попередження проблем у розвитку особистості. Констатується відставання сучасної психології у дослідженні проблем персонології, яка часто пропонує неоптимальні шляхи їх вирішення, не враховує реальну онтологію людини, дається оцінка сучасній наративній психології. Акцентується увага на проблемі змісту внутрішнього світу людини, необхідність врахування її духовного Я, незорієнтованості психологічної науки на з’ясування характеристик здорової особистості та оволодіння нею здоровим способом життя, з’ясуванні співвідношення індивідуального та спільнотного у природі людини, на проблемі поєднання життя людини в реальному та віртуальному світах, взаємодії з феноменами штучного інтелекту, ставиться завдання створення нових методів вивчення особистості, з’ясування змісту та організації фахової психологічної освіти та аналізу досягнень української психологічної науки. Акцентується увага на необхідності включення етичної проблематики в предмет психологічної науки, проблеми методологічної орієнтації персонолога та професійної відповідальності практичного психолога, вказується на деструктивні моменти у практичній реалізації психологічного знання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Холопова, С. Н. "Проблемы психологии в вопросах поддержания здорового образа жизни". ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 76, № 2 (серпень 2021): 133–35. http://dx.doi.org/10.18411/lj-08-2021-70.

Повний текст джерела

Анотація:

Обсуждаются некоторые актуальные проблемы психологии здоровья и здорового образа жизни человека. Акцент сделан на психологические аспекты данного образа жизни, а также проблемы психологического плана, с которыми приходится сталкиваться людям, выбравшим здоровый образ жизни. Цель работы – определить психологические проблемы в сфере здорового образа жизни, оценить мотивацию граждан России и зарубежья поддерживать данный образ жизни, а также предложить мероприятия по устранению данных проблем и увеличению здоровья населения.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Stelcer, Bogusław, Marcin Cybulski, Iryna Kryvenko, Olha Yurtsenyuk, Marta Kachmarska, Nataliya Ryshkovska, Halyna Katolyk та Przemysław Lisiński. "Особистісні та поведінкові ресурси здоров’я українських студентів, які вивчають науки про здоров’я: пілотне дослідження". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 44(47) (20 грудня 2019): 103–17. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi44(47).122.

Повний текст джерела

Анотація:

Ця наукова розвідка мала на меті дослідити поведінку щодо здоров’я, загальну самооцінку та почуття когерентності, а також зв’язок між ними у студентів Західної України, які здобувають освіту у сфері наук про здоров’я. Опитування проводилося серед студентів трьох львівських та чернівецьких університетів (N=193). Кожен учасник дослідження відповідав на запитання методик, а саме: Шкали самооцінки, Опитувальника поведінки щодо здоров’я, Шкали почуття когерентності. Для статистичного аналізу отриманих даних було використано пакет IBM SPSS 25, статистична значущість визначалася при p<0,01, р<0,05. Отримані результати свідчать про адекватні в цілому ресурси здоров’я та адекватну самооцінку респондентів. Значущих відмінностей щодо ресурсів здоров’я залежно від місця проживання чи віку досліджуваних не виявлено. З’ясовано, що є певні відмінності серед чоловіків і жінок у здійсненні практик щодо здоров’я та в способі харчування. Так, українські чоловіки молодого віку зазвичай менше дбають про своє здоров’я, водночас у них за двома із трьох вимірів почуття когерентності вищі показники, порівняно із жінками. Суттєві кореляції встановлено між рівнем самооцінки і здоровим способом життя, а також почуттям когерентності. Наявність тісного зв’язку між почуттям когерентності, поведінкою щодо здоров’я та самооцінкою студентів свідчить про те, що студенти мають ресурси для подолання стресу, який супроводжує навчання в університеті. Це також можна трактувати як хороший індикатор ефективності їхньої майбутньої діяльності у сфері охорони здоров’я. Чоловікам властиво, утім, менш відповідально ставитися до здоров’я і не просити про допомогу, доки ситуація зі здоров’ям не стане критичною. Самооцінку визначено як ключовий чинник вищих показників почуття когерентності та схильності поводитися здоров’яорієнтовано. Подальші дослідження плануються в контексті культурної адаптації методик у сфері психології здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Fedchenko, Каrina. "Формування ціннісного ставлення до здоров’я особистості як психолого-педагогічна проблема". Освітній простір України, № 16 (16 вересня 2019): 186–92. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.186-192.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті відображено проблему формування, зміцнення та збереження ціннісного ставлення до здоров’я в широкому розумінні на особистісному та суспільному рівнях. Ціннісне ставлення до здоров’я – це індивідуальні, вибіркові, свідомі зв’язки особистості з дійсністю, що відображають взаємозалежність потреб особистості з предметами, об’єктами та явищами оточуючого світу, що сприяють формуванню і збереженню здоров’ю або навпаки, загрожують йому.Цінності та ціннісні новоутворення є основними, “первинними” якостями особис-тості, що визначають мотиви поведінки і формують характер людини.Виходячи з того, що здоров’я є гармонія біологічного, душевного і духовного буття людини, проблема здоров’я не може бути розглянута в незалежності від цінностей людини як посередників досягнення вищого рівня існування буття. Кожна людина в певний період свого життя неминуче стає перед індивідуальним ціннісним вибором: куди піти далі і які цінності обрати.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Колесніченко, Олександр. "ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 159–75. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.144.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття містить програму психологічної реабілітації особового складу Національної гвардії України. В основу програми закладено концепцію психологічної безпеки особистості, яка являє собою поєднання заходів, спрямованих на зниження негативних переживань, групових занять із саморегуляції, психологічних консультацій з актуальних питань, у тому числі сімейних стосунків та сексуального здоров’я, і спеціально адаптованого до завдань психологічної реабілітації тренінгу відновлення психологічної безпеки особистості. Визначено, що програма психологічної реабілітації повинна містити як групові форми роботи, так і індивідуальні консультації. Обґрунтовано, що до заходів медико-психологічної реабілітації залучені лікарі-психотерапевти, лікарі-психологи та практичні психологи НГУ. Доведено, що до основних завдань психологічної реабілітації слід віднести: психологічну просвіту; психологічну діагностику військовослужбовців із метою виявлення осіб, що потребують медичної допомоги, осіб із розладами адаптації та залежностями від психоактивних речовин; реалізацію заходів, що сприятимуть реасоціалізації, реадаптації військовослужбовців тощо. Серед заходів психологічної реабілітації виділено обов’язкові заходи та заходи на вибір. Обґрунтовано, що програма психологічної реабілітації має містити такі напрями: психологічний – психологічне розвантаження і відновлення психологічної безпеки особистості військовослужбовців, консультаційна робота, індивідуальна та групова робота з психологом (психотерапевтом), психологічна діагностика; корекційно-відновлювальна та озвивальна робота; спортивний – оздоровчі фізичні вправи, спортивні ігри, робота на кардіостатичних тренажерах, плавання тощо; соціальний – відвідування культурно-просвітницьких заходів, консультації з питань соціального захисту та проходження військової служби, задоволення духовних потреб; просвітницько-методичний – організаційно-методична та підтримувальна робота для психологів, підвищення їхньої кваліфікації, навчальна діяльність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Володарська, Наталія Дмитрівна. "ГЕШТАЛЬТ-ТЕХНОЛОГІЇ У ВІДНОВЛЕННІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 1 (10 травня 2022): 68–73. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведений теоретико-методологічний аналіз проблеми застосування гештальт-технологій у відновленні психологічного здоров’я особистості на прикладі наданих супервізій шкільним психологам. Розглянуто методи відновлення наративного поля визначення складних кризових життєвих ситуацій, які визначають психологічне здоров’я особистості. Виокремлені етапи та особливості впливу гештальт-технологій на емоційно-афективні прояви особистості, які є основою психологічного здоров’я людини. Визначені методи роботи на кожному з етапів відновлення психологічного здоров’я особистості. Розкрито особливості змін в емоційному сприйнятті життєвих цілей, перспектив, що впливають на почуття благополуччя особистості. Конкретизовано вплив усвідомлення і розуміння причинно-наслідкових зв’язків своєї поведінки особистості та зовнішніх факторів на активізацію пошуку нових смислів у складних життєвих ситуаціях. Узагальнений досвід ведення супервізій для шкільних психологів в інтервізійній групі Української спілки психотерапевтів (УСП) протягом 2019–2021 рр. Виокремлена робота з наративом особистості, що дає зміни смислів, цілей, появи більш реалістичних очікувань. Визначені питання на етапі актуалізації особистісних ресурсів у подоланні протирічь переживання складних кризових ситуацій життя, подолання емоційного нестабільного стану, тривоги, хвилювання. Подана інформація у статті свідчить про важливість застосування гештальт-технологій у роботі з відновлення психологічного здоров’я людини. Індивідуально- типологічні особливості особистості, суб’єктивна активність, мотиваційно-потребова сфера, середовище, в якому вона живе, є взаємопов’язаними факторами в переживанні суб’єктивного благополуччя. Визначена перспектива розробки програми підготовки шкільних психологів до психологічного супроводу особистості у складних кризових ситуаціях.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Миронов, Алексей Сергеевич. "Инклюзивное обучение и психолого-педагогическая помощь в адаптации к учебному процессу". Živaâ psihologiâ 3, № 2 (30 червня 2016): 113. http://dx.doi.org/10.18334/lp.3.2.36656.

Повний текст джерела

Анотація:

Статья раскрывает структуру и содержание работы психологической службы в Московском государственном техническом университете имени Н.Э. Баумана. Особое внимание уделяется психолого-педагогическому аспекту образовательного процесса. Определены цель и задачи и показаны основные направления психолого-педагогического обеспечения в деятельности педагогов и психологов кафедры «Здоровьесберегающие технологии и адаптивная физическая культура» и Учебно-методического центра «Здоровьесберегающие технологии и профилактика наркомании в молодежной среде» МГТУ им. Н.Э. Баумана. Автор раскрыл особенности оздоровительной практики работы педагогов и психологов со студентами, освобожденными от занятий физической культурой (тяжёлых физических нагрузок) в связи с имеющимися ограничениями по здоровью.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

ГАЛІМОВ, Анатолій, та Ірина КОВАЛЬСЬКА. "ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ВЕДЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МАЙБУТНІМИ ОФІЦЕРАМИ-ПРИКОРДОННИКАМИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, № 2 (1 липня 2021): 17–36. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.779.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проведений аналіз сучасного стану та визначені основні напрями формування культури ведення здорового способу життя під час освітнього процесу майбутніми офіцерами-прикордонниками. Проблема здорового способу життя в українському суспільстві з інституційного рівня перейшла на загальнодержавний і міждержавний, що свідчить про її виняткову актуальність і першочергову важливість. Результати аналізу напрямів наукових досліджень свідчать, що у контексті підготовки майбутніх фахівців до здорового способу життя вчені обґрунтовували теоретичні та методичні основи формування культури здоров’язбереження з позицій поглядів і переконань майбутнього фахівця, визначали професійно-прикладні основи формування здорового способу життя майбутніх фахівців і використовували педагогічні здоров’язбережувальні технології в системі підготовки майбутніх фахівців. У сучасних умовах прикордонної служби, які пов’язані з великим навантаженням на персонал, складними умовами служби, перенапруженням упродовж робочого дня, актуальними стають загальні складові здорового способу життя, що включають систематичні фізичні вправи, правильне харчування, відмову від куріння і наркотичних засобів, обмежене вживання алкоголю, здатність долати стреси, уміння розслаблятися, профілактичні обстеження, відсутність несприятливих для здоров’я звичок. Здійснення усіх цих складових можливе лише за умови певних кроків, які досягаються високим рівнем самосвідомості у вигляді мотивів, інтересів, ціннісних орієнтацій, що активно скеровують практичну діяльність на формування здорового способу життя.Оскільки проблема формування здорового способу життя як складової частини культури здоров’язбереження майбутніх фахівців-прикордонників стосується найрізноманітніших сфер життя, вважаємо, що підхід до її вирішення повинен бути інтегративним .Готовність до здорового способу життя формується під час освітнього процесу в НАДПСУ упродовж усього періоду навчання практично на усіх кафедрах. Водночас формування основних складових проходить на кафедрі психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін, кафедрі фізичного виховання. Зокрема, курсанти, які навчаються за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти за різними спеціальностями, основні знання та навички щодо формування здорового способу життя отримують за рахунок навчальних дисциплін: психологія здоров’я; психогігієна та психопрофілактика; педагогіка і психологія; професійна педагогіка та морально-психологічне забезпечення; фізичне виховання. Формування компетентностей майбутнього офіцера-прикордонника, який веде здоровий спосіб життя, відбувається як під час реалізації заходів по роботі з персоналом, так і в освітньому процесі навчального закладу. За результатами проведеного аналізу зроблено висновок, що формування здорового способу життя – складний процес, який потребує залучення якнайбільшої кількості відділів, служб та кафедр, і насамперед – самих майбутніх прикордонників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

ГОМОНЮК, Олена, Валентина КУПЧИШИНА та Валентин ДУДЧАК. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ ДО РОБОТИ В ПСИХОЛОГІЧНІЙ СЛУЖБІ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Psychology Travelogs, № 2 (10 листопада 2021): 44–56. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-2-5.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано, що в збереженні психічного здоров’я майбутніх фахівців під час навчального процесу значну роль покликані відіграти психологічні служби закладу вищої освіти, діяльність яких забезпечується не лише психологами, але й соціальними педагогами та соціальними працівниками та спрямована на створення умов для повноцінного гармонійного розвитку студентів, реалізації їх наявних і потенційних особистісно-професійних можливостей. Висвітлено формувальний етап експериментального дослідження формування готовності майбутніх психологів до роботи в психологічній службі в закладах вищої освіти. За результатами констатувального експерименту з’ясовано, що є необхідність покращення підготовки майбутніх психологів до роботи у психологічній службі у закладах вищої освіти. Тому під час формувального експерименту перевірялась ефективність застосування спецкурсу «Особливості підготовки майбутніх психологів до роботи в психологічній службі в закладах вищої школи». Встановлено ефективність застосування запропонованих психолого-педагогічних умов та розробленого методичного забезпечення педагогічного процесу психолого-педагогічних умов формування готовності майбутніх психологів до роботи в психологічній службі закладах вищої освіти. Результати педагогічного експерименту статистично перевірено за допомогою критерію Пірсона. Доведено, що студенти, рівень сформованості готовності до професійної діяльності яких високий і середній, мають потребу у професійному розвитку, усвідомлюють важливість міждисциплінарних знань і необхідність самостійного поновлення знань упродовж життя, здатні творчо підходити до вирішення ситуативних наскрізних ситуацій і практичних завдань професійного характеру, ефективно використовують програмне забезпечення загального та професійного призначення, готові до ефективної роботи у команді і професійної співпраці.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Сергієні, О. В., та Т. П. Демчук. "ТРАНСФОРМАЦІЯ КОМПОНЕНТІВ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми стану психічного здоров’я здобувачів вищої освіти у зв’язку з викликами майбутньої професії психолога та навчання в період реформування освіти, з впровадженням компетентнісного підходу до навчального процесу з орієнтацією на програмний результат, висвітлений у ній не достатньо. У зв’язку з цим визначена така мета роботи: дослідження і порівняння особливостей та психологічних компонентів психічного здоров’я студентів-психологів молодших і старших курсів для встановлення його трансформації в період навчання та реформування системи освіти. Гіпотезою слугувало припущення, що під час навчання можуть відбуватися зміни стану психічного здоров’я студентів-психологів внаслідок дії дезадаптуючих факторів нервово-психічного напруження. Також враховувалося, що в умовах теоретичного та практичного засвоєння основ спеціальності практичного психолога, які сприяють підвищенню стресостійкості, життєстійкості, формуванню адекватної «Я-концепції» зростатиме соціально-психологічна адаптація студентів. Були застосовані теоретичний, емпіричний і математико-статистичний методи. Теоретичний метод включав аналіз, класифікацію та систематизацію наукових матеріалів за проблемою. Емпіричний метод складався зі спостереження, контент-аналізу матеріалів навчальної діяльності та соціальної активності. У своєму складі він мав такі психодіагностичні методики: опитувальник соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонд; шкала особистісної та реактивної тривожності Ч.Д. Спілбергера, Ю.Л. Ханіна; опитувальник самооцінки психічних станів Айзенка; методика домінуючого психічного стану Л.В. Кулікова; клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних станів К.К. Яхина, Д.М. Менделевича; методика самопочуття, активності, настрою (САН); методика «Прогноз» (НПУ). Встановлено, що стан здоров’я здобувачів вищої освіти старших курсів порівняно з молодшими дещо погіршився. Виявлено зниження соціальної активності, але з підвищенням результативності навчання за академічними показниками. Усі студенти мають високий і середній рівні соціально-психологічної адаптації, але показники тривожності дещо вищі в групі старших. Вони більш ригідні, в них нижчі показники настрою, вони мають більше виявів тривоги, невротичної депресії, астенії, абсесивно-фобічних порушень. Молодші відрізняються добрим настроєм, але не досить добре регулюють свої емоційні вияви. Встановлені зміни стану здоров’я студентів під час навчання потребують проведення моніторингу їх психологічного стану із формуванням групи тих, хто потребує психологічної допомоги, для проведення психокорекційних заходів. Також рекомендується проведення супервізії для формування у студентів професійної майстерності, особистісного зростання з підвищенням життєстійкості, стресостійкості, оптимістичного погляду на майбутнє.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Venger, O. P., T. P. Gusyeva, Yu I. Mysula, L. M. Sas, O. Ye Smashna, V. S. Bilous та O. O. Lyuta. "СТВОРЕННЯ ЗДОРОВʼЯЗБЕРІГАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ СТУДЕНТІВ-МЕДИКІВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (18 листопада 2019): 97–102. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.3.10600.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: проаналізувати методи організації здоров’язберігального освітнього середовища на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Матеріали і методи. У процесі дослідження використовували такі методи: аналіз науково-педагогічної літератури з проблем упровадження здоров’язберігальних технологій в освітній процес, вивчення й узагальнення досвіду підготовки студентів-медиків на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України (аналіз лекцій і практичних занять), виявлення організаційно-педагогічних умов створення здоров’язберігального освітнього середовища. Результати. У статті висвітлено особливості створення здоров’язберігального освітнього середовища для майбутніх лікарів викладачами кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського МОЗ України. Проведений аналіз різних форм і методів освітнього процесу на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології показав, що сприятливим у створенні здоров’язберігального освітнього середовища для студентів-медиків є використання особистісно-орієнтованого підходу, інноваційних методів навчання, психологічного супроводу майбутніх лікарів у навчально-виховному процесі. Висновки. У сучасних умовах освіта є однією з найважливіших сфер людської діяльності, повʼязаної із підготовкою висококваліфікованих всебічно розвинених та здорових особистостей. Інтенсифікація навчального процесу призводить до того, що зростає кількість студентів, які можуть адаптуватися до нових вимог із значними зусиллями. Лише створюючи здоров’язберігальне освітнє середовище, впроваджуючи інноваційні підходи (зокрема, особистісно-орієнтований підхід), спрямовані на збереження, зміцнення і формування здоров’я учасників навчально-виховного процесу, стає можливим покращити психічне здоров’я майбутніх фахівців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Игнатова, Т. А. "Pedagogical conditions as the basis for the formation of students' motivation for health promotion." Management of Education, no. 1(47) (May 5, 2022): 183–97. http://dx.doi.org/10.25726/n9515-5477-5822-s.

Повний текст джерела

Анотація:

Раскрыта сущность процесса формирования здорового образа жизни в студенческой среде. Сформирована структура мотивов, побуждающих студентов заниматься физической культурой и спортом и проведена апробация результатов исследований на конкретном примере в соответствии с данной структурой. Сегодня одной из основных стратегических задач образования является воспитание молодежи в духе ответственного отношения к собственному здоровью и здоровью окружающих, как к высшей индивидуальной и общественной ценности. Проблематика укрепления здоровья все чаще признается одной из приоритетных отраслей научного знания, и по своей практической значимости и актуальности является одной из сложнейших проблем современных наук: медицины, психологии, педагогики. В последнее время особую актуальность приобретает проблема студенческого здоровья. Современная молодежь живет и развивается в эпоху социально-экономических и политических перемен, кризисных условий ХХI века, что способствует росту асоциальных явлений среди студентов, таких как наркомания, курение, алкоголизм, что разрушающе влияет на здоровье. В связи с этим, проблема здоровья студентов является приоритетной проблемой современности, где актуализируются вопросы укрепления здоровья, здорового образа жизни, формирования у студентов мотивации к укреплению здоровья. The essence of the process of forming a healthy lifestyle in the student environment is revealed. The structure of motives encouraging students to engage in physical culture and sports has been formed and the results of research have been tested on a concrete example in accordance with this structure. Today, one of the main strategic objectives of education is to educate young people in the spirit of a responsible attitude to their own health and the health of others, as the highest individual and social value. The problem of health promotion is increasingly recognized as one of the priority branches of scientific knowledge, and in its practical significance and relevance is one of the most complex problems of modern sciences: medicine, psychology, pedagogy. Recently, the problem of student health has become particularly relevant. Modern youth lives and develops in the era of socio-economic and political changes, crisis conditions of the XXI century, which contributes to the growth of antisocial phenomena among students, such as drug addiction, smoking, alcoholism, which has a devastating effect on health. In this regard, the problem of students' health is a priority problem of our time, where the issues of health promotion, healthy lifestyle, formation of students' motivation for health promotion are actualized.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Пристинський, В. М., Т. М. Пристинська, В. О. Зайцев та Ю. Л. Майдіков. "ЗДОРОВ’Я І ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ СТУДЕНТІВ ЯК ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (28 вересня 2021): 149–64. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-149-164.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано доцільність впровадження в навчально-виховний процес студентів педагогічних технологій, які сприяють розвитку компетентностей щодо відповідального ставлення до здоров’я і здорового способу життя. Визначено критерії (мотиваційно-цільовий, когнітивно-дієвий, рефлексивно-особистісний), показники та рівні сформованості таких компетентностей як чинників духовної культури особистості. Експериментальна перевірка ефективності впливу педагогічних технологій на формування відповідального ставлення студентів до здоров’я і здорового способу життя здійснювались на базі кафедр теоретичних, методичних основ фізичного виховання і реабілітації; фізичної терапії, фізичного виховання і біології; науково-дослідної лабораторії духовного й фізичного виховання дітей та учнівської молоді ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» (Слов’янськ), а також фізичної реабілітації Національного університету «Чернігівська політехніка» (Чернігів). До експериментально-дослідної роботи було залучено 25 студентів другого курсу факультету фізичного виховання; 42 студенти першого і другого курсів факультету психології, економіки й управління та 47 студентів першого і другого курсів філологічного факультету. Встановлено позитивну динаміку формування відповідального ставлення до здоров’я і здорового способу життя у студентів експериментальних груп, яка характеризується зростанням високого рівня на 19,2 % (в контрольних групах – на 2,3 %) та зниженням низького рівня на 31,7 % (в контрольних групах – на 3,1 %). Доведено, що впроваджені педагогічні технології, а також критерії та показники розвитку відповідального ставлення студентів до здоров’я і здорового способу життя є ефективними чинниками формування духовної культури особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

ДЖИГУН, Людмила, Наталія БЕРЕГОВА та Наталія ГЛАВАЦЬКА. "ОСОБЛИВОСТІ І СУЧАСНИЙ СТАН ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ПІСЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В УМОВАХ БОЙОВИХ ДІЙ". Psychology Travelogs, № 2 (10 листопада 2021): 57–73. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-2-6.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо особливостей і сучасного стану психологічної реабілітації військовослужбовців після проходження служби в умовах бойових дій. Висвітлено зміст поняття психологічної реабілітації як процесу організованого психологічного впливу, спрямованого на допомогу військовослужбовцям у подоланні негативних психологічних наслідків пережитого ними травматичного стресу військової діяльності, для забезпечення такого стану психічного здоров'я військовослужбовців, що дозволяє їм досить ефективно вирішувати бойові і службові задачі. Розглянуто поняття психологічної допомоги як комплексу психологічних, організаційних, медичних та інших заходів, спрямованих на забезпечення успішного подолання воїнами обставин сучасного бою, що травмують психіку задля збереження боєздатності та попередження розвитку в них посттравматичних психічних розладів. Розкрито етапи надання психологічної допомоги та реабілітації військовослужбовцям. Завдання психологічної реабілітації військовослужбовця визначаються характером психотравмуючого стресу, серед яких центральне місце займає бойовий стрес. При реалізації використовується основний принцип – облік та врахування індивідуально-психологічних особливостей кожного пораненого і відповідність їх основним завданням соціально- психологічної реабілітації. Надання первинної психологічної допомоги повинно супроводжуватися умілою психотерапевтичною бесідою командира підрозділу, офіцера по роботі з особовим складом, психолога після того, як гостра реакція на БПТ буде знята і потерпілий знову стане здатний до розсудливих дій. Усвідомлення того, що товариші по службі військовослужбовця буквально поруч б’ються з ворогом, а він в цілому фізично здоровий знаходиться в тилу, є для більшості військовослужбовців потужним мотивом і стимулом для повернення у підрозділ.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Шмойлова, Наталья А., та Дмитрий В. Каширский. "Формирование ценностного отношения к здоровью у учащихся лицея". Российский психологический журнал 18, № 2 (31 липня 2021): 35–52. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2021.2.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Введение. Вводится представление о трех сопряженных компонентах ценностного отношения к здоровью, представленного в сознании личности на уровне значения, смысла и чувственной ткани. Показано, что создание специальных психолого-педагогических условий, направленных на развитие этих компонентов у учащихся, приводит к увеличению уровня значимости ценности здоровья для учащихся, улучшению психологического благополучия и повышению уровня самоактуализации личности, способствует тому, что ценностное отношение к здоровью становится действенным регулятором поведения и деятельности субъекта. Методы. В исследовании использованы: методика диагностики системы ценностей KVS-3 (Д. В. Каширский), самоактуализационный тест – САТ, шкала психологического благополучия (К. Рифф), методика «Ценность здоровья в психологической структуре сознания» (Н. А. Шмойлова). Результаты и их обсуждение. На констатирующем этапе эксперимента показано, что значимых различий в экспериментальной и контрольной группах испытуемых до начала основной части эксперимента не выявлено. Наряду с этим преобладающим в структуре ценности здоровья был уровень значений сознания, т. е. внешний, «назывной» уровень, в то время как степень представленности ценности здоровья в сознании учащихся в виде субъективного смысла и чувственных образов оказалась выражена намного слабее. На формирующем этапе в экспериментальной группе была реализована программа, направленная на формирование общих представлений учащихся о ведении здорового образа жизни, наполнение ценности здоровья личностным смыслом, обогащение внутреннего ценностного мира чувственным и потребностно-эмоциональным содержанием, связанным со здоровьем. Показано, что гармоничное присутствие ценности здоровья в сознании учащихся на уровне объективных значений, субъективных смыслов и чувственной ткани образа приводит к тому, что ценность здоровья становится объективно значимой для личности, приобретает особый личностный смысл и проецируется в повседневную жизнедеятельность как поведение, ориентированное на здоровьесбережение, и выступает психологическим средством саморазвития личности.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Васьков, Максим Александрович, Александр Владимирович Мирошниченко та Марина Анатольевна Поливина. "ФЕЙКОВЫЕ НОВОСТИ КАК ФАКТОР ВЛИЯНИЯ НА ПСИХИЧЕСКОЕ ЗДОРОВЬЕ РОССИЙСКОГО НАСЕЛЕНИЯ". Bulletin of the South-Russian state technical University (NPI) Series Socio-economic Sciences 13, № 6 (20 жовтня 2020): 245–53. http://dx.doi.org/10.17213/2075-2067-2020-6-245-253.

Повний текст джерела

Анотація:

Целью исследования является анализ фейковых новостей как фактора влияния на психическое здоровье российского населения. Методологическую базу исследования представляет валеологический, психолого-педагогический и гуманистически ориентированный подход к психическому здоровью населения. Результаты исследования. Фейковые новости в СМИ (как правило, наполненные информацией негативного характера) оказывают непосредственное влияние на психическое здоровье российского населения. Главной чертой российских СМИ является доминирование негативной информации в отборе материала с активным применением фейковых новостей. К основным последствиям фейковых новостей, носящих исключительно отрицательный характер влияния на психическое здоровье населения, относятся: психофизиологические, когнитивные, аффективные, установочные, поведенческие последствия. Перспективу исследования составляет необходимость поиска механизмов информационно-психологической безопасности российского населения от негативного воздействия СМИ и фейковых новостей на психическое здоровье российского населения.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Сазонова, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ УЯВЛЕНЬ МОЛОДІ ТА ДОРОСЛИХ ПРО ФАХОВУ ПСИХОЛОГІЧНУ ДОПОМОГУ". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 142–53. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-15.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу уявлень про фахову психологічну допомогу та стереотипів щодо професії психолога, яка існує в сучасному світі серед молоді і дорослих людей. Останнім часом тема забезпечення фаховою психологічною допомогою набула неабиякої актуальності. Кількість осіб, що отримують психологічну освіту, зростає. Водночас збільшується і кількість звернень від населення до психологічних центрів за консультацією психолога. Створені психологічні служби – це структуровані заклади, установи і підрозділи, основу яких складають фахівці в галузі практичної психології (консультанти, аналітики, психологи, соціальні працівники), що виконують специфічні завдання з підвищення ефективності життєдіяльності споживачів послуг (клієнтів) засобами прикладної психології і, одночасно, забезпечують захист їхнього психічного здоров’я і соціального благополуччя. Психологічні служби працюють в декількох напрямках. Один із них – освіта, де відбуваються інтенсивні процеси становлення нової педагогіки, яка неможлива без ґрунтовного психологічного забезпечення навчально- виховного процесу. Інший напрям – система соціальних служб для молоді, де виникає необхідність в організації спеціальної роботи з молодими людьми, що мають життєві проблеми. Емпіричне дослідження відбувалось письмово, у вигляді тестування в період з 20.02.2020 по 20.03.2020. У дослідженні взяли участь 52 особи: 26 осіб складала молодь та 26 осіб віком старше 40 років. Головним критерієм відбору був вік досліджуваних. Даний віковий склад досліджуваних пов’язаний із різними процесами соціалізації особистостей: особи віком старше 40 зростали в умовах СРСР, де відповідно формувався їх світогляд та певні стереотипи. Методики, використані в дослідженні: авторська анкета, спрямована на виявлення особливостей особистісного ставлення індивідів до фахової психологічної допомоги, методика визначення толерантності до невизначення С. Баднера, методика локусу контролю Д. Роттера, шкала тривожності Тейлора, 16-факторний опитувальник Р.Б. Кеттелла. Результати математично-статистичного аналізу емпіричних даних дозволяють зробити висновок, що, незалежно від досвіду отримання психологічної допомоги, майже 85% респондентів вважають її ефективною, що свідчить про позитивне ставлення до психологічної служби. Також варто зазначити, що 65% опитаних виявляють бажання звернутись за психологічною допомогою в майбутньому, що свідчить про зростання потреби у психологічних службах, а також у позитивному ставленні до неї. За результатами порівняльного аналізу можна зробити висновок, що серед осіб, які виявляли бажання звернутись за психологічною допомогою в минулому та виявляють бажання звернутись в майбутньому, більшу кількість респондентів складає молодь, що свідчить про менш упереджене ставлення молоді до психологічних служб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Пирог, Ганна, та Наталія Шикирава. "ОСОБЛИВОСТІ ЕМПАТІЇ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ СИСТЕМИ ОСВІТИ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 10(55) (10 червня 2020): 87–99. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.10(55).09.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження емпатії практичних психологів та її трансформацій на різних стадіях професійного становлення є важливим для попередження емоційного вигорання фахівців, збереження їхнього психологічного здоров’я. Метою статті стало вивчення особливостей емпатії у практичних психологів системи освіти на різних етапах професіогенезу. Для емпіричного вивчення показників емпатії було використано «Тест на визначення емпатії» Л. Журавльової, для з’ясування особливостей суб’єктивного переживання різних етапів професійного розвитку досліджуваних – методику «Професійний шлях» Г.Пирог. Результати дослідження засвідчили, що для практичних психологів системи освіти найбільш характерними є середній і високий рівні емпатійності. Серед форм емпатії домінують активні емпатійні ставлення, пов’язані з емоційною і дієвою підтримкою людини. Прояви емпатії пов’язані з віком – чим старшим є психолог, тим вища його загальна емпатійність, хоча при цьому він менше переживає з приводу почуттів іншого. Зв’язок емпатії зі стажем виявлено лише в групі «молодих фахівців»: на початку професійної діяльності відбуваються досить інтенсивні зміни в проявах емпатії у напрямку зменшення її загального прояву і збільшення антиемпатії. Це пояснюється особливостями професійного становлення, а саме: змінами в емоційних оцінках професійно значущих подій, їх підсумках, характері труднощів, що призводить до усвідомлення власних проблем і зниження емпатійності. Після періоду професійної адаптації ставлення психологів системи освіти до власної професії починає мати менш емоційний і більш «інструментальний» характер. Вищий рівень емпатійності виявляється у тих досвідчених психологів, які в професійній діяльності орієнтуються на інших людей і мають високу емоційність. Подальші дослідження плануються у напрямі вивчення зв’язку емпатії практичних психологів з локусом контролю, а також розробці програми розвитку оптимальних емпатійних ставлень для попередження емоційного вигорання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Созонтов, А. Е. "Проблема здоровья с позиций гуманистической психологии". Вопросы психологии, № 3 (2003): 92–101.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Киндарова, З. Б. "ПСИХОЛОГИЧЕСКАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЫ". Известия Чеченского государственного университета, № 1/17 (24 червня 2020): 103–8. http://dx.doi.org/10.36684/12-2020-17-1-103-108.

Повний текст джерела

Анотація:

Статья посвящена психологической безопасности образовательной среды. Данная проблема, в последнее время стала рассматриваться и решаться на уровне национальной безопасности. Актуальность и важность психологической безопасности образовательной среды растет с каждым днем, так как, психологическое здоровье общества, необходимое условие благополучия государства. В статье рассматривается ряд принципов и компонентов, обеспечивающих психологическую безопасность, а именно правильное и гармоничное развитие личности. Проблема психологической безопасности, главная задача педагогов и педагогов-психологов образовательных учреждений, так же всей службы психолого-педагогического сопровождения образовательного процесса.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Reverchuk, I. V., and N. V. Shishlina. "On the Question of Professional Training of Medical (Clinical) Psychologists with the Use of Remote Educational Technologies." Bulletin of Kalashnikov ISTU 21, no. 2 (July 2, 2018): 242. http://dx.doi.org/10.22213/2413-1172-2018-2-242-247.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблема определения профессионального статуса медицинского (клинического) психолога в России в настоящее время достаточно актуальна. Она выражается и в двойном наименовании данной специальности, и в том, какие вузы должны вести подготовку данных специалистов - гуманитарные или медицинские, и в отсутствии согласованности нормативных документов, регламентирующих деятельность и требования к образованию медицинских (клинических) психологов. Эта проблема подкрепляется отсутствием соответствующего профессионального стандарта, на базе которого можно было бы разработать образовательный стандарт и вести профессиональную подготовку специалистов, отвечающих за поддержание и восстановление психического здоровья населения. Предлагается авторский вариант списка трудовых функций, на основе которых можно было бы спроектировать профессиональный стандарт клинического (медицинского) психолога. Профессиональная подготовка медицинских (клинических) психологов может быть организована на основе адаптивного модульного обучения, где каждый учебный модуль соответствует определенной трудовой функции и раскладывается на ряд микромодулей, каждый из которых строится на основе одного из описанных в профессиональном стандарте трудовых действий. Приводится пример подобной модульной организации учебного процесса, причем предлагается его организация с использованием дистанционных образовательных технологий. Дистанционные образовательные технологии могут применяться не только в процессе самообучения слушателей, но и для организации эффективного диалога обучающихся между собой и с преподавателем (тьютором) курса. Смешанное обучение с элементами очных занятий и очной итоговой аттестации было бы, по мнению авторов, наиболее результативным.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Кузьмина, Татьяна И. "К вопросу о перспективах исследования самосознания в специальной психологии". Российский психологический журнал 17, № 2 (10 липня 2020): 5–16. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2020.2.1.

Повний текст джерела

Анотація:

Введение. Вопросы изучения самосознания лиц с ограниченными возможностями здоровья сопряжены с диагностическими, интерпретационными, организационными трудностями. Существует научная проблема разработки единых методологических основ исследования личности при аномальном развитии.Теоретическое обоснование. Методология изучения внутреннего мира человека и его представлений о себе в контексте исследования психического состояния, наличия ментальных или иных нарушений опирается на три исследовательские позиции: объяснительную, феноменологическую, интеракционную.Результаты и их обсуждение. Научная новизна исследования заключается в представлении основной категориальной единицей, отчасти объединяющей три базисные методологические позиции, концепта «воплощенное Я», включающего в себя элементы Я-моделей и нарративные компоненты в единстве биопсихических, эмоциональных и когнитивно-поведенческих факторов. Это открывает значимые для исследования самосознания в специальной психологии компоненты: биогенетический компонент, Я-модель, имплицитное «чувство Я», когнитивный компонент эксплицитной «идеи Я», поведенческий компонент Я-репрезентаций, нарративный компонент Я-репрезентаций. Системный подход к изучению самосознания лиц с ограниченными возможностями здоровья затрагивает изучение специфики механизмов развития самосознания, своеобразия активности субъекта по отношению к себе и своему поведению, Я-ориентаций как поведенческого результата функционирования самосознания. Интересующие специального психолога механизмы развития самосознания лиц с нарушениями развития следующие: самопринятие/самонеприятие, идентификация/деидентификация, рефлексия/дерефлексия, слияние/отграничение.Заключение. Представленные направления изучения самосознания лиц с ограниченными возможностями здоровья открывают необходимость разработки методик, релевантных задачам практической деятельности специального психолога в рамках помощи субъектам разного возраста, имеющим различные варианты дизонтогенеза. Разработка новых методов и способов психологического воздействия на адаптационно значимые компоненты самосознания поможет в формировании дифференцированных условий организации личностно-ориентированного взаимодействия в рамках психологического сопровождения лиц разного возраста с нарушениями развития.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Kichuk, Antonina. "ЕМОЦІЙНА ДЕТЕРМІНАЦІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ: ДЕЯКІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ". Psychological Prospects Journal, № 33 (9 червня 2019): 139–51. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-139-151.

Повний текст джерела

Анотація:

Порушено проблему психологічної своєрідності явища, яке не втрачає актуальності донині, адже ж ідеться про психологічне здоров’я – норму та життєву цінність особистості впродовж її життєвого шляху. У результаті проведеного аналізу наукового фонду, де безпосередньо або опосередковано висвітлюються проблемні питання, пов’язані зі здоров’ям особистості в психологічній сфері, видається за можливе стверджувати про те, що психологічне здоров’я сучасної студентської молоді й дотепер становить зону психолого-педагогічних утрат. Це зумовлено як відсутністю теорії психологічного здоров’я у віковий період ранньої дорослості, так і недооцінкою своєрідності емоційного складника здоров’я сучасного студентства в психологічній сфері. Підкреслено, що актуальність означеного ракурсу порушеної проблеми є очевидною, адже ж психологічне здоров’я здебільшого трактується сучасними дослідниками як інтегративна особистісна властивість, що позитивно корелює і з суб’єктивною якістю життя особистості, і зі здобуттям нею життєвого успіху. Аргументовано конструктивність логіко-смислової моделі, що дає змогу поглибити наукове уявлення про феноменологію психологічного здоров’я студентської молоді, зокрема за параметрами спрямованості особистості, когнітивної домінанти, комунікативного компонента, регулятивного складника та компонентом ключових кваліфікацій. Це уможливлює нову оцінку ваги самотворення емоцій і почуттів, рівневого виміру переживань, роль емоційної готовності особистості до змін упродовж життя, значущість емоційного самопізнання та духовних переживань. Проведений аналіз деяких емпіричних досліджень учених засвідчив вектори подальших наукових розвідок щодо проблемного поля психологічного здоров’я студентської молоді. Одним із напрямів виокремлено комплексне вивчення специфіки емоційної компоненти здоров’я особистості юнацького віку в психологічній сфері.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Бричок, Світлана Борисівна, та Юлія Шалівська. "ДІАГНОСТИКА ЯК ОСНОВА ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ ІЗ ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗДОРОВ’Я". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 93–103. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.319.

Повний текст джерела

Анотація:

У пропонованій статті розкрито значення діагностики як основи психолого-педагогічного супроводу учнів із обмеженими можливостями здоров’я; окреслено зміст поняття «психолого-педагогічний супровід», визначено структурні компоненти, напрями та аспекти розвитку супроводу на сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної науки. Обґрунтовано діагностику як необхідну умову ретельного планування виявлення проблемних сфер розвитку дитини; означено завдання первинної, поточної та вихідної діагностики учнів із обмеженими можливостями здоров’я. Визначено зміст діагностичного, корекційного та прогностичного блоків діагностики учня та описано рівні розвитку соціально-значущих функцій. Значна увага приділяється питанням психолого-педагогічної діагностики розладів розвитку в дітей. На основі аналізу програми психічного розвитку дитини запропонована програма диференційної діагностики порушень психічного розвитку дитини. Доведено актуальність навчання дітей із обмеженими можливостями здоров’я та створення для них спеціального корекційно-розвивального середовища; запропоновано визначення корекційно-психолого-педагогічної допомоги та визначено первинність діагностики як головної складової системної допомоги дитині з обмеженими можливостями здоров’я.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

ЛАПІНА, Марина. "ФОРМУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНИХ КОМПОНЕНТІВ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 341–48. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-341-348.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено актуальній проблемі формування професіоналізму фахівців соціономічних професій, зокрема особистісної компетентності, яка є найважливішою частиною фахової майстерності педагогів, психологів, соціальних працівників, фахівців системи МВС тощо. Метою статті є створення психолого-педагогічної програми формування операційних компонентів особистісно-професійної компетентності фахівців соціальної сфери за допомогою методів соціального проєктування. У статті зазначено, що операційний компонент професійної компетентності становлять професійно-важливі якості фахівців соціальної сфери, безпосередньо пов'язані з реалізацією фахової діяльності та належні до різних рівнів психологічної структури особистості, а саме: сталі професійні знання, комунікативні, конфліктологічні, інформаційні компетенції фахівців, якості самоорганізації та самоконтролю, стресостійкість та вміння керувати своїми емоціями. Зміст психолого-педагогічної програми формування операційного компонента особистісно-професійної компетентності складають методи активного практикоорієнтованого творчого опанування психолого-педагогічними та конфліктологічними знаннями, методи активного соціально-психологічного навчання, а саме групового психологічного тренінгу із використанням вправ з розвитку здібностей саморегуляції та аутотренінгу. Запропонований контроль ефективності програми через використання методів психодіагностики відповідних професійно-важливих якостей фахівців. Очікуваними результатами реалізації програми формування операційних складників компетентності є отримання сталих соціально-гуманітарних знань, психолого-педагогічного мислення, комунікативних та організаторських навичок фахівців соціальної сфери, здатність керувати своїми емоціями та розвиток індивідуальних якостей стресостійкості в допомагаючий діяльності для збереження психічного здоров’я фахівця. Викладена програма формування операційних компонентів особистісної компетентності є спробою технологізації процесу професійного навчання задля отримання високої якості освіти та стабільного спрямованого розвитку інструментальних компонентів професіоналізму фахівців соціальної сфери. Ключові слова: фахівці професій соціальної сфери, професійна компетентність, операційні компоненти особистісно-професійної компетентності, психолого-педагогічна програма, активне практикоорієнтоване навчання, психологічний тренінг.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Шельшакова, Наталья Николаевна. "Psychological and pedagogical discourse of studying the health." Management of Education, no. 4(44) (September 15, 2021): 47–53. http://dx.doi.org/10.25726/d5861-8743-9142-l.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье утверждается, что наиболее эквивалентной словесной формулировкой модели человека как основы построения культурно психологического дискурса здоровья является понимание человека С. Л. Рубинштейном. Рубинштейн С. Л. утверждал, что Человек – это Мир, поэтому понимание саморазвития человека происходит через ценности самоопределения человека, которые и определяют целостность мира. В. Франкл говорил, что путь человека к самому себе лежит через мир. Понимание здоровья и болезни в данных дискурсах весьма различно. Человек на первый взгляд здоровый в медицинском отношении, может быть глубоко больным с точки зрения культурно-экологического или культурно психологического дискурсов и наоборот. Однако, необходимо помнить, что переходы от болезни к здоровью достаточно сложны и условны, точность перехода нельзя фиксировать, расширяются границы проявления симптомов, однако ввиду индивидуальности каждого личности симптом вариабелен и может не укладываться в общепринятую картину болезни. Жизнедеятельность современного человека сопровождается стрессогенными условиями настоящего (пандемия, сокращение рабочих мест, война на Востоке, увеличение отрицательной эмоциональной и интеллектуальной нагрузки в профколлективах т. п.), которые и порождают психосоматические расстройства личности. При таких условиях, достаточно весомым является вопрос психологической безопасности на рабочем месте, что и способствует улучшению коэффициента продуктивной деятельности. The article asserts that the most equivalent verbal formulation of the human model as the basis for building a cultural and psychological discourse of health is S. L. Rubinstein's understanding of a person. Rubinstein S. L. argued that a Person is the World, therefore, the understanding of a person's self-development occurs through the values of human self-determination, which determine the integrity of the world. V. Frankl said that a person's path to himself lies through the world. The understanding of health and disease in these discourses is very different. At first glance, a person who is medically healthy can be deeply ill from the point of view of cultural-ecological or cultural-psychological discourses and vice versa. However, it must be remembered that the transitions from illness to health are quite complex and conditional, the accuracy of the transition cannot be fixed, the boundaries of the manifestation of symptoms are expanding, but due to the individuality of each individual, the symptom is variable and may not fit into the generally accepted picture of the disease. The life activity of a modern person is accompanied by stressful conditions of the present (a pandemic, job cuts, the war in the East, an increase in negative emotional and intellectual load in professional colleges, etc.), which give rise to psychosomatic personality disorders. Under such conditions, the issue of psychological safety in the workplace is quite significant, which contributes to the improvement of the coefficient of productive activity.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Babkina, Nataliya V. "Система психологического сопровождения образования детей с задержкой психического развития". Российский психологический журнал 15, № 3 (23 листопада 2018): 52–69. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2018.3.3.

Повний текст джерела

Анотація:

Введение. В статье обсуждаются вопросы, связанные с проблемой психологического сопровождения наиболее представленной в инклюзивной образовательной среде категории школьников – детей с задержкой психического развития (ЗПР). Новизна исследования заключается в проектировании целостной системы дифференцированного психологического сопровождения образования данной категории детей с учетом вариативности их развития к началу школьного обучения, а также в выделении и описании основных видов и направлений деятельности педагога-психолога. Теоретическое обоснование. Представлены методологические основы исследования, включающие: базовые положения специальной психологии и коррекционной педагогики, основанные на культурно-исторической теории Л. С. Выготского; социокультурный подход к анализу развития образовательной практики и задачам специальной психологии на каждом этапе развития системы образования детей с ограниченными возможностями здоровья; методологию психологического сопровождения в рамках образовательного процесса. Описываются современные подходы к целям и организации психологического сопровождения детей с задержкой психического развития в связи с модернизацией системы образования, анализируются необходимое содержание и условия образования младших школьников, направленные на удовлетворение их особых образовательных потребностей. Результаты и их обсуждение. Авторы рассматривают психологическое сопровождение детей с задержкой психического развития как планомерную реализацию основных видов профессиональной деятельности психолога, дифференцированных в соответствии с актуальными задачами современной образовательной практики и способствующих в своей совокупности успешному обучению и развитию каждого ребенка. В качестве основных задач сопровождения выделяются: выявление, устранение и предотвращение дисбаланса между процессами обучения и развития детей с учетом их индивидуальных возможностей; коррекция вторичных нарушений развития, проявляющихся в когнитивной, эмоциональной и социально-поведенческой сферах; создание условий для социально-психологической адаптации личности ребенка. Обосновываются основные виды деятельности психолога: диагностическая, коррекционно-развивающая, экспертно-консультативная. В заключении приводятся критерии оценки эффективности психологического сопровождения.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Чаграк, Наталія, та Маріанна Жумбей. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДЕЙ ТРЕТЬОГО ВІКУ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 19 (10 червня 2021): 36–51. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.36-51.

Повний текст джерела

Анотація:

Традиційні стереотипи щодо старіння, старості й людей третього віку, які довгий час панували в суспільстві, зазнають змін. Це пов’язано з соціальними, економічними, технологічними та культурними факторами. Однією з характерних ознак суспільного розвитку останніх п’ятдесяти років є старіння населення, особливо у розвинених країнах світу. За прогнозами ООН, тенденція старіння суспільств зберігатиметься упродовж наступних десятиліть. Наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. з’являється новий тип соціально-демографічної групи «люди третього віку» («старші дорослі» – амер.; пізній зрілий вік) – особи віком 55-74 років – більш освічені, здорові та фінансово забезпечені. Вони значно активніші у соціальному й політичному аспектах, ніж попередні покоління старших людей, а майбутні генерації старших дорослих прагнутимуть постійного особистісного зростання, що інтенсифікує розширення освітніх програм та сервісу для цієї вікової групи. Історично склалося, що галузь наукового знання, яка найбільшою мірою пов’язана з вивченням навчання як діяльності особистості, – це психологія. Відповідно, освіта й навчання людей третього віку значною мірою ґрунтується на теоріях психології (біхевіоризму, когнітивізму, когнітивного конструктивізму та психології розвитку), які розглядали процес навчання як феномен особистості. Водночас у площині соціокультурної психології, теорії активності й теорії пізнання наукові дослідження сформували розуміння навчальної діяльності як форми соціальної участі. Навчальна діяльність невід’ємна умова позитивного старіння в сучасному суспільстві. Людина, будучи соціально активною у період пізньої зрілості, відчуває свою потрібність та корисність і в такий спосіб підтримує свою емоційно-особистісну та пізнавальну сферу. Ключові слова: люди третього віку; модель навчання; освіта людей третього віку; освітня геронтологія; особистісний розвиток; старші дорослі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

D.S., Volkov, and Chernykh O.A. "EMPIRICAL STUDY OF PROSOCIAL BEHAVIOR FEATURES OF STUDENTS OF PSYCHOLOGY DEPARTMENT." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (June 8, 2021): 21–29. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-3.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. To study theoretically and investigate empirically the psychological correlates of prosocial behavior of psychology department students.Methods. The following methods were used in the study: questionnaire O.O. Prokhorov (RPSO, 1998) “Relief of the mental state of the individual”,“The Mental Health Continuum – Short Form”, 2014) by K. Keys in the adaptation of E.L.Nоsеnко, А.G. Chetveryk-Burchak, “Test of dispositional optimism” (Life Orientation Test – LOT, 1985) by C. Carver, M. Scheyer in the adaptation of T.O. Gordeeva, O.A.Sychovа, Е.M. Osina, “Measurement of prosocial tendencies” G. Carlo, B. Randall in the adaptation of N.V. Kukhtova, 2002. For mathematical and statistical data processing, the r-Pearson correlation coefficient in the IBM SPSS Statistics 26 package was used. The study involved 75 students of Department general psychology and pathopsychology from Oles Honchar Dnipro National University. The study involved first-and second-year students.Results. There is a negative correlation between public prosocial behavior and physiological responses; between anonymous prosocial behavior and social well-being and overall mental health stability; a positive correlation between optimism and altruistic prosocial behavior; between emergency prosocial behavior and hedonistic, social well-being, an overall indicator of mental health stability; between altruistic prosocial behavior and hedonistic well-being.Conclusions. The article formulates a definition and provides a brief overview of domestic and foreign approaches to the study of prosocial behavior and the factors that mediate it. Modern directions of researches of prosocial behavior are defined. Peculiarities of prosocial behavior of students-psychologists are analyzed. The correlations between prosocial behavior and personal characteristics, mental health for a student of psychology department have been revealed. The prospects of the research are to determine the role of personal maturity and individual religiosity in determining the manifestation of prosocial behavior among adults and youth in Ukraine.Key words: mental health stability, psychologists, personality traits, altruism, optimism. Мета. Теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психологічні кореляти просоціальної поведінки студентів-психологів.Методи. У дослідженні були використані методики: опитувальник О.О. Прохорова (РПСО, 1998) «Рельєф психічного стану особистості», «Стабільність психічного здоров’я – коротка форма» (The Mental Health Continuum – Short Form, 2014) К. Кіза в адаптації Е.Л. Носенко, А.Г. Четверик-Бурчак, «Тест диспозиційного оптимізму» Ч. Карвера, М. Шейера в адаптації Т.О. Гордеєвої, О.А. Сичова, Є.М.. Осіна (Life Orientation Test – LOT, 1985), Методика «Вимірювання просоціальних тенденцій» Г. Карло, Б. Рендалл в адаптації Н.В. Кухтової, 2002. Математико-статистична обробка даних здійснювалась за допомогою коефіцієнта кореляції r-Пірсона в пакеті IBM SPSS Statistics 26.У дослідженні взяли участь 75 студентів-психологів Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. У дослідженні брали участь студенти першого та другого курсу.Результати. Встановлено від’ємний кореляційний зв’язок між публічною просоціальною поведінкою та фізіологічними реакціями, між анонімною просоціальною поведінкою та соціальним благопо-луччям і загальним показником стабільності психічного здоров’я та додатні кореляційні зв’язки між оптимізмом та альтруїстичною просоціальною поведінкою; між екстреною просоціальною поведінкою та гедоністичним, соціальним благополуччям, загальним показником стабільності психічного здоров’я; між альтруїстичною просоціальною поведінкою та гедоністичним благополуччям.Висновки. У статті сформульовано визначення та наведено стислий огляд вітчизняних та зарубіжних підходів до дослідження просоціальної поведінки та факторів, що її опосередковують. Визначено сучасні напрямки досліджень просоціальної поведінки. Проаналізовано особливості просоціальної поведінки студентів-психологів. Виявлено кореляційні зв’язки просоціальної поведінки та особи-стісних властивостей, психічного здоров’я для студента-психолога. Визначено перспективи подаль-ших досліджень, що полягають у визначенні ролі особистісної зрілості та індивідуальної релігійності у детермінації прояву просоціальної поведінки серед осіб зрілого віку та молоді в Україні.Ключові слова: стабільність психічного здоров’я, психологи, особистісні властивості, альтруїзм, оптимізм.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Кудрик, Ліліана, та Юрій Сурмяк. "В. Сухoмлинський прo психолого-педагогічну культуру вчителя та її значення для збереження здоров’я школярів". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 199–207. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.20.

Повний текст джерела

Анотація:

У стaттi висвітлюються погляди видaтнoгo укрaїнськoгo педaгoгa В. Сухомлинського на роль постаті учителя у вихованні гармонійної особистості, збереженні тa змiцненні здoрoв’я шкoлярiв. Акцент зроблено на психолого-педагогічній культурі вчителя і ненасильницькій, лікувальній педагогіці, апологетом якої був В. Сухомлинський. Показано необхідність підвищення психолого-педагогічної культури вчителя як запоруки реaлiзaцiї здoрoв’язбережувальної функцiї oсвiти. Автори доходять висновку, що В.Сухомлинський розумів освіту як людинотворчий чинник, а психолого-педагогічну культуру вчителя – як цілісну систему його професіоналізму й особистісних якостей, яка включає світогляд, духовність, цінності, знання, вміння та здібності, які забезпечують гуманне ставлення до учнів, визнання їх людської гідності й індивідуальних особливостей розвитку і тим самим сприяють збереженню і зміцненню здоров’я школярів. В. Сухомлинський наголошував на необхідності усвідомлення цінності здоров’я, формування мотивації на підвищення рівня здоров’я всіх суб’єктів освітнього процесу; підвищення рівня духовного, психічного здоров’я і психолого-педагогічної культури вчителів як чинника збереження здоров’я учнів; ствoрення кoмфoртнoгo здoрoв’язбережувальнoгo oсвітньoгo прoстoру в нaвчaльнoму зaклaдi, необхідності спеціальної підготовки учителів до реалізації оздоровчої функції освіти. Ідеї видатного педагога стоять біля витоків сучасної розвивальної і здоров’язбережувальної освітньої парадигми, яка прийшла на зміну парадигмі знаннєвоцентричній, сучасних освітніх реформ і нової української школи – школи культури здоров’я, духовного саморозвитку особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Коляда, Н. В., Н. М. Теслик та С. М. Король. "ПРЕВЕНТИВНА ПРОФІЛАКТИКА ВИГОРАННЯ У ПРОФЕСІЙНОМУ САМОЗБЕРЕЖЕННІ ЗДОРОВ’Я СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА ПСИХОЛОГІВ". SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, № 1(13) (2019): 7–12. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-7-12.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Проблема збереження оптимального напруження праці вимагає розробки більш концептуальних шляхів в області соціально-психологічного дослідження. Постановка проблеми. Результати аналізу наукової літератури з питань стану здоров’я осіб працездатного віку свідчать, що проблема дотримання професійних основ самозбереження не знайшла належного висвітлення. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питанням підготовки і професійного становлення соціальних працівників присвячені праці С. Архипової, Л. Гуслякової, Б. Келасьєва, І. Козубовської, Г. Лактіонова, Л. Міщик, В. Поліщук, В. Сластьоніна, С. Тетерського, В. Фокіна, С. Чистякової, Н. Шмельової. Проблематику професійного вигорання у представників різних професій досліджували зарубіжні та вітчизняні психологи: В. Бойко, Н. Водоп’янова, С. Джексон, К. Маслач, Г. Каплан, І. Кущ, Г. Робертс, В. Семеніхіна, К. Черніс, А. Юрєв; соціальні працівники та педагоги – Т. Марек та Г. Пономарьова. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Невирішеним залишається питання соціально-психологічної сутності внутрішніх механізмів, реалізації базових аспектів самозбереження в процесі трудової діяльності для запобігання професійного вигорання. Постановка завдання. Професійні основи самозбереження вимагають наукового розгляду крізь призму проблем професіоналізму, ергономіки та професійної освіти. Виклад основного матеріалу. У статті розглядаються питання самозбереження населення працездатного віку та піднімається проблема професійного вигорання соціальних працівників та психологів зокрема. Представлені результати дослідження професійного вигорання. Цей аспект професійної діяльності є запорукою успішної професіоналізації, визначає рівень психічного і соматичного здоров’я працівників соціально-психологічної сфери. Висновки. Встановлено наближення показників редукції професіоналізму до порогового високого рівня. Визначено найвищі показники досліджених соціальних працівників за критеріями «розширення сфери економії емоцій» та «емоційне вибіркове реагування».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Федина, Елена Анатольевна, та Юлия Николаевна Тимофеева. "Пищевая зависимость и психология переедания". Živaâ psihologiâ 5, № 3 (30 вересня 2018): 267. http://dx.doi.org/10.18334/lp.5.3.39454.

Повний текст джерела

Анотація:

Пищевая зависимость, проблемы, связанные с нарушением пищевого поведения, были и продолжают оставаться актуальными на протяжении всей истории развития человечества. Поэтому многие физиологи и психологи на протяжении многих лет пытаются решить эту проблему. Современные представления о природе нарушений пищевого поведения свидетельствуют о целом ряде факторов риска: генетических, социальных, психологических, семейных и личностных. Недовольство своим телом приводит к использованию различных методов похудения, которые, без консультации со специалистом, могут быть не только неэффективны, но и вредны для здоровья.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Правдина, Лида Ромуальдовна, Алла Юрьевна Власова та Ольга Семеновна Васильева. "Телесность в контексте психологии здоровья: опыт пилотажного исследования". Российский психологический журнал 12, № 4 (31 грудня 2015): 148–60. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2015.4.12.

Повний текст джерела

Анотація:

Бурное развитие в двадцать первом веке телесно-ориентированных практик, бум философии телоцентризма, ухудшение здоровья, повышение роли человеческой индивидуальности в мире выводят проблемы тела, телесности в область наиболее исследуемых в сфере философского освоения мира. Включение «человека телесного» в социокультурное пространство детерминирует трансформации тела: из биологического феномена оно превращается в явление социокультурное и приобретает, в дополнение к биопсихофизиологическим, свойства культурные, личностные, экзистенциальные. Телесность становится инструментом, позволяющим работать над психическими процессами через тело, а ее игнорирование приводит к выпадению из сферы осознавания существенного компонента индивидуальных переживаний и состояний. В статье приводится теоретический анализ современных представлений о телесности в российской психологии, рассматриваются определения и описания этого феномена, опирающиеся на понимание его как интегративного субстрата разноуровневых процессов – от психофизиологических до ценностно-смысловых. Проанализированы особенности понимания телесности с точки зрения психологии здоровья. Дается авторское определение телесности. Показано, что общепринятых методов измерения телесности еще не разработано, хотя для ее исследования применяется целый ряд разнообразных методик, ориентированных на изучение явлений и качеств, косвенно отображающих отношение человека к своему телу. На основе авторской модели телесности описаны принципы построения авторского опросника телесности и приведены результаты пилотажного исследования его возможностей. Объектом исследования выступили мужчины и женщины в возрасте от 18 до 40 лет (53 человека). Предмет исследования – проявление телесности на разных уровнях личности. Эмпирически установлено, что телесность взаимосвязана с такими личностными характеристиками, как: эмоциональный интеллект, самоотношение, доверие, алекситимия и вовлеченность. Кроме того, установлено, что телесность изменяется в онтогенезе. Полученные в исследовании результаты могут быть использованы во всех сферах телесно-ориентированных психологических проектов: в образовательных программах, тренингах, психологическом консультировании и дальнейших исследованиях телесности.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Креденцер, О. В. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ САМОЕФЕКТИВНОСТІ НА ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ОСВІТНЬОГО ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ". Problems of Modern Psychology, № 3 (24 листопада 2021): 31–40. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-3-4.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати емпіричного дослідження впливу самоефективності на психологічне здоров’я освітнього персоналу в умовах соціальної напруженості. Визначено самоефективність, як систему суб’єктивних уявлень про здатність успішно діяти в конкретних ситуаціях, яка має оцінюючий характер і забезпечує регуляцію дій, спрямованих на досягнення певних цілей, за рахунок формування суджень про свою здатність успішно вирішити поставлені завдання. Визначено недостатній рівень розвитку самоефективності у персоналу освітніх організацій. В основу дослідження психологічного здоров’я персоналу освітніх організацій покладено підхід, розроблений в лабораторії організаційної та соціальної психології Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Згідно даного підходу структура психологічного здоров’я визначається, як система трьох компонентів: 1) когнітивно-емоційний компонент визначається за допомоги показника «ставлення до психологічного здоров’я»; 2) рефлексивно-особистісний, який досліджується через показник «позитивне психічне здоров’я»; 3) операційно-функціональний, який включає показники «локусу контролю здоров’я» («внутрішній контроль», «контроль «могутніми іншими», «контроль випадку»). Доведено, що психологічне здоров’я тісно пов’язано з самоефективністю персоналу освітніх організацій. Особливо це стосується рефлексивно-особистісного компоненту, за яким визначено прямий статистично значущий зв’язок зі всіма видами самоефективності. Встановлено, що локус контролю здоров’я за шкалою «контроль випадку» негативно пов’язаний з усіма видами самоефективності, тобто освітяни, які мають високий рівень розвитку самоефективності, не покладаються на зовнішні обставини у питаннях, пов’язаних із забезпеченням їх здоров’я. Зазначено, що чим вищий рівень переконаності освітян у своїх власних можливостях, у тому що вони можуть здійснювати ефективно свою роботу, тим вищий рівень вираженості позитивного психічного здоров’я та менший рівень переконаності в тому, що здоров’я залежить від випадку, везіння або долі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Филиппченкова, Светлана Игоревна, Елена Александровна Евстифеева, and Лада Анатольевна Мурашова. "PSYCHOLOGICAL TECHNOLOGIES OF DEVELOPMENT OF REFLEXIVITY AND RESPONSIBILITY IN THE FIELD OF REPRODUCTIVE HEALTH IN STUDENT YOUTH IN THE FORM OF TRAINING." Вестник Тверского государственного университета. Серия: Педагогика и психология, no. 2(55) (July 2, 2021): 90–96. http://dx.doi.org/10.26456/vtpsyped/2021.2.090.

Повний текст джерела

Анотація:

В целях сохранения и укрепления репродуктивного здоровья современной молодежи в рамах изучения дисциплины «Психология и педагогика» в медицинском университете активно применяются психологические технологии в формате тренингов развития индивидуально-личностных и субъектных качеств обучающихся. Представлены результаты апробации авторской программы психологического тренинга, подтверждающие его эффективность в развитии рефлексивности, ответственности, коммуникативных качеств и рациональности у студентов-медиков. Тренинг направлен на расширение медико-психологических знаний молодежи в сфере репродуктивного здоровья и поведения, формирование навыков межличностного общения и конструктивных способов разрешения кризисных ситуаций в призме гендерной психологии. In order to preserve and strengthen the reproductive health of modern youth in the framework of the study of the discipline "Psychology and Pedagogy" at the Medical University, psychological technologies are actively used in the format of trainings for the development of individual-personal and subjective qualities of students. The article presents the results of approbation of the author's program of psychological training, confirming its effectiveness in the development of reflexivity, responsibility, communicative qualities and rationality in medical students. The training is aimed at expanding the medical and psychological knowledge of young people in the field of reproductive health and behavior, the formation of interpersonal communication skills and constructive ways of resolving crisis situations in the prism of gender psychology.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Матеюк, Олег, та Артем Маковський. "ПЕРСПЕКТИВИ ЗАЛУЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО КАПЕЛАНА ДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПРИКОРДОННИКІВ A УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 170–81. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.173.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено проблеми збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій із залученням до цієї діяльності військових капеланів на сучасному етапі розвитку Державної прикордонної служби України і пропозиції її вдосконалення. Проаналізовано рішення Колегії Адміністрації Державної прикордонної служби України за останні 5 років, виокремлено низку проблем щодо збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій, а саме: низький рівень укомплектованості персоналом прикордонних підрозділів; значне службове навантаження на військових керівників як суб’єктів збереження психічного здоров’я підлеглого особового складу та відсутність достатньої їх обізнаності щодо надання психологічної допомоги військовослужбовцям; наявність певних прорахунків у роботі психологів Державної прикордонної служби України. Ураховуючи те, що на сьогодні в штаті основних підрозділів, на які покладені функції охорони та захисту державного кордону України, відсутні посади військових психологів, а суб’єкти морально-психологічного забезпечення фізично не спроможні провести якісну роботу щодо збереження психічного здоров’я персоналу, який зазнає постійного впливу стрес-чинників, а в зоні проведення операції Об’єднаних сил ‒ і бойових психологічних травм, встановлено необхідність активно залучати до цієї роботи військового духовенства. Вивчено зарубіжний та вітчизняний досвід залучення військових капеланів до психологічної роботи з військовослужбовцями. Виявлено, що на сьогодні діяльність військових капеланів у Державній прикордонній службі України щодо забезпечення збереження психічного здоров’я прикордонників – учасників бойових дій є малосистемною і неструктурованою, що в свою чергу обумовлює необхідність її подальшого вивчення та потребує додаткових зусиль щодо її розвитку, упровадження певних алгоритмів, моделей, методикі технологій, а також практичних рекомендації щодо її здійснення. Важливою умовою результативності цієї роботи можна вважати взаєморозуміння, узгодженість та системність діяльності військових-психологів і військового духовенства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Бондаренко, Елизавета Владимировна. "Здоровая жизнедеятельность как условие профессионального становления будущего психолога". Высшее образование сегодня, № 4 (2008): 32–34.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Бондаренко, Елизавета Владимировна. "Здоровая жизнедеятельность как условие профессионального становления будущего психолога". Высшее образование сегодня, № 4 (2008): 32–34.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Бондаренко, Елизавета Владимировна. "Здоровая жизнедеятельность как условие профессионального становления будущего психолога". Высшее образование сегодня, № 4 (2008): 32–34.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Маковський, Артем Олегович. "ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ КЕРІВНОМУ СКЛАДУ ВІЙСЬКОВИХ ЧАСТИН, ОРГАНІВ І ПІДРОЗДІЛІВ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ ЩОДО ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРИКОРДОННИКІВ ЗАСОБАМИ ДУШПАСТИРСТВА ВІЙСЬКОВИХ КАПЕЛАНІВ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 4 (9 грудня 2021): 55–58. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.4.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті актуалізується питання залучення військових капеланів до процесу психологічного супроводу професійної діяльності прикордонників, розглянуто погляди науковців-психологів щодо актуальності застосування потенціалу релігійної віри в контексті збереження психічного здоров’я особистості. Висвітлено результати експертної оцінки (за методом «Делфі») алгоритмів дій військових капеланів, як самостійно, так і у взаємодії з військовими психологами, щодо психологічного супроводу професійної діяльності прикордонників. Було залучено 57 експертів – 20 військових капеланів (що становить 68% від загальної кількості військових капеланів у відомстві) та 37 військових психологів. Дослідження питання душпастирської діяльності військових капеланів як засобу психологічного супроводу прикордонників зумовлена факторами інституалізації військового капеланства в Державній прикордонній службі України, а також результатами психологічних досліджень як українських, так і закордонних вчених. Окреслено необхідність залучення до психологічного супроводу професійної діяльності прикордонників військових капеланів та доцільність розроблених алгоритмів спільних дій військових капеланів та військових психологів прикордонного відомства з метою збереження психічного здоров’я персоналу. Надано практичні рекомендацій керівному складу військових частин, органів і підрозділів охорони державного кордону Державної прикордонної служби України щодо психологічного супроводу професійної діяльності прикордонників засобами душпастирства військових капеланів. Проведене дослідження визначило проблеми, які потрібно буде вирішити в таких роботах: дослідити наявність взаємозв’язку між релігійністю прикордонників та станом їхнього психічного здоров’я, особистісного благополуччя, екзистенційною сповненістю та толерантністю до невизначеності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Бричок, Світлана Борисівна. "ПРАКТИКИ ВИВЧЕННЯ ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ ЗДОРОВ’Я В ІСТОРІЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)". Інноватика у вихованні 1, № 11 (30 травня 2020): 76–85. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i11.276.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовані практики вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я тих учених, які найбільш плідно працювали у контексті досліджуваної проблеми на землях підросійської України кінця ХІХ – початку ХХ ст., а саме: Івана Сікорського, Миколи Ланге, Григорія Россолімо, Олександра Лазурського. З’ясовано, що І. Сікорський започаткував вітчизняні експериментальні практики вивчення дітей, побудовані на синтезі всіх знань про дітей і спрямовані на реформування освіти; активно поширював у суспільстві ідею необхідності цілеспрямованого педагогічного вивчення дітей, особливо з розумовими і психічними відхиленнями. Ним запропонований такий план вивчення дітей: інстинктивне і життя; воля і рух; розум і пам’ять, тямущість, допитливість; почуття; складний душевний стан, особистість, індивідуальність. Доведено, що М. Ланге започаткував експериментальний напрям у психології; заняття експериментальною психологією (зокрема, проблемами уваги і сприйняття) він поєднував з вивченням психічного розвитку дітей. М. Ланге був переконаний, що педагогіка – це соціальна наука, яка має виходити з життя і грунтуватися на соціологічних дослідженнях, зокрема, й на практиках вивчення дітей. Уточнено, що сферою наукових інтересів Г. Россолімо були клініко-психологічні дослідження інтелектуального розвитку, як у нормі, так і при патології. Учений розробив такий метод вивчення особистості дитини, який дав змогу виявляти рівень її інтелектуального розвитку. Свій метод він назвав методом «психологічних профілів», яким вивчав склад особистості за допомогою спеціально дібраних задач-тестів. Ідеї Г. Россолімо започаткували цілий напрям у розвитку практик вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я. З’ясовано, що О. Лазурський сформулював основні правила вивчення дітей, створив програму вивчення дитини, побудовану відповідно до його авторської типології особистостей, яка сприяла розвитку практик вивчення дітей з обмеженими можливостями здоров’я в історії вітчизняної освіти кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

ПРОСКУРНЯК, Олена. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ПОРУШЕННЯМИ ІНТЕЛЕКТУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (14 квітня 2022): 191–97. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.30.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовується доцільність удосконалення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту в інклюзивній школі. Проаналізовано сучасні дослідження з питань організації інклюзивного навчання. Окреслено коло проблем, з якими стикаються фахівці, батьки дітей з особливими освітніми потребами, батьки дітей з нормотиповим розвитком, діти з особливими освітніми потребами та інші учні інклюзивного класу. Дослідження вчених довели, що доцільним є формування багатоваріативності освітньої системи, а саме перехід до освітніх стандартів, що гарантує успішну соціалізацію та поліпшення «якості життя» всім дітям із проблемами в розвитку; створення ефективної системи психолого-педагогічного супроводу учнів з проблемами в розвитку; перегляд системи підготовки та підвищення кваліфікації не тільки соціальних педагогів та психологів, а й учителів масових шкіл з навчання дітей із проблемами в розвитку. Доведено, що основою побудови корекційно-педагогічного навчання дітей з різним рівнем розумової недостатності є два базових положення. По-перше, необхідно враховувати закономірності становлення навчальної діяльності під час нормотипового розвитку; по-друге, брати до уваги якісні особливості пізнавальної та продуктивної діяльності дітей. Для надання корекційно-педагогічної допомоги учням з порушеннями інтелекту було визначено необхідність ураховувати: соматичний стан здоров’я учнів з різним рівнем інтелектуальних порушень; особливості пізнавальної діяльності дітей; здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту фахівцями шкільного консиліуму; підбір педагогічних кадрів, здатних здійснювати інклюзивне навчання дітей з різними освітніми потребами; встановлення позитивного психологічного клімату в інклюзивному загальноосвітньому класі й у сімейному оточенні дітей, що навчаються в інклюзії; встановлення тісних взаємозв’язків між учителем, учнем, батьками, фахівцями служби супроводу, зацікавлених у позитивних результатах від інклюзивного навчання. Окреслено напрями, за якими здійснюється психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами: освітній супровід, соціальний розвиток, забезпечення позитивних взаємовідносин і емоційних прихильностей з дорослими, однолітками без психофізичних особливостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Кічук, Антоніна. "ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ: ДЕЯКІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 147–58. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.143.

Повний текст джерела

Анотація:

Порушено проблему життєстійкості сучасної молодої людини, де важливим маркером виступає її психологічне здоров’я. Здоров’я як базове поняття означеного феномена досить активно вивчається у площині міждисциплінарного наукового знання. Це зумовлено, насамперед, намаганням науковців дослідити сутність окресленого явища з урахуванням його багатовимірності, оскільки йдеться про здоров’я і фізичне, і психологічне, і духовне, і соціальне. Натомість, попри значне пояснювальне значення, яке притаманне саме психологічній своєрідності означеного явища, цей аспект ще й досі перебуває на периферії наукових пошуків. А саме такий ракурс осмислення психологічного здоров’я особистості набуває виключної гостроти у контексті наукової дискусії, що нині триває відносно таких “полярних трендів”, якими розцінюються (О. Асмолов, О. Шехтер, О. Чорноризов) спеціалізація й універсиалізація пізнання.Вивчення й узагальнення наукового фонду з проблеми дослідження психологічного здоров’я доводить, що нині склались такі потужні концепції її дослідження як-от: медична, біомедична, біосоціальна, ціннісно-соціальна. Конструктивність, зокрема останньої, уже визнано у межах предметної специфіки експериментальної психології, психології розвитку, но правомірність осмислювати феноменологію здоров’я у взаємозв’язку із конструктом “індивідуальний сенс життя”, вивчати проблематику здоров’я в аспекті розуміння динамічності здорового стану та трактування як здатності людини до “оптимальної працеспроможності, соціальної активності за умови максимальної тривалості життя” (В. Казачеєв). Установлено, що серед сучасних науковців домінує позиція, за якою психологічне здоров’я особистості доцільно вивчати в ракурсі резервів адаптаційних можливостей представників певної професії. Констатовано, що здебільшого склались наукові уявлення про науковий статус понять “психічне” і “психологічне здоров’я”, про трактування психологічного здоров’я як динамічного процесу, про доцільність пов’язувати психологічне нездоров’я людини із вибором нею пасивної життєвої стратегії, про правомірність визначення єдиних критеріїв психологічного здоров’я особистості незалежно від її вікової своєрідності. У результаті проведеної аналітичної роботи окреслено коло проблемних питань, які потребують наукового осмислення. Одночасно увагу звернено на методологічно вартісне зауваження А. Маслоу відносно того, що траєкторія “руху” до психологічного здоров’я окремої людини має вибудовуватися в напрямі “наближення до соціальної гармонії”.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Христук, Оксана. "ТЕХНІКИ ВІДНОВЛЕННЯ НА ЕТАПІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 14, № 3 (27 березня 2020): 317–29. http://dx.doi.org/10.32453/5.v14i3.233.

Повний текст джерела

Анотація:

Зроблено спробу теоретично обґрунтувати вивчення проблеми технік психологічного відновлення для осіб, які пережили психотравмуючі події. Зокрема, теоретично обґрунтовано використання технік відновлення в процесі психологічної реабілітації учасників бойових дій. Проаналізовано поняття психологічної реабілітації учасників бойових дій. Виокремлено етапи психологічної реабілітації учасників бойових дій. Обґрунтовано ефективність технік психологічного відновлення, що базуються на тоді когнітивно-поведінкової психотерапії. Охарактеризовано особливості проведення програми навичок психологічного відновлення (НПВ), що складається з п’яти окремих технік. Подано особливості проведення кожної техніки психологічного відновлення в процесі психологічної реабілітації учасників бойових дій. Проаналізовано техніку формування на вички вирішення проблем, техніку заохочення позитивної діяльності, техніку управління реакціями, техніку розвитку конструктивного мислення; техніку відновлення здорових соціальних зв’язків. Подано психоедукативне пояснення кожної техніки для роботи психолога з учасниками бойових дій в процесі їх психологічної реабілітації. Сформульовано чіткий алгоритм проведення технік психологічн ого відновлення у роботі психолога з учасниками бойових дій.Результати досліджень проблеми показують, що програма навичок психологічного відновлення (НПВ) – це тренінг технік психологічного відновлення, що можна застосовувати у роботі психолога з учасниками бойових дій в процесі психологічної реабілітації. Тренінг навичок (технік) сприяє більшій самоефективності, супроводжує стани після пережитої психотравми, відновлює почуття контролю та компетентності учасників бойових дій, має доказову наукову базу, є доступним у застосуванні в будь-яких місцях їх перебування, зокрема, у військових медичних клінічних центрах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Психологія здоров'я"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями