Статті в журналах: "Психологічна напруга"

1

Никифорова, О., та О. Бойко. "Оптимізація професійно важливих якостей у майбутніх працівників патрульної поліції". Юридичний вісник, № 1 (31 липня 2020): 101–8. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1566.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується структура професійно важливих якостей, їх зв'язок із несприятливими психічними станами. Психологічна специфіка пов'язана також із дією таких екстремальних чинників, як небезпека і надзвичайний динамізм розвитку подій; дефіцит часу та інформації; невизначеність можливих варіантів зміни обстановки; необхідність негайного вирішення завдань, що вимагають нестандартного, творчого підходу; висока відповідальність за наслідки прийнятих рішень. Такі конфліктогенні ситуації чинять значний психологічний вплив на усіх, у т. ч. на працівників правоохоронних органів,. Вони створюють труднощі у вирішенні професійних завдань, позначаються на успішності дій, вимагають від персоналу психологічної стійкості, особливої підготовки, особливого уміння діяти за таких умов. У статті проаналізована структура властивостей особистості у зв'язку із професійними й особистісними якостями працівників поліції. Виявлено вплив знань, умінь, навичок на профілактику змін психоемоційного фону, пов'язаних зі стресом, напругою та тривогою, характерними для виконання професійних обов'язків. Показана динаміка провісників несприятливих станів і необхідність проведення профілактичних заходів з урахуванням умов служби. Проведені дослідження показали, що у процесі навчання нівелюються несприятливі психічні якості особистості, пов'язані з браком знань і, можливо, дефектами виховання, а це усуває умови виникнення і розвитку несприятливих психічних станів, зумовлених адаптацією до вимог навчального процесу. Штатним психологам необхідно враховувати, що у багатьох курсантів під час вступу на службу є основа необхідних для професії якостей, але у процесі діяльності у них накопичується досвід на фоні нівелювання необхідних психологічних професійно важливих якостей. Тому проведення навчальних психологічних тренінгів під час навчання є запорукою професійної адаптації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Chychuha, Maryna. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ДЕСТРУКТИВНИХ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ПРАЦІВНИКІВ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ З ПРОФЕСІЙНИМ ВИГОРАННЯМ ТА ПРОФЕСІЙНОЮ ДЕФОРМАЦІЄЮ". PSYCHOLOGICAL JOURNAL 12, № 2 (29 березня 2018): 34–49. http://dx.doi.org/10.31108/2018vol12iss2pp34-49.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано взаємозв’язки деструктивних психічних станів працівників соціально-психологічної служби установ виконання покарань з компонентами професійного вигорання та професійною деформацією. Зазначено, що за результатами емпіричного дослідження у працівників СПС УВП виявлено ситуативну та особистісну тривожність, напругу, страх, середній рівень професійного вигорання. Досліджено початковий рівень професійної деформації в осіб, які працюють в УВП менше 5 років та середній ступінь в працівників зі стажем служби в УВП більше 5 років. Виявлено кореляційні зв’язки ситуативної та особистісної тривожності, а також напруги з професійним вигоранням працівників соціально-психологічної служби установ виконання покарань, які свідчать, що при підвищенні тривожності та напруги підвищується рівень професійного вигорання. Встановлено прямі кореляційні зв’язки між ситуативною тривожністю та професійною деформацією у респондентів, які працюють в УВП більше 3 років. Зазначено, що при підвищенні стану тривоги в респондентів підвищується рівень професійної деформації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Мул, Сергій. "ФРУСТРАЦІЯ ЯК ПРОБЛЕМА ПСИХІЧНОГО СТАНУ ОСОБИСТОСТІ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 193–203. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.146.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується проблема фрустрації, розкриваються особливості її зародження та появи. Автором на основі теоретичного вивчення проблеми фрустрації розглядається вплив фрустраційних реакцій на особистість через стан нерівноваги, виникнення напруги, невдоволення, роздратування. Зроблено припущення, що при зародженні фрустрації зникає психічний баланс особистості. Розмірковуючи про природу фрустрацій, робиться висновок, що фрустрація це міжстанове психічне новоутворення, яке при визначених особливостях може ставати психологічним станом і впливати на усе психічне.Фрустрація має загальні, масштабні риси, які притаманні лише їй. Розвиток фрустрацій формує її в психологічний стан. Досліджується стан ризику, який найбільше наближає до психологічних станів, в яких пробуджуються і розвиваються первинні фрустраційні реакції. Наводяться результати емпіричного дослідження схильностей до ризику. В контексті існування фрустраційного середовища розкриваються такі поняття: психічна адаптація, витривалість, оцінка, прогнозування, когнітивний еталон, реагування. Перспективами досліджень фрустраційних реакцій можуть бути всебічні дослідження особистості в її психосоматичному, психолінгвістичному, експериментальному сегментах, здатностей особистості протидіяти фрустраціям в їх початковому стані, розуміти наслідки розвитку фрустрацій та профілактику їх появи у професійній, сімейній та інших сферах життєдіяльності людини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Комар, Таїсія. "Соціально-психологічні умови успішної соціальної адаптації вихованців закладів інституційного догляду та виховання дітей". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 189–201. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-189-201.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті показано, що серед функцій, які виконує сім’я, є економічна (планування, розподіл, заробіток, трата грошей), репродуктивна (народження дітей, планування сім’ї), рекреативна (відпочинок та дозвілля), функція піклування про дім (господарча, побутова), соціалізуюча (виховання соціальних навичок та вмінь, освіта), терапевтична (формування ідентичності, психологічна підтримка). У відносинах до дитині сім’я надає відчуття приналежності до певної групи (без чого людина почувається самотньою), реалізує потребу у безпеці, комфорті; дарує відчуття і надає реальні докази своєї значущості для інших, без чого у людини розвивається почуття неповноцінності; надає змогу відчути взаємне тепло і любов; формує почуття своєї неповторності та індивідуальності. Показано, що функціонування прийомних сімей потребує, безперечно, психологічної та професійної підготовки прийомних батьків, орієнтації їх діяльності на забезпечення реалізації інтересів саме дитини, а не на розв’язання власних проблем. У такій сім’ї мають якнайповніше гармонійно поєднуватись мотивація батьків стосовно створення прийомної сім’ї та інтереси прийомної дитини. Виховний процес у прийомній сім’ї має не лише позитивний бік, але і свої проблеми. Прийомні діти, котрі потрапляють у нову сім’ю, потребують посиленої уваги прийомних батьків, особливо на перших порах перебування в новому соціально-педагогічному та психологічному середовищі. У такої ситуації іноді виникають агресивні реакції, як у прийомних дітей так й у рідних дітей, агресія у свою чергу провокує психологічну напругу у батьків. Наголошується, що у процесі адаптації, що відбувається у сім’ї вся родина потребує допомоги психолога.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Ганаба, Світлана. "МОЖЛИВОСТІ ЛОГОТЕРАПІЇ У НАДАННІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ УЧАСНИКАМ БОЙОВИХ ДІЙ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 55–66. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.137.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто можливості логотерапії у наданні психологічної допомоги учасникам бойових дій. Логотерапія є своєрідною психотерапевтичною стратегією, що передбачає лікувальний вплив на людину. Її основною ідеєю є визнання того, що особистість постійно прагне до пошуку та реалізації сенсу життя. Це своєрідний світогляд, який допомагає людині залишитися людиною навіть у моменти, коли вже здається, що вона втрачає останні надії у житті, коли вона не бачить більше ніякого сенсу у власному існуванні. Загалом це теорія, яка сприяє пошуку людиною власного призначення та місця у житті. Зо середження людини на пошуку сенсу власного існування є основною мотиваційною силою її життя. Сферою її устремлінь є перспективи майбутнього. Особливістю цієї психотерапевтичної стратегії є її фокусування на майбутньому людини, тобто на тому, що вона може й прагне досягнути у майбутньому. Її мета полягає у необхідності переорієнтувати сенс людського життя із проблем, невдач минулого життя та можливості майбутнього. Результатом пошуку людиною власного життєвого сенсу є внутрішня рівновага. Вона досягається у результаті внутрішньої напруги. Напруга – це нормальний природний стан людини. Вона завжди існує між тим, що досягнуто, й тим, що ще необхідно досягти. Її наявність свідчить про те, які й задля чого здійснює людина устремління. Вона не може використовуватися абсолютно в усіх випадках, при вирішенні усіх психологічних проблем. Це специфічний вид терапії, який доцільно використовувати для подолання ноогенних неврозів. Ноогенний невроз походить не з психічного, а з “ноологічного” (розумного) виміру людського існування. Причиною їх виникнення є екзистенційні проблеми, зумовлені моральною кризою свідомості чи екзистенційним вакуумом. Власне, ці проблеми є досить поширеними у сучасному суспільстві. Вони виявляють себе у нудьзі та внутрішній порожнечі й можуть зумовити розчарування й розпач. Створена В. Франклом теорія логотерапії є складною системою психологічних, філософських, медичних поглядів на природу та сутність людини. Ідеї й принципи цієї теорії розкривають механізми розвитку особистості у нормі та патології, способи корекції аномалій і розвитку особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Прошукало, І. Л. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ: ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ПРАЦІВНИКІВ У СФЕРІ ПОСЛУГ". Problems of Modern Psychology, № 1 (30 червня 2021): 127–36. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується феномен організаційної культури як чинника забезпечення психологічного здоров’я працівників компаній у сфері послуг персоналу (сервісних організацій). Розкривається поняття «організаційна культура» та узагальнюються підходи до виділення типів організаційної культури. Проводиться аналіз специфіки організаційної культури компаній у сфері послуг. Виділені основні типи організаційної культури, які характерні для сфери послуг: клієнтоорієнтований тип організаційної культури, культура збуту та проміжний тип організаційної культури. Проведений теоретичний аналіз наукової літератури із проблеми психологічного здоров’я особистості дав можливість сформувати розуміння психологічного здоров’я як складної особистісної організації з високим рівнем благополуччя, розуміння себе та інших, наявність уявлень про мету і сенс свого життя, здатність до регулювання свої емоційних станів, вміння з повагою ставитися до інших людей і до себе, усвідомлення відповідальності за свою долю і власний розвиток. На основі теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми психологічного здоров’я людини та аналізу специфіки діяльності компаній у сфері послуг виділені показники психологічного здоров’я працівників сервісних організацій: орієнтація на досягнення поставлених цілей, емоційна лабільність (врівноваженість), просоціальна орієнтація, фізичне благополуччя, гуманістична позиція, творче самовираження, сімейне благополуччя, духовний розвиток, інтелектуальне вдосконалення, сприйняття себе як неповторної особистості (бажання бути собою). Саме психологічний, інтелектуальний та фізичний компоненти психологічного здоров’я, їх єдність у процесі професійної діяльності працівників сервісних організацій і є однією з умов повноцінного особистісного розвитку співробітників. Розкривається роль і вплив організаційної культури на психологічне здоров’я працівників сервісних організацій через організаційні системи компанії: систему організаційних цінностей, організаційних комунікацій, соціальну систему. Обґрунтовується, що тип організаційної культури безпосередньо впливає на психологічне здоров’я працівників сервісних організацій і може бути джерелом психологічної напруги серед співробітників компанії у процесі їх професійної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Krivonis, T. G., та I. V. Zhulkevych. "ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ФЕНОМЕНІВ У ОНКОЛОГІЧНИХ ПАЦІЄНТІВ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 1 (6 травня 2020): 115–19. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11078.

Повний текст джерела

Анотація:

Онкологічне захворювання спричиняє значні зрушення у психічному функціонуванні пацієнтів, що проявляється як донозологічними психічними реакціями та феноменами, так і клінічно вираженими психічними розладами. Мета – вивчити особливості прояву клініко-психологічних феноменів у онкологічних пацієнтів залежно від статі. Матеріал і методи. На основі інформованої згоди у спеціалізованих медичних закладах м. Вінниці, що надають онкологічну допомогу, було обстежено 286 онкологічних пацієнтів, з них 174 жінки (ГЖ) та 114 чоловіків (ГЧ). Хворих досліджували на різних етапах перебігу онкопатолоії, а саме, при першому зіткненні з захворюванням – 78 жінок та 51 чоловік та при поверненні хвороби – 96 осіб жіночої та 63 – чоловічої статі. Результати. Структура клініко-психологічних феноменів у чоловіків та жінок була подібною та розподілялася наступним чином: феномен «поділу життя» (80,5 % у ГЖ та 81,6 % у ГЧ), «нового початку» (відповідно 79,3 % та 78,1 %), «сортеру» (69,5 % та 60,5 %), «маятника» (39,1 % та 33,3 %), «екстерналізації» (22,4 % та 24,6 %), «децентралізації» (20,7 % та 24,6 %) та «індукції» (18,4 % та 17,5 %). У жінок виявлено схильність до більшої вибірковості у сприйнятті психотравмуючої інформації, змін у психоемоційному стані у зв’язку із онкологічним захворюванням, формування співзалежних стосунків, тоді як для чоловіків притаманним було застосування психологічних механізмів захисту, спрямованих на винесення джерела внутрішньої напруги назовні. Прогресування онкологічного захворювання спричиняло зростання психічного напруження, песимізму щодо прогнозів лікування, підвищення селективності у сприйнятті інформації, деформації міжособистісних зв’язків, збільшення напруженості психологічних механізмів захисту. Висновки. Вивчення клініко-психологічних феноменів у онкологічних пацієнтів має важливе значення для організації заходів медико-психологічної допомоги. Відмінності у психологічному стані хворих, що виникають на різних етапах розвитку хвороби та в залежності від статі, визначають основу для диференціювання медико-психологічних заходів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Бабатенко, Олександр. "Розвиток професіоналізму фахівців харчової промисловості: методи дослідження динаміки функціональних станів". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T2 (2019): 24–34. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-24-34.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті проаналізовано особливості психологічного забезпечення соціальної підтримки розвитку професіоналізму фахівців в умовах харчової промисловості. Мета статті полягає у визначенні сутності психологічної регуляції функціональних станів фахівців й розкритті її особливості в умовах харчової промисловості. Методичний підхід грунтується на теоретико-методологічних положеннях про системну будову психічних явищ та концепцію розвитку соціотехнічних систем діяльності. Проаналізовано методи регуляції функціонального стану (аутотренінг, ідеомоторне тренування). Доведено, що психічна саморегуляція стану створює позитивний вплив на процеси відновлення працездатності, підвищення ефективності професійної діяльності. Корегуючий вплив методу на індивідуально-психологічні особливості особистості привернув увагу багатьох вчених для його використання здоровими людьми у різних галузях діяльності. Особливо широкого розповсюдження для регуляції функціональних станів організму за допомогою аутогенного тренування отримано у соціальній роботі. Найбільш широкого розповсюдження у її практиці отримало “психорегулююче тренування” під назвою “психом'язове тренування” та “емоційно-вольова підготовка” фахівців. Особливістю методики є те, що у обох випадках навчання проводиться у формі гетеротренінгу під керівництвом психолога, або лікаря чи тренера. В основі курсу лежать вправи тренованої м'язової релаксації, які викликають фазові стани у корі головного мозку. У подальшому засвоюються вправи, спрямовані на загальне заспокоєння; цілеспрямовано розвивається здібність до сенсорної репродукції; використовуються прийоми, спрямовані на підвищення здібностей до самонавіювання і активної реалізації формул самонаказів. Розглянувши основні шляхи та засоби оптимізації і профілактики несприятливих функціональних станів, здійснення психологічного аналізу діяльності фахівців харчової промисловості, вивчення досвіду застосування засобів оптимізації для усунення несприятливих функціональних станів в таких галузях науки як соціальна психологія, психологія соціальної роботи, соціальна медицина, психологія та психофізіологія праці стверджуємо, що реалізація корегуючих впливів на функціональні стани в умовах професійної діяльності може бути здійснена за допомогою методу довільної психічної регуляції стану, який на сьогодні є найбільш актуальним і перспективним психологічним засобом оптимізації функціональних станів та розвитку професіоналізму. Зазначений метод є достатньо ефективним для усунення несприятливих функціональних станів (перевтоми, нервово-психічної напруги, гіперкінезії, монотонії тощо). Його використання і складає перспективу подальших досліджень у контексті психологічного забезпечення соціальної підтримки розвитку професіоналізму фахівців харчової промисловості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Дучимінська, Тамара, Олександра Хлівна та Леся Клюйко. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПСИХОКОРЕКЦІЇ ЖИТТЄВОЇ СТІЙКОСТІ У СТУДЕНТІВ". Психологія: реальність і перспективи, № 14 (1 квітня 2020): 66–72. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.152.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та емпіричному розгляду психологічних особливостей життєвої стійкості студентів. Визначено, що життєстійкість це система стійких позитивних рис особистості, які можна розглядати як певний особистісний ресурс, що сприяє успішній адаптації до нового середовища. Результати емпіричного дослідження засвідчили, що високий рівень вираженості життєстійкості у студентів перешкоджає виникненню внутрішньої напруги в стресових ситуаціях за рахунок стійкого подолання стресорів та сприйняття їх як менш значущих. Студенти, з високими показниками життєстійкості, є більш відкритими, впевненими у собі. Для них характерний високий рівень мотивації до успіху та оптимістичний атрибутивний стиль, що вказує на наявність сили волі, самоконтролю й відповідальності за свої дії. Студенти з низьким рівнем вираженості життєстійкості, високими показниками песимізму та мотивації уникнення невдач переконані в неможливості впливати на ситуацію. Вони «передбачають» відсутність успіху, роблять менше зусиль і, відповідно, домагаються менших результатів. Отримані результати стали психологічною основою для розробки соціально-психологічного тренінгу, як ефективного засобу підвищення життєстійкості особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

A.V., Kabantseva. "CURRENT MEDICAL AND PSYCHOLOGICAL PROBLEMS OF THE POPULATION DURING THE HYBRID WAR." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 22, 2021): 95–100. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-3-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose: to reveal the current medical and psychological problems of the population during the hybrid war, as well as to identify ways to solve and prevent them.Methods: theoretical and methodological analysis, clinical interview, psychological testing, questionnaires.Results. 31% (30 people) among the studied had manifestations of anxiety, 30% (29 people) had mental stress, 27% (26 people) had manifestations of asthenia, 27% (26 people) had manifestations of autonomic disorders, 26% (25 people) had manifestations of neurotic depression, 23% (22 people) had low-stress resistance, and 22% (21 people) showed negative self-esteem of emotional state. According to the results of the initial diagnosis established that a third of the sample group has psychological problems that provoke the development of mental illness. To prevent deep mental pathology, 29 respondents were recommended an additional (in-depth) diagnostic examination, which allowed them to identify more complex psycho-emotional disorders. Conclusions. The main medical and psychological problems during the hybrid war are connected with the fact that having a large amount of information the population has a shortage of real data on the socio-economic situation of the country due to which there is uncertainty about their future. The majority of respondents (78%) have a low awareness of coping with acute and chronic stress, perception of their own physiological and spiritual needs is secondary or absent at all. The consequences of this are the development of symptomatic manifestations of post-traumatic stress disorder (37.4% of respondents), asthenia (27% of respondents), autonomic disorders (27% of respondents), neurotic depression (26% of respondents).In solving medical and psychological problems of the population were particularly effective: the use of multilevel diagnostics, organization of comprehensive medical and psychological care, individualization of each case, compliance with the “brigade” principle, promoting information culture and psychological security of each individual, by increasing mass-media content filtration, increasing stress resistance due to the spread of tutoring to increase motivation, self-efficacy, personal development.Key words: psychodiagnostics, psychoprophylaxis, psychocorrection, psychoemotional state, coping behavior, prenosological forms. Мета: розкрити актуальні медико-психологічні проблеми населення у період гібридної війни, а також визначити шляхи їх вирішення і попередження.Методи: теоретико-методологічний аналіз, клінічна бесіда, психологічне тестування, анкетування.Результати. Серед досліджуваних прояви тривоги мали 31% (30 осіб), нервово-психічну напругу – 30% (29 осіб), прояви астенії – 27% (26 осіб), прояви вегетативних порушень – 27% (26 осіб), прояви невротичної депресії – 26% (25 осіб), низьку стресостійкість – 23% (22 осіб), негативну самооцінку емоційного стану – 22% (21 осіб). За результатами первинної діагностики встановлено, що третина вибірки мають проблеми психологічного характеру, які провокують розвиток психічних захворювань. Із метою попередження глибокої психічної патології 29 респондентам було рекомендовано додаткове (поглиблене) діагностичне обстеження, що надало змогу виявити більш складні порушення психоемоційного стану.Висновки. Основними медико-психологічними проблемами у період гібридної війни є те, що за великої кількості інформації у населення існує дефіцит реальних даних соціально-економічного ста-новища країни, через що виникає невпевненість у власному майбутньому. У більшості респондентів (78%) низька обізнаність щодо протистояння гострому та хронічному стресу, сприймання власних фізіологічних і духовних потреб має другорядність або взагалі відсутнє. Наслідками такого стає розвиток симптоматичних проявів посттравматичного стресового розладу (37,4%), астенії (27%), вегетативних порушень (27%), невротичної депресії (26%). У вирішенні медико-психологічних проблем населення свою ефективність показали: застосування різнорівневої діагностики, організація комплексної медико-психологічної допомоги, індивідуалізація до кожного випадку, дотримання «бригадного» принципу, сприяння підвищенню інформаційної культури населення та психологічної безпеки кожної окремої особистості суспільства через збільшення фільтрації мас-медійного контенту, збільшення стресостійкості завдяки поширенню тюторингу щодо підвищення мотивації, самоефективності, розвитку особистісного потенціалу.Ключові слова: психодіагностика, психопрофілактика, психокорекція, психоемоційний стан, копінг-поведінка, донозологічні форми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Мовмига, Наталія, Ірина Мезенцева та Ганна Панчева. "ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУБ'ЄКТИВНИХ ПРИЧИН ВИРОБНИЧОГО ТРАВМАТИЗМУ В СИСТЕМІ ПРАЦЕОХОРОННОГО МЕНЕДЖМЕНТУ". Молодий вчений, № 1 (101) (31 січня 2022): 111–19. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2022-1-101-24.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються актуальні питання попередження суб'єктивних причин небезпечних виробничих ситуацій та нещасних випадків з метою профілактики виробничого травматизму на виробничому підприємстві. Аналіз виробничих аварій і нещасних випадків показує, що головними причинами виробничого травматизму і професійної захворюваності є порушення трудової і технологічної дисципліни, низький рівень професійної підготовки персоналу, його некомпетентність в області безпеки, незнання техногенних небезпек і методів захисту від них, складні професійні умови, проблеми психологічної та фізіологічної напруги працівника, хронічна втома, конфліктні ситуації і т.д., тобто людський чинник у багатьох випадках є головною причиною негативних наслідків. Авторами проаналізовано основні аспекти суб'єктивних причини виробничого травматизму та визначено перспективні напрямки профілактики виробничого травматизму на підприємствах с подальшим розгорнутим удосконаленням процесу управління охороною праці на підприємстві. Існуючі методи аналізу виробничого травматизму, показники його рівня не дають повної інформації про дійсні причини травм, про стан і динаміку зміни небезпечних виробничих чинників, а також про стан психо-фізіологічних і соціально-психологічних чинників, що є основою суб'єктивних причин виробничого травматизму. Складність сучасних виробництв та підвищення надійності трудових ресурсів вимагає більш комплексного підходу до оптимізації системи управління охороною праці і створення інтегрованих систем менеджменту підприємства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Чала, Тетяна. "Соціально-психологічні особливості адиктивної поведінки підлітків з неповних сімей". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T2 (2020): 146–55. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-2-146-155.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено рівні прояву адиктивної поведінки підлітків з неповних сімей. Низький рівень виявлений у підлітків, яких відрізняли тривожність, невпевненість у собі та у своїх силах, слабка самокритика, а наявність частих конфліктів між членами сімʼї, неузгодженість виховних впливів в ній, заважали виробленню стійкої високоморальної життєвої позиції. Середній рівень встановлений у досліджуваних із неповних сімей, в яких матеріальний достаток у поєднанні з низькою духовністю, відсутністю адекватних вимог до дитини сприяли формуванню споживацтва. Підлітків відрізняли егоцентричність, негативізм; рівень вимог до оточуючих переважав натомість вимогливості до себе; простежувалися проблеми в навчанні та недисциплінованість. Високий рівень переважає у підлітків, в яких батько чи мати проявляли безвідповідальність та байдужість у ставленні до дитини. У досліджуваних виражені асоціальність, конфліктність, імпульсивність, впертість, а також виражена протидія виховним впливам. Емпіричне вивчення психологічних особливостей адиктивної поведінки підітків із неповних сімей дозволило визначити системоутворюючі внутрішні (незбалансованість локусу контролю; дезінтеграція між потребою в досягненні головних життєвих цінностей та можливістю їх досягнення в реальності; суперечливість самооцінки; дисгармонійні емоційні стани (емоційна нестабільність, напруга, тривожність); несформованість навичок соціальної взаємодії) та зовнішні (дезадаптивні форми батьківського ставлення (директивність, ворожнеча, автономність, непослідовність); несприятливий психологічний клімат сімʼї, наявність конфліктів та напруженість між її членами; недостатня емоційна близькість з батьками та дефіцит спілкування з ними, їх підтримки та захисту; психогенні травмуючи події (стресори); низький соціометричний статус) чинники такої поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

O.V., Sheviakov, and Shramko I.A. "SIMULATION OF SOCIAL SUPPORT FOR WOMEN IN THE CONDITIONS OF DYNAMIC SOCIOTECHNICAL SYSTEM." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (November 4, 2020): 117–24. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-4-16.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є з’ясування особливостей соціально-психологічного забезпечення життєдіяльності жінок в умовах динамічних соціотехнічних систем управління. Методи. За допомогою методів анкетування та структурного моделювання, оцінювання напру-женості психологічних функцій (тест М. Люшера, cоціометрія, увага, мислення, частота серцевих скорочень, тремор, динамометрія) виявлено зміну стомлення, що зростає, під час роботи досліджуваних в умовах динамічних соціотехнічних систем діяльності. Обстежено 500 досліджуваних (оператори, фахівці) у віці від 18 до 46 років (усі жінки) у динамічних автоматизованих системах управління. Як оптимізуючий метод використано довільну психічну саморегуляцію життєдіяльності. Виявлено та скореговано негативні функціональні стани жінок шляхом оволодіння ними навичками саморегуляції (аутотренінг, ідеомоторне тренування). Програма містила вправи-розминки, тренінгові вправи, дискусії, міні-лекції, роботу в парах і малих групах. Опановувалися м’язова релаксація, самонавіювання, активація рефлексивної зони свідомості. Результати. Схарактеризовано соціально-психологічні особливості взаємодії та взаємовпливу компонентів динамічних соціотехнічних систем діяльності. Здійснено психологічний аналіз тен-денцій розвитку таких систем. В емпіричному дослідженні визначено особливості забезпечення життєдіяльності жінок на робочих місцях. Розроблено й апробовано концепцію соціальної підтримки їхньої життєдіяльності. Спрогнозовано роботоздатність жінок і можливі зміни їхнього функціонального стану. Здійснено обґрунтування соціально-психологічного забезпечення розвитку соціотехнічних систем діяльності, яке допоможе подолати негативні наслідки функціонування таких систем і зумовить їх подальший розвиток за нових (ринкових) умов. Перспектива продовження дослідження вбачається в розробленні психологічної теорії оптимізації процесу діяльності жінок у динамічних соціотехнічних системах. Висновки. Проведена дослідницька робота щодо вивчення особливостей життєдіяльності й роботоздатності жінок у динамічних соціотехнічних системах, виявлення прояву їхнього функ-ціонального стану. Розроблено та апробовано структурно-функціональну модель соціально-психо-логічного забезпечення життєдіяльності жінок стосовно наявних стадій діяльності в динамічних соціотехнічних системах. Ключові слова: система, автоматизована діяльність, неперервна інформація, користувачі, психологічна готовність. The purpose of the article is to clarify the features of socio-psychological support of women's lives in a dynamic socio-technical management systems.Methods. Using methods of questionnaires and structural modeling, assessment of psychological and functional stress (M. Luscher test, sociometry, attention, thinking, heart rate, tremor, dynamometry) revealed a change in increasing fatigue in the study of dynamic sociotechnical systems. 500 subjects (operators, specialists) aged 18 to 46 years (all women) in dynamic automated control systems were examined. Arbitrary mental self-regulation of vital activity is used as an optimizing method. Negative functional states of women, tasks by mastering their skills of self-regulation (autotraining, ideomotor training) are revealed and corrected. The program included warm-up exercises, training exercises, discussions, mini-lectures, work in pairs and small groups. Muscle relaxation, self-suggestion, activation of the reflex zone of consciousness were mastered.Results. Socio-psychological features of interaction and mutual influence of components of dynamic sociotechnical systems of activity are characterized. The psychological analysis of tendencies of development of such systems is carried out. The empirical study identified the features of women's livelihoods in the workplace. The concept of social support of their vital activity is developed and tested. The working capacity of women is predicted, and changes in their functional state are possible. The substantiation of social and psychological support of development of sociotechnical systems of activity which will help to overcome negative consequences of functioning of such systems and will lead to their further development under new (market) conditions is carried out.The prospect of continuing the study is seen in the development of psychological theory for optimizing the process of women's activities in dynamic socio-technical systems.Conclusions. Research work has been carried out to study the peculiarities of life and work capacity of women in dynamic socio-technical systems, to identify the manifestation of their functional state. A structural and functional model of social and psychological support of women's life in relation to the existing stages of activity in dynamic socio-technical systems has been developed and tested.Key words: system, automated activity, continuous information, users, psychological readiness

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Іванченко, О. З., О. З. Мельнікова та Г. Р. Мікаєлян. "ОСОБЛИВОСТІ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ПЕРШОГО КУРСУ В УМОВАХ ЗМІШАНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В ПЕРІОД КАРАНТИННИХ ОБМЕЖЕНЬ". Медична освіта, № 4 (2 лютого 2022): 25–31. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12515.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлена робота містить результати дослідження актуальної педагогічної проблеми сьогодення, яка полягає в суттєвих змінах умов, у яких здійснюється адаптація до навчання студентів-першокурсників у закладах вищої освіти (ЗВО). В умовах карантинних обмежень відбувався перехід на змішану його форму, коли заняття проводяться дистанційно за тим самим розкладом, який був створений на початку року для аудиторної роботи, з повною візуалізацією навчального процесу. Метою дослідження було виявлення особливостей перебігу адаптації студентів першого курсу медичного факультету та визначення організаційних засобів, які могли б сприяти більш успішній адаптації першокурсників. В добровільному анкетуванні взяли участь 64 студенти медичного факультету віком від 17 до 20 років. Питання анкети були сформульовані авторами статті самостійно на основі наукової літератури, присвяченої проблемам адаптації студентів. Показано, що більш ніж 80 % студентів були дуже зацікавлені майбутньою професією, і тільки 65,1 % опитаних оцінили відношення до неї як «дуже подобається» після нетривалого навчання. Рівень задоволеності результатами навчання у студентів виявився невисоким – лише 30 % з них були повністю задоволеними. Серед причин, які впливають на результати навчання і заважають адаптації, 52,4 % опитаних першокурсників назвали напругу і втому від занять, 60 % – опанування нових його форм, а 26 % студентів – пристосування до вимог викладачів. Виявилось, що соціально-біологічні аспекти адаптації в умовах дистанційного навчання мали полегшені прояви – тільки 15 % першокурсників відмітили труднощі раціонального планування свого часу, тоді як 73,3 % опитаних молодих людей проблем із цим не мали, залишаючись вдома із батьками. При визначенні стану психологічної адаптації виявилось, що майже кожен другий з опитаних першокурсників відчував підвищену тривожність, внутрішню напругу, невпевненість у своїх силах, мав порушення сну. Студенти відзначили, що організація змішаної форми навчання з повною його візуалізацією їх дисциплінує, мотивує на найкращу роботу і відповідальне ставлення, проте тільки 43,2 % учасників анкетування визнали, що вони беруть активну участь у спілкуванні он-лайн, тоді як інші – на вимогу викладачів. Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що при змішаній формі навчання дидактичні, психологічні і професійні складові загальної адаптації студентів потребують особливої уваги з боку організаторів навчального процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Дубчак, Галина. "Аналіз особистісних ресурсів професійної стресостійкості фахівців соціономічних професій". Збірник наукових праць: психологія, № 22 (10 грудня 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.15330/psp.22.115-122.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність вивчення проблеми особистісних ресурсів професійної стресостійкості фахівців соціономічних професій. Розкрито зміст поняття «професійна стресостійкість». Представлено результати емпіричного дослідження особистісних ресурсів професійної стресостійкості студентів, що навчаються за соціономічними професіями та працюючих фахівців, визначено їх спільні та відмінні особливості. Виявлено, що для студентів закладів вищої та середньої освіти характерним є низький та середній рівень психічної напруги, тоді як поведінка фахівців характеризується більшою стресогенністю, високим рівнем ресурсності. Відзначено, що адаптаційні можливості людини і стійкість до стресогенних життєвих обставин обумовлені типом особистості, в якій провідну роль відіграють особистісні (соціально-психологічні) ресурси.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Щербак, Тетяна. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ Я ВАГІТНИХ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, № 9(54) (27 лютого 2020): 166–79. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).15.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено вивченню психологічних особливостей образу Я вагітних, що перебувають на різних термінах вагітності. Образ Я розглянуто як установку особистості щодо себе, складно структуроване та динамічне утворення особистості. В структурі образу Я виділено когнітивний, емоційно-оціночний, поведінковий, соціально-перцептивний аспекти та визначено їх функції. Зазначено, що формування та становлення образу Я відбувається в процесі життя, а під час вагітності значно трансформується, переходячи від образу «Я – вагітна» до образу «Я – мати», а потім – «Я і дитина».Розглянуто психологічний бік змін в ідентичності вагітних. В результаті проведеного дослідження визначено особливості емоційно-оціночного аспекту образу Я вагітних, а саме виявлено наступні особливості: виражене позитивне самоставлення і самовпевненість; середній рівень поваги до себе, аутосимпатії та самоприйняття; більшість вагітних виявили самопослідовність, самоінтерес і низький рівень самообвинувачення. Констатовано високий рівень самооцінки вагітними здоров’я, зовнішності, впевненості у собі; адекватна оцінка розуму, здібностей, характеру та загальна самооцінка. У діапазоні соціально-перцептивного аспекту з’ясовано, що найбільш вираженими є середні показники оцінки ставлення, особистісна ідентичність, емоційно-позитивна форма позначення статі. Констатовано, що для більшості вагітних сексуальна роль та учбово-професійна не є важливими у даний період, натомість велике значення має сімейна приналежність. У рамках когнітивного аспекту виявлено, що серед вагітних переважають жінки з: емоційно-полярним типом особистості, високим рівнем рефлексії, позитивними ідентифікаційними характеристиками, вираженою сімейною та персональною перспективою. Для більшості досліджуваних найбільше значення мала сфера сім’ї, вагомим для досліджуваних був також фізичний образ. В межах поведінкового аспекту більшості досліджуваних жінок діагностовано здатність сконцентруватись на собі, стриманість, виваженість вчинків, дипломатичність, уміння працювати зі своєю напругою, зберігати емоційну стійкість. Встановлено, що відчуття безпеки, довіри, впевненості, низький рівень тривоги, ворожості та конфліктності властиві більшості досліджуваних.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Боровик, М. О. "УДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ У СЛУЖБОВО-БОЙОВИХ ЗАВДАННЯХ У ЗОНІ ПРОВЕДЕННЯ ООС". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 112–19. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-18.

Повний текст джерела

Анотація:

Наукова праця є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми підвищення рівня стресостійкості поліцейських, що виконують службово-бойові завдання в зоні проведення ООС, за допомогою засобів фізичної підготовки. Надано загальну характеристику поліцейських функцій в зоні проведення ООС, наведено правові підстави їх виконання, розглянуто нормативно- правові акти щодо їх реалізації. На основі теоретичного аналізу досліджуваної проблеми, а саме опанування психологічної підготовки правоохоронців, що виконують службово-бойові завдання в районах активних бойових дій, був розглянутий зарубіжний досвід провідних країн світу, зокрема США, Великобританії, ФРН, виокремлені базові постулати психологічної підготовки правоохоронців. Узагальнення наукових підходів до визначення сутності поняття психологічної підготовки поліцейських дало можливість дійти висновку, що така підготовка – це цілісний і організований процес формування у поліцейських психічної стійкості і психологічної готовності до дій у бою, в складних і небезпечних умовах, в обстановці, яка різко змінюється, під час тривалої нервово-психологічної напруги, подолання труднощів, пов’язаних із виконанням військового обов’язку як у воєнний, так і у мирний час. Розкрито завдання, засоби та способи психологічної підготовки в бойових умовах. З урахуванням вимог нормативно-правової бази, концептуальних засад методологічних підходів були розроблені авторські комплекси фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення психологічної підготовки поліцейських, що виконують службово-бойові завдання в зоні проведення ООС на другій лінії оборони. Реалізація запропонованих комплексів фізичних вправ відбувалась під час проведення педагогічного експерименту, до участі в якому були залучені поліцейські полку поліції особливого призначення, що виконували службово-бойові завдання для стримування агресії Російської Федерації в Донецькій області. На формувальному етапі дослідження в експерименті взяло участь 60 осіб, з яких 30 осіб склало експериментальну групу, 30 – контрольну групу. Формами реалізації педагогічного експерименту були індивідуальні заняття (5 тренувань), групові заняття (15 тренувань) самостійні заняття (5 тренувань). Ефективність змістовно розроблених та експериментально впроваджених комплексів фізичних вправ, спрямованих на вдосконалення психологічної підготовки поліцейських, була доведена на контрольному етапі експериментальної роботи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Kotsur, Vitalii, Iryna Vilchynska, Liudmila Nykonenko та Anton Kisse. "Мова протистояння в побутовому дискурсі: інтенція знецінення". PSYCHOLINGUISTICS 29, № 1 (15 квітня 2021): 100–116. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-29-1-100-116.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – представити результати аналізу автентичних діалогів та інтерпретації інтенцій лінгвістичних прийомів і засобів, у тому числі суспільно-політичних новотворів, які використовуються суб’єктами комунікації на рівні побутового дискурсу (зокрема, в соціальних мережах) з метою знецінення співрозмовника.Методи і методика. У процесі дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та психолінгвістичних методів: запис діалогів і висловлювань, змістовний контент-аналіз, категоризація, типологізація, узагальнення, експертне оцінювання, інтерпретація отриманих результатів, а також лінгвістичний, якісний та інтент-аналіз.Результати дослідження. У результаті дослідження конфліктної суспільно-політичної лексики у побутовому дискурсі виокремлено такі типи знецінення: (1) пониження статусу особи/групового суб’єкта; (2) знецінення особи/групового суб’єкта до статусу тварини або рослини; (3) знецінення особи/групового суб’єкта до статусу неживого предмета. Аналіз висловлювань щодо певної спільноти або особи за цією типологією також дає змогу ідентифікувати інтенсивність знецінення: висловлюванням притаманне порушення симетричності комунікації, яке варіюється від зневаги до надання співкомунікатору статусу неживого предмета. Особливістю всіх типів знецінення є творення нових слів та використання суфіксів для посилення або пом’якшення негативного навантаження висловлювання. Висновки. Мова протистояння є проявом інтраперсональних та групових психодинамічних процесів, а в її артикуляції актуалізується комплекс захисних механізмів, який сприяє відновленню психологічного комфорту в складних суспільно-політичних умовах. Загалом досліджувану конфліктну лексику можна визначити як усно-писемну комунікацію, спрямовану на знецінення особи або групового суб’єкта задля досягнення або фіксації індивідуальними та/чи груповими суб’єктами домінуючих позицій у спілкуванні. Аутоагресивний характер використання мови конфлікту руйнує згуртованість у суспільстві, але водночас має позитивні функціональні наслідки: її інтенсифікація почасти сприяє психологічній розрядці на індивідуальному рівні та зниженню соціально-психологічної напруги – на колективному.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Mushkevych, Valentyn. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПЕРЕЖИВАННЯ СТРЕСУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 119–36. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-119-136.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті описано поняття бойового стресу як багаторівневого процесу адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки, що супроводжується напругою механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Вказано, що інтенсивність переживання військовослужбовцями бойового стресу залежить від взаємодії двох основних чинників: сили і тривалості впливу на психіку військовослужбовця бойових стресорів; особливостей реагування військовослужбовця на їх вплив. Виділено, що військовослужбовці характеризуються таким психологічним чинником переживання стресу, як «адаптованість» – проявляють достатній і високий рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, відсутність схильності до девіантної та суїцидальної поведінки; мають переважаючі мотиваційні установки на дружню підтримку, комунікабельність, товариськість, комфортний стан і «нормальну» адаптацію. Виділено ще один чинник - «відносна адаптованість» – проявляють задовільний, достатній і високий рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, низьку схильність до девіантної та суїцидальної поведінки; мають переважаючі мотиваційні установки на подолання перешкод, збереження стійкості положення і досягнення успіху без докладання значних зусиль або на занурення у себе як спосіб відмежування від складних зовнішніх обставин. Визначено, що наступним чинником переживання стресу є «дезадаптованість» – проявляють низький і задовільний рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, окремі ознаки девіантної поведінки та суїцидального ризику; мають переважаючі мотиваційні установки або на лідерство при завищеній самооцінці, або на відстороненість, замкнутість, тривожність, астенізацію і сором’язливість, або мотивацію до розваг. Досліджено, що загальний рівень адаптації до бойового стресу достовірно вищий у розлучених військовослужбовців, однак це ще не означає, що так само він буде проявлятися й у мирному житті. Військово-професійна спрямованість розлучених також значно вища, ніж у їхніх неодружених та одружених побратимів. Встановлено, що, достовірно найвищі рівні проявляються у сержантів та старших сержантів (у порівнянні з лейтенантами й солдатами), а найнижчий рівень адаптаційного потенціалу, зокрема комунікативного потенціалу спостерігається у бійців із середньою освітою у порівнянні з тими, хто має середню спеціальну та вищу освіту. Виявлено, що з віком у військовослужбовців спостерігається зниження схильності до девіантної поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Ерліш, Ернест. "Психологічні чинники встановлення гармонійних сімейних взаємин у консультативному процесі". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 45–53. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-45-53.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – виявити основні причини розгортання конфліктних шлюбно-сімейних відносин, та основні чинники подолання консультантом шлюбно-партнерських протистоянь, і сприяння встановленню гармонійних сімейних взаємин у подружній парі. Методи. У статті застосовано описовий і компаративний методи, а також методи дискурс-аналізу для виявлення специфіки сімейних взаємин через аналіз самозвітів деяких клієнтів психологічної консультації, що зверталися по допомогу фахівця у зв’язку із конфліктними взаєминами у родині. Результати. Стаття присвячена аналізу чинників та передумов гармонійних взаємин у родині засобами консультативної діяльності практичного психолога. Описано природу конфліктного процесу, його базис та специфіку розгортання. Проаналізовано ключові фактори появи конфліктів та причини, що призводять до загострення конфліктної взаємодії між членами подружжя. Описано можливі шляхи подолання патологічних негативних емоційних станів при перебуванні членів подружжя у ситуаціях конфліктної взаємодії та кризових періодах. Визначено, що специфіка шлюбно-сімейних взаємин тісно пов’язана із ситуаціями неспівпадіння інтересів кожного із членів подружжя. Відповідний спектр взаємного непорозуміння та відстоювання власних інтересів провокує розгортання конфліктної взаємодії. Наголошено, що одним із найбільш виражених та деструктивних проявів негативних аспектів конфліктної взаємодії є накопичення емоційної напруги і як наслідок – неможливість розрядити власний негативний емоційний фон. Частими є випадки невміння членів подружжя висловитися стосовно власних негативних переживань, проте не у лайливій та звинувачувальній формі, а конгруентно, стосовно лише власного ставлення до проблеми чи наявності певної емоційно незадоволеної потреби. Висновки. У статті вирізнено основні типи сімей відповідно до типу негативного емоційно-особистісного стану протікання: кризова, проблемна, конфліктна та невротична родини. Згідно пропонованої орієнтовної типології щодо стилю конфліктності у родині, маємо класифікаційний критерій розподілу відповідно до специфічних станів переживання даного типу конфліктності. У кризовій родині переважаючим є загострений стан переживання: члени родини у постійному актуальному режимі перебувають у ситуації провокованих і невирішених конфліктів. Проблемний тип родини передбачає тривалий стан протікання, тобто динамічні у часі та не вирішувані протягом тривалого часового проміжку труднощі. Невротична родина характеризується передовсім латентним (завуальованим) станом перебігу конфліктного процесу, тобто причини конфліктів не поверхові, часто навіть неусвідомлювані. Конфліктна родина визначає в якості провідного перманентний стан невдоволення: причини конфлікти змінюються, проте ситуація конфлікту постійна. Підкреслено, що відповідний конфліктний тип особистості одного або обох із подружжя вимагає відповідного консультативного чи корекційного втручання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Калька, Наталія, Петро Козира та Кароліна Гапчич. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ ОСІБ З ТАТУЮВАННЯМИ". Молодий вчений, № 1 (89) (29 січня 2020): 152–57. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-1-89-32.

Повний текст джерела

Анотація:

У науковій статті висвітлено психологічний профіль осіб з татуюваннями, а саме їхню ціннісно-смислову, мотиваційну, емоційну та соціальній сферах. Аналіз татуювань, а саме розміру, кольорової гами, символів, написів дозволяє визначити увесь спектр специфічних особистісних якостей та спрямованості індивіда, відобразити його внутрішню психічну реальність. Презентація внутрішнього світу особистістю через татуювання зменшує емоційну напругу, підвищує самооцінку, власну самоцінність і сприяє усвідомленню власної ідентичності. нанесення татуювання дає змогу зафіксувати на тілі значимі події і переживання, «висловити» особистісні переживання та транслювати внутріособистісні сенси. За результатами емпіричного дослідження доведено, що наявність татуювань та потреби у його нанесенні пов’язано з такими психологічними особливостями, як внутрішнє бунтарство, захист, особиста ідентифікація, закарбовування спогадів і бажання жити в минулому, позбавлення від комплексів, спосіб позбавлення від болю морального через біль фізичний, домінування над власним тілом, сепарація та стигматизація.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Khaustov, M. M. "Механізми формування та система психотерапевтичної корекції станів дезадаптації у студентів медичного закладу вищої освіти". Експериментальна і клінічна медицина 83, № 2 (12 березня 2020): 43–49. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.83.02.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Проведено комплексне обстеження 412 студентів ІІ–V курсів Харківського національного медичного університету обох статей, віком 17–22 років. Усіх обстежуваних було розділено на три групи: I група – 215 студентів, мешканців Східної України; II група – 87 студентів, мешканців Луганської та Донецької областей, які вступили на навчання до ХНМУ до початку АТО; III група – 110 студентів, переселенців з зони АТО. Як показали результати дослідження, студенти-переселенці виявляють більш високий рівень розладів адаптації, порівняно зі студентами І та ІІ груп. Встановлено, що структура розладів адаптації представлена депресивним, неврастенічним, тривожним та дисоціативним синдромокомплексами. Патогенетичну значущість у формуванні дезадаптивних станів у студентів-медиків мають: зміна життєвого стереотипу, важкий навчальний матеріал, недосконалість механізмів психологічного захисту, відсутність навичок саморегуляції, неконструктивні копінг-стратегії, ситуації тривалої психічної напруги. Для студентів-переселенців стресогенним чинником є необхідність адаптації у новому та статус вимушеного переселенця. Прогностично значущими у формуванні розладів адаптації є збудливість і неврівноваженість, конфліктність у відносинах, тривожна помисливість, дезорганізація поведінки, неспроможність до саморегуляції, нездатність успішно долати стресові ситуації, діяти в умовах невизначеності, ригідність, фіксованість на травматичних і негативних переживаннях. Базисом розвитку станів дезадаптації студентів є високі рівні соматизації, депресії та тривоги за шкалою SCL-90-R; переважання важкого депресивного та тривожного епізодів за шкалою Гамільтона; клінічні прояви за лікарняною шкалою тривоги і депресії, переважання інтенсивної та екстенсивної нервово-психічної напруги. Базуючись на отриманих даних, нами розроблено систему медико-психологічної підтримки студента-медика в період навчання, що передбачає застосування комплексного психотерапевтичного, психоосвітнього та психопрофілактичного впливів та доведено її ефективність.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Камінська, О. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ ІЗ ЗОНИ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ ОПЕРАЦІЇ". Problems of Modern Psychology, № 2 (16 лютого 2021): 208–14. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи є визначення особливостей психоемоційної сфери переселенців із зони АТО. Постановка мети зумовлена актуальністю дослідження психоемоційної сфери переселенців із зони АТО, що пояснюється тривалістю воєнних дій на території України та тим, що все більше мирних жителів страждають від посттравматичного стресу, оскільки відчувають загрозу життю та здоров’ю як власному, так і близьких людей, стають свідками загибелі інших, втрачають домівку, не можуть вести звичний спосіб життя. У проведенні емпіричного дослідження застосовано метод тестування, спостереження, бесіди. Використано такі методики, як: методика «Оцінка нервово-психічної напруги» (Т.А. Немчин); шкала для оцінки посттравматичних реакцій (адаптація Н.В. Тарабриної); методика на визначення агресії (Басс-Даркі); методика визначення емоційної напруженості. Перебування в зоні АТО розглядається нами як психотравмуюча ситуація, що безпосередньо впливає як на учасників бойових дій, так і на мирних жителів, що проживають на окупованій території або ж змушені були залишити рідну домівку. Встановлено, що особам, які проживали в зоні АТО, притаманний інтенсивний та екстенсивний рівень нервово-психічної напруги; високий рівень емоційної напруженості; підвищений рівень фізіологічної збудливості; тенденція до уникнення ситуацій, що нагадують про події у зоні воєнних дій; високий рівень почуття провини; суїцидальні тенденції; підвищений рівень фізичної агресії, роздратування, негативізму, почуття образи. Отримані дані дозволили запропонувати рекомендації щодо оптимізації психоемоційної сфери переселенців із зони АТО: використання екстремальної моделі надання психологічної допомоги особистості відразу після переселення із зони АТО; діагностика та подолання посттравматичного стресового розладу; здійснення психологічного супроводу; використання гуманістично- орієнтованого підходу; підбір найбільш оптимальних технологій роботи з урахуванням віку особистості та глибини психоемоційних змін (арт-терапія, когнітивно-біхевіоральна терапія, тілесно орієнтована терапія).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Hoshovska, Daria, та Yaroslav Hoshovskyi. "ПРЕВЕНТИВНО-КОРЕКЦІЙНА ДОПОМОГА ДЕПРИВОВАНИМ ДІТЯМ ІЗ СИМПТОМАМИ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 24–35. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-24-35.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито психологічні особливості надання превентивної та корекційної допомоги депривованим дітям, які мають симптоми психоемоційного вигорання. Зазначено, що внаслідок негативного впливу різномодальних обмежень соціо- і психогенези діти, позбавлені батьківської опіки, переживають численні амортизаційні психічні стани. Депривованим дітям притаманні загальноособистісна афективна розбалансованість, висока емоційна напруга і тривожність, підвищений рівень невротизації і самотності, а також почуття безпорадності й недовіри до навколишніх людей. Депривація призводять до значно частішого і сильнішого психоемоційного вигорання дітей порівняно з віковою популяцією однолітків. Надання психореабілітаційної допомоги депривованим дітям повинно відбуватись як розробка продуктивних і розвивальних програм особистісного самозбереження, спрямованого на «антивигоральні» вектори психологічного опору дискомфортним чинникам і обставинам ускладненого розвитку. Проблема профілактики і психокорекції психоемоційного вигорання потребує здійснення системних превентивних заходів, які мають здійснюватися фахівцями служби психолого-педагогічного супроводу інтернатного закладу насамперед як психогігієнічний і психопрофілактичний вплив на депривованих вихованців. Наголошено, що важливим завданням є активізація в депривованих дітей із симптомами психоемоційного вигорання тих найважливіших рис і параметрів їхньої особистісної психоструктури, які можуть істотно знизити ризик виснаження і розчарування. Необхідно культивувати партнерські комунікативні спроможності, товариськість, емоційну і поведінкову гнучкість, креативність, оперативно-творче мислення, адже це сприяє набуттю умінь та розвиткові навичок швидше орієнтуватися в мінливих умовах спілкування, щоб успішно нейтралізувати ймовірні конфлікти і психотравми. Констатовано необхідність надання депривованим дітям ревіталізаційної допомоги, зокрема завдяки задіянню медіально-рефлексійного тренінгу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Волченко, Євген, та Юрій Завацький. "Організаційно-управлінські умови розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі у професійній взаємодії". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(54) (2021): 130–38. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-54-1-130-138.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито організаційно-управлінські умови розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі у професійній взаємодії.Серед особливо значущих організаційно-управлінських умов, що сприяють розвитку конфліктологічної компетентності фахівців медичної галузі у професійній взаємодії, виокремлено вивірену кадрову політику, високий авторитет керівника, наявність високої організаційної культури, як системи свідомих і несвідомих уявлень, цінностей, правил, заборон, традицій, що розділяються всіма членами колективу, престиж діяльності та організації, сприятливий соціально-психологічний клімат. Показано, що предметна неузгодженість у взаємодіях – перша за рангом обставина, що приводить до непродуктивного розгортання конфлікту, в тому числі і в тих випадках, коли він спеціально ініційований. Зіткнення дій, за якими стоїть істотно різна інтерпретація матеріалу, породжує конфлікти, що вимагають спеціальних перетворень у формальних характеристиках і у матеріалі для приведення їх у вирішувальний вигляд. Якщо цього не відбувається, то в результаті подібного конфліктування, зазвичай, спостерігається або ескалація конфліктної напруги з деструктивними наслідками для сторін, або псевдорішення за рахунок удаваного успіху, але неодмінно з подальшим відновленням зіткнень, причому з досить неясними підставами. Такі взаємодії називають «конфліктними монстрами». Ключові слова: фахівці медичної галузі, конфлікт, конфліктологічна компетентність, умови розвитку конфліктологічної компетентності, професійна взаємодія.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Dmytrenko, V. I. "Джерела дослідження повсякденної культури українських остарбайтерів". Literature and Culture of Polissya 99, № 13i (29 травня 2020): 227–37. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-227-237.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена характеристиці джерел дослідження повсякденної культури окремої спільноти громадян України, котрі в роки Другої світовоївійни перебували на примусовій праці в нацистській Німеччині й належали до категорії остарбайтерів. Вказано на місцезнаходження джерел. Проаналізовано актові джерела – офіційні акти німецьких органів влади та офіційні акти радянських органів влади. Розкрито значення періодичної преси для висвітлення повсякдення остарбайтерів. Значну увагу приділено оглядові джерел особового походження: спогадам (мемуарам), інтерв’ю (усним свідченням), автобіографіям, щоденникам та приватному листуванню остарбайтерів. Охарактеризовано біографічні інтерв’ю учасників подій, що містять найбільш комплексну інформацію про перебування у Третьому Рейху українських громадян. Вони дають можливість розглянути глобальні проблеми на мікрорівні. Зроблено висновок, що саме остання група джерел містить найбільш комплексну інформацію про умови перебування у Третьому Рейху українських громадян та є найціннішою для дослідження їхньої повсякденної культури. Саме вони дають можливість розглянути глобальні проблеми на мікрорівні. Це, передовсім, дозволяє розширити наше уявлення про події, заглибитися до рівня їхнього сприймання окремими очевидцями і цілими поколіннями. Інформація, вміщена у джерелах особового походження, не лише доповнює офіційні концепції історичного минулого, а часто навіть стає альтернативою традиційному баченню примусової праці. Схарактеризовано фольклор українських остарбайтерів як особливий вид джерел, що дає можливість дослідити внутрішній світ остарбайтерів, їхній повсякденний побут, менталітет, емоційну напругу, настрої, творчу фантазію. Він показує способи адаптації українських примусових робітників до екстремальних умов, їхній духовний світ і психологічне самоствердження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Шумна, Л. П., Б. І. Сташків, Т. Ю. Коренькова та Д. Ю. Чабанюк. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 163–69. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.673.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розкриттю й обґрунтуванню поняття та ознак соціальної безпеки у сфері соціального забезпечення. У статті проаналізовано соціальну безпеку у сфері соціального забезпечення як один із підвидів соціальної безпеки, яка характеризується всіма основними ознаками останньої. Специфіка проявляється у сфері забезпечення вказаної безпеки. Автори дійшли висновку, що індикатором підтримки добробуту на достатньому рівні, який пом'якшує зубожіння населення, виступають державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти, що дають змогу забезпечити людині дохід, достатній для задоволення її потреб. Аналізуючи нормативні акти, в яких закріплено поняття «гарантований мінімальний дохід» автори співвідносять його з основними (природними) правами людини, такими як право на достатній життєвий рівень і право на людську гідність. А аналіз раніше чинної ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України» дає нам визначений перелік основних загроз соціальної безпеки у сфері соціального забезпечення, а саме: збільшення кількості осіб із доходом, який нижчий від реального прожиткового мінімуму; зростання кількості населення, яке психологічно відносить себе до бідних; маніпуляції з показниками рівня, що спричиняють соціальну напругу (масові і тривалі мітинги, страйки, пікетування, голодування, петиції, захоплення будівель тощо); збільшення кількості осіб, які за досягнення пенсійного віку не набули права на пенсію; неможливість розвивати та утримувати наявну інфраструктуру надання соціальних послуг; значне зменшення вартості призначених соціальних виплат через інфляцію та девальвацію національної валюти та відмови від своєчасного осучаснення пенсійних виплат; затримки із соціальними виплатами; збільшення кількості осіб, які отримають субсидії, або їх скорочення без достатнього обґрунтування тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Довбня, Людмила, та Тамара Товкайло. "НЕОЛОГІЗМИ ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ІНТЕРНЕТНИХ ЗАСОБАХ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ". Society Document Communication, № 14 (5 травня 2022): 209–32. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2022-14-209-232.

Повний текст джерела

Анотація:

Значення мови як ретранслятора інформації, кваліфікатора досвіду, основного засобу спілкування, матеріального виразника ментальності стає чимраз очевиднішим. Мова відтворює об’єктивну пізнану дійсність і є одним з індивідуальних маркерів нації, вона забезпечує комунікацію у всіх сферах суспільного життя. Нові медійні контексти спонукають до розвитку незвичних неосемем, але це явище можливе за умови, якщо проєкція похідного значення закладена в семантиці вихідного лексико-семантичного варіанта. Неологізм становить собою номінативну одиницю, що утворилася за продуктивною і регулярною словотвірною моделлю в певний період розвитку суспільства і може перейти в розряд загальновживаної лексики за умови її мовленнєвої актуальності й частотності використання, перш за все – у засобах масової комунікації. Перша чверть ХХІ ст. поставила людство загалом і український соціум зокрема перед новими викликами. Цей період для всієї планети означився появою нового вірусу SARS-CoV-2, що спричинив розвиток хвороби covid-19. Висвітленню індивідуальних і соціальних, фізичних і психологічних проблем, пов’язаних із захворюванням, що викликається зазначеним вірусом, приділяють значну увагу журналістські видання. Вони закріплюють у суспільному мовленнєвому вжитку інновації, що виникли у процесі міжособистісної комунікації та огранилися в журналістському опрацюванні. У статті демонструється контекстна реалізація зазначених лексем, які є домінантами інтернет-ужитку. Саме вони характеризують не лише психологічний стан людей, прояви їхньої тривожності, страху, емоційну напругу тощо, а й кризу в економіці, що не могла не позначитися на фінансово-матеріальному становищі багатьох родин. Неологізми, тематично пов’язані з номінаціями на позначення нового вірусу та його впливу на людину й суспільство, слід класифікувати з огляду на їх лексико-граматичну приналежність, морфемну будову, стилістичне забарвлення тощо. Потребує унормування і їх правопис. Презентуючи новини з усіх сфер життя, засоби масової комунікації використовують живомовний лексичний матеріал, трансформують його і вводять у суспільне мовлення. Інноваційна лексика є мовним маркером сучасного суспільства. Потрапляючи в засоби масової комунікації, вона набирає нових проявів на мовленнєвому рівні і потребує подальшого лінгвістичного опрацювання і фахової інтерпретації. Особливо актуальним це є для тієї частини лексики, яка із плином часу перейде з мовленнєвого обігу до мовної системи. Потребують упорядкування та унормування лексико-семантичні, словотвірні, графічні й орфографічні аспекти, пов’язані з уживанням неолексем у засобах масової комунікації. Описані лексичні маркери сучасності не вичерпують усього обсягу наявних новотворів, а дають лише загальне уявлення про динаміку змін у словниковому складі сучасної української мови, тому перспективи подальших розвідок полягають не лише в розширенні об’єкта аналізу, а й у визначенні та описі специфіки семантичних процесів, що спричиняють розвиток нових значень, та у виявленні й інтерпретаціях словотвірних процесів і моделей, що є регулярними і продуктивними під час творення неолексем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

БЕДАН, Вікторія. "ПСИХОПРОФІЛАКТИКА ГАДЖЕТ-АДИКЦІЇ У ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩІ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 4 (53) (11 травня 2022): 5–11. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.1.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті надано результати емпіричного дослідження актуальної на теперішній час проблемі, що пов’язана з інтернет-залежністю сучасної молоді, зокрема дослідженню смарт-залежності (гаджет-залежності) осіб підліткового віку. Проведено теоретичний аналіз сучасних досліджень вітчизняних та зарубіжних науковців присвячених проблематиці Інтернет-залежності сучасної молоді. Проаналізовано наслідки надмірного використання смартфонів, гаджетів та перебування в мережі для психічного та фізичного здоров’я дітей. Визначено, що надмірне використання електронних гаджетів сприяє порушенню опорно-рухового апарату, що характеризується пошкодженням м’язів, сухожиль, нервів шиї, плеча, передпліччя, кисті, больовим відчуттям у долоні, слабкістю онімінням та порушенням моторного контролю та погіршення зору. Метою статті є презентація результатів дослідження смарт-залежності і підлітковому віці. Встановлено, що підлітки з високим рівнем смарт-залежності мають проблеми з концентрацією уваги, погіршення зору, неприємні відчуття в області шиї, передпліччя. Спостерігається тенденція до компульсивної поведінки, домінують тривога, дратівливість, конфліктність, зв’язок з друзями здійснюється за допомогою соц. мереж. Перебування в мережі використовують як засіб зняття стресу, напруги, можуть застосовувати тролінг, кібербулінг та інші форми емоційного вираження. Висновки. Проведене дослідження показало, що тривале використання електронних гаджетів негативно впливає на організм дитини, тому постає потреба психологічної профілактики та психологічного просвітництва здорових способів використання гаджетів, пропагувати активний спосіб життя, формування та налагодження комунікації у реальному житті. Запропоновано рекомендації щодо подолання та профілактики негативних наслідків гаджет-залежності молодих осіб.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Gavrilina, Alla Mykolaivna. "ТРАГЕДІЙНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ЖІНОЧОГО ОБРАЗУ В ОПЕРІ С. В. РАХМАНІНОВА «АЛЕКО»". Музичне мистецтво і культура 1, № 31 (17 листопада 2020): 161–71. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-13.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – виявити жанрові функції маленької трагедії в опері С.В. Рахманінова «Алеко». Методологія статті – поєднує жанрово- стильовий та композиційно-стилістичний музикознавчі підходи. На- укова новизна полягає в тому, що новаторська жанрова природа опе- ри С.В. Рахманінова висвітлюється у зв’язку з поетикою «маленьких трагедій» О. Пушкіна, що послужили основою розвитку камерного на- прямку в оперній творчості російських композиторів. Опера є яскра- вим прикладом трагедійної інтерпретації оперної форми у творчості С.В. Рахманінова, також це підтверджують його інші дві камерні опери: «Скупий лицар» та «Франческа да Ріміні». Висновки. «Алеко» слід віднести до сфери камерно-психологічної опери саме тому, що вона наповнена емоційною експресією, пасіонарними сценами кохання. Рах- манінов досить вдало розкриває ідею, що кохання та смерть єдині, що саме кохання веде людину до загибелі. Та якщо душа губить свої індиві- дуальні якості, то кохання – це почуття, яке лишається вселюдським. У всіх своїх «маленьких трагедіях» Рахманінов та Пушкін беруть до уваги зіткнення протилежних людських натур. Симфонічний розвиток проходить широким потоком скрізь усі опери Рахманінова. Він стає основою музично-драматичних сцен. Трагічна тема стає найбільш за- гальною естетичною основою і магістральною тенденцією художнього осмислення. Композитор прагне об'єднати два шляхи втілення тра- гічного протиріччя: конфліктно-драматичний, до межі загострюючи увагу до образу смерті, і гармонізуюче-ліричний, що дозволяє знімати напругу протистояння полюсів трагедії в піднесеному позитивному пе- реживанні, зосереджувати увагу на образі любові в широкому значенні цього явища.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

O.I., Vlasova, and Shevchuk V.V. "Integral personal and interpersonal characteristics of parents of children with complex developmental disorders." Insight: the psychological dimensions of society, no. 6 (December 10, 2021): 110–24. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2021-6-8.

Повний текст джерела

Анотація:

Thepurposeof the research is to study integral personal and interpersonal characteristics of parents bringing up children with complex developmental disorders. The article is based on the following psychodiagnostics methods: Parental Attitude Questionnaire (A. Varga & V. Stolin); Family Relationship Analysis (E. Eidemiller, V. Yustytskis); PARI (Parental Attitude Research Instrument) (E. Schaefer & Bell); Freiburg Personality Inventory (FPI) for studying personal characteristics; N. Kurhanska & T.A. Nemchyn method to assess mental activation, interest, emotional tonus, tension, and comfort; “The semantic differential” (Ch.Osgood) for quantitative and qualitative value indexing; V. Kahan & I. Zhuravlova Inventory for Parental Attitudes to the Child’s Disease; “Sentence Completion Test.” (J. Sacks & L. Sidney). Factorization based on principal component analysis (PCA) followed by Varimax rotation of psychological scales has made it possible to gain a model of personal and interpersonal characteristics of parents bringing up children with complex developmental disorders. Researchresults. It has been specified personal characteristics in the form of dominant-aggressive, psychasthenic, extraversive, sthenic-introversive personal dispositions, which together form a marital subsystem. The research has outlined indulgent, authoritarian, constructive, phobic-indulgent, liberal-anxious educational systems that comprise a child-parent subsystem in the factor model of personal and interpersonal characteristics of par-ents. Conclusions. It is stated that substantial nature and particularities of integral personal and inter-personal factors, which have been noticed in parents bringing up children with complex developmental disorders, are personal predicators of the effectiveness of their psychological follow-up. Keywords:psychological follow-up, personal disposition, educational subsystem, interpersonal relations. Метоюстатті є дослідження інтегральних особистісних та міжособистісних характеристик батьків, які виховують дітей з комплексними порушеннями розвитку. Використано такі психодіагностичні методики: опитувальники для вимірювання параметрів батьківського ставлення (А.Варга, В.Ст олін); для аналізування сімейних взаємин (Е.Ейдеміллер, В.Юстицкіс); тест-опитувальник РАRІ (Е.Шефер, Р.Белл) для вивчення батьківських настановлень; Фрайбурзький багатофактор-ний особистісний опитувальник (FPI) для дослі-дженняособистісних характеристик; методику урганської, Т.А.Немчин для оцінки психічноїактивації, інтересу, емоційного тонусу, напруги та комфортності; “Семантичний диференціал” (Ч.Осгу д) для кількісного та якісного індексування значень; опитувальник В.Кагана та І.Журавльової для діагностики ставлення батьків до хвороби дитини; методика “Незакінчені речення” (Дж. Сакс, Л.Сідней). Факторизація методом головних компонент з наступним варімакс-обертанням матриці психологічних шкал дала змогу отримати модель особистісних та міжособистісних характеристик батьків дітей з комплексними порушеннями розвитку. Результатидослідження.З’ясовано особистісні характеристики у вигляді домінантно-агресивної, психастенічної, екстравертованої, стенічно-інтровертованої особистісних диспозицій, що разом утворюють шлюбну підсистему. Встановлено потуральну, авторитарну, конструктивну, фобічно-поблажливу, ліберально-тривожну виховні системи, які утворюють дитячо-батьківську підсистему у факторній моделі особистісних і міжособистісних характеристик батьків. Висновки. Констатовано, що змістовний характер і особливості інтегральних особистісних і міжособистісних чинників, які були з’ясовані у досліджуваних батьків дітей з комплексними порушеннями розвитку, є особистісними предикторами ефективності їх психологічного супроводу. Ключовіслова: психологічний супровід, особистісна диспозиція, виховна підсистема, міжособистісні взаємини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Грицук, Юрій Валерійович, та Оксана Вікторівна Грицук. "Психологічні аспекти проведення мультимедійної лекції при викладанні IT-дисциплін". Theory and methods of e-learning 4 (17 лютого 2014): 59–64. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v4i1.370.

Повний текст джерела

Анотація:

На сучасному етапі розвитку вищої освіти в Україні використання мультимедійних технологій у навчальному процесі здобуває особливу актуальність. Інформатизація та комп’ютеризація освіти дозволяє по-новому поглянути на організацію навчально-виховного процесу, необхідність вироблення єдиного стандарту до проведення занять та оволодіння методикою застосування інформаційних, телекомунікаційних, комп’ютерних та мультимедійних продуктів професорсько-викладацьким складом вищого навчального закладу. Особливо це стосується застосування мультимедіа під час проведення лекцій.Мета статті полягає у дослідженні психологічних особливостей побудови мультимедійної лекції при викладанні ІТ-дисциплін в технічному ВНЗ.Концептуальну основу моделі формування нового знання [1] складають розуміння, засвоєння й використання на практиці нової інформації. Пізнання навчального матеріалу починається зі створення яркого, емоційно забарвленого образу об’єкта, що пізнається. На цьому етапі у студентів формуються уявлення, відбувається розуміння інформації, узагальнюються вже отримані знання. На етапі засвоєння матеріалу відбувається його запам’ятовування завдяки багаторазовим повторенням інформації у різних контекстах. На етапі застосування отриманих нових знань відбувається їхнє використання у практичній діяльності, наприклад, при вирішенні творчих завдань (рис. 1).Мультимедійна лекція є однією з найефективніших форм проведення занять у вищому навчальному закладі. Вона є гіпертекстом, оскільки інформація структурується й узагальнюється лінійно, а знання інтегруються. Гіпертекстовість допомагає глибокому проникненню у зміст матеріалів, що пропонуються студентам, сприяє встановленню балансу в розумінні інформації.Означене подання лекційного матеріалу припускає демонстрацію навчального матеріалу на великому екрані у супроводі лектора. У такому випадку лекція містить: найменування розділів досліджуваної теми і основні тези; рухомий і нерухомий ілюстративний матеріал (у тому числі – екранні копії, схеми, динамічні комп’ютерні моделі тощо); звукові компоненти відеофрагментів та інші джерела звуку.Рис. 1. Етапи засвоєння нових знань Навчальні аудиторії мають бути обладнані сучасними програмними продуктами та апаратними засобами для організації освітнього процесу: проекторами, моторизованими екранами, камерами, ноутбуками, комп’ютерами, автоматизованими навчальними системами, системою відео нагляду та акустичним обладнанням (рис. 2). Цей комплекс здатний вирішувати завдання проведення мультимедійних лекцій, онлайн-занять, семінарів, поточного тестування.Слайдова презентація вчить студентів структурувати й інтерпретувати інформацію, активізує їхні творчі здібності, дає можливість створювати мисленнєві завдання, формувати умови для альтернативних рішень та здійснювати інтерактивні зв’язки.Мультимедійна лекція побудована на дидактичному принципі наочності, завдяки якому уявлення й поняття формуються у студентів на основі чуттєвого сприймання предметів та явищ. Він передбачає опору не тільки на зір, але й на інші органи почуття [2]. Наочність не тільки сприяє більш успішному сприйняттю та запам’ятовуванню навчального матеріалу, але й дозволяє проникнути глибоко у сутність предметів та явищ, що пізнаються. Це відбувається завдяки роботі обох півкуль головного мозку. Ліва півкуля працює при засвоєнні логічно побудованої інформації, а також засвоєнні точних наук у цілому. Права півкуля, що відповідає за образно-емоційне сприйняття інформації, починає активно працювати саме при її візуалізації.Рис. 2. Схема мультимедійної аудиторії В психологічній літературі описано багато способів поєднання слова й наочності. За Л. В. Занковим, за допомогою слова викладач керує діяльністю студентів з об’єктами та явищами, а знання про них студенти отримають у процесі безпосереднього спостереження за цими явищами [3]. Завданням викладача є надання чітких формулювань навчальних завдань для студентів, а також підбір необхідних матеріалів, наочних засобів. Завдяки візуалізації навчальний матеріал засвоюється міцно й надовго.За допомогою мультимедійної лекції забезпечується зв’язок між науковою теорією й матеріальною дійсністю, коли уявлення студентів про предмети та явища дійсності узагальнюються, перебудовуються у поняття та абстрактні узагальнення. Студенти формулюють закони й правила, завдяки яким працюють ці явища.Технологія презентації мультимедійної лекції активізує творчі здібності студентів, розвиває конвергентне й дивергентне мислення, тому що під час лекції вони вводяться в активну пізнавальну діяльність.Мультимедійні ілюстративні матеріали, окрім підтримки вміння вчитись, дозволяють розглядати явища у складній багаторівневій сукупності. Завдяки цим ілюстраціям у мозку студента формуються численні двосторонні зв’язки, що охоплюють[4]:– стовбур мозку (координує всі процеси в мозку й тілі та відповідає, в тому числі, за швидкість сприйняття та обробку інформації);– первинні сенсорні поля кори (слухові, зорові, кінестетичні відчуття та рухи), що виконують обробку інформації, яка поступає із зовнішнього середовища ще до втручання свідомості;– асоціативні поля кори (обробляється та інтегрується інформація складного порядку, щоб надати сенс сприйнятому матеріалу).Ступінь засвоєння матеріалу залежить від багатьох факторів, але найбільш ефективним є використання у комплексі аудіовізуальних засобів, за допомогою який людський мозок краще засвоює інформацію.Аудіовізуальна, тобто мультимедійна, презентація полегшує розуміння матеріалу, що представляється, а також орієнтацію студентів у складній сукупності зв’язків між окремими його компонентами. Аудіовізуальність у мультимедійній лекції може бути представленою у різних формах: у голосовому супроводі викладача, у колористичній семіотиці (зелений – заспокоює, блакитний – викликає творчість, фантазію, червоний – концентрує увагу, створює необхідне для узагальнення напругу), у музиці, яка налаштовує на певний ритм роботи. В результаті навчальна інформація проходить природній шлях через візуальне, чуттєве, дігітальне сприйняття до її згортання в узагальнення, резюме. Таким чином, забезпечується інтерактивний спосіб засвоєння лекційного матеріалу, формується дискурсивне мислення, дискурсивна особистість студента, забезпечується зв’язне міркування, коли кожна наступна думка зумовлена попередньою у русі презентацій, демонструються дедуктивні й індуктивні умовисновки.До мультимедійної лекції висуваються декілька вимог, що має враховувати викладач. Серед них:– лекція має забезпечити систематизацію наявних знань студентів, а також засвоєння нової інформації;– лекція має ставити проблемні питання перед студентами й допомагати їх вирішувати;– демонструвати різні способи візуалізації.Викладач, готуючи мультимедійну лекцію, має враховувати рівень підготовленості студентів, професійну спрямованість, особливості конкретної теми [2].При розробці мультимедійної лекції викладач має продумати порядок, логіку слайдів, їхню послідовність, пріоритетність матеріалу. Вона може бути повністю автоматизованою та супроводжуватись заздалегідь записаним текстом з боку лектора. Така форма лекції не дає можливості втручатись лекторові у її хід, тому зв’язок між студентами й викладачем буде порушено.Лектор зберігає час, необхідний для записів на дошці, диктовку нових термінів, роботи з додатковою апаратурою, як при стандартній лекції.Використовуючи одночасно зорові й слухові аналізатори студентів під час лекційного заняття, викладач суттєво впливає на процес засвоєння знань студентами, на їхні відчуття, сприйняття. Сигнали, що поступають у головний мозок через органи почуття, включаються у судження та умовисновки. Це, у свою чергу, сприяє успішному протіканню процесу пізнання, осмислення й закріплення інформації.До мультимедійної лекції висуваються особливі технічні вимоги. Так, тривалість показу одного слайда не повинна перевищувати 2-3 хвилин, а відеоролика – 5-6 хвилин. Необхідно враховувати можливості емоційного впливу на студентів. Багато кольорів будуть заважати сприйманню інформації. Рисунки, схеми, фотографії повинні мати максимальний розмір та рівномірно заповнювати екран. Звуковий супровід лекції не повинен відволікати студентів від навчального завдання. Шрифт повинен бути таким, щоб із самої крайньої точки аудиторії було видно текст. Як правило, більшість лекторів обирають кегль не менш ніж 20. Треба використовувати однаковий шрифт при поданні текстового матеріалу.Під час мультимедійної лекції необхідно залучати у навчальний процес студентів. Лектор для розвитку пізнавального інтересу студентів може використовувати спеціальні методичні прийоми: відключити звук та попросити студентів пояснити інформацію; попросити студентів знайти відповідь на певне питання, встановити логічні зв’язки між предметами та явищами навколишньої дійсності.Розвиток мисленнєвої діяльності має характер полісуб’єктності, тобто залучення студентів у процес отримання знань [5]. Згідно з цим принципом навчання інформація на слайді має подаватись поступово, з обов’язковою попередньою участю у обговоренні з боку студентів.Згідно з І. В. Вачковим, формування понять, а також нових знань відбувається за наступними етапами: сприйняття об’єкту, його осмислення, запам’ятовування властивостей та відносин, активне відтворення, перетворення. Це активна діяльність студентів, що керується викладачем. При цьому можна спостерігати декілька рівнів засвоєння навчальної інформації, навчального пізнання [1; 5]. Окремо можна виділити репродуктивний і продуктивний види навчальної діяльності студентів та розглянути їхню структуру, беручи до уваги самостійність виконання навчальних завдань. Якщо на репродуктивному рівні засвоєння нових знань студенти повторюють інформацію за викладачем, відтворюють її за взірцем, то на продуктивному рівні вони самостійно шукають нову інформацію, роблять умовисновки, знаходять нестандартні рішення завдань.Ґрунтуючись на викладеному, можна сказати, що при підготовці та проведенні мультимедійної лекції з ІТ-дисциплін необхідно оптимальним способом поєднати аудіовізуальне представлення матеріалу з психологічними особливостями сприйняття нових даних студентами різних психотипів з метою подальшого застосування отриманих в результаті навчання знань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

БХІНДЕР, Наталія. "ЛЕКСИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ВІЙСЬКОВОГО ДИСКУРСУ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (22 вересня 2021): 52–60. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.5.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано визначення сучасного англомовного військового дискурсу та описано його головні лексичні особливості. На основі аналізу наукової літератури військовий дискурс визначено як усний чи письмовий комунікативний акт, використовуваний для реалізації формального чи неформального спілкування у військовому контексті. Такий дискурс описує військові дії, звання, зброю, тактику ведення війни, організацію військових формувань тощо. Текстам військової тематики властиві певні лексичні особливості. До них належать: військові терміни, абревіатури, неологізми, військові афоризми, прислів’я та цитати, фразеологічні одиниці, сленг, а також значна кількість метафоричних елементів, використаних для впливу на емоції аудиторії. Автор пояснює всі ці характеристики, дає їм визначення, а також показує особливості їх уживання в текстах військової тематики. Таким чином, військовий термін – це стала лексична одиниця, яка описує відповідне поняття в межах концептуальної та функціональної систем військової сфери. У статті вичленено головні підходи до формування військових термінів, а також пояснено причини появи нових термінів у військовому дискурсі. Особливу увагу приділено таким лексичним засобам, як сленг, військові афоризми, прислів’я, цитати, фразеологічні одиниці чи ідіоми. Автор пояснює, що вони формують спеціальний лексичний пласт та виконують додаткові функції, окрім передачі інформації, а саме: зняття психологічної напруги, вплив на почуття та емоції аудиторії через створення суб’єктивних повідомлень, а також підвищення патріотизму в країні завдяки аналізу перебігу конфлікту чи війни з використанням «ми-установки». Також автор розкриває екстралінгвістичні компоненти текстів військової тематики, оскільки вони використовуються для того, щоб привернути увагу читача до окремих елементів повідомлення та змінити його думку щодо певних питань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Голушко, Сергій, Сергій Позігун, Назар Маліновський та Олександр Прищепа. "ОБҐРУНТУВАННЯ РОБОТИ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ МІНУВАННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 84, № 1 (12 вересня 2021): 139–52. http://dx.doi.org/10.32453/3.v84i1.808.

Повний текст джерела

Анотація:

Особливістю сучасних бойових дій, завдяки високій мобільності військ, є стрімкі висування із глибини, можливість створювання в короткий час переваги на необхідних напрямках, підтримання постійної напруги під час ведення різних бойових дій та зберігання ініціативи, здійснення необхідних та своєчасних маневрів силами та засобами, проведення глибоких ударів і рейдових дій, організація осередків бойових дій у глибині бойових порядків противника, швидкій перехід до надійної оборони із забезпеченням її високої стійкості та активності. Для обмеження здійснення маневру військ противника, порушення запланованої діяльності його об’єктів, нанесення йому втрат мінно-вибуховими загородженнями й створення сприятливих для його ефективного ураження іншими вогневими засобами застосовується дистанційне мінування. Дистанційне мінування, здійснюючи моральний та психологічний вплив на противника, сприяє сковуванню його дій, нанесенню втрат у живій силі та військовій техніці, а при кількаразовому застосуванні по одному й тому же об’єкту чи підрозділах противника може призвести до його виснаження і відмови від задуму дій. Висока ефективність дистанційного мінування досягається всебічною розвідкою противника і місцевості, вибором найбільш доцільного типу мін, часу і місця встановлення мінних полів, управлінням режимами мінуванням, швидким доведенням завдань до виконавців та організацією тісної взаємодії з підрозділами, в інтересах яких застосовується дистанційне мінування. Дистанційне встановлення мінних полів здійснюється з використанням різноманітних прийомів та способів мінування, які залежать від тактики дій частин та підрозділів авіації ракетних військ і артилерії та підрозділів інженерних військ при виконанні ними бойових завдань. У статті описано роботу системи управління мінування, яка буде використовуватися на мінних загороджувачах вітчизняних зразків, та спосіб покращення управління мінування. Результатами цієї роботи буде використання комп’ютерних систем в управлінні та контролі дистанційного мінування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

УШАКОВА, Наталія, та Ольга АРТЬОМОВА. "АУДІЮВАННЯ ЯК ОДИН ІЗ СПОСОБІВ НАВЧАННЯ НЕРІДНОЇ МОВИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 395–404. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-395-404.

Повний текст джерела

Анотація:

АНОТАЦІЯ У статті на основі аналізу наукової літератури визначено діяльнісні та психологічні компоненти процесу аудіювання, які обумовлюють успішність навчання нерідної мови іноземних студентів. Актуальність наукових пошуків підвищення результативності навчання іноземців обумовлюється чисельними труднощами лінгвістичного та екстралінгвістичного характеру, з якими стикається студент-початківець під час включення в нове освітнє середовище. Формування комунікативної компетенції аудіювання до рівня адекватного сприйняття та розуміння навчальної лекції є однією з нагальних потреб та умов успішності професійної підготовки іноземців. У статті розглядаються особливості функціонування процесів, за допомогою яких забезпечується успішність усного сприйняття інформації, та труднощі, що викликаються недостатнім рівнем сформованості цих механізмів для сприйняття повідомлення нерідною мовою. Авторами обґрунтовується виникнення найбільшої у порівнянні з іншими видами мовленнєвої діяльності психічної напруги та активної розумової діяльності студента під час аудіювання. На думку авторів, виокремлення складових процесу сприйняття усного повідомлення визначає вибір ефективної системи завдань та вправ для усунення невідповідності розвитку механізмів аудіювання та формування необхідних навичок та вмінь, враховуючи індивідуальні особливості та потреби студентів-іноземців. Автори також приходять до висновку, що побудова мовної підготовки повинна враховувати минулий особистий досвід мовних мігрантів та особистісні вподобання, які вони застосовують для набуття комунікативних компетенцій зокрема в аудіюванні. Зазначено, що завданням викладача є організація та управління навчальною діяльністю студента, орієнтація його діяльності на досягнення бажаного результату під час вирішення студентом спеціально організованих навчальних завдань різного ступеню складності, метою яких є засвоєння студентом предметних знань, практичних умінь, навичок, розвиток його особистості в цій діяльності та спілкуванні з іншими людьми. У статті наголошується, що послідовне формування аудитивних навичок та вмінь у відповідності до основ особистісно-діяльнісного підходу побудови процесу мовної підготовки є одним з ефективних способів досягнення необхідного рівня комунікативної компетенції в області аудіювання. Ключові слова: іноземні студенти, мовна підготовка, мовленнєва діяльність, аудіювання, аудитивні вміння, особистісно-діяльнісний підхід.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Євтифієва, І. І., А. С. Євтифієв, С. О. Слєпушкін та Є. М. Новомлинський. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДИКИ ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ТЕНІСИСТІВ 10–12 РОКІВ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ АНІМАЦІЙНИХ ІЛЮСТРАЦІЙ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 112–19. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-15.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: обґрунтування ефективності використання методики тактичної підготовки із застосуванням анімаційних ілюстрацій у тренувальному процесі тенісистів 10–12 років. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 16 тенісистів віком 10–12 років, із них 8 тенісистів було обрано до складу експериментальної групи та 8 тенісистів увійшли до складу контрольної групи. У контрольній групі заняття проводилися за традиційною методикою, а в експериментальній групі додатково були введені вправи з використанням анімаційних ілюстрацій та допоміжні спеціалізовані тренажери з техніко-тактичної підготовки гравців. Педагогічні спостереження проводилися в процесі тренувань. Було проведено психофізіологічне тестування за допомогою комп’ютерних програм «Психодіагностика», «Діагност», програми С.С. Єрмакова «Реакція вибору», а також тестування техніко-тактичної підготовленості за всесвітньою системою «Міжнародного тенісного номеру» (MTN). У статистичному аналізі порівняно середні значення, значення критерію Стьюдента. Результати. Наведено принцип наочності навчання та використано інтерактивний метод вирішення тактичних завдань. Доведено, що метод навчання тенісистів, який застосовується, збільшив практично всі показники тестування спеціальної фізичної та техніко-тактичної підготовленості, якості виконання ударів у розіграшах. Розроблений метод позитивно впливає на точність ударів і результативність завершення розіграшів у матчах. Висновки. Тактичні комбінації у тенісі дуже варіативні. Тактика тенісиста залежить від стилю гри. Проте спортсменам віком 10–12 років складно виробити свій стиль гри через психологічну напругу на змаганнях. Таким чином, найефективнішим є використання у матчах заздалегідь вивчених та доведених до автоматизму тактичних комбінацій і дій. У нашій роботі розкрито ефективність застосування методики тактичної підготовки тенісистів із використанням анімаційних ілюстрацій. Ця методика дала змогу покращити якість і точність влучення ударів у визначену зону, а також сприяла більш швидкому ухваленню рішення в ігрових ситуаціях на корті. Розроблена методика адекватна розв’язанню завдань тренувального процесу з тактичної підготовки тенісистів 10–12 років і може бути рекомендована у широкій практиці тренувань тенісистів вікової категорії до 10 років.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Гринченко, І. Б., О. В. Різник, В. В. Лисенко, В. М. Ковєря та Т. В. Карпунець. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФІЗИЧНОЇ Й ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНИХ ГАНДБОЛІСТІВ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ РУХЛИВИХ ІГОР". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 32–42. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено дослідженню ефективності фізичної та технічної підготовленості юних гандболістів 10-11 років засобами рухливих ігор, ігрових вправ та естафет на етапі початкової підготовки. У роботі стверджується, що для підвищення фізичної і технічної підготовленості юних гандболістів необхідно правильно підібрати комплекс ігор, вправ, прийомів. З’ясовано, що такі комплекси викликають у дітей ігровий азарт, захоплюють своєю напругою й пристрастю, викликають додаткові позитивні психологічні емоції, сприяють формуванню у юних спортсменів можливості творчих, імпровізаційних дій на спортивному майданчику. Рухливі ігри доцільно підбирати з метою організації розминки, для розвитку сили, швидкісних якостей та швидкості рухів, для тренування спритності, витривалості й гнучкості. Різноманітність комбінацій, застосовуваних на тренуваннях з рухливих ігор з фізичного навантаження і координаційної складності взаємодії учасників має бути доступною. Головна відмінність застосування рухливих ігор на заняттях з юними гандболістами полягає в тому, що заняття сприймаються з величезною радістю, проходять з більшою віддачею і на високому емоційному рівні. У роботі пропонується авторська методика, яка передбачала впровадження в навчально-тренувальний процес юних гандболістів 10-11 років, групи початкової підготовки (експериментальної групи), рухливих ігор, естафет та ігрових завдань. Методика впроваджувалася протягом 9 місяців (74 заняття), 3 рази на тиждень, тривалістю 20 хв. Особливістю авторської методики було те, що ігри поділялися на дві групи: перша група – рухливі ігри для розвитку основних фізичних якостей юних І.Б. Гринченко, О.В. Різник, В.В. Лисенко, В.М. Ковєря, Т.В. Карпунець 33 гандболістів; друга група – рухливі ігри для відпрацювання технічних і тактичних навичок гри. Після проведення експерименту з’ясувався статистично значимий приріст показників рівня фізичної підготовленості, що зафіксовано тільки у випробовуваних експериментальної групи, які займалися за авторською методикою. Крім визначення показників фізичної підготовленості гандболістів за результатами тестування здійснювався аналіз технічної підготовленості обстежуваних, що виявило також достовірний приріст.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Чурікова-Кушнір, О. Д., та З. В. Софроній. "ДЕТЕРМІІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ У МАЙБУТНЬОГО ХОРОВОГО ДИРИГЕНТА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 94, № 1 (4 березня 2020): 265–76. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-94-1-265-276.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються ключові детермінанти формування вольових якостей студентів у процесі хорової діяльності і напрями, які є найбільш перспективними у навчанні. Одним з таких оптимальних напрямів навчання у закладах мистецької освіти, який передбачає забезпечення втілення творчих досягнень у навчально-виховний процес і разом з тим дозволяє розкрити можливості особистісного пошуку студентів, є формування їх індивідуальних якостей, умінь, навичок. Визначено ключові детермінанти формування вольових якостей майбутніх хорових диригентів, що впливають на якість фахового навчання. Проблема формування вольових якостей особливо значуща у диригентсько-хоровій практиці, оскільки потребує витримки у вивченні хорових творів та у виконанні їх перед глядацькою аудиторією. Результативність хорової діяльності в значній мірі визначається стабільністю концертних виступів. Хоровий спів це особливий вид колективної музично-творчої діяльності, який формує вольовий стан як виконавців так і диригента, їх вміння здійснювати перевтілення, самоконтроль і корекцію вокально-хорових дій. Будучи провідним компонентом хорової діяльності, вольові якості диригента детермінують рівень вокальної, слухової, фізичної, психологічної, емоційної підготовленості, що забезпечує хорових співаків виконувати твори на відповідному рівні, не зважаючи на те, що вони знаходяться в стресовій ситуації в процесі публічних виступів. У статті розглядаються основні вольові якості хорового диригента: цілеспрямованість (підпорядкування своїх дій поставленим цілям, визначення оптимальних шляхів і засобів досягнення мети); ініціативність (рішучість на нові творчі ідеї); самостійність (обґрунтування вольових дій та самостійне прийняття музично-художнього рішення); рішучість (швидке та впевнене обґрунтування свого творчого задуму); самовладання (вміння подолати страх, паніку у процесі концертних виступів); наполегливість (подолання труднощів у роботі з хоровим колективом, з тривалою напругою творчої енергії домагатися поставленої мети); організованість (вміння планувати свої дії і керуватися цими планами у навчальній діяльності).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

МОСКВИЧ, ЛІДІЯ. "Довіра до суду: стан та інструменти впливу". Право України, № 2018/03 (2018): 9. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-03-009.

Повний текст джерела

Анотація:

Сьогодні в Україні є очевидним існування системних проблем у відносинах державної влади і суспільства, які протягом останніх років призвели до надзвичайного зниження рівня довіри громадян до державних інституцій загалом та до суду зокрема. Утім, довіра громадян – це особливе джерело сили державної влади й одночасно показник її ефективності. Влада, яка не користується підтримкою населення, якій не довіряють люди, не є життєздатною. Збереження подібного становища при загальній психологічній кризі може викликати підвищення соціальної напруги в суспільстві. Ось чому серед найважливіших завдань, що стоять перед судовою владою в Україні, першочерговим є набуття довіри громадян, підвищення свого авторитету й соціального статусу у суспільстві. Наукове опрацювання проблеми довіри суспільства до суду як одного з критеріїв його ефективності дасть змогу окреслити напрями оптимізації діяльності судової системи, підвищити авторитет судової влади в суспільстві зокрема та громадську підтримку судової реформи загалом, налагодити їхнє взаєморозуміння і взаємодію з метою більш ефективного здійснення судової політики. Метою статті є визначення структурних елементів такого системного явища, як довіра до суду, їхній аналіз, з’ясування проблем, що негативно впливають на стан довіри до суду та внесення пропозицій щодо можливих шляхів їхнього вирішення. Фактично виникнення питання недовіри до однієї з гілок державної влади свідчить про кризу єдності державної влади. Питання довіри до суду є елементом системної довіри до державної влади, а отже, має вирішуватися системними заходами. Водночас певні передумови виникнення недовіри до судової влади закладені в нормативних актах, провокуються конкурентними діями гілок влади та окремими носіями державної влади. Виправити ситуацію може правозастосовна та правотлумачна практика, що заснована на принципі верховенства права, і розуміння легітимної мети, закладеної в праві. Оскільки судова влада є державною владою, то загальні засади формування суспільної довіри до державних інститутів повинні мати свою імплементацію і в механізмах формування довіри до суду. Водночас специфіка функцій, способи формування органів судової влади та її функціонування здійснює визначальний вплив на інструменти формування її позитивного іміджу в суспільній свідомості, надаючи їм специфічні характеристики. До змістовних елементів, які впливають на формування довіри до суду в учасників процесу, належать: а) незалежність та неупередженість суду при вирішенні конфлікту; б) об’єктивність і всебічність процесу пізнання, а також правильність його результату; в) справедливість судового рішення у матеріально-правовому сенсі; г) справедливість судового розгляду в процесуальному сенсі (як надання сторонам рівних можливостей для відстоювання в суді своїх інтересів); ґ) законність дій та рішень суду.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Киричок, Андрій Петрович. "Аналіз стратегічно-управлінських заходів реагування на кризу у галузі державного управління (на прикладі кризової комунікації під час подій, пов’язаних із боями за Іловайськ)". Технологія і техніка друкарства, № 4(70) (30 грудня 2020): 90–106. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.4(70).2020.239896.

Повний текст джерела

Анотація:

Дослідження мало на меті визначити тактичні та методологічні аспекти комунікації між владою та громадянами України на прикладі однієї з найбільш кризових ситуацій 2014 р. — Іловайської трагедії — та окреслити напрями удосконалення комунікації. У ході аналізу було досліджено процес комунікації держави із громадянами України під час кризових ситуацій, які пов’язані із боями за Іловайськ (серпень–вересень 2014 р.). Виявлено, які аспекти тактичної комунікації були правильні з боку держави, а які елементи необхідно удосконалювати. Контент-аналіз проводився у системі державних ЗМІ, офіційних сайтів державних органів влади та офіційних сторінок в соціальних мережах Facebook, Vkontakte, Instagram та Twitter офіційних осіб держави, які напряму відповідали за ліквідацію кризи. Проаналізовано хронологічні особливості реагування держави на кризу у комунікативному вимірі та встановлено загальну кількість повідомлень, що їх продукували відповідні державні інституції через державні канали комунікації. Проаналізовано тактику реагування на системні кризи з урахуванням концептуальних підходів до стратегій реагування на кризові події, що дало змогу більш поглиблено дослідити тактичні аспекти реагування на системні кризи в українських реаліях. Цей вид аналізу уможливив висновки, чи застосовувала українська влада професійні комунікативні прийоми із подолання кризи. Кількісний контент-аналіз показав, що загальна кількість повідомлень державних ЗМІ, які були пов’язані із темою кризи від 4 серпня до 14 вересня 2014 р. складає 4889 повідомлень, тоді як частка повідомлень недержавних ЗМІ суттєво більша: загалом, ця цифра складає 97653 повідомлень. Отже, присутність держави у інформаційному просторі за темою Іловайську була у 20 разів менша, ніж недержавних ЗМІ. Обираючи стратегії реагування на кризу під час Іловайської трагедії, керівництво України допустило низку помилок, що призвело до неефективної комунікації з громадськістю. Визначено, що у ситуації з Іловайськом керівництво країни припустилось декількох помилок: 1) не завжди комунікатори були чесними із громадськістю, що спричинило додаткове непорозуміння між громадськістю та керівництвом; 2) не відразу були вжиті заходи щодо піклування про постраждалих внаслідок кризи; 3) частка державного телебачення та радіо виявилась критично низькою для ефективної комунікації з громадськістю; 4) було залучено занадто велику кількість спікерів, що невиправдано збільшило кількість різних точок зору на події. Найбільш вагомою помилкою було те, що українське керівництво обрало стратегію відкидання кризи, хоча така була наявна: спочатку постійно відбувалось заперечення кризи, після чого найбільшу кількість разів було використано стратегію визнання кризи. Це критично знизило рівень довіри до вищого та військового керівництва країни. Ефективними у цьому випадку були б стратегії атаки у відповідь та мінімізації паніки. Вважаємо, що владі також потрібно було використовувати прийом інградації для того, аби знижувати рівень негативу та психологічної напруги в українському суспільстві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Dukhovskyy, O. E. "MODERN APPROACHES TO MEDICAL AND PSYCHOLOGICAL SUPPORT OF FAMILIES WITH INFANTS WITH SEVERE CRANIOCEREBRAL TRAUMA." Inter Collegas 4, no. 3 (October 16, 2017): 142–45. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.3.142-145.

Повний текст джерела

Анотація:

О. Dukhovskyy The study involved a comprehensive survey of 137 families (mother and father) of children with severe somatic disease aimed at the development and evaluation of the system of medical and psychological support of families with a somatically challenged child. The main group comprised 97 families participating in the program of medical and psychological support, and the control group included 40 families who did not receive psychological support. According to our findings, a serious disease of the child became a psychotraumatic situation for all the parents, resulting in the development of anxiety-depressive reactions and conditions. Psychodiagnostic examination showed that the parents had mild, moderate depressive and anxious episodes on the Hamilton Rating Scale; high levels of situational and personal anxiety according to the C.D. Spielberger Inventory, a high level of neuropsychic stress on T.A. Nemchin Scale. The couples under investigation noted tensions in family relationships, family conflicts, related to the treatment of the child and escalation of pre-existing interpersonal and marital problems that led to distancing and a decrease in internal family resource. Based on these data, we have developed a system of medical and psychological support of the families with somatically challenged child, which consisted of four consecutive phases and included the use of individual cognitive-behavioral therapy (Beck AT, 2006), family therapy (Eidemiller E. G., 2003), rational therapy (classic Dubois P., 1912) and psychological educational programs. Case monitoring in the main group following the employment of the proposed system of medical and psychological support showed a stable positive pattern of psychological state with a statistically significant total reduction of anxiety-depressive states and the harmonization of the marital relationship.Key words: Medical and psychological support, anxiety, depression, family interactions, infants with severe craniocerebral trauma. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СІМ’Ї ДИТИНИ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ З ВАЖКОЮ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ.Духовський О.Є.У ході роботи з метою розробки та апробації системи медико-психологічного супроводу сім’ї дитини першого року життя з важкою черепно-мозковою травмою проведено комплексне обстеження 137 родини (мати та батько) дітей першого року життя які отримали важку черепно-мозкову травму. Основну групу склали 97 родин, які прийняли участь у програмі медико-психологічного супроводу, контрольну групу 40 родин, які не отримували психологічну підтримку. Як показали результати дослідження черепно-мозкова травма дитини стала психотравмуючою ситуацією для усіх батьків, яка приводила до розвитку тривожно-депресивних реакцій та станів. За даними психодіагностичного обстеження у батьків відмічалися легкій помірний депресивний та тривожний епізоди за шкалою Гамільтона; високі рівні ситуативної й особистісної тривожності за методикою Ч.Д. Спілбергера, високій рівень виразності нервово-психічної напруги по шкалі Т.А. Немчина. Обстежені родини відзначали наявність напруженості в сімейних відносинах, сімейні конфлікти, як пов’язані з лікуванням дитини, так і ескалації існуючих раніше міжособистісних та подружніх проблем, що призводило до дистанціювання та зниження внутрішньосімейного ресурсу. Базуючись на отриманих даних нами розроблена система медико-психологічного супроводу сімʼї дитини першого року життя з важкою черепно-мозковою травмою, яка складалася із чотирьох послідовних етапів та включла використання індивідуальної когнітивно-поведінкової терапії (Бек A. T., 2006), сімейної терапії (Ейдміллер Е. Г., 2003), раціональної психотерапії (класичний варіант Дюбуа П., 1912) та псих освітніх програм. Як показали результати динамічного спостереження, на фоні застосування запропонованої системи медико-психологічного супроводу в основній групі відзначена стійка позитивна динаміка психологічного стану з повною редукцією тривожно-депресивних та гармонізацією подружніх відносин.Ключові слова: Медико-психологічний супровід, тривога, депресія, родинна взаємодія, дитина з важкою черепно-мозковою травмою. СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОМУ СОПРОВОЖДЕНИЮ СЕМЬИ РЕБЕНКА ПЕРВОГО ГОДА ЖИЗНИ С ТЯЖЕЛОЙ ЧЕРЕПНО-МОЗГОВОЙ ТРАВМОЙ.Духовской А.Э.В ходе работы с целью разработки и апробации системы медико-психологического сопровождения семьи ребенка первого года жизни с тяжелой черепно-мозговой травмой проведено комплексное обследование 137 семей (мать и отец) детей первого года жизни получивших тяжелую черепно-мозговую травму. Основную группу составили 97 семей, принявших участие в программе медико-психологического сопровождения, контрольную группу 40 семей, не получавшие психологическую поддержку. Как показали результаты исследования, черепно-мозговая травма ребенка стала психотравмирующей ситуацией для всех родителей, которая приводила к развитию тревожно-депрессивных реакций и состояний. По данным психодиагностического обследования у родителей отмечались легкой умеренный депрессивный и тревожный эпизоды по шкале Гамильтона; высокие уровни ситуативной и личностной тревожности по методике Ч.Д. Спилбергера, высокий уровень выраженности нервно-психического напряжения по шкале Т.А. Немчина. Обследованные супруги отмечали наличие напряженности в семейных отношениях, семейные конфликты, как связанные с лечением ребенка, так и эскалацией существующих ранее межличностных и супружеских проблем, чт приводило к дистанцированию и снижению внутрисемейного ресурса. Основываясь на полученных данных нами разработана система медико-психологического сопровождения семьи ребенка первого года жизни с тяжелой черепно-мозговой травмой, которая состояла из четырех последовательных этапов и включала использование индивидуальной когнитивно-поведенческой терапии (Бек AT, 2006), семейной терапии (Ейдмиллер Е. Г., 2003), рациональной психотерапии (классический вариант Дюбуа П., 1912) и психобразовательных программ. Как показали результаты динамического наблюдения, на фоне применения предложенной системы медико-психологического сопровождения в основной группе отмечена устойчивая положительная динамика психологического состояния с полной редукцией тревожно-депрессивных состояний и гармонизацией супружеских отношений.Ключевые слова: Медико-психологическое сопровождение, тревога, депрессия, семейное взаимодействие, ребенок с тяжелой черепно-мозговой травмой.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Вольнова, Леся, та Вікторія Щербій. "ГЕНДЕРНІ ВІДМІННОСТІ ВИЯВУ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТІСТЮ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 29 квітня 2022, 5–14. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.17(62).01.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Статтю присвячено теоретичному аналізу впливу пандемії на вияв агресивної поведінки та емпіричному дослідженню її гендерних відмінностей в особистостей юнацького віку. Методи дослідження: теоретичні (аналіз та узагальнення результатів психологічних досліджень); емпіричні (тестування з метою вивчення схильності до агресивної поведінки та виявлення домінуючих стратегій захисту й подолання в стресових ситуаціях). Результати. Визначено гендерні відмінності вияву агресивної поведінки в юнацькому віці. Констатовано, що загалом від 25% до 29% юнаків та юнок готові демонструвати на високому рівні різні варіанти агресивної поведінки. Водночас юнаки частіше виявляють фізичну агресію та ворожість, а дівчата – гнівливість та ворожість. Частина молодих людей (25,02%) у мінливому світі періоду пандемії як стратегію психологічного захисту використовують слабку регуляцію емоцій (серед юнок відсоток більший на 7,47%, ніж у хлопців) та надмірне уникнення будь-яких тривог, конфронтації задля забезпечення внутрішньої рівноваги (тут, навпаки, на 6,95% більше юнаків, аніж дівчат). Висновки. Встановлено, що суттєвою ознакою агресивної поведінки особистості є досягнення власних цілей, серед яких і пом’якшення наслідків карантинних обмежень. Молодь, прагнучи подолати стрес, розгубленість, страх, частіше звертається за допомогою до примітивних захисних механізмів психіки, зокрема й агресії. Констатовано, що примусове обмеження пересування для юнацтва є причиною: внутрішньоособистісного конфлікту (молоді немає, де зняти психологічну напругу); розвитку відчуття обмеження повноважень і втрати контролю над своєю долею; зниження почуттів спорідненості з іншими, самоефективності та автономії тощо. Наслідком цього у юнаків і юнок є загострення, як депресивних станів, так і станів роздратування, гніву, агресії. Вчені доводять, що з початком пандемії молоді люди почали зауважувати в себе невластиве їм почуття агресії. Юнаки реагують здебільшого злістю та фізичною агресією, агресивно спілкуються он-лайн та спонукають до насильства через інтернет. Молоді дівчата свою тривогу частіше компенсують через аутоагресію; кіберагресія виявляється через написання ворожих коментарів. Високий рівень згуртованості та адаптивності сім’ї діє як стримувальний чинники агресії здебільшого лише щодо дівчат. Література Слюсаревський, М.М., Найдьонова, Л.А., & Вознесенська, О.Л. (2020). Досвід переживання пандемії Covid-19: дистанційні психологічні дослідження, дистанційна психологічна підтримка. Матеріали онлайн-семінарів (23 квітня 2020 року) «Досвід карантину: дистанційна психологічна допомога і підтримка» та «Дистанційні психологічні дослідження в умовах пандемії Covid-19 і карантину» (15 травня 2020 року). Вознесенська, О.Л. (Ред.). Київ : ІСПП НАПН України. Режим доступу: https://ispp.org.ua/wp-content/uploads/Static/dosvid_onl-sem_23-04-20_and_15-05-20_ncov19.pdf Найдьонова, Л.А. (2021). Цифрові ризики в умовах дистанційної освіти в часи пандемії. Наукова доповідь на методологічному семінарі НАПН України «Актуальні проблеми психологічної протидії негативним інформаційним впливам на особистість в умовах сучасних викликів» (8 квітня 2021р). Вісник Національної академії педагогічних наук України. Вип. 3(1). 1–3. Режим доступу: https://doi.org/10.37472/2707-305X-2021-3-1-13-3 Фурманов, И.А., Медведская, Е.И., Пархомович, В.Б., Аксючиц, И.В., Аладьин,A., Даниленко, A.B., … Чжэньлань, В. (2014). Психологические проблемы агрессии в социальных отношениях (Монография). Брест : БрГУ. ЮНІСЕФ: Негативний вплив COVID-19 на психічне здоров’я дітей та молоді – це лише вершина айсберга.. Unicef for every child. Ukraine (11 Жовтень, 2021). Режим доступу: https://www.unicef.org/ukraine/press-releases/impact-covid-19-poor-mental-health-children-and-young-people-tip-iceberg Ябченко, М. (2021). Парадокс маскулінності: вразливість чоловіків під час пандемії. Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (9 квітня 2021). Україна. Режим доступу: https://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/presscenter/articles/2021/masculinity-paradox-vulnerabilities-of-men-during-pandemic.html Як живе молодь України під час COVID-19? Соціологічне дослідження. UNDP Ukraine. 2022. Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (18 листопада 2020 р.) Режим доступу: https://www.ua.undp.org/content/dam/ukraine/docs/DG/covid%20impact/youth-COVID-19.pdf Abreu, L., Koebach, A., Díaz, O., Carleial, S., Hoeffler, A., Stojetz, W. … Brück, (2021). Life with corona: increased gender differences in aggression and depression symptoms due to the COVID-19 Pandemic burden in Germany. Frontiers in Psychology (27 July, 2021). Retrieved from https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.689396 Buss, A.H. (1961). The psychology of aggression. New York: John Wiley & Sons Inc. Retrieved from https://doi.org/10.1037/11160-000 Deeker, W. (2022). The Covid generation: the effects of the pandemic on youth mental health. The EU Research & Innovation Magazine (20 January, 2022). Retrieved from https://ec.europa.eu/research-and-innovation/en/horizon-magazine/covid-generation-effects-pandemic-youth-mental-health Killgore, D.S.W., Cloonan, S.A., Taylor, E.C., Anlap, І., & Dailey, N.S. (2021). Increasing aggression during the COVID-19 lockdowns. Journal of Affective Disorders Reports, 5, 100–163. Retrieved from https://doi.org/10.1016/j.jadr.2021.100163 Munsell, S.E., O’Malley, L., & Mackey, C. (2020). Coping with COVID. Educational Research: Theory and Practice, 31(3), 101–109. Retrieved from https://files.eric.ed.gov/fulltext/EJ1274340.pdf Reid, J.A., Chenneville, T., Gardy, S.M., & Baglivio, M.T. (2021). An exploratory study of COVID-19’s impact on psychological distress and antisocial behavior among justice-involved youth. Crime & Delinquency (11 November, 2021). Retrieved from https://doi.org/10.1177%2F00111287211054729 Ye, B., Zeng, Y., Im, H., Liu, M., Wang, X., & Yang, Q. (2021). The relationship between fear of COVID-19 and online aggressive behavior: a moderated mediation model. Frontiers in Psychology, 12, 589–615 . Retrieved from https://doi.org/10.3389/fpsyg.2021.589615

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Якимчук, Оксана. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ОСОБИСТОСТІ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 24 грудня 2021, 110–19. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.16(61).10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошується актуальність проблеми зростання професійного вигорання особистості, адже емоційне благополуччя фахівця є одним із визначальних факторів професійного життя. Соціально-політичні та соціально-економічні зміни висувають нові умови праці, що безумовно впливає на психологічний та соматичний стан особистості. Синдром емоційного вигорання є формою професійної хвороби, яка не тільки руйнує професійну діяльність людини, а й спричиняє виникнення психосоматичних захворювань. Найбільша небезпека синдрому професійного вигорання в тому, що розвивається він майже непомітно і якщо ігнорувати його перші ознаки, то задоволеність від професійної діяльності з кожним днем буде зменшуватись, звичні робочі завдання що зазвичай виконувались з легкістю стануть складними, досягнені результати будуть знецінюватись, колеги почнуть викликати роздратування, соматичний стан буде погіршуватись з кожним днем, що призведе до втрати працездатності. У статті приділена увага дослідженню нозологічної приналежності синдрому, оскільки не дивлячись на те, що феномен досліджується більше тридцяти років, щодо його походження та приналежності виникає безліч теорій та суперечок. Розглянуто та проаналізовано основні теоретичні моделі синдрому в сучасній та зарубіжній літературі. Охарактеризовано основні причини та симптоми, виділені основні фактори що сприяють його формуванню. Професійне вигорання не залежить лінійно від таких професійних факторів, як стаж, вік і зовнішня результативність професійної діяльності. Синдром професійного вигорання може формуватися не лише в осіб соціально орієнтованих професій, а й у представників інших професійних груп в тих випадках, коли на перше місце виходить високий ступінь відповідальності за виконувану роботу, нерівноемоційна напруга на роботі переважно в системі «людина – людина» та інші фактори. Водночас професійне вигорання особистості – це індивідуальний процес, причиною якого є поєднання суб’єктивних та об’єктивних чинників, які залежать не тільки від особистісних якостей людини а і від індивідуальної системи професійного розвитку та соціальних факторів. Література Бойко, В.В. (1999). Синдром «эмоционального выгорания» в профессиональном общении. Санкт-Петербург : Питер. Водопьянова, Н.Е. (2009). Психодиагностика стресса. Санкт-Петербург : Питер. Гринберг, Дж. (2004). Управление стрессом. Санкт-Петербург : Питер. Журавлева, Е.А., & Сергиенко, А.Л. (2011). Стресс, выгорание, совладание в современном контексте. Москва : Изд-во «Ин-т психологии РАН». Лукьянова, В.В., Водопьянова, Н.Е., Орел, В.Е., Подсадной, С.А., Юрьева, Л.Н., & Игумнова, С.А (2008). Современные проблемы исследования синдрома выгорания у специалистов коммуникативных профессий. (Монография). Курск : Изд-во «Курский государственный университет». Мозгова, Г.П., Ханецька, Т.І., & Якимчук, О.І. (2021). Психосоматика: психічне, тілесне, соціальне. Хрестоматія: Навчальний посібник. Київ : НПУ імені М.П.Драгоманова. Орел, В.Е. (1999). Исследование феномена «психического выгорания» в отечественной и зарубежной психологии. Проблемы общей и организационной психологии, 76–97. Селье, Г. (2002). Стресс без дистресса. Москва : Прогресс. Самоукина, Н.В. (2003). Психология профессиональной деятельности. Санкт-Петербург : Питер. Burisch, M., Schaufeli, B., Maslach, C., & Marek, T. (1993). In search of theory: Some ruminations on the nature and etiology of burnout. Professional burnout: Recent developments in theory and research (pp. 75–93). New York : Taylor & Francis. Enzmann, M., Berief, P., Engelkamp, C. et al. (1992). Burnout and coping will burnout. Development and evaluation of a burnout workshop. Berlin : Technische Univercitat Berlin, Institut fur Psychologie. Freundberger, J. (1974). Staff burnout. Social Scienes, 30(1), 159–165. https://doi.org/10.1111/j.1540-4560.1974.tb00706.x Hakanen, J., Bakker, A., Jokisaari, B., & Markku, A (2011). 35-year follow-up study on burnout among Finnish employees. Journal of Occupational Health Psychology, 16(3), 345–360. Maslach, C., & Jachson, S.E. (1981). The measurement of experienced burnout. Journal of Occupational Behaviour, 2, 99–113. Pains, A., & Maslach, C. (2003). Praktikum po sotsial’noi psikhologii [Experiencing social psychology]. Saint Petersburg : Piter, 528 p. (In Russ.). Storlie, F. (1979). Burnout: the elaboration of a concept. AJN Am J Nursing, 2108–2111. Shirom, A. (1989). Burnout in Work Organizations. In C.L. Cooper, & I. Robertson (Eds.), International Review of Industrial and Organizational Psychology (pp. 25–48). New York : Wiley.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Shcherbakova, Iryna, та I. O. Kostiukova. "Дослідження впливу реклами на підлітків у контексті метатеорії маніпуляції суспільством". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 41(44) (30 серпня 2018). http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi41(44).186.

Повний текст джерела

Анотація:

Представлено результати емпіричного дослідження впливу реклами напідлітків. Вплив реклами на підліткову аудиторію аналізується в межах мета-теорії маніпуляції як мутаційний (якщо він зумовлює зміну моделі світогляду іповедінки на краще), абмутаційний (коли таких змін немає), інмутаційний (у разізміни світогляду і моделі поведінки на гірше). Підлітковий вік розглядаєтьсяяк період підвищеної вразливості до навіювання і маніпулювання з боку реклами.Показано, як під маніпулятивним впливом реклами швидко змінюються нес-тійкі погляди, оцінки та моральні переконання підлітків, автоматично стаючиспецифічними мотивами їхньої поведінки. Представлено результати експери-ментального дослідження впливу реклами на групу підлітків (30 респондентів:17 хлопців, 13 дівчат), яке проводилося за допомогою методики “Визначеннярівня сугестивності”, анкети “Схильність до рекламного впливу”, методики “САН”(Самопочуття. Активність. Настрій). На основі результатів дослідження зроб-лено висновок, що: унаслідок слабкої виконавської складової вольового акту впідлітків під впливом реклами легко виникають емоційні переживання і напру-женість; їм важко стримувати ригідно-інертні емоції; під впливом реклами від-бувається зміна емоційної оцінки цієї реклами; ступінь впливу реклами залежитьвід самопочуття, активності, настрою і сугестивності підлітків; звичайнимиемоційними реакціями підлітків на рекламу є інтерес, радість, іронія, роздрато-ваність, утома, емоційне збудження; характер емоційних реакцій обумовлюєтсямірою усвідомлення можливості задоволення тих потреб, які актуалізуютьсяпід впливом реклами або безпосередньо виникають у момент рекламного впливу.Стверджується, що після експериментального впливу реклами у підлітків нарівні емоційних реакцій спостерігаються ознаки суттєвих змін: під маніпуля-тивним впливом яскравої (гламурної) і веселої реклами підлітки схильні оці-нювати первинні мутаційно-інмутаційні наслідки такого впливу як нейтрально-позитивні, а вторинні мутаційно-інмутаційні наслідки – як позитивно-нейтральні;після повторного впливу реклами в підлітків спостерігається поява і вияв ознакбільшого емоційного збудження; абмутаційно підлітки реагують на сумну рек-ламу і ту, яка їх насторожує. Визначено, що показники рівня довіри і недовіридо реклами пропорційні для груп хлопців і дівчат. Зауважено, що після впливуреклами в оцінках вторинних мутацій більша частина підлітків виявляє стерео-типність мислення і поведінки, ідеалізуючи віртуальний світ реклами і збері-гаючи довіру до неї, що підтверджує наявність як мутаційних, так і інмутаційнихнаслідків рекламного впливу. Результати дослідження впливу реклами на під-літків у контексті теорії метаманіпуляції суспільством поглиблюють уявленняпро психологічні особливості підліткової цільової аудиторії рекламного марке-тингу та спонукають до пошуку ефективних механізмів впливу на рівень їхньоїмедіаграмотності задля запобігання інмутаційним наслідкам впливу реклами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Психологічна напруга"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями