Статті в журналах з теми "Психологічна безпека"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Психологічна безпека.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Психологічна безпека".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Slyusarevskyy, Mykola. "Психологічна безпека людини в онтологічному та гносеологічному вимірах. Післямова до роботи, відзначеної Державною премією України в галузі науки і техніки." Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 45(48) (3 липня 2020): 7–26. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi45(48).138.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізується стан проблеми психологічної безпеки людини, яка в останні десятиріччя активно розробляється на пострадянських теренах.
На основі проведеного аналізу констатується, що розроблення цієї проблеми, аналітичну рамку якого задають публікації психологів Російської Федерації, здійснюється в спірних теоретико-методологічних координатах.
У тлумаченнях психологічної безпеки виразно простежуються тенденції абсолютизації її індивідуально-психологічних аспектів та десоціалізації, що спотворює зміст даного поняття (фактично відбувається його підміна: індивідуально-психологічні ресурси і чинники безпеки розглядаються як сама безпека).
На думку автора, конструктивну альтернативу згаданим тенденціям становить концепт психологічної безпеки, покладений в основу роботи «Життєвий світ і психологічна безпека людини в умовах суспільних змін», за яку групі вчених Інституту соціальної та політичної психології НАПН України присвоєно Державну премію України в галузі науки і техніки за 2019 рік.
Згідно із цим концептом, психологічна безпека людини є інтегративною характеристикою системи взаємодії «суб’єкт – середовище», у процесі якої складається певна ситуація, котру людина суб’єктивно означує маркерами «безпечна – небезпечна».
Обґрунтовується ситуаційна, а також динамічна, континуальна природа психологічної безпеки.
Наголошується, що, так само як і ситуація, психологічна безпека водночас залежить і не залежить від людини, тому вирішення проблеми психологічної безпеки передбачає як актуалізацію особистісних ресурсів захищеності психіки, так і підвищення рівня безпечності переважно незалежних від людини чинників.
Підкреслюється відносний характер будь-якої психологічної убезпеченості, разом з тим висунуто тезу про можливість і потребу досягнення в кожному конкретному випадку такого її рівня, який є необхідним і достатнім для збереження особистісної автентичності і життєтворчого потенціалу людини.
Особливу увагу приділено розкриттю соціальної сутності та діалектики активності людини як суб’єкта безпеки. Обстоюється думка про те, що проблематика психологічної безпеки людини належить до сфери компетенції передусім соціальної психології. Інші психологічні дисципліни можуть розробляти її окремі аспекти.
2
Коструба, Н. С., та Ю. Ю. Хвесик. "ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА СТУДЕНТА У МЕДІАСЕРЕДОВИЩІ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (7 квітня 2022): 41–44. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито особливості психологічної безпеки особистості студента у медіасередовищі. Сучасна молодь постійно звертається до медіаактивності для реалізації власних комунікативних, освітніх та інших потреб, проте психологічні наслідки такого активного переходу в онлайн-функціонування ще повною мірою не досліджено. Соціальні мережі поставили перед інтернет-спільнотою два гострі питання: питання приватності та питання свободи слова. Саме питання приватності у медіасередовищі часто порушується, а це є прямою загрозою для психологічної безпеки особистості. Для підвищення рівня безпеки у медіасередовищі науковці рекомендують розвивати критичне мислення, а також формувати усталену систему цінностей особистості. Метою дослідження було вивчення особливостей взаємозв’язку психологічної безпеки та медіаактивності як складової соціального життя студента. Для реалізації мети дослідження було використано методики «Діагностика психологічної безпека особистості» (І. Приходько) й Анкета медіаактивності особистості (авторська). Для статистичного опису даних використано кореляційний аналіз Пірсона. В опитуванні взяли участь 52 студенти 1–4 курсів віком 17–20 років. Здійснений кореляційний аналіз дає змогу стверджувати про існування взаємозв’язку медіаактивності та психологічної безпеки особистості. Відносно безпечною для психологічного благополуччя особистості виявлено таку медіаактивність, як перегляд онлайн-трансляцій чи відеозаписів передач і серіалів. Загалом виявлено, що загрозою психологічній безпеці особистості можуть бути такі дії у мережі, як публікація власних світлин і їх поширення, коментування контенту у соціальних мережах. Перспективи дослідження вбачаємо у вивченні психологічної безпеки особистості у медіасередовищі з урахуванням когнітивно-стильових особливостей студента.
3
Хабчук, Андрій. "ВОЄННО-ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОТИДІЇ У ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТАХ КІНЦЯ ХХ — ПОЧАТКУ ХХІ СТ". Воєнно-історичний вісник 40, № 2 (21 червня 2021): 111–26. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-40-2-111-126.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено воєнно-історичний огляд особливостей використання переваги в інформаційній сфері як невід’ємної частини збройних конфліктів кінця ХХ — початку ХХІ століття. Проаналізовано заходи інформаційно-психологічної протидії, спрямовані на захист особового складу та населення країни від негативного інформаційно-психологічного впливу противника. На основі проведеного аналізу окреслено тенденції щодо розвитку форм, способів, технологій і методик впливу на свідомість (підсвідомість) і психічний стан людини, а також визначено основні організаційні, випереджувальні (пропагандистські) заходи інформаційно-психологічної протидії.
Ключові слова: інформаційно-психологічна протидія, інформаційно-психологічний вплив, інформаційно-психологічні операції, інформаційна боротьба, морально-психологічний стан, інформаційна безпека.
4
Дятченко, Діана. "Аналіз впливу соціально-психологічних причин безпечної поведінки особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 67–74. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-67-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналіз теоретичної значимості впливу соціально-психологічних причин на безпечну або небезпечну поведінку людини у різних життєвих ситуаціях дає змогу передбачити розвиток подій з позиції «безпека - небезпека», розшифровує каталог різноманітних моделей, умов та можливих факторів безпечності. Також недостатньо вивчена психологічна природа різноманітних видів активності особистості, направлених на забезпечення своєї безпеки. Зростає число людей, які характеризуються деформованістю потреби в соціальній безпеки, що призводить до зниження задоволеності сьогоденням і відсутності впевненості в майбутньому, до руйнування цілісності особистості, зростання страху і тривоги, зниження стійкості до несприятливих впливів. Дана обставина обумовлює необхідність розробки моделі і механізмів соціально-психологічної безпеки особистості. В науковому плані, стала очевидною необхідність використання нових теоретичних підходів і методів соціально-психологічного вивчення уявлень про особистість, обумовлена тим, що нова соціальна реальність, яка сьогодні вже традиційно визначається як соціальна нестабільність, неминуче висуває підвищені вимоги до особистості в плані активності. Існуючі підходи до проблеми психології безпеки особистості, без суперечностей один одному, відображають окремі сторони цього феномена, що не інтегруючи їх в цілісну психологічну концепцію. Актуальність сучасного звернення до соціально-психологічних проблем безпеки особистості визначається також логікою розвитку психологічної науки і необхідністю інтеграції досягнень загально-психологічного і соціально-психологічного наукового знання, досліджень в сфері екстремальної психології та психології службової діяльності. Неможливість захистити людину від усіх загроз, складних і напружених ситуацій, привела до необхідності переосмислення розуміння психологічної сутності безпеки. Складається динаміка соціальних настроїв відображає все більш наростаюче в суспільстві відчуття безперспективності, високого рівня невизначеності очікувань.
5
Halaiko, N. V., та O. O. Stoliarenko. "Вплив соціальних та психологічних чинників на фінансову безпеку особи". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 4 (25 квітня 2019): 89–92. http://dx.doi.org/10.15421/40290419.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто підходи до трактування поняття "фінансова безпека особи" та подано власне тлумачення цієї категорії. Зазначено, що забезпечення фінансової безпеки особи має вагомий вплив на фінансову безпеку держави і навпаки. При дослідженні факторів впливу на фінансову безпеку особи, сконцентровано увагу на соціальних і психологічних чинниках. Розраховано інтегральний індекс фінансової безпеки особи. Для визначення цього узагальнюючого показника взято до уваги такі індикатори, як рівень прожиткового мінімуму, розмір оплати праці (середня заробітна плата), величина сукупних доходів на одну особу, розшарування населення за рівнем доходів (квінтильний коефіцієнт фондів) та розмір ВВП на душу населення, які досліджували в динаміці впродовж 2009-2018 рр. Встановлено чітку залежність між фінансовою безпекою особи та її психологічною безпекою, зазначено, що тут існує взаємозв'язок. Звернено увагу на те, що на фінансову та психологічну безпеку особи має вагомий вплив ставлення людини до грошей, її здатність до заощадження, пошуку джерел фінансування та досліджено чотири тенденції формування монетарної культури. Сформовано власні висновки та наведено основні напрями підвищення рівня фінансової та психологічної безпеки особи.
6
Тягур, Любомира. "Особливості самоактуалізації викладачів закладів фахової передвищої освіти з різними рівнями психологічної безпеки освітнього середовища". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 26–41. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-26-41.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено теоретичний аналіз досліджень науковців світу з питань психологічної безпеки освітнього середовища та самоактуалізації пов’язаної з різними сторонами професійної діяльності. Проаналізовано емпіричне дослідження впливу психологічної безпеки освітнього середовища на самоактуалізацію викладачів закладів фахової передвищої освіти в залежності від інших факторів (вік, напрям освіти, кваліфікаційна категорія, місце проживання та сімейний стан). Учасниками цього дослідження були 290 викладачів педагогічних коледжів різних регіонів України. Для визначення рівня самоактуалізації викладачів було використано відомий опитувальник САТ Е. Шострома; рівень психологічної безпеки освітнього середовища визначався за методикою І. Баєвої «Психологічна безпека освітнього середовища», у модифікації О. Бондарчук. В дослідженні виявлено такі результати: освітяни, що мають високий рівень самоактуалізації, але перебувають в умовах низького рівня безпеки психологічного середовища часто знаходять резерви для розкриття внутрішнього потенціалу поза основною професійною діяльністю: в сім’ї, науковій діяльності, на інших видах сумісної роботи. У викладачів з середнім рівнем самоактуалізації низький рівень психологічної безпеки зумовлює залежність від ставлення колег, керівництва, студентів, емоційний дискомфорт, страх можливості висловити свою точку зору і не бути висміяними, несміливе бажання проявляти ініціативу та активність. Кардинально різними виявилися показники в дослідженні відповідності рівнів самоактуалізації рівням психологічної безпеки освітнього середовища у залежності від місця проживання (місто, село) та сімейного стану (заміжні-одружені, незаміжні-неодружені). На підставі дисперсійного аналізу даних зроблено висновок, що значення психологічної безпеки для розкриття внутрішнього потенціалу, становлення самоактуалізації вищого рівня більшою мірою притаманне педагогам: 1) вищої кваліфікаційної категорії, 2) суспільно-гуманітарного напряму освіти, 3) керівникам академічних груп та респондентам які не є керівниками студентських академічних груп, 4) викладачам вікової категорії від 30 до 40 років, 5) заміжнім (одруженим). Ключові слова: самоактуалізація, психологічна безпека, освітнє середовище, викладачі, заклади фахової передвищої освіти.
7
Тягур, Любомира. "Програма сприяння самоактуалізації викладачів педагогічних коледжів в умовах психологічної безпеки освітнього середовища". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т3 (2021): 5–21. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-5-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано авторську програму сприяння самоактуалізації викладачів педагогічних коледжів за умови психологічної безпеки освітнього середовища. Розкрито мету, висвітлено основні завдання й обсяг програми тренінгу. Презентовано навчальні модулі програми тренінгу: Модуль 1. «Позитивна спрямованість особистості та розкриття потенційних можливостей викладача», Модуль 2.«Формування адекватної самооцінки, самоповаги та гордості. Подолання бар’єрів, що заважають повноцінному самовираженню у професійній діяльності», Модуль 3. «Розвиток здатності до самоактуалізації. Всебічний аналіз внутрішніх ресурсів особистості», Модуль 4. «Досягнення професійної самоактуалізації та закріплення умінь самовираження й саморозвитку», які спрямовані на розвиток структурних елементів самоактуалізації викладачів закладів фахової передвищої освіти і передбачають реалізацію теоретично визначених психологічних умов психологічно безпечного освітнього середовища, формування впевненості в реалізації значущих особистісних цілей викладача, прогнозування своїх життєвих перспектив, саморозкриття, самопізнання та самоактуалізації, розкриття ресурсів викладачів і подолання бар’єрів психологічного захисту, що заважають повноцінному самовираженню у професійній діяльності, підвищення рівня комунікативно-мовленнєвих навичок і психологічної культури, відкритості щодо нових ідей, умінню достатньою мірою контролювати власну поведінку та емоції тощо.У кожному модулі передбачені різні види й форми роботи: інтерактивні лекції, мультимедійні презентації, обговорення відеофрагментів, ділові ігри, мозковий штурм. Програму розроблено із урахуванням умов сьогодення (пандемії COVID-19) і вимогами розвитку цифрового суспільства, що потребувало технічного і методичного забезпечення для реалізації програми тренінгу в умовах онлайн. Для цього було використано платформу Zoom із використанням онлайн інструментів Miro, Google Jamboard, Mentimeter, Kahoot, Google документ зі спільним доступом. Ключові слова: самоактуалізація, психологічна безпека, програма, соціально-психологічний тренінг, заклади фахової передвищої освіти, викладачі ЗФПВ.
8
Rosinska, O. "Асоціативне поле концепту «інформаційна безпека» у дискурсі медіа-психологічної освіти студентів-журналістів". Communications and Communicative Technologies, № 20 (20 лютого 2020): 73–79. http://dx.doi.org/10.15421/292011.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати дослідження асоціативного поля концепту «інформаційна безпека». Теоретико-методологічною основою роботи стали новітні підходи до інформаційної безпеки як складової психологічної та інформаційної захищеності суспільства. Метою дослідження є виявлення асоціативного поля концепту «інформаційна безпека» за даними асоціативного експерименту з бакалаврами освітніх програм «Журналістика», «Міжнародна журналістика», «Реклама та зв’язки з громадськістю», «Видавнича справа та редагування», діяльність яких безпосередньо пов’язана з інформаційною сферою.Аналіз концепту «інформаційна безпека» як такого, що формується у свідомості споживача інформації через певне усвідомлення інформаційної та особистісної захищеності в площині соціальних комунікацій у мережі Інтернет, а також такого, що презентує мовну картину світу індивіда в інформаційну епоху, здійснювався на міждисциплінарному рівні.Зокрема, у дослідженні подано аналіз асоціативного поля концепту «інформаційна безпека» відповідно до отриманих логічних і граматичних реакцій ста вісімнадцяти респондентів. Аналіз за логічним компонентом виявив сім тематичних груп асоціацій: сфера захисту особистої інформації; сфера засобів масової інформації / соціальних мереж; сфера технологій; сфера державної інформаційної безпеки; соціальна сфера; психологічна захищеність; сфера захисту авторської інформації.Важливість поняття «інформаційна безпека» для цілої низки сфер інформаційної діяльності зумовлюється подальшим розвитком інформаційних технологій та технічних засобів обробки та захисту інформації, тому незаперечною є перспектива подальшого дослідження поняття в контексті виявлення рівня усвідомлення інформаційної безпеки як підґрунтя інформаційного та особистісного комфорту, а також для вивчення специфіки кореляції асоціативних полів концептів «інформаційна безпека», «інформаційна культура», «інформаційний комфорт», «інформаційний дискомфорт» тощо.
9
Колесніченко, Олександр. "ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ – УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 159–75. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.144.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття містить програму психологічної реабілітації особового складу Національної гвардії України. В основу програми закладено концепцію психологічної безпеки особистості, яка являє собою поєднання заходів, спрямованих на зниження негативних переживань, групових занять із саморегуляції, психологічних консультацій з актуальних питань, у тому числі сімейних стосунків та сексуального здоров’я, і спеціально адаптованого до завдань психологічної реабілітації тренінгу відновлення психологічної безпеки особистості. Визначено, що програма психологічної реабілітації повинна містити як групові форми роботи, так і індивідуальні консультації. Обґрунтовано, що до заходів медико-психологічної реабілітації залучені лікарі-психотерапевти, лікарі-психологи та практичні психологи НГУ. Доведено, що до основних завдань психологічної реабілітації слід віднести: психологічну просвіту; психологічну діагностику військовослужбовців із метою виявлення осіб, що потребують медичної допомоги, осіб із розладами адаптації та залежностями від психоактивних речовин; реалізацію заходів, що сприятимуть реасоціалізації, реадаптації військовослужбовців тощо. Серед заходів психологічної реабілітації виділено обов’язкові заходи та заходи на вибір. Обґрунтовано, що програма психологічної реабілітації має містити такі напрями: психологічний – психологічне розвантаження і відновлення психологічної безпеки особистості військовослужбовців, консультаційна робота, індивідуальна та групова робота з психологом (психотерапевтом), психологічна діагностика; корекційно-відновлювальна та озвивальна робота; спортивний – оздоровчі фізичні вправи, спортивні ігри, робота на кардіостатичних тренажерах, плавання тощо; соціальний – відвідування культурно-просвітницьких заходів, консультації з питань соціального захисту та проходження військової служби, задоволення духовних потреб; просвітницько-методичний – організаційно-методична та підтримувальна робота для психологів, підвищення їхньої кваліфікації, навчальна діяльність.
10
Дацюк, О. "Інформаційно-психологічна безпека політичного лідера як елемент національної безпеки держави". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 88, ч. 1 (2010): 240–42.
Знайти повний текст джерела
11
Турбан, Вікторія. "Психологічна природа цінностей". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T2 (2020): 198–212. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-2-198-212.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізується психологічна природа цінностей особистості. Описані багатоманітні прояви соціальних цінностей та ціннісних орієнтацій особистості. Окреслено два відмінні теоретичні підходи: перший – виокремлення «абсолютних» цінностей і вибудова їхньої «об’єктивної» ієрархії; і другий – виявлення конвенціональних основ становлення та функціонування цінностей. Показано, що згідно з першим підходом, цінності – вічні й природні. Одні й ті самі цінності притаманні людям усіх епох. Згідно з другим, цінності – це домовленості, досягнуті в рамках певної культури, а отже, вони мають історичний характер. Ці два підходи доповнювались шляхом виокремлення низки «абсолютних» цінностей (приміром, життя людини, безпека, соціальна справедливість тощо) і низки «історичних» цінностей, що функціонують у суспільстві в певний час. Показано, що за такого розмежування, поняття «абсолютна цінність» корелює з поняттям «об’єктивна потреба» людини. А поняття «історична цінність» – з поняттями «соціальні норми» та «засоби діяльності». Аналізується цей дуалізм. В статті показано, що ціннісне відношення об’єктивно породжує етичний дискурс. Наголошено: відношення людини до природних цінностей і відношення до цінностей соціальних. Уточнено: природні цінності – це завше матеріальні блага: життя людини, її здоров’я, її безпека, природне середовище, хліб щоденний. А соціальні цінності мають суто комунікативний характер. Підкреслено, що у сучасному світі природні цінності в їхньому чистому вигляді зникають, вони трансформуються в соціальні. Але при цьому ставлення до цінностей як природних поширюється і на цінності соціальні.
12
Макаренко, Е. М. "Інформаційна та психологічна безпека як складові безпеки держави, суспільства і людини". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки, Вип. 4 (2001): 56–60.
Знайти повний текст джерела
13
Уханова, Н. С. "Інформаційно-психологічна безпека особистості, суспільства та держави". Правова інформатика, № 3 (39) (2013): 91–95.
Знайти повний текст джерела
14
Дорош, Л. "Інформаційно-психологічна безпека особи, суспільства та держави: новітні виклики міжнародній безпеці". Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку, Вип. 25 (2013): 107–12.
Знайти повний текст джерела
15
Чуйко, О. "Психологічна безпека в умовах конкурентної взаємодії студентської молоді". Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки, вип. 19 (2015): 144–49.
Знайти повний текст джерела
16
Загуменна, Юлія Олександрівна. "ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ БЕЗПЕКОВОГО ДИСКУРСУ В ІСТОРІЇ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОЇ ДУМКИ". New Ukrainian Law, № 4 (1 жовтня 2021): 70–76. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.4.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються передумови виникнення безпекового дискурсу в історії політико- правової думки. Феномен національної безпеки розглядається в політичному й правовому дискурсі. Наголошується, що проблема формування безпекового дискурсу в історії політико-пра- вової думки тривалий час досліджується різними науками: соціологією, релігієзнавством, безпекознавством (сек’юрітологією), етнографією, історією, історією держави й права, історією політичних і правових учень. Узагальнюючи, автор виділяє кілька пануючих парадигм у науці, які склалися в осмисленні порушеної проблематики, а саме: міфоло- гічна (проблема безпеки в давньому світі постала як наслідок міфологізації природних і соціальних небезпек, їх міфолого-символічної інтерпретації у свідомості людини); філо- софська (поява безпекового дискурсу пояснюється її виокремленням із загальнофілософ- ського знання, його витоки й розвиток «синхронні» етапам розвитку філософії); антро- пологічна (формування вчення про безпеку людини й суспільства виводиться з природи людини, її світу, потреб та інтересів); психологічна (безпекові питання оформлюються в окремий напрям мислення під впливом психологічної структури особистості, безпека людини має психологічну природу, вкорінена у свідомості людини); соціологічна (без- пековий дискурс виводиться зі сфери соціального буття, соціального світу людини, наго- лошується на його соціальній зумовленості й структурованості); історична (безпековий дискурс має історичну зумовленість, її витоки вбачаються в найдавнішому періоді історії людства, наголошується на цивілізаційній універсальності безпекового дискурсу); теоло- гічна (пошуки шляхів забезпечення безпеки мають витоки в релігійності людини й невід- воротно приводять її до Бога як найвищого гаранта безпеки й благодаті як у земному, так і в потойбічному світі). Установлено, що означені наукові парадигми так чи інакше пере- тинаються в дослідженні безпекового дискурсу й пошуках його витоків, меншою мірою конкурують, аніж раніше, взаємозбагачуються. Зроблено висновок, що передумови виникнення безпекового дискурсу в історії полі- тико-правової думки слід розглядати як сукупність соціальних і гносеологічних умов, що уможливили появу (виникнення) першопочаткових раціональних уявлень про співвідно- шення безпеки й небезпеки в житті людини, їх походження, засоби забезпечення безпеки й суб’єктів, здатних її забезпечити, задля подальшого розвитку цих уявлень у розвиткові політико-правових учень (доктрин) наступних історичних періодів. Формування такого дискурсу в розрізі соціальних передумов слід інтерпретувати як закономірний результат ускладнення соціального життя, його відокремлення від природного й надприродного сві- тів, спроб осмислити безпеку як реальний і бажаний із боку загальносоціального інтересу стан захищеності людини від внутрішніх і зовнішніх загроз. Такими передумовами можна вважати виникнення людського суспільства з його поступовою соціальною диференціаці- єю та структуруванням суб’єктів та об’єктів безпеки. Гносеологічними передумовами без- пекового дискурсу стали перехід від предметно-конкретного до абстрактного мислення, формування перших абстрактних логічних «пракатегорій», які узагальнювали життєвий досвід людини щодо сфери бажаного, належного й безпечного, осмислення проблеми безпеки як універсальної для природного, соціального й надприродного (потойбічного) світів у структурі міфологічного мислення.
17
Дацюк, О. "Інформаційно-психологічна безпека держави: дипломатична толерантність та "синдром жертви"". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 89, ч. 2 (2010): 135–37.
Знайти повний текст джерела
18
Drozdov, Oleksandr. "Геополітичнний образ майбутнього молоді з різних регіонів України в контексті психологічної безпеки". Проблеми політичної психології 21 (6 грудня 2018): 113–27. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol21-year2018-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкривається феномен прогностичних уявлень (образів майбутнього) сучасної вітчизняної молоді про власну країну і світ. Такі уявлення (прогностичні геополітичні макрообрази) розглядаються як невід’ємна складова масової політичної (і геополітичної) свідомості. Наведено дані авторського емпіричного дослідження, яке проводилось у 2018 році за допомогою методів анкетування та тестування за участі 160 студентів із трьох регіонів України: Донбасу (м. Старобільськ), Північного Сходу (м. Чернігів) та Центру (м. Київ). З огляду на отримані дані зроблено висновок, що геополітичні образи майбутнього в масовій геополітичній свідомості молоді являють собою “мікс” оптимістичних і песимістичних очікувань та уявлень. Виявлено як спільні, так і специфічні особливості геополітичних образів майбутнього молоді різних регіонів. Зауважено, зокрема, що найбільш вираженою спільною рисою останніх є поширеність песимістичних уявлень про перспективи подолання в Україні корупції. Виявлено, що регіональні відмінності образів майбутнього найбільшою мірою пов’язані з прогнозуванням перспектив соціально-економічного та зовнішньополітичного розвитку України, повернення контролю над Кримом. Наявність універсальних (трансрегіональних) уявлень пояснюється спільними аспектами життєвого досвіду в країні та впливом ЗМІ, а виявлені відмінності – впливом регіональних особливостей політичної культури, специфікою соціально-політичної та соціально-економічної ситуації в регіоні (локальними аспектами життєвого досвіду). Визначено та описано тенденції зв’язку прогностичних образів із показниками психологічної безпеки молоді, які досліджувалися за допомогою “Шкали базисних переконань” Р. Янофф-Бульман. Зокрема, з’ясовано, що ці показники пов’язані зі ступенем оптимістичності-песимістичності прогнозування молоддю соціальнополітичного розвитку власної країни. Встановлено, що найбільшою мірою образи майбутнього країни корелювали з такими показниками психологічної безпеки, як “Доброзичливість навколишнього світу” та “Справедливість”.
Ключові слова: образ майбутнього, прогностичні уявлення, студентська молодь, оптимізм-песимізм, психологічна безпека.
19
Dovhan, Nataliia. "Перша психологічна допомога учасникам освітнього процесу: Структура та алгоритми дій". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 48(51) (30 грудня 2021): 145–53. http://dx.doi.org/10.33120/sssppj.vi48(51).245.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність проведеного дослідження зумовлена необхідністю формування системи психологічної підтримки громадян, яка відповідатиме «Концепції розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року», та використання в Україні міжнародних технологій першої психологічної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Мета статті полягає в доповненні використовуваного на міжнародному рівні комплексу дій першої психологічної допомоги – практик нейтралізації гострого стресового розладу та запобігання розгортанню посттравматичного стресового розладу постраждалих у надзвичайній ситуації. За результатами дослідження запропоновано трирівневу систему психологічної підтримки – комплексу восьми основних дій у надзвичайних ситуаціях. На першому рівні психологічної підтримки рекомендовано використовувати метод дебрифінгу для мінімізації небажаних психологічних наслідків надзвичайної ситуації, на другому рівні – вирішувати завдання щодо безпеки життєдіяльності для здобувачів освіти (за нормативно-правовими документами законодавства України) та діагностувати їхній психологічний стан щодо (не)доцільності звернення до фахівців сфери психічного здоров’я, на третьому рівні – надавати кризову психологічну допомогу постраждалим (аналіз психологічних проблем і загроз розгортання психічних розладів та визначення доцільності направлення до закладів медико-психологічної реабілітації, спеціалізованих медичних установ тощо). Перспективи вбачаються в розробленні програми підготовки працівників соціальних центрів і психологічних служб системи освіти до координації роботи з надання екстреної та реабілітаційної допомоги членам територіальних громад, які стали жертвами чи свідками надзвичайних ситуацій.
20
Корнієнко, О. В. "ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ОСОБИСТОСТІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ПІДТРИМАННЯ ПСИХОСОМАТИЧНОГО ЗДОРОВ’Я МОЛОДІ". Problems of Modern Psychology, № 4 (11 лютого 2022): 62–68. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-4-8.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливість питання актуальності наведеної статті необхідно розглядати з погляду комплексних теоретико-методологічних та емпіричних аспектів безпеки людини у швидкоплинних та постійно мінливих інформаційно-психологічних впливах на особистість та суспільство. В центрі уваги автора статті – звернення до психолого-педагогічної громади України, фахівців, які досліджують питання психічного, фізичного, духовного здоров’я, ризикованого стилю життя, проявів адикції, неусвідомленої агресії, небезпечного булінгу в учнівських та студентських колективах. Залишаються невирішеними питання пошуку та застосування адекватних психолого-педагогічних, психодіагностичних, психогігієнічних впливів із метою підтримання психосоматичного здоров’я учасників навчального процесу. Фахівці вважають, що наразі не існує досить обґрунтованої й загальної класифікації загроз інформаційно-психологічній безпеці особистості та їх джерел. Необхідно враховувати те, що внутрішні джерела загроз інформаційно-психологічній безпеці особистості закладені в біосоціальній природі психіки людини, в особливостях її формування та функціонування, індивідуально-особистісних характеристиках індивіда. Внаслідок цих особливостей люди відрізняються ступенем сприйнятливості різних інформаційних впливів, можливостями аналізу й оцінки інформації, що надходить, тощо. Крім індивідуальних особливостей, є й певні загальні характеристики та закономірності функціонування психіки, які впливають на ступінь вразливості до інформаційно-психологічного впливу, що властиві більшості людей. У статті планується звернути увагу читачів на психологічну природу інформації, до якої останнім часом зростає інтерес людей різного віку, зокрема учнівської та студентської молоді. Ключовим питанням для зацікавлених фахівців є вироблення стійкої інформаційної безпеки людини. Особливо важливим є вивчення можливостей впливу інформації на здоров’я людини. Відповідні питання будуть розкриті автором статті. Проблема психологічного впливу інформації широко представлена у різних галузях психологічного знання, дотепер інформаційна безпека як запорука підтримання психічного здоров’я не була предметом комплексного психологічного дослідження, що і визначає актуальність питання, яке розглядається.
21
Boiko, S. T. "Psychological personality safety in the conditions of the broken informational space." Psychology: theory and practice, no. 1(3) (2019): 32–43. http://dx.doi.org/10.31339/2617-9598-2019-1(3)-32-43.
Повний текст джерела
22
Tiahur, L. M. "Psychological safety of the educational environment for teachers of pedagogical colleges." Science and Education a New Dimension IX(256), no. 100 (September 25, 2021): 73–76. http://dx.doi.org/10.31174/send-pp2021-256ix100-15.
Повний текст джерелаАнотація:
The article examines the study of psychological safety in different countries. The research of psychological safety of the educational environment of teachers of pedagogical colleges of Ukraine is analyzed. It is shown that up to 39 % of teachers of pedagogical colleges are vulnerable in various situations of interaction in the educational institution. The data of the analysis of psychological safety depending on age and sex, sex and marital status are given. The main threats to the educational environment of the pedagogical college and possible causes are described.
23
Коваль, Ігор, Андрій Ковальчук та Андрій Петренко. "Аналіз психологічних якостей спортсменів пожежно-прикладного спорту в змагальній діяльності". Педагогіка і психологія професійної освіти, № 1 (8 серпня 2019): 123–30. http://dx.doi.org/10.32447/22185186.2019.1.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено поглиблений аналіз підготовки спортсменів пожежно-прикладного спорту. Досліджено та систематизовано ключові позиції вчених щодо форм і напрямів організації занять із фізичного виховання. Розроблено авторську анкету визначення психологічних чинників становлення спортсменів у пожежно-прикладному спорті, за її допомогою проведено анкетування діючих спортсменів Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Автори роблять висновок, що при розробці програм підготовки спортсменів пожежно-прикладного спорту необхідно не лише звертати увагу на інноваційно-технологічні розробки, а й робити акцент на морально-психологічній складовій, яка впливає на результат спортивної діяльності особистості. Тому в змагальній діяльності необхідно: ретельно вивчати організаційні проблеми, забезпечуючи необхідними засобами й матеріалами; цілеспрямовано формувати колектив; постійно аналізувати негативні соціально-психологічні явища, які виникають між спортсменами. Одержані авторами результати актуальної наукової проблеми дослідження психологічних якостей спортсменів пожежно-прикладного спорту засвідчують, що її вирішення потребує розуміння й особливої психологічної підготовки, яка повинна стати невід’ємною складовою професіоналізму сучасного спортсмена. Успішність виступів у змаганнях зумовлена не лише рівнем фізичної підготовленості, а й здатністю переносити нервово-психологічні навантаження, адже цей вид спорту супроводжується постійними стресовими ситуаціями.
24
Приходько, Ігор, Олександр Колесніченко та Яна Мацегора. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 266–87. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.151.
Повний текст джерелаАнотація:
Тривале виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах значно знижує психологічну безпеку та витривалість військовослужбовців. Для її відновлення військовослужбовцям потрібними стають стороння допомога, штучне створення умов спокою і безпеки та усвідомлення набутого досвіду. Таке усвідомлення досвіду стає ключовим моментом у її коригуванні. Корекція набутих навичок є важливим аспектом збереження психологічної надійності фахівців, оскільки невдачі, які повторюються, ведуть до зниження професійної самооцінки, мотивації і, як наслідок, до відмови від виконання поставленого завдання чи звільнення зі служби. Етап психологічної допомоги є вкрай важливим для зниження рівня психогенних втрат особового складу при виконанні службово-бойових завдань в екстремальних (бойових) умовах, а також для відновлення психологічної безпеки особистості військовослужбовця.Надання першої психологічної допомоги військовослужбовцям в екстреальних умовах виконання службово-бойових завдань здійснюється на трьох рівнях: перший рівень – співслужбовець постраждалого, другий рівень – безпосередній командир, третій рівень – психолог військової частини. Перша (екстрена) психологічна допомога на першому рівні передбачає виконання таких дій: убезпечити постраждалого, за потреби надати необхіду першу медичну допомогу; оцінити психічний стан постраждалого, визначити його найбільш суттєві ознаки, тип та реалізувати дії, що припиняють розгортання цього стану; задовольнити першочергові фізіологічні потреби; емоційно, соціально підтримати, вислухати, за можливості покликати близького товариша; передати контроль над собою самому постраждалому; зберегти гідність постраждалого; організувати подальшу допомогу. По-перше, співслужбовець має доповісти безпосередньому командиру про негативний стан постраждалого. По-друге, за умов близькості знаходження психолога частини, пункту психологічної допомоги, мобільного пункту психологічної допомоги забезпечити надходження від них кваліфікованої допомоги постраждалому. Суб’єктом першої психологічної допомоги військовослужбовцю на другому рівні є безпосередній командир постраждалого. Роль командира при наданні першої психологічної допомоги полягає у такому: оцінити стан постраждалого; прийняти рішення про необхідність зміни обсягу службового навантаження, про зміни харчового, речового та іншого забезпечення постраждалого військовослужбовця; про переміщення військовослужбовця далі – в місце тимчасової та постійної дислокації частини і у зворотному напрямку; організувати надходження кваліфікованої психологічної допомоги. Суб’єктом першої психологічної допомоги військовослужбовцю на третьому рівні є психолог військової частини. Основним завданням є навчити військовослужбовців і командирів усіх рівнів розпізнавати негативні психічні реакції та стани, а також натренувати військовослужбовців виконувати заходи першої (екстреної) психологічної допомоги в ході занять з психологічної підготовки та спеціальної психологічної підготовки до участі в бойових діях.Психолог також надає командиру підрозділу висновки щодо психічного стану військовослужбовця та рекомендації щодо його індивідуально-психологічних особливостей, які потенційно можуть знижувати ефективність службово-бойової діяльності, обмежувати залучення військовослужбовця до виконання певних завдань тощо. Отримані наукові результати щодо організації та надання першої психологічної допомоги військовослужбовцям в ході виконання службово-бойових завдань в екстремальних умовах відповідають структурі психологічної служби НГУ, її нормативно-правовій базі, завданням психологічної роботи.
25
Шинкаренко, О. Є. "Демократичні вибори та соціально-політична і соціально-психологічна безпека особистості в умовах трансформації соціальних відносин". Вісник Одеського національного університету. Серія: Психологія 21, вип. 2 (40) (2016): 187–96.
Знайти повний текст джерела
26
Panchenko , O., та V. Antonov . "РЕАБІЛІТАЦІЯ ЯК СКЛАДОВА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (26 травня 2020): 8–17. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто теоретичні засади розроблення дієвої державної політики щодо організації реабілітаційної допомоги особам, які зазнали ушкодження психічного здоров’я. На основі аксіологічного підходу визначено поняття інформаційно-психологічної безпеки, що має на увазі забезпечення психологічного благополуччя особистості з мінімізацією різноманітних ризикових факторів формування й функціонування адекватної інформаційно-орієнтовної основи суб’єктивно-особистісного ставлення до навколишнього світу і самої себе; здатність до адаптації за ознак шкоди психічному здоров’ю. Запропоновано модель забезпечення інформаційно-психологічної безпеки, що системно поєднує поняття реабілітація-абілітація-компенсація-адаптація та відображає чотири рівні організації їх: біологічний, психологічний, соціальний, соціально-психологічний, кожен з яких супроводжується складником інформаційного рівня. Визначено поняття “інформаційно-психологічна абілітація” як адаптивно-розвивальна діяльність з формування/прищеплювання/придбання навичок турбулентного мислення в умовах інтенсивних ризикових інформаційних факторів з метою підтримки психологічного благополуччя з відповідним забезпеченням якості життя людини.
27
Feshchenko, Igor. "ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА ЯК ОРГАНІЧНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО ЗБРОЙНО-ПОЛІТИЧНОГО КОНФЛІКТУ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 1 (24 липня 2021): 96–103. http://dx.doi.org/10.15421/352111.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу змісту поняття «інформаційна війна», її форм і методів ведення. Розкрито основні маніпулятивні прийоми та технології, їх вплив на свідомість, самовизначення та поведінку людини. Обґрунтовано перспективність інформаційно-психологічних операцій як одного з найважливіших чинників успіху у збройно-політичних конфліктах та воєнних кампаніях ХХІ століття. Інформаційна війна визначається як складова частина ідеологічної боротьби. Її ефективність обумовлена тим, що такі війни не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється засобів до існування. Інформаційні війни є непомітними війнами, що породжує легковажне ставлення до них.Розглянуто специфіку інформаційної війни в контексті агресії Росії проти України. Збройне протистояння проти України розпочалась з інформаційної війни, яка продовжується паралельно з розгортанням збройного конфлікту на сході України. Акцентується увага на такій важливій формі інформаційної війни як психологічна війна. Вплив на психіку людини шляхом залякування, погроз із метою спонукання до певної запланованої моделі поведінки характеризується як психологічний або психотропний тиск. Метою залякування, погроз є спонукання до певної запланованої моделі поведінки. Досліджено основні типи інформаційно-психологічної зброї, методи її застосування, які спрямовані на придушення, знищення, дезорганізацію та дезорієнтацію об’єктів впливу. Інформаційно-психологічна зброя здатні порушити психічне здоров’я населення, спонукати до спонтанних дій, спричинити тимчасові чи незворотні зміни, спрямувати особистість в необхідному для суб’єкту впливу напрямі. Визначено напрямки протидії інформаційній агресії, вдосконалення захисту інформаційного простору та інформаційної безпеки.
28
A.O., Lisnevska. "PSYCHOLOGICAL SAFETY OF STUDENT YOUTH IN THE CONTEXT OF USING NEWS FROM THE MEDIA." Scientific Journal of Kherson State University. Series: Psychological Sciences, no. 1 (April 3, 2019): 245–51. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2019-1-41.
Повний текст джерела
29
O.Ye., Blynova, and Kazibekova V.F. "PSYCHOLOGICAL SAFETY AS A FACTOR OF SATISFACTION WITH LIFE QUALITY OF HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS’ STUDENTS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (May 29, 2020): 146–54. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2020-2-20.
Повний текст джерела
30
Заріцька, Н. М. "МЕДІАГРАМОТНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ: РЕЗУЛЬТАТИ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 4 (7 квітня 2022): 150–54. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.29.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена теоретичному аналізу проблеми медіаграмотності в контексті забезпечення інформаційно- психологічної безпеки в умовах гібридної війни. Описано актуальність даної проблеми, що виражається в необхідності пошуку чинників та механізмів досягнення інформаційно-психологічної безпеки особистості в умовах сучасного інформаційного простору. Описано складові частини реалізації інформаційно-психологічної безпеки особистості: нормативно-правова, інституційна та технологічна. Порушення інформаційно-психологічної безпеки особистості представлені в розрізі перебігу «гібридної війни», що передбачає цілеспрямовані впливи на масову свідомість за допомогою застосування різноманітних інформаційно-психологічних операцій. До негативних наслідків інформаційних впливів на свідомість особистості належать зміни психіки, психічного здоров’я людини, що реалізуються через порушення адекватності сприйняття світу; порушення та дезорганізація системи ціннісних орієнтацій та особистісного світогляду тощо. Представлено загрози інформаційно-психологічної безпеки сучасного українського суспільства, які полягають у відсутності регулятивної діяльності держави в питаннях медіа та віртуального середовища, розпорошеність медіа між приватними особами та його незбалансованість, «таблоїдизація» і розповсюдження перекручування фактів, наявність цілеспрямованого впливу на свідомість реципієнта з певною метою тощо. Узагальнено, що засобом протидії інформаційно-психологічним впливам в умовах гібридної війни виступає розвинена медіаграмотність особистості, її медіакультура, медіаобізнаність та медіакомпетентність. Медіаграмотність у такому випадку виступає як фільтр – оборонний засіб від різноманітних інформаційно шкідливих подразників, наявність у населення ідеологічної соціокультурної свідомості. Медіаграмотність розглядається як вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомоги медіазасобів, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, тобто розуміти реальність, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують.
31
A.V., Ivanchuk. "SELECTION OF THE CONTENT OF THE STUDY MATERIAL ON HARMFUL HABIT FOR THE COURSE “LIFE SAFETY AND FUNDAMENTALS OF OCCUPATIONAL HEALTH AND SAFETY”." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 49–54. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-8.
Повний текст джерелаАнотація:
The article considers the problem of selecting the content of educational material about the socio-psychological mechanisms of drunkenness in order to implement the paradigm of personal development of students in the study of the discipline “Life Safety and Fundamentals of Occupational Safety”. We believe that revealing to students the hidden meanings of events that accompany the phenomenon of drunkenness will provide knowledge on the safety of life of practical value, helping to understand the essence of the tradition of feasting and influence safe behavior in their future independent life. The difficulty of solving this problem in its interdisciplinary nature, namely the intersection of areas of knowledge of medicine, social psychology, culturology, law. It was decided to limit the selection of the content of educational material to the analysis of scientific knowledge of social psychology, culturology and law, as medical knowledge requires special professional training. This approach allowed us to consider the phenomena of human behavior involved in the process of drunkenness, without considering the essence of alcohol dependence. We have chosen a narrative method to intensify the educational activities of students and to explain the meaning of educational material about the socio-psychological mechanisms of the phenomenon of alcoholism. As a result of the analysis of a wide area of interdisciplinary knowledge about drunkenness, we came to the conclusion that traditional narratives as narrative stories, the plots of which take into account the temporal relations between events are of little use. Narrative stories about the safety of life about the phenomenon of drunkenness should explain mainly the meanings of the behavioral actions of the participants of the feast. The article presents the author's examples of narratives for the identification of small groups of socially motivated, psychologically motivated and biologically motivated. Further research will be related to the development of a system of narrative narratives, which will help students form a holistic view of the types of small alcohol groups and the peculiarities of the organization of their group activities aimed at the realization of alcohol episodes.Key words: drunkenness, small alcohol group, social motivation of the feast, psychological motivation of the feast, biological motivation of the feast, narrative. Мета. У статті розглянуто проблему відбору змісту навчального матеріалу про соціально-психо-логічні механізми функціонування явища пияцтва із метою реалізації парадигми особистісного роз-витку студентів під час вивчення навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності та основи охорони праці». Ми вважаємо, що розкриття студентам прихованих смислів подій, які супроводжують явище пияцтва, надасть знанням із безпеки життєдіяльності практичної цінності, сприяючи усвідомленню сутності традиції застілля, та впливатиме на безпечну поведінку в їх майбутньому самостійному жит-ті. Складність розв’язання зазначеної проблеми – в її міждисциплінарному характері, а саме перети-ні областей знань медицини, соціальної психології, культурології, права. Результати. Були прийняті рішення обмежити відбір змісту навчального матеріалу аналізом наукових знань соціальної психології, культурології і права, оскільки медичні знання вимагають спеціальної фахової підготовки. Такий підхід дозволив розглядати феномени поведінки людини, залученої до процесу пияцтва, без розгляду сут-ності алкогольної залежності. Для активізації навчальної діяльності студентів та з метою роз’яснення смислів навчального матеріалу про соціально-психологічні механізми функціонування явища пияцтва нами було обрано наративний метод. У результаті аналізу широкої області міждисциплінарного знан-ня про пияцтво ми прийшли до висновку, що традиційні наративи – як оповідальні історії, сюжети яких враховують темпоральні відношення між подіями малопридатні. Наративні оповідання з безпеки життєдіяльності про явище пияцтва повинні пояснювати переважно смисли поведінкових дій учасни-ків застілля. Висновки. У статті наведено авторські приклади наративів на ідентифікацію малих груп соціально мотивованих, психологічно мотивованих і біологічно мотивованих. Подальші дослідження будуть пов’язані з розробленням системи оповідальних наративів, яка сприятиме формуванню у сту-дентів цілісної уяви про типи малих алкогольних груп та про особливості організації їх групової діяль-ності, спрямованої на реалізації алкогольних епізодів.Ключові слова: пияцтво, мала алкогольна група, соціальна мотивація застілля, психологічна мотивація застілля, біологічна мотивація застілля, наратив.
32
Іванчук, А. В. "МОДЕЛЬ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ДО ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ВІД ШКІДЛИВОЇ ЗВИЧКИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 132–37. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження процесу формування готовності студентів до особистої безпеки від шкідливої звички показало, що психологічні явища як феномени алкогольних епізодів у малих групах, їх інтерпретація не використовується у навчальній дисципліні «Безпека життєдіялності та основи охорони праці». Традиційна концепція зміни алкогольних установок студентів на антиалкогольні не витримує критики через націленість на зміну народних звичаїв і традицій використання спиртних напоїв на свято та в печалі. Мета цього дослідження полягає у формуванні уявлення про особливості моделювання процесу формування готовності студентів до особистої безпеки від шкідливої звички. Це дослідження мало описовий характер і складалося із змістово-теоретичного і системно-структурного аналізу шляхів модернізації змісту навчального матеріалу з безпеки життєдіяльності, організації процесу моделювання безпечної поведінки молоді, сутності формування позитивної алкогольної установки у процесі соціалізації молоді, чинників ризику та шкідливих чинників побутового пияцтва, етапів розвитку побутового пияцтва до появи алкоголної залежності, основних психологічних феноменів пияцтва в малих группах, структурно-функціональних компонентів моделі готовності студентів до особистої безпеки від шкідливої звички, критеріїв сформованості структурних і функціональних компонентів моделі, змістових характеристик показників сформованості функціональних компонентів моделі. Результати дослідження показали, що розуміння студентами смислів психологічних феноменів пияцтва в малих групах відповідає сучасній парадигмі розвитку особистості як основи модернізації змісту, методів і форм навчання безпеки життєдіяльності. Теоретичне значення проведеного дослідження полягає в розробленні структурно-функціональної моделі, на основі якої буде організований процес формування готовності студентів до особистої безпеки від шкідливої звички. Практичне значення проведеного дослідження полягає в розробленні критеріїв і показників сформованості компонентів моделі, а також змістових характеристик показників сформованості функціональних компонентів моделі.
33
Панченко, Олег, Анастасія Кабанцева та Ірина Сердюк. "ПОТРЕБА ОСОБИСТОСТ І В ІНФОРМАЦІЙНІЙ БЕЗПЕЦІ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 210–22. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-210-222.
Повний текст джерелаАнотація:
Поняття “потреба” в сучасних умовах стало тим безперечно престижним, позитивним, необхідним, що створює умови для вдосконалення та розвитку людини. У процесі життєдіяльності відбулася істотна транс- формація інформаційного суспільства, демінімізувалась структура бажань і потягів, які включають в себе значно ширший діапазон потреб сучасної лю- дини, тому виникла нагальна потреба удосконалення концепції відносно запиту сьогодення. Представлено модернізовану піраміду людських потреб А. Маслоу, відповідно до якої сім основних рівнів потреб утворюють ієрар- хічну структуру, яка як домінанта визначає поведінку людини.
Зазначено, що потреба бути в безпеці одна з основних і належить до рівня життєво важливих. Потреба у різних видах і формах безпеки існує на всіх етапах розвитку людства, однак саме в умовах турбулентного розвитку ін- формаційних технологій та постійного інформаційно-психологічного впли- ву на особистість, суспільство і державу, потреба в інформаційній безпеці набуває статус національної ідеї.
Беручи до уваги темп сучасного життя і техногенного розвитку, життєві потреби сучасної людини суттєво змінилися і розширилися, зріс попит на безпечну життєдіяльність та інформаційно-психологічний комфорт задля особистісної реалізації в умовах турбулентного розвитку, інформаційного навалу та несистемного суспільного хаосу. Сформульовано визначення по- няття інформаційна безпека — це стан інформаційного середовища, який забезпечує задоволення інформаційних потреб суб’єктів інформаційних від- носин, безпеку інформації та захист самих суб’єктів від негативного інфор- маційного впливу.
Визначальним у задоволенні інформаційних потреб особистості є отри- мання достовірної, всеоб’ємної, порівняльної інформації, що може стати під- ґрунтям єдиного вірного рішення. Отже, збереження інформаційної безпеки людини, її психологічного здоров’я, пошук ефективних методів вирішення означеної проблеми є важливим і актуальним питанням державної інформа- ційної політики.
34
Лазорко, Ольга, та Тетяна Шевцова. "ЕМПІРИЧНІ РЕФЕРЕНТИ ЕМОЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПРОФЕСІОНАЛА". Psychological Prospects Journal, № 36 (30 грудня 2020): 159–73. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-36-159-173.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. У статті пропонується визначення місця емоційної безпеки в структурі професійної безпеки особистості, а також емпіричних референтів емоційної безпеки. Важливим завданням бачиться визначення зв’язків загального емоційного фону та схильності до стресу з самооцінкою та професійним вигоранням за трьома шкалами: емоційне виснаження, деперсоналізація та редукція особистих досягнень; ми припускаємо, що емоційна безпека особистості пов’язана із специфікою професійної діяльності: роботою з людьми або з документами, керівною діяльністю тощо.
Методи. З метою вивчення психологічних особливостей прояву емоційної безпеки особистості, зокрема таких емпіричних референтів як схильність до стресу, емоційна виснаженість, деперсоналізація, редукція професійних досягнень, вираженість базових емоцій та рівень самооцінки, нами було використано наступні психодіагностичні методики: «Визначення ступеня схильності до стресу» (за Є. О. Тарасовим); «Професійне вигорання» (за К. Маслач, С. Джексон в адаптації Е. Водоп’янової); «Шкала диференціальних емоцій» (за К. Ізардом); «Визначення рівня своєї самооцінки» (за Г.М. Казанцевою).
Результати. Емоційна безпека професіонала розглядається як почуття впевненості щодо володіння внутрішніми психологічними ресурсами для протистояння загрозам і небезпекам, пов’язаним з професійною діяльністю. З одного боку, емоційна безпека професіонала підтримується внутрішніми психологічним ресурсам, а з іншого боку, безпечним середовищем і довірливими стосунками в організації. Якщо розглянути ресурси емоційної безпеки через призму небезпеки, то схильність до стресу, емоційний фон, рівень професійного вигорання та рівень самооцінки гіпотетично можуть бути тими емпіричними референтами, які дозволять виявити наявність чи відсутність цих ресурсів. Представлено результати дослідження, метою якого було вивчення зв’язку схильності до стресу та загального емоційного фону з рівнем самооцінки та професійним вигоранням. Доведено, що стан емоційної безпеки пов’язаний не стільки з психологічними особливостями досліджуваних, скільки з специфікою провідної професійної діяльності: роботою з документами, роботою з людьми, змішана форма (люди та документи), а також керівною діяльністю.
Висновки. Встановлено значимі статистичні взаємозв’язки між показниками базових емоцій та показниками професійного вигорання (емоційне виснаження, деперсоналізація, редукція професійних досягнень) і рівнем самооцінки та між показниками професійного вигорання та стресостійкістю і рівнем самооцінки працівників комерційної організації. Подальше вивчення феномену емоційної безпеки особистості професіонала бачиться в контексті організаційного середовища та міжособистісної взаємодії персоналу організації. Важливим завданням та викликом для організаційних психологів сьогодні є віднайдення ефективних інструментів та програм забезпечення емоційної стабільності та безпеки персоналу на робочому місці, що, безумовно, є перспективним напрямком подальших досліджень.
35
Ananin, Valerii, та Viktor Horlynskyi. "Ментальні структури свідомості як передумова сталого розвитку і безпеки суспільства". Multiversum. Philosophical almanac 2, № 1 (5 жовтня 2021): 3–18. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2021.2.1.01.
Повний текст джерелаАнотація:
Сталий і безпечний людський розвиток багатьма зв'язками пов'язаний з гуманітарною безпекою, яка зумовлена адекватною реакцією особистості на екстремальну ситуацію. Цілеспрямований вплив на поведінку і превентивну діяльність особистості в кризових ситуаціях стає можливим, завдяки формуванню особистісної структури свідомості людини – ментального патерну безпеки. Це відкрита, динамічна, відносно стійка, функціональна структура, що розвивається. Її конституювання відбувається на свідомому і підсвідомому рівнях психіки людини. Формування ментального патерну зумовлено потребами в безпеці, соціальним досвідом їх реалізації, спеціальними знаннями, гуманістичними ціннісними орієнтаціями, соціальним статусом, роллю, установками, мотивацією і рефлексією особистості. Ментальний патерн безпеки містить когнітивну, семантичну, ціннісну, емотивну і поведінкову підструктури. Їх функціонування утворює комплекс моделей і схем адекватного реагування на кризові, екстремальні ситуації, конституює соціальні практики безпеки. Основною функцією ментального патерну безпеки є формування соціальної, психологічної та професійної готовності адекватного осмислення, поведінки і превентивної діяльності в надзвичайних ситуаціях. Провідна роль у формуванні ментального патерну безпеки належить системі освіти в інтересах сталого розвитку. Знання про конституювання ментальних структур безпеки може бути використано як концептуальна основа модернізації освіти в інтересах сталого і безпечного людського розвитку.
36
Dukhnevych, Vitalii M. "Психологічні наслідки воєнного конфлікту на cході: теоретичний аналіз явищ політико-правової сфери". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 41(44) (6 липня 2018): 31–45. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi41(44).131.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізуються негативні психологічні наслідки в політико-правовій сфері, що супроводжують воєнний конфлікт на сході України. Охарактеризовано загальну картину суспільно-політичної дійсності в країні напередодні і на початку воєнного конфлікту. Визначено, що такі негативні психологічні наслідки можуть бути зумовлені порушеннями ефективної чи оптимальної взаємодії громадян між собою або громадян з органами влади. Показано, що одним із психологічних механізмів, покладених в основу створення самопроголошених ЛДНР, було руйнування української та загальноукраїнської ідентичностей за рахунок створення і використання різноманітних міфів та нищення відчуття безпеки громадян. Здійснено систематизацію і групування негативних психологічних наслідків у соціально-психологічному та політико-правовому аспектах. У межах першого аспекту виділено такі групи негативних психологічних явищ у політико-правовій сфері в умовах воєнної агресії Росії: 1) руйнування єдності громадянського суспільства; 2) наростання незадоволеності діяльністю влади; 3) порушення процесу політико-правової ідентифікації; 4) посилення піддатливості маніпулятивним інформаційним впливам; 5) поширення неконструктивних патернів поведінки; 6) зневіра в майбутньому України. Політико-правовий аспект представлено через психологічну інтерпретацію таких явищ, як радикалізація свідомості, сепаратизм, колабораціонізм, екстремізм, мілітаризація свідомості, аномія, дераціоналізація (ірраціоналізація) свідомості, знецінення життя та людської гідності; участь у блокуванні інфраструктурних об’єктів, залучення військових та колишніх учасників АТО до різноманітних політико-правових акцій, “військовий туризм”, аватаризм; формування різних форм порушень правосвідомості; криміналізація побутових конфліктів; соціальне утриманство, перекладання відповідальності за актуальну політико-правову ситуацію лише на політиків; загострення націоналістичних настановлень та зменшення толерантності до людей інших національностей, негативна стеріотипізація щодо окремих соціальних груп, поляризація уявлень персон та окремих соціальних груп, ухиляння представників інституціональних суб’єктів від взяття на себе відповідальності за долю країни чи її громадян; формування образу ворога тощо. Зроблено висновок, що зміст та специфіка виявів цих явищ ще потребує свого уточнення, аби в подальшому запропонувати ефективні рекомендації чи програми супроводу відповідно до того чи того змістового вияву таких явищ.
37
Бойко-Бузиль, Юлія. "Професійно-психологічна компетентністість як індикатор професіогенезу фахівця системи МВС". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т2 (2021): 89–100. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-89-100.
Повний текст джерелаАнотація:
Акцентовано, що успішність функціонування та діяльності системи МВС України забезпечують фахівці, які не лише опікуються державною політикою у секторі безпеки та оборони, а своїми здібностями, надійністю та кваліфікованістю формують професійне ядро органів системи МВС. Підкреслено, що професійно-психологічна компетентність є індикатором професіогенезу фахівця, його вузловою категорією, яка мало досліджена, але перспективна у напрямку покращення кадрового забезпечення та підвищення кадрового потенціалу системи МВС України. Наголошено, що професійно-психологічна компетентність виступає особливим особистісним утворенням, яке визначає ефективність виконання професійної діяльності фахівця та обумовлює успішність його професіогенезу загалом. З огляду на наявний стан теоретичної розробленості обраної проблематики, доповнено праксеологічним підходом існуючі підходи (аксіологічний, компетентнісний, системний, діяльнісний) до вивчення професійно-психологічної компетентності фахівця. Обґрунтовано доцільність виділення когнітивного, мотиваційного, комунікативного та рефлексивного компонентів професійно-психологічної компетентності фахівця. Звернено увагу, що когнітивний компонент професійно-психологічної компетентності є показником теоретичної підготовки фахівця, мотиваційний компонент обумовлює спрямованість до професійної діяльності, комунікативний компонент свідчить про готовність до професійного спілкування та взаємодії, рефлексивний компонент визначає усвідомлення себе як фахівця та професіонала. На базі органів та підрозділів системи МВС України проведено емпіричне дослідження професійно-психологічної компетентності фахівця. Вивчення показників компонентів професійно-психологічної компетентності фахівця здійснено відповідно до таких етапів професіогенезу як: початковий (І етап), кваліфікації (ІІ етап), компетентності (ІІІ етап) та професіоналізму (ІV етап). За результатами здійсненої роботи підкреслено необхідність розроблення заходів щодо розвитку показників професійно-психологічної компетентності фахівця у відповідності до етапів його професіоналізації. Ключові слова: професіогенез, професійна діяльність, компетентність, професійно-психологічна компетентність.
38
БЕЗЛУЦЬКА, Олена. "МЕНТАЛЬНЕ ЗДОРОВ’Я СУДНОВОГО ОФІЦЕРА ЯК ВАГОМА СКЛАДОВА ЧАСТИНА БЕЗПЕКИ СУДНОПЛАВСТВА". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 15–19. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Професійна діяльність суднових офіцерів, як і моряків у цілому, відбувається в обмежених умовах судна, що значною мірою впливає на ментальне здоров’я моряків. Метою дослідження є розкриття змісту поняття «ментальне здоров’я моряка», а також аналіз впливу ментального здоров’я суднового офіцера на безпеку судноплавства. Встановлено, що ментальне здоров’я стало предметом дослідження ще у 40-х роках ХХ століття. У свою чергу, ментальне здоров’я моряків зацікавило дослідників на початку ХХІ століття. З’ясовано, що ментальне здоров’я суднових офіцерів безпосередньо пов’язане з рівнем їх стресостійкості та соціально-психологічної адаптації до обмежених умов судна. Вказано, що на ментальне здоров’я фахівців річкового та морського транспорту впливають соціальні фактори; суднова організація; процедури і розпорядження; умови роботи та побутові умови; власне стан судна; управління на березі; зовнішні фактори навколишнього середовища, а також обмеження, пов’язані з пандемією COVID-19. З’ясовано, що погане ментальне здоров’я суднових офіцерів негативно впливає на ефективність роботи членів екіпажу, психологічний клімат на судні, фінансові витрати компанії судновласника та навіть може поставити під загрозу безпеку рейсу. Зазначено, що найчастіше суднові офіцери стикаються з такими негативними станами, як депривація, втома, стрес, фрустрація, депресія тощо. Встановлено, що найчастіше суднові офіцери стикаються з емоційною, сенсорною, соціальною, інформаційною, комунікативна та сексуальною депривацією. Розглянуто психологічні ознаки втоми, характерні ознаки стресового напруження, симптоми фрустрації та ін. З’ясовано, що депресія та тривога впливають на виникнення суїцидальних думок та ймовірність травмування суднових офіцерів, виникнення аварійних ситуацій та захворювань на борту судна. Акцентовано увагу на необхідності підвищення рівня психологічної підготовки майбутніх та діючих суднових офіцерів, а також налагодження психокорекційної допомоги після тривалого перебування в рейсі.
39
Лазоренко, Олександр. "СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ПОНЯТТЯ “ВІЙСЬКОВО-СПЕЦІАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ” У КОНТЕКСТІ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 206–19. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.700.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті охарактеризовано низку ключових понять для визначення теоретичних основ навчання військово-спеціальних дисциплін майбутніх бакалаврів безпеки державного кордону. Актуальність дослідження зумовлена тим, що від рівня підготовки офіцерів-прикордонників залежить безпека держави на державному кордоні, а основою навчання зазначених фахівців є військово-спеціальні дисципліни. Визначено, що проблематика навчання військово-спеціальних дисциплін, вивчення сприятливих психологічних та методичних умов для їх проведення потребує подальшого дослідження та вдосконалення. Посилює актуальність дослідження модернізація охорони державного кордону, що вимагає нових підходів до визначення змісту та сутності дисциплін військово-спеціального спрямування.Дослідження показало, що під поняттям “майбутній бакалавр безпеки державного кордону” слід розуміти курсанта, який здобуває вищу освіту за першим (бакалаврським) освітнім рівнем у галузі знань “Воєнні науки, національна безпека, безпека державного кордону” у вищому військовому навчальному закладі з метою отримання спеціальності “Безпека державного кордону” за кваліфікацією “офіцер тактичного рівня”, здатного вирішувати завдання щодо забезпечення безпеки державного кордону.Відповідно під поняттям “військово-спеціальні дисципліни” маємо на увазі комплекс навчальних дисциплін, зміст яких пов’язаний з потребами прикордонної практики та розвитком військової освіти і науки в Україні. Зазначені дисципліни відповідають спеціальності “Безпека державного кордону” та мають на меті забезпечити набуття курсантами теоретичних знань та практичних навичок за спеціальністю. До основних військово-спеціальних дисциплін віднесено тактику прикордонної служби, прикордонний контроль, загальну тактику. Навчання цих дисциплін є дієвим інструментом реалізації мети навчання майбутнього бакалавра безпеки державного кордону –формування особистості висококваліфікованого офіцера-прикордонника тактичного рівня, здатного вирішувати завдання щодо забезпечення безпеки державного кордону на ділянці відповідальності прикордонного підрозділу та нести відповідальність за свої дії.
40
Kolenda, Nataliia. "СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОТИВАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 4, № 20 (30 грудня 2019): 67–74. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-04-67-74.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто підходи до структурного наповнення мотиваційної безпеки та її змістового визначення. Сформульовано авторське трактування мотиваційної безпеки та визначено її складові (матеріальну, кар’єрну, трудову, соціально-психологічну та пенсійно-страхову безпеку). Подано тлумачення цих складових. Визначено етапи процесу стратегічного забезпечення мотиваційної безпеки. Запропоновано стратегії забезпечення мотиваційної безпеки, вибір яких залежить від наявного рівня безпеки та потенційних можливостей підприємства щодо її забезпечення, зокрема стратегію зростання (інтегрованого, комбінованого та селективного), стратегію утримання позицій (активну та пасивну), стратегію узгодження (об’єктоорієнтованого та суб’єктоорієнтованого узгодження) та стратегію саморегулювання.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні сутності мотиваційної безпеки, її структурної будови, етапів стратегічного забезпечення та відповідних стратегій.
41
Panchenko , O. "ТУРБУЛЕНТНІ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ВИКЛИКИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЮ БЕЗПЕКОЮ". Theory and Practice of Public Administration 1, № 68 (28 лютого 2020): 210–17. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.01.25.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджується інформаційна турбулентність, причинно-наслідкові соціально-психологічні аспекти, пов’язані з цим явищем та напрями державної політики щодо забезпечення інформаційної безпеки.
Вплив інформаційної турбулентності розглядається в трьох площинах: державній, суспільній та особистісній.
У площині держави причинами турбулентності можуть бути як внутрішні процеси, зумовлені суперечностями становлення й розвитку в нових умовах світового порядку, так і зовнішні – цілеспрямовані інформаційні впливи недружніх країн. Завдання держави – подолання турбулентності, досягнення керованості, забезпечення національної безпеки, що має на увазі не тільки обороноздатність, але і соціальні, економічні, культурні, інформаційні, психологічні аспекти.
Введено поняття “інформаційно-психологічна турбулентність” – як нестабільний стан психіки людини, викликаний інформаційним впливом, та “турбулентне мислення”, засноване на неформальному, евристичному підході до аналізу ситуації та прийняття рішень (досвід, інтуїція, спритність, винахідливість та ін.).
Акцентовано на необхідності подальших серйозних досліджень означеної проблеми для розроблення дієвої державної політики для її вирішення.
42
Матвієнко, Оксана Володимирівна, Михайло Наумович Цивін, Тетяна Василівна Новальська та Надія Анатоліївна Бачинська. "ДОЗВІЛЛЄВІ ПРАКТИКИ ОСОБИСТОСТІ У МЕДІАПРОСТОРІ: ПРОБЛЕМИ ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 314–33. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.247176.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті — дослідити медіапростір та охарактеризувати основні підходи до інформаційно-психологічної безпеки в контексті медіавпливу у дозвіллєвих практиках особистості. Методологія дослідження полягає у використанні соціального та аксіологічного підходів, що дозволило розглядати поняття «медіапростір дозвілля» як соціально-психологічний феномен, який здійснює безпосередній вплив на психологію особистості. Наукова новизна. Проаналізовано поняття медіапростору, «агресивного» медіасередовища; запропоновано робоче визначення медіабезпеки особистості як основної складової інформаційно-психологічної безпеки; визначено зміст медіаосвіти. Висновки. Доведено, що людина, знаходячись у сформованому сучасними медіа просторі зазнає інформаційних впливів, які трансформують її поведінку, психіку, світосприйняття та подекуди здійснюють маніпулювання психологією. Наголошено на необхідності медіабезпеки особистості як основної складової інформаційно-психологічної захищеності у сучасних умовах, зважаючи на те, що молодь сьогодні є глобальною медіааудиторією, а використання медіа є важливою частиною дозвілля. Визначено, що одними із найважливіших складових інформаційно-психологічної безпеки є медіавиховання та медіаосвіта, завданням яких є формування у людини критичного мислення для свідомого споживання медіапродукції, адекватного оцінювання інформації та здатності протистояти зовнішній інформаційній агресії і пропаганді, деструктивним медіаінформаційним впливам. Інтеграція медіаосвіти у роботі з молоддю є не тільки природним кроком, а й потребою розвитку окремого напряму педагогіки дозвілля — медіапедагогіки дозвіллєвої діяльності.
43
Лісневська, А. О. "СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ У ПЕРЕЖИВАННІ СТУДЕНТСЬКОЮ МОЛОДДЮ ПСИХОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ СПРИЙМАННЯ НОВИН ІЗ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ". Problems of Modern Psychology, № 1 (30 червня 2021): 101–8. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянута проблема змін у переживанні психологічної безпеки студентською молоддю різної статі у результаті контакту зі ЗМІ. Мета статті – виявити статеві відмінності у переживанні студентською молоддю психологічної безпеки після сприймання новин зі ЗМІ залежно від індивідуально-типологічних властивостей і базових переконань особистості студентів обох статей. Було використано такі методи, як авторська експрес-анкета, Шкала ситуативної тривожності Ч. Спілберга, Індивідуально-типологічний опитувальник Л. Собчик, Шкала базисних переконань особистості. Отримані результати свідчать про те, що жінки частіше переживають підвищення відчуття небезпеки після сприймання новин зі ЗМІ, ніж чоловіки. Для студентської молоді обох статей основними джерелами отримання новин є їхнє безпосереднє оточення (сім’я, друзі, одногрупники) і такі ЗМІ, як інтернет та телебачення. Водночас жінки частіше отримують новинні повідомлення через телебачення і відчувають більшу довіру до цього ЗМІ, ніж чоловіки. До порушення психологічної безпеки після сприймання новин зі ЗМІ схильні насамперед чоловіки, які мають підвищений рівень особистісної тривожності, і жінки, які реагують на новини підвищенням ситуативної тривожності та які мають вищі показники за такими індивідуально- типологічними властивостями, як тривожність, сензитивність, ригідність і нижчі – за такими базисними переконаннями, як справедливість і удача. Основні висновки дослідження полягають у тому, що сприймання новин зі ЗМІ спричиняє психологічний відгук у студентської молоді обох статей, який виражається у зниженні в них відчуття психологічної безпеки, проте жінки більш інтенсивно ототожнюють себе з ситуаціями, які висвітлюються у новинах, ніж чоловіки. Певний склад особистості жінок лише підсилює зниження в них відчуття психологічної безпеки, оскільки такі жінки ще до перегляду новин характеризуються більшою сприйнятливістю до зовнішніх впливів і нижчими внутрішніми ресурсами опиратися їм.
44
Zakharenko, Kostiantyn. "ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 2 (4) (25 жовтня 2018): 107–16. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-107-116.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено значення інформаційної безпеки як важливого показника захищеності громадян, суспільства й держави. З’ясовано, що інформаційну безпеку розглядаємо в контексті запобігання тим шкідливим наслідкам, які можуть принести різні інформаційні загрози, а також усунення та подолання цих наслідків із якомога меншою шкодою для суспільства й громадянина. У цьому аспекті особливої актуальності набуває дослідження не лише соціально-психологічних детермінант інформаційної безпеки громадян, а й політико-правових ресурсів і механізмів захисту інформаційного простору держави в умовах функціонування глобального інформаційного суспільства. Проаналізовано, що в Україні ще не вироблено ефективної моделі системного забезпечення інформаційної безпеки держави, суспільства й людини, хоча така необхідність зафіксована на конституційному рівні. Запропоновано розробити цілісний кодифікаційний документ, який би повноцінно охопив різні аспекти формування державної політики у сфері національної безпеки, а також визначив конкретний інструментарій її реалізації.
45
Бєльська, Тетяна, Марія Лашкіна та Юрій Нестеряк. "ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ ЯК ПСИХОСОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 119–32. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-119-132.
Повний текст джерелаАнотація:
Констатується, що вплив психічного на суспільно-політичні процеси в умовах безперервного інформаційного потоку є визначальним; психологічний тиск на свідомість стає все більш розповсюдженим, збільшу- ється емоційність інформаційних повідомлень, їх вплив на психосоціальний стан суспільства. Автори переконують, що практики впливу та розповсю- дження емоційно забарвленої неправдивої інформації перетворилися сьо- годні на інформаційно-психологічні війни, які переслідують мету активізу- вати суспільну свідомість громадськості держави-противника і вплинути на державну політику. Визначено, що психологічний вплив на противника, що базується на комунікативних процесах із використанням сучасних інформа- ційних технологій, передбачає зміну громадської думки в заданому напрямі.
Авторами здійснено комплексний науковий аналіз сучасного стану дер- жавної інформаційної політики та інформаційної безпеки України як психо- соціального явища. Розглянуто соціальні явища, що виникають в інформа- ційній сфері під впливом інформаційної пропаганди агресора та військового конфлікту, як вони впливають на психологічний стан суспільства, до яких наслідків можуть призвести.
Визначено, що в умовах реальної інформаційної агресії існує нагальна потреба у формуванні та активному функціонуванні єдиного національного регулятора в інформаційній сфері, діяльність якого була б спрямована на ви- роблення дієвої національної інформаційної політики, кваліфіковане відбит- тя маніпуляційно-пропагандистських атак, формування у громадян України національно-патріотичних переконань, розвитку українського національно- го інформаційного простору.
Зазначено, що доктринальне коригування інформаційних процесів коре- люється з психосоціальними. Вказано, що інформаційні потоки, які прохо- дять по каналам масової комунікації, несуть у собі знання про закономірнос- ті дійсності, відображають структуру людської пам’яті та інтелекту, основні особливості соціальної системи, де найбільш яскравими є взаємодія індиві- дуально-психічних явищ.
46
Роганова, А. І., та Ю. І. Лановенко. "Вплив діджиталізації комунікацій на психічний стан людини". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 47, № 1 (25 серпня 2021): 74–81. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2021.47.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Спілкування – це головна умова психічного і соціального розвитку особистості. Завдяки комунікації функціонує і прогресує суспільство. Але сьогодні практично на всі суспільні сфери впливає розвиток високих технологій: він в корені трансформує психологічну культуру відносин між людьми, тому залучення психологічної науки до вивчення цих процесів стає дедалі актуальнішим. Усі емпіричні дослідження і наукові роботи, присвячені впливу цифрових технологій на розвиток і функціонування людини, не розглядали цей процес з точки зору змін, які відбулися безпосередньо у спілкуванні між людьми. Саме на цьому і було зосереджено наше дослідження. Нашоюметою було дослідити вплив діджиталізації комунікації на емоційний стан людини. Для цього ми розробили авторську діагностичну процедура «Емоції в онлайн-комунікації», яка складалася з семантичного диференціалу, суб’єктивного шкалювання та інтерв’ю. В дослідженні взяли участь 41 особи старше 25 років. Отримані результати виявили амбівалентне відношення досліджуваних до онлайн-спілкування. Так, на функціональному рівні люди отримали нові можливості, які призвели до позитивних змін в емоційній сфері (зокрема, зросло почуття безпеки під час комунікацій з іншими). Але з іншого боку, люди відчули свою вразливість на рівні глибинних переживань, що може спричиняти неусвідомлений опір інноваціям у промисловій, науковій та освітній сферах. Отриманих результатів достатньо для висновку, що розвиток суспільства, особливо в межах цілей сталого розвитку, неможливо здійснювати без урахування глибинно-психологічних реакцій людини.
47
Комар, Таїсія. "Соціально-психологічні умови успішної соціальної адаптації вихованців закладів інституційного догляду та виховання дітей". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 189–201. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-189-201.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті показано, що серед функцій, які виконує сім’я, є економічна (планування, розподіл, заробіток, трата грошей), репродуктивна (народження дітей, планування сім’ї), рекреативна (відпочинок та дозвілля), функція піклування про дім (господарча, побутова), соціалізуюча (виховання соціальних навичок та вмінь, освіта), терапевтична (формування ідентичності, психологічна підтримка). У відносинах до дитині сім’я надає відчуття приналежності до певної групи (без чого людина почувається самотньою), реалізує потребу у безпеці, комфорті; дарує відчуття і надає реальні докази своєї значущості для інших, без чого у людини розвивається почуття неповноцінності; надає змогу відчути взаємне тепло і любов; формує почуття своєї неповторності та індивідуальності. Показано, що функціонування прийомних сімей потребує, безперечно, психологічної та професійної підготовки прийомних батьків, орієнтації їх діяльності на забезпечення реалізації інтересів саме дитини, а не на розв’язання власних проблем. У такій сім’ї мають якнайповніше гармонійно поєднуватись мотивація батьків стосовно створення прийомної сім’ї та інтереси прийомної дитини. Виховний процес у прийомній сім’ї має не лише позитивний бік, але і свої проблеми. Прийомні діти, котрі потрапляють у нову сім’ю, потребують посиленої уваги прийомних батьків, особливо на перших порах перебування в новому соціально-педагогічному та психологічному середовищі. У такої ситуації іноді виникають агресивні реакції, як у прийомних дітей так й у рідних дітей, агресія у свою чергу провокує психологічну напругу у батьків. Наголошується, що у процесі адаптації, що відбувається у сім’ї вся родина потребує допомоги психолога.
48
Коваленко, Валентина, Майя Мар’єнко та Аліса Сухіх. "Особливості впровадження змішаного навчання у закладах загальної середньої освіти". New pedagogical thought 107, № 3 (6 грудня 2021): 86–90. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-86-90.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються особливості впровадження змішаного навчання у закладах загальної середньої освіти. Проаналізовано наукові дослідження та публікації з означеного питання, визначено, в яких роботах досліджено проблему впровадження змішаного навчання в заклади освіти. У представленому дослідженні змішане навчання розглядається як освітня концепція, суб’єктами якої є учень та вчитель. Уточнено особливості змішаного навчання та розглянуто моделі дистанційного навчання. Проілюстровано відмінності між поняттями «змішана модель навчання» та «змішане навчання». Проаналізовано моделі змішаного навчання: face-to-face, одночасна робота груп, ротації, перевернутий клас. Визначено умови, за яких відбувається вибір моделі використання дистанційних технологій навчання. Окреслено переваги застосування у роботі вчителя хмарного сервісу Google Classroom. Окремим пунктом розглянуто інформаційну безпеку під час упровадження змішаного навчання, зокрема досліджено не лише безпеку в хмаро орієнтованих системах навчання, але й психологічну безпеку та психологічний комфорт під час використання означених систем. Проведено опитування щодо визначення причин, чому учні не вмикають камери чи мікрофони у ході проведення дистанційного уроку. Встановлено, що якість навчання у змішаному форматі передусім залежить від готовності вчителя адаптувати свій підхід до викладу матеріалу у навчальному процесі.
49
Білий, О. "Вина суб'єктів господарювання як умова відповідальності за безпеку продукції". Юридичний вісник, № 3 (4 лютого 2020): 175–81. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.961.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті приділяється увага вині як умові господарсько-правової відповідальності за безпеку продукції. Здійснено науковий пошук змісту концепту «вина» в сфері безпеки продукції. Серед низки наявних у науковому обігу тлумачень поняття «вина» виявлено, що в його основі перебуває удавана воля суб'єк- та господарювання, а не механічно складене волевиявлення працівників, з яких формується трудовий колектив і саме цей фактор є ключовим для виокремлення у товаро-продовольчій сфері. Розглянуто оціночне розуміння поняття «вина» в межах поведінкової та психологічної концепцій а також згруповані в юридичній літературі доктринальні погляди щодо вини суб'єкта господарювання як умови відповідальності. Надана юридична характеристика вини у сфері безпеки продукції шля- хом виявлення структури, змісту, форми, сутності, ступеню та обсягу. Роз’яснено, що структура вини проявляється через дії, мотив та волевиявлення суб'єкта господарювання. Встановлено, що домінуючим моментом змісту вини є вольовий. Формою вини є випадок коли товаровиробник (оператор ринку) має вчиняти протиправне діяння в сфері товаровиробництва свідомо та з власної волі. Загострена увага на психо-емоційному стані працівника під час процесу товаровиробництва як складника сутності вини як умови господарсько-правової відповідальності за безпеку продукції. Встановлено, що в сфері безпеки продукції ступінь вини формують належні умови праці суб’єктів господарювання, факт дотримання чи недотримання санітарно-гігієнічних норм, рівень заробітної плати. З’ясовано, що вина супроводжується непрямим умислом, а ціною помилки при виробництві продукції є життя і здоров’я споживача. Розглянуто принцип презумпції вини у сфері безпеки продукції. Наостанок відмічено, що «умови» є частиною більш широкого поняття «підстави» і тому їх не можна ототожнювати.
50
Шумна, Л. П., Б. І. Сташків, Т. Ю. Коренькова та Д. Ю. Чабанюк. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (22 липня 2020): 163–69. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.673.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено розкриттю й обґрунтуванню поняття та ознак соціальної безпеки у сфері соціального забезпечення. У статті проаналізовано соціальну безпеку у сфері соціального забезпечення як один із підвидів соціальної безпеки, яка характеризується всіма основними ознаками останньої. Специфіка проявляється у сфері забезпечення вказаної безпеки.
Автори дійшли висновку, що індикатором підтримки добробуту на достатньому рівні, який пом'якшує зубожіння населення, виступають державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти, що дають змогу забезпечити людині дохід, достатній для задоволення її потреб.
Аналізуючи нормативні акти, в яких закріплено поняття «гарантований мінімальний дохід» автори співвідносять його з основними (природними) правами людини, такими як право на достатній життєвий рівень і право на людську гідність. А аналіз раніше чинної ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України» дає нам визначений перелік основних загроз соціальної безпеки у сфері соціального забезпечення, а саме: збільшення кількості осіб із доходом, який нижчий від реального прожиткового мінімуму; зростання кількості населення, яке психологічно відносить себе до бідних; маніпуляції з показниками рівня, що спричиняють соціальну напругу (масові і тривалі мітинги, страйки, пікетування, голодування, петиції, захоплення будівель тощо); збільшення кількості осіб, які за досягнення пенсійного віку не набули права на пенсію; неможливість розвивати та утримувати наявну інфраструктуру надання соціальних послуг; значне зменшення вартості призначених соціальних виплат через інфляцію та девальвацію національної валюти та відмови від своєчасного осучаснення пенсійних виплат; затримки із соціальними виплатами; збільшення кількості осіб, які отримають субсидії, або їх скорочення без достатнього обґрунтування тощо.