Статті в журналах з теми "Психодіагностичний комплекс"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Психодіагностичний комплекс.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-32 статей у журналах для дослідження на тему "Психодіагностичний комплекс".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Бабчук, О. Г. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ КОМУНІКАТИВНОЇ ТОЛЕРАНТНОСТІ". Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, № 3 (17 лютого 2022): 5–9. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.3.1.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено результати теоретико-емпіричного дослідження особливостей майбутніх фахівців з різним рівнем комунікативної толерантності. У нашому дослідженні комунікативна толерантність розглядається як важлива частина навчального процесу для підготовки майбутніх фахівців. Комунікативна толерантність як одна з найважливіших і дуже інформативних рис людини є «збірною», оскільки в ній відбиваються фактори долі і виховання, досвід спілкування, культура, цінності, потреби, інтереси, настанови, характер, темперамент, звички, особливості мислення і, звичайно, емоційний стереотип поведінки. Вибірку дослідження становили 54 особи – студенти факультету дошкільної педагогіки та психології Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського. Психодіагностичний комплекс становили традиційні, стандартизовані психодіагностичні методики: «Методика діагностики загальної комунікативної толерантності» (В.В. Бойко), «Фрайбурзький особистісний опитувальник» (FPI) (В. Фаренберг, Х. Зарг і Р. Гампел). Проведений кореляційний аналіз показав наявність значущих зв’язків між показниками комунікативної толерантності та показниками факторів особистості, що показує взаємопов’язаність таких феноменів і підтверджує, що кожний з них має свої специфічні характеристики і відповідно реалізує свої функції. За допомогою методу «асів» були виділені досліджувані з певними проявами комунікативної толерантності, а саме: групи осіб з високим та низьким загальним рівнем комунікативної толерантності. У результаті якісного аналізу було надано психологічну характеристику майбутнім фахівцям, які різняться за рівнем комунікативної толерантності.
2
Yaroslavtsev, S. O. "СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ТА КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ПРЕДИКТОРИ КОГНІТИВНИХ ПОРУШЕНЬ ПРИ ДЕПРЕСІЯХ РІЗНОГО ҐЕНЕЗУ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (29 вересня 2020): 179–85. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11280.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність вивчення депресивних розладів обумовлена, з одного боку, їх поширеністю, а з іншого – їх медико-соціальними наслідками: суїцидальна поведінка, зниження соціального функціонування та якості життя.
Мета – визначити соціально-демографічні та клініко-анамнестичні предиктори когнітивних порушень при депресіях різного ґенезу.
Матеріал і методи. Було обстежено 362 пацієнтів із когнітивними порушеннями при депресивних розладах: 123 пацієнти з рекурентними депресивними розладами (РДР), 141 пацієнт з біполярними афективними розладами (БАР) та 98 осіб з пролонгованою депресивною реакцією (ПДР). Використовували комплекс методів дослідження: клініко-психопатологічний, психодіагностичний (тест запам’ятовування 10 слів А. Р. Лурія) та статистичний.
Результати. Були визначені соціально-демографічні та клініко-анамнестичні предиктори когнітивних порушень при депресіях різного ґенезу, які в перспективі можуть бути діагностичними критеріями при проведенні диференційної діагностики.
Висновки. Встановлені особливості мнестичних порушень при різних типах депресивних розладів: при РДР мнестичні порушення окреслювались зниженням рівня короткострокової пам’яті (4,32 бала) та переважанням помірних порушень відстроченого відтворення (50,41 %); при БАР мнестичні порушення визначались зниженням рівня короткострокової пам’яті (4,52 бала) та переважанням середнього та зниженого рівнів відстроченого відтворення (49,65 та 21,99 % відповідно); при ПДР відзначався нормативний рівень короткострокової пам’яті (5,37 бала) та переважання високого рівня відстроченого відтворення (58,16 %).
3
Санніков, Олександр, та Дар`я Шаблій. "До проблеми когнітивної регуляції вибору особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(53)T3 (2020): 77–94. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-77-94.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті результати дослідження особливостей когнітивної регуляції вибору особистості, яка приймає рішення. Представлені результати теоретичного аналізу проблеми «раціональності» і «рефлексивності», у тому числі в психології прийняття рішень. Показана роль раціональності прийняття рішень особистістю в системі «людина – професія – суспільство», висвітлюються погляди вчених на роль рефлексивності в прийнятті рішень професіоналом. Установлено, що раціональність, рефлексивність і показники прийняття рішення є взаємозалежними. Показано, що раціональність і рефлексивність прискорюють активацію особистісних ресурсів в ситуації невизначеності й ризику. Вказується, що домінування раціональності в ситуації вибору (у взаємодії з рефлексією) забезпечує можливість не тільки прогнозувати наслідки реалізації ухваленого рішення, але й оцінювати їхню корисність для особистості. Сконструйований психодіагностичний комплекс, який містить: методику «Особистісні чинники прийняття рішень» (Т. В. Корнілова); методику «Визначення рівня розвитку рефлексивності» (А. В. Карпов); «Індикатор типу особистості» (І. Майєрс, К. Бриггс); процедуру «Мультидимензіональні шкали рішимості» (О. І. Санніков). Проведена статистична обробка даних з використанням комп'ютерної програми SPSS 13.0 for Windows. Використовувалися як кількісний (кореляційний), так і якісний (метод «асів» і метод «профілів») аналізи даних. Виявлені статистично значимі взаємозв'язки між показниками раціональності, рефлексивності й рішимості особистості. Представлений опис психологічних характеристик рішимості осіб з високим рівнем раціональності й рефлексивності. Проведено порівняння особливостей рішимості в осіб з різним рівнем «раціональності» і «рефлексивності»: обачність в аналізі ситуації, відсутність стрімкості в змінах тактики пошуку ефективного варіанту, далекоглядність в оцінці його наслідків, а також асертивність у виборі шляху досягнення кінцевої мети значною мірою властива особам, які схильні до раціональних рішень. Показано, що для осіб з домінуванням «рефлексивності», характерні більш високі значення показників рішимості (гнучкості, ризикованості, авантюрності й незалежності прийняття рішень). Доведено, що раціональність і рефлексивність є ресурсами рішимості й визначають її специфіку. Акцентується увага на тому, що вони виконують крім ресурсної функції, функцію когнітивної регуляції вибору особистістю. Ключові слова: раціональність,рефлексивність, рішимість особистості, прийняття рішень, когнітивна регуляція вибору.
4
Корня, Лілія. "ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, № 2 (20 лютого 2020): 136–57. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.171.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті викладено комплекс апробованих психодіагностичних методик, які можуть застосовуватися в межах психологічного забезпечення професійної діяльності особового складу на етапах професійно-психологічного відбору, перед вибуттям у район виконання завдань за призначенням, під час виконання завдань за призначенням і після повернення із зони бойового конфлікту в пункт постійної дислокації. Діагностика військового персоналу – сфера, в якій працює близько 1 500 фахівців. Практично з усіма категоріями військовослужбовців здійснюються заходи психологічної діагностики, результати якої мають серйозні наслідки як для кожного індивіда, усього підрозділу, так і для Збройних Сил України загалом. Використання надійних, валідних психодіагностичних методик та обґрунтованих процедур складання психологічного висновку допоможе фахівцям уникнути широко розповсюджених помилок у процесі їх професійної діяльності.
5
Ruslan, Ilchenko. "COMPLEX PSYCHODIAGNOSTIC MAINTENANCE OF PSYCHOLOGICAL RE-ADAPTATION OF POST-DRUG ADDICTION ADULTS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (November 29, 2019): 94–102. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2019-4-12.
Повний текст джерела
6
Fedchenko, V. Y. "КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЕПРЕСИВНИХ РОЗЛАДІВ". Вісник наукових досліджень, № 3 (29 жовтня 2018): 89–94. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9417.
Повний текст джерелаАнотація:
Згідно з сучасними поглядами на депресивні розлади, метою реабілітації необхідно вважати попередження рецидивів, досягнення та підтримання найможливішого рівня соціального функціонування для конкретного пацієнта, що передбачає після досягнення ремісії продовження терапії, в тому числі з урахуванням резидуальної симптоматики.
Мета дослідження – розробити комплексну диференційовану систему реабілітації депресивних розладів з урахуванням клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей їх перебігу та стандартів терапії.
Матеріали і методи. Обстежили 122 пацієнтів із депресивними розладами. Із загальної кількості обстежених 40 осіб були із депресивними епізодами (F 32.0, 32.1, 32.2), 44 – із рекурентними депресивні розладами (F 33.0, 33.1, 33.2), 38 пацієнтів – із дистимією (F 34.1). Діагноз депресивних розладів було встановлено з урахуванням критеріїв МКХ-10. Для проведення дослідження використовували клініко-психопатологічний, психометричний (шкалу Гамільтона (HDRS), шкалу депресій центра епідеміологічних досліджень (CES-D)), психодіагностичний (методику E. Heim для визначення провідних копінг-стратегій, методику “Семантичний диференціал часу”, “Тест самоактуалізації”) методи.
Результати досліджень та їх обговорення. Система заходів реабілітації включала медико-психіатричну, психотерапевтичну та соціальну складову й охоплювала стабілізувальний та профілактичний етапи терапії. Медико-психіатрична складова реабілітації включала в себе психофармакотерапію, спрямовану на стабілізацію стану хворих, купірування виражених поведінкових порушень, призначення препарату тривалої терапії. Основними завданнями психотерапевтичної складової реабілітації були: запобігти інвалідизації, розпаду сім’ї, розриву соціальних зв’язків, зберегти соціальне функціонування пацієнта, допомогти в подоланні почуття провини, безнадійності, неприязні. Психосоціальна складова реабілітації була спрямована на удосконалення соціальних навичок пацієнта, розширення кола сприйняття і міжособистісного спілкування (вироблення адекватних форм поведінки, тренування спілкування і підвищення впевненості в собі). Найефективнішими методами для цієї категорії хворих були групова когнітивно-поведінкова психотерапія, група взаємодопомоги й арт-терапія. При виборі технік когнітивно-поведінкової терапії застосовувався диференційований підхід, що спирався на виділення мішеней психотерапевтичного впливу окремо для депресивних епізодів, рекурентних депресивних розладів та дистимії залежно від вираженості та комбінації порушень у специфічних проблемних зонах.
Висновки. Застосування комплексної диференційованої системи реабілітаційних заходів у роботі з пацієнтами з депресивними розладами, які базуються на урахуванні особливостей перебігу сучасних депресивних розладів та спираються на стандарти терапії, дає можливість підвищити ефективність надання допомоги для цієї категорії пацієнтів.
7
Голова, Наталія. "ДІЛОВА ГРА ЯК ПЕРЕДУМОВА УСПІШНОЇ ПРОФІЛІЗАЦІЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КОНТЕКСТ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, № 2 (26 січня 2020): 75–93. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.33.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано профілізацію як понятійну категорію. Розглянуто характеристику та основні умови профільного навчання в загальноосвітній школі, всі його недоліки та перспективи розвитку, як одну із фундаментальних проблем сучасної освіти. Запропоновані передумови для професійного самовизначення учнівської молоді. Розглянуто алгоритм впровадження профільного навчання в старшій школі відповідно до концепції навчання та проаналізовано особливості профільної підготовки старшокласників відповідно до чинної нормативної бази. Досліджено та експериментально перевірено вплив ділової гри на профільну підготовку старшокласників. Охарактеризовано констатуючий та формуючий етап дослідження впливу ділових ігор на вибір професійного спрямування. На констатуючому етапі ми провели психодіагностичні методики, спостереження та отримали результати відношення старшокласників до навчальних предметів, зокрема улюблені та неулюблені предмети, ставлення до предметів через призму педагога, ставлення до уроку. На формуючому етапі був реалізований комплекс заходів (тренінг ділових ігор, психологічні заняття, лекторії, консультації), проаналізовано аналіз досягнутих результатів проведеного повторного діагностичного обстеження, визначені подальші шляхи вирішення проблеми профільної освіти.
8
Гуд, Ганна. "Психологічні особливості формування толерантності до негативних переживань у молодших школярів". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 1(51) (2020): 62–80. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-51-1-62-80.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: з’ясувати психологічні особливості негативних переживань молодших школярів та можливості формування толерантності завдяки комплексному підходу. Метод: Результативність висвітленої системно-цілісної методології щодо профілактики та корекції негативних переживань у молодших школярів доведено нами у попередніх публікаціях. Підгрунтям зазначеної методології є положення про негативні переживання в молодшому шкільному віці як системо-комплекс, що увиразнюється у взаємодії таких конструктів, а саме: когнітивний, мотиваційний, ціннісний. Виходячи з цього положення нами було розроблено цілісну систему профілактики та корекції негативних переживань в молодшому шкільному віці. Результативність задіяних заходів визначалася багатьма психодіагностичними модиками. Проте в нашій статті ми зосередимо увагу на проективній методиці «Казки доктора Луїзи Дюсс». Результати: розроблена та апробована нами психологічна програма супроводу формування толерантності до негативних переживань в молодшому шкільному віці створена на основі принципів комплексної рухової та когнітивної корекції, системно-компетентнісного підходів й спрямована на комплексну корекцію негативних переживань особистості молодшого шкільного віку. Психологічні корекція зосереджена на подолання негативних наслідків шкільного стресу, особистісної та ситуативної тривожності особистості цього вікового періоду. Цілісна програма профілактики та корекції негативних переживань особистості молодшого шкільного віку включає авторську розробку – програму комплексної корекції, котра уособлює в собі програмні елементи (відповідні вправи), які у поєднанні когнітивної, рухової, дихальної та емоційної активності сприяють корекції таких проявів. Окрім цього, залучення індивідуальних та групових форм й методів роботи, передування релаксаційних та нейродинамічних заходів, залучення вправ, що сприяють загальній мозковій активності та витривалості забезпечують основу щодо стресостійкості молодшого школяра. Висновки: передумовами реалізації програми формування толерантності до негативних переживань в молодшому шкільному віці варто визначити такі, а саме: корекційно-розвивальне навчання сприяє оптимальному психічному та психологічному розвитку особистості зазначеного вікового періоду; спрямованість на розвиток соціально-психологічних властивостей особистості, які уможливлюють стресостійкість, уміння управляти власними емоціями та почуттями забезпечують формування толерантності до негативних переживань в молодшому шкільному віці і є суттєвою передумовою саморозвитку особистості молодшого шкільного віку.
9
Кім, Оксана. "Дослідження наслідків травмуючих подій у школярів". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 201–12. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-201-212.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано хід та наведено результати констатувального етапу експерименту. Актуальність обґрунтовано через розуміння того, що переживання дитиною травмуючих подій є специфічним і відбивається в усіх сферах її функціонування: емоційній, соматичній, когнітивній і поведінковій. Представлено результати констатувального етапу експерименту. Для проведення дослідження застосовано тривале включене спостереження, бесіда, інтерв’ювання, анкетування, експертні оцінки, психологічне тестування (комплекс психодіагностичних методик для визначення вираженості наслідків травмуючих подій у школярів). Проведене дослідження показало, що внаслідок травмуючих подій у школярів відмічаються: на когнітивному рівні - погіршення властивостей уваги і пам’яті у дітей молодшого шкільного віку і підлітків, зниження успішності у навчанні; на особистісному рівні - зниження пізнавальної активності і мотивації навчання у школярів; з’являється емоційна нестійкість, тривожність, емоційна напруженість, пригнічений настрій, субдепресія, посттравматичні переживання, страхи, фобії; на поведінковому рівні – з’являється недовіра та підозріливість, відчудженість, замкненість та ізоляція від оточуючого середовища, негативізм, ворожість по відношенню до оточуючих людей, впертість, агресивність та конфліктність, вегетативні розлади, підвищена втомлюваність, порушення формули сну, травматичні сновидіння та ін. У підлітків також відмічається схильність до девіантної поведінки. Зазначено, що проведена експериментальна робота стала підґрунтям для розробки моделі реалізації психологічних умов подолання наслідків травмуючих подій у школярів.
10
Lytvynenko, V. V. "Клініко-психопатологічні та патопсихологічні особливості алкогольної залежності чоловіків як мішені психоосвіти". Експериментальна і клінічна медицина 83, № 2 (12 березня 2020): 37–42. http://dx.doi.org/10.35339/ekm.2019.83.02.05.
Повний текст джерелаАнотація:
Проведено комплексне клініко-психопатологічне і психодіагностичне обстеження 150 пацієнтів чоловічої статі з синдромом залежності від алкоголю. Основну групу (пацієнти якої брали участь у психоосвітній програмі) становили 105 осіб, контрольну – 45 хворих, які отримували стандартну регламентовану терапію у лікарні. Установлено, що клініко-психопатологічними особливостями формування алкогольної залежності у чоловіків є специфічна, залежно від переважних особисто-значущих мотивів вживання алкоголю, втрата ситуаційного контролю, дисфорії, афективні реакції, тривожно-депресивні розлади. Розроблено й апробовано систему реабілітації хворих на алкогольну залежність з використанням психоосвіти. Основною стратегією даної системи є підвищення рівня спеціальних (наркологічних) знань хворих, зниження рівня стигматизованості, навчання навичкам співволодіння з хворобою, корекція змінених алкогольною залежністю соціальних позицій пацієнтів, напрацювання навичок вирішення життєвих проблем, корекція «алкогольних» паттернів поведінки, протидія можливості рецидивування захворювання.
11
Реброва, О. О. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ БАТЬКІВ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Problems of Modern Psychology, № 3 (24 листопада 2021): 64–71. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-3-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається організація дослідження психологічного супроводу батьків, які виховують дітей раннього віку з особливими освітніми потребами. У процесі дослідження реалізована модель дослідження батьків, які виховують дітей з особливими освітніми потребами, на рівні двох підсистем, яка включає чотири напрями: індивідуальний, шлюбний, батьківський, батьківсько-дитячий. Проаналізовано, що шлюбна підсистема характеризує інтимні взаємини між подружжям і передбачає прояв симпатії та почуттів, те, як потрібно ставитися до свого партнера в стресовій ситуації, як вирішувати конфліктні ситуації. Визначено, що важливою умовою успішної діагностики є встановлення партнерських стосунків психолога з подружжям. Батьківська підсистема тісно взаємопов’язана з основними завданнями щодо догляду за дітьми й виховним процесом. Особливості взаємодії в родині впливають на різні аспекти розвитку дитини. Від батьківського ставлення до дитини формується відчуття власної адекватності. У процесі цього дитина розуміє, яка модель поведінки є прийнятною. Процес психодіагностики родини організовано й реалізовано за такою схемою: на підготовчому етапі здійснюється підбір методів і психологічних методик для вивчення батьків та організація й підготовка до психодіагностичних процедур; на другому етапі, який ми йменуємо як дослідницький, відбувається системна реалізація методів дослідження; на третьому – здійснюється аналіз отриманих результатів; на останньому етапі – інтерпретаційному – здійснюється обговорення отриманих результатів, надається обґрунтоване визначення психологічного сімейного стану, чітке розуміння типів сімейних проблем членами родини, а також зміни сімейних взаємин. Визначено, що ефективним результатом проведення дослідження батьків, які виховують дитину з проблемами розвитку, стане реалізація таких завдань: проведення аналізу цілей, які ставлять перед собою батьки, і основних прагнень батьків; отримання ними інформації, що вплине на розуміння власних проблем; чітке усвідомлення й розуміння позитивних змін під час батьківсько-дитячої взаємодії; концентрація на внутрішні ресурси з метою отримання очікуваного результату в їхньому житті. Запропоновано використання комплексу емпіричних методів. Визначено, що вихідним емпіричним фактажем для визначення особливостей батьківсько-дитячих стосунків стали змінні, які визначені через реалізацію стандартизованих психодіагностичних засобів.
12
ПЕТРИКІНА, Анна, Ірина ОМЕЛЬЧЕНКО та Вадим КОБИЛЬЧЕНКО. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СФОРМОВАНОСТІ СИНЕРГЕТИЧНОГО КОМПОНЕНТА ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ІЗ ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ Й ІЗ НОРМАЛЬНИМ ЗОРОМ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 233–40. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.34.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні взяли участь 130 респондентів, з яких 111 підлітків (68 підлітків із порушеннями зору (ЕГ1), 43 їх однолітка з нормальним зором (ЕГ2) і 19 педагогів (10 – із загальноосвітніх шкіл і 9 – зі спеціальних загально- освітніх шкіл), які виконують роль класних керівників тих підлітків із порушеннями зору й із нормальним зором, які стали респондентами дослідження. Мета: реалізувати порівняльний аналіз особливостей сформованості синергетичного компонента творчої активності особистості в підлітків із порушеннями зору й із нормальним зором. Дослідження реалізовано в руслі особистісно орієнтованого підходу. Для забезпечення достовірності резуль- татів і висновків і досягнення поставленої мети використовувався комплекс методів: теоретичні методи: дедуктивний – для системного опису досліджуваного явища; індуктивний – для встановлення закономірностей, їх систематизації на основі отриманих результатів в емпіричній частині дослідження; емпіричні методи: кон- статувальний експеримент із використанням двох психодіагностичних методик для діагностики синергетично- го компонента творчої активності підлітків із порушеннями зору й із нормальним зором. Уперше реалізовано порівняльний аналіз особливостей сформованості синергетичного компонента творчої актив- ності в підлітків із порушеннями зору щодо їх однолітків без порушень зору. Уточнено й поглиблено наукові розвідки про загальну емпатійну тенденцію в зазначеної категорії підлітків. Подальшого розвитку набули дослідження осо- бливостей особистісного розвитку підлітків із порушеннями зору в контексті формування їх творчої активності. Результати дослідження дають підстави дійти висновку про необхідність цілеспрямованої роботи над фор- муванням, зокрема, синергетичного компонента творчої активності підлітків із порушеннями зору. Перспекти- ви майбутніх наукових студій будуть спрямовані на розроблення та апробацію педагогічної технології форму- вання творчої активності зазначеної категорії підлітків.
13
Добровольська, Наталія. "Когнітивно-особистісний аспект становлення обдарованості особистості". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T1 (2019): 85–97. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-85-97.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито можливості застосування системно-інтегрованого підходу до вивчення проблеми обдарованості особистості на різних етапах її онтогенезу. Зокрема, з позицій системно-інтегрованого підходу виявлена загальна структура психорегулюючих компонентів обдарованої особистості. Розглянута структура соціально-психологічних проявів обдарованої особистості і визначено їх внесок у загальну регуляцію навчальної діяльності; виявлена ієрархія домінуючих цінностей і мотивів обдарованих підлітків і визначена типологія обдарованих дітей з розкриттям змістовних і структурних характеристик кожного з типів; сформульовані психодіагностичні критерії особистісних характеристик, які сприяють регуляції навчальної діяльності і показана значимість ціннісних орієнтацій для оптимального розкриття здібностей обдарованих учнів; розроблено спеціальну програму соціально-психологічного супроводу процесу становлення обдарованої особистості.Індивідуальні відмінності компонентів психічної регуляції навчальної діяльності дозволили виокремити групу обдарованих респондентів з продуктивною мотиваційною складовою психічної регуляції такої діяльності та досліджуваних з непродуктивною мотиваційною складовою психічної регуляції навчальної діяльності. Показано, що реалізація системного підходу в цій галузі вимагає не тільки реконструкції існуючих концепцій обдарованості, а й розробки нових технологічних рішень – комплексу засобів, здатних фіксувати досліджуваний предмет як багатовимірний, цілісний і змінюваний у часі, зокрема в залежності від різних умов навчання. Програма соціально-психологічного супроводу, побудована на принципах системно-інтегрованого підходу та спрямована на становлення мотиваційної складової механізму психічної регуляції навчальної діяльності обдарованої особистості, довела свою ефективність у напрямку підвищення показників творчої мотивації, творчої спрямованості, рефлексивності, здатності до комбінування, дивергентного мислення, свободи асоціацій, винахідливості, самооцінки, саморегуляції.
14
Федотова, Тетяна, та Анна Кульчицька. "ОСОБЛИВОСТІ ВИЯВУ КОГНІТИВНО-СТИЛЬОВИХ ХАРАКТЕРИСТИК ТА КРЕАТИВНОСТІ В ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ". Psychological Prospects Journal, № 36 (30 грудня 2020): 208–24. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-36-208-224.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Стаття присвячена особливостям когнітивно-стильових характеристик та креативності у публічних службовців. В межах розгляду даної теми був зроблений детальний теоретико-методологічний аналіз та систематизація підходів у вивченні поняття когнітивного стилю і креативності особистості, а також здійснено емпіричне дослідження особливостей когнітивно-стильових характеристик та креативності в публічних службовців із різним стажем професійної діяльності. Когнітивний стиль у даному дослідженні розглядається як індивідуальна відмінність в процесах переробки інформації та визначення особливостей організації когнітивної сфери особистості. Креативність визначається як особистісна характеристика, що виявляється в здатності породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації, тощо.
Методи. Для реалізації мети дослідження ми використали такі методи: теоретичні; організаційні; емпіричні (комплекс психодіагностичних методик), а саме «Словесний лабіринт», «Фігури Готтшальдта», методика фігурної форми А тесту творчого мислення Е. П. Торренса (в адаптації О. Тунік), опитувальником Дж. Джонсона (в адаптації О. Тунік).
Результати. В емпіричній частині дослідження авторами були виявлені відмінності у когнітивно-стильових характеристиках та креативності в публічних службовців із різним стажем професійної діяльності: зі стажем 6-10 років – високий рівень креативності, поленезалежність і гнучкість; зі стажем 11-20 років – помірний рівень вираженості креативності, поленезалежність та ригідність мислення; зі стажем понад 20 років – полезалежність та ригідність мислення. У всіх виокремлених групах встановлено статистично значущі прямі зв’язки креативності з поленезалежністю та гнучкістю мислення, швидкістю виконання завдань та розробленістю, а також зв’язок креативності зі стажем професійної діяльності.
Висновки. Результати проведеного емпіричного дослідження можна застосовувати у розробці циклу професійних програм з метою підвищення кваліфікації публічних службовців, у тому числі й для формування їх професійних компетенцій.
15
Добровольська, Наталія. "СИСТЕМНО-ІНТЕГРОВАНИЙ ПІДХІД ДО ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНОСТІ ОСОБИСТОСТІ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЇЇ ОНТОГЕНЕЗУ". Psychology of Personality 10, № 1 (20 лютого 2020): 132–39. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.132-139.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито можливості застосування системно-інтегрованого підходу до вивчення проблеми обдарованості особистості на різних етапах її онтогенезу. Зокрема з позицій системно-інтегрованого підходу виявлено загальну структуру психорегуляційних компонентів обдарованої особистості. Розглянуто структуру соціально-психологічних проявів обдарованої особистості і визначено їх внесок у загальну регуляцію навчальної діяльності; виявлено ієрархію домінантних цінностей і мотивів обдарованих підлітків і визначено типологію обдарованих дітей з розкриттям змістовних і структурних характеристик кожного з типів; сформульовано психодіагностичні критерії особистісних характеристик, які сприяють регуляції навчальної діяльності і показано значущість ціннісних орієнтацій для оптимального розкриття здібностей обдарованих учнів; розроблено спеціальну програму соціально-психологічного супроводу процесу становлення обдарованої особистості. Індивідуальні відмінності компонентів психічної регуляції навчальної діяльності дозволили виокремити групу обдарованих респондентів з продуктивною мотиваційною складовою психічної регуляції такої діяльності та досліджуваних з непродуктивною мотиваційною складовою психічної регуляції навчальної діяльності. Показано, що реалізація системного підходу в цій галузі вимагає не тільки реконструкції наявних концепцій обдарованості, а й розробки нових технологічних рішень – комплексу засобів, здатних фіксувати досліджуваний предмет як багатовимірний, цілісний і змінюваний у часі, зокрема залежно від різних умов навчання. Програма соціально-психологічного супроводу, побудована на принципах системно-інтегрованого підходу та спрямована на становлення мотиваційної складової механізму психічної регуляції навчальної діяльності обдарованої особистості, довела свою ефективність у напрямку підвищення показників творчої мотивації, творчої спрямованості, рефлексивності, здатності до комбінування, дивергентного мислення, свободи продукування асоціацій, винахідливості, самооцінки, саморегуляції.
16
Голентовська, Ольга. "Використання WISC-4 у практиці проведення комплексної оцінки розвитку дитини". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 2(52) (2020): 54–64. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-54-64.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній для сучасності проблемі – організації якісного психодіагностичного обстеження дитини з особливими освітніми потребами. Аналізується готовність команди фахівців інклюзивно-ресурсного центру до проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку, як базового завдання у визначенні освітньої траєкторії дитини, відповідно до міжнародних стандартів психодіагностики та соціальної парадигми розуміння особливих освітніх потреб. Увага акцентується на тому, що процедура проведення комплексного психологічного обстеження в межах інклюзивно-ресурсного центру має уніфікований характер. Йдеться про використання комплексу стандартизованих психодіагностичних методик, які мають високі показники надійності та валідності: тести для діагностики інтелектуальних здібностей дитини Leiter-3 та WISC-4; скринінгова шкала розладів аутистичного спектру CASD; диференційна діагностика розладу дефіциту уваги та гіперактивності разом із супутніми проблемами, що здійснюється за методикою Conners-3, а також індивідуальне психоосвітнє оцінювання дітей з розладами аутистичного спектру за методикою TEACCH – РЕР-3. У статті представлено короткий огляд проблеми специфічності проведення психодіагностичного обстеження дитини, що має ненормотиповий когнітивний розвиток, за допомогою тесту інтелектуальних здібностей WISC-4, та особливостей оформлення результатів діагностики. Цей тест призначений для категорії осіб віком від 6 до 16 років. Використання WISC-4 дозволяє отримати об’єктивну оцінку рівня когнітивного функціонування особистості, в тому числі оцінку розумової обдарованості, а також причину можливих труднощів у пізнавальній активності, сильні та слабкі сторони когнітивної сфери дитини. Також наведено приклад оформлення інтерпретації даних за результатами проведення такої діагностики. Отримані дані можуть бути використані у процесі розробки індивідуальної програми розвитку для дитини в освітньому закладі, циклу корекційних та психолого-педагогічних послуг для неї, адаптації чи модифікації навчальних програм, для визначення орієнтирів подальших психологічних та медичних обстежень. Визначено спектр проблемних питань, які потребують ґрунтовного теоретичного та практичного наукового пошуку у майбутній перспективі.
17
Svitlana, Duditska, Medvid Angela, Yachniuk Maxym та Inna Khrypko. "Задоволеність та якість життя жінок похилого віку". Physical education, sport and health culture in modern society, № 3(55) (30 вересня 2021): 62–68. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-03-62-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Важливим у комфортному старінні є також задоволеність життям. Серед досліджуваних жінки похилого віку здебільшого мають низький та середній рівні задоволеності життям, лише невелика їх частка – високий. Основними чинниками задоволеності життям у похилому віці виступають відсутність економічної та соціальної стабільності; суперечність між сучасними й колишніми соціальними цінностями; недостатня соціально- політична підтримка людям похилого віку; невміння правильно адаптуватися до нового соціального статусу; неправильне ведення здорового способу життя; недостатня рухова активність; невміння правильно організовувати та проводити дозвілля. Мета дослідження – визначити ступінь задоволеності і якості життя жінок похилого віку. Для досягнення мети дослідження використовували такі методи дослідження, як аналіз та систематизація теоретичних даних, психодіагностичні, методи математичної статистики. Висновки. Проведено комплексне дослідження із визначення індексу задоволеності життям (ІЗЖ) серед 91 жінки віком 60–75 років. Більшість опитуваних (69,2 %) мають низький рівень задоволеності життям, середній рівень визначено у 23,08 % респондентів та лише 7,7 % опитуваних мають високий рівень ІЗЖ. За методикою «Шкала задоволеності життям» (SWLS) Е. Дінера 43,9 % мають низький рівень задоволеності життям, у 25,3 % респондентів виявлено дуже низький рівень задоволеності життям, вищий від середнього рівень простежено в 15,4 % досліджуваних, середній – у 7,7 % жінок, лише у 2,2 % осіб похилого віку виявлено високий рівень задоволеності життям. Серед компонентів якості життя в жінок похилого віку фізичний компонент здоров’я виявлено на рівні 44,9 %, що вказує на низький рівень, а психологічний компонент здоров’я – 35,4 % – на дуже низький.
18
Kozhyna, H., D. Marakushyn, K. Zelenska, M. Khaustov, and G. Zelenska. "INDIVIDUAL-PSYCHOLOGICAL AND PHYSIOLOGICAL MANIFESTATIONS OF MALADJUSTMENT TO EDUCATIONAL ACTIVITIES." Inter Collegas 4, no. 3 (October 16, 2017): 146–49. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.3.146-149.
Повний текст джерелаАнотація:
Kozhyna H., Marakushyn D., Zelenska K., Khaustov M., Zelenska G.In the course of work with the purpose of studying the psychophysiological features of adaptation disorders in students of medical University had conducted comprehensive psychodiagnostic and psychophysiological examination of 603 students of Kharkiv national medical University, of both sexes, aged between 17 and 24 years.As shown by the results of the evaluation of students ' adaptation to educational activity and 4.5% of the surveyed students revealed a high level of maladjustment, 13.3% higher, at 36,2% - moderate in 20.2% - low level of maladjustment; 25.8% in the absence of signs of maladjustment.In the course of work systematizes the main manifestation of the states of maladjustment in medical students. Mental , manifested by deterioration of psychological well-being, growth, asthenia, anxiety and depressive disorders, decrease of activity, violation of interpersonal relations, increased intrapersonal conflicts. Psychophysiological, decreased mental performance, impaired memory, decrease in productivity of attention, fatigue, decreased speed of information processing, a greater period of sensorimotor reactions and a low level of coordination and significant deterioration of the described indicators is influenced by physical activity.Keywords: students, maladjustment, psychological state, physiological state. ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ТА ФІЗІОЛОГІЧНІ ПРОЯВИ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ДО НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.Кожина Г.М., Маракушин Д.І., Зеленcька К.О., Хаустов М.М, Зеленська Г.М.У ході робот из метою вивчення психофізіологічних особливостей розладів адаптації у студентів медичного університету було проведено комплексне психодіагностичне та психофізіологічне обстеження 603 студентів Харківського національного медичного університету, обох статей, у віці 17 - 24 років.Як показали результати оцінки адаптації студентів до учбової діяльності у 4,5% обстежених студентів виявлено високий рiвень дезадаптацiї, у 13,3% - виражений, у 36,2% - помірний, у 20,2% - низькій рівень дезадаптації; у 25,8% - відсутність ознак дезадаптації.У ході роботи систематизовано основні прояви станів дезадаптації у студентів медичного ВУЗу: Психічні, які проявляються погіршенням психологічного самопочуття, зростанням астенізації, тривожно – депресивними розладами, зніженням активності, порушенням міжособистісних відносин, посиленням внутрішньоособистісної конфліктності. Психофізіологічні, у зниженні розумової працездатності, порушення пам’яті, зниженні продуктивності уваги, підвищеної стомлюваності, зниженні швидкості переробки інформації, більшому періоді сенсомоторної реакції та низьких показниках координації та значним погіршенням описаних показників під впливом фізичного навантаження.Ключові слова: студенти, дезадаптація, психологічний стан, психофізіологічний стан. ИНДИВИДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ И ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОЯВЛЕНИЯ ДЕЗАДАПТАЦИИ К УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ.Кожина А.М., Маракушин Д.И., Зеленская Е.А., Хаустов М.М, Зеленская А.Н.В ходе работы с целью изучения психофизиологических особенностей расстройств адаптации у студентов медицинского университета было проведено комплексное психодиагностическое и психофизиологическое обследование 603 студентов Харьковского национального медицинского университета, обоих полов, в возрасте 17 - 24 лет.Как показали результаты оценки адаптации студентов к учебной деятельности у 4,5% обследованных студентов выявлен высокий уровень дезадаптацiи, у 13,3% - выраженный, у 36,2% - умеренный, у 20,2% - низкий уровень дезадаптации; у 25,8% - отсутствие признаков дезадаптации.В ходе работы систематизированы основные проявления состояний дезадаптации у студентов медицинского ВУЗа: Психические, которые проявляются ухудшением психологического самочувствия, ростом астенизации, тревожно - депрессивными расстройствами, снижением активности, нарушением межличностных отношений, усилением внутриличностной конфликтности. Психофизиологические - снижением умственной работоспособности, нарушением памяти, снижением продуктивности внимания, повышенной утомляемостью, снижением скорости переработки информации, большем периоде сенсомоторной реакции и низких показателях координации при значительном ухудшении описанных показателей под влиянием физической нагрузки.Ключевые слова: студенты, дезадаптация, психологическое состояние, психофизиологическое состояние.
19
M.M., Shpak. "PSYCHO-EMOTIONAL STATE OF STUDENTS UNDER DISTANCE LEARNING." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 4 (December 1, 2021): 115–21. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-4-15.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the article is to theoretically substantiate and empirically investigate the psycho-emotional state of students under distance learning in higher education institutions.Methods. A set of research methods are used in order to achieve the goal: a) theoretical – analysis, synthesis, comparison, generalization and systematization of obtained results; b) empirical – observation, conversation, psychodiagnostic techniques: a technique of “Self-assessment of mental states” by H. Eysenck – to determine the indicators of mental states of students (anxiety, frustration, aggression, rigidity); a research technique of emotional intelligence by G. Hall – to determine the indicators and level of development of emotional intelligence in students; test “Pre-examination well-being” (modification of the technique of S.I. Boltivets) – to study the psychological readiness for passing exams and pre-examination well-being of students; c) mathematical and statistical data processing – descriptive statistics (finding the levels and frequency of expression of the trait in percent), linear correlation analysis by Pearson.Results. The study involved 80 students enrolled in 1st–2nd yearof Master’sdegree program at Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. The age of the respondents is 21–25 years. The study was carried out during 2020–2021.It was found out that under distance learning, a third part of students have a high level of anxiety, frustration, aggression. They experience anxiety, confusion, worrying, disillusion associated with prolonged social isolation, online learning, virtual communication with teachers and peers. More than half of students have an average level of the development of emotional intelligence therefore they are not always able to correctly recognize, understand and deal with emotions. Under distance learning half of the students showed an average level of psychological readiness for the exam and not entirely good pre-examination well-being. They are emotionally tense before the exam, often feel fear, lack of self-confidence in themselves and their knowledge.Conclusions. It was found out that under distance learning psycho-emotional state of students significantly deteriorates. Thereby, teachers need to create favorable conditions for students to study, taking into consideration their individual psychological characteristics, to provide them with psychological support.Key words: mental state, emotional state, emotional intelligence, distance learning, students, higher education institutions. Мета статті – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити психоемоційний стан студентів в умовах дистанційного навчання в закладах вищої освіти.Методи. Для реалізації поставленої мети використано комплекс методів дослідження: а) теоретичні–аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація отриманих результатів; б) емпіричні – спостереження, бесіда, психодіагностичні методики: методика «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка – для визначення показників психічних станів студентів (тривожність, фрустрація, агресивність, ригідність); методика дослідження емоційного інтелекту Н. Холла – для визначення показників та рівня розвитку емоційного інтелекту в студентів; тест «Передекзаменаційне самопочуття» (модифікація методики С.І. Болтівця) – для дослідження психологічної готовності до складання іспитів та передекзаменаційного самопочуття студентів; в) методи математично-статичної обробки даних – описова статистика (знаходження рівнів і частоти вираженості ознаки у відсотках), лінійний кореляційний аналіз Пірсона.Результати. У дослідженні взяли участь 80 студентів, які навчаються на 1–2 курсах магістратури в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. Вік респон-дентів становить 21–25 років. Дослідження здійснювалося впродовж 2020–2021 років.Виявлено, що за умов дистанційного навчання третина студентів мають високий рівень тривож-ності, фрустрації, агресивності. Вони відчувають тривогу, хвилювання, неспокій, розчарування, які пов’язані з тривалою соціальною ізоляцією, навчанням у режимі онлайн, віртуальним спілкуванням з викладачами й однолітками. Більше половини студентів мають середній рівень розвитку емоційного інтелекту, тому не завжди здатні правильно розпізнавати, розуміти та управляти емоціями. В умовах дистанційного навчання у половини студентів виявлено середній рівень психологічної готовності до іспиту та не зовсім хороше передекзаменаційне самопочуття. Вони емоційно напружені перед іспитом, часто відчувають страх, невпевненість у собі та своїх знаннях.Висновки. З’ясовано, що в умовах дистанційного навчання психоемоційний стан студентів суттєво погіршується. У зв’язку з цим викладачам необхідно створити сприятливі умови для навчання студентів з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних особливостей, забезпечити надання їм психологічної підтримки. Ключові слова: психічний стан, емоційний стан, емоційний інтелект, дистанційне навчання, студенти, заклади вищої освіти.
20
Vashkite, Inna, and Maxim Khaustov. "FEATURES OF THE CLINICAL PICTURE OF DEPRESSIVE DISORDERS OF DIFFERENT REGISTERS IN UNIVERSITY STUDENTS." Inter Collegas 6, no. 2 (August 3, 2019): 112–19. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.2.112-119.
Повний текст джерелаАнотація:
Features of the clinical picture of depressive disorders of different registers in university students
Vashkite I., Khaustov M.
In the course of work with the purpose of developing a complex pathopsychologically grounded system of psychotherapy and psychoprophylaxis for students of higher educational institutions with depressive disorders of affective (DDAR) and neurotic (DDNR) registers, a complex psychodiagnostic, psychometric, and clinical and psychopathological study of 200 students from various universities at the age of 17-24 was conducted. According to the results of the study, it was revealed that the effect of factors related to the start of studies at the university results in the highest probability of depressive disorders of the neurotic register among younger students. Students of senior years are maximally adapted to the conditions of study; therefore, the incidence of these disorders, both clinical and subclinical, is average among them, whereas in senior years there is an increase in the incidence of depressive disorders of the affective register. The article also presents the diagnostic results of studying the emotional sphere of students, the syndromological structure of depressive disorders of both registers, and formulated recommendations on the diagnosis and treatment of patients with depressions in the primary medical system.
Keywords: depressive reactions, diagnosis, primary care, students, treatment.
Резюме
Особливості клінічної картини депресивних розладів різних регістрів у студентів ВНЗ.
Вашкіте І.Д., Хаустов М.М.
В ході роботи з метою розробки комплексної патопсихологічно обґрунтованої системи психотерапії та психопрофілактики депресивних розладів афективного (ДРАР) і невротичного регістрів (ДРНР) у студентів вищих навчальних закладів було проведено комплексне психодіагностичне, психометричне і клініко-психопатологічне дослідження 200 студентів різних ВНЗ у віці 17-24 років.
За результатами проведеного дослідження було виявлено, що дія факторів, пов'язаних з початком навчання у ВНЗ, призводить до найбільшої ймовірності формування депресивних розладів невротичного регістру у студентів молодших курсів. Студенти середніх курсів максимально адаптовані до умов навчання, тому частота зазначених розладів як клінічного, так і субклінічного рівня серед них середня, тоді як на старших курсах спостерігається хвиля зростання виникнення депресивних розладів афективного регістру. У статті також наведені діагностичні результати дослідження емоційної сфери студентів, синдромологічна структура депресивних розладів обох регістрів, сформульовані рекомендації щодо діагностики та лікування хворих з депресіями в системі первинної медичної ланки.
Ключові слова: депресивні реакції, діагностика, лікування, первинна медична ланка, студенти.
Резюме
Особенности клинической картины депрессивных расстройств разных регистров у студентов ВУЗов.
Вашките И.Д., Хаустов М.Н.
В ходе работы с целью разработки комплексной патопсихологически обоснованной системы психотерапии та психопрофилактики депрессивных расстройств аффективного (ДРАР) и невротического регистров (ДРНР) у студентов высших учебных заведений было проведено комплексное психодиагностическое, психометрическое и клинико-психопатологическое исследование 200 студентов различных ВУЗов в возрасте 17-24 лет. По результатам проведенного исследование было выявлено, что действие факторов, связанных с началом обучения в ВУЗе, приводит к наибольшей вероятности формирования депрессивных расстройств невротического регистра у студентов младших курсов. Студенты средних курсов максимально адаптированы к условиям обучения, поэтому частота указанных расстройств как клинического, так и субклинического уровня среди них средняя, тогда как на старших курсах наблюдается волна роста возникновения депрессивных расстройств аффективного регистра. В статье также приведены диагностические результаты исследования эмоциональной сферы студентов, синдромологическая структура депрессивных расстройств обоих регистров, сформулированы рекомендации по диагностике и лечению больных с депрессиями в системе первичного медицинского звена.
Ключевые слова: депрессивные реакции, диагностика, лечение, первичное медицинское звено, студенты.
21
V.F., Kazibekova. "THE DYNAMICS OF STUDENTS’ PROFESSIONAL AND LIFE VALUES DURING TUITION IN HIGHER EDUCATION INSTITUTION." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 22, 2021): 37–45. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-3-5.
Повний текст джерелаАнотація:
The article’s objective is to analyze the data of an empirical study of the dynamics of students’ professional and life values during their tuition at a higher education institution (HEI). The main tasks are related to the search for determinants that determine the dynamics and differences in professional and life values of modern students from the first to the fourth year.Methods: general scientific research methods: analysis of scientific periodicals and monographs, systematization of scientific sources, comparison and generalization of data, as well as psychodiagnostic methods.Results. There is no consensus in the definition of “value”. This concept covers the cultural, social and personal significance of the phenomena and facts of the surrounding reality. The set of values determines the semantic component of the orientation of the individual and is the basis of his attitude to the real world, to others, to himself. The results of the empirical study revealed differences in professional and life value orientations and motivational sphere of students-psychologists and students-mathematicians, which are as follows:– as significant in the values and accessibility of first-year psychology students prevails: love (spiritual and physical intimacy with a loved one), self-confidence (absence of internal contradictions, various doubts), freedom as autonomy in actions and deeds, well-being, happy family life. As for fourth-year psychology students, they are dominated by: active life, cognition (the prospect of expanding the range education, outlook, general culture, and intellectual development), as well as self-confidence (absence of internal contradictions) and freedom as independence in actions and deeds;– significant values and accessibility for first-year mathematics students were: interesting work, the beauty of nature and art, love, materially secure life and freedom as independence in actions. Fourth-year mathematics students are dominated by active life, confidence and freedom as independence in deeds and actions.Conclusions. There are differences in the professional and life values of psychology students and mathematics students. We believe that they are stipulated to the different levels and content of professional knowledge and skills that students acquire while studying in a higher education institution, age characteristics, level of professional training and specifics of professional orientation.Key words: dynamics, value, life values, professional values, educational motivation, semantic orientations. Метою статті є аналіз даних емпіричного дослідження динаміки професійних і життєвих цінностей студентів упродовж навчання у закладі вищої освіти (ЗВО). Основні завдання пов’язані з пошуком детермінант, що зумовлюють динаміку і відмінності у професійних і життєвих цінностях сучасного студентства від першого до четвертого курсу.Методи дослідження. Використано загальнонаукові методи дослідження: аналіз наукової періодичної і монографічної літератури, систематизація наукових джерел, порівняння та узагальнення даних; психодіагностичні методики.Результати. З’ясовано, що у визначенні поняття «цінність» немає єдиної думки, це поняття охоплює культурну, суспільну та особистісну значущість явищ і фактів навколишньої дійсності. Комплекс цінностей детермінує змістовий складник спрямованості особистості і виступає основою її ставлення до реального світу, до оточуючих, до самої себе. Результати емпіричного дослідження виявили відмінності у професійно-життєвих ціннісних орієнтаціях та мотиваційній сфері студентів-психологів та студентів-математиків, які полягають у такому: як значущі у цінностях та доступності студентів-психологів першого курсу переважають: кохання (духовна і фізична близькість з коханою людиною), впевненість у собі (відсутність внутрішніх протиріч, різних сумнівів), свобода як автономність у вчинках і діях, добробут, щасливе сімейне життя. Що стосується студентів-психологів четвертого курсу, то у них домінує: активне, діяльне життя, пізнання (перспектива розширення діапазону освіти, кругозору, загальної культури та інтелектуальний розвиток), а також упевненість у собі (відсутність внутрішніх протиріч) та свобода як незалежність у вчинках і діях. Значущими цінностями та доступними для студентів-математиків першого курсу виявилися: цікава робота, краса природи та мистецтва, кохання, матеріально забезпечене життя та свобода як незалежність у діях. У студентів-математиків четвертого курсу домінують активне, діяльне життя, впевненість та свобода як незалежність у вчинках і діях.Висновки. З’ясовано, що у професійних та життєвих цінностях студентів-психологів та студентів-математиків наявні відмінності. Визначено їх зумовленість різними рівнями і змістом професійних знань і умінь, якими оволодівають студенти під час навчання у закладі вищої освіти, віковими особливостями, рівнем професійної підготовки та специфікою професійної спрямованості.Ключові слова: динаміка, цінності, життєві цінності, професійні цінності, навчальна мотивація, смисложиттєві орієнтації.
22
V.V., Shevchuk. "FEATURES OF CHILD-PARENT RELATIONS IN FAMILIES RAISING CHILDREN WITH COMPLEX DEVELOPMENTAL DISORDERS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 139–45. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. The purposeof the article is to analyze the results of an empirical study of the peculiarities of child-parent relationships in families raising children with complex developmental disorders.Methods. To achieve this goal, psychodiagnostic techniques were used, such as E. Schaefer’s Parental Attitude Test (PARI) and VV Parental Attitude Test Questionnaire. Stolina and A.Ya. Vargi. Student’s parametric criterion was used to identify statistical differences in parental attitudes in different groups.Results. A comparative study was conducted on 136 parents of children with musculoskeletal disorders and mental retardation, 152 parents of children with complex speech disabilities in combination with intellectual disabilities and 184 parents with children without developmental disabilities. A total of 472 parents took part in the study of child-parent relationships in families raising children with complex developmental disorders. The difference in the parental attitude to mentally retarded children with musculoskeletal disorders and to children with a complex of speech and intellectual disorders is a combination of the first higher level of emotional rejection and, at the same time, infantilization of the child. Parents of children with intellectual disabilities try to protect their children from the difficulties, complexities of the world and at the same time, this is one of the frustrating factors that manifests itself in the increased irritability of parents. Parents of children with disabilities are more likely to encourage the child’s dependence, to consider the child dependent and infantile. Parents of children with motor and intellectual disabilities are more likely to perceive their child as an unadapted life and a loser.Conclusions. The most unfavorable for the child attitudes and the nature of the relationship are demonstrated by parents who raise children with movement disorders and mental retardation compared to the parents of children with language and intellectual disabilities. Parents who have children with speech and intellectual disabilities have a more positive pedagogical prognosis of their upbringing and education of children, and hence the possible more successful social adaptation of the child in the future.Key words: children, dysontogenesis, parents, musculoskeletal disorders, mental retardation, speech disorders. Мета статті полягає в аналізі результатів емпіричного дослідження особливостей дитячо-батьківських стосунків у сім’ях, які виховують дітей із комплексними порушеннями розвитку.Методи. Для досягнення мети були використані такі психодіагностичні методики, як тест бать-ківських настанов (PARI) E. Шефера і тест-опитувальник батьківського ставлення В.В. Століна й А.Я. Варги. Для виявлення статистичної відмінності в батьківському ставленні в різних групах засто-совували параметричний критерій Стьюдента.Результати. Було проведено порівняльне дослідження 136 батьків дітей із порушенням опорно-рухового апарату та розумовою відсталістю, 152 батьків дітей зі складними мовленнєвими вадами в поєднанні з порушеннями інтелектуального розвитку та 184 батьків, які мають дітей із нормативним розвитком. Загалом у вивченні дитячо-батьківських взаємин у сім’ях, які виховують дітей із комплексними порушеннями розвитку, взяли участь 472 батьків. Відмінність у батьківському ставленні до розумово відсталих дітей із порушенням опорно-рухового апарату і до дітей із комплексом мовленнєвих та інте-лектуальних порушень полягає в поєднанні в перших більш високого рівня емоційного відкидання і водночас інфантилізації дитини. Батьки дітей, що мають інтелектуальне недорозвинення, намагаються захистити своїх дітей від труднощів, складнощів навколишнього світу, саме це є одним із фруструючих чинників, що проявляється в підвищеній дратівливості батьків. Батьки дітей із вадами розвитку більш схильні заохочувати залежність дитини, уважати дитину несамостійною й інфантильною. Батьки дітей із руховими й інтелектуальними порушеннями більш схильні сприймати свою дитину непристосованою до життя та невдахою. Висновки. Найбільш несприятливі для дитини настанови та характер взаємин демонструють батьки, які виховують дітей із руховими порушеннями та розумовою відсталістю, порівняно з батьками дітей із порушеннями мовленнєвого й інтелектуального розвитку. Батьки, які мають дітей із логопедичними й інтелектуальними вадами розвитку, мають більш позитивний педагогічний прогноз їх виховання і навчання, отже, і можливу більш успішну соціальну адаптацію дитини в майбутньому.Ключові слова: діти, дизонтогенез, батьки, порушення опорно-рухового апарату, розумова відсталість, мовленнєві порушення.
23
Шашлова, Анастасія. "СУЧАСНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ РІВНЯ РОЗВИТКУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". "Вересень" 1, № (88) (2 листопада 2021). http://dx.doi.org/10.54662/veresen.1.2021.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано особливості проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивно-ресурсного центру із застосуванням сучасних психодіагностичних методик, які відповідають міжнародним стандартам психодіагностики та адаптовані до використання на території України. Охарактеризовано комплект ліцензійного психодіагностичного інструментарію для дослідження рівня розвитку дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, рекомендований для проведення комплексної оцінки розвитку дітей в умовах інклюзивно-ресурсного центру. Запропоновано алгоритм роботи практичного психолога щодо здійснення оцінки когнітивної та емоційно-вольової сфер дитини в процесі проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини з особливими освітніми потребами із застосуванням комплекту психодіагностичних методик. УДК 159.9.07
24
Shkoda, K. V. "КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І КОМПЛЕКСНА ПСИХОКОРЕКЦІЯ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ДРУЖИН ТА МАТЕРІВ ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ З ТРИВАЛИМИ ТЕРМІНАМИ ЗАХВОРЮВАННЯ, ТА ЇЇ ЕФЕКТИВНІСТЬ". Вісник наукових досліджень, № 4 (9 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.4.7160.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було на основі аналізу клініко-психологічних характеристик дезадаптації у дружин і матерів, хворих на параноїдну шизофренію (ПШ) з тривалими термінами захворювання, розробити комплекс психокорекційних заходів та оцінити ефективність їх впровадження. На базі Харківського обласного психоневрологічного диспансеру за період з 2012 до 2016 року за допомогою клініко-психопатологічних і психодіагностичних методів було обстежено 320 найближчих родичів хворих на ПШ чоловіків – їх матерів або дружин. Давність захворювання складала (12,7±3,4) року. Першу групу склали матері пацієнтів, які проживали в батьківській сім’ї (166 родин), другу групу – дружини психічно хворих, що мали власні сім’ї (154 родини). У результаті дослідження доведено, що дружини і матері чоловіків, хворих на ПШ з тривалими термінами захворювання, страждають від дезадаптивних станів, що проявляється у вигляді клініко-психопатологічних феноменів, особистісною та соціально-психологічною дезадаптацією. На основі отриманих даних розроблено комплекс заходів психокорекції, принциповими засадами якого є індивідуальний характер з урахуванням структури та виразності дезадаптивних змін; комплексність психокорекційних впливів; етапність психокорекції, що передбачає відповідність змісту та інтенсивності корекційних заходів етапу та рівня ураженості психіки, послідовність та спадкоємність медико-психологічних, психолого-реабілітаційних та профілактичних заходів; доступність корекційних програм для родичів хворих на ПШ, що створює передумови для широкого впровадження зазначеного комплексу в практику охорони здоров’я. Створений комплекс психокорекційних заходів, спрямований на нівеляцію проявів клініко-психологічної, особистісної і соціально-психологічної дезадаптації дружин і матерів хворих на ПШ чоловіків із тривалими термінами захворювання, виявився ефективним стосовно намічених цілей.
25
Shkoda, K. V. "КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І КОМПЛЕКСНА ПСИХОКОРЕКЦІЯ ДЕЗАДАПТАЦІЇ У ДРУЖИН ТА МАТЕРІВ ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮ З ТРИВАЛИМИ ТЕРМІНАМИ ЗАХВОРЮВАННЯ, ТА ЇЇ ЕФЕКТИВНІСТЬ". Вісник наукових досліджень, № 4 (22 травня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2016.4.7814.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою дослідження було на основі аналізу клініко-психологічних характеристик дезадаптації у дружин і матерів, хворих на параноїдну шизофренію (ПШ) з тривалими термінами захворювання, розробити комплекс психокорекційних заходів та оцінити ефективність їх впровадження. На базі Харківського обласного психоневрологічного диспансеру за період з 2012 до 2016 року за допомогою клініко-психопатологічних і психодіагностичних методів було обстежено 320 найближчих родичів хворих на ПШ чоловіків – їх матерів або дружин. Давність захворювання складала (12,7±3,4) року. Першу групу склали матері пацієнтів, які проживали в батьківській сім’ї (166 родин), другу групу – дружини психічно хворих, що мали власні сім’ї (154 родини). У результаті дослідження доведено, що дружини і матері чоловіків, хворих на ПШ з тривалими термінами захворювання, страждають від дезадаптивних станів, що проявляється у вигляді клініко-психопатологічних феноменів, особистісною та соціально-психологічною дезадаптацією. На основі отриманих даних розроблено комплекс заходів психокорекції, принциповими засадами якого є індивідуальний характер з урахуванням структури та виразності дезадаптивних змін; комплексність психокорекційних впливів; етапність психокорекції, що передбачає відповідність змісту та інтенсивності корекційних заходів етапу та рівня ураженості психіки, послідовність та спадкоємність медико-психологічних, психолого-реабілітаційних та профілактичних заходів; доступність корекційних програм для родичів хворих на ПШ, що створює передумови для широкого впровадження зазначеного комплексу в практику охорони здоров’я. Створений комплекс психокорекційних заходів, спрямований на нівеляцію проявів клініко-психологічної, особистісної і соціально-психологічної дезадаптації дружин і матерів хворих на ПШ чоловіків із тривалими термінами захворювання, виявився ефективним стосовно намічених цілей.
26
Вагіна, О., та В. В. Барко. "ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КЕРІВНИКІВ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ПІДРОЗДІЛІВ (ВІДДІЛІВ)". Вісник Національного університету оборони України, 10 березня 2021, 44–54. http://dx.doi.org/10.33099/2617-6858-2021-59-1-44-54.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню психологічної характеристики діяльності сучасного керівника територіального підрозділу (відділу) поліції, яка розглядається як комплекс особистісних перемінних, які зумовлюють ефективність управлінської діяльності, а також низка вимог, які висуваються посадою до виконавця (психограма). В основу дослідження покладено використання низки методів (у тому числі, психологічної діагностики), за допомогою яких обстежено біля дев’ятисот керівників поліцейських підрозділів. В результаті дослідження визначено основні компоненти психограми керівника. Одержані дані опрацьовано із застосуванням методів математичної статистики, завдяки чому виявлено кількісні і якісні характеристики професійно важливих якостей, які необхідні для оволодіння професією керівника підрозділу поліції, а також психологічні протипоказання до успішної діяльності на керівній посаді. Отримані експериментальні дані сприятимуть покращанню процесу професійного добору і призначення осіб на керівні посади Національної поліції, а також професійного навчання управлінського персоналу.
Ключові слова: керівник поліцейського підрозділу; особистість; психологічна характеристика; психодіагностичні методи; здібності, мотивація.
27
Kioseva, O. V. "МОДЕЛЬ ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКУ РОЗВИТКУ РОЗЛАДІВ АДАПТАЦІЇ Й АДИКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ У СТУДЕНТІВ МОЛОДШИХ КУРСІВ". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (28 листопада 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2016.3.7010.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – розробити математичну модель індивідуального прогнозування ризику розвитку розладів адаптації й адиктивної поведінки у студентів молодших курсів університету для удосконалення лікувально-діагностичних та профілактичних заходів медико-соціальної допомоги.Матеріали і методи. Проведено комплексну оцінку психоемоційного та адиктивного статусу 1076 студентів молодших курсів університету. За рахунок кластерізації здійснено розподіл на групи; за допомогою методу бінарної логістичної регресії проаналізовано причинно-наслідкові зв'язки та встановлено роль прогностичних чинників ризику у формуванні розладів адаптації й адиктивної поведінки молоді. У дослідженні застосовувалися інформаційно-аналітичний, соціально-демографічний, клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний, математико-статистичний методи.Результати. Доведено, що студенти молодших курсів схильні до вживання ПАР (80,9%). Бінарна логістична регресія визначала вірогідність настання події залежно від значень незалежних змінних. Отримані таблиці специфікацій дозволили розрахувати діагностичні характеристики для цієї моделі: чутливість – 63,4%; специфічність – 58,3%; ефективність – 60,9%;Висновки. Отримана бінарна логістична регресія є адекватною і працездатною математичною моделлю для індивідуального прогнозу розвитку розладів адаптації й адиктивної поведінки.
28
Sysyka, V. H. "ФУНКЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ПСИХОЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ У ЖІНОК В ПЕРІОД ГЕСТАЦІЇ, ЩО ЗУМОВЛЕНІ ТРИВОЖНІСТЮ". Вісник наукових досліджень, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.1.7568.
Повний текст джерелаАнотація:
Природні фізіологічні, соматичні зміни, що виникають в жінок у зв’язку з вагітністю, створюють фон, на якому легко розвиваються нервово-психічні розлади.Мета дослідження – охарактеризувати функціональні порушення психоемоційного стану в жінок у період вагітності в контексті тривожності.Матеріали і методи. Обстежено 392 вагітні у ІІ та ІІІ триместрах. Індивідуально-психологічні особливості та їх психоемоційний стан досліджували з використанням комплексу психодіагностичних методів: особистісний опитувальник інституту Бехтерєва, шкала Спілбергера–Ханіна, тест САН. Варіаційно-статистичну обробку результатів здійснювали з використанням програм аналізу “STATISTICA6.0”.Результати досліджень та їх обговорення. На основі оцінки тесту САН встановлено, що у 268 (68,37 %) вагітних мало місце зниження активності. У 209 (52,91 %) жінок були зменшені показники самопочуття та у 76 (19,36 %) – настрою. Знижене самопочуття у поєднанні з такою активністю встановлено у 47,96 % обстежених жінок, а всіх показників – у 16,58 %. При оцінці показників САН з урахуванням рівня ситуативної тривожності (СТ) встановлено статистично достовірно (р<0,05) нижчий рівень самопочуття, активності та настрою у вагітних із високим та середнім рівнями СТ порівняно з відповідними показниками жінок із низьким рівнем СТ. Також показники за тестом САН були статистично достовірно (р<0,05) меншими у вагітних із високим рівнем особистісної тривожності (ОТ) порівняно з відповідними показниками вагітних із середнім та низьким її рівнями.Висновки. Результати проведеного дослідження свідчать про негативний вплив зростання тривожності на показники функціонального стану вагітних, а саме, самопочуття, активності та настрою, що підтверджуються наявністю статистично достовірної (р<0,05) різниці та кореляційним взаємозв’язком як ОТ, так і СТ із показниками САН.
29
Syusyuka, V. G., E. V. Komarova, E. V. Peycheva та E. G. Averchenko. "МОТИВАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ЖІНОК ПІД ЧАС ВАГІТНОСТІ. АНАЛІЗ ХАРАКТЕРИСТИК ГЕСТАЦІЙНОЇ ДОМІНАНТИ У КОНТЕКСТІ ТРИВОЖНОСТІ". Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, № 1 (27 квітня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2017.1.7373.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження: на підставі оцінки психоемоційного стану вагітних, провести аналіз характеристик гестаційної домінанти у контексті тривожності.Контингент обстежених і методи дослідження. Обстежено 336 вагітних у ІІ та ІІІ триместрах (26,29 ± 0,55 тижні). Індивідуально-психологічні особливості вагітних та їх психоемоційний стан досліджували з використанням комплексу психодіагностичних методів: особистісний опитувальник Бехтерєвського інституту, шкала Спілбергера – Ханіна, тест відносин вагітної І.В. Добрякова. Варіаційно-статистична обробка результатів здійснювалась з використанням програм аналізу “STATISTICA6.0”.Результати досліджень та їх обговорення. Результати оцінки особистісної тривожності (ОТ) дозволили встановити, що у 330 (98,21 %) вагітних її рівень виходить за межі низьких показників. Такі результати характерні і для ситуативної тривожності (СТ), де середні та високі показники встановлені у 256 вагітних, що склало 76,19 %. Оптимальний варіант психологічного компоненту гестаційної домінанти (ПКГД) встановлений лише у 41 (12,20 %) вагітної, а ейфорійний – у 3 (0,89 %). У 292 вагітних, що склало 86,91 %, не встановлено переважання балів на користь конкретного типу ПКГД (тип, який відхилдяється від оптимального). Аналіз характеристик гестаційної домінанти в контексті тривожності показав, що показник балів, який характеризує оптимальний тип та оцінений з урахуванням рівня СТ, був статистично достовірно (р < 0,05) нижчим у вагітних з високим рівнем СТ (4,10 ± 0,60 бали) у порівнянні з відповідним показником вагітних, як з середнім (4,68 ± 0,22 бали), так і низьким її рівнем (4,94 ± 0,36 бали).Висновки. На підставі оцінки психологічного компоненту гестаційної домінанти встановлено, що його оптимальний варіант мав місце лише у 12,20 % вагітних. У більшості вагітних (86,91 %) не встановлено переважання балів на користь конкретного типу. Аналіз характеристик гестаційної домінанти в контексті тривожності показав, що показник балів, який характеризує оптимальний тип та оцінений з урахуванням рівня СТ, був статистично достовірно (р < 0,05) нижчим у вагітних з високим рівнем СТ у порівнянні з відповідним показником вагітних, як з середнім, так і низьким її рівнем.
30
Мозгова, Галина, та Інесса Візнюк. "ПСИХОЛОГІЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ХВОРИХ ПРАЦЕЗДАТНОГО ВІКУ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 24 грудня 2021, 62–73. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.16(61).06.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є обґрунтування методів психологічної реабілітації психосоматичних хворих працездатного віку. Методи дослідження: морфологічний тест життєвих цінностей в інтерпретації В. Сопова та Л. Карпушина для діагностики життєвих цінностей особистості; Вісбаденський опитувальник за методом позитивної та сімейної психотерапії (WIPPF); Гіссенський опитувальник соматичних скарг; «Чотиривимірний опитувальник для оцінки дистресу, депресії, тривоги та соматизації». Клінічний діагноз іпохондричних розладів було констатовано згідно з дослідницькими психодіагностичними критеріями в розділі міжнародної класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10: клас V. Розлади психіки та поведінки) й DSM-V діагностичних критеріїв. Використано також метод експертних оцінок і бесіду (структурне інтерв’ю за Отто Кернбергом). До критеріїв психосоматичної відповідності оптимального стану функціонування організму в досліджуваних відносимо когнітивний, фізіологічний та поведінковий. Результати: представлено складові моделі «Психологічна реабілітація психосоматичних хворих працездатного віку», яка підкреслює зміст, форми, методи організаційно-методичних засад формування готовності фахівців до професійної самореалізації й безпеки життєдіяльності. Висновки: об’єктивність під час обґрунтування теми забезпечувалася шляхом реалізації неупереджених, некон’юнктурних узагальнень, зумовлених поглядами попередніх дослідників і перевіреної інформації з достовірних джерел. Психокорекційна робота була спрямована на посилення особистісного превентивного ресурсу й включала комплекс заходів, спрямованих на підвищення рівня когнітивного, емоційного й поведінкового інтелекту та пізнавально-базового, пропедевтично-ціннісного, узагальнювально-корекційного й конструктивно-процесуального критеріїв. Представлено рівні відповідності критеріям психосоматичного здоров’я в респондентів, характерними дисфункціями якого є монотонні, емоційно примітивні скарги, які підкріплюються комплектом документів, накопичених за період обстежень.
Література
Візнюк, І.М. (2019). Психосоматичні кореляти в аспекті розвитку іпохондричної поведінки особистості. Психологічний часопис, 8(7), 174–188. doi:31108/1.2019.5.8.11
Любан-Плоцца, Б., Пельдингер, В., Крегер, Ф., & Леденцах-Гофман, К. (2000). Психосоматические расстройства в общей медицинской практике. Санкт-Петурбург : Издание Института Бехтерева, 2000.
Малкина-Пых, И.Г. (2005). Психосоматика: Справочник практического психолога. Москва : Издательство «Эксмо».
Спіріна, І.Д., & Вітенко, І.С. (2008). Медична психологія: підручник Дніпропетровськ : АРТ-прес.
Менделевич, В.Д. (2005). Клиническая (медицинская) психология. (c. 3–61) Москва : МЕДпресс-информ.
Beketova, G., Mozgova, G., Shekera, O., Beketova, & Stephania, L. (2019). Neurophysiological characteriscs of psychosomatic disorders and psychosomatic pathology in children and adolescents. Wiadomości Lekarskie is abstracted and indexed in: SCOPUS, Т.LXXII, 12(I), 2282–2288. Режим доступу:https://wiadlek.pl/wp-content/uploads/2020/02/WL-12-cz-II-2019.pdf
31
Долинська, Любов, та Марина Заушнікова. "ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНА ЗРІЛІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА УМОВА ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ЛОГОПЕДА". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 30 вересня 2021, 35–46. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.15(60).04.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню особистісно-професійної зрілості майбутнього логопеда як психологічної умови формування комунікативної компетентності. Проаналізовано наукові підходи до вивчення понять «зрілість», «особистісна зрілість», «професійна зрілість», «комунікативна компетентність» та її структуру. З’ясовано, що особистісна та професійна зрілість є складовими особистісно-професійної зрілості майбутнього фахівця, який володіє визначеною життєвою та громадянською позицією, здатний до прийняття себе та безумовного прийняття інших, може швидко адаптуватися до вимог професії та суспільства, прагне самореалізації та професійного зростання. Для вирішення мети та поставлених завдань було використано теоретичні (аналіз, порівняння та систематизація психологічних джерел), емпіричні (тестування, психолого-педагогічний експеримент) та математичні (c2-критерій Пірсона, коефіцієнт кореляції Спірмена) методи дослідження. Для вивчення особливостей розвитку компонентів комунікативної компетентності та визначення особистісно-професійної зрілості як психологічної умови її формування було використано комплекс взаємодоповнюючих психодіагностичних методик. Виявлено психологічні особливості розвитку структурних компонентів комунікативної компетентності майбутнього логопеда, визначено її рівні розвитку. Теоретично визначено та експериментально перевірено психологічну умову її формування – особистісно-професійну зрілість. Зафіксовано наявність позитивного кореляційного зв’язку між рівнями розвитку комунікативної компетентності та особистісно-професійною зрілістю, що є свідченням її позитивного впливу на формування комунікативної компетентності. Впродовж навчання у закладі вищої освіти комунікативна компетентність майбутнього логопеда розвивається недостатньо, а умовою її підвищення є особистісно-професійна зрілість як характеристика особистості.
Література
Гильбух, Ю.З. (1995). Тест-опросник личностной зрелости: пособие. Киев : НПЦ Перспектива.
Дідик, Н.М. (2014). Феномен особистісної зрілості в інтерпретації українських дослідників. Молодий вчений, 1,128–131.
Долинська, Л. (2019). Особистісна зрілість як чинник формування психологічної культури майбутнього фахівця. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології», 16, 285– https://doi.org/10.32626/2227-6246.2012-16.%p.
Дружилов, С.А. (2003). Психология профессионализма человека: интегративный поход. Журнал прикладной психологи, 4–5, 35–42.
Немов, P.C. (1995). Общие основы психологии: учеб.пособие. Москва : Просвещение: ВЛАДОС.
Петровский, А.В., & Ярошевский, М.Я. (1990). Психология: словарь. Москва : Политиздат.
Реан, А.А. (1999). Психология изучения личности: учебн. пособ. Санкт-Петербург : Изд-во Михайлова В.А.
Темрук, О.В. (2005). Особливості розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя на початковому етапі професійної підготовки. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки, 4(28), 116-122.
Цина, В. (2014). Сутність, структура, особливості особистісно‐професійної зрілості майбутнього вчителя. Витоки педагогічної майстерності, 14, 305–310.
Штепа, О.С. (2004). Пропріум зрілої особистості. Практична психологія та соціальна робота, 2, 26-35.
Coban, A.S. (2005). Predictor of levels of vocational maturity of high school students study some of the variables. Journal of Inonu University Faculty of Education, 6(10), 39-54.
Greene, J. (2016). Communication skill and competence. Oxford Res Encyclop Comm. doi:10.1093/acrefore/9780190228613.013.158.
32
Maruta, N. O., та V. S. Bilous. "ПРОДРОМАЛЬНИЙ ПЕРІОД ПСИХОЗУ: КЛІНІКО-ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ ТА ПАТОПСИХОЛОГІЧНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ, КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ І ПРИНЦИПИ ПРОФІЛАКТИКИ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8214.
Повний текст джерелаАнотація:
Зміцнення психічного здоров’я населення є одним із найважливіших завдань громадської охорони здоров’я в усіх країнах світу. В цьому сенсі особливого значення надають ранньому втручанню у продромальну стадію психозу, що дозволяє запобігти розвитку патологічного процесу, зберегти соціальне функціонування і якість життя пацієнтів.Мета дослідження – вивчити клініко-психопатологічні та патопсихологічні закономірності розвитку продромальної стадії психозу для виявлення факторів ризику формування психозу і розробки профілактичних заходів.Матеріали і методи. Для вирішення поставлених завдань у роботі було використано такий комплекс методів дослідження: I – Клініко-психопатологічний метод. II – Психометричні методи: шкала оцінки продуктивної і негативної симптоматики PANSS; шкала суїцидального ризику (Лос-Анджелеського суїцидологічного центру); шкала продромальних симптомів SOPS; шкала визначення клініко-динамічного варіанту перебігу продромального періоду; шкала структурованого інтерв’ю для оцінки преморбідного статусу – PAS -SI. III – Психодіагностичні методики: опитувальник К. Леонгарда–Шмішека для визначення акцентуацій характеру; методика діагностики рівня соціальної фрустрованості Л. І. Вассермана у модифікації В. В. Бойко; методика оцінки інтеграційного показника якості життя. IV – Методи статистичної обробки отриманих даних з визначенням середніх величин, їх помилок, кореляційного аналізу. У процесі виконання роботи було обстежено 137 пацієнтів із вперше виявленим психозом: 65 пацієнтів (друга–третя госпіталізації) – з діагнозом параноїдної шизофренії (ПШ) (F20.0); 72 особи (перша госпіталізація) – з діагнозом гострого поліморфного психотичного розладу (ГППР) (F23.0, F23.1). Усі пацієнти були обстежені як у форматі реального часу, так і ретроспективно. Вивчення клініко-психопатологічних особливостей продромального періоду психозу (ППП) у хворих ПШ та ГППР показало, що у клініці ППП пацієнтів із ПШ переважають: розлади мислення (концептуальна дезорганізація) – в 26,2 % випадків (р<0,01); пасивно-апатична соціальна відстороненість – у 30,8 % випадків (р<0,05); соціальна ізоляція (усамітнення) – в 33,8 % випадків (р<0,01); стереотипне мислення – у 30,8 % випадків, при (р<0,05), зниження вираження емоцій – у 33,8 % випадків (р<0,05); емоційне відчуження – у 40,0 % випадків (р<0,01), підозрілість, страх переслідування (персекуторні ідеї) – у 30,8 % випадків (р<0,05). Необхідно відмітити помірний та середній ступені вираження зазначених ознак в обстежених.Результати досліджень та їх обговорення. У хворих із ГППР у ППП переважали клініко-психопатологічні симптоми: зниження толерантності до стресу – в 43,1 % випадків (р<0,01); галюцинаторна поведінка (порушення перцепції / галюцинації) – у 26,4 % випадків (р<0,01); збудження – в 25,0 % випадків (р<0,05); тривожний стан – у 31,9 % випадків (р<0,01); напруження – в 34,7 % випадків (р<0,01); порушення уваги – у 30,6 % випадків (р<0,05); розлади сну – в 27,8 % випадків (р<0,01); неприродний вміст мислення (вигадливе мислення) – у 27,8 % випадків (р<0,01). Необхідно зазначити помірний ступінь вираження вищеперерахованих ознак. Згідно з результатами дослідження, можна констатувати, що у хворих на ПШ у ППП переважають негативні симптоми – (3,3±1,2) бала (р<0,05), тоді як у пацієнтів із ГППР у ППП частіше спостерігаються симптоми дезорганізації – (2,9±0,7) бала (р<0,05) і загальні симптоми – (2,7±1,3) бала (р<0,05).Висновки. З урахуванням клініко-психопатологічних та патопсихологічних особливостей, виявлених у пацієнтів у ППП при ПШ та ГППР, у даному дослідженні було розроблено програму раннього втручання, що базувалася на застосуванні психофармакотерапії, психотерапії та соціально-середовищних впливів.