Статті в журналах: "Псевдонім"

1

Третяк, Н. "Псевдонім, який прославив Мукачів". Українська культура, № 7 (2007): 21.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Слободян, С. "Про право на творчий псевдонім". Інтелектуальна власність, № 11 (2007): 7–12.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Крупач, М. "Ще один утаємничений псевдонім Євгена Маланюка." Визвольний шлях, Кн. 4 (2006): 70–82.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Janczura, Dominika. "ПСЕВДОНІМ У СИСТЕМІ ОНІМІВ: ЙОГО СТАТУС, ТИПИ Й ФУНКЦІЇ (аналіз особливостей творення псевдонімів сучасних українських письменників)". Studia Ukrainica Posnaniensia 7, № 1 (30 січня 2019): 115–21. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2019.7.1.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Artykuł poświęcony jest historii badań nad pseudonimami jakо jednym z podtypów nazw własnych. Opisano szeroko stosowaną w ukraińskim językoznawstwie wieloaspektową klasyfi kację pseudonimów oraz interpretację ich statusu językowego. Zaproponowano interpretację mechanizmów tworzenia pseudonimów wybranych współczesnych pisarzy ukraińskich oraz ich funkcje w dzisiejszej przestrzeni języka ukraińskiego. Nakreślono zasadnicze tendencje, wyznaczono perspektywę badań.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Janczura, Dominika. "ПСЕВДОНІМ У СИСТЕМІ ОНІМІВ: ЙОГО СТАТУС, ТИПИ Й ФУНКЦІЇ (аналіз особливостей творення псевдонімів сучасних українських письменників)". Studia Ukrainica Posnaniensia 7 (30 січня 2019): 115–21. http://dx.doi.org/10.14746/sup.2019.7.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Artykuł poświęcony jest historii badań nad pseudonimami jakо jednym z podtypów nazw własnych. Opisano szeroko stosowaną w ukraińskim językoznawstwie wieloaspektową klasyfi kację pseudonimów oraz interpretację ich statusu językowego. Zaproponowano interpretację mechanizmów tworzenia pseudonimów wybranych współczesnych pisarzy ukraińskich oraz ich funkcje w dzisiejszej przestrzeni języka ukraińskiego. Nakreślono zasadnicze tendencje, wyznaczono perspektywę badań.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Землякова, Т. А. "Жіночий текст і жіночий псевдонім: гендерний аспект". Наукові записки Інституту журналістики 40, липень - вересень (2010): 234–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

СкоринаЛ. "Письменницький псевдонім: соціальна зумовленість і психологічна мотивація". Вісник Черкаського університету. Філологічні науки, Вип. 36 (2002): 25–30.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Землякова, Т. А. "Жіночий текст і жіночий псевдонім: гендерний аспект". Наукові записки Інституту журналістики 40, липень - вересень (2010): 234–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Землякова, Т. А. "Жіночий текст і жіночий псевдонім: гендерний аспект". Наукові записки Інституту журналістики 40, липень - вересень (2010): 234–37.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Щербакова, Н. В. "Псевдонім як одиниця вивчення корпусу українських онімів". Лінгвістичні дослідження, Вип. 30 (2010): 61–65.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Поліщук, Я. "Псевдонім, маска, гра: На прикладі творчості Юрія Шереха". Дивослово, № 1 (2007): 57–60.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Pavlykivska, Nataliia. "Псевдонімія як антропонімна категорія". Філологічний дискурс, № 9 (28 березня 2019): 214–21. http://dx.doi.org/10.31475/fil.dys.2019.09.21.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті йдеться про українські псевдоніми ХХ століття, зокрема про місце псевдонімів в антропонімійній системі національної мови, історію вивчення псевдонімів, функціональне навантаження, вибір номінативних форм, мотиви та принципи псевдонімного найменування, ступінь інформативності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Кравчук, Петро Іванович. "Життя і творчість І. К. Карпенка-Карого у вимірах вічності (До 175-річчя від дня народження І. К. Карпенка-Карого)". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, № 27-28 (25 травня 2021): 18–25. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238767.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті зроблено спробу із застосуванням новітньої дослідницької методи наново проаналізувати актуальність драматургії видатного письменника, окреслити широке поле діяльності митця — будівничого української театральної культури, а також визначити основоположні засади його акторської і педагогічної праці на ниві виховання театральної молоді. У дослідженні творчого шляху і мистецької діяльності великого майстра його поіменовано двічі: Тобілевич — його справжнє прізвище, І. Карпенко-Карий — його літературно-сценічний псевдонім.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Гребнєва, Г. "Авторство і псевдонім: у пошуках правди (евристичний метод дослідження)". Бібліотечний вісник, № 3 (257) (2020): 23–28.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Гребнєва, Г. "Авторство і псевдонім: у пошуках правди (евристичний метод дослідження)". Бібліотечний вісник, № 3 (257) (2020): 23–28.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Собков, Ю. "Псевдонім як основа творення деяких криптонімів англійської та української мов: порівняльна характеристика". Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Серія "Філологічні науки", № 20 (269) (2013): 114–18.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Бацько, І. М. "Псевдонім як новий міжгалузевий інститут законодавства у сфері оперативно-розшукових кримінально-процесуальних правовідносин". Право і суспільство, № 2 (2005): 96–102.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Юник, І. Д. "ЗАПАМ’ЯТОВУВАННЯ ЦІЛЬОВОЮ АУДИТОРІЄЮ АТРИБУТІВ БРЕНДУ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО ПРАЦІВНИКА ВИШУ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 181–87. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-25.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено специфіку запам’ятовування цільовою аудиторією атрибутів бренду науково-педагогічного працівника закладу вищої освіти, до яких віднесено прізвище, ім’я, по батькові фахівця або використаний ним псевдонім, конструкти його габітарного іміджу та індивідуальний стиль бренд-комунікації. Диференційовано негативний полюс модальності відкладеного попиту на бренд-пропозицію у сфері бізнесу і традиційність вияву означеного явища у сфері вищої освіти як одного з факторів формування довгострокової лояльності до бренд-пропозиції науково-педагогічного працівника. Обґрунтовано доцільність семантичного ототожнення понять «впізнаваність атрибутів бренду» і «поінформованість про атрибути бренду» та ієрархічно-семантичну зверхність над ними поняття «обізнаність в атрибутах бренду», яке передбачає наявність у цільової аудиторії не мінімального, а саме достатнього обсягу інформації про бренд для прийняття бренд-орієнтованого рішення в умовах висококонкурентного освітньо-наукового середовища. З’ясовано причини та специфіку прямої кореляції обізнаності цільової аудиторії в атрибутах бренду фахівця та ступеня лояльності певного сегменту цільової аудиторії до нього. Проаналізовано алгоритм запам’ятовування ознак атрибутів бренду науково-педагогічного працівника вишу представниками його цільової аудиторії на основі вихідних положень теорії трикомпонентної структури пам’яті особистості. Аргументовано «параболічний» вплив інтенсифікації інформаційного потоку у бренд-комунікації на ефективність прийняття цільовою аудиторією рішень щодо взаємодії із брендом науково-педагогічного працівника закладу вищої освіти. Доведено, що прийняття представниками цільової аудиторії щонайменше одного схвального рішення на користь бренду науково-педагогічного працівника закладу вищої освіти оптимізує локалізаційний аспект функціонування їх довгострокової пам’яті, сприяючи структурно-хронологічній компресії процесу прийняття повторного аналогічного рішення. Наголошено на деструктивному впливі денотативних і конотативних викривлень інформації про бренд науково-педагогічного працівника вишу на впевненість цільової аудиторії у достовірності ознак атрибутів цього бренду.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Бенчич, Жива. "Псевдоним (Имя и “идентитет”)". Russian Literature 49, № 2 (лютий 2001): 115–28. http://dx.doi.org/10.1016/s0304-3479(01)00053-9.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Мельничук, О. П. "Псевдоніми та криптоніми Дмитра Дорошенка". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 41 (1999): 35–38.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Ярощук, И. А., та У. С. Амелина. "Псевдоним как объект нейминговой экспертизы". ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ НАУКИ И ОБРАЗОВАНИЯ 72, № 6 (квітень 2021): 179–81. http://dx.doi.org/10.18411/lj-04-2021-265.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье проанализированы подходы к проблеме рассмотрения и применения специальных экспертных знаний при проведении нейминговой экспертизы как нового формирующегося рода, отмечена актуальность данных исследований, сформулировано определение нейминговой экспертизы; рассмотрены объекты исследования – неймы; определено понятие псевдонима и правовая основа его функционирования.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Отливанчик, Александр. "КОМУ ПРИНАДЛЕЖИТ В «ГРАЖДАНИНЕ» ПСЕВДОНИМ ЕВГЕНIЕВЪ?" Неизвестный Достоевский 3, № 4 (грудень 2017): 79–84. http://dx.doi.org/10.15393/j10.art.2016.2922.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Собков, Ю. "Псевдоніми як об"єкт лінгвістичного дослідження". Актуальні проблеми романо-германської філології та прикладної лінгвістики, Вип. 2 (15) (2017): 173–77.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Hong-ying, Zhang. "RUSSIAN PSEUDONYM IN THE BACKGROUND OF CHINESE CULTURE." Humanities And Social Studies In The Far East 18, no. 1 (2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.31079/1992-2868-2021-18-1-97-102.

Повний текст джерела

Анотація:

This article dwells on the study of the Russian-language literary pseudonym treated in the background of the Chinese linguistic culture. The relevance of this study is determined by the growing interest in studying the comparative aspect of a literary pseudonym from the position of a representative of the Chinese linguistic culture. The main purpose of this article is to study the features of literary pseudonyms in Russian and Chinese. Research methods are a method of analysis and synthesis, classification, comparative, contrastive and statistical analyzes. The study reveals that a pseudonym and culture are in a symbiotic relationship, since cultural changes can cause changes in the content of pseudonyms. Consequently, we have the right to consider a literary pseudonym as a phenomenon of linguaculture, taking into account the fact that the linguistic features of Russian and Chinese pseudonyms are evidence of the differences between the two sociocultural systems. These differences make it possible to consider a literary pseudonym, at the same time representing a kind of historical phenomenon, as a product of historical development that arises in certain cultural and historical conditions, absorbing the features of its time, closely related to traditional values and the life experience of their carriers.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Щербакова, Н. В. "Псевдоніми сучасних українських митців в аспекті етнокультури". Лінгвістичні дослідження, Вип. 32 (2011): 42–47.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Каргашин, Игорь. "Мандельштам в ≪стишках≫ Умки (Анны Герасимовой)". Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica, № 13 (28 серпня 2020): 57–66. http://dx.doi.org/10.18778/1427-9681.13.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Статья посвящена анализу творческой рецепции О. Мандельштама в текстах Анны Герасимовой. Анна Георгиевна Герасимова – переводчик, поэт, автор первой в России диссертации по творчеству обэриутов, рок-музыкант (сценический и литературный псевдоним Умка). Как показал анализ, особенно ярко рецепция мандельштамовской поэзии в текстах Умки проявлена в тех случаях, когда обнаруживаются не отдельные лексические или ритмические «вкрапления» из его текстов, но всё стихотворение оказывается формой, аккумулирующей художественный опыт О. Мандельштама.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Warda, Anna. "Роман-пародия „Мой дядя” Н. Г. Кузьмича и пушкинский роман в стихах "Евгений Онегин"". Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica, № 12 (21 жовтня 2019): 51–63. http://dx.doi.org/10.18778/1427-9681.12.06.

Повний текст джерела

Анотація:

Статья посвящена «лодзинской» переработке романа в стихах А. С. Пушкина Евгений Онегин. Произведение под названием Мой дядя было создано Н. Г. Кузьмичем (вероятно это был псевдоним) и опубликовано в 1896 году в издаваемой в Лодзи на русском языке газете «Лодзинский листок». Действие романа-пародии разыгрывается в Лодзи, а его героями являются: дядя, Татьяна и Евгений. В произведении находим отражение реалий промышленной Лодзи XIX века, а также намеки на знаменитый роман А. С. Пушкина.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Скорина, Л. "Типологія письменницьких псевдонімів за семантичною ознакою". Вісник Черкаського університету. Серія "Філологічні науки", вип. 49 (2003): 29–36.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Klochko, T. V. "From the history of studying Ukrainian aliases." Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University, no. 2 (325) (2019): 181–88. http://dx.doi.org/10.12958/2227-2844-2019-2(325)-181-188.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Артемчук, І. "Ті, що ховали своє ім"я, або псевдоніми навколо нас". Вітчизна, № 7/8 (2009): 156–66.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Yakovleva, Yulia V. "PSEUDONYM AS THE EXPRESSION TOOL IN PRESS POLEMIC OF THE 1920S." RSUH/RGGU Bulletin. Series History. Philology. Cultural Studies. Oriental Studies, no. 4 (2015): 93–98. http://dx.doi.org/10.28995/2073-6355-2015-4-93-98.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Прокопьева and O. Prokopeva. "Modern stage pseudonyms through the prism of cross-cultural communication." Modern Communication Studies 2, no. 3 (June 27, 2013): 28–31. http://dx.doi.org/10.12737/595.

Повний текст джерела

Анотація:

The article presents difficulties which translators meet due to the name system during the translation from Russian into English and vice versa. The factors which influence the choice of this or that form during translation are described.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Bachun, Liliia. "SOMETHING ABOUT THE PSEUDONYMS OF THE PERIOD OF 1942-1954 YEARS (FROM THE MATERIALS OF THE UKRAINIAN PROSE COMPOSITIONS)." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu «Ostrozʹka akademìâ». Serìâ «Fìlologìâ» 1, no. 1(69)/1 (March 29, 2018): 31–33. http://dx.doi.org/10.25264/2519-2558-2018-1(69)/1-31-33.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Павликівська, Н. М. "Псевдоніми учасників національно-визвольних змагань 1929–1950 років XX століття: ОУН та УПА". Лінгвістичні дослідження, Вип. 33 (2012): 14–18.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Kim, Yulia Vitalievna. "Teffi: Pseudonym Role in Perception of Female Creativity in the Russian Modernism." Filologičeskie nauki. Voprosy teorii i praktiki, no. 5 (May 2021): 1346–50. http://dx.doi.org/10.30853/phil210202.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Вакуленко, М. О. "Особливості семантики паронімів і псевдонімів у науковому стилі української мови". Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія : Філологія 14, № 2 (2011): 31–46.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Бачун, Л. "Особливості псевдонімів періоду визвольного руху на Черкащині 1917-1922 рр." Теоретичні й прикладні проблеми сучасної філології, Вип. 6 (2018): 136–42.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Soprykina, V. D. "Fusing and reduplication as the methods of creating pseudonyms of the modern Ukrainian artists." Science and Education a New Dimension VIII(234), no. 69 (September 20, 2020): 59–61. http://dx.doi.org/10.31174/send-ph2020-234viii69-13.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Новосёлова, Елена, та Ольга Иост. "К вопросу о специфике творчества молодого павлодарского поэта Ильи Аргентума". Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica, № 14 (23 грудня 2021): 275–84. http://dx.doi.org/10.18778/1427-9681.14.23.

Повний текст джерела

Анотація:

Статья посвящена творчеству Ильи Аргентума (псевдоним Ильи Приходченко), одно- го из наиболее интересных представителей нового поколения русской поэзии – с ее идейно- художественными особенностями и формами творческой презентации. Дана попытка выя- вить мировоззренческую и художественную специфику творчества современного автора, который представляет русскую поэзию Казахстана. Дается краткая биография, в том чис- ле творческая, молодого поэта, указаны его поэтические достижения. Выявлены характер- ные особенности творчества, при этом акцент сделан на ее мировоззренческих основах. Задаваясь философскими вопросами, размышляя о назначении поэта и поэзии, о родном городе, лирический герой обнаруживает метафизические противоречия, отражающие не- завершенность его мировоззренческой системы. Эта незавершенность проявляется в пре- дельной субъективности, фрагментарности бытия, эгоцентризме, экзистенциальной игре. В статье рассматривается также поэтика стихов Аргентума: обращение к жанру сонета, использование латинских слов и изречений, особенности стихосложения, система тропов и фигур. Авторы статьи делают вывод о том, что Илья Аргентум – один из ярких предста- вителей новой поэтической генерации. Он демонстрирует богатство и сложность картины мира, ее художественной реализации, основанной на принципе творческой свободы и тра- дициях русской и мировой литературы. Есть основания полагать, что молодой поэт сумеет достичь художественной и духовной зрелости.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Pechko, Nina. "ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІМПЛІЦИТНОЇ СЕМАНТИКИ АНТРОПОНІМІВ ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 148–60. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-148-160.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття досліджує імпліцитний аспект політичного дискурсу через аналіз семантичних імплікатур антропонімів політичного дискурсу. Останні включають офіційні (імена, прізвища) та неофіційні (прізвиська, прізвиськові утворення, псевдоніми) найменування відомих політичних діячів, глав держав та урядів та є одиницями, відповідно, первинної та вторинної номінації, що визначає різні підходи до їх вивчення та шляхи інтерпретації семантичних імплікатур, які вони репродукують. Визначено, що при дослідженні офіційних найменувань політичних лідерів найбільш дієвим є етимологічний та семасіологічний підходи. Саме вони дають змогу прослідкувати походження конкретного антропоніма та виокремити імпліцитні семантичні елементи шляхом аналізу значення його дериваційних складових. Семантичне значення таких ономастичних одиниць є специфічним: воно не відбиває понять, а лише вказує на первісну семантику – мотиви номінації. Такі семантичні імплікатури, як правило, є безвідносні до персони номінанта, особистісно невмотивовані, почасту містять нейтральну позалінгвальну інформацію. При цьому вони є невід’ємними елементами цілісного семантичного значення антропоніму. Доведено, що вивчення неофіційних антропонімів політичного дискурсу вимагає застосування прагматичного підходу, оскільки утворення прізвиськ та прізвиськових утворень зумовлене екстралінгвальними чинниками, є прагматично та функціонально вмотивованим. З’ясовано, що семантичні імплікатури таких неофійних найменувань містять позитивну та негативну конотації й у гіперболізованому вигляді вказують на характерні особистісні риси номінанта, виокремлюють його з-поміж інших, ретранслюють інформацію про специфіку та основні моменти його політичної кар’єри.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Пахолок, Зинаида. "КУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ ПЕРЕВОДА АНТАНАСОМ КРИЩЮКАЙТИСОМ-АИШБЕ РАССКАЗА Ю. ФЕДЬКОВИЧА «КТО ВИНОВАТ?»". Literatūra 59, № 2 (5 грудня 2017): 25. http://dx.doi.org/10.15388/litera.2017.2.11044.

Повний текст джерела

Анотація:

В статье рассмотрены культурно-исторические и социологические детерминанты деятельности литовского писателя в качестве переводчика. Уточнен перевод на русский язык его литературного псевдонима, в основу которого был положен структурно-семантический принцип образования. Особое внимание уделено рассказу «Кто виноват?» Ю. Федьковича. Украинский писатель поднял проблему, имеющую общечеловеческий характер – мечта о счастье и семейные обстоятельства, препятствующие этому. Затем эту же проблему исследовал И. Франко в пьесе «Украденное счастье», поставленную в Паневежисе. Знакомство А. Крищюкайтиса-Аишбе c рассказом «Кто виноват?» состоялось опосредованно, с помощью русского перевода Н. Н. Златовратского. Установлено, что в основе двух переводов лежат идентичные социально-исторические условия и психологическое сходство художественного мышления творческих натур в решении главной проблемы литературы: человек и окружающая действительность. Проанализирована интерпретация рассказа Ю. Федьковича литовским переводчиком, связанная с трансформацией номинаций героев и локаций в переводе.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Valieva, Yu M. "Who Was L. S. Savelyev (on L. S. Lipavsky’s Penname and His Literary Namesake)." Russkaya Literatura 1 (2019): 146–53. http://dx.doi.org/10.31860/0131-6095-2019-1-146-153.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Федорів, А. "Структурно-словотвірні та семантичні особливості псевдонімів членів ОУН-УПА та учасників АТО: порівняльний аспект". Українознавство, № 1 (66) (2018): 202–13.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Степанов, Александр. "О визуально-графических экспериментах в прозаическом тексте (Книшка Поллок. Письмо в четвертой степени)". Acta Universitatis Lodziensis. Folia Litteraria Rossica, № 14 (23 грудня 2021): 261–73. http://dx.doi.org/10.18778/1427-9681.14.22.

Повний текст джерела

Анотація:

Статья посвящена поэтике книги Письмо в четвертой степени, изданной в 2017 году друзьями автора. Книшка Поллок – псевдоним писателя и филолога Олега Горбачева (1980– 2016). К особенностям построения книги следует отнести: нелинейность сюжета, фраг- ментарность повествования, сочетание эпических, лирических, документальных жанров, мета- и интертекстуальность, визуально-графическую выразительность. Последний аспект составляет предмет нашего исследования, что выражается, в частности, в использовании знака $ вместо буквы «ж» (прием мнимой компьютерной ошибки). Другой параграфемный элемент – курсив. Он маркирует части чужого текста, представленные жанрами рассказа, письма, медицинского документа. Более сильный показатель графического выделения – по- лужирный шрифт. Им маркирован чужой стихотворный текст внутри своего прозаическо- го. Разграничение двух типов текстов возможно только благодаря шрифтовому выделению, смысл которого открывается читателю не сразу, а в процессе перечтения. Суть эксперимента в том, чтобы в группах выделенных слов уловить признаки более строгой упорядоченности и наложить на структурный код прозы другой код – стихотворный. К подобным комбиниро- ванным формам вполне применим термин «стихопроза». Учитывая динамическое сочетание прозаической и стихотворной частей, когда к основной теме добавляется новая, образую- щая с ней структурно-семантическое единство, этот вид стихопрозы можно назвать про- зиметрическим контрапунктном. Книгу Олега Горбачева при желании можно превратить в аудиокнигу, но тогда потеряется целый смысловой пласт, создаваемый супраграфемными средствами. Письмо в четвертой степени – пример экспериментальной прозы, в которой параграфемика составляет один из уровней смыслообразования.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Поліщук, О. "МІФОПОЕЗИС ТА ЕСТЕЗИС У ТВОРЧІЙ СПАДЩИНІ МИТЦЯ: ФЕНОМЕН ЛЕСІ УКРАЇНКИ". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(84) (22 листопада 2018): 64–70. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(84).2018.64-70.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто витоки своєрідності художнього мислення відомої української письменниці Лесі Українки та його найхарактерніші риси. Міфопоезис, виявлений в драмі-феєрії "Лісова пісня", дає змогу назвати його найважливішою рисою світогляду і мислення письменниці. Досліджено роль ранніх років життя цієї людини, як заможної панночки, проведених серед міщан і селян Волині та вказано, що завдяки цьому Лариса Косач, відома під псевдонімом Лесі Українки, долучилася до культурної спадщини українського народу та його естетичної традиції, цінностей, ідеалів та ін. Крім того, вона зацікавилася народним мистецтвом, а ще міфологією і фольклором, побутом і обрядами Волині й Полісся як регіонів України, ставши їх гарним знавцем. Про це свідчить, наприклад, здійснений нею в художньому творі точний опис рідкісного природного явища, яке на Волині і Поліссі називається Перелесником. Крім того, в статті стверджується про вплив ідей гілозоїзму на світогляд, мислення та естетичні спонуки творчості письменниці, як засвідчує авторський текст і фабула її драми-феєрії "Лісова пісня". При аналізі такого явища, як "естетика чудесного", в даному дослідженні також розглянуто зв'язок естетичного і міфологічного компонентів цього художнього твору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Лавринец, Павел. "Международная конференция «Псевдонимы русской эмиграции в Европе (1917–1945)» (Бохум, 3–5 сентября 2014 г.)". Literatūra 57, № 2 (19 січня 2016): 174. http://dx.doi.org/10.15388/litera.2015.2.9795.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Моякунова, А. А. "Из истории общественной мысли на рубеже XIX-XX вв.: к вопросу об авторстве псевдонима "Якут"". Северо-Восточный гуманитарный вестник, № 4 (2020): 58–64. http://dx.doi.org/10.25693/svgv.2020.33.4.006.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Граб, Уляна Богданівна. "МУЗИЧНИЙ ПРОФІЛЬ РОМАНУ АГАТИ КРІСТІ «ХЛІБ ГЕНІЇВ»". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 86–92. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247366.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті — дослідити музичний контекст роману Агати Крісті «Хліб геніїв» з точки зору відображення проблем британської музичної культури першої третини XX століття та пошуку нових музичних форм. Головним завданням статті є інтерпретація художніх явищ та музичних термінів як певних смислових знаків, за допомогою яких автор передає реальні музично-художні запити свого часу у художньому контексті роману. Методи дослідження. У статті застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів, а саме: порівняльний, історичний, біографічний та герменевтичний, а також метод теоретичного узагальнення. Новизна дослідження. Вперше об’єктом дослідження стала вербальна музика роману Агати Крісті «Хліб геніїв», британської письменниці, авторки детективних творів, яка друкувалася під псевдонімом Мері Вестмакотт. «Хліб геніїв», написаний у 1928 році, був одним із шести психологічних романів Агати Крісті. Висновки. Роман Агати Крісті «Хліб геніїв» належить до літературних творів, які можна визначити поняттям «роман, що тяжіє до музики». Авторка вербалізує музику в різних формах, відтворюючи реальний британський музичний контекст 20-х років, вводячи імена композиторів, їхні твори, художні явища тощо в художню концепцію роману. Аналіз їх як певного семантичного орієнтиру дає підстави стверджувати, що авторка зображує проблеми британської музичної культури через своїх героїв та оцінює музичні процеси в континентальній музиці з точки зору естетичних потреб британської музики того часу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Brovko, A. G. "Особливості інформаційного протиборства Великобританії та гітлерівської Німеччини у роки Другої світової війни (1939–1945 рр.)". Literature and Culture of Polissya 99, № 13i (29 травня 2020): 97–107. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-97-107.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлюються особливості ведення інформаційного протиборства Великобританії та Німеччини у роки Другої світової війни. Особливуувагу зосереджено на веденні пропагандистської діяльності державами. Зазначено, що пропаганда як зброя інформаційного впливу почала активновикористовуватись державами-суперниками саме у період Другої світової. Пропаганда здійснювалась двома способами: фронтова пропаганда, якавиражалась у поширенні листівок, промов та звернень до солдат, як власної, так і ворожої армій, та у вигляді кампанії, розгорнутої за допомогоюпреси, яка доносила необхідну інформацію та ідеї до найбільш віддалених куточків світу. У статті наголошено на методах використання пропагандистської діяльності Великобританії. Зокрема, зазначено, що з початком війни було відновлено діяльність Міністерства інформації, вказано на створенні відповідних органів та проведенні різноманітних кампаній. Саме у Великобританії вперше було створено спецформування психологічної боротьби, засновником якого вважається адмірал Годфрі. З метою впливу на свідомість населення держави-ворога активно використовувались листівки, ЗМІ, кіноіндустрія та агенти слухачі. У свою чергу А. Гітлер та керівництво Третього рейху розробило низку методів пропагандистського впливу, які були втіленні у життя нацистським міністром Й. Геббельсоном. Прагнучи створити образ британців як ворога німецького народу та рейху, а також підірвати могутність Англії, уряд Німеччини активно використовував з цією метою ЗМІ. Одним із найвідоміших пропагандистів, який працював на британській радіостанції у Німеччині, був Вільям Джойс, що виступав під псевдонімом лорд Хо-Хо. Британці хоч і слухали німецькі радіостанції проте не довіряли їм. Не піддаючись на повідомлення з нацистської Німеччини, англійці зберегли вірність "британській короні". Тому за період Другої світової війни у Великобританії не відбулось жодної значної антиурядової чи пронімецької акції

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Игнатьева, Н. С., and Р. А. Насонов. "Il Divino Cipriano vs. Il Pitagora Nuovo and Other “Chimeras” of Seconda Pratica." Научный вестник Московской консерватории, no. 3(30) (September 20, 2017): 8–65. http://dx.doi.org/10.26176/mosconsv.2017.30.3.01.

Повний текст джерела

Анотація:

В состав пу бликации входят русский перевод «Разъяснения» Джулио Чезаре Монтеверди (1607) к письму его брата, Клаудио, «Прилежным читателям» (1605), и статья, в которой детально анализирует ся заключительный этап спора о второй практике. Защищая свои мадригалы от не справедливых нападок Джованни Мария Артузи, Клаудио Монтеверди оказал ся перед дилеммой: либо самостоятельно подвергнуть ревизии учение Джозеффо Царлино, либо присоединить ся к лагерю его критиков — ради кальных гуманистов, ратовавших за возрождение античного музы кального искусства. Внутренне далекий от утопичного проекта, начатого «флорентийской камератой» и продолженного в Риме Джованни Баттиста Дони, Монтеверди, тем не менее, попытал ся не гласно использовать не которые идеи реформаторов музыки, что предопределило уязвимость его учения о второй практике, эскизно изложенного в «Разъяснении». Критика, высказанная Антонио Браччино да Тоди (принято считать, что это псевдоним Артузи) во «Втором музы кальном рассуждении» (1608), затронула многие пункты этого учения, которые были действительно не достаточно продуманными и слабо аргументированными; переписка Монтеверди с Дони (1633–1634) свидетельствует о том, что композитор принял не которые из замечаний оппонента. Тем не менее, исследователи данной полемики, априори полагавшие, что братья Монтеверди взяли в не й верх и считавшие «Разъяснение» ключом к пониманию творческого метода Клаудио Монтеверди, внесли свою лепту в дальнейшую мифологизацию представлений о второй практике. The publication contains the Russian translation of Giulio Cesare Monteverdi’s Dichiarazione (1607) to the Letter of his brother, Claudio, Studiosi Lettori (1605) and an article where the final stage of the dispute about seconda pratica is analyzed in detail. Having defended his madrigals from Giovanni Maria Artusi’s unfair criticism, C. Monteverdi faced a dilemma that would force him either to revise Gioseffo Zarlino’s doctrine or to attach himself to radical humanists on the other side of the fence who would call for renaissance of the musical art of the antiquity. Though far from the utopian project that had been initiated by the “Florentine Camerata” and continued by Giovanni Battista Doni in Rome, Monteverdi made a semi-quietly attempt to apply some ideas of the music reformers of the time, which made the seconda pratica doctrine he had set out in the Dichiarazione in a sketchy manner predeterminedly vulnerable. Braccino di Todi’s (generally thought to be a pseudonym for G. M. Artusi) criticism in Secondo discorso musicale (1608) concerned a number of items of the doctrine, which indeed were insufficiently thought over and poorly argued; the correspondence between C. Monteverdi and G. B. Doni (1633–34) has revealed that the composer had partly accepted some of his opponent’s arguments. Nevertheless, the researchers of the controversy, who tended to assume that the Monteverdi brothers had conquered the field and to consider that the Dichiarazione is the key to understanding C. Monteverdi’s creative method, have made their contribution towards having the concepts of the seconda pratica further mythologized.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Псевдонім"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями