Статті в журналах з теми "Пріоритети безпеки"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Пріоритети безпеки.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Пріоритети безпеки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Стрюк, М. П. "Досвід США в системі управління сектором безпеки і оборони". Актуальні проблеми держави і права, № 87 (5 листопада 2020): 172–78. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2815.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про нормативні засади й доктринальні документи, які визначають основні пріоритети та принципи, що використовуються під час реалізації зовнішньої та внутрішньої політики Сполученими Штатами Америки у сфері національної безпеки і оборони. Зазначаються принципи, які сформулювались в США під час Холодної війни з Радянським союзом (пріоритет усунення військових загроз США та союзників, принцип стримування та залякування супротивників США в засадни-чих документах, принцип переваги жорстких дій у вирішення конфліктів, які можуть загрожувати національній безпеці США). Акцентовано увагу, що після розпаду Радянського союзу загроза пов-номасштабної військової агресії проти США постає в документах на другий план, а на перший виходять тероризм, економічні та екологічні проблеми. Наголошується, що в США, окрім доктринальних та концептуальних документів, щодо сектору безпеки і оборони діє закон 1947 р. «Про національну безпеку», який чітко визначає процедурні аспекти взаємодії та повноваження усього інституту сектору безпеки і оборони. Вказуються основні відмінності та зміст понять «концепція», «доктрина», «стратегія» в теорії державного управління сектором безпеки і оборони. Наголошується, що в США існують загальні елементи та закономірності щодо цілей Стратегії національної безпеки у вигляді фундаментальних інтересів США: забезпечення національної безпеки, процвітання та свободи американських громадян, доктрини про національні інтереси в розумінні кожного президента, визначення цілей та завдань, місця США у світовому порядку, визначення завдань, які будуть реалізовуватись суб'єктами сектору національної безпеки та оборони США. Наводяться в дослідженні відмінності щодо основних засад стратегій національної безпеки від адміністрацій Б. Обами 2010 р. та 2015 р., а також Д. Трампа 2017 р. Наводяться особливості механізму прийняття управлінських рішень у відповідності до законодавства у сфері безпеки і оборони США.
2
Лупак, Р. Л., Т. Г. Васильців, О. В. Рудковський та Я. П. Березівський. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ, ПРІОРИТЕТИ ТА ЗАСОБИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 49–55. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних пріоритетів та засобів державної політики посилення фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва України. Узагальнено теоретично-методичні підходи до сутнісного трактування поняття «фінансово-економічна безпека». Надано авторське трактування поняття фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва. За результатами аналізу обґрунтовано, що стан фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого підприємництва в Україні недостатній. Виявлено проблемні аспекти фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого бізнесу в Україні. Обґрунтовано мету, стратегічні пріоритети, завдання та засоби державної політики посилення фінансово-економічної безпеки суб’єктів сектору малого підприємництва в Україні. Зокрема, основна мета відповідної політики полягає у створенні належних умов підприємницької діяльності, забезпеченні належного рівня захищеності підприємницького сектору від внутрішніх та зовнішніх загроз, посиленні ролі суб’єктів підприємництва в мінімізації ризиків безпеки держави, забезпеченні інноваційного складника конкурентоспроможності національної економіки. Визначено операційні цілі, засоби реалізації та засоби контролю ефективності державної політики забезпечення фінансово-економічної безпеки малого підприємництва в Україні. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні методичних засад моніторингу як процесу збору, формування та узагальнення даних та діагностики як установлення діагнозу і визначення методів та засобів поліпшення стану фінансово-економічної безпеки суб’єктів малого підприємництва. Методика базується на інформаційному забезпеченні, сформованому зі значень індикаторів безпеки, підібраних за такими групами параметрів, як: фінансово-економічна незалежність; стабільність та стійкість, ефективність функціонування; захищеність фінансово-економічних інтересів; захищеність від зовнішніх та внутрішніх загроз; здатність суб’єктів малого підприємництва до розвитку.
3
Солодка, О. М. "Пріоритети удосконалення інформаційної безпеки України". Інформація і право, № 3 (15) (2015): 36–42.
Знайти повний текст джерела
4
Олексієнко, М. М. "Пріоритети регіональної політики зміцнення зовнішньоекономічної безпеки держави". Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України, Вип. 21.7 (2011): 237–42.
Знайти повний текст джерела
5
Хилько, О. "Зовнішньополітичні пріоритети в контексті національної безпеки України". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, Вип. 33/34 (2006): 56–59.
Знайти повний текст джерела
6
Хилько, О. "Зовнішньополітичні пріоритети в контексті національної безпеки України". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, Вип. 33/34 (2006): 56–59.
Знайти повний текст джерела
7
Прав, Роман. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 228–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-228-241.
Повний текст джерелаАнотація:
Акцентовано увагу на питанні інформаційної безпеки Украї- ни, що ускладнене відсутністю відповідної стратегії.
До важливих стратегічних документів у сфері інформаційної політики та державної безпеки належать “Стратегія розвитку інформаційного су- спільства в Україні” (2013), у якій визначено пріоритети діяльності в галу- зі забезпечення інформаційної безпеки, “Стратегія кібербезпеки України” (2016). Метою цієї стратегії є створення умов для безпечного функціону- вання кіберпростору, його використання в інтересах особи, суспільства і держави. Визначено загрози кібербезпеці, національну систему кібер- безпеки, основних суб’єктів забезпечення кібербезпеки, пріоритети та на- прями забезпечення кібербезпеки України тощо. Законодавчо-нормативні акти щодо державної безпеки в інформаційній сфері можна поділити на чотири блоки за рівнем узагальнення та конкретизації. 1-й блок складають концептуальні, доктринальні, стратегічні акти, які є основою забезпечен- ня інформаційної безпеки; 2-й блок — закони України, що безпосередньо або опосередковано стосуються безпеки в інформаційній сфері; 3-й блок — підзаконні нормативні акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів Украї- ни і нормативні акти міністерств, інших органів виконавчої влади щодо безпеки в інформаційній сфері; виділено 4-й блок нормативних актів, які стосуються окупованих українських територій. Це, насамперед, стратегії щодо інформаційної реінтеграції окупованих територій — Донецької і Лу- ганської областей, Криму. Визначено необхідність формування окремої інформаційної політики для окупованих і прилеглих регіонів та для іншої території України.
До інформаційної складової належить також нормативно-правові акти щодо забезпечення прав, свобод населення окупованих територій: Закон України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” (2014), постанова ВРУ “Про За- яву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського наро- ду у складі Української Держави” (2014), рішення РНБО “Про невідкладні заходи щодо захисту національних інтересів на Півдні та Сході України, у Чорному та Азовському морях і Керченській протоці” (2018).
Порушено питання проблеми регулювання у сфері інформаційної безпе- ки України: декларативність багатьох норм, відсутність законодавчо нада- них повноважень відповідальних органів і механізмів координації діяльно- сті тощо.
8
КРЕСІН, ОЛЕКСІЙ. "Перспективи миротворчої діяльності Європейського Союзу в Україні у контексті орієнтирів його зовнішньої та безпекової політики". Право України, № 2020/12 (2020): 42. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-042.
Повний текст джерелаАнотація:
Аналізуються нормативно визначені пріоритети Спільної зовнішньої і безпекової політики Європейського Союзу (ЄС). На основі цього досліджується політика ЄС щодо безпеки Східної Європи. Виокремлено основні концепти ЄС у сфері миротворчості й управління кризами: 1) самодостатність, “стратегічна автоно мія” в ухваленні рішень і здійсненні діяльності; 2) корпоративність інтересів, або “філософія принципового прагматизму”, що фактично ставить безпеку та інтереси ЄС вище за підтримання миру і поширення європейських цінностей у світі; 3) означення території відповідальності ЄС, що виходить з ідеї становлення “кооперативних безпекових порядків” у світі; 4) ідея зони впливу ЄС, що пов’язує безпеку ЄС із безпекою і стабільністю сусідніх держав; 5) підхід “м’якої сили”, в якому миротворчість ігнорується як цілісне явище з його військовими аспектами, натомість обґрунтовується ідея управління кризами. Стверджується, що позиція ЄС щодо безпеки Східної Європи, і зокрема України, тривалий час визначалася загальними ідеями безпечного сусідства та недоцільності політичної інтеграції цих країн через те, що це наближає кордони Союзу до небезпечних регіонів і може провокувати конфлікти. Показаний зв’язок між формуванням Східного партнерства та російською агресією в Грузії, але фактичним ігноруванням питань регіональної безпеки. Вказується на суттєві зміни у зовнішній політиці ЄС унаслідок агресії Російської Федерації (РФ) в Україні. Аналізується діяльність цивільних місій ЄС в Україні та їх поки що не задіяний потенціал. Робить ся висновок щодо суттєвого значення інструментів зовнішньої політики ЄС у стримуванні агресії РФ, підвищенні стійкості й сприянні економічному розвитку України, її модернізації, але малоймовірності вирішальної участі ЄС у відновленні її територіальної цілісності за допомогою миротворчої діяльності.
9
Іванова, Вікторія Миколаївна. "РОЛЬ БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКОГО СОЮЗУ У СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (1 лютого 2022): 21–25. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено сутність та роль Балто-Чорноморського союзу у системі забезпечення зовнішньоекономічної безпеки. Зокрема, встановлено, що Балто-Чорноморський союз – це потенційне інтегративне утворення країн Східної Європи, так звана ідея зовнішньополітичної інтеграції Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Білорусі, України та ін. з метою співробітництва у економічній, воєнно-політичній, культурній та інших сферах. З’ясовано, що Балто-Чорноморський союз може стати дієвим механізмом забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України у напрямі реалізації низки актуальних завдань (здійснення диверсифікації торговельних потоків, зниження рівня імпортозалежності економіки; зменшення кількості протекціоністських заходів, які застосовують іноземні держави до українських товарів тощо). Визначено основні завдання створення Балто-Чорноморського союзу: поглиблення міждержавного співробітництва у Балто-Чорноморському регіоні; сприяння гарантуванню стабільності і безпеки в регіоні, розвиток оборонного співробітництва; встановлення верховенства права, сприяння демократизації, захисту фундаментальних прав та свобод; економічне співробітництво та зближення з політиками ЄС; енергетична безпека, підтримка розвитку інфраструктури, гармонізація політик у сфері енергетики за стандартами ЄС; співпраця у сферах культури, освіти та науки, інформаційного суспільства, ЗМІ та громадянського суспільства. Зазначено, що країни Балтії та Чорного моря економічно співпрацюють один з одним, водночас створення Балто-Чорноморського союзу сприятиме реалізації багатосторонніх великомасштабних економічних проєктів. У статті зроблено висновок, що розвиток ідей створення повноцінного інтегративного утворення біля західних кордонів України має чинити позитивний вплив на позиціонування нашої країни у світі, чітко визначити її стратегічні інтереси та пріоритети у взаємодії з найближчими сусідами, забезпечити національну безпеку та зовнішньоекономічну зокрема.
10
Роганов, М. Л., та М. М. Роганов. "РОЗРОБКА МОДЕЛІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО БЕЗПЕЧНОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАСОБАМИ ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРНЕТ РЕЧЕЙ (INTERNET OF THINGS)". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 166–74. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-166-174.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглядаються питання впровадження сучасної концепції Інтернет речей (Іnternet of things) на базі IoT-платформи для створення безпечного середовища, яке забезпечує безпеку, комфорт і ресурсозбереження для всіх користувачів. Безпека людей – це важливий фактор, до якого не можна підходити «формально». Він повинен визначати, як система реагує на присутність певних вразливих категорій людей: немовлят, дітей дошкільного віку, вагітних жінок, людей з обмеженими можливостями тощо. Для них існують специфічні обмеження, незалежно від приміщення і тих людей, що там знаходяться. Визначено, що недоліком технології управління «SMART будинком» за профілями є можливість ненавмисного нанесення шкоди певним категоріям людей. На прикладі «SMART будинку» показано, як за допомогою розробленої моделі інтелектуального динамічного синтезу профілів користувачів можна забезпечити компроміс між комфортом і безпекою. Сучасна система безпечного середовища повинна вміти приймати рішення в кожній конкретній ситуації і підлаштовуватися під певні категорії, знаходячи компроміс (з огляду на пріоритети профілів і обмеження).
Запропонована модель гнучкого управління параметрами устаткування в системі «SMART будинок» з підвищеним ступенем комфорту і безпеки за рахунок динамічного синтезу компромісного профілю користувача є варіативною і може бути впроваджена в будь якому приміщені, наприклад у дитячих садках, закладах освіти тощо.
Ця модель є відкритою системою і може корегуватися і вдосконалюватися відповідно до конкретних умов.
11
Лєнь, Олена Олександрівна. "ПОЛІТИКА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КАДРОВОЇ БЕЗПЕКИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: НАПРЯМКИ І ПРІОРИТЕТИ". Public management 29, № 1 (24 травня 2022): 79–85. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито інституційні та технологічні основи політики забезпечення кадрової безпеки органів публічного управління у нинішній Україні. Забезпечення кадрової безпеки є не лише одним із основних напрямків діяльності будь-якої сучасної організації, а й найголовнішою функцією управління. Аргументовано вплив факторів кадрової безпеки на публічну кадрову політику. Виявлено основні недоліки українських кадрових практик, які стримують інституціоналізації кадрової політики у системі управління. Узагальнено заходи збільшення ефективності забезпечення кадрової безпеки в умовах модернізації публічного управління через застосування інноваційних кадрових технологій Визначено, що підвищення рівня забезпечення кадрової безпеки сучасної України безпосередньо залежить від моральності управлінського корпусу, його активної громадянської позиції та стратегічних орієнтирів. Мета роботи. Метою статті є комплексне обґрунтування забезпечення кадрової безпеки в системі публічного управління та окреслені напрямки і пріоритети підвищення її ефективності та дієвості. Методологія. З метою створення ефективного забезпечення кадрової безпеки в системі публічного управління, необхідно розробити цілісну систему організаційних заходів, а саме: створення умов для самостійного професійного розвитку публічних службовців; формування нових механізмів мотивації службовців до безперервного професійного розвитку; розробка заходів щодо удосконалення системи матеріального стимулювання службовців, і навіть структури їхнього грошового утримання; підвищення ефективності антикорупційних механізмів у діяльності публічних органів; впровадження нової методики оцінки та системи моніторингу ефективності діяльності підрозділів цих органів із профілактики корупційних та інших правопорушень. Наукова новизна. Виділено важливі напрямки кадрової політики у системі публічної служби, а саме реалізація дійового механізму підбору кадрового складу публічних службовців та роботи з ним; збільшення престижу публічної служби та авторитету публічних службовців; поліпшення програм підготовки та фахового розвитку публічних службовців. Підкреслено, що однією з головних умов забезпечення кадрової безпеки сучасної України є саме моральність управлінського корпусу, його активна громадянська позиція, патріотизм, що має першорядне значення в умовах нинішнього економічного та геополітичного протистояння. Висновки. Наголошено на тому, що формування управлінського кадрового потенціалу публічного апарату різних рівнів – процес тривалий і тому не може розвиватися автоматично. Доведено, що він може бути продуктивним, якщо здійснюватиметься на базі науково обґрунтованої стратегії держави, розрахованої на тривалу перспективу. Підкреслено, що серед необхідних факторів, які знижують кадрові загрози та запобігають «кадровому голоду» в нашій країні, слід особливо виділити оперативність, компетентність, надійність та професіоналізм функціонування публічного апарату. Зазначено, що від спрямованості та адаптованості публічної кадрової політики до потреб українського суспільства залежать не тільки розвиток держави та покращення життя українських громадян, а й імідж всієї країни.
12
Васильців, Т. Г. "Стратегічні пріоритети конвергенції соціальної безпеки України та ЄС". Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України, Вип. 5 (133) (2018): 14–19.
Знайти повний текст джерела
13
Гошовська, В. "Захищеність майбутніх поколінь: проблеми та пріоритети соціальної безпеки". Вища школа, № 6 (2001): 24–32.
Знайти повний текст джерела
14
Гошовська, В. "Захищеність майбутніх поколінь: проблеми та пріоритети соціальної безпеки". Вища школа, № 6 (2001): 24–32.
Знайти повний текст джерела
15
Гошовська, В. "Захищеність майбутніх поколінь: проблеми та пріоритети соціальної безпеки". Вища школа, № 6 (2001): 24–32.
Знайти повний текст джерела
16
Bilyk, R. R. "ПРІОРИТЕТИ ТА ЗАСОБИ СИНХРОНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 79–84. http://dx.doi.org/10.15421/40250712.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено, що орієнтація соціальної політики в бік інтелектуалізації та підвищення якості життя населення синхронно забезпечує та покращує гарантії досягнення очікуваних результатів розвитку економічної безпеки регіону. Визначено, що про пріоритетність соціальної політики з метою забезпечення економічної безпеки регіонів свідчать її системні та динамічні складові структурного досягнення результатів, від яких формуються необхідні просторово-територіальні заходи ефективного розроблення та реалізації. Обґрунтовано, що синхронізація соціальної політики із цілями забезпечення економічної безпеки формує загальний соціально-економічний стан території.
17
Тарасюк, А. В. "Пріоритети правового забезпечення кібербезпеки в Україні на сучасному етапі". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 133–36. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).532.
Повний текст джерелаАнотація:
В Україні кібербезпека розглядається як склад-ник національної безпеки. В останні роки наша краї-на здійснила низку позитивних кроків для виконання своїх міжнародних зобов’язань щодо вдосконалення законодавства про кібербезпеку.Водночас поряд із позитивною динамікою розвит-ку законодавства у сфері кібербезпеки варто зазна-чити, що є необхідність надалі узгодити національне законодавство з міжнародними стандартами. Зокре-ма, Закон України «Про основні засади кібербезпе-ки України» є радше дорожньою картою розробки майбутніх нормативно-правових актів, а не всеосяж-ним законом про кібербезпеку, який регулює повний спектр питань кібербезпеки та відповідає міжнарод-ним стандартам та найкращим практикам. Експерти також зазначають проблемні аспекти правового забез-печення кібербезпеки в Україні: непослідовність та неузгодженість термінології; відсутність закону про критичну інфраструктуру; відсутність правил прове-дення аудиту інформаційної безпеки критично важли-вих інфраструктурних об’єктів, які мають базуватися на міжнародних стандартах; дублювання повідомлень про кіберінциденти; відсутність вимог щодо безпе-ки та інформації щодо операторів критичної інфра-структури та постачальників цифрових послуг; від-сутність довгострокового стратегічного планування з чітко визначеними проміжними результатами, термінами та відповідальністю за їх досягнення; бю-джетні обмеження щодо змоги держави виплачу-вати конкурентні зарплати для залучення та утри-мання високопрофесійних фахівців із кібербезпеки.Оскільки розвиток правової бази кібербезпеки в Україні пов’язаний із прагненнями європейської інтеграції України, буде ефективним вдосконалення національного законодавства про кібербезпеку з ура-хуванням вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та її державами-членами (2014) та впровадженням досвіду і найкращих практик та стандартів країн ЄС.
18
Naumov, O. B., та S. S. Stoianova-Koval. "Стратегічні пріоритети інституційного регулювання інноваційного розвитку харчової промисловості". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 1 (23 січня 2017): 131–37. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.01.21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті сформульовано науково-практичні рекомендації з формування стратегії й механізмів розвитку інноваційного процесу у харчовій промисловості. Визначено інструментарій інституційного регулювання інноваційної діяльності у галузі з метою підвищення продовольчої безпеки.
19
Гребенюк, Максим. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ БЕЗПЕКИ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 66–78. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-66-78.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблеми реформування вітчизняної спецслужби як відповідального суб’єкта забезпечення державної безпеки України. Ви- значено актуальні питання реалізації державної безпекової політики з метою пошуку оптимальних шляхів підвищення ефективності системи державного управління у сфері державної безпеки. Аргументовано стратегічну мету та завдання реформування спецслужби як важливої складової сектору безпеки і оборони України. Деталізовано перспективи розбудови вітчизняної спец- служби з урахуванням надбань позитивного досвіду і кращих практик про- відних держав ЄС. Аргументовано необхідність функціональної модерніза- ції забезпечення державної безпеки, особливо в умовах агресивної політики Кремля. Особливої уваги надано питанням недопущення дублювання функ- цій правоохоронних органів між собою за результатами реформування сило- вого блоку. Узагальнено ключові пріоритети державної політики безпеки та на їх основі сформульовано шляхи удосконалення її концептів. Визначено заходи, практична реалізація яких дасть можливість сформувати позитивний імідж вітчизняної спецслужби як суб’єкта забезпечення державної безпеки в українському соціумі так і з боку європейської спільноти. Регламентовано стратегічні завдання реформування Служби безпеки України як державно- го органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, що за- безпечує державну безпеку. Підсумовано, що державна безпекова політика має містити комплекс основних заходів, спрямованих на створення ефектив- них, динамічних та гнучких в управлінні, фахових, забезпечених сучасними матеріальними і технічними засобами органів та підрозділів контррозвідки європейського рівня, приведення завдань, функцій і напрямів їх діяльності відповідно до сучасних потреб забезпечення національних інтересів, захисту прав людини і громадянина, суспільства і держави від зовнішніх та внутріш- ніх загроз; формування простору довіри до діяльності вітчизняної спецслуж- би у контексті державно-приватного партнерства, сприяння громадянських інституцій цьому процесу.
20
Чорнодід, І. С. "Пріоритети стратегії забезпечення економічної безпеки та шляхи її реалізації". Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, № 2 (2008): 85–90.
Знайти повний текст джерела
21
Іщенко, Г. Г. "Пріоритети державної політики забезпечення природно-техногенної безпеки крупних міст". Економіка та держава, № 4 (76) (2009): 97–100.
Знайти повний текст джерела
22
Лук"янчук, Р. В. "Міжнародне співробітництво у сфері забезпечення кібернетичної безпеки: державні пріоритети". Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. Серія "Державне управління", № 4 (79) (2015): 50–56.
Знайти повний текст джерела
23
Васильців, Т. Г. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ПОЛІТИКИ ЗМІЦНЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 14–18. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-02.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано важливість формування та реалізації стратегічних пріоритетів державної по-літики посилення конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції на внутрішньому та зов-нішніх ринках. Вказано на потенціал вітчизняного агропродовольчого сектора на зовнішніх ринках збуту аг-рарної та продовольчої продукції. Виявлено недоліки системи державної політики програмування розвитку та посилення конкурентних позицій вітчизняного сектора агропродовольчої продукції. Виявлено слабкі місця стратегічного програмування державної політики формування засад конкурентоспроможності вітчизняної агропродовольчої продукції. Визначено напрями та заходи усунення перешкод зміцнення конкурентоспромож-ності агропродовольчої продукції в Україні та її регіонах. Доведено, що пріоритетними напрямами державної політики у цьому руслі потрібно розглядати: удосконалення макроекономічних характеристик середовища виробництва та збуту продукції агропродовольчого комплексу; зміцнення фінансової безпеки суб’єктів – ви-робників агропродовольчої продукції; розвиток експортного потенціалу агропродовольчої продукції; поліпшен-ня інвестиційного середовища в агропромисловому секторі; забезпечення науково-технологічної компоненти розвитку сектора; зміцнення виробничого складника конкурентоспроможності агропродовольчого підкомп-лексу АПК; посилення енергетичної забезпеченості та зростання енергоефективності в підкомплексі; покра-щення екологічної безпеки агропродовольчого сектора. Визначено стратегічні засади політики забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчої продукції України, зокрема за такими елементами, як мета стратегії, її нормативно-правова основа та напрями реалізації, засоби забезпечення і засоби контролю реалі-зації стратегії.
24
Сидорчук, О. Г. "ПРОЯВИ СОЦІАЛЬНОЇ НЕБЕЗПЕКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНИХ СОЦІАЛЬНИХ КРИЗ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 травня 2021): 49–56. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-07.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено виявленню цільових орієнтирів інституційного забезпечення соціальної безпеки громадян і суспільства в цілому за умови непереборної дії соціальних криз. За результатами опитуван-ня громадської думки виявлено основні пріоритети громадян щодо соціальної безпеки, що включають сприят-ливі та безпечні умови життя, гідний рівень якості життя, упевненість у майбутньому, захищеність прав і свобод громадян. Натомість поза кризою громадяни надавали менше значення проблемам зайнятості, досту-пності та якості медичних послуг, забезпечення здорового способу життя. Визначені особливості зайнятості свідчать про незбалансованість, що проявляється у підвищеному попиті на працівників низького рівня кваліфі-кації, що підриває мотивацію до професійного зростання та розвитку, супроводжуючись значними втратами людського і трудового капіталу та соціальною апатією. Водночас дослідження показало, що незадовільна заробітна плата, зайнятість, безробіття, дисбаланс на ринку праці спричиняють загрози соціальному забез-печенню, такі як низька зайнятість у певних вікових групах, особливо молоді, включаючи освіту та професійне навчання. Загрози, що виникли, та рівень безробіття, у тому числі довгострокового, формують умови для не-сприятливого соціального середовища та стають джерелом соціальної напруги в суспільстві. Виявлено, що пандемічний спалах на початку 2020 р. змістив пріоритети у суспільному сприйнятті соціальних небезпек, спри-чинивши значне падіння економіки, обсягів торгівлі, цінові коливання, зростання рівня безробіття та зменшення доходів більшої частки населення, що негативно позначилося на рівні життя громадян. Показано, що в умовах глобальних соціальних криз та форс-мажорних обставин пріоритетом державного піклування стають най-менш захищені верстви населення, тобто одночасно виявляються різні варіації впливу соціального забезпечен-ня держави. У подальших дослідженнях доцільно виявити можливі інструменти реалізації соціальної політики для своєчасного та ефективного запобігання небезпечним соціальним проявам
25
Городня, Н. "Стратегія національної безпеки США 2015 р.: нові акценти і пріоритети". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, вип. 5 (123) (2014): 5–9.
Знайти повний текст джерела
26
Serheieva L. та Sobchenko V. "ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ". Theory and Practice of Public Administration, № 4 (67) (26 листопада 2019): 107–14. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.04.14.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено низку реальних і потенційних загроз у сфері соціальної безпеки, які негативно впливають на безпеку держави, суспільства та людини. Розкрито зміст терміна “соціальна безпека” як складної, багатоаспектної категорії, законодавче визначення якого наразі відсутнє. Проведено опитування пересічних громадян щодо визначення пріоритетних завдань органів державного управління, пов’язаних із забезпеченням соціальної безпеки. Доведено взаємозв’язок соціальної безпеки з національною безпекою, економікою та соціальною сферою. Визначено основні чинники, що впливають на формування механізмів державного управління соціальною безпекою. Проведено класифікацію механізмів державного управління в царині соціальної безпеки: за формами впливу – прямі та опосередковані; за способом реалізації – адміністративні, економічні та правові. Визначено основні функції державного управління соціальною безпекою, такі як нормативна; забезпечувальна; стимулююча; організаційна, координаційна; соціальна; безпосереднє управління складниками соціального сектору; контрольна. Вказано на перспективи подальших наукових розвідок, які полягають у формуванні комплексного механізму державного управління соціальною безпекою.
27
Valigun, N., I. Vorobey, G. Gromov, D. Dimitriyeva, V. Manokha та A. Nosovskyy. "Результати наукової діяльності ДНТЦ ЯРБ". Nuclear and Radiation Safety, № 1(57) (13 березня 2013): 54–57. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2013.1(57).10.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено основні результати наукової діяльності Державного підприємства «Державний науковотехнічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» у 2010—2012 рр. за такими напрямами, як дослідницька діяльність, співпраця з національними й закордонними науковими організаціями, підготовка наукового персоналу, передача наявних знань і досвіду, публікація наукових результатів, науковоінформаційна діяльність, а також фінансування наукової діяльності підприємства. Представлено пріоритети наукової діяльності підприємства на 2013—2015 рр.
28
Вонсович, О. "Розгледіти комбатанта. Пріоритети та форми входження України до структур європейської безпеки". Зовнішні справи, № 9 (2007): 42–45.
Знайти повний текст джерела
29
Туряниця, І. "Пріоритети оборонної політики та національної безпеки Литовської Республіки на сучасному етапі". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету, Вип. 18 (2017): 323–33.
Знайти повний текст джерела
30
Туржанський, В. А. "Забезпечення безпеки агропродовольчого ринку України за умов глобалізації та СОТ". Митна безпека, № 1(2) (11 січня 2019): 208–17. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.1(2).2018.208-217.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблеми розвитку агропродовольчого ринку України, його інтеграцію у світовий агропродовольчий ринок в умовах глобалізації та СОТ, а також забезпечення його економічної безпеки; проведено оцінку міжнародної конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської сировини і продовольства відповідно до товарної номенклатури УКТ ЗЕД; визначено пріоритети експортної спеціалізації агропродовольчого комплексу України; здійснено порівняльний аналіз товарних груп продукції рослинництва в контексті показників конкурентоспроможності та продовольчої незалежності; визначено стратегічні напрями адаптації агропродовольчого ринку України до умов глобалізації та СОТ; запропоновано комплекс заходів державної підтримки вітчизняного аграрного сектору з метою забезпечення адаптації агропродовольчих ринків України до умов глобалізації та СОТ
31
Білик, Р. Р. "Пріоритети та засоби синхронізації соціальної політики та забезпечення економічної безпеки регіонів України". Науковий вісник НЛТУ України. Серія економічна, Вип. 25.7 (2015): 79–84.
Знайти повний текст джерела
32
Волошин, В. І. "Проблеми та пріоритети зміцнення фінансової безпеки малого й середнього підприємництва в Україні". Фінанси України, № 11 (192) (2011): 76–82.
Знайти повний текст джерела
33
Грубінко, А. В. "Велика Британія біля витоків європейської політики безпеки і оборони: роль, пріоритети, суперечності". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 87, ч. 2 (2009): 18–28.
Знайти повний текст джерела
34
Babets, I. G., O. I. Ruda, and I. I. Ruda. "The Strategic Priorities for Strengthening the Financial Security of the PJSC «Ukrtelekom»." Business Inform 3, no. 494 (2019): 182–91. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2019-3-182-191.
Повний текст джерела
35
Vovchuk, Liudmyla, та Oleksandr Syrbu. "Витоки та ідейна основа проекту «Велика Албанія»". Acta de Historia & Politica: Saeculum XXI, № 02 (15 січня 2021): 102–10. http://dx.doi.org/10.26693/ahpsxxi2020.02.102.
Повний текст джерелаАнотація:
Зовнішньополітичний курс Республіки Албанія в кінці XX – на початку XXI ст., його основні тенденції та пріоритети становлять одну з ключових проблем для розуміння того, що відбувається у даний час на Балканському півострові і в Європі в цілому. В регіоні немає іншої держави, в історії та сучасності якого були б так тісно переплетені державні й етнічні мотиви. Необхідно підкреслити, що саме албанський фактор відіграє на даний час одну з ключових ролей у визначенні архітектури безпеки у балканському регіоні й ця роль, у перспективі, буде тільки зростати в силу його особливостей і тієї підтримки, якою він користується ззовні.
36
Богуш, Л. Г. "СФЕРА ЗАЙНЯТОСТІ В УМОВАХ МАСШТАБНИХ ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ: ЗДОБУТКИ, ПРОБЛЕМИ, НЕДОЛІКИ РЕГУЛЮВАННЯ". Підприємництво та інновації, № 21 (30 грудня 2021): 76–83. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/21.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються здобутки, проблеми, недоліки регулювання сфери зайнятості та ринку праці України в умовах масштабних заходів, спричинених пандемією COVID-19. Визначено пріоритети узгодження відповідної державної політики в напрямі підвищення її ефективності задля соціального забезпечення і захисту найманих працівників та самозайнятих, стимулювання кризостійкості та конкурентоспроможності вітчизняної економіки, підтримання суспільно прийнятного рівня життя та національної безпеки. Перспективи стабілізації сфери зайнятості України у посткарантинний період тісно пов’язані із системними заходами щодо: диверсифікації та інноваційної модернізації економіки; підвищення мінімального рівня оплати праці, безпосередньо узгодженого із соціальним прожитковим мінімумом; реалізації адресних програм підтримки безробітних, активних програм стимулювання зайнятості та самозайнятості.
37
Варналій, З. "Пріоритети та засоби розвитку сільських територій в контексті державної політики збалансування соціально-економічної безпеки держави". Економічний дискурс, Вип. 3 (2017): 40–46.
Знайти повний текст джерела
38
ФАРІОН, Олег. "МЕТОД СТРАТЕГІЧНОГО КРИМІНАЛЬНОГО АНАЛІЗУ ЗАГРОЗ ПРИКОРДОННІЙ БЕЗПЕЦІ УКРАЇНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, № 2 (21 лютого 2021): 223–41. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.569.
Повний текст джерелаАнотація:
В науковій статті удосконалено метод стратегічного кримінального аналізу загроз прикордонній безпеці України на основі інструментарію, що використовується в методології SOCTA (Serious and Organized Crime Threat Assessment) – «оцінки загроз тяжких злочинів та організованої злочинності». Зазначено, що методологію SOCTA створено за підтримки політики Європейського Союзу, в рамках якої Європол формує аналітичні висновки, що трансформуються в політичні пріоритети, стратегічні цілі та оперативні плани дій з протидії організованій злочинності. Акцентовано увагу на тому, що методологія SOCTA є євроінтеграційним інструментом, впровадження якого в діяльності оперативних підрозділів Державної прикордонної служби України забезпечує подальший розвиток й удосконалення інноваційних методів аналізу загроз безпеці державного кордону та формування стратегії боротьби із організованою злочинністю.
Наведено порядок дослідження факторів, що впливають на виникнення (поширення) загроз прикордонній безпеці, формування найбільш вагомих сценаріїв їх впливу на стан охорони державного кордону України.
Запропоновано здійснювати оцінку ступеня впливу організованих злочинних угруповань на стан прикордонної безпеки за методом Sleipnir та привласнювати і систематизувати злочинні угруповання відповідно до регіону їх протиправної діяльності за специфічним ID-кодом.
У висновку зазначено, що застосування удосконаленого методу стратегічного кримінального аналізу для дослідження загроз прикордонній безпеці на ділянці відповідальності регіонального управління або в загальному на державному кордоні України підвищить ефективність проведення заходів щодо ліквідації каналів діяльності ОЗУ, дозволить керівникам оперативних підрозділів більш раціонально використовувати оперативні сили та засоби у боротьбі з організованою злочинністю та для затримання її організаторів.
Подальше наукове дослідження запропоновано спрямувати на розробку рекомендацій щодо застосування стратегічного кримінального оперативними підрозділами Державної прикордонної служби України для аналізу загроз прикордонній безпеці із використанням методології SOCTA.
39
ТЕЛЕНИК, СЕРГІЙ. "Пріоритети адміністративно-правового регулювання державної політики України у сфері захисту критичної інфраструктури у контексті прийняття нової Стратегії національної безпеки України". Право України, № 2019/10 (2019): 250. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-250.
Повний текст джерелаАнотація:
Засади державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури (ЗКІ), а тим більше адміністративно-правовий статус суб’єктів, які здійснюють такий захист, лишаються досі не дослідженими. Як наслідок, нинішня система ЗКІ не відповідає сучасним загрозам, що потребує як наукового забезпечення, так і розроб лення практичних заходів адміністративно-правового регулювання державної політики у цій сфері. Зазначене зумовлює актуальність окресленої проблематики. Метою статті є наукове обґрунтування змісту пріоритетних напрямів адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері ЗКІ в контексті ухвалення нової редакції Стратегії національної безпеки України. Зроблено акцент на актуальності потреби удосконалення нормативних актів, якими тим чи іншим чином регулюються правові відносини у сфері ЗКІ. Обґрунтована потреба у формуванні законодавства у сфері ЗКІ – сукупності законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють правові відносини у сфері інфраструктури і є джерелами певної галузі права. Наведено аргументацію щодо необхідності операціоналізації методологією правових наук для формулювання напрямів адміністративно-правового регулювання відносин у сфері ЗКІ. Здійснено догматико-юридичний, формально-юридичний та логіко-семантичний аналіз чинного законо давства, що регулює суспільні відносини у цій сфері. Сформульовано ви сновки щодо пріоритетних напрямів адміністративно-правового регулювання державної політики у сфері ЗКІ. Запропоновано заходи удосконалення законодавства у сфері ЗКІ в контексті підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання державної політики у зазначеній сфері. Зокрема, висловлено науково обґрунтовані пропозиції, які доцільно врахувати та включити в текст оновленого документа Стратегії націо нальної безпеки України.
40
Федорова, Анна. "БЕЗПЕКОВІ КОНЦЕПЦІЇ: МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОСТІ". Public management 25, № 5 (29 грудня 2020): 256–68. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-256-268.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто концепції національної безпеки, національного ін- тересу, загальної безпеки, соцієтальної безпеки, доповідь ПРООН “Нові ви- міри безпеки людини”, концепцію “Human Security”, Стратегію національ- ної безпеки України “Безпека людини — безпека країни” та ін.
З’ясовано, що потреба в безпеці має об’єктивний характер, оскільки всі люди вразливі, незалежно від їх фізичних даних, володіння багатством, вла- дою, іншими ресурсами. Потребу в безпеці неможливо задовольнити пов- ністю. Вона присутня завжди і вимагає постійної до себе уваги, оскільки у різних ситуаціях людей підстерігають найрізноманітніші загрози. Безпека реалізується на індивідуальному, колективному (груповому), державному та громадському рівнях.
На підставі аналізу концепцій безпеки з’ясовано зміщення пріоритетів у цій сфері — від ідеї воєнізованої охорони державних кордонів до ідеї підви- щення безпеки повсякденного життя людини як універсального запиту на дотримання прав і свобод людини, запиту на свободу від насильства, пере- слідувань та страху.
Встановлено, що стан безпеки асоціюється із здійсненням функції за- хисту життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави або з її результатами. При цьому безпека розглядається як результат складного процесу забезпечення безпеки, як безперервно реалізується завдання, пов’я- зане з підтриманням оптимальних параметрів життєдіяльності об’єкта, пе- редбаченням і протидією різним загрозам.
Доведено, що діяльність із забезпечення безпеки, протидії загрозам передбачає створення складної системи забезпечення безпеки, яка досяга- ється через системно організовану діяльність щодо запобігання, усунення та ліквідації зовнішніх і внутрішніх загроз за допомогою міждержавних організацій, органів публічної влади, державних, громадських та інших організацій та об’єднань, громадян, які беруть участь у забезпеченні без- пеки.
Встановлено, що забезпечення безпеки життєдіяльності людини зале- жить від рівня правової культури, свідомості та відповідальності кожного члена суспільства, взаємодії органів публічної влади з громадянським су- спільством для організації превентивних заходів щодо виникнення потен- ційних загроз.
41
Sobkevych, O. V. "The Priorities of Anti-Crisis Policy in the Real Sector to Strengthen the Economic Security of Ukraine." Business Inform 11, no. 526 (2021): 67–71. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2021-11-67-71.
Повний текст джерелаАнотація:
The article is aimed at studying tendencies in the real sector in Ukraine, identifying problems and risks affecting its functioning, and determining the priorities of the State policy in order to overcome the crisis in the real sector of the economy as the basis for its ability to dynamic, balanced development and strengthening the economic security of the country. It is determined that the potential of the real sector of the Ukrainian economy is used inefficiently. Systemic problems are manifested in a rapid decrease in the role of industry in providing economic growth, large-scale agrarization of the economy, combined with unbalanced exploitation of resource potential and non-inclusiveness of the agrarian sector; in the accumulation of development restrictions on the part of the transport industry. Anti-crisis policy in the real sector should be directed towards preventing and eliminating crises. The restoration of the real sector of the economy requires the development of industrial policy in the direction of creating the basis for structural modernization; correction of conditions for the development of the agrarian sector of Ukraine in order to fully realize its potential, combine increasing the production of competitive agricultural products and ensuring food security of the State along with the development of rural areas; development of the transport industry in order to achieve its ability to play an appropriate role in optimizing the flow of passengers and cargo. This together will increase the competitiveness of Ukrainian economy and strengthen the economic security.
42
Semiv, Sergiy, Yaroslav Berezivskiy, Ihor Baranyak, Olga Mulska та Ulana Ivaniuk. "Пріоритети та інструменти регулювання зовнішньої міграції населення Карпатського регіону України". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, № 2 (20 червня 2021): 160–81. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.02.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою статті є ідентифікація тенденцій зовнішньої міграції населення Карпатського регіону України та розробка прикладних рекомендацій щодо регулювання зовнішньої міграції в умовах необхідності збереження людських ресурсів.
Методологія / методика / підхід. Теоретичною та науково-методичною основою дослідження стали теорії міграціології, соціальної економіки та демографії, методи пізнання міграційних явищ і процесів. У процесі дослідження використано такі методи та підходи, як: логічного узагальнення й синтезу для формування основних висновків і пропозицій дослідження; компаративного аналізу – порівняння тенденцій зовнішньої міграції населення областей Карпатського регіону із середньодержавними показниками; структурного та географічного аналізу – для оцінки частки мігрантів країн реципієнтів регіону; графічний і картографічний – для візуалізації результатів оцінки та аналізу міграційних потоків.
Результати. У результаті дослідження встановлено, що обсяги зовнішньої міграції населення Карпатського регіону України як прикордонних територій є значними порівняно із загальнонаціональними тенденціями. Найбільші обсяги міграційних потоків із Карпатського регіону спрямовані до Польщі, Чехії, Угорщини, Німеччини, Італії. Результати структурного аналізу підтвердили тісні міграційні зв’язки областей регіону із сусідніми державами, зокрема Закарпатської області з Угорщиною, Львівської та Івано-Франківської областей з Польщею, Чернівецької області з Молдовою. Визначено, що реальні показники обсягів зовнішньої міграції з Карпатського регіону значно перевищують дані офіційної статистики. Доведено, що критичними викликами інтенсифікації зовнішньої міграції населення Карпатського регіону є: зростання обсягів освітньої і трудової міграції молоді при активній політиці залучення висококваліфікованих і робочих кадрів у країнах ЄС, посилення дисбалансів регіональних ринків праці, низький рівень оплати праці та доходів населення, відсутність ефекту заміщення робочої сили через низький рівень демографічного відтворення та активної політики приваблення іммігрантів.
Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено систему пріоритетних цілей регіональної міграційної політики в частині обґрунтування механізмів регулювання зовнішньої міграції населення, в основу якої покладено формування інформаційно-аналітичної бази зовнішньої міграції прикордонних територій і розробку нової електронної системи обліку трудової й освітньої міграції. Уперше запропоновано систему заходів забезпечення конвергенції інституційної системи регулювання регіональних міграційних потоків із Карпатського регіону відповідно до провідних моделей країн ЄС.
Практична цінність / значущість. Запропоновано й обґрунтовано інструменти та відповідні засоби регулювання зовнішньої міграції населення Карпатського регіону в умовах необхідності збереження людських ресурсів і забезпечення інтелектуально-кадрової безпеки регіону для їх упровадження регіональними органами влади.
43
Balian , A. V., I. Yu Gryshova та T. S. Shabatura. "Публічна політика та державна підтримка розвитку аграрного виробництва в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (27 квітня 2021): 156–67. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.02.16.
Повний текст джерелаАнотація:
Рівень продовольчої безпеки України залежить від розвитку аграрного сектору, економічне зростання якого неможливе без надання відповідної державної підтримки, особливо в умовах панування сучасної економічної кризи, провокованої зростанням світової пандемії, а також ускладнення політичної ситуації через продовження збройного конфлікту. Саме тому актуальності набуває активізація механізмів публічної політики державного управління в контексті регуляції та підтримки розвитку аграрного виробництва в Україні.
Метою статті є проведення аналізу сучасного стану, методів і способів підтримки аграрного виробництва з боку держави, виявлення основних проблем з її надання та обґрунтування пропозицій щодо її удосконалення.
Наукова новизна полягає в наданні пропозицій щодо удосконалення публічної політики та державної підтримки аграрного виробництва з метою підвищення конкурентоспроможності аграрної галузі, зміцнення продовольчої безпеки та зростання економічного потенціалу України.
Висновки. Незважаючи на диференційний підхід надання державної підтримки аграрному сектору України, вона є недосконалою, суперечливою та такою, що не дозволяє здійснювати перспективне бюджетне планування державної підтримки аграрного виробництва, не забезпечує повноцінний розвиток галузі на базі сучасних інноваційних технологій, а тому не створює умови для підвищення економічного потенціалу країни. Основними проблемними аспектами розробки та надання державної підтримки аграрному виробництву є: відсутність системного характеру та узгодженості програм із пріоритетами напрямками розвитку сільського господарства; несталість та короткотривала спрямованість державних програм; непрогнозованість і несвоєчасність виплат з боку держави, а також щорічне недовиконання програм; недосконалість та недостатня дієвість законодавчих актів, які регулюють питання надання державної підтримки сільськогосподарському товаровиробнику.
Із метою створення ефективної системи державної підтримки аграрного виробництва необхідно: по-перше, удосконалити відповідні нормативно-правові документи, що регулюють питання державної підтримки галузі; по-друге, розробити та офіційно затвердити Стратегію розвитку сільського господарства та сільських територій, а також відповідні документи, що визначають пріоритети державної підтримки аграрного виробництва на середньо- та довгострокові періоди; по-третє, визначити пріоритетність розвитку малих форм господарювання й удосконалити інструменти їх підтримки та заохочення; по-четверте, визначити інструменти, джерела та обсяги формування фінансових ресурсів для надання державної підтримки, а також узгодити щорічні обсяги надання державної підтримки за її стратегічними напрямами; по-п’яте, здійснювати контроль за виконанням державних програм підтримки на основі використання якісних та кількісних показників.
44
Мунтіян, В. І. "Економічна безпека як пріоритет національної безпеки". Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, № 4, т. 2 (2014): 7–16.
Знайти повний текст джерела
45
Мунтіян, В. І. "Економічна безпека як пріоритет національної безпеки". Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, № 4, т. 2 (2014): 7–16.
Знайти повний текст джерела
46
Мунтіян, В. І. "Економічна безпека як пріоритет національної безпеки". Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, № 4, т. 2 (2014): 7–16.
Знайти повний текст джерела
47
Мунтіян, В. І. "Економічна безпека як пріоритет національної безпеки". Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, № 4, т. 2 (2014): 7–16.
Знайти повний текст джерела
48
Бондарчук, Н. В., та Д. В. Міхієнко. "УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ВЛАСНИКІВ". Підприємництво та інновації, № 14 (30 жовтня 2020): 14–19. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/14.3.
Повний текст джерелаАнотація:
Констатовано, що економічна безпека може бути забезпечена тільки в тому разі, якщо буде визначена і побудована логічна система своєчасного виявлення, попередження і ліквідації потенційних і реальних економічних загроз і ризиків сталого розвитку підприємства з урахуванням потреб власників. Метою статті є визначення основ управління економічною безпекою з урахуванням потреб власників, формування механізму системи пріоритетних інтересів підприємства. Організація економічної безпеки підприємства залежить від того, наскільки ефективно воно здатне уникнути можливих загроз за окремими складниками зовнішнього та внутрішнього середовища. У статті розглянуто основні фактори, що впливають на стан економічної безпеки підприємства. Констатовано, що формування механізму забезпечення економічної безпеки підприємства повинно відбуватися з урахуванням потреб власників підприємства за допомогою прийняття відповідних управлінських рішень, формування інформаційного поля, проведення аналітичних та прогнозних робіт, виконання низки економічних розрахунків та оцінки отриманих результатів.
49
Melnyk, O. M., та Yu V. Bychkovsky. "СУЧАСНА МЕТОДИКА ОЦІНКИ РІВНЯ БЕЗПЕКИ СУДНА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПІДВИЩЕННЯ". Transport development, № 2(9) (12 серпня 2021): 37–46. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.2-9.03.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Безпека на транспорті є основним пріоритетом, не виняток також сфера торговельного мореплавства. Забезпечення безпеки судноплавства завжди було серед актуальних питань, яким приділяється підвищена увага. Серед при- чин, що зумовлюють виникнення аварійних ситуацій на флоті та мають безпо- середній вплив на показники статистичних даних з аварійності та загибелі суден окреме місце займає людський фактор. На морське судно в процесі експлуатації як об’єкт безпеки мореплавства цей чинник має істотний вплив. Мета. Мета статті полягає в дослідженні поняття «безпека судна», визначення складників людського фактора, його впливу на показники аварійності світового флоту, вста- новлення сукупності факторів, що формують людський фактор, його значення для безпеки мореплавства та шляхи її підвищення. Результати. У роботі розгля- даються теоретичні аспекти поняття безпеки судна, сформульовано визначен- ня людського елементу та сукупність факторів, що спряють його формуванню. Запропоновано авторський підхід щодо врахування людського фактора в оцінці ризиків. Висновки. У результаті дослідження було визначено основні фактори, що становлять загрозу безпеці судна, проаналізовано нормативні документи та принципи їх застосування щодо забезпечення моніторингу безпеки судна. Визна- чено складники впливу на людський елемент та індивідуальні фактори людського чинника. Представлені результати експерименту щодо рівня обізнаності членів плавскладу стосовно людського фактора.
50
Теленик, С. "Пріоритети адміністративно-правового регулювання державної політики України у сфері захисту критичної інфраструктури у контексті прийняттянової Стратегії національної безпеки України". Право України, № 10 (2019): 250–66.
Знайти повний текст джерела