Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Процес інтеграційний.
Статті в журналах з теми "Процес інтеграційний"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Процес інтеграційний".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Zabolotna, M. F. "Роль інтеграційних та дезінтеграційних процесів у сучасному світі". Grani 18, № 10 (17 вересня 2015): 27–31. http://dx.doi.org/10.15421/1715192.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні міжнародні відносини є поєднанням відносно автономних видів, у першу чергу політичних (дипломатичних і військових), економічних, культурних та медіавідносин. Інтеграційні процеси є багатогранним і складним явищем, тому що вони досить складно піддаються аналізу і не мають єдиної та остаточної типології. Питання дослідження інтеграції напряму пов’язані з інтеграційними процесами в реальному світі, спрямовані на виявлення загальних тенденцій, причини, умов та основних рис цього явища. Інтеграція визначає закономірності розвитку сучасного світу, бо під її впливом відбуваються зміни глобальної структури, глобального управління і нова інтеграційна структура має забезпечити активний розвиток людства в цілому. Це основний критерій та принцип сучасного світу і відповідно до цього. Процесу інтеграції протиставляється процес дезінтеграції. Ці процеси тісно пов’язані між собою. Навіть активний інтеграційний розвиток може зупинитись у разі домінуючих дезінтеграційних тенденцій. Роль дезінтеграції полягає не лише в запереченні інтеграції, але вона також створює імпульс для нової конфігурації на регіональному просторі. Процеси інтеграції та дезінтеграції набувають все більшої актуальності у сучасній світовій політичній системі.
2
Литвин, О. Є. "Інтеграційний процес зернових ринків провідних країн СНД". Економіка АПК, № 5 (199) (2011): 78–86.
Знайти повний текст джерела
3
Гороть, А. "Генезис формування договірної бази регіонального співробітництва України та Республіка Польща". Історико-правовий часопис 15, № 1 (18 лютого 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/6.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасні міжнародні відносини характеризуються інтенсивними інтеграційними процесами, серед яких важливу роль відіграє транскордонне, регіональне та міжрегіональне співробітництво. Україна, завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку.Але потрібно відмітити, що процес формування цих відносин має ряд особливостей. За часи існування незалежної України регіональне співробітництво формувалося під впливом ряду чинників,як зовнішніх так і внутрішніх, які мали значний вплив на такі процеси. Саме, ретроспективний огляд цих стосунків показує, що їхнє становлення відбувалося як складний і суперечливий процес, хоч в ньому домінували тенденції до порозуміння, взаємозближення двох сусідніх держав. Нормативно-правова база регіональних зв’язків між Україною і Республікою Польща з другої половини 90-х років значно наблизилась до кращих європейських зразків. Хоч в Україні потрібно було багато зробити для завершення формування національної законодавчої бази, яка б у повному обсязі визначила правові засади та регулювала регіональне співробітництво. Зокрема, фактом є те, що й після 1996 р., коли єврорегіони «Карпати» і «Буг» почали функціонувати, жоден закон України не визначав категоріального апарату щодо регіонального співробітництва і особливостей функціонування прикордонного регіону на зовнішньому ринку. З політичної точки зору, підтримка високого рівня транскордонних відносин України і Польщі, а втім України і ЄС, загалом сприяло становленню проринкової, прозахідної орієнтації українського суспільства, що позитивно вплинуло на увесь європейський інтеграційний процес.
4
Ушакова, I. O. "ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СИНТЕТИЧНИХ МИСТЕЦТВ У ФОРМУВАННІ КУЛЬТУРИ ОСОБИСТОСТІ НА ЗАНЯТТЯХ З ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 333–45. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-333-345.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано доцільність використання синтетичних мистецтв на заняттях гуманітарного циклу для ефективного формування культури особистості студента, розглянуто навчальний процес у контексті дігітальної культури. У дослідженні здійснено теоретичний аналіз культури особистості в контексті становлення ідентичності та ціннісної логосфери студентської молоді; розглянуто вплив синтетичних мистецтв на розвиток естетичної культури особистості, визначено специфіку їх художньо-образної мови; наведено шляхи ефективного використання синтетичних мистецтв на заняттях з гуманітарних дисциплін у закладах вищої освіти.
Зафіксувавши тектонічні зсуви в культурно-соціальному устрої нашої цивілізації, зокрема наскрізну цифровізацію життя, мистецтвознавці, методисти визнають необхідність комбінування як різних дисциплін, так і поєднання наук та мистецтв у навчальному процесі. Синтетичні мистецтва, що природно сполучають у собі елементи різних мистецтв, стають підґрунтям для впровадження нових форм і форматів викладання. Дистанційне навчання, з одного боку, даючи можливість отримати освіту в пандемійні часи, ускладнює, а подекуди унеможливлює використання традиційних, класичних методів ̶ з іншого.
Залучаючи студентів до виконання завдань, пов’язаних з рецепцією або створенням кіно, музики, живопису, театру в самому широкому значенні слова, викладачі не тільки мотивують, надихають і зацікавлюють студентство своєю дисципліною, а й запрошують здобувачів освіти у співавтори освітнього процесу, розкриваючи творчий потенціал особистості. Синтетичні мистецтва, помножені на технологічні можливості віртуального життя сучасного студента, вирішують новітні виклики, з якими стикнулася педагогіка у ХХІ столітті.
5
Bedeniuk, A. D., T. V. Bodnar та P. Ya Bodnar. "ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ В МЕДИЧНИХ ВУЗАХ ПОЛЬЩІ". Медична освіта, № 4 (15 лютого 2020): 113–18. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10869.
Повний текст джерелаАнотація:
Приєднання України до Болонського процесу – це планомірний інтеграційний процес вищої школи до європейського і світового освітнього та наукового простору. Сучасні процеси глобалізації, що зумовлюють кропітку роботу з адаптації основних тенденцій Болонського процесу, викликають і досі суперечки серед працівників освіти та молоді. Для виконання цих зобов’язань досить розумно та доречно було б вивчити та перейняти досвід європейських країн, які вже раніше стали на цей шлях. Саме такою країною є Польща. Маючи довгу історію розвитку вищої освіти, Польща має гарну репутацію в Європі та світі. Усе більше іноземних абітурієнтів звертають на неї увагу. Випускник медичного факультету після завершення університету вміє встановити діагноз та визначити показання до медичних процедур, розпізнати небезпечні для життя ускладнення, що вимагають невідкладної медичної допомоги, визначити план діагностики та інтерпретації їх результатів, впровадити належне і безпечне лікування і спрогнозувати його наслідок. Зваженість та прагматизм в імплементації основних положень Болонського процесу свідчать про те, що Польща йде правильним шляхом, і Україна могла б дещо в неї запозичити. Виходячи з аналізу наукових джерел, можна стверджувати, що складнощі, які Польща мала на шляху інтеграції до європейського освітнього та наукового простору, майже подолані. Обмін досвідом допоміг би Україні безболісно і швидко наблизитися до рівня європейських країн.
6
Malynovska, Nataliia. "Франкофонія як інтеграційний процес зовнішньої політики Франції (на прикладі африканських країн)". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (29 травня 2017): 22–34. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-01-22-34.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті аналізуються історичні та сучасні умови створення руху Франкофонії як частини зовнішньої політики Франції, спрямованої на колишні французькі колонії. Франкофонія розглядається як частина культурної дипломатії, структура якої націлена на поширення французької мови і культури в освітньому, інформаційному, культурному напрямах за кордоном. Актуальність питання полягає у використанні засобів культурної дипломатії для досягнення політичних цілей Франції в ісламізованих країнах Африки, збереження свого впливу, позитивного сприйняття присутності Франції в регіоні. Важливим є питання взаємної співпраці та прагнення колишніх колоній у збереженні відносин з Францією і членства у Міжнародній організації Франкофонія.
7
Оvdiichuk, Lilia. "ІНТЕГРАЦІЙНИЙ АСПЕКТ ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ B ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 23 (24 листопада 2020): 111–15. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.111-115.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті акцентовано на важливому аспекті літературознавчої підготовки студентів спеціальності українська мова та літератури – вивченні курсу «Історія української літератури». Мета дослідження – визначити теоретико-методичні засади інтеграційного вивчення історії української літератури та репрезентувати формування на цій основі інтеграційно-літературознавчої компетентності майбутніх учителів української мови та літератури. У процесі роботи було використано теоретичні та емпіричні методи наукового дослідження. Аналітико-синтетичний та порівняльний методи застосовувалися в процесі вивчення наукових джерел. Емпіричний метод було використано під час вивчення питання в реальних умовах навчання. У науковому дослідженні репрезентовано зміст та методичне забезпечення інтеграційного вивчення історії української літератури. Розкрито різні види інтеграції: зовнішньопредметну, внутрішньопредметну, міжмистецьку, які реалізуються на змістовому рівні. Висвітлено взаємозв’язок із суміжними гуманітарними науками. Внутрішньопредметну інтеграцію між розділами літературознавчої науки про художню літературу, біографістику, компаративістику та між літературознавчими дисциплінами проілюстровано на прикладі опрацювання біографії та творчості письменників.Можливості міжмистецької інтеграції розкрито в процесі сприймання і розуміння художньої літератури з іншими видами мистецтв. У статті окреслено інтеграцію на діяльнісному рівні, яка відбувається шляхом упровадження в традиційний навчальний процес інновацій: технології критичного мислення, інформаційно-комунікаційних технологій; поєднання різних форм навчання: аудиторної та позааудиторної; навчальної та науково-дослідницької діяльності. У дослідженні представлено засоби (мультимедійні презентації лекцій, аудіо та відеозаписи), методи (проблемний, евристичний, ілюстрування), які застосовуються під час інтеграційного вивчення курсу «Історія української літератури». Доведено, що в процесі такого навчання формується інтеграційно-літературознавча компетентність, що виявляється через мотиваційно-ціннісний, когнітивно-рефлексивний, креативно-діяльнісний складники.
8
Якименко, Світлана. "Інтеграційні процеси в сучасній початковій освіті". Освітній вимір 42 (13 листопада 2014): 143–50. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v42i0.2814.
Повний текст джерелаАнотація:
Якименко С. І. Інтеграційні процеси в сучасній початковій освіті.
У статті розглянуто питання інтеграційних процесів у сучасній початковій школі: проблеми та перспективи. Проаналізовано головні аспекти, причини і тенденції розвитку інтеграційних процесів, що безпосередньо стосуються змісту початкової освіти.
9
Сойчук, Руслана. "Сучасні вимоги до майбутнього педагога об’єднаної Європи ХХІ століття". New pedagogical thought 107, № 3 (1 грудня 2021): 41–47. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-41-47.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті актуалізовано та схарактеризовано сучасні вимоги до майбутнього педагога об’єднаної Європи. Розкрито головні завдання освіти й педагогічної діяльності викладача в контексті європейських інтеграційних процесів. Звернено увагу на процес інтеграції вищої школи у європейський освітній простір як якісно новий етап міжнародних відносин у цій галузі, основними ознаками якого є: інтенсифікація традиційних міжнародних зв’язків; уніфікація освітніх систем різних країн; нові форми освіти, що виникли на основі використання інформаційних технологій; виникнення ринку освітніх послуг і зростання конкуренції на ньому; інтеграційні процеси в освіті; світовий освітній простір. Наголошується на основних положеннях Педагогічної Конституції Європи, в якій представлено перелік нових вимог до особистості педагога об’єднаної Європи ХХІ ст., високий професіоналізм і компетенції якого спрямовуються на формування повноформатного суб’єкта європейського процесу. Представлено низку компетентностей і прикметних особливостей особистості майбутнього європейського педагога, а також типи навичок майбутнього фахівця «hard skills» і «soft skills» та їхні складники. Розглянуто формулу «Чотири К» Програми освітнього альянсу «Партнерство з навчання у ХХІ столітті», що передбачає: креативність, кооперацію, критичне мислення та комунікативні навички. З’ясовано, що процеси євроінтеграції посилюють тенденції щодо зростання професійних вимог до майбутнього викладача, де професіоналізм педагога є своєрідними щаблями, етапами його руху до високих показників педагогічної праці з притаманними йому відповідними рівнями й показниками.
10
Деркач, Світлана, та Олег Чистяков. "ІНТЕГРАЦІЙНІ ТА ФОРМОТВОРЧІ ПРОЦЕСИ БРОДВЕЙСЬКОГО МЮЗИКЛУ ХХ СТОЛІТТЯ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 6 (7 липня 2021): 409–14. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.078.
Повний текст джерелаАнотація:
Протягом тисячоліть у людей завжди була потреба причетності до художнього процесу осмислення життєвого середовища та явищ, які навколо них відбуваються. Одним із відображень життєвої дійсності є жанр мюзиклу, який протягом довгого часу займає чільне місце серед глядацької аудиторії, оскільки його синтетична природа, яка поєднує майже всі сценічні мистецтва, впливає на естетичні орієнтири кожної людини. Тому доцільним є проаналізувати становлення мюзиклу, його інтеграційні процеси, вплив кіномистецтва на популяризацію мюзиклу та його формотворчі процеси у ХХ столітті. Доведено, що мюзикл пройшов складний процес становлення: від музичної комедії до самостійного оригінального синтетичного жанру з чіткою драматургічною основою. Виявлено, що протягом розвитку, змінювалася та вдосконалювалась тематика мюзиклів, розширювалось застосування інших видів мистецтв, які набували основного значення: музичні та хореографічні номери. Виведено низку ознак, які визначили форму, театральну специфіку та можливості сценічного впливу жанру мюзиклу на розвиток художнього процесу.
11
ДРОБІН, Андрій. "ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРУКТУРИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ УРОКУ ІНТЕГРОВАНОЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 392–99. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-392-399.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто актуальну на сьогоднішній день наукову проблему – концептуальні зміни в системі організації загальної середньої освіти внаслідок інтеграційних процесів у фундаментальній науці природничого спрямування. Вони полягають в актуалізації створення в освітньому середовищі інтегрованих курсів природничих дисциплін, формування яких здійснюється на новій основі. Інтеграційні процеси навчальними дисциплінами зі своїми специфічними об'єктами вивчення, що включають у себе елементи різних дисциплін, що розглядаються комплексно і якісно. У контексті реалізації інтегрованих навчальних дисциплін в освітньому процесі актуальним стає дослідження уроку, як основної форми організації освітнього процесу та його особливостей. Встановлено, що актуальним залишаються результати досліджень М.О. Данілова та М.Н. Скаткіна щодо термінології та змісту поняття «урок», яке представлене цілісною і складною системою, що включає в себе отримання знань, розвиток розуму і світогляду, виховання почуттів і особистих якостей, формування компетентностей, оціночних суджень і т.д. Крім того, у статті встановлено, що структурна побудова уроку нагадує схематичну побудову наукового пізнання: вихідні факти → постановка проблеми → висунення гіпотези → побудова абстрактної моделі → введення системи понять, законів, принципів → теоретичне виведення наслідків і їх експериментальна перевірка. Основною формою організації навчальних занять сучасної системи освіти продовжує залишатись урок, як для звичайної навчальної дисципліни, так і для інтегрованої навчальної дисципліни. Але відповідно до цілей та завдань, що стоять перед інтегрованою дисципліною, урок інтегрованої навчальної дисципліни має свою певну специфіку, що визначають його структуру і зміст. У статті показані особливості, що визначають зазначену специфіку. Автором вказується, що системна побудова уроку інтегрованої навчальної дисципліни ґрунтується на теорії проблемного навчання М.І. Махмутова. На основі цієї теорії сформульовано цілі уроків інтегрованого курсу природничого спрямування та навчальні засоби реалізації до яких віднесено наступні: інтегративне завдання, міжпредметна проблемна ситуація, дослідницькі та експериментальні проекти, комплексні практико-орієнтовані задачі, навчальний експеримент тощо. У статті розглянуто ці засоби та наведено практичні приклади їх реалізації. За результатами дослідження зроблені висновки та запропоновано напрями подальших досліджень цієї тематики. Ключові слова: інтегрована навчальна дисципліна, урок, організація освітнього процесу, природничо-наукова компетентність, інтегроване навчання.
12
Шацька, З. Я. "ВПЛИВ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ЧИННИКІВ МАКРОСЕРЕДОВИЩА В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ СТРУКТУР". Підприємництво та інновації, № 13 (31 серпня 2020): 67–73. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Виокремлено чинники макросередовища, які зумовлюють інтеграційні процеси на підприємствах. Враховуючи умови високого рівня динамічності та невизначеності зовнішнього середовища підприємств та великої кількості чинників, що впливають на їхнє функціонування на макрорівні, диференційовано їхній вплив через групи чинників Для цього запропоновано використовувати метод апріорного ранжування чинників та правило Паретто. Сформована класифікація інтеграційних чинників макросередовища, що спричиняють інтеграцію підприємств та формування підприємницьких структур, які поділено на такі групи: політичні, економічні, соціальні, техніко-технологічні, природно-екологічні. Визначено ступінь впливу зовнішніх чинників мегасередовища, що спонукають підприємства до інтеграції. Узагальнені передумови інтеграції підприємств та формування підприємницьких структур на макрорівні.
13
Бозоян, Микола, та Олена Блискун. "Психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(56)Т3 (2021): 35–44. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-35-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, методи аналізу документів та експертних оцінок, стандартизовані та проєктивні методи дослідження, за допомогою яких розкрито особливості мотиваційних та когнітивних психічних станів майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; визначено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; виокремлено чинники ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках ідентичності та соціальної зрілості; виявлено вплив соціального самопочуття та субʼєктивного соціального благополуччя на успішність процесу реінтеграції. Зʼясовано вплив соціального самопочуття (когнітивно-оцінної, мотиваційно-ціннісної, емоційно-поведінкової складових) та субʼєктивного соціального благополуччя майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції (соціальної помітності, соціальної дистантності, емоційного прийняття, соціального схвалення, соціальних переконань) на успішність процесу реінтеграції. Проведено диференціацію чинників ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках її ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним та функціональним компонентами). З метою реалізації принципу комплексності в оцінці результату реінтеграції майбутніх правоохоронців задіяно інтеграційний показник соціально-психологічної спроможності/неспроможності особистості, як багатокомпонентне утворення, що характеризує рівень розвитку особистості. Ключові слова: майбутні правоохоронці, соціальна зрілість, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення розвитку соціальної зрілості.
14
Козловський Ю. М. та Цюприк А. Я. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО МОДЕЛЮВАННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ОСВІТІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (29 жовтня 2021): 29–35. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.245.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається моделювання едукаційних систем як складний, багатоетапний процес. Складність організації таких систем підкреслює актуальність проблеми і настійливу необхідність її практичного вирішення. Проблемний підхід передбачає інтеграцію знань, здатних при взаємодії створювати якісно нові поєднання та раніше невідомі знання. Цей підхід є особливо важливим у професійній освіті, де фахівець повинен постійно оновлювати та коригувати свої професійні знання. Встановлено, що традиційні методологічні підходи до опису складних процесів не завжди враховують неоднозначність майбутнього, конструктивність хаотичного начала в еволюції систем, роль швидких процесів у розвитку складних структур тощо. У синергетичній картині світу, що нині встановлюється, розкривається складна природа нового, а освітні процеси є нелінійними системами – і дослідження їхньої структури не може обмежуватися вивченням окремих елементів. Суттєва особливість синергетичних систем полягає в тому, що на них можна впливати, змінюючи діючі на них зовнішні фактори: коли зовнішні фактори управління підтримуються сталими, можна враховувати їх у рівняннях, покладаючи сталими відповідні параметри. Дидактичні системи характеризуються структурною нестійкістю та наявністю корелятивних зв’язків, хоча до недавнього часу їх розглядали в основному як системи функціональні, а синергетика забезпечує методологічні основи розуміння шляхів розвитку освітньої системи, пояснює причини криз, надійність прогнозів тощо. Обґрунтовано, що використання ідей синергетики в дидактиці є одним з можливих напрямів розвитку її теоретичних основ, зокрема поєднання ідей інтеграції та синергетики дає можливість розвинути в дидактиці якісно нові напрями теоретичних та експериментальних досліджень. Креативний підхід трактує творчий потенціал як сутність, зміст людської натури. Педагогічні прогнози мають бути узгоджені з прогнозами у інших галузях. Доведено, що тільки за системного, комплексного підходу можна будувати реальні моделі та розраховувати на отримання достовірної і безперервної багатопланової прогностичної інформації, необхідної для оптимізації рішень. Синхронізація на засадах інтеграції навчального, виховного і наукового процесів у навчальному закладі, їх узгоджена взаємодія забезпечує самодостатність кожного процесу за умов їх самоподібності, що вимагає використання фрактального підходу.
15
Степаненко, О. К. "ДО ПИТАНЬ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ КОНЦЕПТІВ РОЗВИТКУ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 143–48. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено питанню психолого-педагогічних концептів розвитку методики вивчення зарубіжної літератури. Відзначено, що одним із важливих завдань ефективної побудови освітнього середовища є розумова організація особистості, що виражається в широкому запасі знань, їх упорядкованості та готовності до застосування. Різновекторний діалог знань і культур розкриває інтеграційну функцію шкільної літературної освіти, що сприяє формуванню моральних цінностей та всебічному розвитку юної особистості загалом. Доведено, що для сучасної методики вивчення літератури базове значення мають психолого-педагогічні ідеї та теорії, що визначають механізми психічного розвитку особистості учня та умови їх успішної педагогічної реалізації. У предметній методиці закладаються психологічні основи цілеспрямованого навчально- виховного процесу, об’єктивоване прогнозування досить високих його результатів. Аналіз психолого-педагогічної літератури переконує, що формувальне значення навчання і виховання полягає у засвоєнні учнями знань, виробленні прийомів розумової діяльності, формуванні загальнолюдських морально-етичних цінностей та естетичної свідомості. У ході дослідження було виявлено, що пріоритетним в організації навчально-виховного процесу на уроках літератури є вчення про закономірності й умови психічного розвитку, суб’єктні можливості учнів різного шкільного віку, що впливає на успішну реалізацію завдань особистісно та компетентнісно орієнтованого навчання, визначення шляхів цілеспрямованого духовного, культурного розвитку учнів на гуманістичних засадах та визначає інтеграційний характер шкільної літературної освіти. Було з’ясовано, що вікові особливості емоційно- чуттєвої та розумової сфер підлітків і юнацтва, які розкривають їхні особистісні якості характеру, визначають специфіку сприймання учнями художнього твору, засвідчують рівень сприймання художнього твору, засвідчують рівень розуміння його змісту, сприйняття виражених автором загальнолюдських і національних моральних та естетичних ідеалів, впливають на здатність проєктувати духовні категорії художнього твору на конкретні життєві ситуації. У процесі сприймання художнього твору різні види аналітико-синтетичних дій реалізуються в логічній послідовності: від безпосередніх емоційних вражень від прочитаного до осягнення естетичного потенціалу художніх картин і тексту загалом.
16
ДЗЮБА, Маргарита. "ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ НА ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ БАКАЛАВРІВ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, № 2 (1 липня 2021): 51–62. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.781.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто особливості інтеграційних процесів європейської вищої освіти та їх вплив на професійну підготовку бакалаврів міжнародних відносин у Великій Британії. Наукова рефлексія документальних і літературних джерел, результатів практичного досвіду професійної підготовки бакалаврів міжнародних відносин у ЗВО України дозволили виокремити суперечності їх підготовки. У контексті нашого дослідження заслуговує на увагу освітня модель професійної підготовки фахівців-міжнародників бакалаврського рівня, яка існує у Великій Британії. Відповідно до особливостей інтеграційних процесів, визначеної мети і завдань європейської вищої освіти, сформульовано ключові питання підготовки майбутніх бакалаврів-міжнародників у Великій Британії. Проаналізовано основні нормативно-правові документи, що регулюють діяльність університетів, які здійснюють підготовку майбутніх бакалаврів-міжнародників у Великій Британії. Зафіксовано зміни в соціальній характеристиці студентства; орієнтації діяльності університетів Великої Британії на потреби та інтереси споживачів освітніх послуг; посиленні професіоналізації підготовки бакалаврів міжнародних відносин на основі трансформації змісту та залучення до його розроблення фахівців-професіоналів; активному впровадженні наукового доробку та педагогічних інновацій у навчальний процес; реалізації елементів європейської моделі підготовки міжнародників; сприянні розвиткові досліджень у галузі політики і міжнародних відносин; розробленні уніфікованих професійних стандартів діяльності міжнародників; посиленні активної співпраці з європейськими асоціаціями і спілками; організації перекладацької практики за кордоном та укладанні договорів про працевлаштування; підвищенні мобільності студентів; проведенні наукових конференцій і семінарів. Висвітлено основні напрями освітньої політики та нормативно інтеграційні документи вищої освіти Великої Британії.
17
В. О., ШПИЛЬОВА, ФІНАГІНА О. В. та БУРЯК Є. В. "ІННОВАЦІЙНО ОРІЄНТОВАНА КЛАСТЕРНА ПОЛІТИКА: ПОТЕНЦІАЛ ТА ЦІЛЬОВІ ІНТЕРЕСИ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 88, № 3 (8 січня 2021): 28–44. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2020.88-3-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено теоретико-генетичний розвиток інтеграційних процесів в сучасному регіональному менеджменті з урахуванням векторів суспільного прогресу, поєднання знань економіки, інноватики, соціології, теорії ринків та підприємництва. Наголошено, що інтеграційні процеси завжди мають загальну або локальну дію, формальні та неформальні прояви, позитивний або негативний вплив на явища та процеси людської діяльності, забезпечують позитивну або негативну динаміку окремих соціально-економічних явищ і процесів. Саме інтеграція як рушійна сила формує потенціал суспільства й економіки держави та її територій.
Визначено ключові чинники суспільного прогресу, що обумовили дослідження процесу інтеграції в економіці та менеджменті: прискорене формування світового ринку та його впливовість на національні економіки, зміна границь регіонів; укрупнення, централізація та диверсифікація капіталів, прискорена диверсифікація виробництва та сфери послуг; масове виробництво та його залежність від науково-технічного прогресу, екологічних і соціальних стандартів; територіальний перерозподіл світу, зони економічного впливу та новітні формати регіоналізації.
Зосереджено увагу на тому, що кластер, як прояв економічної інтеграції в сучасній діяльності, галузевої та регіональної влади, постає первинним в інструментарії стимулювання ринків, бізнесу, якісного та кількісного покращення ділового середовища, залучення інвестицій, інструментом балансу інтересів влади та бізнесу. Зазначено, що кластери постають центром промислової політики, балансують групи регіональних інтересів, стимулюють і корегують регіональний розвиток, прискорюють комерціалізацію національних наукових надбань.
Визначено такі компоненти потенціалу кластероутворення регіонів, як: наука та освіта; ресурсна база; заощадження підприємств та населення; малий і середній бізнес та інфраструктура підтримки малого та середнього бізнесу. Реалізація потенціалу кластероутворення має ґрунтуватися на системі безпеки від наявних ризиків, побудова якої може максимально швидко сформувати платформу взаємних дій, колективного прийняття рішень, заходів організації та контролю. Обґрунтовано управлінське бачення формування стратегічної мети кластероутворення з урахуванням принципів консолідації та гармонізації ключових інтересів.
18
Мізюк, Б. М., та Ю. Б. Миронов. "ДЕКОМПОЗИЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ПРОЦЕСУ СИСТЕМНОГО УПРАВЛІННЯ В ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННИХ КОРПОРАЦІЯХ". Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, № 1 (7 лютого 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-1-8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено процес управління готельно-ресторанними корпораціями з позицій системного підходу. Розкрито декомпозицію процесу на окремі складові і показано циклічність виконання управлінських процедур незалежно від предмету та об’єкту управління. Виділено цикли та етапи здійснення управлінських процедур та вказано на їх взаємообумовленість та пов’язаність. Доведено, що число етапів та елементарних управлінських дій залежить від організаційних та технологічних можливостей суб’єкта управління, а також конкретних умов діяльності. Розглянуто процес управління готельно-ресторанних корпоративних утворень з двох позицій, а саме: зовнішньокорпоративного та внутрішньокорпоративного управління. Показано, що завдання, які стоять перед керівництвом у цих двох випадках різняться між собою. Зроблено висновок, що підвищення ефективності діяльності готельно-ресторанної корпорації потребує створення інтеграційної платформи реалізації внутрішньо корпоративного та зовнішньо корпоративного управління, а також розробки на системних засадах загальної системи управління корпоративним утворенням.
19
Сівіцька Ю.О. "СУТНІСТЬ ПРОЦЕСУ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ЦІЛІСНОГО МАЙНОВОГО КОМПЛЕКСУ АГРОХОЛДИНГУ". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 88–96. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Аграрні підприємства України стають все більш конкурентноздатними та відчувають потребу у залученні додаткових фінансових ресурсів не тільки шляхом кредитування, але й за участю інвесторів. При залученні інвесторів, особливо з іноземним капіталом, важливого значення набуває оцінка вартості аграрного бізнесу, переважна більшість якого зараз являє собою цілісні майнові комплекси. Мета статті -виявити сутність процесу оцінки вартості цілісного майнового комплексу агрохолдингу шляхом визначення найбільш коректної методології оцінки бізнесу, що відповідає даній меті.
Виробничий та управлінський процеси агрохолдингу мають істотні відмінності, порівняно з іншими галузями. Звідси виникає гостра необхідність у вирішенні питань теоретико-методологічного характеру, які виникають у процесі реалізації оціночних процедур з оцінки цілісного майнового комплексу (ЦМК) агрохолдингу. Адже саме правильно проведена процедура оцінки вартості бізнесу агрохолдингу здатна підвищити вартість компанії та її інвестиційну привабливість. Погляди дослідників та провідних вчених на проблему визначення вартості бізнесу акціонерних компаній (агрохолдингів) суттєво різняться. Вибір методичного підходу та методу оцінки певної компанії, а в нашому випадку – ЦМК сільськогосподарського підприємства, залежить від виду вартості, який потрібно розрахувати в процесі оцінки вартості.
У статті обґрунтовано сутність категорії «вартість» у контексті визначення вартості ЦМК аграрного підприємства. Проведено узагальнення основних методів визначення вартості бізнесу аграрних акціонерних компаній. Запропоновано оцінювати вартість ЦМК аграрного підприємства, виходячи не тільки з мети оцінки, але й враховуючи синергетичний ефект, тобто, придбання вигід від впровадження інтеграційних зв’язків з оточенням, які мають агрохолдинги.
20
Chistyakova, Irina Nikolaevna, та Dmitry Dmitrovich Tataki. "СОЮЗ АРАБСЬКОГО МАГРИБУ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОГЛИБЛЕННЯ СПІВПРАЦІ". Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, № 2 (25 грудня 2021): 130–37. http://dx.doi.org/10.15421/352133.
Повний текст джерелаАнотація:
У контексті міжнародних відносин прийнятим є поняття здорової конкуренції масштабних регіонів, яка з часом збільшується у багато разів, що призводить до міждержавного суперництва, як між провідними країнами, так і об’єднаннями держав. Такий геополітичний рух не оминув Арабський світ, який впродовж багатьох років намагається використовувати механізми інтеграційного процесу для прискорення економічного розвитку, можливості стабільного становлення своїх учасників і передбачення можливих конфліктів.Економічні процеси, із врахуванням утворення міждержавних і фінансових інтеграційних об’єднань, діяльність транснаціональних корпорацій, на сучасному етапі спроможні послабити напругу та дисбаланс у відносинах держав і створити плацдарм для спільних інтересів. У статті розглядаються проблеми і перспективи розвитку Союзу Арабського Магрибу (САМ), як одного із передуючих утворень Близького Сходу та регіону, багатого на різні корисні копалини і відносно розвинуту систему інфраструктури.Визначено передумови утворення Союзу Арабського Магрибу та причини його утворення. Прослідковано основні етапи процесу його утворення та виявлено проблемні аспекти з якими стикнулися автори ідеї об’єднання при її реалізації. Встановлено, що як на етапі утворення, так і в процесі подальшого розвитку Союзу Арабського Магрибу, він розвивався дуже нерівномірно, на що вплинули ряд економічних, політичних та релігійних факторів. Визначено основні цілі, завдання та інституційну складову Марракешського договору, що став правовою основою Союзу Арабського Магрибу.Прослідковано за основними етапами становлення та розвитку Союзу Арабського Магрибу, узагальнено основні труднощі, що постали перед країнами-учасниками в рамках відповідної співпраці. Визначено основні вектори відповідної співпраці та подальші перспективи діяльності Союзу Арабського Магрибу.
21
Красностанова, Н. Е., та Р. Г. Стоян. "ЛЮДСЬКИЙ КАПІТАЛ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКИХ БІЗНЕС-ПРОЦЕСІВ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 105–11. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.35.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено роль людського капіталу як чинника розвитку управлінських бізнес-процесів і тлумачення економічної категорії «бізнес-процес», а також рекомендовано точку зору щодо її розуміння. Розглянуто сутність управління бізнес-процесами на підприємствах, переваги та ефективність його використання. Відзначено й систематизовано п’ять етапів (дизайн, модель, виконання, спостереження, оптимізування) формування системи управління бізнес-процесами на підприємстві та три його типи (інтеграційно-орієнтований, людино-орієнтований, документо-орієнтований). Досліджено та порівняно найбільш популярні програмні забезпечення з управління бізнес-процесами підприємства. Розглянуто чотири основних елементи із системи управління бізнес-процесами з технічної точки зору (двигун процесу, бізнес-аналітик, спільна робота, гнучкість).
22
Климович, Н. Ю. "ПРОЦЕС СТАНОВЛЕННЯ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Актуальні проблеми держави і права, № 82 (19 грудня 2019): 77–84. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i82.28.
Повний текст джерела
23
Карлова, О. А. "Регіональні інтеграційні процеси: інвестиційний аспект". Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики, № 3 (7) (2016): 20–30.
Знайти повний текст джерела
24
Рудь, І. М. "Інтеграційні процеси на пострадянському просторі". Трибуна, № 9/10, 11/12 (2010): 58–60.
Знайти повний текст джерела
25
Юхно, Ірина Валеріївна. "ТРАНСФОРМАЦІЯ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ: ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 5 (1 лютого 2022): 108–12. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню процесу конституційного реформування шляхом аналізу організаційного впливу результатів реформування публічно-управлінської системи. Досліджено методологічні засади та теоретичні аспекти ініціювання, становлення та формалізованого закріплення конституційних змін в публічно-управлінській діяльності. Охарактеризовано загальний процес формування спеціальних механізмів реформування публічного управління, впливу на такий процес системних конституційних реформ. Доведено, що загальний алгоритм конституційних змін потребує стратегічного розуміння наслідків конституційного реформування, урахування зовнішніх чинників впливу на процес реформування, збереження наріжних конституційних принципів, дотримання загальносвітових трендів на пріоритетність забезпечення громадських, політичних, економічних і соціальних прав людини. Базовими засадами конституційних змін визначено вдосконалення національного законодавства, забезпечення громадсько-політичного схвалення конституційних реформ. Встановлено, що раціональний зміст конституційного реформування потребує відповідного юридичного наповнення, трансформації системи органів державної влади та місцевого самоврядування, раціоналізації механізму державно-приватного партнерства, а також політико-ідеологічного наповнення змісту реформування. Обґрунтовано, що потребує власного методологічного наповнення реформування державного управління в контексті зарубіжного досвіду організації системи публічного управління. Із цією метою визначено головні тенденції конституювання механізмів публічного управління на центральному та регіональному рівнях в умовах інтеграційних процесів, розроблено власну методологічну модель оцінки результатів реформування. Рекомендації та пропозиції, сформульовані у статті, можуть бути використані у проведенні досліджень проблем упровадження конституційних змін як на державному, так і на регіональному рівнях, мають практичний інтерес для управлінців, науковців та публічних службовців.
26
Золотухіна, С. Т. "ТРАДИЦІЇ ТА НОВАЦІЇ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 65–74. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу наукової літератури, досвіду роботи у закладі вищої освіти, результатів досліджень педагогічного спрямування розкрито взаємозв’язок традицій і інновацій у педагогічній діяльності. Підкреслено, що підготовка фахівців нової формації залежить від органічного творчого поєднання традиційних та інноваційних форм, методів навчання і виховання в освітньому процесі. Розкрито суть традицій як перевірений часом педагогічний досвід, як механізм накопичення специфічних норм, цінностей, прикладів постановки і розв’язання проблем, які дозволяють за певних умов отримати гарні результати. Підкреслено, що педагогічна традиція як складне явище вміщує багато компонентів, виконує різні функції, має різні види і знаходить свій вираз у значній кількості педагогічних форм, засобів, технологій, методик. У статті показано ставлення видатного українського педагога В. О. Сухомлинського до педагогічних традицій як скарбниці, «куди кожне покоління кладе свій маленький коштовний внесок». У тексті наведено аргументи на користь реалізації інноваційних заходів у педагогічному процесі, а саме: інтенсивний розвиток ІКТ, інтеграційних процесів; особливості сучасної студентської молоді; зміна ролі і функцій викладача вищої школи. Розкрито місце і значення інновацій у діяльності викладача, зокрема, підкреслено їх роль у забезпеченні діяльної позиції суб’єктів освітнього процесу, у вивченні досвіду обговорення проблем, набутті самостійності, формуванні активно-позитивної мотивації, спрямуванні особистісного розвитку, сприянні розвитку пізнавального інтересу, введенні здобувачів у дослідницьку сферу. На основі аналізу наукової літератури узагальнено погляди дослідників щодо вагомого «внеску» інноваційності в стимулювання академічної і професійної мобільності здобувачів на основі самоосвіти, їх ціннісних орієнтирів і життєвих смислів. У статті представлено у систематизовану вигляді вимоги до викладача вищої школи, як головного реалізатора інновацій у професійній діяльності. Підкреслено, що викладач, який здатний творчо, результативно працювати, бути конкурентоспроможним в умовах сьогодення, виступає «творцем», ініціатором конкретних нововведень, може мати статус інноваційної особистості. Подано різні точки зору науковців щодо визначення «інноваційної особистості». Отримано висновок про доцільність розумного поєднання традиційних і інноваційних форм та методів, про процес взаємоперетворення інновацій у традиції та народження нових інновацій із традицій, про їхній взаємозв’язок і взаємодоповнення.
27
Pukas, Ivanna, та Tatiana Franchuk. "Інтеграційні процеси як базовий механізм формування відкритого освітнього простору навчального закладу". Педагогічний дискурс, № 24 (26 квітня 2018): 23–28. http://dx.doi.org/10.31475/ped.dys.2018.24.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про проблеми та перспективи формування відкритого, особистісно орієнтованого освітнього середовища на основі актуалізації інтеграційних процесів, найбільш значущих зв’язків та залежностей у контексті компетентнісної системи сучасної освіти (загальної, професійної, післядипломної). Аналізується сутність освітнього середовища як взаємодії внутрішньо та зовнішньо відкритих освітніх середовищ. Представлені провідні дезінтеграційні процеси, що обумовлені традиційною інформаційно-репродуктивною системою професійної підготовки спеціаліста та базові засади активізації інтеграційних процесів в контексті цілісного відкритого освітнього середовища сучасного навчального закладу.
28
Звєрєва, О. "Інтеграційні процеси і забезпечення прав споживачів". Право України, № 1 (2009): 41–46.
Знайти повний текст джерела
29
Ярема, Любов Василівна. "Інтеграційно-економічні процеси в агропромисловому комплексі". Актуальні проблеми економіки, № 2 (2008): 42–47.
Знайти повний текст джерела
30
Диба, М. "Інтеграційні процеси банків і страхових організацій". Банківська справа, № 5 (113) (2013): 75–83.
Знайти повний текст джерела
31
Dubaseniuk, Oleksandra. "ПРОВІДНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ АКАДЕМІЇ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА З КРЕАТИВНОЇ ПЕДАГОГІКИ «ПОЛІССЯ» (УКРАЇНА)". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 1 (12 травня 2020): 60–68. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(1).2020.60-68.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються основні напрями діяльності Академії міжнародного співробітництва з креативної педагогіки «Полісся» (Україна) в умовах інтеграційних процесів. Креативізація майбутніх фахівців/учителів відбуваються поетапно, що передбачає: виявлення педагогічних передумов об'єктивної необхідності, яка усвідомлюється у вигляді відповідних потреби, бажання; організації проблемних професійно орієнтованих ситуацій. Обґрунтовано теоретико-методологічні основи креативної освіти; андрагогічні засади та культуротворчу діяльність Академії; проаналізовано наукові основи професійної підготовки креативних фахівців, педагогічні умо-ви впровадження креативного підходу у професійну підготовку майбутніх учителів, науково-методичне забезпечення креативного освітнього процесу у вищій школі. На основі проведених досліджень виділено впровадження креативного підходу у професійно-педагогічну підготовку майбутніх учителів: творча взаємодія викладачів та студентів у навчальному процесі при вирішенні професійно орієнтованих навчальних проблем; актуалізація розвивального потенціалу психолого-педагогічних дисциплін; активізація самостійної пізнавальної діяльності студентів; створення творчого, психологічно комфортного середовища у навчальному закладі; залучення майбутніх педагогів до науково-дослідної діяльності (розробка наукових проектів, робіт, наукових публікацій); співпраця з викладачами-науковцями у межах науково-педагогічної школи; залучення майбутніх учителів до процесу самооцінки особистісних та професійних досягнень. Доведено, що формуванню креативної особистості педагога у навчальному процесі сприяло: застосування нетрадиційних форм, методів, інноваційних технологій, тренінгів, розв’язання професійно орієнтованих задач, мікровикладання, ділові ігри «Учитель XXI століття», виконання дослідницьких проектів «Творча майстерність педагогів-новаторів», конкурси, дискусії про проблеми сучасної школи тощо. Представлено результати діяльності Академії.
32
Shaposhnykova, I. V. "Зміни цінностей студентської молоді в умовах українських реалій". Grani 18, № 5 (24 березня 2015): 53–57. http://dx.doi.org/10.15421/1715098.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано взаємозв’язок під час формування трудових та професійних цінностей студентської молоді у процесі соціальної взаємодії із безпосереднім оточенням протягом періоду здобуття молодою людиною освіти. Автор розглядає гіпотези Р.Інгельхарта щодо радикальних змін цінностей, погляди С. Фланагана про існування не однієї, а двох ціннісних площин у суспільній свідомості, виокремлює низку проблем, котрі перешкоджають інтеграції молоді до соціальних структур та процесів. Звернено увагу на те, що процеси суспільної постмодернізації також поглиблюють диференціацію, що додатково посилює проблему трудової соціалізації та інтеграції. З огляду на це варто говорити про необхідність подолання дезінтегрувальних тенденцій і виходу з конфліктної ситуації в межах окремих соціальних груп (у першу чергу в міжпоколінському розрізі). Аналізуючи думки Т. Парсонса, констатовано, що повною мірою про інтеграційні процеси в такому разі говорити не можна, адже стан інтегрованості припускає наявність упорядкованих безконфліктних відносин усередині соціальної системи, основними найважливішими характеристиками якої визнається «стабільність» і «соціальний порядок» . Окреслені нами соціальні процеси навпаки поглиблюють конфліктність у соціальній системі (через скорочення попиту на працю в кризових економіках, до якої можна віднести економіку України). При цьому відсутність інтеграції взагалі унеможливлює конкуренцію молоді на ринку праці. Відтак вочевидь існують (або мають існувати) інші, відносно безконфліктні форми соціальної взаємодії, соціальної інтеграції до праці та трудової соціалізації. Відтак процеси суспільної постмодернізації також поглиблюють диференціацію, що додатково посилює проблему трудової соціалізації та інтеграції. Також значення набуває збереження цілісності й стабільності суспільства в цілому шляхом пошуку системоутворювальних інтегрувальних соціальних механізмів. Вочевидь дефіцитна праця (що стала дефіцитом унаслідок економічної кризи) таким ресурсом виступати не може. Тому основною детермінантою стабілізації має виступати керованість суспільних конфліктів (протиріч), яких уникнути неможливо. Констатовано,що зазвичай відповідальність за безуспішні інтеграційні процеси покладається на соціальний інститут освіти, що не створює достатніх умов для реалізації професійних можливостей молоді (дає неякісні знання, не забезпечує якісної практики тощо), перешкоджає її самореалізації, сприяючи тим самим її соціальному виключенню.
33
Непомнящий, І. О. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ТА ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 65 (28 січня 2022): 172–78. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-65-23.
Повний текст джерелаАнотація:
Успіх розвитку економіки будь-якої країни світу визначається успішними чи невдалими діями керівництва уряду. Такі дії базуються на макроекономічній політиці, яка в умовах постійно зростаючої відкритості національних економік визначається не в останню чергу позицією країни у світовому економічному просторі. У статті проаналізовано сутність глобалізаційних та інтеграційних процесів в економіці, зокрема висвітлено форми прояву впливу глобалізаційних та інтеграційних процесів на національні економіки. Глобалізація відкриває найширші можливості для розвитку та зростання економіки, але темпи її поширення нерівномірні. Процес інтеграції у світове господарство відбувається в одних країнах швидше, ніж у інших. Ті, кому вдалося досягти інтеграції, мають більш високі темпи зростання та скорочення бідності. Підвищення рівня життя створило можливості для розвитку демократії та прогресу у вирішенні таких проблем, як захист економічної безпеки держави. Економічна “глобалізація” – це історичний процес, що є результатом інновацій у суспільстві та технічного прогресу. Під цим терміном розуміють постійно зростаючий ступінь інтеграції країн світу, в основному за рахунок торгових і фінансових потоків. Зрозуміло, що глобалізація впливає на всі сторони соціально-економічного життя практично кожної країни світу, і цей процес є об’єктивним і незворотним. У світовій економіці, що глобалізується, залишається все менше місця для національної економічної автономії, а це означає, що національні уряди поступово втрачають контроль над економічним розвитком країни.
34
Жак, А. С. "ПОРІВНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ (ФОРМ) ПРАВА РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ ТА АНГЛОСАКСОНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ'Ї". Знання європейського права, № 2 (27 жовтня 2020): 97–102. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.82.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу джерел (форм) права двох найбільш впливових у світі правових систем: романо-гер-манської та англосаксонської. Автором застосований порівняльно-правовий метод із метою виявлення подібностей чи відмінностей, ефективності регулюючої дії офіційно-документальних способів вираження змісту права, переважає описовий напрямок викладення матеріалу. За допомогою порівняльно-правового методу дослідження здійснено аналіз джерел права вищевказаних правових систем, що діє змогу виділити загальні принципи зближення та розходження джерел (форм) права, зрозуміти тенденції трансформації правової карти світу.
Метою статті є виявлення загальної тенденції конкуренції джерел права в межах певних правових систем, що забезпечують найефективніше регулювання суспільних відносин.
Встановлено, що сучасні інтеграційні процеси держав зумовлюють актуальність питання взаємодії правових систем, потребують поглибленого дослідження правової сім'ї.
З'ясовано, що домінуючим джерелом права романо-германської правової системи є нормативно-правовий акт (закон), який для якісного регулювання суспільним відносин повинен бути стабільним, та, навпаки, європейські інтеграційні процеси посилили роль нормативно-правового акта в системі джерел англосаксонській правовій сім'ї.
Автор приходить до висновку, що дотримання балансу серед джерел (форм) права стосовно кількості правових актів є вкрай важливим інструментом для якісного регулювання суспільних відносин, тому що величезна кількість підзаконних нормативно-правових актів знижує престиж та авторитетність закону. Також автор простежує недооціненність такого джерела права, як доктрини, адже використання у процесі законотворчості правової доктрини є передумовою прийняття науково обґрунтованих та актуальних правових приписів, заповнення прогалин у правовому регулюванні суспільних відносин та усунення суперечностей у системі законодавства.
35
Каленюк, І. С. "Болонський процес як прояв інтеграційних процесів у сфері вищої освіти". Чернігівський науковий часопис Чернігівського державного інституту економіки і управління. Серія: Економіка і управління, Вип. 2 (2) (2011): 4–11.
Знайти повний текст джерела
36
Гуцалюк, О. М. "Економічне обгрунтування процесу утворення корпоративних інтеграційних об"єднань". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія "Економіка", вип. 1 (47), т. 2 (2016): 330–33.
Знайти повний текст джерела
37
Курнишова, Ю. В. "Факор суперництва в інтеграційних процесах Азії". Стратегічні пріоритети, № 1 (2) (2007): 181–86.
Знайти повний текст джерела
38
Курнишова, Ю. В. "Факор суперництва в інтеграційних процесах Азії". Стратегічні пріоритети, № 1 (2) (2007): 181–86.
Знайти повний текст джерела
39
Кузьмова, О. А. "Роль релігії в східноєвропейських інтеграційних процесах". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 109, (ч. 1) (2012): 97–98.
Знайти повний текст джерела
40
Єнько, Є. "Енергетичний фактор в інтеграційних процесах Європи". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 73, ч. 2 (2008): 216–19.
Знайти повний текст джерела
41
Єнько, Є. "Енергетичний фактор в інтеграційних процесах Європи". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 73, ч. 2 (2008): 216–19.
Знайти повний текст джерела
42
Криворотько, І. О. "Перспективи України в міжнародних інтеграційних процесах". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 113, (ч. 2) (2013): 120–25.
Знайти повний текст джерела
43
Єнько, Є. "Енергетичний фактор в інтеграційних процесах Європи". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 73, ч. 2 (2008): 216–19.
Знайти повний текст джерела
44
Єнько, Є. "Енергетичний фактор в інтеграційних процесах Європи". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 73, ч. 2 (2008): 216–19.
Знайти повний текст джерела
45
Задоя, А. О., та А. П. Боцула. "Міжнародні інтеграційні та дезінтеграційні процеси: суперечливі наслідки." Academy Review 1, № 46 (2017): 92–98. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5354-2017-1-46-10.
Повний текст джерела
46
Крамаренко, В. І. "Інтеграційні процеси в умовах глобалізації економічного розвитку". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 65, ч. 2 (2006): 8–11.
Знайти повний текст джерела
47
Дутин, Цзю. "Фахова компетентність як головний чинник підготовки майбутніх фахівців з графічного дизайну". Professional Art Education 2, № 1 (15 квітня 2021): 20–27. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлені окремі аспекти щодо професійної підготовки майбутніх графічних дизайнерів. Проаналізовано категоріально-понятійний апарат проблемного поля дослідження. Визначено організаційно-методичні умови професійної підготовки майбутніх дизайнерів. Вказано на інтеграційні можливості загально-художніх та професійно орієнтованих знань у формуванні цілісної системи вмінь майбутніх графічних дизайнерів. Обґрунтовано роль творчо-компетентнісного підходу в дизайн-освіті, з його інтегральною характеристикою, що сприяє активізації творчості, вирішенні творчих завдань, допомагає у професійній підготовці майбутніх фахівців з графічного дизайну. Визначено, що фахова компетентність формує індивідуальний аспект готовності майбутнього графічного дизайнера до професійного розвитку та визначається рівнем отриманих фахових знань, умінь і навичок. Навчальна діяльність, яка являє собою процес засвоєння цих знань, формування навичок (прийомів) і умінь (способів придбання і використання знань) впливає на опрацювання та продукування сучасних методик, які застосовуються до професійної підготовки графічного дизайнера. У процесі дослідження виокремлено єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення творчої діяльності. Визначені програмні компетентності які студенти набувають у процесі професійної підготовки. Зокрема, з’ясовано, що багаторівневе застосування візуальної комунікації відноситься до спеціальної професійної підготовки, а загально-художній аспект навчання графічного дизайнера є необхідним компонентом цілісної системи його професійної освіти і формує основу фундаментальних знань фахівця.
48
Зима, О. Г., О. М. Афанасьєва, С. О. Родіонов, В. В. Кошарна та А. О. Станкова. "Трансформації глобальної міграції населення". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 1(257) (10 лютого 2020): 27–31. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-257-1-27-31.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі проаналізовано основні фактори, що мають вплив на міграційні потоки. В процесі трансграничних пересувань люди часто не втрачають своїх історичних коренів, колишньої культури, зв'язків з батьківщиною, з родичами і друзями, що мешкають в інших країнах, і не асимілюються повністю в новий соціум. Засвоюючи правила праці і побуту, елементи культури різних країн проживання, вони придбавають множинні національні, культурні і тому подібне референції і вибудовують гібридні ідентичності, які потім зазнають метаморфози у нащадків мігрантів. Це ще сильніше розцвічує палітру різноманітності, що привноситься імміграцією. При цьому чимала частина мігрантів не прагнуть пустити корені в країнах призначення, не аффілюються з якою-небудь одній з них, так і залишаючись мандрівниками, космополітичними номадами, що орієнтуються на транснаціональні канони професійної діяльності і повсякденного життя. Відносно "текучих" мігрантів не працюють ні асиміляційна, ні мультикультуралістична моделі інтеграції, розраховані на поселенців. Це вимагає від приймаючих держав перегляду традиційних підходів до соціокультурної інкорпорації приїжджих, пошуку моделей, що поєднують принципи цивільної інтеграції і інтеркультуралізму.
Складається нова географія міграції, що характеризується зрушенням людських потоків на глобальний Південь і їх регіоналізацією, тяжінням до інтеграційних платформ. Регіоналізація пересувань на Півдні диктує необхідність не лише розробки і здійснення державами імміграційної і інтеграційної політики, що розвиваються, але і розвитку субглобальних механізмів регулювання таких потоків. Більше того, формування нової моделі міграції вимагає конструювання адекватної цієї моделі архітектури глобального управління переміщеннями населення.
49
Kovshun, N. E., та I. V. Shevchenko. "ОПТИМІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ І РОЗВИТКУ ЛОКАЛЬНИХ І НАЦІОНАЛЬНИХ ТРАНСПОРТНИХ ПІДСИСТЕМ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 84 (24 липня 2019): 228. http://dx.doi.org/10.31713/ve4201822.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено необхідність вдосконалення нормативно-законодавчого, організаційного і господарчого регулювання транспортного ринку. Проаналізовано фактори, які впливають на ефективність процесу транспортування. Досліджено доцільність використання концепту Адізеса при розробці інтеграційних стратегій розвитку транспортних систем.
50
Островський, Олександр. "ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВОЇ КУЛЬТУРИ ТА ФАХОВОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО". Інноватика у вихованні, № 14 (17 листопада 2021): 331–41. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i14.413.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті значна увага приділяється ролі мови та літератури як засобу професійного і культурного спілкування, інтеграційній якості культурної та професійної майстерності особистості.
Показано, що значний внесок у розвиток методики української мови зробив, великий і глибоко національний за духом, педагог В.Сухомлинський, який за всієї розмаїтості інтересів і енциклопедичності знань, був передусім учителем української мови й літератури і ставився до слова, як до головного інструменту освітнього процесу. У результаті вивчення творчої спадщини В.Сухомлинського з’ясовано, що педагог-новатор приділяв особливу увагу таким поняттям як «культура мовлення», «риторика», «етикет». Акцентується увага на вимогах В.Сухомлинського до культури спілкування та шляхах підвищення особистої культури мовлення вчителя, розвитку культури писемного та усного мовлення учнів у процесі навчальної та виховної діяльності. Учений вважав, що навички письма дитини мають бути доведені до напівавтоматичного рівня, а розумові сили учня повинні бути спрямовані на обмірковування викладу змісту та розуміння, а не на сам процес письма. Головне завдання вчителя-словесника, за його переконанням, – виховати в учня любов до рідної мови. Вчитель повинен зробити рідне слово основою духовного зростання учня. За переконаннями В.Сухомлинського рідна мова – одна-єдина для людини, тому її потрібно знати, берегти і збагачувати упродовж усього життя. Встановлено, що за В. Сухомлинським, письмо повинно стати засобом, ефективним інструментом освітньої праці. Розвитку особистості учнів сприяє розвиток культури писемного та усного мовлення і під керівництвом учителя учні повинні працювати творчо, поглиблювати, розвивати та застосовувати на практиці свої мовні знання. Письменними учні стають тоді, коли навчилися користуватися словом і готові вміло використовувати його як засіб висловлення свого ставлення до подій і краси навколишнього світу. Щодо рідної мови В.Сухомлинський занотовує: «Дві рідні мови – це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До останнього подиху». Цими словами видатний педагог висловив своє педагогічне кредо, любов і повагу до рідної мови.