Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Процвітання.
Статті в журналах з теми "Процвітання"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-42 статей у журналах для дослідження на тему "Процвітання".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Радзімовська, С. Ф. "Міжнародний досвід: Корея від занепаду до процвітання". Економіка та держава, № 2 (2007): 71–74.
Знайти повний текст джерела
2
Кошовий, С. "Великий шовковий шлях Китаю: територія процвітання і розвитку". Україна - Китай, № 1 (6), спец. вип. (2014): 39–41.
Знайти повний текст джерела
3
Мараховська, Е. В. "Теологія процвітання як провідна ідеологічна система харизматичних спільнот у сучасному християнстві". Культура України. Серія: Культурологія, вип. 62 (2018): 61–70.
Знайти повний текст джерела
4
Куриляк, В. "Кластери та наукові парки як рухома сила процвітання в умовах глобальної економіки". Вісник економічної науки України, № 2 (24) (2013): 71–74.
Знайти повний текст джерела
5
Павленко, П. "Культ споживацтва в сучасному християнстві: "теологія процвітання" як інструмент упровадження секулярного християнства". Історія релігій в Україні: актуальні питання, Вип. 30 (2020): 148–56.
Знайти повний текст джерела
6
Чженгуан, Чжао. "КИТАЙСЬКА НЯНЬХУА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ТВОРЧІ ВИМІРИ, СВІТОГЛЯДНІ АСПЕКТИ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО), № 36 (9 травня 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.35619/ucpm.vi36.411.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено етапи розвитку китайської народної картини няньхуа другої пол. XX ст.; розглянуто формуваннясистеми жанрів няньхуа та їхню еволюцію; досліджено динаміку художньо-виразних засобів і образної системиняньхуа в контексті історико-культурної ситуації. На основі проведеного аналізу дійшли висновку, що народнакартина – няньхуа в розвитку національної культури Китаю ІІ пол. XX ст. мала величезне значення, у ній традиційніблага китайців набувають загальнонаціонального і загальнодержавного сенсу. Няньхуа містять не лише побажаннябагатства і благополуччя власникові картини, а й відображають ідею процвітання і могутності держави загалом.
7
Levchenko, A. O. Yu, та P. V. Mazur. "Історична хронологія організації державної системи стоматологічної служби в Україні". Oral and General Health 2, № 4 (3 лютого 2022): 36–43. http://dx.doi.org/10.22141/ogh.2.4.2021.251150.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведені історичні нариси створення державної системи організації стоматологічної служби України. Досвід багаторічної історії стоматологічної допомоги розкриває еволюційний шлях створення, розвитку та вдосконалення зуболікарської діяльності як невід’ємної складової медицини. Організаційно-економічна модель зуболікарської допомоги бере початок із дореволюційного періоду та будується на принципах безоплатності, доступності, кваліфікованості, комплексності та профілактики захворювань. Аналіз історичних даних дозволяє побачити закономірності досягнень та внесків діячів одонтології в розвиток стоматології та націлити на вдосконалення та процвітання сучасної стоматології та стоматології майбутнього.
8
Zubchyk, Oleh, Olha Zubchyk, and Maksim Lynchenko. "From demographic crisis to prosperity: Ukrainian students are the key to success." Filosofiya osvity. Philosophy of Education 27, no. 1 (August 11, 2021): 42–56. http://dx.doi.org/10.31874/2309-1606-2021-27-1-3.
Повний текст джерелаАнотація:
The article analyzes the demographic situation in Ukraine in comparison with European countries. Features, forms of manifestation nd causes of the demographic crisis in modern Ukraine are shown. It is established that the situation with demographic potential is especially critical in Ukrainian society. It is substantiated that the current demographic situation is characterized by depopulation trends, declining birth rates, increased mortality, reduced life expectancy. Among the main factors contributing to the deteriorating demographic situation in the country are economic (low wages and pensions, inflation, constantly rising tariffs for housing and communal services, electricity, gas), social (unsatisfactory housing conditions for young people, high unemployment, deteriorating public health, declining health care), political (political instability, political risks, incomplete changes in the management system, inconsistency of public administration mechanisms with management goals, copying other people's reforms, lack of clear idea and integrated (comprehensive) reform strategy), state- managerial (with solving the problems of self-organization, ie overcoming the inconsistencies of the state of public administration and civil society to the modern world level and the requirements of their organization and functioning, as well as problems of improving the subject-object relations, management regime). The influence of migration processes among young people on the development of society is determined. It is substantiated that the demographic problem is a public administration problem. It is noted that one of the factors in increasing the role of youth in state-building processes and social development is the system of higher education. Public policies (demographic, youth, education) need to be more effective.
9
Shcherbakova, A. S., та A. A. Khraban. "ЯКІСТЬ ПРОДУКЦІЇ ЯК ЧИННИК ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАЦІЙ СФЕРИ ТОРГІВЛІ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 4, № 92 (8 квітня 2021): 448. http://dx.doi.org/10.31713/ve4202040.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано, що одним із найважливіших напрямків забезпечення інвестиційно-інноваційного розвитку організацій сфери торгівлі є удосконалення управління якістю продукції. Доведено, що якість – запорука успішної діяльності та процвітання будь-якої організації, а особливо організацій сфери торгівлі. Розкрито сутність поняття «якість продукції», розкрито основні рівні якості продукції.Встановлено, що висока якість продукції стає конкурентною перевагою, що забезпечує достатній рівень конкурентоспроможності суб’єктів господарювання, а відтак і стимулює їх інвестиційно-інноваційний розвиток. Визначено основні причини, що визначають необхідність забезпечення і підвищення якості продукції. Запропоновано модель стимулювання інвестиційно-інноваційного розвитку організацій сфери торгівлі, що враховує підвищення якості продукції.
10
Lehkyi, V. V., та S. B. Kovalevskii. "Типологічне оцінювання лісових масивів Дубровицького лісництва, порушених унаслідок несанкціонованого видобутку бурштину". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 8 (25 жовтня 2018): 61–64. http://dx.doi.org/10.15421/40280812.
Повний текст джерелаАнотація:
Наведено результати дослідження території та лісових насаджень Дубровицького лісництва, ушкоджених внаслідок незаконного видобутку бурштину. З'ясовано масштаби антропізації типів лісорослинних умов, на підстаі чого виокремлено найбільш деградовані з них. Досліджено площі порушених лісових земель і встановлено їх відсоткове співвідношення до загальної площі кварталів Дубровицького лісництва. Наведено коротку характеристику окремих едатопів. Досліджено та проаналізовано співвідношення між порушеними площами та віковою складовою деревостану. Виділено групи віку деревостанів, що зазнали найбільшого антропогенного перетворення внаслідок несанкціонованого промислу. Визначено супутні проблеми, що пов'язані з видобутком бурштину. Встановлено розподіл порушених площ між групами віку та типами лісорослинних умов на особливо захисних лісових ділянках. Охарактеризовано закономірності порушення територій особливо захисних лісових ділянок, що призводить до зникнення рідкісних диких тварин і рослин, втрати захисних функцій лісу, реліктових насаджень та пам'яток історії. Виокремлено негативні наслідки для лісогосподарської галузі, виникнення яких пов'язано з видобутком бурштину. Перелічено лісівницькі втрати, яких зазнає підприємство за рахунок процвітання несанкціонованого промислу. Проаналізовано потенційну можливість природного поновлення на антропізованих площах.
11
Сліпенко, Вікторія. "Аналіз змісту підприємницької освіти у сучасній середній школі США". New pedagogical thought 105, № 1 (14 травня 2021): 8–11. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-105-1-8-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток підприємницької компетентності – нове педагогічне явище сучасної середньої освіти. Зважаючи на це, формування підприємницької компетентності учнівської молоді на початку третього тисячоліття стало необхідною складовою освітнього процесу закладів середньої освіти за кордоном, зокрема у Сполучених Штатах Америки – лідера щодо започаткування підприємств. Підприємництво є ключовим рушієм економіки та успішного процвітання країни, значна кількість нових робочих місць створюється малими і великими підприємствами, започаткованими підприємцями. У статті на основі аналізу наукових джерел розкрито зміст підприємницької освіти у середніх навчальних закладах США, що передбачає достатню кількість розроблених стандартів (Національні стандарти бізнес-освіти та Національні стандарти фінансової грамотності для середніх шкіл США), навчальних програм (з історії та суспільствознавства, що передбачають економічну змістову лінію), курсів («Підприємницька діяльність»), підручників («Підприємець: дитячі книги про дітей-підприємців»), які висвітлюють змістову складову досліджуваного феномену. Крім того, у публікації наголошується, що у процесі розробки та вдосконалення наявних навчальних програм для закладів середньої освіти США із розвитку підприємницької компетентності учнів зазначені стандарти безсумнівно адаптують до суспільних потреб і особливостей політики кожного штату.
12
Середюк, Назар. "Українсько-японські відносини та їхній вплив на розвиток Української держави". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 42 (23 лютого 2021): 89–98. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.42.89-98.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито результати дослідження українсько-японських відносин і їхній вплив на розвиток Української держави. Зовнішня політика Японії щодо України є частиною загальної стратегії «Дуги свободи та процвітання в Євроазії», і, водночас, одним з основних принципів зовнішньої політики Японії. Відповідно до цього підходу Токіо прагне підтримати формування кола успішних і процвітаючих країн. Кроки до взаємної довіри та дружніх відносин робиться шляхом офіційних зустрічей між японськими та українськими державними діячами та політиками. З 1994 року представники обох країн здійснили офіційні поїздки та провели переговори, які відкрили шлях для розвитку двох сторонніх відносин. У парламенті Японії функціонує Асоціація «Японія-Україна», відповідальна за відносини з Києвом. Подібна група працює в українському парламенті, який відповідає за відносини з Японією. «Кусаноне» є основною програмою допомоги Україні, в рамках якої реалізується до 15 проєктів щорічно. Так, з 2004 року Японією було реалізовано 103 проекти загальною вартістю 7,5 млн. доларів. Через проекти програми «Кусаноне» Японія також опосередковано сприяє розвитку України, оскільки надає різноманітну фінансову та технічну допомогу. Офіційно надаючи допомогу, Токіо сприяє зміцненню демократії, розвитку інфраструктури та правової бази з урахуванням історичного та культурного розвитку країни.
13
Рашидов, С. Ф. "ФОРМУВАННЯ ЦІННОСТЕЙ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В СУЧАСНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 194–206. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-194-206.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному світі установи вищої освіти відіграють важливу роль у розвитку суспільства економіки і культури на всіх рівнях – глобальному, регіональному, державному та місцевому. Університет – це особливий соціальний інститут, покликаний, перш за все, дати вищу освіту студентам. Виховний простір університету – це сукупність інститутів і відносин, умов і механізмів формування ціннісної свідомості студентської молоді. Він сприяє формуванню нової ціннісної системи суспільства – відкритої, духовно та культурно наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах пріоритету прав особистості. В умовах демократії університет стає реальною силою формування не тільки простору освітньої культури, інтелектуального середовища, а й громадянського суспільства. Він є провідником цінностей свободи, відкритого суспільства – самоврядування, демократії, справедливості, полікультурності тощо. Передумовою утвердження розвинутого громадянського суспільства є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, здатних до співпраці, міжкультурної взаємодії, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне процвітання. В університеті як просторі культурної соціалізації формуються ціннісні орієнтації сучасної студентської молоді та нові ідентичності. Виходячи з цього, у статті університет визначено як соціальний інститут формування у студентської молоді цінностей громадянського суспільства.
14
Hirnyak, K. "Теоретичні аспекти формування системи управління трудовими ресурсами підприємства". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 76 (5 березня 2017): 31–34. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7606.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються теоретичні аспекти формування системи управління трудовими ресурсами підприємства. Визначено, що на виробництві персонал в наш час став ресурсом, який є ключовим у капіталі сучасної організації, від якого залежить успішність і процвітання підприємства. Зазначенно, що трудові ресурси характеризують чисельністю працездатного населення і є важливим елементом економічного потенціалу України. Ефективність функціонування системи управління трудовими ресурсами підприємства розглянуто як частину ефективності діяльності підприємства загалом. Подано мету статті, яка є узагальненням теоретичних підходів до розуміння управління трудовими ресурсами підприємства. Визначено, що управління трудовими ресурсами – дії, що спрямовані на формування та ефективне всебічне їх використання в різних галузях економіки з метою поліпшення економічного та соціального становища країни. Управління трудовими ресурсами націлено функціонувати на рівні держави, яка в свою чергу розробляє комплекс нормативних документів з метою покращення розподілу та використання трудових ресурсів. Запропоновано та розглянуто сучасні поняття «трудовий ресурс», «трудовий потенціал» та «персонал», з подальшим переходом у визначення поняття «управління трудовими ресурсами». Подано управління трудовими ресурсами як діяльність, спрямовану на розвиток здібностей працівників з метою їх постійного росту і прогресу. В теорії і практиці сучасного управління показано докорінну зміну уявлень щодо ролі трудового чинника в функціонуванні економічної системи. Запропоновано під управлінням трудових ресурсів розуміти політику суб’єкту господарювання, яка спрямована на розвиток людського потенціалу організації, досягнення стратегічної мети бізнесу та отримання високого економічного результату діяльності організації.
15
Perepelytsia, Hryhorii. "Особливе партнерство України і Канади в безпековій та оборонній сферах". Історико-політичні проблеми сучасного світу, № 41 (26 червня 2020): 58–72. http://dx.doi.org/10.31861/mhpi2020.41.58-72.
Повний текст джерелаАнотація:
Характерною рисою української зовнішньої політики в період її становлення було започаткування партнерських відносин України з багатьма країнами. Канада стала першою країною з якою були встановлені відносини «особливого» партнерства. В чому полягає ця «особливість» на відміну від поняття «відмінність»? Очевидно, що ця особливість обумовлюється багатьма подібними трендами в історії розвитку України та Канади, на відміну від відносин з іншими країнами. Особливість українсько-канадських відносин також полягає в тому, що у розвитку їх велику роль відіграє українська діаспора в Канаді. Дослідження цих особливих українсько-канадських відносин показує, що не зважаючи на зміну урядів і глобальних трансформацій міжнародного середовища, саме Канада була і залишається найбільш надійним і послідовним партнером України в підтримці її державного суверенітету, територіальної цілісності, безпеки, демократії, економічного розвитку і процвітання. Канада для України є певним взірцем соціальної держави, яка проводить виважену миролюбну зовнішню політику, спрямовану на зміцнення як національної так і міжнародної безпеки. У статті висвітлені основні аспекти імплементації особливого партнерства України і Канади в безпековій та оборонній сфері, проаналізована ґрунтовна договірно-правова база, на якій розвиваються україно-канадські відносини в цій царині. Особлива увага приділена в цій статті питанням, які залишились поза увагою багатьох публікацій на тему україно-канадських відносин. Це проблематика спільних дій України і Канади в сфері міжнародної безпеки та допомога Канади в зміцненні національної безпеки і оборони України в умовах російсько-української війни.
16
Голованова, Наталя. "ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ ЯК ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ЗАГРОЗ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 144–58. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-144-158.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено джерела антропоцентричної матриці понять та ідей в інформаційній сфері. Зазначено виклики і загрози інформаційній сфері України. Уточнено зовнішні та внутрішні чинники цих загроз. Розгля- нуто конкретні факти загроз у світі. Проаналізовано особливості регулятор- ної політики європейських держав у напрямі протидії загрозам та правово- го забезпечення інформаційної безпеки як підгалузі інформаційного права. Визначено ландшафт загрози інформаційної безпеки 2019 р. Приведено механізм етнічного лобізму як інструменту “м’якого” права. Наголошено на тенденції прагнення громадян не до безпеки, а до свободи. Виявлено, що заходи безпеки є одночасно факторами обмеження свободи громадян. Під- креслено важливість запуску системи протидії антиукраїнському мовленню в зоні проведення антитерористичної операції на Сході України у квітні 2018 р. та заходів у межах Рамкової програми співробітництва України з Ра- дою Європи та Євросоюзом. Для протидії пропаганді запропоновано засто- совувати та вдосконалювати універсальне міжнародно-правове регулюван- ня медіапростору, будувати єдиний європейський простір. Визначено зміст національних інтересів України згідно з Доктриною інформаційної безпеки України. Об’єктами національних інтересів у інформаційній сфері названо інформацію, інформаційну інфраструктуру і статус суб’єкта в інформацій- ній сфері. Наголошено на ціннісному наповненні інформаційної політики держави. Реалізацію і виживання окремої особи, суспільства та держави ви- значено як мету інформаційної політики в умовах сучасних загроз. Безпеку держави, економічне процвітання, розвиток суспільства і гармонійне існу- вання країни у світовому контексті зазначено як результат ефективної ін- формаційної політики. Запропоновано спиратися на державницькі підходи, притаманні історичному Києву та сучасній українській державі.
17
Кобцева, Д. А. "Проблеми аналізу досягнення цілей сталого розвитку – стан, об'єкти, актори, чинники, засоби, завдання та пріоритети змін у використанні ресурсів". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 3 (267) (10 квітня 2021): 13–24. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-13-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Показано актуальність аналізу досягнення цілей сталого розвитку та дослідження прогресу до безпечного та справедливого простору для процвітання всіх людей на планеті набуває все більшого значення в світі. Об'єктом дослідження є цілі, які будуть представляти різний ступінь виклику та амбіцій для різних країн, залежно від їхнього сучасного стану розвитку та інших національних обставин. Розгляд проблеми нетотожності аналізу цілей і аналізу досягнення цілей на прикладі всім відомого комплексу цілей, способи оцінки значущості цілей сталого розвитку, виявлення та опрацювання показників їх досягнення виступають предметом дослідження. Під час дослідження було застосовано метод порівняння на прикладі основних макроекономічних показників України та ФРН. Встановлено, що баланс між соціальними, економічними та політичними зусиллями, необхідними для досягнення різних цілей, може бути різним у різних країнах. На прикладі глобальних цілей тисячоліття, задекларованих ООН, розглянуто проблему ситуативного ототожнення понять «аналіз цілей» і «аналіз досягнення цілей», зумовленого подібністю їхнього позначення, наведено тлумачення висунутої нетотожності. Запропоновано модель п’яти комплексних складових як загальну основу аналізу будь яких груп елементів опису проблемної ситуації формулювання цілей та завдань досягнення глобальної усталеності розвитку. Виявлено, що різним країнам потрібно буде приділяти різний ступінь уваги та зусиль різним цілям та завданням, залежно від того, де будь-яка з країн займає місце стосовно рівнів досягнення цілей на певний момент часу, диференційованих обов'язків та різних можливостей та ресурсів. Визначено, що описана проблема потребує подальшого аналізу та дослідження, виявлення та застосування нових способів і шляхів процесу спрощення й вдосконалення оцінки досягнення цілей.
18
Годлевська, Валентина Юріївна, та Валерій Васильович Кононенко. "КІБЕРБЕЗПЕКА: ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ІСПАНІЇ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 60–64. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено особливості державного управління у сфері кібербезпеки Іспанії. Із початком пандемії у світі значно збільшилася кількість кібератак як на державні, так і на приватні структури. Тому гарантування і забезпечення безпеки у кіберпросторі стало одним із стратегічних пріоритетів розвинених країн через його безпосередній вплив на національну безпеку, на конкурентоспроможність компаній і на процвітання суспільства загалом. Значних успіхів у розробленні власної системи Національної кібербезпеки досягла Іспанія. Ця система, очолювана головою уряду, сформована із трьох органів: Ради національної безпеки (Consejo de Seguridad Nacional) як делегованої комісії уряду з національної безпеки; Національної ради із кібербезпеки (Consejo Nacional de Ciberseguridad), що є складовою частиною Ради національної безпеки, допомагаючи голові уряду спрямовувати і координувати політику національної безпеки у сфері інформаційної безпеки, а також сприяючи координації, співпраці між державними адміністраціями, між ними та приватним сектором; Ситуаційного комітету (El Comité de Situación), який за підтримки Департаменту внутрішньої безпеки підтримує управління кризовими ситуаціями у будь-якій сфері, які через свою масштабність перевищують можливості застосування звичайних механізмів. Окреме місце у забезпеченні безпеки у кіберпросторі Іспанії посідає Національний криптологічний центр, що підпорядковується Національному розвідувальному центру при Міністерстві оборони. Починаючи із 2013 року, в Іспанії один раз у декілька років ухвалюється Національна стратегія із кібербезпеки. Досвід цієї держави засвідчив успішність заходів, що впроваджуються. Підтвердженням цього є те, що глобальний індекс кібербезпеки, підготовлений Міжнародним союзом телекомунікацій Організації Об’єднаних Націй, ставить Іспанію на 7-ме місце у світі.
19
ЗВЄКОВА, Вікторія. "ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН". Humanitas, № 3 (28 жовтня 2021): 32–36. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.3.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Автор розглядає інклюзивну освіту як соціально-педагогічний феномен. Здійснено методологічний аналіз організа- ції освітнього процесу за умов інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами. Ключову роль у формуван- ні та розвитку унікального потенціалу кожного індивіда відіграє освітня система як невід’ємна частина забезпечен- ня можливості процвітання суспільства. Визначено сутність поняття «готовність до роботи за умов інклюзивної освіти». Проаналізовано проблеми підготовки педагогів до організації освітнього процесу за умов інклюзивної освіти, однак, як показує практика, підвищення якості освіти часто призводить до маргіналізації деякої категорії дітей, зокрема дітей з особливими освітніми потребами, що, безумовно, суперечить прийнятим більшістю країн міжнарод- ним і національним цілям розвитку освітніх систем. Проаналізовано науково-теоретичні підстави дослідження орга- нізації освітнього процесу за умов інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами. Охарактеризовано структуру інклюзивної компетентності. Визначено модель формування інклюзивної компетентності. Основою нової філософії інклюзивної освіти стала не медична, а соціальна модель інвалідності, яка претендує на роль гуманітар- ної концепції прав і свобод людини. Такий підхід дозволив подолати стереотипи відчуженості особи з інвалідністю, визнати її повноцінним членом суспільства, але з особливими потребами. Це усуває потребу у «лікуванні», «виправ- ленні» особи з інвалідністю та вчить суспільство приймати, розуміти людину такою, якою вона є. Соціальна модель інвалідності передбачає вирішення низки проблем. За таких умов людина починає усвідомлювати себе повноправним суб’єктом свого життя, а світ – як відкриту систему, орієнтовану на її специфічні потреби.
20
Бєльська, Тетяна, та Марія Лашкіна. "АРХЕТИПИ СУЧАСНОСТІ: УКРАЇНСЬКИЙ ВИМІР". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 59–74. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-59-74.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті стверджується, що “популізм” як явище стає архетипом сучасного світу. Вказано, що популізм базується на емоційній та нераціональ- ній природі страху та інстинкті самозбереження. Визначено, що в колективно- му несвідомому закарбувалися всі психологічні травми попередніх поколінь, ґрунтується сучасне соціальне життя, вирощуються та наповнюються нові архетипи, які стають фактором впливу на діяння цілого покоління людей.
Обґрунтовано, що інструментальною основою популізму є інформацій- но-комунікативний світ, який стрімко розвивається. Стверджується, що модернізація країн по всьому світу, спрощений доступ до світових інформа- ційних мереж і широке використання смартфонів дають людям можливість користуватися Інтернетом. Соціальні мережі є одним з найпопулярніших он- лайн-видів діяльності.
Вказано, що засоби масової комунікації в житті сучасного суспільства ві- діграють важливу та водночас небезпечну роль, замінюючи функцію інфор- мування населення на формування певних поглядів, ідей і думок. Автори впевнені, що сучасні інформаційні ресурси спрямовані, насамперед, на мані- пулювання суспільною свідомістю, яка контролюється урядами різних кра- їн, власниками телевізійних каналів і використовується як пропагандистська зброя. Спрогнозовано, що за таких умов архетип популізму під час демокра- тичних виборчих перегонів нарощуватиме свій підсвідомий вплив.
Доведено, що ґрунт для розвитку та процвітання архетипу “популізму” в Україні є дуже плідним, оскільки наше суспільство має травму і в третьому і в другому поколінні та переживає посттравматичний психологічний синдром голодомору, репресій, втрати державності, російської агресії на сході Украї- ни, тому використання “популізму” в суспільстві буде тільки посилюватися та сприятиме прийняттю нераціональних рішень.
Водночас існує запит суспільства на зміни та потребу самоактуалізованої інтровертної активної людини.
21
Стрюк, М. П. "Досвід США в системі управління сектором безпеки і оборони". Актуальні проблеми держави і права, № 87 (5 листопада 2020): 172–78. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i87.2815.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про нормативні засади й доктринальні документи, які визначають основні пріоритети та принципи, що використовуються під час реалізації зовнішньої та внутрішньої політики Сполученими Штатами Америки у сфері національної безпеки і оборони. Зазначаються принципи, які сформулювались в США під час Холодної війни з Радянським союзом (пріоритет усунення військових загроз США та союзників, принцип стримування та залякування супротивників США в засадни-чих документах, принцип переваги жорстких дій у вирішення конфліктів, які можуть загрожувати національній безпеці США). Акцентовано увагу, що після розпаду Радянського союзу загроза пов-номасштабної військової агресії проти США постає в документах на другий план, а на перший виходять тероризм, економічні та екологічні проблеми. Наголошується, що в США, окрім доктринальних та концептуальних документів, щодо сектору безпеки і оборони діє закон 1947 р. «Про національну безпеку», який чітко визначає процедурні аспекти взаємодії та повноваження усього інституту сектору безпеки і оборони. Вказуються основні відмінності та зміст понять «концепція», «доктрина», «стратегія» в теорії державного управління сектором безпеки і оборони. Наголошується, що в США існують загальні елементи та закономірності щодо цілей Стратегії національної безпеки у вигляді фундаментальних інтересів США: забезпечення національної безпеки, процвітання та свободи американських громадян, доктрини про національні інтереси в розумінні кожного президента, визначення цілей та завдань, місця США у світовому порядку, визначення завдань, які будуть реалізовуватись суб'єктами сектору національної безпеки та оборони США. Наводяться в дослідженні відмінності щодо основних засад стратегій національної безпеки від адміністрацій Б. Обами 2010 р. та 2015 р., а також Д. Трампа 2017 р. Наводяться особливості механізму прийняття управлінських рішень у відповідності до законодавства у сфері безпеки і оборони США.
22
КУЗЬМЕНКО, Руслан, Андрій ТИМКО, Павло ПЕНЦАК та Володимир РІЙ. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ГРОМАДЯНСЬКО-ПАТРІОТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ У ВІЙСЬКОВИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 25, № 2 (1 липня 2021): 87–100. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v25i2.784.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено сучасні підходи до громадянсько-патріотичної підготовки майбутніх офіцерів та проаналізувати їх сутність. Запропоновано комплекс підходів: середовищний, інтегративний, аксіологічний, особистісно орієнтований, діяльнісний, культурологічний. Критеріями патріотизму визначено любов, вірність і служіння Батьківщині, турбота про забезпечення цілісності і суверенітету України, піклування про її постійний розвиток на шляху демократичного національного відродження, сприяння гармонізації державних, суспільних та особистісних інтересів у повсякденному житті. Освітнє середовище вищого військового навчального закладу має сприяти формуванню цих характеристик через використання різноманітних форм і методів. У громадянсько-патріотичній підготовці майбутніх офіцерів провідну роль відіграє інтегративний підхід, який органічно поєднує дві провідні функції закладу вищої освіти: навчальну, виховну, розвивальну. Цей підхід забезпечує як взаємне потенціювання (когеренцію, підсилення) особистісних і професійних аспектів та вихід на на вищий рівень професійних якостей майбутнього офіцера. Саме інтегративний підхід забезпечує результативність громадянсько-патріотичної підготовки майбутніх офіцерів. Особливу значущість для патріотичного виховання курсантів має аксіологічний підхід. Ціннісні орієнтації як механізм соціальної регуляції поведінки особистості досліджуються соціальними психологами; ціннісні орієнтації з точки зору формування досліджуються психологами та педагогами; залежність між ціннісними орієнтаціями та інтересами особистості – філософами, соціологами, психологами, педагогами. Особистісно орієнтований підхід стає одним з основних у вищій освіті. Особистісно орієнтований підхід розглядається з позицій ставлення до вихованця як до особистості, самосвідомого відповідального суб’єкта власного розвитку і як до суб’єкта виховної взаємодії. Особистісно-орієнтований підхід покликаний забезпечити здатність окремого індивіда найбільш повно розкрити свій природний потенціал. Зазначено, що громадянсько-патріотична підготовка впливає на емоційну, інтелектуальну та діяльнісну сфери майбутніх офіцерів, результатом якого є комплекс громадянських знань, почуття любові до Батьківщини та активну діяльність, спрямовану на її процвітання.
23
Гбур, Зоряна. "СТАНДАРТИ ВСЕСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я". Public management 24, № 4 (20 березня 2020): 59–73. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-59-73.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено, що охорона здоров’я є основоположним правом людини і однією з головних умов процвітання та розвитку. Враховуючи зна- чення забезпечення охорони здоров’я на високому рівні, виникає об’єктивна необхідність у створенні та функціонуванні відокремленої організації, відпо- відальної за регуляторну та нормативну діяльність у цій сфері. Відтак було створено спеціалізовану установу в складі Організації Об’єднаних Націй — Всесвітню організацію охорони здоров’я (ВООЗ). Напрямами діяльності цієї організації є: прийняття нормативів, стандартів, програм тощо у сфері охорони здоров’я. Вагомий комплекс з-поміж даних документів складають стандарти, за допомогою яких встановлюються межі, в яких має розвиватись той чи інший напрям охорони здоров’я. Наявність широкого переліку стан- дартів, а також відсутність їх належного відображення у науковій літературі зумовлюються необхідністю їх подальшого вивчення.
Розглянуто роль Всесвітньої організації охорони здоров’я у сфері охорони здоров’я, а також досліджено історію її виникнення. Визначено ступінь відображення тематики дослідження у науковій літературі. Проаналізовано результати діяльності ВООЗ, а також визначено організаційну структуру, через яку відбувається реалізація її функцій. Встановлено, що станом на 2020 рік до складу ВООЗ входить 194 країни-члени, а її діяльність здійснюється через 6 регіональних бюро.
Визначено основні стандарти, які прийняті ВООЗ в частині охорони здоров’я, а саме: стандарти належної аптечної практики, міжнародні стан- дарти ВООЗ по остеопатії, стандарти GCP — належної клінічної практи- ки, GMP — належної виробничої практики, GLP — належної лабораторної практики, а також стандарти трансплантації органів, тканин та клітин, іму- нізації та стандарти ортезування та протезування. Розглянуто особливос- ті кожного з них, а також напрями застосування. Поруч із цим, вадливою рисою означених стандартів є добровільний характер їх застосування у практиці функціонування сфер охорони здоров’я країн-членів, а також визначення ними не конкретних напрямів їх застосування, а лише своєрідних рамок, в яких цей процес має відбуватися.
24
Karpchuk, Natalia, Andrii Morenchuk та Andrii Junior Morenchuk. "ЗАГРОЗИ РЕГІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ ЯПОНІЇ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (9) (9 лютого 2021): 206–20. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2021-01-206-220.
Повний текст джерелаАнотація:
На основі аналізу офіційних щорічних звітів японських урядових структур – Міністерства оборони та Міністерства закордонних справ ("Біла книга оборони", "Дипломатична синя книга") визначено основні актуальні загрози в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні для безпеки сучасної Японії. Особлива увага приділяється військовим розробкам та діям безпосередніх сусідів Японії. Проаналізовано ключові тенденції у військовій політиці Китаю, Північної Кореї та Російської Федерації, які створюють напруженість у відносинах з Японією та є причиною дестабілізації у регіоні. Виділено ключові заходи, вжиті японським керівництвом для протидії цим загрозам. Визначено, що навколо Японії зосереджені держави, що мають значний військовий потенціал як у кількісному, так і в якісному відношенні. Спостерігаються чіткі тенденції щодо подальшого збільшення військових ресурсів та активізації діяльності збройних сил регіону. Це змушує керівництво країни шукати нові підходи до вирішення проблем безпеки. У грудні 2013 року була затверджена стратегія національної безпеки. Основною метою стратегії є забезпечення миру, стабільності та процвітання міжнародного співтовариства в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні з позицій активного пацифізму. У грудні 2018 року на конференції Радою національної безпеки та Кабінетом Міністрів Японії була затверджена Головна програма національної оборони. Вона визначає військовий потенціал та необхідний рівень оборони Японії протягом наступних десяти років. До числа запланованих заходів, спрямованих на зміцнення обороноздатності, належать: збільшення можливостей у таких нових областях, як космос, кіберпростір та електромагнітний простір; збільшення військово-морських та повітряних сил, нарощування потенціалу засобів повітряної атаки, протиповітряної та протиракетної оборони, мобільного розгортання та інших традиційних видів оборони; підвищення оборони шляхом резервування запасів боєприпасів та палива; безпека маршрутів морського транспорту та всіх важливих інфраструктур; посилення ключових складових оборонного потенціалу за рахунок збільшення людського потенціалу та спроможності технологічних та промислових баз, а також перегляду технічного оснащення тощо. Констатується, що зараз можна фіксувати лише основні тенденції в процесі розробки концепції оборони і виділити ключові напрямки в яких вона може рухатись. У той же час фіксується зростання військового елементу в стратегії національної безпеки Японії на сучасному етапі.
25
Тащенко, Г. В. "ГОЛОС ЖІНКИ В АНТИУТОПІЧНІЙ РЕАЛЬНОСТІ М. ЕТВУД ЯК ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ПРОБЛЕМА". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 279–85. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-45.
Повний текст джерелаАнотація:
У межах представленої статті увагу зосереджено на засобах відтворення в перекладі художнього образу як частини дійсності літературного твору, що становить складне поєднання різних голосів, що автор доносить до читачів. Дослідження ґрунтувалося на романах М. Етвуд «Оповідь Служниці» та «Заповіти»; воно присвячене образу однієї з героїнь, яка розповідає історію тоталітарного теократичного суспільства Гілеаду. Репрезентація образу Тітки Лідії у перекладі викликає особливе зацікавлення, оскільки вперше в «Оповіді Служниці» читач знайомиться з нею як з однією із засновниць Гілеаду, яка докладає всіх зусиль для його процвітання, намагаючись змусити кожного в республіці прийняти свою долю, якою б жахливою та протиприродною вона не була. Проте у «Заповітах» перекладачка стикається з потребою змінити погляд читачів, як і власний. Тітка Лідія отримує свій голос, що дозволяє аудиторії дізнатися про тортури, яких вона зазнала, про жахи, свідком яких вона стала, і про неймовірну силу цієї жінки. Відмінності між справжніми думками Лідії та тим, що вона дозволяє побачити та почути іншим, становлять значну проблему з точки зору естетичного сприйняття цільового тексту, оскільки перекладачка повинна змалювати «двох Лідій»: жорстокого монстра, якого бояться всі у республіці (включно з Командорами), та могутню жінку, що прийняла рішення вижити, щоб покласти кінець Гілеаду. Як і оригінал, переклад сповнений яскравих засобів виразності, риторичних фігур та повсюдної самоіронії, які застосовуються, щоб передати кожний складник образу Лідії, її зовнішність, її мову (як зовнішню, так і внутрішню), її дії тощо. Такі художні засоби підкреслюють її самоконтроль та непересічний розум. Ці якості дозволяють кожному її слову та жесту виражати тільки те, що вона бажає, і нічого більше. Так, Лідія досягає однієї з найвищих посад у суспільстві, де жінки – лише національний ресурс. Перекладачка майстерно передає засоби зображення образу жінки, чия витривалість та здатність маніпулювати людьми та подіями дозволила їй передати докази злочинів Гілеаду до Канади і зруйнувати те, що була вимушена побудувати.
26
Пилипишин, П. "Формування ідей індивідуалізму у філософії права Джона Локка". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 49–55. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2080.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті робиться спроба роз-криття індивідуалізму у філо-софії права Джона Локка. Філо-софсько-правова думка доби Просвітництва перебувала під величезним впливом локківської інтерпретації природнього стану суспільства, в якому вчений роз-глядає основні права людини і, чи не вперше, відносить туди право власності, яке має як буржуазний, так і індивідуалістичний відті-нок. Дж. Локк, продовжуючи ідею договірного походження держави, на відмінну від Т. Гоббса, більше акцентував на індивідуалістичних тенденціях, аніж суспільних, вва-жаючи, що індивід повинен мати політичну, духовну та економічну самостійність і бути вільним суб’єктом вибору та дії.
Зосереджуючись на індивідуаліс-тичному аспекті спадщини англій-ського філософа, звернено увагу на його основні філософсько-правові постулати: індивідуальні права на життя, свободу і власність є фундаментальними за своєю суттю та нероздільними одне від інших; свобода є основою всіх інших прав; ця свобода передбачає свободу від різних відносин з іншими, крім тих, в які індивід вступає добро-вільно з урахуванням власного інте-ресу; свобода від залежності щодо інших робить нас людьми; свобода кожного індивіда може бути обме-жена тільки такими правилами і обов’язками, які необхідні для того, щоб забезпечити таку ж свободу іншим; рівність не зрівнює, а обері-гає і стимулює природну несхожість людей; люди є рівноправними суб’єк-тами щодо економічної, духовної та політичної сфери і власної долі; людина має право задовольнити свободу тим способом, якими йому до вподоби, а не порушувати зако-нів справедливості; по суті, інди-від є власником своєї особистості і здібностей, і в цьому відношенні він нічим не зобов’язаний суспільству; лише сам індивід може визначити, в чому полягає його власне благо; право власності є антропологічною константою, а праця – це первинна умова задоволення потреб; людське суспільство складається з ринкових відносин; держава є результатом суспільної домовленості для захи-сту власності індивіда в його особі і у вигляді благ, і отже, збереження впорядкованих відносин обміну між індивідами, які розглядаються як власники самих себе; невтручання держави у приватне життя та осо-бисте процвітання людей.
27
Богданенко, Анатолій. "АНТИКОРУПЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ВАЖЛИВІСТЬ АНТИКОРУПЦІЙНОГО ВИХОВАННЯ". Public management 22, № 2 (26 лютого 2020): 15–24. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-2(22)-15-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Головними деструктивними наслідками процвітання коруп- ції в державі є такі негативні явища: порушення принципу верховенства права; недовіра суспільства до влади; корупція в інституціях публічної влади, яка зводить до нуля економічні реформи і є причиною зменшен- ня притоку іноземних інвестицій, порушує принципи рівності та соціаль- ної справедливості тощо. В Україні існує багато проблем стосовно такого явища, як корупція, адже українське законодавство має більш деклара- тивний характер. Саме тому розробка та впровадження заходів антико- рупційного спрямування має стати першочерговим завданням на шляху до становлення України як правової держави.
Сьогоднішній стан цього антисоціального явища у державі є такий, що сфера корупції стає конкурентом держави у здійсненні управління суспільством, а сучасні організаційні норми і соціальний ефект корупції створюють загрозу національній безпеці країни. За умов відсутності ефективної системи контролю на різних рівнях, втрати результативного державного керівництва, корупція загрожує національному суверенітету і територіальній цілісності нашої держави.
Світова практика свідчить, що найбільшого ефекту боротьби з коруп- ційними діями дає поєднання ефективної системи протидії корупції на державному і міжнародному рівнях у поєднанні з нормативно-правовим забезпеченням. Розгляд корупції як одного з найсерйозніших перешкод для економіч- ного та політичного розвитку країни, усвідомлення того факту, що вона становить загрозу національній безпеці, породжує необхідність створен- ня системи антикорупційного виховання як окремого компонента систе- ми виховання. Просвітництво і виховна робота з формування у громадян антикорупційного світогляду є частиною антикорупційної державної по- літики щодо усунення причин і умов, що породжують і живлять корупцію в різних сферах життя.
Важливою складовою у формуванні антикорупційного світогляду є ви- користання потенціалу виховної роботи в закладах освіти. З огляду на те, що основною метою антикорупційного виховання є формування грома- дянської свідомості, то найбільш сприятливим для його інтеграції середо- вищем є соціальні дисципліни: суспільствознавство, історія, політологія, етика та ін.
Очікуваний результат антикорупційного виховання — це особистість, наділена знаннями про небезпеку, яку представляє собою корупція для добробуту суспільства і безпеки держави, яка не мириться з виявами ко- рупції та здатна і бажає усунути це явище.
28
Латковська, Т. А. "РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ КРАЇНИ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, № 29 (26 січня 2022): 136–43. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.726.
Повний текст джерелаАнотація:
Латковська Т. А. Реформування пенсійної системи з метою забезпечення фінансо- вої стабільності країни. – Стаття. Виходячи із сучасного стану світової економіки, усі національні проблеми набувають світового значення, оскільки акумулюються та інтегруються в спільний економічний про- цес. Інтеграційні питання стають визначальними, тому що виступають ключовими фактора- ми подолання кризових явищ. Перед Україною, як і перед кожною країною, постає питання про необхідність інтегруватися в ту чи іншу спільноту для економічного процвітання, заяв- леного не лише в Конституції, а насамперед в українському суспільстві. Тісно пов’язане з інтеграційними процесами й реформування фінансової системи, яке спостерігається нині, тож виникає необхідність створення ефективних систем управління на всіх рівнях. Важливе й болюче реформування пенсійної системи України, адже Пенсій- ний фонд є найбільшим фондом соціального призначення, який належить до групи держав- них централізованих цільових позабюджетних фондів і, відповідно, самостійною ланкою фінансової системи держави. На жаль, фінансова стійкість Пенсійного фонду України стоїть під питанням. Сфера соціального забезпечення перебуває в глибокій кризі, адже наша країна, успадкувавши багато чого від колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, суттєво відста- ла у справі надання соціальних пільг і гарантій громадянам. Постійне недофінансування соціальної галузі стає значною перешкодою на шляху розвитку держави. В Україні триває пенсійна реформа, необхідність якої зумовлена постійним дефіцитом коштів фондів загаль- нообов’язкового державного пенсійного страхування, а наявність його дефіциту спричи- нена багатьма чинниками. Серед таких чинників, які гальмують фактичне провадження пенсійної реформи, є і забезпечення належного доступу громадськості до публічної інфор- мації, пов’язаної з роботою Пенсійного фонду України, і забезпечення реалізації принципу публічності й прозорості діяльності фонду, і недовіра суспільства до недержавних фондів фінансових ресурсів, і недоліки й суперечності законодавчих актів, і відсутність сформо- ваного галузевого законодавства, що спричиняє порушення прав громадян на пенсійне забезпечення. І хоча пенсійна реформа на відміну від багатьох інших не є частиною вимог Міжнародного валютного фонду, однак уряду необхідно проводити її через те, що Пенсій- ному фонду бракує коштів, у зв’язку із чим фонд потребує дедалі більшого фінансування з державного бюджету.
29
СКОМОРОХА, ЛЮДМИЛА. "Про забезпечення формування ефективного, незалежного суддівського корпусу України. Моральний аспект професійної діяльності судді в Україні". Право України, № 10/2018 (2018): 185. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-10-185.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються питання забезпечення формування ефективного, незалежного суддівського корпусу України. Звернуто увагу на малодосліджене поняття судового стресу, необхідність підтримки моральних норм з боку права. Запропоновано законодавче закріплення в Україні конкретних, деталізованих вимог та критеріїв, які давали б можливість надати професійну оцінку спроможності судді виконувати професійні обов’язки ефективно з урахуванням його професійних, особистих здібностей протягом всього строку перебування на посаді, що спонукало б до підвищення довіри до судового корпусу. Мета статті полягає у висвітленні важливості та актуальності дослідження законодавчого закріплення морально-етичних засад професійної діяльності судді при забезпеченні формування ефективного, незалежного суддівського корпусу України. Професія судді є однією з багатоскладових і найбільш складних юридичних професій. У діяльності судді реалізується значна кількість спеціальних якостей, навичок та вмінь особи, які становлять відповідну систему і входять до структури особистості судді, що, зі свого боку, формує та визначає його творчий потенціал й індивідуальний стиль професійної діяльності. Учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, безперечно, відчувають на собі відповідний емоційний вплив, проте необхідно наголосити, що такі учасники процесу, як суддя, прокурор, адвокат, відчувають на собі весь тягар як морального, так і професійного стресу. Нервові перевантаження часто поглиблюються порушеннями звичного режиму життєдіяльності, зменшенням часу, який людина витрачає на відпочинок, у сукупності це може призводити до розвитку емоційної нестійкості, що має прояв у зниженні комунікативної компетентності. Автор доходить висновку, що доцільно вести мову про комплексність проблеми ефективної “життєдіяльності” суддівського корпусу в Україні, з огляду на існуючі питання як серед самих суддів, так і їхнього оточення. Не треба забувати, що суддя – це передусім людина, яка перебуває у певному просторі і часі, на яку впливають, зокрема, і соціальні, і фінансові чинники. Тиск на суддю може проявитися у будь-якій формі, головне – спроможність протистояти, адекватно реагувати, мати реальний механізм захистити себе та членів своєї сім’ї. Таке питання не може ставитися, так би мовити, по факту, воно повинно мати попереджувальний характер. Спроможність особи протистояти професійним і життєвим напруженням необхідно з’ясовувати і під час прийняття рішення про призначення кандидата на посаду судді, і впродовж здійснення суддею своїх професійних повноважень. Ступінь довіри народу до влади визначає рівень демократизації суспільства, його ставлення до таких понять, як патріотизм, відданість, єдність навколо загальнодержавних ідей та цілей, прагнення до розбудови єдиної і неподільної держави, яка зможе гарантувати своїм громадянам добробут та процвітання.
30
Гбур, Зоряна, та Ірина Крилова. "ВПЛИВ РОЗВИТКУ ВОДОПОСТАЧАННЯ НА ЯКІСТЬ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 57–79. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-57-79.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто вплив стану розвитку сфери водопостачання на рівень економічної безпеки України. Окреслено ряд проблем, які носять системний характер для сфери водопостачання та водовідведення, серед яких: високий рівень зносу комунальної інфраструктури, об’єктів водопо- стачання та водовідведення від 50 до 90 %; соціальна значущість сфери, об- меження зростання розміру тарифів; значні витрати на модернізацію, низька очікувана прибутковість проектів, низька інвестиційна привабливість для бізнесу; збільшення тарифу на електроенергію; тарифи, які затверджуються для підприємства, “упираються” в граничний індекс, що спричинює плано- во-збиткову діяльність на майбутній період; підвищена потужність вико- ристовуваного обладнання; значне зношення споруд та трубопровідної сис- теми; на розвиток галузі значно впливає заборгованість населення та бізнесу за житлово-комунальні послуги. Схарактеризовано внутрішні та зовнішні чинники, що впливають безпосередньо на економічну безпеку України з по- зицій стану розвитку сфери водопостачання.
Спираючись на власні ресурси та сили, на ефект об’єднаної праці народу, Україна має реалізувати свій шанс стати великою конкурентоспроможною політичною нацією з європейським рівнем економіки і безпеки загалом. Згруповано найважливіші національні економічні інтереси (які виокрем- люють дослідники сьогодення), від реалізації яких залежить майбутнє України, добробут і процвітання нації, зокрема: створення самодостатньої, конкурентоспроможної, соціально спрямованої, потужної національної економіки; створення надійної системи економічної безпеки України, за- безпечення можливості самостійного, прогресивного національно-еконо- мічного розвитку; здійснення структурної перебудови економіки; забез- печення ефективного розвитку національної промисловості; здійснення державою протекціоністських заходів, спрямованих на підтримку національного товаровиробника; істотне зменшення енергомісткості і матері- аломісткості ВВП; здійснення кардинальної модернізації виробництва та розвиток його наукомістких галузей; створення замкнутих циклів ви- робництва стратегічно важливої продукції, зокрема військової техніки та озброєння; створення рівних соціальних та економічних можливостей для всіх громадян України; здобуття Україною належного місця у світовому поділі праці та міжнародній торгівлі, інтеграція у світове господарство; побудова економічних відносин з іншими країнами на засадах рівноправ- ності та взаємовигідності; забезпечення конкурентоспроможності вітчиз- няної продукції; удосконалення товарної структури експорту й імпорту; забезпечення географічної збалансованості експорту й імпорту; нарощу- вання експортного потенціалу, забезпечення позитивного сальдо зовніш- ньо торговельної діяльності; підтримка вітчизняних експортерів, сприяння виробникам імпорто-замінної продукції, особливо критичного імпорту; захист національного ринку від несприятливої дії світової кон’юнктури та іноземної конкуренції; ефективне використання Україною свого вигідного географічного положення для здійснення міжнародного транзиту.
Визначено, що державні структури в Україні не досягли економічної рівноваги. Так, зокрема, постійно підтримуються на державному рівні по- ставки газу, замість того, щоб замінити його використанням електроенергії та іншими видами енергоносіїв. Це — принциповий структурний момент рівноваги, яку Україна прагне досягти.
31
Shyshkina, Olena, та Olga Kalchenko. "РИЗИКОЗАЛЕЖНІСТЬ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ВІД ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 245–60. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-245-260.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано сучасний стан іноземного інвестування у вітчизняну економіку за допомогою аналізу обсягів іноземних інвестицій, надходжень і вкладень прямих іноземних інвестицій та оцінки інвестицій за видами економічної діяльності, регіонами надходження інвестиційних ресурсів і країнами походження. Сформульовано основні тенденції та особливості інвестиційного процесу. Визначено інвестиційний рейтинг економіки України за конкурентоспроможністю, легкістю ведення бізнесу, процвітанням, економічною свободою та ідентифіковано можливі загрози щодо його погіршення і узагальнено наслідки їх прояву. Систематизовано основні ризики, що супроводжують процес іноземного інвестування в національну економіку в умовах фінансової кризи.
32
Людвенко, Д. В. "ОБЛІК ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА КРІЗЬ ПРИЗМУ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 118–23. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.37.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто, що сьогодні, в умовах зменшення поголів’я худоби, саме положення інституціональної теорії бухгалтерського обліку мають бути обліково-інформаційним забезпеченням управління в галузі тваринництва. адже на рівні суб’єктів господарювання інформація бухгалтерського обліку є підставою для прийняття рішень в сфері управління так необхідної галузі народного господарства. Запропоновано авторське бачення саме того, що інституціональний вектор розвитку теорій бухгалтерського обліку змінили «правили гри» в забезпечені управління галузі тваринництва на користь сталого розвитку економіки. Врахування предметно-об’єктних розбудов обліку в тваринництві та зміна об’єктів бухгалтерського обліку під впливом усвідомлення місії бізнесу в еволюції соціально-економічного середовища сприяла підвищенню ефективності системи обліку до зміщення акцентів на сталий розвиток управління галузі та процвітанню аграрної сектора в цілому у забезпеченні продовольчої безпеки країни.
33
Колянко, О. В. "СТРУКТУРА КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ОРГАНІЗАЦІЇ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 81–85. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття розглядає роль системи цінностей, переконань, очікувань, символів, а також ділових принципів, норм поведінки, традицій, ритуалів, які склалися в організації або її підрозділах за час діяльності та які приймаються більшістю співробітників. В основному корпоративна культура - невидима частина органі-зації. Вона має певну структуру, яку можна вважати багаторівневою. Кожен рівень має склад певних елеме-нтів, але границі між елементами корпоративної культури розмиті. Корпоративна культура є чинником, що сприяє зростанню потенціалу працівників і довготривалому процвітанню, стійкості організаційних структур, злагодженої і творчої роботи персоналу з повною віддачею. Саме корпоративна культура може надавати неформальної легітимності певним методам управління та підтримувати мотивацію та працеспроможність персоналу. Корпоративна культура представлена як багаторівнева структура з вертикальними і горизон-тальними, прямими і зворотними зв’язками. Над нею і поза нею стоїть мораль як надкорпоративне і надпер-сональне поняття. Слід відзначити важливість зовнішніх проявів корпоративної культури, таких як товарний знак, фірмовий стиль, ритуали і свята, герої і міфи, стиль поведінки. Зроблено висновок про те, що корпора-тивна культура, що виступає одним із основних чинників, які визначають процес функціонування організації і поведінку її членів, може розглядатися, з одного боку, як продукт функціонування організації, а з іншої, - як основа її формування. Чим ефективніше працює організація, тим більше вона сприяє зростанню матеріальних і духовних благ її співробітників, усього суспільства, тим більший внесок у цю роботу власне корпоративної культури, тим більшою мірою конвергують, зближаються ці аспекти. Доведено, що з розвитком духовного і матеріального виробництва, інтелектуально-освітнього компонента трудового потенціалу суттєво зростає роль корпоративної культури.
34
Капличний, В. А. "НЕДОЛІКИ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ФІЗИЧНУ КУЛЬТУРУ І СПОРТ»". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (21 квітня 2020): 103–7. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).443.
Повний текст джерелаАнотація:
У науковій статті визначено поняття нормативно-пра-вового регулювання у сфері спорту. Здійснено аналіз норма-тивно-правового регулювання сфери спорту й виокремлено проблемні питання спеціального нормативно-правового акта – Закону України «Про фізичну культуру і спорт».
Визначено, що нормативно-правове регулювання у сфері спорту – це система законодавчих і підзакон-них нормативно-правових актів, які врегульовують суспільні відносини щодо організації та проведення спортивних заходів і змагань, забезпечення рухової активності людей різних вікових груп і фізичного ста-ну під час їхнього дозвілля для зміцнення здоров’я, сприяють інформаційній обізнаності населення щодо зайнятості спортивною діяльністю.
Система нормативно-правових актів у сфері спор-ту, на нашу думку, поділяється на міжнародні акти; норми фундаментальні, які визначать пріоритетність зайняття спортом, різні види спортивної діяльності, популяризують спорт на міжнародній арені та сприя-ють спортивному процвітанню й досягненням в спор-ті, і норми спеціального законодавства, тобто система актів, які врегульовують відносини щодо особливостей зайняття певним видом спорту, визначають та органі-зовують порядок здійснення спортивної діяльності.
Доведено необхідність прийняття Указу Президен-та України «Про затвердження концепції з реалізації державної політики у сфері фізичної культури і спорту на період до 2025 року».
Суб’єкти публічного адміністрування сфери спор-ту – це система організаційно-структурних утворень, які наділені владними повноваженнями, на законних підставах здійснюють свою діяльність у сфері спорту з метою виконання покладених на них обов’язків і, відпо-відно, задоволення публічних інтересів щодо створення належних правових, економічних, організаційних, со-ціально-культурних умов для реалізації прав і свобод фізичних і юридичних осіб, забезпечення реалізації рів-ного доступу до фізкультурно-спортивної діяльності.
35
Дракохруст, Т. "Адміністративно-правове регулювання міграції у Канаді". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 60–65. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.970.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто розвиток міграційного законодавства Канади. Автор зосереджує свою увагу натому, що сучасна міграційна політика Канади зосереджена переважно на бізнес-міграції. У статті розгля-дається також специфіка адміністративно-правового регулювання міграційного процесу в Канаді. Автор виокремлює, що Канада здійснює недискримінаційну та універсальну політику допуску в країну мігрантів та зазначає, що вони поділяються на три групи чи класи, кожен із яких відображає категорії, визначені в законі про імміграцію: сімейна категорія – члени сімей канадських громадян чи мігрантів, які вже знаходяться в Канаді; біженці – особи, які відповідають визначенню Конвенції 1951 р. чи визначені урядом Канади; самостійні мігранти – відібрані в силу їх кваліфікації, роду занять, професійної підготовки чи рівня освіти. Автор акцентує увагу на тому, що якщо особа здійснила кримінальний злочин чи становила потенційну загрозу безпеці Кана- ди, уже подавала клопотання про надання статусу біженця в Канаді, проте отримала відмову, або раніше була визнана біженцем в іншій державі, до якої могла повернутися, її клопотання до розгляду щодо надання статусу біженця не допускалося. Проте в канадському міграційному законодавстві передбачена можливість оскарження такого рішення в суді. Існуючі міграційні проблеми в державі розв’язуються як на федеральному, так і на провінційних рівнях. Чинне міграційне законодавство Канади передбачає поняття впорядкованого потоку мігрантів, а міграційна система включає в себе не лише контроль за чисельністю, але й за категоріями людей, які в’їжджають у країну. Йдеться, насамперед, про програму врегульованої, плано-вої міграції. Автор робить висновки про те, що з кінця ХІХ ст. уряд країни систематично і цілеспрямовано виробляв міграційну стратегію, яка вміло відображала особливості внутрішньополітичного та внутрішньоекономічного розвитку країни і була тісно з ними пов’язана. На сучасному етапі в центрі міграційної політики Канади перебуває залучення в країну бізнес-мігрантів, які своїми знаннями та капіталами сприяли б процвітанню канадської економіки.
36
Миронова, М. І. "НАУКОВА ДИПЛОМАТІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СИСТЕМУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 66 (15 квітня 2022): 72–77. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2022-66-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному, глобально взаємопов’язаному світі дипломатія характеризується істотними змінами. Традиційний підхід до дипломатії, який спостерігається виключно між урядами, більше не є достатнім для вирішення транснаціональних проблем – від зміни клімату до пандемій та воєн, із якими стикаються сучасні держави. Інтерес до наукової дипломатії як механізму реагування на ці транснаціональні проблеми розвинувся упродовж останнього десятиліття. Наукова дипломатія виходить на перший план як новітній вимір міждержавних відносин. Оскільки виклики світу все більше виходять за прийнятні межі, дослідники та новатори створили міжнародні наукові коаліції для вирішення проблеми глобальних патологій. Таким чином, поряд із традиційними способами іноземної дипломатії для держав відкрилися нові канали впливу та можливості. Розуміння того, як ці канали впливають на глобальні соціально-економічні результати, має вирішальне значення для вчених, які цікавляться все ще неоднозначною структурою та процесами глобального управління. Простежується зростаюча низка неформальних міжнародних асоціацій поряд із трансурядовими політичними мережами та глобальними державно-політичними партнерствами, які займаються вузькоспеціалізованими та технічними питаннями міжнародної політики і тим, як вони залучаються до наукової дипломатії. Паралельно з традиційною дипломатичною практикою все більше визнається здатність науки створювати коаліцію підтримки, закладати основи для вирішення конфліктів або будувати довіру між націями. Наука у своїй справжній формі надає інформацію, яка ґрунтується на доказах, не випливає з особистої думки чи підозри та не залежить від авторитету. Концепція наукової дипломатії розвинулася, щоб охопити взаємодії на різних рівнях від державних до тих, що включають міжнародних та недержавних суб’єктів. Наукова дипломатія – це використання міжнародного наукового співробітництва для сприяння комунікації та співпраці між народами різних націй та сприяння більшому глобальному миру, процвітанню та стабільності. У статті визначено роль наукової дипломатії для розвитку національної та загальносвітової науки, її сприяння у зниженні рівня напруженості у міжнародному політичному просторі, стабілізації економічних зв’язків країн світу.
37
Гришина, Катерина. "УЧАСТЬ М. М. КІР’ЯКОВА У РОЗБУДОВІ ТА ФОРМУВАННІ ОДЕСЬКОЇ ПОРТОВОЇ МИТНИЦІ". ГРААЛЬ НАУКИ, 30 листопада 2021, 593–96. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.19.11.2021.112.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подана коротка біографія Михайла Михайловича Кір’якова. Розглянута участь першого директора Одеської митниці у розбудові порту, його важливий вклад у становленні міста. На основі документації Державного архіву Одеської області був проведений аналіз листування Михайла Михайловича з президентом комерц-колегії князем Гагаріним. Доведено, що М. М. Кір’яков присвятив багато років свого життя для розвитку і процвітання митної системи в Одесі.
38
Єгоров, Б. В., Пітер Сурай та І. Г. Панін. "Україна , Великобританія та Росія . Об ’ єднання професіоналів комбікормового бізнесу в ім’я миру та процвітання". Зернові продукти і комбікорми 1, № 54 (18 січня 2015). http://dx.doi.org/10.15673/2313-478x.54/2014.36334.
Повний текст джерела
39
Серікова, Ольга. "СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ЯК ЧИННИК КАДРОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ". Економіка та суспільство, № 28 (29 червня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-28-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено розгляду соціального капіталу як вагомого чинника забезпечення кадрової стабільності. Проаналізовано плинність кадрів як наслідок низького рівня соціального капіталу, що особливо простежується в умовах неформальної зайнятості. Проаналізовано плинність кадрів за сферами економічної діяльності. Досліджено світовий досвід оцінювання соціального капіталу, який входить як показник в структуру індексу процвітання, за підходом Legatum Institute. Наведено порівняльний аналіз соціального капіталу та стабільності кадрів (за даними звіту Глобального індексу конкурентоспроможності талантів (Global Talent Competitiveness Index)) в Україні та розвинутих країнах світу. Запропоновано досліджувати соціальний капітал в межах організації як чинник збереження кадрів. Зазначено, що на кадрову стабільність вагоме значення має соціальна політика щодо збереження персоналу, що проводиться в країні.
40
Якименко-Терещенко, Наталія, Тетяна Чайка та Олена Бєлікова. "КЕЙТЕРИНГ У MICE-ІНДУСТРІЇ: ТРЕНДИ РОЗВИТКУ, МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І ПЕРСПЕКТИВИ DIGITAL-ТРАНСФОРМАЦІЇ". Економіка та суспільство, № 34 (28 грудня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-34-39.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуті тенденції та перспективи розвитку індустрії гостинності, а також деякі найперспективніші інноваційні digital-рішення у сфері надання послуг кейтерингу для MICE-заходів: цифрові ваучери, гастро-меппінг, набори для онлайн-кейтерингу. Приділено увагу комплексному підходу до формування інноваційних бізнес-моделей на основі digital-трансформації. Криза, що була викликана пандемією COVID-19, поставила на межу банкрутства значну частину економічних агентів. У такій ситуації на економічне процвітання можуть розраховувати ті суб'єкти підприємницької діяльності, які оперативно відмовляться від застарілих бізнес-моделей. Тільки комплексне та системне використання інноваційних рішень, формування нових інноваційних бізнес-моделей здатне забезпечити підприємство конкурентною перевагою та запобігти негативному сценарію розвитку подій. У статті вдосконалено підхід та розроблено практичні рекомендації щодо впровадження конкретних інноваційних цифрових технологій у базові компоненти бізнес-процесів з метою формування нової бізнес-моделі на основі комплексного використання digital-рішень.
41
Романюк, Артем, та Захарій Варналій. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ ПОДАТКОВОГО ПЛАНУВАННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ: ДОСВІД КИТАЮ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 1 (23 лютого 2021). http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.19.02.2021.007.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена використанню методів податкового планування в діяльності підприємств, зокрема, розкриваються стратегії податкового планування підприємств за новими стандартами бухгалтерського обліку Китаю та розглядається можливість впровадження такого підходу в законодавче поле України. Доведено, що податкове планування полягає у зменшенні податкового навантаження підприємств розумним чином відповідно до їх фактичного стану та в межах чинного законодавства. Визначено, що податкове планування є невід’ємною складовою системи управління фінансами підприємства і є одним з необхідних заходів для максимізації прибутку. Встановлено, що розумне податкове планування може допомогти підприємствам зменшити операційні витрати, збільшити норму прибутку, щоб покращити конкурентні переваги. Незважаючи на те, що податкове планування призведе до зменшення фіскальних доходів країни, аргументовано, що воно може покращити операційну ефективність компанії, підтримати процвітання всього ринкового середовища країни та покращити стабільність ділових операцій. Тому, з макроекономічної точки зору, податкове планування також є дуже корисним для розвитку національної економіки, а впровадження нових стандартів бухгалтерського обліку має важливий вплив на податкове планування підприємств.
42
ВЛАДОВСЬКА, Катерина, та Марина МАРЧУК. "ФЕНОМЕН МІГРАЦІЇ ДЛЯ УКРАЇНИ". Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: юридичні науки, № 4 (22 травня 2020). http://dx.doi.org/10.32453/2.vi4.299.
Повний текст джерелаАнотація:
Дана наукова стаття присвячена такому актуальному явищу для України, як міграція та формуванню на підставі цього міграційної політики в інтересах процвітання держави. Для того, щоб визначити напрями міграційної політики та удосконалити державне регулювання міграційними процесами у відповідності до міжнародних стандартів, доцільно почати з меншого задля кращого розуміння ситуації та її масштабів. Саме тому у статті проаналізовано різні підходи визначень «міграція». Зокрема, міграцію пропонується розглядати як процес пересування або через міжнародний кордон (міжнародна), або всередині країни (внутрішня), що складається з відповідних стадій та охоплює будь-який тип переміщення людей, незалежно від причин. Відповідно в статті виділені суб’єктивні та об’єктивні фактори (причини), які впливають на процес ухвалення рішення про переселення.
Окрім того, показано також те, що міграція має вагомий вплив на різні сфери, до прикладу: демографічну, соціальну, економічну, етнічну та інші. Через те, має як негативні, так і позитивні наслідки як для країн-реципієнтів, так і для країн-донорів, про що звертається увага у науковій статті.
На основі аналітичних розробок, створених у процесі дослідження, сформовані рекомендації щодо вдосконалення державної міграційної політики в сучасних умовах, окрім того, розглянуто сутність поняття «міграційна політика», а також передумови створення та суть Стратегії державної міграційної політики на період до 2025 року.