Статті в журналах з теми "Профіль посад"

Анотація. У результаті проведеного дослідження виділено і проаналізовано сучасні характерні особливості зайнятості в банківському секторі України, які сформувалися під впливом нових напрямів і тенденцій трансформації зайнятості, поява і розвиток яких була спричинена глобалізаційними соціально-економічними процесами і кризою COVID-19. Установлено високий рівень привабливості зайнятості у вітчизняному фінансовому секторі, обумовлений більш високим рівнем оплати праці в ньому, широкими можливостями для молодих працівників навіть без досвіду роботи, що спричиняє ситуацію значного навантаження на одну вакансію у фінансовому секторі та низьку мобільність персоналу через острах втратити посаду. Визначено вплив цифровізації банківської сфери щодо як позитивних наслідків для зайнятості, що зумовлюються створенням поліпшених робочих місць у нових сферах роботи банківських установ та з новими завданнями, так і негативних, які передбачають скорочення потреби в кадрах і зменшення кількості робочих місць. Проаналізовано проблеми, що перешкоджають досягненню ефективної зайнятості в банківському секторі за сучасних умов і визначено тенденції до розширення і превалювання додаткових навичок працівників, наявність яких забезпечує високопродуктивну роботу банківських установ. Охарактеризовано сучасні пріоритети діяльності банківських установ, що ґрунтуються на широкому використанні інновацій та інформаційних технологій, розвитку онлайн-каналів і штучного інтелекту, що змінює структуру посад і найбільш суттєво впливає на формування і забезпечення тих посад, що передбачають наявність у працівника високої кваліфікації та рівня освіти. Визначено, що під впливом цифровізації економічної діяльності від банківських працівників, окрім володіння основними управлінськими, професійними і соціальними компетенціями, вимагається набуття та опанування спеціальних технічних навичок. На основі аналізу фахових джерел літератури та експертних висновків провідних HR-компаній розроблено сучасний профіль працівника банківської сфери і встановлено, що сьогодні найбільший попит у банківських установах має працівник, що володіє поєднанням технічних, соціоемоційних і передових когнітивних навичок. Ключові слова: зайнятість, банківський сектор, компетенції банківського працівника, дистанційна зайнятість, цифровізація. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл.: 12.

Вступ. Формування атерогенних змін ліпідного профілю при метаболічному синдромі зумовлене дією багатьох факторів ризику. Атерогенна дисліпопротеїнемія являє собою не лише фактор ризику розвитку та прогресування атеросклерозу, а й одну з основних складових метаболічного синдрому. Мета дослідження – оцінити зміни ліпідного профілю у щурів із змодельованим метаболічним синдромом. Методи дослідження. Дослідження проведено на 40 білих щурах-самцях лінії Вістар масою 200–250 г. До контрольної групи ввійшли 8 тварин. Щурів-самців основної групи (n=32) годували дієтою з високим вмістом жиру (понад 60 % енергії від жирів) упродовж 16 тижнів, таким чином моделюючи в них розвиток метаболічного синдрому. Тварин виводили з експерименту шляхом декапітації. Ліпідний профіль у сироватці крові щурів оцінювали за допомогою біохімічного аналізатора “HTI BioChem SA” (США) і стандартних тест-наборів. Результати й обговорення. Було встановлено, що на тлі перебігу метаболічного синдрому в щурів основної групи, порівняно з контрольною, розвивались явища гіперхолестеринемії, які характеризувалися підвищенням у крові тварин показників: загального холестеролу – на 18,38 %, триацилгліцеролів – на 77,35 %, ліпопротеїнів низької щільності – на 156,52 % з одночасним зниженням рівня ліпопротеїнів високої щільності на 36,14 %. Висновок. У тварин із метаболічним синдромом зміни ліпідного обміну характеризувалися гіпер- та дисліпідемією (за статистично значимо вищими рівнями загального холестеролу, триацилгліцеролів, ліпопротеїнів низької щільності на тлі зниження вмісту ліпопротеїнів високої щільності) порівняно з контрольною групою.

Анотація. Метою статті є поглиблення теоретичних основ і розроблення практичних рекомендаційщодо використання метапрограмного підходу при відборі та оцінці персоналу у вітчизняних фінан-сових установах. Узагальнено різні підходи до визначення поняття «метапрограма» у сфері управлінняперсоналом і запропоновано власне визначення цієї категорії; визначено місце і значення метапрограму профілі посади; запропоновано стандартний метапрограмний профіль посади фахівця з управлінняризиками фінансової установи і надано рекомендації з побудови компетентнісного інтерв’ю та інтерпретаціїйого результатів на предмет виявлення відповідних метапрограм працівника чи кандидата на цюпосаду. Доведено, що головною умовою успішного виявлення метапрограм у процесі інтерв’ю є викорис-тання правильних запитань і правильна інтерпретація відповідей на них, що допомагає виявити стійкіглибинні психологічні установки, що визначають сприйняття людиною об’єктивної реальності та ре-акцію на організаційні методи. Саме метапрограми є своєрідним фільтром інформації, що надходитьвід об’єктивної реальності до людської свідомості через органи чуття, перетворюючи її в суб’єктивнесприйняття і відповідні реакції, пов’язані з ним. Використання метапрограмного підходу в оцінці при-датності особи до займаної посади, поряд із класичними, традиційними методами, дозволяє уникну-ти помилок у підборі та оцінці персоналу. Визначення і врахування метапрограм співробітника такожє ключем до ефективнішого управління. Крім того, це дозволяє знайти йому заняття, у якому він буденайбільш ефективним, а сама діяльність, відповідно до внутрішніх установок співробітника, принесейому максимальне задоволення. Урахування метапрограм дозволяє використовувати адекватні інстру-менти для стимулювання роботи, дає розуміння причин певних міжособистісних стосунків у колективі,допомагає запобігти конфліктам і високій плинності кадрів.Ключові слова: метапрограма, управління людськими ресурсами, персонал, фінансова установа, про-філь посади.Формул: 0; рис.: 1; табл.: 1; бібл.: 16.

Purpose. The purpose of the study is to expertly substantiate the list of communicative professionally important qualities of a counseling psychologist and to build a reference psychological profile communicative qualities of a counseling psychologist.Methods. In scientific research, the main methods were – analysis and synthesis; questionnaires, mathematical statistics, ranking and classification. Using the method of: 1) analysis and synthesise – a list of communicative professionally important qualities of a counseling psychologist was identified; 2) questionnaire – the degree of development of communicative professionally important qualities of a psychologist-consultant is established; 3) mathematical statistics – statistically calculated results, invented average indicators for each quality; 4) ranking – the selection of reference communicative professionally important qualities of a psychologist-consultant with a medium, high and very high degree of development; 5) classifications – systematized scientific ideas about the list of communicative professionally important qualities of a counseling psychologist.Results. According to the results of scientific research, it is established that the majority of respondents, expertly assessing the reference psychological profile of groups of communicatively professionally important qualities (communicative-ethical, communicative-technological, communicative-positional), are convinced that these qualities should have a high psychologist-consultant. And a very high degree of development. Comparing the reference psychological profile of groups of communicative professionally important qualities of the counseling psychologist with his real profile, the difference in expert assessments was stated (in general, the reference indicators are higher than the real indicators.Conclusions. Communicative professionally important qualities of a counseling psychologist should be classified into the following groups: a) communicative and ethical – tolerance, tact, correctness, delicacy, impartiality; b) communicative-technological – diplomacy, dialogue; c) communicative-positional – sociability, contact, openness, assertiveness. This classification provides an opportunity to systematize the theoretical provisions for groups of communicative professionally important qualities, as well as to determine the areas of study of the personality of the candidate for the position of “psychologist-consultant”.Comparing the real psychological profile of the degree of development of communicatively professionally important qualities of a counseling psychologist with the reference, it is established that these profiles do not coincide in expert assessments, however, the presence of these expert assessments indicates that our identified communicative professionally important qualities should be reflected in the psychodrama of the counseling psychologist.Prospects for further exploration are seen in the study of communicative professionally important qualities in counseling psychologists - masters of their craft and established a reference psychological profile of communicative professionally important qualities of a counseling psychologist.Key words: communicative-ethical qualities, communicative-technological qualities, communicative-positional qualities, professional-psychological selection, psychodrama, psychological counseling. Мета дослідження – експертне обґрунтування переліку комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта та побудова еталонного психологічного профілю комунікативних якостей психолога-консультанта.Методи. У науковому дослідженні основними методами були аналіз та синтез; анкетування, математичної статистики, ранжування та класифікація. За допомогою методу: 1) аналізу та синтезу – було виокремлено перелік комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта; 2) анкетування – встановлено ступінь розвитку комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта; 3) математичної статистики – статистично підраховано результати, винайдено середньостатистичні показники за кожною якістю; 4) ранжування – здійснено відбір еталонних комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта із середнім, високим та дуже високим ступенем розвитку; 5) класифікації – систематизовано наукові уявлення щодо переліку комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта.Результати. За результатами наукового дослідження встановлено, що більшість респондентів, які експертно оцінюють еталонний психологічний профіль груп комунікативних професійно важливих якостей (комунікативно-етична, комунікативно-технологічна, комунікативно-позиціо-нальна), переконані в тому, що вказані якості повинні мати у психолога-консультанта в основному високий та дуже високий ступінь розвитку. У результаті порівняння еталонного психологічного профілю груп комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта з його реальним профілем констатована різниця в експертних оцінках (в основному еталонні показники вище, аніж реальні)Висновки. Комунікативні професійно важливі якості психолога-консультанта варто класифікувати за такими групами: а) комунікативно-етичні (толерантність, тактовність, коректність, делікатність, неупередженість); б) комунікативно-технологічні (дипломатичність, діалогізм); в) комунікативно-по-зиціональні (товариськість, контактність, відкритість, асертивність). Зазначена класифікація надає можливості систематизувати теоретичні положення щодо груп комунікативних професійно важливих якостей, а також дозволяє визначити напрями вивчення особистості кандидата на посаду «психолог-консультант».У результаті порівняння реального психологічного профілю ступеня розвитку комунікативних професійно важливих якостей психолога-консультанта з еталонним установлено, що ці профілі за експертними оцінками не збігаються, проте наявність цих експертних оцінок свідчить про те, що виокремлені нами комунікативні професійно важливі якості повинні бути відображені у психограмі психолога-консультанта.Перспективи подальших розвідок убачаються у вивченні комунікативних професійно важливих яко-стей у психологів-консультантів – майстрів своєї справи, встановлені їхнього еталонного психологічного профілю.Ключові слова: комунікативно-етичні якості, комунікативно-технологічні якості, комунікативно-позиціональні якості, професійно-психологічний відбір, психограма, психологічне консультування.

У статті розглядається процес виробничої діяльності, тобто кар'єра, під час якої працівник, просуваючись по кар’єрних сходах, освоює нові технології і техніку, прийоми, функціональні та посадові обов'язки, менеджмент, соціальні ролі тощо. Також у роботі досліджені принципи ефективного планування кар'єри, які сприяють отриманню найбільшого ефекту, формуванню людського капіталу та досягненню успіху на ринку праці. Особлива увага приділяється розгляду компетентного підходу у процесі планування кар'єрних шляхів співробітників, розглянуті питання побудови кар'єрних шляхів, створення профілів компетенцій для посад і співробітників, а також побудови паралельних ієрархій. Доведено, що кар'єра майже повністю залежить від бажання самого працівника щодо її розвитку, а організація повинна надавати активне сприяння цьому. Проаналізовано, що планування кар'єри допомагає вибрати роботу в організації, яка надає працівникові можливості професійного зростання і підвищення рівня життя; отримувати більше задоволення від роботи; чіткіше уявляти особисті професійні перспективи, планувати інші аспекти життя; цілеспрямовано готуватися до майбутньої професійної діяльності; підвищити конкурентоспроможність на ринку праці. Для планування трудової кар'єри найбільш значущим є розвиток таких навичок, як самоаналіз власних інтересів, здібностей, ділових і особистих якостей, цілепокладання, узгодження особистих інтересів та інтересів організації. Але бути молодим і цілеспрямованим недостатньо для того, щоби стати переможцем серед претендентів на престижну посаду, на результати відбору впливає ще кілька чинників. Найголовніший чинник нині – це вільне володіння іноземною мовою. Перевагу віддають тим, хто говорить англійською мовою, рідше вимагають знання французької чи німецької. І другий фактор – поглиблені знання персонального комп'ютера, вміння отримувати цінну інформацію. Залежно від особливостей діяльності структурного підрозділу будуть потрібні хоча б мінімальні знання спеціальних програм.

Актуальність. Наявність і кваліфікаційний рівень кадрових ресурсів відіграє ключову роль у покращанні здоров'я населення, зокрема, порожнини рота, більшості хвороб якої можна запобігти. Упродовж 1993-2013 років чисельність лікарів-стоматологів в Україні зростала щороку на 1,3%, а у 2014-2018 роках – зменшувалася на 2,9%. Має місце зростання чисельності лікарів-стоматологів у приватному секторі, трудова міграція в інші країни, значна регіональна варіабельність забезпеченості населення, що обумовлює актуальність проблеми. Мета: провести аналіз кадрового забезпечення стоматологічної допомоги (на прикладі Житомирської, Харківської та Чернігівської областей); визначити напрями розвитку кадрових ресурсів стоматологічного профілю. Матеріали та методи. Медико-статистичний аналіз даних Центру медичної статистики МОЗ України, Державної служби статистики України та обласних стоматологічних поліклінік досліджуваних регіонів за 2010-2019 роки (усього 18 од.). Методи: логіко-структурного та порівняльного аналізу, узагальнення, графічний, описового моделювання. Результати. У досліджуваних областях при від’ємній динаміці кадрового забезпечення, працював потужний корпус лікарів стоматологічних спеціальностей високого кваліфікаційного рівня. Коефіцієнт сумісництва у 2010-2019 роках (у Житомирській області 0,99 – 0,88, Чернігівській –1,03 – 0,95, Харківській – 0,84 – 0,87, Україні – 0,89 – 0,87) вказав на надлишок фізичних осіб лікарів щодо штатних посад. У той же час кадровий потенціал використовувався не на повну потужність, що доведено постійно низьким рівнем здоров’я порожнини рота населення та звернень за профілактичною стоматологічною допомогою. Причиною проблем з надання профілактичних заходів, зокрема, є ліквідація в ході реформування галузі закладів стоматологічного профілю на первинному рівні, низька забезпеченість лікарями загальної практики – сімейної медицини, прогалини у підготовці зубних гігієністів. Висновки. Першочергові заходи з розвитку кадрових ресурсів стоматологічного профілю полягають у дослідженні потреб населення у стоматологічній допомозі, приведення у відповідність їм спеціалістів стоматологічного профілю та державного замовлення на їх підготовку закладами вищої освіти. Забезпечення профілактичної стоматологічної допомоги можливо за умов підготовки достатньої кількості лікарів первинної медичної допомоги, зубних гігієністів і включення останніх у команди спеціалістів і фахівців первинної ланки.

У хворих із коморбідністю ожиріння та гіпертонічної хвороби вивчали особливості параметрів добового моніторування артеріального тиску залежно від індексу маси тіла (ІМТ) та типу ожиріння з використанням стандартних значень ІМТ понад 24,9 кг/м2 — ознака надмірної маси тіла, ІМТ > 29,9 кг/м2 вважали ознакою ожиріння. Абдомінальний тип ожиріння оцінювали згідно з робочою версією критеріїв IDF, NHLBI, AHA, WHF, IAS, IASO (2009) при окружності талії в чоловіків ≥ 94 см, у жінок ≥ 80 см. Встановлено, що хворі з ожирінням характеризувались вірогідно вищими середньоінтегральними значеннями артеріального тиску, з підвищенням варіабельності АТ у хворих з абдомінальним типом ожиріння та розвитком несприятливих у прогностичному значенні типів добового профілю non-dippers, night-peakers, оver-dipper.

Мета дослідження – визначити вплив коливань температури тіла під час проведення лікувальної гіпотермії на перебіг та наслідки помірної і тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Матеріали та методи. У дослідження включено 205 доношених новонароджених з гіпоксично-ішемічною енцефалопатією II–IIІ ст. за шкалою Sarnat у термін ≤72 год після пологів. Методом стратифікації немовлят було поділено за часом прийняття у ВАІТН на групу 0–6 год після народження (n=56) та групу понад 6 год життя (n=149). Проаналізовано вплив пасивної гіпотермії 33–35 °С на перебіг та результати лікування гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. Результати дослідження та їх обговорення. Не виявлено достовірної відмінності поміж досліджуваними групами щодо загальної тривалості респіраторної підтримки (р=0,296), строків, коли було проведено екстубацію трахеї (р=0,468), та тривалості перебування у ВАІТН (р=0,165). Отримано достовірну різницю в загальній тривалості лікування до виписування зі стаціонару між групою до 6 год після народження та групою понад 6 год життя (відповідно, 25 [18,3–33] днів проти 22 [14–29], р=0,032). Крім того, було порівняно профілі температури тіла протягом 72 год лікувальної гіпотермії у новонароджених, в яких у подальшому виникла або не розвинулась церебральна лейкомаляція. Результати проведеного мультиваріантного дисперсійного аналізу (ANOVA) не виявили достовірної відмінності між групами (р=0,890). Висновок. Пасивна гіпотермія з підтримкою температури тіла 33–35 °С є ефективною процедурою. Коливання температури тіла ±0,5 °С за межі цього коридору, а також початок проведення гіпотермії в термін понад 6 год після народження не мають істотного впливу на перебіг та наслідки помірної і тяжкої гіпоксично-ішемічної енцефалопатії.

Вступ. У літературі існують поодинокі дані відносно функціонального стану печінки у дівчаток пубертатного віку з неалкогольною жировою хворобою печінки й ожирінням і його впливу на статевий розвиток. Мета дослідження – вивчити особливості функціонального стану печінки у дівчаток пубертатного віку з неалкогольною жировою хворобою печінки й ожирінням та оцінити взаємозв’язок з формуванням гіперандрогенних станів. Методи дослідження. Під спостереженням перебували 120 дівчаток віком 12–17 років з неалкогольною жировою хворобою печінки й ожирінням, а також 180 дівчаток контрольної групи. Комплексне обстеження включало збір анамнезу, антропометрію, клінічні й біохімічні дослідження крові, ультразвукове дослідження і комп’ютерну томографію черевної порожнини, оцінку клінічного та біохімічного гіперандрогенізму, менструального здоров’я. Результати й обговорення. У дівчаток з неалкогольною жировою хворобою печінки й ожирінням виявлено порушення вуглеводного, ліпідного, пуринового обміну на тлі збільшення трансфераз. Андрогенозалежні дерматопатії зареєстровано в 51,67 % дівчаток. Гірсутне число понад 12 балів за шкалою Феррімана – Галлвея виявлено в 37,50 % випадків, у межах від 8 до 11 балів – у 44,17 %, від 0 до 7 балів – у 18,33 %. Дівчаток пубертатного віку з неалкогольною жировою хворобою печінки й ожирінням відрізняв підвищений базальний профіль андрогенів периферичної крові. Наявність інсулінорезистентності та гіперандрогенізму призвела до розвитку в досліджуваній групі розладів менструальної функції в період пубертату: в 62,50 % випадків відзначали олігоменорею, у 27,50 % – аменорею, в 10,00 % – рясні менструа­ції, у 14,17 % – дисменорею. Висновок. У дівчаток пубертатного віку з неалкогольною жировою хворобою печінки й ожирінням порушення печінкового метаболізму провокують розвиток клінічного і біохімічного гіперандрогенізму, який є основою для порушення статевого розвитку та формування аномальних змін менструального здоров’я у дівчаток пубертатного віку.

У статті висвітлено періодизацію та історичні засади підготовки фахівців морського профілю в Україні від ХV до початку ХХ століття. З урахуванням результатів аналізу науково-педагогічної та історико-педагогічної літератури автор виокремлює п’ять періодів розвитку морехідної освіти і навчальних закладів морського профілю в Україні: перший період – козацький (кінець ХV – остання четверті ХVІІІ ст.); другий період – епоха вітрильного флоту (остання чверть ХVІІІ – початку ХІХ ст.); третій період – дореволюційний (початок ХІХ ст. – 1917 р.); четвертий період – радянський (1917–1991 роки); п’ятий – сучасний (1991 рік – наші дні).Перший період в історії морської освіти України, починається після офіційного розриву Кримського ханства з Великим князівством Литовським і спустошливих нападів Кримської орди на Україну впродовж 1480–1482 рр., і пов’язаний з українським козацтвом. Загалом у Запоріжжі напередодні зруйнування Січі на землях Війська Запорозького існувало близько 44 початкових шкіл. У січових школах Війська Запорозького вчили також плавати, веслувати, переховуватись від ворога під водою та добре маскуватися. Другий період характеризується: інтенсивною колонізацією південноукраїнських земель Російською імперією; знищенням Запорізької Січі разом з її флотилією, що були на той час серйозною військовою силою в південноукраїнському регіоні; початком побудови Чорноморського флоту; освоєнням нових морських шляхів до ринків Азії та Європи. Від першої половини до кінця ХІХ століття на південноукраїнських землях діяло понад двадцять закладів освіти, що готували фахівців для морської галузі. Для початку ХХ ст. характерним став бурхливий розвиток судноплавства та річкового флоту, особливо на Дніпрі і Десні. Це спонукало до вирішення проблеми кадрового забезпечення цієї галузі транспорту.

Ліпітензія – це сучасний термін, що описує адитивний вплив артеріальної гіпертензії та гіперхолестеринемії на ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ). Згідно з епідеміологічними дослідженнями, понад 50 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) мають гіперліпідемію. Мета дослідження – оцінити ефективність сучасної антигіпертензивної терапії у поєднанні зі статинотерапією та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) у хворих із ліпітензією (АГ та гіперхолестеринемією). Матеріали і методи. Обстежено 36 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії 2–3 ступенів та гіперхолестеринемією, яким на тлі потрійної антигіпертензивної терапії (валсартан, амлодипін, тіазидний діуретик), аторвакору, урсохолу проводили комплексне клінічне дослідження, моніторування артеріального тиску (АТ) та ліпідного метаболізму. Результати досліджень та їх обговорення. Результати моніторування АТ свідчать про сприятливий вплив лікування на добовий профіль АТ: через 2 місяці терапії зареєстровано достовірне зниження середньодобового систолічного та діастолічного артеріального тиску. Під впливом аторвастатину та урсохолу відбулось поліпшення показників ліпідного обміну, що проявлялось достовірним зниженням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності, зростанням вмісту ліпопротеїнів високої щільності. Висновки. У статті обґрунтовано поєднане використання потрійної антигіпертензивної терапії, статинотерапії та урсохолу в пацієнтів із ліпітензією, особливо у клінічних випадках, при яких необхідно обмежити дозування статинів з точки зору поліпшення прогнозу хворих на ГХ за рахунок синергізму антигіпертензивного та ліпідознижувального потенціалів і плейотропних ефектів цих препаратів, дія яких направлена на сповільнення прогресування ГХ і атеросклерозу.

Резюме. На сьогодні появу фіброзу вважають найважливішою гістологічною зміною, яка визначає подальший перебіг хронічних дифузних захворювань печінки алкогольної етіології. Тому в клінічній практиці потрібні неінвазивні або малоінвазивні маркери, які б володіли високою точністю щодо оцінки фіброзних змін печінки. Мета дослідження – визначити діагностичну цінність показників цитокінового профілю та біохімічних маркерів для стратифікації вираження фіброзу печінки у пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки алкогольного генезу. Матеріали і методи. Обстежено 29 пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки алкогольного генезу. Усім хворим проводили зсувнохвильову еластографію, за результатами якої у 7 пацієнтів був відсутній фіброз печінки (F0), у 13 хворих діагностовано помірний фіброз (F1-F2) та у 9 пацієнтів спостерігали виражений фіброз печінки (F3–F4). У сироватці крові усіх хворих оцінювали рівень інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-10, фактора некрозу пухлин-α, гідроксипроліну вільного, гідроксипроліну білковозв’язувального та глікозаміногліканів. Результати. Встановлено, що жорсткість паренхіми печінки у хворих без фіброзу склала 4,3 кПа (4,1; 4,56), при помірному фіброзі – 6,9 кПа (6,0; 7,6), при вираженому фіброзі – 15,8 кПа (9,7; 20,3). Прогресування фіброзних змін печінки супроводжувалося вірогідним збільшенням рівня інтерлейкіну-6 у 3 рази (р<0,05) та фактора некрозу пухлин-α – у 3,6 раза (р<0,05) порівняно з хворими без фіброзних змін. У 100,0 % пацієнтів із вираженим фіброзом печінки виявлено активацію синтезу колагену, про що свідчило підвищення у них вмісту в сироватці крові гідроксипроліну білковозв’язувального у 2 рази (р<0,01), порівняно з хворими без фіброзу, та у 1,5 раза (р<0,05) порівняно з пацієнтами з помірним фіброзом печінки. Висновки. Діагностично значущими маркерами вираженого фіброзу печінки у пацієнтів із хронічними дифузними захворюваннями печінки алкогольного генезу визначено рівень фактора некрозу пухлин-α понад 2,1 пг/мл (чутливість – 81,8 %, специфічність –75,0 %) та вміст гідроксипроліну білковозв’язувального понад 260,5 мкмоль/л (чутливість – 85,7 %, специфічність – 72,7 %).

У статті порушується проблема, що в незалежній Україні довгий час залишалася майже без уваги педагогічного загалу. Вона полягає в необхідності адаптації формування професійних компетентностей бакалаврів з агроінженерії до кардинальних змін у вітчизняному сільському господарстві, що відбулися з часів здобуття Україною незалежності. За цей час унаслідок глибинних реформ у сільському господарстві змінилися форми власності – з колективних і державних на приватні. У результаті цього сучасні приватні агрокомпанії господарюють і розвиваються за жорсткими законами ринкової економіки. Це означає, що головна мета такого господарювання – якомога більший прибуток – понад усе. Внаслідок такого, далеко не завжди прогресивного розвитку, сталися зміни у відлагодженій десятиліттями професійній підготовці інженерних кадрів для аграрної галузі, зокрема: порушення зв’язків, тепер уже приватних сільськогосподарських підприємств, із закладами вищої освіти аграрного профілю, порушення агрокомпаніями необхідних умов відтворення родючості ґрунту, економія на висококваліфікованих кадрах, що приводить до перекладки агрономічних, агрохімсервісних, захисторослинних та інших подібних завдань діяльності у компетентність бакалаврів з агроінженерії; переважний пріоритет імпортної сільськогосподарської техніки, що тягне за собою повну залежність українського сільського господарства від іноземних виробників видаткових та паливно-мастильних матеріалів до цієї техніки. Наведених змін достатньо, щоб зрозуміти, що існує істотна проблема у формуванні професійних компетентностей майбутніх бакалаврів з агроінженерії. Здійснено спробу визначити сучасні завдання діяльності бакалаврів з агроінженерії вітчизняного сільського господарства, визначити вимоги до формування їхніх професійних компетентностей.

Дослідження передбачало вивчення поточної практики набору й утримання афроамериканських соціальних працівників чоловічої статі, що працюють в некомерційних організаціях та фондах в Сан-Фернандо району Лос-Анджелеса. У дослідженні взяли участь (n = 69) особи, які представляють різні посади в некомерційних організаціях в районі округу Лос-Анджелес, включаючи долину Сан-Фернандо. Респонденти отримали лінк на опитувальник, що містив 16 пунктів. Дані, отримані в результаті опитування, дозволили дослідникам співвіднести конкретні демографічні змінні профілю з іншими змінними дослідження. Для дослідження використовували якісні методи для виявлення як прогалин, так і найкращих практик щодо набору та утримання афроамериканських соціальних працівників чоловічої статі в некомерційних організаціях та фондах. Результати показали, що, хоча агенції визнають, що зростає потреба у більшій різноманітності в некомерційних організаціях; жодне з агентств не повідомило про важливість збільшення зусиль із набору та утримання афроамериканських чоловіків із числа соціальних працівників у некомерційних організаціях. Крім того, до статті долучені рекомендації для некомерційних організацій та фондів долини Сан-Фернандо району Лос-Анджелеса з метою збільшення набору, утримання та наставництва афроамериканських соціальних працівників чоловічої статі. Очікується, що таким чином відбудеться інформуввання керівництва некомерційних організацій про необхідність навчання, нагляду, підтримки та сталого включення чорношкірих чоловіків, що займаються соціальною роботою. Автори дослідження передбачають, що ці рекомендації допоможуть покращити результати залучення афроамериканських соціальних працівників чоловічої статі до роботи в некомерційних організаціях в окрузі Лос-Анджелес. Крім того, автори вважають, що це допоможе організаціям та установам, які працюють в некомерційному секторі, включати рекомендації у свою політику та повсякденну практику діяльності.

Мета. Робота присвячена аналізу наукових основ технологій обробітку ґрунту в умовах прогресуючого погіршення агрофізичних якостей ґрунтів України. Актуальність теми пов’язана зі стійкими тенденціями погіршення умов вирощування польових культур внаслі- док деградації ґрунтів та втратою ними здатності само- регулювання та самовідновлення. Результати. Понад 70% орних земель України представлено чорноземами. В уяві багатьох людей, в тому числі і фахівців в галузі землеробства, побутує думка про високу, або навіть надзвичайно високу родючість наших ґрунтів чорнозем- ного типу. Проведений аналіз родючості ґрунтів України, які в основному представлені чорноземами, ставить ряд запитань, котрі вимагають пояснень. Головним серед них є тотально низький рівень врожайності польових культур у порівнянні із країнами Західної Европи. Дану ситуацію значно погіршує також технологічне і агрохімічне відста- вання, котре протягом двох останніх століть супроводжу- вало і супроводжує нашу землеробську галузь. Досить тривалий проміжок часу наша агрономічна служба в сис- темі удобрення враховувала лише три хімічні елементи: азот, фосфор і калій, тоді як ближчі наші сусіди масово враховували баланс у ґрунті ще й кальцію, магнію і сірки. А агрохіміки Голландії систему удобрення здій- снюють з урахуванням потреби 17 елементів живлення. Додатково погіршує досить непросту ситуацію застосу- вання важкої ґрунтообробної техніки, котра призвела до стійкого в часі прогресуючого переущільнення ґрунтів. Наявність даного явища свідчить про погіршення з агро- екологічних властивостей ґрунтів і в першу чергу їх вод- но-фізичних параметрів. Висновки. У першу чергу необ- хідно розробити уніфіковану та науково-обгрунтовану систему моніторингу ґрунтів України та затвердити її на законодавчому рівні. Провести широкомасштабні нау- кові дослідження з визначення рівння переущільнення ґрунтового профілю в межах агроекосистем. Примусово впроваджувати в агроформуваннях України технологій нульового і стрічкового обробітку.

У статті презентовано результати дослідження особливостей регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців соціальних служб як важливого чинника їх успішної професійної діяльності у складних умовах сьогодення. Наведено результати емпіричного дослідження, за якими виявлено недостатній рівень регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції (здатності конструктивно розв’язувати проблемні ситуації професійної діяльності, соціальної сміливості, комунікативної толерантності) для значної кількості (дві третини) фахівців соціальних служб. Подано результати дисперсійного аналізу, що свідчать про статистично значущі відмінності у показниках регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції досліджуваних фахівців Зокрема, щодо їх здатності конструктивно розв’язувати проблемні ситуації залежно від статі й віку показано, що з віком така здатність зростає, особливо в жінок. Стосовно соціальної сміливості вищі показники виявлені у фахівців соціальних служб, які обіймають керівні посади, а також у тих фахівців, які проживають у місті. Щодо комунікативної толерантності вищі показники виявлені у жінок порівняно із фахівцями, при цьому на основі порівняння фахівців з різним типом освіти – за фахом (профілем професійної діяльності), спорідненою чи за іншою спеціальностями зроблено висновок про проблеми професійної освіти фахівців у контексті розвитку професійно важливих якостей особистості, становлення їх лідерської позиції. Окреслено перспективи подальших досліджень, які, з одного доку, полягають в емпіричному дослідженні інших компонентів (ціннісно-смислового, когнітивно-рефлексивного, афективно-оцінного) лідерської позиції фахівців соціальних служб, а з іншого – у розробленні та апробації програми розвитку регулятивно-поведінкового компоненту лідерської позиції фахівців. Ключові слова: фахівець соціальних служб, лідерство, лідерська позиція, комунікативна толерантність, соціальна сміливість, здатність до прояву лідерської позиції в поведінці.

У статті висвітлено особливості організації архітектурного середовища і санітарно-гігієнічних умов психіатричних лікарень України та країн ЄС, їх значення для процесу лікування, стан, самопочуття, тривалість перебування в лікарнях хворих. Проведено аналіз напрямків реформування закладів охорони психічного здоров’я у європейських країнах на основі вивчення рецензованої вітчизняної і закордонної літератури. Встановлено, що більшість психіатричних лікарень України розташовані у пристосованих зношених будівлях які будувались у ХVIII-XIX столітті, що суперечить ключовій вимозі системи охорони психічного здоров’я у країнах Європейського союзу і не дозволяє створити «цілюще архітектурне середовище» для ефективного лікування хворих і створення умов «домашнього середовищі». В Україні нормативний документ санітарного законодавства, який містив би санітарно-епідеміологічні та гігієнічні вимоги до проектування, будівництва, оздоблення, оснащення та експлуатації закладів охорони здоров‘я із стаціонарами, на даний час формально не існує. Понад 300 нормативно-правових актів були скасовані, які були видані до прийняття Акту проголошення незалежності України, тобто нормативно-правові акти Союзу РСР та Української РСР. Із аналіз лабораторних досліджень за період 2014-2019 рр., проведених у лікувально-профілактичних закладах Вінницької області, дозволяє констатувати низький рівень штучного освітлення і порушення мікрокліматичних умов. У низці вітчизняних психоневрологічних лікарень виявлено грубі порушення прав людини, незадовільні матеріально-технічні умови і недотримання санітарно-гігієнічних вимог, на що також вказують результати анкетування родичів психічнохворих. В Україні особливого значення набуває проблема розробки нормативної бази санітарного та містобудівного законодавства щодо вимог до проектування нових закладів охорони здоров’я психоневрологічного профілю з залученням, за прикладом європейського досвіду, мультидисциплінарних робочих груп для створення максимально безпечних і комфортних умов перебування пацієнтів і медичного персоналу у психіатричних закладах. Результати анкетування респондентів (родичи хворих) оброблені за допомогою ліцензійного стандартизованого пакету «Statistica 6.1». У роботі використовувалися аналіз вітчизняних та зарубіжних наукових джерел, бібліосемантичний, аналітичний та статистичний методи досліджень.

В Україні холодові травми (ХТ) є досить частим явищем. Вони виникають частіше в зимовий час, коли кількість постраждалих сягає понад 12 000 осіб. ХТ спостерігається переважно в молодих осіб працездатного віку, супроводжується великим відсотком інвалідизації та значними матеріальними витратами на лікування потерпілих. Більшій частині постраждалих необхідне стаціонарне лікування, смертність перевищує 10 %. Особливо небезпечною ХТ є в умовах війни, оскільки може спричинити до 25 % санітарних втрат. Значну роль у патогенезі ХТ відіграють простациклін, простагландин F2a і тромбоксан А2, що відповідають за розвиток судинних реакцій. З урахуванням механізму розвитку ХТ можна вважати перспективними фригопротекторами нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які пригнічують синтез простагландинів. Мета дослідження – порівняти виразність фригопротекторного ефекту низки НПЗП з різною селективністю щодо ЦОГ на моделі гострого загального охолодження (ГЗО). Роботу виконано на білих мишах обох статей масою 20–24 г. ГЗО моделювали за температури – 18 °С. Визначали інтегральний показник фригопротекторної дії – час життя тварин. Використовували неселективні інгібітори ЦОГ – ацетилсаліцилову кислоту (АСК) (Аспірин, таблетки, «Bayer», Німеччина), ібупрофен (Бруфен, порошок, «Abbott», США), мефенамінову кислоту (Мефенамінова кислотаДарниця, таблетки, «Дарниця», Україна), диклофенак натрію (Вольтарен, таблетки, «Novartis», Швейцарія); помірно селективний інгібітор ЦОГ – мелоксикам (Моваліс, таблетки, «Boehringer Ingelheim», Німеччина); високоселективний інгібітор ЦОГ – целекоксиб (Целебрекс, таблетки, «Pfizer», США), які вводили в різних дозах у шлунок за 30 хв до початку ГЗО. Визначено два препарати-лідери з різним профілем селективності щодо ЦОГ: целекоксиб (74 мг/кг) і диклофенак натрію (14 мг/кг). Вони збільшили час життя тварин більше ніж на 50 %, що достовірно перевищує ефект АСК (25 мг/кг). Ці два препарати можна вважати перспективними для подальших поглиблених досліджень фригопротекторної дії. Отже, фригопротекторні властивості НПЗП за ГЗО суттєво відрізняються та не виявляють суворої залежності від селективності щодо ізоформ ЦОГ.

В Україні холодові травми (ХТ) є досить частим явищем. Вони виникають частіше в зимовий час, коли кількість постраждалих сягає понад 12 000 осіб. ХТ спостерігається переважно в молодих осіб працездатного віку, супроводжується великим відсотком інвалідизації та значними матеріальними витратами на лікування потерпілих. Більшій частині постраждалих необхідне стаціонарне лікування, смертність перевищує 10 %. Особливо небезпечною ХТ є в умовах війни, оскільки може спричинити до 25 % санітарних втрат. Значну роль у патогенезі ХТ відіграють простациклін, простагландин F2a і тромбоксан А2, що відповідають за розвиток судинних реакцій. З урахуванням механізму розвитку ХТ можна вважати перспективними фригопротекторами нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), які пригнічують синтез простагландинів. Мета дослідження – порівняти виразність фригопротекторного ефекту низки НПЗП з різною селективністю щодо ЦОГ на моделі гострого загального охолодження (ГЗО). Роботу виконано на білих мишах обох статей масою 20–24 г. ГЗО моделювали за температури – 18 °С. Визначали інтегральний показник фригопротекторної дії – час життя тварин. Використовували неселективні інгібітори ЦОГ – ацетилсаліцилову кислоту (АСК) (Аспірин, таблетки, «Bayer», Німеччина), ібупрофен (Бруфен, порошок, «Abbott», США), мефенамінову кислоту (Мефенамінова кислотаДарниця, таблетки, «Дарниця», Україна), диклофенак натрію (Вольтарен, таблетки, «Novartis», Швейцарія); помірно селективний інгібітор ЦОГ – мелоксикам (Моваліс, таблетки, «Boehringer Ingelheim», Німеччина); високоселективний інгібітор ЦОГ – целекоксиб (Целебрекс, таблетки, «Pfizer», США), які вводили в різних дозах у шлунок за 30 хв до початку ГЗО. Визначено два препарати-лідери з різним профілем селективності щодо ЦОГ: целекоксиб (74 мг/кг) і диклофенак натрію (14 мг/кг). Вони збільшили час життя тварин більше ніж на 50 %, що достовірно перевищує ефект АСК (25 мг/кг). Ці два препарати можна вважати перспективними для подальших поглиблених досліджень фригопротекторної дії. Отже, фригопротекторні властивості НПЗП за ГЗО суттєво відрізняються та не виявляють суворої залежності від селективності щодо ізоформ ЦОГ.

The article deals with the psychosemantic reconstruction of the concept of manager’s competence. The study is based on free word association test (WAT) held with the managers of public administration (n=38) from Volyn Oblast (Ukraine) and master candidates of the public administration program (n=38) who studied at Eastern European National University in Lutsk (Ukraine). Nuclear zones, single frequency responses, and associative field structure of the investigated concept in the two samples were analyzed. The most frequent nuclear associations confirmed the lexicographic meaning of the concept “competence” and revealed that the leader’s expertise is closely related to their professional knowledge and skills. Next, factor analysis of data obtained from the Semantic Differential (SD) test established common and distinctive features of the semantic field structure of the concept of manager’s competence. The research results showed that the managers from the sample emphasized the importance of experience and effectiveness, the development of their professionally relevant job skills and ability to influence their subordinates. By contrast, master candidates, along with experience and job skills, indicated a set of characteristics that demonstrate the need for a general intellectual level of the managers, their moral and ethical personality traits, and their ability to maintain effective interpersonal interaction. References Болотіна Є. В. Компетентнісний підхід в державному управлінні: становлення та еволюція / Економічний вісник Донбасу. 2017. № 3(49). С. 138-145. Bolotina, Ie. V. (2017). Kompetentnisnyi pidkhid v derzhavnomu upravlinni: stanovlennia ta evoliutsiia. [Competence-Based Approach in State Administration: Establishment and Evolution.] Ekonomichnyi Visnyk Donbasu, № 3(49), 138-145. Дробот О. В. Психосемантика управлінської свідомості керівника: монографія. Донецьк: Східний видавничий дім, 2014. Drobot, O. V. (2014). Psykhosemantyka upravlins’koii svidomosti kerivnyka [Psychosemantics of the Managerial Consciousness of the Leader]. Donetsk: Skhidnyi Vydavnychyi Dim. Жмінка С. П. Зарубіжний досвід впровадження компетентнісного підходу в державне управління. Ефективність державного управління: зб. наук. праць. 2013. Вип. 37. С. 451-458. Zhminka, S. P. (2013). Zarubizhnyi dosvid vprovadzhennia kompetentnisnoho pidhodu v derzhavne upravlinnia [Foreign experience of competence-based approach implementation into state administration]. Efectyvnist’ Derzhavnoho Upravlinnia, 37, 451-458. Кукуля А. Принципи професіоналізму державних службовців та профілі професійної компетентності посад державної служби. Вісн. держ. служби України. 2012. № 3. С. 11-17. Kukulia, A. (2012). Pryntsypy profesionalizmu derzhavnykh sluzhbovtsiv ta profili profesiinoii kompetentnosti posad derzhavnoii sluzhby [principles of civil servants professionalism and civil service positions professional competence profiles]. Visnyk Derzhavnoyi Sluzhby Ukrainy, 3, 11-17. Линдюк О. Профілі професійної компетентності державних службовців як складова модернізації державної служби. Державне управління та місцеве самоврядування. 2015. Вип. 4(27). С. 187-199. Lyndiuk, O. (2015). Profili profesiinoii kompetentnosti derzhavnykh sluzhbovtsiv iak skladova modernisatsii derzhavnoii sluzhby [Civil servants professional competence profiles as a component of civil service modernization]. Derzhavne Upravlinnia ta Mistseve Samovriaduvannia, 4(27), 187-199. Лозова О. М. Психосемантика етнічної свідомості. К: Освіта України, 2007. Lozova, O. M. (2007). Psykhosemantyka Etnichnoii Svidomosti [Psychosemantics of Ethnic Consciousness]. Kyiv. Петренко В. Ф. Основы психосемантики. СПб.: Питер. 2005. Petrenko, V. (2005). Osnovy Psikhosemantiki [Foundations of Psychosemantics]. S.-Petrsburg: Piter. Dictionaries Караванський С. Практичний словник синонімів української мови. Київ, 2000. Словник української мови: в 11 томах. Академічний тлумачний словник (1970—1980). Т. 4. 1973. С. 250. Stevenson, A. (Ed.). (2010). Oxford Dictionary of English. Oxford University Press, USA. References (translated and transliterated) Bolotina, Ie. V. (2017). Kompetentnisnyi pidkhid v derzhavnomu upravlinni: stanovlennia ta evoliutsiia. [Competence-Based Approach in State Administration: Establishment and Evolution.] Ekonomichnyi Visnyk Donbasu, № 3(49), 138-145. Drobot, O. V. (2014). Psykhosemantyka upravlins’koii svidomosti kerivnyka [Psychosemantics of the Managerial Consciousness of the Leader]. Donetsk: Skhidnyi Vydavnychyi Dim. Zhminka, S. P. (2013). Zarubizhnyi dosvid vprovadzhennia kompetentnisnoho pidhodu v derzhavne upravlinnia [Foreign experience of competence-based approach implementation into state administration]. Efectyvnist’ Derzhavnoho Upravlinnia, 37, 451-458. Kukulia, A. (2012). Pryntsypy profesionalizmu derzhavnykh sluzhbovtsiv ta profili profesiinoii kompetentnosti posad derzhavnoii sluzhby [principles of civil servants professionalism and civil service positions professional competence profiles]. Visnyk Derzhavnoyi Sluzhby Ukrainy, 3, 11-17. Lyndiuk, O. (2015). Profili profesiinoii kompetentnosti derzhavnykh sluzhbovtsiv iak skladova modernisatsii derzhavnoii sluzhby [Civil servants professional competence profiles as a component of civil service modernization]. Derzhavne Upravlinnia ta Mistseve Samovriaduvannia, 4(27), 187-199. Lozova, O. M. (2007). Psykhosemantyka Etnichnoii Svidomosti [Psychosemantics of Ethnic Consciousness]. Kyiv: Osvita Ukraїny. Petrenko, V. (2005). Osnovy Psikhosemantiki [Foundations of Psychosemantics]. S.-Petrsburg: Piter. Dictionaries (translated and transliterated) Karavansky, S. (2000). Praktychnyi Slovnyk Synonimiv Ukrains’koii Movy [The Practical Dictionary of the Ukrainian Language Synonyms]. Kyiv. Slovnyk ukrains’koii movy: v 11 tomakh. Akademichnyi tlumachnyi slovnyk. (1970-1980) (1973).. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 11 Volumes. Academic Dictionary. 1970-1980], 4, 250. Stevenson, A. (Ed.). (2010). Oxford Dictionary of English. Oxford University Press, USA.

Вступ Сучасні методи проектування дистанційних курсів базуються на розвинених інформаційних освітніх ресурсах і, в першу чергу, відкритих освітніх ресурсах. Кожен університет має концепцію розвитку своїх інформаційних освітніх ресурсів, які полегшують викладачеві використання технологій дистанційного навчання у навчальному процесі, як очному, так і заочному.Інформаційний освітній простір забезпечує:– доступність інформаційних ресурсів університету, системну інтеграцію;– комунікації між студентами, викладачами, науковим співтовариством;– створення інформаційного співтовариства;– інформаційну підтримку прийняття рішень, функціонування органів управління університету.Велику роль у формуванні інформаційного освітнього простору відіграють відкриті освітні ресурси ‑ навчальні або наукові ресурси, які розміщені у вільному доступі, або мають ліцензію, яка дозволяє їх вільне використання або переробку.До відкритих освітніх ресурсів можна віднести навчальні курси, окремі матеріали курсу і модулі курсу, посібники, навчальне відео, програмне забезпечення та інші засоби, матеріали або технології.Використання відкритих освітніх ресурсів зменшує вартість доступу до навчальних матеріалів, підвищує активність учасників навчального процесу, створює ефективну навчальне середовище, розвиває компетенції викладачів при підготовці навчальних матеріалів та проведенні навчального процесу.Відкриті освітні ресурси забезпечують прозорість прав інтелектуальної власності та авторських прав, забезпечують високу якість авторських робіт, сприяють підвищенню ефективності управління системою зберігання даних для освітніх ресурсів університету.Рівень розвитку інформаційних освітніх ресурсів університетів України можна оцінити за досягненнями у міжнародному рейтингу сайтів університетів Webometrics (http://webometrics.info). На жаль, сайти університетів України в цьому рейтингу розташовуються в кінці першої тисячі і нижче. Це створює великі проблеми при розвитку дистанційного навчання.Для успішного проведення навчального процесу кожен університет на базі інформаційних освітніх ресурсів повинен мати кампус, який іноді називають мобільним кампусом. Мобільний кампус ‑ це, насамперед, можливість бути частиною навчального співтовариства в будь-який час і в будь-якому місці. Він потрібен для того, щоб створити в навчальному закладі колективно-рефлексивний вимір неформальної навчальної діяльності, опосередкованої мобільними технологіями.У такому мобільному кампусі процес навчання може починатися коли завгодно; тривати скільки завгодно; він може бути раптово припинений або перерваний і може бути продовжений з будь-якого місця. Це дозволяє встановлювати індивідуальний розклад, створює ефект присутності і породжує явище віртуального університету.Педагогічне проектуванняВ останній час відбулися великі зміни в дистанційному навчанні, зокрема, з’явилися нові педагогічні теорії, соціальні сервіси, методи навчання і масові відкриті он-лайн курси (МВОК), тому необхідно переглянути методи проектування дистанційних курсів.Перш за все, проектування ‑ це процес створення нового об’єкта для задоволення потреб особистості. Мета проектування ‑ започаткувати зміни у навколишньому штучному середовищі людини.У техніці існують неформальні визначення «проектування» [1]:Цілеспрямована діяльність по розв’язанню задач (Арчер).Прийняття рішень в умовах невизначеності з тяжкими наслідками в разі помилки (Азімов).Моделювання передбачуваних дій до їх здійснення до тих пір, поки не з’явиться повна упевненість в кінцевому результаті (Букер).Здійснення дуже складного акту інтуїції (Джонс).Натхненний стрибок від фактів сьогодення до можливостей майбутнього (Пейдж).Проектування – це процес, а методи проектування ‑ це методологія, яка вимагає комплексного застосування різних наукових напрямків та теорій.З інших робіт з проектування слід звернути увагу на роботи Я. Дітріхса і Г. С. Альтшуллера.Г. С. Альтшуллер розглядав проектування як алгоритм розв’язання винахідницьких задач (АРВЗ – http://www.triz-ri.ru/triz/triz02.asp#a4), пізніше сформувавши теорію розв’язання винахідницьких задач (ТРВЗ). АРВЗ ‑ це інструмент для мислення і вирішення нестандартних задач. Наступні роботи І. Л. Вікентьєва з розвитку ідей Г. С. Альтшулера показали, що ці підходи добре працюють в бізнесі, журналістиці, освіті та інших напрямках.АРВЗ орієнтований на вирішення нестандартних, новаторських задач, які зараз дуже потрібні в освіті і складається з етапів:Аналіз задачі;Аналіз моделі задачі;Визначення ідеального кінцевого результату і фізичного протиріччя (ФП);Мобілізація та застосування ресурсів;Застосування інформаційного фонду;Зміна чи заміна задачі;Аналіз способу усунення ФП;Застосування отриманої відповіді;Аналіз ходу рішення.Педагогічне проектування ‑ це застосування та розвиток ідей технічного проектування на педагогічну діяльність з використанням усіх існуючих педагогічних теорій.Педагогічне проектування ‑ це методологія створення новаторських освітніх ресурсів.Традиційно педагогічне проектування базується на ADDIE: аналіз (Analyzing) потреб організації; проектування (Designing) системи для потреб організації; розвиток (Developing) системи з використанням аналізу вихідних даних; виконання (Implementing) процесів системи; оцінка (Evaluating) проекту створення та виконання.Комплексне застосування педагогічного проектування та методології АРВЗ дозволить створювати унікальні дистанційні курси, наприклад, МООК.Методи навчанняПоява нових соціальних сервісів впливає на розвиток освіти і, зокрема, на дистанційне навчання. Переглядаються психолого-педагогічні підходи до навчання, особливо, якщо вони мають відношення до корпоративного навчання. Не залишилися без уваги і формальне, неформальне, інформальне і соціальне навчання.Розгляд видів робіт спеціаліста дозволяє визначити співвідношення формального і неформального навчання [2]. При виконанні рутинних робіт частка неформального навчання мінімальна і зростає до видів діяльності, що потребують вирішення варіативних (творчих) завдань (рис. 1).Формальне навчання (відповідно до визначення CEDEFOP [3]) ‑ це структуроване (з точки зору цілей і часу) навчання, яке зазвичай надається навчальним закладом і призводить до сертифікації. Формальне навчання є навмисним, з точки зору учня. Рис. 1 Формальне та неформальне навчання Інформальне (informal) навчання [3] ‑ це щоденне навчання, пов’язане з роботою, сім’єю або відпочинком, не організоване і не структуроване (з точки зору мети, часу та підтримки). Інформальне навчання в більшості випадків ненавмисне з точки зору учня і не призводить до сертифікації.Неформальне (non-formal) навчання (автором є Малкольм Ноулз 1970 р.) [3] ‑ це навчання, яке вбудовано в заплановані заходи, але явно не призначено (з точки зору цілей, часу та підтримки) і містить важливий елемент навчання. Неформальне навчання є навмисним з точки зору учня і приводить до сертифікації.В даний час спостерігається підйом неформального навчання [4], що пов’язано з бурхливим розвитком е-Learning ‑ предтечею неформального навчання, збільшенням інновацій в бізнесі, підвищенням продуктивності. Неформальне навчання, яке можна відстежувати і вимірювати, забезпечує рентабельність передачі знань, компетенції, сприяє підвищенню організаційної ефективності. Дослідження показують, що 70% навчання є неформальним, а 30% формальним. Внаслідок цього створюється думка, що при правильній організації неформального навчання можна скоротити витрати на навчання.Поява соціальних сервісів і розвиток теорій навчання показує, що поєднання формального і неформального навчання дозволяє зробити процес навчання успішним, коли [5]:– не все навчання організоване у курсі;– існує безліч підходів для доставки курсів;– при необхідності використовуються змішані рішення;– навчання вбудовано в процес роботи;– тренери виконують функції «керівництво на стороні», а не «мудреці на сцені».При цьому необхідно передбачати неформальне (non-formal) навчання на робочому місці [6]:– моделювання соціальної поведінки, обміну;– моделювання корпоративного зв’язку;– створення простої в освоєнні і використанні системи;– інтеграція використання системи в робочий процес співробітника;– заохочення обміну інформацією;– створення почуття гумору.Модель підтримки неформального навчання (OODA) [7] включає спостереження, орієнтацію, прийняття рішення, дію. Реалізується ця модель через персональне навчальне середовище (ПНС), яка дозволяє інтегрувати формальне і неформальне навчання. На першому етапі через різні канали йде сканування навколишнього середовища з використанням різних фільтрів. Організація може створювати інформаційні портали для різних категорій службовців і сприяти формуванню у них ПНС.На другому етапі виконується цикл синтезу даних та інформації у якийсь уявний образ з урахуванням старих образів. Це найбільш складний етап. Проблемами на цьому етапі можуть бути знання бізнесу, глибина сканування інформації і культура організації, тому важливо організувати зворотний зв’язок. На третьому етапі, використовуючи можливості ПНС, розглядаються всі можливі варіанти рішень, які реалізуються на останньому, четвертому, етапі.Соціальне навчання [3] ‑ це придбання знань у соціальній групі або процес, в якому люди спостерігають за поведінкою інших людей і її наслідками, і відповідним чином змінюють свою поведінку.Соціальне навчання базується на соціальній теорії навчання А. Бандури [8] і включає спостереження, моделювання поведінки, ставлення і емоційну реакцію. До елементів навчання можна віднести увагу, закріплення, активне самостійне відтворення, мотивацію, характеристику спостерігача. Остання включає [9] автономність, самостійність, самоорганізацію, самоврядування і самоконтроль.Основними принципи теорії А. Бандури є: кодування змодельованої поведінки; змодельована поведінка дає цінний результат; модель зрозуміла і близька студенту та має функціональну цінність.Теорія соціального навчання Бандури дає наступні рекомендації:– вчити зразковим пізнавальним процесам і поведінці, які базуються на реальних проблемах;– використовувати прості приклади та порівняння для вивчення послідовності процесів сприйняття і засвоєння;– використовувати робочі приклади як метод моделювання процесу розв’язання проблеми;– повторення виконання з варіаціями.Численні дослідження показують, що соціальне навчання [10] здійснюється на роботі ‑ 70%, в спілкуванні з колегами і керівниками ‑ 20% і від вивчення курсів та книг ‑ 10%. Для реалізації цього принципу необхідна підтримка навчального процесу на робочому місці, поліпшення навичок навчання співробітників та створення сприятливої організаційної культури.Навчанню на робочому місці сприяє застосування нових знань і навичок в реальних ситуаціях, виділення нових робіт в рамках існуючої ролі, збільшення кола обов’язків та сфери контролю, завдання, спрямовані на нові ініціативи, робота в складі невеликої групи, можливість проводити дослідженні та експертизу.Навчанню у спілкуванні з колегами сприяють зворотний зв’язок для нових підходів до старої проблеми, участь у формальному і неформальному наставництві, заохочення до участі у дискусіях, висловлювання думок, роботи у команді, побудови навчальної культури.Куратор змістуУ даний час спостерігається невпинне зростання інформації в мережі: кожну хвилину завантажується на YouTube 72 годин відео, щодня створюється 340 млн. твітів, кожен місяць на Facebook створюються 25000 млн. одиниць контенту [11], і таких прикладів можна наводити безліч. Тому з’явилася потреба в новій діяльності в мережі, яку здійснює куратор контенту або куратор змісту ‑ людина, яка дає користувачеві повну інформацію для певної теми з коментарями на вимогу. Ця назва походить від Сontent сurator ‑ хранитель музею. Куратор змісту забезпечує зберігання вмісту (content curation) ‑ процес категоризації великої кількості контенту та подання її в організаційній функції для конкретної предметної області.Термін «куратор змісту» з’явився кілька років тому і привернув увагу користувачів Інтернет. З одного боку ‑ це кваліфікація, з іншого, можливо, спеціальність. Одне зрозуміло, фахівців цього профілю зараз обмаль і їх необхідно готувати.Зберігання змісту відіграє велику роль у розвитку сучасного інформаційного суспільства [12]. Оцінки показують, що понад 90% навчання на робочому місці відбувається за рамками формальної програми. Зберігання змісту ‑ це не кількість ресурсів, а їх якість. Куратор змінює шум на прозорість і ясність. Обмін вмістом може бути більш важливим і ефективним для вашої аудиторії, ніж створення контенту.Робота куратора змісту не може бути ефективною, якщо він не знайомий особливостями побудови сучасної електронної бібліотеки, наукометричними продуктами. В даний час в Інтернет можна знайти (http://www.scopus.com/) понад 19 тис. поточних журналів та 45 млн. публікацій з журналів (87%) і конференцій (11%). Поповнення складає понад 2 млн. публікацій щорічно.Робота куратора змісту можлива тільки, якщо у нього сформовано ПНС, в яке входять найбільш поширені соціальні сервіси, що охоплюють усі сфери його діяльності. Класифікація соціальних сервісів дозволяє визначити, які сервіси необхідно засвоїти для успішного курування змісту. Куратор змісту повинен уміти використовувати соціальні сервіси мобільних пристроїв.Наявність у куратора ПНС дозволяє сформувати персональну навчальну мережу, яка включає всі можливі зв’язки куратора змісту.Функції куратора змісту [13]:– оптимізує, редагує назви;– форматує зміст;– вибирає і додає відповідне зображення;– коментує текст для його розуміння;– додає вступ для конкретної аудиторії;– класифікує з використанням метаданих;– інтегрує посилання;– перевіряє першоджерела;– фільтрує вхідний зміст;– пропонує елементи інших кураторів;– шукає новий відповідний зміст і джерела;– дає поради та інформацію з краудсорсингу.Ефективне курування передбачає управління увагою, візуалізацію матеріалу, встановлення ритуалів, рефлексію, управління поштою, управління фізичним простором і багато іншого.Інструменти куратора: Twitter, Facebook, Google +, Paper.li, Scoop.it, Netvibes.com, RSS reader, DIIGO та багато інші.Курування змісту може бути використане в маркетингу, бізнесі, бібліотечній справі. В освіті ‑ це професійна і педагогічна діяльність викладача, навчальна діяльність студента.Проектування масового відкритого онлайн курсуВ теперішній час поширюються масові відкриті онлайн курси (МВОК), але поки дуже мало публікацій про особливості їх проектування. В роботі [14] відзначається, що у таких курсах цільова група невизначена та головна увага приділяється технологічним особливостям проектування курсу: реєстрації, вибору хештегу, сайту, агрегатора, форуму.Більше інформації про проектування курсу можна знайти в роботі С. Даунса [15]. Він зазначає, що МВОК ‑ це курс без змісту і важливо створити надлишкову інформацію. Кількість посилань до кожної теми повинно перевищувати число Данбара (зазвичай 100-230, приймається 150) (http://en.wikipedia.org/wiki/Dunbar’s_number/). Число Данбара ‑ це когнітивні обмеження на кількість людей, з якими можна підтримувати стабільні соціальні відносини. Вибір такої кількості джерел змушує слухача вибірково читати запропоновані матеріали.Розробник повинен вміти вибирати зміст, брати уча

Модель методичної системи навчання будь-якого курсу у вищій школі має відображати специфіку діяльності майбутнього фахівця. Спрямованість підготовки майбутніх фахівців інженерного профілю має своє відображення у змісті навчання курсу інформатики, який має бути побудований таким чином, аби студент під час проходження курсу міг розвинути уміння творчо розв’язувати навчальні та реальні задачі професійного характеру науковими методами, використовуючи можливості персонального комп’ютера. Навчальний вплив здійснюється шляхом різнопрофільного добору змісту навчального матеріалу; визначення рівнів вимог до знань та вмінь, пред’явлення їх студентам через відповідні теоретичні завдання (лекції) та практичні вправи (лабораторні, практикуми); вибору таких форм організації навчального процесу, які б стимулювали активність студентів, раціонально поєднували фронтальне, групове та індивідуальне навчання і при цьому визначали б рівень діяльності студентів.Однією з перспективних технологій активізації навчального процесу та творчого розвитку студентів можна назвати технологію Е-портфоліо. Проблемам використання технології портфоліо в навчальному процесі вищих навчальних закладів присвятили свої праці Я. Бельмаз, О. Бояринцева, С. Блинова, І. Возвишаєва, О. Григор’єва, Ю. Зоря, В. Завіна, М. Кадемія, О. Насирова, Т. Ніфонтова, Т. Новікова, О. Свєт та ін. Проте проблема використання технології електронного портфоліо, зокрема під час професійної підготовки майбутніх інженерів, залишається актуальною та не вивченою у вітчизняній педагогічній науці.Враховуючи актуальність проблеми, метою статті є розгляд методичних засад технології Е-портфоліо та її реалізації в професійній підготовці інженерних фахівців.Аналіз науково-педагогічної літератури та електронних ресурсів стверджує, що єдиного розуміння поняття «електронне портфоліо» ще не існує. В публікаціях та матеріалах мережі Інтернет можна зустріти такі терміни пов’язані з електронним портфоліо як: «digital portfolio», «electronic portfolio», «e-portfolio», «web-portfolio», «web based portfolio», «eFolio» [1; 2]. Ми спробували проаналізувати різноманітні підходи до визначень сутності поняття «електронне портфоліо» та уточнити його [3].Таким чином, нами була виведена формула, яка допомагає зрозуміти зміст поняття Е-портфоліо: Е-портфоліо = Електронне портфоліо + Веб-портфоліо.Метою ведення портфоліо є: систематизація досвіду; чітке визначення напрямів розвитку студента, що полегшує самоосвіту або консультування з боку науково-педагогічних працівників; об’єктивніша оцінка рівня сформованості професійних умінь; допомога в написанні курсових та дипломних робіт, студентських наукових досліджень.До принципів запропонованої технології належать [3]: самооцінка результатів (проміжних, кінцевих) – вміння приймати самостійні рішення в процесі пізнання, прогнозувати наслідки цих рішень, проводити відповідну корекцію; здатність до комунікації (участь у дискусії, вміння аргументувати свою позицію, докладно, грамотно, лаконічно пояснювати матеріал іншим); систематичність та регулярність самомоніторингу; структуризація матеріалів портфоліо, логічність та грамотність ведення всіх супроводжуючих матеріалів; культура ведення документації, естетичність оформлення; цілісність, тематична завершеність поданих у портфоліо матеріалів; наочність, обґрунтованість презентації портфоліо студентом.Використання технології Е-портфоліо під час професійної підготовки майбутніх інженерів допомагає розв’язувати важливі педагогічні завдання:• підтримувати високу навчальну мотивацію студентів;• заохочувати активність і самостійність студентів, розширювати можливості навчання й самонавчання;• розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності студентів;• формувати вміння вчитися — ставити цілі, планувати й організовувати власну навчальну діяльність [4].Варто зазначити, що порівняно зі звичайним паперовим портфоліо, Е-портфоліо має значні переваги, до яких слід віднести [5]:– мобільність і гнучкість (у разі електронного оформлення легко вносити зміни до структури і змісту матеріалів);– широкі можливості для оформлення портфоліо;– розширює можливості для вибору засобів роботи з текстовою та числовою інформацією (це можуть бути текстові документи, електронні таблиці, діаграми тощо);– може бути мультимедійним, тобто до складу Е-портфоліо входять анімація, аудіо- і відеокліпи, що знайдені студентом в мережі Інтернет або створені самостійно;– Е-портфоліо окремих студентів можуть бути легко об’єднані в групи, студенти можуть обмінюватися створеними порт фоліо або окремими матеріалами;– у складі Е-портфоліо можуть бути презентовані матеріали з Інтернету, що представляють альтернативні точки зору.Окреслимо основні функції Е-портфоліо, застосовуючи пропозиції Т. Г. Новикової [6]: діагностична – фіксує зміни і зростання за певний період часу; цільова – підтримує навчальні цілі; змістова – розкриває весь спектр виконуваних робіт та інтересів; розвивальна – забезпечує неперервність розвитку у процесі всього навчання; мотиваційна – заохочує студентів до підвищення результатів; рейтингова – показує діапазон навичок і вмінь студента.Е-портфоліо – сучасна освітня технологія, в основі якої використовується метод автентичного оцінювання результатів освітньої та професійної діяльності. Автентичне оцінювання – це вид оцінювання, який застосовується, перш за все, у практико-орієнтованій діяльності і передбачає оцінювання сформованості вмінь та навичок особистості в умовах поміщення її у ситуацію, максимально наближену до вимог реального життя – повсякденного чи професійного.Л. В. Шелехова вважає, що технологія роботи з портфоліо передбачає такі етапи [7]:1. Мотивація: кожен студент повинен усвідомлювати, що портфоліо: 1) виконує накопичувальну і модельну функції, відображаючи динаміку розвитку студента і результатів його самореалізації; 2) допомагає студенту проводити рефлексію власної навчальної роботи та встановити зв’язки між попередніми і новими знаннями; 3) є критерієм підготовленості до здійснення майбутньої професійної діяльності; 4) служить предметом обговорення і чинником самооцінки (оцінкою) результатів роботи студента на заліку або підсумковому занятті.2. Визначення виду портфоліо.3. Терміни здачі і час роботи над портфоліо: на заняттях, під час самостійної роботи, під час домашньої підготовки.4. Розділи та рубрики. Кількість розділів і рубрик (а також їх тематика) може бути різним і визначається в кожному окремому випадку. Зміст рубрики визначається її назвою, об’єм – призначенням матеріалу, який у неї включається; структура та оформлення – індивідуальними особливостями студента. Усередині розділів можуть бути виділені рубрики, які допомагають систематизувати матеріал, і формують структуру розділу. Рубрики можуть бути обов’язковими і необов’язковими.5. Критерії оцінювання: обговорюються і визначаються спільно зі студентами. Механізм оцінки портфоліо може бути реалізований таким чином: а) оцінюється тільки процес і характер роботи над портфоліо; б) оцінюються за заданими критеріями тільки окремі частини портфоліо (наприклад, обов’язкові рубрики); в) оцінюються всі рубрики, загальна оцінка виводиться як середнє арифметичне; г) оцінюється остаточний варіант портфоліо; оцінюється не тільки сам портфоліо, але й якість його презентації; д) портфоліо не оцінюється, а студент вибирає окремі частини для презентації на підсумковому занятті, що є допуском до заліку або іспиту. Як критерії можна розглядати: а) наявність обов’язко­вих рубрик та висновків; б) використання дослідницьких методів; в) креативний характер портфоліо; г) наявність особистісного компонента; д) якість оформлення; е) аналіз корисності портфоліо для самого студента, ж) наявність рефлексії власної діяльності (самооцінка роботи над портфоліо).Аналіз існуючих у літературі поглядів на структуру студентських портфоліо доводить, що в мінімізованому варіанті Е-портфоліо повинно містити такі пункти: професійно складене резюме, що відповідає сучасним вимогам, і автобіографію; список засвоєних навчальних курсів за основною сферою діяльності й пов’язаних із нею галузей знань, враховуючи додаткову спеціалізацію, тренінги, спеціалізовані семінари й майстер-класи провідних викладачів; список позанавчальних заходів і посад, де на практиці застосовуються навички лідерства (наприклад, староста групи, керівник наукової студентської групи тощо); опис кар’єрного потенціалу й готовності до кар’єри в межах надбання навичок і досвіду; рекомендації провідних викладачів, керівників курсових проектів, дипломних робіт, виробничих практик.Портфоліо може складатися з інваріантної частини (комплекту документів, розробленого викладачем) й варіативної частини (комплекту документів, розробленого самостійно студентом й узгодженого з експертною групою). Інваріантна частина портфоліо містить такі документи: домашні роботи; результати поточних письмових робіт, підсумкових контрольних робіт, тестів; результати групової роботи: опис навчально-дослідницького завдання, у розв’язанні якого брав участь студент, чернетки, схеми; обов’язкові індивідуальні роботи; блок-схеми, таблиці; коментарі з кожного виду роботи; рефлексія своєї діяльності; заповнені студентом анкети; оцінка експертів [8]. Варіативна частина портфоліо може бути одним документом, запропонованим студентом самостійно або дібраним ним із такого переліку документів: питання, що виникають під час роботи; формулювання й обґрунтування цілей майбутнього навчання; робота над помилками; індивідуальний проект.Висновок. Аналіз науково-методичної літератури та електронних ресурсів мережі Інтернет свідчить, що створення Е-портфоліо майбутніми фахівцями інженерних спеціальностей дозволяє: відобразити ступінь творчої активності студента під час вивчення різноманітних тем, розділів або дисциплін; простежити індивідуальний прогрес студента, що відбувався під час навчання; підтримувати і стимулювати навчальну мотивацію студента; заохочувати активність і самостійність; розширювати можливості навчання й самоосвіти; розвивати навички рефлексивної діяльності й здатність до антиципації; здійснювати інтеграцію кількісної та якісної оцінок; переносити акцент з оцінки на самооцінку; формувати вміння вчитися; активізувати пізнавальну, інформаційно-пошукову та дослідницьку діяльність.

На базі Навчально-практичного центру психологічних інновацій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України створено Відкритий проєкт психологічної підтримки і допомоги населенню під час пандемії COVID-19 «ОНЛАЙН-КОЛО», який постійно працює з 25 березня 2020 р. Проєкт спрямовано на збереження психоло-гічного здоров’я та благополуччя громадян, поширення науково обґрунтованої, достовірної і корисної інформації, рекомендацій і методик з професійної допомоги та самодопомоги під час пандемії. Окремим напрямом проєкту є підтримка фахівців соціального профілю (психологів, педагогів, соціальних працівників) і психологів системи освіти у вигляді методичного забезпечення роботи з населенням під час пандемії та профілактики емоційного вигоряння. Заходами проєкту охоплено вже понад 25000 осіб.

<p><strong>Мета:</strong> оцінити поширеність і запропонувати критерії раннього виявлення несприятливих змін психофізіологічного стану медичних сестер, які працюють у терапевтичних і хірургічних відділеннях; дослідити адаптивні можливості молодих практично здорових осіб із рисами особистості, які корелюють із формуванням синдрому емоційного вигорання, щоб підібрати адекватні заходи попередження і швидкого усунення ознак синдрому емоційного вигорання.</p><p><strong>Матеріали і методи.</strong> Обстежено 40 медичних сестер травматологічного, хірургічного та терапевтичного профілю зі стажем роботи понад 5 років і 25 практично здорових студентів медичного університету за допомогою психодіагностичних методик.</p><p><strong>Результати.</strong> Встановлено, що медичні сестри з ознаками синдрому емоційного вигорання мають високий рівень нейротизму, що спонукало шукати серед обстежених студентського віку ранні ознаки схильності до дизадаптивних реакцій, які закладають підґрунтя для формування психосоматичних розладів у майбутньому.</p><p><strong>Висновки.</strong> Функціональні особливості метеочутливих студентів можна використовувати для раннього виявлення у студентському середовищі осіб групи ризику щодо синдрому емоційного вигорання, з метою навчання їх навичкам психогігієни та психопрофілактики.</p><p>КЛЮЧОВІ СЛОВА: <strong>метеочутливість, психогігієна, психопрофілактика.</strong></p>

У статті розглядається проблематика розроблення психограми професії поліцейського підрозділів поліції охорони вантажів і мобільних об’єктів – одного з найчисленніших формувань Національної поліції України На основі масштабного експериментального дослідження з охопленням 305 поліцейських визначено психологічні й соціально-правові характеристики діяльності поліцейських, професійно важливі якості фахівців даного профілю. У статті показано, що професія поліцейського підрозділів охорони вантажів і мобільних об’єктів висуває підвищені вимоги до психофізіологічних і індивідуально-психологічних якостей працівників. Поліцейському необхідно володіти низкою професійно важливих індивідуально-психологічних якостей, до яких, зокрема, відносяться сильний аба середньо-сильний тип нервової системи, достатня лабільність нервових процесів, розвинені психомоторні і когнітивні процеси, мовленєві функції тощо. Для успішної службової діяльності професіоналу поліцейському даної спеціалізації також важливо мати достатній рівень сформованості вербального та невербального інтелекту, певний творчий потенціал, організаційні здібності, здатність до дій в умовах впливу різних стресогенних чинників. Поліцейському поліції охорони потрібно уміти чинити психологічний вплив на громадян, переконувати людей, мати такі риси, як сумлінність, відповідальність, наполегливість. Велике значення для успіху службової діяльності поліцейського підрозділу охорони вантажів і мобільних об’єктів є також спеціальні здібності – уміння застосовувати вогнепальну зброю, засоби фізичного впливу тощо. Авторами наведені протипоказання до оволодіння службовою діяльністю на посаді поліцейського підрозділів охорони вантажів і мобільних об’єктів, зокрема: слабкість і недостатня лабільність нервових процесів; недоліки когнітивниої сфери особистості; знижений інтелект; надмірні акцентуації; негативні особистісні характеристики тощо.