Статті в журналах: "Професійнє навчання кадрів"

1

Кулалаєва, Наталя. "SWOT-АНАЛІЗ УПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕМЕНТІВ ДУАЛЬНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНУ ПІДГОТОВКУ МАЙБУТНІХ КВАЛІФІКОВАНИХ РОБІТНИКІВ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 15 (14 травня 2018): 54–60. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.15.54-60.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено здійснений автором SWOT-аналіз упровадження елементів дуальної форми навчання в професійну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників. Означений аналіз ґрунтується на узагальненні чисельних пілотних досліджень, які реалізуються в багатьох закладах професійної (професійно-технічної) освіти України. До сильних сторін упровадження віднесено: регулювання професійного навчання принципами ринкової економіки; зростання попиту на ринку праці на випускників, які навчалися за дуальною формою; відповідність якості професійної підготовки вимогам роботодавців; тісна співпраця між урядом та бізнес-спільною з питань професійної освіти і навчання; взаємовигода для держави, підприємств, закладів професійної (професійно-технічної) освіти та учнів; посилення мотивації учнів до навчання; підвищення престижу професійної освіти. Охарактеризовано елементи дуальної форми навчання, котрі доцільно впроваджувати у професійну підготовку майбутніх фахівців. Зазначено соціально-економічні чинники, наявність яких вимагає застосування професійною освітою України дуальної форми навчання. Розкрито сутність дуальної системи навчання. Показано, що за межами Німеччини доцільно впроваджувати її окремі елементи. Підкреслено, що їхнє відповідне поєднання у складі педагогічної системи дасть змогу забезпечити позитивний результат упровадження елементів дуальної форми навчання в професійну підготовку майбутніх кваліфікованих робітників. На основі проведеного SWOT-аналізу визначено основні складові організації навчально-виробничого процесу за дуальною формою навчання в закладах професійної (професійно-технічної) освіти: нормативно-правова база забезпечення дуальної форми навчання; система консультування з професійної кар’єри (професійна орієнтація та ідентифікація); стандарти професійної (професійно-технічної) освіти з професій на компетентнісній основі, структуровані за модульним принципом; система підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів професійної (професійно-технічної) освіти з урахуванням вимог підприємств – замовників робітничих кадрів; інститут наставників для представників підприємств; інноваційні багатопрофільні центри професійної (професійно-технічної).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Чогут, Лілія. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ". Professional Pedagogics 2, № 23 (20 грудня 2021): 81–86. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.81-86.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження визначається приналежністю проблеми підготовки педагогічних кадрів для системи професійної (професійно-технічної) освіти (далі: П(ПТ)О) до пріоритетних завдань Концепції Державної цільової соціальної програми розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022–2027 роки. Мета: здійснити теоретичний аналіз проблеми розвитку професійної культури та уточнити поняттєво-категоріальний апарат дослідження. Методи: вивчення й аналіз філософської, загальнонаукової, методичної, психолого-педагогічної літератури, нормативно-правової бази, навчально-плануючої документації – для виявлення стану розробленості проблеми; узагальнення одержаної інформації – з метою визначення напрямів дослідження (уточнення гіпотези, поняттєвого апарату); порівняння, зіставлення – для порівняння підходів дослідників до розв’язання проблеми формування й розвитку поняття «професійна культура»; синтез – для обґрунтування поняттєво-категоріального апарату дослідження. Результати: вивчено наукову літературу та інструктивно-методичні й нормативно-правові документи; здійснено теоретичний аналіз проблеми розвитку педагогічного феномена «професійна культура»; проаналізовано підходи дослідників до розв’язання проблеми формування і розвитку професійної культури майстра виробничого навчання; уточнено поняттєво-категоріальний апарат дослідження. Висновки: у сучасній педагогічній науці проблема підготовки високоосвіченого, професійного і мобільного фахівця є продовженням не лише вітчизняних, а й світових традицій філософської та педагогічної думки; проблема розвитку професійної культури майстрів виробничого навчання закладів П(ПТ)О у вітчизняному науковому доробку представлена не достатньо (дослідження нечисленні, фрагментарні, не відображають системного бачення проблеми); поняття «професійна культура майстра виробничого навчання» визначено як інтегральна якість особистості, що містить сукупність взаємопов’язаних компонентів (професійна педагогічна самосвідомість, педагогічні знання та професійно актуальні ключові навички, педагогічний і професійний досвід, педагогічні цінності й переконання), які сприяють досягненню успіху у професійній педагогічної діяльності, побутовому та професійному спілкуванні, саморозвитку і самовдосконаленні особистості фахівця, його невпинному рухові до педагогічного ідеалу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

ДІДЕНКО, Олександр, та Світлана ШУМОВЕЦЬКА. "АКМЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ ТА ЛІДЕРСТВА МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (5 листопада 2021): 41–53. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.878.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено результати досліджень та публікацій з проблеми професійного зростання та формування лідерства майбутніх офіцерів на засадах акмеологічного підходу. З’ясовано, що вдосконалення освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти зі специфічними умовами навчання), забезпечення державної політики у сфері національної безпеки та оборони, інтеграція до стандартів НАТО, а також імплементація стандартів підготовки офіцерських кадрів, що діють у державах-членах Північноатлантичного альянсу, потребує урахування рекомендацій щодо активізації мотивації курсантів і слухачів до професійного зростання та формування лідерства. Професійне зростання майбутніх офіцерів запропоновано розглядати як процес і результат набуття ними нових компетенцій (знань, умінь, навичок, здатностей), які будуть необхідні у професійній діяльності для виконання завдань за призначенням. Лідерство офіцера дослідники розглядають як інтегроване поняття, що охоплює його професійну компетентність, професійну мобільність, а також здатність швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в інформаційних потоках, оптимально вирішувати професійні і соціальні проблеми. Ефективне лідерство залежить від сформованих професійних і морально-вольових властивостей, зокрема відповідальності за рішення, їхні результати й наслідки. У комплексі всі ці компоненти дозволяють офіцеру діяти ініціативо в різних сферах діяльності (професійній, управлінській, навчальній, виховній тощо). Автори пропонують розглядати лідерство і професійне зростання як пов’язані між собою. Вказано на важливість для активізації професійного зростання та лідерства урахування чинників, що впливають на цей процес, а також впровадження кращих світових і вітчизняних освітніх традицій розвитку лідерського потенціалу, використання можливостей сучасних контекстних і професійно орієнтованих педагогічних технологій. З’ясовано, що під час навчання у вищих військових навчальних закладах ефективними методами формування лідерських якостей є коучинг, тренінг, наставництво, діяльнісне та емпіричне навчання, кейс-технології, моделювання дій і використання електронних освітніх ресурсів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Царьова, Євеліна. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ ЗАКЛАДІВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ СФЕРИ ПОСЛУГ". Professional Pedagogics 2, № 23 (25 жовтня 2021): 36–45. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.23.36-45.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність: розвиток професійної компетентності майстрів виробничого навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти сфери послуг є основою забезпечення якісної підготовки кадрів у системі професійної (професійно-технічної) освіти. Головною особливістю діяльності майстра виробничого навчання у порівнянні з іншими педагогічними працівниками є те, що його дії і завдання мають прикладний, фахово-виробничий характер, вирізняються чіткою професійною спрямованістю й наближеністю до умов сучасного виробництва, та підпорядковуються основній меті – цілеспрямоване формування свідомих, професійно компетентних, патріотично налаштованих, різнобічно розвинених особистостей кваліфікованих робітників, зокрема для сфери послуг. Тому в сучасному закладі професійної (професійно-технічної) освіти сфери послуг мають бути створені такі умови, які забезпечать цілеспрямоване опанування цими педагогічними працівниками сучасними інноваційними педагогічними і виробничими технологіями, їх творчу професійну самореалізацію. Мета: визначити та обґрунтувати педагогічні умови розвитку професійної компетентності майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти сфери послуг. Методи: теоретичні: аналіз, синтез – для вивчення наукових досліджень, навчально-методичної літератури, сучасних освітніх практик для визначення педагогічних умов розвитку професійної компетентності майстрів виробничого навчання ЗП(ПТ)О сфери послуг; узагальнення, порівняння, зіставлення, – для порівняння підходів дослідників до розв’язання проблеми; емпіричні: спостереження за професійно-педагогічною діяльністю майстрів виробничого навчання, анкетування, онлайн-опитування педагогічних працівників, бесіди з педагогічними працівниками закладів професійної освіти сфери послуг, експертне оцінювання – для визначення основних педагогічних умов розвитку професійної компетентності майстрів виробничого навчання. Результати: визначено та обґрунтовано основні педагогічні умови цілеспрямованого розвитку професійної компетентності майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти сфери послуг, зокрема: цілеспрямоване формування позитивної мотивації майстрів виробничого навчання до опанування інноваційними виробничими і педагогічними технологіями; домінування дієвої самоосвітньої діяльності в особистісно-професійному розвитку майстрів виробничого навчання; створення у закладі професійної (професійно-технічної) освіти сприятливого інформаційно-освітнього середовища задля професійно-педагогічного розвитку майстрів виробничого навчання; організація інноваційної методичної роботи у закладі професійної (професійно-технічної) освіти Висновки: обґрунтовано, що визначені педагогічні умови розвитку професійної компетентності майстрів виробничого навчання закладів професійної (професійно-технічної) освіти сфери послуг діють при забезпеченні їх відповідними професійними методиками, педагогічними технологіями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Белан, Владислав. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРОФЕСІЙНИХ ТЕХНІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ТА УКРАЇНИ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 145–52. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.145-152.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження визначається потребою українського суспільства у вивченні та використанні позитивного досвіду застосування дистанційного навчання у процесі підготовки педагогічних кадрів для системи професійної освіти у Республіці Польща. Мета – виявити пріоритети політики Європейського Союзу у сфері інформатизації освіти в контексті реалізації програми "Освіта та професійна підготовка 2020"; проаналізувати особливості застосування дистанційного навчання у польській вищій школі; розробити рекомендації щодо використання її досвіду для модернізації української системи освіти. Методи: аналіз нормативно-правової бази інформатизації вищої і базової середньої освіти у Республіці Польща – для з’ясування стану дослідженості проблеми професійної підготовки майбутніх учителів професійних технічних предметів в університетах Республіки Польща; анкетування студентів – для виявлення ставлення студентів закладів вищої освіти України та Польщі до використання дистанційного навчання у їхній професійній підготовці. Результати: характеризується Європейська стратегія інформатизації освіти, аналізується нормативно-правова база інформатизації вищої і базової середньої освіти у Республіці Польща, розглядається польський досвід стандартизації цифрової компетентності майбутніх учителів професійних технічних предметів і розвитку їх готовності до використання технологій дистанційного навчання; здійснено порівняльний аналіз результатів опитування польських і українських студентів щодо їх ставлення до використання технологій дистанційного навчання в професійній підготовці майбутніх педагогічних кадрів для закладів професійної освіти. Висновки. У результаті дослідження були виявлені такі пріоритети політики Європейського Союзу у сфері інформатизації освіти в контексті реалізації програми "Освіта та професійна підготовка 2020": формування готовності вчителів і викладачів до інформатизації освіти та стандартизації їхньої цифрової компетентності; використання цифрових технологій в освітньому процесі; створення курсів дистанційного навчання для викладачів; технологізація та інтернаціоналізація європейської вищої освіти; розвиток онлайн-програм підвищення кваліфікації викладачів з окремих дисциплін. Проаналізовано особливості застосування технологій дистанційного навчання у польській вищій школі, зокрема під час пандемії коронавірусу. Розроблено рекомендації щодо використання польського досвіду застосування технологій дистанційного навчання у підготовці майбутніх учителів професійних технічних предметів для модернізації української системи освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Пархоменко-Куцевіл, Оксана. "ПРИНЦИП ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ЯКІСНОГО КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ СИСТЕМИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ". Public management 15, № 5 (29 вересня 2018): 296–305. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2018-15-5-296-305.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано можливості удосконалення професійної під- готовки кадрів органів місцевого самоврядування з урахуванням реалізації принципу децентралізації. Запропоновано шляхи удосконалення підготовки фахівців органів місцевого самоврядування, передбачено розширення права територіальних громад на вибір не лише вищого навчального закладу, який готуватиме фахівців, а й професійних програм, за якими готуватимуться фа- хівці для певної територіальної громади. Проведений аналіз дає підстави виокремити важливі елементи профе- сіоналізації кадрів органів місцевого самоврядування як основу формування децентралізації в Україні, а саме: 1) у чинному законодавстві слід передбачити виділення коштів територі- альним громадам на професійне навчання, підвищення кваліфікації посадо- вих осіб місцевого самоврядування. Це надасть можливість громаді обрати, яких саме фахівців для цієї місцевості потрібно підготувати; 2) необхідно прийняти нормативно-правовий документ, який би передба- чав формування реальної потреби у професійному навчанні та підвищенні кваліфікації кадрів органів місцевого самоврядування з урахуванням прове- деного моніторингу в потребі саме у таких професійних кадрах; 3) надати територіальним громадам права обирати вищий навчальний за- клад, який готуватиме саме тих фахівців, яких потребує даний регіон (на- селення, громада). Крім того, слід передбачити організацію на базі кому- нальних навчальних закладів мобільних постійно діючих курсів підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування із залученням будь- яких фахівців з усіх регіонів України за потреби у таких курсах; 4) з метою посилення ролі територіальної громади слід передбачити її право обирати не тільки вищий навчальний заклад, а й навчальні програми, які потрібні для фахівців, що працюватимуть у цій місцевості; 5) передбачити обов’язок фахівців, які отримали освіту за гроші територі- альної громади, відпрацювати в цій громаді протягом 5 років або повернути гроші за професійне навчання; 6) передбачити кошти на фінансування талановитої молоді за кордоном за умови відпрацювання після закінчення навчального закладу певного часу на території України. Таким чином, система підготовки та підвищення кваліфікації кадрів органів місцевого самоврядування має залежати від потреб регіону в пев- них компетентностях таких фахівців, а також кількості таких фахівців, що, своєю чергою, можна зробити, якщо надати право територіальній громаді здійснювати моніторинг потреби в кадрах та право громад замовляти про- фесійне навчання або підвищення кваліфікації. Крім того, потрібно надати право територіальним громадам обирати не лише вищий навчальний заклад, де здійснюють підготовку кадрів органів місцевого самоврядування, а й на- вчальні програми, за якими здійснюватиметься така підготовка.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Рамський, Юрій Савіянович, Оксана Віталіївна Струтинська та Марія Анатоліївна Умрик. "МОДЕРНІЗАЦІЯ ЗМІСТУ НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 22(29) (18 лютого 2020): 17–25. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2020.22(29).02.

Повний текст джерела

Анотація:

В даному дослідженні розглядаються питання модернізації змісту навчання у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів інформатики. Важливою передумовою для оновлення освітніх програм для підготовки майбутніх вчителів інформатики є швидкий темп розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, виникнення нових міждисциплінарних напрямів, поява нових професій, пов'язаних з активним використанням новітніх технологій у виробництві, а також змінами в структурі та змісті навчання шкільного курсу інформатики протягом останніх років. Стрімкий розвиток вищезазначених прикладних галузей спричинює потребу у підготовці відповідних кваліфікованих фахівців, для навчання яких необхідне оновлення змісту шкільної та вищої освіти відповідно до вимог сьогодення. Таким чином розробка змісту і методичних систем навчання нових дисциплін запропонованих вибіркових блоків сприятиме підготовці педагогічних кадрів, здатних працювати в умовах становлення інформаційного суспільства. Метою даного дослідження є окреслення напрямів модернізації змісту професійної підготовки майбутніх вчителів інформатики відповідно до нових вимог суспільства. В статті запропоновано напрями модернізації змісту навчання майбутніх вчителів інформатики з врахуванням сучасних досягнень науки, техніки, інформаційно-комунікаційних технологій та оновленням змісту шкільного курсу інформатики. Модернізація змісту навчання у процесі професійної підготовки майбутніх вчителів інформатики, його узгодження із найновішими досягненнями сучасної науки та інформаційно-комунікаційних технологій дозволить вдосконалити процес підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів, сприятиме формуванню у студентів значущих особистісних професійних якостей майбутнього вчителя і науковця, а також забезпечить їх неперервний розвиток, професійне та особистісне самовдосконалення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Боярська-Хоменко, А. В. "ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ ДОРОСЛИХ У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ У 1919 – 1945 рр." Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 9–21. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.01.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено політико-економічні, соціокультурні й освітні чинники, які впливали на розвиток професійної освіти дорослих в означений час у країнах Центральної та Східної Європи. Проаналізовано напрями теоретичних розвідок у галузі професійної освіти дорослих: визначення філософських підходів у вивченні професійної освіти дорослих; розробка дидактичних і методологічних концепцій професійної освіти дорослих; соціально-діагностичні питання професійної освіти дорослих як складової системи національної професійної освіти; формулювання мети професійної освіти дорослих і визначення її завдань; визначення змісту професійної освіти дорослих, що відображав необхідність розвитку як професійних умінь і навичок, так інтелектуальної і емоційної сфер людини; політичне значення розвитку професійної освіти дорослих. Установлено, що у досліджуваний час визначились дві форми здобуття професійної освіти дорослих: формальна і неформальна. Узагальнено зміст, форми та методи навчання дорослих у відповідності до сформованих напрямів (буржуазно-ліберальний, конфесійний, професійно-технічний, педагогічний, підготовка керівних кадрів). З’ясовано, що професійна освіта дорослих включала як фахову (вивчення іноземних мов, психології, соціології, основ торгівлі, бухгалтерії, інженерії, технічних дисциплін, агрономії, природознавства, художньої та мистецької справи, чоботарської справи тощо), так і загальноосвітню складову (компенсаційне навчання, загальнокультурний і соціальний розвиток, трудове виховання, громадянська та політична освіта, здоров’язбережувальна освіта). Неформальна професійна освіта також здобула активного розвитку і реалізовувалась через засідання соціальних клубів, професійних спілок і товариств, діяльність молодіжних, жіночих, ремісничих та робітничих об’єднань і асоціацій. Визначено деякі недоліки розвитку професійної освіти дорослих: андрагогічні дослідження цього етапу носили суб’єктивний характер та базувались на особистому досвіді науковців; теоретичні знання були позбавлені узагальнень, визначень, оцінок і порівнянь, виконували описову функцію; політизованість та перенасиченість ідеологічною пропагандою; недосконала нормативно-законодавча база.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Царьова, Євеліна. "АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ МАЙСТРІВ ВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ МЕТОДИЧНОЇ РОБОТИ". Professional Pedagogics 1, № 22 (31 липня 2021): 114–22. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2021.22.114-122.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність: сучасні трансформації професійної (професійно-технічної) освіти (далі – П(ПТ)О) та нові виклики сьогодення детермінують нові вимоги до майстра виробничого навчання як основного транслятора вмінь і навичок для здобувачів професійної освіти, що зумовлює необхідність неперервного професійного розвитку майстрів виробничого навчання закладів П(ПТ)О; професійний розвиток майстрів виробничого навчання є основою забезпечення якісної підготовки кадрів у системі професійної (професійно-технічної) освіти; ґрунтовна нормативно-правова база є основою успішного професійного розвитку майстрів виробничого навчання у закладах П(ПТ)О. Мета: проаналізувати нормативно-правові документи в освітній сфері на наявність у них вимог щодо професійного розвитку майстрів виробничого навчання. Методи: теоретичні (теоретичний аналіз нормативно-правових документів з проблеми професійного розвитку майстрів виробничого навчання в системі методичної роботи закладів П(ПТ)О); емпіричні (вивчення та аналіз нормативно-правового забезпечення професійного розвитку майстрів виробничого навчання у системі методичної роботи). Результати: здійснено теоретичний аналіз освітніх нормативно-правових документів на наявність у них вимог щодо професійного розвитку майстрів виробничого навчання. Висновки: необхідність професійного розвитку майстрів виробничого навчання регламентується змістом концептуальних освітніх документів, в яких професійний розвиток співвідноситься з методичною роботою педагогічних працівників і включає навчально-методичну, науково-методичну, організаційно-методичну, інформаційно-методичну та інші види методичної роботи; професійний розвиток майстрів виробничого навчання має бути одним із стратегічних пріоритетів сучасного закладу П(ПТ)О і покликаний сприяти професійному розвитку та підвищенню кваліфікації педагогічних працівників з метою підвищення якості освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Малишева, Махіра. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГОТЕЛЬНО-ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (30 жовтня 2017): 102–9. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.102-109.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті заявлено про актуальність дослідження організаційних аспектів професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі у професійних навчальних закладах з орієнтацією на досягнення відповідності рівня професійної підготовки кадрів для сфери туризму трансформаційним процесам поступу туристичної індустрії в багатогалузеву сферу вітчизняної й міжнародної діяльності. Широкий спектр наукових досліджень із проблеми вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців туристичної галузі ґрунтується на вивченні досвіду організації навчання в зарубіжних країнах, зокрема й Туреччини. Визначено, що з метою перспективного використання сучасних зарубіжних практик модернізації змісту, форм та технології навчання фахівців сфери готельного господарства і туризму в Україні, необхідно обґрунтувати існуючі організаційні засади професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі в Україні. Охарактеризовано трансформаційні процеси професійної освіти, котрі враховують сучасні європейські підходи, в тому числі й компетентнісний, до професійної підготовки майбутніх фахівців; здійснено аналіз нормативно- правового забезпечення організації професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі в закладах професійної освіти; визначено перелік професій та спеціальностей майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі. Акцентовано увагу на аналізі державного стандарту професійно-технічної освіти за професією «Агент з організації туризму». З‘ясовано, що вдосконаленню організаційних аспектів провфесійної підготовки майбутніх фахівців готельно-туристичної галузі з наступним створенням сприятливих можливостей для розвитку престижної безперервної туристської освіти в Україні передує вивчення і впровадження конструктивних ідей реформування системи професійної підготовки фахівців туристичної галузі в Туреччині.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Корнута, Л. М. "ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (23 березня 2020): 68–71. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).360.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто сутність праксеологічного підходу у професійній підготовці державних службовців в Україні із урахуванням досвіду окремих європейських країн. Визначено особливості праксеологічного підходу при застосуванні такого виду професійної освіти, як підвищення кваліфікації. Зазначається, що у системі професійної підготовки державних службовців можна виокремити три складники – змістовий, технологічний і особистісний, у контексті дослідження яких необхідно акцентувати увагу на технологічному складнику як такому, що забезпечує реалізацію праксеологічного підходу. Саме праксеологічний підхід у контексті підготовки державного службовця являє собою найважливішу змістову характеристику професійної спрямованості особистості майбутнього професіонала. Акцентовано, що головним завданням праксеологічного підходу у процесі підготовки державних службовців є вивчення й упровадження необхідних знань для здійснення ефективної діяльності. Зауважено, що саме ефективність виступає як показник якості професійної підготовки, а також як якісна категорія, що сприяє розвитку та вдосконаленню професійної діяльності державного службовця. Використання праксеології у сфері професійної підготовки державних службовців є основою для розуміння та дослідження професійної службової діяльності з позиції практичних цінностей, зокрема ефективності та результативності. Це важливо у процесі оцінювання результатів службової діяльності. Визначено, що ефективність діяльності системи професійного навчання державних службовців може бути досягнута за умови відповідності професійної підготовки та післядипломної освіти вимогам освіти для суспільства, побудованого на знаннях і інформації. Цими вимогами є такі: освіта протягом усього життя; освіта без кордонів, що ґрунтується на інформаційно-комп’ютерних технологіях і доповнює традиційні методи і технології новими можливостями; освіта за креативними моделями навчання та індивідуальними освітніми траєкторіями; освіта, що розвивається на основі фундаментальних знань. Одним із таких видів професійного навчання, що покликаний забезпечити високу освіченість та професійну компетентність державних службовців, є саме підвищення кваліфікації. Варто пам’ятати, що проблему підвищення кваліфікації державних службовців можна розглядати й у межах безперервної освіти. Праксеологічний підхід таке дозволяє. Так, більшість розвинених держав здійснює політику безперервного продовження освіти й підготовки кадрів. Специфіка функціонування системи підвищення кваліфікації державних службовців у контексті праксеологічного підходу полягає в тому, що вона є підсистемою державної служби, обслуговує її, готуючи високопрофесійні кадри. Це відбувається через вирішення низки таких завдань: приведення рівня професійних знань, умінь і навичок державних службовців у відповідність до вимог теорії та практики публічного управління; вивчення й застосування на практиці передового світового досвіду й досягнень науки державного будівництва та науки управління; формулювання установок на оволодіння предметом діяльності у сфері державної служби; формування професійних здібностей державних службовців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Бурак В.Г. "Професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи: дефінітивний аналіз". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 124–31. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.118.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто дефініції понять «професійна підготовка», «професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи», «фахівець», «фахівець готельно-ресторанної справи», «готовність», «готовність до професійної діяльності», «готовність майбутнього фахівця готельно-ресторанної справи до фахової діяльності». Готовність майбутнього фахівця готельно-ресторанної справи до фахової діяльності розглядається як результат навчання в закладах фахової передвищої та вищої освіти різних форм власності, оволодіння здобувачами освіти професійно орієнтованими знаннями, уміннями, навичками і компетентностями, які встановлюють його відповідність вимогам до діяльності з надання різноманітних послуг клієнтам готельно-ресторанних підприємств; ґрунтується на усвідомлених здібностях до обраної професії, передбачає здатність до наукового дослідження та інноваційної діяльності, неперервний саморозвиток і самоосвіту впродовж життя.Акцентовано, що недоліком підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи є перевага теоретичного навчання над практичним, а отже, актуалізується практична спрямованість освітнього процесу з можливістю імплементації кращих світових стандартів; урахування запитів роботодавців, кваліфікаційних вимог до спеціалізацій фахівців; застосування сучасних інформаційних та освітніх технологій; побудова індивідуальної освітньої траєкторії, неперервність та багаторівневість програм; сертифікація програм на основі міжнародних стандартів якості.Констатовано, що професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи може бути забезпечена за рахунок професійно-практичної підготовки; залучення до викладання фахових дисциплін практиків; формування зв‘язків фахової передвищої та вищої професійної освіти з ринком праці; підвищення якості викладацьких та управлінських кадрів; доступ до досвіду здійснення навчання в провідних університетах світу; проведення спеціалізованих олімпіад, конкурсів; моніторингу та аналізу результатів освітнього процесу та працевлаштування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Качан, Яна Віталіївна. "ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ У СУЧАСНИХ УМОВАХ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 6 (28 лютого 2022): 54–59. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.8.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність дослідження професіоналізації як важливого чинника підвищення якості діяльності органів публічної влади, що сприяє створенню ефективних територіальних громад і покращенню життя населення. Автором розкрито підходи до сутності поняття “професіоналізація публічного службовця”. Визначено, що у наукових джерелах наразі спостерігається відокремлення професіоналізації державних службовців і професіоналізації посадовців органів місцевого самоврядування. Унаслідок роботи із науковими джерелами виокремлено функції професіоналізації публічних службовців. Визначено групи критеріїв щодо рівня професіоналізму публічного службовця під час його професіоналізації. Описано систему закладів підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації публічних службовців, де здійснюється навчання за спеціальностями, спрямованими на підготовку кадрів галузі публічного управління та адміністрування. Проаналізовано статистичні дані про кількість державних службовців за останні два роки, звернено увагу на плинність кадрів, зменшення кількості держслужбовців. Наголошено на необхідності професіоналізації публічних службовців із урахуванням потреб євроінтеграції України, зокрема приведення вимог до професійних якос- тей публічних службовців у відповідність до європейських стандартів публічної служби, збільшення кількості публічних службовців, які мають професійну освіту, стимулювання їх до здобуття професійної освіти у галузі публічного управління та адміністрування; оновлення кадрового складу на принципах меритократії; розроблення і запровадження системи фахової підготовки публічних службовців на засадах сучасних вимог до професіоналізму на публічній службі; створення належних умов для професійного зростання та індивідуального професійно-кваліфікаційного розвитку фахівців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Царьова, Євеліна. "ОСОБЛИВОСТІ РОЗРОБЛЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ПОСІБНИКІВ З ПРОФЕСІЙ ШВЕЙНОГО ВИРОБНИЦТВА". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 123–28. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.123-128.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження зумовлена: активним входженням дистанційного та змішаного навчання у сучасний освітній процес, обмеженнями, уведеними у багатьох державах світу у зв’язку із пандемічною ситуацією; низьким рівнем готовності педагогічної спільноти, здобувачів освіти до ефективної взаємодії в умовах змішаної або дистанційної моделі освіти; умовами освітнього середовища, що утворилося у результаті впровадження технологій змішаного і дистанційного навчання; необхідністю пошуку нових підходів до розробки ефективного дидактико-методичного інструментарію для формування фахових компетенцій здобувачів професійної освіти; створенням оптимальних педагогічних умов підготовки робітничих кадрів для швейного виробництва із урахуванням стрімких темпів упровадження новітніх виробничих технологій. Мета: обґрунтування актуальності розроблення електронних засобів навчання для професій швейної галузі та відбору і структурування змісту посібника «Технології виготовлення блузи» з урахуванням інноваційних виробничих технологій. Методи: теоретичні (аналіз, синтез та узагальнення науково-педагогічних праць із питань підручникотворення, розробки електронних посібників); емпіричні (вивчення та аналіз педагогічного досвіду, робочих планів, програм підготовки майбутніх кваліфікованих робітників швейного виробництва та результатів їхньої діяльності). Результати: розроблено й упроваджено в освітній процес підготовки робітничих кадрів з професій швейного виробництва електронне навчальне видання «Технології виготовлення блузи». Висновки: обґрунтовано актуальність розроблення електронних засобів навчання для професій швейної галузі; охарактеризовано зміст і структуру посібника «Технології виготовлення блузи»; показано доцільність його використання для підвищення мотивації й формування фахових компетенцій здобувачів професійної освіти, розвитку ІКТ-компетентностей викладачів професійної підготовки і майстрів виробничого навчання професій швейного виробництва; окреслено основні завдання цифровізації процесу підготовки кваліфікованих робітничих кадрів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Іванцова, А. В. "МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ КАДРІВ ДЛЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ". Знання європейського права, № 1 (21 вересня 2020): 130–34. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.63.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано зарубіжний досвід щодо регулювання професійної підготовки суддів у таких державах, як Польща, Німеччина, Грузія та Канада. Розглянуто більш детально умови підготовки і проходження підвищення кваліфікації для суддів, помічників суддів. Вказується, який орган із перелічених держав здійснює саме підготовку і підвищення кваліфікації. Так, наприклад, у Польщі це Національна школа судової влади і прокуратури Республіки Польща. Особливістю її діяльності є те, що вона готує кадри як для судових установ, так і для органів прокуратури. Одним із основних завдань даної установи є теоретична і практична підготовка до посади судді, прокурора, асесора прокуратури. Початкова підготовка суддів в Польщі загалом триває 3 роки. У Німеччині це Німецька судова академія, яка здійснює міжрегіональне навчання діючих суддів та прокурорів та не має повноважень із початкової підготовки майбутніх суддів. Початкова підготовка забезпечується системою Juristenausbildung, де викладається єдиний курс права для майбутніх суддів, прокурорів, адвокатів, нотаріусів, юристів. Тривалість такого навчання складає 6-7 років. У Грузії професійну підготовку осіб, які призначаються на посаду судді, здійснює Вища школа юстиції, де забезпечується і перепідготовка діючих суддів із метою професійного вдосконалення, підготовка та перепідготовка кандидатів у помічники суддів та інших фахівців для укомплектування системи загальних судів висококваліфікованими кадрами. Така підготовка триває 10 місяців. У Канаді професійна підготовка суддів здійснюється Національним Суддівським Інститутом. Там існують два види курсів: загальнодержавні та курси, які розробляються на замовлення конкретних судів. Крім того, в Національному суддівському інституті діє система дистанційного навчання, яка має декілька форм: електронний вісник і комп'ютерні навчальні програми; онлайн-курси, відеокурси та інформаційні ресурси. Також визначено, які аспекти досвіду зарубіжного правового регулювання можливо використати, удосконаливши при цьому процедуру підготовки суддів в Україні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Щокін, Ростислав, Валентина Радкевич, Олександра Бородієнко, Євген Романенко, Олександр Дацій, Олексій Мірошниченко, Родіон Колишко, Сергій Притоманов та Ліна Короткова. "КОНЦЕПЦІЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ". Public management 23, № 3 (20 березня 2020): 236–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-3(23)-236-252.

Повний текст джерела

Анотація:

Проаналізовано концептуальні положення щодо управління розвитком професійної освіти, що визначені нормативно-правовими акта- ми України. Встановлено, що професійна підготовка “під конкретне робоче місце” доволі часто, не сприяючи життєвому успіху учнів, може привести до появи фахівців, чиї знання і вміння не затребує суспільство. Визначено слабкі сторони моноступеневої системи. Встановлено причини, які зумов- люють доцільність переходу до багаторівневої системи. Відзначено найважливіші моменти в багаторівневій системі освіти: структурний і змістовний. Встановлено, що нові педагогічні технології є стрижнем змістовної сторони багаторівневої системи навчання. Вказано на необхідність знаходження оптимального співвідношення між освітніми складовими на різних рівнях навчання та виділення пріоритетних напрямів у галузі диверсифікації освіти. Доведено, що ступенева система реалізує наступність програм, що нале- жать до певного виду діяльності людини або до даної галузі виробництва і відрізняються рівнем кваліфікації. Програми орієнтовані, найперше, на за- безпечення професійної підготовки; освітня функція підпорядкована в них професійній підготовці та на деяких етапах освітній компонент може зовсім не бути присутнім. По завершенні кожного етапу фахівець отримує відпо- відний документ, що засвідчує рівень його кваліфікації (наприклад, токар, технік, інженер). Моноступенева система професійної освіти доцільна та цілком ефек- тивна при жорсткому довгостроковому закріпленні кадрів у цій галузі. Го- ловною метою такої системи є задоволення державного замовлення на спе- ціаліста. Визначено принципи розвитку професійної освіти, зокрема гуманізацію і фундаменталізацію. Розглянуто системоутворювальні функції, які виконує професійна освіта в суспільстві: економічну, соціальну і культурну.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

ГНИДЮК, Олександр. "ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПІВРОБІТНИКІВ ПОЛІЦІЇ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 95–109. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.611.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено особливості фізичної підготовки співробітників поліції у країнах Європейського Союзу. З’ясовано, що проблема удосконалення фізичної підготовки співробітників правоохоронних служб неодноразово привертала увагу науковців. Необхідність дослідження передового зарубіжного досвіду фізичної підготовки співробітників поліції обумовлена потребою в удосконаленні якості формування і розвитку фізичних властивостей фахівців Державної прикордонної служби України шляхом застосування і впровадження сучасних ефективних інноваційних методик. З’ясовано, що різноманітні аспекти навчання й виховання фахівців ДПСУ – співробітників правоохоронного органу спеціального призначення, у тому числі їхньої фізичної підготовки останнім часом привертали увагу значної кількості науковців. Водночас теоретичні і методичні засади неперервної фізичної підготовки військовослужбовців ДПСУ на різних рівнях освіти, обґрунтовані з урахуванням узагальнення зарубіжного досвіду не були предметом окремого дисертаційного дослідження. Результати узагальнення зарубіжного досвіду дозволяють зробити висновок, що попри всю різноманітність педагогічних підходів до професійної підготовки співробітників поліції можна виокремити три основні моделі поліцейської освіти в Європі – німецьку, французьку та британську. У професійній поліцейській освіті особливу увагу приділено розвитку фізичних якостей, навичок і умінь особистої безпеки. Кандидати на навчанні проходять ретельний професійний відбір, що передбачає випробовування фізичної витривалості, сили, швидкості, рухових павичок, гнучкості, координації, спритності тощо. Співробітники поліції щороку проходять обов’язкову фізичну підготовку. Обсяг підготовки, яку повинен пройти співробітник, як правило залежить від особливостей його професійної діяльності та виконуваної роботи. Перспективи подальших досліджень полягають у дослідженні та узагальненні досвіду підготовки офіцерських кадрів сектору безпеки та оборони в країнах Північної Америки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Радкевич, Валентина Олександрівна. "Енергоефективність у професійній підготовці майбутніх фахівців будівельного профілю". New computer technology 8 (22 листопада 2013): 58–60. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v8i1.167.

Повний текст джерела

Анотація:

Стратегічним завданням Уряду нашої держави є стабілізація економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва на основі його глибокої модернізації. Однак заплановане створення в різних регіонах України нових технологічних укладів, модернових виробництв, перспективних секторів економіки неможливе без наявності компетентних кваліфікованих робітників, яких покликана готувати система професійно-технічної освіти. Саме тому ця система потребує державної підтримки й інвестицій в напрямі модернізації усіх її підсистем, приведення у відповідність до вимог сучасного енергоефективного виробництва.У зв’язку з цим, актуальним є оновлення змісту і засобів професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, спрямованих на оволодіння сучасними виробничими технологіями, що уможливлять їх здатність працювати на високотехнологічному обладнанні, використовувати в професійній діяльності енергоефективні матеріали.Зазначимо, що проблема заощадження енергетичних ресурсів України обговорюється політиками, науковцями, роботодавцями протягом 16 років. Однак у професійно-технічній освіті і до сих пір відсутні навчальні дисципліни, які б забезпечували формування у молодих робітників культури енергоефективної діяльності.З огляду на це в Інституті професійно-технічної освіти НАПН України було започатковано новий напрям досліджень, що стосується впровадження питань енергоефективності у первинну професійну освіту і професійне навчання кваліфікованих робітників на виробництві. Створений з цією метою Центр енергоефективності спрямовував свої зусилля на розробку інноваційного навчального курсу «Основи енергоефективності».Підґрунтям створення цього навчального курсу стали результати аналізу практики діяльності підприємств галузей народного господарства, в тому числі й будівельної, а також змісту навчальних планів і програм за якими здійснюється підготовка кваліфікованих робітників.Виявилося, що на підприємствах гальмується забезпечення заходів щодо: впровадження енергозберігаючих технологій, енергоефективного обладнання; зменшення енергоємності продукції; скорочення витрат ресурсів; контролю й управління витратами паливно-енергетичних ресурсів; участі робітничих кадрів у планових заходах підприємств з енергозбереження.Аналіз змісту професійно-технічної освіти показав, що недостатньою є популяризація і пропагування економічних, екологічних і соціальних переваг енергозбереження серед учнівської молоді ПТНЗ і виробничого персоналу підприємств. Було запропоновано до змісту професійного навчання кваліфікованих робітників вводити навчальний матеріал з енергоефективних технологій. Наприклад, для фахівців будівельного профілю доцільно вводити навчальний матеріал, що стосується комплексних енергосистем, вітроенергетики, сонячної енергетики, гідроенергетики, біоенергетики, геотермальної енергетики тощо. Цінною навчальною інформацією для учнів ПТНЗ є сучасні технології будівництва будинків із низькою енергетичною потребою, будинків типу «нуль енергії», будинків «плюс», пасивних будинків тощо.Енергозберігаюче будівництво потребує від кваліфікованих робітників широких компетенцій і знань інтегрованого характеру стосовно: будівельної фізики, систем опалення, вентиляції та акліматизації, технологій сонячної енергії, енергозберігаючої техніки тощо.Розуміючи, що енергозбереження є важливою народногосподарською проблемою, а отже має ґрунтуватися на науковій основі з використанням системного підходу, методів моделювання економічної доцільності використання енергоефективних технологій, матеріалів і обладнання у виробництві, а також альтернативних джерел енергії відбір змісту навчального курсу «Основи енергоефективності» здійснювався з урахуванням досягнень фундаментальної та галузевих наук. У даному випадку підґрунтям відбору змісту навчального матеріалу, що розкриває потенціал енергоефективності й енергозбереження слугували об’єкти, поля й види професійної діяльності кваліфікованого робітника будівельного профілю.У структуруванні навчального матеріалу використовувався модульний підхід, що дозволило утворити п’ять модулів:Загальний, у якому розглядаються питання щодо необхідності енергоресурсів для забезпечення якісного життя як окремої людини, так і суспільства в цілому; обґрунтовується актуальність розв’язання проблеми підвищення енергоефективності на основі економного використання енергоресурсів.Галузевий, у якому розглядаються характерні особливості енергоспоживання в галузі й, відповідно, розв’язання проблем заощадження енергоресурсів.Виробничий, у якому питання підвищення енергоефективності вирішується на рівні підприємства.Професійний, у якому питання підвищення енергоефективності вирішуються в межах професійного поля діяльності, на робочому місці.Побутовий, у якому розглядаються питання енергозбереження в побуті (в умовах ПТНЗ, дома).На вивчення цього курсу розробники відвели 20 годин, з них 6 годин на лабораторно-практичні роботи.Вивчення кваліфікованими робітниками будівельного профілю навчального курсу «Основи енергоефективності» сприятиме формуванню у них енергозберігаючої свідомості, активної громадянської позиції щодо прийняття екологічно й енергетично грамотних рішень у професійній діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Біліченко, Вадим Миколайович. "ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ: ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ". Public management 29, № 1 (24 травня 2022): 22–29. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-3.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою роботи є проведення системного аналізу проблем формування кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. У статті обґрунтовано, що нестабільна соціально-економічна обстановка на світовій арені, нові глобалізаційні виклики та загрози доводять необхідність масштабного реформування Збройних Сил. Реорганізація військово-адміністративної структури, скорочення чисельності особового складу, модифікація системи підготовки резервістів, гуманізація умов проходження служби з призову, переведення на аутсорсинг (обслуговування цивільними організаціями) системи забезпечення Збройних Сил фактично акумулюють у собі ресурси та створюють базис для формування кадрового потенціалу Збройних Сил. Методологія: системний аналіз, узагальнення, синтез, аналіз, моделювання. Наукова новизна. Автором узагальнено сім кластерів формування та розвитку кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. По-перше, несистемність та неефективність управління персоналом Збройних Сил України, зокрема, відсутня Стратегія реформування кадрової політики Збройних Сил України в частині формування кадрового потенціалу Збройних Сил України в системі публічного управління. По-друге, відсутні ефективні механізми формування якісного кадрового потенціалу Збройних Сил України, зокрема, потребує переформатування механізмів відбору, оцінювання, мотивації управлінських кадрів Збройних Сил України. По-третє, потребує реформування системи навчання військових кадрів з урахуванням інноваційних вимог сучасного світового співтовариства, а також тенденцій навчання військ НАТО. По-четверте, проблема переформатування системи компетенцій, якими повинні володіти управлінські кадри Збройних Сил, зокрема, визначення спеціальних та професійних компетенцій з урахуванням саме мінливості системи національної та міжнародної безпеки. По-п’яте, проблема організації ефективного морального виховання військових кадрів як важливий чинник забезпечення національної безпеки країни. По-шосте, запровадження коучингу для військових кадрів Збройних Сил України. Концепція професійно орієнтованого коучингу для офіцерів збройних сил надає можливість інноваційно розглянути процеси професійного розвитку та кар’єрного зростання, в яких принципи військового коучингу можуть виявитися справді корисними. По-сьоме, формування власної інформаційної безпеки кадрового потенціалу Збройних Сил України як основи формування національної безпеки України. Висновки. У статті здійснена систематизація сучасних проблем формування та розвитку, доведено, що зазначені проблеми повинні бути узагальнені у Стратегії реформування кадрової політики Збройних Сил України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Konevshchynska, Olga E. "КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕСУРСНОГО ЦЕНТРУ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ". Information Technologies and Learning Tools 38, № 6 (25 грудня 2013): 182–95. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v38i6.957.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано основні категорії фахівців, які здійснюють організаційну, адміністративну, навчально-методичну, технічну, технологічну підтримку процесу дистанційного навчання. Зазначено, що серед основних завдань діяльності ресурсних центрів дистанційної освіти є забезпечення додаткових освітніх програм у галузі ІКТ і дистанційної освіти для робітників освітньої галузі, а також організаційне, методичне та технічне забезпечення впровадження і розвитку ІКТ та дистанційної освіти за освітніми програмами. Визначено основні вимоги до кваліфікаційного рівня кадрового забезпечення. Охарактеризовано комплекс професійно значущих якостей викладачів-тьюторів необхідних для успішної професійної діяльності. Виокремлено складові професійної компетентності мережних викладачів відповідно до структури діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Варава, Олена. "ЗМІСТ І СТРУКТУРА ГОТОВНОСТІ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ МОБІЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ СЕСТРИНСЬКОЇ СПРАВИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 16, № 1 (12 червня 2021): 58–69. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v16i1.689.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасні умови розвитку суспільно-економічних відносин в Україні диктують нові вимоги до фахівців різних спеціальностей і рівнів професійної підготовки. Проблема професійної мобільності фахівців медичної галузі стає все актуальнішою, що потребує її врахування при підготовці майбутніх медичних сестер та бакалаврів медсестринства. Ступенева медсестринська освіта передбачає підготовку кадрів з високим рівнем професійної компетентності, здатних не лише до виконання вузькопрофесійних обов’язків, а й до опанування різними видами професійних дій, що дають змогу підвищити продуктивність роботи медичних сестер. У сучасних умовах кваліфіковані бакалаври сестринської справи повинні орієнтуватися в суміжних сферах діяльності, бути готовими до постійного професійного зростання та професійної мобільності. Основа для формування готовності до професійної мобільності закладається на етапі навчання студентів у медичних коледжах шляхом вироблення первинного досвіду мобільної поведінки у вирішенні навчальних, квазіпрофесійних та практичних завдань.Складнощі у відстеженні виявів окреслених особистісних якостей майбутніх фахівців сестринської справи після закінчення навчального закладу зумовлюють необхідність оцінки рівня сформованої готовності професійної мобільності студентів медичного коледжу в межах освітнього процесу.У статті здійснено аналіз сутності професійної мобільності як особистісної якості майбутніх бакалаврів сестринської справи. У контексті досліджуваного поняття представлено характеристику діяльності сучасної медсестри-бакалавра. Уточнено поняття “професійна мобільність майбутніх бакалаврів сестринської справи”, яке охоплює декілька взаємопов’язаних компонентів готовності до такої діяльності: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний. Запропоновано мотиваційно-ціннісний, когнітивно-комунікативний, операційно-діяльнісний та особистісно-рефлексивний критерії визначення готовності до професійної мобільності, а також їхні показники, які уможливлюють оцінку її сформованості за чотирма рівнями (пасивно-репродуктивний, активно-пошуковий, активно-діяльнісний, свідомо-діяльнісний).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Саган, Віталій. "СУТНІСТЬ, ОСОБЛИВОСТІ ЗМІСТУ І СТРУКТУРА ПОНЯТТЯ “ПРОФЕСІЙНА ГОТОВНІСТЬ ОФІЦЕРА- ПРИКОРДОННИКА ДО ВЕДЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО (КОРАБЕЛЬНОГО) ГОСПОДАРСТВА”". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 24, № 1 (7 травня 2021): 417–39. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v24i1.652.

Повний текст джерела

Анотація:

Зміни освітнього законодавства України зумовили необхідність перебудови навчального процесу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (НАДПСУ), оптимізації системи підготовки курсантів за спеціальностями, що, у свою чергу, призвело до скорочення додаткових професійних спрямувань: “організація житлово-експлуатаційного забезпечення оперативно-службової діяльності” за спеціальністю 274 “Автомобільний транспорт”; “організація матеріального забезпечення оперативно-службової діяльності” за спеціальністю 252 “Безпека державного кордону”, які забезпечувала кафедра логістики для підрозділів Державної прикордонної служби України. Сьогодні відсутність підготовлених кадрів для організації ведення військового господарства вирішується керівництвом Державної прикордонної служби України (ДПСУ) шляхом залучення відповідних фахівців – випускників вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України та Національної Гвардії України, які навчались за напрямами продовольче забезпечення, речове забезпечення, пально-мастильні матеріали. Залучення цих фахівців передбачає використання колосальних ресурсів за навчання, які необхідно повернути за умови переведення їх до Державної прикордонної служби України. Тому акцентується на підготовці таких фахівців у ВВНЗ прикордонного відомства – НАДПСУ, що, не буде потребувати використання додаткового фінансування. Але для якісних змін у підготовці курсантів необхідно провести перегляд обсягів аудиторних годин (змісту навчального матеріалу), які наразі виділено для опанування дисциплін, котрі викладають на кафедрі логістики. Для побудови дієвих механізмів формування у майбутніх офіцерів умінь і навичок щодо організації господарства підрозділу ДПСУ проведено аналіз передумов професійної підготовки курсантів НАДПСУ до ведення військового (корабельного) господарства. Уточнено сутність, особливості змісту і структуру поняття “професійна готовність офіцера-прикордонника до ведення військового (корабельного) господарства”. Для визначення поняття “професійна готовність офіцера-прикордонника до ведення військового (корабельного) господарства” було проведено аналіз властивостей, які необхідні для вирішення питань військового (корабельного) господарства. Результати аналізу психолого-педагогічної літератури, освітньо-професійних програм, виділення якостей, найбільш важливих для формування професійної готовності офіцера-рикордонника до ведення військового та корабельного господарства, дозволили визначити основні компоненти цієї готовності. Професійна готовність до ведення військового (корабельного) господарства у підрозділах ДПСУ виражає ставлення військовослужбовця до дійсності й виявляється в готовності й здатності вирішувати поставлені завдання військового (корабельного) господарства. Складниками професійної готовності офіцера-прикордонника до ведення військового (корабельного) господарства у підрозділах ДПСУ є структурні компоненти його діяльності, зокрема мотиваційний, когнітивний, операційний, прогностичний, морально-вольовий, а також якості, які найбільш важливі для формування готовності до ведення військового (корабельного) господарства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Симонович, Наталія. "Визначальні особливості професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи". New pedagogical thought 106, № 2 (5 липня 2021): 39–42. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-39-42.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті обґрунтовано актуальність якісної професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи. На основі аналізу теорії та методики професійної освіти виокремлено її визначальні особливості та найбільш істотні фактори підвищення якості. Доведено, що подальший динамічний розвиток індустрії гостинності вимагає підвищення якості підготовки кадрів, забезпечення туристичної галузі, готельного та ресторанного господарства фахівцями, які відповідали б міжнародним стандартам якості у сфері послуг. З’ясовано, що вища професійна освіта в галузі готельно-ресторанного обслуговування повинна спрямовуватися на формування особистості фахівця, здатного до самореалізації в сучасному суспільстві. Визначено, що найважливішими факторами підвищення якості підготовки фахівців у сфері готельно-ресторанних послуг є: теоретична підготовка; формування ділових навичок; розвиток науково-методичного забезпечення; проходження практики в організаціях різних галузей економіки; психологічний супровід професійної підготовки та використання інноваційних методів у процесі навчання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Mitsenko, D., та O. Stavytskyi. "ДУАЛЬНА СИСТЕМА ЯК ПЕРСПЕКТИВНИЙ ЗАСІБ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ". Herald of Kiev Institute of Business and Technology 43, № 1 (20 березня 2020): 51–57. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.43.07.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються проблеми, пов’язані з розвитком системи дуальної освіти. Підкреслюється актуальність запровадження концепції дуальної освіти в України. Проаналізовано положення основних нормативно-правових актів, регулюючих застосування дуальної форми здобуття освіти. Зазначено, що дуальною формою здобуття освіти є такий спосіб отримання освіти, що передбачає поєднання навчання у закладах освіти з навчанням на робочих місцях на підприємствах та установах з метою набуття певною кваліфікації. На основі аналізу науково-педагогічних досліджень визначено основні принципи, на яких ґрунтується ефективність дуальної форми здобуття освіти: дуальна освіта має забезпечувати досягнення економічної, соціальної та індивідуальної цілей; цілеспрямованість навчального процесу; змінюваність навчання; інтеграція дуальної освіти та економіки; спільне фінансування дуальної освіти державою та бізнесом; кодифікація стандартів якості освіти; систематичний професійний розвиток кадрів; організація та проведення дискусій для обговорення проблемних питань дуальної освіти; опора на давні культурно-історичні традиції; прийняття дуальної освіти громадськістю. Розглянуто й проаналізовано німецький досвід дуальної освіти. Адже саме в Німеччині вперше було застосовано принципи дуальної освіти. Головною її особливістю є те, що основна частина навчального часу припадає на практичне навчання на виробництві три-чотири дні на тиждень. Блок теоретичного навчання викладається в навчальному закладі та складає, відповідно, один-два дні на тиждень. Розглянуто етапи розвитку дуальної системи в Україні, зокрема результати пілотного експерименту з запровадження елементів дуальної освіти в закладах професійно-технічної освіти в трьох українських містах. Висвітлено особливості реалізації дуальної системи в вітчизняних закладах вищої освіти. На підставі здійсненого аналізу, автор дійшов висновку про ефективність та перспективність дуальної системи, необхідність її подальшого запровадження у педагогічну практику.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Лю, Янші. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ БАКАЛАВРАТУ В КИТАЙСЬКИХ УНІВЕРСИТЕТАХ У ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВАХ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 77–83. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-10.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається сучасний стан навчання перекладачів у китайських університетах. Понад 15 років масштаби підготовки бакалаврів-перекладачів все більше розширюються у китайських вищих навчальних закладах. Якістю та оцінкою підготовки перекладачів на різних рівнях займається Міністерство освіти Китаю. Визначено основні відмінності між чотирма документами, оприлюдненими органами управління освітою, з погляду цілей навчання та специфікації навчання в педагогічних умовах. Наведено чіткий і загальний погляд на історичні етапи перекладу в Китаї та розглянуто розвиток перекладацької дисципліни загалом. У статті висвітлюються особливості побудови та вдосконалення перекладацьких курсів та підготовки перекладача, спрямованість освіти, поширеність вітчизняного менеджменту. Завдяки серії документів, виданих владою, перекладацька освіта більш стандартизована на рівнях. Стандарти підготовки студентів базуються на національних стандартах і в основному відповідають вимогам освіти та суспільства. Шістнадцять університетів західного Китаю беруться за приклад для спостереження за їхніми моделями педагогічної підготовки. Детально проведено аналіз освітніх концепцій, цілей навчання основних курсів, програми підготовки перекладачів, педагогічного обладнання, моделі практичного навчання та орієнтації кар’єри бакалавра-перекладача. За допомогою аналізу анкетного дослідження показані особливості перекладачів-бакалавратів з погляду запасів талантів та тенденцій підготовки майбутніх перекладачів, щоб підвищити якість підготовки перекладачів для задоволення соціальних потреб ринку праці. Стаття спрямована на визначення компетенцій бакалаврів-перекладачів на рівні теоретичного матеріалу, сформованості професійно-орієнтованих дизайнерських навичок та рівня мотивації до професійної діяльності. З погляду умов навчання, цілей навчання, специфіки підготовки, підбору педагогічних кадрів, системи забезпечення якості, якісні та кількісні вимоги розбираються для підвищення якості перекладу. Шкали перекладу та точний критерій розроблено, щоби сприяти викладанню перекладу та оцінити точну компетентність студентів на рівні бакалавра та середнього. У статті зроблено висновок про три чинники, такі як суспільство, професія та дисципліна, що формують цілі та результати у формуванні професійних компетенцій. Попит на мовні послуги зростає. Підготовка бакалаврів-перекладачів є лише фундаментальною. Подальшим дослідженням буде вивчення самооцінки та оцінювання однолітків, ключових елементів оцінки навчання в соціальних та інституційних умовах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Малихін, Олександр Володимирович, та Тарас Михайлович Ярмольчук. "АКТУАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ НАВЧАННЯ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ФАХІВЦІВ З ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ". Information Technologies and Learning Tools 76, № 2 (22 квітня 2020): 43–57. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v76i2.2682.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено теоретичне обґрунтування психолого-педагогічних особливостей професійної підготовки фахівців з інформаційних технологій, адже одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, у якому інформаційні технології є інструментом соціального розвитку країни. В умовах швидкої зміни технологій від системи освіти вимагається підготовка великої кількості ІТ-фахівців, які володіють певними професійними компетентностями та здатні працювати у постійно мінливих умовах сучасного суспільства. Ця потреба призвела до нового розуміння й оцінки ролі ІТ, обумовленої необхідністю консолідації зусиль світової спільноти у формуванні цілісного гармонізованого підходу до підготовки професійних ІТ-кадрів. Створення умов, що враховують психолого-педагогічні особливості студентів, які спрямовані на успішний розвиток продуктивного мислення та навчальної діяльності − одна з найважливіших проблем теорії і практики навчання студентів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Skomorovska, Iryna. "Використання інноваційних технологій у професійній підготовці майбутніх вихователів ДНЗ". Освітній простір України, № 11 (16 жовтня 2017): 104–9. http://dx.doi.org/10.15330/esu.11.104-109.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розкрито сутність понять “традиційне навчання”, “інноваційне навчання”, “освітні інновації”. Встановлено, що освітні інновації в системі вищої освіти можуть реалізовуватися у змісті освіти; формах, методах, технологіях процесу навчання і виховання; системі управління освітою. При підготовці педагогічних кадрів у ВНЗ доцільно проводити такі види лекцій, як лекцію-візуалізацію, лекцію із заздалегідь запланованими помилками, лекцію прес-конференцію тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Татоян, Діана, та Тетяна Коломоєць. "ДОСВІД ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН У ПІДГОТОВЦІ ТА ПІДВИЩЕННІ ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ПУБЛІЧНИХ СЛУЖБОВЦІВ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 2-3 (7 квітня 2021): 140–45. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.028.

Повний текст джерела

Анотація:

В період реформування вітчизняної кадрової системи, орієнтуючись на європейський досвід, постає необхідність підготовки компетентного, конкурентоспроможного публічного службовця, активного до змін та викликів сьогодення, який якісно та ефективно виконуватиме свої професійні обов’язки, в чому й полягає актуальність проведеного дослідження.Метою статті є дослідження досвіду передових європейських країн у підготовці та підвищенні професіоналізму публічних службовців.У статті досліджено процес професіоналізації кадрів публічної служби на сучасному етапі європеїзації суспільства. Визначено, що в рамках євроінтеграції професіоналізація публічного службовця передбачає створення належних умов для постійного оновлення та вдосконалення професійних знань, умінь та навичок фахівців, стимулювання їх до саморозвитку. Аналізується система підготовки та безперебійного навчання кадрів для публічної служби в окремих країнах Європи, а саме у Німеччині, Франції та Великобританії, відповідно до механізму закріпленому на їх законодавчому рівні.Визначено, що система підготовки державних службовців повинна орієнтуватись на принципи професіоналізму та компетентності.За результатами проведених досліджень, обґрунтовано необхідність впровадження досвіду передових європейських країн з підвищення професіоналізації публічних службовців в умовах реформування та модернізації кадрової системи України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Чалій, Л. В. "АНАЛІЗ ВИКЛИКІВ ТА ПРОБЛЕМ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В УМОВАХ СВІТОВОЇ КОРОНАВІРУСНОЇ ПАНДЕМІЇ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (8 вересня 2021): 248–53. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-38.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті порушено проблему професійної підготовки здобувачів вищої освіти в Україні в умовах світової коронавірусної пандемії COVID-19, яка докорінно змінила нашу професійну діяльність. Ми зробили все можливе, щоб адаптуватися. Минуло понад сім місяців, відколи Всесвітня організація охорони здоров'я проголосила COVID-19 пандемією. Сотні мільйонів людей пережили й переживають періоди суворого карантину. Багато хто мусив раптово перемикнутися на роботу з дому; мільйони людей лишилися без роботи. Розглянуто, що майбутнє видається непевним. Нам невідомо, коли суспільне життя повернеться у нормальне русло і чи повернеться взагалі, як невідомо й те, які шрами лишить по собі пандемія. Окреслено актуальні проблеми, які зумовлені необхідністю усвідомлення нової реальності пандемії СOVID-19 як рушія змін освіти. Пандемія COVID-19 докорінно змінила життя університетів. Утім, після «цифрового стрибка» у навчанні багато хто вимагає повернення до нормального навчання в аудиторіях. Заклади освіти припинили очне навчання та перевели понад мільйон здобувачів освіти на «домашнє навчання». Карантин яскраво показав спроможність кожного лектора, його підхід до роботи, організації навчання, володіння ІКТ-навичками. Це сприятиме зміні підходів до підвищення кваліфікації кожного викладача та скорегує кадрову політику. З’ясовано, що ця проблема потребує подальшого вивчення та може розглядатися як узагальнення сучасного світового досвіду з найбільш жагучої проблеми, своєрідним дороговказом для науковців та викладачів. Указано на необхідність дослідження проблеми щодо переходу до дистанційної і змішаної систем освіти, які радикально змінюють способи навчання й учіння, що вимагає відповідних змін в освітніх вимірюваннях, показниках якості освіти, зокрема це стосується питань щодо подальшого перспективного дослідження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Євсюков, Олександр, та Андрій Гаваза. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВІДБОРУ ЗМІСТУ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ УПРАВЛІНСЬКИХ КАДРІВ СФЕРИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ". Науковий вісник: Державне управління 4, № 6 (1 грудня 2020): 93–121. http://dx.doi.org/10.32689/2618-0065-2020-4(6)-93-121.

Повний текст джерела

Анотація:

Реформування системи цивільного захисту держави, яке було проведене останніми роками, життя в умовах ринкових відносин, новітніх інформаційних технологій, закордонний досвід розвинутих держав потребує переосмислення існуючої практики підготовки кадрів для реалізації заходів безпеки населення і територій України з урахуванням європейських стандартів управління ризиками. До основних складових змісту підвищення кваліфікації управлінських кадрів в інститутах підвищення кваліфікації та ЗВО мають відносити змістові модулі: законодавчої, культуротворчої та українознавчої спрямованості; світоглядної (сучасної методологічної), психологічної й фасилітативної підготовки; з філософії, політики, парламентаризму, державного управління, права, інноватики, інформатики тощо. Визначення змісту підвищення кваліфікації керівних кадрів відбувається під впливом політичних і соціально-економічних змін, які відбуваються в суспільстві; виявляє тенденцію орієнтації не лише на вимоги держави, а й на особистісні і професійні запити слухачів; спрямовується на оновлення всієї системи безперервного професійного розвитку управлінських кадрів, а саме: на врахування тенденцій розвитку суспільства, на опанування нового змісту та освітніх технологій, на впровадження інновацій, на розвиток уміння зіставляти локальні проблеми своєї професійної діяльності із загальнодержавними пріоритетами, на вмотивованість власного професійного зростання. Механізмом реалізації безпекової теорії є публічне управління у сфері цивільного захисту, що має мультидисциплінарний характер, поєднуючи методологію та інструментарій суспільно-гуманітарних, природничих і технічних наук, опрацьовуючи новий безпековий світогляд, культуру сталого розвитку. Ефективність професійної діяльності фахівців у сфері цивільного захисту, пов’язана з понаднормованими психоемоційними і фізичними навантаженнями, має бути забезпечена застосуванням високотехнологічних та інноваційних методів навчання з урахуванням специфіки діяльності органів управління і підрозділів служби цивільного захисту. Зважаючи на це, функціональна компетенція, тобто знання і вміння виконувати певні типи діяльності та типові для даної функції завдання діяльності, для публічних управлінців у сфері цивільного захисту стає головним видом компетенції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Вишневська Я. А. "Професійний розвиток керівника закладу загальної середньої освіти крізь призму педагогічної спадщини В. Сухомлинського". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 241–47. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.133.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено аналіз сучасних тенденцій реформування системи загальної середньої освіти, які сьогодні побудовані на гуманізації міжособистісних стосунків у шкільних колективах. Актуалізовано питання необхідності забезпечення закладів освіти управлінцями зі сформованими на високому рівні особистісними та професійними якостями, здатними до впровадження освітньої реформи на основі ідей гуманізму. Проведено ретроспективний аналіз поглядів видатного педагога-гуманіста В. Сухомлинського щодо особливостей організації діяльності директора школи. На прикладі педагогічних ідей провідного педагога, його досвіду керівництва школою, а також педагогічних порад, розкрито важливі елементи професійної діяльності керівника закладу загальної середньої освіти. Досліджено погляди В. Сухомлинського на функції керівника закладу загальної освіти у становленні партнерських та гуманістичних ділових взаємин між учасниками освітнього процесу. Розглянуто провідні тези, сформульовані В. Сухомлинським щодо обов’язків керівника закладу загальної середньої освіти, які зумовлюють напрямок його професійного розвитку.Проаналізовано значення лідерських, мотиваційних, комунікативних, організаторських, партнерських навичок у професійній діяльності сучасних керівників закладів загальної середньої освіти. Акцентовано увагу на необхідності розвитку професійних якостей керівних педагогічних кадрів у системі їх післядипломної освіти, орієнтованих на встановлення в закладі освіти сприятливої дружньої атмосфери для навчання та виховання учнів.На підставі аналізу педагогічної спадщини В. Сухомлинського та сучасних тенденцій реформування освіти запропоновано напрямки професійного розвитку керівників закладів загальної середньої освіти в системі післядипломної освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Благова, Тетяна. "РОЗВИТОК ХОРЕОГРАФІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У СТРУКТУРІ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 3 (31 жовтня 2021): 58–65. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.1(3).2021.58-65.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено розвиток професійної хореографічної освіти в Україні у структурі нав-чальних закладів культури і мистецтва. На основі ретроспективного, системно-структурного та педагогічного аналізу з’ясовано, що інституційна хореографічна підготовка виконавських, балет-мейстерських, культурно-просвітницьких та хореографічно-педагогічних кадрів в Україні актуалізована з другої половини XX століття. Вона реалізовувалася в різних типах навчальних закладів гуманітарного спрямування в різноманітті організаційних форм та освітніх ступенів. Метою публікації визначено дослідження нормативного забезпечення, стратегій, змістових напрямів підготовки хореографічних кадрів у структурі мистецької освіти в Україні. Професійну хореографічну освіту інтерпретовано як самостійну галузь мистецької освіти зі своєю структурою, інституційно оформленою у профільних закладах фахової передвищої та вищої школи. Теоретичне узагальнення джерельної бази дослідження дозволило виявити, що кожна ланка хореографічної освіти, підпорядковуючись загальним закономірностям розвитку мистецької освіти, мала свої цілі та завдання. Спрямованість змістового наповнення хореографічного навчання здобувачів варіювала в залежності від цільових настанов, кваліфікаційних характеристик обраної спеціальності, а також сфери її практичного застосування у мистецькій та педагогічній галузях. Узагальнено, що хореографічна підготовка була спрямована на формування у майбутніх фахівців компетентностей, необхідних для успішної професійної самореалізації в якості керівника хореографічного колективу, організато-ра хореографічного аматорства, культорганізатора, методиста хореографічного жанру, педагога-хореографа в різних типах культурно-просвітницьких закладів. Зазначено, що наступність і неперервність розвитку професійного та особистісного потенціалу фахівця у сфері хореографічної діяльності забезпечують різні форми підвищення кваліфікації, актуалізовані в умовах сьогодення

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Voronenko, Yu V., Yu P. Vdovichenko, O. K. Tolstanov та V. V. Krasnov. "ФУНКЦІОНАЛЬНІ І СТРУКТУРНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗПЕРЕРВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ЛІКАРІВ ТА ПРОВІЗОРІВ У КОНТЕКСТІ РЕФОРМУВАННЯ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ". Медична освіта, № 3 (12 травня 2019): 30–34. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.3.10118.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – проаналізувати прагнення світової професійної спільноти удосконалити існуючі моделі безперервного професійного розвитку (БПР) у розвинених країнах світу, а також зіставлення цих трендів з реформами, що відбуваються в системі підготовки медичних кадрів в Україні. Основна частина. У статті проводиться аналіз актуальних документів ВООЗ та WFME. Якщо проаналізувати прагнення розвинених країн до вдосконалення існуючих систем підготовки медичних кадрів, можна визнати, що ці країни разом із ВООЗ прагнуть максимально встановити державний контроль над системою БПР. У свою чергу, з аналізу вимог стандарту WFME щодо БПР випливає, що у розвинутих країнах очікується створення системи, яка є подібною до тої, яка вже існує в Україні протягом останніх майже 30-ти років. Новітня реформа охорони здоров’я України ґрунтується на навчанні кадрів через державну систему післядипломної освіти. Але ця система, після виходу найновіших регуляторних актів, буде піддана майже повному руйнуванню. Висновки. Всі рішення експертів медичної освіти та охорони здоров’я світового рівня підкреслюють важливість узгодження діяльності систем підготовки кадрів і державного забезпечення охорони здоров’я. Якщо всі розвинені країни світу шукають, яким чином забезпечити безперебійну взаємодію цих двох систем, то Україна з січня 2020 р. таку взаємодію ліквідує і позбавляється поки наявних у нас переваг, до яких тільки прагнуть інші країни, що вважаються економічно розвиненими. Ми вважаємо, що система управління охороною здоров’я повинна не ліквідувати існуючі механізми формування професійних кадрів, а шукати шляхи її оптимізації та вдосконалення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Демків, Анна, та Лариса Петренко. "ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИХ ЦЕНТРІВ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ ТА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 19 (10 червня 2021): 52–63. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.52-63.

Повний текст джерела

Анотація:

В оглядовій статті аналізуються правові основи підвищення кваліфікації педагогічних працівників навчально-методичних центрів (далі – НМЦ) цивільного захисту та безпеки життєдіяльності. Авторами розглянуто окремі статті Конституції України, які забезпечують право кожної людини на вільний розвиток і освіту, а також низку законів України: «Про освіту» (2017), «Про вищу освіту» (2014), «Про професійний розвиток працівників» (2012). Здійснено критичний аналіз галузевих нормативно-правових актів щодо професійного розвитку фахівців з питань цивільного захисту та організації підвищення кваліфікації в системі післядипломної освіти. У статті наведено статистичні дані підвищення кваліфікації на базі закладів вищої і післядипломної освіти цивільного захисту. Особлива увага авторів приділяється вивченню особливостей професійного розвитку кваліфікації педагогічних працівників НМЦ цивільного захисту та безпеки життєдіяльності у системі підвищення кваліфікації. Автори пропонують ґрунтовний аналіз специфіки їхньої діяльності, яка визначається забезпеченням функціонального навчання керівних кадрів і фахівців сфери цивільного захисту згідно з державним замовленням та договірними зобов’язаннями для потреб місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Розглянуто перелік послуг, які надають педагогічні працівники методичних центрів цивільного захисту та безпеки життєдіяльності. Конкретизовано коло професійних інтересів цих фахівців, пов’язаних з реалізацією потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров’я. Автори наводять висновки щодо правових основ варіативності професійного розвитку педагогічних працівників НМЦ цивільного захисту та безпеки життєдіяльності. Ключові слова: підвищення кваліфікації, педагогічні працівники; післядипломна освіта; навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності; правові основи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Васильківська, В. В. "ОЦІНЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ: ОСОБЛИВОСТІ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА РЕЗУЛЬТАТ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 3(28) (23 березня 2020): 30–33. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i3(28).352.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується питання особливостей оцінювання результатів службової діяльності в Україні. Звертається увага на порядок реалізації процедури оцінювання та визначаються фактори, що впливають на результат проведення процедури оцінювання. Наводиться приклад зарубіжного досвіду в частині проведення процедури оцінювання та аргументуються перспективи удосконалення подальшого законодавчого удосконалення оцінювання державних службовців в Україні. Зазначається, що процедура оцінювання у державній службі є одним з дієвих способів управління сферою державної служби, який має суттєвий потенціал для впливу на ефективність та прозорість функціонування всього апарату державної служби, розстановку кадрів, сприяння прозорому добору на керівні посади державної служби виключно висококваліфікованих і професійних осіб, які у майбутньому будуть результативно, ефективно та якісно адмініструвати державну службу, а також виконувати покладені на них професійні завдання та посадові обов’язки. Визначено складники, що виражають особливості оцінювання результатів службової діяльності. Перший складник – це нормативний складник, що передбачає законодавче визначення порядку та особливостей оцінювання державних службовців. Водночас другий складник – це соціальний складник, адже нині, як ніколи раніше, суспільство зацікавлене в наданні якісних державних послуг та очікує професійної, результативної діяльності державних службовців незалежно від політичних впливів чи міркувань. Констатовано, що оцінювання державних службовців має бути важливим інструментом забезпечення об’єктивного контролю за результатами професійної діяльності уповноважених осіб, що висуває конкретні вимоги до забезпечення чіткого зв’язку між плануванням професійного управління, функціонуванням органів влади та державних службовців. Оцінювання діяльності державних службовців відіграє важливу роль у системі управління людськими ресурсами. Професійне оцінювання є ключовим інструментом для управлінців та керівників державних органів, що дає змогу інформувати та узгоджувати завдання та цілі державного органу з можливостями державних службовців, а також є інструментом перегляду та зміни напряму роботи окремих службовців та оптимізації їх праці. Водночас для самих службовців процес оцінювання є важливим, оскільки зазвичай такий процес пов’яза-ний із системою заохочень, може визначати рішення щодо просування по службі державного службовця та його преміювання. Такі заохочення є певним мо-тиваційним поштовхом для серйозного підходу та підготовки до службового оцінювання. Оцінювання результатів службової діяльності є механізмом для підтримки особистого розвитку та вдосконалення діяльності для державного службовця, також слугує свого роду інструментом діагностування для визначення потреб у професійному навчанні та професійному розвитку у тій чи іншій сфері. Такий розвиток може стосуватися певних повноважень чи, навпаки, здобуття знань з метою їх втілення надалі у практичну діяльність. Важливо враховувати, що механізм оцінювання є передусім інструментом, що має використовуватися для пошуку шляхів удосконалення діяльності, а не посилювати функції контролю та покарання. Професійне оцінювання, безумовно, відкриває можливості відвертого діалогу між державним службовцем, що обіймає конкретну посаду, та безпосереднім керівником щодо якості діяльності, стимулювання праці та підтримки. Також у статті визначено сукупність факторів, що впливають на результат оцінювання державних службовців.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

ДЕБЕНКО, Василь, та Роман КОБИЛЬНИК. "ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІЧНИХ КАДРІВ У РОЗВИНЕНИХ КРАЇНАХ СВІТУ В ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження зумовлена суттєвими змінами у функціонуванні закладів вищої освіти щодо під- готовки нової генерації фахівців. Можливість концептуально осмислити об’єктивні зв’язки між елементами, компонентами, етапами процесу підготовки педагогічних кадрів дозволяє вивчення історичного досвіду розвине- них країн світу. Мета статті – на основі наукових ідей теоретично обґрунтувати основні тенденції професійної підготовки педагогічних кадрів у розвинених країнах світу в ХІХ–ХХ століттях. Під час проведення дослідження було застосовано такі методи науково-педагогічного дослідження: конкретно-пошуковий, логіко-історичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний. Історико-педагогічний науковий пошук дозволив констатувати, що провідними тенденціями підготовки аме- риканських та західноєвропейських учителів: у ХІХ столітті – першій половині ХХ століття була тенденція зневажливого ставлення до освіти; у 60–90-х роках ХХ століття – тенденція визнання освіти найвищою дер- жавною цінністю, пріоритетним напрямом державної політики, результатом якої стало впровадження нових освітніх парадигм – концепції меритократичної освіти, концепції мультикультурної освіти, гуманістичного навчання тощо; на початку ХХІ століття – Болонський процес, що об’єднав Європу, сприяв появі низки тенден- цій: тенденції продовження обов’язкової освіти після школи; тенденції до диверсифікації структур вищої освіти; тенденції безперервної освіти; тенденції до розширення завдань закладів вищої освіти; тенденції вдосконалення та розширення «короткої і професіоналізованої» вищої освіти; тенденції запровадження компетентнісного під- ходу в навчанні; тенденції надання якісних освітніх послуг тощо. Результати дослідження: важливим джерелом для визначення стратегічних напрямів розвитку педагогічної освіти в Україні є вивчення й аналіз досвіду підготовки вчителів за кордоном для створення загальноєвропейсько- го освітнього простору на сучасному етапі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Шостаківська, Надія. "ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗАСОБАМИ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ – ЯК КЛЮЧОВИЙ ФАКТОР У ПРОФЕСІЙНОМУ СТАНОВЛЕННІ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ВУЗУ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, № 3 (1 лютого 2020): 357–70. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.92.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою модернізації освіти України є забезпечення якісної підготовки майбутніх фахівців вищого навчального закладу, здатних до конкурентної боротьби в сучасних ринкових умовах. Очікуваним результатом навчання майбутніх фахівців, є сформованість у них управлінської компетентності засобами інтерактивних технологій під час вивчення фахових дисциплін. Однією з причин, що призвели до кризових явищ в економіці України, є низький професійний рівень управлінської кваліфікації та відсутність глибоких знань з економіки у керівників, практично всіх рангів. Перед багатьма компаніями та підприємствами нині постає потреба зміни організаційно-управлінських структур; маркетингової переорієнтації; необхідність вирішення проблеми хронічної нестачі фінансових ресурсів, пошуку джерел фінансування, оптимального використання та розподілу наявного капіталу тощо. Усе це змушує підприємців до пошуку нових шляхів підвищення ефективності управління, а вищі навчальні заклади до переосмислення концепції, стратегії, змісту та методики формування управлінської компетентності. Проблема забезпечення сучасного ринку праці висококваліфікованими фахівцями в галузі управління актуалізує необхідність вдосконалення та розробки нових підходів у процесі професійної підготовки управлінських кадрів. Виконання цього завдання не може бути забезпечене так званої «знаннєвої» парадигми. Це зумовлює необхідність упровадження в навчально-виховний процес навчального закладу компетентнісного підходу, що орієнтує на формування в майбутнього фахівця готовності до практичного управлінського застосування знань, умінь та навичок у процесі вирішення реальних професійних та управлінських завдань. В статті розглянуто питання формування управлінської компетентності майбутніх фахівців за допомогою інтерактивних технологій під час вивчення фахових дисциплін, визначений понятійний апарат проблеми, мета, форми, методи, принципи. Охарактеризована структурно-функціональна модель формування управлінської компетенції майбутніх фахівців засобами інтерактивних технологій в процесі вивчення фахових дисциплін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Bondarchuk, N. V. "ОСНОВНІ ФАКТОРИ, ЯКІ ФОРМУЮТЬ ВПЛИВ НА ЯКІСТЬ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ". Actual problems of regional economy development 2, № 14 (27 липня 2018): 136–41. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.14.136-141.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню визначальних факторів, які впливають на формування та розвиток людського капіталу. Запропоновано під людським капіталом розуміти запас професійних і соціальних компетенцій (знань, навичок, умінь), який накопичений в ході соціальної та економічної діяльності, професійного досвіду, творчих і розумових здатностей, мотивації до праці й саморозвитку, мобільності, адаптивних здатностей, психічного і фізичного здоров’я, моральних цінностей, які сприяють економічній активності, підвищенню продуктивності праці, ведуть до збільшення доходів, як самого індивіда, так і суспільства, частиною якого він є. Визначено основні властивості людського капіталу, серед яких: здатність виробляти та збільшувати доходи; нагромадження та необхідність постійного інвестування; фізичний та моральний знос; залежність від способів мотивації та стимулювання; висока ризикованість; віддаленість віддачі від інвестицій у часі; залежність віддачі від інтенсивності процесу інвестування та від тривалості життя носія людського капіталу і його працездатного періоду тощо. Визначено, що на процес формування людського капіталу впливає безліч формальних і неформальних соціальних інститутів, а саме: система обов’язкової шкільної та професійної освіти, додаткове навчання в рамках концепції навчання протягом усього життя, родина, суспільство, держава. Окреслено основні фактори, які чинять вплив на якість людського капіталу, серед яких: інвестування в освіту; підвищення кваліфікації працівників; стан сфери охорони здоров’я; соціальне середовище; демографічна ситуація; рівень життя населення; екологічна ситуація; мобільність кадрів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Федяєва, Валентина, та Віталій Щербина. "Педагогіка в системі професійної освіти". New pedagogical thought 107, № 3 (1 грудня 2021): 54–59. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-107-3-54-59.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу навчальних програм, посібників, науково-методичних рекомендацій, архівних джерел розглядається генеза реалізації дисциплін педагогічного циклу в системі вищої професійної освіти на зламі століть (ХХ–ХХІ). Виокремлено такі етапи: 1-й етап – за радянською парадигмою (70–80-і роки ХХ століття), 2-й етап – становлення національної системи освіти (кінець ХХ століття), 3-й етап – інноваційний (початок ХХІ століття). Ця змістова етапність визначається за типом навчальних закладів: педагогічних інститутів, педагогічних університетів, класичних університетів. Встановлено, що в 70–80-х роках ХХ століття педагогічні дисципліни, педагогічна практика мали безперервний характер, навчальні програми розраховувалися на всі 4–5 років навчання, доповнювалися спецкурсами, які відповідали за змістом актуальним тогочасним питанням навчання й виховання дітей. У статті наголошується, що суттєві зміни у змісті педагогічної освіти відбулися у 90-х роках ХХ століття – за часів реалізації національної освітньої парадигми, зокрема введенням таких навчальних дисциплін, як: «Народна педагогіка», «Етнопедагогіка», «Народознавство» та ін. У курсі «Історія педагогіки» було посилено увагу до вивчення педагогічних ідей, теорії і практики навчання і виховання дітей на основі історичної традиції. Науковий пошук засвідчив, що в умовах сьогодення в класичних університетах підготовка педагогічних кадрів відбувається на основі нової законодавчої бази України з урахуванням зарубіжного досвіду, вивчення педагогічних дисциплін як за традиційною системою, так і розширенням змістових ліній педагогіки, історії педагогіки через введення до освітніх програм широкого спектру вибіркових дисциплін.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Lypovska, Kateryna O. "Інтелектуальний потенціал міських громад як чинник підвищення їх конкурентоспроможності". Public administration aspects 5, № 12 (2 квітня 2018): 59–66. http://dx.doi.org/10.15421/15201751.

Повний текст джерела

Анотація:

Автор розглядає інтелектуальний потенціал міських громад – знань та компетентностей людей, які проживають у місті, їх інтелектуальної власності та організаційних можливостей і доводить, що інтелектуальний потенціал громади відіграє ключову роль в сучасному розвитку міста та його конкурентних переваг.На думку автора, інтелектуальний потенціал створює нові конкурентні переваги малим і середнім містам, які отримують можливість стати рівноправними центрами економічної діяльності. Автор доводить, що важливою конкурентною перевагою міста мають стати кваліфіковані професійно підготовлені кадри місцевого самоврядування, що володіють сучасними знаннями й сучасними технологіями управління. З огляду на дві складові інтелектуального потенціалу міста, людську й організаційну, автор виділяє основні напрями діяльності органів місцевого самоврядування, адміністрації міста в сфері підтримки і розвитку його інтелектуального потенціалу: формування та підтримка людського потенціалу міста за допомогою підвищення знань і компетентності громади, підготовки необхідних фахівців; збереження наявного рівня й розвиток сучасних видів інформаційного та організаційного забезпечення всіх споживачів міста. У межах цих напрямів для малого і середнього міста найбільш актуальними стають: керована міграція кваліфікованих кадрів, пріоритетний розвиток освіти й професійного навчання, розвиток інформаційних технологій, захист інтелектуальної власності, створення професійного кадрового потенціалу органів місцевого самоврядування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Andreiev , S. O. "Про державно-управлінську освітню компоненту професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 96–112. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є оцінка державно-управлінської освітньої компоненти професійної підготовки здобувачів вищої освіти за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» (на прикладі другого (магістерського) рівня) в Україні. Наукова новизна полягає у проведенні аналізу державно-управлінської освітньої складової професійного навчання студентів спеціальності «Публічне управління та адміністрування» в Україні та висвітленні нагальних теоретичних і прикладних проблем її формування в сучасних умовах. Аналіз здійснювався шляхом експертної оцінки: урядових рішень 2015 р. та 2016 р. щодо скасування освітньої галузі «Державне управління» та запровадження галузі знань і спеціальності «Публічне управління та адміністрування»; наукового підґрунтя концепції публічного управління та відповідного понятійного апарату; освітніх стандартів, а також магістерських програм закладів вищої освіти за цією спеціальністю. За результатами дослідження сформульовано такі висновки: скасування в Україні у 2015 р. унікальної на пострадянському просторі галузь знань – «Державне управління» у складі 12 спеціальностей, яка давала можливість забезпечувати якісну підготовку державно-управлінських кадрів за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, свідчить про незатребуваність та знецінення державно-управлінської освіти; понижується щабель професійної підготовки управлінських кадрів для органів державної влади та місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права з магістерського (як було в період з 1997 по 2015 рр.) до бакалаврського рівня, що вказує на істотне зменшення вимог держави до їхньої професіоналізації; відбувається роздержавлення та демонополізація національної системи професійної підготовки державних службовців шляхом втрати монополії Національної академії державного управління при Президентові України та її регіональних інститутів, а також широкого залучення до цього процесу інших закладів вищої освіти, зокрема приватної форми власності, які в ринкових умовах керуються не державними, а комерційними інтересами; підготовка кадрів за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» в Україні набуває масового характеру, без належного обґрунтування з боку держави потреб у такій кількості фахівців та наявності ефективних гарантій їхнього подальшого працевлаштування на ринку праці у державному секторі. Інтегральний висновок полягає у тому, що за існуючих підходів керівництва країни, реалізованих у чинному законодавстві, зокрема у відповідних стандартах вищої освіти, мова не може йти про ефективне виховання та належну професійну підготовку державно-управлінської еліти, спроможної піднятися до осмислення, реалізації та захисту національних інтересів суверенної держави. Наслідком сьогоднішньої державної політики щодо підготовки осіб за спеціальністю «Публічне управління та адміністрування» прогнозовано буде випуск освітніми закладами великої кількості «фахівців» для органів державної влади та органів місцевого самоврядування зі слабкою теоретичною державно-управлінською підготовкою, нерозумінням інституту держави як соціальної цінності, її завдань та функцій в управлінні суспільними та державними справами, принципів та закономірностей функціонування системи державного управління, відсутністю державницького мислення та світогляду. У статті обґрунтовано пропозицію щодо необхідності відновлення в установленому порядку галузі знань «Державне управління», для чого представники експертного співтовариства повинні активніше відстоювати цю ідею, продовжуючи доводити відсутність для України альтернативи цьому напряму розвитку професійної управлінської освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

СНІЦА, Тетяна, Олександр ГНИДЮК та Олександр ДІДЕНКО. "ТЕНДЕНЦІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ПОЛІЦІЇ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 26, № 3 (5 листопада 2021): 149–65. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v26i3.885.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено результати аналізу нормативно-правових і наукових джерел, у яких розкрито особливості підготовки офіцерських кадрів в органах поліції у країнах Європи в кінці XX – на початку XXI століття. З’ясовано, що євроінтеграційні процеси спричинили зміни у системі підготовки персоналу поліції. Узагальнення тенденцій дозволяє констатувати про вплив політичних та соціально-економічних умов на цей процес в окремих країнах та європейському співтоваристві в цілому. З’ясовано, що система підготовки персоналу поліції є також компонентом євроінтеграційних процесів у межах інтеграції правоохоронних та поліцейських систем країн Євросоюзу. Для європейських закладів освіти, де відбувається професійна підготовка персоналу поліції, характерною є практична спрямованість цього процесу, безпосередній зв’язок із практикою, безперервний характер, широкий спектр курсів підвищення кваліфікації, підготовка до взаємодії національних поліцейських служб на різних рівнях, у тому числі через Інтерпол, і безпосередньо між правоохоронними системами. Підготовка поліцейських кадрів є предметом уваги не лише практиків, а й науковців, про що свідчить обговореннята апробація на різного рівня конференціях, симпозіумах, семінарах та під час інших заходів з обміну досвідом. Водночас для освітніх систем підготовки офіцерів поліції характерним є обережне ставлення до процесів уніфікації, передбачених Болонським процесом, а також прихильність до власних освітніх стандартів. У програмах з підготовки співробітників поліції начальницького складу значний обсяг годин відведено формуванню навичок і вмінь роботи з науково-технічними засобами, які надзвичайно широко застосовуються в роботі поліції зарубіжних країн. Теоретична підготовка поліцейських в країнах ЄС спрямована на вивчення нових способів виконання своїх обов’язків. Практична частина навчання сприяє більш ефективному виконанню своїх повсякденних обов’язків. Професійна підготовка поліцейських кадрів в країнах ЄС проводиться поетапно. Спільною тенденцією відомчої поліцейської освіти є те, що випускники поліцейських закладів освіти отримують відомчі дипломи. У відомчих закладах освіти у програмах підготовки робиться наголос на важливість співпраці з громадськістю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Качан, Ганна Миколаївна. "ОСОБЛИВОСТІ КУРСУ «УПРАВЛІННЯ ІТ-ПРОЕКТАМИ» В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 22(29) (20 лютого 2020): 73–80. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2020.22(29).10.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасних умовах розвитку інформаційної економіки пріоритетним напрямком є розвиток у сфері інформаційних технологій. Розробка програмного забезпечення та програмно-технічних комплексів є досить складним проектом, управляння яким потребує спеціалізованих менеджерів проекту. У зв’язку з цим у середовищі професійних кадрів відчувається гостра нестача навичок з формалізації, підготовки та управління проектами. Отже, виникає нагальна потреба в опануванні світового досвіду розробки, аналізу, впровадження та управління проектами, особливо в сфері розробки інформаційних систем та програмного забезпечення. В статті розглянуто особливості навчальної дисципліни «Управління ІТ-проектами» в закладах вищої освіти І-ІІ рівня акредитації. Головну мету навчання дисципліни «Управління проектами» визначено як формування у студентів уявлення про методологію підготовки й реалізації, способи та засоби побудови проектів, залучення ресурсів для реалізації цих проектів і механізмів управління ними. Завдання дисципліни – дати студентам систему теоретичних знань і сформувати практичні навички у сфері планування, оцінки, моніторингу та супроводження проектів в ІТ-сфері. Розкрито зміст навчальної дисципліни «Управління ІТ-проектами, яка розроблена для підготовки студентів за спеціальністю «Комп’ютерні науки» всіх форм навчання. Студенти здобувають комплекс знань та навичок, що дозволить розуміти процес управління проектами, практично використовувати засоби планування та реалізацію ІТ-проектів, розробляти вірну структуру плану виконання проектів, оволодіти практичними навиками користування інформаційними системами, в яких відбувається розробка та реалізація етапів реалізації проекту, призначення відповідальних за етапи виконання, писати технічні завдання з використанням регуляторних документів та відповідних ГОСТів. Розглянуто деякі методичні аспекти навчання управління проектами як необхідну ланку професійної підготовки фахівців у галузі інформаційних технологій. Наведено короткий огляд найпоширеніших систем управління проектами: MS Project, Open Рlan Рrofessional та Project Expert. Навчання курсу повинне сприяти засвоєнню студентами базових знань, щодо принципів теорії управління проектами з розробки програмного забезпечення і набуття лабораторних навичок планування, контролю та оптимізації процесів розробки програмного забезпечення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Kolgatin, Oleksandr H., та Larysa S. Kolgatina. "ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ОСВІТІ ЯК СКЛАДОВА ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ УКРАЇНИ В ГАЛУЗІ ТЕОРІЇ ПЕДАГОГІКИ В 90-Х РОКАХ ХХ СТОРІЧЧЯ". Information Technologies and Learning Tools 72, № 4 (21 вересня 2019): 41–54. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2798.

Повний текст джерела

Анотація:

Удосконалення системи підготовки наукових кадрів з інформаційно-комунікаційних технологій в освіті спирається на досвід розвитку досліджень у цій науковій галузі, що, своєю чергою, потребує уваги до історії. В історико-педагогічних працях ретельно проаналізовано розвиток наукових досліджень з теорії та методики інформатики (13.00.02) та сучасної спеціальності 13.00.10 – Інформаційно-комунікаційні технології в освіті. Дослідження інформаційно-комунікаційних технологій в освіті кінця ХХ і початку ХХІ століть з точки зору теорії педагогіки, дидактики, теорії та методики професійної освіти висвітлені недостатньо. Метою даної роботи є аналіз підготовки кадрів вищої кваліфікації з інформаційно-комунікаційних технологій як складової наукових досліджень у 90-х роках ХХ сторіччя в межах наукової спеціальності 13.00.01 – Теорія і історія педагогіки. За результатом перегляду каталогів та електронних ресурсів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (nbuv.gov.ua) та фондів наукової бібліотеки ХНПУ імені Г. С. Сковороди виявлено 22 дисертації, які були захищені в 90-х роках ХХ сторіччя за спеціальністю 13.00.01 і за змістом пов’язані з використанням інформаційно-комунікаційних технологій в освіті. У цих наукових працях здійснено науковий аналіз та презентовано практичні напрацювання в напрямах створення та використання комп’ютерно орієнтованих засобів навчання, психолого-педагогічного аналізу методів навчання за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, розвитку змісту й розробки методичних систем навчання інформатичних дисциплін та інформаційно-комунікаційних технологій у різних галузях освіти, проблем застосування інформаційно-комунікаційних технологій для вимірювання рівня навчальних досягнень; поставлено питання стосовно розробки експертних систем для оптимізації педагогічного проєктування та запропоновано модель застосування інформаційно-комунікаційних технологій в управлінні освітою на рівні району. Аналіз авторефератів дисертацій дав змогу визначити наукові центри в Україні, у яких були виконані відповідні дослідження, та установи,у яких відбулись захисти дисертацій, і визначити провідних фахівців, які виявились найбільш активними в підготовці кадрів вищої кваліфікації з теорії педагогіки (13.00.01) в напрямку застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освіті в 90-х роках ХХ сторіччя.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Лунячек, Вадим. "Компетентнісний підхід як методологія професійного розвитку працівника освіти". New pedagogical thought 102, № 2 (3 вересня 2020): 37–45. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-102-2-37-45.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються особливості застосування компетентнісного підходу в процесі професійного розвитку працівників освіти на сучасному етапі.Представлені матеріали є логічним продовженням попередніх робіт автора, в яких аналізується компетентнісний підхід як методологія професійної підготовки у вищій школі. Певні висновки та узагальнення зроблені на основі наукових джерел, оприлюднених після 2014 р., коли набув чинності Закон України «Про вищу освіту» та почалися суттєві якісні зміни в системі вищої освіти України, що тривають до цього часу. Увага акцентується на висвітленні компетентнісного підходу як методології створення індивідуальних траєкторій удосконалення професіоналізму кожного працівника освіти в процесі підвищення кваліфікації. Підґрунтям для цього є самооцінювання професійної компетентності згідно з вимогами Закону України «Про освіту» та інших підзаконних актів. Доведено, що в основі цієї процедури повинна бути спеціально створена компетентнісна модель професійного розвитку педагогічного працівника та окремі педагогічні технології, метою яких є формування або поліпшення певної компетентності за результатамипроведення самооцінювання. Окрему увагу приділено також дотриманню принципу комплексного оцінювання професійної компетентності та її складовихяк умови досягнення запланованих результатів навчання, наведені спеціальні приклади. Наголошується на необхідності створення відповідних педагогічнихтехнологій саме в системі післядипломної педагогічної освіти, що набуло своєї актуальності в умовах диверсифікації процесів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних кадрів. Увага акцентується на необхідності формування системного бачення процесів оцінювання окремих компетентностей в осіб, що здійснюють викладацьку діяльність і є суб’єктами надання освітніх послуг у системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Pavlyshynets, K. Yu. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ АДАПТАЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 159–64. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-25.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблему модернізації вищої педагогічної освіти в контексті професійної підготовки та адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики. Проаналізовано теоретичні та методичні засади адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності та розглянуто специфіку процесу підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності. З’ясовано, що нині актуальними є завдання, спрямовані на вдосконалення професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури, успішне виховання компетентних та конкурентоспроможних кадрів відповідних рівнів і стандартів вищої освіти, затребуваних на ринку праці, здатних адаптуватися до професійної діяльності, орієнтованих на впровадження інноваційних та цифрових технологій, постійний саморозвиток та самовдосконалення, творчий пошук та навчання впродовж життя. У статті охарактеризовано дефініцію поняття «педагогічні умови». Розглянуто освітній процес майбутніх учителів фізичної культури в закладах вищої освіти та з’ясовано, що таке становлення потребує відповідного професійного освітнього процесу зі сприятливими умовами адаптації до професійної педагогічної діяльності та практичними навичками професійної майстерності. Уточнено, що у процесі підготовки майбутніх фахівців галузі освіти до професійної діяльності важливу роль відіграють педагогічні умови, що сприятимуть успішній адаптації до професійної діяльності, особливо під час педагогічної практики. Обґрунтовано та визначено педагогічні умови адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики. Подальшого напрацювання потребує розроблення структурно-функціональної моделі адаптації майбутніх учителів фізичної культури до професійної діяльності у процесі педагогічної практики.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Вишневський, Олексій Володимирович. "АНАЛІЗ ДИСКУРСНОГО ПОЛЯ ПРОБЛЕМАТИКИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОЇ КАДРОВОЇ ПОЛІТИКИ". Public management 27, № 2 (11 жовтня 2021): 12–19. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-2(27)-1.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – здійснити огляд дискурсного поля пробле- матики становлення та розвитку державної кадрової політики, який дасть змогу визначити основні особливості стану наукових досліджень кадрової політики держави в Україні. Обґрунтовано думку про те, що на сьогодні дослідженість теоретико-методологічних підходів щодо функціонування механізмів кадрової політики держави на різних рівнях управління вважа- ється недостатньою в умовах запровадження ґрунтовних змін у економіч- ному, соціально-політичному та культурному житті України. Методологія. Методологічні засади кадрово-управлінської діяльності дали змогу дослідити розроблені підходи до стратегічного управління пер- соналом для застосування мотиваційних механізмів діяльності державних службовців, а також для здійснення аналізу успішного досвіду провідних країн світу у реалізації кадрової політики. Наукова новизна. Удосконалено процеси становлення та розвитку дер- жавної кадрової політики шляхом здійснення огляду дискурсного поля про- блематики з даного питання, що відрізняється від наявних досліджень фокусуванням уваги на семи особливостях стану наукових досліджень кадрової політики держави в Україні, в основі яких лежить аналіз організаційного, інституційного, правового та методичного забезпечення з питань підви- щення рівня професійної компетентності персоналу. Висновки. Здійснений огляд дискурсного поля проблематики станов- лення та розвитку державної кадрової політики дав змогу визначити, що простежується розкриття особливостей проведення процедур відбору, роз- становки та організації роботи персоналу, серед яких, зокрема, такі: дотри- мання принципів демократичного управління кадровим забезпеченням (відбір претендентів за діловими та морально-етичними якостями); фокусу- вання уваги керівників на професійному розвитку персоналу й забезпеченні умов для навчання і кар’єрного зростання; створення системи ефективного підбору кадрового резерву; принцип спадкоємності у діяльності персоналу, який полягає у співпраці молодих перспективних кадрів та досвідчених працівників з метою передачі набутого у роботі необхідного досвіду; прове- дення оцінювання рівня якості роботи кадрів на основі досягнутих резуль- татів; здійснення систематичного контролю та перевірок практичної діяль- ності персоналу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Довбань, І. "Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями". Юридичний вісник, № 6 (17 лютого 2021): 226–33. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2050.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті визначено спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями. На спеціально-кримінологічному рівні запропоновано доповнити наявні сьогодні заходи запобігання злочинам, що вчиняються державними службовцями, такими, як покладення на детективів Національного антико-рупційного бюро України обов'язку заводити оперативно-розшукові справи (на зміну права, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України»), що приведе статусне законодавство у відповідність до оперативно-розшукового (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»); конкретизація порядку реєстрації, обліку та розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, віднесені законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України, або про необґрунто-вані активи шляхом передбачення особливих процедур для Національного антикорупційного бюро України в Положенні про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення; проведення аналізу діяльності окремих державних органів, підрозділів і служб, службових повноважень державних службовців задля виявлення потенційних можливостей для зловживання; запровадження сучасних психотехнологій для проведення професійно-психологічного добору кадрів з урахуванням специфіки служби задля запобігання прийняттю на службу в органи влади осіб, які пов'язані з антигромадськими елементами, кримінальними структурами; визначення переліку посад працівників управлінських ланок, кандидати на заміщення яких підлягають обов'язковій спеціальній перевірці; запровадження на постійній основі профілактичної ротації керівного складу через кожні п'ять років; розроблення спеціальних програм навчання та підвищення кваліфікації працівників з питань запобігання корупції у професійній та службовій діяльності; запровадження практики оперативного інформування кадрів щодо усіх виявлених фактів корупції серед їх працівників; оприлюднення через засоби масової інформації та прес-службу матеріалів, що пов'язані з корупційними діями працівників, запровадження постійної практики радіо- та телевізійних виступів (звітів) перед населенням керівників територіальних органів з висвітленням як позитивних, так і негативних фактів їх роботи на місцях; вирішення проблеми про підвищення рівня матеріального забезпечення державних службовців із низькими окладами і встановлення доплат до їх заробітної плати залежно від кількості та якості роботи, зокрема запровадження грошової та іншої компенсації за роботу в позаробочий час.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Шоробура І. М. та Долинська О.О. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ 242 «ТУРИЗМ» У ХМЕЛЬНИЦЬКІЙ ГУМАНІТАРНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ АКАДЕМІЇ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 49 (30 жовтня 2021): 108–14. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.262.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються особливості підготовки студентів спеціальності 242 «Туризм» у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії. Туризм визначений як пріоритетна галузь розвитку економіки Хмельницької області. Сучасний розвиток туризму ставить високі вимоги до рівня підготовки кадрів для галузі. У процесі розробки освітньої програми було враховано досвід освітньо-професійних програм закладів вищої освіти України та країн Європи. Налагоджено співробітництво з регіональними підприємствами, підписано угоди про співпрацю. Метою навчання є опанування загальних та фахових компетентностей для успішного здійснення професійної діяльності у сфері туризму та рекреації. Це засвідчується ґрунтовним вивченням базових теоретичних понять. З’ясовано принципи, які визначають закономірності підготовки фахівців. Методи, методики та технології є стандартними і включають загально- та спеціально-наукові методи: географічні, економічні, соціологічні, психологічні, інформаційні, методи туристичного обслуговування.Студенти є учасниками майстер-класів, семінарів, онлайн-курсів на вітчизняних та зарубіжних освітніх платформах, олімпіад, конкурсів наукових робіт, тренінгів, конференцій, вебінарів. Навчально-методичне забезпечення і консультування самостійної роботи здійснюється на платформах Moodlе, Google Classroom, Zoom. На кафедрі функціонують наукові гуртки. Впровадження в освітній процес освітньої програми «Туризм» здійснюється через формування індивідуальної освітньої траєкторії здобувачів. Унікальність освітньої програми полягає у розвитку туристичної діяльності в умовах становлення та розвитку територіальних громад. Здобувачі освіти залучені до практичної розробки та реалізації туристичного продукту в рамках проєкту «Туристичні Магніти». В академії активно працює студентське самоврядування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Кононец, Н. В. "РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПРИ РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ". Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, № 51 (2018): 31–45. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.51.03.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автор розкриває роль інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти при ресурсно-орієнтованому навчанні студентів у вищій школі. Інформаційно-освітнє середовище закладу вищої освіти як дидактична основа ресурсно-орієнтованого навчання студентів у вищій школі представлене як педагогічна система, що об’єднує в собі інформаційні освітні ресурси, комп’ютерні засоби навчання, засоби управління навчальним процесом, педагогічні прийоми, методи і технології, направлені на формування інтелектуально-розвиненої соціально-значущої творчої особистості, що володіє необхідним рівнем професійних знань, умінь і навичок для ефективного функціонування в інформаційному суспільстві. Компонентами інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти є суб’єктно-ресурсний, матеріально-технічний, дидактичний, технологічний компоненти та веб-система закладу вищої освіти. Суб’єктно-ресурсний компонент визначає користувачів, розробників та учасників середовища, консолідує ресурси закладу вищої освіти для створення та розвитку середовища: кадрові, матеріально-технічні, навчально-методичні, фінансові та інформаційні ресурси. Матеріально-технічний компонент містить аудиторії, лабораторії, спеціальні кабінети, бібліотека закладу вищої освіти як комплексний медіацентр, що забезпечує доступ до інформації, комп’ютерна техніка, мультимедійні пристрої, комп’ютерні мережі тощо. Дидактичний компонент містить форми, методи та засоби навчання студентів, які, разом з традиційними, реалізуються за допомогою програмно-технічних і телекомунікаційних засобів (дистанційне, змішане, мобільне навчання). Технологічний компонент забезпечує доступ до навчальної інформації завдяки сучасним інтернет-технологіям, можливості розробки електронних освітніх ресурсів, організацію технологій взаємодії (інтерактивної, мобільної, візуальної). Веб-система закладу вищої освіти як компонент його інформаційно-освітнього середовища є об’єднуючим для усіх чотирьох компонентів – сукупність веб-сайтів, об’єднаних офіційним веб-сайтом. Розглянуто важливі складові інформаційно-освітнього середовища ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»: Головний центр дистанційного навчання, віртуальне навчальне середовище Інституту економіки, управління та інформаційних технологій, електронні навчально-методичні комплекси дисциплін, створені у вигляді дистанційних курсів за допомогою сервісу https://sites.google.com/.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Професійнє навчання кадрів"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями