Статті в журналах з теми "Професійний розвиток учителів"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Професійний розвиток учителів.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Професійний розвиток учителів".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Дяченко, Людмила. "СТАНДАРТИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В НІМЕЧЧИНІ". UNESCO Chair Journal "Lifelong Professional Education in the XXI Century", № 4 (31 грудня 2021): 75–82. http://dx.doi.org/10.35387/ucj.2(4).2021.75-82.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано стандарти психолого-педагогічної підготовки вчителів закладів загальної середньої освіти в Німеччині та виявлено ключові принципами структурування змісту їхньої психолого-педагогічної підготовки в університетах досліджуваної країни. Для досягнення мети дослідження було застосовано такі методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення), з допомогою яких відбувалось опрацювання нормативно-правової бази забезпечення професійної підготовки учителів закладів загальної середньої освіти у ФРН та програмно-методичної документації німецьких університетів; структурно-функціонального аналізу, на основі якого було виявлено підходи до структурування змісту психолого-педагогічної підготовки вчителів в університетах ФРН. Під час дослідження з’ясовано, що підготовка майбутніх учителів закладів загальної середньої освіти в університетах Німеччини включає чотири блоки: 1) спеціально-предметний; 2) предметно-дидактичний; 3) «Науки про освіту»; 4) професійно-педагогічна практика. Підкреслено особливе значення блоку «Науки про освіту», оскільки він відображає зміст психолого-педагогічної підготовки вчителів. Виявлено, що стандарти підготовки вчителів за блоком «Науки про освіту» сформульовані з огляду компетентностей, якими повинен оволодіти майбутній учитель для ефективної реа-лізації професійно-педагогічної діяльності. Зроблено ряд висновків: 1) впровадження стандартів є основним інструментом реформування професійної педагогічної освіти у ФРН на початку ХХІ сто-ліття; 2) розроблення стандартів підготовки майбутніх учителів здійснюється з орієнтуванням на результат – розвиток професійних компетентностей, оновою яких є міждисциплінарні знання та рефлексія набутого досвіду; 3) стандарти є динамічною сукупністю вимог до підготовки вчителя, що можуть доповнюватися і змінюватися залежно від соціально-культурних умов професійної педагогічної діяльності; 4) стандарти спрямовані не на індивідуальну діяльність учителя, а на його цілісний професійний розвиток з урахуванням участі у розвитку школи; 5) стандарти є рамковою структурою для подальшої розробки курікулуму та формування змісту модулів психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів; 6) ключовими принципами структурування змісту психолого-педагогічної підготовки вчителів закладів загальної середньої освіти відповідно до вищезгаданих стандартів є такі: міждисциплінарності, модульності, рефлективності.
2
Перевєрзєва, Світлана Василівна, та Валентина Іванівна Марчик. "Формування готовності майбутніх учителів фізичної культури до професійного саморозвитку в процесі позааудиторної роботи". Педагогіка вищої та середньої школи 50 (18 квітня 2017): 56–67. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1285.
Повний текст джерелаАнотація:
Професійний саморозвиток студента розглядаємо як свідому діяльність, яку він спрямовує на вдосконалення ціннісних орієнтацій своєїособистості з урахуванням вимог обраної професії, як розвиток відповідних психофізичних якостей та набуття необхідних професійних умінь студента,що формуються протягом навчальної діяльності, кінцевою метою якої є формування готовності до професійної діяльності.
3
Поліщук, Г. В. "КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ КОНФЛІКТОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Pedagogical Sciences: Theory and Practice, № 3 (10 січня 2022): 84–90. http://dx.doi.org/10.26661/2786-5622-2021-3-11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті автором запропоновано розроблення концептуальної моделі формування конфліктологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов у процесі професійної підготовки, оскільки на сучасному етапі розвитку науки та суспільства тема конфліктології набуває поширення у педагогіці з її подальшою практичною імплементацію в освітній процес. Метою роботи є виявлення причинно-наслідкових зв’язків між складовими частинами цілісної системи впливу на досліджуваний об’єкт на основі розробленої наукової концепції. Установлено, що головним завданням концепції є її ефективне формування для задоволення особистісних і суспільних потреб через професійну підготовку в закладах вищої освіти задля забезпечення майбутніх учителів іноземних мов знаннями з педагогічної конфліктології й актуалізація їхнього особистого досвіду для формування власної індивідуальної стратегії подолання конфліктів через оволодіння інноваційними технологіями розв’язання конфліктних ситуацій. Систематизовано перелік нормативних документів, що засвідчують концептуальне та правове підґрунтя формування конфліктологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов. У статті запропоновано аналіз напрацювань сучасних дослідників щодо логіки педагогічного моделювання у науковій парадигмі. Визначено основні принципи процесу побудови моделей: адекватність, точність, універсальність, доцільна економічність. Детальний опис отримала авторська концептуальна модель формування конфліктологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов. Визначена блочна побудова моделі, а саме: методологічний блок, організаційний, технологічний, результативний. Проаналізоване змістовне наповнення кожного з блоків. Установлено зв’язки між визначеними блоками. Доведено, що розроблена концептуальна модель формування конфліктологічної компетентності майбутніх учителів іноземних мов сприятиме ефективній підготовці компетентного фахівця, орієнтованого на постійний професійний розвиток, самовдосконалення, що забезпечить йому в подальшому високий рівень конкурентоспроможності, продуктивності професійної діяльності.
4
Пілецька, Любомира. "Соціально-психологічні особливості формування професійного саморозвитку майбутнього педагога засобами українського фольклору". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 267–77. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-267-277.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті автор розглядає соціально-психологічні особливості формування професійного саморозвитку майбутніх педагогів. Доведено, що особистісний і професійний саморозвиток необхідно розглядати у тісному взаємозв’язку, оскільки професійний розвиток є продовженням загального розвитку людини. Визначено, що професійний саморозвиток майбутніх учителів початкової школи − це свідома самопізнавальна та самопроектувальна діяльність майбутнього вчителя, спрямована на вдосконалення своєї особистості відповідно до вимог майбутньої професії та самореалізація себе як особистості в тій соціальній сфері діяльності, яка визначає майбутню професію. Доведено, що освітнє середовище педагогічного коледжу, взаємодія його суб’єктів, ціннісно-мотиваційні відносини, процеси, які у ньому відбуваються, здатні впливати на готовність майбутніх учителів початкової школи до професійного саморозвитку. Автор вважає доцільним впровадження розробленого в освітній процес педагогічних коледжів спеціального курсу «Формування готовності до професійного саморозвитку майбутніх учителів початкової школи засобами фольклору». Звернення до фольклору дає змогу формувати світоглядну позицію майбутнього педагога, його національну самосвідомість, формує переконання в тому, що фольклор – частка історично-культурної спадщини народу. Виховна цінність народної музичної творчості полягає в тому, що ідеї духовності, моральних норм, завдяки образним музичним творам, дають змогу усвідомлювати загальнолюдські норми поведінки, формують у молоді стереотипи поведінки, звички, що регламентують певні норми життя. Крім того, художньо-естетичне пізнання музичного фольклору активізує розвиток творчого потенціалу, відчуття прекрасного, сприяє вихованню високодуховної особистості. Перспективами подальших наукових досліджень, на думку автора, є пошук шляхів і засобів впровадження народної пісенної творчості в позанавчальний час та її впливом на професійний саморозвиток майбутнього педагога.
5
Козловська Л. П. та Степанюк А. В. "ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ НАУК ДО ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (22 січня 2022): 102–10. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.308.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу літературних джерел та досвіду власної педагогічної діяльності розроблено та апробовано методику формування готовності майбутніх учителів природничих наук до інноваційної діяльності як ефективного механізму впливу на розвиток їхньої професійної компетентності, яка поєднує традиційні та інноваційні форми і засоби навчання. Вона передбачає використання інтегрованої методичної платформи вчителів природничого циклу, на якій створено нові методичні структури, через які здійснюється менеджмент освітніх інновацій серед майбутніх учителів природничих наук, застосовуючи інноваційні форми роботи. Її провідна ідея полягає у доцільності урізноманітнення засобів формування готовності майбутніх учителів до інноваційної діяльності. Для її впровадження використовувались теоретичні та емпіричні методи.Визначено готовність майбутніх вчителів природничих наук до інноваційної діяльності. На основі аналізу теорії та практики навчання виокремлено засоби підготовки майбутніх учителів до здобуття інноваційної компетентності: вивчення навчальних дисциплін «Методика наукових досліджень» та «Формування інноваційної культури вчителя». Описано технологію розробки та сутність відповідних авторських програм. Охарактеризовано специфіку проведення вебінарів: «Що таке Квізі і як адаптувати його в освітній процес»; «Вернісаж педагогічних ідей»; методичної майстерки «Урок мислення на природі (Open-airclassroom)»; студії професійної інтернатури; педагогічної майстерні «Інноваційна мобільність – 2021»; майстер-класу «Професійний розвиток вчителя»; онлайн-конференції «Технологія дистанційного навчання як стратегія оновлення компетентнісно-орієнтованого освітнього середовища» тощо. Зроблено висновок про ефективність використання зазначених форм навчальних занять.
6
Маслова, Тетяна. "ВИДИ І ФОРМИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ РЕСПУБЛИКИ ПОЛЬЩА". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 15 (20 січня 2020): 155–63. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(15).2019.155-163.
Повний текст джерелаАнотація:
Автором обгрунтовано актуальність досліджуваної проблеми. З’ясовано, що професійний розвиток вчителя розглядається польськими науковцями як цілеспрямований, планований та постійний процес неперервної освіти, що полягає у підвищенні та зміні його професійних компетентностей та кваліфікації, всебічному розвитку особистості, організованому та впровадженому інституціями, що спеціалізуються в цій галузі, а також у процесі самоосвіти та самовдосконалення. Виявлено три напрями професійного розвитку вчителів польської мови у Республіці Польща: курси підвищення кваліфікації, пропоновані різними інституціями, внутрішньошкільна підготовка та самоосвітня діяльність.
Інституціональні форми навчання вчителів найчастіше ототожнюються зі створенням та функціонуванням закладів, що проводять різні заняття: курси післядипломної освіти, кваліфікаційні курси, майстер-класи, тренінги тощо. Післядипломна освіта та кваліфікаційні курси, окрім оновлення й модифікації різних напрямів викладацької компетентності, одночасно пропонують такі додаткової кваліфікації, як викладання іншого предмету або проведення освітнього курсу. Внутрішньошкільне вдосконалення вчителів є тією формою, що інтегрує колектив учителів навколо спільно відпрацьованого бачення цілей і завдань школи. Для реалізації цілей внутрішньошкільного вдосконалення вчителів зазвичай утворюються робочі групи, що об’єднують компетентних осіб, які зацікавилися певною проблемою. Зазначені вище форми підвищення кваліфікації вчителів доповнюються їхньою самоосвітньою діяльністю.
Ключові слова: професійний розвиток, вчитель польської мови, курси підвищення кваліфікації, внутрішньошкільна підготовка, самоосвітня діяльність, Республіка Польща.
7
ШУПЛАТ, А. І. "ВИКОРИСТАННЯ ЗМІШАНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 184–91. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Значне обмеження можливостей соціальної взаємодії та поширення моделей дистанційної організації освітніх процесів сприяють розвитку змішаного навчання як перспективної форми, що поєднує у собі переваги традиційного навчання та неформального. Визначено, що змішане навчання є зручним методом організації освітніх процесів, удосконалення професійних компетентностей і навичок, що поширюється не лише серед студентів, але і серед учителів. В умовах відсутності інноваційних методик підготовки, а також дієвих інструментів підвищення рівня конкурентоздатності сучасних учителів, професійний розвиток та рівень кваліфікації яких безпосередньо впливають на процеси формування соціально-орієнтованої, багатофункціональної системи освіти, доцільно звернутись до практичного використання змішаних форм навчання вчителів. У науковій статті представлено результати дослідження змішаних форм і моделей навчання, які мають пріоритети порівняно із традиційними, сприяють удосконаленню та раціоналізації процесів навчання вчителів, а також створюють оптимальні умови для їхнього професійного росту і розвитку. Дослідження проблематики здійснювалось завдяки застосуванню методів порівняння, абстракції, аналізу та узагальнення, а також табличного і графічного моделювання. У ході дослідження було визначено, що є нагальна потреба у вдосконаленні методів навчання вчителів, зокрема модернізації традиційної освіти в умовах обмеження соціальної взаємодії та створення належних умов для ефективного поєднання формальної освіти із неформальною. Автором визначено сутність і риси змішаного навчання, особливості практики використання такої форми навчання в процесах підготовки і підвищення рівня професійної компетентності вчителів. У результаті аналізу було визначено, що методи змішаного навчання в контексті їх застосування для підвищення професійного зростання вчителів мають вагомі переваги над традиційною освітою, а тому їх необхідно продовжувати розвивати.
8
МИХАЙЛЕНКО, Любов. "РОЗВИТОК МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ МАТЕМАТИКИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 359–69. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-359-369.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено проблеми розвитку методичної компетентності вчителів математики. Проведено аналіз, систематизацію теоретичних положень, розкритих в офіційних документах, науковій та навчально-методичній літературі; узагальнення власного педагогічного досвіду, а також практики щодо розвитку методичної компетентності вчителя математики. Важливою для ефективності реформування загальної середньої освіти є перепідготовка вчителів до реалізації основних напрямів нової освітньої реформи. Вважаємо, що ефективність перебудови шкільної математичної освіти значно залежить від реформування системи підвищення кваліфікації вчителя математики. Має змінитися не тільки зміст, а й технології професійного зростання вчителя нового покоління в педагогічних закладах вищої освіти. Методичну компетентність вважаємо однією з основних складових професійної компетентності вчителя математики. У статті аргументовано позитивний вплив партнерської взаємодії педагогічного університету та школи на умови методичного розвитку вчителів математики. Важливо розробити типову освітню програму організації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами вищої педагогічної освіти та чітко визначити програмні результати навчання – знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості учителів математики, набуті в процесі фахової підготовки, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які вчитель здатен продемонструвати після завершення освітньої програми або окремих її освітніх компонентів. Розробка освітніх програм підвищення кваліфікації вчителів доцільна не тільки за спеціальностями, а за міждисциплінарними програмами, що є більш гнучкими та налаштованими на сучасні потреби шкільної освіти. Зазначено необхідність постійного оновлення змісту курсів підвищення кваліфікації вчителів математики для задоволення швидкозмінних освітніх потреб в розвитку методичних компетентностей на всіх рівнях його професійної діяльності. Ключові слова: професійний розвиток вчителя математики; підвищення кваліфікації вчителя математики; розвиток методичної компетентності вчителя математики.
9
ФЕХРАТЛИ, Сатіба Ефенді. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИНАМІКИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОСВІДОМОСТІ ВЧИТЕЛІВ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОГО «Я»-ОБРАЗУ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 167–73. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті послідовно розглядаються психологічні особливості динаміки професійної самосвідомості вчителів у структурі професійного «Я»-образу. Вчителі опитувалися у групах, а самооцінка вчителів вивчалася з допомогою методу ранжування. Було проведено відбір якостей, які подобаються вчителям з різним досвідом роботи, та оцінка цих якостей у собі. Значимість важливих якостей вчителя у професійній діяльності на різних етапах професійного розвитку оцінювалася балами. Проведено розподіл позитивних відповідей на анкету про професійну самосвідомість учителів з різним стажем роботи, результати відображені в таблиці. За результатами отриманих даних проаналізовано узагальнені психологічні профілі досліджуваних груп учителів. Результати ще раз показали, що відсутність взаємовпливу між статевою приналежністю та професійним «Я»-образом у структурі самосвідомості вчителів-жінок знижує самоактуалізацію особистості. Вчителі зі стажем роботи від 1 до 5 років мають вищий відсоток у блоці «Розуміння мети педагогічної діяльності». Дещо нижчий відсоток позитивних відповідей у блоці «Задоволеність успіхами в освоєнні педагогічної професії». Виявлено відмінності у відповідях, отриманих в анкеті професійної самосвідомості вчителів з різним стажем роботи. На становлення професійної самосвідомості впливають не лише певні професійні якості, а й внутрішній духовний світ учителя, його соціальне середовище, загальні тенденції розвитку системи освіти країни та світу, а також інноваційні процеси у підготовці до навчання та виховання молодого покоління. Важливою є також загальна духовна атмосфера, що наявна у суспільстві, відносини між поколіннями, етнічна ідентичність та соціально-політичні структури управління, що впливають на розвиток усіх сфер життєдіяльності, у тому числі системи освіти.
10
Мукан, Н. "Програми міжнародних освітніх організацій: професійний розвиток американських, британських та канадських учителів загальноосвітніх шкіл." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія педагогічна, Вип. 23 (2008): 178–86.
Знайти повний текст джерела
11
Kurnyshev, Yuriy, Maryna Kozhokar та Yurii Moseychuk. "ПОКАЗНИКИ ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 16 (6 грудня 2018): 122–28. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.122-128.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті уточнюються показники рівнів професійного розвитку майбутніх учителів фізичної культури. Теоретичний аналіз та узагальнення педагогічного досвіду дали можливість з’ясувати, що проблема професійної підготовки майбутніх учителів фізкультури розглядається в контексті оновлення навчально-виховного процесу у вищій школі, формування потреби у професійному саморозвитку фахівця в галузі спорту і неперервному вдосконаленні педагогічної майстерності. Професійний саморозвиток учителя передбачає самостійне оволодіння сукупністю педагогічних цінностей, ідей, сучасних технологій, ситуацій творчості, загальною культурою і характеризується активною, ціннісно-смисловою, мотиваційною, творчою професійною діяльністю. Основною причиною такого стану є неадекватне розуміння майбутніми вчителями власного професійного саморозвитку, етапів та шляхів його формування.
Саморозвиток майбутнього вчителя фізкультури розглядається як відносно самостійна діяльність студента із внесення змін у власну освітню траєкторію вдосконалення професійних якостей, розширення знанєвого потенціалу, підвищення рівня педагогічної та спортивної кваліфікації, спрямована на освоєння сучасних педагогічних ідей і технологій, що забезпечує професійне зростання педагога, підвищення якості освіти і виховання учнів.
12
Абрамович, Тетяна. "Психологічна компетентність у професійному розвитку педагога Нової української школи". New pedagogical thought 106, № 2 (7 липня 2021): 83–88. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-83-88.
Повний текст джерелаАнотація:
Початком освітньої реформи в Україні, покликаної модернізувати концептуальні засади всіх освітніх ланок, змінити стереотипне ставлення громадськості до розуміння сутності освітньої парадигми, сформувати нові стандарти і результати навчання, стало прийняття Законів України «Про освіту» (2017) та «Про повну загальну середню освіту» (2020), Концепції «Нова українська школа» (2016), Державного стандарту початкової освіти (2018) та Державного стандарту базової середньої освіти (2020). Концепцією Нової української школи серед низки пріоритетів у розвитку освіти визначено особистісно орієнтоване навчання і виховання, що передбачає психологізацію освітнього процесу шляхом підвищення рівня психологічної компетентності всіх його учасників: здобувачів освіти, батьків, учителів. Діяльність учителя є поліфункіональною та передбачає реалізацію певних компетентностей, аби діяти якісно й ефективно, бути конкурентоздатним та успішним. Науковцями давно доведено, що педагоги – це не тільки «змінна величина», необхідна для успішного реформування освітньої системи, а передусім «найбільш визначний носій змін» у реалізації реформ. Ця дуальна роль учителя в освітніх реформах – бути суб’єктом і об’єктом трансформацій – робить професійний розвиток учителів «зоною виклику» (Пуховська, 2011, с. 97–106). В умовах постійних динамічних змін, що стосуються знань, технологій, інформації, обставин життя, людство постало перед фактом, що знання оновлюються навіть швидше ніж відбувається зміна поколінь (Огнев’юк, 2013, с. 6–11). Така ситуація обумовлена тим, що отримані знання дуже швидко «старіють», виникає потреба не лише в здобутті нових, а й у постійному їх оновленні, неперервній освіті педагогів. До того ж динаміка змін на ринку праці в умовах світової економічної кризи ускладнює педагогічні проблеми підготовки конкурентоспроможних фахівців.
13
Potapchuk, T. V. "ФОРМУВАННЯ ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 202–9. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-202-209.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються наукові дослідження з проблеми формування естетичної компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Зазначено, що автори сучасних психолого-педагогічних досліджень розподіляють компетентності на базові (провідні, ключові, універсальні) і спеціальні (специфічні, предметно-професійні), хоча межі між ними досить умовні. Окрім предметних конкретних знань і способів дій у вузькоспеціальній діяльності, будь-який тип компетентності обов’язково включає універсальні людські якості й здібності, які не залежать від сфери їх вияву. Такими є, наприклад, ініціативність, здатність організувати діяльність (власну або інших людей), уміння адаптуватись у нових нестандартних ситуаціях, готовність критично аналізувати та адекватно оцінувати результати діяльності не лише як значущі для себе, а як такі, що матимуть наслідки для інших. Перелічені вище ознаки загальної компетентності ґрунтуються не просто на знаннях і вміннях у тій чи іншій галузі, а на ціннісних пріоритетах особистості та особливостях її ментального досвіду.
Поняття «компетентність» у широкому розумінні цього слова означає досконале знання своєї справи, характеру роботи, що виконується, складних взаємозв'язків, явищ та процесів, можливих шляхів та засобів досягнення поставлених цілей. Зміст компетентності включає рівень базової та спеціальної освіти, досвід роботи, здатність накопичувати широкий життєвий та професійний досвід, знання можливих наслідків конкретного способу впливу на індивіда.
Науковцями доведено, що систематичне та цілеспрямоване ознайомлення з основами аналізу творів образотворчого мистецтва сприятиме формуванню в естетичній компетентності майбутніх учителів образотворчого мистецтва розкривати у доступній формі своє бачення змісту та ідей, а також збагатити свої уявлення про різноманітний розвиток найрізноманітнішої естетики.
14
Бондаренко, В. І. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ ТА ТЕХНОЛОГІЙ У ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ РОБОТІ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, № 5 (29 листопада 2019): 19–29. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-19-29.
Повний текст джерелаАнотація:
У даному науковому дослідженні аналізується роль позанавчальної діяльності як фактору важливого впливу на формування професійного іміджу майбутнього вчителя трудового навчання та технологій. З’ясовано, що позанавчальна робота є об’єктом професійних компетенцій викладачів, найважливішою складовою «якості закладу вищої освіти». Визначено, що позанавчальна діяльність найбільш ефективно може бути організована під час системного характеру загальноуніверситетських виховних заходів, які спрямовані на розвиток гуманістичних й інноваційних якостей особистості вчителя трудового навчання та технологій. Доведено, що у системі формування професійного іміджу майбутнього вчителя трудового навчання та технологій саме позанавчальна діяльність має переваги до формування у майбутніх учителів трудового навчання та технологій любові і поваги до обраної професії, бережливого ставлення до об’єктів своєї праці, культури професійної творчості та використання її продуктів у педагогічних цілях на заняттях й у позанавчальній діяльності, здатності до інновацій у змісті й організації уроків технології та виховної роботи, активність майбутнього вчителя трудового навчання та технологій у використанні інформаційно-комунікаційних технологій з метою підвищення власної професійної компетентності, здатність до самоформування професійного іміджу.
Презентується елемент програми формування педагогічного іміджу вчителя трудового навчання та технологій у позанавчальній діяльності. Розглядається специфічність використання групових та індивідуальних форм позанавчальної виховної діяльності в педагогічному університеті.
Ключові слова: професійний імідж, майбутній вчитель трудового навчання та технологій, позанавчальна діяльність, групові та індивідуальні форми виховної роботи.
15
Павлова, Наталія Степанівна. "МЕТОДИЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ЯК СУЧАСНА ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА". Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання, № 22(29) (20 лютого 2020): 87–95. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series2.2020.22(29).12.
Повний текст джерелаАнотація:
Описано методичну підготовку майбутніх учителів інформатики в закладах вищої освіти як сучасну педагогічну проблему. Розкрито актуальність та доцільність удосконалення методичної підготовки майбутніх учителів інформатики як складової неперервного професійного становлення та як процесу оволодіння методичними знаннями, формування методичних умінь, розвитку професійних та особистісних якостей. Акцентовано увагу на окремих напрямках методичної підготовки, зокрема, на поєднанні навчально–методичної та науково–методичної діяльності студентів, які здобувають вищу освіту за спеціальністю 014 Середня освіта (інформатика). Визначено, що потрібно орієнтувати майбутніх учителів на сьогодення й майбутнє, навчити їх гнучко й виважено реагувати на зміни у професійній діяльності, прогнозувати методичні завдання, які будуть сформовані внаслідок динамічного розвитку інформатики як фундаментальної науки та як шкільного предмету. Основою таких перспектив є: формування у студентів фундаментальних знань з інформатики, методики навчання інформатики, психології і педагогіки; розвиток у студентів готовності до неперервного всебічного саморозвитку і самовдосконалення в професії й суміжних галузях знань; вироблення у майбутніх учителів умінь самостійно організовувати освітній процес у закладах загальної середньої освіти відповідно до профілів вивчення шкільного курсу інформатики, аналізувати здобуті результати навчання, приймати професійні рішення і нести за них відповідальність. Методичну підготовку майбутніх учителів інформатики розглядаємо як: етап і результат професійного становлення; систему, що об’єднує в єдине ціле інші компоненти професійної освіти; процес оволодіння методичними знанням і вміннями, розвитку професійно значущих особистісних якостей, що спрямований на підвищення якості вищої педагогічної освіти.
16
БІЛОЗЕРСЬКА, Світлана. "ОСОБИСТІСНІ ЯКОСТІ ЯК ОСНОВА ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОГО ІМІДЖУ МАЙБУТНЬОГО ПЕДАГОГА". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 3 (52) (21 лютого 2022): 20–26. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.3.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається проблема формування професійного іміджу як важливої компетенції кожного майбутнього вчителя та затребуваної особистісно-професійної якості, що безпосередньо підвищує ефективність навчання. У системі професійної освіти майбутніх вчителів приділяється достатньо уваги оволодінню академічним знанням, проте формуванню вчителя як гармонійно розвиненої особистості, суб’єкта педагогічної діяльності, психічні якості якого вдало поєднуються з фізичним, духовним, моральним, особистісним, соціальним розвитком, зовнішньою привабливістю, вчителя, який володіє адекватною самооцінкою, повагою та розвиненою Я-концепцією, часто залишається поза межами діяльності навчальних закладів. Мета статті – проаналізувати найбільш значущі та бажані особистісні якості, які є основою формування позитивного професійного іміджу майбутнього педагога. Як показали результати нашого короткого наукового дослідження, сучасного майбутнього вчителя вже не можна обмежувати лише навичками добору та подання навчального матеріалу. Його діяльність у нових соціально-економічних умовах має бути зосереджена на творчості, ефективному спілкуванні, вмілому поєднанні демократичності з педагогічною вимогливістю та зв’язку навчального матеріалу з життям, що загалом вимагатиме від майбутнього педагога оволодіння відповідними особистісними якостями. Висновки. Доводиться думка, що професійна підготовка майбутніх вчителів потребує не лише системного вдосконалення змісту та методики їх навчання, а й формування та розвитку особистості, оволодіння тими особистісно-професійними якостями, які забезпечать повноцінну професійну діяльність педагога в сучасному українському суспільстві. При цьому професійні якості майбутнього вчителя нової ери невіддільні від особистісних, що виглядає цілком логічно, оскільки неможливо стати справжнім, ефективним учителем, маючи лише той чи інший показник. Отже, сформованість усіх особистісних і професійних характеристик забезпечать сучасному вчителю високу продуктивність праці та сприятливий професійний імідж.
17
Мешко Г. М. та Мешко О.І. "Формування саногенного мислення як технологія забезпечення професійного здоров’я майбутніх учителів". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (11 лютого 2021): 104–11. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.114.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню ролі саногенного мислення у збереженні і зміцненні професійного здоров’я майбутніх учителів. На основі вивчення й аналізу психолого-педагогічної літератури з’ясовано сутність саногенного мислення, саногенного потенціалу і саногенного виховання особистості, структуру і функції саногенного мислення у здоров’ятворчій діяльності педагога. Виявлено можливості та описано досвід формування саногенного мислення майбутніх учителів на етапі підготовки у закладі вищої освіти. Схарактеризовано діяльність, спрямовану на формування саногенного мислення майбутніх учителів, що проводиться на заняттях з курсів «Вступ до педагогічної професії», «Педагогіка», «Професійне здоров’я педагога», також під час психолого-педагогічного тренінгу. Представлено комплекс методів роботи, що спрямовується на розвиток внутрішніх психічних сил майбутніх учителів, гармонізацію самооцінки і Я-концепції студентів, активізацію механізмів особистісної саморегуляції, ресурсів стресостійкості, формування продуктивних копінг-стратегій, самоефективності їх особистості. Це, зокрема, психомалюнки, групова дискусія, розігрування рольових ситуацій, психологічні ігри і вправи, методи невербальної взаємодії, використання притч, що використовуються в діяльності груп активного соціально-психологічного навчання. Запропонований підхід сприяє попередженню соціально і професійно небажаних рис і якостей, виробленню конструктивних способів подолання професійних труднощів для профілактики професійної дезадаптації, професійних деформацій, емоційного вигорання, розвитку саногенного потенціалу. Визначено перспективи подальших наукових розвідок, що передбачають дослідження проблеми підвищення рівня професійної стресостійкості та формування резільєнтності вчителів у системі післядипломної педагогічної освіти.
18
Белан, Владислав. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРОФЕСІЙНИХ ТЕХНІЧНИХ ПРЕДМЕТІВ В УНІВЕРСИТЕТАХ РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ТА УКРАЇНИ". Professional Pedagogics 2, № 21 (21 січня 2021): 145–52. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.21.145-152.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність дослідження визначається потребою українського суспільства у вивченні та використанні позитивного досвіду застосування дистанційного навчання у процесі підготовки педагогічних кадрів для системи професійної освіти у Республіці Польща. Мета – виявити пріоритети політики Європейського Союзу у сфері інформатизації освіти в контексті реалізації програми "Освіта та професійна підготовка 2020"; проаналізувати особливості застосування дистанційного навчання у польській вищій школі; розробити рекомендації щодо використання її досвіду для модернізації української системи освіти. Методи: аналіз нормативно-правової бази інформатизації вищої і базової середньої освіти у Республіці Польща – для з’ясування стану дослідженості проблеми професійної підготовки майбутніх учителів професійних технічних предметів в університетах Республіки Польща; анкетування студентів – для виявлення ставлення студентів закладів вищої освіти України та Польщі до використання дистанційного навчання у їхній професійній підготовці. Результати: характеризується Європейська стратегія інформатизації освіти, аналізується нормативно-правова база інформатизації вищої і базової середньої освіти у Республіці Польща, розглядається польський досвід стандартизації цифрової компетентності майбутніх учителів професійних технічних предметів і розвитку їх готовності до використання технологій дистанційного навчання; здійснено порівняльний аналіз результатів опитування польських і українських студентів щодо їх ставлення до використання технологій дистанційного навчання в професійній підготовці майбутніх педагогічних кадрів для закладів професійної освіти. Висновки. У результаті дослідження були виявлені такі пріоритети політики Європейського Союзу у сфері інформатизації освіти в контексті реалізації програми "Освіта та професійна підготовка 2020": формування готовності вчителів і викладачів до інформатизації освіти та стандартизації їхньої цифрової компетентності; використання цифрових технологій в освітньому процесі; створення курсів дистанційного навчання для викладачів; технологізація та інтернаціоналізація європейської вищої освіти; розвиток онлайн-програм підвищення кваліфікації викладачів з окремих дисциплін. Проаналізовано особливості застосування технологій дистанційного навчання у польській вищій школі, зокрема під час пандемії коронавірусу. Розроблено рекомендації щодо використання польського досвіду застосування технологій дистанційного навчання у підготовці майбутніх учителів професійних технічних предметів для модернізації української системи освіти.
19
Гриценко, А. П. "КОНЦЕПЦІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІСТОРІЇ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ". Педагогіка та психологія, № 62 (серпень 2019): 68–78. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються основні теоретичні положення концепції формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки й виокремлюються теоретичний, методичний, практичний та методологічний концепти. Звернено увагу, що завдяки інтеграції ряду педагогічних підходів методології системи (особистісно-орієнтованого, компетентнісного, гуманістичного, системного, діяльнісно-розвивального, середовищного, аксіологічного, акмеологічного, суб’єкт-суб’єктного) відбувається інтенсифікація результатів названої системи. Крім того, упровадження інтеграційного підходу допомагає загальному об’єднанню означених принципів формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки завдяки поєднанню складових освітнього процесу (зміст, форми, методи, засоби) з інноваційністю та інтегрованістю навчання. Автор вважає, що професійна компетентність майбутніх учителів історії є конструктом п’яти взаємообумовлених та взаємозалежних компонентів: інформаційно-когнітивного, операційнодіяльнісного, креативно-проектного, оцінно-рефлексивного та мотиваційноціннісного. Розглядаючи професійну компетентність майбутніх учителів історії динамічною властивістю особистості, автором визначено, що процес її розвитку включає чотири рівні: початковий; середній; достатній; високий. У поданій статті звернено увагу, що дієвість концепції формування професійної компетентності майбутніх учителів історії у процесі фахової підготовки досягається рядом педагогічних умов, основними з яких є: упровадження інноваційних технологій навчання до процесу фахової підготовки майбутніх учителів історії; створення інформаційно-освітнього середовища фахової підготовки майбутніх учителів історії у закладах вищої освіти; переорієнтація освітнього процесу на оволодіння майбутніми учителями історії методологією науково-технічної творчості; проектування змісту освіти на основі ідей компетентнісного підходу; цілеспрямований розвиток особистісно-професійних якостей майбутніх учителів історії.
20
Біляковська, О. О. "ЯКІСНА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ У КОНТЕКСТІ АКСІОЛОГІЧНОЇ ПАРАДИГМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 107–11. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-17.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошено на вагомості аксіологічної складової частини у процесі професійної підготовки майбутніх учителів. Зауважено, що відмова від традиційних основ освіти, перехід на компетентнісну й особистісно зорієнтовану освітню парадигму, реалізація гуманістичних принципів, продуктивна взаємодія учасників освітнього процесу на суб’єкт-суб’єктних засадах потребує якісно нової концепції підготовки майбутніх учителів. Аксіологічна складова частина виступає важливим компонентом педагогічної освіти, визначає ціннісний орієнтир майбутнього вчителя, сприяє особистісному розвиткові та формуванню ціннісних орієнтацій, які забезпечать ефективну професійну діяльність. Процес навчання на кожному етапі професійної підготовки не може якісно відбуватися без свідомо визначених цінностей, які регулюють та впорядковують усю систему. Саме цінності визначають змістову основу професійної підготовки майбутніх учителів, а освітній процес у закладах вищої освіти – це не лише трансформація системи знань, а й озброєння студентів системою загальнолюдських і професійних цінностей, які становлять зміст особистих переконань та педагогічного бачення. Окреслено основні напрями розвитку ціннісних орієнтацій у процесі професійної підготовки майбутніх учителів. Зазначено, що формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів – досить складний та тривалий процес, який виключає нав’язування, потребує делікатності у становленні аксіологічної позиції. Наголошено, що основу аксіологічних орієнтирів майбутнього вчителя повинні становити національні цінності, які об’єднують загальнолюдське та ментальне, формують аксіосферу педагога, стимулюють духовний розвиток особистості. Розглянуто етапи формування ціннісних орієнтацій майбутніх учителів та виокремлено умови, які сприяють вирішенню аксіологічних проблем у процесі професійної підготовки. Якісна професійна підготовка повинна спиратися на цінності, які стануть життєвим ресурсом майбутніх учителів, що формує сенс життя, визначає цілі, постає своєрідним орієнтиром у провадженні педагогічної діяльності.
21
Danyliuk, Liudmyla. "PROFESSIONAL DEVELOPMENT OF NATIONAL CONSCIOUSNESS OF FUTURE TEACHERS OF FINE ARTS BY MEANS OF FOLK ART." Pedagogical Education: Theory and Practice 2, no. 26 (May 8, 2019): 60–64. http://dx.doi.org/10.32626/2309-9763.2019-26-2.60-64.
Повний текст джерела
22
Поперечна, Леся. "Професійний розвиток учителя початкових класів у період введення у професію у Російській Федерації". Освітній вимір 39 (21 листопада 2013): 149–54. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3046.
Повний текст джерелаАнотація:
Поперечна Л. Ю. Професійний розвиток учителя початкових класів у період введення у професію у Російській Федерації.
Дослідження присвячене актуальній темі – професійному розвитку учителя початкових класів у період уведення у професію. У статті представлено модель організаційно-педагогічного забезпечення професійного становлення вчителя початкових класів. Автором досліджено напрями управління професійним розвитком учителя, проаналізовано етапи входження молодого вчителя у професію.
23
Kuzenko, Оlexandra. "Формування фахової компетентності майбутніх учителів-логопедів в процесі професійної підготовки". Освітній простір України, № 14 (21 грудня 2018): 88–96. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.88-96.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу актуальних проблем формування фахової компе-тентності майбутніх учителів-логопедів в процесі професійної підготовки. Професійна підготовка майбутніх учителів-логопедів розглядається як цілеспрямований керований процес, який забезпечує формування професійної компетентності та особистісно значущих якостей, необхідних для здійснення логопедичної діяльності. Завдяки кожному структурному елементу професійної підготовки майбутніх логопедів до професійно-педагогічної діяльності, важливе місце серед яких належить мотиваційно-цільовому, змістовому, операційному та результативно-оціночному компонентам відбувається забезпечення педагогічних умов для формування їх професійної компетентності. Акцентується, що актуальною проблемою сучасної вищої освіти фахівців у галузі організації професійної підготовки учителів-логопедів є необхідність переосмислення підходу до освітньої діяльності студентів, відмова від морально застарілої дидактичної моделі й переходу на позиції гуманістичної освітньої парадигми зі студентоцентрованим підходом. Це зумовлює необхідність створення педагогічних умов для отримання освіти, на основі кращих досягнень національної освіти та європейських традицій, формування в студентів особистісних якостей, загальнокультурних і професійних компетенцій відповідно до вимог напряму підготовки “Корекційна освіта” та спеціалізації “Логопедія: рання діагностика і корекція”. Метою навчального процесу закладів вищої освіти в статті визначається підготовка кваліфікованих випускників, що: володіють новітніми технологіями, здатних здійснювати професійно абілітаційну, превентивну діяльність стосовно дітей раннього віку, надати диференційовану допомогу дітям дошкільного віку з розвитку, навчання і виховання мовлення, активізувати їх потенціал, на демократичних та гуманістичних засадах реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб на базі установ освіти, соціальної сфери й охорони здоров’я, а також бути конкурентоспроможними на ринку праці.
24
Тринус, Олена. "ПРОГРАМА ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИХОВАННЯ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 19 (10 червня 2021): 130–40. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.130-140.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті досліджено проблему планування самовиховної діяльності та створення програми професійного самовиховання. Обгрунтовано методологічні підходи, що забезпечують ефективність такої діяльності, провідними з яких є антропологічний, акмеологіний, андрагогічний, системний, діяльнісний, компетентнісний. З’ясовано, що сутність цих підходів до планування самовиховної діяльності полягає в тому, що цей процес визначається формуючим у становленні особистості вчителя, є основою досягнення найвищих показників у професійній діяльності, має відбуватися за умови врахування особливостей учителя як дорослої людини до безперервного цілеспрямованого саморозвитку. Досліджено, що завдання вчителя щодо підвищення рівня професійної компетентності, у контексті компетентнісного підходу, полягають у реалізації власного професійного потенціалу, оволодінні інноваційними способами й прийомами діяльності, подоланні професійних та особистісних труднощів та охарактеризовано основні професійні компетентності сучасного вчителя (предметна, комунікативна, психологічна, організаторська, інформаційно-цифрова, рефлексивна, самоосвітня). Встановлено, що набір цих професійних компетентностей може стати орієнтувальною основою для визначення напрямів самовиховної діяльності, створення індивідуальної програми (плану) професійного самовиховання з урахуванням особливостей і рівнів власного розвитку вчителя. З метою удосконалення психологічної компетентності вчителя запропоновано орієнтовний індивідуальний план самоформування вчителем психологічної стійкості у фаховій діяльності. Зроблено висновок, що програма професійного самовиховання вчителя є основою якісної оцінки його професійної компетентності, оволодіння навичками аналізу сильних та слабких сторін діяльності, вчасній корекції способів її виконання з метою більш повної педагогічної самореалізації.
Ключові слова: професійне самовиховання; програма професійного самовиховання; професійна компетентність; сучасний вчитель.
25
СЄЧКА, Світлана. "THE TRAINING OF FUTURE ENGLISH TEACHERS: PROFESSIONAL SOCIALIZATION AND THE ENTRANCE TO PROFESSION." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (September 2020): 350–56. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-350-356.
Повний текст джерелаАнотація:
викладачів іноземних мов. Автором наголошено на важливості цього феномену в рамках освітнього процесу та подальшої професійної діяльності фахівця. Окремо визначено принципи формування професійних навичок майбутнього фахівця сфери іноземних мов. Автор підкреслює, що успішна професійна соціалізація є умовою для ефективної діяльності майбутнього педагога. Названо основні проблеми сучасної освітньої системи, що стосуються процесу професійної соціалізації студентів. Для майбутніх викладачів іноземних мов вона включає процес формування певних якостей особистості-професіонала, до яких можна віднести: рівень загального інтелектуального розвитку (професійне мислення) рівень організації діяльності фахівця; культура спілкування; рівень володіння принципами професійної етики, формування професійного такту й майстерності. Автор вирішує проблему, яка полягає в тому, що для формування в підростаючого покоління нової, цілісної свідомості в педагога має бути сформований високий професіоналізм, нове педагогічне мислення, висока духовна і моральна культура, тобто завданням професійної підготовки полягає в засвоєнні студентами системних знань і практичних умінь, які дозволять оволодіти критеріями оцінки соціальних і природних явищ, феноменів культури. Складність і багатоаспектність соціалізації особистості обумовлює необхідність виділення і вивчення конкретних її видів. Диверсифікація поняття “професійна соціалізація” обумовлена тим, що саме через професійну освіту і трудову діяльність відбувається передача досвіду і відтворення трудових відносин, входження людини у світ професійної діяльності, оновлюється соціально-професійна структура суспільства. Численні дослідження показують, що соціалізація має складну природу, різноманітні форми, однією з яких є професійна соціалізація. Інтерес до вивчення професійної соціалізації вченими різних наукових напрямків (психології, філософії, культурології та педагогіки), що дозволяє досліджувати різні аспекти професійної соціалізації, підкреслює суспільну значущість проблеми дослідження. Професійна соціалізація формує потенціал успішного включення індивіда в процес трудової діяльності й підтримки високого рівня професійної мобільності протягом усього життя. Ключові слова: професійна соціалізація, освітній процес, якість, особистість, професія.
26
Пустовіт, Григорій Петрович. "КРАЄЗНАВЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ УЧИТЕЛІВ ГЕОГРАФІЇ В ІННОВАЦІЙНОМУ РОЗВИТКУ". Інноватика у вихованні, № 9 (11 червня 2019): 72–82. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.131.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виокремлено й схарактеризовано сутнісні ознаки формування краєзнавчої компетентності вчителів географії в інноваційному розвитку шкільної освіти, особливості і, головне, можливості формування досліджуваного феномена і його вплив на розвиток і саморозвиток вчителя. Актуалізовано, що саме краєзнавча компетентність вчителя географії передбачає володіння глибокими знаннями з конкретної галузі професійної діяльності (у нашому трактуванні з організації і здійснення суто краєзнавчої роботи дітей та учнівської молоді), сформовану стійку мотиваційно-емоційну установку на досягнення високого результату власної професійної діяльності, на розвиток здібностей, особистісних якостей, творчого ставлення до навчання зростаючої особистості. Відтак, краєзнавчу компетентність учителів географії визначено й обґрунтовано як багатофакторну особистісну якість, у структурі якої усталеними є наступні компетенції: мотиваційна; емоційно-ціннісна; активно-пізнавальна; предметно-професійна; саморозвитку; дослідницька. Розкрито й схарактеризовано ознаки самостійності вчителя географії у розвитку своїх професійних знань, умінь і навичок з організації і здійснення краєзнавчої роботи дітей та учнівської молоді у школі. Враховуючи сутність і специфіку організації і здійснення вчителем географії навчально-пізнавальної, пошуково-експериментальної і дослідницької діяльності краєзнавчого спрямування та конкретної суспільно корисної, масової чи природоохоронної роботи учнів, визначено рівні її здійснення.
27
Войтовська, О. М. "ВЕКТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ВІДКРИТОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що в останні два десятиліття істотною парадигмою розвитку систем освіти у багатьох країнах є відкритість освітнього середовища, поширення принципів якої проявляється у впровадженні вимог відкритості у стандартах діяльності не лише громадських і державних освітніх установ, а й цілих національних освітніх систем. Зазначено, що побудова системи відкритої освіти стає провідною стратегією розвитку освіти дорослих загалом та післядипломної педагогічної зокрема, оскільки ґрунтується на світоглядних і методологічних основах відкритості та неперервності процесу пізнання. Це стало особливо актуальним у сучасних реаліях пандемії COVID-2019. Вказано, що нова якість вітчизняних закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти формується завдяки впровадженню вимог, зазначених у чинних нормативно-правових, організаційно-управлінських та концептуально-програмних державних документах. У результаті створення освітнього середовища в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти має бути забезпечений професійний розвиток учителів з пріоритетних напрямів. У цьому разі акцент робиться на врахування впливу інтеграційних процесів, що сприяють впровадженню інновацій у процес професійного розвитку вчителів в умовах вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що відкрита освіта – це складна соціальна система, особливістю якої є її здатність реагувати на швидкозмінні соціально- економічні ситуації, персональні та загальні освітні потреби і запити. Головні її принципи – відкритість і неперервність гносеологічного процесу, а основою є планомірна, контрольована, посилена самостійна робота здобувачів освіти у зручному місці за індивідуальним навчальним планом чи розкладом за умов використання комплекту спеціальних засобів навчання і здатність спілкування з викладачем та тими, хто навчається. Дано власне визначення поняття «відкрите освітнє середовище професійного розвитку вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти».
28
Belchev, P. V., та O. G. Burtseva. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МАТЕМАТИКИ ЗАСОБАМИ МЕДІАОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 206–11. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-32.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті подане наукове обґрунтування та експериментальна перевірка методичної системи формування інформаційної компетентності майбутніх учителів математики засобами медіаосвітніх технологій. Зважаючи на те, що модернізація суспільства вимагає докорінних змін у підходах до формування висококваліфікованих спеціалістів, вивчення проблеми формування інформаційної компетентності майбутніх учителів математики засобами медіаосвітніх технологій стає дуже в нагоді. Сучасний кваліфікований фахівець серед численних програмних засобів повинен вміти відшукати той, що досить швидко й ефективно допоможе досягти потрібного результату. Саме тому в процесі навчання викладач має формувати в здобувачів уміння правильно здійснювати постановку задачі, прогнозувати та передбачати її результати; свідомо й творчо обирати оптимальні способи її розв’язання з урахуванням наслідків; оволодівати медіаосвітніми технологіями. Упровадження в практику педагогічної підготовки майбутніх учителів математики цифрових засобів, зокрема медіаосвітніх, спрямованих на інтенсифікацію освітнього процесу, удосконалення форм і методів організації навчання, окреслює процес інформатизації освіти, у якому головним рушієм прогресу є індивідуальний розвиток особистості. Професійна діяльність сучасного молодого фахівця, на жаль, не є активно зумовленою постійною трудовою активністю, а тому потребує безперервної освіти, постійного підвищення професійної компетентності. У професійній підготовці особливе місце займає оволодіння майбутніми педагогами системою професійних умінь, що становлять зміст педагогічної діяльності, оскільки якість професійної підготовки великою мірою залежить від двох важливих чинників: глибини й міцності засвоєння професійних знань та оволодіння вміннями використовувати ці знання на практиці. Ефективність реалізації розробленої методичної системи формування інформаційної компетентності майбутніх вчителів математики засобами медіаосвітніх технологій у ході педагогічного експерименту досліджувалась на вивченні прикладів як навчальних досягнень здобувачів, так і їхньої здатності на практиці застосовувати здобуті знання в професійній діяльності.
29
Кучерявий, Олександр. "ПАРАДИГМАЛЬНА КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ОСОБИСТІСНОГО, ПРОФЕСІЙНОГО Й ПРОФЕСІЙНО-КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 1, № 19 (10 червня 2021): 82–92. http://dx.doi.org/10.35387/od.1(19).2021.82-92.
Повний текст джерелаАнотація:
В оглядовій статті з акме-синергетичних, аксіо-культурних, особистісно-діяльнісних і цілісних позицій схарактеризовано концептуальну схему та структуру авторської парадигмальної концептуальної моделі особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя. До цілісної сукупності сутнісних характеристик розробленої моделі віднесено такі: 1) її аксіологічно детерміновану акме-синергетичну парадигму; 2) концептуальність; 3) спіралеподібність просторової форми; 4) системну побудову як ієрархічно впорядкованої; 5) ціннісно-смислову наступність фаз розвитку особистості вчителя як особливої підсистеми; 6) багатовимірний і системний характер функцій професійно-педагогічної культури як стратегічної домінанти цілісного розвитку вчителя. Парадигмальний і концептуальний характер багаторівневої моделі передусім віддзеркалюється в її концептуальній платформі й принципах кар’єрного саморуху педагога – загальних і специфічних (їх сформульовано на основі визначених критеріїв). Просторова форма спроєктованого ідеального об’єкту у вигляді спіралі насамперед віддзеркалює цінності-цілі відповідного розвивального процесу: аксіосфери компетентного вчителя і педагогічного професіоналізму, аксіо-культуросферу професійно-педагогічної культури, кожна з яких побудована у тривимірній системі цілісної активності педагога. Загалом сама модель представлена як цілісна сукупність таких взаємопов’язаних і упорядкованих підсистем: підсистема аксіологічних утворень особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя; підсистема базової цілісної активності педагога в кар’єрному саморусі – інтелектуальної, афективної й комунікативної; підсистема фаз саморуху вчителя до вершин професійної зрілості на різних її рівнях: 1) фаза кар’єрного зростання до рівня професійної компетентності; 2) фаза саморуху до рівня педагогічного професіоналізму; 3) фаза сходження вчителя до рівня професійно-педагогічної культури. Провідною особливістю фаз є їх ціннісно-смислова наступність, яка забезпечується спеціально описаним механізмом. У різних вимірах розкрито функції професійно-педагогічної культури й основні цілісні властивості особистісного, професійного і професійно-культурного розвитку вчителя. Окреслено його засоби – самотворчість і професійну творчість.
Ключові слова: розвиток; цілісний розвиток учителя; фази і принципи розвитку; концептуальна схема; парадигмальна концептуальна модель; аксіосфера; аксіо-культуросфера; професійна компетентність; педагогічний професіоналізм; професійно-педагогічна культура.
30
Тітаренко, Н. В. "ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРОФЕСІЙНИХ РОЛЕЙ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ ОНОВЛЕННЯ ОСВІТИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 98, № 5 (1 грудня 2020): 220–28. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-98-5-220-228.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена аналізу проблеми трансформації професійних ролей сучасного вчителя початкової школи в умовах оновлення освіти. На основі аналізу нормативних документів, а також публікацій досліджень сучасних вчених визначено, що новопосталі вимоги роблять професійну діяльність вчителя початкової школи все більш складною та багатогранною, зростають вимоги до якісних характеристик фахівців цієї сфери. На основі розгляду Концепції Нової української школи обґрунтовано процес виникнення нових професійних ролей сучасного учителя для здобувачів першого рівня загальної середньої освіти.
Визначено, що трансформація професійних ролей сучасного вчителя зазначеного фаху обумовлена особливостями професійної діяльності в умовах оновлення освіти. Сучасний учитель початкової школи має бути готовим до будь-яких державних інновацій у сфері освіти через неперервну працю над власним професійним розвитком, буде здатним до постійного творчого пошуку й реалізації нових ідей, самовдосконалення, а також буде спроможним «вживатися» у нові професійні ролі. У процесі дослідження доведено необхідність та доцільність таких рольових позицій сучасного педагога як коуч, фасилітатор, тьютор, модератор, ментор з метою оптимізації освітнього процесу початкової школи. У процесі дослідження визначено, що в ролі фасилітатора педагог допомагає кожному вихованцю знайти шляхи вирішення проблеми, при цьому створюючи у класі сприятливу інтелектуальну та емоційну атмосферу психологічної підтримки для усіх учнів. У ролі тьютора сучасний вчитель початкової школи здійснює педагогічний супровід здобувачів першого рівня загальної середньої освіти. Мета учителя початкової школи в ролі модератора полягає в тому, щоб максимально налагодити комунікативну взаємодію в класі, організувати рефлексію для учнів відповідно до будь-якої педагогічної ситуації. У ролі ментора педагог допомагає тоді, коли учні просять про допомогу.
На основі ґрунтовного аналізу науково-педагогічних джерел встановлено, що така робота сприятиме формуванню в учнів початкової школи ключових компетентностей, забезпечить сприятливі стосунки між усіма учасниками педагогічного процесу, спрямовані на спільне дослідження, відкриття, пошук рішень.
31
ПРОКОПІВ, Людмила. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ НУШ У ПРОЦЕСІ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ". Acta Paedagogica Volynienses, № 6 (14 лютого 2022): 82–88. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.13.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність окресленої проблеми полягає у потребі переосмислення змісту та організації педагогічної практики для формування професійної компетентності майбутніх учителів в умовах реалізації реформи Нової української школи. Для формування фахових компетентностей вчителя потрібен діяльнісний підхід в організації педагогічної освіти. Метою дослідження став аналіз наукових джерел із проблеми формування професійної педагогічної компетентності, визначення ключових компетентностей вчителя Нової української школи та окреслення шляхів удосконалення педагогічної практики. Виокремлено основні компоненти професійної компетентності майбутніх учителів на основі нового Професійного стандарту вчителя (2020). Концепція розвитку педагогічної освіти (2018) передбачає проведення комплексної реформи системи педагогічної освіти, включаючи структуру, зміст, методики і технології навчання, а також організацію практичної підготовки майбутніх учителів. Визначено, що не менш ніж половина обсягу практичної підготовки має відводитися виробничій практиці із самостійним виконанням професійних завдань. Підкреслено, що рівень педагогічної свободи вчителя у школі (вільний вибір освітніх програм, підручників) ускладнює уніфікацію методичної підготовки студентів без тісної взаємодії із закладами освіти. Запропоновано перед початком практики організацію спецкурсу з моделювання освітнього процесу в умовах Нової української школи. Визначено доцільність упровадження в освітню практику педагогічної інтернатури як системи заходів, що забезпечують удосконалення професійної компетентності вчителя. У висновках зазначено, що професійна компетентність учителя – поняття динамічне, його зміст і структура можуть змінюватися відповідно із процесами, що відбуваються в освіті та суспільстві, а педагогічна практика відіграє ключову роль у формування професійної компетентності та створює передумови для подальшого усвідомленого та вмотивованого професійного розвитку.
32
Roganov, М. М. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНФОРМАТИКИ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 93, № 6 (29 листопада 2019): 210–21. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-93-6-210-221.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянута проблема професійної підготовки майбутніх учителів інформатики в контексті сучасних викликів суспільства; обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, що забезпечують ефективне формування технологічної культури: спрямованість змісту теорії і практики підготовки майбутніх учителів інформатики на формування мотивації до такого процесу; включення в освітньо-професійну програму спецкурсу «Формування технологічної культури майбутніх учителів інформатики: теорія і практика»; створення сучасного освітньо-інформаційного середовища на основі традиційних і інноваційних форм і методів проведення аудиторних, позааудиторних занять і самостійної роботи.
Зазначено, що реалізація організаційно-педагогічних умов відбувається як мотиваційно-цільовий, інформаційно-технологічний та результативно-коригувальний етапи в цілісному освітньому процесі педагогічного закладу вищої освіти, забезпечуючи якісну професійну підготовку майбутнього учителя інформатики; на мотиваційно-цільовому формується функціональна складова технологічної культури, яка характеризується наявністю знань у галузі інформатики із застосування прикладного та програмного забезпечення, що визначається державними освітніми стандартами; на інформаційно-технологічному етапі – набуваються компетентності із використання інформаційно-комунікаційних технологій та інтерактивних засобів навчання; на рефлексивно-коригувальному – оволодіння знаннями в процесі самоосвіти, науково-дослідної діяльності та педагогічної практики, розвиток умінь здійснювати творчий підхід до навчання школярів культурно-етичної поведінки у сучасному освітньо-інформаційному середовищі.
Робиться висновок, що результатом впровадження організаційно-педагогічних умов виступає порівнева сформованість усіх структурних компонентів технологічної культури в процесі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики, що проявляється в особистісній, професійно-педагогічній культурі, в інформаційно-технологічній компетентності як здатності застосовувати конкретні технології діяльності, освоювати нові технологічні процеси, розробляти й апробовувати нові технології в освітньому процесі.
33
Ткачук, Надія, та Неля Кінах. "Професійний стандарт як вектор модернізації післядипломної педагогічної освіти". New pedagogical thought 106, № 2 (5 липня 2021): 21–28. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-106-2-21-28.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано нормативно-правову базу, що регламентує створення професійних стандартів; розглянуто окремі підходи та принципи із зарубіжного досвіду щодо стандартизації освіти; визначено сфери застосування професійного стандарту. Зазначено, що новий професійний стандарт учителя визначає загальні (громадянська, соціальна, культурна, лідерська та підприємницька) і професійні компетентності педагога (мовно-комунікативна, предметно-методична, інформаційно-цифрова, психологічна, емоційно-етична, педагогічне партнерство, інклюзивна, здоров’язбережувальна, проєктувальна, прогностична, організаційна, оцінювально-аналітична, інноваційна, рефлексивна, здатність до навчання впродовж життя), що є складовими загальної моделі професійної компетентності педагога. Проведено пілотне дослідження щодо ставлення педагогів до нового професійного стандарту в контексті забезпечення якості підвищення кваліфікації та особистого безперервного навчання. Обґрунтовано ставлення педагогів до нового професійного стандарту в контексті забезпечення якості підвищення кваліфікації та особистого безперервного навчання. Проаналізовано актуальність загальних і професійних компетентностей педагогів у структурі професійного розвитку, визначено пріоритетність трудових функцій у системі особистісного розвитку вчителя; зроблено акцент на важливості врахування нового професійного стандарту вчителя в проєктуванні професійного розвитку педагогів.
34
Клімашевська, Г. Р. "ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КРЕАТИВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ В УМОВАХ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, № 3 (30 грудня 2021): 156–68. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-156-168.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що ускладнення навчальної діяльності вчителя, посилення творчого характеру викладання, вміння вести роботу в умовах багатоваріантних, комплексних програм вимагає перегляди системи професійної підготовки. Доведено, що пріоритетною проблемою вищих навчальних закладів педагогічного спрямування на етапі інтеграції України до європейського освітнього простору є підготовка вчителя нової генерації, здатного до забезпечення творчого (креативного) освітнього процесу на всіх етапах власного розвитку та реалізації творчого потенціалу учнів початкової школи. Звернено увагу на суперечності між необхідністю підготовки професійних креативних випускників, готових до роботи в Новій українській школі, і недостатньою орієнтованістю закладів вищої освіти на розвиток креативності майбутніх бакалаврів початкової освіти як невід’ємної характеристики результативного виконання ними майбутніх професійних функцій. Висвітлено проблемне коло понять «творчість», «творча діяльність», «креативність», «креативна діяльність». Показано відмінність у поняттях «творчість», яку розуміють як процес, що має певну специфіку і приводить до створення нового, і «креативність», яка представлена як внутрішній ресурс людини. Проаналізовано філософські, психологічні та педагогічні підходи до формування креативної професійної діяльності майбутніх вчителів початкової школи. Охарактеризовано креативну діяльність як результат і особистісно значущу діяльність, нову якість, засновану на рефлексії та суб'єктивній самооцінці. Сформульовано авторське визначення феномена «креативна професійна діяльність» як інтегрованого особистісного утворення, яким відображається процес системної організації та самоорганізації суб’єктів педагогічної взаємодії, що виражається у творчому ставленні до іншого у процесі виконання педагогічних завдань та створює умови для креативного розвитку та саморозвитку особистості.
35
САВІНОВА, Наталія, та Марія БЕРЕГОВА. "ЛОГОПЕДІВ ДО РОБОТИ В УМОВАХ РОЗВИВАЛЬНОГО АКТИВНО-ІГРОВОГО СЕРЕДОВИЩА". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (вересень 2020): 339–49. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-339-349.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлено результати експериментального дослідження шляхів підготовки майбутніх учителів-логопедів до роботи в умовах розвивального активно-ігрового середовища. Розроблено модель підготовки майбутніх учителів-логопедів до роботи в умовах розвивального активно-ігрового середовища. Важливим аспектом підвищення рівня підготовки майбутніх учителів-логопедів та розвитку їх професійної компетенції є формування готовності до роботи в умовах розвивального активно-ігрового середовища. Визначено психолого-педагогічні умови реалізації моделі: оволодіння дидактичними основами формування зазначеного середовища, вивчення перспективного досвіду навчання дітей в умовах розвивального активно-ігрового середовища, оволодіння професійно-орієнтованим дидактичним інструментарієм та забезпеченням продуктивного ігрового навчання; створення картотеки досвіду організації розвивального ігрового простору; устаткування інформаційної бази для провадження та презентації перспективних напрацювань, урізноманітнення дидактичних ігрових форм роботи. Експериментальна перевірка ефективності запропонованої моделі виявила позитивну динаміку процесу підготовки майбутніх учителів-логопедів до роботи в умовах розвивального активно-ігрового середовища, що підтвердили кількісні показники. Встановлено, що формування готовності майбутніх учителів-логопедів до роботи в умовах розвивального активно-ігрового середовища є важливим фактором підвищення рівня якості освіченості студентів та розвитку їх професійної компетенції. Це створює можливості оптимізації професійної підготовки майбутніх учителів-логопедів в реаліях сьогодення. Ключові слова: ігрові технології; розвивальне активно-ігрове середовище; майбутні учителі-логопеди; готовність майбутніх учителів-логопедів до роботи в умовах розвивального активно-ігрового середовища.
36
Дуднік, Ніна. "До питання про вплив професійної самоорганізації на формування педагогічного професіоналізму майбутніх учителів". Освітній вимір 41 (8 травня 2014): 54–58. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2864.
Повний текст джерелаАнотація:
Дуднік Н. Ю. До питання про вплив професійної самоорганізації на формування педагогічного професіоналізму майбутніх учителів.
У статті розглянуто деякі теоретичні підходи щодо визначення поняття «педагогічний професіоналізм». Проаналізовано вплив професійної самоорганізації на розвиток професіоналізму майбутніх учителів. Порівняно зміст понять «професійна самоорганізація» та «самоорганізація професійної діяльності».
37
Лаврентьєва, Олена. "Методика розвитку методологічної культури майбутніх учителів природничих дисциплін у процесі професійної підготовки". Освітній вимір 42 (13 листопада 2014): 33–40. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v42i0.2789.
Повний текст джерелаАнотація:
Лаврентьєва О. О. Методика розвитку методологічної культури майбутніх учителів природничих дисциплін у процесі професійної підготовки.
У статті розкрито основні концептуальні положення методики розвитку методологічної культури майбутнього вчителя природничих дисциплін. Методику представлено як упорядковану сукупність алгоритмів, процедур, етапів, комплексу педагогічних умов, форм, засобів і прийомів, форм і видів професійно-педагогічної підготовки, що спрямовуються на наскрізну загальну та спеціальну методологічну підготовку й цілеспрямований розвиток у майбутнього вчителя методологічної культури.
38
Небитова, І. А. "АКТУАЛІЗАЦІЯ ЦІННІСНО-СМИСЛОВИХ АСПЕКТІВ САМООСВІТИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЯК ЗАПОРУКА ЇХНЬОГО ПРОФЕСІЙНОГО ЗРОСТАННЯ". Теорія та методика навчання та виховання, № 50 (2021): 144–53. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.50.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито проблему актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти майбутніх учителів початкових класів як запоруки їхнього професійного зростання. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти майбутніх учителів початкових класів та аналіз її впливу на процес професійного зростання майбутніх фахівців. Використано загальнонаукові (аналіз, узагальнення), порівняльно-зіставний і прогностичний методи наукового пізнання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено поняття «ціннісно-смислова спрямованість підготовки майбутніх учителів початкових класів». Зазначено компетенції, що забезпечують спрямованість підготовки сучасного вчителя початкових класів, а саме: усвідомлення ціннісно-смислових аспектів педагогічної діяльності в сучасному суспільстві та соціальної значущості майбутньої професії, володіння мотивацією щодо організації професійної діяльності; використання різних засобів професійного самопізнання і саморозвитку; вміння проєктувати індивідуальний маршрут у педагогічній освіті; володіння способами вдосконалення професійних знань, умінь та навичок шляхом використання можливостей інформаційного середовища закладу освіти, регіону, області, країни; володіння способами розв’язання різних завдань виховання та духовно-морального розвитку особистості учнів тощо. Визначено особистісно-педагогічні цінності, в яких відображено цілі, мотиви, ідеали, установки діяльності вчителя початкових класів та його педагогічна культура: позитивне сприйняття себе як педагога і ціннісне ставлення до себе як до самоцінності; гуманістична позиція щодо дітей; потреба в особистісній і професійній самореалізації; здатність до самоосвіти, особистісної оцінки власного життєвого досвіду; потреба в індивідуально-творчому саморозвитку; володіння способами професійно-особистісного становлення; здатність коригувати умови та обставини професійно-особистісного саморозвитку; емоційно-вольова саморегуляція тощо. Доведено, що у процесі практичної підготовки студентів для актуалізації ціннісно-смислових аспектів самоосвіти доцільно використовувати технологію самопроєктування як засіб професійно-особистісного становлення майбутніх педагогів.
39
Хміль, Наталія Анатоліївна. "Досвід підготовки майбутніх учителів до використання у навчально-виховному процесі хмарних сервісів для створення презентацій". New computer technology 13 (25 грудня 2015): 101–5. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v13i0.889.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена актуальній проблемі формування професійної готовності майбутніх учителів до використання хмарних технологій у навчально-виховному процесі. Мета: висвітлити власний досвід навчання студентів прийомам роботи з хмарними сервісами, призначеними для створення онлайн презентацій для ефективного застосування їх можливостей у майбутній педагогічній діяльності. Об’єкт дослідження: професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів. Предмет дослідження: методика навчання майбутніх учителів технології використання у навчально-виховному процесі хмарних сервісів для створення презентацій. Методи дослідження: аналіз науково-педагогічної літератури з проблеми дослідження; узагальнення педагогічного досвіду. Результати: розроблено деякі елементи методики навчання майбутніх учителів прийомам створення та технології використання онлайнових презентацій у навчально-виховному процесі. Висновки: застосування запропонованої методики сприяло розвитку у студентів пізнавального інтересу творчого застосування здобутих знань та умінь у майбутній професійній діяльності.
40
Джаман, Таміла. "Один з аспектів професійної компетентності вчителів початкової школи з організації інклюзивного навчання". New pedagogical thought 103, № 3 (17 грудня 2020): 127–30. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-103-3-127-130.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті окреслено різні погляди на інклюзивну компетентність учителів початкової школи як складову професійної компетентності в умовах інклюзивного навчання, виявлено розбіжності у її структурі та змістовому наповненні. Представлено власне розуміння інклюзивної компетентності як системи знань про особливості психофізичного розвитку дітейз особливими освітніми потребами; мету, завдання, зміст і технології інклюзивного навчання; практичні вміння, пов’язані з аналізом, проєктуванням та конструюванням індивідуальної траєкторії розвитку дитини, інтегрованої в інклюзивне освітнє середовище; установки на взаємодію суб’єктів інклюзивної освіти; професійно важливі якості, спрямовані на розвиток вучителя суб’єктної позиції у сфері інклюзії як основи його професійної компетентності.
41
Довженко, Т. О., І. А. Небитова та В. О. Шишенко. "РОЛЬ МЕНТОРСТВА У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 77–87. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.08.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито роль менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи. Метою дослiдження є теоретичне обґрунтування ролі менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи. Використано загальнонаукові (аналіз, узагальнення), порівняльно-зіставний і прогностичний методи наукового пізнання. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено суть понять: «наставництво», «менторство», «ментор», «менти», «коуч», «тьютор», «фасилітатор». Зазначено ступені наставництва: I ступінь – педагог-ментор; II ступінь – педагог-тьютор; III ступінь – педагог-коуч; IV ступінь – педагог-фасилітатор. Проаналізовано закордонний досвід впровадження менторства в систему освіти. Визначено переваги менторства для педагога-ментора у ЗВО а саме: менторство допомагає досвідченому викладачеві побачити й окреслити нові перспективи в сфері власної педагогічної діяльності; при успішному здійсненні цих функцій ментор відчуває свій внесок у систему професійної адаптації менти, отримує задоволення від спілкування; справжній педагог завжди має прагнути до самовдосконалення; виконання функцій ментора може допомогти в розвитку професійної кар’єри педагога, підвищення його кваліфікації, сприяє зростанню довіри до нього в педагогічному колективі ЗВО. Охарактеризовано найбільш оптимальні моделі взаємодії, до яких повинен прагнути ментор у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи: спілкування-корекція (спрямоване на виконання діагностичної функції ментором); спілкування-підтримка (доречне у ситуаціях, коли необхідно допомогти підопічним у вирішенні складних ситуацій); спілкування – зняття психологічних бар’єрів (передбачає володіння ментором технологією спілкування на досить високому рівні). Визначено роль менторства у професійній підготовці майбутніх учителів початкової школи під час педагогічної практики. Окреслено переваги і недоліки застосування методу менторства у ЗВО. Доведено, що менторство позитивно впливає як на освітній процес, так і на професійну підготовку майбутніх педагогів. Дружні стосунки, психолого-педагогічна підтримка, стимул до професійного розвитку і самовдосконалення є запорукою успішних менторських взаємин.
42
Потапчук, Тетяна Володимирівна. "САМООСВІТА ЯК СКЛАДОВА ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ". Інноватика у вихованні 2, № 13 (15 червня 2021): 63–72. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.349.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті зазначено, що професійна підготовка є складовою безперервної педагогічної освіти. Сутність професійної підготовки майбутнього учителя початкової школи полягає у формуванні системи знань і якостей особистості, мотивації до навчання і самоосвіти та вмінь самостійної організації навчального процесу, оволодінні сукупності складових необхідних для виконання різних функцій подальшої професійної діяльності.З’ясовано, що однією зі складових професійної підготовки майбутнього учителя початкової школи, яка визначає нову якість освіти, є самоосвітня. Слід звернути увагу, що вона є системоутворюючою, оскільки нерозривно поєднує у власному розвитку формування всіх інших складових, будучи не тільки метою, але й засобом ефективного розвитку особистості в процесі професійної освіти. Її специфіка полягає в тому, що в процесі самоосвіти суб’єкт і об’єкт освіти виступають в одній особі. Підкреслено, що на думку науковців вищий рівень фахової підготовки досягається лише тоді, коли вона зорієнтована на творчу діяльність студентів у стінах закладу вищої освіти, що веде до принципових змін їх особистісних і професійних якостей, однак досягти цього можна лише у разі, коли вдасться сформувати потребу майбутніх фахівців у професійному саморозвитку та самовдосконаленні, розвинути здатність до емоційно-вольової саморегуляції, самоорганізації, самоконтролю. Всі ці компоненти є складовими самоосвітньої діяльності.
43
Одайник С. Ф. "УПРАВЛІННЯ ПРОФЕСІЙНИМ РОЗВИТКОМ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ: МОТИВАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ, КРИТЕРІЇ ЕФЕКТИВНОСТІ". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 50 (25 листопада 2021): 188–95. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi50.322.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються теоретичні і практичні аспекти та обґрунтовується необхідність застосування мотиваційного механізму управління професійним розвитком педагогічних працівників. Сутність мотиваційного механізму управління професійним розвитком педагогів автором тлумачиться як сукупність дій об’єктів і суб’єктів управління, спрямованих на перетворення зовнішнього управлінського впливу на внутрішній поштовх – мотив – на основі узгодженості інтересів і потреб взаємодіючих сторін. Визначено, що управління професійним розвитком педагогічних працівників на основі мотиваційного механізму передбачає розроблення та застосування суб’єктами управління системи заохочень учителів, засобів стимулювання мотивації та впливу на когнітивну і діяльнісну сферу професійного розвитку вчителя.Визначено критерії ефективності управління професійним розвитком педагогічних працівників на основі мотиваційного механізму, а саме: нормативно-адміністративний, фінансово-економічний, соціально-психологічний. Нормативно-адміністративний критерій відображає, наскільки суб’єкти управління орієнтуються на професійні інтереси, потреби, запити педагогів і діють через правові норми. Фінансово-економічний критерій свідчить про фінансову спроможність суб’єкта управління здійснювати матеріальне стимулювання мотивації педагогічних працівників до професійного розвитку і діють з урахуванням результатів професійного зростання вчителів та показників діяльності закладу освіти. Соціально-психологічний критерій ґрунтується на використанні суб’єктами управління моральних стимулів до праці і діють в інтересах професійного розвитку кожного педагога та підвищення якості діяльності закладу освіти. Окреслено низку проблем, які потребують вирішення з метою ефективного управління професійним розвитком педагогічних працівників.
44
Співак, Л. М., та Л. П. Шевченко. "ОСОБЛИВОСТІ ІДЕНТИЧНОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ: СУЧАСНИЙ ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРАКТИЧНИЙ РАКУРС". Problems of Modern Psychology, № 3 (27 квітня 2021): 117–23. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-3-14.
Повний текст джерелаАнотація:
Юнацький вік є сенситивним для розвитку ідентичності, що зумовлено потребами його представників в особистісному, професійному і суспільному самовизначенні. Ідентичність визначає цілісність та усвідомлення людиною особистісного і групового аспектів цього утворення. Мета статті – розкрити сучасний ракурс теоретичного та емпіричного вивчення особливостей ідентичності в юнацькому віці. Теоретично встановлено, що в юнацькому віці ідентичність набуває більшої цілісності та усвідомленості. У цьому віці інтенсивно розвиваються особистісна, професійна і соціальна ідентичності. Учні старших класів закладів загальної середньої освіти і студенти закладів фахової передвищої й вищої освіти усвідомленіше визначають власні фізичні, моральні й розумові якості, що засвідчує розвиток їх особистісної ідентичності. Старшокласники здатні усвідомлено обирати майбутню професію, студенти набувають професійних компетентностей, що свідчить про розвиток їх професійної ідентичності. Старшокласники і студенти здатні усвідомлено визначати себе як представника певної соціальної групи, що засвідчує їх соціальну ідентичність. Емпірично вивчалися особливості професійної ідентичності студентів закладів вищої та фахової передвищої освіти, які здобувають спеціальність, пов’язану зі здоров’ям людини, зокрема й майбутніх учителів біології та здоров’я людини, майбутніх медичних сестер. В емпіричному дослідженні, яке проводилося в 2019–2020 рр., взяли участь студенти закладів вищої та фахової передвищої освіти міста Києва. Встановлено статистично значущі відмінності кількісних даних досліджуваних одного вікового діапазону – студентів першого і другого курсів педагогічних університетів і студентів другого і третього курсів медичних коледжів. Виявлено, що кількісні дані актуальності й значущості професійної ідентичності є суттєво вищими для студентів коледжів порівняно зі студентами університетів. Виявлені відмінності пояснюються неоднаковою тривалістю їх фахового навчання, зокрема й практичного, і, відповідно, різною інтенсивністю професійної ідентифікації.
45
I.S., Markus. "PEDAGOGICAL CONDITIONS OF FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF FUTURE TEACHERS OF TECHNOLOGIES BY MEANS OF MULTIMEDIA TECHNOLOGIES." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 94 (May 6, 2021): 93–99. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-94-13.
Повний текст джерелаАнотація:
This article considers the process of formation of professional competence of future teachers of technology by means of multimedia technologies.It is stated that the professional competence of a technology teacher includes an individual integrative characteristic of the specialist, which reflects the willingness and ability to carry out certain activities at the appropriate level, perform professional duties, solve problems, applying acquired during training and consolidated through experience and self-education knowledge, skills and skills, effectively mobilize their own abilities and experience depending on the specific situation, demonstrating flexibility and creativity of thinking.The study developed the structure of professional competence of future technology teachers, which includes value-motivational, cognitive and technological components, as well as methodological, innovative, information-communication and multicultural competence.Based on the analysis of psychological and pedagogical literature, the pedagogical conditions for the formation of professional competence of future teachers of technology are determined: focus in the organization and implementation of classroom work on the positive values of future teachers of technology to the development of professionalism; design of the educational process, which involves the development of the content of lectures, tasks for independent work of students, pedagogical, didactic and methodological tasks to be solved in practical classes, educational projects of a problematic nature (technology of problem-based learning); application of innovative learning technologies (multimedia technologies) that model the content of the teacher’s activity: help to bring the learning process closer to real professional activity, role and simulation games, etc. (interactive learning technology, multimedia technologies); intensification of independent work of the student, aimed at solving professional problems in the conditions of interactive communication (technology of project-based learning, multimedia technologies).It is proved that the introduction of multimedia technologies in the process of forming the professional competence of future technology teachers will contribute to the formation of skills and abilities of information and communicative interaction, increase the amount of educational material for creative learning and further use.Key words: information and communication technologies, competency approach, educational environment, pedagogical conditions, professional competence, vocational training, technology teacher, educational technology. У статті розглянуто процес формування професійної компетентності майбутніх учителів технологій засобами мультимедійних технологій.Констатовано, що професійна компетентність учителя технологій включає індивідуальну інтегративну характеристику фахівця, яка відображає готовність та спроможність здійснювати на належному рівні певну діяльність, виконувати професійні обов’язки, кваліфіковано вирішувати проблеми, застосовуючи набуті під час навчання й закріплені завдяки досвіду та самоосвіті знання, вміння і навички, ефективно мобілізувати власні здібності та досвід залежно від конкретної ситуації, демонструючи гнучкість і креативність мислення.Під час дослідження розроблено структуру професійної компетентності майбутніх учителів техно-логій, яка включає ціннісно-мотиваційний, когнітивний та технологічний компоненти, а також методичну, інноваційну, інформаційно-комунікаційну та полікультурну компетентності.На основі аналізу психолого-педагогічної літератури визначено педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх учителів технологій: спрямованість в організації та реалізації аудиторної роботи на позитивно-ціннісне ставлення майбутніх учителів технологій до розвитку професі-оналізму; проектування навчального процесу, яке передбачає розроблення змісту лекцій, завдань для самостійної роботи студентів, педагогічних, дидактичних і методичних завдань, що розв’язуються на практичних заняттях, навчальних проектів проблемного характеру (технологія проблемного навчання); застосування інноваційних технологій навчання (мультимедійних технологій), що моделюють зміст діяльності вчителя, допомагають наблизити навчальний процес до реальної професійної діяльності, рольові та імітаційні ігри тощо (технологія інтерактивного навчання, мультимедійні технології); активізація самостійної роботи студента, спрямованої на розв’язування професійних завдань в умовах інтерактивного спілкування (технологія проектного навчання, мультимедійні технології).Доведено, що впровадження мультимедійних технологій у процес формування професійної компетентності майбутніх учителів технологій сприятиме формуванню вмінь і навичок інформаційної і комунікативної взаємодії, збільшенню обсягу навчального матеріалу для творчого засвоєння й подальшого використання.Ключові слова: інформаційно-комунікаційні технології, компетентнісний підхід, освітнє середовище, педагогічні умови,професійна компетентність, професійна підготовка, вчитель технологій, освітні технології.
46
Скорик Т. В. "Моніторингове дослідження розвитку професійної успішності майбутніх учителів". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 208–14. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.129.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено результати моніторингу розвитку професійної успішності майбутніх учителів у педагогічних закладах вищої освіти. На основі проведено опитування серед студентів педагогічних спеціальностей, виокремлено чинники професійної успішності та уявлення щодо особистісних якостей та компетентностей, які забезпечать успішність професійної діяльності вчителя.
Проведене тестування за методиками: рейтингова шкала професійних мотивів; «Мотивація професійної діяльності» (методика К. Замфір у модифікації А. Реан), «Методика аналізу мотивації навчання у ВНЗ» (Т. Ільїна), «Діагностика мотивації успіху» (Т. Елерс), «Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач» (Т. Елерс), тест «Потреба в досягненні» (Ю. Орлов та ін.), «Методика дослідження цін¬нісних орієнтацій» (Ш. Шварц), «Діагностика рівня професійної спрямованості» (Т. Дубовицька), «Діагностика потреб у саморозвитку» (В. Маралов). Це дозволило встановити, що у студентів недостатньо сформовані уявлення та мотивація досягнення професійної успішності, немає відповідних умов у середовищі ЗВО для стимулювання студентів до професійного зростання у напрямі досягнення успіху професійної діяльності. Причинами цього є недостатнє розуміння значущості успішності для особистості, неусвідомленість суспільних та особистісних критеріїв успіху, невисокий статус та престижність професії вчителя у суспільстві тощо. Виявлені недоліки дозволили сформулювати рекомендаційні положення щодо забезпечення необхідних та достатніх умов розвитку професійної успішності майбутніх учителів у закладах вищої освіти, закцентувати увагу на подальшій розробці системи реалізації професійної успішності майбутніх учителів у ЗВО.
47
Размолодчикова, М. В., та А. В. Рябовол. "УТВЕРДЖЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СЕРЕД МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ". Educational Dimension 29 (19 травня 2022): 442–47. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4986.
Повний текст джерелаАнотація:
Висвітлено актуальну проблему збереження здоров’я, яке є запорукою розвитку гармонійної особистості та професійних якостей майбутніх учителів початкових класів. Експериментально апробовано та впроваджено у навчально-виховний процес моделі професійно-прикладних основ формування здорового способу життя. На основі проведеного дослідження зроблено висновок, що необхідно підвищувати валеологічну культуру майбутніх учителів.
48
Сбітнєва, Л. М. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА У ПРОЦЕСІ ФАХОВОГО НАВЧАННЯ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 101, № 2(Ч.1) (28 вересня 2021): 179–87. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-101-2_1-179-187.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито сутність професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва до роботи у сучасній школі. Наголошено, що у ХХI столітті важливим завданням ЗВО виступає професійна підготовка майбутніх вчителів музичного мистецтва, які будуть здатні впливати на розвиток музичної культури підростаючого покоління, збереження й збагачення національно-культурних традицій українського народу.
Зазначено, що інноваційні процеси, що відбуваються в галузі української освіти, виявляють істотні протиріччя між потребами сучасного світу та реальним станом підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до роботи в загальноосвітній школі. Професійна компетентність є необхідною у музично-педагогічній діяльності майбутнього вчителя музичного мистецтва, який буде соціально та психологічно адаптований та здатний до постійного професійного росту.
Доведено, що проблемам компетентнісного підходу у фаховому навчанні, питанням змісту і структури компетенцій присвячено праці багатьох відомих вчених.
Обґрунтовано, що концепція цілісної системи підготовки вчителя музики включає в себе єдність загальнопедагогічної (знання педагогіки, психології, культурології) і спеціальної підготовки (музично-теоретичні знання, володіння музичним інструментом, співацьким голосом, навичками ансамблевого виконання, диригентською технікою, методикою музичного навчання і виховання).
Доведено, що професійна діяльність вчителя музичного мистецтва є багатоаспектною і включає в себе виконавський, педагогічний і управлінський аспекти, вона є неможливою без вокальної, інструментальної і диригентсько-хорової підготовки.
Автор вважає, що професійну компетентність майбутнього вчителя музичного мистецтва слід розуміти як інтегративну якість, яка виявляється в: умінні використовувати свої знання в розвитку музичного сприймання, розвитку музичних здібностей учнів; здійснювати художньо-педагогічний аналіз творів, володіти методиками розвитку дитячого голосу та знаннями про особливості організаційної роботи у дитячих музичних колективах; розуміти сутність позакласної музично-естетичної роботи.
49
Дубасенюк, Олександра, та Майя Мороз. "Педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх учителів у закладах вищої освіти". Нові технології навчання, № 95 (15 грудня 2021): 48–56. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблему формування професійної компетентності майбутніх учителів у процесі фахової підготовки в закладах вищої освіти. Доведено, що практична діяльність майбутнього вчителя передбачає використання досягнень психолого-педагогічної науки та педагогічного досвіду, а формування професійної компетентності майбутніх фахівців має бути спрямованим на підготовку конкурентоспроможних на ринку праці випускників, здатних до успішної професійної діяльності на рівні національних та світових стандартів, вирішення пізнавальних, комунікативних, організаційних, моральних та інших завдань, спроможних до постійного професійного зростання, професійної мобільності.Доведено, що формування професійної компетентності майбутніх учителів у закладах вищої освіти ефективно здійснюватиметься за умов цілеспрямованого виявлення та врахування особливостей їхньої фахової підготовки, зумовлених специфікою професійної діяльності; орієнтованості на індивідуальну мотивацію професійної підготовки майбутніх учителів, її узгодженості із соціальними запитами та актуальними тенденціями розвитку сучасної освіти; розробки відповідних педагогічних умов та методики формування професійної компетентності майбутніх учителів у процесі фахової підготовки; створення належного навчально-методичного забезпечення процесу фахової підготовки з використанням інтерактивних форм та методів навчання, що забезпечує її ефективність.Визначено систему педагогічних умов, що забезпечують ефективність формування професійної компетентності майбутніх учителів у процесі фахової підготовки: професійно-педагогічну скерованість процесу викладання; використання інтерактивних форм та методів навчання; створення професійно-орієнтованого інформаційного освітнього середовища, наближеного до реального освітнього процесу школи.
50
Стасенко, О. А. "ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ЗАПОРУКА УСПІШНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 1 (7 вересня 2021): 242–47. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-37.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошується на тому, що вдосконалення державних стандартів в освітній галузі є одним із ключових напрямів реформування системи підготовки майбутніх учителів фізичної культури, оскільки педагогічна діяльність фахівця, який формує особистість дитини, певною мірою складна. Визначено, що підготовка студента як майбутнього вчителя фізичної культури неможлива без усвідомлення себе як суб’єкта педагогічної діяльності, яка повинна включати як набуття спеціальних знань, умінь та навичок, так і формування професійних компетентностей відповідно до вимог сучасних закладів середньої освіти. Узагальнено досвід фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури, який набувається у процесі вивчення психолого-педагогічних, медико- біологічних та спеціальних дисциплін. Установлено, що одним із першочергових завдань фахової підготовки майбутніх учителів фізичної культури, які постають перед сучасною системою вищої педагогічної освіти, є ефективний пошук та використання оптимальних шляхів підвищення ефективності навчальних технологій, спрямованих на формування професійних компетентностей майбутніх педагогів. Доведено, що формуванню професійної компетентності у закладах вищої освіти педагогічного профілю має приділятися велика увага. Майбутні учителі фізичної культури повинні вміти різноаспектно вирішувати комплексні завдання і проблеми в галузі фізичної культури, керуючись принципами толерантної комунікації, творчої й інноваційної професійної діяльності у виробничих ситуаціях, що характеризуються невизначеністю умов та вимог сьогодення. Обґрунтовано структуру особистості вчителя фізичної культури, в якій знаходять своє відображення загальні та фахові (предметні) компетенції, а також програмні результати навчання (знання), уміння й комунікація. Акцентується увага на оволодінні системою практичних умінь та навичок займатися головними видами і формами раціональної фізкультурної діяльності в закладах середньої освіти; збереженні й зміцненні здоров’я, розвитку і вдосконаленні психофізичних можливостей, якостей та властивостей особистості; набутті досвіду творчого використання фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової діяльності для досягнення особистих і професійних цілей; формуванні загальної культури, гуманістичної спрямованості, компетентності, педагогічних здібностей та педагогічної техніки; умінні спілкуватися з колегами, учнями та їхніми батьками.