Статті в журналах з теми "Професійна надійність"

Акцентовано, що успішність функціонування та діяльності системи МВС України забезпечують фахівці, які не лише опікуються державною політикою у секторі безпеки та оборони, а своїми здібностями, надійністю та кваліфікованістю формують професійне ядро органів системи МВС. Підкреслено, що професійно-психологічна компетентність є індикатором професіогенезу фахівця, його вузловою категорією, яка мало досліджена, але перспективна у напрямку покращення кадрового забезпечення та підвищення кадрового потенціалу системи МВС України. Наголошено, що професійно-психологічна компетентність виступає особливим особистісним утворенням, яке визначає ефективність виконання професійної діяльності фахівця та обумовлює успішність його професіогенезу загалом. З огляду на наявний стан теоретичної розробленості обраної проблематики, доповнено праксеологічним підходом існуючі підходи (аксіологічний, компетентнісний, системний, діяльнісний) до вивчення професійно-психологічної компетентності фахівця. Обґрунтовано доцільність виділення когнітивного, мотиваційного, комунікативного та рефлексивного компонентів професійно-психологічної компетентності фахівця. Звернено увагу, що когнітивний компонент професійно-психологічної компетентності є показником теоретичної підготовки фахівця, мотиваційний компонент обумовлює спрямованість до професійної діяльності, комунікативний компонент свідчить про готовність до професійного спілкування та взаємодії, рефлексивний компонент визначає усвідомлення себе як фахівця та професіонала. На базі органів та підрозділів системи МВС України проведено емпіричне дослідження професійно-психологічної компетентності фахівця. Вивчення показників компонентів професійно-психологічної компетентності фахівця здійснено відповідно до таких етапів професіогенезу як: початковий (І етап), кваліфікації (ІІ етап), компетентності (ІІІ етап) та професіоналізму (ІV етап). За результатами здійсненої роботи підкреслено необхідність розроблення заходів щодо розвитку показників професійно-психологічної компетентності фахівця у відповідності до етапів його професіоналізації. Ключові слова: професіогенез, професійна діяльність, компетентність, професійно-психологічна компетентність.

Актуальність дослідження: проблема мотивації вибору професії дизайнера і базових потреб у цій професії є новою у психологічній методології, тому розробка відповідного сучасного психодіагностичного інструментарію стає важливою складовою професійної підготовки фахівців-дизайнерів. Мета дослідження: здійснити апробацію методики психодіагностики мотивації вибору професії та задоволення базових потреб у роботі дизайнера. Методи і вибірка. Вибірку досліджуваних склали 242 особи, віком 17-57 років, 154 жінок та 88 чоловіків, серед них 158 студентів, які навчаються за спеціальністю 022 «дизайн». Для обґрунтування конструктної валідності методики було використано опитувальник, що діагностує саморегуляцію творчої діяльності, зокрема внутрішню, ідентифіковану, інтроєктовану та зовнішню саморегуляцію творчої діяльності К.І. Фоменко, методику дослідження творчої активності М.М. Кашапова, методику дослідження кар’єрних орієнтацій Шейна. Результати. Розроблено опитувальник для діагностики мотиваційного профілю мотивів вибору професії та задоволення базових потреб у професії дизайнера. Доведено валідність та надійність опитувальника, показано типові мотиваційні профілі фахівця-дизайнера. Висновки.На основі мотиваційної моделі Ш.Річі,П.Мартіна було виділенодванадцятьфакторів-мотиваторів,що характеризуютьдомінантніпотреби фахівця-дизайнера, та створено опитувальник, який діагностує мотивацію вибору професії дизайнера та задоволеності базових потреб у його професійній діяльності, валідність та надійність якого доведені. Типологічний аналіз мотивів вибору професії майбутніх дизайнерів показав існування п’яти мотиваційних профілів: «орієнтованого на себе у професійно-творчій діяльності»; «орієнтованого на творчий продукт»; «орієнтованого на професійне благополуччя»; «орієнтованого на фінансове благополуччя» та «орієнтованого на інших».

У статті розглянута тенденція щодо інтелектуалізації виробництва і збільшення чисельності працівників, які зайняті переважно розумовою працею, що склалася в світі протягом останнього часу. На підставі проведеного аналізу даних літературних джерел наведено класифікацію різних видів розумової праці. Показана різниця між поняттями «оператор», як професійна назва роботи, і «роботи, яка має характер операторської».На прикладі авіації проілюстрована тенденція відставання можливостей оператора від прискореного розвитку сучасної техніки. Розглянуто еволюцію понять «надійність людини» і «людський фактор», а також наведені різні варіанти класифікації помилок людини-оператора складних технічних систем.Для докладного розгляду обрана група помилок, що здійснюються оператором ненавмисно.У статті наголошено на особливій загрозі від виникнення помилок в умовах змінної праці, особливо в нічний час. На підставі аналізу наукових публікацій, рознесених за часом більш ніж на 70 років, отримані розподіли кількості нещасних випадків і помилок оператора протягом робочого дня. Показано вплив досвіду роботи (як позитивний, так і негативний) на якість виконання службових обов'язків операторами різного профілю.Проведений аналіз наукових джерел дозволив виділити зі списку факторів, які провокують операторів на вчинення помилкових дій з урахуванням широти поширення, такі як хронічний вплив електромагнітних випромінювань і ефект професійного психоемоційного вигорання. Для парирування цих факторів запропонований метод протидії вищевказаному негативному впливу. З урахуванням оптимального поєднання ефективності і мінімізації негативних побічних наслідків запропоновано використовувати адаптогени рослинного походження.Використовуючи результати досліджень, отриманих в результаті аналізу наукових публікацій, побудовано регресійні моделі, що дозволяють прогнозувати витривалість оператора в екстремальних умовах. У статті виконано кластерний аналіз, який дозволив провести групування адаптогенів за ознакою спільності змін в організмах лабораторних тварин, що відбуваються під впливом зовнішніх впливів. Згідно з отриманими результатами групування адаптогени, які потрапили в один кластер, мають еквівалентну дію на організм піддослідних тварин. Результати цього групування, спільно з отриманими регресійними моделями, можна використовувати для вибору рослинних адаптогенів, які найбільш сприяють підвищенню ефективності роботи операторів і мають найменші негативні наслідки для стану їх здоров'я.

Актуальність. Високі темпи прогресу науки й технологій, створення й поширення технологічних і організаційних інновацій, розвиток інформаційних технологій в умовах становлення української економіки, заснованої на знаннях, задають якісно нові вимоги до рівня підготовки кадрів з перспективних напрямів і спеціальностей. На теперішній час система вищої освіти є найбільш розвиненою складовою системи освіти України. Інноваційні процеси відбуваються в динамічно мінливому інформаційно-освітньому середовищі сучасного вищого навчального закладу, у ході насичення його новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями. Ринкова економіка змінює уявлення особистості про життєві перспективи, у зв’язку із чим освіта сьогодні розглядається як «ключ до успіху» [1, 65]. У майбутній професії увагу студентів привертає не тільки одержання нових знань, умінь та навичок, а й можливості швидкого кар’єрного просування та пов’язані з ним матеріальна забезпеченість і фінансова самостійність. Ці нові орієнтири значно змінили менталітет молоді: абітурієнтів, студентства й випускників. При цьому вони усе чіткіше усвідомлюють, що ринкові й у цілому сучасні суспільні відносини висувають жорсткі вимоги до їх професійних і комунікативних здібностей, умінню знаходити вихід зі складних ситуацій, швидко адаптуватися до стрімко мінливій ситуації. Особливу актуальність здобуває інноваційна освіта, що припускає особистісний підхід, фундаментальність, творче начало, професіоналізм, компетентність. Вирішення даної проблеми лежить в області проектування методичних систем навчання на основі комплексного використання традиційної, комп’ютерної й рейтингової технологій.Постановка проблеми.Існуючі організаційні форми навчання (лекція, практичне заняття та ін.) мають істотні недоліки: перевага словесних методів викладу змісту навчального матеріалу; усереднений загальний темп викладу матеріалу; фронтальна форма проведення практичних занять, що не враховує різнорівневість підготовки і працездатності студентів.Самостійна робота студентів з підручниками, навчальними посібниками утруднена через недостатнє структурування змісту навчального матеріалу, сухості мови викладу, повної відсутності емоційного впливу й контролю засвоєння знань.Автоматизовані навчальні системи дозволяють реалізувати основні принципи дидактики (навчання): науковість, системність, модульність, наступність, наочність і створюють передумови для підвищення якості професійної підготовки. Вони надають студентам наступні можливості: керування темпом викладу, повернення до вивчених розділів, багаторазове опрацювання матеріалу для його закріплення, користування термінологічним словником, перевірка засвоєння за допомогою питань і завдань, відпрацьовування умінь та навичок. Використовуючи автоматизовані навчальні системи неважко якісно організувати самостійну роботу, самоконтроль і контроль знань.Метою статті є розкриття можливостей професійної підготовки з використанням комп’ютерних технологій навчання у модульно-рейтинговій системі навчання.Основна частина. Досвід роботи у вищому навчального закладі показує, що студенти молодших курсів не можуть самі контролювати хід навчання, систематично й напружено працювати протягом семестру. На вирішення цих проблем спрямована модульно-рейтингова технологія як засіб формування в студентів пізнавальної активності протягом усього періоду навчання. Аналіз робіт показує, що модульно-рейтингове навчання сприяє розвитку й закріпленню системного підходу до вивчення дисципліни, формує в студентів навички самоконтролю, вимогливості до себе, стимулює самостійну систематичну роботу, а також допомагає виявити сильних і здібних студентів.Проблему запровадження у практику роботи вищої школи модульної системи навчання досліджували А. Алексюк, І. Богданова, В. Бондар, З. Кучер, П. Сікорський, П. Стефаненко, В. Стрельніков та ін. Запровадженню рейтингової системи навчання присвячені роботи С. Вітвицької, І. Мельничук та ін.Наш науковий інтерес викликала методична система професійної підготовки студентів з використанням комп’ютерних технологій і модульно-рейтингової системи навчання. Під методичною системою будемо розуміти педагогічну структуру, компонентами якої є мета, зміст, методи, форми й засоби навчання. У проектованій методичній системі передбачається, з одного боку, розкрити позитивний досвід існуючої методичної системи, а з іншого, – використати комп’ютерні засоби навчання для вирішення проблем у викладанні окремих дисциплін, наприклад, для викладання традиційно складних курсів у технічних вузах – теорія машин і механізмів (ТММ), теорія автоматичного управління (ТАУ). Для цього необхідно розробити: систему цілей; критерії відбору змісту методичної системи; систему методів навчання; особливості реалізації кожної з основних організаційних форм в умовах застосування автоматизованої навчальної системи; класифікацію комп’ютерних засобів, які будуть використовуватись в методичній системі по курсах ТММ і ТАУ:модульно-рейтинговий комплекс;модель автоматизованої навчальної системи й сценарій електронних підручників; - модель контролю.Система цілей методичної системи: формування наукового світогляду; накопичення знань, умінь і навичок; розвиток продуктивної розумової діяльності студентів; забезпечення професійної готовності майбутніх інженерів до використання отриманих знань при розв’язанні науково-технічних проблем.Комп’ютерні технології мають у своєму розпорядженні більші можливості для вдосконалення пояснювально-ілюстративних і репродуктивних методів, які доповнюються методами, що безпосередньо базуються на використанні комп’ютерів: метод використання комп’ютера як інструмента, що дозволяє значно розширити ілюстративну базу вузівського курсу; метод використання комп’ютера для формування алгоритмічної культури студентів; метод використання комп’ютера при виконанні розрахункових завдань; метод використання комп’ютерних технологій як засіб експериментування й моделювання.У проектованій методичній системі роль засобів навчання значно зростає. Підручники й навчально-методичні посібники традиційно відіграють важливу роль. Комп’ютерні навчальні засоби, що використовуються в різних курсах, можна розбити на два види:навчаючі програмні засоби з елементами моделювання (призначаються для організації й підтримки навчального діалогу студента з комп’ютером, надають середовище для комп’ютерного моделювання, необхідну навчальну інформацію з курсу, направляють навчання (електронні підручники й комп’ютерні практикуми));навчально-демонстраційні засоби навчального характеру (надають наочну навчальну інформацію як статичного, так і динамічного характеру (демонстраційні блоки з елементами мультимедіа)).Модульно-рейтинговий комплекс представляє собою сукупність модульної програми й рейтингової оцінки знань студентів. В основу розробленої рейтингової системи покладена концепція, що полягає в тім, що підготовка фахівця з міцними базовими знаннями залежить від способу їхнього формування. Міцність і надійність знань завжди вище, якщо їхнє формування відбувається не в авральній формі, що ми часто спостерігаємо, а систематично, протягом усього періоду навчання В методичній системі модульно-рейтинговий комплекс виконує дві функції: засобу керування навчальним процесом (реалізується через модульну структуру курсу) і система контролю (яка ґрунтується на оцінюванні всіх видів навчальної роботи з урахуванням якості й своєчасності виконання).Електронні підручники містять курси лекцій, демонстраційні моделі. По кожному розділу електронних підручників підготовлені тести декількох рівнів. Підручники виконані в технології Internet. У структуру підручника входять зміст і предметний покажчик, пов’язаний з лекціями гіперпосиланнями. Навігація реалізована з використанням функцій мовою JavaScript і елементами динамічного HTML. Тексти підручників відповідають державним освітнім стандартам вищої професійної освіти за напрямами і спеціальностями.Комп’ютерні засоби навчання – це програмний засіб або програмно-технічний комплекс, призначений для вирішення певних педагогічних завдань, що має предметний зміст. Предметний зміст передбачає, що комп’ютерні засоби навчання повинні включати навчальний матеріал з певної дисципліни. Під навчальним матеріалом розуміється інформація, як декларативного характеру, так і завдання для контролю знань і вмінь, а також моделі й алгоритми, що представляють досліджувані процеси. Методи оцінювання знань і вмінь студентів з даної дисципліні, курсу, розділу, теми або фрагменту з обліком встановлених кваліфікаційних вимог не зовсім досконалі. Особливістю поточного контролю, наприклад, повинно бути сполучення в ньому функцій перевірки знань і навчання. Засоби пересування по навчальному матеріалу повинні бути реалізовані таким чином, щоб це було можливим.Висновки. Використання комп’ютерних технологій і модульно-рейтингової системи навчання забезпечує підвищення інтересу у студентів до навчання, мотивує їх до навчально-пізнавальної діяльності і створює умови для індивідуалізації навчання у вищому навчальному закладі.

Мета. Сценічна тривога є одною з центральних психологічних проблем у професійній діяльності музикантів. Однак в українській клінічній практиці та дослідженнях існує нестача валідних інструментів для її вимірювання. Ця публікація презентує результати психометричного аналізу україномовної версії К-МРАІ-R (переглянута версія опитувальника сценічної тривоги музикантів Д.Кенні). Базуючись на теорії тривожних розладів Д. Барлоу, даний опитувальник вимірює когнітивні, афективні, фізіологічні та поведінкові ознаки сценічної тривоги музикантів, а також її етіологічні аспекти. Метою даного дослідження було перевірити факторну структуру методики за допомогою конфірматорного факторного аналізу та визначити її надійність за критерієм альфа Кронбаха. Методи дослідження. В емпіричному дослідженні взяло участь 164 студенти вищих музичних навчальних закладів та 240 професійних музикантів (вік = 18-72; середній вік = 35.32, стандартне відхилення = 13.28; 63% жінок та 37% чоловіків) з різних регіонів України. Результати. Результати показали, що модифікований варіант україномовної версії К-МРАІ-R має високі психометричні показники, підтверджені за допомогою конфірматорного факторного аналізу. Дво-, три- та восьмифакторні моделі не досягли прийнятного рівня. Однак після виключення питань, що показали низькі факторні навантаження, модифікова шестифакторна модель продемонструвала задовільні індекси відповідності (χ²/df = 1.75; CFI = 0.940 і TLI = 0.931; RMSEA =0.047; SRMR = 0.048). Надійність за внутрішньою узгодженістю шкал була підтверджена високим коефіцієнтом альфа Кронбаха (добрий рівень показників для підшкал «соматичні ознаки тривоги» (.864), «занепокоєння/страх (негативні думки)» (.818), «депресія/безнадія» (.742), «тривожне передчуття» (.839) та прийнятний – для підшкал «батьківська емпатія»(.645) і «міжпоколінна передача тривоги» (.658). Висновки. Українська версія К-МРАІ-R може використовуватися в якості валідного та надійного інструменту для діагностики та досліджень сценічної тривоги музикантів. Перспективами подальшого дослідження україномовної версії К-МРАІ-R є перевірка її конвергентної та дивергентної валідності, а також тест-ретестової надійності.

Вступ. На сьогоднішній день у державній авіації України назріла нагальна проблема удосконалення існуючої системи медичного забезпечення польотів шляхом запровадження заходів психофізіологічного супроводу для забезпечення безпеки праці військових льотчиків, покращення їх професійного здоров’я, підвищення тривалості професійного довголіття та в цілому життя. Мета. Розробити концептуальну модель системи заходів психофізіологічного супроводу професійної діяльності військових льотчиків. Матеріали та методи. Для розроблення концептуальної моделі системи заходів психофізіологічного супроводу професійної діяльності військових льотчиків використано методи аналізу та синтезу, узагальнення, індукції та дедукції, комплексного та системного аналізу. Результати. У результаті проведених досліджень розроблено концептуальну модель системи заходів психофізіологічного супроводу професійної діяльності військових льотчиків шляхом формулювання її мети, головних завдань функціонування, виділення комплексу заходів та алгоритму їх застосування, з відображенням етапів, послідовності та строків проведення. Це дозволить забезпечити більшу надійність та ефективність цієї системи на тривалу перспективу. Запропоновано структурно-функціональну схему системи заходів психофізіологічного супроводу, що передбачає узгодження її внутрішніх можливостей з умовами функціонування існуючої системи медичного забезпечення польотів державної авіації та загалом Збройних Сил України. Висновки. Визначено мету, головні завдання функціонування та перелік заходів психофізіологічного супроводу професійної діяльності військових льотчиків. Запропоновано двоетапний алгоритм реалізації зазначених заходів, з відображенням послідовності та строків проведення. Розроблено структурно-функціональну схему системи заходів психофізіологічного супроводу професійної діяльності військових льотчиків.

Актуальність дослідження. Прискорення темпу життя, зростання економічної спроможності громадян, виробничих потужностей і товарообігу, процеси глобалізації соціально-економічного простору і зростання ролі Інтернет-торгівлі – все це виступає чинником високої потреби суспільства в естетизації різних видів економічної діяльності загалом та життєдіяльності людини – зокрема. Попри широке використання терміну «естетичний інтелект» в економіці, у психології міра вивчення естетичного інтелекту значно поступається іншим видам інтелекту. Мета дослідження: здійснити апробацію методики психодіагностики естетичного інтелекту особистості. Методи і вибірка. Вибірку досліджуваних склали 272 особи, віком 17-60 років, 156 жінок та 116 чоловіків. Для обґрунтування конструктної валідності методики було використано опитувальник, що діагностує провідний тип репрезентативної системи (К.І. Фоменко), опитувальник емоційного інтелекту Н. Холла, батарею адаптованих тестів для вивчення рівня розвитку естетичного сприйняття (О.М. Торшилова і Т.В. Морозова). Результати. Концептцалізовано та операціоналізовано поняття естетичного інтелекту. Доведено валідність та надійність опитувальника, що вимірює рівень розвитку естетичного інтелекту. Висновки.Теоретичний аналіз проблеми естетичного інтелекту дозволив визначити його як здатність розуміти, аналізувати, інтерпретувати, оцінювати та використовувати для розв’язання повсякденних та професійних завдань інформацію про об’єкти та явища навколишньої дійсності природного чи штучного походження, отриману на основі естетичного сприйняття. У результаті апробації методики дослідження естетичного інтелекту було доведено її високу надійність та валідність. Виявлено позитивні зв’язки естетичного інтелекту та естетичних здібностей, причому достатній рівень останніх є умовою для високого рівня естетичного інтелекту особистості.

У статті розглядається моделювання едукаційних систем як складний, багатоетапний процес. Складність організації таких систем підкреслює актуальність проблеми і настійливу необхідність її практичного вирішення. Проблемний підхід передбачає інтеграцію знань, здатних при взаємодії створювати якісно нові поєднання та раніше невідомі знання. Цей підхід є особливо важливим у професійній освіті, де фахівець повинен постійно оновлювати та коригувати свої професійні знання. Встановлено, що традиційні методологічні підходи до опису складних процесів не завжди враховують неоднозначність майбутнього, конструктивність хаотичного начала в еволюції систем, роль швидких процесів у розвитку складних структур тощо. У синергетичній картині світу, що нині встановлюється, розкривається складна природа нового, а освітні процеси є нелінійними системами – і дослідження їхньої структури не може обмежуватися вивченням окремих елементів. Суттєва особливість синергетичних систем полягає в тому, що на них можна впливати, змінюючи діючі на них зовнішні фактори: коли зовнішні фактори управління підтримуються сталими, можна враховувати їх у рівняннях, покладаючи сталими відповідні параметри. Дидактичні системи характеризуються структурною нестійкістю та наявністю корелятивних зв’язків, хоча до недавнього часу їх розглядали в основному як системи функціональні, а синергетика забезпечує методологічні основи розуміння шляхів розвитку освітньої системи, пояснює причини криз, надійність прогнозів тощо. Обґрунтовано, що використання ідей синергетики в дидактиці є одним з можливих напрямів розвитку її теоретичних основ, зокрема поєднання ідей інтеграції та синергетики дає можливість розвинути в дидактиці якісно нові напрями теоретичних та експериментальних досліджень. Креативний підхід трактує творчий потенціал як сутність, зміст людської натури. Педагогічні прогнози мають бути узгоджені з прогнозами у інших галузях. Доведено, що тільки за системного, комплексного підходу можна будувати реальні моделі та розраховувати на отримання достовірної і безперервної багатопланової прогностичної інформації, необхідної для оптимізації рішень. Синхронізація на засадах інтеграції навчального, виховного і наукового процесів у навчальному закладі, їх узгоджена взаємодія забезпечує самодостатність кожного процесу за умов їх самоподібності, що вимагає використання фрактального підходу.

Традиційні методи перевірки знань курсантів (іспити, заліки тощо) вимагають багато часу і містять елемент суб’єктивного ставлення викладача.Це породжує формалізм і суб’єктивізм в оцінці підготовленості майбутніх офіцерів Національної гвардії та Збройних Сил України. У вищих військових навчальних закладах Національної гвардії та Збройних Сил України тестування використовують, як один з методів інтерактивного навчання для педагогічного оцінювання знань у процесі навчання, рівня підготовки курсантів, коригування процесу викладання, а також оцінки педагогічних технологій, що застосовуються науково-педагогічними працівниками. Крім того, основними показниками якості тесту є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність і економічність. Валідність – характеристика тесту, котра показує, що саме вимірює тест і наскільки ефективно він це робить. Валідність тесту означає його придатність для визначення рівня володіння певними професійними навичками і уміннями. Надійність тесту визначається стабільністю його функції як інструментом вимірювання. Надійний тест дає приблизно однакові результати при повторному застосуванні. Диференціальна здатність – характеристика тесту, яка вказує на здатність даного тесту виявляти успішних і неуспішних тестованих, тобто з достатнім і недостатнім рівнем володіння професійними навичками і уміннями. Тому впровадження тестування в навчальний процес в поєднанні з комп’ютерними технологіями забезпечує оперативний зворотній зв’язок, максимальну автоматизацію перевірки тестових завдань. Це спрощує перевірку знань курсантів, робить її об’єктивною, доступною, повсякденною, дешевою, а якість знань курсантів – високою, адже тести можна використовувати не тільки для контролю, але і для навчання. Саме тому комп’ютеризоване тестування набуває актуальності за умов професійної підготовки військових фахівців.

Nowadays, the profession is regarded as an important part of a person, which should promote his/her self-development, meet some social and existential needs. Thepurposeof the article is to cover the diagnostic scope of the job satisfaction questionary (JSQ) in individual counseling and monitoring of organizational space. Methods: it is presented an original tool with proven validity and reliability consisting of 38 items – job components (process, conditions of implementation, results) which render individual needs in professional activity. It allows assessing the five components of satisfaction: the resourcefulness of working space, work organization, work & life balance, the social value of work, the space of professional self-realization. Qualitative analysis of individual items demonstrates fundamental motivators, frustrated needs, and “pain points” of employees. The research has analyzed diagnostic results of 104 representatives of medical professions who have 3-35 years of experience: 55 paramedics and emergency doctors, 26 employees of a private clinic, 23 volunteers. Results of the comparative analysis of groups show that, depending on working conditions, representatives of different teams are characterized by unlike components of job satisfaction. This uniqueness is the key to developing programs for social and psychological support of employees, training activities, and organizational interventions. Group satisfaction profiles make it possible to assess the individual results of some team members objectively. This is the background against which the subjective perception of professional life unfolds; common factors can mitigate or exacerbate existing problems. Common features of the sample comprise dissatisfaction with tangible and intangible remuneration for work, awareness of the social usefulness of work, continuous training. Conclusions emphasize that different professional groups are distinguished by challenging aspects of work and their intensity. Regular monitoring of teams using the job satisfaction questionnaire makes it possible to timely respond to the relevant challenges ensuring the psychological well-being of professionals.Keywords: motivation of professional activity, frustration, professional stress and burnout, psychological well-being, organizational counseling, organizational space. Сьогодні професія розглядається як важлива частина особистості, що має сприяти її саморозвитку, задовольняти ряд соціальних та екзистенційних потреб.Мета статті – розкрити діагностичні можливості опитувальника задоволеності роботою в індивідуальному консультуванні та моніторингу організаційного простору. Методи:представлено оригінальний інструмент з доведеною валідністю та надійністю, що складається з 38 пунктів – складових роботи (процесу, умов реалізації, результатів), які представляють потреби особистості, реалізовані у професійній діяльності. Він дозволяє оцінити п’ять компонентів задоволеності: ресур-сність простору, організованість праці, баланс роботи і життя, соціальну цінність праці, простір професійної самореалізації. Якісний аналіз окремих пунктів демонструє провідні мотиватори діяльності, фрустровані потреби та “точки болю” працівників. Проаналізовано результати діагностики 104 представників медичних професій зі стажем 3-35 років: 55 фельдшерів та лікарів швидкої допомоги, 26 працівників приватної клініки, 23 волонтери. Результатипорівняльного аналізування груп показали, що залежно від умов діяльності, представники різних колективів достовірно відрізняються складовими задоволеності роботою. Ця своєрідність є ключем до побудови програм соціально-психологічноїпідтримки працівників, навчальних заходів та організаційних втручань. Групові профілі задоволеності дають можливість об’єктивно оцінити індивідуальні результати окремих членів колективу. Це фон, на якому розгортається суб’єктивне сприйняття професійного життя; загальні чинники можуть пом’якшити або загострити наявні проблеми. Спільними особливостями вибірки виявилась незадоволеність матеріальної і нематеріальною винагородою за роботу, усвідомлення соціальної корисності праці, постійне вдосконалення кваліфікації. Висновки підкреслюють, що різні професійні групи суттєво відрізняються за переліком проблемних аспектів роботи та їх інтенсивністю. Регулярний моніторинг колективів з використанням опитувальника задоволеності працею дозволяє вчасно реагувати на ці проблеми, забезпечуючи психологічне благополуччя фахівців.Ключовіслова: мотивація професійної діяльності, фрустрація, професійні стреси та вигорання, психологічне благополуччя, організаційне консультування, організаційний простір.

Виконавська діяльність військовослужбовця ‒ це сукупність дій і операцій у процесі взаємодії начальника та підлеглого, спрямованих на виконання поставлених завдань, наказів і розпоряджень, що опосередковані індивідуально-психологічними характеристиками тими, хто їх виконує, їхнім ставленням до цих завдань, прийняттям спільної мети як мотиву до дії. Основними групами типових ситуацій військово-професійної діяльності, що диференціюються за критеріями складнощів, способів і засобів виконання, регламентованості, новизни цих самих завдань, в яких виявляється виконавська діяльність, можуть розглядатися: ситуації повсякденної життєдіяльності військовослужбовців, ситуації несення служби у добовому наряді, обслуговування військового озброєння і бойової техніки, а також навчально-бойової діяльності. Домінуючими типами виконавців серед військовослужбовців є: формально-виконавський, який характеризується вираженою екстраверсією, чутливістю, незалежністю і середнім рівнем тривожності; нормативно-виконавський, що характеризується інтровертованістю, високим рівнем тривожності, конформності і чутливості; маніпулятивний, якому притаманні виражена екстраверсія, незалежність, чутливість і середній рівень тривожності. Найбільш вираженим є нормативно-виконавський тип, найменш вираженим – маніпулятивний. Кількість військовослужбовців, які належать до нормативно-виконавського типу, є дещо вищою саме серед військовослужбовців строкової служби. Виконавська діяльність військовослужбовців строкової служби має певні психологічні особливості. Найбільш важливими для виконавця якостями є дисциплінованість, відповідальність, терплячість, надійність, цілеспрямованість, ініціативність, завзятість, самовладання, самостійність, наполегливість, витримка, витривалість, рішучість, принциповість, стійкість, мужність і сміливість.

Проблема інформаційної етики конкурентної розвідки стає особливо актуальною через активне бажання підвищувати конкурентоспроможність організацій і підтримувати максимально позитивний імідж компаній. Кодекс етики вважають загальноприйнятим елементом ведення конкурентної розвідки, адже він сприяє зростанню капіталізації та прихильності серед партнерів і споживачів. Виконуючи репутаційну, управлінську функції й функцію розвитку корпоративної культури, кодекс формує довіру до організації, бо моральна відповідальність співробітників означає надійність і стабільність. Основними завданнями дослідження є: 1) з’ясувати роль і місце конкурентної розвідки в інформаційному забезпеченні конкурентоспроможності організацій; 2) дослідити використання етики конкурентної розвідки у практичній діяльності; 3) розробити рекомендації щодо оцінки рівня професійності та дотримання етичних норм у роботі спеціалістів конкурентної розвідки. Для вирішення поставлених у роботі задач було використано декілька наукових підходів, а саме: інформаційний підхід (збір та аналіз інформації), системний підхід (дослідження структури, взаємозв’язків, функціонування, суті та особливості елементів системи), синергетичний підхід (аналіз шляхів розвитку, результатів майбутньої взаємодії). У статті розкрито значення та роль кодексу етики в діяльності конкурентної розвідки; на основі типових ситуацій у сфері КР проаналізувано та визначено правильну поведінку КР-спеціалістів у роботі; дослідження критеріїв оцінки професійності КР-фахівців дало змогу визначити характерні особливості та навички, яким повинен володіти професіонал конкурентної розвідки. Наголошено, що КР-професіонали повинні володіти необхідними етичними та професійними навичками, зокрема, аналітичною, комунікаційною, етичною, мережевою майстерністю. На основі SWOT-аналізу проведено оцінку рівня професійності та використання етичних норм у роботі КР-професіоналів.

Статтю присвячено проблемі налаштування ефективної взаємодії дорослих суб’єктів (педагогів та батьків вихованців) освітнього простору в закладі дошкільної освіти, що є одним із важливих напрямів реформи освіти за концепцією «Нова Українська школа» та вимогою Базового компоненту дошкільної освіти (нова редакція 2021) – державного стандарту дошкільної освіти. У зв’язку із ци, взаємодія закладів дошкільної освіти з родинами дітей (як учасниками освітнього процесу) повинна бути спрямованою на формування високого рівня психологічної культури всіх учасників освітнього процесу як на рівні знань та настанов, так і на рівні повсякденного спілкування з метою узгодження змісту освіти та виховного впливу на дитину в інтересах її поступового сталого розвитку. У сучасних умовах функціонування закладів дошкільної освіти (карантинні обмеження щодо присутності батьків у приміщеннях освітнього закладу та участі в спільних заходах) у взаємодії педагогів з батьками виникають певні утруднення і відносини з новими особливостями, що потребує вивчення та наукового аналізу. У науковій літературі на сьогодні бракує інформації про утруднення та особливості взаємодії педагогів з батьками в умовах пандемії. Педагоги потребують підтримки та певної професійно-фахової підготовки в нових обставинах виконання функціональних обов’язків. Необхідність з’ясування сучасної актуальної проблематики утруднень педагогів пов’язана з пошуком оптимальних рішень та успішних практик для налагодження партнерської взаємодії з батьками в наданні якісної дошкільної освіти дітям. Розроблено методику анонімного дистанційного опитування педагогів з достатньою кількістю параметрів (всього 8), які представлені у кількісних та якісних (вербальних) характеристиках. Цінність здійсненого опитування полягає у добровільній, анонімній та свідомій участі педагогів закладів дошкільної освіти запорізького регіону, що забезпечує його валідність та надійність. Опис виявлених утруднень і тенденцій у наявній системі взаємодії педагогів з батьками дозволяє здійснювати пошук оптимальних рішень і нових ефективних форм у професійному розвитку педагогів у межах окресленої проблематики.

Відзначено, що одним з основних видів такої мотивації виступає мотивація досягнення, що визначає прагнення людини виконати справу на високому рівні якісно всюди, де є можливість проявити свою майстерність і здібності.Мета роботи полягає у вивченні конкретного змісту і особливостей структури мотивації досягнення ІТ-спеціаліста та виділення механізмів її функціонування. Метою даної статті є доповнення наукового розуміння структури мотивації досягнень особистості ІТ-спеціаліста. Відзначено, що в структурі мотивації досягнення ІТ-спеціаліста правомірно виділити чотири основних структурних компонента: мотивацію ініціації, мотивацію селекції, мотивацію реалізації і мотивацію постреалізаціі. Одним з основних механізмів актуалізації мотивації ІТ-спеціаліста виступає мотиваційно-емоційна оцінка ситуації суб'єктом, що складається з оцінки мотиваційної значущості ситуації і оцінки загальної компетентності в ситуації досягнення. Зазначимо, що інтенсивність мотиваційної тенденції буде змінюватися в залежності від зміни величини двох зазначених параметрів як у ІТ-спеціалістів з мотивом прагнення до успіху, так і з мотивом уникнення невдачі. Констатовано, що мотиваційна включеність ІТ-спеціаліста є одночасно причиною і результатом процесу діяльності, ядром інтрагенної активності. Формування мотиваційна включеності ІТ-спеціалістів на різних етапах діяльності має специфічні відмінності та існують спеціальні психологічні механізми формування і підвищення рівня мотиваційної включеності. Висновок з даного дослідження, передбачає, що у структурі мотивації досягнення ІТ-спеціаліста варто виділяти такі складові, як мотивація адаптації та мотивація трансценденції. «Адаптивна» складова мотивації досягнення пов'язана з прагненням орієнтуватися на зовнішні стандарти, з бажанням підтримувати досягнуті результати на високому рівні. Вона має прагматичне забарвлення і пов'язана із зовнішньою оцінкою досягнутого успіху (похвала, винагорода). «Трансцендентна» складова пов'язана з бажанням постійно виходити за свої межі, не зупинятися на досягнутому, реалізовувати свій потенціал навіть у випадках, якщо результати не будуть оцінені оточуючими гідно. Перспективним для подальших розвідок у даному напрямку є вивчення психологічних корелятів мотивації досягнення в часовій перспективі особистості ІТ-спеціаліста та оптимізації функціонального стану суб’єкта праці, що в істотній мірі визначає його готовність до роботи та професійну надійність.

За останні десятиліття проблема забезпечення безпеки руху в Україні стала особливо гострою через значне зростання в транспортному потоці частки автомобілів, збільшення інтенсивності руху, які значно ускладнюють процес руху змішаного транспортного потоку. У цих умовах першим кроком до зниження ризиків аварійних ситуацій є підготовка кандидатів у водії з урахуванням психолого-гендерних та вікових особливостей вивчення правил дорожнього руху. Актуальність дослідження підтверджується збільшенням розриву між темпами автомобілізації і розвитком вулично-дорожньої мережі, підвищенням середнього віку водія, невідповідність рівня підготовки водіїв сучасним вимогам та їхнім індивідуально-психологічним особливостям. У статті визначено психологічні чинники, що впливають на навчання водіння автомобіля. Обґрунтовано необхідність умовного поділу кандидатів у водії з урахуванням індивідуальних особливостей відповідно до статі, віку, характеру на окремі групи, що допомагає викладачеві підібрати до учнів індивідуальний підхід. Для успішного вивчення Правил дорожнього руху на основі урахування психолого-гендерних та вікових особливостей істотне значення має створення низки психолого-педагогічних умов: організація самостійної роботи майбутніх водіїв з обґрунтуванням правильності виконання предметних перетворень; використання наочно-образних і знаково-символічних моделей приватних і загальних способів дій; застосування програми психологічної допомоги на основі техніки гештальттерапії. Освоєння Правил дорожнього руху в умовах індивідуального підходу до навчання, сприяє формуванню рефлексивних компонентів мислення у відповідній предметній сфері, що виявляється в змістовному обґрунтуванні оцінки професійних якостей, що визначають успішність управління автомобілем. Встановлено, що врахування психолого-гендерних та вікових особливостей в процесі навчання дозволяє якісно підвищити рівень підготовки водія і його надійність, що, водночас, веде до зниження ризику виникнення небезпечних ситуацій на дорозі. Підвищення надійності водія досягається за допомогою оптимізації його професійного навчання і тренування навичок, що є одним із завдань організації професійного відбору і навчання. Ключові слова: індивідуальні особливості, кандидати у водії, гендерний підхід, типи темпераменту, індивідуальний підхід.

Актуальність теми обумовлена задачами, поставленими перед вітчизняною вищою військовою школою в умовах проголошеного стратегічного курсу держави на інтеграцію в ЄС і НАТО, ведення бойових дій на Сході країни щодо організації ефективної підготовки військових фахівців загалом і офіцерів служби ракетно-артилерійського озброєння (РАО) зокрема.У статті проаналізовано методологічні засади підготовки до майбутньої професійної діяльності офіцерів служби РАО в сучасних умовах адаптації до військовоосвітнього простору країн-членів НАТО як комплекс базових наукових підходів, а саме: системного, концептуального, логістичного, особистісно орієнтованого, компетентнісного, синергетичного, акмеологічного і підходу з позицій розвитку лідерства, та відповідних їм принципів організації підготовки.Концептуальний підхід як підхід з позицій Концепції підготовки Збройних Сил України, підготовленої відповідно до Воєнної доктрини-2015, групується на принципах: професійної спрямованості, яка ґрунтується на стандартах НАТО та відповідає критерію високої ефективності за прийнятних витрат; науковості; систематичності і послідовності; комплексності; доступності і наочності; максимального наближення умов навчання до обстановки реальних бойових дій; а також індивідуального підходу до тих, хто навчається.Принципи компетентнісного підходу впливають на організацію підготовки офіцерів РАО таким чином: принцип метазнань та фундаменталізації військової освіти обумовлює введення метапредметів, їх зв’язок із іншими навчальними курсами, поєднання військової та цивільної освіти; принцип професійної мобільності передбачає таку побудову змісту органічно поєднаних військової та цивільної освіти, за якою майбутній офіцер РАО буде здатним опановувати нові спеціальності, підвищувати свою кваліфікацію в умовах швидкозмінних поколінь військової техніки і нових технологій; принцип адаптованості до вимог і потреб суспільства реалізується через посилення практичної складової підготовки, залучення до викладання й оцінювання результатів навчання фахівців з досвідом АТО і ООС, залучення курсантів до наукової діяльності.За синергетичним підходом, організація підготовки офіцерів РАО полягає у створенні умов, які є необхідними і достатніми для їхнього цілеспрямованого саморозвитку, раніше, аніж під якимось іншим впливом у них сформуються протилежні тенденції. Принципи самоактуалізації, самоорганізації комунікативності, цілісності передбачають посилення самостійної і творчої роботи курсантів, формування в них навиків, потрібних для навчання впродовж всього життя, що реалізується через організацію підготовки на основі інноваційних педагогічних технологій, сумісних із застосовуваними в країнах-членах НАТО, в інтерактивних формах, координацію викладачем їхньої самостійної роботи, а принцип відкритості спрямовує організацію підготовки на залучення кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду.Акмеологічний підхід передбачає організацію підготовки офіцерів РАО на пріоритеті та органічному поєднанні принципів професіоналізму, порядності, патріотизму.Логістичний підхід до організації підготовки офіцерів РАО полягає в розробці оптимізаційних методів їх навчання для вирішення ряду практичних завдань на основі принципів: системності, функціональності (домінуючі функції: навчання, виховання, формування і розвиток ключових компетенцій, контроль і оцінка результатів); інтеграції та інтегрального визначення цілей навчання; вирішення інформаційних проблем шляхом стандартизації даних відповідно до стандартів НАТО; пріоритету потреб тих, хто навчається, і потреб ринку праці (в аспекті майбутнього працевлаштування, мобільності на ринку праці, що обумовлює обов’язковість органічного взає280мозв’язку вищої військової і вищої цивільної освіти, відповідно стандартам підготовки офіцерського складу у військовому училищі Вест-Пойнт (США)); взаємодії всіх компонентів системи підготовки і координації дій спеціалістів різних підрозділів ВВНЗ, орієнтації на кінцевий результат, що фіксується в досягненні майбутніми офіцерами РАО заданої якості підготовки і рівня сформованості ключових компетенцій; варіативності стратегій, методів і методик організації підготовки, спрямованих на зазначений кінцевий результат. Принципи “точно в термін” (JIT – just in time) і “джит-надійності” (JIT–reliability) обумовлюють оптимізацію і надійність функціонування системи підготовки шляхом резервування інформації (наявності надлишкової інформації), що треба закладати у зміст і методику навчання.Підхід з позицій розвитку лідерства передбачає організацію і впровадження курсу лідерства, аналогічного прийнятому у навчальних закладах країн-членів НАТО. Даний курс має складатися із теоретичної частини, в якій аналізуються сутність лідерства і сучасні теоретичні концепції та форми (стилі) лідерства, і практичної частини, в якій розробляється методика або алгоритм розвитку лідерства майбутніх офіцерів за етапами навчання у ВВНЗ.На цих засадах уперше розроблено методику розвитку лідерства майбутніх офіцерів РАО у процесі навчання за структурно-логічною схемою їхньої підготовки у ВВНЗ, яка спрямована змістовно та за часом на отримання ними необхідних компетенцій, що мають прив’язку до конкретних посад у військах.

Статтю присвячено науковій проблематиці формування аудиторських послуг (відмінних від аудиту та завдань з надання впевненості) в Україні, що особливо актуалізується в період кризи, за впливу зовнішніх чинників, таких як пандемія. У статті розглядається надійність та якість роботи аудиторських фірм в умовах кризи для задоволення вимог клієнтів. Розглянуто питання якості надання аудиторських послуг. Дослідженням встановлено наступні проблемні питання у розвитку аудиторських послуг: 1) неоднозначність термінологічного апарату; 2) наявність різних підходів до оцінки результуючих показників аудиторської послуги; 3) наявність можливої необізнаності представника клієнта з результатами виконання послуги, що вимагатиме від аудитора прийняття власних рішень (суджень) та ініціатив з ідентифікації результуючих показників; 4) визначення вимог до аудиторської послуги передбачає участь певних користувачів, що може супроводжуватись низьким рівнем обізнаності та компетентності з боку користувача (замовника); 5) ускладнення процесу ідентифікації предмету аудиторської послуги, що збільшує ймовірність відмови від завдання у зв’язку з підвищеним ризиком її неякісного виконання; 6) значний обсяг застосування професійного судження аудитора в процесі виконання аудиторської послуги.При цьому аудитору потрібно визначати критерії з врахуванням різних точок зору науковців, теоретиків та практиків, особливо при виконанні таких аудиторських послуг, щодо яких відсутні орієнтири у нормативних документах. Посилаючись на матеріали попередніх досліджень, автор робить висновки, що характеристики деяких послуг взаємодіють один з одним, що додатково підтверджує гіпотезу про можливість узагальнення певних характеристик на рівні певних завдань та їх подання в стандартах або інших документах. Пропонується встановити критерії на рівні стандартизації для оцінки надійності та якості виконання аудиторських послуг. Надання гарантій якості супутніх та інших аудиторських послуг має ґрунтуватися на концепції, яка визначатиме теоретичне забезпечення контролю якості роботи аудиторів (аудиторських фірм) при виконанні супутніх та інших послуг професійної аудиторської діяльності для теоретичної підтримку і практичну реалізацію. Матеріал статті допомагає визначити вектори розвитку нормативно-правової бази аудиторських послуг на національному рівні.

У статті досліджено питання вибору методичного апарату для виявлення й оцінки викликів, небезпек і загроз прикордонній безпеки Республіки Казахстан. Проведено аналіз підходу, який широко застосовується в країнах Європейського Союзу на основі моделі аналізу ризиків, а також в Україні, Молдові, Вірменії, Грузії в рамках реалізації інтегрованого управління кордонами. Схожим підходом керуються Азербайджан і Білорусь. Аналогічні підходи описані в державних стандартах РФ, Австралії, Канади та Великої Британії в сферах управління надійністю і ризиками. Розглянуто також методичний підхід до виявлення загроз на основі формування паспортів загроз, який може являти собою ідентифікацію подій, явищ, процесів, інших факторів, що ускладнюють реалізацію національних інтересів держави в прикордонній сфері. Як недолік методичних підходів вказано семантичне ототожнення понять «виклик», «небезпека», «загроза» і «ризик», у результаті чого порушується логічний ланцюжок подій для завчасного (своєчасного) виявлення та прогнозування можливої ​​загрози. Прикордонній службі Комітету національної безпеки Республіки Казахстан рекомендовано застосовувати методичний підхід на основі побудови пертінентних сигнатур викликів, небезпек і загроз прикордонній безпеці. Проведено аналіз методичних підходів для оцінки ризиків, що виникають внаслідок виникнення несприятливих ситуацій для прикордонної безпеки. Розглянуто два підходи на основі моделі аналізу ризиків. Зроблено висновки про те, що у першому варіанті методичний апарат недостатньо структурований та формалізований, по суті вважається експертним і базується, природно, на думці експертів, що вимагає від них наявності високої професійної майстерності, системних знань і об’єктивності суджень; методичний апарат, що викладений у другому варіанті, є структурованим і достатньо апробованим, забезпечує формалізацію процедур. Прикордонній службі Комітету національної безпеки Республіки Казахстан рекомендовано застосовувати методичний підхід, описаний у другому варіанті, а також розробити окреме технічне завдання на побудову системи аналізу ризиків.

Актуальність теми дослідження. Сьогоднішній вплив Internet of Things (IoT) на людське життя є таким же значущим, як і мережа Інтернет в останні десятиліття, тому IoT можна вважати «Інтернет-next». IoT – це мережа фізичних об’єктів, які містять вбудовані технології для спілкування, визначення або взаємодії з їхнім внутрішнім станом або зовнішнім середовищем і злиттям ефективних бездротових протоколів, поліпшених датчиків, більш дешевих процесорів і зарекомендованих компаній, що розробляють необхідне програмне забезпечення для управління й додатки основного напряму дії IoT. Інтелектуальні середовища і Smart Platforms утворюють інтелектуальну мережу, в якій підтримуються користувачі в професійній, домашній або суспільній сфері життя. Тому розгляд переваг хмарних технологій при використанні у Internet of Things (IoT) є актуальним питанням. Постановка проблеми. Оскільки є безліч платформ Internet of Things (IoT), необхідно виявити переваги хмарних технологій при використанні у Internet of Things (IoT). Аналіз останніх досліджень і публікацій. У результаті проведеного аналізу встановлено, що початком сучасного етапу розвитку хмарних технологій є запуск у 2006 році компанією Amazon.com сервісу хмарних обчислень Elastic Compute Cloud (EC2) і онлайнового сховища файлів Simple Storage Service (S3) та проаналізовані існуючі платформи IoT. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Розгляд хмарних технологій вівся і до теперішнього часу, але переваги застосування хмарних технологій при використанні у Internet of Things (IoT) не були дослідженні. Постановка завдання. У роботі на основі аналізу хмарних технологій необхідно встановити їхні переваги при використанні у Internet of Things (IoT). Виклад основного матеріалу. Встановлено, що основними перевагами при застосуванні хмарних технологій при використанні у Internet of Things, що включають багатофункціональність і зручність використання, є: можливість необмеженого доступу, мобільність, економічність, висока технологічність, гнучкість, достатньо-високий рівень безпеки даних. Висновки відповідно до статті. У роботі на основі аналізу хмарних технологій встановлено їхні переваги при використанні у Internet of Things (IoT). Визначено, що хмарні технології дають змогу використовувати об’єднані ресурси зберігання й обчислювальні ресурси та забезпечувати високу надійність служб хмарних сховищ і ефективних послуг хмарних обчислень в IoT. Інтеграція хмарних обчислень і IoT свідчить про наступний великий стрибок у світі Інтернету. Нові додатки, створені на основі цієї комбінації, відомі як IoT Cloud, відкривають нові можливості для бізнесу та досліджень. Така комбінація представляє нову парадигму майбутнього мультимережевої взаємодії і відкритої сервісної платформи для всіх користувачів.

The purpose of the study is to study processes and psychological features of formation of human meaning in adulthood, due to the current uncertainty of social, economic and political situation and forces a person to constantly determine his position and view of the world. Addressing this important issue is primarily about activity consciousness of the individual, which aims to identify the meanings of events that occurring, constant search for new meanings, on the basis of which it would be possible to determine their place and vital role in changing reality.Methods. Adulthood is the longest period of human life (from adolescence to old age), so it is better to study this age by dividing it into separate stages. For our study, we chose the periodization of O.O. Bodalyov. The influence of the age factor on the significance of human values and spheres of life for a person is considered according to the method “Morphological test of life values” (by V.F. Sopiv, L.V. Karpushina), which is the result of using and further improving the method of I.G. Senin. This made it possible to explore the peculiarities of meaning-making in adulthood.Results. Differences in the significance of life spheres between age groups are more pronounced than random differences within the group. Thus, the importance of the spheres of life largely determines age. The minimum level of significance of the spheres of life is in the period of early adulthood, and they are most significant in the period of middle adulthood. Reaching the maximum value at this age, the level of importance of the spheres of life decreases over the years.Conclusions. It was found that the meaning of personality, its clear awareness, its reliability, are determined by viability, professional, family and age self-determination in life, which depends on the individual, his life position, his socio-psychological and social maturity and activity. Based on the empirical study, it is concluded that age largely determines the importance of life values and areas of life for man.As a result of the research it was found that during the transition from one age group of adulthood to another the meaning formation changes, in particular: in the early period of adulthood in the first place are the prospects of learning, professional self-determination; in the middle period of adulthood – career prospects, family life; in late adulthood – the prospects of social status.Key words: personality development, adulthood, transition stage, viability, meaningfulness of life, life values. Метоюдослідження є вивчення процесів і психологічних особливостей смислоутворення людей у період дорослості, що зумовлюється сучасною невизначеністю соціальної, економічної й політичної ситуації та змушує людину постійно визначатися у своїй позиції і погляді на світ.Вирішення цього важливого питання пов’язане насамперед з активністю свідомості особистості, яка спрямована на виявлення смислів подій, що відбуваються, постійний пошук нових смислів, на основі яких можна було би визначити своє місце й життєву роль у змінюваній реальності.Методи. Дорослість є найтривалішим періодом життя людини (від закінчення юності до початку старості), тому вивчати цей вік краще шляхом поділу його на окремі етапи. Для нашого дослідження обрано періодизацію О.О. Бодальова. Вплив фактору віку на значимість для людини життєвих цінностей і життєвих сфер розглянуто за методикою «Морфологічний тест життєвих цінностей» (В.Ф. Сопов, Л.В. Карпушина), яка є результатом використання й подальшого вдосконалення методики І.Г. Сеніна. Це дало змогу дослідити особливості смислоутворення в дорослому віці.Результати. Відмінності у значущості життєвих сфер між віковими групами є більш вираженими, ніж випадкові відмінності всередині групи. Таким чином, значимість життєвих сфер багато в чому визначає вік. Мінімальний рівень значущості життєвих сфер припадає на період ранньої дорослості, а найбільш значущі вони в період середньої дорослості. Після досягнення максимального значення в цьому віці рівень важливості життєвих сфер із роками знижується.Висновки. З’ясовано, що смислоутворення особистості, її чітке усвідомлення та надійність визначаються життєздатністю, професійним, сімейним і віковим самовизначенням у житті, яке залежить від особистості, її життєвої позиції, соціально-психологічної та соціальної зрілості й активності. На підставі проведеного емпіричного дослідження зроблено висновок про те, що вік багато в чому визна-чає значимість життєвих цінностей і життєвих сфер для людини. У результаті дослідження з’ясовано, що під час переходу з однієї вікової групи дорослості в іншу смислоутворення змінюється, зокрема: у ранньому періоді дорослості на першому місці перебувають перспективи навчання, професійного самовизначення; у середньому періоді дорослості – перспективи кар’єри, сімейного життя; у пізньому періоді дорослості – перспективи соціального статусу.Ключові слова: розвиток особистості, період дорослості, перехідний етап, життєздатність, осмисленість життя, життєві цінності.

Анотація. У статті описана методика «стиснення» інформації на основі виділення латентних змінних з Big Data з результатами опитувань. Особливість даних, які використовуються для стиснення інформації ‑ це наявність різних типів відповідей в довільній текстовій формі, що не дозволяє використовувати існуючі методики, в яких оцінювання відповідей респондентів здійснюється тільки на основі шкали Лайкерта. На основі описаної методики можна перетворити будь-яку базу даних з результатами опитувань до виду придатного для статистичної обробки і забезпечити стиснення вихідного масиву даних до розмірів, які дозволяють проводити порівняльний аналіз результатів опитувань на тривалому проміжку часу. Побудована трирівнева модель індексу задоволеності студентів (ІЗС). Латентні змінні першого рівня цієї моделі деталізують склад латентних змінних другого рівня. Латентні змінні другого рівня визначають індекс ІЗС. Латентні змінні другого рівня це ‑ ставлення, навчальний процес, взаємовідносини, умови. Латентні змінні першого рівня: ставлення до академії, ставлення до спеціальності, зміст освітніх програм, організація навчального процесу, практична підготовка, інформаційне обслуговування, взаємовідносини з адміністрацією, взаємовідносини з викладачами та співробітниками, взаємини зі студентами, умови проживання, харчування, дозвілля. На етапі фільтрування масиву даних з результатами опитувань з бази даних виключені питання, які не мають відношення до теми дослідження і питання, які були включені в анкети не постійно, а час від часу. На етапі перетворення даних і подання їх у вигляді придатному для оброблення виконувалося перетворення текстів відповідей в цифровий вигляд. Зі всіх питань анкети для перетворень були виділені: дихотомічні запитання, питання на основі шкали Лайкерта, питання з текстами відповідей у довільній формі. У статті наведено результати перевірки методики на прикладі побудови індексу задоволеності студентів. Результати аналізу даних підтвердили достовірність і надійність отриманих результатів. Ключові слова: інституційні дослідження, опитування студентів, індекс задоволеності студентів, прихована змінна, шкала питань, оцифрування анкети, перевірка сумісності відповідей, валідність і надійність опитування.

У статті розглянуто зміст і практика формування освітнього середовища в умовах, коли підготовка майбутніх учителів технологій здійснюється за дуальною формою навчання на базі закладу загальної середньої освіти. Виявлені в наукових джерелах і західноєвропейській освітній практиці шляхи, які дозволяють підтвердити ефективність і універсальний характер дуальної форми навчання у професійно-практичній підготовці педагогів з технологічної освіти. Акцентовано, що загальновизнаною проблемою сучасної вищої технологічної освіти України є розрив між теорією, яку майбутні вчителі трудового навчання і технологій отримують у навчальному закладі і практичними навичками, яких чекають від них у закладі загальної середньої освіти. У деяких країнах Європейського Союзу ця проблема успішно вирішується завдяки побудові навчального процесу на засадах дуальної форми освіти, що поєднує в навчальному процесі і теоретичну, і практичну підготовку студентів безпосередньо на майбутньому робочому місці. Зазначено, що висока життєздатність і надійність дуальної системи освіти за всі роки її існування пояснюється тим, що вона повністю відповідає інтересам усіх, хто в ній бере участь, – здобувачам освіти, навчальним закладам, державі. Констатовано, що визначені складові дуальної форми навчання, а саме: повноцінна організація професійно-практичної підготовки майбутніх учителів технологій; поєднання теоретичних знань з практичними знаннями, уміннями і навичками в реальних умовах педагогічної діяльності учителя трудового навчання і технологій; партнерська взаємодія студентів з педагогічним колективом і окремими учителями закладу загальної середньої освіти, викладачами закладу вищої освіти; усі освітяни мають можливість через викладений у статті алгоритм проєктувати, формувати й удосконалювати освітнє середовище для бакалаврів і магістрів у межах навчально-наукових центрів.

Стаття присвячена дослідженню сутності терміну «консалтинг». Окреслено чотири підходи до трактування дефініції «консалтинг» ‒експертний, сервісний, функціональний та процес ний та запропоновано авторське визначення поняття «туристичний консалтинг», під яким розуміємо висококваліфіковану допомогу фахівців щодо надання професійних послуг суб’єктам туристичного бізнесу щодо виявлення проблем у різних сферах діяльності (управлінській, інвестиційній, кадровій, маркетинговій, фінансовій юридичній тощо) і розробку пропозицій задля підвищення їх функціонування та піднесення іміджу на ринку туристичних послуг. Зазначено, що причинами виникнення консалтингу в сфері туризму в сучасних умовах є: невизначеність політичної та економічної ситуації в країні; поширення пандемії COVID-19; зниження інтенсивності туристичних потоків; системний та комплексний характер виявлених проблем; відносно висока вартість турпродукту; недостатній об’єм статистичних даних; відсутність вузькоспеціалізованих досліджень ринку туристичних послуг; розбіжність у поглядах на вирішення проблем між керівництвом та власниками туристичних підприємств; необхідність нового креативного погляду на вирішення проблеми, або компанію; необхідність залучення додаткових ресурсів для вирішення проблеми; можливість використання досвіду консультантів з певних питань; необхідність розробки системи стратегічного планування діяльності туроператорів; бажання забезпечити надійність та безпеку розвитку бізнесу. Водночас у статті зазначено ряд факторів, які стримують розвиток туристичного консалтингу на макро- та макрорівнях. Обґрунтовано основні напрями туристичного консалтингу, головні серед яких: дослідження туристичного ринку, розробка стратегій, концепцій, програм, майстер-планів розвитку туризму, розробка турпродукту, розробка техніко-економічного обгрунтування; менеджмент при виході на ринок; туристський маркетинг і брендинг; маркетинг і менеджмент дестинации; аудит туристських дестинацій; бізнес-планування, управління активами, проведення тренінгів, навчання; просування подій і PR; контроль якості. Продемонстровано роль та місце консалтингу в розвитку туристичного бізнесу.