Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Професори.
Статті в журналах з теми "Професори"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Професори".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Krut’, M. V. "ДО 75-РІЧЧЯ ІНСТИТУТУ ЗАХИСТУ РОСЛИН НААН УКРАЇНИ. ЕНТОМОЛОГІЧНІ ШКОЛИ". Ukrainian Entomological Journal 19, № 1-2 (30 листопада 2021): 85–101. http://dx.doi.org/10.15421/282106.
Повний текст джерелаАнотація:
На різних етапах проведення наукових досліджень із вирішення найважливіших питань щодо захисту сільськогосподарських культур в Інституті захисту рослин НААН сформувалися ентомологічні школи. Учні академіка АН УРСР В.П. Поспєлова здійснювали комплекс робіт із вивчення патології комах з метою обґрунтування мікробіологічного й хімічного методу боротьби з шкідниками. Напрямом наукових досліджень школи доктора біологічних наук, професора М.А. Теленги було використання біологічних методів з обмеження чисельності шкідників сільгоспкультур. З його учнів М.П. Дядечко й В.П. Приставко створили свої наукові школи. Школу лісових ентомологів (Д.Ф. Руднєв та інші) очолював З.С. Голов’янко. В подальшому професор Д.Ф. Руднєв розробляв хімічний метод захисту рослин від шкідливих організмів, але знайшов йому альтернативу — використання стійких до шкідників сортів рослин. Його справу продовжили професори В.А. Санін і В.П. Смілянець. Плідно працювала школа академіка АН УРСР В.П. Васильєва, вагомим результатом досліджень якої є теоретично обґрунтована економічна доцільність застосування інсектицидів та розроблені основи інтегрованого захисту рослин. Професор Б.А. Арєшніков разом із учнями основну частину своєї діяльності присвятив роботі з наукового обґрунтування ефективного й екологічно безпечного захисту зернових культур від шкідників, особливо клопа шкідливої черепашки. Вчених-ентомологів підготували також доктори наук, професори В.Г. Долін (з питань прогнозування розвитку шкідників рослин та розробки ефективних захисних заходів), М.П. Секун (з токсикології пестицидів), В.М. Чайка (з прогнозу та екології) та кандидати біологічних наук Н.В. Лаппа (з мікробіологічного методу захисту рослин), В.П. Омелюта (з карантину рослин). Є в інституті й представники наукових шкіл академіка НААН В.П. Федоренка та професора С.О. Трибеля з напряму еколого-економічної оптимізації інтегрованого захисту рослин від шкідників.В певні періоди Є.В. Звєрезомб-Зубовський, В.П. Васильєв і В.Г. Долін очолювали Українське ентомологічне товариство. Нині президентом цієї громадської організації є В.П. Федоренко.
2
Огоновський, Р. З. Огоновський, В. Гриновець, В. Синиця та О. Ріпецька. "60 РОКІВ СТОМАТОЛОГІЧНОМУ ФАКУЛЬТЕТУ ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМ. ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО". Експериментальна та клінічна стоматологія 4, № 3 (25 квітня 2019): 63–67. http://dx.doi.org/10.35339/ecd.4.3.63-67.
Повний текст джерелаАнотація:
У 2018 році стоматологічний факультет Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького відзначає 60 років від часу створення. За цей час факультет став потужним центром з підготовки лікарів-стоматологів і його здобутками сьогодні можна пишатися. Створення стоматологічного факультету в ЛДМІ був своєрідним підсумком багаторічних старань не одного покоління університетських професорів, лікарів-стоматологів та громадян у Львові та які науковими здобутками і своєю працею впродовж ХІХ–ХХ сторіччя створили відповідні умови. Адже навчальна дисципліна «Мистецтво зуболікування (одонтологія)» вперше з’явилася у навчальних планах студентів-медиків Львівського університету ще в 1828 році. Її почав викладати професор «одонтології» Карл Прокоп Каліґа, а згодом продовжив хірург, магістр зуболікування Вінцент Штраскі. Професор Каліґа написав книгу «Про хвороби зубів і засоби їх лікування», яка була видана у Відні (1838), Львові (1840) та Мілані (1841).
З 1902 року стоматологію викладав доцент (згодом професор) Андрій Ґонька. У 1907 році розпочинає роботу амбулаторія дентистики Львівського університету, метою якої було надання безкоштовної стоматологічної допомоги населенню. Разом з професором А. Ґонькою працював доцент Теодор Богосєвіч, який після смерті професора у 1909 році протягом певного часу керував клінікою та читав курс стоматології.
Згодом клініка отримує назву інституту дентистики та фактично набуває статусу сучасної кафедри, яку з 1913 до 1941 рр. очолював професор Антон Цєшинський. Він першим запропонував правило ізометрії в рентґенології (прицільний знімок зуба) та метод місцевого знеболення новокаїном з адреналіном (1906), був автором першого в світі атласу (1907) та підручника (1911) з рентґенстоматології, праць з реорганізації стоматологічної освіти, виокремлення стоматології як самостійної галузі природничих наук тощо. Вагомий внесок професора А. Цєшинського у розвиток світової стоматологічної науки засвідчує те, що у 1936 році він був удоcтоєний міжнародної нагороди Світової Федерації Дентистів (FDI) – Дипломом і Золотою Медаллю Міллера. У липні 1941 року Антон Цєшинський був розстріляний гестапо разом з іншими львівськими професорами на Вулецьких пагорбах.
У 1958 році в Львівському державному медичному інституті було відкрито стоматологічний факультет. Першим деканом стоматологічного факультету став Олександр Васильович Коваль – перший головний лікар стоматологічної клініки ЛДМІ, голова наукового товариства стоматологів у Львові, головний стоматолог обласного відділу охорони здоров'я, перший після війни львівський доктор медичних наук у галузі стоматології.
Деканами стоматологічного факультету у різний час за минулі 60 років були професори О.В. Коваль (1960–1966, 1968–1972 рр.), О.Я. Ухов (1966–1968 рр.), Г.С. Чучмай (1972–1974, 1978– 1979 рр.), Є.В. Гоцко (1974–1978, 1979–1992 рр.), І.М. Готь (1992–2005), Р.М. Ступницький (2005–2012). У 2012 р. на посаду декана був обраний д-р мед. наук, проф. Р.З. Огоновський [6]. Сьогодні у складі факультету функціонує десять кафедр (п’ять – профільних) та базова стоматологічна поліклініка університету. Тут працює 19 професорів, 17 докторів медичних наук, 55 доцентів, 84 кандидати наук, 45 асистентів. За 60 років роботи факультету освіту здобуло біля 8 тис. лікарів-стоматологів. Серед студентів були представники 40 країн світу. Зараз тут навчається понад 1060 студентів, зокрема близько 200 іноземців. Факультет готує лікарів-стоматологів загальної кваліфікації. Випускники Львівської школи стоматології очолюють кафедри у вищих навчальних закладах Києва, Одеси, Вінниці та інших міст України, а також за кордоном, працюють на державній службі різних рівнів, проявили себе у мистецтві та спорті.
3
Tarasenko, O. O. "Спогади В.Г. Авсєєнка про істориків університету Св. Володимира". Grani 19, № 2 (28 січня 2016): 81–89. http://dx.doi.org/10.15421/1716027.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано автобіографічні спомини письменника, критика, публіциста, журналіста, мемуариста Василя Григоровича Авсєєнка (1842–1913) «Школьные годы. Отрывки из воспоминаний. 1852–1863» в яких пошановуються засновники історичної освіти і науки в Університеті Св. Володимира професори В. Я. Шульгін (1822–1878), П. В. Павлов (1823–1895), О. І. Ставровський (1809–1882), які започатковували і розвивали традиції школи істориків Університету Св. Володимира та які обіймають почесні місця серед викладачів і вчених України середини та другої половини ХІХ ст. Досліджено, як у спогадах В. Г. Авсєєнко виразно реконструює портрети професорів кафедри всесвітньої історії В. Я. Шульгіна та О. І. Ставровського, професора кафедри російської історії П. В. Павлова та як він згадує особливі риси, які визначали університетське життя під час його навчання у 1859–1863 роках. Установлено, як В. Г. Авсєєнко виявляє значення впливу представників школи істориків Університету Св. Володимира на студентство, що дозволяє глибше зрозуміти постаті істориків, які уособлювали та невтомно творили свій час.
4
Боярська-Хоменко, А. В., С. Т. Золотухіна та Л. А. Штефан. "ВИХОВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАФЕДРИ ОСВІТОЛОГІЇ ТА ІННОВАЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 35–43. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті на основі аналізу діяльності кафедри освітології та інноваційної педагогіки розкрито її виховний потенціал. Підкреслено, що саме кафедра має створювати умови для розкриття здатності її членів чітко організовувати процес якісної підготовки здобувачів вищої освіти (першого-третього рівнів), впливати на формування особистості майбутніх фахівців, а також забезпечувати комфортну атмосферу для роботи і відпочинку співробітників. Установлено, що першими очільниками кафедри педагогіки були професори А. Валицький, М. Лавровський, пізніше – Т. Гарбуз, І. Синепол, С. Литвинов, М. Григорьєв. Саме вони доклали зусиль для повноцінного становлення кафедри педагогіки. Подальший її інтенсивний розвиток відбувся в період управління професорами А. Зільберштейном, Л. Поповою, доктором педагогічних наук, професором І. Федоренком, докторами педагогічних наук, професорами, членами-кореспондентами НАПН України В. Лозовою, А. Троцко. З’ясовано, що виховний потенціал, як «комплекс засобів», «резерви», «потужність» є основними показниками кафедри, члени якої об’єднані спільними ідеями, віддані служінням професії, педагогічній науці на основі взаємодовіри, взаємоповаги, взаємопідтримки. У статті визначено і схарактеризовано умови, за яких здійснюється реалізація виховного потенціалу кафедри: знання і шанобливе ставлення до історії кафедри; урахування науково-педагогічного досвіду очільників і провідних науковців кафедри; наявність наукових шкіл, продуктивність їх діяльності; потужний склад кафедри, який ініціює і реалізує стратегію і місію університету; організаційно-методичне забезпечення роботи кафедри, що дисциплінує і стимулює викладачів до активної діяльності; персональна унікальність членів кафедри. На конкретних прикладах показано ефективність реалізації виховного потенціалу кафедри: високі показники у науковій діяльності; посилення особистісної ініціативи членів кафедри у розробці наукових проєктів, грантів, навчальних дисциплін; застосування інноваційних технологій; посилення індивідуальної роботи із здобувачами всіх рівнів; запровадження заходів заохочення викладачів і традицій кафедри.
5
Коваленко, В. В. "Нові наукові підходи до дослідження всеукраїнського референдуму в системі референдної демократії". Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка 4, № 92 (17 грудня 2020): 346–49. http://dx.doi.org/10.33766/2524-0323.92.346-349.
Повний текст джерелаАнотація:
Рецензія підготовлена на монографію «Всеукраїнський референдум у системі референдної демократії», авторами якої є доктори юридичних наук, професори Р. Л. Стефанчук та В. Л. Федоренко. У монографії розкривається процес утвердження всеукраїнського референдуму в системі референдної демократії. Монографія є вагомим здобутком не лише для вітчизняної правничої науки, а й теоретико-методологічною основою для прийняття та реалізації майбутнього закону про здійснення народовладдя через всеукраїнський референдум.
6
Мозгова, Н. Г. "Професори філософії університету св. Володимира як фундатори київської педагогічної освіти". Філософські обрії, Вип. 21 (2009): 47–55.
Знайти повний текст джерела
7
Грузєва, Т. С. "РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ СОЦІАЛЬНО-ГІГІЄНІЧНОЇ НАУКОВОЇ ШКОЛИ У ХХ СТОЛІТТІ (1920–1990 рр.)". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 3 (23 грудня 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.3.12630.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета: дослідити процеси розбудови Київської соціально-гігієнічної наукової школи як самостійний науковий напрям у період 20–90-х років ХХ століття.
Матеріали і методи. Методологічна основа науково-дослідної роботи ґрунтується на аналізі наукових публікацій та даних архівних матеріалів із застосуванням історико-бібліографічного методу.
Результати. У ХХ столітті відбувався поступальний розвиток Київської соціально-гігієнічної наукової школи, в якому періоди активної розбудови змінювалися періодами стагнації медико-соціальної науки, репресіями відносно її представників. Закладені професором О. В. Корчаком-Чепурківським підвалини соціально-гігієнічної науки стали надійним фундаментом для виокремлення цього напряму в самостійну галузь медичної науки і освіти, створення кафедри соціальної гігієни у Київському медичному інституті та викладання окремого предмету в закладах вищої медичної освіти. Наукові дослідження школи охоплювали широкий спектр медико-соціальних проблем здоров’я населення у взаємозв’язку з чинниками, потреб у різних видах медичної допомоги, організації її надання, підготовки кадрів охорони здоров’я, у тому числі керівних, управління охороною здоров’я тощо. Вихованцями школи є видатні соціальні гігієністи, у тому числі академік Ю. В. Вороненко, професори О. А. Грандо, Б. П. Криштопа, О. П. Мінцер та інші.
Висновки. Розвиток Київської соціально-гігієнічної наукової школи у 1920–1990 рр. заклав основи її майбутнього розквіту в ХХІ ст.
8
Ђ. Милин, Жива. "СРБИСТИ ИЗ РУМУНИЈЕ НА МЕЂУНАРОДНИМ НАУЧНИМ СКУПОВИМА У АРАДУ, ТЕМИШВАРУ (РУМУНИЈА) И НИШУ (СРБИЈА) 2005–2018." ИСХОДИШТА 1, № 7 (8 липня 2021): 177–200. http://dx.doi.org/10.46630/ish.7.2021.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У првим двема деценијама XXI века у Араду, Темишвару и Нишу одржано је 15 међународних нучних скупова на којима су и србисти из Румуније – универзитетски професори, наставници, књижевници и научни истражива- чи – саопштавали реферате, студије и друге прилоге из историје, дијалекто- логије, књижевности, фолклора, топонимије, ономастике, српско-румунског суживота и сл. Радови са ових научних скупова су накнадно били објављени у посебним зборницима или посебним бројевима стручних часописа, а које наводимо овде после сваког поменутог међународног научног скупа.
9
Шевченко, Л. В. "П.В. Павлов, В.Я. Шульгин - провідні професори історії Київського університета Св. Володимира". Історія України. Маловідомі імена, події, факти, Вип. 9 (1999): 321–32.
Знайти повний текст джерела
10
Сапожников, Ігор. "В. Лагус і його листи про подорож 1851 року з Одеси до Ольвії та слідами армії Карла ХІІ". Старожитності Лукомор'я, № 4 (23 серпня 2021): 22–54. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.4.89.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті републіковані забуті «Листи з Чорного моря», присвячені опису подорожі 1851 року з Одеси до Ольвії. У ході неї були проведені археологічні розшуки та огляд місць таборів шведської армії, яка після поразки під Полтавою відступала під проводом короля Карла ХII від Південного Богу до Бендер. Автором листів є Якоб Йохан Вільгельм Лагус (1821-1909) – доктор філософії, професор і ректор університету. Більшу частину життя він займався східним і грецьким мовознавством, історією та нумізматикою Фінляндії, а після згаданої поїздки написав книгу «Карл XII у Південній Росії» (останнє видання 2018 р.). У подорожі брали участь професори Рішельєвського ліцею, фахівці з історичної географії П.В. Беккер і Ф.К. Брун.
У статті подана біографія В. Лагуса та його внесок у дослідження минулого Північно-Західного Причорномор’я. Особлива увага приділена поїздці, яку можна розглядати як одну з перших спроб проведення комплексної історико-археологічної експедиції у названому регіоні. Автор реконструював її маршрут і хронологію, звернувши особливу увагу на описи археологічних пам’яток і решток місць стоянок-таборів на шляху шведських військ. Залучивши відомі та неопубліковані карти, а також дані власних спостережень і розвідок, автор дійшов висновку, що датування В. Лагусом низки оглянутих земляних укріплень 1709 р. не підтвердилось: городище Петухівка ІІ і два земляні укріплені табори Чортувате та Коблеве датуються римським часом. Прямокутний табір між Руською косою та гирлом б. Гетьманової шведи вірогідно використовували, оскільки там знайдені монети Швеції 1630-1650-х рр., але його треба віднайти та дослідити.
11
Куліченко, Алла. "ДО ПИТАННЯ ПРО РОЗВИТОК ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГАРВАРДСЬКОЇ МЕДИЧНОЇ ШКОЛИ У 1780–1860 РР." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 8(102) (27 жовтня 2020): 419–30. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.08/419-430.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено огляду розвитку інноваційної діяльності в Гарвардській медичній школі з 1780-х рр. до 1860-х рр. Визначено, що Гарвардську медичну школу заснували в 1782 р., а освітній процес спочатку забезпечували три професори – Дж. Воррен, Б. Вотерхауз та А. Декстер, зібравши потужну на той час матеріальнотехнічну базу. З’ясовано, що перші випускники отримали ступінь бакалавра медицини і їм було запропоновано отримати ступінь доктора медицини. До вагомих інноваційних здобутків Гарвардської медичної школи або Массачусетського медичного коледжу (така назва була в 1820–1880 рр.) окресленого періоду належать такі: вакцинація від віспи, анестезія за допомогою оксиду азоту, відкриття нових посад та кафедр, ухвалення анатомічного закону тощо.
12
Гриновець, В., А. Магльований та О. Ріпецька. "ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ОРТОДОНТІЇ ЯК НАУКИ У ЛЬВОВІ (ДО 80-РІЧЧЯ ПРОФЕСОРА М.М. ПОКРОВСЬКОГО)". Експериментальна та клінічна стоматологія 4, № 3 (25 квітня 2019): 60–62. http://dx.doi.org/10.35339/ecd.4.3.60-62.
Повний текст джерелаАнотація:
У 2018 р. стоматологічна спільнота Львова відзначає 190-річчя викладання предмету одонтологія у Львівському університеті. З 1828 р. професор Карл Прокоп Каліґа розпочав викладати у Львові предмет для майбутніх лікарів, а згодом у 1838 році у Відні видав книгу «Хвороби зубів та засоби їх лікування» [1, 5]. У згаданій книзі вперше на наших теренах подано наукове тлумачення важливості догляду та збереження молочних зубів дитини та вплив на розвиток постійних зубів людини.
У подальшому розвиток стоматологічної школи у Львові розвивався за європейськими стандартами. Виокремлення напрямків спеціалізації у стоматології – таких як пародонтологія, ендодонтія, ортодонтія та ін. – розпочався у ХХ ст. Організація і розвиток стоматологічної науки, зокрема ортодонтії ХХ ст. у Львівському національному медичному університеті ім. Данила Галицького, нерозривно пов’язані з професором Покровським Марком Михайловичем, 80-річчя від народження якого відзначається цьогоріч.
Впродовж своєї наукової діяльності професор М.М. Покровський займався такими напрямами наукових досліджень: застосування фізичних та електрофізіологічних методів дослідження в стоматології; удосконалення методів лікування в ортодонтії (біомеханіка, дисталізація та ін.). Професор Покровський підготував 4 кандидатів наук, автор близько 130 наукових і навчальнометодичних праць, серед них 10 авторських свідоцтв на винаходи.
Усе своє життя професор Марк Михайлович Покровський присвятив стоматології, зокрема ортодонтії. Його науковий доробок у цьому напрямку та практичну роботу як лікаря-ортодонта важко переоцінити, оскільки це був час становлення в ХХ ст. ортодонтії як науки не тільки в Україні, а й у світі. Серед спеціалістів цього профілю його вирізняло глибоке розуміння важливості поєднання технічних застосувань у стоматології, врахування механіки та особливостей біологічних процесів організму, бачення перспектив розвитку для отримання оптимальних результатів лікування. Відданість своїй професії як головне кредо у роботі М.М. Покровського, професіоналізм у поєднанні зі спокійним характером та виваженістю – ось ті риси професора, які запам’ятались співпрацівникам, учням, пацієнтам і всім, хто його знав.
13
Рябченко, О. Л. "Студенти і професори вищих навчальних закладів радянської України у 1920-ті роки: метаморфози співпраці". Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія "Історія", № 908 (2010): 145–61.
Знайти повний текст джерела
14
ПЛАХТІЙ, Маріанна, та Тетяна СУЛЯТИЦЬКА. "ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ ТА ІСТОРІЯ ЛОГІКИ: СПІЛЬНІ ТА ВІДМІННІ ПЕРСОНАЛІЇ". Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», № 44 (20 травня 2022): 235–47. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.44.15.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідити особливості формування логіки у контексті напрямів її розвитку в Україні, виявити спільні та відмінні персоналії в історії філософії та історії логіки на початку ХХ століття. Методологічними засадами дослідження стали історичний, компаративний методи та метод аналогії. Наукова новизна. Наприкінці ХІХ століття в межах логічної проблематики існувала велика кількість напрямів: логіка формальна, логіка індуктивна, логіка і теорія знання, логіка математична, психологічний напрямок у логіці. Розвиток логіки як філософської дисципліни вийшов за межі академічного філософствування. Вдалим прикладом існування кількох напрямів розвитку логіки в одному вітчизняному вищому навчальному закладі є Новоросійський (Одеський) університет. Вагомими були здобутки професорів кафедри філософії Р. Орбінського, М. Грота, М. Ланге. Утім, утвердження напряму математичної логіки у вітчизняній науці відбулось завдяки професорам математики Новоросійського (Одеського) університету. Професор І. Слешинський перетворив університет у осередок популяризації математичної логіки й дослідження проблем алгебри логіки та об’єднав навколо зазначених наукових проблем молодих учених − С. Шатуновського, Є. Буніцького, В. Кагана, І. Тимченко. Проте поступ математичної логіки у Новоросійському університеті був призупинений у результаті переїзду І.Слешинського до Польщі, еміграції Є. Буніцького. Висновки. Історико-філософська реконструкція логічних досліджень у контексті розвитку вітчизняної математичної логіки на початку ХХ століття виявляє наукові дослідження поза межами академічного філософствування та фіксує вагомі досягнення професорів математики І. Слешинського, Є. Буніцького, С. Шатуновського у популяризації математичної логіки та формування окремого напряму досліджень.
15
Біденко, Н. В., та О. І. Остапко. "Натхненний шлях педагога, науковця, лікаря. До ювілею професора Хоменко Лариси Олександрівни". CLINICAL DENTISTRY, № 4 (11 березня 2022): 67–69. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.4.12793.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Стисло представлено трудовий і науковий шлях професора Л. О. Хоменко, першої завідувачки кафедри дитячої терапевтичної стоматології та профілактики стоматологічних захворювань Національного медичного універститету імені О. О. Богомольця, заслуженого діяча науки і техніки України. Професор Л. О. Хоменко зробила великий внесок у становлення і розвиток дитячої стоматології в Україні.
16
Коцюк, Володимир. "Професори університету Св. Володимиру та Київське слов"янське благодійне товариство у 70-х рр. XIX ст." Університет, № 5 (25) (2008): 100–105.
Знайти повний текст джерела
17
Аветіков, Д. С., К. П. Локес, О. С. Іваницька, І. В. Яценко, О. Ю. Андріянов, О. О. Розколупа та П. І. Яценко. "ВИДАТНИЙ УЧЕНИЙ, ЛІКАР, ПЕДАГОГ (ДО 80-РІЧЧЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПРОФЕСОРА О.В. РИБАЛОВА)". Ukrainian Dental Almanac, № 2 (29 червня 2021): 124–31. http://dx.doi.org/10.31718/2409-0255.2.2021.22.
Повний текст джерелаАнотація:
2 травня 2021 року мало б виповнитись 80 років Олегу Васильовичу Рибалову – видатному вченому, талановитому лікарю, одному з фундаторів вітчизняної хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, доктору медичних наук, професору, академіку Української академії наук. Професор Рибалов належав до когорти тих, кому своєю славою має завдячувати Українська медична стоматологічна академія. Його ім’я назавжди буде вписано золотими буквами в її історію.
18
Kupnovytska, I. H. "Роль викладачів у формуванні особистості лікаря, або продовження статті про прикарпатські терапевтичні школи". Терапевтика 2, № 1 (30 липня 2021): 71–74. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.71.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті відображено роль викладачів терапевтичних кафедр Івано-Франківського національного медичного університету у формуванні терапевтичного бачення і становлення молодих лікарів, вимоги, необхідні для створення лікарів-особистостей. Зокрема, висвітлено формування як терапевта професора Купновицької І.Г., значення при цьому Прикарпатської терапевтичної школи і, зокрема, професорів Вакалюка П.М., Нейка Є.М., Паращак А.П.
19
РАБІНОВИЧ, ПЕТРО, та АННА ДЕРЖИПІЛЬСЬКА. "Розвиток ідей професора Герша Лаутерпахта щодо відповідальності за вчинення злочинів проти людяності у сучасному міжнародному кримінальному праві (до 75-річчя перемоги над нацистським режимом у другій світовій війні)". Право України, № 2020/08 (2020): 212. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-08-212.
Повний текст джерелаАнотація:
Цьогоріч всі цивілізовані народи світу відзначатимуть (навіть за надзвичайних умов пандемії) 75-річний ювілей перемоги над нацистським режимом. У зв’язку з цим виглядає доречним вкотре звернутися до проблеми юридичної відпо відальності за вчинення злочинів проти людяності, покарання за які були вперше застосовані Міжнародним трибуналом у Нюрнберзі. Правові погляди професора Герша Лаутерпахта вже привертали неабияку увагу вітчизняних і зарубіжних фахівців, насамперед, із міжнародного кримінального права. Зокрема, заслуговують на увагу праці В. Навроцького, Ф. Сендса, Ш. Мерфі. Проте зазвичай поза увагою дослідників залишалася та обставина, що першим доктринальним проєктантом назв декількох видів злочинів проти людяності став урод-женець Східної Галичини – професор Г. Лаутерпахт. Яким чином проєкт Г. Лаутерпахта вперше було офіційно реалізовано в Статуті Нюрнберзького трибуналу – цей епізод яскраво відображено у широковідомій нині книзі авторитетного британського професора міжнародного права Ф. Сендса. Йдеться про те, що влітку 1945 р. Г. Лаутерпахта в Англії відвідав американський юрист-практик Р. Джексон – майбутній головний обвинувач від США на Нюрнберзькому процесі. І йому Г. Лаутерпахт продиктував відповідний текст, який згодом було використано у згаданому Статуті. Метою статті є визначення внеску професора Г. Лаутерпахта у початкове формування інституту міжнародної кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти людяності та втілення і розвиток цього інституту в сучасному міжнародному праві. Основними методами дослідження були антропосоціальний, історичний, порівняльно-правовий, герменевтичний, системно-структурний, формально-логічний. До висновків статті належать, зокрема, такі положення. Професор Кембриджського університету Г. Лаутерпахт (колишній студент юридичного факультету Львівського університету) вперше в історії людства визначив декілька видів злочинів проти людяності, які були закріплені у Статуті Нюрнберзького трибуналу. Згодом ці юридичні конструкції були використані у статутних документах наступних міжнародних трибуналів, створюваних під егідою Організації Об’єднаних Націй (ООН). Найповніший перелік різновидів злочинів проти людяності, з-поміж яких постійно відтворювалися ідеї Г. Лаутерпахта, було сформульовано у ст. 7 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Нині ж їх продубльовано у проєкті Конвенції ООН про запобігання та покарання злочинів проти людяності, підготовленому її Комісією з міжнародного права протягом 2015–2020 рр. і наприкінці минулого року прийнято Генеральною Асамблеєю ООН до розгляду. Усе це свідчить про унікальні заслуги професора Г. Лаутерпахта в реалізації сучасного всесвітнього стандарту заборони нелюдського поводження, у гуманізацію національного і міжнародного правового регулювання. І на цьому варто наголосити зараз, коли відзначається 75-річниця перемоги над нацистським режимом.
20
Джанерьян, Светлана Тиграновна. "Структура типов профессиональных Я-концепций". Российский психологический журнал 2, № 3 (30 вересня 2005): 78–92. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2005.3.6.
Повний текст джерелаАнотація:
В статье с позиций аналитических и синтетических задач системного подхода рассматривается профессиональная Я-концепция как система сопряженных с оценкой представлений человека о себе как субъекте профессиональной деятельности и как личности, предназначенная для реализации тех или иных по целесредственных ценностно-смысловых отношений человека к профессии и через это для обеспечения его собственного функционирования и/или развития и самореализации в профессии. Анализируются системообразующий фактор (целесредственные смысловые отношения человека к его професии), выделяются типы профессиональной Я-концепции, характеризующиеся специфической структурами.
21
Тарасова, О. Г. "Yaroslav Danilovich Sekh (1930–2020)." ТЕАТР. ЖИВОПИСЬ. КИНО. МУЗЫКА, no. 4 (2021): 210–14. http://dx.doi.org/10.35852/2588-0144-2021-4-210-214.
Повний текст джерелаАнотація:
Творческий и педагогический путь Ярослава Даниловича Сеха, заслуженного деятеля искусств Российской Федерации, профессора кафедры хореографии ГИТИСА – пример целеустремленного преодоления и освоения нового. Эту творческую неуспокоенность в профессии он сумел привить и своим ученикам – полвека его судьба была связана с ГИТИСом, где он воспитал много талантливых мыслящих артистов.
22
Байдак, Л. А., В. В. Рожков та Ю. Л. Полєва. "Видатний представник Дніпропетровської гідробіологічної школи техногенно-трансформованих прісноводних екосистем, засновник теорії і практики збагачення водойм новими кормовими для риб організмами, професор П. О. Журавель (1901–1977)". Studies in history and philosophy of science and technology 30, № 1 (2 червня 2021): 103–9. http://dx.doi.org/10.15421/272111.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто сторінки життя видатного українського вченого, який зробив великий внесок в формування теоретичної бази зі збагачення природних та штучних водойм кормовими ресурсами в умовах Степової зони України. Петро Олексійович Журавель – доктор біологічних наук, професор, зробив не тільки великий внесок у розвиток дніпропетровської гідробіологічної школи, а був дуже чуйною та добропорядною людиною. Його учні та послідовники з великим теплом згадують про нього і підкреслюють як легко було спілкуватися з Петром Олексійовичем, він завжди був небайдужим до чужих проблем, володів дуже цікавим та яскравим почуттям гумору. Протягом 50-х років під керівництвом професора П. О. Журавля ці дослідження були розгорнуті у широку багаторічну програму робіт з вивчення біології, екології та поширення представників лимано-каспійської фауни. Особлива заслуга професора П. О. Журавля полягає в інтродукції й акліматизації кормових безхребетних і риб у водосховища півдня України та Криму; акліматизації в Чорноріченське (Севастопольське) водосховище Криму біофільтраторів, риб та кормових для них організмів з лиманої фауни для підвищення кормової бази риб та поліпшення якості води.
23
Юркин, Вячеслав Александрович. "Актер и педагог Юрий Владимирович Назаров. Штрихи к творческому портрету". Горизонты гуманитарного знания, № 1 (27 травня 2021): 34. http://dx.doi.org/10.17805/ggz.2021.1.3.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>Педагогическое мастерство народного артиста России и профессора кафедры искусства Московского гуманитарного университета Юрия Владимировича Назарова вытекает из высокого профессионального уровня актера, его жизненного опыта и взглядов на события текущего времени. В жизни и в профессии мастер прошел большую и интересную школу, которая сформировала его как человека, актера и педагога. Многое в человеке закладывается с детства. Интересен момент выбора профессии и движения к цели.</p><p>Изучая биографические материалы и источники, мы видим, что у него было много сомнений в делах и поступках. Особенно это заметно по выбору профессии актера и учебе в театральном училище. Можно сделать вывод, что жизнь закалила и научила Ю. В. Назарова любить свою родину, ценить людей и быть верным призванию.</p>
24
Федотов, Сергей Владимирович. "Профессор Ф. Н. Мильков. Чкаловский маршрут". Вестник ВГУ. Серия: География. Геоэкология, № 2 (7 червня 2021): 95–100. http://dx.doi.org/10.17308/geo.2021.2/3454.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель публикации - познакомить географическую общественность с малоизвестными эпизодами педагогической и общественной деятельности профессора Ф. Н. Милькова во время пребывания в г. Чкалове. Материалы и методы. В статье использованы материалы из личного архива Милькова и архива Воронежского государственного университета. Результаты и обсуждение. Автор акцентирует внимание на быстром взлете служебной карьеры профессора Ф. Н. Милькова, его увлеченность педагогической и общественной деятельностью, сотрудничеством со средствами массовой информации. Заключение. В 1950 году закончился 9-летний срок проживания и работы профессора Ф. Н. Милькова в городе Чкалове. 15 октября директор Чкаловского государственного педагогического института подписал приказ о переводе Федора Николаевича на другую работу. Был проложен новый маршрут Чкалов - Воронеж. А городу, в котором с 1941 по 1950 год вместе с семьей прожил профессор Ф. Н. Мильков, в 1957 году вернули первоначальное название - Оренбург.
25
Пржуљ, Соња. "Клуб читалаца на енглеском језику у Народној и универзитетској библиотеци Републике Српске". Читалиште 20, № 39 (30 січня 2022): 76–80. http://dx.doi.org/10.19090/cit.2021.39.76-80.
Повний текст джерелаАнотація:
У овом чланку, ауторица ће представити друштвену улогу модерне јавне библиотеке у културној и образовној сфери живота преко бесплатног програма који је по први пут почео да се одржава у ЈУ Народној и универзитетској библиотеци Републике Српске (НУБ РС) у Бања Луци, Босни и Херцеговини (БиХ) у фебруару 2020. године. Програм под називом Клуб читалаца на енглеском језику (КЧЕЈ) намијењен је општој публици и одржава се једном мјесечно. Квалитет програма огледа се у повезивању чланова локалне заједнице и подстицању цјеложивотног учења кроз читање и расправу о књигама. Будући да су чланови и водитељи Клуба већином професори енглеског језика и књижевности, разговори о књигама им помажу да у учионици примијене начине на које подстичу позитиван став ученика према читању и учењу вокабулара енглеског језика. Клуб карактерише љубав према читању, учењу и квалитетном времену за дружење, гдје његови чланови не разговарају само о прочитаном материјалу, него и о својим методама учења енглеског вокабулара. Због пандемије Covid-19, која је практично закључала цијелу планету, програм је требало прилагодити новонасталој ситуацији те га једним дијелом одржавати на даљину. Иако је Клуб отворен за све љубитеље књиге, испоставило се да га углавном посјећују особе женског пола. Стога он, такође, представља и програм за женску сарадњу и образовање.
26
Мальцева, Л. Д., Н. А. Горбачёв, and О. Л. Морозова. "The newest history of department of pathophysiology of I.M. Sechenov First Moscow State Medical University (Sechenov University): at the turn of the 20th and 21st centuries (in honor 170th anniversary of department)." ZHurnal «Patologicheskaia fiziologiia i eksperimental`naia terapiia», no. 1() (March 11, 2019): 118–24. http://dx.doi.org/10.25557/0031-2991.2019.01.118-124.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлены этапы формирования и развития кафедры патологической физиологии (общей патологии) в период XX-XXI веков в хронологии деятельности заведующих кафедрой. Сведения об основателе кафедры - профессоре А.И. Полунине и создателе экспериментальной базы, а также клинико-экспериментальной направленности ее научной и педагогической деятельности - профессоре А.Б. Фохте представлены в отдельных публикациях. Профессор Г.П. Сахаров (1914-1929) разрабатывал сложные методологические проблемы теоретической медицины; ввел в курс преподавания общей патологии ряд новых разделов (нозология, иммунопатология, эндокринная патология); предложил проводить демонстрационные эксперименты на занятиях со студентами; организовал вначале семинарские, а затем и практические занятия со студентами по проблемам воспаления, аллергии, патологии пищеварения. Профессор С.С. Халатов (1929-1947) рассматривал патофизиологию как основную теоретическую дисциплину, формирующую естественно-научную базу для понимания клинической патологии и практической деятельности врача. Профессор С.М. Павленко (1947-1976) способствовал подготовке в медицинских вузах нового поколения научных кадров, в том числе через студенческое научное творчество. Под его руководством решались также крупные методологические научные проблемы. В период заведования кафедрой профессором Н.И. Лосевым (1976-1991) большое внимание уделялось оптимизации содержания и методов преподавания в медицинских вузах. Под руководством чл.-корр. РАН, профессора П.Ф. Литвицкого (с 1991 года по настоящее время) главными направлениями деятельности коллектива кафедры стали интеграция результатов современных клинических и экспериментальных научных исследований социально значимых болезней человека; обучение студентов основам патофизиологии путем решения реальных - профессиональных врачебных задач с использованием патофизиологического анализа данных о пациенте; синтез патофизиологического и клинического подходов к анализу состояния больного человека. It is characterized stages of formation and development of substantive department of pathological physiology (general pathology) in chronology of activity of heads of department in the period of XX-XXI centuries. Information about the founder of department - professor A.I. Polunin and about the creator of experimental base and also clinical-experimental approach of its scientific and pedagogical activity - professor A.B. Fokht is presented in individual publications. Professor G.P. Sakharov (1914-1929) developed methodological problems of theoretical medicine; he introduced in course of teaching of general pathology a number of new sections (nosology, immunopathology, endocrinopathology); he offered to conduct demonstrative experiments in lessons with students; he organized seminars and later practical lessons about inflammation, allergy and pathology of digestion with students. Professor S.S. Khalatov (1929-1947) considered pathophysiology like main theoretical subject forming natural science base for understanding clinical pathology and practice of doctors. Professor S.M. Pavlenko (1947-1976) contributed the preparation of the new generation of scientific personnel in medical high schools including student scientific society. It was decided major methodological scientific problems under his direction. It was given a great attention of optimization of content and methods of teaching in medical high schools in the period of chairing of professor N.I. Losev (1976-1991). The main directions of employees of the department under chairing of corresponding member of RAS, professor P.F. Litvitskiy (1991-present) are integration of the results of modern scientific studies of socially significant diseases; teaching of students by solving of real medical tasks with using pathophysiological analysis of patient data; synthesis of pathophysiological and clinical approaches to the analysis of the patient’s condition.
27
Железняк, Микола Григорович, та Олександр Сергійович Іщенко. "ОНЛАЙН ЕНЦИКЛОПЕДІЇ США ЯК СУЧАСНІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ". Information Technologies and Learning Tools 84, № 4 (28 вересня 2021): 339–53. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v84i4.4410.
Повний текст джерелаАнотація:
У дослідженні обґрунтовано використання онлайн енциклопедій як важливої складової комп’ютерно орієнтованого освітнього середовища. Для цього оглянуто енциклопедичні видання, присвячені штатам США – їх природі, історії, культурі, визначним постатям. Нині енциклопедичні проєкти укладають переважно у форматі онлайн енциклопедій (появу перших онлайн енциклопедій про штати США фіксуємо на межі ХХ–ХХІ століть). Частина з них має тривалу історію, яка починалася з книжкових видань. На основі інформації про 14 таких енциклопедій схарактеризовано основні тенденції розвитку сучасної енциклопедистики в США (серед них – «Довідник Техасу», «Енциклопедія Алабами», «Енциклопедія Арканзасу», «Енциклопедія Великої Філадельфії», «Енциклопедія Західної Вірджинії», «Енциклопедія історії і культури Теннессі», «Енциклопедія Кентуккі», «Енциклопедія Колорадо», «Енциклопедія Міссісіпі», «Енциклопедія Ореґону», «Енциклопедія Південної Кароліни», «Енциклопедія Чикаґо», «Інтернет-енциклопедія Невади», «Нова енциклопедія Джорджії»). Творення енциклопедій зазвичай здійснюють місцеві університети. Це, з одного боку, забезпечує професійність авторського колективу, оскільки в його складі – університетські професори та викладачі, а також якісну підготовку, об’єктивну перевірену інформацію, з іншого – спрямовує енциклопедичні видання на активне застосування в освітній сфері. Саме тому в США укладачі регіональних енциклопедій орієнтуються на навчальний процес: на сайтах енциклопедій часто присутні дидактичні матеріали для вчителів / викладачів – передусім ідеться про навчальні програми краєзнавчого характеру, однак і власне енциклопедичні статті, мультимедійні матеріали в деяких енциклопедіях мають адаптовані версії для школярів чи студентів. Основне джерело фінансування названих енциклопедій – грантові кошти з місцевих і національних гуманітарних фондів США, благодійні надходження від комерційних фондів, різноманітних організацій, підприємств, компаній, а також приватних осіб.
28
Raičević, Gorana. "У ПОТРАЗИ ЗА ПРОФЕСОРОМ НОРГЕСОМ: "ЛЕТОВАЊЕ НА ЈУГУ" ИВЕ АНДРИЋА". Годишњак Филозофског факултета у Новом Саду 42, № 1 (9 січня 2018): 411–25. http://dx.doi.org/10.19090/gff.2017.1.411-425.
Повний текст джерелаАнотація:
Рад износи аргументацију у прилог новог тумачења Андрићеве приповетке “Летовање на југу“ (1959). Загонетни нестанак професора Норгеса (који се са супругом налази на летовању на морској обали) тумачен је у критици као резултат његовог „узвишавања“ и „одуховљења“, што наступају након неке врсте ентузијастичког искуства. Уместо теза о паганском стапању са природом или о ступању у трансценденцију у платонистичко-хришћанском смислу, износи се и аргументује став о јунаковом преласку у непостојање као последици отварања његових чула и предавања чулном животу. Закључује се да професор Норгес није умро за свет да би се родио као писац, већ управо супротно: са грандиозним и изненадним отварањем јунаковог чулног бића, у њему умире Ерос усмерен ка стварању, а рађа онај други – Танатосов брат близанац.
29
Пашко, А. О., I. В. Розора та О. I. Василик. "Напрямки наукових дослiджень Ю.В. Козаченка: статистичне моделювання". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Математика і інформатика, № 2(37) (22 листопада 2020): 15–25. http://dx.doi.org/10.24144/2616-7700.2020.2(37).15-25.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботi висвiтлюються науковi здобутки доктора фiзико-математичних наук професора Юрiя Васильовича Козаченка в галузi статистичного моделювання. Козаченко Ю.В. працював на кафедрi теорiї ймовiрностей, статистики та актуарної математики КНУ iменi Тараса Шевченка. Професор Козаченко Ю.В. стояв бiля витокiв статистичного моделювання в Київському унiверситетi. Козаченко Ю.В. та його учнями розробленi науковi основи теорiї моделювання гауссових та близьких до них випадкових процесiв i полiв в рiзних функцiональних просторах iз заданими точнiстю i надiйнiстю. При розробцi методiв статистичного моделювання значна увага придiлялась дослiдженню збiжностi статистичних моделей випадкових процесiв та полiв в рiзних функцiональних просторах. До результатiв наукової школи Козаченка Ю.В. належить i розробка теорiї функцiональних просторiв випадкових величин. Значне мiсце в цих дослiдженнях займають простори Орлiча.
30
Nikonov, V. V. "Обращение главного редактора". EMERGENCY MEDICINE, № 4.83 (27 січня 2022): 7. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.4.83.2017.108081.
Повний текст джерелаАнотація:
Четвертый номер нашего журнала посвящен разнообразным проблемам медицины неотложных состояний.Рекомендуем обратить Ваше внимание на материалы, присланные профессорами Л.В. Усенко, С.В. Курсовым, Ж.Д. Семидоцкой, В.С. Ткачишиным.Заслуживает также внимания статья профессора Г.И. Постернака, которая посвящена применению жгута при остановке кровотечений. Эта, казалось бы, известная и простая манипуляция чревата множеством осложнений, приводящих к серьезным проблемам. Эти осложнения и их профилактика рассматриваются в данной статье.Интернет-обозрение также получилось интересным благодаря профессору А.В. Беляеву.
31
Andreev, Alexandr Alexeevich, and Anton Petrovich Ostroushko. "Bialik Jacob R. (On the 100th anniversary of his birth)." Vestnik of Experimental and Clinical Surgery 9, no. 4 (February 23, 2017): 340. http://dx.doi.org/10.18499/2070-478x-2016-9-4-340.
Повний текст джерелаАнотація:
Бялик Яков Романович (30.12.1916 – 15.04.2005) – хирург, педагог, майор медицинской службы, доктор медицинских наук (1968), профессор (1969). Родился в 1916 года в г. Житомир Волынской губернии. В 1939 году окончил Воронежский государственный медицинский институт (ВГМИ). В 1939-1941 гг. работал заведующим участковой больницы Аннинского района, заведующим хирургическим отделением завода № 61 в городе Липецке. Ведущий хирург Юго-западного, Сталинградского, Степного и 1-й белорусского фронтов, майор медицинской службы. С 1946 по 1971 годы прошел путь от ассистента кафедры детской хирургии до профессора кафедры факультетской хирургии. С марта 1971 года заведующий кафедрой общей хирургии ВГМИ.Автор более 120 научных работ по различным проблемам хирургии и урологии, в том числе монографий: «Гипертрофия предстательной железы» (Воронеж, 1955) и «Холецистопанкреатиты» (Ленинград, 1968). Под руководством профессора Я.Р. Бялика были защищены 4 кандидатские диссертации. Автор воспоминаний «Записки фронтового хирурга» (2003). Награжден орденами «Красной звезды» и «Отечественной войны» 2 ст., медалями.
32
Коротеева, Светлана Викторовна. "Линия жизни профессора Вячеслава Александровича Юркина. Сюжеты для творческого портрета". Горизонты гуманитарного знания, № 1 (27 травня 2021): 59. http://dx.doi.org/10.17805/ggz.2021.1.5.
Повний текст джерелаАнотація:
<p>В статье исследована творческая биография профессора кафедры искусства Московского гуманитарного университета, заслуженного работника культуры Российской Федерации Вячеслава Александровича Юркина. Он является известным специалистом по сценической речи и ораторскому мастерству. В актерской профессии важно научиться говорить на сцене так, чтобы зрители в самых дальних рядах происходящее на сцене слышали. Вячеслав Александрович окончил три вуза: музыкальный, педагогический и театральный. Он работал актером в театре, директором филармонии и театра. Многие годы он преподает. Ведет занятия на кафедре искусства Московского гуманитарного университета.</p>
33
Станіслав, Ольга, та Дмитро Бритвін. "РОЗВИТОК ОРФОГРАФІКИ, ГРАФОСТИЛІСТИКИ І ФРАНКОФОНІЇ В УКРАЇНІ". Актуальні питання іноземної філології, № 13 (22 червня 2021): 147–51. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-13-24.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йдеться про справжнього інтелектуала, відомого українського вченого-романіста, талановитого викладача, завідувача кафедри романської філології інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора філологічних наук, професора, заслуженого працівника освіти України Крючкова Георгія Георгійовича. Понад пів століття Крючков Г. Г. удало поєднує викладацьку, наукову, просвітницьку та громадську діяльність. Професор благородно служить філології на ниві освіти, науки й культури, популяризує французьку мову та франкофонні цінності в Україні. Під керівництвом професора Крючкова Г. Г. захищена не одна кандидатська й докторська дисертації. Його знають і поважають у наукових колах України та за кордоном. Публікації професора часто цитуються, а його думки й ідеї надихають учених на нові наукові звершення та здобутки. Результати досліджень автора привернули увагу французьких, швейцарських, німецьких, нідерландських дослідників, які запропонували розпочати співпрацю з іноземними університетами. У своїй викладацькій діяльності Георгій Георгійович завжди приділяв багато уваги методиці викладання іноземних мов. Він був прихильником побудови підручників на комунікативній основі із застосуванням нових методів навчання іноземних мов і розробив власний системно-комунікативний підхід із подальшою іншомовною діяльністю. Крючков Георгій Георгійович постійно перебуває в науковому пошуку, бере участь у наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, колоквіумах, які проводяться в Україні та на теренах інших держав. Він започатковує все нові й нові науково-практичні й творчі проєкти, ініціює проведення франкофонних заходів різних рівнів. Георгій Георгійович – утілення образу справжнього науковця, викладача з великої літери, людини з активною суспільною позицією. Усі, кому поталанило з ним працювати, навчатися, спілкуватися тощо, поважають і цінують його за такі особистісні якості, як порядність та чесність, доброзичливість і тактовність, щирість та доброта. Наукова, педагогічна й громадська діяльність Крючкова Г. Г. відзначені нашою державою й Францією численними нагородами та подяками. На сьогодні Георгій Георгійович Крючков є одним із провідних українських романістів, який виховав декілька поколінь філологів і зробив значний внесок у вітчизняну гуманітаристику
34
Кац, Е. А. "ВСЛЕД ЗА МАРГАРЕТ ФУЛЛЕР: ИЗ АМЕРИКИ В РИМ И ОБРАТНО, "Энергия: экономика, техника, экология"". Энергия: экономика, техника, экология, № 10 (2020): 44–53. http://dx.doi.org/10.7868/s0233361920100080.
Повний текст джерелаАнотація:
В 2002-2008 гг. наш журнал опубликовал серию статей израильского профессора Евгения Каца, посвящённых фуллеренам - истории их открытия, свойствам и практическим применениям. Эти материалы послужили основой его научно-популярной книги “Фуллерены, углеродные нанотрубки и нанокластеры: родословная форм и идей”, вышедшей в 2008 г. (3-е изд. в 2019 г.). Профессор Кац продолжает успешно совмещать свою исследовательскую и преподавательскую деятельность с научно-просветительской. В настоящее время он работает над новой научно-популярной книгой. В этом номере журнала мы начинаем знакомить наших читателей с некоторыми материалами будущей книги, любезно предоставленными нам автором.
35
Кац, Е. А. "ВСЛЕД ЗА МАРГАРЕТ ФУЛЛЕР: ИЗ АМЕРИКИ В РИМ И ОБРАТНО, "Энергия: экономика, техника, экология"". Энергия: экономика, техника, экология, № 11 (2020): 58–71. http://dx.doi.org/10.7868/s0233361920110099.
Повний текст джерелаАнотація:
В 2002–2008 гг. наш журнал опубликовал серию статей израильского профессора Евгения Каца, посвящённых фуллеренам – истории их открытия, свойствам и практическим применениям. Эти материалы послужили основой его научно-популярной книги “Фуллерены, углеродные нанотрубки и нанокластеры: родословная форм и идей”, вышедшей в 2008 г. (3-е изд. в 2019 г.). Профессор Кац продолжает успешно совмещать свою исследовательскую и преподавательскую деятельность с научно-просветительской. В настоящее время он работает над новой научно-популярной книгой. В этом номере журнала мы продолжаем знакомить наших читателей с некоторыми материалами будущей книги, любезно предоставленными нам автором.
36
Of journal "Morphologia", Editorial office. "ЧЕТВЕРТА ВСЕУКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ПРАКТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ З МІЖНАРОДНОЮ УЧАСТЮ «ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СУЧАСНОЇ МОРФОЛОГІЇ» ДНІПРО - 2020". Morphologia 14, № 4 (25 вересня 2021): 122–24. http://dx.doi.org/10.26641/1997-9665.2020.4.122-124.
Повний текст джерелаАнотація:
Конференція присвячена 150-й річниці від дня народження професора В.П. Карпова – засновника кафедри гістології та першого ректора Дніпропетровської (Катеринославської) медичної академії.4-6 листопада 2020 року на базі ДЗ «ДМА» відбулась Четверта Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю «Теорія та практика сучасної морфології», яка проводилась в онлайн-режимі та була присвячена 150-й річниці від дня народження професора В.П. Карпова – засновника кафедри гістології та першого ректора Дніпропетровської (Катеринославської) медичної академії. Перед початком конференції голова оргкомітету Ігор Твердохліб повідомив, що в її засіданнях беруть участь учасники з понад 150 кафедр і підрозділів із різних навчальних, наукових і клінічних установ України та інших країн. Відкриття розпочалось з промови голови конференції, ректора академії, в якій Тетяна Перцева наголосила на інтеграційному векторі конференції, зазначила важливість проведення подібних заходів для формування як фундаментальних, так і клінічних досліджень, а також окреслила сучасні світові тенденції розвитку морфології та основні шляхи його реалізації в нашій академії. З привітальним словом до делегатів конференції звернулись: голова програмного комітету конференції професор Ігор Шпонька; президент Наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України член-кореспондент НАМН України, професор Юрій Чайковський; президент Асоціації патологів України професор Сергій Гичка. На першому пленарному засіданні з доповідями виступили Олександр Луцик (Львів), Сергій Гичка (Київ), Тетяна Христенко (Запоріжжя), Олена Дядик (Київ), Петро Гриценко (Дніпро), Наталія Мар’єнко й Олександр Степаненко (Харків), які висвітлили основні досягнення вітчизняних морфологічних шкіл у співробітництві з вченими інших країн. Особливо цікавими для учасників конференції були круглі столи та майстер-класи, що були проведені Сергієм Луговським (Київ) і Олександром Бондаренком (Дніпро). Матеріали своїх досліджень також представили зарубіжні дослідники – Катерина Федіна (Гродно, Бєларусь), Антон Гапонов (Єкатеринбург, Російська Федерація). Результати клінічних досліджень з використанням морфологічних методів у галузі травматології надала Тетяна Зуб (Дніпро). На завершення першого дня конференції відбулася вільна дискусія щодо медико-біологічних досліджень у сучасному світі та ефективного співробітництва, яку провів Артур Інджикулян (Бостон, США). Наступний день конференції розпочався з майстер-класу та доповіді Олександра Ковальчука (Київ) щодо особливостей використання імерсивних технологій в медичній освіті та практиці, а також Ніни Бондаренко (Дніпро) про застосування трансмісійної електронної мікроскопії в сучасних наукових дослідженнях. Продовженням роботи конференції стали повідомлення зарубіжних колег Катерини Мостової (Єкатеринбург, Російська Федерация) і Марини Шабалєвої (Гомель, Бєларусь), які були пов’язані з розвитком інформаційних і дистанційних технологій викладання базових морфологічних дисциплін. На завершальному засіданні голова оргкомітету Ігор Твердохліб підбив підсумки наукового заходу, висловив подяку всім його організаторам і учасникам, окреслив основні позиції резолюції, а також запросив до участі у подібному заході на базі ДЗ «ДМА» наступного року. Повний відеозапис конференції опублікований за посиланнями: https://youtu.be/OCI1MYUH7ss (перший день);https://www.youtube.com/watch?v=9KjTYs3OMLc&t=7190s (другий день).Основні матеріали конференції – на її офіційному сайті:https://sites.google.com/a/dsma.dp.ua/confmorphology/materiali-konferenciie/konferencia-2020-roku
37
Федотов, Владимир Иванович. "Три Николая и Федор Мильков". Вестник ВГУ. Серия: География. Геоэкология, № 3 (7 вересня 2021): 111–22. http://dx.doi.org/10.17308/geo.2021.3/3609.
Повний текст джерелаАнотація:
Цель статьи – познакомить географическую общественность с новыми биографическими материалами о профессоре Ф. Н. Милькове. Материалы и методы. Использованы при анализе взаимоотношений ученых опубликованные научные статьи и архивные материалы, хранившиеся у профессора Ф. Н. Милькова. Результаты и обсуждение. В статье акцентируется внимание на профессиональные и личностные отношения между профессором Ф. Н. Мильковым и тремя известными в науке профессорами географического факультета Московского университета Н. А. Гвоздецким, Н. И. Михайловым и Н. А. Солнцевым. В центре внимания находятся проблемы научного сотрудничества, дружеских отношений и конфликты. Заключение. Девяностые годы ХХ столетия – время ухода из жизни ярких, самобытных, бескомпромиссных ученых, оставивших значительный багаж знаний о природе нашей Земли.
38
Кац, Е. А. "ПЕРСПЕКТИВНЫЙ ПЕРОВСКИТ: ТРИ ПЕРСОНАЖА В ИСТОРИИ ОТКРЫТИЯ МИНЕРАЛА, "Энергия: экономика, техника, экология"". Энергия: экономика, техника, экология, № 1 (2021): 34–46. http://dx.doi.org/10.7868/s0233361921010055.
Повний текст джерелаАнотація:
Имя израильского профессора Евгения Каца, автора статьи, публикуемой в этом номере журнала, знакомо нашим читателям. В 2002–2008 гг. наш журнал опубликовал серию его статей, посвящённых фуллеренам – истории их открытия, свойствам и практическим применениям. Эти материалы послужили основой его научно-популярной книги, вышедшей в 2008 г. (3-е изд. в 2019 г.): “Фуллерены, углеродные нанотрубки и нанокластеры: родословная форм и идей”. Профессор Кац продолжает успешно совмещать свою исследовательскую и преподавательскую деятельность с научно-просветительской. В настоящее время он работает над новой научно-популярной книгой. С некоторыми материалами будущей книги, любезно предоставленными нам автором, мы продолжаем знакомить наших читателей.
39
Samoilenko, H. V. "Випускники Ніжинської вищої школи – відомі діячі культури". Literature and Culture of Polissya 98, № 14f (18 травня 2020): 263–77. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-263-277.
Повний текст джерелаАнотація:
Ніжинська вища школа зі своїми складовими навчальними закладами була в Україні унікальним явищем в освітянському середовищі, колектив якого підготував декілька тисяч спеціалістів різних професій. Серед тих, хто прославив свою альма-матер, є і персонажі нашої статті: композитор та музикант, український віолончеліст А. Є. Галенковський, який перші кроки в музиці робив під керівництвом викладача-музиканта Фізико-математичного ліцею Ф. Є. Севрюгіна, відомий професор-музикознавець, фольклорист О. І. Рубець, який, завдяки професору Юридичного ліцею Є. М. Бєлоброву, почав займатися збиранням і вивченням українських народних пісень, атакож випускника цього ж ліцею, відомого співака Ф. Г. Стравинського, що демонстрував свій хист до співів саме у Ніжині у ліцейському церковному хорі та у виступах на місцевій сцені. Незвичайна і доля випускника Юридичного ліцею С. А. Юрковського, який захопився фотографією, що починала в Росії робити лише перші кроки. Він увійшов в історію фотосправи і як видатний винахідник. Кожен із представлених тут діячів культури йшов до своєї нової професії власним шляхом, але завжди відчував її початок саме у Ніжині.
40
Siromskyi, Ruslan. "“У ЖИТТІ ВЧЕНОГО ГОЛОВНІ БІОГРАФІЧНІ ФАКТИ – КНИГИ”: ОГЛЯД НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПРОФЕСОРА СТЕПАНА КАЧАРАБИ". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, № 19-20 (1 жовтня 2019): 15–32. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2019.19-20.2348.
Повний текст джерелаАнотація:
Здійснено огляд наукових напрацювань професора Степана Качараби – авторитетного дослідника історії української еміґрації, автора численних наукових публікацій з історії України, історичного краєзнавства та світової історії. Становлення С. Качараби як науковця розпочалося у другій половині 1980-х років і пов’язане з підготовкою кандидатської дисертації, присвяченої українській еміґрації з Галичини та Північної Буковини наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Значний вплив на формування наукового світогляду молодого дослідника справив професор Степан Макарчук, науковий керівник під час написання кандидатської, а згодом – консультант докторської дисертації. Загалом, серед порушених у студіях вченого проблем варто виокремити такі аспекти, як напрямки еміґрації із західноукраїнських земель, еміґраційна політика та законодавство країн поселення українців, організація еміграційної політики у Львові та в Західній Україні загалом, суспільна опіка над еміґрантами та ін. Науково-організаційна діяльність С. Качараби – перебування на посаді заступника декана історичного факультету (1990–1994), завідувача катедри історичного краєзнавства (1998–2008) та завідувача катедри нової та новітньої історії зарубіжних країн Львівського університету (від 2008 р.).
41
Чернявський, С. С., та В. В. Юсупов. "Розвиток криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ". Криміналістичний вісник 35, № 1 (18 червня 2021): 7–18. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-7.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті полягає у висвітленні процесу формування та розвитку криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Методологія. Під час опрацювання матеріалу статті застосовувалися історичний, історіографічний, термінологічний, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий і статистичний методи. Наукова новизна. Обґрунтовано, що осередком розвитку криміналістичних наукових шкіл у Національній академії внутрішніх справ є кафедра криміналістики. Систематизовано та висвітлено основні напрями досліджень криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Доведено, що криміналістичні школи Національної академії внутрішніх справ розвиваються на основі започаткування двох наукових векторів – інноваційні дослідження нетрадиційних слідів злочину (школа професора М. В. Салтевського) та удосконалення слідчої діяльності й методик розслідування кримінальних правопорушень на підставі вивчення тактики злочинців, сучасних досягнень науки і техніки (школа професора В. П. Бахіна). Засвідчено наукові зв’язки криміналістичних шкіл Національної академії внутрішніх справ з іншими криміналістичними школами та центрами науково-дослідних установ, закладів вищої освіти, правоохоронних органів. Висновки. Унаочнено роль керівників кафедр і провідних професорів Національної академії внутрішніх справ у започаткуванні криміналістичних наукових шкіл. Окреслено основні напрями досліджень криміналістичних наукових шкіл Національної академії внутрішніх справ. Констатовано в результаті узагальнення доробку криміналістичних наукових шкіл академії та розкриття його значення у розвитку юридичної науки і освіти в Україні, що криміналістичний науковий осередок Національної академії внутрішніх справ робить вагомий внесок у розвиток юридичної науки і освіти, сприяє формуванню високого рівня професіоналізму правоохоронців та юристів, забезпечує єдність правозастосовної практики й освітньо-наукової діяльності у закладі вищої освіти.
42
Strutinsky, Vasyl Borysovych, Evgen Yuriiovych Sakhno та Nataliia Viktorivna Moroz. "ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ТА ПРОГРАМИ РОЗВИТКУ АКДЕМІЇ ІНЖЕНЕРНИХ НАУК УКРАЇНИ". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 1(17) (2019): 55–65. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-1(17)-55-65.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження. Створення нових економічних, політичних і соціальних умов існування суспільства вимагає нових підходів щодо рішення поставлених завдань перед наукою і виробництвом. Тому одним з напрямів розвитку академії інженерних наук України є підтримка галузевих організацій та академій. Постановка проблеми. Відомо, що реалізація своїх творчих завдань Академія здійснює через розробку науково-технічних програм, виконання держзамовлень, НДДКР, участь у міжнародних проектах, виконання договірних робіт творчими колективами, проведення семінарів і конференцій тощо. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розвитку академії розглянуто в робота її президента профессора Таланчука П. М., професора Ільченка М. Ю., професора Струтинського В. Б. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Формування стратегії та програма розвитку Академії є пріоритетною задачею для адаптації та корегування вітчизняних наукових досліджень до світових та загальноєвропейських вимог. Постановка завдання. В роботі поставлено завдання формування стратегічних напрямків розвитку академії інженерних наук України для задоволення попиту українського суспільства на підготовку сучасних фахівців-інженерів у галузі машинобудування, які володіють сучасними знаннями, методологією і методами наукових досліджень. Виклад основного матеріалу. В роботі розглянуто питання розвитку громадської організації академії інженерних наук України. Визначено, що створення галузевих академій є ще одним кроком інтеграції українського наукового суспільства. Обґрунтовано стратегічні напрямки руху академії для вирішення поставлених задач, зроблені пропозиції щодо інтеграції вітчизняних науковців в світову систему підготовки наукових кадрів. Висновки. Програма розвитку академії інженерних наук України є внутрішнім документом, що втілив у собі досвід членів академії, їх бачення шляхів розвитку в умовах формування інформаційного суспільства та сучасних техніко-економічних перетворень.
43
Urbanovych, A. S., O. V. Safonova та R. D. Makar. "КАФЕДРА ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ЛЬВІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО МЕДИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО: ІСТОРІЯ ТА СЬОГОДЕННЯ". Медична освіта, № 1 (8 травня 2019): 172–75. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10103.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи – відтворити й проаналізувати основні етапи становлення кафедри, висвітлити основні напрямки педагогічної та наукової діяльності.
Основна частина. Кафедра ендокринології – одна з перших в Україні як окремий підрозділ – була створена 1978 року на базі Львівського обласного ендокринологічного диспансеру; її очолив доктор медичних наук, професор Я. І. Томашевський. Головним напрямом створеної ним наукової школи стали дослідження станів гормональної регуляції процесів гліколізу та глюконеогенезу на етапах формування цукрового діабету, патології щитоподібної залози, автоімунного поліендокринного синдрому. Під керівництвом доктора медичних наук, професора О. О. Сергієнка, який завідував кафедрою з 1999 до 2013 року, здійснювалися дослідження порушень метаболізму при цукровому діабеті. У 2014 році кафедру очолила доктор медичних наук, доцент А. М. Урбанович, її наукові дослідження стосуються патогенезу серцево-судинних захворювань при цукровому діабеті та ожирінні, ролі гормонів жирової тканини у розвитку ендокринопатій. Проаналізована діяльність та наведені основні досягнення кафедри на сучасному етапі.
Висновок. Аналіз історичного досвіду становлення і розвитку кафедри ендокринології засвідчив існування тривалої традиції формування професорсько-викладацького колективу, фахової підготовки лікарів-ендокринологів, єдності та постійного взаємозв’язку всіх видів діяльності у становленні цієї категорії спеціалістів.
44
Забелина, Ольга Викторовна, Анна Васильевна Мальцева та Фарида Исламудиновна Мирзабалаева. "Влияние цифровизации экономики на сохранение занятости и готовность работающего населения к опережающему обучению". Creative Economy 13, № 6 (30 червня 2019): 1235. http://dx.doi.org/10.18334/ce.13.6.40726.
Повний текст джерелаАнотація:
В стремительно меняющемся мире вопрос о наращивании работниками профессиональных, цифровых, инновационных навыков, переквалификации для получения новой профессии становится остро актуальным, поскольку это является условием сохранения занятости. Система непрерывного профессионального образования является важной составляющей мировой образовательной системы, образования «через всю жизнь», основой опережающего развития. Накопленный международный опыт свидетельствует о наличии серьезных проблем и оригинальных решений, позволяющих выстроить индивидуальные образовательные маршруты для различных категорий населения: пожилых, женщин с детьми, людей с ограниченными возможностями, и т.д. Обобщение и адаптация данного опыта к российской практике может послужить стимулом к развитию опережающего обучения работников в профессиональных областях, наиболее подверженных влиянию новых технологий. Важной характеристикой современности становятся установки на НО, способствующие экономической и социальной модернизации российского общества. В данной статье авторы сделали особый акцент на изучении установок на обучение, в т.ч. получение новой профессии, работниками, осознающими возможность исчезновения своей профессии (специальности) или сокращения рабочих мест в своей профессиональной области под влиянием цифровизации экономики. Эмпирические данные, использованные авторами, получены в результате совместного исследования, проведенного в июне-ноябре 2018 года ВНИИ труда Минтруда России и Санкт-Петербургским государственным университетом. В рамках исследования был проведен Всероссийский опрос работающего населения, цель которого состояла в изучении социальных установок и диспозиций занятого населения Российской Федерации в отношении труда и профессиональной деятельности, в частности, установок в отношении возможной трансформации своей профессиональной деятельности в условиях цифровизации экономики (Всероссийский телефонный опрос «Социальные установки и диспозиции населения Российской Федерации в отношении новых форм занятости: субъективные оценки». Научный руководитель проекта - д-р. социол. наук., доцент кафедры социального анализа и математических методов в социологии Санкт-Петербургского государственного университета А.В. Мальцева; научный консультант проекта - д-р эконом. наук, профессор, начальник лаборатории стратегических исследований социально-трудовых отношений ВНИИ труда Минтруда России О.В. Забелина).
45
Щербань, Т. О. "Опальний професор". Східний світ, № 2 (2009): 37–51.
Знайти повний текст джерела
46
Герасименко, Александр Юрьевич. "ЛАЗЕРНОЕ СТРУКТУРИРОВАНИЕ АНСАМБЛЯ УГЛЕРОДНЫХ НАНОТРУБОК ДЛЯ СОЗДАНИЯ БИОСОВМЕСТИМЫХ УПОРЯДОЧЕННЫХ КОМПОЗИЦИОННЫХ МАТЕРИАЛОВ". Конденсированные среды и межфазные границы 19, № 4 (27 грудня 2017): 489. http://dx.doi.org/10.17308/kcmf.2017.19/227.
Повний текст джерелаАнотація:
Изложены результаты создания и исследования свойств композиционных материалов, полученных при лазерном нагреве водно-альбуминовой дисперсии однослойных углеродных нанотрубок (ОУНТ) до образования устойчивого твердого состояния. Методом молекулярной динамики показана возможность образования внутреннего упрочняющего каркаса из ансамбля ОУНТ путем их связывания в местах дефектов под действием лазерного нагрева до температуры 80–100 °С. На основе анализа спектра комбинационного рассеяния композиционного материала описан процесс связывания атомов кислорода аминокислотных остатков альбумина с атомами углерода ОУНТ. С помощью сканирующей электронной и атомно-силовой микроскопии исследована внутренняя структура и поверхность композиционных материалов, размер пор в которых находится в диапазоне 30–120 нм.
Автор выражает благодарность профессору, д.ф.-м.н. Подгаецкому В.М. и научному коллективу кафедры биомедицинских систем МИЭТ за помощь в проведении экспериментальных работ и обсуждении результатов, а также научному коллективу профессора, д.ф.-м.н. Глуховой О.Е. за помощь в проведении теоретических исследований, в том числе с использованием программного продукта KVAZAR (www.nanokvazar.ru).
Работа выполнена при поддержке гранта Президента Российской Федерации 14.Y30.17.1328-МК от 22 февраля 2017
47
Yashin, Yakov I., Sergey N. Lanin, Ludmila N. Kolomiets та Alexey K. Buryak. "Андрей Владимирович Киселев – ученый и общественный деятель". Сорбционные и хроматографические процессы 19, № 3 (4 червня 2019): 352–61. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2019.19/752.
Повний текст джерелаАнотація:
28 ноября 2018 исполнилось 110 лет со дня рождения Андрея Владимировича Киселева, выдающегося физико-химика, заслуженного деятеля науки и техники РСФСР, профессора МГУ им. М.В. Ломоносова. Андрей Владимирович Киселев родился 28 ноября 1908 г. в Москве. В 1930 г. он закончил МВТУ им. Баумана. На втором курсе он начал заниматься научной работой под руководством профессора Н.А. Шилова, в 1933 г. вышла его первая научная статья. В 1939 г. А.В. Киселев защитил кандидатскую диссертацию, а в 1943 г. начал преподавать на химическом факультете МГУ. С 1946 по 1984 гг. он возглавлял лабораторию адсорбции и хроматографии химического факультета, в 1965 г. стал заведующим лаборатории химии поверхности ИФХ. В 1950 г. А.В. Киселев защитил докторскую диссертацию. А.В. Киселев работал над фундаментальными проблемами химии поверхности, адсорбции и хроматографии. Одним из первых он начал комплексные исследования адсорбционных явлений химическими, калориметрическими и спектроскопическими методами. В статье представлен список его приоритетных работ. А.В. Киселева хорошо знали во всем мире, его лаборатория по адсорбции и хроматографии в МГУ стала международным исследовательским центром. Там работали аспиранты и стажеры, представители пяти континентов. Приоритетные работы А.В.Киселева продолжают использоваться и развиваться и в настоящее время: применение молекулярно – статистических расчетов, принципов спектроскопии (работы Буряка А.К., Матюшина Д.Д., Лыгина С.Н.),методов гидротермичной обработки адсорбентов, химического модифицирования силикагелей. Широко применяются поверхностно-пористые сорбенты в ВЭЖХ, графитированные термические сажи, карбосита, карбохромы как для концентрирования, так и для разделения. Профессор Андрей Владимирович Киселев останется в памяти людей как человек неутомимой жажды познания, огромногочувства ответственности, создавший большую научную школу и оставивший после себя научные труды, монографии и учебники для новых поколений исследователей.
48
Горак, Я. "Пізнаючи професора Криштальського". Українська музика, Число 4 (10) (2013): 95–102.
Знайти повний текст джерела
49
Топузов, Т. Г. "Згадаймо професора Корнєєва". Географія та економіка в рідній школі, № 7/8 (173/174) (2016): 8.
Знайти повний текст джерела
50
Топузов, Т. Г. "Згадаймо професора Корнєєва". Географія та економіка в рідній школі, № 7/8 (173/174) (2016): 8.
Знайти повний текст джерела