Зміст
Добірка наукової літератури з теми "Протипухлинний ефект"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Протипухлинний ефект".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Протипухлинний ефект"
1
Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev та M. D. Tronko. "Ефекти ресвератролу в нормі та за різних патологій". Endokrynologia 25, № 1 (20 березня 2020): 76–88. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-1.76.
Повний текст джерелаАнотація:
Огляд присвячено висвітленню ефектів ресвератролу (РСВ) у нормі та, надто, за патологічних станів людини. Наведено дані щодо синтезу, метаболізму РСВ, його біодоступності та механізмів дії. РСВ характеризується широким спектром фармакологічних ефектів і множинною біологічною активністю щодо хронічних захворювань як протизапальний, протипухлинний, антидіабетичний, нейро- та кардіопротекторний засіб. РСВ справляє позитивний вплив за цукрового діабету (ЦД) та діабетичних судинних ускладнень, що обумовлено його здатністю посилювати опосередковану оксидом азоту вазодилатацію. Продукти, багаті на РСВ, справляють захисний ефект за таких вікових захворювань, як ЦД 2-го типу, серцево-судинні захворювання, у тому числі атеросклероз, деякі типи раку, артрит, катаракта, артеріальна гіпертензія та когнітивні порушення. Ефекти РСВ свідчать про його перспективність як дієтичної добавки, що дозволяє поліпшити стан хворих на тяжкі хронічні захворювання, а також для профілактики цих захворювань у здорових людей та уповільнення процесів старіння.
2
Lukashenia, O. S., N. I. Levchuk та O. I. Kovzun. "Дослідження механізмів цитотоксичної дії адренокортиколітичних та антимітотичних препаратів в адренокортикоцитах людини". Endokrynologia 24, № 4 (20 грудня 2019): 331–36. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-4.332.
Повний текст джерелаАнотація:
Антимітотичні агенти наразі широко використовуються як протипухлинні терапевтичні засоби. Проте їх використання має деякі обмеження, оскільки останні є субстратом Р-глікопротеїну, який визначає резистентність клітин до протипухлинних препаратів. Мета — дослідити вплив селективного інгібітору Р-глікопротеїну PGP4008 на реалізацію ефекту адренокортиколітичної сполуки орто, пара’-дихлордифенілдихлоретану (о, п’-ДДД) та антимітотичних сполук колхіцину й цитохалазину В в адренокортикоцитах людини. Матеріал і методи. Дослідження in vitro проводили на диспергованих клітинах, отриманих із позапухлинної тканини кори надниркових залоз людини. До середовища інкубації додавали розчин о, п’-ДДД (кінцеві концентрації 10 мкмоль/л і 50 мкмоль/л), колхіцин (10 мкмоль/л) і цитохалазин В (10 мкмоль/л). Селективний інгібітор Р-глікопротеїну PGP4008 вносили до інкубаційного середовища в кінцевій концентрації 50 мкмоль/л. Інкубація тривала 18 год за 37 °C. Оцінку цитотоксичної дії досліджуваних сполук проводили за підрахунком кількості загиблих клітин, забарвлених 0,4% трипановим синім у камері Горяєва. Результати. Передінкубація адренокортикальних клітин з о, п’-ДДД, колхіцином і цитохалазином В призводить до збільшення відсотка мертвих клітин. Додавання до живильного середовища PGP4008 посилювало цитотоксичний ефект досліджуваних сполук. Висновок. Проведені дослідження показали, що використання о, п’-ДДД, колхіцину та цитохалазину В з інгібітором Р-глікопротеїну PGP4008 є перспективним для подальшого передклінічного вивчення.
3
Leus, I. V., E. D. Skorik, N. V. Beztsinna та N. I. Shtemenko. "Вплив структури ліганду на протипухлинні та антиоксидантні властивості кластерних сполук ренію". Biosystems Diversity 17, № 3 (25 листопада 2009): 46–53. http://dx.doi.org/10.15421/010966.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено протипухлинну активність системи реній-платину, що містить цис-дикарбоксилати ренію (ІІІ) із різними алкільними лігандами, кількість еритроцитів крові, їх морфологічний склад, еритроцитарну стійкість, концентрацію гемоглобіну крові, активність каталази, вміст ТБК-активних продуктів у плазмі крові щурів при розвитку карциноми Герена Т8 щурів. Показано, що система реній-платину має значний антиоксидантний ефект і пригнічує ріст пухлини, що є максимальним для сполуки з півалатним лігандом
4
Biliuk, A., L. Garmanchuk, O. Skachkova, H. Repich, and S. Orysyk. "Antineoplastic, anti-metastatic and metabolic effects of newly synthesized platinum complexes." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Series: Problems of Physiological Functions Regulation 23, no. 2 (2017): 69–75. http://dx.doi.org/10.17721/2616_6410.2017.23.69-75.
Повний текст джерелаАнотація:
The aim of this work was to study the antitumor, anti-metastatic and metabolic effects of the newly synthesized n, π-chelate complexes Pt2+ with N-allythioureas (complex II and IU complex). The studies used high-metastable strain of transfected Lewis lung carcinoma and HepG2-transformed hepatocyte cells with high activity gamma-glutamate transpeptidases and mouse leukemia cells of L1210 with pronounced aneuploid karyotype and short duplication of population. In the comparative analysis with the classical chemotherapy cisplatin, the II and IV complexes revealed antitumor and anti-metastatic effects and normalization of biochemical disorders, which are confirmed by a decrease in the activity of lactate dehydrogenase and gamma-glutamine transpeptidase, indicating the inhibition of the formation of drug resistance.
5
Shevchuk, O. O. "ВИЗНАЧЕННЯ ДЕЯКИХ ПОКАЗНИКІВ ГОСТРОЇ ТОКСИЧНОСТІ МЕЛФАЛАНУ В ЩУРІВ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (5 лютого 2020): 113–18. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i4.10846.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Гематотоксичність та ураження слизових оболонок шлунково-кишкового тракту при лікуванні злоякісних новоутворень є основними лімітуючими факторами ефективного лікування і часто призводять до переривання та відстрочення хіміотерапії. Пошук нових ефективних лікарських засобів, біоматеріалів і речовин для пом’якшення зменшення інтенсивності побічних реакцій протипухлинної хіміотерапії є надзвичайно актуальним. Для їх апробації та проведення доклінічних досліджень необхідна модель, яка б відтворювала типові побічні ефекти поліхіміотерапії. Відомо, що найбільш виражений токсичний вплив на кістковий мозок та шлунково-кишковий тракт (а саме слизові оболонки) мають алкілуючі протипухлинні засоби з властивостями радіоміметиків.
Мета дослідження – провести скринінгові дослідження із застосуванням цитостатика мелфалану з метою визначення основних параметрів токсичності та подальшого апробування як моделі цитостатичної мієлодепресії для виконання подальших доклінічних досліджень.
Методи дослідження. Дослідження виконано на статевозрілих щурах, яких було поділено на групи. Тваринам ввели одноразово у хвостову вену мелфалан у дозах 3, 6, 9 та 12 мг/кг. Основні показники гострої токсичності (летальна доза ЛД50, 1/ЛД50 – абсолютна токсичність, ЛД84/ЛД16 – зона гострої токсичної дії, 1/(ЛД50 – S) – сумарний показник токсичності та S – функція кута нахилу (варіабельність смертельних доз)) визначали методом найменших квадратів для пробіт-аналізу кривих летальності за В. Б. Прозоровським та за методом Фінні з використанням програми StatPlus 2009 Professional 5.8.4.
Результати й обговорення. Як свідчать дані регресійного аналізу за методом Фінні, ЛД50 становила (4,22±0,62) мг/кг (нижня межа ЛД50 – 3,10 мг/кг, а верхня – 5,49 мг/кг). Показники за методом Прозоровського: ЛД50 мелфалану при одноразовому внутрішньовенному введенні – (4,765±1,003) мг/кг (від 2,63 мг/кг (нижня межа) до 6,90 мг/кг (верхня межа)).
Висновок. Для проведення експериментів, апробування моделі цитостатичної мієлодепресії та подальшого вивчення впливу чинників корекції на стан кісткового мозку і показники периферичної крові було обрано дозу мелфалану 3 мг/кг одноразово внутрішньовенно.
6
Kryshchyshyn-Dylevych, A. P. "СИНТЕЗ ТА ВИВЧЕННЯ БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ПОЛІЦИКЛІЧНИХ 1-ТІОКСО-9,10a-ДИГІДРОПІРОЛО[3,4-b]КАРБАЗОЛ-3,10-ДІОНІВ". Фармацевтичний часопис, № 4 (28 січня 2021): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11641.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета роботи. Дизайн та синтез нових конденсованих молекул на основі індольного та тіогідантоїнового (2-тіоксоімідазолідин-4-онового) циклів як потенційних «лікоподібних сполук». Дослідження їхньої протипухлинної активності.
Матеріали і методи. Органічний синтез, спектроскопія ЯМР, фармакологічний скринінг.
Результати й обговорення. Взаємодією 3-(4-оксо-2-тіоксотіазолідин-5-іліденметилен)-1H-індол-карбонових кислот із тіогідантоїном у середовищі ацетатної кислоти при нагріванні одержано конденсовані тетрациклічні 1-тіоксо-9,10a-дигідропіроло[3,4-b]карбазол-3,10-діони. У реакції метил-3-форміліндолін-2-карбоксилату із 2-тіогідантоїном утворюється метиловий естер 5-флюоро-3-(4-оксо-2-тіоксоімідазолідин-5-іліденметил)-1H-індол-2-карбонової кислоти. Антипроліферативну активність синтезованих сполук вивчали у концентрації 10-5 М на панелі ракових клітин.
Висновки. Опрацьовано ефективний метод синтезу 1-тіоксо-9,10a-дигідропіроло[3,4-b]карбазол-3,10-діонів. Встановлено помірний ефект синтезованих сполук щодо лінії раку нирок UO-31.
7
Shevchuk, O. O. "ЕФЕКТИ ЕНТЕРОСОРБЦІЇ ТА ФІЛГРАСТИМУ ПРИ СУБХРОНІЧНІЙ ДОКСОРУБІЦИНОВІЙ ТОКСИЧНОСТІ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 3 (21 жовтня 2019): 146–56. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10510.
Повний текст джерелаАнотація:
РЕЗЮМЕ. Побічні реакції при проведенні протипухлинної хіміотерапії часто стають причиною переривання лікування.
Мета роботи – дослідити вплив ентеросорбента С2 та препарату гранулоцитарного колонієстимулювального фактора (Г-КСФ) на гематологічні параметри та біохімічні показники функціонування серця, нирок та печінки у щурів на моделі субхронічної доксорубіцинової токсичності.
Матеріал і методи. Субхронічну токсичність моделювали внутрішньочеревним введенням доксорубіцину (DOX) 1 раз на тиждень у дозі 5 мг/кг маси чотирикратно. Для корекції використовували вуглецевий гранульований ентеросорбент С2 та філграстим. На 29 добу після першої ін’єкції DOX вивчали основні гематологічні параметри, активність ферментів КФК-МВ, АлАТ, АсАТ, лужної фосфатази, рівні загального білка, церулоплазміну, креатиніну та сечовини, концентрацію МСМ1 та МСМ2.
Результати. На тлі субхронічної доксорубіцинової токсичності погіршуються гематологічні параметри досліджуваних щурів, порушуються білково-синтетична функція печінки та показники функціонування нирок, про що свідчить зростання рівнів сечовини та креатиніну на 26,2 % та 19,2 %. Усі ці процеси супроводжуються вираженим зростанням маркерів ендогенної інтоксикації: МСМ1 в 2 рази, МСМ2 – в 1,75 раза. На кардіотоксичність DOX вказує достовірне зростання активності АсАТ та КФК-МВ – маркерів пошкодження серцевого м’яза (на 75,1 та 64,2 % відповідно).
Застосування ентеросорбції зменшує побічні ефекти доксорубіцину, що проявляється покращенням гематологічних параметрів, функції нирок, зниженням показників ендогенної інтоксикації. Однак, саме комбінація ентеросорбента С2 з препаратом Г-КСФ демонструє більш суттєве покращення досліджуваних показників, особливо маркерів пошкодження міокарда: знижувалася активність ферментів АсАТ на 26,3 %, КФК-МВ – на 17,0 %; АлАТ – на 20,4 %.
Висновки. Отримані нами результати слугують основою для подальшого глибшого дослідження можливостей застосування ентеросорбції та Г-КСФ для зменшення побічних реакцій антрациклінових антибіотиків та їх імплементації в клінічну практику.
8
Бондаренко, Л. Б., Т. А. Карацуба, О. О. Хавич, Г. М. Шаяхметова, Н. І. Шарикіна, В. М. Коваленко, О. І. Харченко, Н. М. Сергійчук та М. М. Калачінська. "Вплив 2-(3-аліл-4-оксо-3,4-дигідро-хіназолін- 2-іл-сульфоніл)-N-(2,6-дихлорфеніл)-цераміду на складові хроматину та стан антиоксидантної системи в саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри щурів". Фармакологія та лікарська токсикологія 14, № 1 (27 березня 2020): 15–23. http://dx.doi.org/10.33250/14.01.015.
Повний текст джерелаАнотація:
Стрімке поширення онкологічних захворювань у ХХІ столітті в усьому світі зумовлює інтенсифікацію хіміотерапевтичного лікування даної патології зі застосуванням усе нових і нових цитотоксичних і цитостатичних агентів. Однак це зумовлює зростання й числа побічних ефектів і небажаних наслідків використання даних препаратів. Неспецифічна дія щодо всього організму пацієнта та висока токсичність даної групи лікарських засобів, зокрема, їхня кардіо-, нефро- та нейротоксичність, а також відсутність достатньої інформації щодо віддалених наслідків введення протипухлинних засобів на стан прилеглих тканин, які не були захоплені інвазією пухлини, зумовлюють нагальну потребу в системному вивченні біохімічних змін не лише в пухлині, але й поза її межами. У попередніх експериментах нами було проведене вивчення впливу протипухлинного похідного хіназоліну на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на низку показників виключно в тканині пухлини. У зв’язку з цим актуальним є з’ясування, чи є виявлена специфічність похідного хіназоліну характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження – вивчити вплив 2-(3-аліл-4-оксо-3,4-дигідро-хіназолін-2-іл-сульфоніл)-N(2,6-дихлорфеніл)-цераміду (АХДЦ) на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварини були розподілені на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 – інтактні щури; 2 – негативний контроль (саркома 45); 3 – саркома 45 + АХДЦ (29,93 мг/кг). Вивчення впливу АХДЦ на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як порівняно з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу АХДЦ на клітини пухлин була найвираженішою щодо ДНК-фрагментації та змін вмісту РНК, співвідношень РНК/ДНК і РНК/НК. Щодо впливу на вміст SH-груп у тканині саркоми 45 і неуражених пухлиною тканинах шкіри, то в даному випадку ефект АХДЦ був протилежним за напрямком стосовно змін вмісту небілкових і пов’язаних з білками SH-груп.
9
Кузьмак, І. П. "АНТОЦІАНИ Й АНТОЦІАНІДИНИ ЯК КОМПОНЕНТИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ: БІОХІМІЯ ТА ВПЛИВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ". Medical and Clinical Chemistry, № 4 (23 лютого 2022): 111–24. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12746.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Антоціани й антоціанідини – це два типи червоно-синіх рослинних флавоноїдів, які в основному містяться у квітках і плодах вищих рослин. Головна відмінність між антоціаніном та антоціанідином полягає в тому, що антоціанін є водорозчинним вакуолярним пігментом, тоді як антоціанідин – аналогом антоціану без цукру. Антоціани утворюються в результаті додавання цукрів до різних бічних груп іона флавілію. Пігменти перебувають у глікозильованих формах. Ціанідин, дельфінідин, мальвідин, пеонідин, петунідин і пеларгонідин – це шість поширених антоціанідинів. Крім використання антоціанідів та антоціанів як природних барвників, ці кольорові пігменти є потенційними фармацевтичними інгредієнтами, які мають різні корисні ефекти для здоров’я. Наукові дослідження, такі, як дослідження на культурі клітин, моделі на тваринах і клінічні випробування на людях, показують, що антоціанідини й антоціани мають антиоксидантну та антимікробну активність, покращують зорове і неврологічне здоров’я та захищають від різних захворювань. У цьому огляді узагальнено найновішу літературу щодо біологічних переваг дієтичних антоціанів, включаючи протипухлинну активність, протизапальну активність, нейропротекторну активність, запобігання серцево-судинним захворюванням, ожиріння та антидіабетичну активність, особливу увагу зосереджено на молекулярних механізмах дії. Даний огляд допоможе краще зрозуміти, що являють собою ці дієтичні фітохімічні речовини та як їх застосовувати на користь для здоров’я людини. У роботі використано загальнонаукові методи дослідження, що включають експертно-аналітичний огляд наукових джерел, аналіз і синтез літературних даних. Мета дослідження – узагальнити основні знання про біохімію, регулювання біосинтезу антоціанів у рослинах, молекулярних механізмів дії, висвітлити деякі аспекти, що стосуються антиоксидантної активності антоціанів та їх біодоступності, й обговорити останні експериментальні дані, пов’язані зі сприятливим впливом на здоров’я людини. Висновок. Аналіз літературних джерел обґрунтовує актуальність дослідження молекулярних механізмів дії антоціанів, важливість цих сполук як природних барвників, маркерів стресу для рослин і профілактики багатьох хронічних захворювань у людини та використання їх для запобігання ряду захворювань.
10
Шкроб'як, Антоніна, та Єлізавета Прохорова. "Отримання трансгенних рослин капусти броколі, що містять ген лейкоцитарного інтерферону альфа – 2b". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 88–90. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232974.
Повний текст джерелаАнотація:
Інтерферон альфа-2b – це інтерферон лейкоцитарного типу, який використовують при лікуванні вірусних та онкологічних захворювань. Сучасні методи генетичної інженерії дозволяють отримувати для потреб медицини рекомбінантний інтерферон, що синтезується бактеріальними штамами E.coli. Але також рекомбінантний інтерферон можна синтезувати і в рослинах. Використання рослин для синтезу рекомбінантних білків є безпечнішим та дешевшим, у порівнянні з бактеріями, крім того, рослини здатні забезпечити правильну посттрансляційну модифікацію білка. Метою нашої роботи було отримання трансгенних рослин капусти броколі, в яких проходить синтез лейкоцитарного інтерферону людини альфа-2b. Ми вибрали капусту броколі об´єктом дослідження, тому що у молодих пагонах цієї рослини міститься речовина сульфорафан, що відомий своєю протипухлинною активністю. Поєднання сульфорафану та інтерферону може покращити протипухлинний ефект таких трансгенних рослин. Для отримання трансгенних рослин проводили Agrobacterium-опосередковану трансформацію рослин капусти броколі генетичним вектором, що містить гени людського інтерферону альфа-2b та фосфінотрицинацетилтрансферази. Як експланти ми використовували гіпокотилі 10-денних асептичних проростків капусти броколі сорту Романеско, оскільки вони продемонстрували найвищу здатність до регенерації. Регенерацію експлантів проводили на середовищі Мурасіге-Скуга, що містило бензиламинопурин 3 мг/л, нафтилоцтову кислоту - 0,05 мг/л, а також 5 мг/л фосфінотрицину для селекції трансгенних рослин. Активна регенерація рослин брокколі спостерігалася на трансформованих експлантатах через чотири тижні після трансформації. У цьому дослідженні були отримані стійкі до фосфінотрицину рослини броколі сорту Романеско, які потенційно містять людський ген інтерферону альфа-2b.
Дисертації з теми "Протипухлинний ефект"
1
Дорохіна, В. А., та Юрій Михайлович Краснопольський. "Оптимізація біотехнологічного одержання ліпосомальної форми доксорубіцину гідрохлориду". Thesis, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/44504.
Повний текст джерела
2
Дорохіна, В. А., та Юрій Михайлович Краснопольський. "Оптимізація біотехнологічного одержання ліпосомальної форми доксорубіцину гідрохлориду". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2019. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/44409.
Повний текст джерела