Добірка наукової літератури з теми "Просодичні засоби"

У статті викладено результати комунікативно-прагматичного аналізу засобів вираження мовленнєвого акту припущення в британському детективному серіалі «Endeavour» («Молодий Морс») (2012-2020). Припущення кваліфікують як репрезентативний мовленнєвий акт, який реалізується тоді, коли мовець не володіє певною інформацією, сумнівається в її достовірності, або не хоче брати на себе відповідальність за її достовірність. Припущення тісно пов’язане з категорією модальності і представляє епістемну модальність, що виражає впевненість чи невпевненість, сумніви та здогадки мовця. Припущення є частотним мовленнєвим актом у взаємодії між поліцейськими детективами та підозрюваними. Проведений комунікативно-прагматичний аналіз діалогів із серіалу демонструє, що мовленнєвий акт припущення може бути реалізований різноманітними мовними засобами, які виражають припущення на лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях. Широкий арсенал лексичних та граматичних засобів робить можливим вираження різних ступенів припущення, від найвищого ступеню ймовірності, впевненості до сумнівів та невідповідності дійсності. Висловлюючи припущення, мовці також використовують просодичні, мімічні та кінесичні невербальні засоби.

Статтю присвячено визначенню культурно-специфічних маркерів токсичності в дискурс-портретах сучасних політиків Сполучених Штатів Америки, Великої Британії й України. Об’єкт дослідження – політичні дискурси Сполучених Штатів Америки, Великої Британії й України, предмет – культурно-специфічні (вербальні та невербальні) маркери токсичності як компоненти дискурс-портретів Дональда Трампа (Сполучені Штати Америки), Найжела Фаража (Велика Британія), Олега Ляшка (Україна). Під дискурс-портретом токсичної мовної особистості розуміємо таке дискурсивне утворення, що містить сукупність смислових, стилістичних, жанрових та комунікативних засобів, які характеризують мовленнєву манеру такої мовної особистості, поведінці якої властивий високий ступінь агресії та яка скерована на завдання моральної шкоди або дискримінацію опонента. До вербальних маркерів токсичності відносимо ідеологічні, національні, ґендерні оцінні висловлення, що принижують особистість іншої (не обов’язково присутньої) людини й завдають їй психологічної або іміджевої шкоди. Невербальні маркери токсичності поділяють на просодичні (принизливо-заступницький, істеричний, пафосний тон мовлення), жестові (розмахування руками й указівка на співрозмовника вказівним пальцем, заступницькі обійми, поплескування, дотики до рук або плечей співрозмовника) та мімічні (пихатий вираз обличчя, погляд зверху вниз, скривлений рот, розширені зіниці, надмірні кривляння) засоби оформлення вербальних експлікатів токсичності. Культурно-специфічні маркери токсичності в дискурс-портретах трьох політиків визначені актуальними для кожної із країн інформаційними контентами, як-от: расова й ґендрна дискримінація (Сполучені Штати Америки), євроскептицизм (Велика Британія), боротьба з корупцією (Україна), агресивно-емоційним типом мовців, виступам яких властива тенденція до завдання психологічної шкоди опоненту через вербальну маніпуляцію і фейкові звинувачення, а також використання агресивної невербаліки – істеричної манери говоріння, імпульсивних рухів рук, голови, тіла й надмірно активної міміки.

Purpose. This study is devoted to the gender differences in voice perception and their reflection in the English belles-lettres discourse. The purpose of the study is to make a comparative analysis of voice prosodic characteristics and their verbalization means in female and male authors’ and to study how gender differences (if any) in voice perception are reflected in the English belles-lettres discourse.Methods. On the basis of our previous research of voice prosodic parameters verbalization in the modern English language the lexical units nominating voice prosodic characteristics (melody, loudness, voice quality, tempo) and their combinations were singled out in female and male belles-lettres discourses. Qualitative and linguistic analyses highlight the main peculiarities of female and male author’s voice perception verbalization in the novels “Bridget Jones’ diary” by H. Fielding and “Never let me go” by K. Ishiguro.Results. The results of the study show that in the male belles-lettres discourse the most significant verbalized voice prosodic characteristics are loudness and combinations of melody and loudness, to be more precise, of low pitch and decreased loudness. Thus, the prosodic characteristic of loudness goes first in the reflection of the voice perception in the male discourse. In the female belles-lettres discourse verbalized voice quality and combinations of two and three prosodic characteristics proved to play a leading role. Verbalized combinations of high pitch and increased loudness as well as of slurred voice quality and decreased loudness appear to be pivotal in the female author. This fact sustains the idea that the female writer favours a more detailed description of the voice prosodic characteristics meanwhile the male author tends to a general reflection of voice perception, foregrounding one prosodic parameter of loudness.Conclusions. These results allow to conclude about female higher accuracy in voice perception and its verbalization. Melody and tempo seem to be the least important in voice perception and its reflection for both female and male authors. Мета. У статті представлено результати аналізу гендерних аспектів перцепції голосу та їх реалізації в англомовному художньому дискурсі. Здійснено порівняльний аналіз засобів вербалізації просодичних параметрів голосу у фемінному та маскулінному худож-ньому дискурсах. Досліджено деякі гендерні аспекти перцепції голосу та її віддзеркалення в англомовному художньому дискурсі.Методи. З огляду на результати наших попередніх досліджень, із фемінного та маскулінного художніх дискурсів було виокремлено лексичні одиниці, що вербалізують просодичні характеристики голосу (гучність, мелодійний компонент, темп, якість голосу) та їх комбінації. За допомогою кількісного та лінгвістичного аналізів було висвітлено основні особливості пер-цепції голосу автором-жінкою Х. Філдінг і автором-чоловіком К. Ісігуро в творах “Bridget Jones’s diary” та “Never let me go”.Результати. Pезультати дослідження доводять, що в маскулінному художньому дискурсі найбільш значущими виявилися вербалізовані просодичні характеристики гучності та комбінації гучності та мелодики, точніше, низького рівню голосового тону та пониженої гучності. Таким чином, параметр гучності відіграє найголовнішу роль в відображенні слухової перцепції в маскулінному художньому дискурсі. Що стосується фемінного художнього дискурсу, то тут провідна роль належить якості голосу та комбінаціям двох або навіть трьох просодичних характеристик. Серед комбінацій просодичних параметрів голосу найбільш вагомими є вербалізовані комбінації високого рівня голосового тону й підвищеної гучності разом із комбінаціями недбалої якості голосу й пониженої гучності. Цей факт підтверджує припущення про те, що авторові-жінці притаманний більш детальний опис сприйнятого на слух голосу, а саме його просодичних характеристик, в той час як автор-чоловік тяжіє до більш загального відображення слухової перцепції, висуваючи на перший план одну просодичну характеристику гучності.Висновки. Отримані прелімінарні результати дають змогу зробити висновок про те, що авторам-жінкам притаманна біль-ша точність та детальність слухової перцепції й її відображення, на відміну від авторів-чоловіків. Мелодика разом із темпом та їх вербалізація виявилися найменш значущими як для фемінного, так і для маскулінного художнього дискурсів.

Статтю присвячено дослідженню засобів інтонації, які сприяють реалізації видільності семантично важливих одиниць мовлення. Досліджуваний фактичний матеріал – кінодискурс – є вербальним компонентом фільму в сукупності з аудіовізуальним рядом та іншими значущими екстралінгвальними факторами. Кінодіалог як складник кінодискурсу є структурно-лінійним утворенням, суворо детермінованим, стійким, упорядкованим у часі, для якого характерним є взаємонакладання вербальних і візуальних компонентів та передбачуваність. Інтонаційно-просодичне аранжування діалогу визначається його прагматичним наміром, особливостями композиційної і логіко-семантичної структури. Аналіз поєднання перед’ядерних та ядерних компонентів дозволяє вивести типові мелодичні моделі, що маркують найбільш інформаційно значущі одиниці. До них зараховуємо поєднання високої рівної шкали з високим низхідним чи низхідно-висхідним тоном, характерне для більшості синтагм рематичного компонента. Щодо логічних відносин, то ця модель передає послідовність дій, відношення причини та наслідку, відкриває нову тему повідомлення, приволікає увагу слухача. Стабільну перцептивну яскравість отримують дискурсивні компоненти, оформлені комбінацією ступеневої, скандентної, ковзної шкали, спадневої шкали з порушеною поступовістю із високими та середніми низхідними тонами. Маркування важливих для розкриття рематичного компонента синтагм є також основним призначенням ступеневої та спадної шкал. Вони увиразнюють важливі для розкриття рематичного компонента частини фраз, а також оформлюють висновки, умовиводи, причино-наслідкові відносини. Досить часто ступеневі шкали відкривають нову мікротему дискурсу, надаючи особливої ритмічності видільним фразам. Проведений інструментальний аналіз видільних засобів інтонації довів, що виділеність семантично важливих мовленнєвих відрізків досягається підвищенням тонального рівня, розширенням тонального діапазону, посиленням інтенсивності, прискоренням темпу мовлення, використанням пауз перед семантично важливими лексичними одиницями.

У статті висвітлюється проблема включення елементів сенсорної інтеграції в логопедичну роботу з дітьми дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення. Зазначено, що сенсорний та мовленнєвий розвиток від- буваються в тісній взаємодії та до причин, які викликають порушення мовленнєвого розвитку дітей, належать порушення, що пов’язані з переробкою сенсорної інформації, тому одним із засобів корекції цих порушень може бути метод сенсорної інтеграції. Висвітлюються результати обстеження мовлення дітей дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення за методикою обстеження мовлення дітей 4-7 років О. Зайцевої та В. Шеп- тунової на констатувальному та контрольному етапах дослідження. Визначено принципи, на реалізації яких має базуватися включення елементів сенсорної інтеграції в систему логопедичної роботи: розвитку, індивідуального підходу, довіри та співробітництва, активності дитини, наочності, гуманізму і педагогічного оптимізму. Пода- но зразки використання обладнання Сенсорного центру (сенсорні доріжки, крупи, сухий басейн, пісок, балансир) на логопедичних заняттях із метою корекції порушень мовлення та його розвитку. Зазначено, що використання обладнання Сенсорного центру дає змогу дітям виконувати різноманітні предметно-практичні та ігрові дії, що сприяють розвитку дрібної моторики пальців рук, удосконаленню просодичних компонентів мовлення, роз- витку слухового сприймання та фонематичних процесів, формуванню лексико-граматичних категорій, корекції порушень звуковимови, розвитку зв’язного мовлення, а також стимуляції сенсорних функцій, рухової активності, зняття м’язового та психоемоційного напруження, створення позитивного емоційного фону, активізації когні- тивних процесів, підвищенню мотивації до спільної з дорослим та самостійної діяльності дошкільнят.

У статті досліджено особливості актуалізації акустичних засобів комунікації в художніх текстах Володимира Лиса; з’ясовано домінувальні мовні репрезентанти серед екстралінгвальних і просодичних компонентів чоловічої та жіночої поведінки; встановлено опорні іменники сміх, плач, сльоза, кашель, свист, голос, мовчанка та дієслова сміятися, реготати, плакати, хлипати, сплюнути, плюватися, кашляти, говорити, казати; визначено типові ідентифікатори; розглянуто образні маркери посилення експресивності акустичних засобів.

Інтонація є однією з найбільш важливих особливостей у процесі комунікації, вона не тільки покращує способи отримання наших думок, але додає емоційне забарвлення та інтерес і мовцю, і слухачеві чи аудиторії, до яких адресована інформація. Мова йде не тільки про зміст розмови, але і про невербальні засоби, які можуть зацікавити або не зацікавити слухача під час комунікації. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/13018

Дисертаційне дослідження присвячене проблемі корекції просодичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку з дизартрією засобами логопедичної ритміки. В дослідженні визначено особливості розвитку компонентів просодичної сторони мовлення (фізіологічних: частота основного тону; фонетичних: тембр, сила, висота голосу; темпоритмічних: темп, ритм мовлення, вживання логічного наголосу та пауз та мовленнєве дихання) у дітей старшого дошкільного віку без порушень мовлення та з порушенням мовленнєвого розвитку (дизартрією) Представлено теоретичне обґрунтування методики формувального етапу експерименту, сформульовано необхідні педагогічні умови досягнення позитивних результатів корекційно-розвиваючого навчання. Визначено напрями та засоби методики корекції просодичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку з дизартрією, а також узагальнено одержані результати проведеної експериментальної роботи, статистично підтверджено ефективність запропонованої методики.
The dissertation research is devoted to the problem of the correction of prosodic side of speaking among the elder aged pre-school children with dysarthria by means of logopedic rhythmic. The peculiarities of the development of components of prosodic side of speaking are determined in research work (physiological: the frequency of basic tone, the time of maximum phonation, the speaking breath; phonetic: the melody side of speaking, the timbre, the strength, the height of voice; the tempo rhythmical: the tempo, the rhythm of speaking, the use of logical stress and pause among the elder aged pre-school children without break of speaking development of dysarthria.