Статті в журналах з теми "Притулки"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Притулки.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-39 статей у журналах для дослідження на тему "Притулки".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Клапчук, В. М. "Гірські притулки Галичини". Науковий вісник Чернівецького університету. Географія, Вип. 672/673 (2013): 109–12.
Знайти повний текст джерела
2
Самойленко, О. "Притулки для арештантських дітей у Києві наприкінці ХІХ – початку ХХ століття". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 3 (6 грудня 2020): 13–23. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.3.02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються особливості становлення та розвитку притулків для арештантських дітей у Києві наприкінці ХІХ – початку ХХ століття. На основі архівних документів та інших матеріалів проводиться реконструкція та аналіз діяльності й розвитку регіональних притулків для дітей ув’язнених. Розглянуто історичний досвід надання соціальної допомоги дітям, які потрапили в складні життєві умови і тимчасово могли перебувати під опікою кваліфікованих та турботливих людей.
3
Віжунов, О. В. "ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ОСОБА З ІНВАЛІДНІСТЮ»". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 4(29) (13 квітня 2020): 58–61. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i4(29).395.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню історичних передумов формування поняття «особа з інвалідністю» та виокремленню етапів його розвитку. Акцентується увага на історичній зумовленості еволюційного шля-ху поглядів на питання інвалідності. З’ясовано, що із зародженням християнства, для якого серед основних були ідей любов до ближнього, підтримка нужденних, хворих, ставлення до людей з інвалідністю стало більш гуманним. Умови для життя таких людей були досить жорстокими. Так, панували різні забобони, релігійні упередження, наприклад, у періоди стихійних лих, епідемій, війн такі люди вважалися грішниками, при-чиною всіх бід. Інвалідність ототожнювалась із чимось надприроднім, такі люди переслідувались. Але все ж із того часу поступово починає створюватись та роз-ширюватись мережа прототипів закладів соціального захисту для людей з особливими потребами, заснову-ються притулки, шпиталі, богадільні, монастирі тощо. Наголошено, що інвалідність – це соціальне явище, а не захворювання чи вирок. Особи з інвалідністю не вимагають чогось специфічного, лише елементар-не – вони потребують бути забезпеченими можливістю жити серед людей, бути в суспільстві і відчувати себе людьми. Як доводить практика, люди з особливими по-требами можуть бути і стають повноцінними членами суспільства, які надихають своїм прикладом багатьох, зокрема й абсолютно здорових людей. Визначено, що в післявоєнний період другої половини XX ст. доміну-ючою стає ідея можливої інтеграції людей з інвалідні-стю у суспільство. Так, еволюція ставлення до людей з особливими потребами здобуває якісних змін, у мину-ле відходять глузування, ізоляція їх від суспільства та утримання у лікувальних закладах, насильницька сте-рилізація, знищення. Зроблено висновок, що до цьо-го моменту соціальний захист людей з інвалідністю є досить неоднозначним: двояким було ставлення до лю-дей із такими проблемами – від упередженого до пер-шого розуміння того, що вони потребують підтримки та можуть бути повноцінно соціалізованими в суспіль-ство, а інвалідність є соціальним ризиком, що в кон-тексті права соціального забезпечення означає стано-вище людини, на подолання або зниження негативного впливу якого направлений соціальний захист.
4
Пагутяк, Г. "Писар західних воріт притулку". Дзвін, № 7 (2006): 24–99.
Знайти повний текст джерела
5
Кочерга, Світлана, та Ольга Гаврилюк. "САКРАЛЬНИЙ ПРОСТІР У ДИЛОГІЇ Г. ПАГУТЯК «ПИСАР СХІДНИХ ВОРІТ ПРИТУЛКУ. ПИСАР ЗАХІДНИХ ВОРІТ ПРИТУЛКУ»". Молодий вчений, № 5 (93) (31 травня 2021): 231–36. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-5-93-44.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено оригінальному трактуванню проблемі місця в українській літературі. Увагу зосереджено на понятті сакрального простору, сакрального ландшафту геопоетичних особливостях художнього світу інтелектуального роману. Об’єкт дослідження – постмодерний твір Г. Пагутяк, де в контексті феномену утопічного Притулку письменниця подає власне бачення цивілізаційних проблем, частина з яких пов’язана із втратою суспільством ду-ховності. З’ясовано, що у творі Г. Пагутяк відбувається модифікація традицій-них сакральних локусів. Переосмислення класичної моделі такого простору мотивовано динамікою рецепції згаданих інституцій, рефлексій над їхнім призначенням. Доведено, що авторка відводить роль оновленого сакрального ландшафту саме Бібліотекам як місцю, що здатне спонукати до пізнання власної душі.
6
Ситник О.І., Сільвестрова О.Ю. та Жук О.М. "МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА: СУТНІСТЬ, ВИХІДНІ ПРИНЦИПИ, ПРАВОВІ ОСНОВИ". Економічний форум 2, № 2 (12 червня 2021): 164–72. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано проблему формування виваженої міграційної політики, регулювання трудової міграції, що є актуальним для світу в цілому. Міграційна політика є базовим елементом стратегії управління міграційної політики як в національних державах так і в наднаціональних утвореннях. Звернено увагу, що зростає усвідомлення комплексного, багаторівневого управління міграційними процесами в умовах глобальної пандемії. Відзначено, що у сучасній науковій літературі немає загальноприйнятого розуміння феномену міграційної політики. Дане поняття є загальним, яке охоплює різні, хоча і взаємопов’язані сфери, які складають частини загальних політичних рамок в площині міграції і притулку.
Наголошено, що при формуванні міграційної політики потрібно враховувати права людини на життя і свободу, які є базовими і зобов’язують державу забезпечити вільний в’їзд і виїзд громадян, а також надання притулку іноземцям, які зазнають переслідувань у власній державі та, відповідно, не можуть скористатися її захистом. Сучасна міграційна політика ґрунтується на принципах відкритості, доцільності, гуманізму, гендерної рівності, поєднання особистого інтересу з державним тощо. Мета міграційної політики є зміннною в залежності від рівня розвитку держави, пануючих політичних сил, національного менталітету, традицій та особливостей культури, міжнародних зв’язків тощо.
Звернено увагу, що при формуванні міграційної політики потрібно враховувати національні особливості у процесі співпраці між державами та необхдіність узгодження цілей зовнішньої та міграційної політики.
Розглянуто проект Пакту щодо міграції та притулку, який має послабити навантаження на країни, куди прибуває найбільше біженців, та прискорити рішення про надання або ненадання притулку. Презентований документ охоплює три основні виміри міграційного питання – прийом людей на кордоні, розподіл відповідальності між країнами ЄС та співпраця з країнами, звідки здебільшого прибувають біженці. Характерним є те, що в проекті роблять більший акцент на систему повернення мігрантів, яким відмовлено у наданні притулку. Це і вдосконалення законодавства, і створення Координатора з питань повернення, з мережею національних представників. Залишилося розглянути даний документ Радою ЄС та Європарламентом. Європейський Союз змінює правила міграційної політики.
7
Котляр, О. І. "Поняття та юридична природа права притулку". Часопис Київського університету права, № 2 (2016): 353–56.
Знайти повний текст джерела
8
Тиндик, Н. П. "Інститут притулку як правова гарантія дотримання прав людини". Університетські наукові записки Хмельницького університету управління та права. Право. Економіка. Управління, Вип. 3 (27) (2008): 299–303.
Знайти повний текст джерела
9
Навроцький, В. В. "Історія виникнення та генезис субсидіарного захисту шукачів притулку". Держава і право, Вип. 37 (2007): 576–83.
Знайти повний текст джерела
10
Ievdokymov, Victor Valeriiovych, та Kateryna Volodymyrivna Shymanska. "Політики щодо біженців та шукачів притулку: досвід країн Східного партнерства ЄС". Економіка, управління та адміністрування, № 3(89) (27 листопада 2019): 99–105. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2019-3(89)-99-105.
Повний текст джерела
11
Тіпер, І. В. "Мотиви кохання та материнства як презентатори притулку в прозі Галини Пагутяк". Таїни художнього тексту (до проблеми поетики художнього тексту), Вип. 20 (2016): 147–54.
Знайти повний текст джерела
12
Макаруха, З. М. "Забезпечення Україною належної законодавчої бази у сферах міграції та притулку відповідно до стандартів ЄС". Держава і право, Вип. 49 (2010): 539–44.
Знайти повний текст джерела
13
Макаруха, З. М. "Забезпечення Україною належної законодавчої бази у сферах міграції та притулку відповідно до стандартів ЄС". Держава і право, Вип. 49 (2010): 539–44.
Знайти повний текст джерела
14
Сімакова, Е. С. "Загальна характеристика становлення соціальної роботи в Криму (друга половина ХІХ – початок ХХ століття)". Освітній вимір 37 (14 лютого 2013): 469–73. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v37i0.3370.
Повний текст джерелаАнотація:
Сімакова Е. С. Загальна характеристика становлення соціальної роботи в Криму (друга половина ХІХ – початок ХХ століття).
У статті проаналізовано стан вивченості проблеми соціальної роботи в Криму в другій половин іXIX – початку XX століття та надано її загальну характеристику: створення і функціонування соціальних установ. Автор характеризує основні напрямки роботи земств, шкіл, притулків,установ опіки та піклування для неповнолітніх дітей, благодійних установ.
15
Кобчінська, О. І. "Епістемологічні виміри роману-лабіринту Т. Бен Джеллуна "Притулок для бідних"". Літературознавчі студії, Вип. 39, ч. 1 (2013): 400–407.
Знайти повний текст джерела
16
Jaworski, Piotr, та Paweł Juśko. "Сестринська діяльність згромадження слуг сестер Старого Міста у Східній Малій Польщі у другій половині XIX ст." History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 35–44. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.35-44.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті йде мова про те, що у 1861 - 1918 роках у Львівській архієпархії сестри-служебниці опікувалися в цілому 97 дитячими будинками. У переважній більшості закладів стосунки між сестрами та місцевою громадою були правильними чи добрими. Їх цінували за відданість, скромність, працьовитість та наполегливість. Величезні надії покладалися скрізь на їх роботу в дитячих кімнатах. Сподівались, що дитячий будинок буде не лише місцем догляду за покинутими, знехтуваними та позбавленими християнського виховання дітьми, а й сприятиме підвищенню духовного рівня парафіян.
Особливу роль дитячі будинки відігравали під час Першої світової війни. Перед загрозою дитячий будинок був місцем, де мешканці шукали притулку, допомоги чи просто затишку в будь-який час доби. Ризикуючи життям, сестри ховали священиків та інших людей, яких розшукували військові, дислоковані в певному населеному пункті.
17
Evdoshenko, Yu V., and V. N. Shaydurov. "Forgotten oilmen names. Professor A.F. Pritula: new biographical facts." Neftyanoe khozyaystvo - Oil Industry 7 (2017): 108–11. http://dx.doi.org/10.24887/0028-2448-2017-7-108-111.
Повний текст джерела
18
Шумакова, Л. П. "Я - поганий герой (науково-методичні коментарі до роботи з "дітьми вулиці", що перебувають у притулку)". Практична психологія та соціальна робота, № 3 (2001): 50–52.
Знайти повний текст джерела
19
Кравченко, О. "Дитячий сирітський притулок ім. М.Р. Гладкова в Одесі (1879-1918 рр.)". Київська старовина, № 5/6 (407), вересень - грудень (2012): 96–104.
Знайти повний текст джерела
20
Pandyak, Igor. "Establishment and development of tourist shelters in the Eastern Carpathians in the Austro-Hungarian and Polish periods." Visnyk of the Lviv University. Series Geography, no. 42 (October 15, 2013): 274–82. http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2013.42.1873.
Повний текст джерелаАнотація:
History of establishment and development of tourist shelters in the Eastern Carpathians in the second half of the nineteenth century–1939 was analyzed. The role of Ukrainian and Polish tourism organizations in the development of infrastructure of placement travellers along mountain trails in Eastern Galicia was considered. The characteristic features of the development, construction and service of tourist shelters were detected. Key words: infrastructure of tourist accommodation, tourist shelters, tourist routes, tourist societies.
21
Бортник, В. А. "Чи захищені права, честь та гідність біженців і осіб. які шукають притулок в Україні". Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика), № 3 (2001): 154–58.
Знайти повний текст джерела
22
Мушак, Н. Б. "ШЕНГЕНСЬКИЙ ПРОСТІР І ТРЕТІ КРАЇНИ". Знання європейського права, № 2 (27 жовтня 2020): 108–12. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i2.84.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню співпраці третіх країн із державами-учасницями Шенгенського простору. Встановлено, що, керуючись принципом opt-out, участь третіх країн у Шенгенському просторі зумовлена особливим порівняно з іншими державами-членами ЄС правовим статусом у Шенгенському просторі. Окреслено основні сфери, які треті країни зобов'язані імплементувати у своє національне законодавство. Ці сфери пов'язані зі співробітництвом судових і поліцейських органів у межах Шенгенської інформаційної системи та захистом персональних даних.
Доведено, що Данія використовує гнучкий підхід щодо своєї участі в реалізації Шенгенського acquis і правових заходах, що сприятимуть її розвитку у подальшому. Згідно з правовими актами ЄС держава володіє особливою позицією, яка дозволяє їй не брати участь у Шенгенському acquis в обсязі більшому, ніж існував на дату підписання Амстердамських договорів.
Щоб стати державами Шенгенського простору, не досить лише отримати членство у Європейському Союзі або підписати відповідну угоду про приєднання до Шенгенської конвенції 1990 року. Однією з необхідних умов приєднання третіх країн до Шенгенського простору насамперед є їх здатність належним чином застосовувати всі акти та правові заходи, які у своїй сукупності складають Шенгенське acquis.
Національне законодавство третіх країн повинне повністю відповідати основним положенням Шенгенського acquis, пов'язаним із скасуванням перевірок на внутрішніх кордонах і запровадженням низки правил щодо перетину зовнішніх кордонів; спільною візовою політикою; спільною імміграційною політикою; співробітництвом держав щодо надання притулку; співпрацею судових, поліцейських органів держав-учасниць Шенгенського простору; захистом персональних даних і функціонуванням Шенгенської та Візової інформаційних систем.
23
СОФІНСЬКА, ІРИНА. "Громадянство, міграція та (не)свобода пересування у Європейському Союзі". Право України, № 2020/07 (2020): 230. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-07-230.
Повний текст джерелаАнотація:
Ціннісне наповнення громадянства у ХХІ ст. стає крихким, без твердої основи, спонукає до переосмислення всього конструкту як державами, так і людьми. Повсюдна і перманентна міграція є відповіддю на сучасні цивілізаційні та глобалі заційні виклики (переважно антропогенного характеру) і соціальноекономічну диспропорцію, мотиваційною візією зміни життєвої парадигми для кожного. У суспіль стві в результаті міграції розмивається колективна ідентичність, підвищується (не)толерантність до мігрантів, знижується рівень участі громадян у реалізації партисипативної демократії та зацікавлення у її реальних результатах, нетривіальному впливі на формування державної політики. Гарантування людських прав і свободи пересування, пріоритет захисту прав біженців та шукачів притулку, посилення участі громадянського суспільства у життєдіяльності держави (прийнятті важливих державно-правних рішень) потрапили у тимчасову пастку залежності від поширення COVID-19 у Європі та світі. Відбувається стрімке сегментування гаран тованої свободи пересування у межах Європейського Союзу як простору з відкритими кордонами, вводяться тимчасові обмеження на переміщення осіб, відновлюється прикордонний контроль. Мета статті полягає у здійсненні правничих рефлексій щодо гарантування свободи пересування як засадничого елементу реалізації прав людини, зокрема й у сфері громадянства та правничої ідентичності особи. У статті відображені релевантні напрацювання тих науковців (Е. Балібара, К. Барнард, Ґр. де Бурки, Дж. Г. Г. Вейлера, К. Йоппке, Р. Кассена, П. Креґа, Дж. Макбрайда, Л. Орґада, Дж. Паломбелли, О. Поєдинок, Р. Спано, П. Спіро, А. Шахар та інших), у чию орбіту наукових досліджень потрапили актуальні питання у сфері громадянства та свободи пересування, пов’язані з народовладдям і правовладдям, гарантуванням прав людини та міграційною трансформацією “південь-північ” і “схід-захід”. Дійсність під неминучим впливом глобалізаційних і глокалізаційних чинників вимагає переосмислення загальних принципів громадянства та дискримінаційних механізмів у контексті реалізації свободи пересування.
24
Старчук, O. "Заходи запобігання та протидії домашнього насильства: український досвід в міжнародному контексті". Історико-правовий часопис 14, № 2 (27 червня 2018): 89–94. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/16.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова стаття присвячена комплексному дослідженню вітчизняного досвіду запобігання та протидії насильству в сім'ї в міжнародному контексті з метою виробництва заходів його подолання. Зазначено на необхідності запозичення позитивного міжнародного досвіду боротьби з цим негативним світовим явищем і здійснення таких заходів: аналіз відповідності національного законодавства в сфері профілактики та протидії насильству в сім'ї міжнародним стандартам; прийняття державних стандартів у сфері боротьби з насильством в сім'ї; активізація підтримки роботи «гарячих ліній», вдосконалення функціонування притулків та центрів допомоги жінкам, які стали жертвами насильства в сім'ї; здійснення коригувальних програм для осіб, які вчинили насильство в сім'ї через підготовку кадрів для такої роботи і залучення громадських організацій; розробка і реалізація навчальних програм з формування ненасильницьких моделей поведінки серед дітей і молоді навчальних закладів усіх рівнів акредитації. Основною проблемою у сферi попередження домашнього насильства залишається вiдсутнiсть дiєвої системи перенаправлення та спiльних дiй у випадку виявлення факту насильства щодо жiнки або чоловiка представниками структурного пiдроздiлу, вiдповiдального за реалiзацiю державної полiтики щодо попередження домашнього насильства, служби у справах дiтей, центру соцiальних служб для сiм’ї. Мiнiстерство юстицiї в Українi пропонує запровадження «сiмейних радникiв», діяльність яких повинна бути спрямована на забезпечення захисту прав громадян у сферi сiмейного права, в тому числі і тих, хто стали жертвами домашнього насильства.
25
Мамульчик, А. М. "ПРИНЦИП НАЙКРАЩОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ДИТИНИ ЯК ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАТУСУ ДИТИНИ, РОЗЛУЧЕНОЇ З СІМ’ЄЮ". Juridical science, № 2(104) (15 липня 2021): 248–57. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.28.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність статті полягає в тому, що міграція населення є однією з найважливіших проблем сучасності. За даними Організації Об’єднаної На- ції, кількість мігрантів у сучасному світі досягає 80 млн. осіб., при цьому третину цього потоку складають діти. Не оминула ця проблема і Україну. Щорічно в Україну прибувають сотні дітей у відсутності супроводу з боку дорослих (членів родини або визначених законом/звичаєм осіб), які несуть відповідальність за таку особу), які у міжнародному та національному праві визнаються дітьми без супроводу (дітьми, розлученими з сім’єю). У зв’язку з цим особливої актуальності набуває аналіз змісту та елементів адміністративно-правового забезпечення надання таким особам спеціаль- ного статусу (дитини, розлученої з сім’єю, біженця чи особи, що потребує додаткового захисту), особливо – принципів такого забезпечення. З’ясова- но, що принципи адміністративно-правового забезпечення надання ста- тусу дитини, розлученої з сім’єю, являють собою основні, вихідні, загальні, об’єктивно зумовлені засади, що слугують орієнтирами при формуванні нормативно-правового регулювання надання особі особливого статусу (ди- тини, розлученої з сім’єю, біженця, особи, що потребує додаткового захи- сту), пред’являються до діяльності суб’єктів публічного адміністрування, що приймають рішення про надання особі такого статусу, організації та функціонування механізму адміністративно-правового забезпечення на- дання вищевказаного статусу. В національному законодавстві принципів, які б встановлювалися до адміністративно-правового забезпечення ста- тусу дитини, розлученої з сім’єю, або навіть до правового статусу такої дитини, не закріплюється. Відсутність нормативного закріплення зазна- чених принципів обумовлюється розвитком національного законодавства у цій сфері, порівняно недавньою ратифікацією України ряду міжнародних документів у сфері захисту біженців та дітей, відвертим нехтуванням з боку уряду до подальшого удосконалення національного законодавства у сфері забезпечення прав дітей – шукачів притулку, в тому числі права на отримання ними статусу дитини, розлученої з сім’єю.
26
Полторацька, Алла Яківна. "Динаміка сприйняття тварин Девідом Лур’є у романі Джона Максвелла Кутзее «Безчестя»". Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди "Літературознавство" 2, № 96 (2020): 107–25. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1076.2020.2.96.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета статті – прослідкувати метаморфозу Девіда Лур’є та його ставлення до тварин у романі Джона Максвелла Кутзее «Безчестя». Теоретичну базу дослідження становлять праці Дж. Агамбена, Ж. Симондона, Ж. Дерріди, Т. Інгольда, Л. Калоф, А. Ліппіт, Е. Фадж, Р. Брайдотті та ін. Вони забезпечили комплексний підхід до розуміння проблеми та системність дослідження. Із огляду на мету й предмет дослідження в роботі використано: порівняльний аналіз критичних праць для окреслення основних тенденцій специфіки творчості Дж.М. Кутзее в українському та зарубіжному літературознавстві; герменевтичний аналіз художнього тексту, необхідний для виявлення специфіки ставлення Девіда Лур’є до тварин. Крім того, застосовано елементи описового й рецептивно-інтерпретаційного методів. Традиційно людство трактувало тварину як істоту, яка підпорядковувалася людині і стояла на одному з нижніх щаблів ієрархічної драбини. Ч. Дарвін виступив проти цієї опозиції та змінив узвичаєне сприйняття людини. Його праці поставили під сумнів трактування тварини як «автомата» без мови, без почуттів та без розуму. Сучасні письменники прагнуть переосмислити протистояння людини й тварини. Джон Максвелл Кутзее в романі «Безчестя» теж не оминає цю проблему. Автор констатує кризу антропоцетричного світогляду. У романі «Безчестя» він прагне показати трансформацію світогляду головного персонажа під впливом життя на фермі. На початку твору Девід – впевнений чоловік і не цікавиться тваринами; проте наприкінці твору він зовсім інший. Переворот у розумінні світу професора пов’язаний із кількома визначальними моментами його життя: завершенням відносин із коханкою Серайєю, домаганнями до студентки, спілкуванням із Люсі, роботою в притулку та смертю собаки. Таким чином, взаємодія між головним персонажем та тваринами впливає на світосприйняття Девіда та розуміння ним світу природи, світу тварин та місце людини на Землі. Кутзее пропонує власну теорію про тварин, яка спонукає людство до переосмислення свого місця у світі. Роман Кутзее відкриває новий етап осмислення взаємодії між людиною та твариною, що потребує детального вивчення та становить перспективу наших подальших досліджень.
27
Visyn V., Visyna T., Marchuk N та Tomchuk I. "ПРОБЛЕМИ ТА ПРОТИРІЧЧЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 14–20. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено проблемам та протиріччям функціонування світової валютної системи в сучасних умовах.
На сучасному етапі наслідки глобальної фінансово-економічної кризи 2007-2008 рр. продовжують чинити негативний вплив на світову економіку, яка характеризується високим ступенем волатильності, нестійкості, неузгодженістю та суперечливістю економічної політики провідних держав, інтеграційних об'єднань і т.д. Такий стан загрожує новими ускладненнями в світовій економіці і характеризує її майбутнє багато в чому невизначеним. Однією з головних причин цієї невизначеності є нестабільність світової валютної системи (МВС), обумовлена нерегульованим розширенням фінансових ринків та інструментів; лібералізацією потоків міжнародного капіталу; посиленням впливу транснаціональних фінансових інститутів на економіки країн, що розвиваються; доларизацією світової економіки. Таким чином, структурні принципи Ямайської валютної системи, розроблені в 60-і рр. XX століття в інтересах провідних розвинених країн, в першу чергу Сполучених Штатів Америки (США), перестали відповідати реаліям світової економіки. В цих умовах надзвичайно актуальною стає тема реформування МВС і регулювання міжнародних валютних відносин.
В статьї визначено основні слабкі та сильні сторони світового валютного ринку.
На основі проведеного аналізу встановлено, що міжнародний валютний ринок в нинішньому вигляді відображає реальний попит і пропозицію на різні валюти. Різкі коливання на ньому в кризовий період відображають звичайну поведінку його учасників, які вкладають кошти в валюти - притулку, і реальний попит і пропозиція, викликані тим, що інвестори виходять з угод з використанням позикових коштів. Таким чином, валютний ринок фактично функціонує нормально.
Доведено, що найближчим часом світову валютно-фінансову систему чекають будь-які серйозні кризові явища, немає підстав. Принципи її побудови повністю відповідають принципам побудови структури світової економіки, розстановці сил на світовій арені і інтересам провідних економічних центрів і країн.
Статус долара США як основної резервної валюти не піддається сумніву. По-перше, для цього поки немає яких-небудь серйозних макроекономічних і статистичних підстав і причин. По-друге, зміни в цьому напрямку загрожують серйозними економічними проблемами для всіх країн, хоча мова про кризу всієї світової валютної системи (навіть при зміні статусу долара США) не йде.
Резумуючи статью можна стверджувати, основна резервна валюта в світі - долар США зберігає свою стійкість.
28
БРИНДІКОВ, Юрій. "РЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ (ПРИКЛАД ХМЕЛЬНИЧЧИНИ)". Humanitas, № 4 (25 листопада 2021): 10–15. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.2.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наголошено на тому, що українське суспільство досі відчуває тягар проблеми домашнього насиль- ства, яке характеризується масштабністю, виявляється в різних видах та формах, як-от психологічне (трива- лий або постійний психічний вплив на особу з метою приниження честі та гідності), фізичне (навмисне нане- сення фізичних ушкоджень особі, що може призвести до смерті), економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, що провокує фізичні та психічні порушення або й смерть), сексуальне (залучення дорослих осіб силоміць до сексуальних зносин, дітей за згодою/без згоди до сексуальних зносин із дорослими) насильство. Указано вітчизняних та зарубіжних науковців, які долучились до вивчення різних аспектів домашнього насиль- ства як соціального феномену. Окреслено соціально-психологічні наслідки насильства в сім’ї. Нами висвітлено результати дослідження роботи територіальних громад щодо забезпечення реалізації дер- жавної політики на регіональному рівні стосовно запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі через посередництво контролю стану вжиття відповідних заходів. Зокрема, вказано на чисельність територіальних центрів соціального обслуговування, центрів надання соціальних послуг, центрів комплексної реабі- літації осіб з інвалідністю, спеціалізованих служб підтримки для осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознаками статі (денні кризові центри соціально-психологічної допомоги; мобільні бригади соціаль- но-психологічної допомоги; спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування таких осіб; кризові кімнати цілодобового перебування (до 10 днів); телефони гарячої лінії; кабінет корекційно-реабілітаційних послуг) та Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги, який виконує функції притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства. Охарактеризовано роботу місцевих рад. Висвітлено перспективний план заходів Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації спільно з органами місцевого самоврядування, закладами та установами соціального спрямування на виконання Обласної комплексної програми підтримки сім’ї, запобігання та протидії домашньому насильству на період до 2025 року. З’ясовано прогалини в наданні соціальних послуг, зауважено на необхідності створення всіма територіаль- ними громадами області спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства. Рекомендовано усунути виявлені недоліки, оптимізувати інформаційно-просвітницьку та реабілітаційну роботу з кривдниками та жертвами домашнього насильства.
29
O.M., Maslovsky. "Просторовий розподіл видового різноманіття мохоподібних Східної Європи". Chornomorski Botanical Journal 16, № 4 (11 січня 2021): 323–32. http://dx.doi.org/10.32999/ksu1990-553x/2020-16-4-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Для оцінки просторового розподілу мохоподібних на території Східної Європи були проаналізовані більше 53 000 місцезнаходжень 1296 видів в 397 квадратах розміром 100 х 100 км. Кількість видів в межах (або щільність) одного квадрата варіює від 591 (південний захід Кольського півострова) до менш ніж 50 (в посушливих степових і напівпустельних регіонах в південній частині Східної Європи і ряду арктичних і північно-тайгових мало вивчених територій). Виділено 8 центрів видової різноманітності мохоподібних Східної Європи: Кольський, Південно-Карельський, Уральський, Естонський, Смоленсько-Московська височина, Карпати, Чорноморський, Кавказький, а також 7 проміжних субцентрів: Архангельський, Тіманський, Нарочанський, Волзько-Камський, Південно-Уральський, Біловезький, Київсько-Мозирський. Дана їх характеристика і наведені унікальні види. Запропоновано структурну модель організації та взаємозв'язків бріофлори Європи. Гірські райони є зосередженням максимальної різноманітності і притулком для багатьох рідкісних видів мохоподібних в регіоні. Центральним сполучним ядром системи є Смоленсько-Московська височина. Саме через цей центр біорізноманіття здійснюється зв'язок між західними і східними частинами бріофлори Східної Європи. Найбільш зв’язуючим елементом просторової структури бріофлори Східної Європи є Київсько-Мозирський субцентр (5 ребер), саме через нього здійснюється основна міграція бріофітов з півночі на південь і назад. Біловезький і Нарочанський субцентри мають по 4 ребра і також активно сприяють міграційному процесу. Через піднесені ділянки Архангельського та Тіманського субцентрів здійснюється зв'язок Кольського і Південно-Карельського регіонів з Уралом. Найбільш ізольованим в регіоні є Кавказ, який здійснює зв'язки з іншими центрами через Чорноморський центр. Ключові слова: мохоподібні, видове різноманіття, Східна Європа, просторовий розподіл
30
O.M., Maslovsky. "Просторовий розподіл видового різноманіття мохоподібних Східної Європи". Chornomorski Botanical Journal 16, № 4 (11 січня 2021): 323–32. http://dx.doi.org/10.32999/ksu1990-553x/2020-16-4-5.
Повний текст джерелаАнотація:
Для оцінки просторового розподілу мохоподібних на території Східної Європи були проаналізовані більше 53 000 місцезнаходжень 1296 видів в 397 квадратах розміром 100 х 100 км. Кількість видів в межах (або щільність) одного квадрата варіює від 591 (південний захід Кольського півострова) до менш ніж 50 (в посушливих степових і напівпустельних регіонах в південній частині Східної Європи і ряду арктичних і північно-тайгових мало вивчених територій). Виділено 8 центрів видової різноманітності мохоподібних Східної Європи: Кольський, Південно-Карельський, Уральський, Естонський, Смоленсько-Московська височина, Карпати, Чорноморський, Кавказький, а також 7 проміжних субцентрів: Архангельський, Тіманський, Нарочанський, Волзько-Камський, Південно-Уральський, Біловезький, Київсько-Мозирський. Дана їх характеристика і наведені унікальні види. Запропоновано структурну модель організації та взаємозв'язків бріофлори Європи. Гірські райони є зосередженням максимальної різноманітності і притулком для багатьох рідкісних видів мохоподібних в регіоні. Центральним сполучним ядром системи є Смоленсько-Московська височина. Саме через цей центр біорізноманіття здійснюється зв'язок між західними і східними частинами бріофлори Східної Європи. Найбільш зв’язуючим елементом просторової структури бріофлори Східної Європи є Київсько-Мозирський субцентр (5 ребер), саме через нього здійснюється основна міграція бріофітов з півночі на південь і назад. Біловезький і Нарочанський субцентри мають по 4 ребра і також активно сприяють міграційному процесу. Через піднесені ділянки Архангельського та Тіманського субцентрів здійснюється зв'язок Кольського і Південно-Карельського регіонів з Уралом. Найбільш ізольованим в регіоні є Кавказ, який здійснює зв'язки з іншими центрами через Чорноморський центр. Ключові слова: мохоподібні, видове різноманіття, Східна Європа, просторовий розподіл
31
РУСИН, Галина. "ЕТНОПЕДАГОГІЧНА СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЗМІСТУ І ФОРМ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ ТА РУХІВ У ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 139–50. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.21.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті визначено етнопедагогічний характер діяльності громадських організацій та суспільно-релігійних рухів на західноукраїнських землях наприкінці XVIII – на початку ХХ століття, у зв’язку із чим проаналізовано етнопедагогічну складову частину змісту і форм діяльності молодіжних громадських об’єднань, учнівських клас- них громад, батьківських комітетів. Обгрунтовано етнопедагогічну складову частину змісту і форм діяльності громадських рухів та об’єднань Західної України переважно в другій половині ХІХ – перших десятиліттях ХХ століття. Відзначено, що вагомість громадського складника у переліку провідних етнопедагогічних концептів визначається колективним характе- ром суспільного життя західноукраїнської спільноти досліджуваного періоду. Обгрунтовано роль і значення громадських організацій та рухів в західноукраїнському регіоні в досліджуваний період (ці організації реалізували зміст і сутність Громади як провідного етнопедагогічного конццепта; вони розвивалися як інституційна форма Громади; в них акумульовано величезний практичний досвід народно-педагогічної діяльності західних українців в досліджуваний період). Подано класифікацію громадських об’єднань і рухів в Західній Україні (суспільно-полі- тичні рухи й організації; соціокультурні й просвітницькі рухи, товариства та спілки; освітні громадські рухи й спілки; науково-просвітницькі й наукові товариства, спілки та рухи). Описано етнопедагогічну складову частину діяльності товариства «Просвіта» та «Рідна школа» в динаміці їх становлення та розвитку в ХІХ – перших десятиліттях ХХ століття на рівні поставлених просвітницьких, культурницьких, освітніх завдань в західноукраїнській спільноті. На підставі аналізу матеріалів звітів, зібрань, з’їздів громадських товариств доведено, що вони виконували роль координуючої структури й національно орга- нізованого педагогічного руху. Відзначено провідну етнопедагогічну місію громадських товариств (на рівні Роди- ни – у вигляді підтримки українських сімей з дітьми, організації сільських народних шкіл, притулків та сиро- тинців; на рівні Мови – як організація та опіка над діяльністю україномовних навчальних закладів, читалень, бібліотек, створення системи підготовки українського національного вчительства, організація видавництва науково-методичної та наукової літератури; на рівні Віри – як постійна і плідна взаємодія з християнськими конфесіями, передовсім, греко-католицькою церквою, в питаннях освіти, просвітництва, залучення народно- педагогічного досвіду української родини до навчання та виховання дітей).
32
I.I., Parfanovych, and Parfanovych A.Ya. "PROVIDING DIAGNOSTIC AND PREVENTIVE MEASURES AGAINST CHILDREN’S VIOLENCE AGAINST ANIMALS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 62–69. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-9.
Повний текст джерелаАнотація:
Purpose. Violence against domestic animals can frequently serve as signs of deviation of child’s development. Precise distinguishing the structure of the technique of preventive work enables children to alter their attitude to animals. Cruelty to the animals determines as a mental disease. International and national legislations are focused on its overcoming. The significance of domestic animals and the development of child had been defined by scientists. The considerable deviations as for treatment of animals demand of timely regulation by the educational process. Methods. Comparative analysis of deviations of children and adults’ attitude to domestic animals enables us to state that opportune prevention of deviations helps to regulate children’s behavior. To define deviations of the attitude to animals, the survey designed on the basis of Ukrainian law on animals’ defense is used. The diagnostic measure may realize for the deeper research diffusion cruelty among the children and adults. Comparative analysis of deviations of children and adults’ attitude to domestic animals enables us to state that opportune prevention of deviations helps to regulate children’s behavior. Diagnostic inspection helps to determine child differentiation without deviations, with considerable deviations and high-risk groups. The preventive and regulation process in direction of regulation attitude to animals is powerful provided it includes variety of work forms, such as: solving problem situation; conversation as for importance of humane attitude to animals; sharing positive associations, memories, observations; fairy tale performing with animals as main heroes; role-playing games; writing an essay; action “Pick up a kitten!” (search and put in an animal shelter); mini-lectures; excursion to the animal shelter; speech of member animal welfare group; psychologist-hour; art exhibition and/or photo-exhibition; training session; rules of conduct with animals. Results. The content, directions, stages, forms and methods of work are distinguished according to the degree of deviation and facilities for educational process at a certain school. The efficiency of the technique is proved by the changes of attitude to domestic animals basing on examining the development of cognitive, psycho-emotional, behavioral spheres of a personality. Conclusions. Summarizing and analyzing the responses of children after the work, we found that, although a small number of people involved in preventive and corrective work, still have significant deviations in relation to animals. Many children remain in an uncertain position in relation to animals, which also requires additional preventive and corrective measures. The cognitive and behavioral sphere of the child is easily corrected in relation to pets and the most difficult – psycho-emotional, which requires long-term preventive influence and development of moral and spiritual qualities of the individual.Key words: children, violence against animals, diagnostic measures, prevention, regulation. Мета. Прояви насильства над домашніми тваринами дуже часто є свідченням відхилень у розвитку дитини. Чітке визначення структури технології профілактичної та корекційної роботи дає можливість корегувати ставлення дітей до тварин, формувати позицію стосовно тварин на гуманних засадах. Жор-стокість у ставленні до тварин визначається як психічне захворювання. На його подолання спрямоване міжнародне й державне законодавство. Науковцями визначено роль домашніх тварин для людини та розвитку дитини. Значні відхилення у ставленні до тварин дітей вимагають вчасного корегування та регулювання виховним процесом.Методи. Для визначення відхилень у ставленні до тварин застосовано опитувальник, питання якого сформовані на основі законодавства про захист тварин від жорстокого ставлення. Порівняльний аналіз ставлення до домашніх тварин осіб дитячого й дорослого віку дає змогу стверджувати, що вчасне попередження відхилень допомагає корегувати розвиток дитини. Діагностичне обстеження допомагає визначити диференціацію дітей без відхилень, із значними відхиленнями та групу ризику. Освітній процес у напрямі корегування ставлення дітей до тварин є ефективним за умови охоплення різних форм роботи, зокрема вирішення проблемних ситуацій; бесіди щодо необхідності гуманного ставлення до тварин; обміну позитивними асоціаціями, спогадами, спостереженнями; постановки казки, героями якої є тварини; рольової гри, твору; акції «Підбери кошеня!» (пошук і влаштування в притулок); міні-лекції; поїздки в притулок для тварин; виступу члена громадської організації з утримання тварин; години психолога; виставки малюнків або/та фотовиставки; тренінгового заняття; правил поведінки з твариною. Результати. Зміст, напрями, етапи, форми й методи роботи визначено відповідно до ступеня відхилень, можливостей навчально-виховного процесу школи. Про результативність роботи свідчить зміна ставлення до домашніх тварин на основі розвитку когнітивної, психоемоційної, поведінкової сфер особистості. Параметричним методом, який засвідчує результативність роботи, запропоновано тестування. Висновки. Узагальнивши та проаналізувавши відповіді дітей після проведеної роботи, ми встановили успішну динаміку в половини дітей, залучених до роботи. Незначна частина осіб із залучених до профілактично-корекційної роботи й далі мають значні відхилення у ставленні до тварин. Деякі діти залишаються на невизначеній позиції у ставленні до тварин, що вимагає тривалого виховного впливу та вжиття додаткових заходів. Коре-гування у ставленні до домашніх тварин легко піддається когнітивна й поведінкова сфери дитини, а найважче – психоемоційна, що потребує тривалого профілактичного впливу та розвитку морально-духовних якостей індивіда.Ключові слова: діти, домашні тварини, гуманність, діагностика, профілактика, корекція, освітній процес, навчальний заклад.
33
O.V., Goniuk, та Sydorenko O.Yu. "КОНЦЕПТОСФЕРА ХРОНОТОПУ ВІЙНИ В КНИЗІ КАТЕРИНИ КАЛИТКО «ЗЕМЛЯ ЗАГУБЛЕНИХ, АБО МАЛЕНЬКІ СТРАШНІ КАЗКИ»". South archive (philological sciences), № 85 (12 квітня 2021): 13–18. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-2.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття є спробою дослідження провідних складників концептосфери хронотопу війни в книзі малої прози сучасної української письменниці та перекладачки Катерини Калитко «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки» на прикладі циклу оповідань із середньовічно-лицарською темпоральністю та оповідання «Мартин», в якому художньо висвітлено сучасну війну на Сході України. Концептний аналіз оповідань дозволяє простежити, яким чином сучасна війна концептуалізується в хронотопі художніх творів покоління українських письменників, передусім Катерини Калитко, та як це позначається на особливостях творчої манери, індивідуального стилю авторки, а також способах взаємодії з читачем. Мета роботи – виявити та дослідити провідні компоненти концептосфери хронотопу війни в книзі короткої прози Катерини Калитко «Земля Загублених, або Маленькі страшні казки».Методи. В основі дослідження – методи біографічного, порівняльного, герменевтичного аналізу.Результати. З’ясовано, що для творчості сучасної письменниці характерне концентроване смислове та вербальне напо-внення хронотопічних концептів, їх герметичність і водночас зовнішня простота. Концептосфера війни в аналізованій збірці складається з концептів води (субконцепти дощу, зливи, річки, моря), субконцептів кам’яного простору (стіни, кам’яної брили та фортеці) та субконцептів-символів національної ідентичності (материнської мови, дерева черешні). Традиційні національні концепти в художньому світобаченні авторки трансформуються та зазнають несподіваних способів переосмислення, що є яскравим індикатором глибоких зсувів у соціальному, духовному, філософському та творчому мисленні письменниці.Висновки. Концептуальними домінантами авторського хронотопу в збірці малої прози К. Калитко є простір землі як притулку в умовах війни не лише як збройної агресії, а і як протиріччя та дисгармонії всередині самої людини, що спричинені усвідомленням своєї інакшості, загубленості, відстороненості й відкинутості соціумом. Моделювання метафоричного та фантасмагорійного часу та простору для письменниці є чи не єдиною адекватною стратегією опису абсурдності війни, як явища у загальнолюдському масштабі: через закладені в оповіданнях багатошарові сенси, переосмислення та конструювання тра-диційних і самобутніх, новаторських, суто авторських концептів хронотопу авторка наголошує на антигуманності будь-якого воєнного конфлікту, що загострює й до того складну екзистенцію людей, переконаних у власній інакшості, несумісності з тією географією, в якій з певних причин вони змушені перебувати.Ключові слова: війна, концепт, субконцепт, художній час/простір, ідіостиль. The article studies the leading components of the conceptosphere of the chronotope of the war in the book of the small prose of the modern Ukrainian writer and translator K. Kalytko “The Land of All Those Lost, or Little Scary Tales” on the example of the cycle of short stories with medieval and chivalrous temporality, and the short story “Martyn”, which artistically enlightens the current war in the East of Ukraine.Purpose of the work is to identify and study the leading components of the conceptosphere of the chronotope of war in the book of short prose by Kateryna Kalytko “Land of the Lost, or Little Scary Tales”.Methods. The study is based on the methods of biographical, comparative, hermeneutic analysis.Results. Short prose of a modern writer is characterized by a concentrated semantic and verbal content of chronotopic concepts, their tightness and at the same time external simplicity. The conceptual sphere of war presented through the concept of water (subconcepts of rain, river, sea), subconcepts of stone space (wall, stone block) and fortress) and subconcepts-symbols of national identity (mother tongue, cherry trees). Traditional national concepts in the author’s artistic worldview are transformed and undergo unexpected ways of rethinking, which is a clear indicator of deep shifts in the social, spiritual, philosophical and creative thinking of the writer.Conclusions. The conceptual dominants of the author’s chronotope short prose by K. Kalytko are the space of the earth as a refuge in conditions of war not only as armed aggression, but also as contradictions and disharmony within man himself, caused by the realization of his otherness, loss, alienation and rejection. Modelling metaphorical and phantasmagoric time and space for the writer is almost the only adequate strategy for describing the absurdity of war as a phenomenon on a universal scale: through the multilayered meanings embedded in the stories, rethinking and constructing traditional and original, innovative, purely authorial concepts – some military conflict, which exacerbates the already complex existence of people convinced of their own otherness, incompatibility with the unelected geography in which for some reason they are forced to be.Key words: war, concept, subconcept, artistic time/space, idiostyle.
34
Шугальова, І. М., та Р. Л. Молдавський. "СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВІ УМОВИ УТРИМАНЦІВ ДИТПРИТУЛКІВ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В 1920-Х — НА ПОЧАТКУ 1930-Х РР." Сторінки історії, № 52 (11 жовтня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5244.52.2021.236164.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовано причини появи численної категорії безпритульних дітей в 1920-х рр., охарактеризовано заходи держави щодо подолання дитячої безпритульності. З’ясовано кроки, які вживали громадські та державні установи для подолання даної ситуації. Визначено причини занедбаного стану дитячих притулків. В умовах господарської розрухи коштів, що виділяла держава, хронічно не вистачало. Бракувало й педагогічних кадрів. У результаті в притулках спостерігалися високий рівень захворювань дітей на інфекційні недуги та дитяча смертність. Тим не менше, в умовах тоталітарної держави всі факти проявів дитячого маргінесу ретельно приховувалися. Було офіційно проголошено про остаточне подолання дитячої безпритульності. На початку 1930-х рр. на державних дітей очікували ще жорстокіші випробовування: в 1931 р. дитячі заклади виведено з-під державного постачання, через що там суттєво зросла смертність.
Ключові слова: дитяча безпритульність, дитячі притулки, патронат, соціально-побутові умови.
35
Sosniuk, Oleh, та Halyna Oliinyk. "Психосемантичні особливості сприймання соціальної реклами про захист безпритульних тварин". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 46(49) (25 грудня 2020). http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi46(49).159.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються результати емпіричного дослідження, метою якого було вивчення психосемантичних особливостей сприймання соціальної реклами про захист безпритульних тварин.
Завдання дослідження: 1) виокремити основні тематичні напрями соціальної реклами, спрямованої на захист безпритульних тварин та формування гуманного ставлення до них; 2) визначити психосемантичні особливості сприймання соціальної реклами про захист та допомогу безпритульним тваринам.
Для досягнення дослідницьких цілей використано якісні та психосемантичні методи. Виокремлено провідну тематику соціальної реклами: 1) ролики, які привертають увагу до проблеми захисту тварин; 2) ролики, які привертають увагу до притулків для тварин; 3) ролики, які припускають наявність у тварин уявлення про світ людей; 4) ролики, які демонструють користь домашніх тварин; 5) ролики, які розповідають про зраду господарями своїх домашніх тварин.
Визначено критерії оцінки соціальної реклами про захист безпритульних тварин, які було покладено в основу розроблення семантичного диференціала: 1) привертає до себе увагу; 2) викликає цікавість; 3) викликає сильні емоційні враження; 4) розрахована на таку людину як я; 5) має зрозумілу ідею; 6) інформує про фізичний стан безпритульних тварин; 7) спонукає замислитися над проблемами безпритульних тварин; 8) викликає бажання надавати матеріальну допомогу чи безпосередню допомогу притулкам; 9) викликає бажання надавати допомогу і захист безпритульним тваринам; 10) викликає бажання забрати безпритульну тварину додому.
Виявлено відмінності у сприйманні соціальної реклами різної тематичної спрямованості.
Встановлено, що найвищі оцінки досліджуваних за переважною більшістю критеріїв отримала соціальна реклама, в якій ідеться про зраду господарями домашніх тварин.
Така реклама насамперед привертає увагу та викликає зацікавленість, породжує сильні емоційні враження, є зрозумілою та досить релевантною, спонукає замислитися над проблемами безпритульних тварин.
Соціальна реклама, у якій припускається наявність у тварин уявлень про світ людей та розповідається про бачення ними власної ситуації в ньому, є найбільш зрозумілою і досить релевантною для досліджуваних; вона привертає увагу та викликає зацікавленість, залишає після перегляду сильні емоційні враження, спонукає замислитися над проблемами безпритульних тварин.
Соціальна реклама про притулки для тварин, як найбільш зрозуміла, спонукає замислитися над проблемами безпритульних тварин та викликає бажання надавати їм допомогу, захищати їх.
Соціальна реклама, яка привертає увагу до проблем безпритульних тварин загалом та закликає до їх захисту, є однією з найбільш зрозумілих; вона інформує про фізичний стан безпритульних тварин та спонукає замислитися над їхніми проблемами.
Соціальна реклама, в якій розповідається про користь домашніх тварин, теж досить релевантна і зрозуміла, однак вона найменше спонукає до роздумів над проблемами безпритульних тварин і не викликає особливого бажання надавати їм допомогу та захист.
36
Маньгора, Таміла, та Сніжана Тельнюк. "ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА НА ПРИТУЛОК В УКРАЇНІ". Наукові інновації та передові технології, № 2 (4) (9 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.52058/2786-5274-2022-2(4)-87-98.
Повний текст джерела
37
Шевчук, Олена, та Дмитро Босак. "МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ". Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: юридичні науки, № 2 (2 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.32453/2.vi2.132.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлена стаття присвячена розгляду міжнародно-правових принципів боротьби з тероризмом та їх значенню задля забезпечення дотримання прав людини. Автором пропонується поділяти всі принципи, якими регламентовано проведення контртерористичної діяльності на дві групи: загальні та спеціальні. У статті відводиться особлива роль основним принципам міжнародного публічного права, як фундаментальним ідеям, що забезпечують міжнародний правопорядок, зокрема таким, як принципи: верховенства права та дотримання прав людини; пріоритетної ролі ООН в боротьбі з тероризмом; попередження тероризму, шляхом усунення умов, що сприяють його поширенню; поваги до суверенітету держав; недопустимості виправдання тероризму будь-якими цілями, мотивами, формами його здійснення. На підставі наукового дослідження автор зазначає, що в сучасних умовах боротьби держав з тероризмом першочерговим завданням є дотримання як загальних принципів міжнародного права (основних принципів міжнародного публічного права, принципів міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права тощо), так і спеціальних принципів боротьби з тероризмом (принципи «аutdedereautjudicare», відмови у наданні притулку терористам, відшкодування шкоди жертвам терористичних актів тощо), оскільки саме завдяки міжнародно-правовим принципам боротьби з тероризмом можливо знайти баланс між заходами забезпечення безпеки та захисту суспільства, з однієї сторони, та гарантією демократичних прав і свобод, з іншої.У подальшому перспективними напрямами наукових досліджень можуть слугувати спеціальні принципи боротьби з тероризмом та можливість і доцільність їх нормативного закріплення на рівні уніфікованого міжнародного договору.
38
Savina, M. V. "СТАН СЕКСУАЛЬНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В РОДИНАХ ЖІНОК З ПОРУШЕННЯМ ЗДОРОВ’Я СІМ’Ї ТА РІЗНИМ АДДИКТИВНИМ СТАТУСОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 4 (6 лютого 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v0.i4.7086.
Повний текст джерелаАнотація:
З використанням клініко-психологічного та психодіагностичного методів обстежено 371 подружню пару, які звернулися за допомогою з приводу порушення сімейних стосунків, серед яких в 321 родині мали місце прояви аддиктивної поведінки (АП) у жінок (ДГ1), а у інших 50 сімей – нормативні показники АП у жінки (ДГ2). В якості групи порівняння (ГП) обстежено 50 умовно гармонійних ПП. На відміну від жінок ГП, які характеризувались відсутністю ознак порушення сексуальної взаємодії, серед осіб ДГ1 і ДГ2 встановлені клінічно окреслені порушення сексуального здоров’я, що мали більшу представленість в і вираженість у подружжів ДГ2, в яких у дружин не було проявів АП. В ґенезі порушення сексуальної взаємодії, для родин, в яких у жінки встановлена АП, стрижневим виявилося ураження психологічного його компонента у обох з подружжя, а наявність проявів АП у дружини – лише патопластичним фактором (p˂0,05). В механізмах розвитку порушення сексуальної взаємодії у ДГ2, стрижневими були ураження психологічного та соціально-психологічного компонентів, інші мали патопластичний вплив на формування деформації сексуальної взаємодії (p˂0,05). Вираженість деструктивного впливу порушення психологічного компонента сексуальної взаємодії, як стрижневого ураження, мало більш виражений характер у подружжів ДГ2, ніж у ДГ1 (p˂0,05). Можна припустити, що АП, виявлена у жінок з помірною вираженістю порушення сексуальної взаємодії, ставала способом нівеляції психоемоційного напруження, що виникало внаслідок неотримання від родини відчуття психологічного притулку та підтримки, та знижувала рівень його вираженості. На відміну від них, жінки з нормативним адиктивним статусом, наявне негативне психоемоційне фрустраційне тло реалізовували в рамках сім'ї, створюючи тим самим високий рівень подружньої конфліктності і деформації сексуальної взаємодії. Отримані дані були покладені нами в основу при розробці системи психологічної корекції та психопрофілактичної підтримки здоровʼя сімʼї за наявності АП у жінок.
39
Матвійчук, Людмила, Михайло Лепкий та Джосія Молнар-Бабіля. "РЕГІОНАЛЬНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ". Економіка та суспільство, № 31 (28 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-31-68.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено регіональний аспект розвитку готельного господарства в Україні. Визначено місце готельного господарства у структурі регіонального розвитку сфери гостинності. Досліджено міжнародний досвід розвитку готельного господарства, з акцентом на розвиток елітних готельних послуг. Систематизовано структуру готельного господарства за підходом Всесвітньої організації туризму. Проведено аналіз розвитку готельного господарства в динаміці та у регіональному розрізі. Доведено, що функціональна структура готельного господарства України, представлена як готельними підприємствами, так і мотелями, готельно-офісними центрами, кемпінгами, молодіжними турбазами та гірськими притулками, гуртожитками для приїжджих та інші місця для короткотермінового проживання. Відображено та проаналізовано частку кількості готельних послуг в регіонах України. Визначено програмні цілі, що є одним з основних компонентів формування програмної платформи розвитку господарства на рівні регіону. До таких програмних цілей віднесено: підвищення рівня конкурентоспроможності регіональних готельних послуг та створення сприятливого інституційного середовища для розвитку готельного господарства. Запропоновано регіональну структуру розвитку готельного господарства, що дозволило зрозуміти природу факторів впливу на формування та розвиток готельного господарства в регіоні. До таких факторів, віднесено: туристичні потоки, наявність соціальної, інформаційної, інфраструктурної, інституціональної та інших типів ресурсної складової, а також компетентнісний підхід у вигляді кваліфікованих кадрів досліджуваної сфери. Визначено два ключові сегменти ринку готельних послуг. До першої категорії віднесено незалежні готельні підприємства, а до другої – мережі готелів. Зважаючи на наявність в Україні регіонів лідерів та регіонів аутсайдерів, запропоновано підприємствам готельного господарства об’єднуватись в готельні чи туристичні кластери, асоціації гостинності тощо.