Статті в журналах з теми "Прискорювач"

Виконано аналіз радіаційної небезпеки джерел іонізуючого випромінювання працюючого прискорювача заряджених частинок. Розраховано поля іонізуючого випромінювання до і після біологічного захисту для оцінки добових навантажень на персонал.

Представлено результати науково-дослідної роботи щодо розробки вимог з безпеки під час використання лінійних прискорювачів, дотримання яких дасть змогу гарантувати належний рівень радіаційного захисту.

Надано результати дослідження безпеки об’єктів, що складаються з тепловидільних збірок реактора ВВЕР-1000 в транспортному контейнері та мішенного пристрою джерела нейтронів, керованого прискорювачем електронів. Методика досліджень — математичне моделювання з використанням програмних кодів MCNP4C та MCNPX.

Визначено положення національних нормативних документів, документів МАГАТЕ та директив Європейського Союзу, на яких мають базуватися вимоги безпеки до діяльності з використання лінійних прискорювачів і дотримуючись яких ліцензіат зможе гарантувати належний рівень радіаційної безпеки та захисту.

Замочування насіння цибулі в розчинах трьох біостимуляторів, виготовлених на основі сапропелю й торфу, прискорювало проростання насіння та ріст корінців цибулі. Досліджені біостимуляри стимулюють проліферативну активність кореневої меристеми цибулі й не володіють мутагенним ефектом за результатами анателофазного тесту.

Аналізуються існуючі залежності, які визначають особливості оцінки потужності дози миттєвого та вторинного гамма-випромінювання, зміни часових та спектральних характеристик імпульсу гамма-випромінювання різних типів ядерних боєприпасів. Обґрунтовується можливість класифікації типу боєприпасу на основі фіксації спектрального розподілу миттєвих гамма-квантів проникаючої радіації ядерного вибуху, а також тривалості імпульсу за отриманою формою імпульсу потужності дози миттєвого та вторинного гамма-випромінювання. Проведена апробація реєстрації CdTe детекторами виділених параметрів імпульсу гамма-випромінювання медичного лінійного прискорювача Varian Clinac 600C.

In the present article, the analytical overview of the worldwide modern approaches to the development of electromagnetic railguns (RG) was carried out. The major physical effects in the RG were analyzed, and the corresponding ways of increasing the RGs efficiency were showed up. Considering the wide range of the proposed ER configurations, their generalization and comparative analysis is highly needed. Thus, the comparison of the most advanced configurations of the ER - conventional RG, augmented, multi-turn, and multistage segmented RG was carried out. Finally, the variation of the multistage segmented RG, proposed by authors, has been described. This type of ER allows for the sufficient decrement of the ERs resistance by splitting the rails on mutually insulated segments, and commutating those segments without additional control equipment, but only by synchronized movement of the armature. References 15, figures 8.

Розглянуто основні принципи структурної побудови автоматизованої системи контролю і управління (АСКУ) ядерної підкритичної установки (ЯПУ), керованої лінійним прискорювачем електронів (ЛПЕ). Описано склад і функції систем, що входять до АСКУ. Наведено відомості з питань експертних оцінок АСКУ ЯПУ, що охоплюють нормування вимог до АСКУ.

У статті показана можливість отримання цементно-шлакових дрібнозернистих бетонних сумішей та бетонів, які можуть бути використані в якості робочих сумішей для 3D-принтера. Отриманий комплекс експериментально-статистичних моделей дозволяє прогнозувати вплив факторів, що характеризують склад суміші на основні властивості бетонів, що призначені для 3D бетонування. Розроблені склади сумішей дозволяють забезпечити необхідні значення терміну тужавлення, структурної міцності, міцності на розколювання та стиску у ранньому та проектному віці. Встановлений вплив доменного гранульованого шлаку та добавки прискорювача твердіння на комплекс властивостей запропонованих дрібнозернистих бетонів для 3D бетонування.

У доповіді розглянуто результати виконаних робіт із завершення спорудження та початку проведення фізичного пуску ядерної підкритичної установки «Джерело нейтронів, засноване на підкритичній збірці, керованій прискорювачем електронів». Введення в дію цієї унікальної інноваційної установки відкриває перспективи для побудови в Україні безпечної, екологічно чистої ядерної енергетики майбутнього та сприятиме розвитку науково-технічного потенціалу держави.

У статті наведений аналітичний огляд інформаційних технологій, що використовуються в юридичній діяльності. Інформаційні системи, які формують практичні підстави для використання інформаційних технологій, автором класифіковані в такий спосіб: інформаційно-довідкові системи; інформаційно-логічні системи; автоматизовані робочі місця; експертні системи. Автором доведено, що використання цих технологій дозволяє вирішувати масу поточних проблем, прискорювати збір і пошук інформації, зберігати великі масиви даних, проводити експертизи і аналіз статистичної інформації, підвищуючи, тим самим, ефективність юридичного процесу.

Мета. Аналіз хірургічної техніки, результатів хірургічного та комбінованого лікування хордоми крижів. Матеріали і методи. У 28 хворих з хордомами крижів проаналізовано симптоми захворювання та їх динаміку, цін- ність методів нейровізуалізації, особливості патогістологічної картини, хірургічну техніку, ефективність променевої те- рапії та віддалені результати лікування. Результати. Серед клінічних проявів хордоми крижів домінував больовий синдром. Середня тривалість анамнезу ста- новила близько одного року. Хірургічну резекцію пухлини через задній доступ виконали 18 хворим, через комбінова- ний – 9 хворим. Видалення пухлин оцінене як радикальне у 21 хворого, часткове – у 7 хворих. У післяопераційному періоді всім хворим проведено курс променевої терапії на лінійному прискорювачі. Протягом 5 років у 26 хворих ви- ник рецидив хордоми. Повторне оперативне втручання виконали 22 хворим. Висновки. Лікування хордом потребує комплексного підходу. Методом вибору залишається виконання радикального хірургічного втручання, що можливо не у всіх хворих.

The formal parallelizing transformation of a nest of calculation loop for SIMD architecture devices, particularly for graphics processing units applying CUDA technology and heterogeneous clusters is developed. Procedure of transition from sequential to parallel algorithm is described and illustrated. Serialization of data is applied to optimize processing of large volumes of data. The advantage of the suggested method is its applicability for transformation of data which volumes exceed the memory of operating device. The experiment is conducted to demonstrate feasibility of the proposed approach. Technique presented in the provides the basis for further practical implementation of the automated system for parallelizing of nested loops.

У статті висвітлюються зв’язки між гастрономічною культурою та процесами громадянської ідентифікації, як наслідок, формування солідарного суспільства, консолідованої демократії. Зроблено наголос, що гастрономічні маркери репрезентації суспільства мають, з­поміж іншого, вагомий праксеологічний потенціал, насамперед для інституціоналізації соціально спаяного соціуму, підвищення якості життя масової особи. На прикладі теоретичного аналізу наукової/документальної літератури виокремлюються дані, які свідчать, що гастрономічне, з одного боку, може прискорювати процеси формування нової ідентичності, а з іншого – виступати в якості потужного ідентитету, який зберігає почуття традиційної приналежності до певної соціокультурної спільноти. Підкреслюється, що на цьому тлі практики харчування, окрім задоволення фізіологічних потреб людини в макро­ та мікроелементах, тлумачаться як продовження соціокультурного контексту, суспільний феномен, отже, мають неабияку соціалізаційну силу. Зважаючи на це, зроблено висновок, що такі практики дозволяють як активізувати внутрішньогрупову взаємодію/інтеграцію, так і набувати важливого сенсу в процесах іншування.

Розглянуто питання ліцензування (охоплюючи питання розробки нормативно-правової бази з ядерної та радіаційної безпеки ЯПУ і проведення експертизи обгрунтовуючих безпеку матеріалів) нового типу дослідницької ядерної підкритичної установки, проектування та спорудження якої здійснюються в даний час Національним науковим центром «Харківський фізико-технічний інститут». Наведено основні проектні характеристики конструктивних елементів джерела нейтронів.

Стаття розкриває вплив життєвих перспектив на психологічне благополуччя особистості. Визначено, що жит- тєва перспектива в структурі психологічного благополуччя відіграє роль прискорювача реалізації бажаних почуттів, станів психологічного комфорту. Життєва перспектива містить обставини й умови життя, що створюють для особистості, за інших рівних умов, можливість оптимального життєвого просування. Вона відкривається тому, хто має власну життєву позицію, яка цілісно визначає майбутнє особистості. Аналізуються особливості характеристик груп молоді з низьким і високим рівнем психологічного благополуччя. Був визначений рівень психологічного благополуччя в групі студентів, і розділено її на дві групи: з високим і низьким рівнем розкриття ролі, місця та впливу життєвих перспектив особистості на психологічне благополуччя саме в цей віковий період. Створено висновки, пов’язані з інтер- претацією, поясненням, тлумаченням зібраної інформації, відтворенням загальної картини розвитку психологічного благополуччя та впливом життєвих перспектив на цей процес. Життєва перспектива – це цілісна картина май- бутнього. Вона формується в складному суперечливому взаємозв’язку очікуваних і планованих подій, розглядається в єдності ціннісно-смислових та організаційно-діяльнісних аспектів. Психологічне благополуччя формується в ціліс- ності зв’язку минулого, теперішнього й майбутнього життя людини. Фактор сприйняття позитивного минулого показує рівень сприйняття її власного минулого. Це допомагає розвитку психологічного благополуччя. На різних жит- тєвих етапах змінюються життєві цілі й стратегії їх досягнення, що й формує цю гнучкість у поведінці людини. Зміна цілей у житті формує життєвий план особистості.

Мета. Проаналізувати існуючі види хімічно активних та механічних добавок, що сьогодні представлені на ринку будівельних матеріалів України. Охарактеризувати їх недоліки та переваги. Особливу увагу приділити матеріалам, що збільшують міцність бетонів, у тому числі сталевим фібрам, що значно підвищують деформативність та тріщиностійкість тонкостінних конструкцій покриття у формі гіперболічного параболоїда. Методика. Під час проведення дослідження використовувались передбачені діючими державними стандартами методи, які дозволяють визначити механічні властивості залізобетонних та сталефібробетонних оболонок для тонкостінних покриттів у формі гіперболічного параболоїда. Результати. Встановлено, що сьогодні на ринку будівельних матеріалів України представлена значна кількість різноманітних хімічно активних добавок, пластифікаторів, пігментів для забарвлення, деактиваторів, сповільнювачів та прискорювачів для бетонної суміші, протиморозних добавок. Під час проведення досліджень встановлено, що при введені в бетон сталевих фібр, значно збільшується його жорсткість, що в свою чергу призводить до підвищення деформативності від дії навантажень та тріщиностійкості сталефібробетону, як матеріалу. Відповідно, тонкостінні оболонки покриттів зі сталефібробетону у формі гіперболічного параболоїда мають кращі фізико-механічні характеристики в порівнянні з аналогічними оболонками з класичних бетонів. Тому термін їх експлуатації значно підвищується. Наукова новизна. Встановлено вплив сталевої фібри на тріщиностійкість, деформативність та несучу здатність тонкостінних оболонкових покриттів у формі гіперболічного параболоїда. Практична значимість. Розроблена конструкція тонкостінної оболонки покриття у формі гіперболічного параболоїда, що виготовлена зі сталефібробетону, може використовуватися під час проектування та будівництва великопролітних об’єктів з меншими затратами матеріалів і коштів.

Деякі роботи у металургійній промисловості пов’язані з використанням джерел іонізуючого випромінювання як у вигляді радіоактивних ізотопів кобальту, плутонію, америцію, цезію тощо, так й із застосуванням спеціальних приладів на прикладі рентгенівських трубок або прискорювачів елементарних часток. Хоча частка цих робіт є незначною у загальному обсязі виробництва, проте поводження з джерелами іонізуючого випромінювання, радіоактивними речовинами, потребує особливої уваги, ретельного дотримання правил безпеки, використання, за потребою, засобів індивідуального захисту та безпечної утилізації відпрацьованих пристроїв. У всьому комплексі робіт такого типу можна відокремити основні: контроль металобрухту та виробів на наявність радіоактивного забруднення; застосування джерел іонізуючого випромінювання для виявлення зовнішніх та внутрішніх дефектів виробів з металу; використання γ-випромінювання у контрольно-вимірювальних приладах, насамперед у рівнемірах; застосування трансуранових ізотопів у пожежних сповіщувачів. Додержання вимог Державних санітарно-екологічних правил і норм з радіаційної безпеки за проведення операцій з металобрухтом є важливим як з точки зору екологічної безпеки (виключення радіоактивного забруднення навколишнього середовища), так і з точки зору охорони праці (запобігання прояву стохастичних ефектів впливу іонізуючого випромінювання на робітників). Під час дефектоскопії застосовують випромінювання високих енергій, що, за недотриманням правил безпеки, може завдати великої шкоди обслуговуючому персоналу. Як правило, запобігання негативного впливу випромінювання під час роботи дефектоскопів здійснюється насамперед завдяки безпечній конструкції. Рівнеміри та пожежні сповіщувачі є найбезпечнішими з перелічених приладів та пристроїв. Розглянуто вищеназвані роботи з джерелами іонізуючими випромінюваннями у чорній металургії, напрями їх розвитку, заходи безпеки.

У даний час зростає інтерес до відновлювальних джерел енергії (ВДЕ). Незважаючи на це, в енергетичних системах високої продуктивності переважно використовуються вугілля, нафта, природний газ, а також енергія, що виробляється гідроелектростанціями та атомними електростанціями. Перші три джерела сформували так звану вуглецеву енергетику, якій притаманні два основні недоліки: обмеженість ресурсів та збільшення викидів СО2 у навколишнє середовище, незважаючи на вимоги Кіотського протоколу. Більшість ВДЕ характеризуються нерівномірним виробництвом та споживанням енергії, тому необхідно забезпечувати також її зберігання. Можна зауважити, що чим більше виробляється електроенергії вітру і сонця, тим сильніше виявляється потреба в системах накопичення і зберігання цього виду енергії. Сприятливим фактором для впровадження ВДЕ при цьому є різке зниження вартості одиниці встановленої потужності, яка включає в себе експлуатаційні і капітальні витрати. У статті розглядаються відносно нові типи ВДЕ, які дають змогу зберігати енергію у вигляді води (PSHE), компримованого повітря (CAES) та кріогенних рідин – повітря та азот (CES). За допомогою цього способу можна реалізовувати всі процеси виробництва, розподілу, зберігання та застосування електричної енергії у різні періоди часу. Розглянуто питання створення ефективного обладнання для тривалого зберігання тепла, що виробляється з електроенергії, яка виробляється сонячними панелями та вітрогенераторами. Тепло, яке отримується у такий спосіб, можна довго зберігати у теплоізольованих контейнерах, що заповнюються базальтовою крихтою. Актуальність цих досліджень підтверджується міжнародним енергетичним агентством: «ВДЕ вже є другим за величиною джерелом електроенергії у світі, але їх використання все ще необхідно прискорювати, якщо ми хочемо досягти довгострокових цілей у галузі клімату, якості повітря та доступу до енергії»

Досліджено види дефектів, що виникають в залізобетонних шпалах на залізничних шляхах України. Встановлено, що причинами виникнення тріщин можуть бути як постійні динамічні навантаження, так і руйнування бетону внаслідок протікання лужної корозії. Найпоширенішими випадками є комбінована дія навантажень (виникнення силових тріщин), корозії (розвиток тріщин) та замерзання води під дією низьких температур. Відомо, що під час хімічної взаємодії між різними формами силікатної кислоти, яка в різній мірі міститься в заповнювачах різних видів, та розчинами гідрооксидів лужних металів, якими заповнені пори бетону, що затверднув, а також із лугами, що проникають ззовні, утворюється гель. Таке новоутворення здатне поглинати воду і збільшуватись в об’ємі і таким чином призводить до утворення мікротріщин в бетоні та, з часом, до руйнування бетону. Проведено хімічні, мікроскопічні дослідження заповнювачів та цементу для бетону шпал. Дослідження показали, що цементи українського виробництва мають завищений вміст лужної складової. На основі отриманих результатів надано рекомендації по зменшенню вмісту лужного компоненту в бетоні. Мікроскопічні дослідження бетону показали, що у шпалах, виготовлених у 2010 році, лужна корозія протікає інтенсивніше, ніж у шпалах, що виготовлені після 2010 року. Це пов’язано з тим, що заводи-виробники шпал почали постійно контролювати вміст лужного компоненту та аморфного кремнезему в заповнювачах та цементах. В цьому випадку кількості гелю вже недостатньо для руйнування бетону в «чистому вигляді» як результат лужної корозії, але достатньо щоб прискорювати розкриття силових тріщин за рахунок корозії бетону. Це в свою чергу призводить до утворення комплексного впливу різних шкідливих чинників на бетон, які руйнують шпали.Для зниження масштабів лужної корозії бетону необхідно виконати певні заходи: вводити пластифікуючі добавки, що зменшують кількість цементу, і відповідно – кількість розчинних лугів, застосовувати добавки, що зв’язують луги – шлаки, золи і т.п, або застосовувати цемент марки ПЦ ІІ/А-Ш з вмістом гранульованого шлаку до 20%, проводити вхідний контроль кожної партії заповнювача по визначенню шкідливих речовин, наявності лугів в цементі.

Формулювання проблеми. Перехід до постіндустріального інформаційного суспільства означає переважання нематеріального виробництва, зростання значення інформації та знання, поширення творчої праці. Одними з характерних особливостей постіндустріального суспільства є впровадження в сфері виробництва новітніх технологій і процесів, створення нових матеріалів та продуктів, прискорений розвиток науки та освіти, який базується на зростанні міждисциплінарного взаємопроникнення різних розділів науки. Якісна сучасна освіта є базисом успішного наукового процесу, створення нових знань, що в, в свою чергу, є фактором та джерелом розвитку економіки. Сучасність освіти предметної області має на увазі освоєння знань, технологій, процесів, властивих сьогоднішньому стану науки, формуванню сучасної (в нашому випадку фізичної) картини світу. Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети роботи використовувалися наступні методи: аналіз і систематизація – під час огляду наукових статей, навчально-методичних посібників, силабусів, у яких представлені ті чи інші дослідження, розробки, описи питань, що стосуються розділів сучасної фізики (СФ) та методів її вивчення; синтез, порівняння, систематизація, узагальнення – під час отримання та обговорення результатів і формулювання висновків роботи. Результати. Необхідність формування природничої грамотності, уявлень про сучасну фізичну картину світу (ФКС) та інтересу до науки потребує пошуку відповідей на узагальнююче завдання методики фізики «Для чого, що і як вчити?», які стосовно сучасної фізики 21 сторіччя потребують вивчення, що й було зроблено в роботі. Проаналізовані причини скорочення як кількості тих, хто вивчає фізику в ЗВО, так і навчальних програм. Доведено які розділи СФ доцільно вивчати, підкреслюючи зв’язок цих розділів з майбутнім фахом студентів. Запропоновано метод включення розгляду СФ в навчальний процес та теми технічного використання СФ, які можуть бути розглянути по деяких розділах, що вивчаються. Висновки. Існує проблема зв’язку питань СФ та трохи застарілого, в більшості своїм класичного курсу загальної фізики ЗВО. Необхідно прискорювати роботу по переробці навчальних програм, бо потреби дня диктують вимоги відповідності того, що вивчають, тому, де воно буде застосовуватися.

Лемко Ю. Р. Кластери як один з інструментів фор­мування політики сусідства ЄС. - Стаття. У цій статті розглянуто один із складників європей­ської політики сусідства, а саме кластерну політику в контексті транскордонного співробітництва. Загаль­новідомо, що ТКС співробітництво в умовах розвитку інтеграційних процесів має властивість прискорювати процеси вирівнювання якості життя населення прикор­донних територій, доводити її до середньоєвропейського рівня та сприяти досягненню вільного переміщення то­варів, капіталів і людей через кордон. Воно забезпечує мобілізацію місцевих ресурсів та підвищення ефектив­ності їх використання, робить можливим об’єднання зусиль для вирішення спільних проблем у транскор­донному регіоні. Транскордонне співробітництво віді­грає важливу роль як «полігон» для випробовування та адаптації європейського законодавства, інструментарію підвищення ролі регіонів, адаптації механізмів фінан­сової підтримки. Методологічною основою розвитку транскордонного співробітництва стала теорія постін- дустріального суспільства, парадигмою якої є пріоритет людини, її творчий та інтелектуальний потенціал, умо­ви її життєдіяльності. На сучасному етапі відбувається трансформація у напряму формування постіндустріаль- ного суспільства, яке базується на взаємодії між людь­ми, а отже - на співпраці та спільній діяльності людей, спрямованій на вирішення окремих завдань. У цій статті розглянуто один із інструментів форму­вання політики співробітництва Європейського Союзу, а саме кластери. В контексті розвитку нашої держави та з огляду на її подальший інтеграційний вектор, вва­жаємо це дослідження актуальним та доцільним. За­значається, що кластерна система становить частину нової промислової політики ЄС, спрямованої на підви­щення конкурентоспроможності європейських компа­ній на світовому рівні. У статті досліджується, як саме кластери служать необхідною інфраструктурою, точ­кою збірки безлічі ініціатив, які потребують залучення груп учасників з боку держави, бізнесу і науково-до­слідницького співтовариства, а також платформою для подальшого посилення міжрегіонального співро­бітництва та тіснішої інтеграції. У статті надано огляд еволюції інститутів кластерної політики, створених на наднаціональному рівні в ЄС, на основі програмних документів Єврокомісії та ініціатив ряду країн-членів. Розглянуто перспективи подальшої реалізації кластер- ної політики ЄС з урахуванням запропонованих ініціа­тив у рамках нового бюджетного циклу.

Актуальність. Значний вплив на розвиток первинної відкритокутової глаукоми (ПВКГ) має розвиток ендотеліальної дисфункції внаслідок її здатності провокувати вазоконстрикцію та ішемію зорового нерва, що прискорює прогресування глаукомної оптичної нейропатії. Особи із спадковою схильністю до розвитку ендотеліальної дисфункції через поліморфізм генів ендотеліальної NO-синтази (NOS3) можуть мати схильність і до розвитку ПВКГ. Мета: встановити зв’язок поліморфізмів rs1799983 та rs2070744 гена NOS3 з первинною відкритокутовою глаукомою. Матеріали та методи. Проаналізовані дані 153 пацієнтів (153 ока) із ПВКГ та 47 пацієнтів групи контролю. Вік пацієнтів становив 65,0 ± 13,1 року, тривалість захворювання — 4,9 ± 5,3 року. Кров пацієнтів досліджена методом полімеразної ланцюгової реакції в реальному часі (ампліфікатор Gene Amp® PCR System 7500, США) із використанням тест-систем TaqMan Mutation Detection Assays Life-Technology (США). Для статистичної обробки отриманих результатів використовували програму Statistica 10 (StatSoft, Inc., США). Результати. У хворих на ПВКГ встановлено збільшення частоти мінорної гомозиготи ТТ rs1799983 (у 2,8 раза; PFet = 0,023) та зменшення частоти мінорної гомозиготи ТТ rs2070744 (у 1,9 раза; PFet = 0,049) при порівнянні з контролем. Вплив генотипів rs1799983 на розподіл пацієнтів був статистично значущим для ІІІ і IV стадій (p < 0,02), а вплив генотипів rs2070744 — тільки для IV стадії (р = 0,006). Встановлено зв’язок із ПВКГ алелей Т rs1799983 (р = 0,016) і С rs2070744 (р = 0,025), що при стратифікації зберігалося для ІІІ і IV стадій (p < 0,025). Носії генотипу ТТ rs1799983 порівняно з носіями інших генотипів мали більший внутрішньоочний тиск, гірші результати периметрії, меншу товщину RNFL і GCC та більше відношення Cup/Disk Area Ratio. Носії генотипу СС rs2070744 порівняно з носіями генотипу ТТ мали гірші результати периметричного обстеження та меншу товщину RNFL і GCC. Висновки. Отримані результати підтвердили наявність зв’язку поліморфізмів rs1799983 та rs2070744 гена NOS3 із ПВКГ у пацієнтів з української популяції. Механізмом реалізації їх впливу можна вважати схильність до розвитку ендотеліальної дисфункції, яка може прискорювати прогресування глаукомної оптичної нейропатії.

У зв’язку із загальною інформатизацією освіти і швидким розвитком цифрових засобів обробки інформації назріла необхідність впровадження в лабораторні практикуми вищих та середніх навчальних закладів цифрових засобів збору, обробки та оформлення експериментальних результатів, в тому числі під час виконання лабораторних робот з основ електротехнічних пристроїв та систем. При цьому надмірне захоплення віртуальними лабораторними роботами на основі комп’ютерного моделювання в порівнянні з реальним (натурним) експериментом може призводити до втрати особової орієнтації в технології освіти і відсутності надалі у випускників навчальних закладів ряду практичних навичок.У той же час світові компанії, що спеціалізуються в учбово-технічних засобах, переходять на випуск учбового устаткування, що узгоджується з комп’ютерною технікою: аналого-цифрових перетворювачів і датчиків фізико-хімічних величин, учбових приладів керованих цифро-аналоговими пристроями, автоматизованих учбово-експеримен­тальних комплексів, учбових експериментальних установок дистанційного доступу.У зв’язку із цим в області реального експерименту відбувається поступовий розвиток інформаційних джерел складної структури, до яких, у тому числі, відносяться комп’ютерні лабораторії, що останнім часом оформлюються у новий засіб реалізації учбового натурного експерименту – цифрові електронні лабораторії (ЦЕЛ).Відомі цифрові лабораторії для шкільних курсів фізики, хімії та біології (найбільш розповсюджені компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc., Israel) можуть бути використані у ВНЗ України, але вони мають обмежений набір датчиків, необхідність періодичного ручного калібрування, використовують застарілий та чутливий до електромагнітних завад аналоговий інтерфейс та спрощене програмне забезпечення, що не дозволяє проводити статистичну обробку результатів експерименту та з урахуванням низької розрядності аналого-цифрових перетворювачів не може використовуватись для проведення науково-дослідних робіт у вищих навчальних закладах, що є однією із складових підготовки висококваліфікованих спеціалістів, особливо в університетах, які мають статус дослідницьких.Із вітчизняних аналогів відомі окремі компоненти цифрових лабораторій, що випускаються ТОВ «фірма «ІТМ» м. Харків. Вони поступаються продукції компаній Vernier Software & Technology, USA та Fourier Systems Inc. та мають близькі цінові характеристики на окремі компоненти. Тому необхідність розробки вітчизняної цифрової навчальної лабораторії є нагальною, проблематика досліджень та предмет розробки актуальні.Метою проекту є створення сучасної вітчизняної цифрової електронної лабораторії та відпрацювання рекомендацій по використанню у викладанні на її основі базового переліку науково-природничих та біомедичних дисциплін у ВНЗ I-IV рівнів акредитації при значному зменшенні витрат на закупку приладів, комп’ютерної техніки та навчального-методичного забезпечення. В роботі використані попередні дослідження НДІ Прикладної електроніки НТУУ «КПІ» в галузі МЕМС-технологій (micro-electro-mechanical) при створенні датчиків фізичних величин, виконано огляд технічних та методичних рішень, на яких базуються існуючі навчальні цифрові лабораторії та датчики, розроблені схемотехнічні рішення датчиків фізичних величин, проведено конструювання МЕМС – первинних перетворювачів, та пристроїв реєстрації інформації. Розроблені прикладні програми інтерфейсу пристроїв збору інформації та вбудованих мікроконтролерів датчиків. Сформульовані вихідні дані для розробки бездротового інтерфейсу датчиків та програмного забезпечення цифрової лабораторії.Таким чином, у даній роботі пропонується нова вітчизняна цифрова електронна лабораторія, що складається з конструкторської документації та дослідних зразків обладнання, програмного забезпечення та розробленого єдиного підходу до складання навчальних методик для цифрових лабораторій, проведення лабораторних практикумів з метою економії коштів під час створення нових лабораторних робіт із реєстрацією даних, обробки результатів вимірювань та оформленням результатів експерименту за допомогою комп’ютерної техніки.Цифрова електронна лабораторія складається із таких складових частин: набірного поля (НП); комплектів модулів (М) із стандартизованим вихідним інтерфейсом, з яких складається лабораторний макет для досліджування об’єкту (це – набір електронних елементів: резисторів, ємностей, котушок індуктивності, цифро-аналогових та аналого-цифрових перетворювачів (ЦАП та АЦП відповідно)) та різноманітних датчиків фізичних величин; комп’ютерів студента (планшетного комп’ютера або спеціалізованого комп’ютера) з інтерфейсами для датчиків; багатовходових пристроїв збору даних та їх перетворення у вигляд, узгоджений з інтерфейсом комп’ютера (реєстратор інформації або Data Logger); комп’ютер викладача (або серверний комп’ютер із спеціалізованим програмним забезпеченням); пристрої зворотного зв’язку (актюатори), що керуються комп’ютером; трансивери для бездротового прийому та передачі інформації з НП.Таким чином, з’являється новий клас бездротових мереж малої дальності. Ці мережі мають ряд особливостей. Пристрої, що входять в ці мережі, мають невеликі розміри і живляться в основному від батарей. Ці мережі є Ad-Hoc мережами – високоспеціалізованими мережами з динамічною зміною кількісного складу мережі. У зв’язку з цим виникають завдання створення та функціонування даних мереж – організація додавання і видалення пристроїв, аутентифікація пристроїв, ефективна маршрутизація, безпека даних, що передаються, «живучість» мережі, продовження часу автономної роботи кінцевих пристроїв.Протокол ZigBee визначає характер роботи мережі датчиків. Пристрої утворюють ієрархічну мережу, яка може містити координатор, маршрутизатори і кінцеві пристрої. Коренем мережі являється координатор ZigBee. Маршрутизатори можуть враховувати ієрархію, можлива також оптимізація інформаційних потоків. Координатор ZigBee визначає мережу і встановлює для неї оптимальні параметри. Маршрутизатори ZigBee підключаються до мережі або через координатор ZigBee, або через інші маршрутизатори, які вже входять у мережу. Кінцеві пристрої можуть з’єднуватися з довільним маршрутизатором ZigBee або координатором ZigBee. По замовчуванню трафік повідомлень розповсюджується по вітках ієрархії. Якщо маршрутизатори мають відповідні можливості, вони можуть визначати оптимізовані маршрути до визначеної точки і зберігати їх для подальшого використання в таблицях маршрутизації.В основі будь-якого елементу для мережі ZigBee лежить трансивер. Активно розробляються різного роду трансивери та мікроконтролери, в які потім завантажується ряд керуючих програм (стек протоколів ZigBee). Так як розробки ведуться багатьма компаніями, то розглянемо та порівняємо новинки трансиверів тільки кількох виробників: СС2530 (Texas Instruments), AT86RF212 (Atmel), MRF24J40 (Microchip).Texas Instruments випускає широкий асортимент трансиверів. Основні з них: CC2480, СС2420, CC2430, CC2431, CC2520, CC2591. Всі вони відрізняються за характеристиками та якісними показниками. Новинка від TI – мікросхема СС2530, що підтримує стандарт IEEE 802.15.4, призначена для організації мереж стандарту ZigBee Pro, а також засобів дистанційного керування на базі ZigBee RF4CE і обладнання стандарту Smart Energy. ІС СС2530 об’єднує в одному кристалі РЧ-трансивер і мікроконтролер, ядро якого сумісне зі стандартним ядром 8051 і відрізняється від нього поліпшеною швидкодією. ІС випускається в чотирьох виконаннях CC2530F32/64/128/256, що розрізняються обсягом флеш-пам’яті – 32/64/128/256 Кбайт, відповідно. В усьому іншому всі ІС ідентичні: вони поставляються в мініатюрному RoHS-сумісному корпусі QFN40 розмірами 6×6 мм і мають однакові робочі характеристики. СС2530 являє собою істотно покращений варіант мікросхеми СС2430. З точки зору технічних параметрів і функціональних можливостей мікросхема СС2530 перевершує або не поступається CC2430. Однак через підвищену вихідну потужність (4,5 дБм) незначно виріс струм споживання (з 27 до 34 мА) при передачі. Крім того, ці мікросхеми мають різні корпуси і кількість виводів (рис. 1). Рис. 1. Трансивери СС2530, СС2430 та СС2520 фірми Texas Instruments AT86RF212 – малопотужний і низьковольтний РЧ-трансивер діапазону 800/900 МГц, який спеціально розроблений для недорогих IEEE 802.15.4 ZigBee-сумісних пристроїв, а також для ISM-пристроїв з підвищеними швидкостями передачі даних. Працюючи в діапазонах частот менше 1 ГГц, він підтримує передачу даних на малих швидкостях (20 і 40 Кбіт/с) за стандартом IEEE 802.15.4-2003, а також має опціональну можливість передачі на підвищених швидкостях (100 і 250 Кбіт/с) при використанні модуляції O-QPSK у відповідності зі стандартом IEEE 802.15.4-2006. Більше того, при використанні спеціальних високошвидкісних режимів, можлива передача на швидкості до 1000 Кбіт/с. AT86RF212 можна вважати функціональним блоком, який з’єднує антену з інтерфейсом SPI. Всі критичні для РЧ тракту компоненти, за винятком антени, кварцового резонатора і блокувальних конденсаторів, інтегровані в ІС. Для поліпшення загальносистемної енергоефективності та розвантаження керуючого мікроконтролера в ІС інтегровані прискорювачі мережевих протоколів (MAC) і AES- шифрування.Компанія Microchip Technology виробляє 8-, 16- і 32- розрядні мікроконтролери та цифрові сигнальні контролери, а також аналогові мікросхеми і мікросхеми Flash-пам’яті. На даний момент фірма випускає передавачі, приймачі та трансивери для реалізації рішень для IEEE 802.15.4/ZigBee, IEEE 802.11/Wi-Fi, а також субгігагерцового ISM-діапазону. Наявність у «портфелі» компанії PIC-мікроконтролерів, аналогових мікросхем і мікросхем пам’яті дозволяє їй запропонувати клієнтам комплексні рішення для бездротових рішень. MRF24J40 – однокристальний приймач, що відповідає стандарту IEEE 802.15.4 для бездротових рішень ISM-діапазону 2,405–2,48 ГГц. Цей трансивер містить фізичний (PHY) і MAC-функціонал. Разом з мікроспоживаючими PIC-мікроконтролерами і готовими стеками MiWi і ZigBee трансивер дозволяє реалізувати як прості (на базі стека MiWi), так і складніші (сертифіковані для роботи в мережах ZigBee) персональні бездротові мережі (Wireless Personal Area Network, WPAN) для портативних пристроїв з батарейним живленням. Наявність MAC-рівня допомагає зменшити навантаження на керуючий мікроконтролер і дозволяє використовувати недорогі 8-розрядні мікроконтролери для побудови радіомереж.Ряд компаній випускає завершені модулі ZigBee (рис. 2). Це невеликі плати (2÷5 кв.см.), на яких встановлено чіп трансивера, керуючий мікроконтролер і необхідні дискретні елементи. У керуючий мікроконтролер, у залежності від бажання і можливості виробника закладається або повний стек протоколів ZigBee, або інша програма, що реалізує можливість простого зв’язку між однотипними модулями. В останньому випадку модулі іменуються ZigBee-готовими (ZigBee-ready) або ZigBee-сумісними (ZigBee compliant).Всі модулі дуже прості в застосуванні – вони містять широко поширені інтерфейси (UART, SPI) і управляються за допомогою невеликого набору нескладних команд. Застосовуючи такі модулі, розробник позбавлений від роботи з високочастотними компонентами, так як на платі присутній ВЧ трансивер, вся необхідна «обв’язка» і антена. Модулі містять цифрові й аналогові входи, інтерфейс RS-232 і, в деяких випадках, вільну пам’ять для прикладного програмного забезпечення. Рис. 2. Модуль ZigBee із трансивером MRF24J40 компанії Microchip Для прикладу, компанія Jennic випускає лінійку ZigBee-сумісних радіомодулів, побудованих на низькоспоживаючому бездротовому мікроконтролері JN5121. Застосування радіомодуля значно полегшує процес розробки ZigBee-мережі, звільняючи розробника від необхідності конструювання високочастотної частини виробу. Використовуючи готовий радіомодуль, розробник отримує доступ до всіх аналогових і цифрових портів вводу-виводу чіпу JN5121, таймерам, послідовного порту і інших послідовних інтерфейсів. У серію входять модулі з керамічної антеною або SMA-коннектором з дальністю зв’язку до 200 метрів. Розмір модуля 18×30 мм. Версія модуля з підсилювачем потужності і підсилювачем вхідного сигналу має розмір 18×40 мм і забезпечує дальність зв’язку більше 1 км. Кожен модуль поставляється з вбудованим стеком протоколу рівня 802.15.4 MAC або ZigBee-стеком.За висновками експертів з аналізу ринку сьогодні одним з найперспективніших є ринок мікросистемних технологій, що сягнув 40 млрд. доларів станом на 2006 рік зі значними показниками росту. Самі мікросистемні технології (МСТ) почали розвиватися ще з середини ХХ ст. і, отримуючи щоразу нові поштовхи з боку нових винаходів, чергових удосконалень технологій, нових галузей науки та техніки, динамічно розвиваються і дедалі ширше застосовуються у широкому спектрі промислової продукції у всьому світі.Прилад МЕМС є об’єднанням електричних та механічних елементів в одну систему дуже мініатюрних розмірів (значення розмірів механічних елементів найчастіше лежать у мікронному діапазоні), і достатньо часто такий прилад містить мікрокомп’ютерну схему керування для здійснення запрограмованих дій у системі та обміну інформацією з іншими приладами та системами.Навіть з побіжного аналізу структури МЕМС зрозуміло, що сумарний технологічний процес є дуже складним і тривалим. Так, залежно від складності пристрою технологічний процес його виготовлення, навіть із застосуванням сучасних технологій, може тривати від кількох днів до кількох десятків днів. Попри саме виготовлення, доволі тривалими є перевірка та відбраковування. Часто виготовляється відразу партія однотипних пристроїв, причому вихід якісної продукції часто не перевищує 2 %.Для виготовлення сучасних МЕМС використовується широка гама матеріалів: різноманітні метали у чистому вигляді та у сплавах, неметали, мінеральні сполуки та органічні матеріали. Звичайно, намагаються використовувати якомога меншу кількість різнорідних матеріалів, щоби покращити технологічність МЕМС та знизити собівартість продукції. Тому розширення спектра матеріалів прийнятне лише за наявності специфічних вимог до елементів пристрою.Спектр наявних типів сенсорів в арсеналі конструктора значно ширший та різноманітніший, що зумовлено багатоплановим застосуванням МЕМС. Переважно використовуються ємнісні, п’єзоелектричні, тензорезистивні, терморезистивні, фотоелектричні сенсори, сенсори на ефекті Холла тощо. Розроблені авторами в НДІ Прикладної електроніки МЕМС-датчики, їх характеристики, маса та розміри наведені у табл. 1.Таблиця 1 №з/пМЕМС-датчикиТипи датчиківДіапазони вимірюваньГабарити, маса1.Відносного тиску, тензорезистивніДВТ-060ДВТ-1160,01–300 МПа∅3,5–36 мм,5–130 г2.Абсолютного тиску,тензорезистивніДАТ-0220,01–60 МПа∅16 мм,20–50 г3.Абсолютного тиску, ємнісніДАТЄ-0090,05–1 МПа5×5 мм4.Лінійного прискорення,тензорезистивніДЛП-077±(500–100 000) м/с224×24×8 мм,100 г5.Лінійного прискорення,ємнісніАЛЄ-049АЛЄ-050±(5,6–1200) м/с235×35×22 мм, 75 г6.Кутової швидкості,ємнісніДКШ-011100–1000 °/с

У статті вивчено еміграцію швейцарців наприкінці XVIII ст. — в першій чверті XX ст. в українські землі й те, як вони налагоджували там соціальне підприємництво, співпрацю у розвитку економіки, господарства, промисловості, військовій, медико-санітарній галузях. Зроблено висновок, що швейцарська еміграція в українські землі в досліджуваний період була системною, сприяла розвитку економіки, інфраструктури, формуванню нових населених пунктів, фермерських господарств, прискорювала модернізацію та індустріалізацію. Ключові слова: Україна, Швейцарія, економічна співпраця, гуманітарна співпраця, українська державність, соборність.

Структурні зрушення в глобальній і внутрішній економіці зміцнюють значення саме тих галузей, які мають соціальний напрямок. Саме постійний розвиток підприємств ресторанного господарства та якість їх послуг свідчать про зростання гідного рівня життя в країні. Сьогодні підприємства ресторанного господарства все більше уваги приділяють відстеженню та аналізу якості послуг обслуговуючого персоналу. Сьогодні для ефективної роботи та розвитку підприємств ресторанного господарства недостатньо мати досконалі бізнес-процеси. Враховуючи постійно прискорювані темпи технологічних і соціальних змін, здатність компаній швидко адаптуватися до нових ситуацій і динамічно приймати ефективні рішення є надзвичайно важливим. Насправді, виживання індустрії ресторанного господарства в постіндустріальну епоху залежить більше від характеристик системи управління, ніж ефективності виробничої системи, хоча остання ситуація також важлива.