Добірка наукової літератури з теми "Природоохоронне співробітництво"

The experience of international cooperation in the development of transboundary nature conservation territories of Ukraine and the EU countries on the example of the Eastern Carpathians biosphere reserve was analyised in article. The characteristic of the organization and functioning national nature parks of Uzhansky, Bieschadsky and Poloniny is given. The assessment of environmental activities within these objects was conducted and it was suggested to borrow some provisions of international experience for the development in Ukrainian part of the Eastern Carpathians biosphere reserve, as well as for other transboundary nature conservation territories. It is necessary to organize scientific research work, to initiate educational and volunteer programs on natureconservation, to exchange experience of international environmental work. Important in this case will be the opening and equipment of international tourist and nature trails, a dense network of which has long existed in Europe. Problems of scientific substantiation of the expansion of existing protected territories, as well as planning new, the organization of an independent transboundary monitoring of the state of ecosystems are particularly relevant to all transboundary regions of Ukraine. For the Carpathian region the problems of control over illegal felling in the Uzhansky National Park, the observance of the environmental regime of certain massifs of the Carpathian Biosphere Reserve, the proliferation of the reserve regime of the Svydovets massif for the whole Basin of the Chorna Tysa river are very important. More attention should be paid to the preservation of ethnographic features of the Carpathians, the development of ecological consciousness of local inhabitants and the population of Ukraine as a whole, their responsibility for the preservation of unique national natural conditions and resources. The solution of the above problems to a large extent depends on the geographers who should participate directly in the study and planning of the development of transboundary protected areas. Only through joint efforts of international cooperation Ukraine's naturally reserved fund will become a multifunctional part of the Pan-European ecological network.

Метою дослідження є виявлення особливостей етапу становлення зовнішнього вектора екологічної політики Австралії, який віднесено до 1970-х рр. Дослідження проведено на основі аналізу документів Парламенту Австралії, Департаменту зовнішніх відносин і торгівлі та Міністерства води, сільського господарства і навколишнього середовища. У результаті дослідження встановлено, що до поч. 1970-х рр. в Австралії було прийнято низку перших міжнародних угод, які сформували підґрунтя для подальшого розвитку багатостороннього екологічного співробітництва. У цей період були відпрацьовані різні механізми і моделі багатостороннього співробітництва. Розкрита роль Конференції ООН з Навколишнього середовища, яка відбулася у Стокгольмі в 1972 р., у розвитку міжнародного екологічного співробітництва нового рівня. Доведено, що на цей момент в Австралії загострилася низка екологічних проблем, що обумовило потребу країни у широкому обміні інформацією з іншими країнами світу щодо їх подолання і більш тісного об’єднання зусиль у боротьбі з ними. Саме в цей час в Австралії і на рівні федерації і на рівні штатів були створені державні установи, відповідальні за впровадження екологічної політики, що сприяло координації внутрішнього і зовнішнього вектора природоохоронної діяльності. Зроблено висновок, що саме після цієї конференції, у 1970-х рр., розпочався період становлення міжнародного вектора екологічної політики Австралії, адже ця діяльність ґрунтувалася на нових засадах і принципах і включила нові напрями. Продемонстровано її особливість. Наголошено на великій ролі, яку приділяє Парламент Австралії виконанню міжнародних угод.

Метою статті є визначення особливостей міжнародно-правової охорони навколишнього середовища Арктики в контексті специфіки цього регіону. Наукова новизна полягає у з’ясуванні сучасних тенденцій становлення та розвитку міжнародно-правового режиму охорони довкілля Арктики. Висновки. Міжнародно-правова охорона навколишнього середовища Арктики здійснюється на основі міжнародних договорів універсального та регіонального характеру, які регламентують відносини держав з різних напрямків природоохоронного співробітництва. Незважаючи на велику кількість універсальних міжнародних договорів екологічного спрямування, єдиною регіональною міжнародною угодою, що регулює відносини арктичних держав у даній сфері, є Угода про збереження білих ведмедів 1973 року. Арктична рада є основною міжнародною організацією в північному полярному регіоні, створеною з метою охорони довкілля та забезпечення сталого розвитку в Арктиці, яка координує діяльність арктичних держав. Оскільки в науці міжнародного права немає спільної точки зору щодо удосконалення міжнародно-правового режиму охорони навколишнього середовища в арктичному регіоні‚ слід виокремити такі основні підходи до нього на основі аналізу сучасної юридичної та міжнародно-правової літератури: 1) укладення регіональних угод щодо охорони окремих природних об’єктів; 2) підписання рамкової угоди з протоколами в сфері охорони навколишнього середовища в Арктиці; 3) укладення міжнародного договору універсального характеру‚ беручи за зразок Договір про Антарктику‚ який би врегульовував і природоохоронні питання в регіоні; 4) адаптація універсальних норм міжнародного екологічного права до арктичного регіону. Серед запропонованих варіантів укладення універсального міжнародного договору в Арктиці сприяло б вирішенню багатьох проблемних питань в регіоні, включаючи й питання у сфері охорони довкілля.

В статті розглянуто спосіб диверсифікації економічної діяльності для підприємств меблевої промисловості шляхом реалізації подієвих заходів. Акцентовано увагу на екологічну ситуацію в країні з-за масової вирубки лісів. Звернено увагу на факт недотримання норм природоохоронної діяльності, посилення навантаження на рекреаційний потенціал та неефективне використання лісових ресурсів України. Проведено аналіз законодавства з регулювання підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів. Акцентовано увагу, що дієвість положень даних нормативних актів обмежується внаслідок дії зовнішніх чинників. З урахуванням негативного впливу вирубки лісів на екологію країни, зростаючі експортні обмеження продуктів деревообробної промисловості, скорочення внутрішнього споживчого попиту, запропоновано напрями диверсифікації економічної діяльності для підприємств даного сектору економіки шляхом організації туристичних подієвих заходів. Світовий досвід показує, що туризм має значний вплив на економіку країни. В процесі створення та реалізації туристичного продукту залучаються суміжні економічні галузі, що сприяє соціально-економічному розвиткові країни. Вагомий вплив на розвиток туристичної галузі чинить подієвий туризм. З позиції розвитку туристичної галузі однією з вагомих переваг даного виду туризму є вирішення проблем міжсезоння і можливість реалізації туристичного подієвого продукту з незначним залученням туристично-рекреаційних ресурсів території проведення заходу. Одним з напрямів розвитку подієвого туризму є виставкова діяльність. Проведення виставкових заходів сприяє створенню позитивного іміджу регіону шляхом демонстрації власних досягнень. Постійна організація виставок слугує платформою для розвитку міжнародного співробітництва в різних економічних сферах. У той же час організація виставок сприяє залученню відвідувачів до регіону їх проведення, що дозволяє реалізовувати додаткові послуги. Результати аналізу світового досвіду проведення виставок показали необхідність державного регулювання даного виду діяльності. Проведено аналіз чинного законодавства з виставкової діяльності в Україні, який показав недостатню узгодженість механізмів регулювання даного виду діяльності. Запропоновано організацію віртуальних виставок, розроблено рекомендації щодо реалізації запропонованих проектів.

Пошук ефективної моделі державного управління створює передумови для прийняття зважених державницьких рішень, серед них початок децентралізації влади та утворення об’єднаних територіальних громад, в рамках Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» (ОТГ)[2]. Нині в Україні є понад 850 громад, з них понад півсотні у Волинській області, а у прикордонних районах діє дев’ять громад (п’ять на кордоні з Польщею, чотири – з Білоруссю), де одна міська, три селищних та п’ять сільких громад. Вихід до державного кордону з Польщею мають Устилузька міська громада у (Володимир-Волинський район) і чотири сільських: Поромівська і Литовезька (Іваничівський), Рівненська, Вишнівська (Любомльський), з – Білоруссю діють чотири громади – три селищні Любешівська (Любешівський), Заболоттівська (Ратнівський) та Шацька (Шацький) та Самарівська сільська (Ратнівський). Велику роль у розвитку території цих громад відіграє транскордонне співробітництво з прилеглими воєводствами Польщі та областями Білорусі. Підвалини цієї співпраці були закладені ще 1995 року, при створенні транскордонної організації Єврорегіону „Буг”, що об’єднує прикордоння трьох країн: Білорусі, Польщі, і України, де згідно норм Закону України «Про транскордонне співробітництво» розроблена Стратегія транскордонного співробітництва для координування діяльності на період 2014 – 2020 рр., затверджена рішенням Волинської обласної ради від 15.05.2014 р. № 25/32. В ній зазначено необхідність розвитку туризму та спільні дії по збереженню та відновленню природно-заповідного фонду волинського прикордоння [6]. Важливим елементом розвитку різних видів туризму, зокрема екологічного є функціонування природно-заповідного фонду (ПЗФ). За нормами Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до них належать природні території та об’єкти (біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, національні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища) та штучно-створені (ботанічні сади, дендрологічні парки, пам’ятки природи та парки пам’ятки садово-паркового мистецтва. При цьому вони є загальнодержавного та місцевого значення. Прикордоння Волинської області об’єднує різні за рангом і призначенням об’єкти ПЗФ, що є важливою складовою розвитку пізнавального та екологічного туризму.