Статті в журналах: "Природні водоймища"

1

Nazarenko, Оleksiy, Vasyl Dоnеnko та Іryna Nazarenko. "Система операційного відновлення прісного ресурсу водоймищ міста". System technologies 4, № 129 (6 квітня 2020): 59–73. http://dx.doi.org/10.34185/1562-9945-4-129-2020-07.

Повний текст джерела

Анотація:

Екосистеми міст складаються з дивовижних взаємодій живих організмів і абіотичного середовища, створюючи динамічні цикли поживних речовин і енергії. Здатність людини витісняти і формувати природні процеси покращилася, але громада продовжує залежати від товарів і послуг, що надаються екосистемами. Структура екосистемних послуг уточнює зв'язок між добробутом людини та функцією екосистеми. Екосистемні послуги надаються екосистемі для підтримки добробуту громади. Технологія екосистемної послуги створює зворотний зв'язок, який сприяє як екосистемі, так і благополуччю громади. У цьому контексті очевидно, що ризики для природних ресурсів подібні ґрунтам і водним ресурсам мають прямі наслідки для громади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Korol’, V. S. "ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 91–98. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.91-98.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено особливості формування і функціонування системи національної екологічної політики. Отримано висновок, що екологічна криза є наслідком недосконалості механізмів соціально-економічної системи. Визначено роль екологічної складової у вирішенні політичних та економічних проблем. Проаналізовано проблеми реалізації сучасної національної екологічної політики. Обґрунтовано необхідність її подальшого удосконалення і визначено пріоритетні напрями її подальшого розвитку. Проведення у процесі реформування національної економіки політики збалансованого використання і відтворення природних ресурсів та об’єктів у межах усіх виробничо-територіальних комплексів України, що вирізнялися високою ресурсо- та енергоємністю, було пов’язане, в першу чергу, з необхідністю подолання еколого-економічних кризових явищ. В еколого-економічному аспекті розвиток України в 1992-2015 рр. можна розділити на два етапи: - загальна еколого-економічна криза з одночасним суттєвим скороченням використання головних природних ресурсів (1992—2000) - водних, мінерально-сировинних, частково земельних, зниження викидів у повітря тощо; - відносна стабілізація і початок відродження (з 2000р.) промислового та аграрного виробництв зі зростанням в окремих регіонах об’ємів скидання забруднених вод, викидів шкідливих речовин та ін. Діюча в Україні система показників оцінки екологічного стану навколишнього середовища та використання природних ресурсів значною мірою ґрунтується на параметрах статистичної звітності 70-х років. Для зміни даної методики оцінки варто зосередити увагу на наступних напрямах щодо формування засад збалансованого використання і відтворення природних ресурсів: - наукового обгрунтування внутрішніх потреб України в різних видах природних ресурсів; - прискореного впровадження заходів щодо попередження незворотних порушень екологічного стану середовища в гірничодобувних регіонах та промислово-міських агломераціях, забезпечення його стійкого покращання та екологічно врівноваженого стану; - виконання екологічно обґрунтованих оцінок питомої забезпеченості населення різними видами природних ресурсів, у тому числі життєзабезпечуючими; -удосконалення економічних важелів регулювання природоохоронної діяльності. Україна належить до числа країн, розвиток яких значною мірою залежить від збалансованості використання наявної бази природних ресурсів, у першу чергу, життєзабезпечуючих (земельних, водних, мінерально-сировинних). Дослідження й аналіз підтверджують, що, незважаючи на успадковані проблеми розвитку, Україна має власні можливості їх вирішення, насамперед шляхом ефективного використання всіх видів природних ресурсів. Якщо виходити з того, що промислова структура є ядром національної економіки, її динаміки і природоресурсомісткості, то пріоритетним завданням є вдосконалення структури промисловості у напрямі підвищення її технологічності та надання переваг тим галузям і виробництвам, які випускають кінцеву екологічно немістку і екологічно чисту продукцію. Це проблема великої стратегічної мети, на яку має спрямовуватися державна політика. Таким чином, найбільш активним рівнем еколого-економічних систем є регіональний, оскільки регіон (область) є одночасно об’єктом управління, на цьому рівні формуються екологічні проблеми суспільства, ставляться вимоги до екологізації виробництва і раціонального природокористування. Саме регіон поєднує конкретні пункти розміщення продуктивних сил, підприємства-забруднювачі і підприємства- природокористувачі, які є елементами його економічної структури. Структура і масштаб регіонального виробництва визначають характер і обсяги забруднень, інтенсивність впливу на природне середовище. Отже, розвиток національної економіки вимагає враховувати принаймні три обставини: по-перше, природоресурсний потенціал національної території, який в Україні, як і у кожної країни, має свої обмеження, зокрема, коли йдеться про окремі базові елементи довкілля (воду, лісові ресурси тощо); по-друге, розвиток економічної, зокрема промислової структури, зорієнтованої на мінімізацію затрат природних ресурсів; по-третє, економне видобування і використання природних ресурсів, бо воно не тільки пов’язане з ефективністю економіки, але передусім із забрудненням повітряного басейну, водоймищ тощо. Чим потужніше природні ресурси залучаються у процес виробництва, тим більші можливості погіршення якості довкілля шкідливими промисловими і непромисловими викидами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Kovalova, Svitlana, Olena Ilnitska, Volodymyr Havrylovskyi, Serhii Verbelchuk, Vira Koberniuk та Tetiana Verbelchuk. "ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА М’ЯСНИХ ТА ЗАБІЙНИХ ЯКОСТЕЙ КАЧОК ПРИ ВИРОЩУВАННІ НА ТЕРИТОРІЇ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 1(44) (29 березня 2021): 47–54. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2021.1.7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлені результати досліджень м’ясних та забійних якостей качок за різних способів утримання при вирощуванні в підсобних господарствах 2-ої зони радіоактивного забруднення. Теоретично і практично обґрунтовано екологічну безпечність виробництва качиного м’яса за безвигульного та вигульного утримання, як одного із основних продуктів харчування населення, що проживає у регіонах, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС. Науково-господарські дослідження з вирощування качок на радіоактивно забруднених територіях проводились у 2011-2012 рр. в селі Христинівка Народицького району Житомирської області. Щільність забруднення території цезієм-137 становила >15 Кі/км2. Для дослідів за принципом пар-аналогів було відібрано 60 голів качок із середньою живою масою 40,6 г кожна (при безвигульному утриманні), з 30-ти денного віку качки були розділені на дві групи залежно від способу утримання – вигульний та безвигульний, по 25 голів у кожній, середня жива маса каченят – 520 г. Піддослідна птиця безвигульного способу утримання знаходилася упродовж дня у загороджі з навісом від дощу та сонця, а на ніч качки переганяли у закрите приміщення. Піддослідні качки (вигульний спосіб утримання) впродовж дня перебували з природним обмеженням на території водоймища 0,4–0,6 га. Для годівлі качок цієї групи заганяли у клітку, а для ночівлі − у приміщення. Обмежені водоймища були бідні природною кормовою базою, тому потребу каченят у поживних речовинах повністю забезпечували за рахунок раціонів. Результатами досліджень доведено, що способи утримання качок впливають на ріст і розвиток птиці, масу патраних тушок, вихід складових частин тушки та накопичення 137Cs у м’ясі птиці. Качки вигульного способу утримання характеризувалися більшою живою масою, кращим розвитком внутрішніх органів, масою патраних тушок, виходом м’язів. Дослідженнями встановлено, що питома активність 137Сs у м’ясі піддослідних качок обох груп не перевищувала допустимі рівні і варіювала у межах 12,9–75,9 Бк/кг. Питома активність 137Сs у м’язах качок вигульного способу утримання була на 21−46 % меншою у порівнянні із м’ясом птиці безвигульного способу утримання. Обґрунтовано екологічну безпечність виробництва качиного м’яса для жителів 2-ої зони радіоактивного забруднення, як за безвигульного, так і вигульного способу утримання, надаючи перевагу останньому.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Odnorih, Z. S., O. R. Vasyliuk, O. I. Rubai та D. O. Beresiuk. "Модернізація технологічної лінії очищення стічних вод птахофабрики". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 3 (25 квітня 2019): 95–98. http://dx.doi.org/10.15421/40290320.

Повний текст джерела

Анотація:

Стан поверхневих водойм залежить від кількісного та якісного складу стічних вод підприємств, поверхневих стоків з урбанізованих та сільськогосподарських територій. Розглянуто екологічні проблеми, які виникають внаслідок потрапляння у природні водойми недоочищених стічних вод птахівничих господарств, зокрема погіршуються органолептичні показники, відбувається механічне, хімічне та бактеріологічне забруднення водойми, порушуються процеси самоочищення та погіршення гідрохімічного режиму. Доведено необхідність модернізації застарілої технологічної лінії очищення стічних вод птахофабрики, оскільки скиди в річку Недра, як водойми рибогосподарського призначення, є об'єктом державного нагляду (контролю) щоквартально. Визначено основні джерела утворення стічних вод на птахівничому господарстві. Представлено середні значення концентрацій таких забруднювальних речовин: завислі речовини, біологічне споживання кисню, хімічне споживання кисню, загальний фосфор та амонійний азот. Зазначено недоліки в роботі існуючої технологічної лінії та обґрунтовано підбір обладнання для ефективного очищення стоків. Процес очищення відбуватиметься в кілька етапів: механічне очищення, усереднення, фізико-хімічне очищення (флотація), біологічне очищення та озонування. Доцільність застосування таких методів обґрунтовано концентраціями забруднювальних речовин у стічній воді птахофабрики, відібраними щомісяця протягом 2017 р. Якість очищеної стічної води відповідатиме розрахованим показникам гранично допустимих скидів за зазначеними вище забруднювальними речовинами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

ЛАВРИНЮК, Зоряна, Ольга КАРАЇМ, Любомир ГУЛАЙ та Оксана ЮРЧЕНКО. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЗА СПОЛУКАМИ НІТРОГЕНУ ТА ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ В АСПЕКТІ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ РІЧКИ БИСТРЯК". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 4 (19 січня 2022): 39–45. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-6.

Повний текст джерела

Анотація:

Раціональне використання поверхневих вод малих річок є досить актуальною і складною проблемою сучасного водного господарства України, оскільки ці водойми формують водні ресурси, гідрохімічний режим та якість води середніх та великих річок, створюють природні ландшафти значних територій. У басейнах малих річок формується понад 60% водних ресурсів України. Тому в нинішній системі управління водними ресурсами надзвичайно важливим є моніторинг якості природних вод та екологічного стану басейнів таких річок. Метою роботи є проведення оцінки якості поверхневих вод та дослідження особливостей антропогенного впливу на басейн річки Бистряк. Дослідження проведено на основі матеріалів обстеження стану басейну річки Бистряк, потенціометричного та фотометричного аналізів визначення вмісту сполук Нітрогену. Річка Бистряк бере початок у заболоченій місцевості біля с. Сокіл Любомльського району Волинської області на північний захід від м. Любомль та протікає в межах Любомльського району. Вона є правою притокою першого порядку річки Західний Буг. Довжина річки Бистряк становить 19,78 км, площа басейну – 94,51 км. Майже по всій довжині вона слугує магістральним каналом Ровенчансько-Полапської осушувальної системи. Нами здійснено відбір серії проб для дослідження гідрохімічних показників поверхневих вод річки Бистряк у чотири сезони року протягом 2017–2019 рр. у трьох створах (1 – на захід від с. Рівне в нижній течії річки, 2 – на схід від с. Борове у середній течії річки, 3 – біля с. Сокіл, у верхів’ї річки). На основі проведених досліджень встановлено, що якість води у водоймі є задовільною. Нами зафіксовано лише перевищення концентрації нітритів. Дані нітратів, йонів амонію та інших досліджуваних фізичних та хімічних показників якості води знаходяться у межах норми. Отримані результати вказують на те, що у зв’язку з динамікою росту антропогенного навантаження на водойму та з метою ефективного управління водними ресурсами річки Бистряк необхідним є постійний моніторинг якості її поверхневих вод.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Movenko, Victor. "МОНІТОРИНГ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ РІЧОК ДЕСНЯНСЬКОГО БАСЕЙНУ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 3(25) (2021): 265–72. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2021-3(25)-265-272.

Повний текст джерела

Анотація:

В даній роботі, на основі матеріалів Деснянського басейнового управління водних ресурсів Держводагенства України та Департаменту екології та природних ресурсів Чернігівської обласної державної адміністрації був проведений аналіз моніторингу водокористування та водовідведення в Чернігівській області за 30 років, побудований графік водокористування та водовідведення, який показав динаміку змін в цій галузі. Також були визначені основні речовини забруднювачі та підприємства, які скидають забруднені стоки у відкриті водойми. Запропоновані шляхи поліпшення екологічного стану водних ресурсів Чернігівського регіону.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Varyvoda, Yu Yu, A. M. Tymoshyk та B. R. Tsizh. "Управління ефективністю роботи міні-ГЕС". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, № 85 (2 березня 2018): 86–89. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8516.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглядається гідро-вітроенергетична установка, у якій залежно від добових потреб електроенергії та природніх коливань напору води і сили вітру оперативно здійснюється регулювання ефективності виробленої електроенергії за рахунок ситуативного використання енергії вітрогенератора. Встановлено, що стихійні зміни параметрів енергоносіїв негативно впливають на техніко-економічні показники енергообладнання. Внаслідок цього втрати і собівартість електроенергії суттєво зростають. Підтверджено, що залежність собівартості виробництва електроенергії від числа годин використання встановленої потужності енергоустановки оцінюється коефіцієнтом екстенсивного використання Кекс, коефіцієнтом інтенсивного використання Кінт та коефіцієнтом інтегрального використання Кін = Кекс × Кінт . Запропонована схема гідро-вітроенергетичної установки, в якій механічно об’єднані процеси виробництва електроенергії через використання сили вітру і напору води. Механічно об’єднуючи (для спільного регулювання) процеси виробництва електроенергії в одній гідро-вітроенергетичній установці, можна підвищити ступінь використання встановленої потужності міні-ГЕС за рахунок збільшення тривалості безперервної роботи з максимально високим ККД. Ступінь використання встановленої потужності міні-ГЕС зростає за рахунок збільшення тривалості безперервної роботи з максимально високим ККД. У нічний період гідрогенератор з турбіною може використовуватися як насос для накопичення води у водоймищі і її подальшого використання в денний максимум навантаження. Підвищення ефективності роботи таких установок буде відчутним, коли один з генераторів буде здатний підсилювати механічною або (і) електричною енергією потужність іншого, забезпечуючи більший ступінь їх використання. Розглянуто і проаналізовано різні варіанти механічного управління роботою гідро-вітроенергетичної установки при можливих змінах напору води чи (і) вітру. Подано висновки та перспективи подальших досліджень висвітленої проблеми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Бодак, В. І., Г. А. Хайліс, О. С. Дубицький та П. В. Мазилюк. "ДОСЛІДЖЕННЯ РУХУ ЧАСТИНКИ САПРОПЕЛЮ В КОНІЧНІЙ ЗАБІРНІЙ ЧАСТИНІ ШНЕКОВОГО МЕХАНІЗМУ". СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, № 44 (7 червня 2020): 7–17. http://dx.doi.org/10.36910/agromash.vi44.308.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті запропонована конструкція механізму для добування сапропелів на малих площах та мілководних водоймах. Механізм дає змогу не розбавляти сапропель водою та піднімати із дна водойми поклади природної вологості. Цей механізм є простим у виготовленні та експлуатації, його вартість значно менша від аналогів, також механізм є надійним в роботі та мобільним. Добування сапропелів запропонованим механізмом покращує екологічні показники на місці добування, оскільки має низький коефіцієнт змулювання. Для розробки конструкції забірної частини механізму було проаналізовано рух частинки сапропелю при взаємодії її із лопаттю шнека. Теоретично виведено залежності для визначення траєкторії руху частинок сапропелю в забірній частині шнекового насоса. Запропоновано гвинт забірної частини механізму конструювати таким чином, щоб почергово розміщувати перервні лопаті з додатнім та від’ємним значенням кута нахилу лопаті до площини, яка перпендикулярна осі обертання шнека. Це дозволить більш інтенсивно подрібнювати злежаний нижній шар сапропелю. Визначено, що висота конічної забірної частини повинна бути в 2…3 рази більшою за висоту гвинта забірної частини. У такому випадку частинка сапропелю не зможе відбитися від лопаті та вийти із конічної частини, і, відповідно, не буде проходити процес змулювання в зоні добування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Янь, Тенфей, Є. О. Кременецька, Шибін Ван, Цян Ху та Сонглін Він. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ УГРУПОВАНЬ ТА ПОШИРЕННЯ ЗМІШАНИХ ЛІСІВ ПОРУЧ ІЗ ОЗЕРОМ НАНЬВАН". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 45, № 3 (21 лютого 2022): 78–86. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.3.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Розподіл структури угруповання у лісі, що зростає у зоні узбережжя, є важливим показником різноманітності та сталого розвитку прибережної екосистеми, а також важливою основою для управління лісовими землями. Для того, щоб зрозуміти екологічну функцію прибережної зони озера Наньван (місто Сіньян, провінція Хенань, Китай), досліджено стан зростання лісу у нижній течії водойми. Результати дослідження свідчать про те, що Pinus massoniana Lamb і Pistacia chinensis Bunge є переважаючими видами у складі насаджень прибережної зони. Відбувається поступове зменшення представництва Pinus massoniana Lamb у даному угрупованні. Нижній ярус із Quercus dentate Thunb. і Pistacia chinensis Bunge демонструє значний потенціал для заміни верхнього ярусу. Характеристики структури дерев (діаметр стовбура дерева на висоті грудей (1,3 м), висота дерева та ширина крони) були встановлені на кожній експериментальній ділянці. Характеристики структури дерев підтверджують перевернутий розподіл «J» і лінійний зв’язок між діаметром на висоті грудей і висотою дерев у насадженні (можна добре описати за допомогою рівняння моделі Річарда), рівняння моделі H=1.3+20.095(1–e-0.090D)1.765. За умови відсутності антропогенних аварій або природних екстремальних явищ, лісові землі навколо озера Наньван ще довго могли б ефективно використовувати екологічні переваги. З метою покращення рівня ведення лісового господарства у мішаних лісах на даних територіях, пропонується уважно стежити за станом росту дерев, видаляти загиблі або погано зростаючі дерева Pinus massoniana Lamb, а також запобігати виникненню лісових пожеж.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Popovych, Vasyl, та Andriy Hapalo. "ТЕМПЕРАТУРНИЙ ВПЛИВ ЛАНДШАФТНИХ ПОЖЕЖ НА ЕКОЛОГІЧНИЙ СТАН ЕДАФОТОПУ". Zeszyty Naukowe SGSP 76 (21 грудня 2020): 29–45. http://dx.doi.org/10.5604/01.3001.0014.5977.

Повний текст джерела

Анотація:

В Україні лісові пожежі набувають значних обсягів та перетворюються на надзвичай- ні ситуації загальнодержавного значення. Внаслідок локалізації та ліквідації великих і особливо великих лісових пожеж, пожеж у природних екосистемах, залучається значна кількість особового складу та техніки. Знищуються практично усі компоненти довкілля – флора, фауна, ґрунти, забруднюються річки, водойми, повітря. Пожежі у природних екосистемах спричиняють потрапляння в атмосферу значної кількості летких продуктів горіння та небезпечних речовин і сполук. Метою роботи є висвітлення результатів досліджень моніторингу довготривалого впливу лісових пожеж на один із найважливіших компонентів екосистеми – едафотоп. Для досягнення поставленої мети були сформовані такі основні завдання: провести аналіз наукових та літературних джерел щодо проблематики впливу лісових пожеж на едафотоп у вітчизняному та зарубіжному контекстах; дослідити модельне вогнище стосовно температурного та вологісного режимів; встановити температуру полум’я на різних ділянках модельного вогнища; встановити потужність еквівалентної дози фотонного іонізуючого випромінювання на місці проведення експерименту. Теплові режими Малого Полісся є достатніми для розвитку багатьох рослин. Веге- таційний період триває понад 200 днів, а період з активними температурами (понад + 10°С) – 150–160 днів. Більше 100 днів у році мають середньодобову температуру понад + 15°С (період інтенсивної вегетації). Відлиги, які понижують морозостійкість лісових та сільськогосподарських культур, затяжні весни у зв’язку з повільним таненням снігу гальмують швидкий прихід тепла. Експериментальні дослідження з вивчення впливу ландшафтних пожеж на екологіч- ний стан едафотопу здійснювалися на території Малого Полісся поблизу Рава-Руського лісництва в селі Лавриків Жовківського району Львівської області. Відбір проб ґрунтів для досліджень їхнього екологічного стану здійснювався із врахуванням давності (за роками) горіння рослинності та лісової підстилки. Також було створено штучне модельне вогнище ландшафтної пожежі (низової, лісової) на відкритому просторі з дотриманням усіх вимог Правил пожежної безпеки в лісах України з метою фіксування температури та вологості ґрунту в зоні горіння, а також аналізу відібраних ґрунтових проб із ділянок горіння. Встановлено, що температура полум’я під час горіння лучної рослинності в початковий момент часу становила +66,7°С. У процесі горіння, через 20 секунд, температура полум’я сягнула +352,5°С, максимальною температура полум’я була +715,7°С після вигорання всього горючого матеріалу (через 2,5 хв після початку досліду). Водночас, на глибині 5 см у початкових точках горіння температура едафотопу підвищується із +7°С до +20 ± 24°С. Яскраво вираженого діапазону зміни вологості на глибині 5 см не спостерігалося. Отримані результати є важливими з точки зору вивчення впливу підвищених температур на компоненти біосфери, а також відновлення девастованих територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Бессонова, В. П., та А. С. Чонгова. "Видовий склад і таксаційні характеристики деревних рослин санітарно-захисної зони Придніпровського ремонтно-механічного заводу". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 2 (29 квітня 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.36930/40310203.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено деревні насадження санітарно-захисної зони (СЗЗ) Придніпровського ремонтно-механічного заводу міста Дніпро. Проаналізовано видове різноманіття, деякі таксаційні показники; проведено розподіл дерев за відношенням до рівня зволоження та комплексне оцінювання життєвого стану деревостану СЗЗ Придніпровського ремонтно-механічного заводу. Для оцінювання життєвого стану рослин та індексу стану деревостану використано шкалу В. А. Алексєєва (1989). Охарактеризовано планувальну структуру санітарного насадження. Встановлено, що дендрофлора цієї санітарно-захисної зони представлена 19 видами деревних порід та однією формою, котрі належать до 10 родин. З них 11 видів є інтродукованими та 8 – аборигенними. Виявлено, що найбільше таксономічне представництво має родина Salicaceae – 6 видів (35,4 % від загального числа дерев у насадженні). З'ясовано, що більшість родин презентовані тільки одним видом. Відзначено, що з хвойних порід на досліджуваній території росте тільки Pinus pallasiana D. Don. Виявлено, що 31,6 % усіх видів представлені тільки 1-3 екземплярами. Розраховано індекс біорізноманітності Шенона (Н), який становить 3,55. З'ясовано, що найбільша кількість дерев має висоту в межах 12-13 м (18,9 % від загального числа дерев в насадженні) і діаметр стовбурів від 26,0 до 29,9 см та від 38,0 до 41,9 см (по 8,8 %). Розподіл дерев за відношенням до умов зволоження показав, що більшість деревних рослин є ксерофітами (40,0 % від загальної чисельності рослин), що відповідає умовам степового регіону. Значну частину рослин віднесено до мезогігрофітів та гігрофітів (29,0 та 12,5 % відповідно), що можна пояснити наявністю природної водойми. Встановлено, що категорії стану "здорові" відповідає 37,9 % від загальної кількості, до помірно ослаблених – 47,3 % (друга категорія життєвого стану). Найбільш стійкими виявились Salix alba L. та Robinia pseudoacacia L., у найбільш непривабливому стані перебувають Populus nigra L. та Aesculus hippocastanum L. З'ясовано, що індекс життєвого стану деревних рослин захисної зони дорівнює 75,6 % і характеризується як ослаблений.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Писаренко, П. В., та О. П. Корчагін. "ПРОГНОЗУВАННЯ ПРОЦЕСІВ ЕВТРОФІКАЦІЇ ВОДОЙМ НА ПРИКЛАДІ РІЧКИ ВОРСКЛА". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2019): 103–10. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.13.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено процес евтрофікації природніх водойм. Визначено, що нині у світі активно здійснюється розробка теоретичних основ і пошук практичних заходів з боротьбі з масовим розвитком ціанобактерій у поверхневих водоймах, що потребує глибокого аналізу та моделювання проце-сів евтрофікації. Зважаючи на це, метою цієї роботи стало вивчення чинників, які спричиняють евтрофікацію поверхневих вод на прикладі річки Ворскла, розробка математичних моделей залежно-стей цих факторів та здійснення моделювання процесів управління якістю води на основі концепції ліміту поживних речовин. Методика дослідження включала проведення аналітичних, натурних та лабораторних досліджень, розрахункову частину. Для дослідження процесу евтрофікації води в річці Ворскла було взято проби на глибині 0,2−0,5 м від поверхні водойми (в різних районах м. Полтави та на околицях міста). На основі отриманих результатів встановлено, що чим вищий вміст у воді азо-ту й фосфору, тим більший вміст ціанобактерій, що, відповідно, посилює процес евтрофікації. Для моделювання процесів евтрофікації була розроблена стаціонарна одновимірна модель, що має такі змінні: концентрація хлорофілу (як характеристика концентрації фітопланктону), концентрація ортофосфату фосфору, амонійного азоту, нітратного азоту і відновленого з донних відкладень фо-сфору. Проведено моделювання динаміки біогенних речовин у басейні річки Ворскла. Встановлено, що збільшення біомаси синьо-зелених водоростей зумовлює різке зменшення концентрації азоту. Цей ефект пояснюється надходженням амонійного азоту зі стічними водами та переробкою бактеріями аміаку в нітрати, а також перенесенням забруднень у басейні річки. Результати математичного моделювання якості води свідчать, що вплив на процес лімітування евтрофікації призводить до збі-льшення концентрації поживних речовин і зниження концентрації фітопланктону. Проведене моде-лювання процесів управління якістю води (на прикладі річки Ворскла) на основі використання цільової функції дали змогу визначити оптимальний вміст біогенних речовин, що дозволяє тримати в опти-мумі вміст хлорофілу. Використання стратегії, основаної на концепції ліміту поживних речовин, дала змогу визначити оптимальний вміст нітратного азоту (2 мг/л і менше), за якого ріст ціаноба-ктерій не інтенсифікується.Отримані результати дозволяють прогнозувати масове виникнення ціанобактерій у водоймах влітку та розробити заходи боротьби з цим негативним явищем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Коткова, Т. М., І. Ф. Карась, А. О. Піціль та С. В. Стоцька. "Екологічне оцінювання стану поверхневих водойм Житомирського району на вміст хлоридів і сульфатів". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 2 (29 квітня 2021): 52–56. http://dx.doi.org/10.36930/40310208.

Повний текст джерела

Анотація:

Здійснено екологічне оцінювання стану поверхневих водойм Житомирського району на вміст хлоридів і сульфатів. Дослідження проведено на річці Тетерів та її притоках, водосховищі Відсічному, з якого здійснили водозабір для питного водопостачання м. Житомира, нижче та вище скидів ОСК-1 та ОСК-2, кар'єрі силікатного заводу, упродовж 2017-2019 рр. Поверхневі водойми є найбільш вразливими джерелами води, оскільки ніяк не захищені від зовнішніх впливів і саме вони першими приймають на себе всі забруднювачі, що утворюються внаслідок природних явищ і діяльності людини. У законодавстві України вміст сульфатів і хлоридів у поверхневих водоймах не регламентується жодним нормативним документом, тому воду оцінювали, прирівнюючи її показники до нормативів вод, призначених для питного (централізованого) водопостачання. Більшість суб'єктів централізованого водопостачання Житомирського району здійснюють забір води саме з поверхневих водойм, а Житомир – безпосередньо з річки Тетерів. Аналізи води здійснювали посезонно впродовж досліджуваних 2017-2019 рр., оскільки на значення показників впливають температурний режим та обсяги води у річках (наповненість). Найбільший вміст обох досліджуваних агентів виявлено влітку та восени, особливого в першу половину осені, коли температура води була ще добре прогрітою. Окрім цього саме в цей період спостерігається найнижча водність річки Тетерів і її приток, що сприяє збільшенню концентрації забруднювачів на одиницю об'єму. Серйозно впливали на вміст досліджуваних забруднювачів і місця відбору. Найбільше значення показників спостерігали на річці Тетерів влітку та восени 2017 р., нижче скиду ОСК-2, куди скидаються води з промислової зони. Хоча перевищень допустимих показників по обох досліджуваних забруднювачах не виявлено згідно з державними санітарними правилами і нормами ДСанПіН 2.2.4-171-10 та державним стандартом ДСТУ 4808: 2007, однак в окремих місцях відбору вміст хімічних агентів викликає занепокоєння. У динаміці досліджуваних років найбільший вміст забруднювачів зафіксовано у 2017 р. Сезонна динаміка свідчить про найбільше забруднення в теплу пору року. Особливо це стосується вмісту хлоридів у річці Тетерів нижче скидів ОСК-2. На підставі отриманих результатів можна стверджувати, що стан поверхневих водойм Житомирського району можна вважати задовільним.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

A.P., Stadnychenko, Uvayeva O.I. та Ihnatenko О.О. "EFFECT OF Cr (III) IONS CONCENTRATION ON WAY OF LIFE SPECIFICS, TROPHIC AND DIGESTIVE PARAMETERS OF CERTAIN LIFE FORMS OF POND SNAILS (МOLLUSCA, GASTROPODA, LYMNAEIDAE)". Scientific Bulletin of Natural Sciences (Biological Sciences), № 30 (30 червня 2021): 109–20. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2524-0838/2021-30-11.

Повний текст джерела

Анотація:

For the first time, the influence ofCr (III) ionsin maximum concentration limits (MCL) from 0.5 –3 on the way of life, nutrition and digestion of Lymnaea vulnerata (Küster, 1862) and L. monnardi (Hartmann, 1844), –the different life forms of pondsnailsof the hydrographicnetwork of Ukraine,–was explored. Due to the long-term natural selectionamongthese specieswhich took place in extremely different ecological environmental conditions, the adaptive radiation of the shell of the ancient original form of pondsnailwas carried out by rheophilicL. monnardi and stagnophilicL. vulnerata,in opposite directions -divergently.The ampla-shaped shell of L. monnardi (flattened, low, compact, streamlined, with a large mouth) and a large flat sole prevent its driftingby thewater current, while the stagnicola-liketurret-shapeshell of L. vulnerata (elongated, high, narrow, with curls and flat turns, andsmall mouth)reliably protects it from excessive water consumption in the process of pulmonary respiration, thatis important for this ordinary inhabitant of mostly drying out ponds, experiencing conditions of desiccation, which hidesin the cracks of drying out bottom.The autochthonous fodder diet of these pondsnailsis represented by algae and higher aquatic vegetation (different in species composition for each of the species of mollusks studied).Under the maximum concentration limits of 0.5, MCL, 2MCL, 3MCLof Cr(III) ions in the environment, a 5-phase process of poisoningis being developed among the pond snails(0.5MCL-indifference; MCLand 2MCL-stimulation; 3MCL-depressive, sublethal, lethal phases). Its symptoms are clearly illustrated by the values ofthe main trophological parameters in poisoned individuals, depending on the course of the relevant phases of the pathological process.Key words : Lymnaea, life forms, Cr (III)ions, way of life, nutrition, digestion. Серед полютантів, які потрапляють із скидами чи стоками як у природні, так і у штучні водойми, одними з найнебезпечніших для гідробіонтів є іони важких металів. Актуальність дослідження впливу іонів важких металів на різні прояви життєдіяльності гідробіонтів пов’язана як із широкою розповсюдженістю їх наразі у поверхневих водах, так і з явно недостатнім на сьогодні ступенем дослідженості впливу значної частини із них на водних черевоногих молюсків. Саме до числа таких важких металів і належить Cr (III), рівень вмісту якого у гідромережі України. Уперше з’ясовановплив 0,5ГДКр –3ГДКр іонівCr (III) на спосіб життя, живлення і травлення Lymnaea vulnerata(Küster, 1862) i L. monnardi (Hartmann, 1844) –різних життєвих форм ставковиків гідромережі України. Внаслідок тривалого природного добору, котрий відбувався у цих тварин у вкрай відмінних екологічних умовах довкілля, адаптивна радіація черепашки прадавньої вихідної форми ставковиків здійснювалася реофілом L. monnardi і стагнофілом L. vulnerataу протилежно скерованих напрямках –дивергентно. Амплаподібна черепашка L. monnardi (сплющена, низька, компактна, обтічної форми, з великим устям) і велика плоска підошва ноги запобігають знесенням її течією, тоді як стагніколаподібна баштоподібна черепашка L. vulnerata(витягнутої форми, висока, вузька, з плоскими обертамизавитка і невеличким устям) надійно оберігає його від зайвих витрат води у процесі легеневого дихання, що важливо для цього звичайного мешканця здебільшого пересихаючих водойм, переживаючих умови десикації, забившись у щілини розтрісканого від пересиханнядна.Автохтонний кормовий раціон цих ставковиків представлений водоростями і вищою водяною рослинністю (різними за видовим складом щодо кожного з видів досліджених молюсків).За 0,5ГДКр, ГДКр, 2ГДКр, 3ГДКр іонів Cr (III) у середовищі у ставковиків розвивається 5-тифазний процес отруєння (0,5 ГДКр –байдужість; ГДКр і 2ГДКр –стимуляція; 3ГДКр –депресивна, сублетальна, летальна фази). Симптоматика його чітко ілюструється значеннями основних трофологічних показників у отруєних особин, залежних від перебігу у них відповідних фаз патологічного процесу.Ключові слова: Lymnaea, життєві форми, Cr (III), спосіб життя, живлення, травлення

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Тягній, Людмила, та Олена Степова. "Аналіз джерел та видів забруднення р. Ворскли та її притоків (в межах Полтавської області)". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 77–79. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232943.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі розглянуті джерела та види забруднення річки Ворскли та її притоків (в межах Полтавської області), а саме проведено оцінку сучасного стану річок від забруднення біогенними елементами, та досліджено зміни якості поверхневих вод за гідрохімічними показниками. Метою роботи є проведення оцінки сучасного стану річки Ворскли та її притоків (в межах Полтавської області). Коротко охарактеризовано природні умови в басейні річки Ворскли. Проаналізовано, що очисні споруди біологічного очищення стічних вод в Полтавській області, працюють вкрай неефективно, внаслідок чого є причиною забруднення природних водойм, процесів розвитку біоценозу, заростанням, а також пригніченням розвитку водних організмів, де активно розмножуються ціанобактерії, перетворюючи чисту водойму в дуже брудну. Біогенні речовини є ключовим фактором евтрофікації, що призводить до серйозного порушення водних екосистем і при цьому впливає на стан води в зонах масового купання. Пов'язано це в основному з розвитком промисловості і зростанням міст. Розглянуто у гідрогеологічному відношенні річка Ворскла та її притоки (в межах Полтавської області) та коротко дана характеристика джерел Полтавської області. Надходження у водойми величезної кількості забруднюючих речовин призводить до деградації, як окремих компонентів екосистеми, так і цілих груп в водоймі. На основі методологічного підходу досліджено якість води річки Ворскли, та її притоків, який базується на оцінці якості води водних об’єктів за гідрохімічними показниками. В ході аналізу було виявлено, що саме впливає на збільшення комплексного показника забруднення в даній річці, та містить такі забруднення як фосфат-іони, амоній-іони, нітрит-іони та органічні забруднення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Куриленко, Віктор, Тетяна Обушенко, Наталія Толстопалова, Ольга Сангінова та Дмитро Яворський. "Дослідження впливу рН на ефективність видалення йонів нікелю". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 201–5. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233427.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальною проблемою сьогодення є забруднення промислових стічних вод. До числа найнебезпечніших забруднювачів навколишнього середовища належать важкі метали. Потрапляючи разом зі стічними водами у водойми, важкі метали порушують хід природних процесів і знижують якість природних вод. Застосування флотоекстракції є ефективною альтернативою для очищення стічних вод, що містять іони важких металів. Метою роботи було визначення оптимальних умов процесу - концентрації ПАР, рН, тривалості процесу флотоекстракції, початкової концентрації. На основі отриманих даних можна зробити висновок, що вилучення Ni2+ слід проводити в сильнолужному середовищі (рН 9 ÷ 10), коли сублат нікелю вилучається в органічну фазу у вигляді нейтральної молекули складу Ni(OH)2 . Це підтверджується графіками, де більшість кривих набувають максимумів при значеннях рН 9 ÷ 10, також можна відмітити, що при використанні повітря замість азоту значно знижується ефективність процесу очищення. Ефективність видалення нікелю в системах підвищується зі зростанням довжини вуглеводневого радикалу ПАР і найбільш ефективним в системах з початковою концентрацією 20 мг/дм3 є C15H31COOK, так як він показує більшу ефективність на всьому діапазоні рН, а отже меншу залежність від рН. Також було використано різні комбінації ПАР, вивчався вплив введення в систему такої катіонної ПАР як тетрабутиламоній бромід (TBA). Припускалося, що ТВА буде мати позитивний вплив на розміри бульбашок в системі, що може бути пояснено тим, що ПАР зменшує поверхневий натяг водної фази. Зменшення ж розмірів бульбашок, призводить до збільшення площі поверхні на одиницю об’єму повітря, що є важливим параметром процесу. За результатами експерименту було виявлено, що системи з двома ПАР показують свою незалежність від рН і високу ефективність в дуже широкому діапазоні рН.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Герасимов, Олег, та Людмила Сідлецька. "Перспективи створення радіаційних захисних модулів на основі мікромеханічних (гранульованих) конгломерацій". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 129–33. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233002.

Повний текст джерела

Анотація:

Проблема захисту навколишнього середовища - одна з найважливіших завдань сучасності. Викиди промислових підприємств, енергетичних систем і транспорту в атмосферу, водойми і надра на сучасному етапі розвитку науки і техніки досягли таких розмірів, що в ряді районів, особливо в великих промислових центрах, рівні забруднень в кілька разів перевищують допустимі санітарні норми. Питання поводження з радіоактивними відходами передбачає оцінку різних категорій і методів їх зберігання, а також різні вимоги щодо захисту навколишнього середовища. Метою ліквідації є ізоляція відходів від біосфери на надзвичайно тривалі періоди часу, забезпечення того, що залишкові радіоактивні речовини, що досягають біосфери, будуть в незначних концентраціях в порівнянні, наприклад, з природним фоном радіоактивності, а також забезпечення впевненості в тому, що ризик при недбалому втручанні людини буде дуже малий. Однією з технологічних методів вирішення цієї проблеми є довготривале зберігання радіоактивних відходів в спеціалізованих модулях, в які поміщують контейнери з відходами. Про те не дивлячись на високу експертну оцінку, яку дають таким модулям вони мають ряд недоліків, наприклад з головних проблем є, те що технологічно передбачено використовувати, в якості додаткового захисту, цементні матеріали, якими заповнюють пустий простір утворений навколо контейнера. Технологiчнi подолання загрози зниженню якостi радiацiйних монолiтних конструкцiй захисних екранiв, якi знаходяться пiд постiйним впливом iонiзуючого випромiнювання (радiацiйне скрихчування) є однією з найголовнiших задач забезпечення захисту вiд радiацiйного опромiнювання. Метою роботи було проведення порiвняльного аналiзу якостi (в сенсi радiацiйного захисту) монолiтних та гранульованих захисних екранiв. Показанi переваги гранульованих модулiв та обговорюються перспективи їх практичного застосування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Природні водоймища"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями