Статті в журналах: "Принципи конструювання"

1

Krysanova, Tetiana, та Anna Verbytska. "Принципи лінгвістичного конструювання емоцій у дискурсі." Лінгвістичні студії, № 36 (2018): 55–60. http://dx.doi.org/10.31558/1815-3070.2018.36.8.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Костюк, Геннадий Игоревич, та Виктор Васильевич Попов. "НАУКОВІ ПРИНЦИПИ КОНСТРУЮВАННЯ РІЗАЛЬНОГО ІНСТРУМЕНТУ З НАНОПОКРИТТЯМИ ТА НАНОСТРУКТУРАМИ". Open Information and Computer Integrated Technologies, № 83 (23 травня 2019): 81–97. http://dx.doi.org/10.32620/oikit.2019.83.06.

Повний текст джерела

Анотація:

The article describes the effect of boron, nitrogen, yttrium and hafnium ions on the modified BK10 (WС - 79.7% Co - 9.5% + CrN - 1.3% + AlN - 6.5% + TiN - 3%), BK20 (WС - 80.00%) and VK10 (WС - 90.00%) where the possibility of obtaining nanostructures is shown. It has been determined that: the value of the ion energy and the ion charge significantly affect the grain size with increasing energy and charge size; the grain size increases; an increase in the percentage composition of tungsten carbide leads to grain growth, and with an increase in the mass of the ion to an decrease in the grain size more significantly, which can be used to obtain the required grain size. Тhe design of the chemical composition of the cutting tool material, taking into account the possibility of nanostructure formation, shows that not always an increase in the share of tungsten carbide increases the efficiency and efficiency of the tool, and often the grain size has a decisive influence. The possibility of constructing the chemical composition of the basic material of the cutting tool with regard to its hardening due to the formation of nanostructures and nanocoating is shown

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Приходько, Ганна Василівна. "Роль гендерних стереотипів у контексті дослідження проблем сімейного виховання". Освітній вимір 38 (16 травня 2013): 257–61. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3222.

Повний текст джерела

Анотація:

Приходько Г. В. Роль гендерних стереотипів у контексті дослідження проблем сімейного виховання. У статті розглянуто роль гендерних стереотипів у контексті теорії соціального конструювання статі. З’ясовано, що такі стереотипи зумовлюють зміст, принципи та методи сімейного виховання, визначають ступінь залучення батьків до вихованнчя та особливості ставлення загалом до дітей залежно від їхньої статі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Бородієнко, Олександра. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ АСЕСМЕНТ-ЦЕНТРІВ ДЛЯ ДІАГНОСТУВАННЯ РІВНІВ РОЗВИНЕНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКІВ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ПІДПРИЄМСТВ СФЕРИ ЗВ'ЯЗКУ". Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, № 14 (21 вересня 2018): 61–69. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.61-69.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі аналізу наукової літератури обґрунтовано принципи застосування технології асесмент-центрів у реалізації контрольно-оцінного компонента системи розвитку професійної компетентності керівників структурних підрозділів підприємств сфери зв‘язку (на прикладі керівників структурних підрозділів із продажу послуг зв‘язку та обслуговування споживачів). Зокрема, було обґрунтовано наступні принципи: комплексності (застосування декількох діагностичних процедур, які передбачають різні види активності – тестування, самооцінювання, інтерв‘ювання, виконання індивідуальних і групових завдань, управлінські поєдинки тощо), систематичності реєстрації (передбачається конструювання асесмент-центру таким чином, щоб один і той самий компонент компетентності був оцінений принаймні двічі), принцип множинності оцінних процедур (підвищення об‘єктивності діагностування за рахунок комбінації різноманітних методів та інструментів оцінки), принцип моделювання моделювання (відтворення або ключових характеристик професійного контексту, або проективне моделювання, яке не відображує безпосередньо робочий контекст, але дає змогу проявити професійно важливі якості й характерні для індивіда моделі поведінки). Представлено методику та алгоритм використання технології асесментцентрів для діагностування рівнів розвиненості операційно-діяльнісного компонента професійної компетентності досліджуваної категорії керівників. Зокрема, рівень розвиненості професійних та комунікативних умінь діагностується за допомогою дискусії (обговорення фрагментів відео, які демонструють різні моделі продажів та обслуговування) та модерації з метою генерування учасниками мовленнєвих шаблонів, створення сценаріїв комунікації з клієнтами; рівень розвиненості організаційно-управлінських та професійних умінь – за допомогою індивідуальної роботи (виконання вправи «П‘ятниця, 13-е») та ділової гри «Людоїди», рівень розвиненості андрагогічних умінь – за допомогою виконання індивідуальних завдань (демонстрація вміння створювати, проводити та оцінювати ефективність навчальних заходів із підлеглими).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Стежко, С. О. "Минуле vs майбутнє: принципи конструювання нової ідентичності в українській літературі першої половини ХХ століття". Науковий вісник Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського. Серія "Філологічні науки (літературознавство)", вип. 4.14 (111) (2014): 157–62.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Фіголь, Н. М., та Т. Г. Файчук. "Теорія електронного навчального середовища". Обрії друкарства, № 1(9) (30 грудня 2021): 132–42. http://dx.doi.org/10.20535/2522-1078.2021.1(9).240617.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено класичні теорії здійснення пізнавальної діяльності і обробки інформації, а саме: біхевіористська, когнітивна, конструктивістська, коннективістська. З’ясовано, що позитивний досвід зазначених теорій може бути залучений до сучасної моделі електронного навчального середовища. З-поміж конструктивістських напрямів досліджені праці Ж. Піаже, Дж. Брунера, Ф. Варела, У. Матурани; висвітлено сучасні підходи, здійснено огляд радикального та соціального конструктивізму. Конструктивістська теорія пізнання, на нашу думку, може бути покладена в основу електронного навчання, оскільки передбачає конструювання своєї реальності за допомогою повторюваних дій, передбачаючи різнорівневе навчання. Біхевіористську теорію проаналізовано на прикладі радикального біхевіоризму Б. Ф. Скіннера, який досліджує у своїх працях принципи оперантної поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Семеряк І. З. "Модель формування стратегій іншомовного професійно орієнтованого спілкування майбутніх програмістів". ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, № 46 (12 лютого 2021): 201–8. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.128.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено розробці й обґрунтуванню моделі формування стратегій іншомовного професійно орієнтованого спілкування майбутніх програмістів на основі соціокогнітивного підходу. З цією метою, а також з метою відображення комплексного процесу формування означених стратегій використано метод моделювання, що дає можливість інтегрувати теоретичні та практичні аспекти іншомовної підготовки зазначених майбутніх фахівців. Здійснено схематичну побудову згадуваної моделі, в якій відображено її структурні компоненти, принципи їх функціонування і внутрішні зв’язки. Конструювання моделі відбувалось із урахуванням принципу системності, що передбачає цілісність (характеризує сконструйовану модель як завершену конструкцію), наступність (втілюється у поетапному поступальному русі вперед до визначеної мети навчання), структурованість (виявляється у багаторівневості, ієрархічності компонентів системи, логічному встановленні взаємозв’язків між ними та функціональність (виявляється у виконанні функцій усіма компонентами і субкомпонентами моделі, реалізації взаємозв’язків між ними). У науковій розвідці викладено ключові характеристики моделі: гносеологічна, загальнометодологічна і психологічна; виділено її основні компоненти: цільовий (окреслює мету і завдання), концептуальний (відображає засади соціокогнітивного підходу), змістовий (реалізується в інтеграції його предметного та процесуального компонентів), процесуальний (визначає етапи та підетапи формування стратегій іншомовного професійно орієнтованого спілкування), результативний (передбачає досягнення відповідного рівня сформованості стратегій), коригувальний (дозволяє встановити зворотній зв'язок між усіма компонентами сконструйованої моделі та усунення виявлених недоліків). Автором запропоновано предмет подальших наукових розвідок.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Мінцер, О. П., та Н. О. Сінєнко. "ВАЛІДНІСТЬ ТА ЛОГІКА АНКЕТУВАННЯ В ПРОЦЕСАХ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (12 серпня 2021): 84–88. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2021.1.12193.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто питання призначення, технологічної організації та доцільності проведення анкетування для забезпечення трансферу знань. Дослідження спрямовано на визначення ролі анкетування в навчальному процесі. В результаті дослідження з'ясовано, що анкетування — складний структурований процес, який має своє функціональне призначення, конЦептуальні положення, методологію, принципи оброблення отриманих даних. Стохастичне використання анкетування задля анкетування приносить лише шкоду. Дослідницька функція анкетування передбачає наявність обґрунтованого алгоритму проведення дослідження, спрямованого на вивчення думок, відношень респондентів проблеми, Що вивчається, та проведення прямих і непрямих вимірів. Пропонується змінити логіку конструювання та оброблення даних анкет. Серед переліку запитань важливо забезпечити повторення фрагментів, що направлені на виявлення конкретного факту чи явища, але висловлені іншими словами. Тоді створюється можливість оцінювання валідності опитування саме відносно процесу, що цікавить дослідника.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Tsaryk, Olga. "КОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД ДО НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ". Mountain School of Ukrainian Carpaty, № 20 (30 вересня 2019): 28–33. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.20.28-33.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті вивчено підходи, методи, прийоми, форми навчання української мови як іноземної, використання яких допомагає викладачам-мовникам підвищувати рівень мотивації в іноземних студентів у процесі вивчення мови. Актуальність обраної теми спричинена недостатньою кількістю проведених досліджень з методики викладання української мови як іноземної, потребою систематизувати наукові й методичні розробки, необхідністю впровадження нових підходів до вивчення української мови як іноземної. Метою статті є вивчення основних підходів, методів та принципів викладання української мови як іноземної, зокрема комунікативного підходу, дослідження впливу методів навчання на мотивацію студентів у процесі вивчення української мови як іноземної. У процесі дослідження застосовано методи спостереження, анкетування, аналіз результатів опитування, оцінювання рівня володіння українською мовою як іноземною. Дослідження виконане на базі Тернопільського національного економічного університету, де проведено опитування слухачів підготовчого відділення для іноземних громадян, студентів-іноземців 1-4 курсів нефілологічних спеціальностей. Результати дослідження підтвердили, що основою мотивації для студентів, які вивчають українську мову як іноземну, є бажання вільно спілкуватися з носіями мови. Серед видів мовленнєвої діяльності, які студенти хотіли б покращити, найбільший відсоток займає мовлення. З’ясовано, що найскладнішим завданням для студентів є конструювання речень, репродукування мовлення. У статті обґрунтовано основні принципи процесу навчання, досліджено вплив методів навчання на мотивацію студентів до вивчення української мови як іноземної, що підтверджує ефективність використання комунікативного підходу в процесі навчання української мови як іноземної.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Журба, О. І., та В. М. Додух. "Образ Г. П. Ґалаґана на сторінках журналу «Киевская старина»." Studies in history and philosophy of science and technology 30, № 1 (1 червня 2021): 78–85. http://dx.doi.org/10.15421/272108.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у виявленні механізмів конструювання прижиттєвого та меморіального образів одного із значимих представників дворянства Лівобережної України Григорія Павловича Ґалагана (1819–1888). Актуальність роботи визначено можливостями включення обраної теми до різноманітних міждисциплінарних контекстів біографістики, соціальної, політичної, культурної та інтелектуальної історії. Історіографічна експертиза виявила, що питання ролі і місця дворянства в історії залишається дискусійним, а тому його вивчення зберігає актуальність. Методологічну основу сформували базові принципи теорії історіографічного образу, що спрямовували на виявлення ґенези, формування та еволюції уявлень стосовно Г. П. Ґалагана на сторінках часопису «Киевская старина». Ми виходили із розуміння того, що історичне знання та суспільні історичні уявлення формуються шляхом вибіркового відображення і трансляції минулого у професійному середовищі та публічному просторі. Саме тому предметом нашої уваги став процес конструювання прижиттєвого та меморіального образів лідера дворянства Лівобережної України, який розпочався іще за його життя на сторінках «Киевской старины». Саме тому джерельна база дослідження була сформована з публікацій в «Киевской старине» біографічних документів та праць самого героя. Основні результати полягають у визначенні змістовних структур прижиттєвого та меморіального образів Г. П. Ґалагана: покровитель місцевої освіти, справжній патріот Батьківщини, активний захисник інтересів її населення, видатний меценат, поціновувач та захисник традиційної народної культури. Виявлені мотиви творення такого ідеалістичного образу були обумовлені завданнями поміркованого сегмента національного руху кінця XIX – початку ХХ ст.: необхідністю плекання і зміцнення місцевого патріотизму, української або малоросійської ідентичності, важливістю формування пантеону знакових національних діячів, вихованням у заможних земляків ставлення до матеріальної підтримки національної справи як до морального обов’язку, важливої, статусної справи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Головченко, Гліб. "РОЗВИТОК МЕДІАОСВІТИ У США ТА КАНАДІ: ФІЛОСОФСЬКО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 2, № 16 (28 листопада 2019): 145–55. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(16).2019.145-155.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автор наголошує на важливості вивчення філософсько-педагогічних підходів до медіаосвіти в США і Канаді. Виокремлено низку теорій (теорія масової комунікації, конструктивізм) і підходів (критичний, протекціоністський, художній, практичний, культурологічний, інокуляційний, еклектичний), які вплинули на розвиток медіаосвіти в досліджуваних країнах. Філософські теорії медіаосвіти ґрунтуються на таких принципах, як: навчання – це процес пошуку, конструювання та реорганізації знань самою особистістю; навчання має бути пов‘язаним із життям, а не з окремими фактами; гуманізація процесу навчання відбувається за рахунок ознайомлення учнів з моделями ментальної поведінки. Зазначені принципи конструктивістської теорії разом із основними положеннями теорії комунікації та теорій масової комунікації складають концептуальну основу медіаосвіти. Проаналізовано переваги та недоліки цих теорій і підходів. Обґрунтовано, що основний фокус в розумінні медіаосвіти зміщувався від її аналізу та розуміння, як медіа формує суспільне знання, до вивчення медіаосвіти як засобу вираження та естетики. Досліджено як інтеграція філософсько-педагогічних підходів сприяє ефективному впровадженню медіаосвіти у життя сучасного суспільства та формує особливі завдання для педагогів різних ланок освіти (розвиток «медіаскептицизму» учнів, запобігання шкідливому впливу медіа, оцінювання естетики медіаформ, розвиток медіакомпетентності молоді). Обгрунтовано, що розуміння сутності філософсько-педагогічних підходів сприяє усвідомленню закономірностей їх впливу на аудиторію, що може стати ефективним засобом прогнозування очікуваних результатів медіаосвіти. Автор наголошує, що в кожна теорія, концепція медіаосвіти фокусується на особистості, її потребах, інтересах, досвіді. Всі підходи до медіаосвіти спрямовані на розвиток в особистості навичок аналізу, оцінки і створення медіапродукту. Ключові слова: медіаосвіта; філософсько-педагогічні підходи; концепції; вплив; аудиторія; критичне мислення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Yemets, Nataliia Anatoliivna, Olha Yevheniivna Melnyk та Nataliia Valeriivna Shakun. "ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ГЕНДЕРНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ". SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, № 2(12) (2018): 23–29. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-2(12)-23-29.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Сучасні виклики, які постають перед Україною на шляху розбудови демократичної держави та громадянського суспільства, вимагають розробки нових концептуальних підходів в царині гендерної соціалізації особистості. Постановка проблеми. Недостатність теоретичного і практичного опрацювання впливу освіти на гендерну соціалізацію особистості ускладнює чітке системне бачення її сутності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розробки концептуальних основ соціалізації особистості в освітньому середовищі розглядалися такими вітчизняними та зарубіжними дослідниками, як В. Андерсон, М. Кіммел та ін. (теоретичні основи), В. Кравець, Т. Говорун, О. Кікінежді (прикладні аспекти), О. Вороніна, Т. Голованова, Н. Світайло, Т. Марценюк та ін. (концепція гендерного підходу). Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Вплив освітньої сфери на процес формування та реалізації гендерночутливої особисті є недостатньо вивчений. Постановка завдання. Визначити засади та принципи створення освітнього середовища, сприятливого для гендерної соціалізації особистості. Виклад основного матеріалу. Розглядається роль освітнього середовища в процесі соціального конструювання статі як елемента культури і соціальної стратифікації та налагодженні міжособистісної взаємодії, що контролюється суспільством і через яку відтворюється уявлення про чоловіче і жіноче як категорії соціального порядку. Висновки. Становлення соціально активної особистості з високим рівнем сформованості гендерної культури можливе за умови трансформації освітнього процесу в напрямку нейтралізації гендерних стереотипів та розширення соціального простору для всебічного розвитку особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Kolisnyk, O. V. "Соціокультурні виміри творчості у суспільстві". Grani 18, № 6 (18 квітня 2015): 74–77. http://dx.doi.org/10.15421/1715122.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автором аналізується контекст сприйняття творчості з позиції такого вагомого явища соціокультурної реальності людини, як життєтворчість. Життєтворчість виступає однією з форм творчого ставлення до дійсності і є особливим видом свідомого конструювання соціокультурного простору, яке здійснюється людиною у формі побудови життєвих планів, моделей їх реалізації й розкривається нами з позиції самоусвідомленого ставлення індивіда до своїх життєвих процесів. Найбільш поширеною формою життєтворчості є самореалізація. Предметом життєтворчості постає, перш за все, сама людина, яка самоздійснює себе через цілепокладання власного життя, обираючи з того, що реально є доступним на даний період часу в конкретних суспільних умовах. Крім того, на процеси творчості й життєтворчості впливають інтенціональні стани, які є показниками внутрішніх ментальних станів людини. Зазначено, що дослідження інтелектуальної та цілеспрямованої життєтворчості особи з позиції її інтенціональних устремлінь є одним з вагомих підходів, який дає можливість більш об’єктивного розуміння механізмів творення значень людиною на шляху її самоздійснення. Інтенціональність є структурним елементом мотивацій, який, проявляючись у процесі комунікації у мовленнєвих актах, бере участь у формуванні індивідуальної сфери значень для людини. В основу розкриття специфіки соціокультурної життєтворчості покладені принципи багатовимірності, плюральності життєвого світу людини, взаємозв’язок її соціальнокультурних, індивідуальних і колективних, свідомих і несвідомих сторін, вимога єдності спонтанностихійних та свідомоспрямованих засобів впливу на процеси управління життєвими змінами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Зима, О. Г., О. М. Афанасьєва, С. О. Родіонов, В. В. Кошарна та А. О. Станкова. "Трансформації глобальної міграції населення". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 1(257) (10 лютого 2020): 27–31. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-257-1-27-31.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі проаналізовано основні фактори, що мають вплив на міграційні потоки. В процесі трансграничних пересувань люди часто не втрачають своїх історичних коренів, колишньої культури, зв'язків з батьківщиною, з родичами і друзями, що мешкають в інших країнах, і не асимілюються повністю в новий соціум. Засвоюючи правила праці і побуту, елементи культури різних країн проживання, вони придбавають множинні національні, культурні і тому подібне референції і вибудовують гібридні ідентичності, які потім зазнають метаморфози у нащадків мігрантів. Це ще сильніше розцвічує палітру різноманітності, що привноситься імміграцією. При цьому чимала частина мігрантів не прагнуть пустити корені в країнах призначення, не аффілюються з якою-небудь одній з них, так і залишаючись мандрівниками, космополітичними номадами, що орієнтуються на транснаціональні канони професійної діяльності і повсякденного життя. Відносно "текучих" мігрантів не працюють ні асиміляційна, ні мультикультуралістична моделі інтеграції, розраховані на поселенців. Це вимагає від приймаючих держав перегляду традиційних підходів до соціокультурної інкорпорації приїжджих, пошуку моделей, що поєднують принципи цивільної інтеграції і інтеркультуралізму. Складається нова географія міграції, що характеризується зрушенням людських потоків на глобальний Південь і їх регіоналізацією, тяжінням до інтеграційних платформ. Регіоналізація пересувань на Півдні диктує необхідність не лише розробки і здійснення державами імміграційної і інтеграційної політики, що розвиваються, але і розвитку субглобальних механізмів регулювання таких потоків. Більше того, формування нової моделі міграції вимагає конструювання адекватної цієї моделі архітектури глобального управління переміщеннями населення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Спірін, Олег Михайлович, Світлана Миколаївна Іванова, Анна Володимирівна Яцишин, Лілія Анатоліївна Лупаренко, Анна Федорівна Дудко та Алла Віленівна Кільченко. "МОДЕЛЬ ВИКОРИСТАННЯ ВІДКРИТИХ ЕЛЕКТРОННИХ НАУКОВО-ОСВІТНІХ СИСТЕМ ДЛЯ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ НАУКОВИХ І НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ". Information Technologies and Learning Tools 77, № 3 (19 червня 2020): 302–23. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v77i3.3985.

Повний текст джерела

Анотація:

Використання відкритих електронних науково-освітніх систем є потужним допоміжним інструментом у проведенні наукових досліджень. Авторами статті розроблено й обґрунтовано модель використання цих систем для розвитку інформаційно-дослідницької компетентності наукових та науково-педагогічних працівників, що містить чотири блоки: цільовий, змістовий, організаційно-діяльнісний і результативно-діагностичний. Побудову моделі реалізовано у 5 етапів (добір відкритих електронних науково-освітніх систем, обґрунтування структурних компонентів моделі, конструювання та дослідження її властивостей, експертне оцінювання). У ході побудови було враховано принципи навчання дорослих (андрагогічний, акмеологічний, інформатичний, компетентнісний, практико орієнтований). Визначено, що відкриті електронні науково-освітні системи виступають як засоби розвитку інформаційно-дослідницької компетентності наукових та науково-педагогічних працівників. Основними критеріями добору таких систем є відкритість, функціональність та їх придатність до використання в наукових установах і закладах вищої освіти. У моделі відображено основні змістові лінії (наукові електронні бібліотеки, електронні відкриті журнальні системи, хмарні сервіси Google, електронні освітні мережі, наукометричні, бібліографічні, статистичні, рейтингові науково-освітні системи та ін.), а також напрями, за якими має відбуватися підвищення рівня інформаційно-дослідницької компетентності наукових і науково-педагогічних працівників. У такому навчанні рекомендується використовувати такі методи і форми: мінілекції, семінари, тренінги, робота в групах, метод проєктів, мозковий штурм, дискусії, анкетування, тестування та ін. Дослідження властивостей моделі здійснювалось у процесі проведення семінарів і тренінгів для науковців, а перевірка її валідності – методом експертного оцінювання.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

ШУМІЛОВА, Ірина. "ПРОЄКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ ПРОВІДНИЦТВУ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 375–84. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-375-384.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено проєктуванню технології навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти. Представлено структуру технології навчання провідництву, яка передбачає такі складові: концептуальна основа (наукові підходи, принципи, закономірності, умови, чинники та ін.); змістова частина (визначення мети, завдань, очікуваних результатів тощо); процесуальна частина (організація діяльності відповідно до визначених завдань; форми, методи, способи, прийоми і засоби діяльності учасників освітнього процесу; конструювання та розроблення організаційних механізмів, організація процесу навчання; забезпечення ефективної комунікації учасників процесу навчання; поточне оцінювання, моніторинг, коригування діяльності, консультації, моделювання ситуацій тощо); результативна частина (на основі визначених критеріїв і показників здійснюється аналіз результатів формувального експерименту щодо запровадження технології навчання провідництву, перевірка її ефективності засобами математичної статистики). Наголошується на тому, що проблема професійної підготовки майбутніх менеджерів освіти може успішно вирішуватися на підставі наукового проєктування технології навчання провідництву, під час опанування курсу «Провідництво в освіті», а заздалегідь спроєктована технологія дає можливість забезпечити навчання провідництву майбутніх менеджерів освіти. Автором обґрунтовано, що педагогічна конструкція об’єкта проєктування має такі складові: педагогічна система, процес, технологія, метод, прийоми, завдання, ситуація чи зміст освіти, освітні програми, підручники, навчальні посібники. Об’єкт проєктування має певні особливості, а саме: наявність нової ідеї та способу розв’язання існуючої проблеми, чітке планування й контроль процесів проєктування, зведення проєктування до рівня методичної розробки. Ключові слова: проєктування, технологія навчання, провідництво, майбутні менеджери освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Потапчук, Т. В. "РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАГІСТРІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ". Педагогіка та психологія, № 63 (квітень 2020): 122–32. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статі – проаналізувати професійну компетентність магістрів дошкільної освіти у наукових дослідженнях та простежити підвищення якості професійних і особистісних характеристик педагогів в установах професійної освіти. У статті розкрито поняття «професійна компетентність магістра», представлено теоретичну модель Д.Р. Левітеса щодо поетапного конструювання змістово-цільового компонента технології, яка представляє особливу цінність для проведення педагогічного експерименту. Висвітлено аналіз динамічних змін якості діяльності за такими рівнями, як світоглядний, методологічний, теоретичний та практичний. Схарактеризовано принципи, методи і прийоми навчання слухачів в системі підвищення кваліфікації. Зазначено, що в педагогічній науці й практиці гостро позначилася потреба ресурсного забезпечення процесу розвитку компетентності педагога в умовах, адекватних сучасному стану освіти, – безперервному і гуманістичному. На етапі післядипломної освіти педагога закладу дошкільної освіти (ЗДО) можливості успішного розвитку його компетентності мають визнаватися установами додаткової професійної освіти, що відповідає логіці ієрархічних структур безперервної освіти. Однак, як засвідчує досвід реформування освіти, система додаткової професійної освіти, якій притаманний гранично високий консерватизм та інерція, традиційно «запізнюється» у своїй реакції на життя суспільства. Зазначено, що теоретична основа дослідження формувалася з урахуванням наукових праць концептуального способу опису моделі системи розвитку педагогічної компетентності педагога ЗДО, що дозволило визначити психолого-педагогічні, соціокультурні ресурси розвитку компетентності педагога у процесі підвищення кваліфікації на базі установ додаткової професійної освіти. Тому підвищення якості професійних і особистісних характеристик педагогів в установах професійної освіти дає підставу для висновку про необхідність засвоєння вихователями логіки діяльності, у процесі якої вихователь має підвищувати рівень педагогічної компетентності

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

МАЗАЙ, Лада, та Володимир ШТИФУРАК. "НАРАТИВНІ ТЕХНІКИ У ПСИХОКОРЕКЦІЇ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ". Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, № 1 (54) (19 травня 2022): 47–54. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.7.

Повний текст джерела

Анотація:

В умовах сучасного трансформаційного суспільства проблематика професіоналізації представників соціономічних професій набуває широкої популярності у науковому середовищі. Виявлені низкою зарубіжних та вітчизняних науковців проблеми навчальної мотивації студентів-психологів загострюють актуальність дослідження ресурсного забезпечення професійного становлення цих фахівців, а також створюють запит на пошук ефективних шляхів його психокорекції. Метою пропонованої розвідки є теоретичне та практичне осмислення проблеми ресурсного забезпечення професійного становлення майбутніх психологів з презентацією авторської наративної техніки психокорекції його структурних елементів. Методологію дослідження сформували методи теоретичного аналізу проблематики, методи психологічної діагностики; принципи наративного напряму психотерапії та розроблена на їхній основі авторська техніка конструювання образу «Я – майбутній психолог» з використанням методу проективного малюнку; контент-аналіз. Учасниками тренінгового формату, в якому застосовувалась техніка, стали студенти 4-го курсу денної форми навчання спеціальності 053 Психологія Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (32 особи), які перед тим взяли участь в емпіричному дослідницькому експерименті. Результатом проведення техніки стало визначення смислового ядра записів студентів-психологів за такими категоріями, як основа професійного становлення, слабкі сторони, сильні сторони, емоції та почуття, що пов’язані з професією, труднощі професійного становлення, шляхи вирішення таких труднощів. За допомогою контент-аналізу та якісної інтерпретації отриманого словесного і візуального матеріалів виявлено, що студенти-психологи переживають страх починати професійну діяльність, робити помилки, здобувати досвід. Це відображається у їхній невпевненості, відсутності конкретних шляхів вирішення труднощів професійного становлення та внутрішніх опор забезпечення професіоналізації. Висновки. У результаті використання наративної техніки додатково визначено проблемні тенденції ресурсного забезпечення професійного становлення майбутніх психологів, зокрема уточнена специфіка емоційного ставлення до свого фахового «Я-образу» у середовищі студентів-психологів. Уточнено напрями подальшого психокорекційного впливу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Komaha, Larysa. "Наукове пізнання в аргументах «методологічного анархізму»". Multiversum. Philosophical almanac, № 3-4 (18 травня 2018): 169–77. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2016.3-4.17.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті досліджується «методологічний анархізм» П.Фейєрабенда, який виступив проти ідеї «жорсткого методу» або «жорсткого типу раціональності» та сформулював новий підхід щодо логіки розвитку науки. На відміну від попередньої методологічної установки науковець запропонував принцип «все дозволено» або «підходить все», який означає, що теорій може бути багато і вони можуть ґрунтуватися на різних типах раціональності. Виходячи з цього, Фейєрабенд постулює принцип проліферації (розмноження), який є вимогою конструювання максимально можливої кількості теорій, що здатні «розмножуватися». Він виступає за методологічний плюралізм і проти методологічного монізму. Необхідність застосування принципу «проліферації» аргументується тим, що факти теоретично відносні, і разом з тим передбачення теорії ніколи з абсолютною точністю не відповідають експериментальним даним. У підсумку взаємна критика конфронтуючих позицій і забезпечує розвиток науки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Yatsina, O. F. "Сім'я, шлюб, партнерство, батьківство в постмодерних координатах". Проблеми політичної психології 18 (10 грудня 2019): 279–89. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol18-year2016-1.

Повний текст джерела

Анотація:

У теоретичній частині статті аналізуються різні підходи до розуміння понять, якими дослідники пояснюють зміни, що відбуваються в сучасному постнекласичному світі. Зокрема, увага поширюється на опис представлених у цій реальності соціально-психологічних практик як способів особистісного життєконструювання, пов’язаних з власною інтерпретацією соціальності і пошуком власних ідентичностей, як це легітимується постмодерном. Названо причини, що актуалізують аналіз змісту понять “сім’я”, “шлюб”, “партнерство”, “батьківство”. Наголошується, що важлива роль у розумінні практик належить габітусу як системі набутих індивідом схем сприймання, оцінювання, діяння, які структурують практики, генерують їх в умови соціальної реальності і в такий спосіб відображаються як реконструкції/конструкції габітусу сім’ї, шлюбу та батьківства. З’ясовано, що габітус змінюється, трансформуючись у конститутивне начало інших практик, які не вписуються в дискурс традиційної сім’ї, шлюбу, батьківства. За сигнал змін габітусу визнається полідискурсивний простір, що виконує функцію смислового поля для конструювання практик і конституювання оновлених ідентичностей. Контент-аналіз емпіричної частини виявив, що в уявленнях респондентів про сім’ю та шлюб представлено здебільшого реконструкції, запропоновані модерном, тоді як партнерство конструюється на інших критеріях соціальної реальності. Так, у побутовому дискурсі уявлення про сім’ю, шлюб, батьківство ґрунтуються на традиційній парадигмі цінностей, де критеріями вибору практик є: любов – офіційні стосунки – довіра – взаєморозуміння – підтримка – діти – щаслива родина. Тоді як практики партнерства конструюються на інших критеріях: рівність – інтимність – секс – симпатія, захопленість – свобода, тобто мають інші принципи організації, відмінні від традиційного структурно-функціонального устрою шлюбу та сім’ї. Робиться висновок про важливість результатів асоціативного емпіричного експерименту, які ілюструють різне розуміння практик повсякденного життя, оскільки називання асоціацій, пов’язаних із сім’єю, шлюбом, батьківством, партнерством, є основою для розрізнення і виділення їх сутності як соціально-психологічних понять. Ключові слова: практика, постмодерн, габітус, сім’я, шлюб, батьківство, партнерство, ідентичність, трансформація

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

СТАРОДУБЕЦЬ, Галина, та Ірина СУШИК. "ЗМІСТ ТА НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ЖІНОЧИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ВОЛИНІ (друга половина 1940-х – початок 1950-х років)". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 176–86. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226545.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Мета дослідження – розкрити специфіку формування жіночих організацій у формі “жінвідділів”, “жіночих делегатських зборів”, “жінрад” у Волинській області в перші повоєнні роки, показати зміст їх діяльності крізь призму політико-пропагандистської роботи та участі в процесі становлення в регіоні колгоспної системи. Методологічною основою дослідження є принципи історизму, науковості, поєднання системного та регіонального підходів, авторської об’єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в історіографії українського жіночого руху на основі невідомих раніше архівних документів з’ясовано тему участі жінок в процесах радянізації західних областей України у перше повоєнне десятиліття, зокрема на Волині, розкрито політику використання більшовицькою владою жінок як дієвого інструменту насадження в регіоні колгоспної системи, динаміку кількісного росту учасників жіночих організацій. Показано конструювання сталінською пропагандою образу жінки-активістки; керованість процесу активізації жінок з боку партійних структур; масштаб роботи “жінвідділів” та “жінрад” через організацію жіночих форумів, зборів; риторику виступів жінделегаток. Висновки. Після звільнення Волинської області від німецьких окупантів тут було розгорнуто кампанію з відновлення інститутів радянської влади. У 1945 р. в структурі обкому КП(б)У було створено жінвідділ, а в райкомах – призначені жіночі організатори. Ці органи координували та курували роботу жіночих організацій, які в обов’язковому порядку масово створювалися в установах, організаціях, селах, а згодом – і в колгоспах області. Основне їх завдання полягало в мобілізації жіночого ресурсу на процес відбудови та розбудови господарського життя області. Крім того, вони частково опікувалися соціальними проблемами регіону – ліквідація без- та малограмотності жінок, шефство над сиротами, інвалідами, багатодітними матерями, благоустрій сіл і містечок тощо. Ключові слова: жінки, жіночі відділи, жіночі ради, Волинь, радянізація.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

ГЕТЬМАН, АНАТОЛІЙ, та ГАННА АНІСІМОВА. "Теоретико-методологічні засади формування національної доктрини земельного права". Право України, № 2020/05 (2020): 29. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-05-029.

Повний текст джерела

Анотація:

Формування сучасної національної доктрини земельного права пов’язано з низкою питань, зокрема й теоретико-методологічного характеру. Спираючись на методологічні підходи, земельно-правову доктрину розглянуто як галу зеву юридичну основу земельного права, державної земельної політики, що інституціоналі зована в земельному законодавстві і є інтегруючою сукупністю юридично-наукових трактувань і суджень про право, в межах яких розробляються юридичні форми пізнання права і правових явищ, принципи, поняття, терміни та конструкції, обґрунтовуються способи, засоби, прийоми сприйняття, розуміння і тлумачення його джерел, системи, структури тощо. Метою статті є огляд і впорядкування теоретико-методологічних засад формування земельно-правової доктрини, окреслення перспективних напрямів становлення та визначення особливостей її застосування при вдосконаленні національної політики, зокрема для реформування земельних правовідносин, і подальшій система тизації земельного законодавства в умовах євроінтеграції і сталого розвитку, а також викладення власного бачення окресленої проблематики. Для досягнення поставленої мети використано комплексний підхід, що передбачає застосування широкого кола загальнофілософських, загальнонаукових, спеціально-наукових і, власне, правових методів. Історичний метод став у нагоді при вивченні генези доктрини земельного права і законодавства. Діалектичний метод дав змогу всебічно розглянути й обґрунтувати закономірний характер формування (через динаміку, постійне оновлення й удосконалення) земельно-правової доктрини. За допомогою системно-структурного методу визначено місце земельноправової доктрини в архітектоніці системи національної правової доктрини. Теоре тико-прогностичний метод застосовано при прогнозуванні подальшого вдосконалення положень національної земельно-правової доктрини й земельного законо давства, а метод розумового моделювання – у процесі конструювання та модернізації правових норм, запропонованих з метою внесення змін до чинного законодавства. Використання статистичного методу дало змогу довести негативний вплив колізійності й неузгодженості норм земельного законодавства на механізм правового регулювання земельних відносин. Ці та інші методи використовувалися у взаємо зв’язку, що сприяло повноті дослідження та обґрунтованості сформульованих висновків і пропозицій. При цьому енвайронменталізм став оптимальною методологічною основою при формуванні доктрини земельного права. Крім того, завдяки комплексному підходу до вивчення зазначеної проблеми доведено, що подальша систематизація земельного законодавства має відбуватися на підставі опрацювання єдиної наукової доктрини, що сприятиме правильному тлумаченню юридичних норм, подоланню суперечностей, колізій і прогалин у чинному земельному законодавстві України, а також сформульовано пропозиції з удосконалення цього законодавства та зроблено висновок, що головним завданням нашої країни в умовах євроінтеграції є створення цілісної, логічно узгодженої національної земельно-правової доктрини як теоретичної основи нормотворчих процесів і формування єдиного правового простору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Chernyshov, V. V. "Філософія і здоровий глузд". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 10(138) (26 січня 2017): 38. http://dx.doi.org/10.15421/1716103.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття аналізує відносини філософії та здорового глузду. З’ясовано, що філософія постає як аналітика цілісної реальності суб’єктивного досвіду. Виявлено суперечність між принципами буденного мислення та принципами філософського мислення, що має характер антиномії. Встановлено, що для розмежування з буденним мисленням філософії знадобилося переосмислити розуміння мудрості. З’ясовано, що філософія постає як відчуження від здорового глузду. З’ясовано, що підставою здорового глузду є емоційність, з її зверненням до ематії. З’ясовано, що автентична філософія орієнтується на мислення, поєднане з намаганням перевірити дані власного досвіду. Стверджується, що першим завданням філософського мислення є подолання сугестії здорового глузду, що уможливлює самостійну аналітику досвіду суб’єкта. Здійснено опис принципів здорового глузду, з одного боку, та філософії, з іншого. З’ясовано, що здоровий глузд обмежується чуттєвою сферою, у той час як філософія вивищується над нею, здійснюючи раціональний аналіз переживання. Проаналізовано стосунок автентичної філософії до таких історичних феноменів, як філософська пайдейя, політичне та соціальне конструювання, схоластика. Розглянута інтерпретація філософії як науки, скерованої до отримання кінцевого «корисного результату». Стверджується, що зведення філософії до ролі служниці стало результатом відчуження від автентичного філософування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Dovhan, N. O. "ДУХОВНО-СИМВОЛІЧНА ПОКОЛІННА ЄДНІСТЬ: ВІЛЬГЕЛЬМ ДІЛЬТЕЙ І ХОСЕ ОРТЕҐА-І-ҐАССЕТ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 40(43) (17 листопада 2017): 115–27. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).66.

Повний текст джерела

Анотація:

У контексті аналізу особливостей конструювання поколінного простору науковцями романтично-гуманітарного підходу виокремлено ідеї пошуку сутності духовно-символічної поколінної єдності і пов’язування історичних подій з конструюванням поколінної реальності. Обґрунтовано необхідність визначення атрибутивних ознак поколінності в працях Вільгельма Дільтея і Хосе Ортеґи-і-Ґассета як теоретичного підґрунтя пізнання феномену поколінності. Здійснено порівняльний аналіз різниці генеалогічних та філософсько-історичних позицій науковців у трактуванні поняття покоління. Виявлено загальні ознаки, за якими Дільтей і Ортеґа об’єднували покоління в групу осіб (єдина “зона” дат народження, історичний досвід у роки становлення, соціальні відносини, спільні культурні тенденції, національні й етнічні форми, мовні особливості, територіальне розташування). Представлено показники поколінної єдності через константи духовної сутності, її ознаки, функціональність, автентичність та ін. Проаналізовано природничі і духовні поколінні антитези в поєднанні життя і досвіду, минулого і сучасного, змінного і незмінного. Визначено, що періоди функціонування поколінь мають обмежений термін за генеалогічним принципом, а соціальні еволюційні курси духовних рухів пов’язані з поколінним хронологічним виміром психічного часу, формою суспільного життя і набутим досвідом (Дільтей), при цьому період домінування покоління сучасників над їхніми пращурами і нащадками обмежується лише п’ятнадцятирічним часовим відрізком (Ортеґа). У результаті аналізу змінних і незмінних констант поколінного феномену з’ясовано, що Дільтей пов’язує особливості еволюційного історичного шляху конструювання духовного світу та історичні знання поколінь, а Ортеґа, навпаки, наголошує на незмінності субстанції духовної суті – “душі і тіла” як психофізіологічного суб’єкта, і ритму історичних змін у світі переплетених життів, колективних вірувань. Зроблено висновок, що трактування сутності динамічних зв’язків поколінь, поглиблені уявлення про перебіг поколінних генетичних процесів, визначені фактори пояснення духовно-символічної єдності поколінь можна розглядати як теоретичне підґрунтя пізнання феномену поколінності науковцями романтично-гуманітарного підходу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Цоколов, С. "Принцип конструювання дійсності у теорії комунікацій (комунікаційний конструктивізм Пола Ватцлавіка)". Філософська думка, № 1 (2001): 113–27.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Михайленко, Д. Г. "ОБМЕЖЕННЯ ПРИНЦИПУ ПРЕЗУМПЦІЇ НЕВИНУВАТОСТІ НОРМОЮ ПРО НЕЗАКОННЕ ЗБАГАЧЕННЯ В УКРАЇНІ: СОЦІАЛЬНА ОБУМОВЛЕНІСТЬ ТА ТЕСТ НА ПРОПОРЦІЙНІСТЬ". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 17 (1 листопада 2019): 356–400. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v17i0.446.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується соціальна обумовленість модернізації загальновизнаних принципів права при конструюванні ефективного механізму кримінально-правової протидії корупції в Україні і розкриваються основи та стан останнього. Висувається і описується гіпотеза щодо необхідної трансформації Кримінального закону у частині регламентації відповідальності за корупційні злочини. Визначається місце механізму кримінально-правової протидії корупції у системі антикорупційних правових норм. Описується те, яким чином принцип презумпції невинуватості вплинув на вироблення моделі норми про незаконне збагачення у КК України та її недоліки. Обґрунтовується необхідність та доцільність використання тесту на пропорційність у правовій системі України та розкривається його методика. Проводиться розгорнутий тест на пропорційність обмеження принципу презумпції невинуватості нормою про незаконне збагачення, у результаті якого одержується висновок про необхідність викладення норми про незаконне збагачення у КК України у редакції, максимально наближеній до ст.20 Конвенції ООН проти корупції, з прямою вказівкою на те, що службова особа зобов'язана розумним чином обґрунтувати законність значного збільшення своїх майнових активів, яке не відповідає її задекларованим доходам.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Ткаченко, Ігор Анатолійович, та Юрій Миколайович Краснобокий. "Використання діяльнісного підходу у процесі підготовки вчителя-предметника". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, № 2 (12 квітня 2018): 130–38. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i2.782.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена сучасним підходам до конструювання оригінальних задач з окремих розділів астрофізики, розв’язання яких потребує застосування класичних математичних теорій. Мета: провести теоретичний аналіз педагогічного використання діяльнісного підходу у навчанні фундаментальних дисциплін за умови реалізації дидактичного принципу взаємозв’язку навчання з практикою, розширення наукового світогляду студентів. Задачі: 1) проаналізувати сучасні підходи стосовно сучасних методів розв’язування астрофізичних задач; 2) розглянути приклади задач як засобу поглиблення, розширення і міцнішого засвоєння теоретичного матеріалу з фізики і астрономії. Об’єкт дослідження: процес навчання студентів у ВНЗ із застосуванням діяльнісного підходу. Предмет дослідження: особливості методики використання астрофізичних задач у навчанні фундаментальних дисциплін. Методи дослідження: вивчення досвіду та праць вітчизняних авторів, присвячених проблемам впровадження та використання сучасних методик розв’язування задач. Результати: виявлено переваги та недоліки авторської методики розв’язування астрофізичних задач з фундаментальних дисциплін. Висновки: включення астрономічного матеріалу у контекст навчального матеріалу з власне фізичних знань, з одного боку, і посилення доказовості результатів власне астрофізичних досліджень, з іншого боку, сприяє формуванню сучасного наукового стилю мислення суб’єктів навчання, бо дозволяє ширше, повніше і систематичніше реалізовувати принцип природовідповідності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Артеменко, М. "ПРИНЦИП ПРИХОВАННЯ ЯК ФІЛОСОФСЬКА МОВА МАНІХЕЙСТВА". Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, № 1(89) (3 вересня 2021): 67–75. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.67-75.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається концепт маніхейського фармакону як окремої філософської концепції. Маніхейське вчення в сучасній академічній традиції розглядається виключно з позиції релігієзнавчого вивчення. Проте символічна структура маніхейських трактатів, простір метафори, принципово відрізняється від європейської метафізики. Основним принципом існування маніхейства як системи знань є образність і гра смислів. У європейській метафізиці ці поняття позбавлені філософського авторитету, тоді як для східної традиції це основний маркер філософського дискурсу. Це навмисна "втеча від грецького логосу", представлена в інших формах філософування і конструювання реальності. У статті проаналізовано сферу розбіжностей між класичною філософською традицією епохи еллінізму та принципом формування "етичної фізики" у маніхейській традиції. Головною особливістю цієї системи є принцип мерехтливої реальності, прихованої за системою дуальних опозицій. Таким чином, вся філософська система являє собою простір гри і фармакону, спрямованого на зняття стану дифферансу і набуття початкової цілісності. Контакт зі світом істини – маніхейська фармакологія. Вона є лікувальною для тих, хто звертається до неї через вчителя, і руйнівною для тих, хто контактує до неї особисто. Взаємодія зі світом розсіювання – це гра, поняття, дискредитоване у європейській метафізиці. Сприйняття чи несприйняття фармакону, слідування за вчителем чи отримання "радості від життя" – це мультифункціональна гра. Це "розгадування" або розпізнавання справжньої сутності буття схоже на читання маніхейських трактатів, коли читач змушений розгадувати стромати автора.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Кригіна, Д. Г. "До питання нормативних приписів процедурного характеру в податковому праві". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 93–95. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).523.

Повний текст джерела

Анотація:

Оподаткування відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні організаційно-правової та економічної основи держави та функціонування локальних спіль-нот територіальних громад. Незважаючи на те, що податки в різних державах світу відрізняються за ха-рактером конструювання окремих елементів їхнього правового механізму, незмінним залишається їхнє цільове призначення – формування належних і ста-більних основ для функціонування окремих територі-альних колективів, індивідуалізовані суб’єкти яких і є платниками відповідних муніципальних майнових податків. Забезпечення належного функціонуван-ня податків багато в чому залежить від послідовності законодавця в конструюванні юридичних процедур. Незважаючи на велику кількість праць, присвячених дослідженню різних аспектів природи податково-пра-вової процедури, необхідно констатувати, що в юри-дичній літературі так і не сформовано усталеної, повно-цінної дефініції цього поняття.Метою статті є огляд й упорядкування у правовій доктрині напрямів і підходів до означення та характер-них рис поняття «правова процедура», висвітлення сут-ності поняття «податкова процедура» для вироблення цілісного уявлення щодо такої категорії, а також викла-дення власного бачення щодо її необхідності для забез-печення оптимального функціонування оподаткуван-ня. У статті розглянуто поняття та іманентні ознаки юридичної процедури в розрізі правової науки та те-орії держави і права, визначено значення юридичних процедур для забезпечення реалізації принципу пра-вової визначеності, запропоновано визначення подат-ково-процедурної норми та обґрунтовано її значення для впорядкування податкових правовідносин.Встановлено, що відсутність процедурного регулю-вання може поставити під сумнів можливість вчинен-ня представниками податкових органів відповідних дій. Це пояснюється тим, що через відсутність регла-ментаційних норм орган публічної влади вимушений вигадувати алгоритм власної діяльності, виходячи за межі формалізовано визначеного поля, а тому існує ризик зумовити цим нелегітимність таких дій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Гірник, Анатолій Володимирович. "Вітчизняна САПР БудКАД як засіб легалізації програмного забезпечення". New computer technology 8 (22 листопада 2013): 09–11. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v8i1.166.

Повний текст джерела

Анотація:

Основними причинами широкого використання в будівельній галузі неліцензійного програмного забезпечення є низька купівельна спроможність підприємств і організацій галузі, що ускладнює придбання легального програмних продуктів, відсутність негативного ставлення у суспільстві до нелегального використання програмного забезпечення. Особливо це стосується проектних організацій, що експлуатують вартісні програмні комплекси автоматизованого проектування та розрахунків [1].За даними Асоціації «Українське об’єднання проектних організацій», вартість заходів з легалізації (закупівлі ліцензій на програмне забезпечення) в будівельній галузі України сягає 4 млрд. грн. Причому на сьогодні це на 95% імпорт.З метою вирішення проблеми легалізації програмних засобів в проектних організаціях за ініціативою Асоціації «Українське об’єднання проектних організацій» в І кв. 2010 року завершено створення вітчизняної системи автоматизованого проектування об’єктів будівництва (САПР) БудКАД. Розробку системи виконує базова організація з інформаційних технологій Міністерства регіонального розвитку та будівництва України – Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві (ДНДІАСБ).Основні принципи, на яких базується вітчизняна САПР БудКАД [2]:– відповідність функціональності САПР стану проектних технологій в будівельній галузі на даний час та їх подальшого розвитку; – забезпечення сумісності креслень з іншими САПР, що використовуються в проектних організаціях та плануються до використання в майбутньому;– забезпечення читання та коригування напрацьованих креслень, в тому числі на застарілих версіях САПР;– максимальна наближеність інтерфейсу користувача до того, що використовується сьогодні на більшості робочих місць проектувальників, щоб уникнути тривалого перенавчання у процесі впровадження САПР БудКАД;– відслідковувавання змін формату файлів DWG, який є внутрішнім форматом САПР БудКАД;– максимальне дотримання вимог ДСТУ та ДБН з будівельного проектування. САПР БудКАД ДНДІАСБ створена на базі платформи IntelliCAD до консорціуму ІТС (IntelliCAD Technology Consortium), який на корпоративних засадах розробляє та підтримує базову платформу. Програмні продукти, створені на цій платформі, широко відомі у світі і поставляються в 80-ти країнах, в тому числі в США, Європі, Японії.За нашими підрахунками, близько 85-90% проектних робіт виконуються сьогодні з використанням двовимірного креслення. Тому, на нашу думку, бюджетна САПР БудКАД стане засобом, який внесе істотний вклад в вирішення проблеми легалізації програмного забезпечення в проектних організаціях будівельної галузі України. Особливо це стосується конструювання та проектування інженерних мереж будівель.Створена Асоціацією «Українське об’єднання проектних організацій» постійно діюча робоча група фахівців САПР проектних інститутів, тестує версії БудКАД, визначає перелік необхідних першочергових доробок, узгоджує технічні вимоги до наступних версій.На сьогодні створений додаток до БудКАД – BudCAD BonusTools, який містить набір додаткових інструментів для виконання проектної документації у відповідності до державних стандартів системи проектної документації для будівництва (СПДС).В перспективних напрямках подальшого розвитку САПР БудКАД: 3D-версія, розширення функціональності СПДС та підтримка інших ДСТУ і ДБН (здійснюється поступово за рішеннями робочої групи Асоціації проектних організацій), інтегрування вітчизняних розробок з автоматизації проектування окремих частин проекту, архітектурний пакет з інформаційною моделлю, вихід на програми будівельних розрахунків та передавання обсягів у кошторисні програми, вбудований інженерний калькулятор.Міністерство регіонального розвитку та будівництва сумісно з Міністерством освіти та науки співпрацюють у сфері впровадження сучасних інформаційних технологій в будівництві в учбовий процес навчальних закладів будівельного профілю. Учасникам конференції роздаємо учбову версію САПР БудКАД та проводимо тренінг з її первинного освоєння.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Pikalova, Anna. "The relationality principle as the constructing mechanism of the identity of the English-language children’s poet." Nova fìlologìâ, no. 75 (2019): 61–68. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135/2019-75-12.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Дерев"янченко, Н. В. "Двійництво як основний принцип конструювання системи персонажів у романах М. Уельбека "Розширення поля борні" і "Елементарні частинки"". Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Філологія", вип. 79 (2018): 114–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Солона, Ю. О., та М. М. Сидорович. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ БІОЛОГІЇ З МОЗАЇЧНИМ ТИПОМ МИСЛЕННЯ ДО ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 145–51. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-23.

Повний текст джерела

Анотація:

Аналіз нормативних документів та сучасної науково-педагогічної літератури засвідчив, що професійна підготовка майбутніх учителів біології – це проблема, яка активно розробляється за різними напрямами. Її домінуючим аспектом є організація дослідницької діяльності здобувачів вищої освіти. Базовим складником такої організації розглядається формування їхньої дослідницької компетентності Тому першочерговим завданням підготовки майбутнього вчителя, зокрема біології, до дослідницької діяльності у закладах загальної середньої освіти є цілеспрямоване формування такої якості особистості. Воно забезпечується проектуванням відповідної діяльності здобувачів під час фахової підготовки. Відібрано педагогічні умови такого проектування під час підготовки майбутніх учителів біології. Їх провідну частину склали дидактичні умови, що безпосередньо пов’язані із психолого-педагогічними умовами. Провідними засадами конструювання процесу формування дослідницької компетентності такого фахівця на сучасному етапі розвитку суспільства є фундаменталізація освіти і зміни у типі мислення учнівської молоді, зокрема майбутніх учителів біології. Розроблено структурно-функціональну модель підготовки майбутніх учителів біології до дослідницької діяльності у закладах загальної середньої освіти для реалізації вказаних засад. Вона складається із взаємопов’язаних цілемотиваційного, змістово-процесуального і контрольно-оцінного блоків. Центральною ланкою такої моделі є система методичних прийомів. Вона забезпечує взаємозв’язок провідних рис «кліповості» мислення здобувачів і сукупності відповідних принципів адаптивного навчання. Модель розглядається як провідна складова частина конструювання освітнього середовища для формування дослідницької компетентності майбутніх учителів біології. Реалізація моделі традиційними, нетрадиційними методами навчання і різноманітними засобами інформаційно-комп’ютерної підтримки забезпечується розробленим дидактичним доробком.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Бобровський, Олексій. "КОНСТРУЮВАННЯ АРХЕТИПІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ “УНІВЕРСАЛЬНОГО ЕПОХАЛЬНОГО ЦИКЛУ” І КОМП’ЮТЕРНИХ ІГОР". Public management 18, № 3 (29 травня 2019): 88–100. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-88-100.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто сутність основних понять і шляхів становлення та розвитку нового міждисциплінарного напряму наукових досліджень — соці- альної архетипіки (архетипів колективного несвідомого) як психологічного підґрунтя становлення та розвитку суспільства, його національно-культур- ної ідентичності. Розроблено візію стосовно архетипного взаємозв’язку між свідомістю ок- ремих особистостей і суспільною свідомістю загалом, впливу архетипів ко- лективного несвідомого на здатність людини до самовираження, самоствер- дження і набуття нового демократичного світогляду, на який здійснюють свій вплив як генетична спадщина людини, так і архетипи колективного не- свідомого, що позначають себе від дитячого віку. Розглянуто можливості теоретико-методичного конструювання “архети- пу української молоді”, починаючи з першооснов її життя. За основу такої реалізації взято вітчизняну аналітико-синтетичну модель “Універсального епохального циклу”. Згідно з цією моделлю життєвий шлях людини розгля- дається за періодами, сукупність яких, власне, й становить міні-модель “жит- тєвого циклу людини”. Означений підхід доповнюється особливостями та загальним змістом “архетипних складників”, що виявляють себе на кожному етапі життєвого шляху людини. У контексті підходу обґрунтовано доцільність створення каскадного про- цесу розробки і запровадження комп’ютерних ігор як інструменту моделю- вання розумових здібностей і психологічних якостей особистості на кожному етапі життєвого шляху людини. Метою ігор пропонується вибрати розвиток духовності, соціальності, патріотизму та інших важливих суспільних ціннос- тей особистості. Конструювання соціальних процесів пропонується здійс- нювати з урахуванням принципів спадкоємності, взаємозв’язку, конкретних умов життя і особливостей етапів соціалізації людини та їх спрямування на досягнення цілей розвитку суспільства і послідовного зростання складності завдань з використанням інноваційних методів їх вирішення у контексті ста- лого розвитку країни. Для розроблення такого “інтелектуального алгоритму” інноваційних тех- нологій, створення підґрунтя розвитку “архетипу української молоді” про- понується залучити фахівців різних галузей знань, які найбільш чутливі до розуміння глибинної (психосоціальної або архетипної) сутності молодіжної вікової когорти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Pilipenko, Oleg, Denis Kolesnik та Anatoli Berezniak. "ТОЧНІСТЬ ТА ПОГРІШНОСТІ ЗУБЧАСТИХ ПЕРЕДАЧ ВЕРТОЛЬОТНИХ РЕДУКТОРІВ". TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, № 1(19) (2020): 18–31. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-20209-1(19)-18-31.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність теми дослідження. Якість робочих поверхонь зубчастих коліс формується під впливом конструктивних факторів (модуля, числа зубців і матеріалу коліс, твердості матеріалу заготовок та їх фізикомеханічних властивостей) і технологічних факторів (швидкості та глибини різання, подачі, ступеня зношуваності інструменту). Зубчасту передачу можна виконати тільки з деяким наближенням до функціонально точної, оскільки елементи зубчастої передачі не можуть бути виготовлені без відхилень. Рівень цих відхилень визначається не тільки технічною, але й економічною доцільністю, а також можливостями виробництва. Постановка проблеми. Виявлення можливості збільшення ресурсів зубчастих передач, зокрема головного, проміжного і хвостового редукторів вертольотів Ми-8 та їх модифікацій. Аналіз останніх досліджень і публікацій. З аналізу літературних джерел можна зробити висновок, що основними факторами, що формують якість робочих поверхонь зубчастих коліс, є конструктивні та технологічні. Сучасні досягнення у сфері конструювання та виробництва сприяють підвищенню точності та зменшенню погрішностей зубчастих передач вертольотних редукторів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Виявити основні причини виникнення погрішностей зубчастих передач вертольотних редукторів, взаємозв’язок факторів виробництва й параметрів точності зубчастих коліс та можливості керування точністю поверхонь зубців ще на стадії проєктування. Мета статті. Розглянути точність та погрішності зубчастих передач вертольотних редукторів. Виклад основного матеріалу. Розглянуті показники точності зубчастих коліс за нормами кінематичної точності, плавності, контакту зубців та бокового зазору, вплив технології виробництва на якість зубчастих коліс. Функціональна точність забезпечується двома шляхами – конструктивним і технологічним. Приведені основні причини виникнення погрішності операції зубофрезерування, можливості керування точністю та якістю поверхонь зубців ще на стадії проєктування, взаємозв’язок факторів виробництва й параметрів точності зубчастих коліс. Наведені приклади кінематограм показують неприйнятність кінематичного принципу нормування і контролю точності напружених зубчастих передач та передач з модифікованими поверхнями зубців. Тому нормування та оцінювання точності авіаційних зубчастих коліс здійснюють виключно за елементними показниками точності. Показано, що колеса необхідно контролювати по накопиченій погрішності кроку, а не по биттю. Розглянуто контроль за допомогою плям контакту для конічних передач із прямими і круговими зубцями. Висновок відповідно до статті. Збільшення ресурсу передач здійснюється, поза іншими способами, підвищенням точності виготовлення зубчастих коліс, яка у високоресурсних і високонапружених передачах досягає 4-го ступеня точності за нормами плавності та контакту. У багатьох випадках подальше підвищення точності при збільшенні ресурсу не є доцільним, оскільки висока навантаженість коліс на всіх режимах роботи забезпечує статичний розподіл навантаження між спряженими зубцями, що призводить до зменшення динамічного зусилля. Тут прослідковується основний принцип призначення точності авіаційних передач: точність призначається з урахуванням фактичної навантаженості та жорсткості спряжених зубців і всієї пружної системи загалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Подуфалов, Анатолій. "Розумове виховання молодших школярів під час занять конструкторською діяльністю". Інноватика у вихованні 1, № 12 (21 листопада 2020): 276–84. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.304.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються питання розумового виховання учнів, аналізуються умови його ефективності. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлюється суспільними тенденціями, що характеризують нинішній етап розвитку системи освіти: застосування різноманітних технологій, покликаних зробити процес навчання більш продуктивним, і водночас – зниження якості освіти, падіння загального рівня теоретичної та практичної підготовки школярів та студентів, невідповідність наявного рівня знань, умінь, навиків і компетентностей, набутого в ході навчання досвіду реальним потребам виробництва, ринку праці, суспільним запитам. Розумове виховання школярів передбачає формування культури розумової праці дитини. Культура розумової праці являє собою психолого-педагогічний феномен, який засвідчує рівень розвитку інтелектуальних, пізнавальних, дослідницьких і організаційних якостей того, хто навчається. Компонентами культури розумової праці дитини є когнітивний (навики роботи з інформацією, навики аналізу, синтезу, здатність до створення нового), мотиваційний (пізнавальні інтереси), емоційно-вольовий та діяльнісний. В експериментальній роботі було досліджено здатність до аналізу і синтезу учнів початкової школи (когнітивний компонент), мотивацію до навчання (мотиваційний компонент), емоційний стан дітей під час заняття (емоційно-вольовий компонент), самостійність та активність в навчальній діяльності (діяльнісний компонент). Педагогічними умовами ефективності розумового виховання дітей засобами конструкторської діяльності нами визначено: створення системи стимулів для розвитку пізнавального інтересу молодших школярів, розвиток навиків комунікації через діалог у груповій роботі та монолог під час презентації власних розробок, створення ситуації успіху для кожного учня; дотримання дидактичних принципів доступності та емоційності навчального матеріалу, зв’язку навчання з життям і теорії з практикою через конструювання затребуваних у повсякденному житті школяра предметів і механізмів, реалізація таких принципів виховання, як врахування вікових та індивідуальних особливостей, прихованості та емоційності виховних впливів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

АНТОНЮК, НАТАЛІЯ. "Засоби диференціації кримінальної відповідальності". Право України, № 2020/02 (2020): 228. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-02-228.

Повний текст джерела

Анотація:

Важливість проведення диференціації кримінальної відповідальності для забезпечення принципу справедливості не викликає сумнівів. Адже лише визначивши доцільність проведення такої диференціації та базуючись на її конкретних критеріях, можна забезпечити справедливий підхід до застосування норм кримінального закону. Водночас необхідно констатувати, що проведення диференціації кримінальної відповідальності забезпечується певними способами, прийомами, які є засобами диференціації кримінальної відповідальності. Важливість правильного виділення засобів диференціації кримінальної відповідальності ґрунтується на тому, що вони визначають спрямованість впливу законодавця на кримінально-правову норму. Засоби диференціації є тими способами, прийомами, які обумовлюють інструментарій забезпечення варіативності кримінально-правового впливу на кримінальну відповідальність загалом на рівні кримінального закону. Чітке розуміння того, якими повинні бути засоби диференціації кримінальної відповідальності, дає змогу досліджувати чинний Кримінальний кодекс України на предмет повноти і системності використання механізмів забезпечення неоднакового впливу кримінально-правовими засобами у межах принципу справедливості на осіб, які вчиняють злочини. Таким чином, можна виявляти слабкі місця кримінального закону в частині диференціації кримінальної відповідальності, а також робити пропозиції з усунення цих недоліків. Метою статті є розроблення поняття засобів диференціації кримінальної відповідальності та виділення їхнього кола, адже лише при такому комплексному підході можна визначити сам механізм проведення диференціації та виявити переваги й недоліки його застосування у реальності. Проаналізовано наукові підходи до розуміння засобів диференціації кримінальної відповідальності, аргументовано наведено перелік таких засобів, які виділені у доктрині кримінального права. Сформульовано власне розуміння засобів диференціації кримінальної відповідальності та запропоновано вважати ними прийоми законодавчої техніки, за допомогою яких законодавець відображає у кримінально-правових нормах типові ознаки складів злочинів та (або) різні типові форми потенційного обмежувального впливу на особу, що відповідатимуть характеру та ступеню суспільної небезпеки вчиненого та (або) суспільній небезпеці особи, яка вчинить такий злочин. Засобами диференціації кримінальної відповідальності є: 1) врахування кількості вчинених злочинів; 2) врахування кількості учасників злочину; 3) врахування етапу, на якому злочинний намір був завершений чи зупинений (припинений); 4) передбачення можливості звільнення від кримінальної відповідальності, покарання або його відбування; 5) встановлення декількох видів покарань, а також їхніх меж, встановлення строків зняття та погашення судимості; 6) конструювання норм, що перебувають у конкуренції, та норм, що містять суміжні склади злочинів; 7) врахування вікової ознаки особи, яка вчинила злочин. Наголошено на необхідності розмежування засобів диференціації кримінальної відповідальності як свідомої діяльності законодавця, спрямованої на забезпечення принципу справедливості кримінального права і кримінально-правової політики із проявами диференціації кримінальної відповідальності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Соседко, Анна Сергеевна. "РОЛЬ УЯВИ В КОНСТРУЮВАННІ ІСТОРИЧНОГО НАРАТИВУ В ФІЛОСОФІЇ ІСТОРІЇ Р. ДЖ. КОЛЛІНГВУДА ТА Х. УАЙТА". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 24 (23 червня 2019): 88–97. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i24.867.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядаються погляди Р. Дж. Коллінгвуда та Х. Уайта на роль уяви в створенні історичного наративу, показані подібності та відмінності в розумінні особливостей історичного наративу вказаними дослідниками. Історична уява - це здатність представляти те, що було в дійсності або не існувало взагалі. З іншого боку, це здатність до споглядання навіть при відсутності самого предмета споглядання, що має конструктивну функцію, в якій продукується цілісність. Обґрунтовується, що загально філософським та методологічним підґрунтям цих поглядів є вчення про уяву Е. Канта. Підкреслюється, що Коллінгвуд зосередив увагу на логіко-епістемологічних аспектах історичної уяви, а Уайт – на тропологічних. Зазначено, що центральним принципом філософії історії Коллінгвуда є таке положення: історія у власному розумінні слова є історією думки. Показано, що у методологічному відношенні мова у Коллінгвуда йде про способи оптимізації тієї міжпредметної напруги, яка виникає при критичному аналізі джерела автором, що досліджує «забуті очевидності» минулого. Основна концепція, що розвивається Р. Дж. Коллінгвудом являє собою реакцію на інтуїтивний підхід «реалістів», стосується важливості постановки питань в пізнанні. В якості методу сучасної історичної науки Коллінгвуд звертається до доказу, заснованого на методі питань і відповідей. Історик починає своє дослідження з постановки проблеми, для вирішення якої він ставить питання. Осмисленість питання залежить від матеріалу, на підставі якого можна отримати осмислену відповідь. Відповіді є підставами для обов’язкового (дедуктивного) виведення, необхідного для однозначного вирішення поставленої проблеми. Показано, що велику роль в концептуалізації історичної уяви зіграв Хейден Уайт, який вважав, що то, що історики роблять, є, перш за все, уявні образи, які функціонують більше, ніж спогад минулих подій в чиїсь уяві. Основна ідея його концепції полягає в тому, що в роботі історика аналізу і процедурам пояснення і розповіді передують образи і припущення, що стосуються змісту і сенсу досліджуваних і описуваних історичних подій в формі історичного оповідання, що отримуються за допомогою свого роду поетичного прозріння і глибинної структури історичної уяви.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Ломейко, В. І. "Політичний порядок денний: «ієрархія» vs. «мережа»". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 29 (6 липня 2021): 100–104. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.967.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджується процес формування політичного порядку денного сучасного суспільства. Політичний процес розгортається навколо тем порядку денного. Очевидно, що порядок денний суспільства та окремих впливових груп (бюрократії, олігархії, медіакратії тощо) не завжди співпадає. Адже ресурси цих груп дозволяють маніпулювати порядком денним задля вилучення суспільного інтересу з політичного дискурсу та підміни його приватними інтересами у процесі визначення рейтингу соціальних та політичних проблем. Визначено, що політичний порядок денний є публічним, а на його встановлення впливають ієрархії, засновані на вертикальних зв’язках та мережі, які характеризуються горизонтальними відносинами. Встановлення політичного порядку денного відбувається на перетині взаємодії влади та опозиції, електоральних змагань та публічного адміністрування, політичних конфліктів та пошуків консенсусу. На політичний порядок денний впливають повсякденний досвід індивідів, дії політиків та державних діячів. Чим ближча проблема до повсякденного досвіду індивідів, тим менший вплив масмедіа і навпаки. Медіа здатні штучно конструювати політичний порядок денний, вони виступають «інформаційними лобістами». Їх вплив на політичний порядок денний зумовлений розвитком технологій та формуванням потужних медіакорпорацій з глобальним впливом. Штучний порядок денний встановлюється завдяки медіаскандалам: спеціально сконструйованим подіям, які викладаються у вигляді динамічної історії, яка привертає увагу аудиторії. Наголошено на необхідності протидії процесу медіатизації, який розгортається у відносинах масмедіа, держави та суспільства. Як відповідь на виклики медіатизації та подолання проблеми штучного конструювання політичного порядку денного запропоновано повернення до раціональних дебатів. Майданчиком для політичних дебатів щодо сутності суспільного інтересу мають стати не масмедіа, а парламент. Саме у стінах вищого представницького органу влади можливий ефективний синтез принципів «ієрархії» та «мережі» у вигляді раціональних парламентських дебатів. У медіапросторі також відбувається протиставлення вертикально підпорядкованих медіакорпорацій («ієрархій») та Інтернет-медіа (передусім, соціальних мереж). Відзначено, що у сучасному світі минув період романтичного захоплення соціальними мережами та їх виключно позитивною роллю у встановленні порядку денного. Незважаючи на значний вплив соціальних мереж на початок та розгортання кольорових революцій, у тому числі і в Україні 2004 та 2013–2014 років, нині все більше відчувається їх рух у бік медіакорпорацій, організованих за принципом ієрархії. Зростає роль менеджменту щодо регулювання політичного контенту, широко запроваджується практика блокування користувачів, зокрема й відомих політичних діячів. Цей тренд стає визначальним у встановленні політичного порядку денного у глобальному вимірі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Bordunova, Olga, Evgeniya Samokhina, Leontiy Khmelnychyi, Mykola Povod, Victoria Vechorka та Vyacheslav Popsuy. "БІОТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТЕХНОЛОГІЇ КОНСТРУЮВАННЯ «GREEN ARTICLE» ДЛЯ УПРАВЛІННЯ ХАРАКТЕРИСТИКАМИ БІОКЕРАМІЧНОГО ЗАХИСНОГО ШАРУ ШКАРАЛУПИ ЯЄЦЬ КУРЕЙ В ТЕХНОЛОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ ІНКУБАЦІЇ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 3 (42) (30 листопада 2020): 27–32. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.3.5.

Повний текст джерела

Анотація:

Авторами теоретично обґрунтована та практично доведена ефективність застосування розробленого способу передінкубаційної обробки яєць з використанням біоміметичної технології «штучна кутикула» «ARTICLE» («ARTIficial cutiCLE») «GREEN ARTICLE» для поліпшення структурних і фізіологічних характеристик шкаралупи як біокерамічного захисного шару інкубаційних яєць, котра полягає в утворенні на поверхні яйця захисної плівки з суміші штучних і природних матеріалів, що регулює рівень газопроникності шкаралупи пташиного яйця. Захисна плівка являє собою полікомпонентне покриття для відновлення та посилення бар’єрних властивостей біокерамічних структур шкаралупи і шкаралупних мембран, якому притаманна біоцидна (антибактеріальна та антивірусна) активність, а також здатність оптимізувати газообмін ембріонів протягом інкубації та поліпшувати процеси обміну речовин ембріона і якість молодняка птиці. Метою нашої роботи була розробка технології передінкубаційної обробки курячих яєць «GREEN ARTICLE» з використанням захисних нанокомпозитних покриттів «Штучна кутикула», що були створені за біоміметичним принципом, для зниження контамінації патогенною мікрофлорою та підвищення виводимості яєць. Для проведення досліду було сформовано три партії яєць, котрі були отримані від курей-несучок Легорн білий, по 540 штук в кожній групі. В кожній партії був контроль і дослідна група. Інкубацію проводили в інкубаторі «Універсал» протягом 21 доби згідно методики. Першу групу яєць перед закладкою на інкубацію обробляли кислото розчинним хітозаном, другу – водорозчинним хітозаном, третю – водорозчинним хітозаном сукцинат. Рахували відсоток браку інкубації, вивід та виводимість курчат. Перед закладкою на інкубацію, а також на сьому та вісімнадцяту добу інкубації, перед перенесенням яєць у вивідну шафу, брали змиви з поверхні шкаралупи і досліджували їх на наявність мікробної контамінації. Доведено, що використання для передінкубаційної дезінфекції курячих яєць композиції на основі кислоторозчинного хітозана з додаванням надоцтової кислоти, пероксиду водню (H2O2) та наночасток металів (нанодисперсного діоксиду титану TiO2, оксиду заліза Fе2O3 та сульфату міді CuSO4), стимулює розвиток ембріонів та забезпечує підвищення виводимості яєць на 7,7 % відносно контролю. Технологія «GREEN ARTICLE» для передінкубаційної обробки яєць з використанням препарату «Штучна кутикула» призводить до значного зниження кількості патогенних мікроорганізмів на поверхні шкаралупи, що призводить до підвищення виводимості яєць.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Piatnytska-Pozdnyakova, Iryna. "СЕМАНТИЧНІ СТРУКТУРИ ЯК МАРКЕРИ ФОРМУВАННЯ СМИСЛУ В МУЗИЧНОМУ ТВОРІ: АНАЛІТИЧНИЙ ПІДХІД". Музичне мистецтво і культура 2, № 32 (11 січня 2022): 78–89. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – виокремлення семантично значущих структур музичного тексту, що яскраво представляють оригінальний композиторський стиль, але не з погляду їхньої унікальності, а як складний багатошаровий семантичний простір. Методологія дослідження. Запропонована методика аналізу дозволяє не тільки зрозуміти складні семантичні процеси, які розгортаються в музичній тканині твору, виявити різностильові складові частини, сюжетні схеми та конструктивні моделі, що утворюють його інтертекстуальний простір, у якому віддзеркалено різні культурні тексти та позатекстова реальність, але й вийти на рівень усвідомлення світоглядних орієнтирів творчості композитора, що існує в контексті музичного дискурсу. Наукова новизна полягає у виявленні семантично значущих структурних елементів музичного тексту на дотекстовому, текстовому, позатекстовому, контекстовому й інших рівнях смислоутворення. Висновки. На прикладі аналізу трьох мініатюр “Postludien” сучасного українського композитора В. Сильвестрова розкрито семантично значущі структури музичних текстів; проаналізовано структурні елементи музичного мовлення композитора; виявлено міжтекстові асоціативні зв’язки на рівні фігур інтексту, проаналізовано їхню функцію в контексті музичного формоутворення, де вони набувають значення не тільки структурного компонента, але й семантичного зерна, навколо якого сконцентровано змістовні рівні музичного тексту. Це дозволило зрозуміти логіку та принцип організації музичного дискурсу другої половини ХХ століття, у контексті якого різні цитації й алюзії мисляться як важливий засіб конструювання смислу музичного тексту, що свідчить про володіння композитором особливим видом текстової імплікації. Практичне значення. Інформація може бути використана для подальшого дослідження та розроблення курсів лекцій і семінарів з історії та теорії української культури.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Ворожбіт-Горбатюк, В. В. "ЕФЕКТИВНЕ НАВЧАННЯ – ПЕДАГОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ І ТРАДИЦІЇ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 57–666. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автором порушено актуальну для сучасного вчителя проблему ефективності навчання. Поняття ефективного навчання автор трактує як цілеспрямований процес послідовного опанування учасником освітнього процесу дидактичного матеріалу відносно завершеними частинами на рівні осмислення, розуміння, розвитку на цій основі певних особистісних якостей, здатності використовувати засвоєний матеріал в новій ситуації. На підставі логіко-системного аналізу зроблено висновок про те, що ефективність у навчанні передбачає синтез навчальних цілей і особистісного прогресу. Тому автором запропоновано алгоритм формування змісту освітньої компоненти: 1. Чітке визначення навчальних цілей. 2. Чітка візуалізація очікуваного результату як синтезу навчальної продуктивності і особистісного розвитку. 3. Формування навчального контенту (які знання і навички потрібні для досягнення поставленої мети, які форми методи навчання використати). Для забезпечення ефективного навчання важливими є умови: вивчення рівня академічних досягнень аудиторії, в якій перебуває учень; дослідження дитини (рівень довільної уваги, інших мисленевих процесів, мотивації); поєднання навчання і праці, створення академічно цінного інформаційного простору, реалізація принципу складності і доступності, підтримка бажання учня бути помічником учителя, експертом, критиком, систематиком тощо. У статті схарактеризовано принципові моменти ефективного навчання: цілеспрямованості, конструювання змісту навчання в частини-модулі, позитивної мотивації, системності, колаборації з академічною спільнотою, громадськими просвітницькими організаціями, інтелектуальними заходами. У статті охарактеризовано інструменти ефективного навчання: шлях героя, прийом помилки, вивчення реальних феноменів, елементи екосистеми навчання, метод В. Діснея, ментальні карти, технологія трьох «П» (процеспроблема-програма), взаємне і самооцінювання. Зазначено, що перспективним напрямом розроблення проблеми ефективного навчання є використання практик Дж. Гордона з використання методів синектики у створенні освітньої продукції.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Трифонова, О. М. "3D-РУЧКА ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ STEM-КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ ФІЗИКИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, № 2 (12 листопада 2021): 52–58. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-08.

Повний текст джерела

Анотація:

Особливого значення в сучасних умовах набуває процес навчання фізики як основи для розвитку автоматизованих систем, робототехніки, мехатроніки, STEM-технологій та науково-технічного прогресу в цілому. При цьому прослідковується ряд системних проблем щодо реального стану реалізації освітньої політики в Україні із впровадження засад цифровізації в освітньому процесі. Окреслені проблеми передбачають потребу створення та забезпечення систематичного функціонування STEM-освітнього середовища, основою якого є STEM-технології навчання природничо-математичних дисциплін. Як один із шляхів реалізації STEM-технологій автори запропоновали навчання засобів тримірного зображення натурних і модельних явищ, процесів, що має інноваційно-орієнтоване спрямування. Методичні особливості реалізації зазначеного підходу передбачають: 1) ознайомлення здобувачів освіти з основами сучасного 3D-конструювання та моделювання; 2) формування вмінь використовувати 3D-пристрої, найпростішим з яких є 3D-ручка; 3) розвиток STEM-компетентності, здатності до організації власної проектної діяльності та передбачення її результатів; 4) активізацію пізнавальної активності здобувачів освіти, розвиток їхніх інтелектуальних і творчих здібностей, акцентування уваги на перспективності професій, пов’язаних із природничо-математичною галуззю знань. Із метою забезпечення формування STEM-компетентності учнів основної школи під час навчання фізики нами визначено особливості запровадження використання 3D-ручки в освітньому процесі. Запропоновані елементи впровадження 3D-ручки як засобу навчання в освітній процес із фізики забезпечують підвищення пізнавальної активності учнів, сприяють реалізації принципу політехнічної направленості навчання фізики. Формування таким чином STEM-компетентності вчить учнів самостійно мислити, отримувати та застосовувати знання, планувати свою діяльність, приймати рішення, презентувати результати діяльності, ефективно працювати в STEM-освітньому середовищі, сприяє розвитку в них комунікативної компетентності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

ЛЕЩЕНКО, Ганна. "ПРОГРАМА НАРАТИВНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ У СТРУКТУРІ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ". Проблеми гуманітарних наук. Серія Філологія, № 46 (29 листопада 2021): 57–63. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.46.7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті йдеться про особливості формування й інтерпретації програми нара- тивної напруженості, що є частиною загальної програми інтерпретації художнього твору. Програма наративної напруженості представлена комплексом різнорівневих, ієрархічно взаємо- пов’язаних знакових засобів, використаних автором для створення напруженого інтересу з боку читача. Метою статті є визначення й опис механізмів конструювання наративної напруженості у структурі художнього тексту, під якою розуміють спосіб організації оповіді, який відповідає пев- ному канону, відтворюваному у вигляді моделі. Застосування методики лінгвокогнітивного аналізу наративної напруженості зумовлює висновок про наявність аналізованого феномену принаймні у трьох основних планах наративної структури – сюжетному, жанровому й дескриптивному. Сюжетний план залежить від конфігурації наративної схеми (наративної послідовно- сті) і способу заповнення тематичних макроструктур у її фазах. Вирізнення наративних фаз засноване на принципах моделі структури наративу, запропонованої У. Лабовим, що включає фази Резюме, Орієнтації, Ускладнення, Оцінки, Рішення та Коди. Жанровий план структури наративу пов’язаний з його тематичним наповненням, з його глобальною темою, якій підпорядковані макро- і мікротеми твору, кожна з яких представлена певним набором аргументних слотів (відкритих і закритих). До тематичних домінант – інди- каторів напруження читача – відносять теми смерті, небезпеки, деструкції, хвороби, влади, грошей, сексу, романтичних стосунків тощо. Дескриптивний план наративної структури характеризує мережа тригерів (інтелек- тивних і емотивних) та інтенсифікаторів наративної напруженості, які створюють рецеп- тивну ентропійність аргументних слотів тематичних макроструктур, що передбачає виник- нення у читача запитань, інференцій і припущень, супроводжуваних тривожним очікуванням, зацікавленістю і збентеженістю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Савчук, Р. І. "ЛІНГВОНАРАТИВНА СТРАТЕГІЯ «ГРА» ТА ЇЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ У ФРАНЦУЗЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТОТВОРЕННІ XVIII СТОЛІТТЯ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 229–34. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-32.

Повний текст джерела

Анотація:

У пропонованій статті розкрито механізми текстотвірної організації концепту ГРА як своєрідного ментального образу-конструкта, що домінує у французькій мовотворчості XVIII століття і відтворює специфіку французького світовідчування досліджуваного періоду, зважаючи на те, що стиль доби, її естетика й філософія відбиваються на мовотворчих індивідуальних пошуках письменників. Загальнонауковим методологічним підґрунтям пропонованої розвідки є поєднання традиційного шляху дослідження художнього наративу, що реалізується через міцний зв’язок між лінгвістикою тексту і лінвостилістикою та сучасними методологічними принципами лінгвонаратології, когнітивної лінгвістики, лінгвосеміотики. Концептуально значущим постає також положення про те, що текстотвірна діяльність письменника реалізується в художньому наративі шляхом свідомого авторського вибору і застосування окремих наративних засобів і прийомів, технік і тактик для побудови певного типу оповідної реальності. У процесі цієї студії виявлено та проаналізовано найбільш показові лінгвонаративні і лінгвокогнітивні механізми конструювання дзеркальної оповідної реальності, віднайдені у французькому художньому текстотворенні XVIII століття. Було з’ясовано, що лінгвокогнітивна наративна стратегія «гра» концептуалізується в художньому наративі XVIII століття інваріантними засобами граматичного та лексичного рівнів, які найбільш повно представляють особливості творення дзеркальної оповідної реальності, що ґрунтується на грі письменника із часовими і просторовими координатами персонажів, а також наявністю таких семантичних опозицій, як своє / чуже, внутрішнє / зовнішнє, істинне / уявне. Серед найбільш визначальних варіантних засобів концептуалізації наративної стратегії «гра» у творенні дзеркальної оповідної реальності ми виділили метонімію, що в межах зіставлення предметів або явищ на основі їхньої суміжності звужує простір персонажного буття, акцентує увагу лише на окремих елементах або деталях, які, зважаючи на техніку частини замість цілого, форматують своєрідну просторову сітку художнього наративу (категорія просторовості).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Дмитрієв, В. В. "КОМУНІКАТИВНИЙ ВИМІР ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 33 (26 березня 2022): 93–96. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1048.

Повний текст джерела

Анотація:

У сучасному світі важко переоцінити роль комунікацій. Їх вплив поширюється на усі соціальні простори, вони визначають напрямки розвитку політичних та економічних відносин. Комунікаційний вимір присутній у взаємодії між владою та громадянами, між різними державами, у міжінституційній взаємодії. Виокремлено індивідуальну та колективну ідентичності. Відзначено, що комунікативний вимір наявний у процесі конструювання колективних ідентичностей (цивілізаційної та територіальної, національної та регіональної, громадянської та національної тощо). Одним із основних стає комунікативний вимір у процесі формування політичної ідентичності. Передусім наголошується на ролі масмедіа у формуванні політичної ідентичності. Дослідження комунікативного виміру політичної ідентичності має міждисциплінарний характер: від філософських візій до соціологічних даних, від комунікативістики до політичної науки. Визначено, що посилення комунікативного виміру формування політичної ідентичності було характерним для процесів модернізації та глобалізації. Зростає вплив транснаціональних медіа та глобальних сервісів (соціальних мереж, месенджерів). На сучасному етапі визначальним стає розвиток інтернет-комунікацій, перехід від традиційних медіа до мережевих. Це трансформує і простір політичних ідентичностей. Комунікативний вимір формування політичної ідентичності враховує як «голос» індивідів, які ідентифікують себе з певною політичною позицією (партійною, ідеологічною національною тощо), так і «відповідь» публічної влади. Наголос зроблено на процесі медіатизації формування політичної ідентичності та зростанні ролі медіакратії (влади медіа-магнатів в умовах демократичного політичного режиму, або авторитарних правителів, що контролюють національну систему медіа). Відзначено загрозливу тенденцію щодо відмови медіакратії від принципів свободи слова у медіа, віртуалізацію простору політичних ідентичностей, зниження ролі ідеологій і політичних партій і водночас посилення ролі медіаполітичних засобів управління. Замість політичних дебатів між представниками різних політичних ідентичностей маємо широке використання медіа-скандалів, псевдо-сенсацій, комунікативних технологій тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Syla, T. I. "ДОВІРА В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ГРОМАДІ". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 40(43) (17 листопада 2017): 24–33. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi40(43).57.

Повний текст джерела

Анотація:

Розкривається роль довіри в конструюванні форм і змісту сучасної соціальної роботи в громаді, яка б відповідала актуальному соціальному замовленню. Показано, що соціальна робота в громаді завдяки своїм повсякденним практикам наділена ресурсом трансформації міжособистісної довіри в інституційні форми соціальної довіри і, таким чином, спрямована на розв’язання комплексних соціальних проблем, зумовлених невизначеністю майбутнього в постмодерному суспільстві, що трансформується і переживає багаторівневу кризу. У міждисциплінарному науковому дискурсі феномен довіри “вплітається“ в тематику соціального капіталу та соціального благополуччя як їхня складова, умова і наслідок. Обстоюється думка, що об’єднавчий (від англ. bridging – “той, що будує мости”) соціальний капітал дає змогу мобілізувати додаткові ресурси людських відносин на основі довіри і зв’язків, тобто нарощування соціального капіталу спільноти зміцнює її, забезпечуючи згуртованість людей у громаді. Наголошується на тому, що чим більший радіус довіри (коло осіб чи соціальних груп, що становлять єдину систему довірчих стосунків), тим потужніший соціальний капітал громади. Представлено результати аналізу змісту групових дискусій і поділених рефлексій навколо феноменологічних смислів довіри та чинників, що впливають на становлення довіри і взаєморозуміння в місцевих громадах (дослідження здійснювалося на партисипативній основі під час фасилітації програми “Активні громадяни” Британської ради). На основі використання методології феноменологічного і конструктивістського підходів, методик партисипативного дослідження зроблено висновок про те, що взаємовідносини довіри є сутністю соціальної роботи в громаді і водночас її метою, засобом, принципом і ресурсом, а в контексті професійної діяльності – ще й важливою компетенцією.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Москалик, В. М., Л. В. Карпюк, В. Г. Табунщіков та В. Г. Созонтов. "Деякі аеродинамічні характеристики газового клапана". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 8(264) (12 січня 2021): 20–26. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-264-8-20-26.

Повний текст джерела

Анотація:

Розроблений на основі синергетичного підходу новий газовий розподільник дозволяє створити рівномірний профіль швидкості в промисловому апараті в широкому діапазоні його роботи. Основним елементом газового розподільника служить газовий клапан – трубка з розміщеними в ній короткими дифузорами. Принцип роботи газового клапана заснований на його здатності частково відбивати набігаючий потік газу. Розроблені експериментальна установка і методика дослідження аеродинаміки газового клапана, що дало можливість провести ґрунтовне вивчення часткового відбиття повітря газовим клапаном. Для оцінки ефективності роботи газового клапана введено поняття коефіцієнта відбиття потоку газовим клапаном, який характеризує здатність газового клапана частково відбивати потік газу і тим самим за рахунок перерозподілу газу між газовими клапанами розподільника формувати рівномірний профіль швидкості. Чим більший коефіцієнт відбиття потоку газовим клапаном, тим більша здатність розподільника до формування рівномірного профілю швидкості і, навпаки, чим менший коефіцієнт відбиття потоку газовим клапаном, тим менша здатність розподільника до формування рівномірного профілю швидкості. Встановлено, що найбільший коефіцієнт відбиття потоку газовим клапаном спостерігається в досить вузькому діапазоні відносних відстаней короткого дифузора від зрізу трубки, що дорівнює 0,75-2,2 її діаметрам. Виявлено, що збільшення ступеня розширення короткого дифузора в газовому клапані призводить до стрибкоподібного зростання коефіцієнта відбиття потоку газовим клапаном, а вплив відносної довжини і кута розширення несуттєво. При цьому у всіх випадках з ростом числа Рейнольдса спостерігається зменшення за ступеневою залежністю коефіцієнта відбиття потоку газовим клапаном. Рекомендується при конструюванні газового клапана розміщувати в ньому кількість коротких дифузорів не більше трьох, але не менше двох, при цьому направляючі отворів коротких дифузорів повинні утворювати конфузор, що відповідає винаходу. Отримані узагальнені експериментальні дані по аеродинаміці газового клапана забезпечать надійне проектування конструкцій розподільників газу для промислових апаратів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Mazepova, Olena. "Концептуалізація аксіологічної опозиції добро – зло (خوبیxubi – بدی badi) у свідомості носіїв перської мови". PSYCHOLINGUISTICS 29, № 2 (24 березня 2021): 125–50. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-29-2-125-150.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є встановлення концептуального змісту аксіологічної опозиції «добро – зло» у перській мовній свідомості на основі проведеного з носіями перської мови психолінгвістичного експерименту та когнітивної інтерпретації його результатів. Методи дослідження. Використано два методи психолінгвістичного аналізу семантики слова: вільний асоціативний експеримент та метод прямого тлумачення або розгорнутої дефініції слів. Усього в експерименті взяли участь 102 особи різного віку і статусу. За результатами оброблення даних, отриманих на першому етапі експерименту, було сформовано асоціативне поле досліджуваних концептів, а внаслідок аналізу розгорнутих предикацій у процесі семантизації запропонованих слів – їхнє семантичне поле. В основу оброблення експериментальних даних покладено особливу методику групування мовного матеріалу із застосуванням контент-аналізу: одиницями аналізу поставали опорні слова, що повторювалися у відповідях різних респондентів і розглядалися як ключові концептуальні ознаки. Завершальним етапом аналізу стала когнітивна інтерпретація даних, базована на принципах «конструювання» змісту мовного виразу Р. Ленекера. Результати. В результаті проведеного дослідження встановлено, що концептуалізації аксіологічної опозиції «добро – зло» перською мовною свідомістю притаманні як універсальні, так і етноспецифічні ознаки. При цьому переважання перших із них свідчить про те, що уявлення носіїв перської мови і культури про добро і зло цілком вкладаються в загальнолюдську картину світу, згідно з якою ці морально-етичні категорії займають основоположне місце в системі цінностей індивіда. Висновки. Як показав проведений аналіз, застосування дослідницького апарату двох сучасних мовознавчих напрямів – когнітивної та психолінгвістики – до вивчення специфіки концептуалізації різних фрагментів зовнішнього і внутрішнього світу людини представниками різних етнокультурних спільнот уможливлює в найбільш об’єктивний спосіб визначення набору універсальних та етноспецифічних ознак, притаманних як процесам асоціювання респондентів, так і змістовій структіурі досліджуваних концептів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Беземчук, Лариса, та Володимир Фомін. "Формування інтеграційно-педагогічних умінь майбутніх учителів музичного мистецтва в умовах магістратури". Professional Art Education 2, № 1 (15 квітня 2021): 12–19. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.02.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є дослідження формування у майбутніх учителів музичного мистецтва інтеграційно-педагогічних умінь та визначення ефективних форм їх професійної підготовки. В контексті дослідження використовувались методи теоретичного аналізу наукової та педагогічної літератури, емпіричні, методи конструювання змісту музичної освіти. У ході дослідження теоретично обґрунтовано сутність інтеграційно-педагогічних умінь у контексті вирішення питань професійної підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва за принципом міждисциплінарної інтеграції. Визначено, що проектування освітніх програм для студентів за спеціальністю 014 Середня освіта (Музичне мистецтво) орієнтує здобувачів як першого бакалаврського рівня, так і другого магістерського рівня на формування особливого інтеграційно-педагогічного уміння. Доведено, що такий тип уміння є пріоритетним для опанування міждисциплінарного експрес курсу, де інтеграційно-педагогічне ядро є складовим дидактично-творчого модулю інтегрованого змісту уроку з мистецтва. Запропоновано структурування змісту курсу на підставі інтеграційних зв’язків між дисциплінами циклу загальної підготовки і курсами професійної підготовки «Методика викладання дисциплін кваліфікації» та «Практикум за кваліфікацією». Міждисциплінарний експрес курс висвітлює коло питань, пов’язаних із спеціальністю «Вчитель музичного мистецтва», «Вчитель інтегрованого курсу мистецтво». Наведено варіант схеми його структурно-тематичного змісту з переліком розділів і тем дисциплін кваліфікації «Музична педагогіка». Виділено етапність формування інтеграційно-педагогічних умінь: пізнавально-розвивальний, репродуктивно-творчий, самостійно-творчий. Представлено структурно-тематичну схему інтеграційних зв’язків міжпредметного експрес курсу для магістрів «Інтеграція мистецтва в ЗОШ», яка орієнтована на здобувачів вищої освіти з різним рівнем музичної підготовки і напрямів кваліфікаційних уподобань. Результати дослідження показали ефективність практичної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва з формування інтеграційно-педагогічних умінь через врахування трьох змістових ліній – «Сутність інтеграції в мистецькій освіті», «Концептуальні основи методики інтегрованого курсу «Мистецтво»» та «Художньо-педагогічні технології в музичній освіті».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Принципи конструювання"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями