Статті в журналах з теми "Пригнічувач"
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Пригнічувач.
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-33 статей у журналах для дослідження на тему "Пригнічувач".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Vynogradova, O., Petro Yanchuk та Oleg Pasichnichenko. "Роль лейкотриєнів у реалізації скоротливої тонічної активності ворітної вени під впливом ацетилхоліну в умовах норми та експериментальної портальної гіпертензії". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 2(302) (27 жовтня 2018): 139–42. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2015-302-139-142.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено загальну участь лейкотриєнів у механізмі опосередкування дії ацетилхоліну на скоротливу тонічну активність ізольованих препаратів ворітної вени щурів. Блокатор ферменту 5-ліпоксигенази зілеутон (4,2·10-5 моль/л) пригнічував скоротливу активність ворітної вени, індуковану ацетилхоліном (2·10-5 моль/л), на 23 % порівняно з контрольними значеннями. У щурів з портальною гіпертензією лейкотриєни також задіяні у реалізації дії ацетилхоліну. Зілеутон пригнічував викликані ацетилхоліном скорочення на 11 % порівняно з контролем. Отримані результати засвідчують участь продуктів ліпоксигеназного способу перетворення ара-хідонової кислоти у реалізації скоротливої тонічної активності ворітної вени, індукованої ацетилхоліном, щурів як в умовах норми, так і при експериментальній портальній гіпертензії.
2
Ivasivka, A. S., та N. K. Goyvanovych. "АНАЛІЗ АНТИМІКРОБНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ДЕЯКИХ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ПЕРЕДКАРПАТТЯ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 8 (29 жовтня 2015): 169–74. http://dx.doi.org/10.15421/40250828.
Повний текст джерелаАнотація:
Проаналізовано антимікробну дію настоїв та екстрактів Tanacetum vulgare L. і Achillea millefolium на штамах St. aureus, St. еpidermidis, E. сoli. Серед досліджуваних екстрактів найбільш яскраво виражена антибактеріальна активність спостерігалась у екстрактів Tanacetum vulgare L., що пригнічували ріст Echerihia coli на 95 %, Staphylococcus epidermidis на 41,2 %, Staphylococcus aureus чутливий на 25,7 %. Найбільшу антибактеріальну дію виявив настій Tanacetum vulgarе L. відносно E. сoli (85 %), St. epidermidis (31,2 %), St. aureus (35,7 %). Екстракти та настої, що були виготовлені з Achillea millefolium, показали нижчий результат.
3
Pasichnichenko, Oleg, Olena Vinogradova, Viktor Lugyna, Artur Tolokneev, Petro Yanchuk та Mykola Makarchuk. "Ендотелійзалежне скорочення ворітної вени на дію катехоламінів". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 12(337) (31 січня 2019): 193–99. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-193-199.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено загальну роль ендотелію та участь продуктів циклооксигеназного перетворення арахідонової кислоти в механізмі опосередкування дії катехоламінів на скоротливу активність ізольованих препаратів ворітної вени печінки щурів. В однаковій концентрації (5·10-6 моль/л) адреналін, норадреналін та дофамін викликали тонічне скорочення ворітної вени. Деендотелізація судинних препаратів сапоніном, а також блокування циклооксигенази індометацином (7·10-8моль/л) пригнічували скоротливу активність ВВ під дією всіх катехоламінів. Отримані результати свідчать про участь простаноїдів, імовірно, ендотеліального походження в реалізації скоротливої тонічної активності ворітної вени, індукованої катехоламінами.
4
Сіренко, Олена, та Ела Кучеренко. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СТАНУ КЛІТИННОГО ТА ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ ПРАЦІВНИКІВ ВО «КАПРОЛАКТАМ» ПРИ ТРИВАЛІЙ ДІЇ БАГАТОКОМПОНЕНТНИХ ОРГАНІЧНИХ СУМІШЕЙ НА ОСНОВІ ГЛІКОЛІВ". ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, № 10 (4 лютого 2020): 72–75. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.10.014.
Повний текст джерелаАнотація:
Динаміка показників стану клітинного та гуморального імунітету працівників ВО «Капролактам», м. Дзержинськ, при тривалій дії багатокомпонентнихорганічних сумішей на основі гліколів. Встановлено, що складні органічні суміші на основі гліколів негативно впливають на стан імунної системи працівників виробництва, гальмують функціональну активність як клітинної, так і гуморальної ланок імунітету та призводять до вторинних мунодефіцит них станів. Досліджувані органічні речовини здатні пригнічувати проліферацію та диференціацію імунокомпетентних клітин, порушуватироботу гуморального ланцюга імунітету, що призводить до підвищення концентрації ЦІК середнього розміру, які активно зв’язують комплемент.Встановлені зміни показників свідчать про виснаження компенсаторних адаптивних механізмів імунної системи при тривалому впливі складнихорганічних сумішей на основі гліколів.
5
Поспєлова, Г. Д., Н. П. Коваленко, Н. І. Нечипоренко, С. В. Поспєлов, І. А. Поляков та В. Ю. Тур. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНГІЦИДНОГО КОНТРОЛЮ ДОМІНУЮЧИХ ХВОРОБ ТОМАТІВ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (25 грудня 2020): 80–85. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.04.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено особливості поширеності та розвитку альтернаріозу (Alternaria solani) і фіто-фторозу (Phytophthora infestans) на рослинах томатів сорту Малинове віканте протягом вегетаціїв 2019–2020 рр. на виробничих плантацій. Визначено вплив гідротермічних умов на поширеність ірозвиток домінуючих хвороб томатів у Лісостеповій зоні України. Відмічено, що погодні умови2019 року (чергування спекотної посушливої погоди з дощами і рясними росами) сприяли поширенос-ті альтернаріозу: у фазі цвітіння – 12,3 %, у фазі плодоношення – 26,3 %. При цьому інтенсивністьрозвитку хвороби в період формування плодів досягла максимального значення 32,3 %, що на 12,5%вище, ніж у фазі цвітіння. З метою контролю альтернаріозу і фітофторозу на томатах сортуМалинове віканте досліджено дію фунгіцидів різних хімічних груп. В якості еталона обрано препа-рат Ридоміл Голд МЦ 680 г/л WG, (металаксил-М, 40 г/кг + манкоцеб, 640 г/кг), ефективність якогопорівнювалася з більш сучасними препаратами: Кабріо Дуо, 112 г/л к.е. (піраклостробін, 40 г/л +диметоморф, 72 г/л) та Консенто, 450 г/л к.с. (фенамідон 75 г/л +пропамокарб-гідрохлорид, 375 г/л).Досліджувані фунгіциди характеризувалися високою фунгістатичною активністю, однак збудникиальтернаріозу і фітофторозу виявляли різну чутливість до діючих речовин. У захисті рослин протифітофторозу більш ефективними, у порівнянні з еталонним препаратом Ридоміл Голд, 680 г/л в.г.виявилися Кабріо Дуо, 112 г/л к.е. (пригнічував розвиток хвороби на 78,5 %) та Консенто, 450 г/л к.с.(пригнічував розвиток хвороби на 85,2 %). Аналогічна тенденція прослідковувалася відносно альтер-наріозу: найбільш ефективним був препарат Кабріо Дуо, 112 г/л к.е., технічна ефективність якогостановила 83,4 %. Даний показник на 23,6 % вищий ніж у еталону. Ефективність фунгіцидуКонсенто, 450 г/л к.с. дещо нижча (на 4,5 %) ніж у Кабріо Дуо, 112 г/л к.е., але на 28,1 % вища порів-няно з фунгіцидом Ридоміл Голд, 680 г/л в.г. (59,8 %). Проведені дослідження підтверджують специ-фічну активність обраних фунгіцидів відносно хвороб, які спричиняються нижчими (Phytophthorainfestans) і вищими (Alternaria solani) грибами. Аналізуючи склад комплексу діючих речовин обох дос-ліджуваних препаратів, зроблено припущення, що зазначена специфічність забезпечується поєднан-ням двох діючих речовин: для Кабріо Дуо – піраклостробіном і диметоморфом, а для Консенто –фенамідоном і пропамокарб-гідрохлоридом. Дещо нижча ефективність препарату Кабріо Дуо, порі-вняно з Консенто, може свідчити про формування резистентності у популяції збудника фітофто-розу відносно стробілуринової діючої речовини, тоді як у фунгіцида Консенто проявилася синергіядіючих речовин, що підвищило сумарну фунгітоксичну дію препарату і відповідно технічну ефектив-ність. Порівняно низька технічна ефективність Ридомілу Голд можливо пов’язана з формуваннямрезистентності збудників фітофторозу та альтернаріозу до металаксилу-М і манкоцебу.
6
Lezhenko, G. O., O. Ye Abaturov, O. Ye Pashkova та L. I. Pantyushenko. "Патогенетичне значення антимікробних пептидів у реалізації антибактеріального захисту у дітей, хворих на муковісцидоз". CHILD`S HEALTH, № 3.46 (7 червня 2013): 44–49. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.3.46.2013.88802.
Повний текст джерелаАнотація:
Обстежено 37 дітей, хворих на муковісцидоз, віком від 3 до 15 років. Контрольну групу становили 30 здорових дітей. Встановлено, що дітям, хворим на муковісцидоз, притаманне підвищення вмісту в плазмі крові α-дефензинів 1–3, продукція яких адаптивно підвищувалася у відповідь на контамінацію дихальних шляхів Ps.aeruginosa. Високі концентрації дефензинів пригнічували фагоцитарну активність нейтрофілів, унаслідок чого компенсаторно-адаптаційна реакція, спрямована на подолання контамінації патогену, набувала характеру патологічної і виступала додатковим фактором ураження дихальної системи. Інфікування хворих на муковісцидоз Ps.aeruginosa приводило до порушення перебігу другої фази запалення за рахунок відсутності адекватної активації іNOS. У відповідь на зниження генерації оксиду азоту у дітей, хворих на муковісцидоз, інфікованих Ps.aeruginosa, відбувалося підвищення рівня NTproBNP у сироватці крові, що є компенсаторною реакцією і може виступати додатковим фактором підтримки хронічного запалення та ураження дихальної системи.
7
Kretsu, N. M., та L. V. Koliubakina. "КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК ВНУТРІШНЬОУТРОБНОГО МІКСТ-ІНФІКУВАННЯ У НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ". Інфекційні хвороби, № 1 (13 травня 2020): 64–67. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2020.1.10783.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета – проаналізувати клінічний випадок внутрішньоутробного мікст-інфікування у новонародженої дитини.
В останні роки відзначається зростання частоти та поширеності внутрішньоутробних інфекцій, які є провідними у структурі захворюваності та смертності немовлят. Серед них провідну роль посідає родина герпесвірусів, до яких належить й цитомегаловірус (ЦМВ). Здатність вірусу спричиняти тяжке ураження плода можливе у будь-якому триместрі вагітності, особливо у випадках первинного зараження під час вагітності. У 5-18 % немовлят розвивається маніфестна вроджена цитомегаловірусна інфекція, яка характеризується тяжким ступенем з високою летальністю. Вірус володіє здатністю викликати супресію практично всіх ланок імунітету, а саме: дисфункцію макрофагів, дисбаланс синтезу інтерлейкінів, пригнічувати активність Т-лімфоцитів, спричиняти зниження співвідношення CD4/CD8, синтезу інтерферонів й активності природних кілерів, що створює передумови для нашарування бактерійних генералізованих інфекційно-запальних процесів.
Наведено особливості клініки та перебігу внутрішньоутробного мікст-інфікування у новонародженої дитини.
8
Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev та M. D. Tronko. "L-аргінін у нормі та патології". Endokrynologia 24, № 4 (20 грудня 2019): 373–85. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2019.24-4.373.
Повний текст джерелаАнотація:
L-аргінін — умовно незамінна амінокислота, яка є клітинним регулятором багатьох життєво важливих функцій організму. Він бере участь у регуляції тонусу гладеньком’язового компонента стінки судин, бронхів, кишечника. L-аргінін є субстратом для синтази оксиду азоту (NOS), яка продукує оксидазоту (NO). NO, що утворюється в ендотелії судин, відповідає за релаксацію гладеньких м’язів і необхідний для зниження артеріального тиску. L-аргінін має високий функціональний пріоритет у продукції NO, а отже, у фізіології серцево-судинної та цереброваскулярної систем. L-аргінін може зменшувати ожиріння, знижувати артеріальний тиск, пригнічувати окислювальні процеси та нормалізувати ендотеліальну дисфункцію, сприяючи ремісії за діабету 2-го типу. L-аргінін також використовується клітинами імунної системи, може знижувати рівень інфікування, надто за порушеня імунної функції. L-аргінін уповільнює старіння, пригнічує агрегацію тромбоцитів, регулює множинні метаболічні шляхи, пов’язані з метаболізмом жирних кислот, глюкози, амінокислот і білків. Тому слід враховувати терапевтичний потенціал L-аргініну та продовжувати вивчення можливостей його використання як перспективного препарату за прогресування судинної дисфункції, пов’язаної зі старінням, діабетом і серцево-судинними захворюваннями.
9
Ходаков, І. В., О. А. Макаренко, Л. М. Хромагіна та Л. М. Мудрик. "ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ ЕСЕНЦІАЛЬНИХ ЖИРНИХ КИСЛОТ «ЛІПОСАН-ФОРТЕ» НА ТЛІ ТРИВАЛОГО ВВЕДЕННЯ ПРЕДНІЗОЛОНА БІЛИМ ЩУРАМ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 113, № 4 (28 травня 2021): 9–16. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-38-4-9-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Оцінити остеопротекторні властивості препарату есенціальних жирних кислот «Ліпосан-форте (вітамін F)» на тлі тривалого вве-дення преднізолону білим щурам.Матеріали та методи. Експеримент проводили на самках білих щурів лінії Вістар у віці 4 місяці протя-гом 35 діб. Експериментальні групи: 1 - дієта віварію (n = 7), 2 - безжирова дієта (БЖД, n = 6), 3 - БЖД + преднізолон (n = 6), 4 - БЖД + преднізолон + «Ліпо-сан-форте» (n = 7). Преднізолон в щодобовій дозі 5 мг/кг вводили щурам у вигляді розчину через поїлки. Використовували препарат «Ліпосан-форте» (1% від маси корму) з співвідношенням ω-6 і ω-3 поліненаси-чених жирних кислот (ПНЖК) 1,15. Визначали щіль-ність стегнових кісток, їх дистальних епіфізів і по-перекових хребців, відносний вміст органічного і мі-нерального компонентів в кістках. Зміни метаболіз-му кісткової тканини аналізували за активністю ела-стази, лужної та кислої фосфатаз, вмісту кальцію в альвеолярній кістки.Висновки. Преднізолон викликав зниження щільності стегнових кісток і хребців за рахунок зниження вміс-ту мінерального компонента й підвищення вмісту ор-ганічного компонента. Преднізолон переважно сти-мулював резорбцію високомінералізованої кісткової тканини й пригнічував процес кальцинування новост-вореної кісткової тканини. Дані результати корелю-вали з біохімічними маркерами кісткового метаболі-зму в альвеолярній кістки. Застосування препарату «Ліпосан-форте» на тлі введення преднізолону сприя-ло нормалізації показників стану кісток. Остеопро-текторний ефект «Ліпосан-форте» пов'язується з високим вмістом в ньому ω-3 ПНЖК і вітаміну D2.
10
Vudmaska, I. V., S. R. Sachko, V. Yu Hudyma, N. V. Golova та N. I. Pakholkiv. "Вплив шишок хмелю і вітаміну Е на рубцеву ферментацію у корів після отелення". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (18 вересня 2019): 42–47. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.05.
Повний текст джерелаАнотація:
У досліді використано 2 групи сухостійних корів української молочної чорно-рябої породи з продуктивністю за попередню лактацію 6-7 тис. кг молока, по 10 тварин у групі. Тварини отримували стандартний збалансований раціон. Перша група – контрольна. До раціону корів другої групи додавали 300 мг α-токоферолу ацетату (0,6 г Ровімікс Е-50) та 1 г/кг сухих шишок хмелю на кг сухої речовини корму протягом останніх 3-х тижнів сухостою та перших трьох тижнів після отелення. Введення до раціону корів шишок хмелю та вітаміну Е вплинуло на перебіг рубцевої ферментації. Зокрема, досліджувана кормова добавка стимулювала целюлозолітичну та пригнічувала протеолітичну активність (p<0,01). Унаслідок вищої целюлозолітичної активності у вмісті зростала концентрація летких жирних кислот. Зниження протеолітичної активності призвело до зменшення концентрації аміаку в рубці (p<0,05). При цьому кількість мікробного азоту у вмісті рубця корів дослідної групи помірно зросла, що вказує на відсутність негативної дії добавки на мікрофлору в цілому. Добовий надій корів дослідної групи збільшився на 4,5 % порівняно до надою корів контрольної групи. Внаслідок дещо вищої жирності молока, надій на базисну жирність зріс на 6,4 %.
11
Dzhyvak, V. H., та I. M. Klishch. "ОСОБЛИВОСТІ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ У СИРОВАТЦІ КРОВІ ЩУРІВ ЗА УМОВИ КОРЕКЦІЇ ТРАВМИ М’ЯЗІВ ПЛАЗМОЮ КРОВІ, ЗБАГАЧЕНОЮ ТРОМБОЦИТАМИ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 3 (27 листопада 2020): 53–58. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11518.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Плазма крові, збагачена тромбоцитами, набула великої актуальності в останнє десятиліття і становлять все більшу спрямованість експериментального та клінічного дослідження в контексті загоєння ран та регенерації тканин. Однак незважаючи на різноманітні програми, ефективність регенеративних методів лікування плазмою крові, збагаченою тромбоцитами, залишається актуальною.
Мета дослідження – оцінити ефективність плазми крові, збагаченої тромбоцитами, на показники цитокінового профілю за умови експериментальної травми м’язів.
Матеріали і методи. Експериментальне дослідження виконано на 92 нелінійних білих щурах. Травму моделювали за розробленою методикою в умовах тіопентал-натрієвого знеболюванняння. Отримання плазми, збагаченої тромбоцитами, відбувалося у два етапи з дотриманням усіх правил стерильності. Визначали вміст цитокінів сироватки крові (TNFα, IL1β, IL6, IL10) методом твердофазового імуноферментного аналізу.
Результати. Показники прозапальних цитокінів сироватки крові у щурів, яким моделювали травму м’язів, були достовірно вищими, ніж у тварин без змодельованої патології. Застосування плазми крові, збагаченої тромбоцитами, супроводжувалось зменшенням концентрації прозапальних цитокінів сироватки крові. Порівнюючи отримані дані до та після корекції, можна зробити висновок щодо протизапального ефекту PRP, який характеризувався зниженням концентрації прозапальних цитокінів, які посилено продукуються при запальному процесі у відповідь на травму м’язів у всі терміни спостереження, та гіперпродукцією протизапального IL10, який може пригнічувати вироблення TNFα та послаблювати його негативні ефекти.
Висновки. У тварин з механічною травмою м’язів стегна спостерігається підвищення концентрації IL1β, TNFα та IL6 сироватки крові на тлі виснаження протизапальних резервів. Застосування плазми, збагаченої тромбоцитами, зменшує прозапальний ефект цитокінів шляхом зниження їх концентрації, починаючи з першої доби експерименту.
12
ЧЕСАНОВСЬКИЙ, Іван, Денис ЛЕВЧУНЕЦЬ та Анна ПЛОЩИК. "ФІЛЬТРАЦІЯ ВУЗЬКОСМУГОВИХ СИГНАЛІВ МЕТОДОМ ЛОКАЛЬНОГО ВЕЙВЛЕТ–ТРЕШХОЛДІНГУ НА ОСНОВІ МЕТОДУ СТАЦІОНАРНОЇ ФАЗИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 82, № 1 (2 лютого 2021): 305–21. http://dx.doi.org/10.32453/3.v82i1.546.
Повний текст джерелаАнотація:
В роботі розглядається метод вейвлет фільтрації вузькосмугових частотно–модульваних сигналів на основі нелінійного локального трешхолдінгу. Основою запропонованого методу є використання асимптотичного методу точок стаціонарної фази для формування функції трешхолдінгу вейвлет спектру. Показано, що застосування точок стаціонарної фази для локалізації функції трешхолдінгу і радіусів впливу для її масштабування дає змогу значно підвищити ефективність фільтрації і спростити процес вибору і масштабування материнського вейвлету. Визначаючи сферу застосування методів локально–базисної обробки слід зазначити їх підвищену інформативність, що дозволяє знаходити і відстежувати локальні зміни сигналу. Розглядається випадок виділення детермінованих сигналів на фоні перешкод в синхронній системі зв'язку, в якій використовуються вузькосмугові сигнали з полігармонічною частотною модуляцією з незначною девіацією частоти. В якості перешкод, розглядається білий шум, який має рівномірну спектральну щільність в межах частотного спектра сигналу і по всій його тривалості. Виходячи з цього, оптимальний, в енергетичному відношенні, фільтр повинен забезпечувати пропорційне посилення складових сигналу, які по модулю перевищують рівень шуму і пропорційно пригнічувати складові сигналу, які по модулю його не перевищують. В статті наведено застосування методу стаціонарної фази, а саме її оцінки за допомогою функції радіусів впливу, для завдання фільтрації з використанням вейвлет–перетворення.
Відмінною особливістю вейвлет–аналізу є те, що в ньому можна використовувати сімейства функцій, що реалізують різні варіанти співвідношення невизначеності. Відповідно, дослідник має можливість гнучкого вибору між ними і застосування тих вейвлетних функцій, які найбільш ефективно вирішують поставлені завдання.
13
Поспєлов, С. В., Л. В. Чеботарьова, Г. Д. Поспєлова та А. О. Корнієнко. "ОЦІНКА БІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ ФІТОЛЕКТИНІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 4 (27 грудня 2019): 73–82. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.09.
Повний текст джерелаАнотація:
У результаті експериментів було встановлено, що фітолектини, виділені з пшениці озимої у фазіповної стиглості (насіння, солома, полова) мають біологічну активність. Біотестування проводилишляхом проростання насіння крес-салату в діапазоні розведення сполук 1,0–10-12 %. Були дослідженісорти селекції Полтавської державної аграрної академії Царичанка, Українка полтавська і Карме-люк. Тестування лектинів насіння свідчить про найбільшу біологічну активність речовин сортуУкраїнка Полтавська. В усіх розведеннях спостерігалась стимуляція тест-об’єкту на 9,4–57,5%відносно контролю. В концентраціях 1,0–10-8 % лектини зернівки сорту Кармелюк пригнічували рісткоренів крес-салату на -2,5– -51,3 % до контролю, особливо в концентраціях 0,1-0,01 %. При тесту-ванні лектинів зернівок сорту Царичанка активність росту коренів була найвищою в досліді (+19,6–80,5 % до контролю) в розведенні 10-4–10-7 %. Фітолектини, виділені із соломи сортів Українка пол-тавська і Царичанка залежно від концентрації як стимулювали (+4,1–51,5 %), так і гальмували(-1,9– -33,0 %) ріст коренів крес-салату відносно контролю, а сорту Кармелюк більшою мірою акти-вно стимулювали тест систему (+18,2–127,8 % до контролю). Лектини, виділені з полови сортуУкраїнка полтавська, у переважній концентрації викликали пригнічення росту біотесту до-4,8– -40,3 %. При тестуванні лектинів полови сорту Царичанка в концентраціях 10-1–10-4 % буластимуляція росту коренів крес-салату до 30,4–67,9 %, а при подальших розведеннях – пригнічення до-5,4– -30,3 %. Майже в усіх вивчених концентраціях (10-2–10-12 %) аглютиніни полови сорту Кармелюкстимулювали ріст коренів тестової культури до 30,1–98,9 % до контролю. Дослідження підтверджу-ють високу біологічну активність фітолектинів пшениці озимої, їхню сортову специфічність.
14
Шершова, С. В. "БІОЛОГІЧНА АКТИВНІСТЬ ЕКСТРАКТУ ЕХІНАЦЕЇ БЛІДОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ТЕМПЕРАТУРИ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2012): 162–66. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.03.35.
Повний текст джерелаАнотація:
Вивчено біологічну активність екстрактів ехінацеїблідої (Echinacea pallida (Nutt.) Nutt.) за різних тем-ператур. Доведена адаптивна дія екстрактів з ехі-нацеї блідої за температури +10 0С і +15 0С, що про-являлася у стимуляції росту тест-культури. Екс-тракти за температури +20–25 0С через 24 години убільшості розведень пригнічували ріст коренів ячме-ню, а на 48-у годину мали ріст-стимулюючий ефектлише за високих концентрацій (близько 15,71 %).Встановлено, що за температури +30 0С екстрактслабо стимулював тест-систему в концентраціях10-2–10-4 % (+5,02–7,46 %) при першому вимірюванній при розведенні екстракту 10-6–10-8% (+5,15–11,34 %) через 48 годин. Робиться висновок, щоекстракти ехінацеї блідої містять біологічноактивні речовини, активність яких суттєвозалежить від дії температури.
The biological activity of extracts of pale coneflower (Echinaceapallida (Nutt.) Nutt.) at the different temperatures was investigated.The adaptive effect of extracts of pale coneflower at the temperature 10 0C and 15 0C was proved. Testing extracts at +20–25 0Cafter 24 hours in the most dilutions retarded growth of roots of barley, but after 48 hour had growth-stimulating effect only at highconcentrations (about 15.71 %). It has been established that thetemperature 300 C extract slightly stimulated the test system atconcentrations of 10-2–10-4% (+5,02–7,46 %) at the first dimensionand at a dilution of the extract 10-6–10-8% (+5,15–11,34 %) after 48hours. It is concluded that extracts of pale coneflower containsbiologically active substances, whose activity depends significantlyon the exposure temperature.
15
Atroshchenko, T. O., L. V. Zdanevich та T. M. Tsehelnyk. "ПОТЕНЦІАЛ СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ТА МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 1 (8 вересня 2021): 27–33. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-2-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається вагомість сімейного виховання у процесі формування особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами. Представлено характеристику дефініцій «сім’я», «виховання», «сімейне виховання» та особистісної компетентності дитини дошкільного і молодшого шкільного віку. Зазначено, що формування особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами має свої особливості, які необхідно враховувати не тільки в процесі освітньої діяльності, а і у сімейному вихованні, яке забезпечує пізнання навколишньої соціальної дійсності, оволодіння навичками індивідуальної та колективної роботи, залучення до людської культури тощо. Народження дитини з особливими освітніми потребами на різних батьків впливає неоднаково, саме тому важливо розуміти, що така сім’я має особливий статус, оскільки сімейне виховання таких дітей має певні труднощі. Акцентовано увагу на тому, що сімейні стосунки для дитини з особливими освітніми потребами – перший специфічний зразок суспільних відносин, а ефективність формування особистості дітей дошкільного та молодшого шкільного віку з особливими освітніми потребами цілковито залежить від розуміння батьками особливостей дитини, а також змісту виховання, його засобів і методів. Зусилля педагогів щодо залучення батьків дітей з особливими освітніми потребами до корекційно-виховної роботи сприятиме навчанню й розвитку дітей, попередить їхню дискримінацію за ознаками, пов’язаними з тією чи іншою індивідуальною характеристикою дитини чи її сім’ї, яка б морально не пригнічувала ні самої дитини, ні її батьків. Автори вказують на необхідність спеціальної консультативної допомоги для батьків дітей з особливими освітніми потребами, яка полягає у допомозі батькам побачити реальну перспективу розвитку своєї дитини, з’ясуванні можливих труднощів соціального розвитку, які виникають у певні вікові періоди, а також у визначенні своєї ролі у процесі виховання і розвитку дитини.
16
Боровик, І. В. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ПРО БІОТИЧНИХ МІКРООРГАНІЗМІВ BACILLUS SPP. ДЛЯ САНІТАРНИХ ОБРОБОК ПОВЕРХОНЬ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, № 3 (54) (17 лютого 2022): 3–10. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.3.1.
Повний текст джерелаАнотація:
Застосування пробіотиків дозволяє зменшити контамінацію і продовжити термін придатності продукції, що є актуальним у сфері безпеки харчових продуктів для споживача. У лабораторних умовах методом in vitro експериментально підібрано оптимальний склад пробіотиків із 5 штамів Bacillus (Bacillus subtilis UNCSM 020, Bacillus amyloliquefaciens ALB65, Bacillus licheniformis UNCSM 033, Bacillus pumilusUNCSM 026, Bacillus subtilis var. mesentericus UNCSM 031). Вивчено мікробне забруднення серветок, що утримують вологу, оброблених пробіотиком під час зберігання на них зразків м’ясної продукції. Здійснено порівняння КМАФАнМ м’яса і субпродуктів, необробленого та одноразово аерозольно обробленого пробіотиком. Проведено штучне забруднення патогенними мікроорганізмами зразків м’ясної продукції із подальшою контамінацією пробіотиками. Дослідження проведено з метою вивчення можливого заміщення патогенної мікрофлори поверхні продукції на корисну. Ми порівнювали ефективність оброблення робочих поверхонь у м’ясному магазині пробіотиком і дезінфектантом. Під час дослідження серветки, що утримує вологу, обробленої пробіотиками на другій добі зберігання м’яса, спостерігалося розмноження Bacillus spp. і пригнічення росту патогенів. Оброблення пробіотиком серветки, що утримує вологу, покращило органолептичні властивості м’ясної продукції. Із другої доби зберігання продукції забрудненість м’яса птиці, обробленого пробіотиком, в 11 разів є меншою порівняно із необробленою продукцією. Показник КМАФАнМ обробленого пробіотиком м’яса зменшувався до 5 доби на відміну від необробленого, де бактеріальне забруднення збільшилося більше ніж у 1500 разів порівняно із першим днем. Виявлено, що пробіотичні бактерії Bacillus spp. є ефективним засобом для боротьби із патогенними мікроорганізмами Listeria spp, Salmonella spp, E. coli, Pseudomonas spp, St. aureus, а також пригнічували ріст пліснявих грибів і дріжджів в умовах м'ясопереробних підприємств. Через 8 годин після оброблення пробіотиком мікробне обсіменіння лотків, інвентарю, дошок, холодильників стало меншим у відповідно 5,2; 10,3; 18,9; 5,2 разів порівняно з обробленням хлоровмісним дезінфектантом.
17
Куваєв, О. С., Г. В. Відерська, С. Є. Мостовий та О. Б. Динник. "ВПЛИВ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОМПОЗИЦІЇ З АРГІНІНОМ НА ПОКАЗНИК AMAXE ЕНДОТЕЛІАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ СУДИН ПАРОДОНТА". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 118, № 1 (29 березня 2022): 8–15. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-43-1.2.
Повний текст джерелаАнотація:
Захворювання пародонта є найбільш розповсюдженими хворобами людини. Проблема раціонального лікування генералізованого пародонтита є актуальною. У комплексному лікуванні генералізованого пародонтита традиційно використовують різноманітні групи медикаментозних препаратів. Нині привертає увагу роль оксиду азоту в розвитку різних патологічних процесів. Важливими ланками розвитку генералізованого пародонтиту є оксидативний стрес, порушення метаболізму оксиду азоту та гемомікроциркуляції. Усе це зумовлює необхідність корекції даних механізмів патогенезу генералізованого пародонтиту в його комплексному лікуванні. Із цією метою можна застосувати препарати аргініну, оскільки L-аргінін є джерелом утворення оксиду азоту. Для оцінки ефективності лікування було використано лазерну допплерівську флоуметрію. Мета дослідження – визначення ефективності застосування запропонованої медикаментозної композиції з аргініном у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит шляхом оцінки стану кровотоку в мікросудинах пародонта методом лазерної допплерівської флоуметрії. Методи дослідження. Клінічні дослідження проведено у групі із 70 хворих на генералізований пародонтит хронічного перебігу. Було проведено комплексне обстеження стану тканин пародонта пацієнтів до лікування та після нього. Для оцінки клінічної ефективності лікування використовували пробу Шиллера – Писарєва (1962 рік), індекс ПМА C. Parma (1961 рік), гігієнічний індекс Green – Vermillion (1964 рік), вакуумну пробу за Кулаженком (1961 рік). Для оцінки ефективності лікування було використано лазерну допплерівську флоуметрію. У результаті дослідження було встановлено, що включення запропонованої медикаментозної композиції в комплексну терапію хворих на генералізований пародонтит дозволяє більш ефективно пригнічувати дистрофічно-запальний процес у тканинах пародонта. Це підтверджує зниження індексу ПМА, збільшення часу утворення гематоми під час проведення вакуумної проби за Кулаженком, покращення рівня гігієни порожнини рота та показників мікроциркуляції у тканинах пародонта пацієнтів. Висновки. Застосування запропонованої медикаментозної композиції дозволяє підвищити ефективність лікування пацієнтів, хворих на генералізований пародонтит, і покращити показники мікроциркуляції у тканинах пародонта.
18
Самойленко, А. В., та С. О. Тітовська. "РЕЗУЛЬТАТИ ІМУНОГІСТОХІМІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МАРКЕРІВ ЗАПАЛЕННЯ ТА АПОПТОЗУ В БІОПТАТАХ ЯСЕН У ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 119, № 2 (26 травня 2022): 28–32. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2022-44-2.5.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження. Зіставлення імуногістохімічних показників експресії маркерів апоптозу та запалення в тканинах маргінального пародонту осіб зі здоровим пародонтом та хворих на генералізований пародонтит. Методи дослідження. Було залучено 40 осіб віком 32–45 років, серед яких 30 хворих із хронічним генералізованим пародонтитом І–ІІ ступеня тяжкості та 10 осіб зі здоровим пародонтом. Для морфологічного дослідження використовували біоптати ясен, які фіксували у 4 % розчині нейтрального формаліну протягом доби і заливали у парафін. Гістологічні зрізи товщиною 4,0–6,0 мкм наносили на адгезивні предметні скельця. Після їх депарафінізації та регідратації проводили демаскування антигенів в цитратному буфері з рН 6,0 при 121 °С протягом 8 хвилин. Активність ендогенної пероксидази пригнічували 3 % перекисом водню протягом 20 хвилин. Інкубацію зрізів проводили з первинними антитілами у вологих камерах при 23–25 °С протягом 30 хвилин. Вивчали цитоплазматичну експресію маркерів СОХ-2, каспази-3 та інтрануклеарну експресію маркерів ММП-1 та р21 (у запальному інфільтраті), р53 та Bcl-2 (в ясенному епітелії). Наукова новизна. На сучасному етапі інтерес представляє вивчення механізмів пошкодження тканин пародонта, ініційованих мікробним фактором, до яких належать прямі цитопатичні ефекти, зокрема апоптоз та піроптоз епітеліальних та сполучнотканинних клітин пародонта. Висновки. Згідно отриманих результатів імуногістохімічного дослідження біоптатів ясен достовірної різниці між експресією маркерів антиапоптотичного білка Bcl-2 та маркеру апоптозу р53 у хворих на генералізований пародонтит та здорових не виявлено. Найбільш показовими щодо перебігу запальнодеструктивного процесу в тканинах пародонта виявились маркери запалення СОХ-2 та ММП-1, а також маркери апоптозу каспаза-3 та р21, що дозволяє їх застосування в діагностичних цілях у хворих на генералізований пародонтит.
19
Шостя, А. М., А. С. Сябро, І. І. Ковальчук, О. О. Краснощок, Є. В. Чухліб та В. І. Березницький. "ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНИЙ ГОМЕОСТАЗ У СПЕРМІ КНУРІВ-ПЛІДНИКІВ ПІД ЧАС ВЖИВАННЯ РІЗНИХ КОРМОВИХ ДОБАВОК". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 181–87. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.22.
Повний текст джерелаАнотація:
Розвиток оксидаційного стресу є однією з головних причин зниження фертильності кнурів-плідників. Це обумовлено обмеженою антиоксидантною здатністю сперміїв пригнічувати генеру-вання активних форм Оксигену, що робить їх вразливими до змін прооксидантно-антиоксидантногогомеостазу в організмі. Метою досліджень було дослідити вплив цитрату Міді та гомогенатутрутневих личинок на якість спермопродукції і формування прооксидантно-антиоксидантногогомеостазу у спермі кнурів-плідників. В експерименті було використано 9 дорослих кнурів великоїбілої породи, аналогів за віком, живою масою та якістю спермопродукції, з яких сформовано 3 групитварин по 3 голови в кожній. Дослідні кнури-плідники ІІ групи додатково до основного раціону отри-мували цитрат Міді (5 %), а ІІІ групи – комплекс цитрату Міді (5 %) з гомогенатом трутневихличинок. Встановлено, що введення до раціону цитрату Міді сприяє вірогідному збільшенню масиеякуляту (р<0,001), загальної кількості сперміїв (р<0,01) та їх живих форм (р<0,001). Такі змінивідбуваються за рахунок зменшення вмісту дієнових кон’югантів та ТБК-активних сполук у спермівідповідно на 20,1 % та 8,3 % з одночасним зниженням активності супероксиддисмутази на 19,1 %та каталази на 24,6 %, що вказує на сповільнення процесів пероксидації. Додаткове згодовуванняцитрату Міді (5 %) в поєднанні з гомогенатом трутневих личинок на 45 добу споживання вірогіднопідвищує масу еякуляту (р<0,001), кількість живих сперміїв (р<0,001) та їх виживаність (р<0,05).Споживання цієї комплексної добавки кнурами-плідниками інтенсифікує процеси пероксидації у спе-рмі – збільшує концентрацію дієнових кон’югантів на 17,1 % (30 доба) і 20,5 % (45 доба) та підвищуєвміст ТБК-активних сполук у прооксидантному буфері, що супроводжується зниженням активнос-ті супероксиддисмутази (р<0,05). Такі зміни відбуваються на тлі максимального рівня рухливостіта виживаності сперміїв. Отже, згодовування цитрату міді (5 %) в комплексі з гомогенатом трут-невих личинок сприяє підвищенню функціональної активності сперміїв за рахунок оптимізаціїформування прооксидантно-антиоксидантного гомеостазу.
20
Demkovych, A. Ye. "ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ЛІПОПЕРОКСИДАЦІЇ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ПАРОДОНТИТІ БАКТЕРІАЛЬНО-ІМУННОГО ГЕНЕЗУ ТА ВПЛИВ НА НИХ КВЕРЦЕТИНУ". Вісник медичних і біологічних досліджень, № 2 (17 вересня 2020): 34–38. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11263.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Активація пероксидного окиснення ліпідів і зниження антиоксидантної активності порушують динамічну стабільність мембран еритроцитів і сприяють розвитку патологічного процесу в пародонтальному комплексі. Багатофакторний патогенез генералізованого пародонтиту передбачає адекватний вибір та призначення лікарських препаратів. Особливу увагу заслуговують деякі флавоноїди рослиного походження, зокрема кверцетин. Антиоксидантна активність препарату пов’язана з його здатністю пригнічувати пероксидне окиснення ліпідів, знижувати концентрацію вільних радикалів і токсичних продуктів пероксидації, стимулювати каталазну і супероксиддисмутазну активність організму.
Мета дослідження – з’ясувати вплив флавонолу кверцетину на показники ліпопероксидації у сироватці крові при експериментальному пародонтиті бактеріально-імунного генезу.
Матеріали і методи. Проведені біохімічні дослідження показників активності вільнорадикальних процесів у сироватці крові, які оцінювали за вмістом дієнових (ДК) і трієнових кон’югатів (ТК) на 14-ту добу дослідження при розвитку експериментального пародонтиту як до, так і після використання водорозчинної форми флавонолу кверцетину – препарату «Корвітин», який вводили дослідним тваринам внутрішньом’язово у дозі 100 мг/кг маси тварини упродовж 7-ми діб (з 7-ї до 14-ї доби).
Результати. У даній статті висвітлюється вивчення особливостей процесів ліпопероксидації в білих щурів у різні періоди розвитку експериментального пародонтиту. В процесі формування експериментального бактеріально-імунного запального процесу в пародонтальному комплексі, який включав відрізок часу з 1-ї до 14-ї доби експериментального спостереження, відбувалося надмірне накопичення в сироватці крові продуктів ліпопероксидації, про що свідчило зростання концентрації вмісту в сироватці крові дієнових і трієнових кон’югатів. Застосування антиоксиданту флавоноїдного походження кверцетину приводило до зниження вмісту продуктів ліпопероксидації у сироватці крові тварин.
Висновки. При експериментальному пародонтиті нагромаджуються продукти пероксидації ліпідів, що впливає на характер перебігу і завершення запального процесу. Значне збільшення вмісту ДК і ТК вказує на роль активності процесів вільнорадикального окиснення ліпідів у розвитку запалення в механізмах формування його бактеріального та імунного компонентів. Флавонол кверцетин стабілізує прооксидантну систему в процесі перебігу експериментального бактеріально-імунного пародонтиту.
21
Dmukhalska, Ye B. "ДИНАМІКА ЗМІН ПОКАЗНИКІВ ЦИТОКІНОВОГО ПРОФІЛЮ У ТВАРИН, УРАЖЕНИХ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ І ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ ПЕСТИЦИДАМИ". Medical and Clinical Chemistry, № 2 (25 серпня 2020): 54–60. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i2.11360.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Відомо, що вплив різних забруднювачів навколишнього середовища, таких, як важкі метали і фосфорорганічні сполуки, викликає різні зміни в організмі людини, які характеризуються вивільненням цитокінів, утворенням активних форм Оксигену, що пояснює виникнення різних імунологічних та запальних процесів. Іони важких металів можуть індукувати або пригнічувати синтез запальних та прозапальних цитокінів. На сьогодні комбінована дія важких металів і фосфорорганічних пестицидів на імунну систему залишається недостатньо вивченою.
Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату в формі раундапу на стан імунної системи та вміст інтерлейкінів у щурів різного віку.
Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп: статевонезрілих, статевозрілих і старих, яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). Стан імунної системи оцінювали за рівнем імуноглобулінів класів A, G, M, циркулюючих імунних комплексів та цитокінів у сироватці крові тварин.
Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) в комбінації й окремо порушилось співвідношення імуноглобулінів та інтерлейкінів, підвищилась концентрація циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові уражених тварин. При введенні досліджуваних ксенобіотиків окремо та в комбінації у тварин усіх вікових груп пригнічувалась гуморальна ланка імунітету, про що свідчили підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів та зниження вмісту імуноглобулінів, особливо в молодих і старих щурів. Результати досліджень показали, що при дії токсикантів у сироватці крові тварин усіх вікових груп збільшувалась концентрація інтерлейкіну-1β, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α та зменшувався вміст інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-10. Інтоксикація Купруму сульфатом, Плюмбуму ацетатом і фосфорорганічним пестицидом супроводжувалася порушенням балансу цитокінів з переважанням прозапальних, розвитком запальних процесів, що може викликати функціональні та структурні ушкодження клітинних мембран і накопичення токсичних метаболітів.
Висновок. Вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і раундапу на запальні процеси призводить до пригнічення імунної системи тварин.
22
Vitanov, O. D., Yu D. Zelendin, N. V. Chefonova, O. V. Melnyk та D. V. Ivanin. "АЛЕЛОПАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СУПУТНІХ КУЛЬТУР ТОМАТА". Vegetable and Melon Growing, № 67 (30 липня 2020): 39–50. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2020-67-39-50.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити алелопатичні властивості супутніх культур томата за альтернативної системи вирощування. Методи. Лабораторно-польовий, статистичний. Результати. Лабораторними дослідженнями (у чашках Петрі) не виявлено негативного впливу насіння супутніх культур (озимих та ярих компонентів) на довжину проростків та енергію проростання насіння томата. Навпаки, водні витяжки з надземної фітомаси та коренів супутніх культур загалом суттєво пригнічують схожість насіння томата на 3-тю добу від початку пророщування. У подальшому (на 7-му та 10-ту добу) ступінь пригнічення зменшується. Водні витяжки з коренів супутніх культур менш токсичні для насіння томата, ніж витяжки з надземної фітомаси. Найбільш токсичною для проростків томата виявилась витяжка з надземної фітомаси самого томата (Контроль 2) – схожість на 3-тю добу склала 0 – 3% (на Контролі 1 – дистильована вода – 49 – 50 %). За результатами обліків у польових дослідженнях встановлено, що за вирощування по інтенсивній та органічній технологіям одержано урожайність плодів томата відповідно 41,45 і 41,15 т/га. Загалом, позитивний алелопатичний ефект спостерігали за вирощування в якості супутніх культур для томата – тритикале ярого, вики ярої та їх суміші – урожайність плодів склала 42,50 – 42,70 т/га. В цілому, озимі супутні культури та їх сумішки сильніше пригнічували рослини томата – середня врожайність складає 36,70 т/га (89 % до контролю без супутніх культур), ніж ярі – 41,46 т/га (101 % до контролю). При віддаленості рядків то мата від супутніх культур відбувається поступове підвищення урожайності від 35,9 т/га (70 см від супутніх культур) до 40,2 (140 см) і 42,9 т/га (210 см). Висновки. У альтернативному (органічному) овочівництві для запровадження полікультурних агроугруповань пропонується застосовувати смуговий спосіб вирощування культур, що дозволяє механізувати всі технологічні операції в умовах інтеркропінгу. За розробленого способу в якості супутніх для томата культур залучено не овочеві види рослин. Визначення алелопатичних властивостей супутніх культур, їх вплив на рослини томата необхідно здійснювати за методикою спеціальних біологічних тестів.
23
Павленко, О. В., М. В. Кривцова, О. О. Случевська та О. М. Ступницька. "ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОТИМІКРОБНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ КОМПОЗИЦІЇ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ЗАПАЛЬНИХ УРАЖЕНЬ ПАРОДОНТУ ВІТЧИЗНЯНОГО ВИРОБНИЦТВА". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 112, № 3 (27 травня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2020-37-3-17-24.
Повний текст джерелаАнотація:
Ціль дослідження. Запально-деструктивні захворю-вання пародонту в світі становлять не тільки зага-льномедичну, а й соціально-економічну проблему, яка спонукає до пошуку нових методів лікування та діаг-ностики. Сучасні концепції лікування хронічного гене-ралізованого пародонтиту передбачають застосу-вання комплексу терапевтичних, ортопедичних, хіру-ргічних і ортодонтичних методів лікування, і доволі часто їх ефективність є сумнівною.На сьогодні загальновизнаним препаратом вибору в пародонтології є хлоргексидину біглюконат (та його інші сполуки), оскільки він здатний пригнічувати ріст і формування колоній понад 80,00% мікроорганізмів біоплівки ротової порожнини.Також у клінічній практиці застосовують протимік-робні препарати системної дії, особливо у випадках агресивних і важких форм генералізованого пародон-титу, що виникають на фоні загальносоматичної патології, а також при ускладненнях хірургічних втручань. Матеріали та методи дослідження. Для проведення досліджень використовували типові музейні культу-ри ATTC (American Type Culture Collection, USA) Candida albicans ATCC 885–653; Staphylococcus aureus ATCC 25923; Escherichia coli ATCC 25922, Enterococcus faecalis ATCC 29212, Streptococcus pyogenes ATCC 19615, та клінічні культури ізольовані із ротової порожнини людей із запальними захворю-ваннями: мікроскопічні гриби роду Candida (C. albicans) Staphylococcus aureus, Escherichia coli, Streptococcus pyogenes, Enterococcus faecalis.Мінімальну бактерицидну та інгібуючу концентрацію досліджуваного гелю визначали у полістиролових пла-стикових 96-лункових планшетах.Результати дослідження та їх обговорення. Ре-зультати дослідження показали, що досліджуваний гель та розчин хлоргексидину біглюконат 0,05% чини-ли активний вплив на музейні та клінічні штами ла-бораторних мікроорганізмів.Висновки. Отже, досліджуваний гель для лікування запальних уражень пародонту вітчизняного виробни-цтва «Джен-Метрогелур» виявився ефективним протимікробним засобом відносно клінічних та лабо-раторних штамів мікроорганізмів. Високочутливими до засобу виявилися клінічні та музейні культури C. albicans. Чутливими до гелю були культури S. aureus та музейні штами S. pyogenes та E. coli. Помірно чу-тливими виявилися культури E. faecalis та клінічні штами S. pyogenes та E. coli.
24
Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev та O. I. Kovzun. "Механізми дії метформіну за діабету та пов’язаних із діабетом патологій". Endokrynologia 25, № 2 (20 червня 2020): 143–57. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2020.25-2.143.
Повний текст джерелаАнотація:
Метформін (МФ) — основний пероральний препарат, який використовується в клініці для лікування пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) понад 60 років. Предіабет — метаболічний стан, що характеризується резистентністю до інсуліну та первинною або вторинною дисфункцією β-клітин, що збільшує ризик ЦД2. Отримані дані підтверджують роль МФ у запобіганні ЦД2 в людей із предіабетом. Його ефективність для затримки або запобігання виникненню діабету доведено у великих, добре обгрунтованих і спланованих ран- домізованих дослідженнях. За діабету МФ знижує гіперглікемію, пригнічуючи глюконеогенез у печінці через активацію шляху LKB/AMPK, а також підвищує чутливість до інсуліну — ефект, що підсилює опосередковану інсуліном супресію продукції глюкози в печінці й утилізацію глюкози в скелетних м’язах. Дію МФ пов’язано з руйнуванням мітохондріального комплексу I і зменшенням продукції АТР, посиленням автофагії та іншими механізмами. Отримані дані надійно свідчать про зв’язок ЦД із порушеннями когнітивних здібностей людини. За діабету відбуваються структурні та функціональні зміни в нервовій системі та її кровоносних судинах. ЦД прискорює розвиток хвороби Альцгеймера, стимулюючи утворення сенильних бляшок і нейрофібрилярних клубочків. Хворі на діабет, які приймають МФ, меншою мірою схильні до когнітивних розладів. МФ запобігає апоптозу в первинних нейронах, ефективно посилює споживання глюкози в інсулінорезистентних клітинах. Нейропротекторні ефекти МФ, мабуть, пов’язано з його цукрознижуючими, антиоксидантними й антиапоптотичними властивостями. Відомо, що хворі на ЦД характеризуються підвищеним ризиком канцерогенезу, а в разі захворювання на рак їхня здатність до виживання є нижчою, ніж у недіабетичних пацієнтів. Антидіабетична терапія гальмує клітинний ріст, проліферацію та метаболізм і, як наслідок, впливає на потенціал онкогенезу. Гіперінсулінемія та гіперглікемія є добре встановленими чинниками ризику канцерогенезу, тому зниження їх рівня є важливим моментом у запобіганні злоякісній трансформації клітин. МФ має протипухлиннівластивості та може пригнічувати онкогенез за допомогою системних і клітинних механізмів. Цей препарат справляє пряму, спрямовану на ракові клітини, та непряму дію, впливаючи на системну інсулінемію та глікемію.
25
Nechiporuk, V. M., та M. M. Korda. "КОРЕКЦІЯ ВІТАМІНАМИ ГРУПИ В ПОРУШЕНЬ ТРАНССУЛЬФУРАЗНОГО ШЛЯХУ УТИЛІЗАЦІЇ ГОМОЦИСТЕЇНУ ПРИ ГІПЕР- І ГІПОФУНКЦІЇ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ". Medical and Clinical Chemistry, № 3 (2 грудня 2020): 61–67. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i3.11535.
Повний текст джерелаАнотація:
Вступ. Дисфункція щитоподібної залози – фактор розвитку багатьох серцево-судинних захворювань, водночас гіпергомоцистеїнемія також є добре відомим чинником розвитку патологій серцево-судинної системи. Встановлено, що експериментальний гіпертиреоз викликає зменшення рівня гомоцистеїну (ГЦ) у крові, водночас гіпотиреоз призводить до протилежних змін в обміні сірковмісних амінокислот, зокрема, підвищується вміст ГЦ у крові, знижується рівень H2S і зростає рівень цистеїну, що є наслідком змін активності ензимів метаболізму метіоніну.
Мета дослідження – з’ясувати вплив гормонів щитоподібної залози на процеси транссульфування ГЦ в органах тварин, оцінити можливість корекції порушених під впливом гіпер- та гіпотиреозу процесів обміну ГЦ за допомогою вітамінів В6, В9, В12 і бетаїну.
Методи дослідження. Роботу виконано на щурах-самцях, у яких досліджували вплив гіпер- (L-тироксин, 200 мкг/добу на 1 кг маси) та гіпотиреозу (мерказоліл, 10 мг/добу на 1 кг маси) на реакції транссульфування ГЦ в органах тварин і корекцію порушених під впливом L-тироксину та мерказолілу процесів обміну ГЦ за допомогою вітамінів В6, В9, В12 і бетаїну. У печінці й нирках визначали цистатіонінсинтазну активність цистатіонін-β-синтази (ЦБС) і цистатіоніназну активність цистатіонін-γ-ліази (ЦГЛ), у мозку – тільки активність ЦБС, у крові – вміст ГЦ та цистеїну.
Результати й обговорення. Гіпертиреоз викликав зростання цистатіонінсинтазної активності ЦБС у печінці та мозку. Застосування вітаміну В6 у тварин з гіпертиреозом призводило до ще більшого підвищення цього показника. Цистатіоніназна активність ЦГЛ при гіпертиреозі й використанні вітаміну В6 достовірно зростала лише в нирках. Бетаїн, В9 та В12 у тварин з гіпертиреозом спричиняли підвищення активності ЦБС у мозку та печінці. Гіпертиреоз знижував рівень ГЦ та не впливав на рівень цистеїну. Фолієва кислота, ціанокобаламін, піридоксин і бетаїн, при їх введенні паралельно з L-тироксином, частково запобігали зменшенню концентрації ГЦ у крові. Мерказоліл пригнічував активність ензимів шляху транссульфування порівняно з інтактними тваринами: ЦБС – у печінці та нирках, ЦГЛ – у нирках. Піридоксин частково попереджував зниження активності ЦБС у печінці та мозку, бетаїн – активності ЦБС у тканинах печінки, нирок і мозку й активності ЦГЛ лише в нирках. Найефективнішою виявилася комбінація вітамінів групи В і бетаїну. Гіпотиреоз призводив до підвищення вмісту в крові ГЦ і цистеїну. Вітаміни В6, В9 та В12, а також комбінація всіх середників викликали у тварин з гіпотиреозом зниження рівня ГЦ.
Висновки. Тривалі гіпер- та гіпотиреоз викликають дисбаланс шляху транссульфування ГЦ. Фолієва кислота, ціанокобаламін, піридоксин і бетаїн частково запобігають порушенню процесів метаболізму сірковмісних амінокислот та призводять до зниження рівня ГЦ і цистеїну в крові щурів з гіпотиреозом.
26
Venger, Vitalii. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 4 (31 серпня 2019): 30–44. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0204.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто основні етапи розвитку транснаціональних корпорацій та визначено основні чинники, що впливали на процеси транснаціоналізації у різні періоди. Доведено, що на кожному етапі причини становлення та розвитку транснаціональних корпорацій різні, проте всі вони певною мірою повʼязані, насамперед, з недосконалою конкуренцією, бар’єрами на шляху розвитку міжнародної торгівлі, валютним контролем, значними транспортними витратами, відмінностями у податковому законодавстві різних країн.
До головних конкурентних переваг, які є основою ефективної діяльності транснаціональних корпорацій належать: безперешкодне володіння і доступ до природних ресурсів, капіталу і результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт по всьому світу; горизонтальну диверсифікацію або вертикальну інтеграцію; економію на масштабах підприємства; низьку вартість фінансових ресурсів завдяки ширшим можливостям їх залучення; можливість за рахунок прямих інвестицій долати різні бар’єри на шляху до збільшення обсягів експорту своїх творів на ринок тієї або іншої країни тощо.
Розкрито можливий негативний вплив транснаціональних корпорацій на розвиток економік приймаючих країн. Зокрема, транснаціональні корпорації на внутрішньому ринку приймаючих країн створюють потужну конкуренцію місцевим компаніям, не даючи їм розвиватися. Крім того, вільне переміщення фінансового капіталу може підірвати стабільність національних валют і створити загрозу для національної безпеки країн, що розвиваються. Маючи свій інтерес у приймаючій країні, транснаціональні корпорації здатні насаджувати їй ідеологію, яка суперечить інтересам розвитку національного бізнесу і пригнічувати розвиток національно-державних інтересів.
Через стрімкий розвиток інтеграційних процесів та значний соціально-економічний ефект національні економіки не можуть уникнути впливу ТНК, проте уряди держав можуть регулювати рівень їхньої присутності. Таке регулювання відбувається що найменш на чотирьох рівнях: наддержавному; міждержавному; внутрішньодержавному; суспільному.
На основі міжнародних статистичних баз даних проаналізовано першу десятку найбільших транснаціональних корпорацій світу у 2018 році до яких входили: сім банківських установ, чотири з яких китайські (ICBC, China Construction Bank Corporation, JPMorgan Chase, Agricultural Bank of China, Bank of America, Wells Fargo, Bank of China), багатопрофільний американський холдинг (Berkshire Hathaway), американська технологічна компанія (Apple) та китайська страхова компанія (Ping An Insurance Group).
Виявлено, що серед основних чинників, які сприяли високому рейтингу цих компаній були: гнучка політика та стабільна діяльність в умовах економічних криз; активне розміщення виробництва на території інших країн; великі масштаби діяльності та опора на інформаційні технології.
27
Шокало, Н. С., Б. О. Бажан та А. С. Озаров. "ФОРМУВАННЯ НАСІННЄВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ГОРОХУ ЗАЛЕЖНО ВІД НОРМИ ВИСІВУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (27 березня 2020): 61–66. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.01.06.
Повний текст джерелаАнотація:
З появою сучасних сортів гороху з новими морфологічними ознаками та високою потенційною продуктивністю і здатністю до механізованого збирання виникла необхідність у вдосконаленні аг-ротехнічних заходів, зокрема й оптимізації площі живлення рослин. Саме тому в умовах ТОВ «Пар-тнер АгроГруп» Козельщинського району Полтавської області на чорноземі глибокому малогумусно-му протягом 2018–2019 рр. було проведено дослідження з вивчення норм висіву безлисточкового гороху сорту Мадонна: 0,8; 1,0 і 1,2 млн шт./га. Ступінь забур’яненості у варіантах досліду при пер-шому обліку була незначною – 3,2–4,1 шт./м2, що пов’язано з проведенням у господарстві досходово-го боронування гороху, і це значно пошкодило сходи однорічних бур’янів. Перед збиранням гороху ступінь забур’яненості в досліді була найвища у варіанті, де норма висіву гороху становила 0,8 млн шт./га – 34,3 шт./м2., оскільки через зрідженість посіву культурні рослини не могли пригнічувати розвиток бур’янів. У разі збільшення норми висіву до 1,0 млн шт./га кількість бур’янів на момент перед збиранням гороху становила 26,1 шт./м2. Найменша забур’яненість була у варіанті з нормою висіву 1,2 млн шт./га – 21,7 шт/м2. Вегетаційний період 2018 року був більш сприятливим для гороху за погодними умовами, оскільки характеризувався достатньою кількістю вологи й тепла. Цього року сформувалася вища урожайність, яка в середньому за варіантами досліду становила 2,5 т/га. Про-тягом вегетаційного періоду 2019 року погода була спекотна, часом – дощова. Це і вплинуло на фор-мування невисокої урожайності гороху – в середньому 1,8 т/га, що на 7,1 ц/га менше, ніж 2018 року. Особливо низька врожайність спостерігалась у варіанті з нормою висіву 0,8 млн шт./га – 1,62 т/га. Це зумовлено тим, що рослин там було найменше, а значить – менше зерна сформувалось на одиниці площі. У середньому за два роки досліджень найвища урожайність гороху сорту Мадонна сформу-валась у варіанті з нормою висіву 1,2 млн шт./га і склала 2,4 т/га. При зменшенні норми висіву до 1,0 і 0,8 млн шт./га зменшувалась і урожайність – на 0,19 і 0,41 т/га, тобто на 8,1 і 17,4 %.
28
Vitanov, O. D., Yu D. Zelendin, N. V. Chefonova, O. V. Melnyk, D. V. Ivanin та L. M. Uriupina. "АЛЕЛОПАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СУПУТНІХ КУЛЬТУР ЦИБУЛІ РІПЧАСТОЇ". Vegetable and Melon Growing, № 68 (14 січня 2021): 52–62. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2020-68-52-62.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Визначити алелопатичні властивості супутніх культур цибулі ріпчастої за альтернативної системи вирощування. Методи. Лабораторно-польовий, статистичний. Результати. Лабораторними дослідженнями (у чашках Петрі) не виявлено негативного впливу насіння супутніх культур (озимих та ярих компонентів) на довжину проростків та енергію проростання насіння цибулі. Суміш насіння тритикалеозимого та вики ярої сприяла збільшенню довжини проростків на 14%. Але, водні витяжки з надземної фітомаси та коренів супутніх культур загалом суттєво пригнічують схожість насіння цибулі на 3-тю добу від початку пророщування. У подальшому (на 7-му та 10-ту добу) ступінь пригнічення зменшується. Водні витяжки з коренів супутніх культур менш токсичні для насіння цибулі, ніж витяжки з надземної фітомаси, але витяжки з коренів озимих і озимо-ярих компонентів навіть на 10-ту добу значно пригнічували схожість насіння цибулі, яка склала 59 – 63 %. Найбільш токсичною для проростків цибулі виявилась витяжка з коренів і надземної фітомаси у фазу полягання листків самої цибулі (Контроль 2) – схожість на 3-тю добу склала 24 – 36 % (на Контролі 1 – дистильована вода –51 – 55 %). За результатами обліків у польових дослідженнях встановлено, що за вирощування по інтенсивній та органічній технологіям (контролі 1 і 2) без супутніх культур одержано урожайність цибулі відповідно 44,6 і 43,4 т/га. У середньому за фактором А урожайність цибулі за вирощування з с упутніми культурами поступається даним з обох контролів. У середньому за фактором В (віддал еність рядків цибулі від супутніх культур) відбувалося поступове підвищення показників урожайності від 41,1 т/га (70 см від супутніх культур) до 42,8 т/га (105 см). Кращий результат у досліді за адитивним ефектом обох факторів одержано у рядку, віддаленому на 105 см від сумішки тр итикале озимого з викою ярою – 42,9 т/га. Висновки. У альтернативному (органічному) овочівництві для запровадження полікультурних агроугруповань пропонується застосовувати смуговий спосібвирощування культур, що дозволяє механізувати всі технологічні операції в умовах інтеркропінгу. За розробленого способу в якості супутніх культур для цибулі залучено не овочеві види рослин. Визначення алелопатичних властивостей супутніх культур, їх вплив на рослини цибулі необхідно здійснювати за методикою спеціальних біологічних тестів.
29
Mogilnay, O. M., O. V. Kuts, E. O. Dukhin, Yu A. Molchanov та V. V. Mohylniy. "СПОСОБИ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ПІДГОТОВКИ НАСІННЯ БУРЯКА СТОЛОВОГО". Vegetable and Melon Growing, № 65 (31 липня 2019): 66–75. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-65-66-75.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Розробити способи передпосівної обробки насіння буряка столового, визначити оптимальні параметри та компонентний склад; встановити ефективність за впливом на посівні якості насіння, урожайність та якість продукції буряка столового. Методи. Лабораторні, польові, статистичні. Результати. Обробка насіння буряка столового мікрохвильовим полем з експозицією 100 секунд забезпечує підвищення енергії проростання до 47,7 %, лабораторної схожості – до 64,7 %; за експозицій 80–90 секунд – до рівня 42,7–43,7 % та 51,3–55,3 % відповідно. Позитивний вплив на врожайність коренеплодів зазначено тільки за експозиції 90 секунд (підвищення загальної урожайності на 4,6–7,3 т/га або 11,9–14,3 % відносно контролю). Використання експозиції 80 секунд зумовлювало зниження рівня врожайності культури. Використання мікрохвильового опромінювання може як пригнічувати, так і посилювати біохімічні та біофізичні процеси в рослинних тканинах. За експозиції 80 секунд зафіксовано істотне зростання в коренеплодах сухої речовини (16,52 %), тенденція до підвищення вмісту загального цукру (9,72 %); за експозиції 90 секунд – тенденція до збільшення вмісту аскорбінової кислоти (12,66 мг/100 г), за експозиції 100 секунд – тенденція до підвищення вмісту загального цукру (10,05 %), негативна тенденція зменшення вмісту сухої речовини (15,09 %) та бетаніну (375 мг/кг). Проведення інкрустації насіння має істотну перевагу перед простим намочуванням розчинами мікродобрив та регуляторів росту. За інкрустації насіння використання янтарної кислоти зумовлює отримання істотного підвищення лабораторної схожості на фоні без застосування мікродобрив (80,7 %), за використання мікродобрива Master (85,0 %). Гумат калію зумовлює позитивну тенденцію у поєднанні з використанням мікродобрива Реаком (79,3 %), тоді як за іншими фонами відмічено зниження даного показника за використання вказаного регулятору росту. Найбільш ефективним виявилось використання регулятора росту янтарна кислота та мікродобрива Master, що в середньому по досліду забезпечує зростання лабораторної схожості насіння до рівня 80,2 %, а за інкрустації насіння – до рівня 85,0 %. Висновки. Доведено доцільність обробки насіння буряка столового з низькою схожістю (42 %) мікрохвильовим опромінюванням з експозицією 90 секунд, що забезпечує підвищення енергії проростання до 43,7 %, лабораторної схожості насіння до 55,3 %, збільшення врожайності коренеплодів на 4,0 т/га або 11,4 %, поліпшення біохімічного складу продукції (зростання вмісту бетаніну та аскорбінової кислоти, зниження вмісту нітратів). Проаналізовано вплив регуляторів росту та комплексних мікродобрив на лабораторну та посівну схожість насіння за його інкрустації. Визначено оптимальне поєднання компонентів суміші для інкрустації: барвник Semia-color з нормою витрати 10 л/т, янтарна кислота (0,01 %) та мікродобриво Master (0,025 %). Використання такої суміші зумовлює підвищення лабораторної схожості насіння до 85,0 %, польової схожості – до 76,8 % та має певні економічні переваги (зниження собівартості продукції до 684,5 грн/т, рентабельність на рівні 44 %).
30
I.M., Vizniuk. "PSYCHOLOGICAL DETERMINANTS OF SUCCESS DURING TEACHING STUDENTS WITH A TENDENCY TO DEPRESSION." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 66–74. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-9.
Повний текст джерелаАнотація:
The aim of our study was to identify the psychological determinants of success in teaching students with a predisposition to depression. In order to obtain results, we used such techniques as the A. Beck questionnaire, which was aimed at determining the level of predisposition to depression, the method of diagnosing personality motivation for the success of T. Ehlers, the method for determining the type of accentuation of character and temperament K. Leonhard and calculation of determining the average score of annual grades, to determine the school performance of adolescents. According to the results of the article, using the SPSS program, it was found that there is no relationship between the level of predisposition to depression and the types of character accentuation, but there is a relationship between the types of accentuation. There is also no link between the level of depression and school performance, but there is a relationship between the level of motivation to succeed and school performance.Adolescent depression can be both a consequence and a cause of school failure of students, because adolescence is a very difficult period in a person's life. As a result, the presence of depressive symptoms can affect the school system of students, their success, relationships with teachers and peers. Ignoring these symptoms and correcting them in time can lead to serious consequences, ranging from serious mental disorders to suicide. Fatalities are rare, but very dangerous, but the failure of students with a predisposition to depression during training is quite numerous and relevant today.Conclusions. Psychological determinants such as character accentuations are of great importance in motivating adolescents with a tendency to depression and academic success, because they can suppress the activity of the individual and affect his motivational sphere. However, the correlation analysis showed the presence of statistically significant relationships between the types of accentuation of adolescent character, namely between emotional, stuck, anxious, cyclothymic, unbalanced, dysthymic, exalted, meticulous, demonstrative. And the relationship between the level of motivation for success and school performance of adolescents.Key words: adolescents with a tendency to depression, academic performance, motivational sphere of personality, character accentuations, psychological determinants. Метою нашого дослідження було виявити психологічні детермінанти успішності під час навчання учнів зі схильністю до депресії. Для того щоб отримати результати, ми використовували такі методики,як опитувальник А. Бека, який спрямований на визначення рівня схильності до депресії, методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т. Елерса, методика для визначення типу акцентуації рис характеру та темпераменту К. Леонгарда та розрахунок визначення середнього балу річних оцінок для визначення шкільної успішності підлітків. За результатами статті, використовуючи програму SPSS, було встановлено, що не існує взаємозв’язку між рівнем схильності до депресії та типами акцентуації характеру, але існує взаємозв’язок між самими типами акцентуації. Також з’ясовано відсутність зв’язку між рівнем схильності до депресії та шкільною успішністю, але при цьому існує зв’язок між рівнем мотивації до успіху та шкільною успішністю.Підліткова депресія може бути як наслідком, так і причиною шкільної неуспішності учнів, адже підлітковий вік є досить складним періодом у житті людини. В результаті цього наявність депресивних ознак може накладати відбиток у системі шкільного навчання учнів, на їх успішність, на взаємини з учителями та однолітками. Ігнорування цих ознак та їх невчасне коригування може призвести до серйозних наслідків, починаючи від серйозних психічних розладів і закінчуючи самогубством. Летальні випадки є рідкими, проте дуже небезпечними, а от неуспішність учнів зі схильністю до депресії під час навчання є досить численною і актуальною у наш час.Висновки. Отже,велике значення у мотивації підлітків зі схильністю до депресії та успішністю до навчання мають такі психологічні детермінанти, як акцентуації характеру, адже вони можуть пригнічувати активність особистості і впливати на її мотиваційну сферу. Однак кореляційний аналіз показав наявність статистично значущих зв’язків між типами акцентуації характеру підлітків, а саме між емотивним, застрягаючим, тривожним, циклотимним, неврівноваженим, дистимічним, екзальтованим, педантичним, демонстративним; та взаємозв’язок між рівнем мотивації до успіху та шкільною успішністю підлітків.Ключові слова: підлітки зі схильністю до депресії, успішність до навчання, мотиваційна сфера особистості, акцентуації характеру, психологічні детермінанти.
31
Maksudova, N. M., R. H. Musayeva та A. U. Muminova. "ПЕРЕВАГИ ДЕПО-ПРОВЕРА І ДИДРОГЕСТЕРОНУ ПРИ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХ ПРОЦЕСАХ ЕНДОМЕТРІЮ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (14 липня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v0.i2.7729.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Результати проведених досліджень показали, що депо-провера надає більш виражений антипроліферативний ефект аж до атрофії ендометрія. Дідрогестрон в тій дозі, яка викликає секреторну трансформацію ендометрія не здатний пригнічувати овуляцію, а при гіперпластичних процесах ендометрія поряд з нівелюванням гіперплазії ендометрія не спостерігалося морфофункціональних змін характерних для атрофії слизової матки.
32
Martovlos, A. I. "Рентгенофлуоресцентний аналіз макро- та мікроелементного складу остеопоротично змінених альвеолярних відростків нижньої щелепи за фармакологічної корекції та кісткової ретенції". Clinical Dentistry, № 3 (18 червня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2018.3.9111.
Повний текст джерелаАнотація:
Резюме. Лікування зубощелепних аномалій та деформацій, зокрема у пацієнтів дорослого віку, становить актуальну проблему в сучасній стоматології. Переміщення зубів при ортодонтичному лікуванні супроводжується процесами резорбції та утворенням нової кісткової тканини, що оточує зуб. У дорослих пацієнтів значна частина зубощелепних аномалій супроводжується остеопоротичним процесом кісток скелета і кісткової тканини пародонта, зокрема зниженням рівня макро- і мікроелементів, поповнення дефіциту яких потенціюється остеотропними препаратами, що можуть проявляти індивідуальний вплив на різні кістки скелета.
Мета дослідження – вивчити перерозподіл життєво важливих для скелетних кісток макро- та мікроелементів до і після моделювання системного остеопорозу скелетних кісток, зокрема альвеолярного відростка щелеп та його фармакологічної корекції у порівнянні.
Матеріали і методи. У роботі використано 350 білих нелінійних щурів, яких поділили на 8 груп (перша – інтактні тварини, друга – щури, у яких в якості моделі змін кісткової тканини під час ортодонтичного переміщення зубів, змодельовано остеопороз, третя – тварини, яким до завершення експерименту продовжували застосовувати остеопорозомоделювальний фактор, четверта – тварини із змодельованим остеопорозом, які отримували препарат «Остеогенон», п’ята – аналогічна група щурів, що отримувала препарат «Вітрум®Остеомаг», шоста – тварини, які отримували препарат «Бівалос®», сьома – щури, що отримували препарат «Терафлекс®», восьма – плацебо). Ідентифікацію кількісного та якісного складу хімічних елементів (Fe, Ni, Cu, Zn, Sr, Ca, P) проводили за допомогою рентгенофлуоресцентного аналізу в кістковій тканині нижньої щелепи, хребця хвостового відділу і стегнової кістки.
Результати досліджень та їх обговорення. Виявлено різний рівень накопичення хімічних елементів у досліджуваних кістках після проведеного лікування. Встановлено, що препарат на основі глікозаміногліканів «Терафлекс®» найефективніше сприяв достовірному поповненню дефіциту важливих хімічних елементів для функціонування кісткової тканини альвеолярних відростків щелеп. Препарат «Вітрум®Остеомаг» ефективно впливав на показники хімічних елементів у хребцях, а «Остеогенон» – більшою мірою на показники стегнової кістки. Разом з тим, препарат «Бівалос®» – стронцію ранелат, достовірно пригнічував показники усіх хімічних елементів, найбільше накопичуючись у стегновій кістці.
Висновки. Препарат «Терафлекс®» безумовно посилює оптимізацію репаративних процесів у забезпеченні «кісткової ретенції» як фактора профілактики рецидивів при лікуванні зубощелепних аномалій у пацієнтів дорослого віку.
33
Харченко, Ю. В., О. О. Дьомшина, Т. Г. Андрейко, О. О. Бондаренко, К. О. Пієржиновська, Г. О. Ушакова та В. І. Жилюк. "Порівняльна характеристика гепатопротекторних ефектів фіксованої комбінації іпідакрину/фенібуту, пре/пробіотиків і S-аденозил-L-метіоніну за умов ізоніазид-рифампіцинового ураження печінки в щурів". Фармакологія та лікарська токсикологія 13, № 6 (17 лютого 2020). http://dx.doi.org/10.33250/13.06.417.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета дослідження – вивчення впливу фіксованої комбінації іпідакрину/фенібуту, пре/пробіотика та S-аденозил-L-метіоніну на прояви гепатотоксичності в щурів за умов тривалого введення ізоніазиду та рифампіцину. Дослідження проводили на 40 білих щурах-самцях лінії Wistar масою 180–220 г. Експериментальну модель токсичного медикаментозного ураження печінки (МІУП) відтворювали шляхом повторних внутрішньошлункових введень ізоніазиду та рифампіцину в дозах 50 мг/кг і 86 мг/кг маси тіла протягом 28 діб. Тварин було розподілено на 5 груп (n = 8 у кожній). І – інтактна, ІІ – контроль (МІУП). Щурам ІІІ групи протягом останніх 14 діб експерименту за 1 год до введення туберкулостатиків внутрішньом’язово вводили S-аденозил-L-метіонін у дозі 35 мг/кг. Тваринам IV групи в співставному режимі інтрагастрально вводили фіксовану комбінацію іпідакрину гідрохлориду/ фенібуту в дозах 1/60 мг/кг, V група шлунково отримувала комбіновану терапію, що поєднувала пребіотик Лактулозу в дозі 2680 мг/кг та пробіотик, що містить 4 млрд активних клітин (КУО): Lactobacillus acidophilus, Lactobacillus rhamnosus, Streptococcus thermophilus, Lactobacillus delbrueckii subsp. Bulgaricus у дозі 1 КУО/кг. Гепатопротекторні властивості оцінювали за показниками відносної маси печінки (на 100 г), активністю аланінамінотрансферази в сироватці крові, показниками окисної модифікації білка, метаболічного обміну (вміст лактату та пірувату), кількісного вмісту білка S100b та за результатами гістологічного дослідження тканини печінки. Результати експериментів свідчать про те, що тривале введення медикаментозних гепатотоксикантів – ізоніазиду та рифампіцину призводило до ушкодження печінки, яке проявлялося явищами гепатоцитолізу, розвитком оксидативного стресу, пригніченням метаболічних процесів і зниженням рівня білка S100b. У свою чергу, S-аденозил-L-метіонін чи комбінації іпідакрин/ фенібут і лактулоза/йогурт за повторних, протягом 14 діб, введень сприяли значній оптимізації процесів метаболізму глюкози, пригнічували окисну модифікацію білка та зменшували виразність явищ гепатоцитолізу за умов ізоніазид-рифампіцинового ураження печінки. Причому, використання комбінацій іпідакрин/фенібут чи лактулоза/йогурт призводило до відновлення вмісту цитозольної фракції білка S-100b у тканині печінки в тварин з МІУП. У дещо меншому вираженні, однак у 1,3 разу статистично значимо більшими, ніж у групі тварин контролю за відповідних умов були значення цього показника в разі використання S-аденозил-L-метіоніну. Слід зазначити, що корекція стану мікробіоти кишечника лактулозою/йогуртом характеризується найбільшим захисним потенціалом відносно печінки порівняно з використанням комбінації іпідакрин/фенібут чи гепатопротектора – S-аденозил-L-метіоніну. Отримані дані експериментально обґрунтовують доцільність відновлення біоценозу кишечника шляхом використання пре/пробіотиків з метою попередження чи комплексного лікування розладів печінки, що виникають внаслідок тривалого використання туберкулостатичної терапії.