Добірка наукової літератури з теми "Приватна інформація"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся зі списками актуальних статей, книг, дисертацій, тез та інших наукових джерел на тему "Приватна інформація".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Статті в журналах з теми "Приватна інформація"
1
Мулявка, Д. Г. "ГАРАНТІЇ ЗДІЙСНЕННЯ НЕДЕРЖАВНОЇ ОХОРОННОЇТА ПРИВАТНОЇ ДЕТЕКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ". Прикарпатський юридичний вісник 2, № 4(29) (22 квітня 2020): 141–43. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).451.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність і структуру гарантій законності недержавної охоронної та приватної де-тективної діяльності в адміністративно-правовому аспекті. Гарантії функціонування суб’єктів недержав-ної охоронної та приватної детективної (розшукової) діяльності поділено на три групи: гарантії законно-сті недержавної охоронної та приватної детективної (розшукової) діяльності; гарантії безпеки здійснення недержавної охоронної та приватної детективної (роз-шукової) діяльності; гарантії поєднання приватних і публічних інтересів під час здійснення недержав-ної охоронної та приватної детективної (розшукової) діяльності.
Гарантії законності представлені як сукупність інституційних, політичних і правових умов, за яких забезпечується додержання вимог законів і підзакон-них правових актів, якими регламентується недер-жавна охоронна та приватна детективна (розшуко-ва) діяльність. Автор відносить до правових гарантій законності діяльності суб’єктів приватної детективної (розшукової) та недержавної охоронної діяльності такі: 1) матеріальні гарантії, до яких належать: а) принци-пи верховенства права, законності, диспозитивності, об’єктивності та неупередженості, дотримання прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, поваги до людської гідності; б) заборони, відпо-відно до яких представник недержавної служби охо-рони або приватний детектив не може бути службо-вою чи посадовою особою органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних чи судових органів влади; в) ведення Національною поліцією України Єдиного реєстру суб’єктів приватної детективної (розшукової) діяльності з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і їх персональний склад.
Автор визначає гарантії безпеки здійснення недер-жавної охоронної та приватної детективної діяльності як систему прийомів і способів, використання яких дає змогу знизити ризики спричинення шкоди життю, здоров’ю, фінансовим та іншим охоронюваним правам інтересів приватних детективів і їх об’єднань, а також фізичних і юридичних осіб, що користуються їхніми послугами. У статті визначено особливості гарантій по-єднання приватних і публічних інтересів під час здійс-нення недержавної охоронної та приватної детективної діяльності.
2
Станішевський, Валентин. "ГЕНЕЗИС СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ". Public management 25, № 5 (29 грудня 2020): 244–55. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-244-255.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглядаються наукові погляди на генезис формування та роз- витку державно-приватного партнерства у сфері економіки. Доведено, що на теренах України розвиток відносин між державою та бізнесом, на сьо- годнішній день, знаходиться на початковій стадії, оскільки ще не створено інституціональну основу для здійснення ефективного публічно-приватного партнерства. Така ситуація спричинює необхідність наукового обґрунтуван- ня змісту державно-приватного партнерства та його значення для розвитку суспільних відносин, а також способів та форм його реалізації. Визначено, що для приватного сектору XXI ст. стало поштовхом щодо набуття статусу рівноправного партнера держави для повноправної участі у розв’язанні стра- тегічних завдань країни щодо розвитку соціально-економічної сфери. Про- цес розширення співробітництва між приватним та державним сектором у багатьох країнах світу має бути одним із шляхів виходу з кризового стану економіки, важливим кроком поступового її відновлення та впровадження нових антикризових планів. Обґрунтовано, що першою згадкою про публіч- но-приватне партнерство була поява такої форми приватизації, як відкуп — процес передачі приватній особі від держави права на стягнення податків, а також інших зборів та платежів на певний період і з відповідними умовами.
Відкупна система базувалась на передачі виключного права на одержання усіх видів доходів від певної діяльності, або від користування певними благами від держави до приватної особи, або організації на основі повернен- ня. Найбільший позитивний вплив система відкупів мала у напрямі збору податків через: велику кількість недоліків у функціонуванні тогочасної сис- теми публічного адміністрування, слабкість фіскальної системи, відсутність в органах публічної влади точної інформації про суб’єктів сплати податків. При цьому, участь приватних осіб збільшувала ефективність процесу збору та швидкість наповнення казни.
3
Христич, І. "Вдосконалення виявлення обсягів корупції у приватній сфері України". Юридичний вісник, № 4 (5 лютого 2020): 137–41. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.981.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто головні аспекти щодо виявлення обсягів корупції у приватній сфері України. Проаналізовано, що необхідно відносити до корупції у приватній сфері. Корупційну злочинність у приватній сфері, як правило, поділяють на: корупційні неправомірні дії, що вчиняються щодо юридичних осіб приватної сфери; підкуп-продажність усередині компанії; використання службовцями приватних комерційних структур для одержання неправомірної вигоди. При цьому необхідно мати на увазі, що показники, які характеризують корупційні прояви у приватній сфері, не є стабільними, вони систематично видозмінюються. Підкреслено, що методи, які використовуються для збирання, обробки та аналізу тієї чи іншої інформації, поділяються на статистичні, соціологічні, психологічні та економічні. При цьому відмічено, що, на жаль, в Україні, як у більшості інших країн світу, основні методи дослідження і встановлення обсягів корупційних діянь – це соціологічні методи масового опитування у вигляді анкетування та інтерв’ю. Розкрито досвід міжнародної громадської організації по боротьбі з корупцією та дослідженні питань корупції у світі Transparency International, обчислення "Індексу сприйняття корупції"; «Барометра світової корупції», «Індексу хабародавців». При цьому відмічено, що в інших країнах світу широко використовуються і статичні звіти, що в нашій країні практично недоцільно, тому що навряд чи вони дадуть реальну картину щодо рівня корупції особливо у приватній сфері. Зроблено висновок, що реальний обсяг розповсюдження корупції в нашій країні особливо у приватній сфері можна встановити лише при перепису населення шляхом суцільного або вибіркового опитування усіх громадян.
4
Борисова, А. "«Інформація» та «правова інформація» як об’єкти правовідносин у сфері інформаційних комунікацій". Юридичний вісник, № 4 (3 листопада 2020): 180–88. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1987.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються визначення категорій «інформація» та «правова інформація» в контексті дослідження приватноправових відносин у сфері інформаційних комунікацій. Встановлено, що інформація і правова інформація є основними об'єктами інформаційних правовідносин взагалі та правовідносин у сфері інформаційних комунікацій. Також, незважаючи на великий науковий доробок учених, концепція інформації недостатньо повно розглядається у сфері інформаційних комунікацій. Існує багато напрацювань у теорії інформації, кібернетиці, інформатиці, проте в них відсутній розгляд даного поняття саме в контексті інформаційних комунікацій.
Доведено, що категорія «інформація» має неабияке значення у цивільному праві України. Саме інформація, інформаційні відносини, інформаційні права відіграють нині найсуттєвішу роль у розвитку цивілістики. Так, встановлено, що правовий режим окремих видів інформації визначається спеціальними актами цивільного законодавства, які враховують її особливість та визначають співвідношення публічних і приватних інтересів під час її пошуку, збирання, зберігання, переробки, поширення й використання в різних сферах суспільного життя.
Встановлено, що слід розрізняти використання поняття «інформації» в його загальновживаному сенсі та використання як центрального поняття у правовому регулюванні конкретних суспільних відносин, що пов'язані з інформаційними комунікаціями. Так, у науці та національному законодавстві розрізняють поняття інформації та правової інформації. Правова інформація має офіційний і документальний характер.
Інформація як об'єкт цивільного права розглядається в таких проявах: як особисте немайнове благо, право на яке закріплено в цивільному законодавстві; як результат інтелектуальної діяльності, тобто як об'єкт виключних прав; як інформаційний продукт, тобто об'єкт, який може бути інформаційним товаром і предметом будь-яких правочинів.
Правова інформація має офіційний і документальний характер, для неї характерна системність. Існуючі наукові підходи до визначення правової інформації різноманітні в залежності від авторського розуміння даної категорії зарубіжними і вітчизняними вченими і фахівцями.
5
ГЕТМАНЦЕВ, ДАНИЛО. "Взаємозв’язок публічних фінансів і демократичного устрою суспільства на прикладі права на інформацію та права на колективний позов". Право України, № 2018/11 (2018): 32. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-11-032.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається важливе питання співвідношення форми політичного устрою суспільства та публічних фінансів. Автор аналізує демократію, яка, прикриваючись суспільним інтересом, все більше і більше втручається у приватне життя особи, тим самим обмежуючи її свободу, яку демократія перш за все покликана забезпечувати. Тобто демократія під егідою благих намірів поступово перетворюється у свого антипода. Мета статті полягає у з’ясуванні взаємозв’язку демократичної форми устрою суспіль ства та публічних фінансів у контексті отриманих результатів, аналіз права платників податків на інформацію та вироблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства в сфері права платників податків на інформацію, обґрунтування і дослі дження права платників податків на колективний (груповий) позов. Автором пропонується право людини, закріплене в ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розуміти не тільки і не стільки в забезпеченні нерозголошення інформації про особу, що саме по собі, безперечно, заподіює їй шкоду, скільки в тому, щоб забезпечити свободу особи жити вільно без натяку на можливість того, що інформація про неї стане відома третім особам (включаючи державу). Висвітлено думки Європейського суду з прав людини та Європейського суду справедливості, розглянуто законодавство Європейського Союзу щодо цього питання та в їх контексті проаналізовано позиції вітчизняних судів щодо інформації про платників податків, які містяться у базах даних контролюючих органів. Автор порушує питання “золотої середини” між суспільним і приватним інтересом платника податків у сфері публічних фінансів. Так, загальновідомий принцип “No taxation without consent”, пройшовши крізь століття, набув нового змісту, і пріоритет змістився не на користь приватного інтересу (не розширилося коло суб’єктів, згода яких необхідна для оподаткування, а навпаки – зменшилося). Тобто згода платників податків на оподаткування презюмується і навіть якщо останній “заперечує”, то обов’язок зі сплати податку, який введений у встановленому законом порядку, все одно виникає. У статті наголошується, що такий стан речей не означає “грабунку” з боку держави, адже у неї є обов’язок витрачати бюджетні кошти за цільовим призначенням/ ефективно/справедливо. Ефективне використання державою бюджетних коштів становить охоронюваний законом інтерес кожного платника податків, який можна відстоювати у суді шляхом подання як індивідуального, так і групового позову. Розглядається можливість подання групового позову в контексті чинного українського законодавства та, на підставі аналізу міжнародного досвіду, пропонуються шляхи вдосконалення законодавства у вказаному напрямі.
6
Гуйван, П. Д. "ЮРИДИЧНИЙ ЗМІСТ ОХОРОННИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ОСОБИ У СФЕРІ ЗАХИСТУ ЇЇ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВ". Прикарпатський юридичний вісник 1, № 3(28) (16 березня 2020): 87–91. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v1i3(28).326.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто поняття «інформаційні права і свободи людини», які становлять фундаментальні основи демократичного суспільного правопорядку. Наголошується, що вказаній сфері відносин особливу увагу має приділяти держава як гарант дотримання основоположних прав людини. Позначено низку проблем інформаційного характеру, які залишаються неврегульованими. Серед них відзначено неналежну практику реалізації законодавства у сфері доступу до інформації, відсутність чітких механізмів та інституцій стосовно порядку захисту інформаційних прав. У роботі проаналізовано зміст та визначено правову природу такого явища, як приватне життя фізичної особи. З’ясовано його матеріальні та інформаційні прояви. Встановлено, що сучасне матеріальне право регулює суспільні відносини у такий спосіб, який виключає пряме втручання у сферу особистого життя. Однак є випадки, коли суспільні інтереси переважають особисті потреби та пріоритети окремої людини. За наявності колізії інтересів для правильного унормування правовідносин щодо здійснення особистих прав кожної людини та їхнього захисту від протиправних посягань необхідно у кожному разі встановлювати, перевага яких інтересів – суспільних чи суто приватних – має надаватися у застосуванні відповідного регулюючого інструментарію.
З метою адаптації міжнародної правозастосовної практики до національної системи вивчено окремі рішення ЄСПЛ у коментованій сфері. Виявлено, що окремі суто приватні права людини можуть обмежуватися владою, і подібне втручання в принципі може визнаватися правомірним за наявності певних встановлених передумов, головна з яких – допустимість та необхідність такого втручання в демократичному суспільстві. Головним чинником подібної потреби є переважне значення суспільного прогресу у відносинах, що регулюються. Наведена позиція Суду у конкретній справі, коли нагальний та важливий публічний інтерес переважає недоторканість певних приватних повноважень особи. Зроблено висновок, що саме у подібний спосіб має будуватися діяльність національної правозастосовної системи у досліджуваній сфері.
7
Музика, В. "Проблема атрибуцій кібератак проти об’єктів критичної інфраструктури та шляхи її вирішення в міжнародному праві". Юридичний вісник, № 4 (3 листопада 2020): 164–71. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.1985.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено проблему атрибуції кібератак у міжнародному праві. Встановлено, що неможливість присвоєння державі поведінки приватних осіб зумовлена високим порогом тесту ефективного контролю. Отже, аналізується пропозиція щодо створення міжнародного механізму за прикладом МАГАТЕ, який би займався питаннями технічної атрибуції для подальшого встановлення правової атрибуції і відповідальності в межах міжнародного права. Лише такі висновки незалежного міжнародного механізму зможуть задовольнити вимоги ефективного контролю та поводження з приватними особами як з агентами держави. Це зумовлено тим, що в більшості звітів щодо технічної атрибуції наявні докази використання державної інфраструктури, а також взаємодії хакерів та хакерських груп з державними органами.
У статті також розглянуті запропоновані моделі цього міжнародного механізму. З одного боку, пропонується такий міжнародний механізм, який би здійснював технічну атрибуцію на підставі взаємодії державних та недержавних акторів, з іншого боку, приватний сектор пропонує створити механізм, який би передбачав виключно консультації та отримання інформації від держав. Тому виключається членство держав, а інформація, яка надана ними, не буде обов'язковою для врахування у випадку сумнівів щодо достовірності даних. Ця пропозиція зумовлена тим, що, на думку приватного сектору, держави спробують втрутитися в процес технічної атрибуції через свої політичні мотиви або намагатимуться досягти рішення щодо відсіювання розслідування кібератаки, до якої вони або їхні союзники причетні.
Автор доходить висновку про доцільність створення міжнародного механізму, який не передбачає повне виключення представників держави. Це пояснюється тим, що не лише технічні, а й політичні індикатори повинні бути враховані. Такий підхід знаходить підтримку серед усіх зацікавлених сторін через те, що технічні дані можуть бути скомпрометовані. Крім того, в розпорядженні державних агентів зазвичай знаходиться важлива інформація щодо конкретної кібе-ратаки та контексту, в якому вона була здійснена. Не менш важливо й те, що міжнародна спільнота навряд чи погодиться на створення міжнародного механізму з представників приватного сектору, висновки якого потенційно можуть стати доказами у встановленні відповідальності держав. Як наслідок, вирішення проблеми зі встановленням атрибуції буде відкладено на невизначений час.
8
Гуйван, П. Д. "Учасники відносин щодо вільного вираження своїх ідей, поглядів та думок". Прикарпатський юридичний вісник, № 3(32) (16 жовтня 2020): 7–11. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i3(32).594.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню актуального питання про правове забезпечення реалізації права на самовираження учасниками інформаційних відносин. У роботі підкреслюється, що свобода слова насамперед виявляється у забезпеченні незалежної, об'єктивної та виваженої інформаційної діяльності ЗМІ. Саме преса через висвітлення політичних, соціальних та економічних подій, їхню критичну оцінку, іноді досить жорстку, відіграє свою роль «вартового пса демократії».
Вказується, що у демократичному суспільстві свобода думки й слова має ґрунтуватися на системі гарантій, завдяки яким стає можливим їх безперешкодне здійснення та захист від незаконних загроз і посягань. У той же час держава мусить забезпечувати дієвість юридичних механізмів, які зменшують чи запобігають можливостям зловживання свободою преси, спрямованим на утиск приватних прав і свобод людини, на загрозу інтересам суспільства і держави.
У статті підняті питання стосовно здійснення можливості публічно висловити свою позицію та ідеї не лише працівниками засобів масової інформації та журналістами, а й досліджено проблематику правового застосування механізмів участі у процесі висвітлення особистих ідей та думок з боку інших суб'єктів, які є дотичними до свободи слова і преси.
З'ясовано співвідношення відповідних юридичних конструкцій, визначено пріоритети у їхньому застосуванні та напрацювання в українській законодавчій системі і правозастосовній практиці щодо конкретних чинників, які визначають публічний чи приватний характер відповідного оприлюднення. Детально вивчена європейська правозастосовна практика щодо необхідності виконання позитивних зобов'язань у сфері здійснення права на самовираження не тільки компетентними органами держави, але і недержавними структурами. Проаналізоване протиставлення публічного інтересу на поширення та інтересу держави або конкретної особи. Коли приватне право певної особи чи держави було порушене, дозволяється відповідне обмеження права на вираження думки. Втручання можливе, коли обмеження вчинене в інтересах суспільства.
9
Байрачна, Л. К., та Д. О. Іванюта. "ПРИВАТНИЙ ІНТЕРЕС ТА ПРИНЦИП ПРОПОРЦІЙНОСТІ ТА ДОСТАТНОСТІ В КОНТЕКСТІ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА". Знання європейського права, № 6 (6 лютого 2022): 13–19. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.291.
Повний текст джерелаАнотація:
Ця стаття сфокусована на дослідженні регулювання в Україні процедури фінансового моніторингу в контексті вимог до юридичних осіб щодо розкриття своїх бенефіціарних власників та корпоративної структури. Актуальність роботи полягає у практичному досвіді виконання вимог та застосування прийнятого Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 року № 361-ІХ та затвердженого відповідно до зазначеного закону та на його вимогу, Положення про форму та зміст структури власності від 19.03.2021 року № 163, розробленого Міністерством фінансів України. Метою роботи є висвітлення проблематики законодавчих вимог щодо розкриття українськими юридичними особами інформації про свою корпоративну структуру та зв’язки бенефіціарного контролю та/або володіння, а також обсяг, межі і порядок подання такої інформації відповідно до встановлених вимог у вимірі конституційних принципів.Основна проблематика в цьому контексті полягає в тлумаченні норм Директиви (ЄС) 2015/849 «Про запобігання використанню фінансової системи для відмивання грошей та фінансування тероризму» Європейського Парламенту та Ради Європи від 20 травня 2015 року та коректності імплементації положень документа в українське законодавство на прикладі положень та досвіду світового регулювання процедури розкриття бенефіціарів.Ця стаття написана на підставі методів, з поміж інших, первинного аналізу матеріалу шляхом збору інформації релевантної тематики, вивчення джерел, зокрема, вивчення законодавчого регулювання та аналітики, спостереження практичних аспектів функціонування корпоративних реєстрів; вторинного методу щодо обробки та аналізу отриманих даних після здійснення вивчення матеріалу за тематикою; та верифікаційного методу щодо функціонування та дотримання висунутих вимог щодо предмету регулювання. На підставі дослідження у статті наводяться висновки щодо питання співрозмірності запроваджених в Україні вимог, дотримання приватних інтересів юридичних осіб та обсягу витребуваної інформації відповідно до стандартів верховенства права, а також конституційних принципів пропорційності та достатності.
10
Ільченко, Олександр, та Вікторія Смаль. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ ОТРИМАНОЇ ВНАСЛІДОК ВТРУЧАННЯ В ПРИВАТНЕ СПІЛКУВАННЯ". Молодий вчений, № 12 (100) (30 грудня 2021): 75–78. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена питанню щодо збереження інформації отриманої під час проведення негласних слідчих розшукових дій внаслідок втручання у приватне спілкування. Важливість цього питання полягає у розбіжності думок науковців щодо використання інформації зібраної шляхом втручання в приватне життя. Адже з одного боку Основний закон України має забезпечувати дотримання державними органами, органами досудового розслідування забезпечення та гарантування конституційних прав громадян, а саме право на недоторканність житла, на таємницю спілкування та на приватне життя. З іншого боку негласні слідчі розшукові дії, обмежують права особи, лише з метою встановлення істини та відновлення конституційних прав потерпілої особи, адже НСРД проводяться лише у тому випадку, коли відомості про кримінальне правопорушення та особу, яка вчинила його, неможливо встановити в інший спосіб.
Дисертації з теми "Приватна інформація"
1
Колесник, О. Ю., С. Г. Семенов та Олена Петрівна Черних. "Вразливість інформаційної безпеки в IOS-додатку". Thesis, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут", 2017. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/45555.
Повний текст джерела
2
Єськов, Сергій Валентинович. "Європейський досвід забезпечення права на конфіденційність інформації про приватне життя у зв’язку з обробкою персональних даних у сфері телекомунікацій". Thesis, Національний авіаційний університет, 2021. https://er.nau.edu.ua/handle/NAU/48766.
Повний текст джерелаАнотація:
Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» та Стратегією розвитку інформаційного суспільства в Україні визначено необхідність розвитку таких умов суспільного життя в Україні, за яких кожна людина може створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, мати можливість реалізовувати свій потенціал, сприяти суспільному і особистісному розвиткові та підвищувати якість життя. Важливими кроками на цьому шляху є удосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення розвитку інформаційної сфери та прискорення її адаптації до
європейських правових норм та стандартів.
3
Лещенко, С. В. "Організація захищеного віддаленого доступу до локальної мережі підприємства". Thesis, Чернігів, 2021. http://ir.stu.cn.ua/123456789/24854.
Повний текст джерелаАнотація:
Лещенко, С. В. Організація захищеного віддаленого доступу до локальної мережі підприємства : випускна кваліфікаційна робота : 125 "Кібербезпека" / С. В. Лещенко ; керівник роботи Ю. М. Ткач ; НУ "Чернігівська політехніка", кафедра кібербезпеки та математичного моделювання . – Чернігів, 2021. – 65 с.Мета кваліфікаційної роботи – організація захищеного віддаленого доступу до локальної мережі підприємства, що дозволить в період карантинних обмежень безпечно приєднуватися до локальної мережі підприємства з віддалених домашніх робочих місць співробітників. Об'єкт дослідження: захист інформації в комп’ютерних мережах. Предмет дослідження: захищені комп’ютерні мережі. Результати та новизна. Під час виконання роботи було опрацьовано технічну документацію, наукову літературу та інші інформаційні джерела ф сфері захисту інформації під час організації захищеного віддаленого доступу. Досліджені найрозповсюдженіші сьогодні технології забезпечення анонімності під час відда- леного доступу до мережі (ОС Tails OS, Tor-мережі, І2Р-мережі, Darknet, VPN) та обрано ну надійнішу з них. Було розглянуто особливості реалізації відділеного доступу на основі VPN-технологій, методи захисту інформації в віртуальних приватних мережах та протоколи на основі яких будуються VPN. Практичним результатом виконання роботи є захищений віддалений доступ до локальної мережі підприємства, що в умовах карантинних обмежень пов’язаних з коронавірусом дозволяє підвищити рівень захищеності інформації що передається під час віддаленого доступу співробітників до локальної мережі підприємства зі свої домашніх віддалених робочих місць.
The purpose of the qualification work is the organization of secure remote access to the local network of the enterprise, which will allow in the period of quarantine restrictions to safely connect to the local network of the enterprise from remote home workplaces of employees. Object of research: protection of information in computer networks. Subject of research: secure computer networks. Results and novelty. During the work, technical documentation, scientific literature and other information sources on the protection of information during the organization of secure remote access were developed. Today, the most common technologies for ensuring anonymity during remote access to the network (Tails OS, Tor network, I2P network, Darknet, VPN) have been studied and the most reliable one has been selected. Features of implementation of the separate access on the basis of VPN-technologies, methods of protection of the information in virtual private networks and protocols on the basis of which VPN are built were considered. The practical result of the work is secure remote access to the local network of the enterprise, which in the quarantine restrictions associated with coronavirus allows to increase the level of security of information transmitted during remote access of employees to the local network from their home remote workstations.
4
Ніколайчук, Л. М. "Система договорів за якими виникає право приватної власності та їх інформаційні компоненти". Thesis, 2015. http://er.nau.edu.ua/handle/NAU/16415.
Повний текст джерела
5
Зашко, Богдан Олегович, та Bohdan Zashko. "Розробка бізнес-логіки розсилки інформації про факт оплати на базі платіжної системи Приват24". Master's thesis, 2020. http://elartu.tntu.edu.ua/handle/lib/33679.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою роботи є аналіз технологій для розробки веб-серверів та розробка бізнес-логіки розсилки інформації про факт оплати на базі платіжної системи приват 24. Наукові методи, використані в роботі, базуються на аналізі статистичних та прогнозованих даних. Практичні методи полягають у використанні технологій ASP.NET Core, .NET Core, мови програмування C#, середовища програмування Microsoft Visual Studio 2019 з метою проектування, розробки та тестування системи. В результаті роботи було здобуто знання в галузі платіжних систем, набуто досвід у тсворенні подібних архітектурних рішень, зроблено порівняльний аналіз технологій та побудовано систему згідно отриманих вимог.The aim of the work is to analyze the technologies for the development of web servers and to develop the business logic of sending information about the fact of payment on the basis of the payment system privat 24. The scientific methods used in the work are based on the analysis of statistical and forecast data. Practical methods are to use ASP.NET Core, .NET Core, C # programming languages, Microsoft Visual Studio 2019 programming environment to design, develop and test the system. As a result, knowledge in the field of payment systems was gained, experience in creating similar architectural solutions was gained, a comparative analysis of technologies was made and the system was built according to the received requirements.
Книги з теми "Приватна інформація"
1
Паняєва, Н. О. Приватна інформація. Київ: Молодь, 1991.
Знайти повний текст джерелаЗвіти організацій з теми "Приватна інформація"
1
Соловйов, В. М., та А. В. Батир. Порівняльний аналіз рекурентних та інформаційних мір як засобів оцінки складності фінансово-економічних послідовностей. НГУ, листопад 2012. http://dx.doi.org/10.31812/0564/1202.
Повний текст джерелаАнотація:
Збільшення кількості агентів та інтенсифікація фінансово-економічних взаємодій спричинили суттєве зростання волатильності ринків та ускладнення світового господарства. Відповідно до цього постає проблема ефективного антикризового регулювання, захисту приватних інвестицій, оптимального функціонування підприємств в умовах змінюваної кон’юнктури. У контексті цього актуальності набувають нові хаос-динамічні методи, які розглядають об’єкт дослідження як складну нерівноважну систему, що характеризується деяким ступенем невизначеності та нерівномірним розподілом інформації. Проблема функціонування складних структурних єдностей, їх оцінки та порівняння тривалий час залишається провідним питанням світової наукової спільноти. Особливої уваги заслуговують праці, в яких обґрунтовуються методологічні засади побудови алгоритмів аналізу реальних систем, а саме рекурентних характеристик [1] та універсальних засобів дослідження символьних послідовностей [2, 3]. Метою роботи є порівняння рекурентних та інформаційних мір як засобів оцінки складності фінансово-економічних систем.