Статті в журналах: "Предметна площина"

1

Кундря-Висоцька, О., I. Вагнер та І. Демко. "ІМАНЕНТНА ФІЛОСОФІЯ СУЧАСНОГО ОБЛІКУ В КОНТЕКСТІ ПОГЛИБЛЕННЯ СУТНОСТІ ЙОГО ПРЕДМЕТУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 145–53. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3725.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Обґрунтовано вплив зовнішнього середовища на формування внутрішньої філософії бухгалтерського обліку на основі іманентного зв’язку, що обумовлює розширення предметної площини облікової системи під впливом зростаючих інформаційних запитів. Доведено доречність використання поняття «іманентності» як одного з інструментів розширення предметної площини сучасного бухгалтерського обліку через його практичну, моделюючу та наукову компоненти. В процесі аналізу розширення практичної площини охарактеризовано інституційні (формальні та неформальні) обмеження, що перешкоджають обліковій системі забезпечувати зростаючі інформаційні запити. Виділено чотири групи обмежень, породжених гносеологічно: теоретичні, методичні, регуляторні , а також неформальні обмеження, які на сьогодні сформували психологічні стереотипи на предмет консервативності облікової практики, науки та облікової професії. Доведено, що розвиток предметної площини сучасного обліку відбувається через інтерпретацію можливих альтернативних варіантів у контексті творчого, професійного підходу фахівців з обліку. Йдеться про превалювання професійного судження як ознаки творчого професійного контенту іманентної облікової філософії на сьогодні, що доводить предметні інтерпретації у фаховому розвитку облікової системи. Деталізовано умови для застосування професійного судження в сучасному обліку, що забезпечує розширення та удосконалення методики облікових процесів для суб’єктів підприємництва через фахову інтерпретацію результативної облікової інформації для потреб користувачів. Охарактеризовано наукову площину бухгалтерського обліку як динамічну систему знань, які розкривають нові явища в суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності. Доведено, що наукові дослідження у галузі бухгалтерського обліку, маючи свою специфіку, історично тривають у контексті вирішення двох взаємообумовлених запитань: як бухгалтерський облік впливає на навколишній світ і як світ впливає на бухгалтерський облік. У роботі констатовано наявність певних дезінтеграційних тенденцій в обліковій науці, пов’заних з виокресленням наукової концепції щодо розширення предметної площини обліку. Виокремлено три основних значення наукових досліджень в галузі бухгалтерського обліку, які «іманентно» відповідають визначеним у роботі напрямам розширення його предмета. Запропоновано та конкретизовано наукові дослідження у галузі бухгалтерського обліку здійснювати не у будь-яких напрямах, а лише у найбільш вагомих, які мають значення для теорії і практики розвитку бухгалтерського обліку і є актуальними на певний момент часу. Ключові слова: бухгалтерський облік, іманентна філософія обліку, предметна площина бухгалтерського обліку, облікова система. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 12.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Богатинська, Наталія Володимирівна. "Про розв’язування стереометричних задач у шкільному курсі геометрії". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 1, № 1 (11 листопада 2013): 23–28. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v1i1.135.

Повний текст джерела

Анотація:

Навчити учнів розв’язувати математичні задачі, зокрема геометричні, завжди було і залишається одним із найважливіших завдань навчання математики.Аналізуючи результати вступних екзаменів з математики, ми кожний раз переконуємося в тому, що більшість випускників середніх шкіл знає окремі означення, теореми, правила, але при цьому не знає загальних методів чи способів розв’язання задач, не володіє необхідними прийомами міркувань. Констатуючи недоліки в математичній підготовці абітурієнтів, слід наголосити на занадто слабких знаннях з геометрії. Значна частина абітурієнтів не розв’язує геометричну задачу і це стає тривожною традицією. Однією з причин цього, на наш погляд, є те, що в шкільній геометрії значно менше уваги приділяють навчанню учнів алгоритмам розв’язання задач, особливо задач стереометричних. Адже будь-який алгоритм завжди є конкретним вираженням у послідовності дій (операцій) деякого методу розв’язання певного типу задач. Так, багато хто з абітурієнтів не розв’язує стереометричну задачу на обчислення тому, що у них не сформована програма (алгоритм) виконання стереометричного малюнка поширеного виду фігур. Типовими є такі помилки: неправильно будують кут між прямою і площиною, лінійний кут двогранного кута, висоту похилої призми і неправильної піраміди, зображення різних видів призм (особливо похилих) і неправильних пірамід, зрізаних пірамід, тіл обертання, комбінацій просторових фігур.Учителям добре відомо, що учні вірно зображають, наприклад, висоту правильного тетраедра, проведену до основи, але часто допускають помилки, пов’язані із зображенням висоти, проведеної з вершини основи на бічну грань. Розв’язуючи задачу “У паралелепіпеді ABCDA1B1C1D1, усі грані якого рівні ромби з рівними гострими кутами при вершині А, побудуйте перпендикуляри з вершини А1 на площину АВС і з вершини D на площину АВВ1”, учні безпомилково будують висоту А1О (хоча, як правило, повністю відсутні обґрунтування), але не помічають тієї ж задачі, будуючи перпендикуляр з вершини D на площину АВВ1 (рис. 1). Рис. 1 Рис. 2 Учні легко засвоюють поняття лінійного кута двогранного кута, без особливих проблем будують лінійні кути двогранних кутів при сторонах основи правильної піраміди. Але, розв’язуючи задачy “В основі піраміди лежить ромб; всі двогранні кути при сторонах основи рівні. Побудуйте лінійні кути двогранних кутів”, майже всі абітурієнти помилково вважали, що одним із таких кутів є кут MFO; міркування проводили як і для випадку правильної чотирикутної піраміди (рис. 2). Найчастіше учні допускають помилки під час побудови лінійного кута двогранного кута при бічному ребрі піраміди.Значна кількість помилок допускається при побудові перерізів призм і пірамід заданою площиною.Приклад задачі: “У кубі ABCDA1B1C1D1 через вершину В і середини М і N ребер AD i CC1 проведена площина. Знайдіть кут, під яким ця площина нахилена до площини грані ABCD (рис. 3)”.Потрібний переріз – чотирикутник BMNZ, де K=BMDC, Z=KNDD1. Лінійним кутом двогранного кута при ребрі ВМ є кут NFC, де F =СЕМВ, Е – середина AB; так як FCBM, то і NFBM. Значна частина учнів шуканим перерізом помилково вважала трикутник ВМN. Найбільша кількість помилок пов’язана з побудовою кута NFС. Учні помилково вважали лінійним кутом двогранного кута при ребрі ВМ кут NРС або NВС. Рис. 3 Рис. 4 Розглянемо приклад ще однієї відомої задачі: “У правильному тетраедрі SABC через вершину С проведена площина, перпендикулярна до грані SAB і паралельна ребру AB. Знайдіть площу одержаного перерізу, якщо ребро тетраедра дорівнює a”. Так як тетраедр правильний, то вершина С проектується в центр правильного трикутника ABS (рис. 4). F – основа висоти тетраедра, проведеної з вершини С. Січна площина проходить через висоту СF і перетинає площину ABS по прямій А1В1, яка паралельна АВ. Шуканий переріз – трикутник А1В1С. Багато хто з учнів проводили висоти у гранях BSC і ASС і стверджували, що шуканий переріз проходить через ці висоти. Не всі учні при цьому усвідомили, що одна з двох перпендикулярних площин (площина перерізу) містить перпендикуляр до другої площини (площини ASB), не уявляли розташування цього перпендикуляра.Деякі учні не розуміють, що в прямокутному паралелепіпеді перпендикуляри до площини основи можуть належати бічним граням, а перпендикуляри до бічних граней – площині основи, що з умови перпендикулярності двох бічних граней піраміди площині основи випливає, що висотою піраміди є спільне ребро цих граней. Аналіз помилок можна продовжити.Досвід викладання геометрії в середній школі свідчить про те, що учні не можуть самостійно вибирати знання для розв’язання стереометричної задачі.У більшості випадків кожну наступну задачу учні розцінюють як абсолютно нову, не помічають того загального, що об’єднує раніше розв’язані задачі і розв’язувану задачу. Неможливо, звичайно, вказати такий загальний метод (алгоритм), за допомогою якого можна було б розв’язувати всі стереометричні задачі. Проте можна виділити певні типи задач на побудову, доведення, обчислення і дослідження, розв’язання яких базуються на застосуванні відповідних алгоритмів, часто повторюваних прийомів міркувань. Висновки, які одержуються внаслідок розв’язання цих задач, є “ключами” до розв’язання багатьох інших задач. Такі задачі є “ключовими” при складанні циклів взаємозв’язаних задач, що пронизують весь курс стереометрії.Навчаючи учнів розв’язувати стереометричні задачі, корисно не тільки повідомляти їм алгоритми розв’язання типових задач у готовому вигляді, а й так організовувати навчання, щоб учні могли самостійно відкривати відповідні алгоритми.Навчання алгоритмам повинно розглядатись не тільки як засіб ефективного навчання розв’язуванню стереометричних задач, а і як спосіб формування деяких специфічних прийомів математичної діяльності учнів (уміння відкрити загальний метод розв’язання нового типу задач, підвести задачу під відомий алгоритм, представити результати розв’язання в зручній для сприймання формі і т.д.).Навички формуються на основі осмислених знань і умінь шляхом багаторазового повторення операцій, дій, прийомів, алгоритмів, які складають предмет вивчення. А тому для формування навичок потрібна ретельно продумана система вправ і задач. В такій системі повинна бути вірно підібрана послідовність вправ з урахуванням індивідуальних особливостей і можливостей учнів і принципу “від простого до складного”. Слід дотримуватись доцільної різноманітності вправ і задач у системі.Підбираючи систему вправ і задач, важливо щоб вона задовольняла принципу повноти. “Система вправ задовольняє принципу повноти, якщо вона забезпечує добре засвоєння теми, яка вивчається, і дозволяє виключити можливість формування помилкових асоціацій.” [Груденов Я.И Совершенствование методики работи учителя математики. – М.: Просвещение, 1990. – C. 161]. Слід вчити учнів розв’язувати задачі окремих типів. Навчити будь-кого розв’язувати всі задачі не можна, а навчити розв’язувати задачі певних типів можна і треба. Зрозуміло, якщо ми не розв’яжемо з учнями задач якогось типу, то вони і не навчаться їх розв’язувати. Проте порушення принципу повноти системи задач відбувається і в інших випадках. Розглянемо приклад задачі.Задача. В основі прямої призми лежить ромб із стороною а. Діагональ призми дорівнює l і утворює з площиною основи кут , а з бічною гранню кут . Знайдіть об’єм призми (рис. 5). Рис.5 Помилкові розв’язання даної задачі пояснюються неправильною побудовою кута між діагоналлю призми і бічною гранню.Причиною цього є порушення принципу повноти системи вправ і задач. Як правило, в ній є задачі, при розв’язанні яких доводилось будувати кути між прямою і площиною за відомим алгоритмом, якщо пряма розташовувалась “зверху” над площиною, і не зустрічались випадки, коли пряма розташована була б “ліворуч” чи “праворуч” від площини.З аналогічною ситуацією ми маємо справу під час розв’язування задач на побудову лінійного кута двогранного кута. Якщо кожний раз пропонувати учням задачі на піраміди, в яких вимагається будувати лінійні кути двогранних кутів при сторонах основи піраміди, то учні виявляються безпорадними під час побудови лінійного кута двогранного кута при бічному ребрі піраміди (не вміють застосовувати відомий алгоритм в іншій ситуації розташування просторових об’єктів).Звикаючи до одного розташування фігур, учні не впізнають їх в дещо незвичному розміщенні. Отже, підбираючи систему вправ і задач, необхідно передбачати всі можливі ситуації розташування фігур на площині і в просторі, зміну їх форм і позначень.Стереометричні задачі мають свої специфічні особливості: просторові фігури не можна зобразити на малюнку без спотворень, і в цьому полягав складність сприймання та розв’язування стереометричної задачі. У зв’язку з цим учні натрапляють на такі труднощі: по-перше, необхідно уміти правильно зобразити просторову фігуру, врахувавши її властивості і властивості паралельної проекції; по-друге, необхідно уміти правильно уявити просторову фігуру за її умовним зображенням,Аналіз задачного матеріалу курсу геометрії 10–11 класів показав, що більшість задач на обчислення, доведення і дослідження сполучаються із задачами на побудову. Отже, основою методики навчання розв’язуванню стереометричних задач є, перш за все, навчання розв’язуванню задач на побудову. Розв’язуванням задачі на побудову розпочинається розв’язування будь-якої стереометричної задачі. Озброєння учнів алгоритмами розв’язання основних типів задач на побудову є запорукою успішного розв’язання стереометричних задач.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

АРТЕМЕНКО, Людмила. "ПРЕДМЕТНО-ОБРАЗНА КОНЦЕПТОСФЕРА «ПОЕТ» У ПОЕТОЛОГІЧНОМУ ДИСКУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕЗІЇ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 47 (27 січня 2022): 19–24. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.47.2.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз і систематизація поетологічних уявлень митця щодо предметно-образної концептосфери «поет», еволюції її жанрово-тематичної модифікації впродовж основних етапів історичного розвитку літератури. Теоретико-методологічною основою статті послугували історико-літературний, культурно-історичний, компаративний, загальнонаукові методи філологічного аналізу (систематизація, узагальнення, синтез тощо). Об’єкт дослідження – поетичні твори українських митців, у творчості яких найбільш яскраво й послідовно продемонстровано тематичний зв’язок із поетологічною художньою тематикою, зокрема твори поетів ХІХ–ХХ ст. Предмет дослідження – специфіка художньо-поетичної реалізації предметно-образної концептосфери «поет», виявленої в площині ідейно-тематичних і жанрово-стильових стратегій українських поетів ХІХ–ХХ ст., теоретичних принципів художньої організації поетологічного ліричного дискурсу, специфічних прийомів його поетики. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в розвідці систематизовано сукупність головних семантичних моделей відтворення поетологічних уявлень українських митців ХІХ–ХХ ст. щодо предметно-образної концептосфери «поет». Унаслідок проведеного дослідження встановлено таке: 1) основними елементами предметно-образної концептосфери художніх уявлень митця щодо поетологічного дискурсу є уявлення про поета, поетичну творчість, літературні й технічні засоби словесного вираження; 2) суттєву частку реінтерпретації образно-предметної площини «поет» у творчості українських поетів ХІХ–ХХ ст. займають міфологічні образи суб’єктів поетичної творчості; 3) в українській поетологічній ліриці ХІХ–ХХ ст. не менш важливим і суттєвим компонентом є також літературно-історична реінтерпретація образу поета.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Нагнибіда, В. "Зміст та значення арбітрабільності предмета спору у правозастосовній діяльності арбітражу". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 209–17. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1943.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються питання змісту правової категорії арбітрабільності предмета спору під час розгляду і вирішення спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Автор вказує на доктринальне походження терміна арбітрабільності, що із часом поширився й у нормативній площині в межах законодавства окремих юрисдикцій. Наголошується, що об'єктивна арбітрабільність залежно від контексту може відноситись як до характеристики предмета конкретного спору чи категорії спорів, так і визначати допустимий предметний обсяг компетенції арбітражного суду в межах певної правової системи, чому й кореспондує відповідний термін «арбіт-рабільність» в його предметній, об'єктивній складовій. Вивчається значення арбіт-рабільності спору як передумови арбітражного розгляду загалом та передумови здійснення правозасто-совчої діяльності складом арбітражу зокрема. Так, автор стверджує, що належним чином встановлена неарбітрабільність спору (як арбітражем, так і державним судом) залежно від стадії арбітражного розгляду свідчить або про припинення арбітражного процесу у зв'язку з відсутністю у складі арбітражу компетенції на вирішення спору, або про скасування чи неможливість виконання арбітражного рішення у відповідній державі. Зважаючи на це та з огляду на завдання складу арбітражу постановити виконуване рішення, аналіз об'єкта спору на предмет його арбітрабільності є важливою передумовою арбітражного розгляду, однією із гарантій успішного визнання та приведення до виконання постановленого арбітражного рішення. Резюмується, що питання арбітрабільності предмета спору як передумови правозастосування в міжнародному комерційному арбітражі є багатоаспектним та потребує дослідження у взаємозв'язку таких складових елементів проблематики: 1) категорій спорів, що за законодавствами окремих держав визначаються як арбітрабіль-ні та неарбітрабільні; 2) аспектів визначення застосовного до арбіт-рабільності права; 3) встановлення суб'єктів, компетентних вирішувати питання арбітрабільності на різних стадіях арбітражного розгляду, при визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Журило, A., та Є. Сівак. "Побудова перспективи кола, що належить предметній площині." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 39 (17 травня 2020): 17–21. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2020-39-03.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні положення щодо побудови перспективних зображень кіл, які належать предметній площині. Пояснюються складності таких побудов, пропонуються методи спрощення побудов, визначаються необхідні умови для таких побудов. Показано практичне застосування перспективних зображень, встановлена неможливість зображення кіл малих діаметрів в перспективних зображення. Тим самим, пояснюються причини можливої заміни еліпсів при виконанні перспективних зображень овалами без втрати наочності. Наведено приклади перспективних зображень кіл при виконанні креслеників

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Журило, А. "Побудова точної перспективи кола, що належить предметній площині." COMPUTER-INTEGRATED TECHNOLOGIES: EDUCATION, SCIENCE, PRODUCTION, № 41 (14 грудня 2020): 35–39. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2524-0560-2020-41-06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто основні положення щодо побудови перспективних зображень кіл, які належать предметній площині. Пояснюються складності таких побудов, пропонуються методи спрощення побудов, визначаються необхідні умови для таких побудов. Показано практичне застосування перспективних зображень, встановлена неможливість зображення кіл малих діаметрів в перспективних зображення. Тим самим, пояснюються причини можливої заміни еліпсів при виконанні перспективних зображень овалами без втрати наочності. Наведено приклади перспективних зображень кіл при виконанні креслеників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Тильчик, В. В. "КОНФЛІКТНІСТЬ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН ЯК УМОВА ВИНИКНЕННЯ СПОРІВ У ЦІЙ СФЕРІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 74–78. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено спробу обґрунтування ознаки конфліктності публічно-правових відносин, яка виступає умовою виникнення спорів у цій сфері. Акцентується увага на особливостях розвитку адміністративного права як фундаментальної галузі права, що супроводжується розширенням меж його предмету, а також виникненням відносин, які є менш конфліктними поряд із відносинами державного управління у їх доктринальному розумінні. Критично аналізуються підходи окремих вчених, котрі, характеризуючи умови виникнення спорів крізь призму соціальних відносин, вказують на наявність соціально-правового конфлікту, який вирішується засобами адміністративного судочинства. Для цілей дослідження обрано підхід, за якого якістю суб’єкта права є здатність логічного визнання норми і спроможність психічно-вольового визнання чи невизнання. В останньому випадку якраз і виникає конфлікт суб’єкта і правової норми. Відтак, екстраполюючи цю тезу на сферу публічно-правових відносин визначено основну методологічну особливість дослідження у площині перегляду та розвитку адміністративного права в контексті оновлення його предмету. Зазначено, що розвиток соціально-юридичної природи адміністративного права поряд із людиноцентризмом має стати базисом для зниження конфліктності публічно-правових відносин, оскільки враховуватиме їх як правові, так і не правові аспекти. Наголошується, що дослідження конфліктності публічно-правових відносин лежить у площині розвитку адміністративного права як фундаментальної правової галузі, а її оновлення визначає напрями розв’язання проблем, пов’язаних з категорією спору у сфері публічно-правових відносин. Трансформація предметної області адміністративного права без урахування емерджентних ознак його як системи, призводить до необхідності більш детального аналізу неоднотипних відносин, які характеризуються різним ступенем конфліктності, а відтак визначають особливості умов виникнення спорів у цій сфері.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Avdieiev, V. "ЗАКОН РЕГУЛЮВАННЯ І ПОКАЗНИКИ СИСТЕМИ СТАБІЛІЗАЦІЇ РУХУ РАКЕТИ". Journal of Rocket-Space Technology 29, № 4 (17 листопада 2021): 158–65. http://dx.doi.org/10.15421/452118.

Повний текст джерела

Анотація:

До основних показників системи стабілізації руху ракети прийнято відносити запас стійкості і точність, а також вимога до потужності виконавчого пристрою. Запас стійкості кількісно можна оцінити як відстань робочої точки у просторі коефіцієнтів закону регулювання до межі області стійкості і як запас за амплітудою і фазою частотної характеристики. В цій роботі він визначений на площині коренів характеристичного поліному як відстань від уявної осі комплексної площини до найближчого кореня. Для оцінки точності стабілізації вибрана приведена статична похибка кута рискання. Вимоги до потужності виконавчого пристрою визначаються як робота еквівалентного рульового органу на перехідному процесі компенсації постійного збурення. В умовах конкурентного середовища є необхідність вдосконалення методики встановлення залежності названих показників від параметрів ракети і закону регулювання. Об’єктом дослідження є система стабілізації плоского обертального руху ракети, предметом дослідження є точність, запас стійкості і приведена робота виконавчого пристрою на перехідному процесу компенсації збурення залежно від параметрів контуру управління. Мета полягає у розробці алгоритму встановлення залежності названих показників від наявності в законі регулювання доданків, пропорційних куту і кутовій швидкості еквівалентного рульового органу. Прийнята лінійна стаціонарна в околі певної точки траєкторії модель плоского обертального руху ракети із врахуванням інерції виконавчого пористою. Для випадку, коли з чотирьох координат вектору стану в законі регулювання враховуються тільки два, встановлені обмеження зверху запасу стійкості від параметрів виконавчого пристрою і діапазон розташування коренів характеристичного поліному на прямій, паралельній уявній осі комплексної площини. Для варіанту, у якому в законі регулювання беруться до уваги всі координати вектору стану, розроблений алгоритм оптимізації запасу стійкості і статичної похибки стабілізації. Оцінка вимоги до потужності виконавчого пристрою отримана з використанням моделі еквівалентного рульового органу у вигляді коливальної ланки, параметрами якої є жорсткість, коефіцієнт демпфування і момент інерції. Показано, що від розташування двох заданих коренів на прямій, паралельній уявній осі комплексної площини, залежать похибка стабілізації і вимога до потужності виконавчого пристрою без зміни запасу стійкості. Шляхом моделювання встановлено, що врахування в законі регулювання кута і кутової швидкості еквівалентного рульового органу виконавчого пристрою може дати покращення вибраних показників системи на 10 – 20 %. Матеріали роботи доповнюють методичну базу проектування системи стабілізації ракети.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Артеменко, Л. "Предметно-образна концептосфера "поет" у семантичній площині поетологічного дискурсу української поезії XX ст." Мандрівець, № 4 (118) (2015): 34–40.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Матюха, М. М. "ПОСТАНОВКА УПРАВЛІНСЬКОГО ОБЛІКУ В УМОВАХ АУТСОРСИНГУ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 11 (28 січня 2022): 102–7. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.11.14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено питання формування системи управлінського обліку в умовах застосування зовнішнього аутсорсингу. Встановлено, що хронологічна послідовність досліджень управлінського обліку свідчить про наявні відхилення теоретико-методологічного змісту, який орієнтований на міжнародну практику, від вітчизняної методики ведення оперативного та виробничого обліку. Новітні дослідження методики становлення та ведення управлінського обліку в умовах аутсорсингу показали, що найбільш актуальні проблеми пов’язані з визнанням на практиці необхідності ефективної організації управлінського обліку та, як наслідок, достовірним визначенням його предмета та об’єктів. Такий стан речей ускладнює теоретичне та практичне тлумачення мети та завдань ведення управлінського обліку в умовах аутсорсингу. Розширення предметної площини управлінського обліку в умовах аутсорсингу відбувається за рахунок включення інформації, що формується в рамках комплексних показників для прийняття управлінських рішень щодо оптимізації прийняття управлінських рішень, доведено наявність прямого зв’язку управлінського обліку з податковим щодо інформації про розмір податків структурних підрозділів, що формуються аутсорсинговою компанією, що підлягає обробленню у системі управлінського обліку. При цьому через функції управління управлінський облік на рівні структурних підрозділів підприємства забезпечує одноманітний підхід до визначення складу витрат, що належать до тих чи інших виробничих процесів під час планування та обліку, контролю. Істотний вплив на постановку управлінського обліку, як було зазначено, справляє функція управління, реалізована через створення в умовах аутсорсингу раціональної економічно-організаційної структури, що впливає на формування інформаційних потоків для ефективного управління економічними суб’єктами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Тимчина, Віталія, та Ніна Тимчина. "НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ: ВІРТУАЛЬНА ТА ДОПОВНЕНА РЕАЛЬНІСТЬ". New pedagogical thought 101, № 1 (11 березня 2020): 42–46. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2020-101-1-42-46.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття віртуальної, доповненої та змішаної реальності. Виокремлено різні типи систем віртуальної реальності, розмежування яких лежить у площині способів та режимів їхньої взаємодії з користувачем. Розкрито доцільність використання технологій віртуальної і доповненої реальності як методів активного навчання з метою вивчення різних предметів та описано деякі освітні проєкти з використанням віртуальної технології. Проаналізовано переваги та недоліки використання означеної технології в освітньому процесі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Рябовол, Лілія Тарасівна. "Методика навчання правознавства (правознавча дидактика) як наука: об’єкт, предмет, мета, завдання, функції, методологія". Педагогіка вищої та середньої школи 50 (18 квітня 2017): 125–36. http://dx.doi.org/10.31812/pedag.v50i0.1295.

Повний текст джерела

Анотація:

У результаті узагальнення і систематизації матеріалів з даної тематики висвітлено предмет, мету, завдання, функції, методологію правознавчої дидактики. Її предмет описано як дослідження особливостей організації навчання правознавства, розробка відповідних методичних систем. Її мету визначено у теоретичній та практичній площинах і конкретизовано у завданнях щодо продукування, узагальнення, перевірки на практиці істинності наукових знань про мету, зміст, методи, форми, результати навчання правознавства. Призначення даної науки висвітлено через широкий спектр її функцій. Описано методологічну основу проведення досліджень у цій галузі знань. Перспективним вважаємо аналіз ступеня розробленості категоріально-понятійного апарату, наукової та навчальної літератури, ґенези даної науки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

ЖУРАВЕЛЬ, ВОЛОДИМИР. "Формування та розвиток окремих криміналістичних теорій (учень)". Право України, № 2021/08 (2021): 65. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-065.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена розгляду концептуальних підходів до формування та застосування окремих криміналістичних теорій (учень). Актуальність означеної проблематики полягає в тому, що вона лежить у площині досліджень, спрямованих на формування загальної теорії криміналістики, що відображує сучасний рівень розвитку цієї галузі юридичних знань і належить до найбільш важливих напрямів криміналістичної доктрини. Зазначено, що окремі криміналістичні теорії (вчення) як наукові конструкції становлять основу структури загальної теорії криміналістики та визначають рівень розроблення теоретико-методологічної бази цієї науки. Система окремих криміналістичних теорій (учень) становить зміст загальної теорії криміналістики. Запропоновано окрему криміналістичну теорію (вчення) визначати як систему наукових знань, що описують і пояснюють деяку сукупність явищ і досліджують лише певне коло закономірностей об’єктивної дійсності з числа тих, які вивчає криміналістика загалом. Підкреслено, що характер закономірностей, які досліджує кожна з окремих криміналістичних теорій (учень), обумовлюють порядок їх упорядкування в структурі загальної теорії криміналістики. При цьому між предметами загальної теорії криміналістики й окремих криміналістичних учень існують відносини підпорядкованості цілого і частини. Кожна окрема криміналістична теорія (вчення) повинна мати власний об’єкт, предмет і методи дослідження, розкривати зміст і характер відносин з іншими теоріями (вченнями), визначати мету, завдання, функції та місце в системі криміналістики, формуватися на певній науковій гіпотезі, мати необхідне емпіричне підґрунтя, а також відповідний ступінь консолідації, що зумовлює можливість виділення певних закономірностей, які доповнюють, уточнюють предмет науки криміналістики загалом. Лише за умов дотримання цих вимог певні тео ретичні конструкції в змозі набувати статусу окремої криміналістичної теорії (вчення). Зроблено висновок, що в структурі загальної теорії криміналістики доцільно виділяти три рівні окремих теорій (учень): 1) криміналістичні теорії (вчення) наукознавчого спрямування, що охоплюють наукознавчі проблеми про об’єкт, предмет, методи, сферу дослідження, систему, природу, понятійний апарат та категорії криміналістики (мову криміналістики), її міжнаукові зв’язки і місце в системі наукових знань, історію розвитку та сучасний стан; 2) криміналістичні теорії (вчення) загальнонаукового рівня, які охоплюють закономірності, що поширюються на весь предмет дослідження, входять до нього загалом; 3) криміналістичні теорії (вчення) окремонаукового рівня, які стосуються дослідження закономірностей, що належать до окремих складових предмета криміналістики, розкривають його сутність і специ фіку. Наголошено, що сучасна система окремих криміналістичних теорій (учень) є динамічною і її вдосконалення зумовлене потребами судової та слідчої практики, розвитком суміжних галузей знань, загальної теорії та окремих криміналістичних учень, зміною зв’язків і залежностей між ними.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Loishyn, Anatolii. "Аналіз наукових положень ресурсних концепцій в економічній теорії і теорії стратегічного управління". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 3 (10 червня 2021): 41–55. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.3.4.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання розроблення сучасної концепції ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України. Метою дослідження є аналіз економічної теорії і теорії стратегічного управління стосовно наявності теоретичних положень про трансформацію змісту економічної категорії “ресурси” та ресурсних концепцій для розуміння їх наукового змісту і передумов розвитку для розроблення сучасної концепції ресурсного забезпечення сектору безпеки і оборони України. На підставі систематизації літературних джерел та підходів до вирішення проблеми ресурсного забезпечення сектору безпеки та оборони України визначено, що в економічній теорії і теорії стратегічного управління наявні підходи, що можуть бути використані у подальших дослідженнях предметної сфери. Актуальність вирішення цієї наукової проблеми підтверджують заходи, ініційовані керівництвом держави відповідно до концептуальних документів з державного управління та оборонного планування. Предметну площину у статті досліджено в такій логічній послідовності: проаналізовано економічну теорію, потім – теорію стратегічного управління, сформульовано висновки. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали аналіз, синтез, декомпозиція, історичний метод. У дослідженні наведено результати емпіричного аналізу економічної теорії і теорії стратегічного управління, а саме відзначено, що в ході розроблення сучасної концепції ресурсного забезпечення сектору безпеки та оборони необхідно враховувати головні категорії ресурсної концепції: ресурси, здібності, компетентності, організаційну рутину. У дослідженні емпірично підтверджено і теоретично доведено, що питання наукового дослідження ресурсів як економічної категорії та операцій з ними є актуальним з часів Арістотеля, що підтверджується постійним пошуком механізмів оптимального їх використання з урахуванням фактора обмеженості. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які вивчають проблематикою всебічного забезпечення у сфері сектору безпеки та оборони України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Kononov, V., Yu Rafalskij та O. Dehnich. "ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ПАРАМЕТРІВ РУХУ ВІЛЬНО ПАДАЮЧИХ ТІЛ З ВИКОРИСТАННЯМ ЦИФРОВИХ ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАННЯ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 61 (11 вересня 2020): 32–35. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.3.032.

Повний текст джерела

Анотація:

Предметом вивчення в статті є залежності параметрів руху вільно падаючих тіл. Метою статті є дослідження методики визначення параметрів руху вільно падаючих тіл з використанням цифрових засобів вимірювання, в якості яких виступають цифрові відеокамери, впровадження яких дозволяє суттєво скоротити час на проведення обробки результатів випробувань. Задача, що вирішується – за допомогою визначених засобів реєстрації, вимог до проведення відео зйомки, визначених похибок координат об’єкту, допустимих значень відхилення площини дійсного шляху об’єкту від площини наземних орієнтирів, визначення вертикальної швидкості зниження обґрунтувати технічні рішення, впровадження яких в практику вимірювання дозволять регламентувати порядок розрахунку вертикальної швидкості зниження та швидкості горизонтального пересування на приземній ділянці траєкторії при проведенні стрибків (скидань) з парашутами з використанням цифрових засобів відео зйомки. Результати. Розроблена методика складається із визначення вимог щодо засобів реєстрації та їх характеристик; вимог до проведення відео зйомки; визначення похибки координат об’єкту за допомогою відеокамери, що складається з похибок, які вноситься у вимірювання під час зйомки та дешифрування; оцінки допустимих значень відхилення площини дійсного шляху об’єкту від площини наземних орієнтирів; визначення обчислення вертикальної швидкості зниження. Висновки. Методика регламентує порядок розрахунку вертикальної швидкості зниження та швидкості горизонтального пересування на приземній ділянці траєкторії при проведенні стрибків (скидань) з парашутами з використанням цифрових засобів відео зйомки. Запропоновані технічні рішення, що отримані при експериментальному дослідженні методики визначення параметрів руху вільно падаючих тіл з використанням цифрових засобів вимірювання надає можливість обирати найбільш корисну парашутну систему щодо використанні її за призначенням

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Istomina, Alla. "Сучасне наукове осмислення особливостей справляння податків російською владою на українських землях в роки Першої світової війни". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 54–65. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-54-65.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано історіографію податкової політики уряду Російської імперії в Наддніпрянській Україні та на окупованих землях Західної України в роки Першої світової війни. Як відомо, вступ Російської імперії у Першу світову війну потребував значних фінансових ресурсів. Нестача грошових коштів була критично відчутною вже до середини 1915 р. Спостерігалося зростання зовнішнього і внутрішнього боргу, спустошувався золотий запас країни. Запущені механізми емісії грошей не вирішували глобальних фінансових проблем воюючої держави. Крім того, введення в імперії «сухого закону» позбавив російський Держаний бюджет надходжень акцизу на суму, яка сягала 1 млрд. рублів. Тож, наступним кроком уряду Російської імперії у віднайдені грошей для ведення війни, було підвищення податків і запровадження нових, тимчасових «військових» податків. Усі заходи імперської влади щодо забезпечення державної скарбниці фінансами необхідними для ведення війни відчуло на собі населення українських земель: Наддніпрянщина, як складова Російської імперії, а Галичина й Буковина, як окуповані Російською імперією. Проблеми історії оподаткування населення України російською владою в роки Першої світової війни стали предметом вивчення у працях багатьох сучасних українських дослідників. Мета статті – розгляд наукового осмислення сучасними вченими особливостей справляння податків російською владою на українських землях у роки Першої світової війни. Методологія даного дослідження ґрунтується на сукупності принципів історизму, науковості та об’єктивності із комплексним застосуванням загальнонаукових (аналізу, синтезу, конкретизації) та історіографічних методів (конкретного історіографічного аналізу та синтезу). З’ясовано, що проблеми оподаткування українських земель у роки Великої війни стали предметом дослідження багатьох сучасних українських науковців, а в останні роки з’явилися праці, які розкривають податкову політику російського уряду на окупованих землях Галичини й Буковини. Проте, до сьогодні немає узагальненого фундаментального дослідження податкової політики російських урядовців на українських землях у цілому. На наше переконання, робота над такою перспективною науковою проблемою вкрай необхідна, але дослідження податкової політики, як і інших складових економічної історії України, досить складні у методологічному плані, із зосередженням предмету дослідження у площині перетину декількох наук, зокрема історії, економіки та права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Yuthen, Liu. "Жанрово-стильова діалогічність камерно-вокальної творчості як предмет музикознавчого дискурсу". Музичне мистецтво і культура, № 24 (3 липня 2017): 426–38. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2017-24-426-438.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті полягає у визначенні та розмежуванні жанрових та стильових критеріїв вивчення камерно-вокальної творчості, що сформовані у музикознавчих роботах останніх років, водночас у виявленні вихідної єдності – образно-естетичної інтегративності жанрово-стильової форми камерно-вокальної музики. Методологія роботи обумовлена діалогічним естетико-літературознавчим та музикознавчим підходами, орієнтована на виявлення іманентних властивостей камерно-вокального твору як художньо-виразової єдності жанрових передумов та стильових чинників, що реалізується специфічним композиційним шліхом. Наукова новизна статті визначається широтою та систематичністю представлення існуючих дискурсивних оцінок камерно-вокальної творчості та створенням на їх основі нового дослідницького концепту, що підсилює естетичні та семіологічні тенденції музикознавчого аналізу, також вказує на їх методичну спорідненість. Висновки. Доводиться, що жанрова природа камерно-вокальної музики заснована на єдності епічних, драматичних та ліричних художньо-мовленнєвих ознак, а визначальними стильовими чинниками виступають історичні композиційно-стилістичні канони та принципи авторських стилів, що утворюють відкриту площину відкритого інтертекстуального музичного самодіалогу.Ключові слова: камерно-вокальна творчість, жанрові та стильові критерії, інтегративність жанрово-стильової форми, музикознавчий дискурс, естетичні та семіологічні тенденції, художньо-мовленнєві ознаки, інтертекстуальний музичний самоділог.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Гулик, А. "Судові докази як основоположна категорія доктрини доказування в цивільному судочинстві". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 2 (13 серпня 2020): 38–50. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню сутності судових доказів у цивільному судочинстві. Обґрунтовується, що наукові роботи вчених-процесуалістів середини XIX століття започаткували дискусію щодо сутності судових доказів і процесу доказування. Нова редакція ЦПК України практично дослівно відтворює сформовані раніше підходи до закріплення поняття «судові докази». Незначні текстуальні зміни або відмінності стосуються, передусім, ототожнення обставин і фактів, але й воно не змінює суті даного явища. Автор аналізує норми закону про допустимість доказів. Оцінюються нові вимоги до судових доказів. Обґрунтовується, що достовірність – це якість доказів, що характеризує точність, правильність відображення обставин, що входять до предмету доказування. Достатність доказів розглядається в роботі в площині якісних показників процесу доказування

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Рудницький, В., С. Свірко, Л. Гордієнко, А. Поплюйко та В. Паршаков. "КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО АУДИТУ ДІЯЛЬНОСТІ ЕКОНОМІЧНИХ СУБ'ЄКТІВ". Financial and credit activity problems of theory and practice 4, № 39 (10 вересня 2021): 167–74. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241305.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. На розбудову тезаурусу стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів запропоновано визначення останнього, під яким пропонуємо розуміти важливий елемент системи їхнього стратегічного управління, що покликаний забезпечити реалізацію загальних стратегічних цілей, стратегічних планів розвитку їхньої економічної діяльності в розрізі її функціональних видів, стратегічних рішень у межах останніх через сукупність специфічних методів і прийомів оціночно-діагностичного та аналітично-підтверджувального характеру. З метою формування концептуальних засад стратегічного аудиту: предметом стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів пропонуємо вважати їхню економічну діяльність у динаміці в часі та просторі в певних умовах, репрезентовану через сукупність планових, прогнозних і фактичних показників у відповідних вимірниках; об’єктами стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів вважати: а) функціонально — види бізнес-процесів у межах діяльності у їхньому стратегічному розвитку; б) процесно- стратегічне планування і прогнозування, стратегічний облік, стратегічний аналіз, стратегічний контроль діяльності вказаних суб’єктів господарювання; в) векторно-стратегічне зовнішнє середовище, стратегія розвитку, стратегічні прогалини; метою стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів пропонуємо обрати опрацювання положень стратегічного економічного розвитку вказаних суб’єктів через застосування сукупності аудиторських методів і процедур задля визначення їхніх слабких сторін та послідовному створенні інформаційного забезпечення ухвалення управлінських рішень щодо усунення або подолання останніх на забезпечення підвищення конкурентоздатності, адаптації до мінливих зовнішніх умов функціонування і довгострокового розвитку. Запропоновано сукупність специфічних функцій і завдань, а також принципів методики та організації стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів. На розбудову базових положень організаційної площини стратегічного аудиту запропоновано систему ранжування ступеня об’єктного охоплення стратегічного аудиту діяльності економічних суб’єктів, а також розроблено інтегрований бальний підхід щодо останнього. Ключові слова: стратегічний аудит, економічні суб’єкти, мета, предмет, об’єкти, функції, принципи. Формул: 1; рис.: 0; табл.: 4; бібл.: 26.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Дорошенко, С. І., та С. М. Савонік. "МЕХАНІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ЛІКУВАННЯ ДЕФЕКТІВ ЗУБНИХ РЯДІВ ФРОНТАЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ". Scientific and practical journal "Stomatological Bulletin" 114, № 1 (6 жовтня 2021): 15–19. http://dx.doi.org/10.35220/2078-8916-2021-39-1-15-19.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження. Лікування дефектів зу-бних рядів фронтальної ділянки у дітей та підлітків передбачає використання спеціальних пристроїв, тобто апаратів – протезів, які мають певні конс-труктивні особливості. Такі пристрої створюють ортодонтичні зусилля. Оскільки зусилля є векторною величиною, то для проведення ортодонтичного ліку-вання необхідно визначити величину, напрям та точ-ку прикладання цих зусиль. Мета дослідження. є удосконалення методик ліку-вання дефектів зубних рядів, зокрема фронтальної ді-лянки у дітей та підлітків на основі процесу механі-ко-математичного моделювання за допомогою незні-много ортодонтичного апарата-протеза на верхню щелепу у дітей та підлітків. Матеріали та методи. Предметом дослідження бу-ла система, яка складалася із зубощелепного комплек-су пацієнта та ортодонтичного пристрою для ліку-вання дефектів зубних рядів фронтальної ділянки у дітей та підлітків на верхню щелепу в процесі орто-донтичного лікування. Дослідження проводили мето-дом теоретичної механіки та механіки деформівного твердого тіла. Результати. Місце прикладання та напрям дії орто-донтичного зусилля істотно впливають на пересу-вання зубів. В залежності від того, як прикладається ортодонтичне зусилля, зуб може пересуватися пос-тупально, або поступально-обертально. Спосіб пересування зубів залежить від взаємного по-ложення вектора ортодонтичної сили та сил опору, які діють з боку кісткової тканини щелеп. Сили опору діють на поверхню кореня зуба і їх дію можна замі-нити рівнодіючою силою, яка проходить через центр опору (резистентності) зуба. Центр резистентності – це точка, через яку проходить рівнодіюча сил, які протидіють переміщенню зуба. Центр опору зуба знаходиться в середній частині кореня зуба.Розглянемо випадок, коли вектор ортодонтичного зу-силля діє в напрямі паралельному оклюзійній площині і проходить через центр опору кореня зуба. Дія орто-донтичної сили викликає появу нормальних напру-жень, які рівномірно розподіляються на перетині, яке проходить через вісь зуба. Оскільки вектори резуль-туючої сили опору і ортодонтичної сили співпадають по напряму, то зуб переміщується поступально та паралельно оклюзійній площині в напрямі дії ортодо-нтичного зусилля.Коли вектор ортодонтичного зусилля проходить че-рез центр резистентності кореня зуба під деяким кутом до оклюзійнійної площини, то це викликає поя-ву не тільки нормальних, але й дотичних напружень. Зуб буде переміщуватися поступально (корпусно) в напрямі дії ортодонтичної сили.Випадок дії ортодонтичного зусилля, вектор якого проходить між верхівкою кореня зуба та центром опору зуба викликає появу в осьовому перетині зуба рівномірно розподілених дотичних і нерівномірно роз-поділених нормальних напружень. Вектори результу-ючої сил резистентності і ортодонтичної сили не співпадають по напряму, що призводить до поступа-льно-обертального переміщення зуба. Зуб в цьому ви-падку обертається в годинниковому напрямку. Якщо вектор ортодонтичного зусилля проходить між ко-ронкою зуба та центром опору кореня зуба, то дія ортодонтичного зусилля викличе появу в осьовому пе-ретині рівномірно розподілених дотичних і нерівномі-рно розподілених нормальних напружень. Але дотичні напруження в цьому випадку будуть діяти в зворот-ному напрямку стримуючи вертикальне переміщення зуба. Зуб обертається в цьому випадку проти напря-му руху годинникової стрілки. Висновки. Місце прикладання та напрям дії ортодо-нтичного зусилля істотно впливають на пересування зубів. В залежності від того, як прикладається ор-тодонтичне зусилля, зуб може пересуватися посту-пально, або поступально-обертально.Якщо вектор ортодонтичного зусилля діє в напрямі паралельному оклюзійній площині і проходить через центр опору кореня, то зуб переміщується поступа-льно та паралельно оклюзійній площині. Коли дія ор-тодонтичного зусилля, вектор якого проходить між верхівкою кореня та центром опору зуба це призво-дить до поступально-обертального переміщення зуба за годинниковою стрілкою. Якщо вектор ортодонти-чного зусилля проходить між коронкою зуба та центром опору кореня зуба. У такому випадку зуб обертається проти напряму руху годинникової стрі-лки. Якщо ортодонтичне зусилля спрямовано не через центр резистентності, то ортодонтичне зусилля ви-кличе крім поступального руху в напрямі дії ортодо-нтичного зусилля, ще й його поворот навколо осі зуба.Робота є фрагментом теми науково-дослідної робо-ти «Диференційований підхід у виборі методу ліку-вання дефектів зубних рядів фронтальної ділянки у дітей та підлітків» (номер державної реєстрації (0116U008918)).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

ЛИТВИНОВ, ОЛЕКСІЙ, та ЮРІЙ ОРЛОВ. "Інституційні засади реформування сучасної кримінально-виконавчої політики України". Право України, № 2019/07 (2019): 40. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-040.

Повний текст джерела

Анотація:

Нині реформування кримінально-виконавчої політики України здійснюється безсистемно, не враховуючи базову вихідну параметрію соціогенези. Слід констатувати й відсутність належного наукового супроводу практичних намагань оптимізації, що й зумовлює значну дисфункційність реформістських спроб. Водночас і сучасна кримінологічна, кримінально-виконавча доктрини не оперують практико-адаптивними розробками, здатними до синтезу в кримінологічній предметній площині надбань раціоналізму й історизму. Останні візуалізуються на функціонально широкій площині інституційних засад реформування кримінально-виконавчої політики. Мета статті полягає у встановленні, описі та поясненні взаємозв’язків кримінальновиконавчої політики з політико-правовими інститутами сучасного українського суспільства, визначенні стратегічного підходу до підвищення їх кримінологічної ефективності. Доведена залежність характеру та ефективності реформування кримінальновиконавчої політики від функціональної параметрії інститутів політики. З огляду на симулятивність значного сегменту публічного адміністрування в частині формування та реалізації дійсної політичної волі, підпорядкованої приватно-корпоративним інтересам у сфері експлуатації державного ресурсу, відстоюється думка про необхідність поєднання кримінологічної та кримінально-виконавчої політик на осно ві системного зниження інтенсивності відтворення факторів політичної злочинності, ступеня криміналізованості політики, інститутів економіки. Таким чином, кримінально-виконавча політика, формуючи специфічний спектр цілей і завдань, має забезпечувати компліментарність зі стратегічними цілями у сфері протидії злочинності, забезпечення кримінологічної безпеки, лібералізації економіки, суспільного устрою загалом. Встановлена необхідність подальшої демілітаризації пенітенціарної системи через активізацію її взаємодії з інститутами громадянського суспільства, їх функціонального взаємопроникнення, розширення спільних комунікативних спроможностей на засадах відкритості, прозорості, інформативності, кримінологічної ефективності виконання покарань.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Романова, Н. В. "ЕМОТИВНА ЛЕКСИКА ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ БУНДЕСКАНЦЛЕРКИ АНҐЕЛИ МЕРКЕЛЬ". Nova fìlologìâ, № 82 (11 серпня 2021): 240–45. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-39.

Повний текст джерела

Анотація:

Реферована стаття висвітлює особливості семантики емотивної лексики, репрезентованої в німецькомовному політичному дискурсі бундесканцлерки Анґели Меркель. Актуальність студії зумовлена потребою виявлення специфіки феномена в площині ментальних процесів, що допомагає уточнити характер взаємодії мови та мислення, з’ясувати, як вербалізуються знання політикині про емоції. Мова політичних діячів є засобом і інструментом влади, механізмом маніпуляції масової свідомості, орієнтована більшою мірою на інтелект адресата, його думки, емоції, почуття. Будучи порівняно нейтральною, ця мова відображає майбутній контекст, інтерпретований у річищі політичної діяльності. Такий контекст важко заперечити, неможливо перевірити, проте легко змоделювати. Йдеться про інтереси суспільства, закарбовані через певні образи й навіть моделі ворогів чи недругів. Виокремлено умовно три різновиди семантики емотивної лексики: позитивна, негативна й невизначена. Позитивна семантика емотивної лексики – носія базових, соціальних і культурних емоцій – відповідає позитивному ставленню А. Меркель до предметів і явищ навколишнього світу, інформує про задоволення її потреб, актуалізує появу позитивних емоцій, у тому числі радість, щастя, надія, любов тощо. Негативна семантика емотивної лексики сигналізує про відповідне ставлення до предметів і явищ навколишнього світу, маніфестує розбіжність між бажаним станом речей і існуючим, викликає в неї негативні емоції, як-от страх, тривога, стрес тощо. Невизначена семантика емотивної лексики тотожна нечіткому ставленню канцлерки до предметів і явищ навколишнього світу, характеризує розмитість її потреб, запитів та інтересів, не має очевидної модальності, прикладом невизначених емоцій є нестрах, немовчання, небайдужість. Встановлено два основні типи мовної свідомості: типова й нетипова, що опосередковуються перехідною мовною свідомістю. Типовість, нетиповість або перехідність визначено через кількісні показники й обрахунки. Доведено, що емотивна лексика конкурує з аналогічними фразеологічними одиницями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Світлана, Васьківська. "Переживання опозиції зі світом як предмет об’єктивації в психотерапевтичній роботі". Scientific Studios on Social and Political Psychology, № 45(48) (3 липня 2020): 69–78. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi45(48).143.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою дослідження є розробка алгоритму подолання проблемних опозиційних переживань клієнта в психотерапевтичному процесі, його методологічне та процедурне забезпечення. Створена технологія ґрунтується на теоретико-психологічному вивченні концепцій, спрямованих на аналіз глибинного змісту емоційного реагування (К. Ізард, Р. Плутчик, Г. Келерман, В. Леонтьєв, В. Льовкін, О. Матвєєв та ін.), та узагальненні типологічного і характерологічного статусів людини (К. Юнґ, Н. Мак-Вільямс, С. Джонсон, А. Бек, Р. Курц, Д. Боаделла та ін.). У результаті аналізу виділено дев’ять типових модусів переживань людини (Драматизація, Уникання, Осторога, Залежність, Відособлення, Суперництво, Дослідження, Співпричетність-Експансія, Рівновага), заснованих на згорнутій, архаїчній дії людини щодо світу. Трансформація в напрямку більш складних форм діяльності переживання визначає доцільну зміну архетипної стратегії пристосування на більш ефективну взаємодію людини з реальністю. Метод «Стимул, Емоція, Тип» передбачає використання: 1) колоди асоціативних карт із назвами емоцій, що описують типові модуси переживання; 2) циклічної карти-схеми; 3) методичних рекомендацій щодо процедурних та інтерпретаційних моментів роботи. Абсцисою карти-схеми є континуум роз’єднання/об’єднання; ординатою – континуум пасивність (стагнація)/активація (розвиток). Вони задають площину сегментів, що поділяють усі реакції людини на конструктивні (система акомодації та автономії) і деструктивні (система асиміляції та залежності). Функціональна діагностика та опрацювання стану клієнта за допомогою створеного інструментарію допомагають усвідомити глибинну емоційну інтенцію домінуючої системи взаємоконфігурування клієнта з реальністю, рефлексувати її причинність (суб’єктність або об’єктність) та спрямованість (на себе, на світ, на рівноправну взаємодію). Визначення індивідуального алгоритму опозиційних переживань дає психологу змогу швидко дистанціювати клієнта від проблемних переживань та запропонувати більш ефективну стратегію розв’язання проблеми.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Рогова, О. Г. "Духовно-етичне підґрунтя протистояння заздрості як предмет філософсько-освітнього аналізу". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 26 (2 березня 2021): 37–43. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i26.903.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто проблематику протистояння заздрості крізь призму формування внутрішніх духовних якостей сучасної зростаючої особистості. Дослідження здійснено в контексті потреб сучасної української духовно-етичної та філософсько-освітньої думки. Метою статті є визначення тих потенційних освітніх можливостей, які можуть відкрити особистості, яка зростає, шляхи формування особливого внутрішнього беззаздрісного стану особистості та траєкторій його становлення, здатних допомогти сучасній зростаючій особистості у її духовному розвитку. Методологічною базою дослідження є поєднання системного, герменевтичного, історико-соціокультурного, компаративного аналізу та методу соціологічного опитування. Розглянуто найпоширеніші теорії виникнення заздрості: природну, соціальну та патристичну. Наслідком цього стало визначення інтегрального поняття «афтонія» як особливого внутрішнього стану беззаздросності, що відображає гармонійний, душевно-спокійний устрій з відсутністю бажання не лише перерозподілити якийсь ресурс на свою користь, а й із формуванням навичок від «не сумувати від успіхів іншого» до «радіти за успіхи іншого». Етичним підґрунтями афтонії визначено такі складники: доброзичливість, вдячність, співрадість, співстраждання, повага до оточуючих, великодушність, вміння бути задоволеним тим, що маєш. Аналіз поняття «афтонія» з огляду на його походження з релігійно-етичної сфери східно-європейської культури й неможливість його виникнення без участі самої особистості дозволив зробити крок від патристичної спадщини до сучасних освітніх завдань. Окреслено окремі філософсько-освітні напрями формування афтонії, запропоновані в межах освітнього експерименту шляхом: 1) включення філософсько-світоглядних освітніх конструктів формування беззаздросності; 2) засвоєння духовно-ціннісного сенсу антизаздрості засобами культуроцентричної освіти; 3) впровадження релігійно-гуманістичного підходу до викладання навчальних курсів християнсько-етичного спрямування з їх вченням про беззаздрісність. Усі зазначені напрями дозволяють поширити афтонію з теорії площини на простір життєбудівництва. Визначено, що формування етичного концепту афтонії засобами культуроцентричного підходу через розкриття його аксіологічного потенціалу в освітній царині виявилося більш ефективним порівняно із двома іншими напрямами експериментальної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Ivankova, N. A., та O. A. Ryzhov. "МОДЕЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННОГО ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ НА БАЗІ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ". Медична освіта, № 3 (15 жовтня 2020): 34–42. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2020.3.11439.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі запропоновано модель педагогічної системи електронного дистанційного навчання на базі хмарних сервісів. Зазначено, що на момент впровадження карантину COVID-19 невирішеним залишилося питання організації повного циклу дистанційного навчання в університеті, враховуючи специфіку навчання майбутніх лікарів. Автори проаналізували модель педагогічної системи й запропонували перехід від двовимірної до тривимірної моделі педагогічної системи та формування на її основі багатовимірного навчального середовища дистанційного навчання. У роботі використано метод системного аналізу – стратифікацію для візуалізації ієрархії складових педагогічної системи, що дозволило виділити рівні та встановити пріоритетність зв’язків між компонентами системи. Автори використали поняття «навчальна одиниця» та «організаційна одиниця» для аналізу педагогічної системи в динаміці і ввели поняття «просторово-часова площина» по відношенню до навчального середовища. Зазначено, що використання методу ієрархічної декомпозиції до організаційної одиниці надає можливість проектування навчального плану з предмета, модуля, теми, форми організації навчання, етапу, педагогічної дії або події. Розглянуто компонентну, функціональну, динамічну моделі педагогічної системи електронного дистанційного навчання. Автори наводять етапи реалізації розробленої моделі на прикладі Запорізького державного медичного університету, такі, як: структурування єдиного освітнього простору університету; реалізація комунікаційної компоненти засобами хмарних сервісів Skype for Business, відеозв’язку, цифрової телефонії або чату в команді Teams, MS Yammer; реструктуризація змісту навчання; підготовка студентів та викладачів. Особливу увагу в роботі приділено реалізації компонентів моделі, а саме: засобів навчання, цілей та змісту навчання, технологічній та методичній складовій. Розроблена модель може бути запропонована для використання закладами вищої освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Сєдих, Ольга Леонідівна, та Світлана Василівна Маковецька. "Використання комп’ютерних анімацій при викладанні аналітичної геометрії". Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, № 2 (4 вересня 2015): 42–48. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i2.765.

Повний текст джерела

Анотація:

В даній статті запропоновано впровадження інформаційних технологій при вивченні курсу вищої математики (розділ аналітична геометрія), що відкриває перспективу розширення та поглиблення бази знань студентів, інтенсифікації та активації навчального процесу. У роботі висвітлено програмні реалізації задач аналітичної геометрії в середовищі Mathcad на прикладах побудови дотичної до заданої функції та дотичної площини до поверхні із застосуванням анімаційних ефектів. Обґрунтовано доцільність застосування середовища Mathcad у процесі математичної підготовки студентів. Мета: підвищення якості підготовки студентів з вищої математики шляхом інтенсифікації та підвищення ефективності навчального процесу, що орієнтується на використанні сучасних інформаційних технологій. Задача: проаналізувати використання пакету Мathcad у викладанні вищої математики. Об’єкт дослідження: процес навчання студентів у ВНЗ із застосуванням інформаційних технологій при вивченні розділу «Аналітична геометрія» курсу вищої математики. Предмет дослідження: особливості використання пакету Мathcad при викладанні розділу «Аналітична геометрія» курсу вищої математики. Результати: виявлено переваги використання інформаційних технологій при викладанні розділу вищої математики «Аналітична геометрія» у порівнянні з традиційними методами. Висновки: розглянуті програмні реалізації задач аналітичної геометрії в середовищі Мathcad з використанням анімації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Makoveychuk, O. "НАУКОВО-ПРИКЛАДНІ ОСНОВИ ПОБУДОВИ СТІЙКИХ МАРКЕРІВ ДОПОВНЕНОЇ РЕАЛЬНОСТІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 5, № 57 (30 жовтня 2019): 59–66. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.5.059.

Повний текст джерела

Анотація:

Предметом вивчення в статті є маркери доповненої реальності. Метою є розробка науково-прикладних основ побудови стійких маркерів доповненої реальності на основі системи моделей та методів стійкого формування, виявлення та декодування даних, що забезпечує відновлення зображення в умовах зовнішніх впливів. Завдання: аналіз переваг та недоліків існуючих маркерів доповненої реальності, формулювання основних вимог до маркера доповненої реальності, дослідження системи моделей та методів стійкого формування, виявлення та декодування даних, що забезпечує відновлення зображення в умовах зовнішніх впливів. Використовуваними методами є: методи цифрової обробки зображень, теорії ймовірності, математичної статистики, криптографії та захисту інформації, математичний апарат теорії матриць. Отримані такі результати. Визначені переваги та недоліки основних існуючих типів маркерів доповненої реальності. Сформульовано вимоги, яким повинні задовольняти маркери доповненої реальності. Запропоновано система моделей та методів стійкого формування, виявлення та декодування даних, що забезпечує відновлення зображення в умовах зовнішніх впливів. Висновки. Напрямками подальших досліджень є розробка методу формування стійкого маркеру доповненої реальності; розробка методу виявлення стійкого мозаїчного стохастичного маркеру доповненої реальності; розробка методу декодування мозаїчного стохастичного маркеру доповненої реальності; розробка методу проектування віртуальних об’єктів на площину маркеру доповненої реальності; розробка інформаційної технології використання мозаїчних стохастичних маркерів у системах доповненої реальності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Makoveychuk, O. "МЕТОД ДЕКОДУВАННЯ МОЗАЇЧНОГО СТОХАСТИЧНОГО МАРКЕРА ДОПОВНЕНОЇ РЕАЛЬНОСТІ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, № 58 (28 грудня 2019): 54–57. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.6.054.

Повний текст джерела

Анотація:

Предметом вивчення в статті є маркери доповненої реальності. Метою є розробка методу декодування мозаїчного стохастичного маркера доповненої реальності. Завдання: аналіз основних операцій у маркерних системах доповненої реальності, аналіз основних існуючих типів AR-маркерів, розробка методу декодування мозаїчного стохастичного маркера доповненої реальності. Використовуваними методами є: методи цифрової обробки зображень, теорії ймовірності, математичної статистики, криптографії та захисту інформації, математичний апарат теорії матриць. Отримані такі результати. Визначено, що однією з основних операцій у маркерних системах доповненої реальності є декодування маркерів у відео-потоці з метою вирізнення віртуальних об'єктів з реального світу. Розроблений метод декодування мозаїчного стохастичного маркера доповненої реальності. Висновки. Вперше отримано метод декодування мозаїчного стохастичного маркера доповненої реальності, який на підставі запропонованої системи показників визначає розміри матриці бітів маркера, із трансформованого зображення бітконтейнера будує матрицю бітів маркера, визначає зсув у повній матриці бітів, на основі застосування зворотньої перестановки до повної матриці бітів реалізує фільтрацію пермутованого зображення. Напрямками подальших досліджень є розробка методу проектування віртуальних об’єктів на площину маркеру доповненої реальності; розробка інформаційної технології використання мозаїчних стохастичних маркерів у системах доповненої реальності

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Поліщук, Р. М. "САКРАЛЬНІ МОТИВИ СПОРТУ". Актуальні проблеми філософії та соціології, № 32 (3 лютого 2022): 87–90. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1031.

Повний текст джерела

Анотація:

Поліщук Р. М. Сакральні мотиви спорту: на прикладі теорії Е. Дюркгейма. – Стаття. Дослідження спорту у галузі гуманітарних науквпродовж останніх двох десятиліть визначили їхню проблематику важливою для широкого кола соціо-культурних та міждисциплінарних проблем. Проте в процесі досліджень постає чимало проблемних питань.Наприклад, П. Бурдьє у «Програмі соціології спорту» 1987 року писав про подвійну залежність, а саме в гуманітарній площині та у площині спорту. Він пише: «Ми маємо, з одного боку, людей, які дуже добре знайомі зі спортом на практиці, але не вміють говорити про нього (осмислювати), а з іншого – людей, дуже погано знайомих зі спортом практично, які можуть говорити про нього, але нехтують ним займатися чи роблять це абияк» [1]. Взявши на озброєння цю тезу, подальші дослідження повинні аналізувати всю палітру спортивних практик як систему, кожен елемент якої може отримати індивідуальне значення. Філософські дослідження спорту визнали їх предмет важливим для широкого кола соціокультурних проблем. Незважаючи на широкий спектр питань, які пов’язують спорт з іншими культурними практиками, та визнання його глобальної важливості, в суспільній свідомості його значення залишаються амбівалентними. Більшість дослідників пояснює це, підкреслюючи його неоднозначну роль у соціальних процесах. Крім того, багато вчених займають дещо маргінальну позицію в рамках дослідження спорту або, навпаки, зосереджують увагу суто на «одиничних» характеристиках спорту. Власне, на думку автора, жодна з цих позицій сама по собі не є найкращою для того, щоб відобразити природу та особливості спорту як соціокультурного феномена. У статті запропоновано теоретичний підхід до теми, який ставить у центр обговорення уявлення про те, чи ми можемо осмислювати спорт як священний (сакральний) феномен, використовуючи теорію Е. Дюркгейма та її інтерпретації. Такий підхід може надати нового бачення та розуміння векторів розвитку, по яких у сучасну епоху спрямовуються ті чи інші види спорту.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Заяць, Р. Я. "РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ВИЗНАЧЕННЯМ ВАРТОСТІ ОБ’ЄКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ". Криміналістичний вісник 33, № 1 (10 січня 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-33-1-7.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – науково обґрунтувати можливість і доцільність проведення судових товарознавчих експертиз (експертних досліджень), об’єктом яких є живі тварини, фахівцями експертної спеціальності 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів». Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням загальнологічних (загальнонаукових) та спеціальних методів пізнання (мислений експеримент, ідеалізація, формалізація, узагальнення, конвергенції (застосовують на межі різних галузей знань – у цій статті: біології, юриспруденції, товарознавства). Системний підхід дав змогу вивчити в теоретичній площині предмет цього наукового дослідження, що належить до категорії складних за чисельністю характеристик (показників властивостей), які формують його ринкову вартість. Наукова новизна. Уперше в практиці судової товарознавчої експертизи науково обґрунтовано можливість і доцільність дослідження об’єктів тваринного походження фахівцями експертної спеціальності 12.1. Висновки. У процесі розгляду питання здійснено комплексний аналіз дотичних до практичної діяльності Експертної служби МВС нормативно-правових актів, які витлумачують належні до теми дослідження поняття і регулюють процедуру визначення ринкової вартості майна; узагальнено міжнародний досвід з окресленої проблематики. Наголошено, що чинні нормативно-правові акти по-різному означують і трактують назви та номенклатуру об’єктів, які надають для дослідження судовим експертам. Обґрунтовано твердження, що живі сільськогосподарські тварини є рухомим майном, і на основі цього доведено не лише можливість, а й доцільність проведення судових товарознавчих експертиз (експертних досліджень), об’єктом яких є живі сільськогосподарські тварини, фахівцями експертної спеціальності 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів», та встановлено, що живі сільськогосподарські тварини як біологічний об’єкт (на предмет визначення біологічних особливостей) є об’єктом дослідження фахівцями експертної спеціальності 9.2 «Дослідження об’єктів тваринного походження».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Семизорова, Алла, Інна Красова та Ксенія Шевченко. "УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ РОБОТИ В ПИТАННЯХ ВДОСКОНАЛЕННЯ КИДКОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ З ОБРУЧЕМ ЮНИХ СПОРТСМЕНОК У ХУДОЖНІЙ ГІМНАСТИЦІ". Слобожанський науково-спортивний вісник 4, № 84 (31 серпня 2021): 24–30. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-4.004.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета: узагальнити тренерський досвід щодо вдосконалення кидкових елементів з обручем гімнасток 7-8 років. Матеріал і методи: в дослідженні брали участь 120 спортсменок 7-8 років, які тренуються в ДЮСШ з художньої гімнастики міста Харкова та міста Щецин. Рівень володіння кидковими рухами обручем визначався за допомогою характерних рухових тестів із застосуванням відеозапису. Оцінювання змагальної вправи проводилося методом експертних оцінок. Експертами були тренери, які мали суддівську категорію з художньої гімнастики. Результат визначався відповідно до правил змагань. Максимальна оцінка – 10,0 балів. Результати: виявлено рівень володіння базовими кидковими елементами з обручем гімнасток 7–8 років, обґрунтовано методику виправлення помилок. Найнижчі оцінки гімнастки отримали за наступними тестами: «Кидок обруча, що лежить на підлозі, махом ногою з обертанням навколо діаметральної вісі, ловля в стрибок через обруч» (- 6,2 балів); «Кидок предмета з обертання в бічній площині лівою рукою» (-7,0 балів); «Кидок махом горизонтально розташованого обруча, «шене», ловля в прохід в переворот боком» (-7,5 балів). Висновки: найнижчі результати отримано при виконанні елементів «труднощів», «ризиків», «майстерності» та при виконанні кидків лівою рукою. Результат за виконання змагальної вправи з обручем – 7,2 балів. Повторні результати кидкових дій з обручем збільшились від 7% до 31% і становлять від 8,1 балів до 9,5 балів. За виконання змагальної вправи з обручем результат збільшився на 18% і становить 8,5 балів. Ключові слова: обруч, гімнастика, художня, кидки, досвід, тренер, корекція.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Ялова, Катерина Миколаївна, та Ксенія Володимирівна Яшина. "ПЕРЕВЕРНУТЕ НАВЧАННЯ У ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ З ІНЖЕНЕРІЇ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ". Information Technologies and Learning Tools 83, № 3 (25 червня 2021): 324–38. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v83i3.3371.

Повний текст джерела

Анотація:

Перевернуте навчання є одним із різновидів організації змішаного навчання, що полягає в комбінуванні засобів інформаційно-комунікаційних технологій з технологіями традиційної освіти. Відмінною рисою перевернутого навчання є зміщення пріоритетів у навчанні в бік набуття умінь та професійних компетентностей практичного спрямування за рахунок перенесення освоєння теоретичного матеріалу до площини віртуального, дистанційного подання інформації. Заміна в самостійній роботі здобувачів вищої освіти практичних завдань на попереднє ознайомлення та вивчення теоретичного матеріалу дає змогу вивільнити аудиторний час та присвятити його набуттю практичних навичок під керівництвом викладача. У роботі представлено результати аналізу українського та закордонного досвіду впровадження моделі перевернутого навчання в систему традиційної освіти, наводяться переваги та недоліки його застосування, описуються труднощі на шляху його впровадження до освітнього процесу. На прикладі підготовки здобувачів вищої освіти зі спеціальності «Інженерія програмного забезпечення» сформовано схему модифікації освітніх функцій, ролей, дій та взаємозв’язків суб’єктів навчання у ході реалізації перевернутого навчання. Запропоновано алгоритм реалізації моделі перевернутого навчання для навчальних дисциплін зазначеної спеціальності. Наведено уніфікована архітектура перевернутого курсу, що складається з онлайн та аудиторної складових. Представлено підходи та технології реалізації онлайн частини курсу та сформовано вимоги до її електронного навчального контенту. Описано інноваційні педагогічні технології, використання яких доцільно на етапах сприйняття та рефлексії знань, для формування фахових ІТ-компетентностей здобувачів вищої освіти в частині аудиторної комунікації з викладачем. Запропоновані рішення є універсальними і сформовані за рахунок узагальнення знань про предметну область та можуть бути застосовані для розробки перевернутих курсів для інших спеціальностей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

T.V., Lunyova. "VERBALIZED CONCEPT OLD AGE AS A CONSTITUENT OF EKPHRASIS IN THE MODERN ESSAYS WRITTEN IN ENGLISH ABOUT THE LATE WORKS OF PABLO PICASSO: COGNITIVE AND DISCURSIVE ANALYSIS." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 46–53. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-9.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті проаналізовано особливості вербалізації концепту OLD AGE / СТАРІСТЬ як конституента екфразису в есеїстич-ному дискурсі про образотворче мистецтво. Мета. Метою статті є з’ясувати когнітивно-дискурсивні особливості лінгвального втілення концепту OLD AGE / СТАРІСТЬ як конституента екфразису в сучасних англомовних есе трьох різних авторів про пізню творчість Пабло Пікассо. Методологічно дослідження спирається на ідею «епістемного збирання» (О.П. Воробйова, Е. Кржановська-Ключевська) і син-тезує напрацювання в галузях вивчення типів екфразису, типів екфрастичних текстів, жанру есе про мистецтво, дискурсу про мистецтво, інтегруючи їх у методологічне поле когнітивно-дискурсивного інструментарію. Методи. У роботі використані такі методи: компонентного, концептуально-семантичного і контекстуально-інтерпретацій-ного аналізу. Результати. Як конституент дескриптивного, тлумачного, простого і зведеного типів екфразису (виділених слідом за О.В. Яценко) концепт OLD AGE / СТАРІСТЬ актуалізовано в есе про пізню творчість Пікассо в сукупності таких склад-ників: «похилений, зігнутий», «вузлуватий, шишкуватий (про частину тіла)», «утратив репродуктивну силу», «імпотенція», «висохле, зморшкувате тіло», «слабкий», «занепад, згасання», «втрата інтелектуальних здібностей», «хтивість», «відчай”, «гнів», «самотність», «впевненість», «викликає глибоке зворушення». Концепт OLD AGE / СТАРІСТЬ утворює дискурсивні конфігурації (у термінології А.М. Приходька) з концептами YOUTH / МОЛОДІСТЬ, PIGMENT / ПІГМЕНТ, FLESH / ПЛОТЬ, DISCOVERY / ВІДКРИТТЯ. Висновки. Когнітивно-дискурсивна особливість актуалізації концепту OLD AGE / СТАРІСТЬ як конституента екфразису в сучасних англомовних есе про пізню творчість Пабло Пікассо полягає в атрибуюванні характеристик старості, об’єктивованих як складники концепту OLD AGE / СТАРІСТЬ, або людині як такій, або саме митцеві, що уможливлює розгортання витворю-ваних в есе смислів у кількох площинах: у площині осмислення віку людини як питомої риси людської екзистенції і площині роздумів про точки дотику старості й мистецтва (старість як предмет зображення і як особливі обставини творчості). The article focuses on the analysis of the charactristics of the verbalization of the conceptOLD AGE as a constituent of ekphrasis in modern discourse about the fine arts. The purpose of the paper is to reveal the cognitive and discursive peculiarities of the verbalization of the conceptOLD AGE as a constituent of ekphrasis in the essays about the late period of Pablo Picasso’s creative activity by three different authors. The methodology of the research is rooted in the idea of the “the jigsaw paradigm pattern” (O.P. Vorobyova, E. Chrzanowska-Kluczewska) and is a synthesis of the studies of the types of ekphrasis, types of ekphrastic texts, essays about art as a genre, as well as discourse about art which are integrated within the cognitive-discursive approach. Methods. The following methods have been used: componential, conceptual semantic and contextual interpretative analyses. Results. The conceptOLD AGE as a constituent of the descriptive, interpretative, simple and generalizing ekphrasis (following the classification of ekphrasis by E.V. Yacenko) when actualized in the essays about the late period of Picasso’s creative activity, includes the following conceptual components: “bent”, “knobby (part of the body”, “lost reproductive power”, “impotence”, “withered flesh”, “weak”, “decline”, “loss of mental ability”, “lust”, “despair”, “anger”, “being alone, “confidence”, “is deeply moving”. The concept OLD AGE develops I the essays discursive configurations (in A.N. Prixodko’s terminology) with the concepts YOUTH, PIGMENT, FLESH and DISCOVERY. Conclusions. The characteristic cognitive and discursive feature of the concept OLD AGE as a constituent of ekphrasis in the essays about Picasso’s late work is attributing the features of the old age, which are conceptualized as components of the concept OLD AGE, either to a person in general or to an artist. It enables the development of the meanings created in the essays in different domains: in the domain of the contemplation on the old age as a stage in the human existence as well as in the domain of reflexions on the old age as a problem tackled in the fine arts and a predicament old painters find themselves in.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Карпенко, Євген. "Репрезентація аксіологічного потенціалу емоційного інтелекту в працях українських учених". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 127–43. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-127-143.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено аналізу сучасних поглядів українських учених на феномен емоційного інтелекту. Вони функціонують у руслі окреслених моделей його дослідження (модель здібностей, змішана модель та модель характеристик) і відзначаються різною предметною спрямованістю. Однак більшості з них притаманне розуміння емоційного інтелекту як здатності особистості до інтелектуального, свідомого, розумового контролю над власною афективною сферою і підпорядкування емоцій досягненню мети у площині міжособистісної взаємодії, а також особистісного і професійного розвитку. Зазначається, що проаналізовані наукові підходи тією чи іншою мірою містять у собі латентні можливості для з’ясування змісту аксіологічного потенціалу емоційного інтелекту в процесі персонального життєздійснення. Втім він досі належним чином не висвітлений у наявних наукових дослідженнях. У статті також розкрито зміст суміжних понять, а саме – соціального, професійного, мотиваційного та екзистенційного інтелектів. Вказано, що перший переважно розглядається крізь призму досягнення успіху в міжособистісній взаємодії, другий – підвищення ефективності у сфері діяльності, третій – орієнтує на досягнення персональних цілей, а четвертий – відповідає за ставлення індивіда до трансцендентних питань. Разом вони виявляються пов’язаними з такими компонентами емоційного інтелекту, як організмічне чуття та емоційна компетентність. При цьому перше виступає внутрішньоособистісним механізмом ідентифікації і розуміння закладеного в емоціях смислу, а друга – за його прикладне втілення у просторі міжособистісної взаємодії. Відтак обидва механізми позитивно позначаються на якості та внутрішній узгодженості процесу життєздійснення особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Левчук, Ю. "Теоретичні та практичні аспекти нотаріального посвідчення договору про надання послуг сурогатного материнства". Історико-правовий часопис 14, № 2 (18 лютого 2021): 77–83. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/14.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено основні аспекти нотаріального посвідчення договорів про надання послуг сурогатного материнства в практичній площині, а також проаналізовано теоретичні основи законодавчого регулювання процесу укладення договору про надання послуг сурогатного материнства в Україні. Регулювання сурогату має цивільно-правовий характер. Сурогатне материнство покликане регулювати відносини між біологічними батьками та сурогатною матір’ю, зокрема шляхом укладення цивільно-правового договору. У договорі про надання послуг сурогатного материнства необхідно передбачити всі можливі варіанти розвитку подій з метою забезпечення безспірності подальших відносин. Тому в ньому необхідно обов'язково прописувати чіткий предмет договору та чіткий розмір компенсацій сурогатної матері за виношування і народження нею дитини (крім випадків безкоштовності такого договору за бажанням сторін); права, обов'язки та відповідальність сторін договору; порядок припинення, відмови від договору; інші істотні умови. Нагальним є врегулювання процедури нотаріального посвідчення договору про надання послуг сурогатного материнства на рівні профільного закону з чітким встановленням вимог до його учасників та, власне, й самого договору. В силу відсутності в нашому законодавстві детальної регламентації процедури сурогатного материнства та профільного закону, залишається плекати надію на нотаріально посвідчений договір між батьками-замовниками сурогатної програми та сурогатною матір’ю, як на такий, що не допустить виникнення конфліктних та спірних ситуацій та полегшить процес врегулювання відносин між потенційними батьками та сурогатною матір’ю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

ДАНІЛОВ, АРТЕМ. "Актуальні питання сплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого". Право України, № 2020/10 (2020): 202. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-202.

Повний текст джерела

Анотація:

Сучасна практика розгляду господарськими судами справ про банкрутство засвідчує, що основна проблематика, пов’язана зі сплатою грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодуванням понесених ним витрат, полягає у площині недостатньої правової визначеності джерел і порядку сплати винагороди і відшкодування витрат, а також порядку оцінки співвідношення обсягу виконаної арбітражним керуючим роботи до розміру нарахованої винагороди. Метою статті є аналіз причин, що мають негативний вплив на практичну реалізацію права арбітражного керуючого на своєчасне отримання винагороди та відшкодування понесених витрат під час виконання повноважень у справах про банкрутство юридичних осіб і справах про неплатоспроможність фізичних осіб, а також викладення власного бачення шляхів подолання зазначеної проблематики. Розглянуто передумови виникнення та сучасний стан недоліків правового регулювання механізму нарахування і сплати винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Проаналізовано правові позиції, сформульовані під час розгляду господарськими судами різних інстанцій, які стосуються предмета дослідження. Виявлено неузгодженість між порядком звітування арбітражного керуючого та механізмом реалізації права на отримання винагороди та відшкодування витрат. Сформульовано пропозиції, спрямовані на забезпечення балансу між правом арбітраж ного керуючого на щомісячне отримання винагороди й відшкодування витрат і правом кредиторів бути поінформованими про обсяг здійсненої арбітражним керуючим протягом звітного періоду роботи, розмір нарахованої та сплаченої винагороди, здійснених і відшкодованих витрат. Зроблено висновок, що існуючі проблемні питання, пов’язані з забезпеченням права арбітражного керуючого на своєчасне та повне отримання винагороди й відшкодування витрат у справах про банкрутство, мають бути вирішені за допомогою внесення запропонованих автором змін до низки положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

ПРИЙМАК, Олег, та Юлія ПРИЙМАК. "ВІДЛУННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ ДМИТРА СТОЛИПІНА В АГРАРНІЙ РЕФОРМІ 1906– 1917 рр." Східноєвропейський історичний вісник, № 19 (30 червня 2021): 96–106. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233837.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – крізь ретроспективу родинного бачення сутності селянського питання в Російській імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. дослідити відлуння соціального експерименту Дмитра Столипіна в аграрній реформі 1906–1917 рр. Методологія дослідження. Ключ до розуміння сутності предмета публікації лежить у площині методології постмодерну. Досягнення мети стало можливим завдяки використанню принципів об’єктивності, багатофакторності, історизму, а також історико-генетичного, проблемно-хронологічного, історико-біографічного, ретроспективного, просопографічного методів та контент-аналізу. Наукова новизна. Експеримент Д. А. Столипіна розглянуто не лише як один з паростків вітчизняної соціологічної науки, а й родинну практику, що вплинула на формування світогляду П. А. Столипіна, як мікросоціальний процес з кроків “постановки проблеми” й “революції в свідомості”, що передували аграрній реформі 1906–1917 рр. Висновки. Соціальний експеримент проходив у 1874–1893 рр. поблизу с. Мордвинівка Бердянського повіту Таврійської губернії та охопив 214 осіб. Мета його полягала у створені орендних хуторів задля підвищення рентабельності маєтності Д. А. Столипіна та популяризації серед місцевого селянства провідних на той час інтенсивних форм ділянкового господарювання. Для Д. А. Столипіна, як учня та послідовника О. Конта, експеримент був емпіричним доказом правдивості поглядів щодо сутності селянського питання. Він став основою проголошеної у березні 1882 р. доповіді в Московському Імператорському товаристві сільського господарства. Остання містила пропозиції щодо послаблення і подальшого скасування для селян викупних платежів, запровадження приватної власності на общинні землі, проведення землевпорядних робіт, стимулювання зростання селянського землеволодіння. Порівняння їх з аграрним законодавством 190–1911 рр. дало змогу виявити низку схожих рис.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Nevlyudov, I., B. Malik, O. Tokareva та V. Nevlyudova. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОПТОВОЛОКОННИХ КАНАЛІВ ЗВ’ЯЗКУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 59 (26 лютого 2020): 151–54. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.151.

Повний текст джерела

Анотація:

Волоконно-оптичні системи є одним з найбільш перспективних напрямків при розробці фізичної основи інформаційного простору. При реалізації оптоволоконних ліній зв'язку часто виникає необхідність узгодження оптоелектронних компонентів з різними поперечними перетинами випромінюючих і приймаючих областей і різними числовими апертурами. Варіантом такого завдання може бути з'єднання одномодового і багатомодового волокон або випромінювачів і фотоприймачів з волокнами різних типів. Одним з методів такого узгодження є створення каскадних волокон, в яких лінзове волокно і кілька ділянок градієнтних волокон інтегровано в одномодове волокно. Предметом дослідження є технології елементів волоконно-оптичних систем передачі. Метою даної роботи є створення компонентів волоконно-оптичних ліній зв’язку, що дозволяють підвищувати ефективність вводу випромінювання від джерела в оптичних світловод, зокрема одномодовий. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішення наступних завдань: розглянути фактори, що впливають на втрати енергії при генерації і вводу випромінювання джерела в оптичне волокно, а також розробити і впровадити систему узгоджуючих елементів і дати послідовність дій для ефективного вводу випромінювання джерела в одномодове волокно. Висновки. Запропонована технічна і технологічна реалізація процесу робить можливим вводити більшу потужність в оптоелектронні лінії передачі інформації, що підвищує ефективність вводу випромінювання до 20 дБ. Визначення точності розташування сполучної площини в пристроях узгодження та взаємного розміщення випромінювачів та оптичного волокна дає можливість знизити втрати в з'єднанні до 0,1 дБ, передавати інформацію з більшою надійністю на більші відстані без регенерації і зберегти працездатність волоконно-оптичної системи в умовах впливу механічних, кліматичних і радіаційних факторів

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Мхитарян, О. Д. "ПІДВИЩЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В КОНТЕКСТІ КОМПЕТЕНТНІСНОГО НАВЧАННЯ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 124–30. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті уточнено методологічні підходи до розв’язання проблеми формування читацької компетентності школярів із низьким рівнем успішності під час вивчення української літератури та визначено методичні умови цієї роботи. З’ясовано зміст понять «учні з низьким рівнем навчальних досягнень», «компетенція», «компетентність» та подано їх тлумачення у площині методики навчання української літератури. Ключовими ідеями формування читацької компетентності «проблемних» учнів у ході вивчення художнього твору встановлено: необхідність урахування структури читацької компетентності як наукового підґрунтя розвивального навчання літератури; основними складниками читацької компетентності учнів є комплекс специфічних особистісних, когнітивних, естетико-комунікативних та ціннісних механізмів або сукупність визначених предметних компетенцій; діагностика реальних навчальних можливостей учнів як передумова індивідуалізації навчання; цілеспрямований розвиток особистісного потенціалу «неуспішних» учнів засобами мистецтва слова; потреба гуманізації педагогічних впливів; кореговане навчання літератури шляхом вивчення художнього твору в єдності думки та почуття; модельованість навчання літератури в напрямах корекції емоційно-вольових особливостей та розвитку пізнавальної сфери учнів; використання оптимального співвідношення методів навчання літератури, класифікованих за ознакою єдиного підходу до процесу навчання на методи організації, мотивації, контролю й самоконтролю читацької діяльності учнів із пізнавальними труднощами; технологізація корекційно-розвивальної роботи словесника на основі використання авторської типології навчальних завдань, спрямованих на підвищення ефективності читацької діяльності. Теоретичні положення проілюстровано на прикладі проєктування педагогічної допомоги для організації самостійного читання учнів, які мають низький рівень навчальних досягнень, специфіка якої полягає в розробленні орієнтовної системи запитань, що містить опорні вирази для ведення читацького щоденника такими учнями.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Гураленко, Н., та О. Миронюк. "ЦІННІСНО-АНТРОПОЛОГІЧНА АТРИБУТИВНІСТЬ ПРАВОГО ПІЗНАННЯ". Юридичний вісник, № 6 (16 лютого 2022): 7–13. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2261.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена аналізу проблеми правого пізнання через осмислення його ціннісноантропо логічного виміру. Обґрунтовується атрибутивність ціннісних орієн тацій та установок у пізнавальній професійній діяльності юриста. Автор виходить із позиції, що правову пізнавальну першодже рельність слід шукати не стільки у сфері об’єктивної формалізації, скільки у самому юристові, його мисленні, ціннісних орієнтаціях та установках, бажанні забезпечувати захист основоположних прав і свобод, визнанні загально людських цінностей. Зауважено, що в ситуаціях акцентування уваги виключно на нормативній релевантності правого пізнання ігнорується важлива площина проблеми – роль пізнавальної інтенсивності суб’єкта. Натомість, на думку автора, тільки від нього залежить, які сторони, фраг менти, якості об’єктивної дійс ності залучаються в пізнавальне відношення, саме від його піз навальної активності залежить виокремлення з об’єктивної реаль ності тієї її частини, що набуває в пізнавальному відношенні якість об’єкта. Намагання подолати абстракції суб’єкт об’єктного правовідношення свідчить про складність зайняття позиції стороннього спостерігача у процесі пізнання права, виявляючи себе завжди в ролі учасника правових відносин, осмислюючи своє буття вправі «зсередини». У такому реверсі методологічних підходів предмет пізнання детермінований специфічним ракурсом розу міння сутнісної природи права, й навпаки. Відповідно, і саме право слід розглядати не як фор мальність, істинне абстрактне знання, але перш за все як інстру мент вибору рішення в проблемній ситуації, зумовлений не тільки (і не стільки) результатами фор мальнологічного аналізу і проце суально встановленими фактами, а й цінностями професійного світо гляду суб’єкта. Пізнавальна діяль ність, яка поєднує в собі соціально зумовлені й суб’єктивноособи стісні, раціональнологічні, оціноч норефлексивні начала, зумовлює необхідність належного рівня осо бистісної зрілості і ставить певні вимоги до розвитку в юриста як спеціаліста професійно значимих якостей.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Машкіна, Людмила. "ТЕОРІЯ КОСМІЧНОГО ВИХОВАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СИТУАЦІЇ М.МОНТЕССОРІ". Інноватика у вихованні, № 10 (7 листопада 2019): 189–93. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i10.199.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено основні положення теорії космічного виховання М. Монтессорі. З’ясовано, що виховання дитини здійснюється в площині чуттєвого проживання явищ природи, культури, життя в соціумі. Зазначено, що мета космічного виховання – це формування у дітей цілісного сприйняття картини світу, усвідомлення відповідальності за перетворення, що здійснює людина на Землі та в Космосі. Також акцентовано на розвивальному середовищі зони «Космічне виховання» в закладах дошкільної освіти, розкрито зміст діяльності дітей у цій зоні за ідеями М. Монтессорі. Відмічено, що предметом космічного виховання можна вважати розкриття перед дитиною впорядкованості світу і глобальної взаємозалежності, цілісності всього існуючого у Всесвіті, відкриття логіки розвитку цього взаємозв’язку і визначення особливої ролі і відповідальності людини за збереження цієї цілісності та себе в ній. Відмічено, що дидактичні матеріали М. Монтессорі, які можна з успіхом використовувати в розвивальному просторі сучасних дошкільних закладів, допомагають дітям через спостереження і самостійну діяльність відчути себе частиною природи, культури і людського суспільства, розвинути інтерес до пізнання світу, реалізувати свої знання на практиці. І тоді перед дитиною відкриваються глибини людської культури. Географія і історія тісно переплітаються в сфері її інтересів. Звернено увагу, що спеціально спроектований педагогами Монтессорі-матеріал з історії і географії спрямований на те, щоб малюк зумів спонтанно скласти уявлення про тривання культурного часу й наповненість його героями і подіями, намагався б знайти там і своє місце. Те ж відноситься і до відчуття простору. Відмічено, що матеріали дозволяють малюку виходити за рамки власного подвір’я й міста, відчуваючи себе приналежним своїй нації, своєму континенту, своїй планеті. Акцентовано, що ідеї космічного виховання М. Монтессорі можуть бути впроваджені в практику роботи сучасних закладів дошкільної освіти в умовах її модернізації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Шемчук, В. В. "Економічна та інформаційна безпека держави: правові аспекти співвідношення". Актуальні проблеми держави і права, № 83 (6 лютого 2020): 253–59. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i83.140.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню економічної та інформаційної безпеки держави, їх теорети-ко-правовим, конституційно-правовим та іншим галузевим і прикладним аспектам. Проаналізовані нормативні визначення категорії «економічна безпека держави», висвітлена історія виникнення і роз-витку цього терміну у міжнародно-правовій практиці. Так само як і інформаційна безпека, економічна безпека є конституційною категорією, хоча зміст їх в Основному законі не розкривається. Аналіз наукових досліджень свідчить про використання різ-них підходів до з’ясування сутності економічної безпеки держави. (найбільш поширеними є статич-ний, динамічний, системно-структурний та комплексний підходи). Єдине її нормативне визначення регламентовано у наказі Міністерства економічного розвитку та торгівлі 2013 р., засноване саме на статичному підході. В юридичній площині економічну безпеку держави можна розглядати як право-відносини, що виникають при забезпеченні органами публічної влади стану захищеності національної економічної системи. Суміжним поняттям поряд з економічною безпекою держави є інформаційна безпека країни. Останню доцільно розглядати крізь призму правовідносин, що виникають при забезпеченні стану за-хищеності інформаційного простору.Економічна та інформаційна безпеки різняться за об’єктом (економічна система, інформаційний простір) та засобами забезпечення. Проте, вони мають і спільні риси: йдеться про одночасне визначен-ня складниками національної безпеки; їх забезпечення є найважливішою функцією держави; однако-ві рівні забезпечення (міжнародний, національний та локальний); схожі суб’єкти тощо.Економічна безпека держави, як і інформаційна безпека стали предметом вивчення різних галу-зей вітчизняної науки, включаючи насамперед юридичну науку. Отже, на сьогодні сформувалась їх належна доктринальна основа, проте беззаперечною є потреба вдосконалення нормативно-правової бази у сфері економічної та інформаційної безпек як складників національної безпеки України, забез-печення термінологічної визначеності, механізмів реалізації, гарантій захисту як у мирний час, так і в умовах конфліктів, гібридних воєн тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

МІРОШНИЧЕНКО, МАРІЯ. "Історія українського права у фокусі глобальних викликів сучасності". Право України, № 2020/12 (2020): 158. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-158.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена проблемі місця та ролі історії українського права в системі української юридичної освіти в умовах її потужної комерціалізації та зміщення акцентів у підготовці майбутніх фахівців – юристів у бік утилітаризму та ремісництва. Авторка наголошує, що одним із головних недоліків такої підготовки юристів є те, що вона спрямована, перш за все, на формування навичок і компетенцій у сфері вузької спеціалізації. При цьому всі інші навички і компетенції, які корелюють із поняттям “людський фактор”, наріжною гранню якого є морально духовна і морально-психологічна складові, вважаються другорядними чи взагалі зайвими. Хоча, власне, завдяки людському фактору в минулому і виникло право. Як це сталося? Відповідь дає історія права. Метою статті є привернути увагу наукової та освітянської спільноти до обговорення питання про актуальність дослідження та викладання дисципліни “Історія українського права” у національних університетах України, які покликані забезпечувати умови для отримання студентами фундаментальних знань і плекати національно орієнтовану еліту з високим рівнем інтелігентності. Без неї зміцнення української державності на тлі викликів, перед якими опинилася Україна на початку третього тисячоліття, не має перспективи. Порушено питання про актуальність дослідження та поглибленого вивчення у національних університетах України історії українського права у фокусі глобальних викликів сучасності. Авторка звертає увагу на те, що науковою настановою на користь збереження історії українського права зі статусом обов’язкової дисципліни в навчальному процесі є трансдисциплінарна методологія, яка оголошена ЮНЕСКО провідною в організації освітнього процесу в ХХI ст. Аналізується предметна сфера дисципліни “Історія українського права” через призму актуалізації знань, набутих студентами в процесі її вивчення, для застосування у практичній площині юридичної діяльності на користь України й українського народу, навіть за умов, коли отримання юридичної освіти розглядається як комерційний проєкт. Головне, щоб при цьому не втрачалося відчуття реальності. Історичний правовий досвід виступає запобіжником на цьому шляху. Вивчаючи цю дисципліну, студент отримує практично орієнтований зріз знань про історичний досвід (як негативний, так і позитивний) наведення справедливого правового порядку відповідно до ментальних уявлень українського народу (як культурно історичної спільності народів, що проживали і проживають на теренах України з найдавніших часів) про справедливість і вимоги законів природного права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Tokareva, Natalya, Anzhelika Kolly-Shamne та Natalya Makarenko. "Кроскультурні особливості репрезентації концепту «старість» у мовній картині сучасного світу". PSYCHOLINGUISTICS 30, № 1 (24 березня 2021): 224–48. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1797-2021-30-1-224-248.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. Стаття презентує результати кроскультурного аналізу проблеми когнітивно˗семантичного моделювання суб’єктивного образу старості в сучасному соціокультурному просторі. Робота була виконана в рамках авторського дослідницького проекту, спрямованого на визначення тенденцій концептуалізації вікових періодів генези буття в мовній свідомості респондентів різних вікових та соціокультурних груп. Мета статті передбачала виявлення кросскультурних особливостей мовленнєво-розумової об’єктивації концепту «Старість» в мовній картині сучасного інформаційного світу. Предмет дослідження набуває особливої актуальності в умовах демографічного старіння людства. Методи дослідження. Психолінгвістичний контент дослідження зумовив використання методу концептуального аналізу словникових дефініцій для отримання вихідного переліку інтегрованих значень базового рівня концепту «Старість». Спрямований асоціативний експеримент, контент-аналіз і семантико-інтерпретаційний аналіз даних дозволили окреслити асоціативне поле лексеми-стимулу із зазначенням абсолютної частотності кожного асоціата в площині кросскультурного вимірювання. Вибірка була представлена різновіковими респондентами (від 17 до 93 років), котрі проживають у країнах із різним рівнем соціокультурної та економічної захищеності старіння (в Україні, США, Швейцарії). Результати. За результатами вивчення 1845 асоціативних відповідей-реакцій і текстових фрагментів респондентів були виділені одиниці квантифікації семантичного поля досліджуваного концепту: ядро фізіологічний сегмент значень) і периферійна частина (соціокультурний та психологічний сегменти значень). Доведено, що соціокультурний континуум позначення феноменології старості в міжкультурному вимірі мовної картини світу моделює особливу семантичну зону мовної свідомості особистості. Висновки. Статистично підтверджено, що основні трансформації суб’єктивного образу старості в семантичному просторі мовної особистості відбуваються в сегменті соціокультурних маркерів, який в цілому обумовлює варіативні стратегії старіння особистості. Отримані результати суттєво доповнюють представлені науковим співтовариством матеріали щодо кросскультурних тенденцій концептуалізації індикаторів старіння людини в сучасному суспільстві.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Кічук, Антоніна. "ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ОСОБИСТОСТІ: ДЕЯКІ ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 12, № 1 (9 лютого 2020): 147–58. http://dx.doi.org/10.32453/5.v12i1.143.

Повний текст джерела

Анотація:

Порушено проблему життєстійкості сучасної молодої людини, де важливим маркером виступає її психологічне здоров’я. Здоров’я як базове поняття означеного феномена досить активно вивчається у площині міждисциплінарного наукового знання. Це зумовлено, насамперед, намаганням науковців дослідити сутність окресленого явища з урахуванням його багатовимірності, оскільки йдеться про здоров’я і фізичне, і психологічне, і духовне, і соціальне. Натомість, попри значне пояснювальне значення, яке притаманне саме психологічній своєрідності означеного явища, цей аспект ще й досі перебуває на периферії наукових пошуків. А саме такий ракурс осмислення психологічного здоров’я особистості набуває виключної гостроти у контексті наукової дискусії, що нині триває відносно таких “полярних трендів”, якими розцінюються (О. Асмолов, О. Шехтер, О. Чорноризов) спеціалізація й універсиалізація пізнання.Вивчення й узагальнення наукового фонду з проблеми дослідження психологічного здоров’я доводить, що нині склались такі потужні концепції її дослідження як-от: медична, біомедична, біосоціальна, ціннісно-соціальна. Конструктивність, зокрема останньої, уже визнано у межах предметної специфіки експериментальної психології, психології розвитку, но правомірність осмислювати феноменологію здоров’я у взаємозв’язку із конструктом “індивідуальний сенс життя”, вивчати проблематику здоров’я в аспекті розуміння динамічності здорового стану та трактування як здатності людини до “оптимальної працеспроможності, соціальної активності за умови максимальної тривалості життя” (В. Казачеєв). Установлено, що серед сучасних науковців домінує позиція, за якою психологічне здоров’я особистості доцільно вивчати в ракурсі резервів адаптаційних можливостей представників певної професії. Констатовано, що здебільшого склались наукові уявлення про науковий статус понять “психічне” і “психологічне здоров’я”, про трактування психологічного здоров’я як динамічного процесу, про доцільність пов’язувати психологічне нездоров’я людини із вибором нею пасивної життєвої стратегії, про правомірність визначення єдиних критеріїв психологічного здоров’я особистості незалежно від її вікової своєрідності. У результаті проведеної аналітичної роботи окреслено коло проблемних питань, які потребують наукового осмислення. Одночасно увагу звернено на методологічно вартісне зауваження А. Маслоу відносно того, що траєкторія “руху” до психологічного здоров’я окремої людини має вибудовуватися в напрямі “наближення до соціальної гармонії”.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Атаманова, Н. "Дискусійні погляди на поняття та види форм державного режиму". Юридичний вісник, № 1 (12 квітня 2021): 42–48. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.2079.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто поняття «форма державного режиму», яке сформувалося під час суспільно-політичного розвитку та було роз-крите у результаті пізнавальної діяльності у багатьох поколіннях державознавців. Наявність різно-маніття самих поглядів щодо його дефініції й змісту на теперішньому етапі розвитку юридичної науки і свідчить про гносеологічну про-блемність і зокрема актуальність цього питання. Велике значення у статті має єдність як теоретич-ного, так і практичного у пізнанні форми державного режиму, адже зумовлене необхідністю комп-лексного дослідження його двох складників – юридичного та полі-тичного (фактичного). Також автором показано, що динаміка політичного життя та соціаль-но-практичні аспекти в організації і реалізації державної влади висту-пає предметом вивчення бага-тьох наук. Тому доцільно у межах цього дослідження звернути увагу на дискусійні питання в теоре-тичній площині з урахуванням як історичного, так і практичного аспектів, які дали змогу побуду-вати більш цілісне уявлення щодо форми державного режиму сучас-ної країни як історично зумовленої політико-правової владної цілої системи, що зовнішньо віддзерка-лює і зміст, і сутність держави та проявляється у його загаль-нотеоретичних, конституційних та політичних сферах. У статті теоретичного уточнення набуло дискусійне питання, пов’язане із виявленням місця та ролі форми державного режиму у системі елементів форми самої держави. Ретельному науковому аналізу та осмисленню, а також узагальненню піддалось питання, яке не охоплю-ються більш усталеними тради-ційними схемами та уявленнями. Дискусійним є питання катего-рії «форма державного режиму», для визначення якої автором роз-глянуто різноманітні погляди, оскільки у сучасній юридичній літе-ратурі немає його одностайності. Розглянуто класифікацію форм державного правління, яке теж має різне трактування. Здійснено установлення самої сутності та правових ознак сучасних різновидів форми державного режиму, його поняття, яке на рівні дефінітив-ного формулювання у теперішніх умовах вимагає суттєвого уточ-нення та узагальнення.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Loishyn, Anatolii, Ivan Tkach, Mykola Tkach та Vitalii Shevchuk. "Аналіз та систематизація підходів до розуміння поняття “гібридної війни”". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 1 (26 лютого 2021): 145–62. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання феномену гібридної війни з урахуванням втягнення України Російською Федерацією у стан неоголошеної гібридної війни. Основними цілями дослідження є аналіз та систематизація підходів до розуміння природи гібридної війни вітчизняними та іноземними науковцями, узагальнення її ключових особливостей і формулювання синтезованого визначення з урахуванням триваючої агресії проти України. На підставі систематизації широкого кола наукових праць та підходів до вирішення проблеми дослідження природи гібридної війни виявлено тенденцію до зростання уваги серед науковців до її дослідження. Актуальність вирішення цієї наукової проблеми в українському вимірі полягає у безпосередньо втягненні України у площину неоголошеної війни. Проблематику гібридної війни у статті досліджено в такій логічній послідовності: ретроспективно проаналізовано розвиток, формування та ідентифікацію змісту термінів “гібридна війна”, “гібридні засоби ведення війни”; встановлено взаємозв’язок між гібридною війною, широким колом її методів та інструментів; виокремлено ознаки гібридної війни у низці війн та конфліктів; проаналізовано тенденції до регламентації проблематики гібридної війни не лише у наукових джерелах, а й у нормативно-правових документах; проаналізовано підходи до визначення змісту і природи гібридної війни, що відображені у публікаціях вітчизняних науковців, відповідно до чого сформульовано універсальне тлумачення терміна, та підтверджено думку про його “парасолькове” значення. Методичним інструментарієм дослідження стали методи аналізу, синтезу та системного підходу, часовими межами частково охоплено історичні події з часів Пелопоннеської війни до сьогодення. Об’єктом дослідження обрано війну у всіх її проявах, оскільки саме гібридна війна є похідною від звичайної конвенційної війни. У статті надано результати емпіричного аналізу підходів до розуміння природи гібридної війни, які показують, необхідність подальших досліджень у предметній сфері з урахуванням останніх подій в Україні. Результати дослідження можуть бути корисними для науковців та управлінців, які досліджують проблеми національної безпеки, розбудови сектору безпеки й оборони, оборонного планування.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

НАЗАРЕЦЬ, Віталій. "ТЕМАТИЧНИЙ ДІАПАЗОН УКРАЇНСЬКОЇ УРБАНІСТИЧНОЇ ЛІРИКИ 40–50-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 284–94. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.25.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є аналіз та систематизація тематичних новацій української урбаністичної лірики 40–50-х років ХХ ст. Теоретико-ме- тодологічною основою дослідження виступають історико-культурний, істо- рико-літературний, компаративний, типологічний, а також загальнонаукові методи (синтез, узагальнення, систематизація тощо). Об’єктом дослідження є ліричні твори українських поетів, у семантиці яких найбільш послідовно й яскраво засвідчено тематичний зв’язок з урбані- стичною художньою проблематикою, зокрема твори поетів 40–50-х років ХХ ст.: М. Рильського, П. Тичини, В. Сосюри, Є. Маланюка, І. Неходи, Л. Забашти, І. Багряного, В. Онуфрієнка, Д. Павличка та ін. Предметом дослідження є тематичні пріоритети художньої еволюції дискурсу міста в українській поезії 40–50-х років ХХ ст., виявлені у творах її представників та засвідчені у площині її ідейно-тематичної проблематики, жанрово-стильових принципах художньої організації міського поетичного дискурсу, специфічних прийомах його поетики. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що в дослі- дженні охарактеризовано сукупність основних семантичних моделей зобра- ження дискурсу міста в українській урбаністичній ліриці 40–50-х років ХХ ст. Унаслідок проведеного дослідження встановлено, що: 1) у поезії 40-х років пріоритетне значення отримує міська лірика, в якій знайшли своє відображення події та катаклізми Другої світової війни; 2) період 40–50-х років пов’язаний зі значним розширенням географічних обріїв зарубіжного тексту української міської лірики; 3) аксіологічно-оцінні тенденції тогочасної міської лірики отримують два чітко розмежовані тематичні вектори розвитку. Зокрема, урбаністичний дискурс української радянської поезії відзначений переважно стереотипами тоталітарної ідеологічної заангажованості та офіційної імперської історіо- графії, тоді як антитоталітарний міф в урбаністичній ліриці 40–50-х років представлений творчістю тих українських поетів, які перебували у вимушеній еміграції. Поетичне вістря антитоталітарного міфу спрямоване на найбільш одіозні центри імперської державної машини: Колиму, Петербург, Москву; 4) непривабливим, демонізованим образам імперських міст антитота- літарний міф протиставляє священний для всіх українців образ Києва – пра- давньої столиці України, що символізує її майбутнє державне й політичне відродження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Боярин, Лілія, та Василь Процюк. "До питання соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору". Теоретичні і прикладні проблеми психології, № 3(50)T3 (2019): 349–61. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-349-361.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі представлені результати теоретичного та емпіричного дослідження проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Зазначено, що пріоритетом діяльності культурно-мистецьких і педагогічних освітніх закладів була і залишається підготовка фахівців, які глибоко знають свій предмет, мають досконало розвинену професійну компетентність, чуття патріотизму, професійну ерудицію, високу загальну і музичну культуру. Також, вказано, що відродження та розвиток національних традицій у культурі, мистецтві та освіті є одним із пріоритетних напрямків державної політики Зазначено, що одним із найпотужніших засобів національного виховання є мистецтво. Воно виступає однією з найдосконаліших форм освоєння світу у всій повноті його екзистенційної, творчої універсальності. Мета статті полягає у теоретико-методологічному аналізі та емпіричному вивченні проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових теоретичних й емпіричних досліджень з проблеми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору та такий метод опитування, як анкетування, а також їх узагальнення й систематизація. Визначено, що саме у площині соціально-психологічних проявів особистості людини мають здійснюватись наукові пошуки і дослідження з теми соціально-психологічної специфіки формування музичної культури випускників коледжу мистецтв засобами українського фольклору. Авторами зазначено, що специфіка морально-естетичного впливу народної музичної творчості полягає в тому, що вона, викликаючи відповідні переживання, динамічно насичені образи й асоціації, відгострює розум, стимулює розвиток емоційної сфери, формує систему ціннісних та екзистенційних орієнтацій. Представлено аналіз результатів анкетування «Виявлення рівня інтересу випускників коледжу мистецтв до української народної музичної творчості». Встановлено, що соціально-психологічна специфіка професійної підготовки майбутнього митця, зокрема формування музичної культури засобами українського фольклору, є багатогранним, цілеспрямованим процесом і забезпечується єдністю багатьох компонентів (морально-естетичний, емоційно-мотиваційний, когнітивний, процесуально-операційний).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Соцький, А. М. "ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЛІСУ ЯК ОСНОВНОГО РЕСУРСУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНЬОГО СЕРЕДОВИЩА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, № 10 (18 листопада 2021): 49–54. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-10-07.

Повний текст джерела

Анотація:

Ліс є ресурсно-сировинним та рослинно-ягідним постачальником, що потребує захисту держави та урегулювання його використання. Саме ці та багато інших питань лежать у правовій площині, і лісові відносини урегульовується нормами права. Зазначено, що біологічні, хімічні та інші характеристики природних об’єктів не завжди автома- тично приймаються юриспруденцією, право формує поняття природних об’єктів, керуючись своїми критеріями, і поняття ці можуть збігатися, проте можуть і відрізнятись. Саме тому не варто зако- нодавцю уникати правових колізій за допомогою використання схожих термінів, оскільки ця практика сприяє виникненню ще більшої плутанини і виникненню нових правових колізій. Поняття «земельна ділянка» та «земля» в більшості випадків охоплюють не лише простір над та під земною поверхнею, але й розташований у межах цього простору ґрунтовий покрив. Водночас, можливі ситуації, коли терміни «земельна ділянка», «земля» не будуть охоплювати ґрунт. У випадку, коли ґрунтовий покрив буде вилучено із природного середовища, тобто ґрунт перестане утворю- вати ґрунтовий покрив і буде поміщений, наприклад, у горщик із квіткою, він не буде охоплюватися ні поняттям «земля», ні «земельна ділянка», і відносини, об’єктом яких буде ґрунт у горщику, не будуть належати до предмету земельного права. Зазначено, що ліс – це природний, відтворюваний об’єкт природи, елемент екологічної системи, що складається з дерев, чагарників, іншої лісової рослинності, що зростає на землі; джерело одержання деревини та іншої лісової продукції, він виконує кліматорегулюючі, захисні, водоохоронні, санітарно- гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші функції, які впливають одна на одну та на довкілля. Ліс як об’єкт природи має такі ознаки: об’єкт рослинного світу, зареєстрований у державних лісо- облікових документах як ліс, об’єкт власності, управління, використання та охорони; біологічна, біо- фізична, природна і кібернетична, економічна система; відтворюваний об’єкт природи; складається з деревно-чагарникової та трав’янистої рослинності, що зростає на землі; виробляє різноманітні сиро- винні ресурси; впливає на навколишнє природне середовище.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Предметна площина"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями