Статті в журналах: "Предметна галузь"

1

Кундря-Висоцька, О., I. Вагнер та І. Демко. "ІМАНЕНТНА ФІЛОСОФІЯ СУЧАСНОГО ОБЛІКУ В КОНТЕКСТІ ПОГЛИБЛЕННЯ СУТНОСТІ ЙОГО ПРЕДМЕТУ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 145–53. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3725.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. Обґрунтовано вплив зовнішнього середовища на формування внутрішньої філософії бухгалтерського обліку на основі іманентного зв’язку, що обумовлює розширення предметної площини облікової системи під впливом зростаючих інформаційних запитів. Доведено доречність використання поняття «іманентності» як одного з інструментів розширення предметної площини сучасного бухгалтерського обліку через його практичну, моделюючу та наукову компоненти. В процесі аналізу розширення практичної площини охарактеризовано інституційні (формальні та неформальні) обмеження, що перешкоджають обліковій системі забезпечувати зростаючі інформаційні запити. Виділено чотири групи обмежень, породжених гносеологічно: теоретичні, методичні, регуляторні , а також неформальні обмеження, які на сьогодні сформували психологічні стереотипи на предмет консервативності облікової практики, науки та облікової професії. Доведено, що розвиток предметної площини сучасного обліку відбувається через інтерпретацію можливих альтернативних варіантів у контексті творчого, професійного підходу фахівців з обліку. Йдеться про превалювання професійного судження як ознаки творчого професійного контенту іманентної облікової філософії на сьогодні, що доводить предметні інтерпретації у фаховому розвитку облікової системи. Деталізовано умови для застосування професійного судження в сучасному обліку, що забезпечує розширення та удосконалення методики облікових процесів для суб’єктів підприємництва через фахову інтерпретацію результативної облікової інформації для потреб користувачів. Охарактеризовано наукову площину бухгалтерського обліку як динамічну систему знань, які розкривають нові явища в суспільстві і природі з метою використання їх у практичній діяльності. Доведено, що наукові дослідження у галузі бухгалтерського обліку, маючи свою специфіку, історично тривають у контексті вирішення двох взаємообумовлених запитань: як бухгалтерський облік впливає на навколишній світ і як світ впливає на бухгалтерський облік. У роботі констатовано наявність певних дезінтеграційних тенденцій в обліковій науці, пов’заних з виокресленням наукової концепції щодо розширення предметної площини обліку. Виокремлено три основних значення наукових досліджень в галузі бухгалтерського обліку, які «іманентно» відповідають визначеним у роботі напрямам розширення його предмета. Запропоновано та конкретизовано наукові дослідження у галузі бухгалтерського обліку здійснювати не у будь-яких напрямах, а лише у найбільш вагомих, які мають значення для теорії і практики розвитку бухгалтерського обліку і є актуальними на певний момент часу. Ключові слова: бухгалтерський облік, іманентна філософія обліку, предметна площина бухгалтерського обліку, облікова система. Формул: 0; рис.: 4; табл.: 1; бібл.: 12.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Дудник, Р. М. "До питання про комплексні галузі українського права". Прикарпатський юридичний вісник, № 1 (1 липня 2021): 3–7. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.721.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена дослідженню необхідності та доцільності виокремлення комплексних галузей в українській системі права. Дискусії вчених навколо вибраної теми можна вважати класичними, проте досі однозначного вирішення вказане питання не знайшло. Автором констатовано, що система права являє собою об’ємне утворення, яке постійно перебуває в динамічному стані у зв’язку з трансформацією відносин у суспільстві, що пов’язані з економічними, політичними, культурними та іншими факторами. У межах вибраної теми розглянуто передумови виникнення комплексних галузей права, ознаки, що притаманні комплексним галузям права, особливість їх предмета правового регулювання та використання норм традиційних галузей права під час регулювання відносин у межах комплексної галузі. Досліджено взаємодію між комплексними галузями права та традиційними (основними). Висловлено заперечення щодо існування комплексних галузей права як перехідних, тобто таких, що обов’язково мають еволюціонувати в самостійну основну галузь. Проаналізовано необхідність становлення та розвитку комплексної галузі права через правову дійсність,яка уособлює динаміку сучасних суспільних відносин та їх неоднорідність, а також показує неспроможність врегулювати ті чи інші відносини в межах однієї галузі. Таким чином, комплексні галузі права слід вважати рушійною силою для створення нових конфігурацій в українській правовій системі. Так, у статті наведено приклади комплексних галузей права, в яких гармонійно поєднуються норми різних традиційних галузей права. Враховуючи значні переваги комплексного регулювання суспільних правовідносин, автор наголошує, що актуальність виокремлення та визнання комплексних галузей права дедалі зростатиме, а запровадження таких галузей слугуватиме підвищенню ефективності правового регулювання конкретно визначених видових відносин. Зокрема, автором запропоновано подальше удосконалення української системи права шляхом виокремлення та визнання такої комплексної галузі права, як ювенальне право.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

СТЕЦЕНКО, СЕМЕН. "Предмет адміністративного права як “вічнозелений” сюжет адміністративно-правової науки". Право України, № 2019/05 (2019): 29. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-05-029.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті акцентується увага на проблематиці предмета адміністративного права як явища, що характеризується актуальністю на всіх етапах розвитку та становлення цієї галузі публічного права. Мета статті полягає у приверненні уваги до тієї обставини, що жваві дискусії, які сьогодні ведуться стосовно предмета адміністративного права та його складових, можуть і повинні знайти свій логічний вихід. Вчені-правники повинні домовитися, що вважати предметом адміністративного права, та визначитися із тими суспільними відносинами, які його наповнюють. Це, на відміну від точних наук, є можливим та доцільним. Встановлено, що у межах адміністративного права нині важливою видається спроба неупередженого об’єктивного погляду на його предмет. Це явище, яке характеризується теоретико-методологічною та системотвірною значущістю. Вказане не є перебільшенням, оскільки предмет, відповідаючи на запитання “що вивчає ця галузь?”, фактично спрямовує на перелік, усвідомлення та розуміння складових – суспільних відносин, які врегульовуються нормами цієї галузі права. Акцентовано увагу на тому, що предмет відповідає на запитання “що вивчає?” адміністративне право, а не “що вивчало?” (ретроспективний погляд) чи “що буде вивчати?” (перспек тивний погляд). Зазначено, що, на жаль, нерідко наука адміністративного права функціонує не “на випередження”, а постфактум, намагаючись аналізувати те, що вже набуло сили юридичного рішення суб’єктів владних повноважень. Такий підхід не видається оптимальним. І, зауважується у статті, це стосується не тільки реалізації владних повноважень держави (у широкому розумінні) у тих чи інших сферах суспільного життя, а й розвитку адміністративного права як науки та навчальної дисципліни. Реформувати цю царину без попереднього залучення фахівців і широкого громадського обговорення – це означає ставити під сумнів результати такого реформування. Особлива увага приділена виокремленню характерних особливостей предмета адміністративного права, до яких належать: однорідний характер відповідних суспіль них відносин (в іншому випадку ці суспільні відносини регулюються декількома галузями права); якісна відмінність суспільних відносин, що входять до предмета адміністративного права; необхідність урахування Концепції реформи адмі ністративного права України, у межах якої значною мірою оновилося наукове уявлення предмета адміністративного права; відхід від виняткового “управлінського” характеру суспільних відносин, що становлять предмет адміністративного права. Сформовано власну позицію стосовно розширення чи звуження предмета адміністративного права. Як видається, розширення предмета адміністративного права не повинно перетворюватися на самоціль, неконтрольований процес, при якому суспільні відносини, що у нього входять, із часом будуть важко піддаватися класифікації на підставі певних спільних рис і характеристик. Водночас розпорошення предмета адміністративного права шляхом виокремлення із нього правових утворень і претендування їх на самостійний статус не повинно мати суб’єктивний характер, а має бути максимально обґрунтованим і затребуваним юридичною наукою та правозастосовною практикою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Котюк, О., та Ю. Середа. "Спірні аспекти традиційних підходів до визначення предмета правового регулювання". Вісник Пенітенціарної асоціації України, № 4 (27 березня 2021): 65–74. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.4.06.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі положень загальної теорії права уточнюються поняття правового регулювання, його предмета та видів. Обґрунтовується, що предмет правового регулювання є основною підставою не тільки поділу правових норм на галузі права, а й визначення їхніх назв. Привертається увага до того, що правильний з методологічного погляду поділ правових норм на норми матеріального і норми процесуального права у правовій науці помилково використовується й як критерій поділу галузей права на галузі матеріального та процесуального права, що й зумовило появу таких галузей як цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне та господарсько-процесуальне право, які супроводжуються відповідними кодексами. Автори доводять, що оскільки змістом предмета правового регулювання вказаних галузей права фактично є правовідносини, які складаються в ході судочинства, що випливає з відповідних матеріально-правових відносин, то саме тому вказані кодекси мали б іменуватися кодексами судочинства, що у повній мірі стосується й цивільного процесуального права та відповідного кодексу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Kotvitska, A. A., I. V. Кubarieva, A. V. Volkova, G. E. Boldar та A. V. Cherkashyna. "ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО ПРАВА В СУЧАСНІЙ СИСТЕМІ ПРАВА УКРАЇНИ". Фармацевтичний часопис, № 4 (30 листопада 2020): 89–97. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.4.11542.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи. Визначення місце фармацевтичного права в системі права України, аналіз його предмета, методу та системи на підставі загальнотеоретичних розробок про галузь права та законодавства. Матеріали і методи. Дослідження проведено на основі опрацювання наукової та навчальної літератури, нормативно-правових актів. Використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, системно-структурний, формально-логічний, порівняно-правовий, тлумачення правової норми. Результати й обговорення. Встановлено, що у вітчизняній спеціальній літературі спостерігається недостатня кількість праць, присвячених вивченню юридичної природи фармацевтичного права. Обговорення цієї проблеми більш активно здійснюється зарубіжними науковцями, ніж українськими. Привертає увагу факт відсутності єдиного підхіду до розуміння предмета та методу фармацевтичного права. Ці питання іноді висвітлюються у загальнотеоретичних роботах у рамках наукової дискусії про можливість існування комплексних галузей права в системі права. Зроблено висновок, що вчені не досягли загальної точки зору щодо галузевої належності фармацевтичного права та законодавства. Частина дослідників вважають фармацевтичне право складовою частиною (підгалуззю) медичного або економічного (господарського) права, а інші визначають як самостійну комплексну галузь права або законодавства. Висновки. Обґрунтована наукова позиція про те, що в сучасних умовах склалися підстави вважати фармацевтичне право самостійною комплексною галуззю права, предметом якої виступають управлінські, майнові та немайнові відносини, що виникають під час здійснення фармацевтичної діяльності, для регулювання яких використовуються методи субординації (імперативний) та координації (диспозитивний). Запропоновано поділ системи фармацевтичного права на Загальну та Особливу частини, розкрито інститути кожної з них.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Morozova, О. I. "МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОЦЕСІВ, ЩО ПРОТІКАЮТЬ В ОСВІТНІХ ТА ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМАХ, ЗАСНОВАНА НА ВИКОРИСТАННІ ОНТОЛОГІЧНОГО ІНЖИНІРИНГУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 2, № 54 (11 квітня 2019): 135–38. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.2.135.

Повний текст джерела

Анотація:

В роботі наведено модель формування процесів, що протікають в освітніх та виробничих системах, заснована на використані онтологічного інжинірингу. В основу моделі входить термінологічна система предметної галузі «Організація та функціонування закладу вищої освіти», терміни якої пов'язані між собою гіперономічними відносинами. Основною метою побудови термінологічної системи є відокремлення з термінологічної низки три групи термінів, тобто їх попередня класифікація. Така класифікація передбачає упорядкування певних термінів з метою пошуку між них однорідних зв’язків та відносин. Рівень корінного поняття має троє термінів та їх поняття, які формують три гілки понять. Наведено укрупнену схему термінології предметної галузі «організація та функціонування вищого навчального закладу». Як кореневий термін, який задає своєрідний розмір термінологічного дерева предметної області «організація і функціонування закладу вищої освіти» обраний термін «вища освіта». Виділено три гілки термінів, які утворюють термінологічне дерево, яке покриває своїми визначеннями предметну область. Перша гілка передбачає використання відносин «загальне – часткове» та «рід – вид». Друга гілка буде формуватися на просторо часових відносинах або як кажуть темпоральних відносинах, а також причино-наслідних зв’язків між певними поняттями. Третя гілка, в корні якої полягає термін «педагогіка вищої школи» передбачає будь які відносини між низ лежачими термінами. Одержану термінологічну систему предметної галузі представлено у виді онтологічної моделі, структура якої має деревовидний вигляд. Таке представлення дає можливість формалізувати предметну галузь. Корисність даної термінологічної системи у тому, що вона може стати основою для множини навчальних дисциплін, які називаються «Вступ до спеціальності». Крім того, словник дає методичну основу викладачам, які формують або оновлюють робочі навчальні програми на етапі обмірковування назв навчальних модулів, тим, а також анотацій до них з метою створення укрупненого термінологічного дерева навчальної дисципліни, яке буде основою для наповнення її навчальним матеріалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Chernova, Lub S., S. D. Titov та Lud S. Chernova. "МОДЕЛЬНИЙ ПІДХІД У МЕТОДОЛОГІЇ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ". Transport development, № 4(11) (14 січня 2022): 40–51. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Вступ. У деяких математичних моделях управління проектами виникає потреба встановлення максимального радіусу гіперсфери, зануреної в поліедральну галузь. Сучасний математичний апарат теорії оптимізації сумісно із застосуванням комп’ютерних технологій дає змогу розв’язувати нелінійні задачі оптимізації, але завжди існує доцільність лінеаризації складних нелінійних задач. Таке спрощення дає змогу використовувати точні класичні методи оптимізаційного розв’язку, на відміну від наближених, для нелінійної оптимізації. Поставимо завдання строгого математичного зведення (лінеаризації) багатовимірної нелінійної задачі оптимізації про занурення гіперсфери максимального радіусу в опуклу ділянку типу поліедру. Нехай маємо замкнений поліедр, поданий системою лінійних алгебраїчних нерівностей. У ділянці замкненого поліедру необхідно розмістити гіперсферу максимального радіусу. Мета. У статті проаналізовано модель установлення максимального радіусу гіперсфери, розміщеної (зануреної) у поліедральну ділянку (опуклу множину, обмежену прямими лініями), яка забезпечує врахування великої множини факторів, серед яких – управління інтеграцією (Project Integration Management); предметна ділянка проекту (Project Scope Management); управління якістю (Project Quality Management); управління часом (Project Time Management); управління вартістю (Project Cost Management); управління комунікаціями (Project Communication Management); управління контрактами (Project Procurement Management); управління ризиками (Project Risk Management). Результати. У моделі запропоновано строге математичне зведення (лінеаризація) нелінійної оптимізаційної задачі про розміщення гіперсфери максимального радіусу в опуклу ділянку типу поліедру до задачі лінійної оптимізації. Таким чином, задача про розміщення гіперсфери найбільшого радіусу в поліедрі формулюється як задача лінійної оптимізації. Висновки. Строго доведено можливість лінеаризації задачі про занурення гіперсфери максимального радіусу у поліедр. Задачу зведено до класичної задачі лінійної оптимізації, яка може бути розв’язана відомими методами. Запропонований підхід узагальнюється на задачі довільної скінченої вимірності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Чеботарьова, Олена. "Науково-методичні підходи до реалізації змісту освіти учнів із порушеннями інтелектуального розвитку згідно концепції НУШ". Особлива дитина: навчання і виховання 4, № 93 (3 лютого 2020): 68–76. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v4i93.42.

Повний текст джерела

Анотація:

Висвітлено основні науково-методичні підходи щодо розроблення та реалізації змісту Типової освітньої програми початкової освіти дітей із порушеннями інтелектуального розвитку для 1, 2 класів згідно з Концепцією Нової української школи. Обґрунтовано та представлено основну мету початкової освіти дітей із порушеннями інтелектуального розвитку, методичні підходи та принципи побудови програми, ключові компетентності та загальнонавчальні вміння, які закладено у її зміст програми. У програмі визначено відповідний зміст кожного навчального предмета чи інтегрованого курсу, вказано вимоги до конкретних очікуваних результатів навчання (предметно орієнтовані компетентності). Охарактеризовано основні складові інтегрованих курсів, як сучасних освітніх тенденцій; структуру програми: орієнтовний зміст навчального матеріалу, предметно-орієнтовані компетентності, життєва компетентність, які інформують учителя щодо результатів сформованості в учнів пізнавальних та соціально-адаптивних здібностей відповідно до мети та змістового наповнення галузі. Представлено методичні основи реалізації освітніх галузей та інтегрованих курсів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Засєкіна, Тетяна, та Марія Тишковець. "ВІД «СТАНДАРТУ ЗМІСТУ» ДО «СТАНДАРТУ РЕЗУЛЬТАТІВ» – КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ". Ukrainian Educational Journal, № 4 (24 грудня 2021): 134–41. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-4-134-141.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено результати теоретичного дослідження в галузі стандартизації загальної середньої освіти. Досліджено динаміку змін у принципах побудови стандартів освіти, виявлено переваги та недоліки стандартів «змісту» і «досягнень». З’ясовано концептуальні засади реформування загальної середньої освіти із позиції стандарту «результатів», якими є чинники добору змісту та видів навчально-пізнавальної діяльності. Нова суть стандарту освіти зумовлює модернізацію освітнього процесу за «моделлю освіти, орієнтованої на результат». Основними категоріями цієї моделі є: стандарти освіти, компетентність, впровадження нових форм оцінювання, зворотний зв’язок і забезпечення якості освіти. Модель освіти, орієнтованої на результат містить методи, орієнтовані на учня, і орієнтовані на достовірне вимірювання ефективності навчання (результат). Саме «результати навчання» перебувають у центрі реформи загальної середньої освіти.Наступним чинником повноцінної реалізації концепції реформування загальної середньої освіти є процес формування змісту навчальних предметів / інтегрованих курсів на основі галузей освіти державного стандарту. На основі дослідження стандартів освіти виявлено проблеми їх структурування за освітніми галузями: відсутність однозначного тлумачення «галузь» освіти, принципів формування переліку галузей, їхніх функцій. В основу наукового обґрунтування вибору освітніх галузей запропоновано покласти принцип взаємодопвнюваності педагогічно доцільної інформації та функції галузі у формуванні ключових компетентностей здобувачів освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

РОСЛАВЕЦЬ, Руслана, та Світлана ОРЛОВА. "ПРЕДМЕТНА ПРИРОДНИЧА КОМПЕТЕНТНІСТЬ – ОДНА З ГОЛОВНИХ РИС ПРОФЕСІЙНОСТІ ВЧИТЕЛЯ". Acta Paedagogica Volynienses, № 3 (27 жовтня 2021): 151–56. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.22.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто та обґрунтовано актуальні проблеми навчання природничої освітньої галузі за умов динамічності реформування сучасної системи освіти, де чітко виокремлюється проблема професіоналізму діяль- ності вчителя початкової школи. Метою роботи є розкриття сутності готовності майбутніх учителів початкової ланки освіти до формуван- ня у молодших школярів предметної природознавчої компетентності; характеристика практичного стану цього феномена; дослідження відповідності підготовки майбутнього вчителя вимогам Державного стандарту почат- кової ланки загальної освіти, адже підготовка майбутнього фахівця наразі має бути спрямована на здатність керувати освітнім та виховним процесом, на впровадження нових інтерактивних технологій у процес навчання дітей молодшого шкільного віку природничої освітньої галузі інтегрованого курсу «Я досліджую світ». Охарактеризовано та розкрито проблему формування природознавчої компетентності студентів – майбутніх вчителів початкової школи. Досліджується відповідність підготовки майбутнього вчителя вимогам нового Дер- жавного стандарту початкової загальної освіти (від 24 липня 2019 р. № 688). Визначено зміст природознавчих компетенцій за результатами теоретичного аналізу досліджень учених-методистів як минулого, так і сучасності. Особливу увагу приділено результативно-цільовій спрямованості початкової освіти. Пріоритетним підхо- дом природничої освіти визначено компетентнісний та обґрунтовано його безперечну перевагу над традицій- ним та інноваційним підходами. Предметну природознавчу компетентність розглянуто нами з позиції інтегра- тивного підходу та обґрунтовано методичні умови формування предметної компетентності учнів молодшого шкільного віку через системне набуття ними окремих предметних компетенцій на уроках інтегрованого курсу «Я досліджую світ».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Борисочева, Н. М. "Використання повітряного простору України як складник галузі авіації". Актуальні проблеми держави і права, № 90 (9 серпня 2021): 38–44. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i90.3205.

Повний текст джерела

Анотація:

Складовою частиною галузі авіації є використання повітряного простору України. Доводиться, що: галузь авіації та повітряного права – складна, системна галузь; галузь авіації та повітряного права урегульовується нормами Повітряного кодексу України. Система норм, які урегульовують відносини в даній сфері, займає переважну кількість в даному акті, але вона виходить за межі регулювання даного нормативного акта, оскільки включає авіаційну промисловість, саме тому, на нашу думку, доцільно досить розгалужену і багатопланову систему суспільних відносин урегулювати Кодексом України про авіацію та авіаційний простір. Наявність предмету правового регулювання, а саме суспільних відносин у галузі авіації та повітряного простору, дає можливість висувати пропозицію про виокремлення Авіаційного права як галузі права. Галузь авіації та повітряного простору – це складне системне утворення, що включає авіаційну промисловість, яка передбачає вироблення літаків, вертольотів, авіаційних двигунів, а також приладів та устаткувань для авіації, що є користувачем повітряного простору України з метою задоволення інтересів України та її громадян і безпеки авіації. Ознаками галузі авіації та повітряного простору є такі: 1) складне системне утворення, яке має підгалузі: авіаційна промисловість як підгалузь передбачає вироблення літаків, вертольотів, авіаційних двигунів, а також приладів та устаткувань для авіації; авіаперевезення як підгалузь за допомогою авіаційного транспорту надає авіаційні та інші послуги населенню; авіаційний транспорт як частина повітряно-транспортної системи є структурною частиною даної галузі; повітряний простір України як ознака цілісності держави та безпеки авіації; 2) має розгалужену систему суб’єктів публічного адміністрування: Міністерство інфраструктури України; Державна авіаційна служба України; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту та Міністерство оборони України; 3) регулюється міжнародними нормативними актами та законодавством України; 4) наявна система інструментів публічного адміністрування даної галузі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Радишевська, О. Р. "До питання про предмет адміністративного права у вітчизняній та європейських правових доктринах в умовах трансформаційних змін". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 122–28. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).530.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглянуто предмет адміністративного права у вітчизняній та європейських правових доктри-нах в умовах трансформаційних змін. Зазначено, що вітчизняне адміністративне право, як і багато інших галузей права, піддалося серйозним трансформаціям, адже інтенсивна динаміка розвитку суспільних відно-син в умовах європеїзації та глобалізації дає імпуль-си для правової матерії, які спрямовані на розвиток і вдосконалення, а також виявлення нових, інновацій-них підходів до формування сучасної правової док-трини адміністративного права України. Акцентова-но на мобільності поняття «публічна адміністрація», яка змінює предмет адміністративного права, а також неможливості сформувати визначення цій галузі пра-ва. Наголошено, що визначення адміністративного права можливе тільки на основі аналізу реальних суспільних відносин, які регулюються нормами чинно-го законодавства, крізь призму їхнього правозастосу-вання та механізмів судового та позасудового захисту в разі їх порушення. Зроблено висновок, що вітчизня-на модель сучасного адміністративного права у частині визначення його предмета повністю відповідає тенден-ціям розвитку адміністративного права європейських країн відкритого типу. На формування його предмета в державах-членах Ради Європи (ЄС) вплинули дуа-лізм публічної адміністрації (поєднання управлінської складової частини із сервісною), гуманізація права загалом й адміністративного права зокрема, підвище-на увага до механізмів судового захисту прав людини (діяльності адміністративних судів), глобалізація, що проявляється в побудові мережевої адміністрації на основі договірних відносин; європейська інтеграція з третіми країнами, європеїзація (вплив ідей, принци-пів, підходів, що характерні для європейського адміні-стративного права та європейських країн).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

ЮЩИК, ОЛЕКСІЙ. "Спортивне право: визначення поняття в контексті правової системи". Право України, № 2019/10 (2019): 267. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-10-267.

Повний текст джерела

Анотація:

Метою статті є формування нового підходу до визначення поняття спортивного права з погляду його галузевої специфіки в правовій системі. Відзначено, що розуміння спортивного права як галузі права в теорії традиційно базується на виокремленні предмета правового регулювання – спортивних відносин, які регулюються сукупністю норм спортивного права. Стверджується, що особли вістю останніх є їхня диспозиція, тобто відношення прав та обов’язків суб’єктів спорту в їх спортивних відносинах між собою. Зважаючи на це, спортивне право виступає як така система правових норм, яка регулює вказані права та обов’язки і є однією з підсистем більш загальної правової системи, а тому може розглядатись як одна з її галузей. У зв’язку з цим аналізується поняття “правова система” в теоретико-правовій науці, наголошується на необхідності застосовувати соціологічний підхід до розгляду правової системи, в якій виокремлюється спортивне право як одна з її підсистем. Відзначено, що соціологія права відмовляється від використання поняття правової системи в її формально-юридичному аспекті, використовуючи ідеї про плюралістичний характер права, важливі для розуміння феномена спортивного права. У статті пропонується не обмежуватися лише формальною логікою при визначенні поняття “правова система”, а використовувати діалектичну логіку, розглядати вказане поняття як єдність загального, особливого та одиничного. Обґрунтовується думка щодо помилковості обмеження підсистеми спортивного права рамками виключно національної правової системи, надання останній глобального значення. Загальним у понятті “правова система” є не національний, а наднаціональний, загальнолюдський рівень правових явищ єдиної сфери світового спорту. Не випадково в літературі розглядаються такі спортивноправові феномени, як “міжнародне спортивне право”, “європейське спортивне право” тощо. Зроблено висновок, що поняття “спортивне право” необхідно визначати не в підсистемі національного права, а в контексті підсистеми більш високого рівня, розглядати його взагалі як підсистему глобальної (світової) системи права. Доводиться, що спортивне право становить галузь усієї правової системи світу, а не суто галузь національної правової системи. Автором запропонована дефініція наукового поняття спортивного права, яка розкриває його сутність як специфічної галузі права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

ДАМІРЛІ, МЕХМАН. "Порівняльний фікх: предметна характеристика". Право України, № 2019/03 (2019): 95. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-095.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті простежується процес формування порівняльного фікха, на основі аналізу відповідної літератури розкриваються як класичні, так і сучасні традиції порівняльного фікха, дається предметна характеристика цієї дисципліни, виявляються її основні елементи та особливості. Зокрема, встановлюється, що порівняльний фікх охоплює лише порівняльні дослідження внутрішньоісламських традицій права і правової думки, передбачає порівняльне вивчення ісламських правових шкіл (мазхабів) і поглядів їх представників як на макрорівні, так і на мікрорівні. На рівні макропорівняння об’єктом є тексти, системи ідей різних мазхабів для встановлення їх фундаментальних харак теристик, а на рівні мікропорівняння – тексти, системи ідей окремих ученихюристів – представників мазхабів для з’ясування їхніх поглядів на одну й ту саму проблему. Порівняльний фікх повинен фокусуватися і на подібностях, і на відмінностях між судженнями, думками й свідченнями, прийнятими мазхабами загалом або їхніми представниками зокрема. Порівняльне вивчення фікха, як і сам фікх, складається з двох галузей, які досліджують відповідні частини фікха: 1) порівняльний фуру аль-фікх (фуру аль-фікх аль-мугаран) і 2) порівняльний усуль аль-фікх (усуль аль-фікх аль-мугаран). Якщо перший можна назвати порівняльним фікхом у вузькому сенсі, то другий – порівняльною теорією (і методологією) ісламського права. Як у класичній, так і в сучасній літературі представлені обидві ці галузі знань порівняльного фікха. Ще однією гілкою сучасної порівняльної теорії ісламського права претендує стати порівняльне вивчення ісламських правових теорій, причому не в сенсі принципів і методології виведення правил з основних джерел, а в сенсі концепції праворозуміння. Стверджується, що розробка порівняльного фікха була значним внеском у становлення порівняльно-правової науки мусульманських учених-юристів, накопичений досвід яких має особливе теоретико-методологічне значення для розвитку порівняльних досліджень систем теоретико-правових ідей на сучасному етапі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

ВОЛИНЕЦЬ, Тетяна. "МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ НАСТУПНОСТІ В НАВЧАННІ ФІЗИКИ В ЗАКЛАДАХ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ІІ СТУПЕНЯ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (29 квітня 2021): 153–58. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-153-158.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлені основні недоліки предметної компетентності учнів з фізики при вивченні курсу природознавства, що призводять до порушення принципу наступності в навчанні фізики в закладах середньої освіти ІІ ступеня. Визначені та обґрунтовати педагогічні умови, необхідні для забезпечення можливостей реалізації цього принципу в межах природничої освітньої галузі. Доведено, що курс природознавства 5-го класу є необхідною сполучною ланкою в цілісній системі освітньої галузі «Природознавство», яка в достатній мірі здатна забезпечити підготовку учнів до початку вивчення систематичного курсу фізики у 7–9-х классах. Запропоновано модель реалізації наступності у формуванні знань з фізики при вивченні природознавства і фізики в закладах середньої освіти ІІ ступеня. Досліджено й обґрунтовано необхідні критерії відбору змісту і методів навчання в процесі засвоєння учнями фізичної компоненти природничої освітньої галузі на основі пропедевтичних знань, здобутих на попередніх освітніх етапах. Ключові слова: освітня галузь «Природознавство», наступність у навчанні природознавства і фізики, факультативаний курс.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Серьогін, В. О., М. М. Воронов та А. О. Червяцова. "КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЯК ПРОВІДНА ГАЛУЗЬ ПРАВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ". Знання європейського права, № 4 (11 лютого 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i4.124.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлюється концептуальне бачення ролі та місця конституційного права в системі права ЄС, надається його комплексна характеристика за формальними та матеріальними критеріями. В основу роботи покладено гіпотезу про те, що роль і місце конституційного права в системі права ЄС є аналогічними, тим, що характернідля відповідної галузі в будь-якій національній системі правої, демократичної держави, з особливостями, зумовленими наднаціональним характером цієї системи права.Обґрунтовується думка, що формування права ЄС як автономної наднаціональної системи права передбачаєне тільки накопичення й інтеграцію відповідного нормативного масиву, але й поступову його диференціаціюз виокремленням певних галузей та інститутів. Провідну роль у системі права ЄС, як і в національних правовихсистемах, посідає конституційне право, що зумовлено передусім його предметом правового регулювання.Звертається увага на те, що після провалу проєкту загальноєвропейської конституції термін «конституція»щодо правової системи ЄС вживається тільки в матеріально-правовому сенсі, а сама конституція є неписаною(багатоджерельною, комбінованою), на зразок британської. Водночас система джерел конституційного права ЄСхарактеризується багатоманітністю і складається з трьох рівнів (підсистем), що регулюють основоположні політико-правові відносини, пов’язані з європейською інтеграцією: первинного права, вторинного права, звичаєвогоправа і прецедентного права.Зазначається, що ядро предмета конституційного права ЄС становлять два блоки суспільних відносин: а) відносини, що визначають інституційно-функціональну організацію публічної влади в ЄС; б) відносини, що характеризують основи правового статусу особи в ЄС. Ці базові політико-правові відносини виступають тією матрицею,що зумовлює формування і розвиток відповідних генеральних інститутів конституційного права ЄС.На прикладі конституційних засад громадянського суспільства ЄС демонструється, що процес виокремленняв галузевій структурі конституційного права ЄС окремих інститутів триває. Водночас загалом структуруванняконституційно-правових інститутів в ЄС повторює ґенезу національного конституційного права, принаймні ту,що мала місце в державах континентальної Європи.Звертається увага на те, що підготовка фахівців-правників в Україні має відповідати тим викликам, що постають перед юридичною освітою в умовах євроінтеграції. Одним із важливих кроків на цьому шляху має статизапровадження в навчальний процес юридичних вишів нашої держави навчальних дисциплін, присвячених окремим галузям права ЄС, зокрема й конституційному праву ЄС як провідній галузі цієї системи права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

ПЕТРОВА, Тетяна Олексіївна. "СУЧАСНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ МЕТАФОРИЗАЦІЇ ТЕРМІНІВ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕРМІНОЗНАВСТВІ (актуалізація когнітивного підходу)". Мова, № 35 (29 липня 2021): 173–81. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237852.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – висвітлити особливості когнітивного підходу до інтерпретації феномена метафоризації термінів. Аналіз здійснено з актуалізацією економічної лексики. Об’єкт аналізу – терміни-метафори, утворені на основі когнітивних процесів. Предметом розгляду обрано когнітивні механізми їх метафоризації. Для цього застосовано описовий метод, прийоми дефінітивного, структурно-семантичного, порівняльного та лексикографічного аналізу. Результати дослідження. Доведено значущість когнітивного метафоричного термінотворення. Установлено, що когнітивна термінологічна метафора – це інструмент, який дає змогу репрезентувати нове спеціальне поняття через відомі об’єкти, реалії іншої сфери знань, і реалізується не лише як засіб номінації, але і як спосіб дефініювання понять. Визначено, що особливість когнітивної метафоризації термінів полягає у здатності фахівця встановлювати подібність між різними елементами окремих галузей знань, баченні одного компонента через інший. Відстежено найчастотніші різновиди когнітивної метафоризації в економічній термінології: гештальтний, дифузний, структурний. З’ясовано, що потужний чинник формування термінології економічної галузі – це прецедентні метафори, утворені на основі актуалізації образів героїв відомих творів. Галузь застосування результатів: зібраний і опрацьований матеріал може бути використаний під час укладання термінологічних словників, подальшого упорядкування й опису економічної термінології. Висновки. Термінологічна метафора в економічній терміносистемі має високу активність і когнітивний характер. Прецедентність – невід’ємна ознака сучасної термінології. Термінологічні словники не «встигають» фіксувати нові метафоризовані одиниці, але виважено й вивірено кодифікують їх, максимально засвідчуючи рівень інтелектуального ресурсу й когнітивного мислення нації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

МЕЛЬНИК, РОМАН. "Предмет адміністративного права". Право України, № 2018/03 (2018): 159. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-03-159.

Повний текст джерела

Анотація:

Точне і правильне розуміння предмета адміністративного права є важливим для сфери адміністративного судочинства, адже предмет адміністративного права надає можливість конкретизувати межі юрисдикції адміністративних судів. Предмет адміністративного права – визначальний чинник і для вивчення адміністративного права студентами та проведення адміністративно-правових досліджень. Викладене обумовлює необхідність формулювання завершеної і досконалої теорії (концепції) предмета адміністративного права. Метою статті є формулювання авторської концепції предмета адміністративного права через призму аналізу історичного досвіду, а також критичного вивчення праць сучасних учених-адміністративістів. Проведено аналіз наукових доробків, присвячених з’ясуванню змісту предмета адміністративного права і підготовлених радянськими вченими. Автору вдалося встановити та пояснити причини введення у науковий обіг категорії “предмет правового регулювання”, що було зроблено професором М. Аржановим на противагу західноєвропейській теорії поділу права на публічне і приватне. На думку автора статті, запропонована радянськими вченими концепція предмета та методу правового регулювання як критерій для розмежування галузей права є штучною і нежиттєздатною. Задля вирішення цього завдання, як наголошується у статті, вчені та юристи-практики мають послуговуватися розробленими європейськими авторами й апробованими практикою правозастосування відповідними теоріями, як-от: теорією субординації, спеціально-правовою теорією та двоступеневою теорією. Доводиться неможливість включення до предмета адміністративного права суспільних відносин: які виникають у внутрішньоорганізаційній діяльності державних підприємств; пов’язаних зі здійсненням адміністративного судочинства та судовою процедурою притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності. На розвиток сформульованих висновків автор обстоює необхідність суттєвого розширення предмета адміністративного права, який, на його думку, утворюється не лише з відповідних суспільних відносин. Як підсумок робиться висновок про те, що предмет сучасного адміністративного права утворюється за допомогою: відносин, що виникають під час безпосередньої реалізації влади Українським народом; відносин, які виникають між приватною особою та суб’єктом публічного адміністрування у разі, коли останній діє щодо приватної особи через використання одного чи сукупності адміністративно-правових інструментів; відносин, що виникають між суб’єктом публічного адміністрування й іншим суб’єктом публічної влади, з яким перший із них не перебуває у відносинах підпорядкування; відносин, які виникають у межах внутрішньо організаційної діяльності органу публічної влади; відносин, що виникають між суб’єктом публічного адміністрування та “особливо підпорядкованими особами”; відносин, пов’язаних із управлінням об’єктами публічної власності (публічним майном); відносин, пов’язаних із матеріальною відповідальністю суб’єкта публічного адміністрування за шкоду, завдану приватній особі рішенням (дією); регулювання фактичних дій; регулювання юридичного статусу суб’єктів адміністративно-правових відносин.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

ФРУМКІНА, А. Л. "ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ІНТЕГРОВАНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (17 листопада 2021): 128–35. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.19.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлена проблема визначення принципів підготовки майбутніх учителів початкових класів до їх інтегрованої професійної діяльності іноземною мовою. Наведено та порівняно принципоутворювальні системи підготовки майбутніх учителів різних профілів. Встановлено лінгводидактичні принципи організації підготовки майбутніх учителів початкових класів до інтегрованої професійної діяльності. Цими принципами є: 1) принцип процесуальної інтеграції викладання двох різнотипних предметів у єдиному процесі навчання; 2) принцип моти- вації професійної діяльності як в аспекті навчання образотворчого мистецтва молодших школярів, так і в аспекті вивчення іноземної мови як засобу викладання основного предмету; 3) принцип самореалізації вчителя в його високорівневій художній майстерності і безперешкодному володінні іноземною мовою в загальнонавчальних і соціально-комунікативній формах; 4) принцип високорівневої методичної компетентності педагога, заснованої на сукупності художньо-образотворчої, лінгвокомунікатівної і методичної компетенцій; 5) принцип рефлексивно- зумовленої самоосвіти, який проявляється в рефлексивній потребі пізнання нової інформації, у висуванні цілей самовдосконалення і способів їх досягнення; вивченні професійної літератури, в тому числі й іншомовної; спробі реалізувати свої професійні можливості в нових видах живопису й іншомовному коментуванні своїх дій; погли- бленні своїх теоретичних знань через різноманітні дослідні роботи; 6) принцип безпрервності освіти, який має прояв в набутті базових знань і умінь за дисциплінами, що вивчаються, та їх вдосконаленні протягом усього свідомого життя; 7) принцип готовності педагога до його професійної діяльності, який проявляється в здатності передачі учням своїх знань та умінь в галузі предмета, що викладається.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

ДРОЗДОВ, ОЛЕКСАНДР, ЄВГЕН ГРИГОРЕНКО, ОЛЕКСАНДР ПЕРЕДЕРІЙ та АНТОН СТЄБЄЛЄВ. "Експерт з питань права: теоретико-методологічні засади та вектори реалізації". Право України, № 2021/06 (2021): 221. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-06-221.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено висвітленню теоретико-методологічних засад реалізації правового статусу експертів з питань права, формуванню їхніх висновків та напрацюванню пропозицій щодо основних векторів подальшого розвитку правового статусу. Мета статті полягає у висвітленні аспектів правового статусу експертів з питань права з точки зору місця у правовій системі, ролі та значення у процесі правотворчості та правозастосування (насамперед судового правозастосування), а також тлумачення права. Авторами реалізовано спробу провести узагальнене дослідження правової природи наукових висновків експертів у галузі права саме як міжгалузевого загальнопроцесуального субінституту, що виконує важливе навантаження у процесі розвит ку соціально-юридичної практики. При цьому автори звертають увагу на те, що експерти з питань права та їхні висновки є різновидом amicus curiae та з точки зору місця відповідних процесуальних норм у системі права, їхньої однорідності у спрямуванні правового регулювання, а також ідентичності правових норм, що мають місце у відповідних галузях права, вважають, що їх можна розглядати як міжгалузевий правовий субінститут такого інституту, як учасник судового процесу/провадження (конституційного, кримінального тощо), що володіє спеціальними знаннями. Автори наголошують на специфіці об’єктів та суб’єктів відповідних правовідносин у межах міжгалузевого інституту учасника судового процесу/провадження (конституційного, кримінального), який володіє спеціальними знаннями, що визначає модифікацію методу, способів та засобів регулювання у межах субінституту експерта з питань права. Крім того, автори акцентують увагу на таких специфічних властивостях вказаного субінституту. По-перше, правовий статус експертів з питань права регулюється низкою галузей права, а саме галузей процесуального права, а тому є загальнопроцесуальним інститутом. По-друге, має об’єктивно-суб’єктивну природу. По-третє, обумовлює специфіку предмета правового регулювання. По-четверте, є відносно самостійним (автономним) у системі права. По-п’яте, його норми взаємодіють із загальноправовими і міжгалузевими принципами та з нормами відповідних процесуальних галузей права. Це вказує на системність зв’язків цього субінстиуту (генетичних, субординаційних і координаційних). По-шосте, є за своєю сутністю унікальним і виконує тільки йому властиву функцію. По-сьоме, закріплює особливість свого предмета, юридичного статусу суб’єктів, фіксуючи їх специфічною термінологією, законодавчими конструкціями, дефініціями. По-восьме, є формально визначеним. По-дев’яте, має власну функціональну спрямованість.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

КОРДЮК, О. М., М. Г. СЕМЕРДЖАН та О. Ю. БИЧКОВ. "ФОРМУВАННЯ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 4 (18 квітня 2022): 106–12. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.16.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наголошено, що сучасна вища освіта спрямована на формування компетентного студента, майбутнього вчителя НУШ, який усебічно засвоїв фахові предмети, передбачені навчальним планом спеціальності; з’ясовано, що магістральною ознакою конкурентоспроможного спеціаліста є оволодіння термінологічною лексикою, тобто формування термінологічної компетентності, в основі якої є здатність із точністю, доречністю і правильністю використовувати терміни в усному й писемному професійному мовленні; на основі аналізу наукових джерел встановлено, що термінологічна компетентність – це глибоке оволодіння термінологією обраного фаху на рівні спеціальних (фахових) та психолого-педагогічних дисциплін, уміння оперувати терміносистемою під час практичної підготовки, у процесі виконання самостійної роботи; простудійовано поняття «термін» у лінгвістичному обігу; розмежовано поняття «термін» та «загальновживане слово»; охарактеризовано ознаки термінів, до яких належать: системність; наявність класифікаційної дефініції; стислість; жорстка конвенційність; стилістична нейтральність; залучення до системи певної галузі; відповідність нормам мови; точність і короткість; дериваційна здатність; інваріантність; висока інформаційність; проаналізовано групи термінів і види термінів – загальновживані (звичайні слова, які набули значного поширення); міжгалузеві терміни (взяті з різних галузей науки, техніки; найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, що однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі та в документах); вузькоспеціальні терміни (спеціально вироблена термінологія для обслуговування потреб лише однієї конкретної галузі); з’ясовано домінантні вимоги до використання термінів, що передбачають вживання терміна в одній, зафіксованій у словнику формі, з одним значенням, закріпленим у словнику, дотримання правил утворення від нього похідних форм; підкреслено, що активний приплив в український словник іншомовних термінів, співіснування в терміносистемі національного та інтернаціонального не завжди є виправданим.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

ВОРОЖБІТ-ГОРБАТЮК, В. В., А. В. БОЯРСЬКА-ХОМЕНКО та С. О. ДОЦЕНКО. "ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ МЕНТОРИНГУ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 3 (17 листопада 2021): 133–39. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.21.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – конкретизувати специфіку формування предметно-методичної компетентності вчителя на при- кладі розробленого проєкту менторського супроводу індивідуальної траєкторії особистісного та професійного розвитку здобувача першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Дослідження здійснено відповідно до особис- тісного і компетентнісного підходів. Використано групу теоретичних методів: аналіз нормативного забезпечення освітнього процесу у закладах вищої педагогічної освіти – для визначення актуальності теми, практичні методи: спостереження, вивчення освітньої документації, розроблення педагогічного сценарію, SWOT-аналізу – для кон- кретизації дефініцій, карти проєкту і програми формування предметно-методичної компетентності вчителя. Подано визначення менторингу у закладі освіти як особливого виду педагогічного партнерства. Це партнер- ство поєднує досвідченого фахівця – ментора і здобувача певного рівня вищої педагогічної освіти (менті), коли останній прагне набути відповідного досвіду професійної діяльності. Менторинг – це практична співпраця, спря- мована на успіх менті. Передбачає чіткі хронологічні межі, обов’язковий зворотній зв’язок, добір актуальних для менті способів конструктивних моделей дій для досягнення поставленої мети. Предметно-методична компетент- ність вчителя – комплексна здатність знати і використовувати у професійній діяльності систему наукових і мето- дичних знань, умінь із конкретної предметної галузі, уміння проводити навчальні заняття ефективно. Результатом проєкту передбачено створення платформ онлайн-презентування авторських, колективних напра- цювань, живий підручник «Рівний рівному, або Навчаючись вчити», хендбуки для роботи інформаційно-консуль- таційного хабу «Ментор – менті».

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Сервецький, І. В. "Екстремологія: характеристика предмета нової галузі юридичної науки". Юридична наука, № 6 (2015): 168–77.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Сервецький, І. В. "Екстремологія: характеристика предмета нової галузі юридичної науки". Юридична наука, № 6 (2015): 168–77.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

ГАЛІАХМЕТОВ, ІГОР. "Транс- і міждисциплінарні підходи пізнання предмета та методу муніципального права України". Право України, № 2020/10 (2020): 32. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-032.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається роль трансі міждисциплінарної методології в інтерпретації сучасного знання та розуміння предмета муніципального права України. Наведено авторське визначення трансі міждисциплінарних підходів до тлумачення складових поняття та предмета муніципального права. Мета статті полягає в обґрунтуванні об’єктивних підходів до інтеграції наук, які можуть бути визначені на базі аналізу процесу автономізації наукового пізнання всіма гуманітарними та іншими науками, осмисленні особливостей і закономірнос - тей дисциплінарного розвитку науки про місцеве самоврядування, аналізі процесів виділення у структурі правової науки самостійної галузі муніципального права. Трансі міждисциплінарні підходи, які забезпечують інтеграцію наукового пізнання місцевого самоврядування вже на стадії проєктування науково-правового дослідження, розглядаються як досягнення взаємного обміну науковими результатами і, нарешті, взаємопов’язаний розвиток тих або інших галузей наукового знання, а також тієї нової наукової галузі, яка формується у процесі взаємообміну інформацією щодо місцевого самоврядування. Поняття “міждисциплінарність” у статті використовується у різних значеннях і контекстах, головним чином, як інструмент щодо предмета дослідження – місцевого самоврядування. Автор визначає онтологічні та гносеологічні підстави інтеграції наукового знання про місцеве самоврядування, що є основою предмета муніципального права. У муніципальному праві поєднуються дві внутрішньо протилежні складові предмета (публічне й приватне) і методу (субординації та координації), що створює особливий режим муніципально-правового регулювання. Поряд із традиційними методами розвиваються відносно самостійні прийоми (методи), а саме: ціннісних орієнтацій та принципу пропорційності або доктрини балансу, які визначають унікальність сучасного муніципально-правового впливу та допомагають здійснювати захист права місцевого самоврядування у конституційному процесі. Транс і міждисциплінарна теорія цивілізованої детермінації права дає змогу дослі джувати сучасні тенденції розвитку чинної системи місцевого самоврядування в Україні. Системне осмислення муніципального права орієнтоване на сприйняття системи місцевого самоврядування, тобто правової системи, яка є цілеспрямовано встановленою сукупністю норм і складається із цілеспрямованих складників – муніципально-правових інститутів, які й самі входять до складу більш цілеспрямованої правової системи України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Гайдамака, В. "Соціальне право: проблеми визначення". Юридичний вісник, № 3 (8 жовтня 2020): 286–92. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1953.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідженняфеномену соціального права є беззаперечною, оскільки від розвиненості і досконалості цієї комплексної галузі права безпосередньо залежить ефективність функціонування сучасної демократичної, соціальної правової держави, солідарність і стабільність суспільства, ступінь гарантованості соціально-економічних прав людини. Ступінь цивілізованості сучасних держав оцінюється з позиції оцінки ступеня розвиненості і юридичної досконалості соціального права. Автор обґрунтовує зв'язок соціального права як елемента системи права з соціальними правами, які належать до другого покоління прав людини і характеризуються тим, що для їх реалізації потрібні позитивні дії контрагентів-носіїв цих прав, зокрема держави. З огляду на різноманіття наукових позицій стосовно розуміння соціального права у статті авторка робить спробу систематизувати погляди сучасних вітчизняних юристів з цього питання і визначити співвідношення понять «соціальне право», «соціальний захист» і «право соціального забезпечення» та їх взаємовплив; намагається визначити коло відносин, які складають предмет правового регулювання соціального права. У статті з позиції системної методології аналізується місце соціального права в системі національного права. Авторка зазначає, що дискусії щодо визнання соціального права самостійною галуззю насамперед пов'язані з унікальністю предмета правого регулювання. Відокремлення комплексів норм трудового, цивільного, фінансового таадміністративного права в систему соціального права переслідує очевидну мету - забезпечити системність функціонування правового механізму реалізації соціальних прав людини і громадянина, закріплених на конституційному рівні, оскільки ефективна реалізації соціальних прав здебільшого залежить від досконалості їх конкретизації на рівні нормативно-правових актів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Сологуб, Анатолій Іванович, та Тетяна Олегівна Саприкіна. "Інформатизація креативного природничого навчання старшокласників". New computer technology 15 (27 квітня 2017): 113–18. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v15i0.610.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета даного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні засад застосування ІКТ, що мають сприяти розвитку креативності старшокласників у процесі профільного навчання природничих предметів. Завдання дослідження: аналіз впливу ІКТ на ефективність навчально-виховного процесу в розвитку креативності старшокласників. Об’єктом дослідження є процес навчання природничих предметів в середній школі. Предметом дослідження є інформатизація креативного природничого навчання старшокласників. Було встановлено, що застосування ІКТ сприяє створенню умов для розвитку креативних здібностей старшокласників, зорієнтованих на діяльність у галузі науки і техніки. Відповідність створюваних умов креативного навчання сприяє домінуванню психологічного клімату відкритості взаємин, поваги й довіри, терпимості і щирості учителя та старшокласників, переживання ними радості пізнання, відкриття – створення суб’єктивного нового творчого продукту. Ефективність застосування технології посилюється наявністю в ній підсистеми локального учнівського моніторингу, що здійснюється з використанням ІКТ. Узагальнюючи результати дослідження проблем інформатизації навчання, приходимо до переконання, що ІКТ є незамінним засобом у креативному природничому навчанні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Sokol, M. O., та Y. Szempruch. "ДИНАМІКА ТА ПЕРСПЕКТИВИ ТВОРЕННЯ ПОНЯТЬ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ". Медична освіта, № 1 (3 травня 2019): 55–60. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.1.10081.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета роботи – висвітлення розвитку понятійно-категорійного апарату в освітній галузі. Основна частина. У статті розглядаються теоретичні концепції динаміки та розвитку понять в освітньому процесі. В умовах інтеграційних устремлінь України важливим є осмислення перспектив розвитку вітчизняної науки, включно з освітою, понятійно-категорійного апарату педагогіки з метою гармонізації зі світовими та європейськими векторами. Доведено, що системний рівень наукових понять, що відображає ступінь розвитку його теорії і розкриває взаємозв’язок об’єктів і різноманіття пізнавальних ситуацій, що виникають під час навчання, виховання особистості, і дозволяє учаснику чітко окреслити предмет дослідження та побудувати його послідовну концепцію. Враховуючи технічні нововведення сучасної педагогічної науки, було припущено, що чітка система понять є невід’ємною складовою освітнього процесу. Актуальність дослідження авторами обумовлена суб’єктивною детермінацією понятійно-категорійного апарату, що проявляється у загальних тенденціях у різних наукових галузях. На основі сутнісного аналізу понять “людина”, “індивід”, “особистість” та їх експлікації доведено різноплановість трактування понятійно-категорійного апарату у вітчизняному та зарубіжному наукових просторах. Обґрунтовано необхідність вивчення основних тенденцій розвитку понятійно-категорійного апарату педагогічної науки. Було виокремлено тріаду педагогічних понять “людина”, “індивід”, “особистість”. Висновки. Підсумуємо, що освітній понятійно-категоріальний апарат є однією з умов розвитку світової педагогічної культури як цілісної якості, що забезпечує розвиток індивідуальної педагогічної культури, оволодіння науковими теоріями, освітніми технологіями в єдиному, багатокультурному інформаційному та освітньому просторі. Оскільки педагогічна система понять стає інструментом пошуку нових орієнтирів, які розвивають освітню галузь та сприяють всебічному розвиткові особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Корнієнко, Г. "Структурний поділ агробізнесу: правовий аспект". Юридичний вісник, № 2 (26 серпня 2020): 188–94. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1722.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається проблема визначення структури агробізнесу, який розуміється як окреме еко-номіко-правове явище, яке не можна ототожнювати з АПК. Відмінними ознаками, притаманними агробізнесу, є такі: 1) це різновид бізнесу/ підприємницької діяльності; 2) він має самостійний предмет правового регулювання; 3) здійснюється спеціальними суб'єктами; 4) між суб'єктами агробізнесу виникають стійкі правовідносини, які зумовлені дією ланцюга агробізнесу; 5) основна мета агробізнесу полягає в отриманні прибутку; 6) існує специфічне організаційне та матеріально-технічне забезпечення агробізнесу. Встановлено, що структура агробізнесу - це така організація його внутрішньої системи, за якої цілісність та ефективність функціонування агробізнесу забезпечуються оптимально поєднаними за певними принципами елементами, логічно взаємопов'язаними та взаємозалежними. З'ясування особливостей багаторівневої внутрішньої структури об'єкта, що вказує на його складну природу, дає змогу глибше його осмислити й надати цілісну, всебічну характеристику. Агробізнес будь-якої держави має власну структуру, яка визначається станом економіки, соціальними чинниками, кліматичними та географічними умовами, рівнем розвитку сільськогосподарської галузі. Зважаючи на особливості, характерні для вітчизняного агробізнесу, вбачається за доцільне виокремлювати структуру аграрного бізнесу залежно від: 1) виду підприємницької діяльності в аграрній сфері (інноваційна діяльність у сфері селекції та технології виробництва, контролю сільськогосподарської продукції, новітніх моделей управління сільськогосподарським підприємством; діяльність із виробництва, збереження та переробки сільськогосподарської продукції; логістика агробізнесу; забезпечення матеріально-технічним обладнанням (постачання сільськогосподарської техніки, агросервісне обслуговування тощо); реалізація (маркетинг) сільськогосподарської продукції; діяльність щодо поводження з відходами сільськогосподарського виробництва); 2) галузі сільськогосподарського виробництва (аграрні інновації; виробництво сільськогосподарської продукції; логіс-тична галузь агробізнесу; галузь реалізації сільськогосподарської продукції); 3) території здійснення агробізнесу; 4) організаційно-правової форми діяльності сільськогосподарських товаровиробників; 5) сільськогосподарських кластерів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

ДМИТРЕНКО, Н. С., О. М. СТОЛЯРЧУК та М. А. ФЕДОРЕЦЬ. "ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА УРОКАХ МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, № 4 (19 квітня 2022): 207–13. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.2.29.

Повний текст джерела

Анотація:

У рамках нової парадигми системи освіти України визначено, що основним завданням діяльності суб’єктів освітнього процесу є формування ключових і предметних компетентностей школярів. Сучасні фахівці освіти повинні мати у своєму інструментарії компетентнісно орієнтовані технології, засоби й методи їх використання, спрямовані на вироблення життєво важливих умінь і навичок. Стаття присвячена викладенню одного з актуальних питань організації освітнього процесу початкової школи України, а саме особливостей формування комунікативної компетентності учнів на уроках мовно-літературної освітньої галузі (навчання грамоти (1 клас), української мови й літературного читання (2–4 класи), іноземної мови (1–4 класи)) в умовах дистанційного навчання через пандемію коронавірусу. У роботі здійснено аналіз та узагальнення практичного досвіду вчителів початкової освіти щодо формування ключових і предметних компетентностей учасників освітнього процесу в умовах дистанційного навчання, з одного боку, і створення мобільного освітнього середовища в умовах карантинних обмежень, з іншого боку. Запропоновано розробки методичного інструментарію для забезпечення ефективного навчання учнів початкових класів на уроках мовно-літературної освітньої галузі в цілому, і комунікативних (рідномовної та іншомовної) компетентностей зокрема. У статті представлено перелік цифрових ресурсів, сучасних педагогічних технологій, методів, засобів навчання та оцінювання, особливості планування та проведення онлайн-уроків, які уможливлюють ефективність організації освітнього процесу в умовах пандемії. Авторами особливо акцентовано на кардинальній зміні діяльності педагогів і школярів, зумовлену активним використанням цифрових ресурсів та інноваційних освітніх технологій в умовах дистанційного навчання. У режимі офлайн спосіб навчання, передачі знань і набуття життєво необхідних умінь і навичок є планованим і керованим учителем безпосередньо, і від нього залежать результати успішності учнів. У режимі онлайн першочергової важливості набуває роль учня, адже тут переважає самостійність, автономія, саморегуляція освітньої діяльності. Учитель, навчаючи предметів мовно-літературної галузі, виконує функції наставника-консультанта, тьютора, координатора пізнавальної діяльності, а учні стають активними учасниками динамічного процесу навчання, що забезпечує продуктивну імплементацію впровадження комунікативно-діяльнісного підходу до опанування предметних знань та умінь.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

ВОРОЖБІТ-ГОРБАТЮК, Вікторія, Людмила ЗЕЛЕНСЬКА та Олена КАРАСЬОВА. "МОЖЛИВОСТІ МЕНТОРИНГУ В ФОРМУВАННІ ПРЕДМЕТНО-МЕТОДИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ-ІННОВАТОРА". Human Studies Series of Pedagogy, № 45 (9 грудня 2021): 21–26. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.3.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті автори конкретизували методологічні і процесуальні аспекти менторингу. Автори визначили актуальність використання менторингу в професійному становленні учителя-інноватора. У статті виділено методологічний базис менторингу в формуванні предметно-методичної компетентності вчителя-інноватора: гуманістичний, транспаритетний, партисипативний, емерджетний, праксеологічний, неологічний підходи. На підставі аналізу професійного стандарту за професією «Вчитель закладу загальної середньої освіти» охарактеризовано предметно-методичну компетентність учителя як комплекс здатностей опанувати і використовувати в професійній діяльності систему наукових і методичних знань, умінь із конкретної предметної галузі, умінь проводити заняття ефективно, досягати програмних результатів навчання. У статті визначено групи компетентностей ментора, якими може послуговуватися учитель-інноватор: організаторські (планування особистого прогресу менті, аудит витрат часу, координація роботи команди/ оточення менті); психологічні (активація внутрішньої мотивації менті, розвиток самосвідомості, ідентифікація сил і слабких сторін менті, критичне мислення й уміння точно оцінювати переваги і ризики), партнерства (уміння надавати підтримку, якої потребують, отримувати задоволення від допомоги іншим, ентузіазм, експертність в конкретній галузі). Презентовано умови успіху роботи педагога-ментора, а саме: відсутність упереджень і оцінних суджень, готовність і можливість витрачати час, лаконічні доступні правила спілкування, дедлайн ключових завдань, довіра, повага, вимоглива любов, незаперечна віра в менті, орієнтування на успішний результат, психоемоційна стабільність, здатність учитися на помилках і виходити за межі стереотипів навчального процесу. Авторами розкрито перспективи методичного інструментарію ментора: павутина цілей і очікувань, шкала SMART-цілей, технологія шести капелюхів мислення Едварда де Боно, мозковий штурм, модель GROW, технологія активного слухання, ресурси дидактики епістолярного жанру, процедури матчінгу, елементи методики Волта Діснея, технологія торта, принцип паротяга, живий підручник, handbook.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Онищенко, Неля. "МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРЕДМЕТІВ СУСПІЛЬСТВОЗНАВЧОЇ ГАЛУЗІ ДО ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УЧНІВ ЛІЦЕЇВ". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 10(104) (28 грудня 2020): 189–98. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/189-198.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті висвітлено модель підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності учнів ліцеїв. Для досягнення мети дослідження було використано теоретичні методи аналізу й узагальнення положень зарубіжної та вітчизняної філософської, психологічної, педагогічної літератури та моделювання. Розробка моделі системи підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі до формування національної ідентичності учнів ліцеїв включала концептуальний, змістовий блок, практичний та результативний блоки. Структурно-функціональна модель передбачала упровадження педагогічних умов. Результати дослідження можуть бути використані у процесі підготовки майбутніх учителів предметів суспільствознавчої галузі.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Краснобокий, Ю. М., та І. А. Ткаченко. "ЗАСТОСУВАННЯ СИСТЕМНОГО АНАЛІЗУ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 181–89. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-27.

Повний текст джерела

Анотація:

У пропонованій статті об’єкт дослідження складає системний підхід у галузі освіти; предметом дослідження є системний аналіз освітнього процесу з підготовки вчителів природознавчих дисциплін для закладів середньої освіти; мета роботи – продемонструвати можливості методу системного підходу (системного аналізу) для наукового обґрунтування складових та їх змісту освітньо-професійних програм на прикладі підготовки інтегрованого вчителя природознавства. Для досягнення поставленої мети використовувалися методи узагальнення результатів наявних публікацій різних авторів у науково-педагогічних виданнях та авторських напрацювань з експериментального впровадження означеної проблематики у педагогічну практику. У статті освітня галузь аналізується як складна ієрархічна система, якій притаманні емержентність, самоорганізація, відкритість, взаємо- залежність від ринку освітніх послуг тощо. Спираючись на методологію системного підходу, система освіти розглядається як цілісна єдність, що складається з таких підсистем, як органи управління освітою, науково-дослідні інститути, підвідомчі МОН, мережа дошкільних закладів, мережа закладів середньої освіти, мережа закладів професійно-технічної освіти, мережа закладів позашкільної освіти, мережа закладів вищої освіти тощо. Із виникненням об’єктивної необхідності модернізації (реформування) цих підсистем варто враховувати, що вони складаються з певних взаємозалежних елементів, наприклад: органи управління освітою – це центральний (МОН), регіональні (обласні), місцеві; дошкільні заклади – це дитячі ясла і садки; заклади середньої освіти – це школи, гімназії; заклади профтехосвіти – це ліцеї, училища, коледжі, технікуми тощо; заклади позашкільної освіти – це об’єднання дітей (учнів) за інтересами; заклади вищої освіти – це інститути, академії, університети. Обираючи в якості предмета психолого-педагогічних або ж науково- методичних досліджень функціонування перерахованих елементів системи освіти (за певних умов, які здебільшого визначаються межами автономності), їх теж можна розглядати як підсистеми, адже вони об’єднують у собі, наприклад, такі елементи: органи управління освітою – відповідні департаменти, управління, відділи тощо; НДІ МОН – профільні лабораторії цих інститутів; дитячі ясла, садки – групи дітей за віком; заклади загальної середньої освіти – класи учнів; об’єднання дітей за інтересами – це «станції»: юних техніків, юних натуралістів, моделістів, краєзнавців, слідопитів тощо; університети – факультети, кафедри. У результаті проведеного дослідження показано, що застосування системного підходу до аналізу системи освіти та до процесу підготовки учителів освітньої галузі «Природознавство» на основі відповідної освітньо- професійної програми, як визначеної системної цілісності, що складається з окремих підсистем і елементів, дає можливість методологічно і методично науково обґрунтовано забезпечити планування, організацію і реалізацію відповідного освітнього процесу.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Bykov, Valeriy Yu, та Oksana V. Ovcharuk. "ІНФОРМАЦІЙНА ПІДТРИМКА РЕАЛІЗАЦІЇ МІЖПРЕДМЕТНОГО ПІДХОДУ В ШКІЛЬНІЙ ОСВІТІ". Information Technologies and Learning Tools 37, № 5 (26 жовтня 2013): 1–9. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v37i5.904.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена місцю та ролі інформаційно-комунікаційних технологій у реалізації міжпредметного підходу в системі загальної середньої освіти. Розкрито форми та засоби використання інформаційно-комунікаційних технологій та засобів навчання у викладанні предметів та предметних галузей в шкільній освіті. Ознайомлено з поняттям комп’ютерної грамотності через призму міжнародних підходів, зокрема Рамки ЮНЕСКО з ІКТ компетентності для вчителів. Виокремлено проблеми та перешкоди, які сьогодні виділяють вчителі при впровадженні ІКТ в школі, зокрема при реалізації міжпредметного підходу. Ознайомлено з програмними продуктами провідних компаній, як ІВМ, Microsoft, Google, що забезпечують підтримку впровадження ІКТ у навчальний процес та сприяють професійному розвиткові вчителів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Рябовол, Л. Т. "Теорія права як галузь вітчизняної юриспруденції: проблема становлення предметно-функціонального поля". Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки, № 4 (2018): 7–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Жабін, С. О. "Науково-методологічні засади інформатики як предметної галузі". Наука та наукознавство, № 4 (70) (2010): 87–100.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

ЖУРАВЕЛЬ, ВОЛОДИМИР. "Формування та розвиток окремих криміналістичних теорій (учень)". Право України, № 2021/08 (2021): 65. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-065.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена розгляду концептуальних підходів до формування та застосування окремих криміналістичних теорій (учень). Актуальність означеної проблематики полягає в тому, що вона лежить у площині досліджень, спрямованих на формування загальної теорії криміналістики, що відображує сучасний рівень розвитку цієї галузі юридичних знань і належить до найбільш важливих напрямів криміналістичної доктрини. Зазначено, що окремі криміналістичні теорії (вчення) як наукові конструкції становлять основу структури загальної теорії криміналістики та визначають рівень розроблення теоретико-методологічної бази цієї науки. Система окремих криміналістичних теорій (учень) становить зміст загальної теорії криміналістики. Запропоновано окрему криміналістичну теорію (вчення) визначати як систему наукових знань, що описують і пояснюють деяку сукупність явищ і досліджують лише певне коло закономірностей об’єктивної дійсності з числа тих, які вивчає криміналістика загалом. Підкреслено, що характер закономірностей, які досліджує кожна з окремих криміналістичних теорій (учень), обумовлюють порядок їх упорядкування в структурі загальної теорії криміналістики. При цьому між предметами загальної теорії криміналістики й окремих криміналістичних учень існують відносини підпорядкованості цілого і частини. Кожна окрема криміналістична теорія (вчення) повинна мати власний об’єкт, предмет і методи дослідження, розкривати зміст і характер відносин з іншими теоріями (вченнями), визначати мету, завдання, функції та місце в системі криміналістики, формуватися на певній науковій гіпотезі, мати необхідне емпіричне підґрунтя, а також відповідний ступінь консолідації, що зумовлює можливість виділення певних закономірностей, які доповнюють, уточнюють предмет науки криміналістики загалом. Лише за умов дотримання цих вимог певні тео ретичні конструкції в змозі набувати статусу окремої криміналістичної теорії (вчення). Зроблено висновок, що в структурі загальної теорії криміналістики доцільно виділяти три рівні окремих теорій (учень): 1) криміналістичні теорії (вчення) наукознавчого спрямування, що охоплюють наукознавчі проблеми про об’єкт, предмет, методи, сферу дослідження, систему, природу, понятійний апарат та категорії криміналістики (мову криміналістики), її міжнаукові зв’язки і місце в системі наукових знань, історію розвитку та сучасний стан; 2) криміналістичні теорії (вчення) загальнонаукового рівня, які охоплюють закономірності, що поширюються на весь предмет дослідження, входять до нього загалом; 3) криміналістичні теорії (вчення) окремонаукового рівня, які стосуються дослідження закономірностей, що належать до окремих складових предмета криміналістики, розкривають його сутність і специ фіку. Наголошено, що сучасна система окремих криміналістичних теорій (учень) є динамічною і її вдосконалення зумовлене потребами судової та слідчої практики, розвитком суміжних галузей знань, загальної теорії та окремих криміналістичних учень, зміною зв’язків і залежностей між ними.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Kryukova, Iryna, та Svitlana Stoyanova-Koval. "Концептуальні засади стратегічного управління розвитком молокопереробних підприємств". University Economic Bulletin, № 39 (27 грудня 2018): 13–22. http://dx.doi.org/10.31470/2306-546x-2018-39-13-22.

Повний текст джерела

Анотація:

Предмет, мета роботи. У статті здійснено дослідження теоретичних та практичних аспектів стратегічного управління молокопереробними підприємствами. Здійснена оцінка сучасного стану розвитку підприємств молокопереробної галузі. Проведено порівняння методичних засад оперативного і стратегічного менеджменту бізнес-суб’єктів галузі. Обґрунтовано складові процесу стратегічного управління молокопереробних компаній. Метод або методологія проведення роботи. При здійсненні наукових досліджень було використано сукупність наступних методів і прийомів наукового пізнання: абстрактно-логічний (при формуванні логіко-структурної схеми процесу стратегічного управління), монографічний та економіко-статистичний (при оцінці сучасного стану розвитку молокопереробної галузі), методи аналізу і синтезу (при формалізації та оцінці дії факторів на процес стратегічного управління), метод наукового порівняння. Результат роботи. За результатами дослідження встановлено, що в умовах загострення конкуренції та посилення ризиків економічного середовища процес менеджменту підприємств молокопереробної галузі має орієнтуватись на стратегічну перспективу. Систематизація наукових підходів до стратегічного управління дозволила визначити, що його слід трактувати у тісному зв’язку із потенціалом компанії, факторами зовнішнього і внутрішнього середовища, сукупністю функціональних цілей бізнес-суб’єкта. Аналіз сучасного стану розвитку молокопереробної галузі України показав наявність значного потенціалу виробництва поряд із існуючим дисбалансом внутрішніх тенденцій функціонування галузі. Разом з тим, досягнення значних успіхів на ринку молокопродуктів сьогодні виявляється неможливим без імплементації засад стратегічного управління у діяльність молокопереробних компаній. За дослідженнями системних переваг стратегічно орієнтованих бізнес-структур обґрунтовано етапність та основні складові процесу стратегічного управління сучасних молокопереробних підприємств. Галузь застосування результатів. Отримані результати можуть бути використані при обґрунтуванні та реалізації стратегічних засад управління підприємств молокопереробної сфери АПВ. Висновки. Наявні методичні підходи до сутності стратегічного управління сьогодні демонструють відсутність єдиної концепції до обґрунтування процесу стратегічного управління бізнес-суб’єктами. Разом з тим, систематизація наукових поглядів дозволяє виділити ключові аспекти такої концепції, на засадах яких має ґрунтуватись стратегічне управління: оригінальність та диверсифікація пропозиції на ринку; максимізація ринкової вартості бізнесу; забезпечення синергійного ефекту менеджменту; адаптивність та результативність управлінського процесу. Порівняння оперативного і стратегічного управління свідчить про значний потенціал підвищення результативності менеджменту за умов імплементації стратегічних підходів до управлінського процесу молокопереробних підприємств.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Печеранський, І. П. "Енергетична етика – прикладна етика чи не завжди етика?" Studies in history and philosophy of science and technology 29, № 2 (5 грудня 2020): 3–11. http://dx.doi.org/10.15421/272015.

Повний текст джерела

Анотація:

У процесі з’ясування предметної специфіки енергетичної етики було доведено, що, незважаючи на тривалий період актуалізації моральних питань, пов’язаних з енергетичними рішеннями у глобальному та національному масштабах, її дослідницьке поле починає формуватися лише на початку ХХІ ст. й досі цей процес триває. Розглянуто моральні колізії, які закладено у питаннях виробництва й вжитку енергії, енергетичної безпеки, наявних ініціатив у царині енергоефективності та отримання чистої енергії з поновлюваних джерел, а також пов’язаних із розвитком енергетичної галузі як такої. Наголошено, що сьогодні не існує універсального керівництва чи посібника з енергетичної етики, як і жодного базового документа, який би об’єднав різні підходи та теми. У західній науці домінує тенденція до об’єднання концепту енергетичної етики та системи енергетичної справедливості, що не зовсім вірно з огляду на дезорганізованість енергетичної етики як сфери досліджень. Пріоритетним напрямком у межах студій з енергетичної етики залишається концептуалізація та стандартизація термінології. Аналіз дослідницького поля енергетичної етики й відсутність стандартизованого керівництва для створення етичних приписів до дій не дають підстави говорити про існування прикладної енергетичної етики як галузі. Тому для багатьох фахівців з енергетичних питань енергетична етика не є етикою по своїй суті, а для дослідників, які розглядають етичні аспекти, зазначена галузь перебуває у процесі становлення як етико-прикладне та проектно-орієнтоване знання, вибудовуючи архітектоніку та організаційно-методологічні засади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

ВАЛЬКО, НАТАЛІЯ. "АНАЛІЗ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ “ПРИРОДНИЧІ НАУКИ”". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 170–78. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-170-178.

Повний текст джерела

Анотація:

У роботі представлено аналіз чотирьох освітніх програм підготовки вчителів природничих дисциплін закладів вищої освіти. Введення нової спеціалізації в освітню галузь “014 Середня освіта” потребує вивчення питання про розробку освітніх програм навчання майбутніх вчителів природничих дисциплін і запровадження інтегрованих курсів вивчення біології, фізики та хімії. Нами проведено аналіз характеристик та сучасного стану введення освітніх програм в освітній процес. Також зроблено аналіз нормативної бази, яка регламентує роботу вчителя. У статті розглянуто рамку складових професійної діяльності вчителя з точки зору кваліфікаційних характеристик. Проаналізовані професійні стандарти і кваліфікаційні характеристики дозволили зробити висновок про відповідність освітніх програм нормативним документам і сучасним вимогам до професійної діяльності вчителя. Проведений аналіз чотирьох освітніх програм за розділами. Це дозволило порівняти перелік їх компонент та логічну послідовність курсів, визначити їх спільні й відмінні риси. Було встановлено наявність інтегративної складової кожної програми та їх відповідність формуванню фахових компетентностей майбутніх учителів. Використання технології проблемно-орієнтованого навчання дозволяє сформувати предметні компетентності відповідно до основних предметів: фізика, хімія, біологія, природознавство. Предметні компетентності з природознавства є інтегрованого складовою курсу. В їх основу покладено формування цілісності уявлень про природу, використання природничо-наукової інформації на основі оперування базовими загальними закономірностями природи. Зроблено класифікацію інтегрованих курсів на основі характеру взаємозв'язків між дисциплінами і ступеня їх інтегрованості. Встановлено наявність інтегрованих компонент у переліку освітньо-професійної/наукової програми і їх відповідність класифікації інтегрованості курсів. Також визначено дисципліни впливу на формування інтегрованих компетентностей майбутніх вчителів інтегрованих курсів природничих наук. Ключові слова: STEM-освіта, освітні програми, міжпредметні зв'язки, міждисциплінарність, майбутні вчителі, природничо-математичні науки, інтегрований курс.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Вихрущ, В. О. "НАВЧАННЯ МОРАЛЬНОГО БОГОСЛОВ’Я ТА ПАСТИРСЬКОГО БОГОСЛОВ’Я В СУЧАСНИХ ДУХОВНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ: ЗАСТОСУВАННЯ НАПРАЦЮВАНЬ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТЬ І НОВОВВЕДЕННЯ". Теорія та методика навчання та виховання, № 48 (2020): 22–31. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2020.48.02.

Повний текст джерела

Анотація:

У дослідженні на основі аналізу навчальних планів, освітньо-професійних програм підготовки здобувачів освіти, розкладів занять, описів навчально-методичного забезпечення, характеристик кадрового складу та іншої інформації, представленої на офіційних сайтах сучасних православних духовних (богословських) семінарій, академій, університетів та інститутів України розкрито особливості викладання пастирського богослов’я та морального богослов’я в означених закладах. Визначено традиції та новації у навчанні цих предметів. У роботі розглянуто сутність морального богослов’я як православно-християнського вчення про моральність і богословської навчальної дисципліни. Схарактеризовано пастирське богослов’я як навчальний предмет і науку про моральні якості та обов’язки пастиря Церкви. Визначено, що сучасні православні семінарії надають освіту не вище бакалаврського рівня, а православні академії, інститути, університети – переважно бакалаврського і магістерського рівня. Встановлено, що в означених закладах вищої освіти викладаються моральне і пастирське богослов’я в якості обов’язкових предметів, які можуть називатись аналогічно відповідній галузі богослов’я або бути представленими з дещо модифікованими назвами. У статті доведено, що переосмислення богословської спадщини часів існування Російської імперії є підґрунтям навчальної літератури з пастирського та морального богослов’я, що побачила світ у ХХ – на початку ХХІ століття. Звернена увага на активне застосування у навчальному процесі сучасних закладів посібників, підручників, а також статей і монографій, присвячених питанням означених галузей богослов’я, що датуються ХІХ – початком ХХ століття(праці Антонія (Амфітеатрова), В. Певницького, П. Солярського та інших). Установлено, що в закладах духовної освіти початку ХХІ століття активно використовуються в якості додаткової літератури з пастирського богослов’я такі роботи, як: «Пастирське богослов’я» архієпископа Антонія (Храповицького), «Пастирське богослов’я» єпископа Веніаміна (Мілова), «Про пастирське служіння за св. Апостолом Павлом» митрополита Варфоломея, «Настільна книга священнослужителя», «Пастирське богослов’я в Росії в ХІХ столітті» ієромонаха Інокентія. Висвітлено традиції і новації в організації навчально-дослідної роботи вихованців сучасних вищих духовних шкіл. Представлено перелік форм організації навчання пастирського богослов’я та морального богослов’я в академіях ХІХ – початку ХХ століття, а також у вищих закладах духовної освіти, що функціонують сьогодні.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Тильчик, В. В. "КОНФЛІКТНІСТЬ ПУБЛІЧНО-ПРАВОВИХ ВІДНОСИН ЯК УМОВА ВИНИКНЕННЯ СПОРІВ У ЦІЙ СФЕРІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(26) (28 листопада 2019): 74–78. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті здійснено спробу обґрунтування ознаки конфліктності публічно-правових відносин, яка виступає умовою виникнення спорів у цій сфері. Акцентується увага на особливостях розвитку адміністративного права як фундаментальної галузі права, що супроводжується розширенням меж його предмету, а також виникненням відносин, які є менш конфліктними поряд із відносинами державного управління у їх доктринальному розумінні. Критично аналізуються підходи окремих вчених, котрі, характеризуючи умови виникнення спорів крізь призму соціальних відносин, вказують на наявність соціально-правового конфлікту, який вирішується засобами адміністративного судочинства. Для цілей дослідження обрано підхід, за якого якістю суб’єкта права є здатність логічного визнання норми і спроможність психічно-вольового визнання чи невизнання. В останньому випадку якраз і виникає конфлікт суб’єкта і правової норми. Відтак, екстраполюючи цю тезу на сферу публічно-правових відносин визначено основну методологічну особливість дослідження у площині перегляду та розвитку адміністративного права в контексті оновлення його предмету. Зазначено, що розвиток соціально-юридичної природи адміністративного права поряд із людиноцентризмом має стати базисом для зниження конфліктності публічно-правових відносин, оскільки враховуватиме їх як правові, так і не правові аспекти. Наголошується, що дослідження конфліктності публічно-правових відносин лежить у площині розвитку адміністративного права як фундаментальної правової галузі, а її оновлення визначає напрями розв’язання проблем, пов’язаних з категорією спору у сфері публічно-правових відносин. Трансформація предметної області адміністративного права без урахування емерджентних ознак його як системи, призводить до необхідності більш детального аналізу неоднотипних відносин, які характеризуються різним ступенем конфліктності, а відтак визначають особливості умов виникнення спорів у цій сфері.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Микитів, О. М. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ ДО ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-МЕДІЙНОГО ПРОСТОРУ ЗАСОБАМИ ІНФОГРАФІКИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 133–47. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-133-147.

Повний текст джерела

Анотація:

Стрімкі зміни розвитку на українському ринку праці розширили коло професійних обов’язків фахівців масмедійної та видавничо-поліграфічної галузей. Професія редактора об’єднує його відповідні знання, уміння, навички та компетенції як літературного працівника, керівника, розробника електронних ресурсів, тому є предметом більш детального та систематизованого вивчення в контексті освіти та формування професійної компетентності. Зазначено, що фахівці повинні володіти високим рівнем навичок роботи зі встановленим на персональному комп’ютері спеціальним програмним забезпеченням, яке призначене для здійснення редакційно-видавничих процесів у видавництвах і поліграфічних підприємствах. Обґрунтовано, що необхідною умовою для формування готовності майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі до формування інформаційно-медійного простору засобами інфографіки є комплексне застосування інформаційно-комп’ютерних технологій. Описано рівні сформованості компонентів готовності майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі до формування інформаційно-медійного простору засобами інфографіки, а саме: репродуктивні (низькі), конструктивні (середні) та творчі (високі). Визначено показники готовності майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі до формування інформаційно-медійного простору засобами інфографіки. Доведено, що вона визначається як багатовимірне явище, цілісне утворення особистості, що включає в себе такі компоненти, як мотиваційно-ціннісний, професійно-когнітивний, операційно-діяльнісний та особистісно-результативний. Експериментальна перевірка розробленої та впровадженої системи експериментальної методики показала статистично значущі якісні й кількісні зміни в рівнях сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців видавничо-поліграфічної галузі як за окремими компонентами, так і цілісно.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Bereznyak, V. "ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ У СФЕРІ НЕРУХОМОСТІ". Juridical science, № 6(108) (4 квітня 2020): 187–93. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.23.

Повний текст джерела

Анотація:

Наголошується, що способи вчинення кримінальних правопорушень у сфері нерухомості різноманітні і нерідко до процесу розслідування залучаються фахівці інших галузей знань. Враховуючи це, виникає потреба у широкому використанні спеціалізованих знань, особливо в економіці, будівництві, психології та ін. Ефективне розслідування кримінальних правопорушень у сфері нерухомого майна неможливе без участі спеціалістів, які розширюють практичні можливості слідчого щодо виявлення, закріплення та дослідження джерел доказів. Застосування спеціальних знань і навичок сприятиме швидкому розкриттю та розслідуванню кримінальних правопорушень цієї категорії. Наголошувалося, що наукові роботи охоплюють як загальні питання щодо поняття, форм спеціальних знань, їх видів та предметів, так і деякі, такі як призначення судових експертиз, участь спеціаліста у веденні провадження тощо. досягнення визначних науковців, слід зазначити, що дослідження, які відображають специфіку використання спеціалізованих знань при розслідуванні кримінальних правопорушень у сфері нерухомості, не розглядалися, що викликало потребу в проведенні додаткових досліджень. Розглянуто доцільність застосування спеціальних знань та навичок спеціалістів та експертів під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері нерухомості. Визначено основні форми використання спеціальних знань, а також наведено перелік експертиз, які мають проводитися під час розслідування таких злочинів. Зроблено висновок, що під час розслідування кримінальних правопорушень у сфері нерухомості використання спеціальних знань у різноманітних формах є вагомим інструментом для здобуття доказів. В залежності від способу вчинення посягань слід залучати спеціалістів у вузьких галузях, нерідко групи фахівців відділів криміналістичного забезпечення слідчих управлінь НП України, експертних та інших установ, зокрема, в галузі криміналістичного документознавства, ITтехнологій тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Старєва, А. М. "Організаційно-педагогічні умови впливу предметно-методичної компетентності вчителя суспільствознавчих дисциплін на формування суспільствознавчих компетенцій учнів". Освітній вимір 37 (14 лютого 2013): 160–65. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v37i0.3299.

Повний текст джерела

Анотація:

Старєва А. М. Організаційно-педагогічні умови впливу предметно-методичної компетентності вчителя суспільствознавчих дисциплін на формування суспільствознавчих компетенцій учнів. У статті аналізується компетентнісний підхід до процесу навчання за новими державними освітніми стандартами (на прикладі освітньої галузі «Суспільствознавство»), визначаються організаційно-педагогічні умови впливу предметно-методичної компетентності вчителя суспільствознавчих дисциплін на формування суспільствознавчих компетенцій учнів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Філіпчук, Наталія. "МУЗЕЙНЕ МИСТЕЦТВО УКРАЇНИ І РУМУНІЇ: ІСТОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ". Мистецька освіта: зміст, технології, менеджмент, № 15 (2 березня 2020): 260–79. http://dx.doi.org/10.37041/2410-4434-2020-15-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті підкреслюється, що одним із найбільш важливих чинників соціально-економічного прогресу в усіх розвинених країнах світу справедливо визнають сферу культури. Означена галузь як невід’ємна соціокультурна складова суспільного життя є потужним засобом формування конкурентоспроможності держави в глобалізованому світі. Відтак у розв’язанні політичних, економічних і соціальних проблем культура постає значущим складником. Зарубіжні музейні установи намагаються віднайти своє місце в багатоманітному культурному просторі. Важливість такої ролі детермінується їхньою спроможністю надавати інтерактивну, предметну та ідейну платформи для громадян з метою глибшого пізнання ними своєї етнічної ідентичності, нації та всього світу. Автор підкреслює об’єктивну потребу глибокого усвідомлення вектору універсального людського розвитку, розуміючи важливість пізнання «іншого», діалогічності культур, уміння і бажання навчитися «жити разом». Для цього необхідні якісно інші концептуальні ідеї та дії в галузі музеєзнавства, щоб формувати таку суспільну та індивідуальну етику відповідальності, яка передбачає співпрацю, співдружність, толерантність. Адже принцип європеїзму можливо впроваджувати лише на такій основі. І в цьому вирішення проблеми розвитку музейної освіти, культурно-освітньої взаємодії музейних та освітніх закладів. У зв’язку з цим у статті відображаються історичні артефакти, що зближують культуру народів України і Румунії, розкривається досвід організації музейної справи, майстерність фахової діяльності музейних педагогів та бібліотекарів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

БАТАНОВ, ОЛЕКСАНДР. "Концептосфера муніципального права". Право України, № 2020/10 (2020): 13. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-013.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджуються питання доктрини муніципального права як галузі права. Розглядаються різні підходи до муніципального права в аспекті теоретико-методологічного розуміння вчення про муніципалізм, муніципальні права людини та муніципальну владу. Така постановка питання обумовлюється тим, що питання предмета і методу муніципального права, його місця та ролі у системі права, природи, принципів, функцій відносяться до найбільш дискусійних у сучасній юридичній науці. Метою статті є поглиблення доктринальних засад муніципального права як самостійної галузі права. Отримати найпродуктивніші результати та зробити найоптимальніші висновки щодо проблем муніципального права у межах загальної теорії права та муніципально-правової науки можна тільки за умови використання комплексного концептуально-муніципального підходу, розглядаючи, наприклад, становлення і розвиток муніципального права у межах еволюційного процесу розвитку місцевого самоврядування та муніципалізму. За такого методологічного підходу феномен муніципального права необхідно розглядати не тільки у контексті його концептуальної та нормативно-правової моделі, а й як прояв об’єктивної реальності, яка має не лише нормативні та функціонально-телеологічні характеристики як частини національного законодавства, а й аксіологічні, гносеологічні, онтологічні, цивілізаційні, інституціональні, суб’єктно-об’єктні, конститутивні, історичні, категоріальні, ідеологічні, економічні, ментальні параметри, які еволюційним шляхом сформувалися під впливом відповідних ідей та принципів. Стверджується, що муніципальне право як галузь права є продуктом теорії муніципалізму та багатовікової практики місцевого самоврядування, результатом розвитку його концепцій і моделей під впливом принципів та ключових ідей демократії, правовладдя і прав людини. Це своєрідна та унікальна нормативно-правова модель стану розвитку місцевого самоврядування у певній країні або світі загалом. З огляду на це муніципальне право слід розглядати не лише з позиції визнання місцевого самоврядування державою, а й у синергетичному зв’язку з формуванням муніципальної правосвідомості та муніципальної культури, процесами реалізації муніципальних прав людини, вихованням почуття належності до територіальної громади, у загальному контексті розвитку конституціоналізму тощо. У статті доводиться, що муніципальне право притаманне виключно конституційній державі, в якій не лише визнаються, проголошуються, а й реально діють принципи правовладдя, людиноцентризму, поділу влади, субсидіарності та децентралізації тощо. Робиться висновок про самостійний галузевий характер муніципального права, свідченням чого є наявність притаманного тільки йому предмета правового регулювання, специфічних правових конструкцій і категорій, своєрідної структурованості норм та інститутів, поєднання різних методів юридичного впливу. Тобто йдеться про сукупність факторів внутрішнього характеру. Розглядаються і зовнішні системоутворюючі фактори, які забезпечують муніципальному праву статус самостійної галузі права, зокрема особливості суспільно-політичного розвитку, конституційні перетворення та економічні реформи, вплив природного права, національних, історичних, духовно-культурних та інших традицій, рецепція міжнародних стандартів тощо.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Vasenko, Vasyl. "Реалізація графічної складової у формуванні проектно-технологічної компетентності учнів". HUMANITARIUM 45, № 2 (3 липня 2020): 13–18. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-13-18.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізуються вимоги Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти для освітньої галузі «Технології». Визначається місце та завдання технологічного компоненту в трудовому навчанні учнів й звертається увага на його графічну складову. Розглядаються деякі умови формування проектно-технологічної компетентності школярів у графічній діяльності на уроках трудового навчання. Проводиться аналіз змісту цього навчального предмету через призму формування цілісного уявлення про розвиток матеріального виробництва, ролі техніки, проектування і технологій обробки матеріалів у розвитку суспільства.Анонсована компетентність розглядається на предмет виявлення можливостей формування техніко-технологічних знань, умінь і навичок на уроках трудового навчання. При цьому звертається увага на методи, які застосовуються у взаємодії вчителя і учня у педагогічному процесі в освітній галузі «Технологія» та дозволяють модернізацію навчання в загальноосвітній школіВизначено структуру та характеристики компетенцій учнів базової і повної загальної середньої освіти для освітньої галузі «Технології»: розрахунково-графічні; проектно-технологічні; техніко-технологічні; виробничо-технологічні; творчо-конструкторські, формування яких здійснюється технологічним компонентом у вигляді проектування. На основі цього доведено, що у проектній діяльності учні базової загальної середньої освіти реалізують графічну складову проектно-технологічної компетентності через розуміння і виконання елементів художнього конструювання за графічним зображенням або власним задумом, обрання та застосування методів художнього і технічного проектування, читання і розуміння графічних зображень, необхідних для виконання завдань проекту, тощо. Школярі повної загальної середньої освіти – різних сфер людської діяльності (технологічної, освітньої, мистецької, економічної, політичної тощо) та проведення художньо-конструкторського аналізу об’єкта проектування і т.п.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Kozibroda, Serhiy V. "СТВОРЕННЯ ОНТОЛОГІЇ ПРЕДМЕТНОЇ ГАЛУЗІ МАЙБУТНІМ ІНЖЕНЕРОМ-ПЕДАГОГОМ КОМП’ЮТЕРНОГО ПРОФІЛЮ". Information Technologies and Learning Tools 53, № 3 (1 липня 2016): 74. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v53i3.1388.

Повний текст джерела

Анотація:

The problem of creation of the domain knowledge ontology in education of future engineering teachers in branch of Information Technology is considered in the article. The ontology of Information System domain knowledge has been built. This enables to combine a huge amount of existing information into a single knowledge base that combines several disciplines. It has been shown in the process of investigation that Protege OWL programming product is the best for the creation of computer system ontology in preparing future engineering teachers and makes it possible to describe not only concepts, but also specific objects. It is based on a logical model that allows creating definitions of Information System domain knowledge of informal description. The structure and methods of building and using in future the ontology of Information System domain knowledge in the professional activity future engineering teachers in the area of computer technology has been studied.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Походенко, Катерина Романівна. "СТАЛА МОДА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ". Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», № 45 (17 грудня 2021): 249–56. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.45.2021.247403.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті — аналіз сталої моди як предмета наукових досліджень у вітчизняній науковій літературі. Принципи сталості потребують наукового обґрунтування їхнього зв’язку з виробництвом та експлуатацією одягу. Методологія та підходи. На першому етапі дослідження проаналізовано вітчизняні джерела на тему сталості в моді за останні 10 років, на другому — синтезовано джерела за групами відповідно до галузей у контексті сталої моди. Наукова новизна. Вперше проаналізовано й систематизовано українські наукові джерела у контексті сталої моди за різними галузями, такими як дизайн, мистецтвознавство, екологія, технології й переробка, економіка, культурологія і право, виявлено основні напрями опублікованих досліджень. Висновки. Сталість у моді — міждисциплінарне питання, тому варто вивчати цю проблему в суміжних галузях, які безпосередньо впливають на моду та, відповідно, на процес проєктування, виробництва, естетику модних виробів, а також поведінку споживачів у контексті експлуатації та утилізації модних виробів. Сучасний стан виробництва та споживання модних товарів має негативні екологічні, економічні, правові, соціопсихологічні та етичні наслідки. Введення принципів сталості у виробництво та споживання модних товарів є одним із способів розв’язання проблем, зумовлених вище перерахованими наслідками. Означено невисвітлені питання як поле для подальших досліджень: інтеграція принципів сталості в дизайн, мистецтвознавство та естетику моди. Введення принципів сталості у моду актуалізує нове бачення проєктування одягу, а результати дослідження сприятимуть розробленню нових сталих інтегративних технологій дизайну.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Предметна галузь"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями