Готові списки джерел за темами / Практична діяльність / Статті в журналах
Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Практична діяльність.

Статті в журналах з теми "Практична діяльність"

Автор: Grafiati
Опубліковано: 30 травня 2022
Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Практична діяльність".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Зінкевич, Мирослав. "Практична навчальна діяльність у вивченні географії". Географія та основи економіки в школі, № 1 (2009): 2–6.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
2

Молчанюк, О. В., та О. О. Пальчик. "СПЕЦИФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ МАЙБУТНЬОГО УЧИТЕЛЯ БІОЛОГІЇ ЯК ФУНДАМЕНТАЛЬНА ОСНОВА ВИХОВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 97, № 4 (30 вересня 2020): 148–59. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-97-4-148-159.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті окреслюються шляхи нового погляду на сучасну освіту, що є необхідним і значущим кроком для вдосконалення системи освіти України, розробки стратегії її розвитку. Проаналізовано сутність поняття «діяльність», яке означає активну взаємодію людини з навколишньою дійсністю, під час якої людина є суб’єктом, який цілеспрямовано впливає на об’єкт і задовольняє в такий спосіб власні. Наголошено на тому, що специфічною діяльністю майбутнього учителя біології з виховання ціннісного ставлення до природи є освітня, творча, практична, позааудиторна діяльність. Схарактеризовано практику як діяльність, якою людина змінює, перетворює світ. Виділено проєктну діяльність екологічного спрямування як унікальну діяльність майбутнього учителя біології в аспекті виховання в особистості ціннісного ставлення до природи. Зазначено, що участь майбутніх учителів біології у проєктній діяльності сприяє формуванню емоційно-почуттєвої, інтелектуальної й діяльнісної сфер особистості сучасного здобувача вищої освіти, трьох основних груп почуттів. Зроблено висновок, що участь здобувачів вищої освіти у реалізації проєктної діяльності в межах емоційно-оцінної діяльності обмежене часовими рамками, тож сконцентровано увагу на позааудиторній діяльності, яка нині є одним із компонентів освітньої програми педагогічних закладів вищої освіти.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
3

Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
4

Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
5

Прімєрова, О. К. "Життя, наукова та практична діяльність М.Х. Бунге". Статистика України, № 4 (63) (2013): 58–64.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
6

Теремецький, В. І., та О. С. Ховпун. "Сучасні понятійні інтерпретації терміна «фармація» як адміністративно-правової категорії". Прикарпатський юридичний вісник, № 2(31) (4 вересня 2020): 121–24. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).578.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто категоріальні інтерпретації терміна «фармація» в аспекті її адміністративно-правового забезпечення. Мета статті полягає у визначенні понятійної інтерпретації терміна «фармація» як адміністративно-правової категорії. Необхідність дослідження терміна «фармація» зумовлена відсутністю його тлумачення у Законах України «Про лікарські засоби», «Основи законодавства України про охорону здоров'я», а також неоднаковим розумінням у юридичній і фармацевтичній науках. Встановлено наявність конкуренції таких термінів, як «фармація», «фармацевтична сфера», «фармацевтична діяльність». У зв'язку з цим сформульована авторська позиція щодо цих понять. Підкреслено, що найбільш базовим терміном є «фармація», який охоплює всі напрями діяльності людини, пов'язані з лікарськими засобами, зокрема державне управління фармацевтичною діяльністю, фармацевтичну науку, підготовку фармацевтичних працівників, управління фармацевтичним підприємством, господарську фармацевтичну діяльність. Наголошено, що фармацевтична сфера - це самостійна частина фармації, фармацевтична діяльність - науково-практична господарська діяльність, яка охоплює фармацевтичний ланцюг. Під останнім розуміється система дій від розробки до реалізації лікарських засобів, включаючи маркетингові дослідження для встановлення потреби на ринку лікарських препаратів, інноваційні розробки нових ліків, контроль їхньої якості, проведення клінічних досліджень нових ліків, їх реєстрація, фармацевтична логістика, реалізація лікарських засобів, фармацевтичний маркетинг, управління фармацевтичним підприємством і підготовка фармацевтичних кадрів. Наведений підхід може використовуватися у подальших наукових дослідженнях у галузі адміністративного права, адже надає можливість найбільш об'єктивно виявити різні аспекти терміна «фармація».
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
7

Стеценко, Н. С. "Практична діяльність судових приставів за судовими статутами 1864 року". Проблеми законності, Вип. 106 (2010): 174–81.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
8

Королько, Андрій. "Музично-хорове товариство «Снятинський Боян» на початку ХХ ст.: становлення і практична діяльність". History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, № 52 (15 грудня 2020): 62–72. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.52.62-72.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті висвітлено діяльність музично-хорового товариства «Боян» в м. Снятині на початку ХХ ст. Охарактеризовано статут «Снятинського Бояна», показано практичну діяльність культурно-мистецького осередку у досліджуваний період, простежено репертуар концертної діяльності музичного гуртка. Автор відзначає, що «Снятинський Боян» є першою українською професійною музично-хоровою організацією на території краю. Його члени вели інтенсивну діяльність у сфері музичної освіти, пропаганди української музики, знайомили громадськість міста зі світовими шедеврами музичного мистецтва, залучали до хорового співу широкі верстви населення, проводили різноманітні благодійні заходи, влаштовували ювілейні концерти, присвячені діяльності провідних діячів українського мистецтва й літератури.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
9

Маража, І. О., та І. В. Жулкевич. "РОЛЬ ПЕДАГОГІКИ В КЛІНІЧНІЙ ПРАКТИЦІ ЛІКАРЯ". Медична освіта, № 2 (5 серпня 2021): 94–99. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12058.

Повний текст джерела
Анотація:
Наголошено актуальність використання педагогічних компетентностей у клінічній практиці лікаря. Перелічено нормативні документи, що регулюють використання засобів педагогіки в практиці лікаря, та наведено погляди таких науковців, як Л. Столяренко, І. Зязюн, К. Левітан, А. Маркова й С. І. Куликов, на сутність поняття «педагогічна та медична компетентність». Сказано, що сутність педагогічної компетентності медичних працівників продиктована особливостями їхньої професійної діяльності, які полягають у тому, що лікувально-профілактична діяльність передбачає лікарську рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення її сенсу, змісту, засобів і способів виконання, а також спирається на систему цінностей особистості; педагогічна діяльність медичного працівника спрямовується на проектування освітнього процесу і передбачає педагогічну рефлексію, тобто обов᾽язкове усвідомлення всіх параметрів і чинників успішності виконання цієї діяльності. Процес виховання за допомогою педагогічних прийомів у клінічній практиці лікаря ведеться з урахуванням соціальних умов, що надають можливості реалізації певних соціальних та індивідуальних цінностей пацієнта. Зокрема, необхідно усунути конкуренцію між професійною діяльністю, іншими соціальними сферами життєдіяльності та самозбереженням і здоров’ям лікаря. Зроблено висновок, що основними видами і напрямками педагогічної діяльності лікаря може бути методична діяльність з ознайомлення пацієнтів різного віку, національної приналежності, соціального або економічного статусу з принципами і правилами організації здорового способу життя; практична діяльність з виховання та навчання пацієнтів поведінки, що запобігає рецидивам захворювання; науково-педагогічна дослідницька діяльність; а також методична діяльність з навчання середнього та молодшого медичного персоналу. Загальну спрямованість педагогічної діяльності лікаря можна охарактеризувати як формування та розвиток у пацієнтів індивідуальної основи для відновлення і збереження здоров’я.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
10

Нікітіна, З. І. "Практична діяльність людини як сфера реалізації істинного знання (Теофан Прокопович)". Гілея, Вип. 100 (№ 9) (2015): 130–34.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
11

Давибіда, Лев. "ОХОРОНА ЗДОРОВ’Я В ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ РЕСПУБЛІЦІ: ІСТОРИКО-АНТРОПОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ". Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", № 32 (27 грудня 2019): 83–91. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.83-91.

Повний текст джерела
Анотація:
Автор розглядає процес становлення і функціонування системи охорони здоров’я ЗУНР, засто- совуючи методологічні підходи, притаманні для історії повсякденного життя як історико-антропо- логічної дисципліни. Особлива увага приділяється висвітленню організаційних заходів, спрямованих на розбудову ланок управління галуззю охорони здоров’я і забезпечення цивільного населення медичною опікою, аналізується практична діяльність влади і окремих представників лікарської професії у цих процесах. На підставі вивчення архівних джерел, згромаджених у фонді 3982 “Державний секретаріат внутрішніх справ Західно-Української Народної Республіки. Відділ санітарний” Центрального держав- ного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), охарактеризовано рівень доступності якісної медичної допомоги для пересічного мешканця Східної Галичини в 1918–1919 рр. в умовах занепаду санітарно-гігієнічних відносин, спричиненого тривалими військовими діями, а також з’ясовано, які практичні заходи проводилися задля покращення санітарного стану ЗУНР і подолання інфекційних захворювань.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
12

Levchenko, Inna. "Члени медичних товариств України другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – засновники української терапевтичної школи". Pereiaslav Chronicle, № 15 (20 серпня 2019): 107–13. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-107-113.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті аналізується науково-практична діяльність членів природничих товариств України у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. у терапевтичній галузі. На основі аналізу законодавчих документів, архівних матеріалів, медичної періодики висвітлено роль представників медичної еліти України у формуванні терапевтичної школи, яка виховала плеяду визначних вчених-терапевтів. У статті оприлюднені досягнення науковців-медиків (входили до складу медичних товариств), які принесли світову славу українській медицині. У статті розкриваються найважливіші теоретичні та практичні аспекти терапевтичної науки, які закладалися вченими медичних осередків України. На багатому фактичному матеріалі показано становлення терапевтичної школи біля витоків якої стояли видатні вчені – С. П. Алфер’єв, В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, К. Г. Трітшель, В. Г. Лашкевичу, В. А. Франковський, А. М. Фінкельштейн, С. В. Лєвашов та багато інших. Висвітлено участь членів Київського та Харківського товариств у проведенні наукових досліджень, які сприяли розвитку терапевтичної галузі знань. У процесі дослідження було з’ясовано причини заснування окремих медичних товариств, які безпосередньо розвивали терапевтичну галузь і заповняли прогалини по деяким спеціалізаціям медицини. Саме ці осередки стали першими не лише в Україні, а й в усій Російській імперії. Також показано, як члени медичних осередків ознайомлювалися зі світовими досягненнями в терапевтичній галузі та застосовували їх у своїй практичній діяльності на батьківщині. У статті проаналізовано наукові доповіді та праці членів товариств із терапії.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
13

Кисельов, О. С. "Івано-Франківський відділ наукового атеїзму: історія, співпраця з компартією та практична діяльність". Софія, № 2 (11) (2018): 17–20.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
14

Бутенко, Л. Л. "КОНЦЕПЦІЇ ТА МОДЕЛІ НАВЧАННЯ ПЕДАГОГІКИ: ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ". Духовність особистості: методологія, теорія і практика 100, № 1 (28 квітня 2021): 57–71. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-100-1-57-71.

Повний текст джерела
Анотація:
Визначено актуальність дослідження концепцій та моделей навчання педагогіки як теоретичного фундаменту професійного та особистісного становлення майбутніх учителів. На основі аналізу наукової літератури представлено моделі навчання педагогіки – емпірична, навчальна (теорія – … – практика), практико зорієнтована, антропосоціальна, квазіпрофесійна, евристична, рефлексивна, особистісно практична, самоосвітня, їхнє співвіднесення з різними видами діяльності студентів. Схарактеризовано особливості концентрованого навчання педагогіки (В. Безрукова), що забезпечує «занурення» майбутніх учителів у проблемне поле педагогічної теорії та практики, формування цілісного уявлення про педагогіку. Розкрито основні положення генеративного навчання педагогіки (І. Циркун, В. Пунчик) з опорою на самостійну пізнавальну діяльність студентів, орієнтацією на формування компетентностей самоосвіти та саморозвитку. Визначено особливості оновлення та удосконалення змісту курсу «Педагогіка» згідно наукових позицій О. Дубасенюк (системний підхід до аналізу педагогічних явищ, професіографічний підхід до конструювання змісту навчання педагогіки). Представлено основні концептуальні положення експериментально-аналітичного навчання педагогіки (Л. Косолапова), зокрема ідея доповнювальності пізнавальної й професійно-педагогічної діяльності, взаємоперехід теорії та практики, аналітичний розгляд компонентів освітньої системи.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
15

Цехмістер, Я., І. Малацай, I. Нечітайло, О. Ємельянова, O. Король та Н. Стаценко. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТИ". Financial and credit activity problems of theory and practice 6, № 41 (10 січня 2022): 556–63. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251532.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. Проаналізовано проблему професійної підготовки фахівців у сфері освітнього менеджменту. Виявлено, що поява зазначеної спеціальності зумовлена метаморфозами в суспільно-економічному житті та гострою конкуренцією між освітніми установами. З огляду на чисельність полівекторних наукових публікацій зазначена проблема актуальна і динамічна, відтак поле для її розкриття дає нові дослідницькі напрями. Огляд літератури дозволив окреслити такі ключові проблеми освітнього менеджменту: практична діяльність керівника, упровадження інновацій; процес підготовки фахівців; моніторинг ефективності та оцінка якості освітнього менеджменту. Через ознайомлення та аналіз із ними ми зробили спробу розкрити сучасні тенденції та актуальні проблеми підготовки менеджерів освіти. З’ясовано, що освітній менеджмент — міждисциплінарна категорія, котра перебуває на периферії теорії і практики освітньої галузі та економіки. І якщо в першому варіанті зв’язок очевидний, то у другому — на перший погляд латентний, проте саме суспільно-економічні процеси детермінують діяльність керівника, завдання якого полягає у вивченні тенденцій ринку праці та побудові ефективної стратегії загального розвитку закладу освіти. Актуальним питанням є висвітлення базових для керівника особистісних якостей, психологічних характеристик і практичних умінь. Так, чільне місце займає вивчення когнітивної сфери, творчого потенціалу та готовності до інноваційної діяльності. Злободенною залишається і проблема організації освітнього процесу. Зокрема, компетентнісного підходу і розкриття творчих можливостей студентів як ресурсу для майбутньої професійної діяльності. Глибше розуміння професійної підготовки забезпечив фрагментарний аналіз окремих аспектів діяльності закладів вищої освіти в Україні, Великій Британії та Сполучених Штатах Америки (по одному закладу із кожного регіону). Установлено, що загальні тенденції підготовки аналогічні, проте європейські ЗВО акцентують увагу на міжнародній академічній мобільності; США — на практичній компоненті; України — теоретичній базі. На основі вищезазначеного матеріалу ми розробили ієрархічну модель факторів-детермінантів освітнього процесу підготовки освітніх менеджерів. Визначили, що їхній вплив, залежно від масштабності дії — лише на освіту чи на суспільство в цілому, може бути явний або латентний. Така модель дає чітке уявлення про місце освітнього менеджменту в суспільному житті. Перспективи дальших досліджень убачаємо в розробленні конкретних рекомендацій, що стосуються розв’язання актуальних проблем підготовки менеджерів освіти. Ключові слова: заклад вищої освіти, професійна підготовка, керівник, освітній менеджмент, лідерство, освітній процес, інновації, мислення зростання. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 0; бібл.: 13.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
16

Лебєдєва, Надія. "КОМУНІКАЦІЯ СУСПІЛЬСТВА І ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ". Public management 17, № 2 (27 лютого 2019): 136–44. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-17-2-136-144.

Повний текст джерела
Анотація:
Розглянуто комунікаційний процес певних соціальних груп і органів місцевого самоврядування в контексті діяльності громадської орга- нізації, а також нову редакцію Закону України “Про громадські об’єднання”, який сприятиме вдосконаленню громадянського суспільства. Висвітлено діяльність громадської організації м. Херсона в контексті комунікації суспільства й органів місцевого самоврядування, спираючись на дослідження таких українських науковців, як Т. В. Журенок, В. К. Колпаков, В. М. Менджул, С. М. Грудницька, Т. П. Руцинська, О. В. Титова та ін. Громадські організації останнім часом все частіше виступають органі- заторами різноманітних заходів, проектів щодо вирішення конкретних суспільно значущих питань. Таке явище цілком природно, оскільки однією з найбільш правових форм допомоги громадянам, конкретним людям, які потребують допомоги у вирішенні складних спільних проблем, є існуван- ня об’єднань громадян. Громадські організації є ефективним інструментом ознайомлення, допомоги, комунікації, соціального ефекту. Виходячи із загального підходу порівняльного аналізу визначення поняття “комунікації”, складеного відомим українським науковцем Д. В. Кісловим, проаналізовано діяльність громадської організації з орга- нами місцевого самоврядування у досягненні певних соціально значущих завдань. Наголошено, що практична діяльність громадських організацій вимагає ширшого наукового спостереження і вивчення комунікації різних соціаль- них груп і державного управління, та розроблення пропозицій щодо вдо- сконалення комунікаційного процесу із застосуванням підходів державного управління.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
17

Жукова, Ірина, та Олександр Долгий. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ТА СОЦІАЛЬНО-ПРАКТИЧНА АКТУАЛІЗАЦІЯ РОЛІ КОМУНІКАЦІЇ". Public management 19, № 4 (29 травня 2019): 311–19. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-4(19)-312-319.

Повний текст джерела
Анотація:
Встановлено, що значення феномену комунікацій на сучасному етапі розвитку суспільства важко недооцінити, адже комунікаційні зв’язки пронизують усі сфери життєдіяльності, комунікації досліджуються різними науками: державним управлінням, економікою, правом, соціологією, філосо- фією, культурологією, політологією тощо. Досліджуючи комунікації крізь призму взаємодії державних органів влади та громадськості на регіональному рівні, більшість дослідників тлумачать ко- мунікацію як основу державного управління і важливий чинник демократи- зації суспільного життя. В загальному вигляді її можна визначити як процес обміну інформацією, що об’єднує в єдине ціле органи державного управлін- ня, органи місцевого самоврядування та групи громадськості; зміцнює необ- хідний зворотний зв’язок між адміністративним апаратом, управлінськими структурами, суспільством, окремими громадами й індивідами. Як процес передачі, обміну політичною інформацією, який структурує політичну діяльність і надає їй нового значення, формує громадську думку і політичну соціалізацію громадян з урахуванням їх потреб та інтересів тлума- читься поняття “комунікація політична”. Обґрунтовано, що комунікації в державному управлінні розглядають як ін- формаційну взаємодію, орієнтовану безпосередньо на визначену організацію, на методи і засоби побудови внутрішніх взаємозв’язків, тобто як інформацій- ні потоки; на розуміння побудови відносин між людьми всередині організації і в непомітному перенесенні особистих відносин на організаційні, у поєднанні вражень, заснованих на почутті симпатії або антипатії, і вражень від ділових якостей, а “комунікацію управлінську як сукупність інформаційних зв’язків, процес взаємодії між суб’єктами управлінської діяльності по вертикалі, гори- зонталі із зовнішнім суспільним середовищем, шляхом безпосереднього спіл- кування і обміну інформацією з використанням відповідних засобів”.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
18

Нестеренко, Валентина, Інна Осьмірко та Тетяна Синиця. "АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, № 26 (26 червня 2021): 79. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.26.79.

Повний текст джерела
Анотація:
УДК 658.15; JEL Classification: M 40 Мета. Формування підходу до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства на основі визначення факторів впливу та відповідних груп аналітичних показників. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є наукові видання і матеріали періодичних видань. Результати. Аналізуючи погляди дослідників на визначення сутності фінансової діяльності підприємства, можна виокремити наступні погляди: це діяльність підприємства, спрямована на формування і розподіл фінансових ресурсів; діяльність з фінансового посередництва; діяльність з організації використання фінансових інструментів в умовах підприємства; діяльність по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами; діяльність по мобілізації фінансових ресурсів підприємства задля досягнення визначених власником цілей економічного розвитку підприємства, тощо. Відповідно до сутності фінансово-економічної діяльність підприємства всі фактори впливу на неї можна розділити на наступні види: внутрішні - організаційно-правова форма підприємства, рівень забезпечення сировиною, ефективність системи управління підприємством, ефективність управління ресурсами підприємства, стан матеріально-технічного забезпечення діяльності підприємства, технологічний рівень виробництва, та зовнішні - загально ринкова кон’юнктура, соціально-політичні фактори, природі фактори, вплив податкової системи, рівень інвестиційної привабливості галузі, фінансово-кредитна політика держави. Відповідно до факторів впливу, перелік показників, за допомогою яких має реалізовуватися процес аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства має бути наступним: показники ефективності використання основних засобів: фондовіддача, фондомісткість, фондорентабельність; показники ефективності використання матеріальних ресурсів: рентабельність продажів, рентабельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність інвестицій; показники ефективності використання трудових ресурсів: продуктивність праці, трудомісткість продукції, виробіток; показники ефективності використання фінансових ресурсів: показники ділової активності, показники фінансової стійкості, показники ліквідності, показники фінансової рентабельності. Наукова новизна. Сформовано узагальнений підхід до аналізу ефективності фінансово-економічної діяльності підприємства відповідно до факторів впливу на неї та обґрунтовано перелік показників її оцінювання. Практична значущість. Запропоновані висновки можуть бути використані дослідниками, власниками та керівниками підприємств при формуванні ефективної системи аналізу господарської діяльності підприємства.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
19

Струк, Н. С., та М. С. Кріп. "ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ У ДІЯЛЬНІСТЬ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-15.

Повний текст джерела
Анотація:
Доведено актуальність і своєчасність дослідження передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Потреба в удосконаленні системи управління вугледобувними підприємствами зумовлена відсутністю організаційно-методичного забезпечення обліку й аналізу витрат за центрами їх виникнення та нераціональним плануванням господарської діяльності. Мета – проаналізувати елементи існуючої системи планування для з’ясування передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Використані методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу уможливили систематизацію науково-прикладних напрацювань у сфері управлінського обліку діяльності вугледобувних підприємств і формулювання результатів дослідження. Емпіричною основою слугували показники діяльності вугільних шахт державного підприємства «Львіввугілля», зокрема: «Великомостівської», «Лісової», «Червоноградської», «Межирічанської», «Степової». Результати дослідження підтвердили, що діюча система планування на вугледобувних підприємствах не спроможна забезпечити достовірну оцінку факторного впливу на діяльність і вчасно виявити ризики потенційних непродуктивних втрат за центрами відповідальності. Наукова значимість публікації полягає у систематизації наукових підходів до системи бюджетування, зважаючи на найновіші дослідження українських і зарубіжних вчених у сфері управлінського обліку вугледобувних підприємств. Це дало змогу запропонувати етапи бюджетування діяльності таких підприємств, зважаючи на стратегічні пріоритети їх розвитку. Практична цінність дослідження полягає у комплексному підході до організаційної структури системи бюджетування, з урахуванням особливостей виникнення витрат у вугільній промисловості, що сприятиме чіткому розподілу відповідальності між керівниками структурних підрозділів для досягнення визначальних показників і контролю за їх динамікою. Авторами зроблені висновки, що передумовами впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств є розроблення організаційних і методичних підходів до: підвищення ефективності процесів розподілу ресурсів; оптимізації витрат; контролю діяльності структурних підрозділів; оперативного отримання інформації про обсяги видобутку вугілля, розвідувальні, нарізні, гірничопідготовчі роботи.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
20

Soloviova, L. "Public and scientific-research activity of the professor V.Ye. Timonov." History of science and technology 8, no. 2(13) (December 17, 2018): 389–405. http://dx.doi.org/10.32703/2415-7422-2018-8-2(13)-389-405.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
21

Миронов, Ю. Б., В. А. Микита та О. Р. Сватюк. "ДІДЖИТАЛ-МАРКЕТИНГ ПІДПРИЄМСТВ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЧНОЇ КРИЗИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 62 (4 січня 2021): 93–100. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-13.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглядаються теоретичні підходи та практичні аспекти впровадження інстру-ментів діджитал-маркетингу (digital-marketing) у діяльність підприємств за умов пандемії коронавірусу COVID-19 та викликаної ним кризи на ринках товарів і послуг. Дана стаття є актуалізацією дослідження впливу інструментів діджитал-маркетингу на діяльність підприємства у період спалаху пандемії коронавірусу 2019-2020 років та пропонує розроблення методики виходу з кризової ситуації з найменш можливими затра-тами. У роботі описано теоретичні засади управління рівнем доходу, діяльністю підприємства за умов ка-рантинних обмежень, вплив чинників на його функціонування. Авторами розроблено практичні заходи із впро-вадження інноваційних інструментів діджитал-маркетингу у діяльність підприємств. Використана методо-логія дослідження, а саме: методи аналізу й синтезу, конкретного і абстрактного, якісного і кількісного аналізу, порівняльних характеристик, економіко-статистичні методи, системної оцінки, вибірки, узагальнен-ня, порівняння, методи графічного зображення даних дозволили провести аналіз діяльності підприємства за умов пандемії та визначити ефекти, переваги й ефективність від упровадження інструментів діджитал-маркетингу у практичну діяльність ринкового підприємства. Вивчення діджиталізації і технологій діджитал-маркетингу дозволяє обґрунтувати доцільність, розробити і впровадити власні методики, оскільки українська система маркетингу за своїм походженням і суттю має цілий ряд особливих рис, які дозволяють використо-вувати в практиці неадаптовані методики. Авторами запропоновано комплекс заходів щодо забезпечення ефективної діяльності підприємства за умов впровадження карантинних заходів та пов’язаних з ними обме-жень на ринках товарів і послуг. Діджитал-маркетинг лише закріплює за собою репутацію альтернативної і дієвої методології, що практично не має перешкод для функціонування. Відповідне й правильне застосування цифрових інструментів та сервісів допоможе не тільки закріпити позиції підприємства на ринку, але й дозво-лить розширювати ринки збуту не зважаючи на карантинні обмеження, працювати над збільшенням прибут-ковості. Визначено перспективні напрями подальших наукових досліджень у даному напрямі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
22

ХРІДОЧКІН, Андрій, та Петро МАКУШЕВ. "ВАСИЛЬ НАЗАРОВИЧ КАРАЗІН: ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ НА ТЛІ ЕПОХИ". Східноєвропейський історичний вісник, № 18 (30 березня 2021): 30–44. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226563.

Повний текст джерела
Анотація:
Анотація. Актуальність дослідження. Актуальність досліджуваної проблеми зумовлена потребою у здійсненні рівномірного висвітлення біографії Каразіна, в якій відображені раніше недостатньо вивчені сторінки його життя. При характеристиці суспільно-політичних поглядів Каразіна значно розширено коло досліджуваних аспектів його світогляду. Мета дослідження. Мета статті полягає у висвітленні життєвого шляху відомого політичного і громадського діяча, вченого першої половини ХІХ ст. Василя Назаровича Каразіна, дослідженні фактів і висвітленні прогалин в його біографії, окресленні основних віх життя і творчості, аналізі його основних наукових досягнень та їх значення для нащадків. Методи дослідження. Головними методами дослідження даної проблеми є хронологічний, історико-генетичний, порівняльно-історичний, історико-типологічний, синхронний, біографічний та просопографічний підходи. Результати дослідження. У статті висвітлено біографію Каразіна, яка відображає основні етапи формування його світогляду. Розкрито особливості соціальних і економічних поглядів Каразіна, що зумовили своєрід­ність трактування ним важливих політичних питань щодо державного устрою, ролі державної влади в розвитку економічної, політичної і ідеологічної галузей. Розкриті зміст і мотивація діяльності Каразіна як поміщика і засновника ряду громадських організацій того часу. Практична значимість. Одержані у статті результати можуть бути використані при дослідженні джерел формування ідеології консерватизму XIX ст., ступеню засвоєння нею положень прогресивної суспільної думки та характеру використання західноєвропейських суспільно-політичних теорій, ролі консервативно налаштованих дворян в суспільному русі, послідовності їх ідей і політики правлячих кіл. Ключові слова: адміністративна діяльність, винахідницька діяльність, громадська діяльність, Каразін, реформаторські проекти, селянське питання, суспільно-політичні погляди, Харківський університет.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
23

Moskalyova, L. "PRACTICAL ACTIVITIES OF FUTURE PRESCHOOL EDUCATORS: ANALYSIS OF INTERNATIONAL EXPERIENCE." Scientific Bulletin Melitopol State Pedagogical 2, no. 22 (February 13, 2019): 55–59. http://dx.doi.org/10.33842/22195203/2019/22/55/59.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
24

Hirlina, N. Y. "Духовна культура та процес соціалізації". Grani 19, № 3 (19 лютого 2016): 32–36. http://dx.doi.org/10.15421/1716056.

Повний текст джерела
Анотація:
Культура у своєму духовному вимірі надає смисли людському буттю у всій тотальності його проявів. Духовно-продуктивна діяльність забезпечує формування духовних цінностей, а духовно-практична діяльність стосується опанування людиною та соціальними групами накопичених людством духовних цінностей у процесі власного культурного розвитку. Саме другий процес лежить в основі соціалізації підростаючого покоління і має найбільше значення для формування духовної культури молоді. Його результатом є набуття молоддю духовного досвіду, розвитку ціннісних орієнтацій, духовних потреб і духовних почуттів. Сутністю духовної культури є набування сенсу життя у вигляді усталених на особистісному рівні ціннісно-смислових життєвих орієнтирів, що здійснюється на основі трансформування універсуму зовнішнього буття у внутрішній світ особистості. В основі соціально-філософського дискурсу дослідження духовної культури молоді має лежати проблематика взаємозв’язку та взаємодетермінації особистісного духовного розвитку та духовного життя суспільства загалом. Саме соціальний вимір фено- мена духовної культури як наслідок взаємодії особистості та суспільства має знаходитися у центрі соціально-філософського аналізу. У межах соціально-філософського дискурсу духовна культура особистості має аналізуватися як процес набування людиною людського через інтеграцію до соціального простору свого буття. Розкриваючи соціально-філософський зміст поняття духовної культури як чинника соціалізації, слід насамперед підкреслити його системостворюючий стосовно суспільного розвитку потенціал.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
25

Ілієв, Іван Георгієв. "ПРО ПОЧАТОК БОЛГАРСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ НОРМИ В РЕСПУБЛІЦІ ТУРЦІЯ". Мова, № 35 (29 липня 2021): 30–39. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237840.

Повний текст джерела
Анотація:
Об’єктом дослідження у статті є перші прояви болгарської літературної мови в Турецькій Республіці, робота болгарсько-магометанського автора Хасана Уйгуна, видавця за фахом. Це дуже важлива тема, оскільки про існування літературних творів на діалектній болгарській мові в Туреччині нічого не відомо. Мета — ознайомити читачів з його прозаїчними та поетичними творами (оповідання «Кривавочервоні» та вірш «Я помак»), написаними на болгарському діалекті, та правописом, використаним в них. Був застосований філологічний метод, заснований на текстовому аналізі творів. Стаття є серйозним науковим досягненням, а результатом є відкриття нових даних. Практична цінність роботи полягає в тому, що це перша спроба експортувати інформацію про таку діяльність представника болгарської меншини в Туреччині, хоча подібні дослідження вже тривалий час проводилися у Греції, Албанії, Румунії (Банат) і в Північній Македонії.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
26

Парахіна, М. Б. "Інститут російських воєвод у структурі Української козацької держави: політико–правові функції та практична діяльність (1654–1657 рр.)". Гілея, Вип. 113 (№ 10) (2016): 7–11.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
27

Мукан, Н. В., Л. І. Гук та М. В. Гаврилюк. "ЕГЕРТОН РАЄРСОН ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ОСВІТИ В КАНАДІ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, № 3 (29 квітня 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-05.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розглянуто педагогічні погляди та специфіку управлінської діяльності видатного канадського педагога Егертона Раєрсона, який вва- жається засновником системи освіти провінції Онтаріо. Проведено ана- ліз науково-педагогічної літератури, що висвітлює різноманітні аспекти проблеми дослідження. Проведено ретроспективний аналіз соціоісто- ричних, культурних та освітніх чинників (сімейне виховання, соціальне середовище, освітнє середовище, священництво, журналістська та нау- ково-дослідна діяльність, саморозвиток та самовдосконалення) розвитку особистості Е. Раєрсона). Визначено основні періоди його життєвого та творчого шляху. Досліджено послідовність освітніх реформ, які були впроваджені у шкільну систему освіти у сферах: управління шкільною освітою, орга- нізація навчання (зокрема, компоненти освітнього процесу, серед яких цільовий (практична зорієнтованість освіти), контекстуальний (відповід- ність навчальних матеріалів цінностям канадського суспільства), опера- ційний (відповідність методів навчання), стимулювально-мотиваційний (запровадження похвальних листів), контрольно-регулюючий (запровадження нових критеріїв та оціню- вання), оцінно-результативний (практичне використання теоретичних знань), стандартизація освітніх про- грам (державне управління шкільним навчанням; реалізація принципів освіти (обов'язковості, доступності, практичного спрямування, релігійних та моральних засад навчання, загального особистісного розвитку); введення обов'язкових предметів; розвиток логіки організації навчання; використання різноманітних інди- відуальних, групових, усних, письмових метод оцінювання; організація навчання для дітей з особливими потребами). Досліджено реалізацію педагогічних поглядів Е. Раєрсона у системі підготовки вчителів (ство- рення Нормальної школи, визначення стандартів сертифікації вчителів, підняття заробітної плати, організа- ція пенсійного фонду для вчителів). Проаналізовано вплив педагогічних поглядів Е. Раєрсона та його управлінської діяльності на розвиток освітніх систем інших канадських провінцій та територій.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
28

Бужин, О. В., О. М. Іонова та С. Є. Лупаренко. "ПИТАННЯ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ВАЛЬДОРФСЬКІЙ ШКОЛІ". Теорія та методика навчання та виховання, № 51 (2021): 44–56. http://dx.doi.org/10.34142/23128046.2021.51.05.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізовано питання трудового навчання молодших школярів у вальдорфській школі. Актуальність проблеми зумовлена доцільністю використання вальдорфського освітнього досвіду в діяльності Нової української школи, що сприятиме формуванню технологічної компетентності школярів, розвитку творчої основи особистості. Мета дослідження – розкрити особливості трудового навчання молодших школярів у вальдорфській школі. Методи дослідження: комплекс загальнонаукових методів (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, класифікація, узагальнення). Установлено, що специфікою трудового навчання молодших школярів у вальдорфській школі виступає цілісний підхід, згідно з яким психічна структура людини виявляється в єдності розумової діяльності, емоційно-почуттєвої та вольової сфер. Це передбачає: підвищення ролі занять ручною працею і ремеслами до рівня академічної галузі та використання широкого кола видів практичної діяльності (в’язання, вишивання, виготовлення іграшок, прядіння, ткацтво, шиття, гончарство, землеробство, будівництво тощо); висунення перед предметами циклу трудового навчання як навчальних (формування знань, умінь і навичок у різних галузях людської діяльності), так і розвивальних (інтелектуальний, емоційно-почуттєвий і вольовий розвиток дитини) цілей; міжпредметну інтеграцію та залучення елементів трудового навчання у процес вивчення інших дисциплін (природознавство, образотворче мистецтво, ліплення тощо). Відзначено, що специфікою трудового навчання виступає також чітке співвіднесення освітнього процесу з віковими особливостями дитини та активна практична діяльність школярів. Установлено, що трудове навчання у вальдорфській школі сприяє емоційно-ціннісному засвоєнню дитиною уявлень про навколишній світ і роль праці в ньому, розвитку тонкої моторики рук як основи інтелектуального розвитку дитини, формуванню морально-вольових, емоційних, соціальних якостей дитини, залученню дітей до продуктивної діяльності.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
29

Онищенко, Н. П. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ПРОЄКТІВ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 201–6. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-30.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті розкрито особливості використання методу проєктів під час викладання педагогічних дисциплін. Визначено, що сутність проєктної технології полягає у застосуванні цілісної системи засобів, що передбачає системне і послідовне моделювання розв’язання проблемних ситуацій, які вимагають від учасників освітнього процесу значних пошукових зусиль, їхньої творчої активності, дослідження й розробки оптимальних шляхів розв’язання проєктів, їх публічного захисту й аналізу підсумків упровадження. Доведено, що метою проєктування освітнього процесу є створення викладачем таких умов під час його проходження, за яких результатом проєктування виступає індивідуальний досвід проєктної діяльності кожного конкретного студента. Виділено основні вимоги до використання проєктної технології: наявність конкретного завдання, що потребує інтегрованих знань, наявності певних умінь і навичок, дослідницького пошуку з метою розв’язання значущої проблеми в дослідницькому, творчому плані; теоретична і практична пізнавальна значущість результатів, передбачуваних у процесі виконання певних завдань; індивідуальна і групова самостійна діяльність студентів щодо розв’язання певних проєктів; поетапне структурування змістової частини проєкту з виділенням результатів конкретних його частин; застосування дослідницьких методів (аналізу, синтезу, підведення підсумків, коректування, узагальнення висновків тощо). У статті розкрито особливості різних типів проєктів, які можна використовувати під час викладання педагогічних дисциплін, а саме: дослідницьких, творчих, інформаційних, практико-орієнтованих, прикладних, телекомунікаційних, ігрових, рольових. Виділено параметри зовнішньої оцінки проєкту та вимоги до структурування проєкту. Зроблено висновок, що використання проєктних технологій у вищій школі розвиває пізнавальну сферу та особистісні якості студентів, перетворює викладача із носія готових знань на організатора творчої діяльності майбутніх учителів. Зазначено, що проєктні технології вчать студентів самостійно шукати шляхи вирішення різних проблем, що мають теоретичне і практичне значення.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
30

Михайловська, О. В. "Сутність категорії «ресурси»: теоретичні та практичні аспекти". Проблеми сучасних трансформацій. Серія: економіка та управління, № 2 (27 листопада 2021): 24–28. http://dx.doi.org/10.54929/pmt-issue2-2021-4.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті схарактеризовані різні підходи до трактування категорії «ресурси». Досліджена теоретична та практична проблематика місця та ролі ресурсів в господарській діяльності підприємств. Окреслено історію тлумачення сутності категорії «ресурси» і факторів їхньої здатності приносити прибуток. Наголошено на необхідності пошуку шляхів для підвищення ефективності використання обмежених ресурсів. Встановлено, що сьогодні актуальними залишаються питання недосконалості системи управління та використання власного ресурсного потенціалу галузей національного господарства. Зазначено, що основний зміст визначень науковців щодо ресурсів співпадає, але існують деякі відмінності в описі структури складових елементів. Підкреслено, що ефективність функціонування та розвитку підприємств досягається через оптимізацію складу і обсягів ресурсів, що формують фактори виробництва. З’ясовано, що категорію «ресурси» необхідно розглядати в різних напрямах (як загальна категорію, як загальноекономічну категорію; як категорію виробничо-господарської діяльності суб’єктів господарювання). Встановлено, що видів ресурсів існує безліч, що породжує класифікаційну проблему. Розкрито сутність природних, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів. Констатовано, що ресурси як категорія виробничо-господарської діяльності – це всі блага, що надходять до системи забезпечення та, в разі потреби, перетворюються у фактори виробництва й, трансформуючись, надходять до системи споживання задля задоволення потреб споживачів та досягнення ефективності функціонування виробничо-господарських структур. Встановлено взаємозв’язок: «ресурси – ресурси економічні – фактори виробництва». Доведено, що діяльність, заснована на економічних ресурсах відіграє ключову роль в діяльності підприємств.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
31

Vilchkovskaya, Anastasia. "Рудольф Лабан – життя, педагогіка та хореографія". Physical education, sport and health culture in modern society, № 4(48) (30 грудня 2019): 14–18. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-14-18.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізовано життєвий шлях та творча діяльність відомого хореографа і педагога Рудольфа Лабана – автора концепції експресивної гімнастики, яка була своєрідним протестом проти консервативних методичних вимог щодо структури та змісту занять з фізичного виховання у загальноосвітніх школах. Мета дослідження – проаналізувати життєвий шлях та творчу діяльність відомого хореографа та педагога Р. Лабана. Методи дослідження: аналіз літератури з педагогіки, теорії і методики музичного та фізичного виховання, хореографії. Результати дослідження. Концепція експресивної гімнастики спирається на творчу рухову імпровізацію учнів у супроводі музики. Вона дає вчителю можливості у виборі фізичних та танцювальних вправ, рухливих ігор, музичних творів. Їх виконання стимулює у учнів активність та фантазування у руховій діяльності, позитивно впливає на розвиток естетичних почуттів, формує координацію рухів, узгодження своїх дій з рухами партнерів та ін. Р. Лабан пропонує оригінальні комплекси експериментальної гімнастики, які мають свою тематику. Наприклад, відчуття руху, ваги тіла. Формування вмінь співпрацювати з партнерами і групою, розвиток відчуття руху, ваги тіла, простору, часу та ін. Висновки. За своє 79-річне життя Рудольф Лабан зробив значний внесок у мистецтво, педагогіку, ергономіку. Його ентузіазм, енергія та творчий підхід у всіх напрямках діяльності і хореографія, режисура, педагогіка, фізичне виховання дали можливість сформувати та апробувати на практиці новаторські підходи у цих сферах людської діяльності. Тому новаторська науково-практична спадщина Р. Лабана є актуальною й у нас час, незважаючи на політичні зміни, що відбулися у більшості країн світу.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
32

Мілорадова, Наталя Едуардівна, та Вікторія Василівна Шевченко. "АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ ПІДХОДІВ ЩОДО ВИЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 3 (12 листопада 2021): 48–53. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.8.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті здійснено аналіз сучасних тенденцій щодо структури професійно-психологічної компетентності у вітчизняному науковому просторі. Особливу увагу приділено саме професійно-психологічній компетентності тому, що вона є інтегральною професійно-особистісною характеристикою військовослужбовців Національної гвардії Украї- ни. Саме в цій компетентності поєднуються теоретична й практична готовність до виконання професійної діяльнос- ті, а також суб’єктивні особливості фахівця, які забезпечують ефективність управлінської діяльності підрозділами. На основі аналізу наукових підходів щодо дослідження структури професійно-психологічної компетентності май- бутніх фахівців, професіограми командира підрозділу й особливостей військової діяльності в статті здійснено визна- чення структури й змісту професійно-психологічної компетентності військовослужбовців Національної гвардії Украї- ни. Розглянуті основні компоненти, які входять до структури професійно-психологічної компетентності. До таких компонентів належать: мотиваційний компонент, в якому головне – це мотивація та відношення військовослужбовця до виконання професійної діяльності, потреба й бажання постійно розвиватися та здобувати нові знання, а також підвищувати свій професійний рівень; комунікативний компонент – це здатність встановлювати й налагоджувати, а також підтримувати взаємостосунки з іншими людьми; когнітивний компонент – це здатність критично й само- стійно мислити незалежно від ситуації; операційний компонент – це здатність адаптуватися до нових, навіть важких умов діяльності, а також володіння професійними знаннями, уміннями й навичками для успішного виконання професійних завдань; емоційно-вольовий компонент – це здатність військовослужбовця до самоконтролю, до самона- віювання задля досягнення поставленої мети, подолання сумнівів, страхів, несення відповідальності за свою діяльність і діяльність своїх підлеглих.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
33

Danilova, V. M. "Scientific and practical activity of the Department of Neurochemistry of the Palladin Institute of Biochemistry of NAS of Ukraine." Ukrainian Biochemical Journal 89, no. 2 (April 24, 2017): 121–34. http://dx.doi.org/10.15407/ubj89.02.121.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
34

Глоба, О. "Освітні сільськогосподарські заклади Харківської губернії (друга пол. XIX - поч. XX ст.): науково-практична діяльність з агрономії та підготовки спеціалістів". Емінак, № 3 (23), липень - вересень, т. 1 (2018): 51–58.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
35

Бурак, В. Г. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ". Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, № 3 (29 квітня 2021): 13–20. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-02.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті здійснено структурно-системний аналіз методологічних підходів до дослідження професійної підготовки майбутніх фахівців сфери обслуговування. Аргументовано, що професійна підготовка майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи передбачає врахування комплексу методологічних підходів до організації освітнього процесу в закладах вищої освіти, а саме: індивідуально-особистісного, діяльнісно-фахового, практико-орієнтованого, технологічного, культурологічного. З’ясовано, що індивідуально-особистісний підхід ураховує індивідуально-психологічні особливості особистості здобувача освіти, сприяє реалізації індивідуальної освітньої траєкторії за активної самостійної роботи, подальшого самовизначення в професії та самореалізації як особистості. Діяльнісно-фаховий ототожнюється з ефективністю освітнього процесу, включенням в активну, соціально значущу навчально-пізнавально-дослідницьку діяльність з освоєння знань, набуття умінь, навичок, формування компетенцій і компетентностей сфери обслуговування, здатністю та готовністю вирішувати спеціалізовані завдання, розв’язувати практичні проблеми. Практико-орієнтований забезпечує інтегрування теоретичного та практичного компонентів через поєднання навчання у закладі вищої освіти з практичною роботою в реальних виробничих умовах підприємств готельно-ресторанного бізнесу, отримання відповідних практичних та соціальних навичок, вирішення професійно значущих завдань. Технологічний пов’язаний зі здійсненням моделювання, проєктування і конструювання рішень ситуацій і задач в освітній та майбутній фаховій діяльності; прискоренням автоматизації та комп’ютеризації процесів виробництва й управління у сфері гостинності, застосуванням інформаційних технічних систем. Культурологічний полягає в організації освітнього процесу на засадах культуротворчості із використанням здобутків національної та світової культур, спрямованості на формування інтегральної компетентності здобувача освіти як суб’єкта культури, здатного до особистісного розвитку.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
36

АРТЮХ, Т. М., С. В. ЯГЕЛЮК та В. В. АРХІПОВ. "УПРАВЛІННЯ АСОРТИМЕНТОМ ТА ПРОДАЖЕМ КОПІЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ". Товарознавчий вісник 1, № 15 (18 лютого 2022): 21–30. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-2.

Повний текст джерела
Анотація:
Метою статті є визначення напрямків забезпечення конкурентоспроможності торгівельних підприємств з продажу сучасної копіювальної техніки з врахуванням її властивостей та потреб споживачів. Методика. Під час виконанні дослідження були використанні сучасні методи аналізу, синтезу, наукової абстракції та комплексного підходу. Це дозволило встановити основні засади управління асортиментом та продажем, а також ідентифікаційні характеристики досліджуваної техніки. Результати. Копіювальна техніка є невід ’ємною частиною сучасного життя. Вона використовується вдома, офісі, академічній установі, виробництві, видавництві, у дизайнерських фірмах. Широке коло потенційних споживачів формує вимоги до властивостей та показників якості, яким повинні відповідати принтери, сканери, ксерокси, а також цінову політику торговельного підприємства. На жаль вітчизняна класифікація асортименту та нормативно-технічна документація не відповідають сучасним тенденціям на ринку копіювальної техніки та ускладнюють споживачам і торговельними організаціям підбір необхідних пристроїв. В статті запропонована удосконалена класифікація асортименту копіювальної техніки, яка ґрунтується на групуванні за основними ознаками пропозицій сучасних виробників. Вона включає такі групи: портативні та малопродуктивні пристрої, копіювальні апарати середньої продуктивності, високопродуктивні (промислові) апарати, пристрої для широкоформатного друку, мультифункціональні та 3D принтери. Основна відмінність запропонованої класифікації полягає у спрощенні (об ’єднанні окремих груп) та введенні таких сучасних груп копіювальної техніки, як мультифункціональні апарати, пристрої для широкоформатного друку, 3D принтери. Також визначена необхідність удосконалення нормативно-технічної документації, що регламентує показники якості копіювальної техніки. За результатами досліджень сформовані практичні рекомендації. Практична значимість. Отримані результати досліджень можуть бути використані торговельними підприємствами під час формування конкурентоспроможного асортименту, митними органами для ідентифікації товарних партій копіювальної техніки, а також студентами спеціальності 076 Підприємництво, торгівля та біржова діяльність під час навчання та підготовки наукових робіт.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
37

Guivaniuk, Mykola. "Українська літературна інтелігенція радикального спрямування у релігійному житі галичини й буковини (кінець XIX – початок XX ст.)". Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Історія 1, № 45 (14 травня 2018): 31–38. http://dx.doi.org/10.31861/hj2017.45.31-38.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті проаналізовано вплив представників української літературної інтелігенція радикального спрямування на релігійне життя Галичини й Буковини в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Українські письменники, означеного регіону намагалися виробити власну церковно-релігійну позицію, що мала суттєвий вплив на суспільність. Українські літератори перебували у сфері впливу двох християнських конфесій у Галичині – греко-католицької, а в Буковині – православної. Прихильниками радикалиних ідей були насамперед І.Франко (у 1899 р. перейшов до народовців), С.Данилович, М.Павлик, В.Стефаник, Я.Весоловський, Т.Галіп, Н.Кобринська, М.Лагодинський, А.Чайковський, К.Малицька, К.Трильовський та ін. Основним об’єктом їхніх зацікавлень стали релігія та практична діяльність галицького і буковинського духовенства на зламі ХІХ – ХХ ст. На практиці це виявлялося у їх публічних виступах та публікаціях. Поширення письменниками-радикалами в українському суспільстві популярних у Європі марксистських, соціалістичних та атеїстичних ідей, що заперечувалися церквою, з одного боку сприяло утвердженню плюралізму в суспільному житі, а іншого боку вносило значний дисонанс у суспільно-церковні відносини. Ключові слова: Галичина, Буковина, письменники, релігія, духовенство
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
38

ХАТУНЦЕВА, СВІТЛАНА, та СВІТЛАНА КАРА. "ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ У МАЙБУТНІХ ФІЗИЧНИХ ТЕРАПЕВТІВ ТА ЕРГОТЕРАПЕВТІВ ПІД ЧАС КЛІНІЧНОЇ ПРАКТИКИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 326–38. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-326-338.

Повний текст джерела
Анотація:
У статі зазначено, що клінічна практика є частиною освітньо-професійної підготовки здобувачів вищої освіти, яка забезпечує системність і послідовність розвитку практичних умінь і навичок та сприяє формуванню готовності в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів до самовдосконалення. Розкрито особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки. Здійснено аналіз науково-теоретичного підґрунтя проблеми формування в майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів готовності до самовдосконалення під час клінічної практики. Окреслено мету, основні форми організації практичної діяльності здобувачів вищої освіти, завдання та зміст клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Зазначено, що клінічна практика є засобом забезпечення ефективності та якості підготовки майбутніх фізичних терапевтів та ерготерапевтів та одним із інструментів формування готовності до професійного самовдосконалення і включає три етапи. Зауважено, що практика доповнює та поглиблює теоретичну підготовку здобувачів вищої освіти, створює умови для формування компетентностей, якими повинен оволодіти здобувач – майбутній фахівець у галузі охорони здоров’я. Обґрунтовано, що готовність до самовдосконалення є, з одного боку, складним, динамічним утворенням особистості майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта, з іншого, – результатом його підготовки на засадах як теоретичних знань про сутність, структуру, зміст самовдосконалення, так і його особистісних якостей та практичної діяльності. З’ясовано, що особливості організації та змісту клінічної практики майбутніх фізичних терапевтів, ерготерапевтів у процесі професійної підготовки полягають у тому, що її практичний складник має бути зорієнтована на особистість здобувача вищої освіти та поєднувати навчально-методичну, аналітико-пошукову, науково-дослідну діяльність. Важливою теоретичною засадою забезпечення ефективної професійної підготовки майбутнього фізичного терапевта, ерготерапевта під час клінічної практики постає визнання здобувача вищої освіти як суб’єкта навчальної діяльності, здатного до самоосвіти, самовиховання та саморозвитку в процесі індивідуалізації його професійної підготовки за умови формування потреби в самовдосконаленні. Виокремлено умови формування в майбутнього фізичного терапевта та ерготерапевта готовності до самовдосконалення під час клінічної практики. Ключові слова: самовдосконалення, майбутній фізичний терапевт, ерготерапевт, клінічна практика, готовність, професійна підготовка.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
39

Vynogradova, R. P. Vynogradova. "Scientific and practical activity of the Department of Muscle Biochemistry of the Palladin Institute of Biochemistry of NAS of Ukraine." Ukrainian Biochemical Journal 89, no. 1 (February 21, 2017): 90–101. http://dx.doi.org/10.15407/ubj89.01.090.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
40

Стражнікова, І. В. "Практична діяльність як засіб удосконалення процесу формування моральних цінностей у майбутніх учителів у наукових дослідженнях кінця XX - початку XXI століття". Збірник наукових праць Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Вип. № 26 (2010): 322–26.

Знайти повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
41

Romanchuk, Olha, та Myroslava Danylevych. "Теоретичні основи формування готовності майбутніх фахівців із фізичного виховання та спорту до професійної діяльності". Physical education, sports and health culture in modern society, № 1 (45) (24 травня 2019): 14–21. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-14-21.

Повний текст джерела
Анотація:
Актуальність роботи зумовлена потребою чіткого розуміння та диференціації ключових понять і термінів для успішної практичної діяльності майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту. Мета статті – визначити теоретичні основи підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання та спорту до професійної діяльності. У ході дослідження передбачено виконання таких завдань: проаналізувати науково-методичну літературу з проблеми дослідження; вибрати та описати масив базових термінів, пов’язаних із підготовкою майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту до професійної діяльності. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань дослідження використано комплекс методів дослідження, зокрема теоретичний аналіз, синтез, порівнян- ня, систематизацію й узагальнення. Результати. На основі теоретичного аналізу та узагальнення даних енцикло- педичної, довідкової й психолого-педагогічної літератури схарактеризовано основні поняття освітянської складової частини підготовки майбутніх фахівців із фізичного виховання та спорту до професійної діяльності. Зокрема, визначено сутність понять «заклад вищої освіти», «підготовка», «професійна підготовка», «професійна підготовка майбутніх фахівців із фізичного виховання й спорту», «професійна готовність», «готовність до ді- яльності», «готовність майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до професійної діяльності». У роботі опираємося на інтегровані чи запропоновані іншими науковцями визначення ключових понять. «Вища фізкультурна освіта» – це цілеспрямоване формування знань, умінь і навичок для засвоєння соціального досвіду досягнення фізичної досконалості. «Підготовка» – це процес, результатом якого є готовність. «Готовність» розглядаємо як «цілісну інтегровану якість особистості, що характеризує її емоційно-когнітивну та вольову вибіркову прогнозуючу мобілізаційність у момент уключення в діяльність певної спрямованості. Під поняттям «готовність майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту до професійної діяльності» розуміємо комплекс необхідних знань, умінь і здібностей, сформованих у результаті виховання та професійної освіти, структурними компонен- тами якої виступає психологічна, фізична, теоретична та практична готовність.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
42

ЄМЧЕНКО, І. В. "ЧИННИКИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКІВ У МИТНІЙ БРОКЕРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (12 березня 2021): 113–22. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-12.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета. Визначення чинників, що впливають на ефективність діяльності митних брокерів, як посередників між митними органами та суб’єктами господарювання. Виявлення обставин, що створюють підґрунтя для появи ризиків під час здійснення митних формальностей. Пошук шляхів мінімізації ризиків у посередницькій діяльності митних брокерів. Методика. При дослідженнях використовували методи на основі системного аналізу статистичних даних. Для підведення підсумків роботи використовували методи аналізу та синтезу інформації, абстрагування та групування. Результати. Проаналізована посередницька підприємницька діяльність з надання брокерських послуг в митній галузі в умовах реформування митниці. Наведені засади формування ринку митно-брокерських послуг в Україні. Обґрунтовано представницькі функції митного брокера та висвітлено класифікаційні ознаки його діяльності. Визначено основні чинники, які забезпечують ефективність посередницьких функцій митного брокера. Це наявність сучасних інформаційних технологій, кількість митних брокерів у реєстрі Держмитслужби України, якість надання митних послуг, рівень відповідності митної брокерської діяльності світовим стандартам. Показано, що імпортери та експортери приділяють все більшу увагу тим митним брокерам, які надають якісні митні послуги із забезпеченням надійності та безпеки. Зроблений аналіз діяльності з надання посередницьких митних послуг. Наведені критерії класифікації митних послуг. Представлена роль розвитку та розширення функціональних можливостей сервісу «Єдине вікно» для підвищення ефективності роботи митних брокерів. Названо найрозповсюджені програмні продукти, якими користуються у своїй діяльності митні брокери. Наукова новизна одержаних результатів полягає у критичному аналізі шляхів зведення до мінімуму комерційних ризиків діяльності митних брокерів. Проведено аналіз заходів з впровадження інноваційних проектів у діяльність митних брокерів з надання митних послуг з декларування. Практична значимість полягає у визначенні проблемних питань та встановленні сукупності чинників, що формують дієвість інституту митних брокерів. Окреслені заходи з підвищення рівня довіри до митних брокерів з боку суб’єктів господарювання.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
43

КРАМАРЕНКО, Алла. "ВПЛИВ БІО(ЕКО)ЕТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА НА ОЦІНКУ ВЛАСНОЇ ПОВЕДІНКИ: ПРАКТИЧНІ ОРІЄНТИРИ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (квітень 2020): 322–29. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-1-322-329.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті зазначається, що біологічна етика сприяє досягненню важливої практичної мети: зберегти життя на планеті Земля в чистоті і цілісності, забезпечити оптимальне відродження життєвих ресурсів. Сьогодні людство повинно сформувати нові етичні принципи, правила поведінки у біосфері, які б сприяли глобальним інтересам існування біоти на планеті. Саме тому особлива роль закладів освіти полягає у формуванні біостичної свідомості, яка потребує створення нової парадигми біологічної освіти та виховання. У роботі пропонується авторський курс “Біо(еко)етична діяльність учителя початкової школи та практичного психолога” й практичні завдання до них. Предметом вивчення дисципліни є методичні засади формування готовності магістрантів до впровадження у цілісний освітній процес ЗВО технології біо(еко)етичної діяльності. Зазначається, що під час передачі і засвоєння біо(еко)етичних знань та відповідних переконань у. процесі навчальних занять з природознавства доцільно впливати на мотиваційну сферу молодших школярів (викликати співпереживання, без яких не може формуватись переконання), наводити необхідні аргументи, враховувати психічний стан молодших школярів. Вирішуючи виховні завдання, використовувати весь арсенал методичних прийомів і засобів, різні типи і види уроків. При цьому пріоритет повинен бути відданий проблемним урокам. Автор підкреслює, що необхідно допомогти учням з боку вчителів початкової школи та практичних психологів глибоко осмислити отримані знання, систематизувати їх, співвіднести з особистим досвідом, перетворивши їх в спонукальний мотив до дії, тобто набути статус переконань, оскільки мотиви забезпечують єдність свідомості та поведінки учнів. Ключові слова: біо(еко)етична діяльність учителя початкової школи, біо(еко)етика, майбутні фахівці початкової освіти, молодші школярі, практичний психолог, поведінка молодшого школяра.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
44

ОСЕЦЬКИЙ, В. Л., Д. В. ОСЕЦЬКА та М. В. ГРАБІЛІНА. "ВНЕСОК ІВАНА ВЕРНАДСЬКОГО У РОЗРОБКУ ТЕОРІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКИ В КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ Св. ВОЛОДИМИРА". REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, № 5 (21) (17 червня 2021): 5–14. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/242065.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета. У статті розкривається значення новаторських ідей І.В. Вернадського з історії економічної думки і політичної економії. Визначено два основні напрями розвитку економічної науки: позитивний і негативний. Проаналізовано основні теоретичні проблеми становлення політичної економії як науки, місце в системі економічних наук, єдність і відмінність складових політичної економії. Показано плідна діяльність І.В. Вернадського в організаціі науки в Київському університеті Св. Володимира. Методика. Для досягнення поставленої мети використано широкий спектр загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: наукового абстрагування, дедукції, аналізу та синтезу для визначення ідейно-теоретичних джерел І.В. Вернадського як прибічника історично-порівняльного аналізу різних економіко-теоретичних шкіл, окремих положень і гіпотез, висловлених їхніми представниками. Результати. У статті системно та комплексно проаналізовано в історико-еволюційному, ідейно-філософському, теоретичному та практичному контекстах економіко-політичні погляди І.В. Вернадського. Аргументовано, що вчений здійснював наукові розвідки та розробки на різних ділянках економічної науки і був у цьому унікальним і оригінальним, але переважна кількість його праць присвячена політичній економії. Виявлено, що у своїх політекономічних поглядах І.В. Вернадський стояв переважно на позиціях класичної політичної економії, передусім англійської класики. Наукова новизна. Теоретично обґрунтовано, що найвагомішими політико-економічними і методологічними імперативами І.В. Вернадського є порівняльний аналіз та протиставлення буржуазних відносин добуржуазним. Він вважав, що політична економія – це наука, що відкриває «природні закони» і допомагає прокласти шлях до їх здійснення. Практична значимість. Сформульовані та запропоновані результати та практичні висновки статті полягають у тому, що І.В. Вернадський у своїх дослідженнях і публікаціях відстоював вільний розвиток усіх сфер економіки. Такий підхід був і є властивим класичній політичній економії. Він орієнтував класичну економічну теорію на виявлення та дослідження найбільш фундаментальних і значимих основ економічної життєдіяльності суспільства, законів, що визначають функціонування та розвиток економіки.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
45

Kolisnichenko, R. M. "Типологічні характеристики глобалістичної свідомості в контексті справедливості воєнних дій". Grani 19, № 1 (29 грудня 2015): 40–46. http://dx.doi.org/10.15421/1716007.

Повний текст джерела
Анотація:
У представленій статті запропоновано типологію глобалістичної свідомості за ознакою справедливості воєн із застосуванням звичайної зброї. Виділено справедливий, несправедливий, пацифістський та воєнно-нейтральний типи глобалістичної свідомості. Воєнно-нейтральна глобалістична свідомість відрізняється байдужим, безвідповідальним ставленням до міжнародних воєнно-політичних проблем, причин, характеру, наслідків та способів уникнення воєн. Пацифістська глобалістична свідомість характеризується категоричним засудженням будь-якого застосування військової сили під будь-яким приводом, незважаючи на характер воєнних дій. Головною ознакою несправедливого типу глобалістичної свідомості є підтримка несправедливих воєн, спрямованих на грубе порушення балансу міжнародних інтересів на користь певного суб’єкта міжнародної політики. Виділено агресивно-авторитарний, агресивно-демократичний, гегемоністично-авторитарний та гегемоністично-демократичний підтипи несправедливої глобалістичної свідомості. Представники справедливої глобалістичної свідомості категорично засуджують несправедливі вій­ни, визнають гостру необхідність збереження миру, проте реалізацію принципу справедливості у вирішенні масштабних політичних конфліктів розглядають більш пріоритетним політичним завданням, ніж недопущення військових дій будь-якою ціною. Виділено оборонний, визвольний та миротворчий підтипи справедливої глобалістичної свідомості. Зроблено висновок, що ефективна практична діяльність ООН з підтримки миру є можливою лише за умови становлення миротворчої глобалістичної свідомості народів світу, формування відповідального ставлення політичних суб’єктів до воєнної політики людства, здійснення її об’єктивного оцінювання на основі принципу справедливості.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
46

Кравець, Ярема. "Марія Шаповалова: життєвий і творчий шлях науковця". Sultanivski Chytannia, № 10 (31 травня 2021): 131–41. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2021.10.131-141.

Повний текст джерела
Анотація:
У статті говориться про життєвий і творчий шлях Марії Семенівни Шаповалової (1915-1994), відомого літературознавця, багаторічного доцента кафедри світової літератури Львівського національного університету імені Івана Франка. Метою статті є висвітлення важливіших етапів діяльності педагога і науковця, який працював у галузі українського шекспірознавства, англійського красного письменства різних часів і періодів, англійського робітничого роману. Дослідницька методика. У статті використовується системний підхід із застосуванням історико-літературознавчого, генетичного та порівняльного методів. На основі цих методів з’ясовано внесок ученого в історію українського шекспірознавства, дослідження давньої і сучасної англійської літератури, опрацювання вагомих навчальних посібників і підручників з історії західноєвропейських літератур середніх віків та Відродження. Результати. У дослідженні подано майже півстолітній творчий шлях науковця, розповідь про задум і здійснення вартісної праці про входження В. Шекспіра в український літературний процес. Наукова новизна. Стаття є першою студією в українському літературознавстві про багатогранну діяльність доцента Марії Шаповалової, зокрема щодо опрацювання підручника з історії західноєвропейської літератури, який своїми трьома виданнями по сьогодні залишається одним із найавторитетніших вузівських підручників. Практична вартість. Стаття може стати підґрунтям для зацікавленого прочитання наукової спадщини ученого-літературознавця, пізнання історії викладання світової літератури у Франковому виші.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
47

Лежняк, Тетяна Василівна. "Системний підхід до вивчення інформатики та інформаційних технологій в технічному університеті". Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (30 березня 2014): 133–38. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.416.

Повний текст джерела
Анотація:
В умовах інтенсивного розвитку нових інформаційних технологій особливої актуальності набуває організація підготовки студентів вищих навчальних закладів з інформатики. У зв’язку з новими завданнями вищої школи, стають все більш відчутними недоліки процесу організації навчання (переважно репродуктивний характер викладу матеріалу, стандарти у проведенні занять) і, як наслідок, пасивність студентів, слабкий вплив на розвиток особистості, зниження інтересу до навчання. Перебудова системи вищої освіти зорієнтована на розвиток пізнавальної самостійності і активності студентів, на формування в них творчого мислення, виховання інтересу до навчання.Пошуки шляхів удосконалення організації навчального процесу висунули на передній план системний підхід до навчання. Системне навчання – це спеціально організована пізнавальна діяльність студентів, яка, враховуючи індивідуальні відмінності, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток кожного студента й передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм прийомів і методів навчання.Насамперед проаналізуємо форми навчання. В переважній більшості вузів надають перевагу традиційним формам навчання – очній і заочній. Ведуться численні дискусії про те, якою має бути освіта в новому XXI столітті. Широкої популярності набуває дистанційна освіта. ЇЇ активне поширення є відгуком систем освіти багатьох країн на процес просування до інформаційного суспільства. Дистанційна освіта – це завершена форма, що поєднує елементи очного, очно-заочного і вечірнього навчання на основі інформаційних технологій та систем мультимедіа. Утворення і застосування дистанційних видів інформаційних освітніх технологій може вирішити проблеми підготовки викладачів на сучасному рівні. Телекомунікаційна передача матеріалів навчальних курсів дає змогу планувати знання, використовувати педагогічну та наукову інформацію як в освітній установі, так і вдома або на робочому місці. Сучасні засоби телекомунікацій і електронних видань дозволяють перебороти недоліки традиційних форм навчання, зберігаючи при цьому усі їх переваги.Система дистанційної освіти дозволить тим, хто навчається, отримати як базову, так і додаткову освіту паралельно з їх основною діяльністю. Необхідно здійснювати важливі заходи щодо впровадження технологій дистанційної освіти в навчальний процес, тобто, науково-методичну роботу, спрямовану на розробку підходу до підготовки і викладання дисциплін з використанням технологій дистанційної освіти.На сучасному етапі необхідна пристосована до власних умов вузу технологія організації навчального процесу. Пропонується схема (рис. 1) організації навчального процесу при вивченні інформатики та інформаційних технологій у технічному університеті.Рис. 1. Практична реалізація даних вимог можлива тільки на основі індивідуалізації навчальних планів. Система організації навчального процесу повинна будуватись з поступовим зростанням складності, неперервності підготовки навчання, сприяти протидії виробленню стереотипів, містити достатню кількість предметів для досягнення необхідного рівня підготовки пов’язаного з майбутньою практичною діяльністю. Навчання буде ефективним, якщо дотримуватись певних загально методичних вимог та принципів: науковості, систематичності, доступності, динамічності, зв’язку навчання з життям та основних принципів організації навчального процесу:проведення лекційних занять не лише в аудиторіях, але й в комп’ютерних класах (в залежності від теми) з використанням комп’ютерних проекторів, тренажерів, автоматизованих навчаючих систем тощо;закріплення за кожним студентом персонального комп’ютера при проведенні лабораторних занять;методичне забезпечення дисципліни відповідною літературою та прикладними програмами;індивідуальний підхід і розробка різних за складністю завдань в залежності від рівня підготовки студента;використання активних методів навчання для ефективного засвоєння знань;поєднання теорії з практикою;розвиток пізнавальної діяльності студентів.Роль викладача у системних дослідженнях навчального процесу дуже велика і проблематична. Об’єктивність інформації з боку викладача, пов’язана зі змістом навчального процесу, його плануванням і управлінням, повинна забезпечуватися професіоналізмом і ефективністю результатів роботи. Головним у розумовому розвитку тих, хто навчається, є не лише метод навчання, а й зміст навчання. В процесі навчання викладачі найчастіше використовують інформаційно-повідомляючий та пояснювальний методи навчання. Та студент повинен не тільки сприймати навчальну інформацію, а також виробляти своє відношення до знань. Щоб активізувати мислення студента, необхідно сформулювати перед ним задачу, створити таку ситуацію, щоб виникла особиста зацікавленість в її розв’язанні. Заняття потрібно проводити у вигляді ділової гри, створювати проблемні ситуації, давати студенту можливість висувати свої гіпотези, задавати питання. Навчання буде ефективним тоді, коли існує зворотній процес.Пропонуються методи навчання, з яких кожен викладач віднайде необхідний для того, щоб розвинути пізнавальну, мотиваційно-стимулюючу діяльність студента в досягненні мети:1) інформаційно-повідомляючий:науковість;систематичність;цілеспрямованість викладання;керування навчально-пізнавальною діяльністю студентів;2) пояснювальний:індивідуальний підхід до кожного студента;трирівнева система складності лабораторних і курсових робіт;доступність;робота за аналогією;3) проблемний підхід:аналіз ситуацій;ділова гра;мотиваційно-стимулююча діяльність;4) частково-пошуковий:практична форма прояву навчання;самостійна робота студента;5) дослідницький:аналіз і встановлення причинно-наслідкових зв’язків;порівняння, узагальнення і конкретизація;висування гіпотез;6) практичний:зв’язок теорії з практикою;практична форма прояву навчання;самостійна робота студента.Об’єктивно визначити рівень засвоєння предмета дуже важко. У зв’язку з цим, потрібно використовувати контроль знань, як засіб навчання. Найбільш ефективними є відбірний або аналітичний контроль, поточний контроль, атестаційний контроль, модульно-рейтинговий контроль, тестування.Мета і зміст навчання та способи досягнення визначених цілей – це і є, як переконує досвід, ті вихідні категорії, що забезпечують успіх навчальному процесу.Проведено аналіз навчального плану спеціальності “Економіка підприємства” та змісту дисциплін, які формують навички використання сучасних комп’ютерних технологій (табл. 1). Таблиця №1. СеместрЗагальна к-сть год.ДисциплінаЗастосування інформаційних технологій1, 2351Інформатика та комп’ютерна технікаОпераційна система Windows 98, сервісні програми, системи обробки тексту та табличної обробки даних, алгоритмізація обчислювальних процесів, системи керування базами даних Fox Pro, глобальна мережа Internet.3189СтатистикаКореляційний аналіз і дисперсійний аналіз взаємозв’язку. Пакет прикладних програм для тестового контролю знань і кваліфікаційного іспиту студентів-бакалаврів.4108Математичне програмуванняРозв’язування задач оптимізації. Табличний процесор Excel.5108МаркетингПрактичні та курсові роботи з використанням персонального комп’ютера. Контрольна тестова програма з курсу “Маркетинг”.6108ЕконометріяПрактичні заняття з використанням персонального комп’ютера. База вихідних даних, табличний процесор Excel. Internet сайт з “Економетрії”.7135Економічний аналізКурсове проектування.8108Стратегія підприємствВ стадії розробки.8108Інформаційні системи і технології підприємстваСистема керування базами даних Access. Розробки баз даних.9108Стратегічне управлінняВ стадії розробки.10–Дипломна роботаЗастосування отриманих знань та навичок з інформаційних технологій.Як бачимо з таблиці №1, студенти першого курсу отримують базові знання з використання персонального комп’ютера та програмного забезпечення і, завдяки неперервності комп’ютерної підготовки, мають змогу на старших курсах застосовувати їх при вивченні інших дисциплін та при виконанні курсових і дипломних робіт. Основною перешкодою в якісній підготовці фахівців із спеціальності “Економіка підприємства” є недостатнє забезпечення навчального процесу технічною та методичною літературою і сучасними пакетами навчальних та прикладних програм, особливо на старших курсах навчання.Звичайно, перехід до системного навчання процес складний і вимагає аналізу робочих програм і змісту навчання, але передбачає створення найбільш ефективного навчального процесу шляхом системних досліджень його складових.Неперервність та систематичність у вивченні інформаційних технологій дозволять розкрити творчий потенціал майбутнього фахівця практично в усіх галузях.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
48

Vynogradova, R. P., I. Yu Chernysh, and V. M. Danilova. "Scientific and practical activity of the Laboratory of Cell Signaling Mechanisms of the Palladin Institute of Biochemistry of NAS of Ukraine." Ukrainian Biochemical Journal 89, no. 5 (October 25, 2017): 117–23. http://dx.doi.org/10.15407/ubj89.05.117.

Повний текст джерела
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
49

Pashhenko, K. S. "Нормативне гарантування оцінки доказів в адміністративному судочинстві: вітчизняний та зарубіжний досвід". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (13 березня 2020): 37–46. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.02.04.

Повний текст джерела
Анотація:
Оцінці доказів в адміністративному судочинстві, зазвичай, приділяється фрагментарно-констатуюча увага, із віддзеркаленням засад, закріплених у загальній теорії доказового права. Після оновлення законодавства у сфері адміністративного судочинства процес доказування не ставав предметом наукових пошуків. Метою статті є висвітлення питання гарантування оцінки доказів в адміністративному судочинстві з урахуванням нормотворчого, науково-теоретичного, правозастосовчого підходів, та у порівнянні із правовою регламентацією цього елемента процесу доказування у законодавстві пострадянських країн. Наукова новизна пов’язана із фундаментальністю інституту доказування для будь-якого процесуального права та його міжгалузевим характером, що дозволяє комплексно досліджувати кожен структурний елемент цієї складної системи за різними векторами, зокрема й у порівняльному контексті. На основі аналізу поняття й змісту оцінки доказів та її місця в структурі доказування, що існують в загальній теорії процесуального права, теорії доказування, у сфері адміністративного судочинства, у чинному адміністративному судовому законі, враховуючи власний досвід суддівського переконання, сформульовано авторське розуміння цього елемента процесу доказування, яке охоплює розумову і практичну діяльність судді із встановлення ознак доказів та мотивування висновків стосовно їх урахування чи відхилення у справі. Наголошено, що досить часто оцінка суддями однакових фактів не вирізняється єдністю стосовно сприйняття їх доказами, що відображається у судових рішеннях. Це потребує визначення правової позиції вищих судових інстанцій. У зв’язку з цим, здійснено огляд «знакових» судових рішень, в яких окреслені вектори оцінки тих чи інших доказів. Окрім того, зважаючи на важливість порівняльних досліджень правових інститутів і враховуючи їх відсутність саме у вивченні питань законодавчого гарантування оцінки доказів в адміністративному судочинстві, проведено такий аналіз законодавчих актів країн із спільним пострадянським минулим. Висновки. Підсумовано, що під оцінкою доказів судом в адміністративному судочинстві доцільно розуміти елемент процесу доказування, змістом якого є розумово-практична діяльність судді з розгляду кожного доказу на предмет наявності ознак належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв’язку доказів у їх сукупності, що здійснюється у логічних формах, в межах закону та професійної правосвідомості, і результатом якої є внутрішнє переконання судді щодо урахування чи відхилення доказів для встановлення обставин предмета доказування в адміністративній справі. У вітчизняному законі з адміністративного судочинства закріплено оцінку як алгоритм (модель) дій судді, ознаку судового рішення. Правила з оцінки доказів відбиваються у правових позиціях Верховного Суду, подекуди спірних. Порівняльний аналіз законодавчого гарантування оцінки доказів в адміністративному судочинстві засвідчує високий рівень вітчизняної нормотворчої техніки. При цьому, Кодекс адміністративного судочинства України може бути доповнений окремими уточнюючими правилами у цьому напрямі.
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
50

ЄВТУШЕНКО, В. В. "ЕКСПОРТ ТА ІМПОРТ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ". Товарознавчий вісник 1, № 14 (10 березня 2021): 26–33. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-3.

Повний текст джерела
Анотація:
Мета. Дослідження експорту та імпорту зернових культур у світі та в Україні у реаліях сьогодення та їх значення для розвитку українського ринку. Методика. Під час проведення досліджень використано методики, основою яких є порівняльний та системний аналіз, методи узагальнення. Результати. Проведені дослідження свідчать про те, що глобальна пандемія практично не вплинула на світовий ринок зернових культур. Основну частину постачань зернових культур у світі забезпечують найбільші країни-експортери: США, Канада, Австралія, ЄС і Аргентина. В останні роки до цих країн приєдналися Росія, Україна та Казахстан. Україна в сезоні 2019-2020р.експортувала більше зернових, ніж у минулому маркетинговому році, причому найбільшим вантажовідправником зерна стала компанія «Кернел». Імпортерами українського зерна як і раніше залишилися країни Азії, Африки та Європи, лідером серед яких є Єгипет. Зернові культури за об’ємами реалізації відносяться до другої статті вітчизняного експорту, що в свою чергу сприяє залученню в Україну валютних коштів та позитивно впливає на курс гривні. Враховуючи масштаби експорту ринок зернових культур може бути характерним зразком для інших ринків сільськогосподарської продукції. При цьому політика держави повинна ґрунтуватися на врахуванні тих глобальних чинників, які виникають в умовах сьогодення. Експорт зерна не повинен створювати ситуацію, яка може вплинути на внутрішній ринок, формування в необхідній кількості внутрішніх резервів, проведення товарних закупівель. Доцільним є створення умов, які сприятимуть розвитку конкурентного середовища на ринку зерна. Пропонується в перспективі проведення досліджень процедури митного оформлення зернових культур при переміщенні через кордон України. Практична значимість результатів дослідження полягає у можливості їх використання в процесі розробки та реалізації політики держави в галузі стимулювання постачань за кордон зернової продукції. Доцільним є використання результатів проведеного аналізу в навчальному процесі для студентів освітньо-професійної програми «Товарознавство та експертиза в митній справі» спеціальності «Підприємництво, торгівля та біржова діяльність».
Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.
Також вас можуть зацікавити добірки на тему "Практична діяльність" для інших типів джерел:
Дисертації
Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!

До бібліографії