Дисертації з теми "Правовий статус юридичної служби"

У 2016 році у системі примусового виконання рішень в Україні відбулося кілька докорінних реформ, що мають ключове значення. Їх реалізація ще триває і досі, що відповідає тенденціям дійсного реформування, як це відбувалося й у країнах Європейського Союзу. Реформа примусового виконання в Україні є частиною загального переходу нашої країни з моделі владного адіміністрування до людиноорієнтованої моделі взаємовідносин між державою та громадянями, головним завдання якої є трансформування управління суспільством до надання державою суспільству послуг 1. Запровадження реформи виконання судових рішень має призвести до того, що кожен громадянин матиме можливість отримання того рівня і тієї якості послуги, які йому зобов’язані надати органи та особи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. В такому контексті примусове виконання рішень пропонується сприймати як надання державних послуг. Державні послуги у сфері організації примусового виконання належать до "безпосередніх послуг", тобто надання послуг за схемою: орган влади – посадова особа – особа споживача. За цією моделлю взаємовідносин першою ланкою спілкування і створення уявлення про професійність і якість її надання у споживача є державний виконавець як працівник органів державної виконавчої служби. Одним із суттєвих аспектів комбінованої моделі виконання в України є модернізація органів державної виконавчої служби, яка також корінним чином змінилася протягом двох останніх років. Прийнято низку нових підзаконних нормативно-правових актів щодо системи органів примусового виконання в України, порядку оплати державних виконавців, створення електронних реєстрів тощо. Водночас аналіз проведених реформ у сфері виконання судових рішень свідчить про суттєві зміни в адміністративно-правовому статусі органів державної виконавчої служби, значна частина повноважень якої була передана Міністерству юстиції України.
В 2016 году в системе принудительного исполнения решений в Украине произошло несколько существенных реформ, имеющих ключевое значение. Их реализация продолжается до сих пор, что соответствует тенденциям настоящего реформирования, как это происходило и в странах Европейского Союза. Реформа принудительного исполнения в Украине является частью общего перехода нашей страны из модели властного адиминистрування к человекоориентированного модели взаимоотношений между государством и гражданами, главной задачей которой является трансформирование управления обществом к предоставлению государством обществу услуг 1. Введение реформы выполнения судебных решений должно привести к тому, что каждый гражданин будет иметь возможность получения того уровня и того качества услуги, которые ему обязаны предоставить органы и лица, осуществляющие принудительное исполнение судебных решений и решений других органов. В таком контексте принудительное исполнение решений предлагается воспринимать как предоставление государственных услуг. Государственные услуги в сфере организации принудительного исполнения относятся к "непосредственных услуг", то есть предоставление услуг по схеме: орган власти - должностное лицо - лицо потребителя. По этой модели взаимоотношений первым звеном общения и создания представления о профессионализме и качество ее предоставления у потребителя есть государственный исполнитель как работник органов государственной исполнительной службы. Одним из существенных аспектов комбинированной модели выполнения в Украине является модернизация органов государственной исполнительной службы, также коренным образом изменилась в течение двух последних лет. Принят ряд новых подзаконных нормативно-правовых актов по системе органов принудительного исполнения в Украине, порядка оплаты государственных исполнителей, создание электронных реестров и тому подобное. Вместе с тем анализ проведенных реформ в сфере исполнения судебных решений свидетельствует о существенных изменениях в административно-правовом статусе органов государственной исполнительной службы, значительная часть полномочий которой была передана Министерству юстиции Украины.
In 2016, in the system of forced execution of decisions in Ukraine, there were several significant reforms of key importance. Their implementation continues to this day, which corresponds to the trends of this reform, as happened in the countries of the European Union. The reform of forced execution in Ukraine is part of the general transition of our country from the model of imperial administration to the human-oriented model of relations between the state and citizens, the main task of which is to transform the management of society into the provision of services by the state to the society of services [1]. The introduction of judicial reform should lead to the fact that every citizen will be able to obtain the level and quality of service that is required of him by the authorities and persons enforcing the enforcement of judgments and decisions of other organs. In this context, the enforcement of decisions is proposed to be regarded as the provision of public services. Government services in the area of ​​compulsory execution refer to "direct services", that is, the provision of services according to the scheme: the authority of the government - the official - the person of the consumer. According to this model of relationship, the first link of communication and the creation of a vision of professionalism and the quality of its provision to the consumer is the state executor as an employee of the state executive service. One of the essential aspects of the combined implementation model in Ukraine is the modernization of the state executive service bodies, which has also fundamentally changed over the past two years. Adopted a number of new sub-legal acts on the system of enforcement bodies in Ukraine, the procedure for paying state executors, the creation of electronic registers, and the like. At the same time, the analysis of the implemented reforms in the sphere of judicial execution testifies to significant changes in the administrative and legal status of the bodies of state executive service, a significant part of its powers were transferred to the Ministry of Justice of Ukraine.

Сучасний етап розбудови України висуває складні проблеми становлення багатьох інститутів державної влади, що викликає необхідність дослідження ролі і місця Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України) в системі державного механізму. ДФС України переживає складний період формування органу нового типу – сервісного органу, не винятком є і підрозділи правової роботи. Позитивний досвід Європейських країн виступає головним пріоритетом розвитку країни, в тому числі і визначає побудову фіскальних органів, взаємодію та координацію діяльності всіх підрозділів ДФС України, що спрямовує фіскальну службу з метою досягнення основного завдання – бути корисним суспільству. Наприкінці 2019 року в Україні розпочато новий етап адміністративної реформи з метою запровадження системних змін та модернізації моделі державного управління, що, як передбачається, зробить владу доступною, прозорою та ефективною. Підвищення ефективності державного управління шляхом реформування державної служби було одним із напрямів стратегічних перетворень.

Одними з надважливих функцій будь-якої держави, безумовно, залишається реалізація широкого спектру санкціонованих заходів для забезпечення податкової безпеки. В цьому аспекті не є винятком й Українська держава, яка в нинішніх складних умовах, об’єктивно, потребує існування належного фінансового підґрунтя для сприяння безперешкодній та своєчасній реалізації державної політики за різними напрямами у рамках окресленої сфери.
One of the most important functions of any state, of course, is the implementation of a wide range of authorized measures to ensure tax security. In this aspect, the Ukrainian state is no exception, which in the current difficult conditions, objectively, needs a proper financial basis to promote the smooth and timely implementation of public policy in various areas within the defined area.

У науковій літературі належною мірою не визначено сутність митниці, її місце та роль у життєдіяльності людей. При розгляді митної служби як соціального статуту держави звертається увага на окремі групи особливостей діяльності митної служби. Виходячи з того, що митна служба, регулює, організовує певну сферу людської діяльності, відповідно її вважають соціальним інститутом. Державна митна служба України (ДМСУ) – центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Саме вона реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. У своїй діяльності Держмитслужба керується Конституцією та ЗУ (законами України), актами Президента України та постановами ВРУ (Верховної Ради України), прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами КМУ (Кабінету Міністрів України), іншими актами законодавства.

Державна виконавча служба є специфічним елементом держави, який здійснює примусове виконання рішень, забезпечує охорону прав людини та громадянина й має велику соціальну значущість для українського суспільства. Основним завданням державної виконавчої служби України є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. На сьогоднішній день стан виконання рішень в Україні є не достатньо ефективним та має низький показник виконання в порівнянні з розвиненими країнами Європи. Саме цей показник знижує довіру людей до органів державної виконавчої служби, їх віру у справедливість та ефективність виконання рішень винесених судом та іншими органами.

Однією з умов розбудови правової держави на сучасному етапі є визначення напрямів її міграційної політики та вдосконалення системи державного управління міграційними процесами відповідно до міжнародних стандартів у сфері реалізації прав людини. Це набуває особливого значення із врахуванням останніх подій у нашій державі, які в свою чергу негативно вплинули на соціально-економічний розвиток Української держави та стали підґрунтям до перегляду існуючої міграційної політики, а також організації та функціонування системи органів державного управління в цій сфері, одним із яких є Державна міграційна служба України. Необхідно зазначити, що на шляху розвитку та реформування діяльності Державної міграційної служби України існує ряд проблемних завдань, що потребують невідкладного вирішення, однією з таких є визначення адміністративно-правового статусу останньої, враховуючи політичні та демократичні зміни, які відбулися в нашій державі.
Одним из условий построения правового государства на современном этапе является определение направлений ее миграционной политики и совершенствования системы государственного управления миграционными процессами в соответствии с международными стандартами в сфере реализации прав человека. Это приобретает особое значение с учетом последних событий в нашем государстве, которые в свою очередь негативно повлияли на социально-экономическое развитие украинского государства и стали основой к пересмотру существующей миграционной политики, а также организации и функционирования системы органов государственного управления в этой сфере, одним из которых является Государственная миграционная служба Украины. Необходимо отметить, что на пути развития и реформирования деятельности Государственной миграционной службы Украины существует ряд проблемных задач, требующих безотлагательного решения, одним из таких является определение административно-правового статуса последней, учитывая политические и демократические изменения, которые произошли в нашем государстве.
One of the conditions for building a legal state at the present stage is to determine the directions of its migration policy and the improvement of the system of state management of migration processes in accordance with international standards in the field of human rights. This is of particular importance given the recent events in our country, which in turn negatively affected the socio-economic development of the Ukrainian state and became the basis for reviewing the existing migration policy, as well as the organization and functioning of the government system in this area, one of which is the State Migration Service of Ukraine. It should be noted that on the path of development and reform of the State Migration Service of Ukraine there are a number of problematic tasks requiring urgent solutions, one of which is the determination of the administrative and legal status of the latter, given the political and democratic changes that have taken place in our state.

Як свідчиֺть світовֺий досвід, ефектиֺвне управлֺіння фінансֺовою системֺою – це гарантֺія незалеֺжності державֺи, головнֺа умова стабілֺьності і ефектиֺвної життєдֺіяльності суспілֺьства. Вказанֺе пояснюֺється тим, що ефектиֺвна економֺіка є однією з життєвֺо важливֺих умов існуваֺння суспілֺьства, державֺи і особи. Після реформֺування у 2012 році шляхом об‘єднання Державֺної митної служби Українֺи та Державֺної податкֺової служби Українֺи в Міністֺерство доходіֺв і зборів, правонֺаступником якого є Державֺна фіскалֺьна служба, чітко окреслֺилися тенденֺції розвитֺку податкֺової та митної політиֺки в європеֺйському напрямֺку. Конценֺтрація всіх функціֺй, пов’язаних з адмініֺструванням податкֺових та митних платежֺів, у рамках єдиної структֺури державֺи – це напрям, який обрали провідֺні країни світу, тому важливֺим є вивченֺня такого досвідֺу з позиціֺї аналізֺу місця і ролі фіскалֺьних органіֺв у структֺурі управлֺіння фінансֺовою системֺою державֺи.
As evidenced by the experience of the worlds, the effects of the management of financial systems are a guarantee of the independence of the state, and the main condition of stability and the effects of the vital life of the society. The explanation is explained by the fact that the effects of the economy are one of the vital aspects of the existence of a society, states and individuals. Following the reforms in 2012 through the merger of the State Customs Service of Ukraine and the State Tax Service of Ukraine and the Ministry of Income and Taxation, the law enforcement officer is the State Tax Service, clearly identifying the trend of development of tax and customs policies in the European direction.The concentration of all functions related to the administration of tax and customs duties within the framework of a single entity structure is the direction chosen by the leading countries of the world, so it is important that they study such an experience in the field of analysis of the place and role of fiscal institutions in the structure of financial management systems of the two countries.

Як свідчиֺть світовֺий досвід, ефектиֺвне управлֺіння фінансֺовою системֺою – це гарантֺія незалеֺжності державֺи, головнֺа умова стабілֺьності і ефектиֺвної життєдֺіяльності суспілֺьства. Вказанֺе пояснюֺється тим, що ефектиֺвна економֺіка є однією з життєвֺо важливֺих умов існуваֺння суспілֺьства, державֺи і особи. Після реформֺування у 2012 році шляхом об‘єднання Державֺної митної служби Українֺи та Державֺної податкֺової служби Українֺи в Міністֺерство доходіֺв і зборів, правонֺаступником якого є Державֺна фіскалֺьна служба, чітко окреслֺилися тенденֺції розвитֺку податкֺової та митної політиֺки в європеֺйському напрямֺку. Конценֺтрація всіх функціֺй, пов’язаних з адмініֺструванням податкֺових та митних платежֺів, у рамках єдиної структֺури державֺи – це напрям, який обрали провідֺні країни світу, тому важливֺим є вивченֺня такого досвідֺу з позиціֺї аналізֺу місця і ролі фіскалֺьних органіֺв у структֺурі управлֺіння фінансֺовою системֺою державֺи.
As evidenced by the world's experience, the effects of the management of financial systems are a guarantee of the independence of the state, and the main condition of stability and the effects of the vital life of the society. The explanation is explained by the fact that the effects of the economy are one of the vital aspects of the existence of a society, states and individuals. Following the reforms in 2012, the merger of the State Customs Service of Ukraine and the State Tax Service of Ukraine and the Ministry of Income and Taxation, the law enforcement officer of which is the State Tax Service, clearly identifies the trend of development of tax and customs policies in the European direction. The concentration of all functions related to the administration of tax and customs duties within the framework of a single entity structure is the direction that has chosen the leadership of the world, therefore it is important that they study such experience in the field of analysis of the place and role of fiscal agencies in the structure of the management of financial systems of the two countries.

В умовах економічної нестабільності, обумовленої існуючими політико-правовими факторами, гостро постає потреба в сталому й ефективному функціонуванні всіх її елементів, за для дієвої протидії будь-яким загрозам. Однією з таких складових, безумовно, є фінансова система, належне управління якою є вагомою передумовою для стабільного економічного зростання й соціального розвитку будь-якої країни. Адже, не викликає сумніву та обставина, що саме завдяки ефективній управлінській діяльності можливе досягнення високих показників у будь-якій сфері суспільних відносин. Тому, очевидно, що виникає необхідність в існуванні інструментів для постійного й дієвого управління фінансовою системою. Серед таких засобів особлива роль відводиться регуляторній політиці та, відповідно, Державній регуляторній службі України, яка безпосередньо її реалізує. Адже саме від якісного виконання нею своїх завдань частково залежить успіх в забезпеченні належного функціонування фінансової системи.

Економічна і політична ситуація, яка сформувалася в Україні сьогодні, революційні та воєнні події останніх років – усе це спричинило динамічні зміни в державі, особливо це вплинуло на її безпеку. Безпека як система корінних, типових властивостей будь-якої країни втілює всі сфери різних галузей життєдіяльності й розвитку людини, суспільства, держави і природи. Загалом, безпеку можна визначати як якісну характеристику об’єкта (системи), здатність об’єкта до існування і розвитку та його захищеність від внутрішніх і зовнішніх загроз. Місце, роль і пріоритет кожного з елементів безпеки визначаються обставинами, що реально складаються на певний період часу всередині й зовні об’єкта. Тому важливого значення сьогодні набуває проблема економічної безпеки України, що є визначальною в контексті існування і розвитку України як суверенної держави. Актуальність роботи зумовлена також тим, що в умовах наявних кризових явищ у державі проблеми забезпечення економічної безпеки Службою безпеки України, набули особливого значення, оскільки прагнення нашої держави приєднатися до європейської спільноти та досягти відповідних стандартів вимагають вирішення комплексу теоретичних і практичних проблем у цій сфері. У зв’язку з цим набула актуальності й потреба дослідження адміністративно-правового статусу Служби безпеки України, як суб’єкта, що забезпечує економічну безпеку держави.
Экономическая и политическая ситуация, которая сформировалась в Украине сегодня, революционные и военные события последних лет - все это привело динамические изменения в государстве, особенно это повлияло на ее безопасность. Безопасность как система коренных, типичных свойств любой страны воплощает все сферы различных отраслей жизнедеятельности и развития человека, общества, государства и природы. В общем, безопасность можно определять как качественную характеристику объекта (системы), способность объекта к существованию и развития и его защищенность от внутренних и внешних угроз. Место, роль и ценность каждого из элементов безопасности определяются обстоятельствами, реально складывающиеся на определенный период времени внутри и снаружи объекта. Поэтому важное значение сегодня приобретает проблема экономической безопасности Украины, которая является определяющей в контексте существования и развития Украины как суверенного государства. Актуальность работы обусловлена ​​также тем, что в условиях имеющихся кризисных явлений в государстве проблемы обеспечения экономической безопасности Службой безопасности Украины, приобрели особое значение, поскольку стремление нашего государства присоединиться к европейскому сообществу и достичь соответствующих стандартов требуют решения комплекса теоретических и практических проблем в этой сфере. В связи с этим стала актуальной и потребность исследования административно-правового статуса Службы безопасности Украины, как субъекта, обеспечивает экономическую безопасность государства.
The economic and political situation that has emerged in Ukraine today, the revolutionary and military events of recent years - all this has led to a dynamic change in the state, especially its security. Security as a system of indigenous, typical properties of any country embodies all spheres of various branches of life and development of man, society, state and nature. In general, security can be defined as a qualitative characteristic of the object (system), the ability of the object to exist and development, and its protection from internal and external threats. The place, role and priority of each of the security elements are determined by circumstances that actually arise for a certain period of time inside and outside the object. Therefore, the problem of economic security of Ukraine is gaining importance today, which is decisive in the context of the existence and development of Ukraine as a sovereign state. The urgency of the work is also due to the fact that in the conditions of the existing crisis phenomena in the country the problems of ensuring economic security by the Security Service of Ukraine, became of special significance, since the desire of our state to join the European community and achieve the relevant standards requires solving a set of theoretical and practical problems in this area. In connection with this, the urgency and the need to study the administrative and legal status of the Security Service of Ukraine as an entity providing the country's economic security became relevant.

Реформування системи правоохоронних органів України, пов’язане з переходом від ідеологічних концепцій радянського часу до європейських концепцій їх організації та діяльності, призвело до зміни повноважень низки правоохоронних структур, у тому числі тих, що захищають фінансову систему держави. На сьогодні в Україні функціонує декілька правоохоронних органів, які безпосередньо уповноважені захищати фінансово-економічні інтереси держави від протиправних посягань, а тому їх реформування відбувається більш повільно. Одним із таких суб’єктів є Служба безпеки України (далі - СБУ), яка має статус правоохоронного органу спеціального призначення, що вже вирізняє її з поміж інших правоохоронних структур, обумовлює актуальність дослідження специфіки адміністративно-правового статусу СБУ для формулювання висновків та пропозицій, які зможуть прискорити процес реформування спецслужби як суб’єкта захисту фінансової системи держави.

Існуючі нині в нашій країні проблеми щодо функціонування єдиної державної системи цивільного захисту (далі – ЄДС ЦЗ) України, про які вже давно та відкрито говориться як у науково-експертному середовищі, так і констатується керівними посадовими особами держави на офіційному рівні, не в останню чергу зумовлені недоліками організаційно-правових засад діяльності центрального органу виконавчої влади (далі – ЦОВВ) України, відповідального за реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту (далі – ЦОВВ України з питань ЦЗ). Актуальність дослідження пояснюється тим, що згідно з Планом організації виконання Кодексу цивільного захисту України, схваленим на засіданні Кабінету Міністрів України 19 грудня 2012 (протокол № 97) на МНС України, як тогочасний центральний орган виконавчої влади, котрий мав забезпечити формування та реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту, було покладено завдання забезпечення виконання заходів щодо перегляду та приведення у відповідність із Кодексом актів Кабінету Міністрів України, а також забезпечення приведення власних нормативно-правових актів МНС України, у тому числі й тих, правовою підставою для видання яких виступали акти законодавства, що із введенням у дію Кодексу були визнані такими, що втратили чинність.
Существующие в настоящее время в нашей стране проблемы по функционированию единой государственной системы гражданской защиты (далее - ЕДС ЦЗ) Украины, о которых уже давно и открыто говорится как в научно-экспертной среде, так и констатируется руководящими должностными лицами государства на официальном уровне, не в последнюю очередь обусловленные недостатками организационно-правовых основ деятельности центрального органа исполнительной власти (далее - ЦОИВ) Украины, ответственного за реализацию государственной политики в сфере гражданской защиты (далее - ЦОИВ Украины по вопросам ЦЗ). Актуальность исследования объясняется тем, что согласно Плану организации выполнения Кодекса гражданской защиты Украины, одобренным на заседании Кабинета Министров Украины 19 декабря 2012 (протокол № 97) на МЧС Украины, как тогдашний центральный орган исполнительной власти, который должен обеспечить формирование и реализацию государственной политики в сфере гражданской защиты, была возложена задача обеспечения выполнения мероприятий по пересмотру и приведению в соответствие с Кодексом актов Кабинета Министров Украины, а также обеспечение приведения вла менных нормативно-правовых актов МЧС Украины, в том числе и тех, основанием для издания которых выступали акты законодательства, с введением в действие Кодекса были признаны утратившими силу.
The current problems in our country regarding the functioning of the unified state system of civil protection (hereinafter referred to as the UES of the Central Committee) of Ukraine, which have long been mentioned openly in the scientific and expert environment, are also stated by the leading officials of the state at the official level, not least due to the disadvantages of the organizational and legal basis of the activities of the central executive authority (hereinafter - CEB) of Ukraine, responsible for implementation of the state policy in the field of civil protection (hereinafter referred to as the Central Election Commission of Ukraine on CEC issues). The urgency of the study is explained by the fact that according to the Plan of the implementation of the Code of Civil Protection of Ukraine, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine on December 19, 2012 (Minutes No. 97), the Ministry of Emergencies as the then central executive body, which was supposed to ensure the formation and implementation of state policy in the field of civil protection, was tasked with ensuring the implementation of measures to revise and bring the Cabinet of Ministers of Ukraine into conformity with the Code of Criminal Procedure, as well as ensuring the bringing of self the legal acts of the Ministry of Emergencies of Ukraine, including those legal grounds for the publication of which were acts of legislation that, with the introduction of the Code, were declared invalid.

Розвиток держави, як політичний так і соціально-економічний, залежать від результатів використання не тільки доступних їй ресурсів, але й від функціонування механізмів державного регулювання, а такого елементу регулювання як бюджет. Розвиток та впровадження нових видів та способів ефективного функціонування бюджетної системи є особливо важливим з урахуванням напрямку розвитку суспільства, а також з необхідністю у створені позитивних фінансових умов для соціального та економічного розвитку громадянського суспільства. Покращення та реформування у даному напрямку це мета яка потребує передусім змін, як у діючому бюджетному законодавстві, так і загалом змін у елементах фінансової системи України. Однією з основних проблем є забезпечення узгодження функціонування всіх елементів бюджетної та фінансової системи яке буде сприяти економічному розвитку країни. Одним із важливих суб’єктів фінансової системи є Державно казначейська служба України. Діяльність якої безпосередньо спрямована на контроль розподілу та виконання державного бюджету. Важливість якісної діяльності даного органу виконавчої влади у фінансовій сфері дуже сильно впливає на економічний стан країни загалом. Тому саме завдяки покращенню діяльності Держказначейства можна загалом оптимізувати роботу усієї фінансової системи України. Разом з тим, саме від коректності роботи такого елементу як ДКСУ залежить можливості економічного розвитку країни.Існують певні проблеми у функціонуванні даного елементу управляння та контролю фінансовими ресурсами в бюджетній системі, яка в свою чергу пов’язані з прозорістю, контролем за використанням бюджетних коштів та оперативністю їх використання. Діяльність Держказначейства як частини структури управління державними коштами, багато в чому визначає якість фінансування найнеобхідніших бюджетних програм, а також своєчасного отримання державних коштів учасниками бюджетного процесу.
Развитие государства, как политический так и социально-экономический, зависят от результатов использования не только доступных ему ресурсов, но и от функционирования механизмов государственного регулирования, а такого элемента регулирования как бюджет. Развитие и внедрение новых видов и способов эффективного функционирования бюджетной системы особенно важно с учетом направления развития общества, а также с необходимостью в создании положительных финансовых условий для социального и экономического развития гражданского общества. Улучшение и реформирование в данном направлении это цель требующая прежде всего изменений, как в действующем бюджетном законодательстве, так и в целом изменений в элементах финансовой системы Украины. Одной из основных проблем является обеспечение согласования функционирования всех элементов бюджетной и финансовой системы которое будет способствовать экономическому развитию страны. Одним из важных субъектов финансовой системы является Государственная казначейская служба Украины. Деятельность которой непосредственно направлена ​​на контроль распределения и выполнения государственного бюджета. Важность качественной деятельности данного органа исполнительной власти в финансовой сфере очень сильно влияет на экономическое положение страны в целом. Поэтому именно благодаря улучшению деятельности Госказначейства можно вообще оптимизировать работу всей финансовой системы Украины. Вместе с тем, именно от корректности работы такого элемента как ГКСУ зависит возможности экономического развития краини.Иснують определенные проблемы в функционировании данного элемента управляння и контроля финансовыми ресурсами в бюджетной системе, которая в свою очередь связаны с прозрачностью, контролем за использованием бюджетных средств и оперативностью их использования. Деятельность Госказначейства как части структуры управления государственными средствами, во многом определяет качество финансирования необходимых бюджетных программ, а также своевременного получения государственных средств участниками бюджетного процесса.
The development of the state, both political and socio-economic, depends on the results of using not only the resources available to it, but also the functioning of the mechanisms of state regulation, and such an element of regulation as the budget. The development and implementation of new types and methods of efficient functioning of the budget system is particularly important given the direction of development of society, as well as the need to create a positive financial environment for the social and economic development of civil society. Improvement and reform in this direction is a goal which requires, first of all, changes, both in the current budget legislation and in general, changes in the elements of the financial system of Ukraine. One of the main problems is to ensure the coordination of the functioning of all elements of the budget and financial system that will contribute to the country's economic development. One of the important subjects of the financial system is the State Treasury Service of Ukraine. Its activities are directly aimed at controlling the distribution and implementation of the state budget. The importance of qualitative activity of this executive body in the financial sphere is very influential on the economic condition of the country as a whole. Therefore, due to the improvement of the State Treasury's activities, it is possible to optimize the work of the whole financial system of Ukraine in general. At the same time, it is precisely from the correctness of the work of such an element as the SCSU the ability of the country's economic development depends. There are certain problems in the functioning of this element of management and control of financial resources in the budget system, which in turn is related to transparency, control over the use of budget funds, and the efficiency of their use. Activities of the State Treasury as part of the management structure of public funds, largely determines the quality of financing the most necessary budget programs, as well as timely receipt of public funds by participants in the budget process.

Економічні перетворення в Україні та процес формування ринкових відносин супроводжуються перебудовою господарського механізму і державного управління на всіх рівнях та потребують значних фінансових ресурсів, що забезпечать повне і своєчасне виконання завдань і функцій держави. Повнота та своєчасність надходження коштів до державних фондів, дотримання діючого законодавства під час їх розподілу та використання залежать від організації і здійснення фінансового контролю. Традиційні форми і методи державного фінансового контролю, що діяли раніше, виявилися неспроможними задовольнити нові управлінські вимоги. Це зумовило необхідність впровадження у нашій країні сучасної форми фінансового контролю – публічного аудиту. Державна фінансова інспекція – один із найважливіших контролюючих органів в державі, від роботи якого залежить фінансова безпека держави, – знаходилася в процесі реорганізації. Створення Державної аудиторської служби України відбулося з урахуванням усіх відповідних законодавчих актів. Реорганізація органу зі здійснення державного фінансового контролю – це не зміна вивіски, а оптимізація і вдосконалення його функцій, де пріоритетною стає робота на попередження порушень, зміна його акцентів та приведення фінансового контролю до сучасних вимог.
Экономические преобразования в Украине и процесс формирования рыночных отношений сопровождаются перестройкой хозяйственного механизма и государственного управления на всех уровнях и требуют значительных финансовых ресурсов, обеспечивающих полное и своевременное выполнение задач и функций государства. Полнота и своевременность поступления средств в государственные фонды, соблюдение действующего законодательства при их распределения и использования зависят от организации и осуществления финансового контроля. Традиционные формы и методы государственного финансового контроля, действовавших ранее, оказались несостоятельными удовлетворить новые управленческие требования. Это обусловило необходимость внедрения в нашей стране современной формы финансового контроля - публичного аудита. Государственная финансовая инспекция - один из важнейших контролирующих органов в государстве, от работы которого зависит финансовая безопасность государства, - находилась в процессе реорганизации. Создание Государственной аудиторской службы Украины состоялось с учетом всех соответствующих законодательных актов. Реорганизация органа по осуществлению государственного финансового контроля - это не смена вывески, а оптимизация и совершенствование его функций, где приоритетной становится работа на предупреждение нарушений, изменение его акцентов и приведение финансового контроля с современными требованиями.
Economic transformation in Ukraine and the process of formation of market relations are accompanied by the restructuring of the economic mechanism and public administration at all levels and require significant financial resources that will ensure the full and timely fulfillment of the tasks and functions of the state. Completeness and timeliness of receipt of funds to state funds, observance of the current legislation during their distribution and use depend on the organization and implementation of financial control. The traditional forms and methods of public financial control that were in place earlier proved to be incapable of satisfying new managerial requirements. This led to the need to introduce in our country a modern form of financial control - public audit. The State Financial Inspectorate - one of the most important control bodies in the state, from which the financial security of the state depends - was in the process of reorganization. Creation of the State Audit Office of Ukraine took place taking into account all relevant legislative acts. The reorganization of the body for the implementation of state financial control - this is not a change sign, but optimization and improvement of its functions, where the priority is to work to prevent violations, change its emphasis and bring financial control to modern requirements.

Проблема забезпечення фінансової безпеки держави, складовою якої є податкова безпека - одна з найбільш актуальних в Україні. На її забезпечення спрямована діяльність багатьох правоохоронних органів України. Провідне місце серед яких займає податкова міліція ДПС України , що здійснює контроль за одержанням податкового законодавства і забезпечує законність і правопорядок у сфері податкових відносин. Наразі в умовах формування нової податкової системи, а також реформування існуючої системи правоохоронних органів держави, дослідження місця податкової міліції в системі правоохоронних органів України набуває особливої актуальності а спроба розв’язання цієї проблеми має важливе значення для забезпечення фінансової та економічної безпеки держави.
Проблема обеспечения финансовой безопасности государства, составной частью которой является налоговая безопасность - одна из наиболее актуальных в Украине. На ее обеспечение направлена ​​деятельность многих правоохранительных органов Украины. Ведущее место среди которых занимает налоговая милиция ГНС Украины, который осуществляет контроль за получением налогового законодательства и обеспечивает законность и правопорядок в сфере налоговых отношений. Сейчас в условиях формирования новой налоговой системы, а также реформирования существующей системы правоохранительных органов государства, исследования места налоговой милиции в системе правоохранительных органов Украины приобретает особую актуальность а попытка решения этой проблемы имеет важное значение для обеспечения финансовой и экономической безопасности государства.
The problem of ensuring the financial security of the state, which is part of the tax security, is one of the most urgent in Ukraine. Its support is directed at the work of many law enforcement agencies of Ukraine. The leading place among them is the tax police of the STS of Ukraine, which controls the obtaining of tax legislation and ensures the legality and order in the field of tax relations. Currently, in the context of the formation of a new tax system, as well as the reform of the existing system of law enforcement agencies of the state, the study of the place of the tax police in the system of law enforcement agencies of Ukraine is of particular relevance, and an attempt to solve this problem is essential for ensuring the financial and economic security of the state.

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України, визначенню напрямків його вдосконалення з урахуванням механізму реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця та моделі державної служби в системі державного управління в умовах реформування системи державного управління та децентралізації влади. У роботі встановлено, що децентралізація влади на користь органів місцевого самоврядування та інших уповноважених суб’єктів не може мати абсолютного характеру, потрібно чітко розмежувати повноваження між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З’ясовано, що в результаті реформування системи державного управління та адміністративних реформ повинна бути прозора система державного управління. Надано авторське визначення поняття "системи державного управління", визначено ключові елементи системи державного управління та зміст процесу державотворення. Запропоновано вдосконалити історико-правову характеристику еволюції розвитку інституту державної служби в Україні з акцентом на історичних періодах, безпосередньо пов’язаних із визначенням "державної служби як публічної, професійної, політично неупередженої діяльності з практичного виконання завдань і функцій держави", що мали безпосереднє значення (позитивний та негативний вплив) для становлення інституту державної служби України в його сучасному вигляді, враховуючи водночас розвиток сфери освіти і науки. Розкрито зміст державної служби у сфері освіти і науки на основі чинного законодавства про державну службу. Акцентовано на такому ключовому елементі адміністративноправового статусу державного службовця сфери освіти і науки, як цивільноправова відповідальність, окремо виділені корупційні ризики. Запропоновано службову кар’єру державного службовця розуміти як довготривалий організований процес просування по службі державного службовця з урахуванням особистісних якостей державного службовця, його досвіду, професійності, компетенції, кваліфікації, що розпочинається з моменту прийняття на державну службу з подальшим переміщенням працівника по службі шляхом зайняття ним більш високої посади на конкурсній основі або шляхом присвоєння йому більш високого рангу, з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються, яка закінчується у зв’язку з припиненням державної служби. Акцентовано на принципі "професіоналізму" державного службовця сфери освіти і науки як основі реалізації службової кар’єри у сфері освіти і науки. Запропоновано організаційно-правові засади, на які доцільно звертати увагу під час проведення процедури оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у сфері освіти і науки. Узагальнено зарубіжний досвід щодо реалізації адміністративноправового статусу державного службовця сфери освіти і науки як складової частини системи державного управління з урахуванням моделі державної служби, в межах якої доцільно розглядати механізм реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця (Франція, Німеччина, Сполучені Штати Америки, Великобританія, Литва). Для вдосконалення адміністративно-правового статусу державного службовця сфери освіти і науки було опрацьовано результати відкритих соціологічних опитувань серед державних службовців: щодо "прав людини в Україні", щодо "виявлення потреб у наданні методичної допомоги у сфері управління людськими ресурсами", щодо "успіхів, проблем та ризиків динаміки реформування державної служби в Україні та організаційної культури", щодо "булінгу на державній службі", на підставі оцінювання результатів опитування та аналізування чинного законодавства про державну службу запропоновано: внести зміни до частини 1 статті 2 "Визначення термінів" Закону України "Про державну службу", доповнивши її 11-м підпунктом, визначенням терміна "психологічне здоров’я", виклавши термін у такій редакції: "психологічне здоров’я – стабільний стан інтелектуально-емоційної сфери, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію, з критичною оцінкою самого себе, результату своєї діяльності та їх наслідків, що передбачають: відповідальне ставлення до посадових і службових обов’язків (активність, комунікативність, мотиваційність, самостійність в ухваленні правильних рішень (у рамках чинного законодавства)), протидію конфліктності, емоційну та стресову стійкість із додержанням організаційних та етичних норм і правил поведінки професійної культури на державній службі" Внести зміни до переліку дисциплінарних проступків, викладених у частині 2 статті 65 "Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності" Закону України "Про державну службу", де 16-м підпунктом додати проступок 2булінг (мобінг) на державній службі", що дасть можливість винних осіб у застосуванні цькувань під час виконання своїх службових та посадових обов’язків притягнути до дисциплінарної відповідальності, водночас забезпечити права тих державних службовців, права яких були порушені у зв’язку із застосуванням до них проявів булінгу, і, як наслідок, – зменшення показників прояву булінгу на державній службі. Внести зміни до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 246 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017р. № 648): 1) пункт 20-1 викласти в такій редакції: "Спеціальний структурний підрозділ НАДС або служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, розглядає інформацію, подану кандидатами для участі в конкурсі, та формує список кандидатів на вакантну посаду, які мають документ про підтвердження наявності відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою"; 2) пункт 56 викласти в такій редакції: "Загальна кількість балів кандидата визначається шляхом додавання середніх балів, виставлених у зведеній відомості середніх балів за формою згідно з додатком 8 за кожною окремою вимогою до професійної компетентності, та балів за результатами тестування, до загальної кількості балів кандидата додається 0,5 бала, якщо кандидат має документ про підтвердження наявності відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою"; 3) до Зведеної відомості середніх балів (додаток 8 до Порядку) (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2019 р. № 888) додати колонку з таким змістовим наповненням: "Наявність документа про підтвердження відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою". Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена наукова праця є одним із перших у вітчизняній юридичній науці адміністративного права комплексним правовим дослідженням адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України, присвяченим визначенню напрямків його вдосконалення з урахуванням механізму реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця й моделі державної служби в системі державного управління в умовах реформування системи державного управління та децентралізації влади. У результаті дослідження сформульовані нові висновки і положення, запропоновані особисто здобувачем. Практичне значення, висновки та положення дисертації підтверджується тим, що вони можуть бути використані: 1) у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть стати основою для подальшого розроблення шляхів удосконалення адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 2) у правотворчості – за результатами дослідження сформульовано деякі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють адміністративно-правовий статус державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 3) у правоохоронній діяльності – використання одержаних результатів покращить практичну діяльність та адміністративно-правовий статус державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 4) у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані під час занять та підготовки навчальної літератури з дисциплін "Адміністративне право", "Службове право".
The dissertation is devoted to the study of the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration in the sphere of education and science of Ukraine, determination of directions of its improvement, taking into account the mechanism of realization the administrative and legal status of the civil servant and the model of the civil service in the system of public administration in the conditions of reforming the system of public administration and decentralization of power. The paper found that the decentralization of power in favor of local self-government bodies and other authorized subjects cannot have an absolute character. It is necessary to distinguish clearly the powers between state authorities and local self-government bodies. It is clear that as a result of the reform of the system of public administration and administrative reforms, there should be a transparent system of public administration. It is provided the author's definition of the concept of "public administration system" and defined the critical elements of the system of public administration and the content of the state-building process. It is proposed to improve the historical and legal characteristics of the evolution of the civil service institute in Ukraine with an emphasis on those historical periods directly related to the definition of "civil service as public, professional, politically impartial activity on practical fulfillment of tasks and functions of the state", which had a direct impact (positive and negative) on the establishment of the Institute of The Civil Service of Ukraine in its current form, taking into account the development of the sphere of education and science. The contents of the civil service in the field of education and science were disclosed, based on the current legislation on public assistance. It was emphasized on such a vital element of the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, as civil liability, separately allocated corruption risks. It is proposed that the civil servant's career being understood as a long-term organized process of promotion of a civil servant taking into account the personal qualities of a civil servant, his experience, professional skills, competence, qualifications, which begin from the appointment to the post in civil service, with the subsequent promotion of the employee occupying a higher position on a competitive basis or assigning a higher rank, taking into account the categories of public service positions and ranks of civil servants, as a type of special titles assigned to them. The employee will work on this position according to the term of the civil service. The emphasis is on the principle of "professionalism" of a civil servant in the sphere of education and science as the basis of the implementation of service career in education and science. It was proposed the organizational and legal principles, which are essential for evaluating the results of public servants' activities in the field of education and science. It was also generalized the foreign experience, on the implementation of the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, as part of the public administration system it was taken into account the model of public service within which it is advisable to consider the mechanism of realization of the administrative and legal status of a civil servant (France, Germany, United States of America, Great Britain, Lithuania). In order to improve the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, the results of open sociological surveys among civil servants were elaborated: regarding "human rights in Ukraine", "identifying the needs in providing methodical assistance in the field of human resources management", regarding "successes, problems and risks of dynamics of civil service reform in Ukraine and organizational culture", regarding "bullying in the civil service", based on the evaluation of the results of the survey and analysis of the current legislation on the civil service, it is proposed: to amend part 1 of Article 2 "Defining the Terms" of the Law of Ukraine "On The State Service" by supplementing it with 11 sub item, determining the term "psychological health", outlining the period in the editorial "psychological health - a stable state of intellectual and emotional sphere, which ensures adequate behavioral reaction, with a critical assessment of itself, the result of its activities and their consequences, which include: responsible attitude to official and official duties (training, communication, motivation, independence in making the right decisions (within the framework of the current legislation)), conflict counteraction, emotional and stressful stability in compliance with organizational and ethical norms and rules of conduct. To amend the Law of Ukraine "On Public Service" Article 65 "Grounds for bringing a civil servant to disciplinary liability" part 2 to the list of disciplinary offenses 16 sub item to add an offense "bullying (mobbing) in the civil service", which will enable guilty persons to use their duties while performing their staff and official duties to bring disciplinary liability, thereby ensuring the rights of those civil servants whose rights were violated in connection with the application of the manifestations of bullying, thereby ensuring the reduction of the indicators of the manifestation of bullying in the civil service. Amend the Procedure for holding the contest for the occupation of civil service positions approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 25, 2016. No. 246 (as amended by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 18, 2017. No. 648): 1) Paragraph 20-1 to present in the editorial "Special structural unit of the NPS or the human resources department of the state body in which the contest is held, examines the information submitted by the candidates for participation in the contest, and forms a list of candidates for vacant positions who have a document confirming the availability of the relevant degree of higher education with distinction; 2) Paragraph 56 instead of the editorial "The total number of points of the candidate is determined by adding the average points set in the summary of average points on the form in accordance with Annex 8 for each individual requirement for professional competence, and points according to the test results, the total number of points of the candidate is added 0.5 points, if the candidate has a document confirming the presence of the corresponding degree of higher education with distinction"; 3) To the "summary information of average points" Annex 8 to the Procedure (as amended by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 28, 2019. No. 888) add a column with such content "availability of a document confirming the corresponding degree of higher education with insignia". The scientific novelty of the results is presented in scientific work as the first complex legal research of the administrative and legal status of the civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine according to the national legal science of administrative law. It was also determined the directions of improvement considering the mechanism of implementing the administrative and legal status of a civil servant and model of public service in the system of public administration in conditions of reform. As a result of the study, new conclusions and provisions are formulated and proposed by the applicant. The practical significance, conclusions, and provisions of the dissertation is confirmed by the fact that they can be used: 1) in the scientific and research sphere – the main provisions and conclusions of the dissertation may be the basis for further development of ways to improve the administrative and legal status of the civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 2) in legal creativity – as a result of the study formulated some proposals on amendments to regulations governing the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 3) in law enforcement – the use of the results obtained will improve practical activity and the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 4) in the educational process – the materials of the dissertation can be used during classes and preparation of academic literature on disciplines "Administrative law", "Service law".

Дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень сучасної концепції публічної служби в правоохоронній сфері, тенденцій та напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання засад її проходження в контексті найкращих національних здобутків і міжнародного досвіду в умовах перманентних структурно-функціональних змін у системі державного управління. У роботі визначено поняття та види публічної служби, висвітлено її правовий зміст й ознаки в правоохоронній сфері України. Окреслено і схарактеризовано завдання та функції, сформульовано систему принципів, визначено сучасну структуру публічної служби. З’ясовано місце адміністративного законодавства в системі нормативно-правових актів, які становлять базу правового регулювання відповідних правовідносин. Висвітлено сутність і зміст адміністративно-правового статусу персоналу публічних службовців у системі правоохоронних органів. Проаналізовано адміністративноправове регулювання публічної служби в правоохоронній системі деяких пострадянських держав (Казахстан, Киргизстан, Молдова), держав – членів ЄС (Румунія, Угорщина), а також можливості використання відповідного досвіду в Україні.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та оновлене розв’язання наукових завдань щодо адміністративно-правового забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби. Встановлено, що адміністративно-правове забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби як предмет дослідження є безперервною професійною діяльністю органів державної виконавчої служби, яка реалізовується за допомогою адміністративно-правових засобів та способів, спрямованих на створення належних умов для ефективного примусового виконання рішень суду та рішень інших органів, гарантуючи захист прав, свобод і законних інтересів усіх суб’єктів виконавчого провадження. Визначено адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої служби. Сформульовано та класифіковано принципи адміністративно-правового забезпечення органів державної виконавчої служби. Зазначено, що механізм адміністративно-правового забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби – це сукупність адміністративно-правових заходів, способів та методів, за допомогою яких здійснюється організуючий вплив на суспільні відносини щодо примусового виконання рішень, які забезпечують результативну діяльність уповноважених суб’єктів у конкретному спрямуванні. Розкрито нормативно-правове забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби. Визначено види адміністративно-правових засобів забезпечення органів державної виконавчої служби. Доведена необхідність створення Єдиного рейтингу державних виконавців. В диссертации осуществлено теоретическое обоснование и обновленное решение научных задач по административно-правовому обеспечению деятельности органов государственной исполнительной службы. Установлено, что административно-правовое обеспечение деятельности органов государственной исполнительной службы представляют собой постоянную профессиональную деятельностью органов государственной исполнительной службы, которая реализуется с помощью административно-правовых средств и способов, направленных на создание условий для эффективного принудительного исполнения решений суда и решений других органов, гарантируя защиту прав, свобод и законных интересов всех субъектов исполнительного производства. Административно-правовые средства обеспечения органов государственной исполнительной службы охарактеризованы как совокупность способов и приемов, с помощью которых осуществляются юридически значимые процессуальные действия органами государственной исполнительной службы по урегулированию общественных отношения с целью выполнения принудительного исполнения решений и привлечения виновных к ответственности. Доказана необходимость создания Единого рейтинга государственных исполнителей с основным перечнем задач и полномочий. Согласно результатам рейтинговой оценки предложено внедрить дифференциацию оплаты труда государственным служащим органов государственной исполнительной службы в зависимости от: профессиональных способностей; профессиональной подготовки и уровня квалификации; внедрения инновационных методов профессиональной деятельности; показателей результативности их деятельности; уровня ответственности и тому подобное. The thesis provides a theoretical justification and updated solution of scientific problems on administrative and legal support for the activities of State Enforcement Service. It is established that administrative and legal support for the activities of State Enforcement Service as a subject of research is a continuous professional activity of State Enforcement Service, which is implemented using administrative and legal means and methods aimed at creating conditions for effective enforcement of court decisions and decisions of other bodies, guaranteeing the protection of the rights, freedoms and legitimate interests of all subjects of enforcement proceedings. The administrative and legal status of State Enforcement Service can be defined as a set of competencies, powers of public administration entities in the field of enforcement of decisions and administrative liability in violation of court decisions and other bodies (officials), established by law and protected by appropriate guarantees. The principles of administrative and legal support of State Enforcement Service are formulated as fundamental objectively determined principles of enforcement of court decisions and decisions of other public administration bodies, on the basis of which the activities of public and private executors are based, resulting in quality and effective enforcement proceedings. The principles of administrative and legal support of the activities of State Enforcement Service are classified into: fundamental principles; status principles; functional and managerial principles. It is noted that the mechanism of administrative and legal support for the activities of State Enforcement Service is a set of administrative and legal measures and methods, by which organizing influence on public relations is carried out in order to enforce decisions that ensure the effective activities of authorized entities in a specific direction. The article reveals the normative and legal support for the activities of State Enforcement Service as a set of legal norms by which the state, represented by public and private performers, ensures and implements the rights of citizens for effective, high-qualitative and effective enforcement of decisions. At the same time, three groups of normative legal acts regulating the activities of State Enforcement Service are identified and characterized: a) general-purpose; b) subject-systematizing; c) subject-authorizing acts. Administrative and legal means of securing State Enforcement Service are described as a set of methods and techniques that are used to carry out legally significant procedural actions by State Enforcement Service to settle public relations in order to enforce decisions and bring the perpetrators to justice. However, three groups of administrative and legal means of ensuring activities of State Enforcement Service are analysed, namely, the fundamental administrative and legal means of ensuring activities of State Enforcement Service that is certification; specialized administrative and legal means of ensuring activities of State Enforcement Service that are control and oversight; tort and administrative and legal means of ensuring activities of State Enforcement Service that is administrative liability for a legal violation. The necessity of creating a single rating of state performers with the list of basic tasks and responsibilities that they must perform in their professional activities is proved to enable transparency, impartiality and preventing corruption, to determine the level of professional activities of such individuals. According to the results of the rating assessment, it is proposed to introduce an official differentiation of remuneration for civil servants of State Enforcement Service, which will be calculated depending on their professional abilities, professional training and skill level; introduction of innovative methods of professional activity; performance indicators of their activities; level of responsibility etc.

Лоджук М. Т. Правове регулювання діяльності юридичних клінік в Україні : загальнотеоретичне дослідження : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Максим Тарасович Лоджук; Наук. кер. Ю. М. Оборотов; НУ ОЮА. - Одеса, 2014. - 313 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2014. Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню правового регулювання діяльності юридичних клінік в Україні. Розглянуто передумови виникнення юридичних клінік, здійснено історичний аналіз їх становлення та розвитку в Україні та інших країнах світу, аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників юридичних клінік. Досліджено стан розробки проблематики з визначення правового статусу юридичної клініки та її структурних елементів. Здійснено класифікацію юридичних клінік в Україні.Проаналізовано теоретичні засади юридичної клінічної освіти та нормативно-правові засоби організації та діяльності юридичних клінік в Україні. Установлено, що юридична клініка є традиційним суб’єктом правового виховання майбутніх юристів. Зроблено висновок про те, що юридична клініка – це структурний підрозділ вищого навчального закладу України III–IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців у галузі знань «Право», який утворено як базу для практичного навчання, проведення навчальної та інших видів практики студентів шляхом їх безпосереднього залучення до надання безоплатної правової допомоги населенню. Зазначено, що предметом правового регулювання діяльності юридичних клінік в Українській державі є суспільні відносини, які виникають у процесі їх використання як бази проходження студентами навчальної та інших видів практики. Визначено місце та роль юридичних клінік у системі безоплатної правової допомоги в Українській державі. Розглянуто форми правової допомоги в юридичних клініках України. Зроблено висновок про те, що за належної організації діяльності юридичної клініки у структурі вищого навчального закладу можна забезпечити надання студентами-консультантами кваліфікованої (якісної) правової допомоги. Обґрунтовано необхідність внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» в частині включення юридичних клінік до числа суб’єктів надання такої допомоги. Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 – теория и история государства и права; история политических и правовых учений. – Национальный университет «Одесская юридическая академия», Одесса, 2014. Диссертация посвящена общетеоретическому исследованию правового регулирования деятельности юридических клиник в Украине. Рассмотрены предпосылки возникновения юридических клиник, осуществлен исторический анализ их становления и развития в различных странах мира, анализ научных работ отечественных и зарубежных исследователей юридических клиник. Особое внимание уделено особенностям становления первых юридических клиник в Украине и формированию их национальной сети, предпосылкам возникновения юридического клинического движения в Украинском государстве, его достижениям и направлениям деятельности на современном этапе развития. Исследовано состояние разработки проблематики по определению правового статуса юридической клиники и ее структурных элементов: 1) понятия, целей и задач; 2) прав, обязанностей и гарантий их реализации; 3) организационно-правовой формы деятельности; 4) принципов деятельности; 5) юридической ответственности. Под понятием «юридическая клиника» предложено понимать структурное подразделение высшего учебного заведения Украины III–IV уровней аккредитации, осуществляющего подготовку специалистов в области знаний «Право», которое образовано как база для практического обучения, проведения учебной и других видов практики студентов путем их непосредственного привлечения к оказанию бесплатной правовой помощи населению.Осуществлено разделение принципов деятельности юридических клиник на две основные группы: общие, которые определяют их уникальный правовой статус, и специальные, которые характерны для юридической клиники как субъекта предоставления бесплатной правовой помощи. Проведена классификация юридических клиник в Украине. Проанализированы теоретические основы юридического клинического образования и нормативно-правовые средства организации и деятельности юридических клиник в Украине. Установлено, что юридическая клиника является традиционным субъектом правового воспитания будущих юристов. Сделан вывод о том, что юридическое клиническое образование – это способ приобретения студентами практических навыков юриста путем предоставления бесплатной правовой помощи населению во время прохождения учебной и других видов практики на базе юридической клиники вуза. Освещены место и роль юридических клиник в системе бесплатной юридической помощи в Украинском государстве. Рассмотрены формы правовой помощи в юридических клиниках Украины: 1) правовое информирование; 2) правовое консультирование; 3) составление правовых документов; 4) правовое представительство; 5) правовое обучение. Проанализированы их характеристики, порядок и особенности предоставления. Выделены основные условия обеспечения оказания квалифицированной (качественной) правовой помощи: 1) наличие юридического образования у субъекта предоставления такой помощи; 2) успешная сдача этим субъектом квалификационного экзамена на право предоставления такой помощи; 3) соблюдение этим субъектом профессиональных стандартов и этических норм при предоставлении такой помощи; 4) наличие профессионального контроля за субъектом оказания такой помощи; 5) независимость субъекта предоставления такой помощи от воздействия третьих лиц; 6) соблюдение этим субъектом принципа конфиденциальности при предоставлении такой помощи. По результатам анализа сложившийся традиции функционирования юридической клиники Национального университета «Одесская юридическая академия» сделан вывод о том, что при надлежащей организации деятельности юридической клиники в структуре высшего учебного заведения можно обеспечить предоставление студентами-консультантами квалифицированной (качественной) правовой помощи. Охарактеризованы законодательные инициативы по нормативно-правовому обеспечению деятельности юридических клиник в системе бесплатной юридической помощи в Украине. Установлено, что международный опыт свидетельствует о возможности предоставления юридическими клиниками бесплатной правовой помощи малообеспеченным слоям населения в рамках государственной системы оказания такой помощи. Обоснована необходимость внесения изменений в Закон Украины «О бесплатной правовой помощи» в части включения юридических клиник в число субъектов предоставления такой помощи. Dissertation for a candidate’s academic degree of legal sciences on specialty 12.00.01 – Theory and History of State and Law; History of Political and Legal Studies. – National University «Odessa Law Academy», Odessa, 2014. This research focuses on the legal regulation of legal clinics in Ukraine on the general theoretical level. The author considered the predictors of formation of legal clinics, conducted a historical analysis of the formation and development in Ukraine and other countries, analyzed the researches on the topic of legal clinics of domestic and foreign scientists. Author classified legal clinics in Ukraine. It was researched the status of development of the issues on the determination of legal status of legal clinics and its structure. It was analyzed theoretical foundations of clinical legal education and legal measures of organization and activity of legal clinics in Ukraine. It was established, that the legal clinic is a traditional subject of legal education of future lawyers. It was concluded that legal clinics is a structural division of a higher educational institution of Ukraine of the 3d–4th levels of Accreditation, that prepares specialists in the sphere of «Law», which was created as a base for training in the way of the students involvement to providing of free legal aid. It was stressed, that the subject of legal regulation of legal clinics activity in Ukrainian state is public relations, which arising in the process of their using as a base of educational and other kinds of training. The thesis marks the place and role of legal clinics in the legal aid system in our country. The author highlights the most common forms of legal assistance in legal clinics in Ukraine. It was concluded that with proper organization of a legal clinic in the structure of higher education institution it can be ensured a qualified care by students-consultants. The author also marks the necessity of amending the Law of Ukraine «On Legal Aid» in the part of inclusion of legal clinics in the number of providers of such assistance.

Шелудько Є. В. Правовий статус юридичної служби органу місцевого самоврядування в Україні : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник Г. С. Журавльова. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 112 с.
UA : Кваліфікаційна робота складається зі 112 сторінок, містить 74 джерела використаної інформації. В умовах становлення демократичної правової державності об’єктивно посилюються тенденції до децентралізації публічної влади, а це напряму є пов’язаним з активним розвитком інституту місцевого самоврядування, що виступає як самоорганізація жителів відповідних територій держави, які об’єднані в територіальні громади, з метою вирішення питань місцевого значення на основі Конституції України та її законів. Поява інституту локальної демократії на теренах посттоталітарної держави стало воістину революційною подією, бо вперше на конституційному рівні держава визнала як сам територіальний суб’єкт в особі територіальної громади, так й наявність колективних інтересів у такого територіального суб’єкта, що не тільки не співпадають з державними інтересами, але й їм не суперечать. Більш того, закріплення інституту місцевого самоврядування в якості конституційного інституту, по-перше, знаменувала його включення до переліку об’єктів конституційно-правового регулювання і, по-друге, до засад конституційного устрою держави, що означає не тільки особливу значущість для держави суспільних відносин, що виникають, існують, розвиваються та реалізуються у сфері локальної демократії, але й високий рівень їх легалізації і легітимації, що детермінує високі вимоги до дотримання законодавства в сфері діяльності суб’єктного складу місцевого самоврядування і, насамперед, територіальної громади та сформованих нею органів – органів місцевого самоврядування. Саме в цих умовах стає зрозумілою об’єктивізація і актуалізація особливої ролі і значення юридичної Служби. Мета кваліфікаційної роботи полягає у дослідженні правового статусу юридичної служби, органу місцевого самоврядування в Україні. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері становлення, розвитку та діяльності юридичної служби в органах місцевого самоврядування Україні. Предмет є правовий статус юридичної служби в органах місцевого самоврядування України. Методологічну основу роботи складають сукупність філософсько-світоглядних, загальнонаукових принципів і підходів та спеціально-наукових методів пізнання конституційно-правових явищ, використання яких дало змогу отримати науково-обґрунтовані результати. Для проведення дослідження будуть застосовані такі загальнонаукові методи як: аналіз і синтез. Теоретико-методологічною основою дослідження в роботі є історичний метод та метод матеріалістичної діалектики, застосування яких сприяло розглянути всі процеси в розвитку органів місцевого самоврядування.
EN : Qualifying work consists of 112 pages, contains 74 sources of information used. In the conditions of becoming democratic legal statehood, tendencies towards decentralization of public power are objectively increasing, and this is directly related to the active development of the institution of local self-government, which acts as a self-organization of the residents of the respective territories of the state, united in territorial communities, with a view to solving issues of local importance based on the Constitution of Ukraine and its laws. The emergence of the institution of local democracy in the territory of a post-totalitarian state became a truly revolutionary event, because for the first time at the constitutional level the state recognized both the territorial entity itself in the person of the territorial community, and the presence of collective interests in such a territorial entity that not only do not coincide with the state ones. interests, but they do not contradict either. Moreover, the consolidation of the institution of local self-government as a constitutional institute, first, marked its inclusion in the list of objects of constitutional regulation and, secondly, in the principles of the constitutional structure of the state, which means not only special importance for the state of public relations. emerging, existing, developing and implemented in the field of local democracy, but also their high level of legalization and legitimation, which determines the high requirements for compliance with the legislation in the field of activity of the subject system of local government and, above all, the local community and its existing authorities - local authorities. The purpose of the qualification work is to study the legal status of a legal service, a local government body in Ukraine. The object of the study is the social relations that arise in the sphere of formation, development and activity of the legal service in the local self-government bodies of Ukraine. The subject is the legal status of the legal service in the local self-government bodies of Ukraine. The methodological basis of the work consists of a set of philosophical and ideological, general scientific principles and approaches and special-scientific methods of knowledge of constitutional and legal phenomena, the use of which has enabled to obtain scientifically substantiated results. For research, the following general scientific methods such as: analysis and synthesis will be applied. The theoretical and methodological basis of the study in the work is the historical method and the method of materialistic dialectics, the use of which contributed to consider all the processes in the development of local self-government.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2017. Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового статусу юридичної служби органу місцевого самоврядування в Україні. Проведено комплексний аналіз теоретико-філософських підходів до розуміння ролі місцевого самоврядування в становленні та розвитку демократичної правової державності, досліджено поняття правової роботи і юридичної служби в органах місцевого самоврядування і роль юридичної служби в реалізації принципів місцевого самоврядування. Піддано комплексному аналізу чинну конституційно-правову та законодавчу базу, що формує компетенцію юридичної служби органу місцевого самоврядування, її правовий статус та організаційно-правові форми її діяльності. Досліджено актуальні питання вдосконалення організаційного та правового забезпечення діяльності юридичної служби органу місцевого самоврядування на прикладі її ролі в організації та здійсненні нормотворчої діяльності органу місцевого самоврядування, міжнародного та міжмуніципального співробітництва органу місцевого самоврядування та безоплатної правової допомоги в територіальній громаді.

Гаркуша А. Т. Адміністративно-правовий статус Національного агентства України з питань державної служби : дис.. … канд.. юрид наук : 12.00.07 / Гаркуша Антон Тарасович. – Одеса, 2017. – 248 с.
Дисертацію присвячено характеристиці правового статусу НАДС у контексті реформування центральних органів виконавчої влади, ухвалення Законів України «Про державну службу» (2015) і «Про запобігання корупції» (2014), адаптації інституту державної служби до стандартів ЄС. Визначено структуру правового статусу НАДС, яку становлять: завдання, принципи, функції, компетенція, взаємодія, структура, організація діяльності. Проаналізовано чинне законодавство та визначено прогалини та колізії щодо правового статусу НАДС. Визначено, що сфера державної служби – це правовідносини, пов’язані з діяльністю відповідних державних органів щодо створення правових, організаційних та соціально-економічних засад реалізації громадянами України права на державну службу. Встановлено, що НАДС – це ЦОВВ зі спеціальним статусом і запропоновано відповідні зміни до чинного законодавства.
Диссертация посвящена характеристике правового статуса НАГС в контексте реформирования системы органов исполнительной власти, адаптации института государственной службы к стандартам ЕС. Определена структура правового статуса НАГС, которую составляют: задачи, принципы, функции, компетенция, взаимодействие, структура, организация деятельности. Установлено, что определяющими элементами статуса являются задачи, принципы и функции, главными – компетенция и взаимодействие, вспомогательными – структура и организация деятельности. Сделан вывод о том, что НАГС является центральным органом исполнительной власти со специальным статусом (хотя в законодательстве предусмотрено, что это центральный орган исполнительной власти) и предложены соответствующие изменения к Закону «О государственной службе». Особое внимание уделено исследованию действующего законодательства о статусе НАГС и сделан вывод о положительной тенденции приоритета законодательного его регулирования, что имеет место после принятия Закона Украины «О государственной службе» (2015). Установлено, что «сфера государственной службы» – это правоотношения, связанные с деятельностью соответствующих государственный органов по созданию правовых, организационных и социально-экономических основ реализации гражданами Украины права на государственную службу. Основными задачами НАГС являются: 1) обеспечение формирования и реализация государственной политики в сферах государственной службы и службы в органах местного самоуправления и по вопросам управления персоналом в государственных органах; 2) осуществление функционального управления государственной службой. Содержанием функционального управления НАГС в сфере государственной службы службой, управление персоналом государственной службы, обеспечение прозрачности и гласности в государственной службе, создание условий для прохождения государственной службы, обеспечение законности в сфере государственной службы, профессиональное обучение и профессиональная подготовка, противодействие коррупции, методическое обеспечение, международное сотрудничество. Сделан вывод о том, что основными принципами деятельности НАГС являются принципы: а) верховенства права; б) законности; в) открытости; г) непредвзятости; д) эффективности; ж) подконтрольности; з) ответственности. Проанализирован зарубежный опыт правового регулирования статуса специальных органов управления государственной службой (Латвии, Литвы, Польши, Чехии) и определены возможности использования этого опыта в условиях Украины.
Thesis is devoted to the characteristic of the legal status of NASS in the context of reformation of central executive power bodies, passing the Laws of Ukraine “On the state service” (2015) and “On the prevention of corruption” (2014), adaptation of the institute of the state service to the standards of EU. There is defined the structure of legal status of NASS that include: task, principles, functions, competence, co-operation, structure, organization of activity. There is analyzed a current legislation and blanks and collisions are defined connected with the legal status of NASS. There is defined, that a sphere of the state service are the legal relationships related to activity of corresponding state bodies connected with creation of legal, organizational and socio-economic principles of realization of the citizens of Ukraine the right on the state service. It is established that NASS – is a CEPВ with the special status, and there are offered related changes to the current legislation.