Дисертації з теми "Правовий принцип"

Сучасний стан економіки, політики та інших сфер життя України, спонукає до повсякчасного обговорення реформ, що давно назріли. Серед важливих реформацій знаходиться і судова реформа, яка в даних умовах викликає особливу увагу. А разом з тим зумовлює пошук нових таких потрібних, але виважених та адекватних рішень, щодо удосконалення судової влади.Стратегія судової реформи в судовій системі і судовому процесі засновані на ряді правових положень. Метою яких в свою чергу є встановлення верховенства права на основі його базових принципів захисту прав і свобод людини. Судова реформа в нашій країні доволі динамічна у своїх проявах. Однак через існування ряду негативних політичних, соціально-економічних і правових чинників, що впливають на ефективність судової системи і її функціонування, потребує дбайливого контролю та регулярного перегляду. В даний час в контексті структурних реформ в Україні, необхідність подальшого переосмислення її основних норм та інститутів ні куди не зникла. Організаційна структура судової системи являє собою систему судів, яка представляє собою складну багаторівневу судову систему, засновану на єдності принципів, цілей і завдань. У контексті перегляду структури судової системи в цілому та удосконалення окремих її елементів, безумовно важливим є урахування принципу спеціалізації. А разом з тим необхідно дбайливо аналізувати та трактувати досвід спеціалізованих судів зарубіжних країн, відфільтровуючи окремі варіанти спеціалізованого судового законодавства. Дослідження та аналіз міжнародного досвіду утворення спеціалізованих судів дозволив б враховувати позитивні та негативні тенденції при вирішенні суттєвих завдань, що постали у судовій системі України. Заплановані і оголошені стратегічні напрямки реформ підтверджують перевагу вузько орієнтованих підходів, які обґрунтовані процесуальним статусом того чи іншого судового органу.
Современное состояние экономики, политики и других сфер жизни Украины, побуждает к всегдашнего обсуждения реформ, давно назрели. Среди важных реформационных находится и судебная реформа, которая в данных условиях вызывает особое внимание. А вместе с тем обусловливает поиск новых таких нужных, но взвешенных и адекватных решений, по совершенствованию судебной влади.Стратегия судебной реформы в судебной системе и процессе основаны на ряде правовых положений. Целью которых в свою очередь является установление верховенства права на основе его базовых принципов защиты прав и свобод человека. Судебная реформа в нашей стране довольно динамичная в своих проявлениях. Однако из-за существования ряда негативных политических, социально-экономических и правовых факторов, влияющих на эффективность судебной системы и ее функционирования, требует бережного контроля и регулярного просмотра. В настоящее время в контексте структурных реформ в Украине, необходимость дальнейшего переосмысления ее основных норм и институтов ни куда не исчезла. Организационная структура судебной системы представляет собой систему судов, которая представляет собой сложную многоуровневую судебную систему, основанную на единстве принципов, целей и задач. В контексте пересмотра структуры судебной системы в целом и усовершенствования отдельных ее элементов, безусловно важным является учет принципа специализации. А вместе с тем необходимо бережно анализировать и трактовать опыт специализированных судов зарубежных стран, отфильтровывая отдельные варианты специализированного судебного законодательства. Исследования и анализ международного опыта создания специализированных судов позволил бы учитывать положительные и отрицательные тенденции в решении существенных задач, стоящих в судебной системе Украины. Запланированы и объявлены стратегические направления реформ подтверждают преимущество узко ориентированных подходов, обоснованные процессуальным статусом того или иного судебного органа.
The current state of the economy, politics and other spheres of life of Ukraine, prompts for a timely discussion of long-overdue reforms. Among the important reforms is the judicial reform, which in these circumstances, pays special attention. At the same time, it determines the search for new, necessary, but well-considered and adequate decisions on the improvement of the judiciary. The strategy of judicial reform in the judicial system and the judicial process is based on a number of legal provisions. The purpose of which, in turn, is to establish the rule of law on the basis of its basic principles of the protection of human rights and freedoms. Judicial reform in our country is quite dynamic in its manifestations. However, due to the existence of a number of negative political, socio-economic and legal factors that affect the efficiency of the judicial system and its functioning, it requires careful monitoring and regular review. At present, in the context of structural reforms in Ukraine, the need for further rethinking of its basic norms and institutions has not disappeared. The organizational structure of the judicial system is a system of courts, which is a complex multilevel judicial system based on the unity of principles, goals and objectives. In the context of revision of the structure of the judicial system as a whole and the improvement of its individual elements, it is of course important to take into account the principle of specialization. At the same time, it is necessary to carefully analyze and interpret the experience of the specialized courts of foreign countries by filtering out certain variants of the specialized judicial legislation. Research and analysis of international experience in the formation of specialized courts would allow taking into account positive and negative tendencies in solving significant problems that arose in the judicial system of Ukraine. Planned and announced strategic directions of reforms confirm the superiority of narrowly oriented approaches, which are based on the procedural status of a judicial body.

Рувін О. Г. Принцип свободи у державотворенні: філософсько-правовий вимір: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права / Рувін Олександр Григорович. – Львів: ЛьвДУВС, 2010. - 177 с.
Дисертацію присвячено дослідженню особливостей реалізації принципу свободи у державотворенні на основі залучення трьох способів аналізу: філософсько-правового, теоретико-правового, нормативно-правового. У роботі обґрунтовано, що свобода особи як ознака її правового статусу включає два аспекти: об’єктивний (зовнішня свобода) і суб’єктивний (внутрішня свобода), де зовнішня свобода – зміст права, тоді як внутрішня − умова існування права; єдність обох аспектів свободи особи зумовлює і єдність правоохоронних інтересів та об’єктивних інтересів кожної конкретної особи. Констатовано стратегічні підходи щодо дослідження поняття і структури законодавчого регулювання свободи особи та громадянина, що зумовлює наявність суб’єктивного аспекту правового регулювання; виокремивши ознаки поняття «зловживання свободою особи та громадянина», запропоновано методи усунення такого зловживання і проведено структуризацію правового механізму забезпечення свободи у державі. Dissertation is devoted research of features of realization of principle of freedom in creation of the state on the basis of bringing in of three methods of analysis: philosophical-legal, teoretyko-legal, normatively legal. It is well-proven that forming process democratically legal the states characterized providing and constitutional defense of freedom of person and citizen on the basic defending of their rights and freedoms. On the basis of research of freedom in the system of other constitutionally confirmed concepts, principles, norms, in their intercommunication and influence grounded two aspects interpretation of freedom of person in a right enplaned it objective and subjective display In-process grounded, that freedom of person as sign of it legal status includes two aspects: objective (external freedom) and subjective (internal freedom), where external freedom is maintenance of right, while internal the condition of existence of right; unity of both aspects of freedom of person is predetermined by unity of law-enforcement interests and objective interests of every concrete person. Strategic approaches are formulated in relation to research of concept and structure of the legislative adjusting and its value in providing of freedom of person and citizen which stipulates the presence of subjective aspect of the legal adjusting; selecting the signs of concept «abuse of freedom of person and citizen», the methods of removal of such abuse are offered and conducted it is conducted in a structure of legal mechanism of providing of freedom in the state.

Принцип поваги до прав людини – якщо не найважливіший, то один з найважливіших принципів сучасного міжнародного права. Цей принцип, на відміну від інших, займає центральне становище не лише у міжнародному праві, але й у національному праві держав, у тому числі й України.

Принцип законності є одним найважливіших основоположних принципів суспільно-політичного ладу. У літературі відсутнє єдине визначення принципу законності. Це зумовлено декількома факторами: широким змістом поняття принципу законності; відсутністю чіткого законодавчого визначення принципу законності;суб’єктивним розумінням науковцями даного принципу.

Добош З.А. Конвергенція справедливості і права: філософсько-правовий вимір: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права / Добош Зоряна Андріївна. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2012. - 195 с.
У дисертації із філософсько-правових позицій проаналізовано характер зв’язку справедливості і права. Доведено властивості таких явищ, як конвергентних. При цьому відправною точкою процесу їх конвергенції бачиться виникнення права як способу вирішення конфліктів, що втілило первісні уявлення про справедливість, історичні особливості перебігу (етапи) відображені у сфері дії цих явищ, їхніх змістовних характеристиках, а результат втілений у понятті правової справедливості. Визначено основні напрями конвергенції справедливості і права, які, зокрема, проявляються у здатності справедливості обумовлювати право з позицій моралі, з позицій цінностей, визначати мету права, формувати образ права, забезпечувати призначення права, конкретизувати та раціоналізувати право, виявляти сутність права та визначати першооснову у праві. В процесі загальнофілософської характеристики обумовленості права, зокрема його прояву як природного явища, обґрунтовано висновок про джерельні можливості справедливості щодо природного права.The dissertation deals with the analysis of the character of connection between justice and law in the light of philosophico-legal positions. Attributes of such phenomena as convergent are substantiated. The initial point of the process of their convergence is considered to be the appearance of law as a method of resolving of conflicts, which embody the original ideas on actions of these phenomena, as well as their content attributive features; the result is reflected in the notion of legal justice. Key trends of convergence of justice and law are defined. In particular, they are reflected within the ability of justice to stipulate the law from the points of morality and values, to define the objective of law, to form the appearance of law, to provide the purpose of law, to make law more concrete and rational, to reveal the gist of law and to define the primary basis in law. In the process of generally-philosophical characteristics of determination of law, in particular, its reflection as natural phenomena, the conclusion on the sources abilities of justice concerning the natural law is substantiated.

Дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень сучасної концепції публічної служби в правоохоронній сфері, тенденцій та напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання засад її проходження в контексті найкращих національних здобутків і міжнародного досвіду в умовах перманентних структурно-функціональних змін у системі державного управління. У роботі визначено поняття та види публічної служби, висвітлено її правовий зміст й ознаки в правоохоронній сфері України. Окреслено і схарактеризовано завдання та функції, сформульовано систему принципів, визначено сучасну структуру публічної служби. З’ясовано місце адміністративного законодавства в системі нормативно-правових актів, які становлять базу правового регулювання відповідних правовідносин. Висвітлено сутність і зміст адміністративно-правового статусу персоналу публічних службовців у системі правоохоронних органів. Проаналізовано адміністративноправове регулювання публічної служби в правоохоронній системі деяких пострадянських держав (Казахстан, Киргизстан, Молдова), держав – членів ЄС (Румунія, Угорщина), а також можливості використання відповідного досвіду в Україні.

У дисертації на основі аналізу сучасної правової доктрини, положень вітчизняного законодавства та практики його застосування розкрито сутність правового статусу пацієнта через узгоджений комплексний аналіз його засадничих, правоуможливлювальних та обмежувальних елементів. Визначено характеристики правового статусу, з-поміж яких такі: ґрунтується на соціальному становищі людини; відображає місце суб’єктів права в системі суспільно-правових відносин; має комплексний та системний характер; характеризується універсальністю й стійкістю. Подано авторську позицію щодо тлумачення правового статусу пацієнта, який позиціоновано як спеціальний вид загального правового статусу особи, що відтворює відносини між пацієнтом та правомочними особами (державою, органами охорони здоров’я, фахівцями приватної медичної практики) через встановлення їхніх прав, обов’язків та інших юридичних чинників, які мають важливе значення для належної правової реалізації особи у сфері охорони здоров’я. Виокремлено такі види правового статусу пацієнта: а) загальний; б) родовий (критеріями поділу є захворювання, соціальне чи професійне становище пацієнта, вид медичної послуги, правосуб’єктності особи); в) індивідуальний. Обґрунтовано таку теоретико-правову структуру правового статусу пацієнта: 1) засадничі елементи – принципи правового статусу; 2) правоуможливлювальні елементи – права пацієнта та гарантії їх реалізації; 3) обмежувальні – обов’язки пацієнта та юридична відповідальність за їх невиконання. Запропоновано авторське визначення поняття «пацієнт» – це людина (в особливих випадках її плід), яка вступила у правовідносини з приводу її здоров’я з органом охорони здоров’я чи особою, що займається приватною медичною практикою, звернувшись особисто (за винятком випадків, зазначених у законі) за отриманням медичної допомоги чи іншими медичними послугами, або користується ними, незалежно від наявності в неї захворювання, або бере участь у медичному експерименті в ролі піддослідного. В диссертации на основе анализа современной правовой доктрины, положений отечественного законодательства и практики его применения раскрыто сущность правового статуса пациента через согласованный комплексный анализ его основных, правовозможностных и ограничительных элементов. На основе комплексного анализа автором определены характеристики правового статуса, среди которых следующие: основывается на социальном положении человека; отражает место субъектов права в системе общественноправовых отношений; имеет комплексный и системный характер; характеризуется универсальностью и устойчивостью. Подано авторскую позицию относительно толкования правового статуса пациента, который позиционируется как специальный вид общего правового статуса лица, что воспроизводит отношения между пациентом и правомочными лицами (государством, органами здравоохранения, специалистами частной медицинской практики), путем установления их прав, обязанностей и других юридических факторов, которые имеют важное значение для надлежащей правовой реализации личности в сфере здравоохранения. Выделены следующие виды правового статуса пациента: а) общий; б) родовой (критерием разделения являются заболевания, социальное или профессиональное положение пациента, вид медицинской услуги, правосубъектности лица); в) индивидуальный. Обоснованно такую теоретико-правовую структуру правового статуса пациента: 1) основные элементы – принципы правового статуса; 2) правовозможностные элементы – права пациента и гарантии их реализации; 3) ограничительные – обязанности пациента и юридическая ответственность за их невыполнение. Предложено авторское определение понятия «пациент» - это человек (в особых случаях его плод), который вступил в правоотношения по поводу его здоровья с органом здравоохранения или лицом, занимающимся частной медицинской практикой, обратившись лично (за исключением случаев, указанных в законе) за получением медицинской помощи или другими медицинскими услугами, или пользуется ими, независимо от наличия у него заболевания, или участвует в медицинском эксперименте в качестве подопытного. The connection between law and medicine is revealing. Thus, presented dissertation is a complex study of a patient’s status aimed at the formation of analytical framework for the contextual interplay between modern legal doctrine, provisions of the domestic legislation and the practice of its implementation. Against this backdrop, the author reveals the essence of the legal status of the patient through the coordinated complex analysis of its core, constitutive and limiting elements. The author offers to interpret the patient’s legal status as a special type of general legal status of an individual, which reflects the relationship between patient and authorized persons (including, the state, health protection authorities, representatives of private medical practice) via the establishment of their rights, responsibilities and other legal factors. Particularly, the latter are important for the proper legal implementation of an individual’s rights in the health care domain. Originally linked with the ideas suggested in contemporary medical law science, this thesis answers pressing questions about different aspects of the patient’s legal status, including its conceptual and normative perspectives. The author’s discussion provides key insights into the certain types of patient’s legal status. Consequently, there should be distinguished the following types: a) general; b) generic (among criteria for a division are the disease, social or professional status of the patient, type of medical service, legal personality of the person); c) individual. Special reference is made to the theoretical and legal structure of the patient’s legal status. The author substantiates it is comprised of: 1) core elements – principles of the legal status; 2) constitutive elements – the rights of the patient and guarantees of their implementation; 3) restrictive – the patient’s responsibilities and legal liability in case of non-compliance with them. Additionally, among the objectives of the current scientific research was to sketch a useful concrete framework for the concept of the term «patient». Specifically, there are following legal features of the aforesaid definition: only an individual can obtain a status of patient; health condition is not a key factor for the obtaining the patient’s status (in other words, an individual can obtain the status of patient despite the presence of a certain disease); an individual enters into a legal relationship related to his/her health; applies to health authorities or a medical specialist for medical services. The author offers her own definition of the term «patient». Accordingly, it is defined as an individual (in special cases its fetus) who has entered into a legal relationship regarding his/her health with a health care authority or a person engaged in private medical practice, applying in person (except in cases where specified in the law) for receiving medical care or other medical services, or already uses them, regardless of the presence of the disease, or participates in a medical experiment as an experimental subject. It has been established that an individual actually acquires the status of a patient from the moment of applying to the authorized bodies or specialists, except in some cases (e.g., minors, inability to apply on their own due to health, compulsory treatment or compulsory medical measures). The moment of termination of the patient’s status may be: achievement of a legitimate interest in respect of which an individual acted as a patient; refusal of medical care or other types of medical services; death. It is proved that the status of the fetus as a patient depends on determining the beginning of the right to life. The need to change the legal ideology regarding the legal protection of the fetus as a patient from the 22nd week after conception, which is in the mother's body, is substantiated. This allowed the author to single out following rights of the fetus: the right to birth; the right to natural physical and psychological development; the right to human dignity; the right to a healthy lifestyle for the mother; the right to a safe, healthy environment; the right to protection against the use of the fetus in medical experiments; the right to qualified medical care; the right to legal protection in case of harm to the health of the fetus. After providing an overview of current practices, the author goes on to analyze the principles of the modern health care activity. Thus, all suggested arguments are based on the fact that access to the health care is one of the main principles of the patient's legal status. Such access has a comprehensive nature, covers the availability of medical care and the availability of other medicines, which is widely enshrined in international, regional and national legislation. The criteria for implementing the principle of accessibility are highlighted. All international standards in the field of equality according to medical criteria are grouped into three main blocks: standards of equality of patients’ rights regardless of age; standards of equality of terminally ill and dying persons; standards of equality of patients regardless of the diagnosis. The principle of equality in the field of health care covers the following factors that must be ensured by the state: equal access to available services and assistance for equal needs; equal use in relation to equal need; equal quality of care provided for everyone. For the first time in the national legal doctrine, the main legal criteria for the safety of medical care are defined. Specifically, such criteria include following requirements: medical care must be provided by a qualified specialist; medical activities should be carried out without harm to the patient’s health through the proper performance of professional duties by a medical professional; the risk to the patient’s health during the medical intervention must be justified (risky methods are considered acceptable in case they meet modern scientifically sound requirements aimed at preventing a real threat to life and health of the patient; such methods are applied with the informed consent of the patient, and the doctor take all appropriate measures in such cases to prevent harm to the life and health of the patient); prohibition against medical malpractice. Looking at the results of this study, the necessity of a comprehensive approach to patient safety problems is substantiated. After briefly introducing each idea mentioned above, the PhD thesis traces to the issue of the systematization of parameters intrinsic to the principle of confidentiality. In this vein, there are following features of the outlined principle: its determining importance for the patient; contains information not only of medical character, but also other personal data; existence of possible limitations on the principle of confidentiality only with the permission of the patient, and in exceptional cases legislatively stipulated in order to ensure the public interest and life, health of others or the patient’s own security; the requirement for states to adhere to the conditions and the rules of confidentiality to be established at the legislative level; a wide category of entities (not only medical staff) to which the obligation to maintain confidential information must be applied. Based on the results taking from the investigation of empirical material, the principle of partnership «patient – medical worker» was singled out. The latter, in particular, provides with an individual approach to the patient and the importance of his/her autonomy in making a medical decision and the realization of the certain rights. Through the pragmatic synthesis of legal approaches, the author concludes with her observations about the operationalization of the paternalistic approach to the conceptualization of the patient legal status. It is stated that the aforesaid practice, which indicates the absence of a personal approach to the patient, is not justified in the presentday conditions of the state-building process, as the patient must bear individual responsibility for his/her health and outcome.

У дисертаційному дослідженні вперше запропоновано оригінальну концепцію юридичної природи процесуально-правового режиму, яка полягає в тому, що процесуальний режим є забезпечувальним механізмом всіх видів юридичної діяльності, і це вже практично не галузевий, а загальнотеоретичний підхід до визначення сутності та змісту процесуального режиму. З’ясовано особливості процесуально-правового режиму та на цій основі запропоновано його авторську дефініцію. Сформульовано авторську дефініцію поняття «процесуально-правові засоби в структурі процесуально-правового режиму». Визначено правовий режим як особливий порядок правового регулювання суспільних відносин, заснованого на певному поєднанні правових засобів (в т.ч. і способів правового регулювання), гарантій і принципів, що створює сприятливі (несприятливі) умови для задоволення інтересів суб’єктів права і спрямований на досягнення оптимального соціально-значущого результату. Сформульовано напрями оптимізації процесуально-правового режиму серед яких: вдосконалення та підвищення ефективності діяльності владних компетентних органів та їх посадових осіб при вирішенні юридичних справ, а також подальший розвиток інституту процесуальної аналогії. В диссертационном исследовании впервые предложена оригинальная концепция юридической природы процессуально-правового режима, которая, по мнению диссертанта, заключается в том, что процессуальный режим является обеспечительным механизмом всех видов юридической деятельности, и это уже практически не отраслевой, а общетеоретический подход к определению сущности и содержания процессуального режима. Определены особенности процессуально-правового режима и на этой основе предложено его авторскую дефиницию: это особый порядок процессуально-правового регулирования деятельности субъектов и участников юридического процесса, основанный на определенном сочетании правовых (процессуально-правовых) средств, принципов и способов правового регулирования, направленный на оптимальное решение юридических дел. Сформулировано авторскую дефиницию понятия «процессуальноправовые средства в структуре процессуально-правового режима» как целостную систему объективированных в процессуально-правовых актах (нормативных, правореализационных и правоприменительных) способов, приемов и механизмов, с помощью которых обеспечиваются права и законные интересы участников процессуально-правовых отношений. Эти средства способствуют надлежащей реализации материальных норм и в своей совокупности образуют процессуальные механизмы и процессуальные режимы, в том числе и механизм процессуально-правового регулирования, с помощью которого реализуется процессуально-правовой режим. Определен правовой режим как особый порядок правового регулирования общественных отношений, основанного на определенном сочетании правовых средств (в том числе и способов правового регулирования), гарантий и принципов, создает благоприятные (неблагоприятные) условия для удовлетворения интересов субъектов права и направлен на достижения оптимального социально-значимого результата. Сформулированы направления оптимизации процессуально-правового режима, среди которых: совершенствование и повышение эффективности деятельности властных компетентных органов и их должностных лиц при решении юридических дел, а также дальнейшее развитие института процессуальной аналогии. The dissertation research for the first time offered the original concept of the legal nature of the procedural legal regime, which, according to the dissertation, is that the procedural regime is a support mechanism of all types of legal activity, and this is practically not a branch, but a theoretical approach to determining the essence and content of the process mode. The peculiarities of the procedural and legal regime are determined and on this basis, his author's definition is proposed. The author's definition of the notion of «procedural remedies in the structure of the procedural legal regime» is formulated as a coherent system of the methods, techniques and mechanisms, which are objectified in the procedural legal acts (normative, enforcement and enforcement), by which the rights and legitimate interests of the participants are procedurally – legal relations. These tools facilitate the proper implementation of substantive rules and, in their totality, form procedural mechanisms and procedural regimes, including the mechanism of procedural regulation through which the procedural regime is implemented. The directions of optimization of the procedural legal regime are formulated, among them: improvement and increase of efficiency of activity of the competent authorities and their officials in solving legal cases, as well as further development of the institute of procedural analogy.

Сучасне життя достатньо розвинене та цивілізоване. В основу правового регулювання покладено принцип людиноцентризму, відповідно до якого в центрі уваги знаходиться людина та її потреби. Тому в кожній розвинутій та демократичній державі людина має права та обов’язки, які вона реалізує, а органи держави гарантують та створюють умови для їх реалізації. При активному користуванні правами та при виконанні обов’язків, перед громадянином можуть поставати певні проблеми. Ключем для вирішення цих проблем є інститут правової допомоги.

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України, визначенню напрямків його вдосконалення з урахуванням механізму реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця та моделі державної служби в системі державного управління в умовах реформування системи державного управління та децентралізації влади. У роботі встановлено, що децентралізація влади на користь органів місцевого самоврядування та інших уповноважених суб’єктів не може мати абсолютного характеру, потрібно чітко розмежувати повноваження між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. З’ясовано, що в результаті реформування системи державного управління та адміністративних реформ повинна бути прозора система державного управління. Надано авторське визначення поняття "системи державного управління", визначено ключові елементи системи державного управління та зміст процесу державотворення. Запропоновано вдосконалити історико-правову характеристику еволюції розвитку інституту державної служби в Україні з акцентом на історичних періодах, безпосередньо пов’язаних із визначенням "державної служби як публічної, професійної, політично неупередженої діяльності з практичного виконання завдань і функцій держави", що мали безпосереднє значення (позитивний та негативний вплив) для становлення інституту державної служби України в його сучасному вигляді, враховуючи водночас розвиток сфери освіти і науки. Розкрито зміст державної служби у сфері освіти і науки на основі чинного законодавства про державну службу. Акцентовано на такому ключовому елементі адміністративноправового статусу державного службовця сфери освіти і науки, як цивільноправова відповідальність, окремо виділені корупційні ризики. Запропоновано службову кар’єру державного службовця розуміти як довготривалий організований процес просування по службі державного службовця з урахуванням особистісних якостей державного службовця, його досвіду, професійності, компетенції, кваліфікації, що розпочинається з моменту прийняття на державну службу з подальшим переміщенням працівника по службі шляхом зайняття ним більш високої посади на конкурсній основі або шляхом присвоєння йому більш високого рангу, з урахуванням категорій посад державної служби та рангів державних службовців як виду спеціальних звань, що їм присвоюються, яка закінчується у зв’язку з припиненням державної служби. Акцентовано на принципі "професіоналізму" державного службовця сфери освіти і науки як основі реалізації службової кар’єри у сфері освіти і науки. Запропоновано організаційно-правові засади, на які доцільно звертати увагу під час проведення процедури оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у сфері освіти і науки. Узагальнено зарубіжний досвід щодо реалізації адміністративноправового статусу державного службовця сфери освіти і науки як складової частини системи державного управління з урахуванням моделі державної служби, в межах якої доцільно розглядати механізм реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця (Франція, Німеччина, Сполучені Штати Америки, Великобританія, Литва). Для вдосконалення адміністративно-правового статусу державного службовця сфери освіти і науки було опрацьовано результати відкритих соціологічних опитувань серед державних службовців: щодо "прав людини в Україні", щодо "виявлення потреб у наданні методичної допомоги у сфері управління людськими ресурсами", щодо "успіхів, проблем та ризиків динаміки реформування державної служби в Україні та організаційної культури", щодо "булінгу на державній службі", на підставі оцінювання результатів опитування та аналізування чинного законодавства про державну службу запропоновано: внести зміни до частини 1 статті 2 "Визначення термінів" Закону України "Про державну службу", доповнивши її 11-м підпунктом, визначенням терміна "психологічне здоров’я", виклавши термін у такій редакції: "психологічне здоров’я – стабільний стан інтелектуально-емоційної сфери, що забезпечує адекватну поведінкову реакцію, з критичною оцінкою самого себе, результату своєї діяльності та їх наслідків, що передбачають: відповідальне ставлення до посадових і службових обов’язків (активність, комунікативність, мотиваційність, самостійність в ухваленні правильних рішень (у рамках чинного законодавства)), протидію конфліктності, емоційну та стресову стійкість із додержанням організаційних та етичних норм і правил поведінки професійної культури на державній службі" Внести зміни до переліку дисциплінарних проступків, викладених у частині 2 статті 65 "Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності" Закону України "Про державну службу", де 16-м підпунктом додати проступок 2булінг (мобінг) на державній службі", що дасть можливість винних осіб у застосуванні цькувань під час виконання своїх службових та посадових обов’язків притягнути до дисциплінарної відповідальності, водночас забезпечити права тих державних службовців, права яких були порушені у зв’язку із застосуванням до них проявів булінгу, і, як наслідок, – зменшення показників прояву булінгу на державній службі. Внести зміни до Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. № 246 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2017р. № 648): 1) пункт 20-1 викласти в такій редакції: "Спеціальний структурний підрозділ НАДС або служба управління персоналом державного органу, в якому проводиться конкурс, розглядає інформацію, подану кандидатами для участі в конкурсі, та формує список кандидатів на вакантну посаду, які мають документ про підтвердження наявності відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою"; 2) пункт 56 викласти в такій редакції: "Загальна кількість балів кандидата визначається шляхом додавання середніх балів, виставлених у зведеній відомості середніх балів за формою згідно з додатком 8 за кожною окремою вимогою до професійної компетентності, та балів за результатами тестування, до загальної кількості балів кандидата додається 0,5 бала, якщо кандидат має документ про підтвердження наявності відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою"; 3) до Зведеної відомості середніх балів (додаток 8 до Порядку) (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2019 р. № 888) додати колонку з таким змістовим наповненням: "Наявність документа про підтвердження відповідного ступеня вищої освіти з відзнакою". Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що представлена наукова праця є одним із перших у вітчизняній юридичній науці адміністративного права комплексним правовим дослідженням адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України, присвяченим визначенню напрямків його вдосконалення з урахуванням механізму реалізації адміністративно-правового статусу державного службовця й моделі державної служби в системі державного управління в умовах реформування системи державного управління та децентралізації влади. У результаті дослідження сформульовані нові висновки і положення, запропоновані особисто здобувачем. Практичне значення, висновки та положення дисертації підтверджується тим, що вони можуть бути використані: 1) у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть стати основою для подальшого розроблення шляхів удосконалення адміністративно-правового статусу державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 2) у правотворчості – за результатами дослідження сформульовано деякі пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють адміністративно-правовий статус державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 3) у правоохоронній діяльності – використання одержаних результатів покращить практичну діяльність та адміністративно-правовий статус державного службовця системи державного управління сфери освіти і науки України; 4) у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані під час занять та підготовки навчальної літератури з дисциплін "Адміністративне право", "Службове право".
The dissertation is devoted to the study of the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration in the sphere of education and science of Ukraine, determination of directions of its improvement, taking into account the mechanism of realization the administrative and legal status of the civil servant and the model of the civil service in the system of public administration in the conditions of reforming the system of public administration and decentralization of power. The paper found that the decentralization of power in favor of local self-government bodies and other authorized subjects cannot have an absolute character. It is necessary to distinguish clearly the powers between state authorities and local self-government bodies. It is clear that as a result of the reform of the system of public administration and administrative reforms, there should be a transparent system of public administration. It is provided the author's definition of the concept of "public administration system" and defined the critical elements of the system of public administration and the content of the state-building process. It is proposed to improve the historical and legal characteristics of the evolution of the civil service institute in Ukraine with an emphasis on those historical periods directly related to the definition of "civil service as public, professional, politically impartial activity on practical fulfillment of tasks and functions of the state", which had a direct impact (positive and negative) on the establishment of the Institute of The Civil Service of Ukraine in its current form, taking into account the development of the sphere of education and science. The contents of the civil service in the field of education and science were disclosed, based on the current legislation on public assistance. It was emphasized on such a vital element of the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, as civil liability, separately allocated corruption risks. It is proposed that the civil servant's career being understood as a long-term organized process of promotion of a civil servant taking into account the personal qualities of a civil servant, his experience, professional skills, competence, qualifications, which begin from the appointment to the post in civil service, with the subsequent promotion of the employee occupying a higher position on a competitive basis or assigning a higher rank, taking into account the categories of public service positions and ranks of civil servants, as a type of special titles assigned to them. The employee will work on this position according to the term of the civil service. The emphasis is on the principle of "professionalism" of a civil servant in the sphere of education and science as the basis of the implementation of service career in education and science. It was proposed the organizational and legal principles, which are essential for evaluating the results of public servants' activities in the field of education and science. It was also generalized the foreign experience, on the implementation of the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, as part of the public administration system it was taken into account the model of public service within which it is advisable to consider the mechanism of realization of the administrative and legal status of a civil servant (France, Germany, United States of America, Great Britain, Lithuania). In order to improve the administrative and legal status of a civil servant in the sphere of education and science, the results of open sociological surveys among civil servants were elaborated: regarding "human rights in Ukraine", "identifying the needs in providing methodical assistance in the field of human resources management", regarding "successes, problems and risks of dynamics of civil service reform in Ukraine and organizational culture", regarding "bullying in the civil service", based on the evaluation of the results of the survey and analysis of the current legislation on the civil service, it is proposed: to amend part 1 of Article 2 "Defining the Terms" of the Law of Ukraine "On The State Service" by supplementing it with 11 sub item, determining the term "psychological health", outlining the period in the editorial "psychological health - a stable state of intellectual and emotional sphere, which ensures adequate behavioral reaction, with a critical assessment of itself, the result of its activities and their consequences, which include: responsible attitude to official and official duties (training, communication, motivation, independence in making the right decisions (within the framework of the current legislation)), conflict counteraction, emotional and stressful stability in compliance with organizational and ethical norms and rules of conduct. To amend the Law of Ukraine "On Public Service" Article 65 "Grounds for bringing a civil servant to disciplinary liability" part 2 to the list of disciplinary offenses 16 sub item to add an offense "bullying (mobbing) in the civil service", which will enable guilty persons to use their duties while performing their staff and official duties to bring disciplinary liability, thereby ensuring the rights of those civil servants whose rights were violated in connection with the application of the manifestations of bullying, thereby ensuring the reduction of the indicators of the manifestation of bullying in the civil service. Amend the Procedure for holding the contest for the occupation of civil service positions approved by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of March 25, 2016. No. 246 (as amended by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of August 18, 2017. No. 648): 1) Paragraph 20-1 to present in the editorial "Special structural unit of the NPS or the human resources department of the state body in which the contest is held, examines the information submitted by the candidates for participation in the contest, and forms a list of candidates for vacant positions who have a document confirming the availability of the relevant degree of higher education with distinction; 2) Paragraph 56 instead of the editorial "The total number of points of the candidate is determined by adding the average points set in the summary of average points on the form in accordance with Annex 8 for each individual requirement for professional competence, and points according to the test results, the total number of points of the candidate is added 0.5 points, if the candidate has a document confirming the presence of the corresponding degree of higher education with distinction"; 3) To the "summary information of average points" Annex 8 to the Procedure (as amended by the Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine of October 28, 2019. No. 888) add a column with such content "availability of a document confirming the corresponding degree of higher education with insignia". The scientific novelty of the results is presented in scientific work as the first complex legal research of the administrative and legal status of the civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine according to the national legal science of administrative law. It was also determined the directions of improvement considering the mechanism of implementing the administrative and legal status of a civil servant and model of public service in the system of public administration in conditions of reform. As a result of the study, new conclusions and provisions are formulated and proposed by the applicant. The practical significance, conclusions, and provisions of the dissertation is confirmed by the fact that they can be used: 1) in the scientific and research sphere – the main provisions and conclusions of the dissertation may be the basis for further development of ways to improve the administrative and legal status of the civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 2) in legal creativity – as a result of the study formulated some proposals on amendments to regulations governing the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 3) in law enforcement – the use of the results obtained will improve practical activity and the administrative and legal status of a civil servant of the system of public administration of the sphere of education and science of Ukraine; 4) in the educational process – the materials of the dissertation can be used during classes and preparation of academic literature on disciplines "Administrative law", "Service law".

Ефективне здійснення закріплених в законодавстві специфічних, властивих органам виконавчої влади, до яких відноситься і органи Державної податкової служби України, функцій і задач потребує безумовного забезпечення захисту і дотримання законних прав і інтересів громадян і організацій.
Эффективное осуществление закрепленных в законодательстве специфических, присущих органам исполнительной власти, к которым относится и органы Государственной налоговой службы Украины, функций и задач требует безусловного обеспечения защиты и соблюдения законных прав и интересов граждан и организаций.
Effective implementation of legislation enshrined in specific inherent executive bodies, which include the State Tax Service of Ukraine, functions and tasks require unconditional to protect and respect the legitimate rights and interests citizens and organizations.

Кримінально-правова політика є основою державної боротьби зі злочинністю. Однією із основних засад формування цієї політики виступає дотримання прав людини. Розуміння кримінально-правової політики не можливе без визначення принципів, на яких вона ґрунтується. Розробкою цієї проблеми займалися, зокрема, М.О. Беляєв, А.С. Шляпочников, М.І. Загородников, В.Є. Квашис, П.С. Дагель, А.В. Наумов, А.В. Кузнєцов, П.М. Панченко, А.П. Чугаєв, І.А. Ісмаїлов, С.С. Босхолов. Комплексне дослідження принципів кримінальної політики в сучасних умовах здійснено М.І. Пановим та Л.М. Герасіною.

Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та особливостей правового статусу податкового агента як суб’єкта фінансового права України, а також напрямків його удосконалення. Особлива увага приділена історико-правовому аналізу розвитку та становлення інституту податкового агента в Україні й відповідно визначенню місця податкового агента серед суб’єктів фінансового права на сьогодні. З’ясовуються принципи діяльності податкового агента, визначаються сутність, структура, особливості фінансово-правового статусу податкового агента України. Основний акцент зроблено на проблемі розмежування прав та обов’язків платника податків і податкового агента, юридичній відповідальності податкового агента. Виокремлюються види та форми взаємодії між податковим агентом та органами Державної фіскальної служби України. Визначаються напрямки вдосконалення правового статусу податкового агента в Україні, зокрема аналізується зарубіжний досвід визначення правового статусу податкових агентів та можливості його використання в Україні.
Диссертационная робота посвящена определению сущности и особенностей правового статуса налогового агента как субъекта финансового права Украины, а также основным направлениям его усовершенствования. Особенное внимание уделено историко-правовому анализу развития и становления института налогового агента в Украине, и соответственно определению места налогового агента среди субъектов финансового права на сегодня. Выделено три периода становления института налогового агента Украины, а также отмечено, что налоговый агент, которому присущи все признаки субъекта финансового, является самостоятельным в тех правоотношениях, субъектом которых он является. Определены принципы деятельности налогового агента, понятие, структура, а также особенности финансово-правового статуса налогового агента в Украине. Среди элементов структуры финансово-правового статуса налогового агента выделены: права и обязанности; законный интерес; принципы и гарантии деятельности налогового агента; юридическая ответственность. Главный акцент сделано на проблеме разграничения прав и обязанностей налогоплательщика и налогового агента. Сделан вывод об отличии прав и обязанностей налогового агента, и налогоплательщика, что подтверждается положениями Налогового кодекса Украины. Аргументировано что налоговый агент может быть субъектом финансовой, административной и уголовной ответственности. Установлено, что особенностью административной и уголовный ответственности налогового агента юридического лица является ответственность его должностных лиц, которые допустили правонарушение, несмотря на то что законодательством Украины предусмотрена возможность ответственности юридического лица в целом. Выделены виды взаимодействия между налоговым агентом и органом Государственной фискальной службы Украины. Сделано вывод что каждому виду такого взаимодействия присущи конкретные формы их реализации. Рассмотрены особенности медиации как перспективного способа решения возникшего между налоговым агентом и органом Государственной фискальной службы Украины спора на добровольной основе без привлечения третьей независимой стороны, например суда, а также возможность ее существования в законодательстве Украины. Анализируется опыт определения правового статуса налогового агента в зарубежных странах. Сделано вывод, что наиболее детально правовой статус налогового агента законодательством таких стран как Белоруссия, Казахстан, Российская Федерация, Азербайджан. Рассматривается возможность использования такого опыта в Украине. В связи с этим предлагается внести ряд конкретных изменений в Налоговый кодекс Украины с целью усовершенствования статуса налогового агента в Украине как субъекта финансового права.
The thesis is devoted to the essence and peculiarities of the legal status of the tax agent as a subject of financial law of Ukraine, as well as directions for its improvement. Particular attention is paid to the historical and legal analysis of the development and formation of the tax agent’s institution in Ukraine, and accordingly, to determine the place of the tax agent among the subjects of financial law for today. The principles of activity of the tax agent are clarified, the essence, structure, features of the financial and legal status of the tax agent are determined. The main emphasis is on the problem of determination of the rights and obligations of the taxpayer and tax agent, legal liability of the tax agent. The types and forms of interaction between the tax agent and the body of the State fiscal service of Ukraine are distinguished. The directions of improvement of the legal status of a tax agent in Ukraine are determined, in particular, the foreign experience of determining the legal status of tax agents and use of its in Ukraine are analyzed.

Очевидним видається той факт, що правова система сучасної України нині переживає період входження до європейського правового простору. З огляду на необхідність приведення вітчизняного права у відповідність до норм і принципів міжнародного права важливим є вивчення європейського правового досвіду та європейської правової доктрини. Особливо цей процес стосується сфери забезпечення прав людини
It is obvious that the legal system of modern Ukraine is now experiencing a period of entry into the European legal space. Given the need to align national law with the norms and principles of international law, it is important to study European legal experience and European legal doctrine. This process is particularly relevant to the area of human rights protection

Проблеми, пов’язані з якістю та ефективністю законодавства, актуальні для будь якої держави, оскільки навіть за стабільного розвитку її системи права та системи законодавства, певний масив нормативних правових актів все одно підлягатиме вдосконаленню, адже динамічність життя та постійний розвиток суспільства, що породжує виникнення нових правовідносин, зумовлюють потребу у нових засобах та підходах до здійснення правового регулювання. В даному процесі одним із основних правових засобів вдосконалення законодавства є правовий моніторинг.

Теорія розподілу влади як дієвий і збалансований політичний механізм управління суспільством з’явилася в результаті довготривалого пошуку способів уникнення зловживання та узурпації влади. Над концепцією поділу влади впродовж віків працювало багато дослідників. У класичному вигляді її розробив Шарль Луї Монтеск’є, а вперше цей принцип був утілений в Конституції США 1787 p

Давиденко, А. О. Правове регулювання охорони праці на підприємствах зі шкідливими умовами праці: порівняльно-правовий аспект : дис. ... д-ра філос.: 081, 08 / Андрій Олександрович Давиденко; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 216 с.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у тому, щоб з’ясувати сутність та особливості правового регулювання охорони праці на підприємствах зі шкідливими умовами праці, а також спираючись на позитивний вітчизняний та зарубіжний досвід встановити напрямки удосконалення організаційних та правових засад охорони праці на вказаних підприємствах. Аргументовано, що вся глибина інституту охорони праці на підприємствах зі шкідливими умовами праці проявляється у «тріумвіраті» наступних аспектів: його сутності, змісту та особливостях. При цьому визначено, що сутність охорони праці в організаціях де працю поєднано із шкідливими умовами складають три групи правовідносин, а саме: відносини які виникають в рамках укладення трудового договору, надання працівникам пільг за шкідливі умови праці на підприємстві, а також відносини в сфері матеріально-технічного забезпечення працівників.
The dissertation provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which is to clarify the nature and features of the legal regulation of labor protection in enterprises with harmful working conditions, as well as based on positive domestic and foreign experience to establish ways to improve the organizational and legal framework of labor protection in these enterprises. It is argued that the whole depth of the institute of labor protection in enterprises with harmful working conditions is manifested in the "triumvirate" of the following aspects: its essence, content and features. With It is determined that the essence of labor protection in organizations where work is combined with harmful conditions are three groups of legal relations, namely: relations arising under the employment contract, providing benefits to employees for harmful working conditions at the enterprise, as well as relations in logistics employees.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которое заключается в том, чтобы выяснить сущность и особенности правового регулирования охраны труда на предприятиях с вредными условиями труда, а также опираясь на положительный отечественный и зарубежный опыт установить направления совершенствования организационных и правовых основ охраны труда на указанных предприятиях. Аргументировано, что вся глубина института охраны труда на предприятиях с вредными условиями труда проявляется в «триумвирате» следующих аспектов: его сущности, содержания и особенностях. при этом определено, что сущность охраны труда в организациях, где труд сопряжен с вредными условиями составляют три группы правоотношений, а именно: отношения возникающие в рамках заключения трудового договора, предоставления работникам льгот за вредные условия труда на предприятии, а также отношения в сфере материально-технического обеспечения работников.

Устименко О.С. Теоретико-правовий аналіз принципів діяльності поліції в Україні / О.С. Устименко // Права та обов’язки людини у сучасному світі. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (11-12 листопада 2016 р.). – Одеса: ГО «Причорноморська фундація права», 2016. – С. 20-22
У тезах доповіді розглянуті основні принципи діяльності поліції в Україні, які закріплені у національному законодавстві. В тезисах доклада рассмотрены основные принципы деятельности полиции в Украине, которые закреплены в национальном законодательстве. The basic principles of the police activity in Ukraine, which are contained in Ukrainian legislation, are described in the thesis.

Дисертація присвячена теоретичному узагальненню та новому розв’язанню наукової проблеми, яка полягає в розкритті сутності та змісту адміністративно-правового регулювання медіації, здійсненні комплексної теоретико-правової характеристики його сучасного стану і тенденцій розвитку. Розглянуто генезис наукових підходів щодо змісту, особливостей та процедур здійснення медіації; розкрито подвійну соціально-правову природу медіації та її значення у розв’язанні правових конфліктів; надано характеристику сутності медіації в адміністративно-правовому вимірі наукового аналізу; характеризовано етапи запровадження медіації в Україні; здійснено правову характеристику моделей медіації в світі; з’ясовано особливості запровадження медіації при вирішенні публічно-правових спорів; визначено загальні та спеціальні принципи адміністративно-правового регулювання медіації; розкрито сутність відносин у сфері здійснення медіації як об’єкта адміністративно-правового регулювання; визначено суб’єктів адміністративно-правового регулювання медіації в Україні. Окрема увага надається визначенню напрямів побудови ефективного адміністративно правового регулювання медіації в Україні. Розроблено пропозиції щодо формування етичного кодексу медіатора. Розглянуто ефективність здійснення медіації у вимірі належного адміністративно-правового регулювання. Запропоновано концептуальну основу побудови належної адміністративної процедури застосування медіації у вирішенні публічно-правових спорів
Диссертация посвящена теоретическому обобщению и новому решению научной проблемы, которая заключается в раскрытии сущности и содержания административно-правового регулирования медиации, осуществлении комплексной теоретико-правовой характеристики его современного состояния и тенденций развития. Рассмотрен генезис научных подходов к содержанию, особенностям и процедурам осуществления медиации; раскрыта двойная социально-правовая природа медиации и ее значение в решении правовых конфликтов; охарактеризована сущность медиации в административно - правовом измерении научного анализа; охарактеризованы этапы внедрения медиации в Украине; осуществлена правовая характеристика моделей медиации в мире; выяснены особенности внедрения медиации при разрешении публично-правовых споров; определены общие и специальные принципы административно-правового регулирования медиации; раскрыта сущность отношений в сфере осуществления медиации как объекта административно - правового регулирования; определены субъекты административно - правового регулирования медиации в Украине. Особое внимание уделено определению направлений построения эффективного административно - правового регулирования медиации в Украине. Выработаны предложения по формированию этического кодекса медиатора. рассмотрена эффективность осуществления медиации в контексте надлежащего административно - правового регулирования. Предложена концептуальная основа построения надлежащей административной процедуры применения медиации в решении публично-правовых споров.
The dissertation is devoted to the theoretical generalization and new solution of the scientific problem, which consists in revealing the essence, content of administrative and legal regulation of mediation, implementation of complex theoretical and legal characteristics of its current state and development trends. It is established that mediation is a poly-systemic phenomenon and is considered by scientists in its various aspects – cultural, historical, philosophical, psychological, socio-psychological, conflict, communication, political science and law. The main features of mediation as an alternative dispute resolution procedure have been clarified. The social and legal content of mediation and its essence in the administrative and legal dimension of scientific analysis are studied. There are three stages of the introduction of mediation in Ukraine: the emergence and development of onciliation and mediation (up to the XIX century); emergence and development of mediation as a social nstitution (XX–XXI centuries); legal consolidation of mediation (XXI century), which continues to this day. The content of the concept of «mediation model» is considered, which is proposed to be understood as an abstract heoretical and legal construction of the generalizing character of the main features of mediation. It was found hat the world practice is dominated by three main models of mediation, which are divided according to the egree of integration into the judicial system: extrajudicial (autonomous, private), judicial and judicial mediation. The concept of principles of administrative and legal regulation is developed, which reveals their meaning as based on the principles of administrative law fundamental legal principles enshrined in law or those that follow from it and determine the content and essence of a particular administrative and legal institution. General and special principles of administrative and legal regulation have been established. The general and direct objects of administrative and legal regulation of mediation are singled out. The general object is defined as administrative-legal relations in the field of mediation, the direct object is the behaviour of mediation articipants related to the presence of a conflict (dispute) in public-law relations, one of the parties of which is n entity endowed with power. The subjects of administrative and legal regulation of mediation and perspective directions of their activity are determined. Taking into account foreign experience, the need to expand the owers of the Ministry of Justice of Ukraine in the field of mediation was emphasized. Particular attention is paid to identifying areas for building effective administrative and legal regulation of mediation in Ukraine. It was ound hat the ethical standards of activity of social mediation service providers are minimal and cannot omprehensively cover the professional conduct of mediators in Ukraine. Proposals for the formation of a ediator’s code of ethics have been developed. The effectiveness of mediation in measuring proper dministrative and legal regulation is considered. It is determined that the main indicator of the effectiveness of ediation is the modernization of the legal system and its compliance with European standards, which will ignificantly bring Ukraine closer to membership in the European Union.The conceptual basis of building a roper administrative procedure for the use of mediation in resolving public disputes is proposed, which identifies romising areas of mediation in resolving such categories of disputes and is based on the best experience of ractical use of mediation and theoretical ideas about its essence, purpose, principles and features. As a result the analysis of the current state of mediation in Ukraine, the main vectors of its development are its legal support as a legal institution and as an administrative procedure. The elements of the conceptual basis for the construction of a proper administrative procedure for the use of mediation in public law disputes are identified and the expected results from the implementation of the proposals and recommendations are identified.

Проблема застосування принципів права в законодавстві України є важливою в наш час. Наша країна рухається в напрямку демократичних пріоритетів, утвердженню людських цінностей. Тому ця робота є досить актуальною, адже принципи права є не просто ідеями, це постулати та положення, які мають бути покладені в основу права. Розвиток правого суспільства в Україні залежить від цих фундаментальних положень, які гарантують реалізацію інтересів і прав українських громадян. Їх застосування сприяє зміцненню законності і правопорядку, ефективності реалізації права.

Одним із важливих етапів на шляху забезпечення прав громадян в усіх найбільш важливих сферах суспільного життя, в тому числі у галузі податкових відносин, є розбудова державності на засадах правової держави. Адже, як зазначалося під час копенгагенської наради з людського виміру СБСЄ, плюралістична демократія і правова держава є суттєво необхідними для забезпечення поваги всіх прав людини та основних свобод, розвитку контактів між людьми та вирішення інших пов'язаних з цим питань гуманітарного характеру.

Сучасна правова держава в Україні проходить складний і нелегкий час. Правовий характер Української держави увиразнюється передусім у принципі верховенства права, який традиційно пов’язують із ідеями панування права в життєдіяльності громадянського суспільства і який залишається одним із найпрогресивніших здобутків цивілізаційної історії людства у сфері регулювання соціальних відносин.

Дисертацію присвячено дослідженню змісту й особливостей адміністративно-правового забезпечення житлового будівництва в Україні. Виявлено генезис адміністративно-правового забезпечення житлового будівництва в Україні. З’ясовано особливості житлового будівництва в Україні як об’єкта адміністративно-правового забезпечення. Охарактеризовано правові засади житлового будівництва та встановлено місце серед них адміністративно-правових норм. Окреслено систему суб’єктів адміністративно-правового забезпечення житлового будівництва в Україні та з’ясовувано особливості їх адміністративно-правового статусу. Встановлено коло публічно-правових принципів забезпечення житлового будівництва в Україні. З’ясовано особливості реалізації адміністративно-правових та організаційних форм і методів забезпечення житлового будівництва в Україні. Охарактеризовано процедури адміністративно-правового забезпечення житлового будівництва в Україні. Визначено напрями вдосконалення адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері житлового будівництва в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід правового регулювання житлового будівництва та опрацьовано можливості його використання в Україні. З’ясовано шляхи вдосконалення державної політики та адміністративного законодавства у сфері житлового будівництва в Україні.
Диссертация посвящена исследованию содержания и особенностей административно-правового обеспечения жилищного строительства в Украине. Выявлено генезис административно-правового обеспечения жилищного строительства в Украине. Выяснены особенности жилищного строительства в Украине как объекта административно-правового обеспечения. Охарактеризованы правовые основы жилищного строительства и определено место среди них административно-правовых норм. Рассмотрена система субъектов административно-правового обеспечения жилищного строительства в Украине и выяснены особенности их административно-правового статуса. Установлен круг публично-правовых принципов обеспечения жилищного строительства в Украине. Выяснены особенности реализации административно-правовых и организационных форм и методов обеспечения жилищного строительства в Украине. Охарактеризованы процедуры административно-правового обеспечения жилищного строительства в Украине. Определены направления совершенствования административной ответственности за правонарушения в сфере жилищного строительства в Украине. Обобщен зарубежный опыт правового регулирования жилищного строительства и выяснены возможности его использования в Украине. Предложены пути совершенствования государственной политики и административного законодательства в сфере жилищного строительства в Украине.
The dissertation is focused on studying the content and specific features of administrative and legal provision of housing construction in Ukraine. The author has singled out five stages of historical and legal development of administrative and legal provision of housing construction in Ukraine: 1) the period of existence of Kievan Rus (IX-XIII centuries); 2) the beginning of the XIV – the end of the XIII century – domination of the Magdeburg law in the vast majority of the territories of Ukraine; 3) the time of Ukraine’s accession to the Russian Empire (early XVIII century – 1917); 4) the period of existence of the USSR (1917-1991); 5) the current stage (since 1991 and until now). It has been determined that the object of administrative and legal provision in the field of housing construction is the activity of the state and urban planning entities for the construction of buildings intended for human habitation and creation of conditions for citizens to exercise the right to housing guaranteed by the Constitution of Ukraine. It has been offered to create a department within the State Architectural and Construction Inspectorate of Ukraine that would combat corruption and other corruption offenses committed by urban planning entities and public administration officials in the construction sector, in particular housing construction. The author has carried out the characteristics of the system of subjects of administrative and legal provision of housing construction in Ukraine, taking into account their division into subjects of general competence that accomplish the formation and implementation of the state policy in the construction sector, in particular in the field of housing construction, and subjects of special competence that directly apply the forms and methods of administrative and legal provision of housing construction. The author has improved scientific approaches to the classification of the principles of administrative and legal provision of the housing construction area, which have been offered to be divided into: 1) generally legal, which are inherent for the implementation of any activity; 2) sectoral, which are characteristic for the construction sector in general; 3) special, which are relevant for legal provision of the housing construction area. It has been argued that organizational, administrative and legal forms of ensuring housing construction in Ukraine are the ways of external expression (identification) of the regulatory and administrative function of the state represented by its competent authorities and officials in the field of housing construction. The relevant forms include normative and legal, law-enforcement, organizational and constituent, control and supervisory. It has been noted that important administrative and legal means along with the forms are methods of the activity of the subjects of administrative and legal provision of housing construction. They have been characterized as the ways to influence the consciousness and behavior of urban planning entities in order of their compliance with the established rules of housing construction. The methods of providing housing construction in Ukraine include: persuasion; coercion; establishment of instructions, prohibitions, permits; coordination, subordination and re-coordination. It has been found out that procedures of administrative and legal provision of housing construction in Ukraine constitute the procedure (sequence) established by the current legislation for performing legally significant actions by public and private entities in order to resolve certain cases in the field of public management in the field of housing construction. The classification of procedures for administrative and legal provision of housing construction in Ukraine has been carried out: 1) permit and registration procedures, which consist of: (a) procedures for granting a permit for construction activities; (b) procedures for granting a construction permit for a specific housing construction object; 2) control and supervisory procedures; 3) jurisdictional (proceedings in cases on administrative offenses; imposition of fines for offenses in the field of urban planning). The author has also substantiated the necessity of adopting new legislative acts in order to improve the bases of bringing to administrative and criminal liability for illegal construction, reduction of terms of considering the cases on claims of the state architectural and construction control and supervision agencies. The directions for improving administrative liability for offenses in the field of housing construction in Ukraine have been determined. It has been offered to borrow and apply in Ukraine the experience of administrative and legal provision of housing construction from the United States, Poland, Germany, in particular: in regard to the experience of Poland – to review the procedures for legalization of old buildings that were built before acquiring the independence; regarding the experience of the United States – to establish clear hierarchical relationships between the subjects of administrative and legal provision of housing construction and the mechanism of the division of powers between institutions and agencies of the same level; in regard to the experience of Germany – to create conditions for significant specification of domestic construction legislation. The author has specified the ways to improve the state policy and administrative legislation in the field of housing construction in Ukraine.

У дисертації наводиться теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні та окресленні напрямків його вдосконалення. З’ясовуються сутність та особливості апеляційного провадження як об’єкта адміністративно-правового забезпечення. Характеризуються правові засади апеляційного провадження в Україні та встановлюється місце серед них адміністративно-правового регулювання. Систематизуються принципи та види адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Розкриваються сутність та структура механізму адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Встановлюються напрямки та предмет адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні, його форми та методи. Окреслюється коло суб’єктів адміністративно-правового забезпечення апеляційного провадження в Україні. Характеризується зарубіжний досвід правового забезпечення апеляційного провадження та визначаються можливості його використання в Україні. Пропонуються напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує апеляційне провадження в Україні.
В диссертации приводится теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении сущности и особенностей административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине, а также путей совершенствования административного законодательства, закрепляющего правовые основы обеспечения апелляционного производства. Особенности апелляционного производства как объекта административного правового обеспечения характеризуются в контексте обобщения особенностей административно-правового регулирования организации деятельности апелляционных судов. Определяется место административно-правового регулирования апелляционного производства в Украине, которое заключается в том, что именно с помощью норм административного законодательства решаются вопросы организации и обеспечения апелляционного производства в Украине, к которым, в частности, относятся: правовой статус апелляционных судов; порядок их работы, создания, ликвидации; полномочия данных учреждений; требования по поводу их служащих (судей, председателей и их заместителей); различные аспекты финансирования и комплектации штата, взаимодействия с другими органами власти и т.д. Исследуются принципы административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Под принципами административно-правового обеспечения апелляционного производства предлагается понимать основные идеи государственно-правового воздействия на общественные отношения в сфере обеспечения, организации и реализации института апелляционного производства. Выясняется сущность механизма административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Доказывается, что элементами механизма административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине выступают: во-первых, объект административно-правового обеспечения; во-вторых, субъекты административно-правового обеспечения; в-третьих, нормативно-правовая основа; в-четвертых, специальный правовой инструментарий. Изучаются направления и предмет административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Анализируются формы и методы административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине. Исследуется правовой статус субъектов административно-правового обеспечения апелляционного производства в Украине, под которыми понимается отдельная группа органов государственной власти и должностных лиц последних, которые в соответствии с комплексом предоставляемых им нормативно-правовыми актами Украины полномочий реализуют организационные, управленческие, контрольные, надзорные и другие административные функции для упорядочения общественных отношений, возникающих в сфере апелляционного производства. Изучается зарубежный опыт правового обеспечения апелляционного производства, устанавливаются возможности его использования в Украине. Предлагаются пути совершенствования административного законодательства, регламентирующего апелляционное производство в Украине. Определяются способы оптимизации организационных основ апелляционного производства в Украине.
The author of the dissertation has provided theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which consists in determining the essence and peculiarities of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine and outlining the directions for its improvement. The essence and peculiarities of the appeal proceedings as an object of administrative and legal provision have been clarified. The legal principles of the appeal proceedings in Ukraine have been characterized and the place of administrative and legal regulation among them has been established. The principles and types of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine have been systematized. The essence and structure of the mechanism of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine have been revealed. The author has established the directions and subject matter of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine, its forms and methods. The range of subjects of administrative and legal guaranteeing of the appeal proceedings in Ukraine has been outlined. International experience of legal guaranteeing of the appeal proceedings has been characterized and the possibilities of its application in Ukraine have been determined. The author has offered directions of improving administrative legislation, which regulates the appeal proceedings in Ukraine.

Важливою науковою подією на початку ХХІ ст. без перебільшень можна вважати звернення науковців до дослідження феномену правової ідеології. Водночас слід наголосити, що сучасні дослідження правової ідеології значною мірою ґрунтуються на наукових здобутках учених радянського періоду, які досліджували окремі аспекти правової ідеології в контексті правової свідомості, правової культури, правового менталітету.

Суттєве оновлення чинного законодавства в сфері виконання рішень судів та інших органів викликає потребу усвідомлення новітніх законодавчих норм як науковцями та суб’єктами виконавчого процесу, так і більш широким загалом з метою з’ясування дотримання процесуальних гарантій прав учасників виконавчого процесу, особливо щодо питань правового регулювання основних засад певної галузі. Зауважимо, що не лише в радянському, але й у сучасному законодавстві про виконавче провадження, зокрема у Законі України «Про виконавче провадження», було відсутнє нормативне закріплення систематизованого переліку принципів, що не сприяло єдності правового регулювання суспільних відносин, що виникають при виконанні вимог виконавчих документів.

В повідомленні досліджуються принципи лібералізації і гуманізації кримінальної політики в умовах реформування українського громадянського суспільства. Аналізуються поняття лібералізму і гуманізації. Даються висновки і пропонуються рекомендації.
В сообщении исследуются принципы либерализации и гуманизации криминальной политики в условиях реформирования украинского гражданского общества. Анализируются понятия либерализма и гуманизации. Даются выводы и предлагаются рекомендации.
In a report is probed principles of liberalization and humanizing of criminal policy in the conditions of reformation of ukrainian civil society. The concepts of liberalism and humanizing are analysed. Conclusions are given and offered to recommendation.

У дисертації здійснено теоретичне обґрунтування та оновлене розв’язання наукових завдань щодо адміністративно-правового забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби. Встановлено, що адміністративно-правове забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби як предмет дослідження є безперервною професійною діяльністю органів державної виконавчої служби, яка реалізовується за допомогою адміністративно-правових засобів та способів, спрямованих на створення належних умов для ефективного примусового виконання рішень суду та рішень інших органів, гарантуючи захист прав, свобод і законних інтересів усіх суб’єктів виконавчого провадження. Визначено адміністративно-правовий статус органів державної виконавчої служби. Сформульовано та класифіковано принципи адміністративно-правового забезпечення органів державної виконавчої служби. Зазначено, що механізм адміністративно-правового забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби – це сукупність адміністративно-правових заходів, способів та методів, за допомогою яких здійснюється організуючий вплив на суспільні відносини щодо примусового виконання рішень, які забезпечують результативну діяльність уповноважених суб’єктів у конкретному спрямуванні. Розкрито нормативно-правове забезпечення діяльності органів державної виконавчої служби. Визначено види адміністративно-правових засобів забезпечення органів державної виконавчої служби. Доведена необхідність створення Єдиного рейтингу державних виконавців. В диссертации осуществлено теоретическое обоснование и обновленное решение научных задач по административно-правовому обеспечению деятельности органов государственной исполнительной службы. Установлено, что административно-правовое обеспечение деятельности органов государственной исполнительной службы представляют собой постоянную профессиональную деятельностью органов государственной исполнительной службы, которая реализуется с помощью административно-правовых средств и способов, направленных на создание условий для эффективного принудительного исполнения решений суда и решений других органов, гарантируя защиту прав, свобод и законных интересов всех субъектов исполнительного производства. Административно-правовые средства обеспечения органов государственной исполнительной службы охарактеризованы как совокупность способов и приемов, с помощью которых осуществляются юридически значимые процессуальные действия органами государственной исполнительной службы по урегулированию общественных отношения с целью выполнения принудительного исполнения решений и привлечения виновных к ответственности. Доказана необходимость создания Единого рейтинга государственных исполнителей с основным перечнем задач и полномочий. Согласно результатам рейтинговой оценки предложено внедрить дифференциацию оплаты труда государственным служащим органов государственной исполнительной службы в зависимости от: профессиональных способностей; профессиональной подготовки и уровня квалификации; внедрения инновационных методов профессиональной деятельности; показателей результативности их деятельности; уровня ответственности и тому подобное. The thesis provides a theoretical justification and updated solution of scientific problems on administrative and legal support for the activities of State Enforcement Service. It is established that administrative and legal support for the activities of State Enforcement Service as a subject of research is a continuous professional activity of State Enforcement Service, which is implemented using administrative and legal means and methods aimed at creating conditions for effective enforcement of court decisions and decisions of other bodies, guaranteeing the protection of the rights, freedoms and legitimate interests of all subjects of enforcement proceedings. The administrative and legal status of State Enforcement Service can be defined as a set of competencies, powers of public administration entities in the field of enforcement of decisions and administrative liability in violation of court decisions and other bodies (officials), established by law and protected by appropriate guarantees. The principles of administrative and legal support of State Enforcement Service are formulated as fundamental objectively determined principles of enforcement of court decisions and decisions of other public administration bodies, on the basis of which the activities of public and private executors are based, resulting in quality and effective enforcement proceedings. The principles of administrative and legal support of the activities of State Enforcement Service are classified into: fundamental principles; status principles; functional and managerial principles. It is noted that the mechanism of administrative and legal support for the activities of State Enforcement Service is a set of administrative and legal measures and methods, by which organizing influence on public relations is carried out in order to enforce decisions that ensure the effective activities of authorized entities in a specific direction. The article reveals the normative and legal support for the activities of State Enforcement Service as a set of legal norms by which the state, represented by public and private performers, ensures and implements the rights of citizens for effective, high-qualitative and effective enforcement of decisions. At the same time, three groups of normative legal acts regulating the activities of State Enforcement Service are identified and characterized: a) general-purpose; b) subject-systematizing; c) subject-authorizing acts. Administrative and legal means of securing State Enforcement Service are described as a set of methods and techniques that are used to carry out legally significant procedural actions by State Enforcement Service to settle public relations in order to enforce decisions and bring the perpetrators to justice. However, three groups of administrative and legal means of ensuring activities of State Enforcement Service are analysed, namely, the fundamental administrative and legal means of ensuring activities of State Enforcement Service that is certification; specialized administrative and legal means of ensuring activities of State Enforcement Service that are control and oversight; tort and administrative and legal means of ensuring activities of State Enforcement Service that is administrative liability for a legal violation. The necessity of creating a single rating of state performers with the list of basic tasks and responsibilities that they must perform in their professional activities is proved to enable transparency, impartiality and preventing corruption, to determine the level of professional activities of such individuals. According to the results of the rating assessment, it is proposed to introduce an official differentiation of remuneration for civil servants of State Enforcement Service, which will be calculated depending on their professional abilities, professional training and skill level; introduction of innovative methods of professional activity; performance indicators of their activities; level of responsibility etc.

Дисертація присвячена комплексному розкриттю правової природи і сутнісних властивостей правових режимів у трудовому праві України в їх системному функціонуванні. Пропонується запровадження такої типової моделі трудо-правового режиму, яка б відповідала різним організаційно-правовим формам господарювання в процесі правового регулювання суспільних відносин у сфері праці. На підставі аналізу методологічних підходів до розуміння категорії «правовий режим» та сформульованих в межах теорії права, галузей права визначень правового режиму та його властивостей вироблено узагальнений підхід до його розуміння і сутності, що дало змогу розкрити на цій підставі поняття трудо-правового режиму в об’єктивному та суб’єктивному розумінні та виокремити його специфічні ознаки, які обумовлені природою, завданнями і функціями трудового права як галузі. Обґрунтовується, що всі види режимів знаходяться в межах трудо-правового режиму, який є загальним для трудових відносин, первинним, родовим відносно всіх видів режимів сфери трудового права. Трудо-правовий режим, будучи загальним як правове явище і як елемент, вибудовує певну систему, включаючи в неї різні види режимів у сфері найманої праці, які йому підпорядковані та які, наповнюючись змістовно галузевими принципами і маючи соціальну спрямованість, ведуть до визначеної мети, що в цілому запрограмована природою галузі трудового права. Для ефективного і результативного правового регулювання суспільних відносин у сфері найманої праці пропонується типова модель трудо-правового режиму, зміст якої має приватно-публічні елементи, що пояснюється природою трудових відносин, в основі яких лежить природна здатність людини до праці, як основного джерела існування добробуту людини, суспільства і держави. Сутність сучасної моделі трудоправового режиму повинна проявлятися в поєднанні соціального інтересу – з боку працівника та виробничого інтересу – з боку роботодавця. Розкриваються ті правові засоби, які є свого роду чинниками у визначенні і спрямуванні функціонування трудо-правового режиму та визначають його специфіку. Обґрунтовується, що трудо-правовий режим, як і будь-який інший галузевий режим, можна розглядати як один із способів і прийомів методу правового регулювання. Трудо-правовий режим під дією методу здійснює вплив на трудові відносини і, відповідно, функціонально і структурно також зорієнтований на досягнення загальної, єдиної мети, що стоїть перед трудовим правом як галуззю права. Доводиться, що в систему принципів трудо-правового режиму необхідно включати ті основні (конституційні) та галузеві принципи правового регулювання трудових відносин, які обумовлюють соціальну спрямованість трудо-правового режиму в цілому у їх системній взаємодії. Досліджено види трудо-правового режиму, що обумовлені особливостями трудового права, його метою, завданнями та функціями. Обґрунтовано, що режими, для яких характерним є вплив на однорідну сферу суспільних відносин у сфері праці, класифікуються відповідно до правових засобів, утворюючи при цьому багаторівневий поділ, що пов’язується з переходом від родових об’єктів до видових, які, об’єднуючись в єдину систему, утворюють єдиний галузевий режим, що характеризує специфіку трудового права як галузі. Окрему увагу приділено характеристиці стимулюючого і обмежуючого видів трудо-правового режиму, які є домінуючими у трудовому праві як галузі, об’єктивно і закономірно випливають із самої природи суспільних відносин у сфері застосування найманої праці, потреби в праці та її носія – людини-праці і становлять фундамент галузі трудового права. Доведено, що стимулюючий і обмежуючий види трудо-правового режиму взаємообумовлені, знаходяться в одній площині, як наслідок, правильне співвідношення і поєднання стимулюючого і обмежуючого режимів сприяє досягненню балансу інтересів як працівника, так і роботодавця, досягненню мети правового регулювання трудових відносин. Досліджуються особливості функціонування трудо-правовового режиму в трудовому законодавстві, де розкриваються поняття та види функцій трудоправового режиму, що зумовлені метою і соціальним призначенням трудового права, відзначаються характерні ознаки трудо-правового режиму правової (соціальної) політики держави та доводиться, що оптимізація, досконалість трудоправового режиму є взаємообумовленою з ефективністю правового регулювання трудових відносин в цілому, оскільки вирішення першого завдання залежить від другого і навпаки. Для забезпечення ефективності правового регулювання трудових відносин як необхідної умови оптимізації трудо-правового режиму визначені такі критерії як: повнота правового регулювання трудових відносин; зрозумілість і несуперечливість правових норм; уважність законодавця до трактування норм права в процесі їх прийняття; відсутність порушень у формуванні приписів у сфері правового регулювання трудових відносин, оскільки зворотне призводить до того, що в результаті законодавець обирає неадекватну форму відображення публічного чи приватного інтересу, що веде до дисбалансу у співвідношенні між соціальною, з боку працівника, і виробничою, з боку роботодавця, сторонами; відповідність юридичних засобів економічному і фінансововому становищу; дієвість роботи правозастосовних органів, включаючи правоохоронні органи та суди. Сформульовані конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання трудових відносин.

Дaнa тeмa является дoсить aктуaльнoю в тeпeрiшнiй чaс, тoму мeтoю цьoгo дoслiджeння является виoкрeмлeння oснoвних прoблeм в пeнсiйнoму зaбeзпeчeннi тa фoрмувaння пeрeдумoв для пoкрaщeння пeнсiйнoи систeма Укрaины. Унiкaльнiсть Пeнсiйнoгo фoнд Укрaины как цeнтрaльнoгo oргaну викoнaвчoи влaды пoлягaе в тoм, чтo нa отличие от других дeржaвних устaнoв он является oднoчaснo i сoцiaльнoю, i фiнaнсoвoю институций. Aлe рaзoм с тем в пeнсiйнoму зaбeзпeчeннi грoмaдян Укрaины существует ряд прoблeм, зoкрeмa: низкий рiвeнь пeнсiйнoгo зaбeзпeчeння; мaйжe отсутствует дифeрeнцiaцiя рoзмiрiв пeнсiй; нaявнiсть знaчних пeрeвaг тa льгот в пeнсiйнoму зaбeзпeчeннi oкрeмих кaтeгoрiй прaцiвникiв при oднaкoвoму уровне вiдрaхувaнь нa пeнсiйнe зaбeзпeчeння; нeсвoечaснa сплaтa стрaхoвoгo збoру (внeскiв) дo Пeнсiйнoгo фoнд Укрaины, чтo зумoвилo зaбoргoвaнiсть с виплaты пeнсiй. Тaкoж дoсить aктуaльним является питaння чiткoгo i прoзoрoгo кoнтрoлю зa деятельностью oргaнiв Пeнсiйнoгo фoнд i функцioнувaнням пeнсiйнoи систeма. Тoму нeoбхiднo ствoриты мeхaнiзмы нaдiйнoгo кoнтрoлю суспiльствa и дeржaвы зa функцioнувaнням пeнсiйнoи систeма. Вaжливoю склaдoвoю успiшнoгo i пoвнoцiннoгo функцioнувaння пeнсiйнoи систeма является ее iнфoрмaцiйнe зaбeзпeчeння. Мы пeрeкoнaнi, чтo систeмa iнфoрмувaння, рoзьяснeння сeнсу прoвeдeних рeфoрм должн стaтей oснoвнoю лaн¬кoю в прoцeсi пeрeтвoрeнь пeнсiйнoи систeма.
Tema is dosyt aktualnoyu in teperishniy chas, tomu metoyu tsoho doslidzhennya is vyokremlennya osnovnyh problem in pensiynomu zabezpechenni ta formuvannya peredumov for pokraschennya pensiynoyi systemy Ukraine conference. The uniqueness of the Penguin Fugue Ukrania as a controversial organization in the wake of the conflict leads to the fact that, unlike other government agencies, it is one-way public and financial institution. However, there are a number of issues in the Ukrainian Ministry of Foreign Affairs of Ukraine: the low level of financial constraint; there is no differentiation of the size of the penis; the presence of knowledge and the privilege of the private sector of the private sector employees at the level of the same level of satisfaction with the legal basis; The non-profit organization is a member of the State Tax Inspectorate (PJSC) to the Pennsylvania Ukranian Foundation, which has the right to appeal to the Pennsylvania Foundation. So it is still an actuality, it is the quality of the cheat and propozorogo controled by the activity of the companies of the Penguin fund and the functioning of the system. It is not feasible to reconcile the mechanisms of the new control of the society and the government with the functioning of the national system. It is an intriguing glimpse of the succession and the evolution of the functional systems of the system by its infor mation. We are aware that the system of information management, the clarification of the current revisions may be based on the principle of the law in the course of the investigation of the legal system.

Семнадцатистатейное “Уложение” было создано престолонаследником Сетоку в 604 г. н. э. До нашего времени его текст сохранился в составе двадцать второго свитка летописи “Нихон Секи”, где приводится также информация об авторе и времени создания памятника.
The seventeenth statute was created by the heir to the throne Sotoka in 604 AD e. Until our time, his text has remained in the composition twenty-second scroll of the chronicle "Nihon Seki", which is also given information about the author and time of the creation of the monument.

Оцінка нерухомого майна на теоретичному рівні регулюються значним колом законодавчих актів, які регулюють різні аспекти діяльності оцінки нерухомого майна. Проте слід сказати про прогалини які існують в сучасному законодавстві України. Усунення даних прогалин вимагає подальших наукових досліджень, розробку теоретичних рекомендацій, які з часом модна буде використати в законодавстві. Так, як Україні має за ціль найближчими роками стати Європейською правовою державою, та здійснювати закордонне співробітництво, необхідні докорінні зміни до системи законодавства стосовно оцінки нерухомого майна, цим самим пояснюється необхідність подальших теоретичних досліджень науковців, результати яких можуть бути використанні як пропозиції до майбутніх законопроектів. Механізм як державного так і громадського регулювання оцінки нерухомого майна, також мають певні прогалини правового регулювання, і потребують вдосконалення, так як забезпечення відмінного функціонування державного та громадського механізму оцінки нерухомого майна має вплив на правовідносини пов’язані з оцінкою нерухомого майна.
Оценка недвижимого имущества теоретически регулируются значительным кругом законодательных актов, регулирующих различные аспекты деятельности оценки недвижимого имущества. Однако следует сказать о пробелах которые существуют в современном законодательстве Украины. Устранение данных пробелов требует дальнейших научных исследований, разработку теоретических рекомендаций, которые со временем модная будет использовать в законодательстве. Так, как Украина имеет цель в ближайшие годы стать Европейской правовым государством, и осуществлять зарубежное сотрудничество, необходимы коренные изменения в систему законодательства по оценке недвижимого имущества, тем самым объясняется необходимость дальнейших теоретических исследований ученых, результаты которых могут быть использованы как предложения к будущим законопроектов. Механизм как государственного так и общественного регулирования оценки недвижимого имущества, также имеют определенные пробелы правового регулирования, и нуждаются в совершенствовании, так как обеспечение отличного функционирования государственного и общественного механизма оценки недвижимого имущества имеет влияние на правоотношения связанные с оценкой недвижимого имущества.
The valuation of real estate at the theoretical level is regulated by a significant range of legislative acts that regulate various aspects of the valuation of immovable property. However, we should mention the gaps that exist in the current legislation of Ukraine. Removing these gaps requires further research, the development of theoretical recommendations, which in the course of time will be used in the legislation in a fashion. Thus, as Ukraine has the goal of becoming a European law state in the coming years, and to carry out overseas cooperation, fundamental changes to the legislation on real estate valuation are needed, which explains the need for further theoretical research by scholars whose results can be used as proposals for future bills. The mechanism of both state and public regulation of real estate valuation also has certain gaps in legal regulation, and needs to be improved, as ensuring the excellent functioning of the state and public mechanism for assessing real estate has an impact on the legal relationship associated with the valuation of real estate.

Ідея народного суверенітету отримала теоретичне відображення в політико-правових поглядах і доктринах різних вчених, а практичне втілення вона знайшла у конкретних політико-правових інститутах, що існували у різні часи в різних країнах. Найбільш глибоко ідея державного суверенітету розроблена в працях політичних мислителів Нового часу. Відомими є науково-теоретичні здобутки Ж. Бодена, Т. Гоббса, Дж. Локка, Ш. Монтеск’є, Н. Макіавеллі та І. Канта.

Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та особливостей адміністративно-правових засад функціонування фінансової системи України, а також напрямків їх удосконалення. Особлива увага приділена історико-правовому аналізу розвитку та становлення фінансової системи України. Основний акцент зроблено на плюралізмі наукових думок щодо трактування категорії «фінансова система» та її складових елементів. Увага акцентується на адміністративно-правових засадах функціонування фінансової системи. З’ясовуються принципи та функції фінансової системи. Виокремлюються методи фінансової системи. Систематизовані та класифіковані суб’єкти управління фінансовою системою України. Визначаються напрямки вдосконалення адміністративно-правових засад функціонування фінансової системи, зокрема аналізується зарубіжний досвід функціонування та управління фінансовими системами та можливості його використання в Україні.
Диссертационная робота посвящена определению сущности и особенностей административно-правовых основ функционирования финансовой системы Украины, а также основным направлениям его усовершенствования. Особое внимание уделено историко-правовому анализу развития и становления финансовой системы Украины. Основной акцент сделан на плюрализме научных мыслей относительно трактовки категории «финансовая система» и ее составляющих элементов: 1) бюджетной системы; 2) кредитной системы; 3) обязательного государственного страхования; 4) финансов предприятий. Внимание акцентируется на административно-правовых основах функционирования финансовой системы. Определены принципы и функции финансовой системы. Среди основных функций финансовой системы выделены следующие: 1) эмерджентности (целостности); 2) иерархичности; 3) самостоятельности; 4) функционального назначения звеньев финансовой системы (административно-территориальный принцип); 5) динамичности; 6) устойчивости; 7) стабильности; 8) финансовой безопасности государства; 9) публичности и прозрачности; 10) справедливости и непредубежденности; 11) эффективности и результативности. Выделены и раскрыты сущность функций финансовой системы: 1) основные (распределительная и контрольная); 2) второстепенные (производственная; стимулирующая; планирования и организации); 3) обеспечивающие (формирование денежных фондов, их использование и контроль); 4) системные (динамичность, открытость; гибкость и эффективность). Выделены методы финансовой системы. Аргументировано преобладание использования императивного метода регулирования. Это связано, с тем, что характерным для данного метода является наличие предписаний и запретов, что непосредственно связано с публичной природой финансовых отношений. Императивный метод предполагает, что нормы, содержащие предписания и запреты будут выполняться точно и безусловно. Систематизированы и классифицированы субъекты управления финансовой системой Украины. Охарактеризированы направления совершенствования административно-правовых основ функционирования финансовой системы, в частности анализируется зарубежный опыт функционирования и управления финансовыми системами и возможности его использования в Украине. Проанализированы особенности управления и функционирования финансовых систем зарубежных стран, на основании чего определено, что: 1) высшие органы государственной власти всегда относятся к системе субъектов управления финансовой системы; 2) наличие системы контролирующих органов в сфере финансовой деятельности страны; 3) функционирование специального центрального органа исполнительной власти, в основном Министерства финансов (в некоторых странах его функции могут быть распределены между несколькими Министерствами); 4) система основных субъектов управления финансовой системой включает в себя наличие дополнительных органов, которые занимаются реализацией конкретного направления государственной политики в сфере финансовой деятельности; 5) наличие четкого разграничения полномочий между субъектами управления финансовой системы, что делает невозможным дублирование функций таких органов.
The thesis is devoted to the definition of the essence and peculiarities of the administrative and legal foundations of the financial system of Ukraine functioning, as well as the directions of its improvement. Particular attention is paid to the historical and legal analysis of the development and formation of the financial system of Ukraine. The main emphasis is on the plurality of scientific views as to the interpretation of the category «financial system» and its constituent elements. Attention is focused on the administrative and legal foundations of the financial system functioning. The principles and functions of the financial system are clarified. The methods of the financial system are distinguished. It was systematized and classified entities of the financial system of Ukraine management. The directions of the improvement of the administrative and legal foundations of the financial system of Ukraine functioning are determined, in particular, the foreign experience of financial system functioning and management, possibilities of its implementation in Ukraine are analyzed.

Дисертація є комплексним теоретико-правовим дослідженням меж буття і дії позитивного права. В роботі проаналізовано джерелознавчу основу дослідження, вироблено авторське методологічне підґрунтя дослідження меж буття і дії позитивного права. Подано характеристику меж буття та дії позитивного права в контексті нормотворення. Розкрито поняття та зміст природних меж позитивного права. Проаналізовано співвідношення понять та сформовано теоретичне обґрунтування нормотворення і правотворення. Окреслено напрями дії позитивного права і його функції. Визначено ціннісні атрибути доктрини правоутворення в контексті сучасних державотворчих процесів та подано їх характеристику. Зроблено висновок, що позитивне право – це загальнообов’язкове, легально примусове, формально визначене правило поведінки загального характеру, яке є творчістю держави, що врегульовує суспільні відносини, встановлюється чи санкціонується державною владою у визначеному порядку та охороняється нею засобами впливу. Для встановлення правил поведінки, регулювання суспільних відносин, санкціонування та охорони позитивного права потрібні конкретні межі буття та дії. Ці межі обґрунтовуються ознаками, властивостями, які відрізняють позитивне право від інших соціальних норм, вказують на зовнішній державний імператив. Диссертация является комплексным теоретико-правовым исследованием границ бытия и действия позитивного права. В работе проанализировано источниковедческую основу исследования, произведено авторское методологическое основание исследования границ бытия и действия позитивного права. Дана характеристика границ бытия и действия позитивного права в контексте нормотворчества. Раскрыто понятие и содержание естественных границ позитивного права. Проанализировано соотношение понятий и сформировано теоретическое обоснование нормотворчества и правотворчества. Определены направления действия позитивного права и его функции. Определены ценностные атрибуты доктрины правообразования в контексте современных процессов государствотворения и представлено их характеристику. Сделан вывод, что позитивное право – это общеобязательное, легально принудительное, формально определенное правило поведения общего характера, которое является творчеством государства, регулирует общественные отношения, устанавливается или санкционируется государственной властью в определенном порядке и охраняется ею средствами воздействия. Для установления правил поведения, регулирования общественных отношений, санкционирования и охраны позитивного права нужны конкретные пределы бытия и действия. Эти пределы обосновываются признаками, свойствами, которые отличают позитивное право от других социальных норм, указывают на внешний государственный императив. Обосновано положение о том, что преобразовательного воздействия позитивное право испытывает от естественного права, которое представляет ценность, которая не теряет своего значения ни при каких обстоятельствах, поскольку естественно-правовая природа правовых законов, как ценностное отображение потенциала естественного права сочетается с потенциалом нравственности и принципа справедливости в праве. Правовые законы составляют основу обеспечения и защиты прав и свобод человека, они положительно влияют на развитие правосознания и правовой культуры личности, оказывают ценностную специфику процесса правового воспитания членов общества. The dissertation is a complex theoretical and legal study of the limits of existence and action of positive law. The source analysis of the research is analyzed in the work, the author's methodological basis of the research of the limits of existence and action of positive law is developed. The characteristics of the limits of existence and action of positive law in the context of rule-making are given. The concept and content of the natural limits of positive law are revealed. The correlation of concepts is analyzed and the theoretical substantiation of norm-making and law-making is formed. The directions of action of positive law and its functions are outlined. The value attributes of the doctrine of law-making in the context of modern statebuilding processes are determined and their characteristics are given. It is concluded that positive law is a universally binding, legally coercive, formally defined rule of conduct of a general nature, which is the work of the state, which regulates public relations, is established or sanctioned by state authorities in a certain order and protected by means of influence. Specific boundaries of existence and action are needed to establish rules of conduct, regulate public relations, sanction and protect positive law. These boundaries are justified by the features, properties that distinguish positive law from other social norms, indicate the external state imperative.

Дисертацію присвячено аналізу сутності та особливостей протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні, а також шляхів удосконалення її адміністративно-правового регулювання. Визначається поняття інтелектуальної власності як об’єкта адміністративно-правової протидії. Здійснюється історико-правовий аналіз протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. Встановлюються сутність та зміст державно-правового механізму протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. Характеризуються правові засади протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні та встановлюється місце серед них адміністративно-правового регулювання. Розкриваються мета та принципи адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. З’ясовуються рівні, напрямки та коло суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. Визначаються форми та методи протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. Узагальнюється зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та визначаються можливості його використання в Україні. Пропонуються шляхи оптимізації системи суб’єктів протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності в Україні. Опрацьовуються пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства, яке передбачає відповідальність за правопорушення у сфері інтелектуальної власності в Україні.
Диссертация посвящена анализу сущности и особенностей противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине, а также путей совершенствования ее административно-правового регулирования. Определяется, что интеллектуальная собственность, как объект административно-правового противодействия, представляет собой совокупность социальных отношений в сфере создания и использования объектов интеллектуальной собственности, на которые направлено правонарушение. Осуществляется историко-правовой анализ противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине. Устанавливаются сущность и содержание государственно-правового механизма противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине. Под государственно-правовым механизмом противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине предлагается понимать совокупность законодательно установленных правовых средств, которые в своей совокупности позволяют государству и его органам осуществлять эффективное противодействие правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности и обеспечить надлежащую правовую защиту прав и интересов субъектов правоотношений в указанной сфере. Характеризуются правовые основы противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине, устанавливается место среди них административно-правового регулирования. Доказано, что на сегодня административно-правовое регулирование занимает особое место среди правовых основ противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности. Это обусловлено тем, что именно нормы административного права позволяют урегулировать сложные правоотношения, возникающие между лицом (физическим или юридическим) и органами государственной власти в сфере интеллектуальной собственности, что, в свою очередь, является важным аспектом противодействия правонарушениям в исследуемой сфере. Раскрываются цель и принципы административно-правового противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине. Установлено, что целью противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности является желаемый результат, которого хочет достичь государство, в лице его органов и их должностных лиц, осуществляя все необходимые меры по предупреждению возникновения правонарушений в указанной сфере. Под принципами административно-правового противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине предлагается понимать научно обоснованные и законодательно закреплённые отправные начала, которые лежат в основе деятельности субъектов, на которые возложены функции по противодействию правонарушениям в указанной сфере. Выясняются уровни и направления административно-правового противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине. Определяется круг субъектов противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине. Констатировано, что система субъектов противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине имеет трехуровневую структуру и состоит из государственных органов общей юрисдикции, органов специальной юрисдикции и негосударственных субъектов. Определяются формы и методы противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине. Обобщается зарубежный опыт противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности, определяются возможности его использования в Украине. Сформированы основные принципы оптимизации системы субъектов противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине. Ими являются: а) принцип научно-практической обоснованности; б) принцип конституционной модели организации исполнительной власти; в) принцип обеспечения всестороннего и постоянного общественного контроля за процессом оптимизации системы субъектов противодействия правонарушениям в сфере интеллектуальной собственности в Украине; г) принцип приоритета международных стандартов и договоров; д) принцип соблюдения баланса при определении и формировании полномочий государственных органов, обеспечивающих формирование и реализацию государственной политики в сфере интеллектуальной собственности; е) принцип взаимосогласованных и взаимообусловленных основ деятельности – правовой, организационной, материально-технической и финансовой; ё) принцип отчетности; ж) принцип создания единого информационного пространства; з) принцип взаимодействия. Прорабатываются предложения по совершенствованию административного законодательства, которое закрепляет юридическую ответственность за правонарушения в сфере интеллектуальной собственности в Украине.
The dissertation is focused on the analysis of the essence and peculiarities of counteraction to offenses in the field of intellectual property in Ukraine, as well as the ways to improve its administrative and legal regulation. The notion of intellectual property as an object of administrative and legal counteraction has been defined. The historical and legal analysis of counteraction to offenses in the field of intellectual property in Ukraine has been carried out. The essence and content of the state and legal mechanism of counteracting offenses in the field of intellectual property in Ukraine have been established. The author has characterized the legal principles of counteracting offenses in the field of intellectual property in Ukraine and has established the place of administrative and legal regulation among them. The objective and principles of administrative and legal counteraction to offenses in the field of intellectual property in Ukraine have been revealed. The levels, directions and the range of subjects of counteracting offenses in the field of intellectual property in Ukraine have been clarified. The forms and methods of counteracting offenses in the field of intellectual property in Ukraine have been determined. International experience of counteracting offenses in the field of intellectual property has been generalized and the possibilities of its implementation in Ukraine have been determined. The ways of optimization of the system of counteracting offenses in the field of intellectual property in Ukraine have been offered. The author has processed propositions on improving administrative legislation, which provides liability for violations in the field of intellectual property in Ukraine.

Висвітлено проблемні питання методологічних підходів до розуміння «гендеру» як одного із центральних і фундаментальних понять сучасного суспільства, складнощі застосування гендерного підходу в юридичній науці. Надана авторська дефініція «гендеру» як правової категорії. Доведено, що конструювання гендеру завжди пов’язано з індивідуальною гендерною ідентичністю. Запропоновано право на гендерну ідентичність розглядати в об’єктивному і суб’єктивному значенні. Досліджено принцип гендерної рівності як складової загального конституційного принципу рівності прав і свобод, запропоновано авторське визначення гендерної рівності. Здійснено порівняльно-історичний аналіз процесів становлення та розвитку ідеї гендерної рівності, механізмів інтеграції принципів гендерної рівності в міжнародно-правових документах і діяльності міжнародних організацій у структурі ООН, Ради Європи та ЄС, забезпечення гендерної рівності в окремих європейських країнах. Розглянуто теоретико-методологічні засади формування гендерної політики, організаційно-правове забезпечення гендерної рівності та механізми її реалізації в Україні. Сформульовано змістовні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення і модернізації нормативно-правового та інституціонального забезпечення ґендерної рівності в Україні. Освещаются проблемные вопросы методологических подходов к пониманию «гендера» как одного из центральных и фундаментальных понятий современного общества, сложности применения гендерного подхода в юридической науке. Дается авторская дефиниция «гендера» как правовой категории. Доказывается, что конструирование гендера всегда связано с индивидуальной гендерной идентичностью, предлагается право на гендерную идентичность рассматривать в объективном и субъективном смысле. Исследован принцип гендерного равенства как составная общего конституционного принципа равенства прав и свобод, предлагается авторское определение гендерного равенства. Осуществлен сравнительно-исторический анализ процессов становления и развития идеи гендерного равенства, механизмов интеграции принципов гендерного равенства в международно-правовых документах и в деятельности международных организаций в структуре ООН, Совета Европы и ЕС, обеспечение гендерного равенства в отдельных европейских странах. Рассматриваются теоретико-методологические основы формирования гендерной политики, организационно-правовое обеспечение гендерного равенства и механизмы его реализации в Украине. Сформулированы содержательные предложения и рекомендации по совершенствованию и модернизации нормативно-правового и институционального обеспечения гендерного равенства в Украине. The dissertation is one of the first in Ukraine comprehensive research on the essence of the right to gender identity of a human, in the light of modern developing trends of society. The dissertation contains theoretical conclusions and suggestions 19 for improving the legal regulation of gender equality, as well as mechanisms for its implementation. The problems of methodological approaches to understanding «gender» as one of the central and fundamental concepts of modern society, the complexity of applying the gender approach in legal science are highlighted. It is argued that the development of legal science requires mastering new progressive theoretical and methodological approaches to gender issues. The analysis of the category «gender» revealed the pluralism of approaches to the definition of the concept of «gender», which in a broad sense is a complex conceptual construction. Gender is one of the characteristics that most fully reveal the essence of an individual in society, and gender identification is the most important aspect of its formation. As a social institute, gender is developed on the basis of the ideology of humanism, whose essence at all times remains a person, his needs and interests, which are viewed through the prism of the self-worth of human life. The definition of «gender» from the axiological point of view is justified as an integral part of a person’s bio-social value, a personal non-pecuniary good, which is an integral component of the individual essence and human right. It is argued that gender as a legal category is a deep internal awareness of a person of his or her gender affiliation, which can both coincide and not coincide with gender by birth, which determines the pattern of behavior in interpersonal relationships and relations in major institutions of society. The acquirer argues that the concept of «right to gender identity» should be considered in an objective and subjective sense. In an objective sense, the human right to gender identity is a constitutional-legal institute, which is a set of legal norms that consolidate and regulate social relations in the sphere of the implementation of socio-gender self-identification of a person, based on the principles of freedom, dignity and autonomy, within a single the legal field; in a subjective sense, it is a natural, inalienable personality and guaranteed by the Constitution and laws the possibility of independent and free awareness of oneself as a representative of a certain socio- cultural gender and, if necessary, the application of law enforcement measures in the manner prescribed by law. From the standpoint of a comprehensive system-analytical approach, the concept of gender equality is formulated as a complex legal structure with a multilevel structure. The demands of modern life have intensified legal studies of the principle of gender equality, which in the legal plane functions as a component of the general constitutional principle of equality of rights and freedoms, which is one of the basic principles of the constitutional status of a person and citizen and the principles of democratic construction of society. Therefore, for the accuracy of understanding of the subject of the dissertation, the main methodological approaches and some opinions of scientific discourse on the general legal concept of «equality» in legal thought were considered. According to the author, the theory of gender equality is reduced not only to the idea of equal rights of men and women, but also to a comprehensive study and consideration of the peculiarities of the functioning of each gender and gender. That is, gender equality, being a component of the general principle of equality, is related to the idea that all persons of any gender and gender identity have the right to freely develop their personal abilities and to make choices without restrictions based on stereotypes, gender mainstreaming and prejudice. Only the comprehensive provision of equal rights and opportunities for people with different gender identities guarantees a balanced development of society and the achievement of the common welfare. The European experience of promoting and ensuring gender equality is characterized; the activities of the European institutions regarding the achievement of gender parity in society are analyzed. The analysis of the evolution and formulation of gender equality within the Council of Europe and the European Union shows the transformation of the shift of the concept of gender from a scientific discourse into a legal field and presentation in the form of a comprehensive and clearly structured system of programs, strategies and regulatory mechanisms formed on the basis of the concept of gender approach. The study concluded that the main focus of the Council of Europe’s work on gender equality is the issue of: combating gender stereotypes and sexism; preventing and combating violence against women; ensuring balanced participation of women and men in decision-making in political and public life; promoting gender mainstreaming in all Council of Europe strategies and activities, developing an integrated approach to gender equality. Based on the preliminary analysis of actions and trends in the field of gender equality in Ukraine, meaningful proposals and recommendations for improving and modernizing the legal and institutional framework for gender equality in Ukraine have been formulated to bring Ukraine closer to European gender standards.

Дисертацію присвячено аналізу змісту та особливостей адміністративно-правових форм діяльності Служби безпеки України з протидії тероризму. У роботі охарактеризовано зміст та особливості протидії тероризму як окремого напрямку правоохоронної діяльності. Визначено мету, завдання та принципи діяльності Служби безпеки України з протидії тероризму. Досліджено компетенцію Служби безпеки України з протидії тероризму. Проаналізовано правове забезпечення адміністративної діяльності Служби безпеки України з протидії тероризму. Визначено систему адміністративно-правових форм діяльності Служби безпеки України з протидії тероризму. Охарактеризовано правові форми адміністративної діяльності Служби безпеки України з протидії тероризму. Проаналізовано організаційні форми реалізації Службою безпеки України правоохоронної функції з протидії тероризму. Визначено шляхи удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує діяльність Служби безпеки з протидії тероризму. Проаналізовано зарубіжний досвід протидії тероризму та можливості його використання в Україні. З’ясовано шляхи розвитку форм взаємодії Служби безпеки з органами державної влади та громадськістю у сфері протидії тероризму.
Диссертация посвящена анализу содержания и особенностей административно-правовых форм деятельности Службы безопасности Украины по противодействию терроризму. В работе охарактеризованы содержание и особенности противодействия терроризму как отдельного направления правоохранительной деятельности, под которым предложено понимать комплекс мер экономического, политического, социального, воспитательного, правового, информационно-пропагандистского и иного характера, реализуемых субъектами антитеррористической деятельности и направленных на профилактику, предупреждение, выявление и пресечение планирования, организации, подготовки и реализации террористических актов, подстрекательства к их совершению, организации незаконных вооруженных формирований, преступных группировок или организованных преступных групп для совершения террористических актов, пропаганды и распространения идеологии терроризма, финансирования и другого содействия терроризму, а также обеспечения привлечения виновных лиц к ответственности и устранения причин и условий, способствовавших террористической деятельности. Определены цели, задачи и принципы деятельности Службы безопасности Украины по противодействию терроризму. Исследована компетенция Службы безопасности Украины по противодействию терроризму. Проанализировано правовое обеспечение административной деятельности Службы безопасности Украины по противодействию терроризму. Определена система административноправовых форм деятельности Службы безопасности Украины по противодействию терроризму. Охарактеризованы правовые формы административной деятельности Службы безопасности Украины по противодействию терроризму. Проанализированы организационные формы реализации Службой безопасности Украины правоохранительной функции по противодействию терроризму. Определены пути совершенствования административного законодательства, регламентирующего деятельность Службы безопасности по противодействию терроризму. Проанализирован зарубежный опыт противодействия терроризму и возможности его использования в Украине. Выяснены пути развития форм взаимодействия Службы безопасности с органами государственной власти и общественностью в сфере противодействия терроризму.
The thesis is focused on the analysis of the content and peculiarities of administrative and legal forms of the activities of the Security Service of Ukraine on counteracting terrorism. The author of the paper has characterized the content and features of the counteraction to terrorism as a separate area of law enforcement activity. The objective, tasks and principles of the activity of the Security Service of Ukraine on counteracting terrorism have been determined. The competence of the Security Service of Ukraine to counteract terrorism has been researched. The legal guaranteeing of administrative activity of the Security Service of Ukraine for combating terrorism has been analyzed. The system of administrative and legal forms of the activity of the Security Service of Ukraine on counteracting terrorism has been determined. The legal forms of administrative activity of the Security Service of Ukraine for combating terrorism have been characterized. The author has analyzed organizational forms of the implementation of law enforcement function for counteracting terrorism by the Security Service of Ukraine. The ways of improving administrative legislation, which regulates the activity of the Security Service to counteract terrorism have been defined. International experience of counteracting terrorism and its use in Ukraine has been analyzed. The ways of development of the forms of interaction of the Security Service with the state authorities and the public in the field of counteracting terrorism have been found out.

Конституція України проголошує у частині 3 ст. 27 право кожного захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. І це право сьогодні почало потребувати особливого підходу до своєї реалізації. Останні кілька років наша держава переживає складний період, пов’язаний із вкрай нестабільною політичною обстановкою та зовнішньою агресією. Кризова ситуація в Україні призвела до низки суспільно-економічних проблем, які впливають на всі сфери життя громадян. Реформування правоохоронних органів призвело до того, що їх професійний рівень став низьким, авторитет до цих органів серед суспільства став ще меншим, ніж до цього, внаслідок чого правовий нілігізм набрав статусу домінуючої ідеології серед представників різних верств населення. А бойові дії на сході України, в свою чергу, призвели до розповсюдження зброї на мирній території. Головним, на нашу думку, наслідком цих подій є зростання рівня злочинності, а особливо злободенними стали злочини з використанням зброї різного виду. Перед законослухняними громадянами постала нагальна проблема із захисту власного життя та здоров’я, життя та здоров’я оточуючих, також майна від протиправних посягань з боку антисоціальних елементів. Громадянам дозволено вільно придбати лише мисливську зброю та спеціальні засоби самооборони, які не в повній мірі можуть бути ефективно застосовані проти озброєного злочинця. І саме ця проблема вимагає її детального вивчення з нової точки зору. Правовий режим обігу зброї, порядок її придбання, зберігання, носіння, а також використання в якості засобу захисту від протиправних посягань потребують переосмислення, адже кожен громадянин повинен мати реальну можливість захистити себе та оточуючих. Тому проблема легалізації обігу зброї та вдосконалення законодавства є надважливою для сучасного українського суспільства.
Конституция Украины провозглашает в части 3 ст. 27 право каждого защищать свою жизнь и здоровье, жизнь и здоровье других людей от противоправных посягательств. И это право сегодня стало нуждаться в особом подходе к своей реализации. Последние несколько лет наше государство переживает сложный период, связанный с крайне нестабильной политической обстановкой и внешней агрессией. Кризисная ситуация в Украине привела к ряду общественно-экономических проблем, которые влияют на все сферы жизни граждан. Реформирование правоохранительных органов привело к тому, что их профессиональный уровень стал низким, авторитет в эти органы среди общества стал еще меньше, чем до этого, в результате чего правовой нилигизм набрал статуса доминирующей идеологии среди представителей разных слоев населения. А боевые действия на востоке Украины, в свою очередь, привели к распространению оружия на мирной территории. Главным, по нашему мнению, следствием этих событий является рост уровня преступности, особенно злободневными стали преступления с использованием оружия разного вида. Перед законопослушными гражданами возникла насущная проблема по защите собственной жизни и здоровья, жизни и здоровья окружающих, также имущества от противоправных посягательств со стороны антисоциальных элементов. Гражданам разрешено свободно приобрести только охотничье оружие и специальные средства самообороны, которые не в полной мере могут быть эффективно применены против вооруженного преступника. И именно эта проблема требует ее детального изучения с новой точки зрения. Правовой режим оборота оружия, порядок ее приобретения, хранения, ношения, а также использования в качестве средства защиты от противоправных посягательств требуют переосмысления, ведь каждый гражданин должен иметь реальную возможность защитить себя и окружающих. Поэтому проблема легализации оборота оружия и совершенствования законодательства является сверхважной для современного украинского общества.
The Constitution of Ukraine proclaims in part 3 of Art. 27 the right of everyone to protect their lives and health, life and health of other people from unlawful encroachments. And this right today has begun to require a special approach to its implementation. Over the past few years, our country is experiencing a difficult period associated with a highly volatile political situation and external aggression. The crisis situation in Ukraine has led to a number of socio-economic problems that affect all spheres of citizens' lives. The reform of law enforcement agencies has led to the fact that their professional level has become low, the authority to these bodies among the society has become even smaller than before, which resulted in legal nihilism has gained the status of dominant ideology among representatives of different layers of the population. And the fighting in the east of Ukraine, in turn, led to the proliferation of weapons on peaceful territory. The main thing, in our opinion, is the consequence of these events is the increase in the level of crime, and especially crimes were committed with the use of weapons of different kinds. The law-abiding citizens faced an urgent problem in protecting their own lives and health, life and health of others, as well as property from unlawful encroachments on the part of anti-social elements. Citizens are allowed to freely buy only hunting weapons and special self-defense means that can not be fully applied against an armed criminal. And this particular problem requires its detailed study from a new point of view. The legal regime of arms circulation, the order of its acquisition, storage, wearing, as well as use as a means of protection against unlawful attacks need to be rethought, since every citizen must have a real opportunity to protect himself and others. Therefore, the problem of legalizing arms circulation and improving legislation is of paramount importance for modern Ukrainian society.

Дисертаційне дослідження присвячено визначенню сутності та розкриттю особливостей адміністративно-правової протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності. З’ясовується сутність поняття та види правопорушень у сфері господарської діяльності як об’єкта адміністративно-правової протидії. Визначаються види та особливості правоохоронної діяльності із протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності. Надається характеристика правовому регулюванню протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності та встановлюється місце у ньому адміністративно-правових норм. Окреслюються мета, принципи та напрямки адміністративно-правової протидії правопо- рушенням у сфері господарської діяльності. Розкривається зміст адміністративно-правового статусу суб’єктів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні. Окреслюється коло адміністративно-правових форм та методів протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні. Узагальнюється зарубіжний досвід протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності та опрацьовуються можливості його використання в Україні. Окреслюються напрямки вдосконалення національного законодавства, яке регламентує протидію правопо- рушенням у сфері господарської діяльності. Визначаються напрямки удосконалення взаємодії та координації між суб’єктами протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності в Україні.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи, которая заключается в определении сущности и раскрытии особенностей административно-правового противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности, а также разработке направлений ее совершенствования с учетом положительного отечественного и зарубежного опыта. Выясняется сущность понятия и виды правонарушений в сфере хозяйственной деятельности как объекта административно-правового противодействия. Аргументировано, что правонарушения в сфере хозяйственной деятельности – это противоправная деятельность соответствующего субъекта, которая нарушает легальное положение хозяйственной сферы страны, правовой статус других субъектов хозяйственной деятельности, а также вызывает общественно-вредные последствия, в совокупности препятствует ведению законного предпринимательства и получению желаемой прибыли. Отмечается, что, в качестве объектов административно-правового противодействия, правонарушения в сфере хозяйственной деятельности характеризуются следующими признаками: во-первых, вариативностью интенсивности вреда правонарушений данной группы – правонарушения в сфере хозяйственной деятельности одновременно содержат в своей группе деяния как общественно вредные, так и общественно опасные; во-вторых, нарушают социально-хозяйственные устои ведения предпринимательства, что, в свою очередь, негативно влияет на бизнес-климат в Украине и экономическое положение государства в мире; в-третьих, охватывают большой круг деяний административно-управленческого, финансово-экономического, хозяйственного содержания; в-четвертых, наносят значительный ущерб бюджетному сектору государства, вызывают ограничения поступлений в государственный бюджет. Определяются виды и особенности правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности. Доказана целесообразность выделения следующих критериев классификации правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности: 1) в зависимости от принадлежности субъекта правоохранительной деятельности по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; 2) в зависимости от правоохранительного органа, осуществляющего такую деятельность; 3) в зависимости от стадии производства; 4) в зависимости от вида юридической ответственности, к которой будет привлечено виновное в совершении правонарушения в сфере хозяйственной деятельности лицо; 5) в зависимости от отрасли права, которой урегулирована правоохранительная деятельность по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; 6) в зависимости от направления деятельности правоохранительных органов по противодействию правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности. Отмечается, что именно благодаря действию административно- правовых норм можно наиболее оперативным способом воздействовать на общественные отношения по поводу противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности, что обусловливает особенность их места в системе правового регулирования данных общественных отношений. Определяются цель, принципы и направления административно- правового противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; раскрывается содержание административно-правового статуса субъектов противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; очерчивается круг административно-правовых форм и методов противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; устанавливаются организационные меры по обеспечению противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине; обобщается зарубежный опыт противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности и обрабатываются возможности его использования в Украине; выясняются направления совершенствования национального законодательства, регламентирующего противодействие правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности; определяются пути совершенствования взаимодействия и координации между субъектами противодействия правонарушениям в сфере хозяйственной деятельности в Украине.
The dissertation research is focused on defining the essence and revealing the peculiarities of administrative and legal counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity. The essence of the concept and types of offenses committed in the field of economic activity as an object of administrative and legal counteraction has been clarified. The types and specific features of law enforcement activity to combat offenses committed in the sphere of economic activity have been determined. The author has provided characteristics of legal regulation of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity; the author has also established the place of administrative and legal norms within such regulation. The purpose, principles and directions of administrative and legal counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity have been outlined. The author has revealed the content of the administrative and legal status of the subjects of counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine. The range of administrative and legal forms and methods of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine has been outlined. International experience of counteracting offenses committed in the sphere of economic activity has been generalized and the possibilities of its application in Ukraine have been worked out. The directions for improving the national legislation that regulates counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity have been outlined. The author has determined the directions for improving the interaction and coordination between the subjects of counteraction to offenses committed in the sphere of economic activity in Ukraine.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо визначення сутності та змісту адміністративно-юрисдикційних проваджень в діяльності митних органів. Сформульовані положення та пропозиції спираються на результати дослідження наукових напрацювань, аналіз митного та адміністративноделіктного законодавства, міжнародних конвенцій, статистичних даних правозастосовної діяльності митних органів та практику адміністративних судів. Систематизовано наукові дослідження, які стосуються проблеми визначення сутності адміністративно-юрисдикційних проваджень та їх місця в діяльності митних органів, обґрунтовано поняття «адміністративно-юрисдикційні провадження в діяльності митних органів» та визначено види таких проваджень, розглянуто чинники впливу на формування та реалізацію митними органами правового статусу і його особливості в адміністративно-юрисдикційних провадженнях, виходячи з генезису їх правового статусу та компетенції в адміністративно-юрисдикційних провадженнях. Розглянуто принципи діяльності митних органів як учасників адміністративно-юрисдикційних проваджень, здійснено їх систематизацію, розкрито сутність позовного провадження в діяльності митних органів, надано юридичну характеристику адміністративно-деліктних проваджень в діяльності митних органів. Запропоновано напрямки гармонізації законодавства щодо адміністративної юрисдикційної діяльності митних органів відповідно міжнародним стандартам митних процедур, окреслено шляхи вдосконалення правового забезпечення адміністративно-юрисдикційних проваджень за участю митних органів із урахуванням судової практики адміністративних судів щодо розгляду та вирішення митних спорів.
В диссертации осуществлено теоретическое обобщение и предложено новое решение научного задания по определению сути и содержания административно-юрисдикционных производств в деятельности таможенных органов. Сформулированные положения и предложения основываются на результатах наявных научных исследований, анализе таможенного и административноделиктного законодательства, международных конвенций, статистических данных правоприменительной деятельности таможенных органов и практики административных судов. Систематизированы научные исследования, касающиеся проблемы определения содержания административно-юрисдикционных производств и их места в деятельности таможенных органов, выделены признаки и обосновано понятие «административно-юрисдикционные производства в деятельности таможенных органов», предложены стадии таких производств, а также определены виды производств. Признание связи между материальными и процессуальными нормами обусловило необходимость определения административно-юрисдикционными производствами в деятельности таможенных органов только той части отношений по осуществлению административно-юрисдикционной деятельности, которая урегулированы нормами Кодекса административного судопроизводства Украины, Кодекса Украины об административных правонарушениях и корреспондирующими с ними нормами Закона Украины «О предупреждении коррупции», Таможенного кодекса Украины. Иные юрисдикционные отношения (по применению должностными лицами таможенных органов мер административного принуждения, привлечения к дисциплинарной ответственности, рассмотрения и разрешения жалоб) предложено рассматривать такими, которые урегулированы административно-процедурными нормами. Выделены факторы влияния на формирование и реализацию таможенными органами правового статуса и его особенности в административно-юрисдикционных производствах, исходя из генезиса их правового статуса и компетенции в административно-юрисдикционных производствах.
The dissertation carried out a theoretical synthesis and proposed a new solution to the scientific task of determining the essence and content of administrativejurisdictional proceedings in the activities of customs authorities. The formulated provisions and proposals are based on the results of existing research, analysis of customs and administrative-tort legislation, international conventions, statistics on the enforcement of customs authorities and the practice of administrative courts. Scientific studies on the problem of determining the content of administrativejurisdictional proceedings and their place in the activities of customs authorities have been systematized, the signs and rationale of the concept of administrative-jurisdictional proceedings in the activities of customs authorities were identified, the stages of such proceedings have been proposed, and the types of proceedings have been defined. Recognition of connection between the material and legal procedure caused need of definition by administrative and jurisdictional productions in activities of customs authorities only of that part of the relations for implementation of administrative and jurisdictional activity which are settled by standards of the Code of Administrative Legal Proceedings of Ukraine, the Code of Ukraine on Administrative Offences and corresponding to them the provisions of the law of Ukraine «On the prevention of corruption», the Customs Code of Ukraine. Other jurisdictional relations (on the application by customs officials of measures of administrative coercion, disciplinary liability, consideration and resolution of complaints) are proposed to be considered as regulated by administrative and procedural rules. The factors of influence on formation and implementation by customs authorities of legal status and its peculiarities in administrative-jurisdictional proceedings have been identified, based on the genesis of their legal status and competence in administrative-jurisdictional proceedings.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад забезпечення публічної безпеки в Україні. Визначено сутність публічної безпеки як об’єкта адміністративно-правової охорони та захисту. Узагальнено принципи публічної безпеки. Охарактеризовано правові засади забезпечення публічної безпеки. Розкрито зміст адміністративноправових відносин у сфері забезпечення публічної безпеки. Визначено особливості діяльності вищих органів державної влади як суб’єктів забезпечення публічної безпеки. З’ясовано місце правоохоронних органів в системі суб’єктів забезпечення публічної безпеки. Охарактеризовано специфіку забезпечення публічної безпеки органами прокуратури та судами. Розкрито адміністративно-правові повноваження органів місцевого самоврядування та інституцій громадянського суспільства у сфері забезпечення публічноїбезпеки. З’ясовано сутність правових та організаційних форм діяльності щодо забезпечення публічної безпеки в Україні. Охарактеризовано адміністративно-деліктні відносини у сфері забезпечення публічної безпеки в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід забезпечення публічної безпеки та опрацьовано можливості його використання в Україні. Опрацьовано систему критеріїв та показників оцінювання ефективності забезпечення публічної безпеки в Україні. Запропоновано шляхи оптимізації адміністративного законодавства у сфері забезпечення публічної безпеки в Україні.
Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ обеспечения публичной безопасности в Украине. Проведен историкоправовой обзор становления и развития системы обеспечения публичной безопасности в Украине. Определена сущность публичной безопасности как объекта административно-правовой охраны и защиты. Обобщены принципы административно-правового обеспечения публичной безопасности. Охарактеризованы правовые принципы обеспечения публичной безопасности и выяснено место среди них административноправового регулирования. Раскрыто содержание административноправовых отношений в сфере обеспечения публичной безопасности. Определены основные признаки, присущие административно-правовым отношениям в сфере обеспечения публичной безопасности. Аргументированно, что деятельность высших государственных институций ориентирована на выработку государственной политики в сфере обеспечения публичной безопасности, формирования правовых и организационных предпосылок ее реализации. Определены особенности деятельности высших органов государственной власти как субъектов обеспечения публичной безопасности. Выяснено место органов Национальной полиции Украины в системе субъектов обеспечения публичной безопасности. Акцентировано внимание, что особая роль органов Национальной полиции Украины в системе обеспечения публичной безопасности позволяет отнести эти органы к специальным субъектам обеспечения публичной безопасности, то есть тем субъектам, которые наделены непосредственными полномочиями в сфере публичной безопасности. Охарактеризована специфика обеспечения публичной безопасности органами прокуратуры и судом. Раскрыты административноправовые полномочия органов местного самоуправления в сфере обеспечения публичной безопасности. Проработаны особенности обеспечения публичной безопасности институциями гражданского общества. Определены административно-правовые полномочия других субъектов, которые осуществляют функции по обеспечению публичной безопасности. Выяснена сущность правовых и организационных форм деятельности по обеспечению публичной безопасности в Украине. Отмечено, что правовые формы деятельности по обеспечению публичной безопасности Украины являются комплексом действий правоустанавливающего характера, полномочиями осуществления которых в соответствии с положениями законодательства наделены соответствующие субъекты обеспечения публичной безопасности. Раскрыты особенности нормативных и индивидуальных правовых актов по вопросам обеспечения публичной безопасности в Украине и процедура их подготовки и издания. Проанализированы юридически значимые действия в системе правовых форм обеспечения публичной безопасности в Украине. Охарактеризованы особенности заключения административных договоров по вопросам обеспечения публичной безопасности в Украине. Раскрыто содержание информационного, кадрового, материально-финансового и научнотехнического обеспечения публичной безопасности вУкраине. Охарактеризованы административно-деликатные отношения в сфере обеспечения публичной безопасности в Украине. Сделан вывод о том, что функционирование института административной ответственности за правонарушения, которые посягают на публичную безопасность, позволяет поддерживать правопорядок на территории государства (ее отдельных регионов), а его существование предупреждает формирование правового нигилизма и распространение девиантного поведения среди населения. Определены понятие и особенности административных правонарушений в сфере публичной безопасности. Раскрыто значение административной ответственности за правонарушения, которые посягают на публичную безопасность в Украине. Охарактеризованы особенности соблюдения законности во время реализации административной ответственности за правонарушения, которые посягают на публичную безопасность. Обобщен зарубежный опыт обеспечения публичной безопасности и проработаны возможности его использования в Украине. Проработана система критериев и показателей оценивания эффективности обеспечения публичной безопасности в Украине. Разработаны пути оптимизации административного законодательства в сфере обеспечения публичной безопасности в Украине.
The dissertation is focused on the analysis of administrative and legal principles of ensuring public safety in Ukraine. The author has determined the essence of public safety as an object of administrative and legal defense and protection. The principles of public safety have been generalized. The legal principles of ensuring public safety have been characterized. The content of administrative and legal relations in the field of ensuring public safety has been revealed. The author has determined specific features of the activities of the higher agencies of state power as subjects of ensuring public safety. The place of law enforcement agencies in the system of subjects of ensuring public safety has been clarified. The specifics of ensuring public safety by the prosecutor’s office and courts have been characterized. The author has revealed administrative and legal powers of local self-government agencies and civil society institutions in the field of ensuring public safety. The essence of legal and organizational forms of activity in regard to ensuring public safety in Ukraine has been clarified. Administrative and tort relations in the field of ensuring public security in Ukraine have been characterized. International experience of public safety has been generalized and the possibilities of its application in Ukraine have been worked out. The system of criteria and indicators for evaluating the effectiveness of public safety in Ukraine has been worked out. The author has offered the ways for the optimization of administrative legislation in the field of ensuring public safety in Ukraine.

Ковальова О. В. Філософсько-правові засади реалізації принципів справедливості і відповідальності у діяльності органів внутрішніх справ: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.12 – філософія права / Ковальова Олена Володимирівна. - Львів: ЛьвДУВС, 2014. - 174 с.
У дисертації здійснено першу у вітчизняній науці спробу комплексно дослідити філософсько-правовий вимір фундаментальних засад реалізації принципів справедливості та відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ. Обґрунтовано методологічний потенціал філософсько-правової науки, що дозволило досліджувати реалізацію принципів справедливості та відповідальності в діяльності органів внутрішніх справ крізь призму онтологічного, гносеологічного, аксіологічного, праксеологічного, герменевтичного та антропологічного аспектів. Запропоновано визначення понять «справедливість» та «відповідальність» як філософсько-правових полідисциплінарних категорій, що, перебуваючи в когерентному зв’язку, відображають конкретно-історичні уявлення про міру належного (моральний аспект), міру відповідності різних соціальних явищ та вчинків (соціальний аспект), трактування цієї міри у свідомості особи (психологічний аспект), закріплення в нормах права (правовий аспект), відображення в гуманітарній політиці держави (політичний аспект), актуалізації в системі загальносуспільних ідей, поглядів (ідеологічний аспект). The thesis presents a first attempt in science research complex philosophical and legal aspects of implementing the principles of fundamental principles of justice and accountability in the work of the police. The methodological potential philosophical and legal doctrine which allowed studying the implementation of the principles of justice and accountability in the activities of internal affairs in the light of the ontological, epistemological, axiological, praxeological, hermeneutic and anthropological aspects. A definition of «fairness» and «responsibility» as a philosophical and multidisciplinary legal categories, while in coherent communications reflect specific historical understanding of the proper measure (moral dimension), as compliance of various social phenomena and behavior (social aspect), the interpretation of this measure in the mind of the person (psychological aspect), enshrined in law (legal aspects), reflected in the humanitarian policy of the state (the political aspect), updating the system general public ideas, beliefs (ideological dimension).

Панова, О. О. Забезпечення публічної безпеки в Україні: адміністративно-правовий аспект : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / О.О. Панова; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ, МОН України, Сумс. держ. ун-т. - Суми, 2019. - 516 с.
Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад забезпечення публічної безпеки в Україні. Визначено сутність публічної безпеки як об’єкта адміністративно-правової охорони та захисту. Узагальнено принципи публічної безпеки. Охарактеризовано правові засади забезпечення публічної безпеки. Розкрито зміст адміністративноправових відносин у сфері забезпечення публічної безпеки. Визначено особливості діяльності вищих органів державної влади як суб’єктів забезпечення публічної безпеки. З’ясовано місце правоохоронних органів в системі суб’єктів забезпечення публічної безпеки. Охарактеризовано специфіку забезпечення публічної безпеки органами прокуратури та судами. Розкрито адміністративно-правові повноваження органів місцевого самоврядування та інституцій громадянського суспільства у сфері забезпечення публічноїбезпеки. З’ясовано сутність правових та організаційних форм діяльності щодо забезпечення публічної безпеки в Україні. Охарактеризовано адміністративно-деліктні відносини у сфері забезпечення публічної безпеки в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід забезпечення публічної безпеки та опрацьовано можливості його використання в Україні. Опрацьовано систему критеріїв та показників оцінювання ефективності забезпечення публічної безпеки в Україні. Запропоновано шляхи оптимізації адміністративного законодавства у сфері забезпечення публічної безпеки в Україні.
The dissertation is focused on the analysis of administrative and legal principles of ensuring public safety in Ukraine. The author has determined the essence of public safety as an object of administrative and legal defense and protection. The principles of public safety have been generalized. The legal principles of ensuring public safety have been characterized. The content of administrative and legal relations in the field of ensuring public safety has been revealed. The author has determined specific features of the activities of the higher agencies of state power as subjects of ensuring public safety. The place of law enforcement agencies in the system of subjects of ensuring public safety has been clarified. The specifics of ensuring public safety by the prosecutor’s office and courts have been characterized. The author has revealed administrative and legal powers of local self-government agencies and civil society institutions in the field of ensuring public safety. The essence of legal and organizational forms of activity in regard to ensuring public safety in Ukraine has been clarified. Administrative and tort relations in the field of ensuring public security in Ukraine have been characterized. International experience of public safety has been generalized and the possibilities of its application in Ukraine have been worked out. The system of criteria and indicators for evaluating the effectiveness of public safety in Ukraine has been worked out. The author has offered the ways for the optimization of administrative legislation in the field of ensuring public safety in Ukraine.
Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ обеспечения публичной безопасности в Украине. Проведен историко-правовой обзор становления и развития системы обеспечения публичной безопасности в Украине. Определена сущность публичной безопасности как объекта административно-правовой охраны и защиты. Обобщены принципы административно-правового обеспечения публичной безопасности. Охарактеризованы правовые принципы обеспечения публичной безопасности и выяснено место среди них административно-правового регулирования. Раскрыто содержание административно-правовых отношений в сфере обеспечения публичной безопасности. Определены основные признаки, присущие административно-правовым отношениям в сфере обеспечения публичной безопасности. Аргументированно, что деятельность высших государственных институций ориентирована на выработку государственной политики в сфере обеспечения публичной безопасности, формирования правовых и организационных предпосылок ее реализации. Определены особенности деятельности высших органов государственной власти как субъектов обеспечения публичной безопасности. Выяснено место органов Национальной полиции Украины в системе субъектов обеспечения публичной безопасности. Акцентировано внимание, что особая роль органов Национальной полиции Украины в системе обеспечения публичной безопасности позволяет отнести эти органы к специальным субъектам обеспечения публичной безопасности, то есть тем субъектам, которые наделены непосредственными полномочиями в сфере публичной безопасности. Охарактеризована специфика обеспечения публичной безопасности органами прокуратуры и судом. Раскрыты административно-правовые полномочия органов местного самоуправления в сфере обеспечения публичной безопасности. Проработаны особенности обеспечения публичной безопасности институциями гражданского общества. Определены административно-правовые полномочия других субъектов, которые осуществляют функции по обеспечению публичной безопасности. Выяснена сущность правовых и организационных форм деятельности по обеспечению публичной безопасности в Украине. Отмечено, что правовые формы деятельности по обеспечению публичной безопасности Украины являются комплексом действий правоустанавливающего характера, полномочиями осуществления которых в соответствии с положениями законодательства наделены соответствующие субъекты обеспечения публичной безопасности. Раскрыты особенности нормативных и индивидуальных правовых актов по вопросам обеспечения публичной безопасности в Украине и процедура их подготовки и издания. Проанализированы юридически значимые действия в системе правовых форм обеспечения публичной безопасности в Украине. Охарактеризованы особенности заключения административных договоров по вопросам обеспечения публичной безопасности в Украине. Раскрыто содержание информационного, кадрового, материально-финансового и научно-технического обеспечения публичной безопасности в Украине. Охарактеризованы административно-деликатные отношения в сфере обеспечения публичной безопасности в Украине. Сделан вывод о том, что функционирование института административной ответственности за правонарушения, которые посягают на публичную безопасность, позволяет поддерживать правопорядок на территории государства (ее отдельных регионов), а его существование предупреждает формирование правового нигилизма и распространение девиантного поведения среди населения. Определены понятие и особенности административных правонарушений в сфере публичной безопасности. Раскрыто значение административной ответственности за правонарушения, которые посягают на публичную безопасность в Украине. Охарактеризованы особенности соблюдения законности во время реализации административной ответственности за правонарушения, которые посягают на публичную безопасность. Обобщен зарубежный опыт обеспечения публичной безопасности и проработаны возможности его использования в Украине. Проработана система критериев и показателей оценивания эффективности обеспечения публичной безопасности в Украине. Разработаны пути оптимизации административного законодательства в сфере обеспечения публичной безопасности в Украине.

Дисертаційна робота присвячена визначенню змісту та особливостей взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Встановлюються сутність та особливості взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Розкриваються мета, завдання та функції взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами, узагальнюються її принципи. Характеризується стан адміністративно-правового регулювання взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Пропонується поняття та окреслюється структура адміністративно-правового механізму взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Встановлюються рівні, види, форми та методи взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами, узагальнюються її процедури. Визначаються організаційні засоби забезпечення взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Вивчається зарубіжний досвід взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами та встановлюються можливості його використання в Україні. Пропонуються напрямки вдосконалення адміністративного законодавства, яке регулює взаємодію органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами. Оптимізуються критерії оцінювання ефективності взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами.
В диссертации приведено теоретическое обобщение и новое решение научной задачи – определение сущности и особенностей административно-правовых основ взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами. Устанавливается сущность взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами, под которой предложено понимать совместную, согласованную по ряду условий (факторов) деятельность указанных органов, осуществляемую в порядке и пределах, определенных действующим законодательством Украины, направленную на обеспечение общественного порядка и безопасности, противодействие правонарушениям, защиту прав и законных интересов индивидуальных и коллективных субъектов, а также решение других общественно значимых дел местного характера. Раскрываются цель, задачи и функции взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами. Обобщаются принципы взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами. К общим принципам взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами отнесены следующие: а) принцип верховенства права; б) принцип законности; в) принцип системности; г) принцип профессионализма; г) принцип равенства. К специальным принципам отнесены следующие: а) принцип непрерывности; б) принцип оперативности и целесообразности; в) принцип юридической ответственности; г) принцип общности интересов; д) принцип оптимальности; е) принцип научности; ж) принцип социальной защиты; з) принцип плановости. Характеризуется состояние административно-правового регулирования взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами. Предлагается понятие административно-правового механизма взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами. Выделяются следующие структурные элементы административно-правового механизма взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами: административно-правовые нормы, реализация административно-правовых норм, административно-правовые отношения, правовая культура и законность. Устанавливаются уровни, виды, формы и методы взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами. Определяется понятие процедуры взаимодействия органов местного самоуправления и правоохранительных органов, под которой следует понимать установленный действующим законодательством Украины порядок действий органов местного самоуправления и правоохранительных органов при осуществлении их совместной деятельности для достижения общей цели. Изучается зарубежный опыт взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами, устанавливаются возможности его использования в Украине. Предлагаются направления совершенствования административного законодательства, регулирующего взаимодействие органов местного самоуправления с правоохранительными органами. Оптимизируются критерии оценки эффективности взаимодействия органов местного самоуправления с правоохранительными органами.
The thesis is focused on the definition of the content and features of interaction between local self-governments and law enforcement agencies. The essence and features of interaction between local self-governments and law enforcement agencies have been established. The objective, tasks and functions of interaction between local self-governments and law enforcement agencies have been revealed; its principles have been generalized. The author has characterized the state of administrative and legal regulation of interaction between local self-governments and law enforcement agencies. The author has suggested the concept and has outlined the structure of administrative and legal mechanism of interaction between local self-governments and law enforcement agencies. Levels, types, forms and methods of interaction between local self-governments and law enforcement agencies have been established; their procedures have been generalized. The organizational means of ensuring interaction between local self-governments and law enforcement agencies have been determined. International experience of interaction between local self-governments and law enforcement agencies has been studied; and the possibilities of its implementation in Ukraine have been established. The author has offered directions of improving administrative legislation, which regulates interaction between local self-governments and law enforcement agencies. The criteria for assessing the effectiveness of interaction between local self-governments and law enforcement agencies have been optimized.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні. У роботі встановлено закономірності становлення та розвитку службової кінології, охарактеризовано кінологічне забезпечення правоохоронної діяльності як об’єкта адміністративно-правового регулювання, встановлено його мету, завдання та принципи. Проаналізовано правові засади кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні та з’ясовано місце в них адміністративного законодавства. Окреслено коло суб’єктів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні, уточнено коло їх завдань та функцій. Надано характеристику форм та методів використання службових собак з метою вирішення оперативно-службових завдань. Охарактеризовано стан кадрового забезпечення діяльності кінологічних підрозділів правоохоронних органів в Україні. Розкрито зміст матеріально-технічного забезпечення діяльності кінологічних підрозділів правоохоронних органів в Україні. Узагальнено зарубіжний досвід діяльності суб’єктів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності та визначено можливості його використання в Україні. Окреслено перспективні напрями удосконалення адміністративного законодавства, яке регламентує кінологічне забезпечення правоохоронної діяльності в Україні. Сформульовано пропозиції щодо розвитку форм та методів кінологічного забезпечення правоохоронної діяльності в Україні.
Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ кинологического обеспечения правоохранительной деятельности в Украине. В работе установлены закономерности становления и развития служебной кинологии. Определены основные формы использования собак в сфере правоохранительной деятельности. Выделены и охарактеризованы основные функции кинологического обеспечения: правоохранительная; кинологическая; организационная. Охарактеризовано кинологическое обеспечение правоохранительной деятельности как объект административно-правового регулирования. Установлена цель кинологического обеспечения правоохранительной деятельности, а также его задачи. Проанализированы правовые основы кинологического обеспечения правоохранительной деятельности в Украине. Раскрыто значение норм административного законодательства в системе правовых основ кинологического обеспечения правоохранительной деятельности. Обосновано, что субъектов кинологического обеспечения правоохранительной деятельности можно классифицировать на: а) основные (Президент Украины, Верховная Рада Украины, Кабинет Министров Украины); б) специальные (органы, подразделения, учреждения, физические и юридические лица, непосредственными полномочиями которых определено осуществление функций в сфере правоохранительной деятельности в широком ее понимании с использованием способностей служебной собаки, а также институты гражданского общества, основная деятельность которых связана с кинологией). Раскрыта специфика их деятельности. Охарактеризованы формы и методы использования служебных собак с целью решения оперативно-служебных задач: использование розыскных служебных собак и организация работы на месте происшествия; патрулирование со служебной собакой, организация сторожевой работы; организация работы собаки-спасателя; проведение соревнований по кинологическому многоборью. Охарактеризовано состояние кадрового обеспечения деятельности кинологических подразделений правоохранительных органов в Украине. Проанализированы особенности и этапы подготовки кинологов в различных правоохранительных органах, являющихся субъектами кинологического обеспечения. Раскрыто содержание материально-технического обеспечения деятельности кинологических подразделений правоохранительных органов в Украине, в частности: организации племенной работы, выращивание и отбор служебных собак; содержание и уход за служебными собаками; санитарно-гигиеническое и ветеринарное обеспечение кинологической деятельности. На примере специальных подразделений K-9 в Соединенных Штатах Америки, кинологических подразделений правоохранительных органов стран Европейского Союза, кинологических подразделений миротворческих миссий охарактеризованы направления подготовки кинологов и служебных собак. Определены возможности использования в Украине зарубежного опыта. Определены направления совершенствования административного законодательства, регламентирующего кинологическое обеспечения правоохранительной деятельности в Украине. Сформулированы предложения по развитию форм и методов кинологического обеспечения правоохранительной деятельности в Украине. Перспективными формами кинологической деятельности, требующих развития в правоохранительной сфере, выделены: противоминная деятельность, использование собак в канистерапии и для выявления различных заболеваний.
The dissertation is focused on the analysis of administrative and legal principles of cynological support of law enforcement activities in Ukraine. The author has defined the patterns of formation and development of the service cynology, has been characterized the cynological support of law enforcement activities as an object of administrative and legal regulation, has been defined its aim, objectives and principles. The author has analysed the legal basis of cynological support of law enforcement activities in Ukraine and has defined the place of administrative legislation in it. The range of subjects of cynological support of law enforcement activities in Ukraine has been outlined, their tasks and functions have been specified. The author has given the characteristics of forms and methods of service dogs usage to solve operational and service tasks. The state of canine units staffing in law enforcement of Ukraine has been defined. The subject matter of equipment and material procurement of the law enforcement canine units in Ukraine has been disclosed. The author has generalized the international experience of the activity of cynological support subjects of law enforcement practice and has determined the possibilities for its application in Ukraine. The upcoming trends of improvement of the administrative legislation which regulates the cynological support of law enforcement activities in Ukraine have been outlined. The author has formulated the concept statements of the development of forms and methods of cynological support of law enforcement activities in Ukraine.

Попов Д. І. Філософсько-правові засади застосування природного права при здійсненні судового угляду: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права / Попов Денис Ігорович. – Львів: ЛьвДУВС, 2014. - 231 с.
У дисертації проведено комплексне наукове дослідження філософсько- правових засад застосування природного права при здійсненні судового угляду. Виконано філософсько-правовий аналіз історії формування та розвитку уявлень про застосування природного права при здійсненні судового угляду. Розкрито зміст природного права як природних прав і обов’язків людини, вихідним поняттям яких є поняття невід’ємної людської гідності. Досліджено різноманітні погляди на здійснення судового угляду. Відображено місце природного права у реалізації принципу верховенства права та його застосуванні при здійсненні судового угляду. Проаналізовано застосування природного права як додаткового засобу аргументації судового рішення при здійсненні судового угляду (норми моралі, звичаї, традиції, принципи права). Розглянуто застосування природного права при здійсненні судового угляду у випадках: 1) прогалин у законодавстві; 2) законодавчих колізій; 3) наявності неправових законів. The dissertation provides a comprehensive scientific study of the philosophical-juridical basis of the use of natural law in the exercise of a judicial discretion. A philosophical-juridical analysis of the history of the formation and development of ideas about the use of natural law in the exercise of a judicial discretion was done. The content of natural law as natural rights and duties of a person whose basic concept is the concept of inalienable human dignity was considered. Different views of holding a judicial discretion are studied. The place of natural law is reflected in the declared principle of the rule of law and its application in the exercise of a judicial discretion. The application of natural law as an additional means of argument of judicial decision making in the exercise of a judicial discretion was analyzed. The cases of the use of natural law in the exercise of a judicial discretion were reviewed: 1) gaps in legislation; 2) legal conflicts; and 3) illegal laws.