Увійти

Готові списки джерел за темами / Правління / Статті в журналах

Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Правління.

Статті в журналах з теми "Правління"

Автор: Grafiati

Опубліковано: 30 травня 2022

Оновлено: 31 травня 2022

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями

Оберіть тип джерела:

Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Правління".

Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.

Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.

Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.

1

Пуховець, Дмитро. "Правління Цезаря Галла: причини невдачі". Старожитності Лукомор'я, № 4 (23 серпня 2021): 7–21. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.4.88.

Повний текст джерела

Анотація:

Амміан Марцеллін у своїй історичній праці зобразив римського правителя Цезаря Галла (351-354 рр.) як жорстокого тирана та деспота. Але такий однобічний опис не розкриває всю багатогранність постаті імператора й особливості його правління. Галл в якості правителя мав як успіхи (зупинив військову агресію персів на кордонах, придушив виступи ісаврів та іудеїв всередині держави, сприяв розвитку християнства), так і невдачі (не зумів владнати продовольчу кризу на підвладних територіях, вступив у жорстку конфронтацію з курією Антіохії, проявляв у правлінні зайву жорстокість). Основною проблемою правління Галла стали занадто вузькі повноваження, надані йому старшим імператором Констанцієм ІІ. Виконуючи обов’язки цезаря, молодший правитель змушений був постійно виходити за встановлені йому межі. Зрештою, це і провокувало конфлікт між володарями та призвело до вбивства Цезаря Галла.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Мартинюк, Роман. "Класифікація форми правління: проблема вибору критеріїв". Право України, № 12/2018 (2018): 207. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-12-207.

Повний текст джерела

Анотація:

Класифікація форми правління може мати науковий характер лише за умови, якщо ґрунтуватиметься на врахуванні її конституційних ознак. Застосування інших критеріїв надає класифікації форми правління відносного значення. Лише правові ознаки форми правління відображають її сутнісні риси і притаманну їй логіку організації державної влади. Метою статті є встановлення найважливіших правових ознак форми правління та обґрунтування їх значення як критеріїв, що уможливлюють справді науковий характер класифікації форми правління, критика емпіричного підходу до її класифікації. Оскільки в багатьох випадках фактичні характеристики державного владарювання дисонують із юридично визначеною формою правління, окремі науковці стверджують про недостатність формально-правових критеріїв для адекватної класифікації форми правління і вважають, що вона вимагає застосування так званого функціонального принципу і повинна ґрунтуватися на конкретних емпіричних даних. Однак форма правління – це нормативно встановлена організація державної влади, а не її функціональна характеристика. І те, що певна форма правління в різних зовнішніх умовах функціонує по-різному, зовсім не засвідчує, що тим самим змінюється її конституційна сутність. Політична практика, яка суттєво нівелює чи навіть повністю усуває конституційні елементи форми правління, не створює нової форми правління, оскільки не змінює її конституційних характеристик. Наслідком застосування емпіричного підходу до класифікації форми правління стала поява потенційно необмеженого числа “нових” форм правління. Суб’єктивізм, який лежить в основі емпіричного підходу, спричиняє хибні результати й унеможливлює вироблення загальновизнаної у фаховому середовищі класифікації форм правління. Методологічний підхід до класифікації форми правління, який ігнорує її правові ознаки і підмінює їх емпіричними даними, пояснює, чому в різних “приват-них” класифікаціях ті самі держави потрапляють до різних класифікаційних груп. До того ж класифікації, побудовані на основі особистих інтелектуальних уподобань їх розробників, часто страждають надмірною складністю критерію класифікації, що утруднює розуміння її логіки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

МАРТИНЮК, РОМАН. "Форма правління, встановлена первинною редакцією Конституції України: труднощі класифікації". Право України, № 2020/12 (2020): 173. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-12-173.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – встановити особливі риси форми правління, закріпленої первинною редакцією Конституції України, а отже, здійснити її коректну наукову класифікацію. Ухвалена 28 червня 1996 р. Конституція України запровадила форму правління, конституційні ознаки якої засвідчують умовність її визначення як змішаної республіканської. Риси цієї форми правління спричинили суттєве спотворення сутності змішаної республіки. Форма правління принципово обмежувала вплив Верховної Ради України на виконавчу владу й адміністративно підпорядковувала її Президенту України. Тому форма правління забезпечувала не рівновагу “розділених влад”, а домінантну роль Президента України в державному механізмі. Первинна редакція Конституції України не встановлювала деяких принципово важливих елементів змішаної республіки. Зокрема, не закріплювала парламентської інвеститури Кабінету Міністрів України як умови його повноважності. Можливість парламентської відповідальності останнього залежала від політичної волі Президента України, а рівень впливу Глави держави на виконавчу владу усував її дуалізм. За таких умов застосування стримувань і противаг до Президента України з боку Верховної Ради України виявилося суттєво ускладненим, а для Кабінету Міністрів України взагалі неможливим. Хоча структурно Президент України не був поєднаний із жодною з конституційно визначених влад, фактично він виявився главою виконавчої влади. Це засвідчували такі повноваження Президента України, як право призначати членів Уряду, нічим не обмежене право зміщувати їх із посад, право припиняти повноваження Кабінету Міністрів України, право скасовувати урядові акти та ін. Попри те, що форма правління виявляла очевидну функціональну подібність до президентської республіки, вона не була тотожна і їй. Форма правління, закріплена первинною редакцією Конституції України, не виявляла “жорсткого” поділу влади і передбачала інститути, нетипові для президентської форми правління. Тому встановлену первинною редакцією Конституції України форму правління неможливо визначити ні змішаною республіканською, ні президентською. З огляду на рівень президенціалізації форми правління, було б помилково розглядати її і як часткове відхилення від змішаної республіки. По суті, встановлену первинною редакцією Конституції України форму правління неможливо адекватно класифікувати в межах узагальненого трихотомічного поділу республік. Науково коректним є її визначення перехідною президенціалізованою республікою.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Мартинюк, Роман. "Змішана республіка – напівпрезидентська форма правління?" Право України, № 2018/01 (2018): 172. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-01-172.

Повний текст джерела

Анотація:

У державознавчій літературі для позначення змішаної республіканської форми правління часто використовують термін “напівпрезидентська респуб ліка”. Однак він зовсім не засвідчує відсутність у змішаної республіки власної сутності і самобутньої логіки організації державної влади чи її тяжіння до президентської форми правління з огляду на її нормативні ознаки або функціональні характеристики. Таке сприйняття сутності змішаної республіки дисонує з фактом принципової несхожості низки її конститутивних ознак з ознаками президентської форми правління, а тому не може мати науково прийнятного обґрунтування. Метою статті є аргументувати наукову некоректність використання терміна “напівпрезидентська республіка” для позначення змішаної республіканської форми правління. Притаманні змішаній республіці елементи парламентаризму дають підстави вважати, що у своїх загальних рисах організація державної влади в цій формі правління багато в чому тотожна організації державної влади в парламентарній республіці. Найважливішими рисами парламентаризму в змішаній республіці є конституційно встановлені обмеження засобів впливу президента на організацію та діяльність виконавчої влади, парламентський спосіб формування уряду, його парламентська відповідальність, інститут контрасигнатури. Загалом співвідношення елементів президенціалізму і парламентаризму в змішаній республіці здатне як зумовити її тяжіння до однієї з двох класичних республіканських форм правління, так і залишити її на однаковій “відстані” від них. З огляду на конститутивні ознаки змішаної республіканської форми правління, обґрунтовано вважати, що “напівпрезидентська республіка” – термін не надто вдалий для відображення сутності того, що ним позначається. Він більш придатний для позначення особливої перехідної президенціалізованої республіканської форми правління, яка у формально-правовому сенсі поєднує ознаки змішаної і президентської республік, однак функціонально зближається з останньою. Така перехідна форма правління, поширена серед держав пострадянського простору, у яких часто простежується досить еклектичне поєднання елементів президентської і змішаної республік, є справді напівпрезидентською республікою. Вона не змішана республіка, оскільки не має необхідного набору її юридичних ознак; і не президентська форма правління, оскільки містить окремі елементи змішаної республіки і не встановлює “жорсткого” поділу влади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Субота, В. "Пряме президентське правління". Вітчизна, № 7/8 (2006): 166–68.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Макарова, З. С. "Типологія форми державного правління". Часопис Київського університету права, № 2 (2014): 82–85.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Процюк, І. В. "Класифікація форм державного правління". Проблеми законності, Вип. 107 (2010): 3–13.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Терещук, М. М. "Методологія дослідження форми правління". Часопис Київського університету права, № 4 (2009): 90–96.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Tkach , D. I., та O. V. Horbachenko . "Генезис зовнішніх функцій Угорської держави від її створення до Першої світової війни (історико-правовий аспект)". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (21 липня 2021): 104–12. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.04.11.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено питання генезису зовнішніх функцій Угорської держави від її створення до Першої світової війни. При цьому наголос робиться саме на історико-правовому аспекті. Особливу увагу приділено становленню зовнішньої політики Угорщини у різні історичні проміжки її існування. Показано, що оскільки у цей період у країні була головним чином монархічна форма правління, то рішення тієї чи іншої проблеми міжнародного життя залежало від волі та розсуду короля. Проаналізовано дії у цій царині найвидатніших керманичів Угорської держави від правління Святого Стефана І до жовтня 1914 року, коли була створена Національна рада Угорщини й оголошено про вихід країни з Австро-Угорської імперії. Метою статті є визначення генезису зовнішніх функцій Угорської держави від її створення до Першої світової війни. Наукова новизна полягає в тому, що в українській науковій літературі практично не досліджувалася проблема генезису зовнішніх функцій Угорської держави від її створення до Першої світової війни. Особливо з позиції аналізу історико-правових аспектів. Висновки. У статті визначено, що в різні періоди свого існування Угорщина прагнула проводити таку зовнішню політику, яка б забезпечила країні входження в існуючу систему європейських держав, незалежність, сталий розвиток та захист власних територій. Серед найвизначніших керманичів Угорської держави, які внесли великий вклад у формування та здійснення зовнішньої політики країни, варто назвати: Святого Стефана І, Святого Ласло I, Кальмана Книжника, Гезу II, Белу III, Андраша II, Лайоша I (Великого), Жигмонда Люксембурзького, Хуняді Матяша, Ференца II Ракоці, Лайоша Кошута, Міхая Каройі. Щодо засадничих правових документів, які суттєво вплинули на зовнішню політику, то тут варто назвати Золоту Буллу, видану у 1222 році при правлінні короля Андраша II. Цей документ не містив якихось положень про зовнішню політику Угорщини, але створював умови для укріплення державного ладу в країні і тим самим для здійснення успішної міжнародної діяльності. Черговим правовим документом, який визначив угорську юрисдикцію на багато років вперед, став Тріпартітум (звід звичаєвого права Угорського королівства в трьох частинах) – правовий кодекс, складений королівським протонотарієм Іштваном Вербеці. Був представлений на розгляд так званого Дикого сейму 1514 року і схвалений королем. Отримавши офіційну санкцію в 1517 році, став основою юрисдикції Угорського королівства (до 1848 року). Цей документ також не стосувався зовнішньої політики Угорщини, але систематизував звичаєве право і королівські закони з деякими запозиченнями з римського та канонічного права, що укріплювало міжнародний авторитет країни. Далі Угорщина знаходилася під правлінням Габсбургів і в країні діяли австрійські закони. Ситуація змінилася під час існування Австро-Угорської імперії, але все одно з верховенством імперського права.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

МАРТИНЮК, РОМАН. "Президент і виконавча влада: співвідношення інститутів у практиці сучасних республік". Право України, № 2020/03 (2020): 256. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-03-256.

Повний текст джерела

Анотація:

Модель співвідношення глави держави і виконавчої влади багато в чому визначає сутність форми правління. Кожна республіканська форма правління встановлює притаманний їй спосіб співвідношення президента з виконавчою владою. У сучасних республіках суттєві відмінності виявляють як спосіб поєднання президента з виконавчою владою, так і ступінь цього поєднання. Організація державної влади в республіках із президентською і парламентарною формами правління втілює два альтернативні способи співвідношення президента з виконавчою владою. Якщо у президентській республіці президент поєднаний із виконавчою владою структурно й очолює систему її органів, то в парламентарній республіці президент максимально дистанційований від виконавчої влади. У змішаній респуб ліці президент виведений за межі виконавчої влади структурно, однак суттєво інтегрований до неї функціонально. В основі різних способів співвідношення президента з виконавчою владою лежать несхожі доктринальні підходи до розуміння функціональної природи президента та його ролі в державному механізмі. Пошуками оптимального структурного та функціонального співвідношення президента з виконавчою владою позначена вся історія розвитку республіканської форми правління. Результати цього пошуку відбиває розмаїття сучасних республік. Однак і сьогодні питання про співвідношення президента з виконавчою владою залишається предметом наукової дискусії. Наявний досвід республіканського державотворення засвідчує, що як структурне злиття президента з виконавчою владою, так і максимальне дистанціювання цих інститутів обмежують функціональний потенціал глави держави і зумовлюють зосередження виконавчої влади в одних руках. Питання про співвідношення президента з виконавчою владою набуває особливого значення для пострадянських республік, у яких намір посилити ефективність виконавчої влади засобом збільшення впливу на неї з боку президента в багатьох випадках було здійснено вкрай необе-режно. У більшості пострадянських республік, принаймні на початковому етапі їх розвитку, посилення конституційного статусу президента сягнуло критичної межі, спричинивши адміністративне підпорядкування йому системи органів виконавчої влади. Врешті-решт це спотворило природу прийнятої в них змішаної республіканської форми правління і стало однією з найважливіших причин розвитку явища суперпрезидентства. Питання про співвідношення Президента України з виконавчою владою – ключове у визначенні напряму конституційної корекції вітчизняної форми правління. За будь-яких умов спосіб поєднання Президента України з виконавчою владою не повинен ні перешкоджати реалізації конституційних функцій Глави держави, ні перетворювати його на фактичного главу виконавчої влади.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Волощук, О. Т. "Форма правління: поняття та сутність". Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича. Правознавство, Вип. 559 (2011): 33–38.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Бостан, С. К. "Класифікація сучасних форм державного правління". Держава та регіони. Право, № 1 (2010): 29–33.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Мартинюк, Р. "Змішана республіка – напівпрезидентська форма правління?" Право України, № 1 (2018): 172–83.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Білоконенко, Інна Сергіївна. "Тюдорівська «пропаганда» образу королеви Єлизавети І". Літератури світу: поетика, ментальність і духовність 3 (8 травня 2014): 182–88. http://dx.doi.org/10.31812/world_lit.v3i0.2089.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті розглядається процес формування династичного міфу і нової ди-настичної міфології часів правління королеви Єлизавети І. Автор зазначає, що причиною успішного єлизаветинського правління була правильно вибудувана двором політика створення іміджу королеви. Доводиться, що у процесі формування нових куртуазних звичаїв важлива роль відводилася тюдорівській «пропаганді», особливо літературній, портретній та історичній. Автор робить висновок, що, завдяки поширенню певних ідей і поглядів,суспільству було представленообраз королеви, як «досконалої» Хранительки Англії та «ідеалу» монарших чеснот.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Процюк, І. В. "Форма державного правління: поняття і сутність". Проблеми законності, Вип. 106 (2010): 7–17.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Процюк, І. "Парламентська форма правління: сутність і особливості". Вісник Академії правових наук України, № 4 (71) (2012): 65–74.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Юрдига, Б. "Президентська форма правління: принципи та ознаки". Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філософські науки, Вип. 13 (2010): 188–93.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Орзіх, М. "Президентська республіка - різновид республіканської форми правління". Право України, № 10 (2009): 72–77.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Мельник, Л. Г. "Правління гетьманського уряду (1733-1735 рр.)". Український історичний журнал, № 5 (2001): 81–91.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Денисенко, В. І. "Правління Віктора Януковича в зарубіжній історіографії". Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, Вип. 51 (2018): 96–102.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Кагадій, М. І. "Історія виникнення форми правління в Україні". Юридична наука, № 6 (2012): 22–29.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Биков, О. М. "Рецензія на монографію І. О. Костицької «Юридична відповідальність парламентарія в системі відповідального представницького правління: конституційно-правовий аналіз»". Прикарпатський юридичний вісник, № 1(30) (13 липня 2020): 236–37. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).553.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Савельєв, Владислав. "Соціально-економічне життя у Вавилоні за царя Хаммурапі". Старожитності Лукомор'я, № 3 (19 січня 2021): 5–14. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2020.3.31.

Повний текст джерела

Анотація:

Автором визначено, що на сьогоднішній день Закони Хаммурапі залишаються юридичною моделлю, хоч це була не перша правова система, і цар, насправді, включав закони, створені попередніми царями. Однак, Закони Хаммурапі – це перші відомі в історії людства закони, які у систематичній і послідовній формі відображають соціально-економічні відносини та інститути далекої епохи. Більшість вчених розглядають правління Хаммурапі як ранню форму конституційного правління, так і ранню форму презумпції невинуватості та здатність представляти докази у своїй справі. На основі проведеного дослідження, визначено, що Хаммурапі бажав, щоб суспільство сприймало його як справедливого правителя, який захищав своїх громадян. Хоча цар міг бути одним із перших великих політичних саморекламаторів в історії, він був справді доброзичливим правителем, який хотів, щоб його піддані раділи кращому життю.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Зінченко, О. В. "Форми правління карликових держав Європи (порівняльний аналіз)". Вісник Національної академії правових наук України 25, № 2 (2018): 99–113.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Мироненко, П. В. "Форма правління як концептуальна і прикладна проблема". Суспільно-політичні процеси, Вип. 3 (2016): 11–60.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Алєксєенко, І. Г. "Соціально-гуманітарні дослідження форми правління: парадигмальний контекст". Економічний часопис - 21, № 1/2 (2011): 6–8.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Карлович, А. В. "Становлення напівпрезидентської форми правління у республіці Польща". Право і суспільство, № 4 (2010): 73–78.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Плаван, О. О. "До питання визначення категорії "форма державного правління"". Бюлетень Міністерства юстиції України, № 2 (100) (2010): 105–13.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Волощук, О. Т. "Поняття форми правління: від античності до сучасності". Держава і право, Вип. 54 (2011): 186–93.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Зінченко, О. В. "Особливості форми правління арабських монархій (порівняльний аналіз)". Вісник Національної академії правових наук України 25, № 1 (2018): 50–64.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Бостан, С. "Конституційне реформування державного правління: досвід Республіки Хорватія". Право України, № 12 (2004): 8–11.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Лопатовський, Ю. М. "Волосне правління після Лютневої революції 1917 р." Збірник наукових праць молодих вчених Кам"янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Вип. 6 (2015): 17–18.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

Мілова, М. "Президент у парламентській системі правління. Досвід Болгаоії". Віче, № 7 (2003): 66–70.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Олійник, М. "Преторіанська гвардія у період правління імператора Тиберія". Проблеми гуманітарних наук. Серія "Історія", вип. 36 (2015): 144–59.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Серьогіна, С. Г. "Порядок формування уряду за різних форм правління". Проблеми законності, Вип. 65 (2004): 37–47.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Волощук, Ю. "Політика денаціоналізації українців у період правління Н.Чаушеску". Пам"ять століть. Планета, № 5 (99) (2012): 132–39.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Настюк, А. А. "СИСТЕМА ЗБОРУ ДАНИНИ ДО ПРАВЛІННЯ СВЯТОСЛАВА ІГОРОВИЧА". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (31 серпня 2021): 15–22. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.866.

Повний текст джерела

Анотація:

Настюк А. А., Третяк С. М. Система збору данини до правління Святослава Ігоровича. - Стаття. У статті нами досліджується виникнення та розвиток системи збору данини в Київській Русі. У нашій роботі ми проаналізували арабські джерела, в яких отримали дані про податкову систему в русів і слов’ян до приходу Рюрика. Нами було встановлено, що в ру- сів і слов’ян були різні по суті системи збору данини. Якщо в русів система податків була основана на базі процентних відрахувань на користь хакана й залежала напряму від прибутків, розбою та торгівлі, то в слов’ян надходження в казну царя залежали від об’єму вироблених харчів, які своєю чергою впливали на кількість родин. Наступним етапом нашого дослідження став період створення глобальної системи збору данини, яку візантійський імператор Костянтин Багрянородний назвав полюддя. Аналіз літописних джерел вказав, що система почалась формуватися після захоплення Олегом Києва. Ми дійшли висновку, що за основу системи сплати данини більшою мірою бралася хазарська модель. Нами виявлено, що оподаткування з людини й сім’ї замінюється на сплату з господарської одиниці. Літописи вказують, що із самого початку формування системи сплати данини виплати були фіксовані й могли змінюватись тільки після спроб повстань із боку данників. Слід зазначити, що полюддя спонукало князівську владу шукати вигідні й великі центри збуту сировини. За вказаними критеріями таким центром стала Візантія. Нами було встановлено, що залежність системи полюддя від візантійських ринків призвела до фінансової катастрофи в період правління Ігоря Рюриковича. Саме ця катастрофа, на нашу думку, і спричинила кризу в системі сплати данини. Ми вважаємо, що саме нестача коштів у казні руського князя через економічну блокаду Візантії й призвела до того, що були порушені данницькі відносини з древлянами. У нашому досліджені ми дійшли висновку, що дії княгині Ольги були спрямовані не на встановлення нової системи збору данини, а на запуск старої, яка була зруйнована Ігорем Рюриковичем.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Бостан, С. К. "Теоретико-правові засади класичних видів форми державного правління". Держава та регіони. Право, № 1 (2008): 5–14.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Мартинюк, Роман. "Проблеми легітимації змішаної форми правління в сучасній Україні". Вибори та демократія, № 1 (19) (2009): 52–57.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Серьогіна, С. Г. "Кластерний аналіз як основа типологізації сучасних форм правління". Проблеми законності, Вип. 100 (2009): 101–13.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

Кіндюк, Б. "Історична динаміка форм правління у козацько-гетьманській державі". Право України, № 8 (2015): 158–66.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Вакарчук, К. В. "Зовнішня політика Бразилії в період правління Д. Руссефф". Актуальні проблеми політики, Вип. 53 (2014): 142–49.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Колюх, В. В. "Взаємозв"язок виборчих систем і форм державного правління". Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія, Вип. 37 (2001): 37–38.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Товтин, Я. І. "Військова справа Стародавнього Єгипту за правління Рамзеса ІІ". Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія, вип. 2 (39) (2018): 107–10.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Галай, Ю. "Історичні аспекти розвитку форм державного правління в Україні". Юридична Україна, № 3 (2007): 10–15.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Протасова, В. Є. "Проблеми становлення форми правління в Україні та Росії". Проблеми законності, Вип. 84 (2006): 3–8.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Zayonchkovskiy, Yuriy, та Vladimir Tishkin. "ХАДЖІ-ТАРХАНСЬКІ СРІБНІ МОНЕТИ ХАНА «ВЕЛИКОЇ ОРДИ» МАХМУДА Б. МУХАММАДА Б. ТИМУРА". Ukrainian Numismatic Annual, № 4 (20 грудня 2020): 114–30. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2020-4-114-130.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – введення до наукового обігу результатів дослідження срібних хаджі-тарханських монет Махмуда б. Мухаммада б. Тимура, що може розширити коло доступних для вивчення нумізматами та істориками джерел. Методологія дослідження: дослідження виконувалося з використанням методу штемпельного аналізу, який дозволяє відтворити графічні реконструкції штемпелів і встановити штемпельні зв’язки. Наукова новизна. Автори зібрали інформацію щодо 191 срібної монети хана Махмуда б. Мухаммада б. Тимура, які були відкарбовані у Хаджі-Тархані. За змістом легенд лицьових сторін було виділено чотири типи хаджі-тарханських монет хана Махмуда (на даний час опубліковано лише два з них): без титулу «султан» і без другого імені – «насаб»; з титулом «султан верховний»; з титулом «султан справедливий»; без титулу «султан» з двома іменами «насаб» (переважна більшість відомих хаджі-тарханских монет Махмуда належать саме до цього типу). Вивчення зазначеного матеріалу методом штемпельного аналізу показало, що у процесі виготовлення монет було використано 17 лицьових штемпелів та 53 реверсних, які працювали у 68 штемпельних парах. Установлені штемпельні зв’язки срібних монет Махмуда б. Мухаммада з дангами Мухаммада б. Тимура, Ахмада б. Мухаммада і Мустафи (позначення місця карбування – Хаджі-Тархан) та використання одних і тих самих лицьових штемпелів при карбуванні монет Махмуда б. Мухаммада з різним позначенням місця випуску на реверсах (Хаджі-Тархан і Орду-Базар). Все це відображено на схемах штемпельних зв’язків. Також уперше публікуються кілька фотозображень монет декількох пізньоджучидських ханів. Штемпельні зв’язки не виявлені всього для трьох штемпельних пар, установлено існування двох ізольованих «вузлів» штемпельних зв’язків з п’яти штемпельних пар. Основна маса штемпельних пар, які були використані у монетному виробництві, утворює дві схеми штемпельних зв’язків. До першої входять 35 штемпельних пар, до другої – 25. Друга штемпельна сітка складається з двох явно виражених частин, пов’язаних штемпельним зв’язком через два аверси з реверсом, на якому вказано місце випуску – Орду-Базар. Висновки. Автори зібрали інформацію щодо вагових даних 64 монет. Мода – 0,65 г, середня вага – 0,65 г. Можна стверджувати, що «законна» вага хаджі-тарханських дангів Махмуда б. Мухаммада була вищою від середнього показника – 0,65 г – на кілька сотих грама (десь близько 0,7 г). Жодна зі срібних монет Махмуда б. Мухаммада б. Тимура не містить дати, що створює значні труднощі у датуванні його емісій. Автори схильні широко датувати ці данги, враховуючи час правління Махмуда (середина 1440-х – середина 1470-х років). Логічно припустити, що монети Мустафи билися після монет Махмуда б. Мухаммада, що карбувалися на початку його правління. Основна група хаджі-тарханських монет Махмуда б. Мухаммада має стабільний монетний формуляр обох сторін. Можна допустити, що ніякої тривалої перерви між двома «правліннями» Махмуда б. Мухаммада в хаджі-тарханських емісіях не простежується, переважна більшість монет вироблена в один нерозривний часовий проміжок, пов’язаний, якщо взяти до уваги встановлені штемпельні зв’язки, з перебуванням на престолі Мустафи (можливо, і до, і після його короткочасного правління).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Настюк, А. А., та Г. В. Муляр. "Дія вічевого права в Київській Русі в період правління Святополка Ізяславовича". Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), № 15 (24 грудня 2019): 81–92. http://dx.doi.org/10.33244/2521-1196.15.2019.81-92.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячується дослідженню дії вічевого права Київської Русі в період правління Святополка Ізяславовича. Населення Київської Русі завдяки вічу виступало повноцінним суб’єктом влади в регіонах. Це реалізовувалось через укладання домовленостей між віча та князями. Фактично ті зобов’язання, які брали на себе віче і князі, формували вічеве право. Самі князі у відносинах один з одним регулювали свої відносини на базі заповіту Ярослава Мудрого та його наступників. Діти князів постійно змінювали умови батьківського заповіту на користь своїх одноособових інтересів, що й породило князів ізгоїв. Поява ізгоїв та боротьба за великокнязівський стіл загострилась і в період правління Святополка Ізяславовича, коли здійснювалася спроба примирення за рахунок нових домовленостей між князями. Для зупинення міжкнязівської боротьби 1097 року відбувається Любецький з’їзд, на якому князі намагаються порозумітись. Однак це не зупинило боротьби, адже сам Великий князь порушив умови договору. У цей час віче все активніше починає брати участь у політичному житті Київської Русі. Київське і Новогородське віча починають укладати договори, які своїми умовами суперечили княжому праву. Лествінічна система зазнає кризи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Тараненко, М. Г., та М. М. Тараненко. "КОНСТИТУЦІЯ ПИЛИПА ОРЛИКА 1710 РОКУ ЯК ПЕРШОДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ КОНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ В УКРАЇНІ". Прикарпатський юридичний вісник, № 2 (31 серпня 2021): 23–30. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2.867.

Повний текст джерела

Анотація:

Тараненко М. Г., Тараненко М. М. Конституція Пилипа Орлика 1710 року як першоджерело розвитку конституціоналізму в Україні. - Стаття. У статті проаналізовано основні причини розробки першого вітчизняного конституційного акта - Конституції Пилипа Орлика 1710 року (Договори і Поста- новлення прав і вольностей Війська Запорозького), показано сутність цього видатного політико-правового документа, його значення в боротьбі українського народу за власну національну державність. Заслуговує на увагу детальне висвітлення реальних умов, у яких опинилася українська козацька еміграція після поразки короля Карла ХІІ в Полтавській битві 1709 року. Після смерті гетьмана І. Мазепи козацьку старшину турбувало вирішення значного кола наболілих питань, що й стало основною причиною розроблення суспільного договору між нею та новобраним гетьманом. У проведеному дослідженні доведено, що Конституція 1710 року не була персональним витвором гетьмана в екзилі П. Орлика, а колективною думкою представників першої української політичної еміграції: козацької старшини, запорожців і представників рядового козацтва, які виступали проти антидемократичної самодержавної форми правління в Україні гетьмана І. Мазепи. Особлива увага приділялася усуненню економічних та корупційних зловживань гетьмана та козацької еліти як одній із найбільш гострих проблем, що потребувала негайного вирішення. У статті детально аналізуються преамбула й усі 16 статей Конституції, які за своїм змістом можна об’єднати в 4 окремі розділи: загальноукраїнські завдання, проблеми запорозького козацтва, організація державного правління Гетьманщини та заходи проти соціально-економічних зловживань у Гетьманщині. У дослідженні дається оцінка, підкреслюється значення Конституції 1710 року в розвитку політико-правової думки України XVIII століття і подальшому будівництві Української козацької республіки. Важливо, що основні положення першого українського конституційного акта, на відміну від інших тогочасних європейських держав, де панував абсолютизм, заклали міцні основи представницького вряду- вання та парламентаризму, створювали широкі можливості для запровадження в Україні республіканської форми правління.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Kravtsova Z. S., Z. S. "Конституційні основи державної влади в Україні". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (1 червня 2018): 22–29. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.03.03.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті з’ясовується співвідношення понять «засади», «принципи», «основи» у контексті визначення конституційних основ державної влади в Україні. Автором запропоновано спосіб вирішення однієї з актуальних проблем функціонування механізму держави, здійснення державної влади в Україні шляхом уточнення змісту поняття «форма правління» та більш чіткого його визначення в Основному Законі України.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Ми пропонуємо знижки на всі преміум-плани для авторів, чиї праці увійшли до тематичних добірок літератури. Зв'яжіться з нами, щоб отримати унікальний промокод!