Добірка наукової літератури з теми "Пошукові процедури"

У статті було здійснено поділ проблем здійснення митної процедури транзиту на 3 основні групи: теоре-тичні, практичні, юридичні. З огляду на даний поділ, було детально вивчено першу групу проблем – теоре-тичну. Здійснені дослідження та набуті висновки є підставами для здійснення подальших пошуків знань та досліджень, зокрема, другої та третьої груп проблем у сфері митного транзиту. Крім того, роз’яснено від-мінності між термінами «проблематика» та «пробле-ма», перше з яких є збірним поняттям, яке своєю чер-гою складається з різних груп проблем. На основі аналізу численних наукових робіт та пу-блікацій здійсненого дослідження було виявлено дві основні теоретичні проблеми, що існують у науковому середовищі. По-перше, неправильне розуміння термі-ну «транзит». Причиною такого розуміння є обрання науковцями за основний орієнтир Митного кодексу України 2012, більшість положень якого не відповіда-ють нормам міжнародних нормативно-правових актів (у тому числі статтям Кіотської конвенції 1999). По-дру-ге, нерозуміння терміну «митна процедура», який ототожнюється з термінами «адміністративна процеду-ра», «адміністративне провадження», «адміністратив-ний процес» тощо. Лише невелика кількість науковців розглядають транзит як процедуру, базуючись на між-народних нормах. Обравши орієнтиром Митний кодекс України 2012, оминається увагою оригінальне поло-ження імплементованих нормативно-правових актів, що є недопустимим. Було з’ясовано, що така ситуація є результатом нерозуміння науковцями мови оригіналу тексту, що є прийнятним за своєю суттю. Але нерозу-міння тексту та здійснення неправильного перекладу перекладачами, а надалі прийняття перекладеного акту законодавцями є неприйнятним.З огляду на викладене у статті запропоновано пе-реглянути всі імплементовані положення, але лише піс-ля детального аналізу оригіналу тексту Кіотської конвенції 1999, Митного кодексу ЄС та інших норма-тивно-правових актів.

Актуальність статті полягає в тому, що організований та латентний характер кримінальних правопорушень, що вчинюються у сфері використання та охорони надр, їх розповсюдженість та неефективність державної системи протидії незаконному надрокористуванню, обумовлює застосування сил та засобів ОРД в процесі виявлення та попередження зазначених кримінальних правопорушень. Виокремлюючи місця та об'єкти пошукової діяльності необхідно зазначити, що вони стають такими тільки за наявності певних ознак, оскільки саме наявність ознак у зовнішній характеристиці особи, предмета, документа дозволяють припускати про їх місце (участь) у злочинній діяльності. У статті розглянуті пошукові ознаки підготовки та вчинення кримінальних правопорушень у сфері використання та охорони надр, за наступними категоріями (та ефективність використання під час пошукової діяльності), а саме: технологічні ознаки; суб’єктивні ознаки осіб, як об’єктів пошуку; правові ознаки; об’єктивні ознаки; ознаки, що свідчать про створення (функціонування) злочинного ланцюга у сфері використання та охорони надр; ознаки, що свідчать про вчинення злочину на певній технологічній стадії надрокористування; документальні ознаки (ознаки технічної, інтелектуальної підробки або підлогу документів, порушення правил документообігу); організаційні ознаки (що свідчать про внесення змін до певних організаційних процедур, процесів; що свідчать про відсутність (навмисну або випадкову) необхідних організаційних процедур; що свідчать про формальність (або закритість) проведення окремих організаційних заходів); економічні ознаки (ознаки порушення фінансового законодавства; ознаки порушення бухгалтерської дисципліни; ознаки штучних змін економічних показників. Зазначені ознаки у більшості напряму не вказують на конкретний факт підготовки (вчинення) кримінального правопорушення або на конкретних осіб, які готують (вчинюють) кримінального правопорушення, але виявивши певні ознаки, можна із значною долею вірогідності визначити спосіб вчинення кримінального правопорушення та можливих фігурантів (або принаймні значно звузити їх коло).

Актуальність статті полягає в тому, що процес взаємодії в правоохоронній діяльності є закономірним, адже правоохоронна діяльність – складна система, що містить як складові елементи різні види діяльності всіх структурних підрозділів правоохоронних органів, які є самостійними системами більш низького рівня. Тому налагодження взаємодії є важливою складовою організації пошукової діяльності, як системи дій правоохоронних органів. Але слід зазначити, що у правоохоронних органах питання взаємодії під час виявлення кримінальних правопорушень не регулюються. Вивчення нормативних актів (що регулюють взаємодію під час виявлення латентних кримінальних правопорушень), аналіз наукових розробок за цією тематикою, результатів опитування респондентів дозволив визначити проблемні питання взаємодії під час пошукової діяльності: відсутність стратегії відносин щодо розвитку взаємодії між різними суб’єктами пошукової діяльності; відсутність координуючого органу з питань взаємодії між суб’єктами пошукової діяльності; відсутність спільного нормативного акта положення якого б регулювали процедури зовнішньої взаємодії між різними суб'єктами пошукової діяльності; відсутність у кожному суб’єкті пошукової діяльності нормативних актів, які б регулювали взаємодію в процесі пошукової діяльності; нечітко визначена підслідність (між органами) та компетенція між оперативними підрозділами (всередині органу), що створює конкуренцію між суб’єктами у частині кількості показників роботи за певний період (стосовно виявлених кримінальних правопорушень; незацікавленість взаємодіючих суб’єктів (стосується правоохоронних органів) у результатах зовнішньої взаємодії, що пов’язано з відсутністю єдиної системи оцінки ефективності зовнішньої взаємодії у вигляді відповідного показника роботи органу або підрозділу; відсутність в якості показника роботи суб’єкта кількості наданої іншим оперативним підрозділам первинної пошукової інформації, реалізація якої призвела до виявлення латентних кримінальних правопорушень. У статті виокремлено основні категорії, ланцюги та форми взаємодії між суб’єктами пошукової діяльності, визначені проблеми, які виникають під час планування та організації взаємодії у процесі виявлення латентних кримінальних правопорушень. Надано визначення взаємодії суб’єктів пошукової діяльності – це засноване на законах та підзаконних нормативно – правових актах, сумісне функціонування не підпорядкованих один одному працівників, підрозділів, правоохоронних та контролюючих органів (які мають специфічно – професійну компетенцію), представників населення та громадськості (з притаманною їм комунікативно – діяльнісною позицією), узгоджене за часом, місцем, формами, а також засобами і методами реалізації для вирішення конкретних пошукових завдань, обумовлених характером пошукової ситуації, з метою виявлення фактів та/або ознак латентних кримінальних правопорушень, встановлення об’єктивної істини та забезпечення досягнення мети кримінального судочинства – встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та істини у кримінальному провадженні. Визначено наявність проблем кожного з правоохоронних органів щодо взаємодії з іншими правоохоронними органами взагалі і під час виявлення кримінальних правопорушень зокрема.

Основною ціллю роботи є розробка динамічної моделі з нестаціонарними параметрами, що має просту процедуру їх визначення з використанням експериментальних даних. Було вивчено та проаналізовано існуючі динамічні математичні моделі об’єктів періодичної дії та встановлено, що запропонована нестаціонарна аперіодична ланка суттєво спростить процедуру обчислення, яка виникає при застосуванні формальних динамічних моделей. На основі експериментальних даних показано перевагу використання розробленої моделі з нестаціонарною аперіодичною ланкою перед іншими розглянутими моделями. В результаті зменшилась кількість ідентифікованихпараметрів та використовувалися більш економічні без пошукові методи без погіршення точності моделі.

Яценко О. Д. Суб’єктивність та соціальність у мета­фізиці волі середньовічної культури. - Стаття. В статті обґрунтовано, що середньовічна культура втілює дві протилежні тенденції: з одного боку, акцен­тується локальний рівень її формування та розвитку, а з іншого - християнська релігія та інститут церкви сприяє уніфікації та інтеграції національних культур в європейську культурну традицію. Вплив христи­янства на західну культуру виявляється у зростанні внутрішньої організації суб’єктивності, що в контек­сті морально-емотивних аспектів життєдіяльності реалізується у вигляді процедури «знаходження себе в світі». Тому автор стверджує, що антична метафізи­ка споглядання в цей історичний період поступається метафізиці волі, згідно з якою екзистенційні детер­мінанти важливіші за суто онтологічні, а визначення екзистенції передбачає апеляцію до атрибутів транс­цендентного ґатунку. Аргументовано, що свобода волі є найвищою цінністю людської суб’єктивності і водно­час причиною принципової невизначеності інтелекту­альних пошуків. Для подолання цієї невизначеності необхідне спільне зусилля, або експлікація соціально­сті, що у середньовічній культурі іменовано соборні­стю - єднанням суб’єктивностей для подолання страху смерті та здобуття сенсу життя. Відповідно, автор ін­терпретує інститут церкви як містичне соціальне тіло, початок, що поєднує розрізнену дифузну масу індиві­дів у над-персональну єдність культури. Доведено, що сакралізація семіотичних та герменевтичних процедур пізнання є наслідком середньовічної метафізики волі, що обґрунтовує порядок екзистенційного пориву суб’єктивності до трансценденції. Автор доводить, що згідно з таким форматом світоглядних пошуків, знач­ної трансформації зазнають просторово-темпоральні орієнтири людського буття. Так, простір визначають через категорію світла як божественної іпостасі, а час отримує психологічні координати дефініції. Доведено, що розуміння часу як одиниці праці, вимір не пережи­того, а заробленого суттєво змінює світоглядні орієн­тири наступних епох.

Аналіз комплексу заходів, спрямованих на виявлення пові- тряних суден, які зазнали або зазнають лиха в авіаційному районі пошуку і рятування України та надання своєчасної допомоги потерпілим показав, що персонал органів виконавчої влади, органів управління пошуково-рятуваль- ними роботами та пошуково-рятувальні служби не завжди своєчасно та не достатньо впевнено приймають рішення на місці проведення аварійно-ря- тувальних робіт, недостатньо професійно проводять пошуково-рятувальні роботи (ПРР), не чітко організовується взаємодія сил, які залучаються до авіаційного пошуку і рятування, а також підрозділів, що безпосередньо про- водять ПРР. З метою конкретизації недоліків у підготовці персоналу, що входять до всіх органів управління з авіаційного пошуку і рятування, авторами статті бу- ло створено інформаційну базу комп’ютерно орієнтованих ситуативних процедур за переліком функцій, визначених у Розділі 3 (п. 2) Правил авіаційного пошуку і рятування в Україні (Наказ МВД України від 16.03.2015 № 279) для усіх учасників операції з авіаційного пошуку і рятування. За переліком зазначених процедур експериментально було поставлено їх відпрацювання на спеціально організованих штабних тренуваннях з персоналом ГАКЦПР і АДЦПР, органів управління на аеродромах, оперативно-координаційних центрів ГУ (У) ДСНС в областях. Долучити до експерименту персонал дер- жавних органів виконавчої влади не вдалося. На основі отриманих результатів експерименту, з використанням методи- ки оцінки рівня компетентності, дало можливість аналітично визначити інте- грований показник професійної компетентності щодо виконання визначених за посадою функцій кожною категорією персоналу, діяльність якого пов’я- зана тією чи іншою мірою з функціонуванням системи авіаційного пошуку і рятування та безпосереднім проведенням пошуково-рятувальних робіт. З об’єктивних причин результати дослідження не можна вважати достат- ньо коректними через малу кількість респондентів, що брали участь в експе- риментальних дослідженнях, але отримані висновки суттєво корелювалися з результатами поточної перевірки, проведеної в 2019 році Управлінням авіації та авіаційного пошуку і рятування ДСНС з питань пошуково-рятувальних дій персоналу АПР під час реагування на надзвичайні ситуації, пов’язані з авіаційними подіями. Однак запроваджений інтеграційний підхід щодо ви- значення оціночних показників дозволив досить вірогідно встановити тен- денції, основною сутністю яких є незбалансованість навчальних програм у контексті співвідношення фундаментальної і прикладної підготовки, форм і видів занять теоретичного і практичного навчання та ігнорування можливо- стей оптимізації змістовного складника на засадах уніфікації освітньо-про- фесійного та сертифікаційного процесів. Доведено необхідність організації та проведення навчання фахівців суб’єктів системи авіаційного пошуку і рятування (органів виконавчої влади, ДСНС, ЗС України, Національної гвардії, Національної поліції, Державної прикордонної служби), що залучаються до проведення операції з авіаційного пошуку і рятування на засадах інноваційних організаційно-пе- дагогічних концептів (модульно-компетентнісного, суб’єктно-діяльнісного та метапредметного підходів) та вітчизняного і зарубіжного досвіду.

Статтю присвячено аналізу особливостей взаємодії сторін договору підряду на прове- дення пошукових робіт. Здійснено розмежування понять «сторона договору» й «сторона зобов’язання». Зроблено висновок, що сторони договору на проведення пошукових робіт не завжди стають суб’єктами договірного зобов’язання. Так, за досліджуваним договором сто- рони наділяються правами й обов’язками, однак наділятися правами й обов’язками можуть не лише замовник і підрядник, але й інші учасники (наприклад, субпідрядник, архітектор, інженер-проєктувальник тощо). У зобов’язанні ж беруть участь особи, наділені правами й / чи обов’язками – замовник і підрядник, незалежно від того, чи це сторони, чи учасни- ки договору. Відповідно, сторони за договором на проведення пошукових робіт не завжди тотожні суб’єктам зобов’язання, адже визначальною ознакою сторони договору є вираження волі особи в договорі, а визначальною ознакою сторони зобов’язання – наявність в особи прав та / чи обов’язків. Юридичні особи як сторони договору на проведення пошукових робіт діють відповідно до встановленої мети їх діяльності. Разом із тим в окремих випадках виникнення в юридич- них осіб конкретних цивільних прав та обов’язків за договором на проведення пошукових робіт можливість виконання таких робіт напряму залежить від наявності в них спеціального дозволу на здійснення окремих видів пошукових робіт. Окремо в межах статті проаналізовано поширені термінологічні помилки під час наймену- вання підрядника як сторони договору на проведення пошукових робіт (вишукувач, проєк- тувальник, виконавець). Доведено, що сторони можуть іменувати себе й проєктувальником, і вишукувачем, і виконавцем, що не лише не заборонено чинним законодавством, а й дозво- лено ним. Водночас внесення змін до Цивільного кодексу шляхом перейменування сталої назви «підрядник» недоречне, адже така процедура видається недоцільною та такою, що суттєво не впливає на покращення прав сторін за договором підряду на проведення пошу- кових робіт.

Відомим методом покращення біомеханічних параметрів стабілізації зубів після проведення оперативного втручання резекції верхівки кореня є їх армування ендодонто-ендоосальними імплантатами. Недивлячись на позитивний клінічний досвід, метод не знайшов широкого розповсюдження в стоматологічній практиці через складність та недосконалість методики проведення самої операції ендодонто-ендоосальної імплантації, відсутність чітких показань до його застосування, короткого терміну функціонування конструкцій у ротовій порожнині, складнощі, пов’язані з остеоінтеграцією імплантатів, установлених через ендодонт. Мета дослідження – провести комплексний аналіз наявних віт­чизняних та зарубіжних даних, що стосуються можливостей, проблем реалізації та подальших перспектив застосування методу ендодонто-ендоосальної імплантації у сучасній стоматологічній практиці. Матеріали і методи. Систематизація наукових публікацій, що стосувалися мети дослідження, проводилась на основі результатів пошукових запитів у системі Google Академія за ключовими словами («ендодонто-ендоосальна імплантація», «ендодонтичні імплантати», «трансдентальна імплантація» та їх аналогів російською та англійською мовами). Результати досліджень та їх обговорення. В якості найважливіших для урахування у клінічній практиці аспектів процедури ендодонто-ендоосальної імплантації, за даними літературних джерел, необхідо виокремити наступні: оцінку стану зуба, через який безпосередньо буде встановлений ЕЕІ; оцінку ступеня рухомості зуба; оцінку ступеня резорбції міжальвеолярних перегородок; оцінку кількості зубів, які мають нагальну необхідність у проведенні імплантації; оцінку величини кісткового післяопераційного дефекту та можливості його заміщення остеопластичним матеріалом. Висновки. За наявними даними клінічних та лабораторних досліджень використання методу ендодонто-ендоосальної імплантації можна розцінювати як альтернативний підхід щодо оптимізації біомеханічної стабільності та забезпечення сприятливого функціонального прогнозу зуба після проведення процедур із резекцією частини кореня в умовах наявного патологічного чи післяопераційного дефекту навколишньої кісткової тканини. В ході проведеного літературного огляду було ідентифіковано наявний дефіцит даних щодо можливостей застосування методу ендодонто-ендоосальної імплантації у клінічній стоматологічній практиці, відносний низький рівень доказовості представлених результатів попередніх досліджень та відсутність чітких протоколів щодо реалізації даного методу за різних вихідних клінічних умов.

Пошукова система – програмно-апаратний комплекс з web-інтерфейсом. Пошукові системи в більшості своїй працюють за принципом попереднього індексування – процесу додавання відомостей про web-ресурс роботом пошукової системи у базу даних. Щодо самого пошуку, при заході на головну сторінку пошукової системи користувача зустрічає маршрутизатор, який відправляє його на найменш завантажений web-сервер.