Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Походження української мови.
Статті в журналах з теми "Походження української мови"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Походження української мови".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Боярова, Л. Г. "НІМЕЦЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРМІНОЛОГІЇ". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 51–63. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.06.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано німецькі запозичення в українській термінології в кількох аспектах. До мовного аналізу залучено терміни німецького походження, кодифіковані в сучасних українських словниках різного типу. Розглянуто адаптування німецьких запозичень до фонетичної, морфологічної, словотвірної й лексико-семантичної систем української мови. Здійснено порівняльний аналіз семантики спеціальних мовних одиниць у тлумачних словниках української та німецької мов. Показано, що через німецьку мову в словниковому складі української мови з’явилося багато термінів з інших мов, серед яких переважають слова-латинізми й слова-грецизми. Підкреслено вплив німецької мови на становлення української й формування її як мови європейської. Ключові слова: міжмовні контакти, українська термінологія, чужомовний термін, німецьке запозичення, адаптування запозичень.
2
Krulikovska, Tetiana. "Портрет Владислава Заремби крізь призму вокальної творчості". Kyiv Musicology, № 58 (7 жовтня 2019): 162–74. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2019.58.13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено аналіз життєвого й творчого шляху українського композитора польського походження Владислава Заремби в контексті українсько-польських культурних та художніх традицій XIX ст.
Розглянуто тематику й зміст вокальних творів на польські та українські тексти, особливості музичної мови композитора і значення його творів у розвитку української вокальної культури ХІХ ст.
В цілому, окреслено два вектори розвитку вокальної творчості Владислава Заремби – польський та український, які свідчать про виконання високих національних завдань, спрямованих на створення професійної композиторської та виконавської школи в Україні.
3
Півторак, Г. "Походження українського народу та української мови". Урок української, № 1 (2001): 2–4.
Знайти повний текст джерела
4
Козинець, О. Г., та М. Г. Жернова. "НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНІ ПОГЛЯДИ І. ФРАНКА ТА Л. УКРАЇНКИ". Знання європейського права, № 1 (27 квітня 2021): 12–16. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.162.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано погляди Івана Франка та Лесі Українки та їх вагомий внесок у формування незалежної демократичної Української держави. Так, у статті автори розглянули специфіку національно-демократичних, політико-правових поглядів видатних українських діячів та їх вплив на розвиток української державності. Адже у сучасних умовах розвитку Української держави вивчення та переосмислення політико-правової спадщини українських мислителів має важливе значення. Актуальними є оригінальні погляди двох яскравих представників
ХІХ - поч. ХХ ст. - І. Франка та Л. Українки. Вони були виразниками української ідеї на зламі століть, мали власні політико-правові погляди і кожен із них плекав надію на розбудову сильної та єдиної держави України.
І. Франко пояснював процес виникнення держави з позицій матеріалізму. Він стверджував, що матеріальне є первинним. Був прихильником ідеї про те, що політичні інститути, політика і право випливають із економічних відносин, які панують у суспільстві.
Право і закон, на його погляд, можна було ототожнити з ідеями гуманності і справедливості. Також він підіймав національно-державницьку тему. Наприклад, значну увагу приділяв вирішенню українського питання та розвитку національної мови, оскільки у ті часи це питання було дуже гостро поставлено і була необхідна постійна, кропітка боротьба за можливість розвивати українську мову.
Леся Українка сформувала особисті політичні погляди, які ґрунтувалися на принципах та поглядах соціал-демократів. Була прибічницею теорії насильства щодо походження держави, тому що її думка ґрунтувалася на тому, що держава створюється з завоюванням одного народу іншим.
Так, держава виступає певним продовженням того ж насильства, оскільки політична влада перебуває в руках панівного класу, який має найбільше можливостей серед інших.
Леся Українка та Іван Франко виступали за об'єднання України, за просування української національної ідеї та покращення рівня життя українського народу. Їх діяльність також була спрямована на підтримку української мови та можливість донести її до всіх українців. Вони були прихильниками демократії, вели активну політичну боротьбу, щоб дати можливість українському народу бути вільним на рідній землі.
5
Литовченко, Ірина Олександрівна. "Типи абревіативних утворень у військовій лексиці української мови". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 12 (5 травня 2015): 56–64. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v12i0.320.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено проблему лінгвістичного походження абревіацій у військовій лексиці української мови. З’ясовано механізми утворення абревіатур у назвах сучасного озброєння, амуніції, споруд, що сприяють виявленню тенденцій формотворчих процесів у мові, проаналізовано семантичні та функціональні особливості абревіатур різних типів.
6
Мосенкіс, Ю. Л. "Перспективи запровадження спецкурсу "походження української мови"". Мовні і концептуальні картини світу, Вип. 7 (2002): 358–63.
Знайти повний текст джерела
7
ЗАХАРЧЕНКО, ПЕТРО, та ОЛЕКСАНДР СИБІГА. "Державний статус української мови: спроба ліквідації завершення процесу уконституювання". Право України, № 2019/12 (2019): 246. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-12-246.
Повний текст джерелаАнотація:
Поява пропонованої широкому загалу статті спричинена багатолітнім протистоянням між прихильниками надання українській мові статусу державної і їхніми політичними опонентами. На підставі оприлюдненого тексту конституційного подання до Конституційного Суду України 51 народного депутата України від 23 квітня 2019 р., що поставили під сумнів конституційність окремих положень Зако ну України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (Закон № 2704-VIII), здійснено конституційно-правовий аналіз спірних положень цього Закону у зіставленні з нормами Конституції України. Мета статті полягає у правовому обґрунтуванні позиції щодо відповідності окремих положень Закону № 2704-VIII, яким здійснено законодавче забезпечення функціонування української мови як державної, приписам Конституції України. Приводом для конституційного подання слугували окремі норми Закону № 2704-VIII, які, на думку суб’єкта конституційного подання, дискримінують російськомовних громадян за мовною ознакою. Крім того, автори вважають, що права російської мови істотно порушуються в тій частині, що на підставі документа надана перевага кримськотатарській мові як мові корінного народу, англійській мові та іншим мовам Європейського Союзу, незважаючи на те, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови та інших мов національних меншин. Аргументовано, що законодавець, ухвалюючи Закон № 2704-VIII, не порушив основні приписи конституції в частині забезпечення прав корінних народів, націо-нальних меншин України, зокрема й російськомовної частини населення. Визнані маніпулятивними, надані суб’єктом конституційного подання статистичні відомості, про факти, пов’язані з кількістю носіїв російської мови, кількісним складом націй і національностей, що проживають на території України, та чисельністю представників найбільшої етнічної меншини. Зазначено, що прямий зв’язок між національною належністю і мовою користування відсутній. Зроблено висновок, що в ухваленому Законі № 2704-VIII відсутня дискримінація як за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, так і за мовними чи іншими ознаками.
8
Маглам"ян, К. "Економічна лексика української мови: походження та формування". Психолінгвістика, Вип. 21 (2) (2017): 76–88.
Знайти повний текст джерела
9
Маглам"ян, К. "Економічна лексика української мови: походження та формування". Психолінгвістика, Вип. 21 (2) (2017): 76–88.
Знайти повний текст джерела
10
Сікорська, З. "З історії поглядів на походження української мови". Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка 5 (2004): 437–39.
Знайти повний текст джерела
11
Маглам"ян, К. "Економічна лексика української мови: походження та формування". Психолінгвістика, Вип. 21 (2) (2017): 76–88.
Знайти повний текст джерела
12
Маглам"ян, К. "Економічна лексика української мови: походження та формування". Психолінгвістика, Вип. 21 (2) (2017): 76–88.
Знайти повний текст джерела
13
Сікорська, З. "З історії поглядів на походження української мови". Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка 5 (2004): 437–39.
Знайти повний текст джерела
14
Сікорська, З. "З історії поглядів на походження української мови". Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка 5 (2004): 437–39.
Знайти повний текст джерела
15
Степаненко, Микола Іванович. "Теорія глотогенезу в публіцистичному дискурсі Панаса Мирного й Олеся Гончара". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, № 2 (3 грудня 2013): 144–54. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i2.467.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті з’ясовано проблему походження мови взагалі й історію постання української мови на базі прасловʼянської мови за публіцистичною версією Панаса Мирного й Олеся Гончара, схарактеризовано спільні й відмінні положення теорії глотогенезу, запропонованої цими двома майстрами художнього слова.
16
Зевако, Валентина Іванівна. "Про деякі білоруські особливості говірок північної Чернігівщини у зв’язку з проблемами їхнього групування". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 10 (5 грудня 2014): 39–47. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v10i0.412.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проаналізовано фонетичні риси білоруського походження, що утворюють специфіку сучасних говірок північної частини Новгород-Сіверського району Чернігіської області та впливають на визначення їхнього місця в системі східнополіського говору української мови.
17
Мицан, Дарія Миронівна. "Язик про людину (на матеріалі польської і української фразеології)". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 357–63. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.817.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються фразеологізми польської та української мови з лексичним компонентом язик. Порівнюється семантичне значення і етимологічне походження даних мовних одиниць. Доведено ілюстративно, що в обох мовах такі ФО характеризують людину, здебільшого, з негативного боку.
18
Скоробогатова, О. О. "ПОЕТИЧНА АКТУАЛІЗАЦІЯ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ СЛОВА". Лінгвістичні дослідження 1, № 54 (2021): 185–96. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.1.16.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто приклади поетичної актуалізації внутрішньої форми слова (ВФС) на матеріалі української та російської поезії. Актуалізація ВФС відбувається завдяки контекстуальній сполучуваності, що підкреслює або відновлює мовні способи об’єктивації, серед яких походження в широкому розумінні, етимологічне, дериваційне, звукове, та інші форми смислового зближення в процесі функціювання. Віршова актуалізація ВФС є емпіричним підтвердженням потебніанського лінгвопоетичного підходу до «свободи мови». У поезії ВФС породжує нові поетичні смисли, що виступають основою розвитку конкретного ліричного сюжету й підґрунтям подальшого розвитку мови
19
ОВДІЙЧУК, Л. М. "ФІЛОСОФСЬКІ ОСНОВИ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРИНЦИПУ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧОГО ЦИКЛУ У ФАХОВІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, № 3 (17 листопада 2021): 67–74. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито походження слова «інтеграція», яке в античні часи означало «поповнення, відновлення», а процес передбачав об'єднування чого-небудь у єдине ціле і стосувався різних галузей суспільної діяльності. Цей термін нині актуалізовано і в освітній галузі, оскільки глобальний сплеск інформаційних потоків змушує людство шукати нові шляхи засвоєння та інтеграції знань. Мета дослідження – з’ясування філософських засад інтеграції як принципу викладання дисциплін літерату- рознавчого циклу у професійній підготовці вчителів української мови та літератури. У контексті цього дослідження з’ясовано процес пізнання, його сутність, структуру, а також розкрито інтегра- ційну основу викладання дисциплін літературознавчого циклу на основі адаптованих наукових знань, обумовлено інформативний, вольовий і смисловий складники навчання студентів спеціальності «Українська мова та літера- тура». Авторка репрезентувала принцип викладання, який поєднує пізнавальні, практичні та ціннісні аспекти професійної підготовки студентів. Створене відповідно до психолого-педагогічних вимог навчальне середовище передбачає студентоцентрований підхід, забезпечує триєдиний рівень пізнання, діалектичні принципи засвоєння знань та формування відповідних компетентностей. У статті також обумовлено застосування в освітній галузі новітніх філософських ідей, акумульованих у синер- гетиці, ноосферному вченні, загальній теорії систем. Авторка акцентує увагу на моделі сучасної освіти, зорієнтованої на формування планетарно-космічного типу особистості, яка спирається на такі засадничі філософські категорії: універсальність, цілісність, фундаменталь- ність, професійність, компетентність, гуманітаризацію, гуманізацію. Застосування принципу інтеграції у викла- данні літературознавчих дисциплін – це шлях до цілісного, адекватно організованого процесу пізнання, який забезпечує пізнавальний, культурно-світоглядний, прогностичний, аксіологічний, інформаційно-комунікацій- ний складники фахової підготовки майбутніх учителів української мови та літератури.
20
Барань, Єлизавета. "Лексика угорського походження та її тлумачення в історичних словниках української мови". Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae 58, № 1 (червень 2013): 27–37. http://dx.doi.org/10.1556/sslav.58.2013.1.3.
Повний текст джерела
21
Пустовіт, Григорій. "Володимир Вернадський і сучасність". New pedagogical thought 108, № 4 (28 грудня 2021): 3–10. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2021-108-4-3-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У змісті статті частково розкрито життєвий шлях і творчу спадщину В. І. Вернадського насамперед у період 1917–1921 років. Схарактеризовано його науковий внесок у розвиток української науки, освіти, культури, мови, а головне – у створення вчення про біосферу і ноосферу. На основі аналізу наукових праць і сторінок щоденника В. І. Вернадського здійснено спробу розкрити його реальне ставлення до багатьох як суто наукових проблем і напрямів, так і внутрішньополітичних питань, зокрема щодо усамостійнення України в різні періоди життя дослідника. Водночас актуалізовано думку про те, що будучи президентом Української академії наук у свідомості Володимира Вернадського переважала думка не лише про українське походження, а й українське самовизнання, а це – перший щабель на шляху до українства. Окреслено ставлення вченого до науки, яка в його розумінні є не стільки ментальною системою переконань суб’єкта, його вірувань, сподівань, скільки безпосередньою життєвою силою, укоріненою у свідомості й самосвідомості та суспільних діях. У зв’язку з цим стаття є певним науковим досвідом особистих відкриттів її автора, що відповідно вважаємо суб’єктивним розумінням досліджуваної проблеми.
22
ШЕВЧУК, Тамара, та Ольга ТКАЧУК. "РЕАЛІЗАЦІЯ ЗМІСТОВОЇ ЛІНІЇ «ДОСЛІДЖУЄМО МОВНІ ЯВИЩА» У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ РОЗДІЛУ «БУДОВА СЛОВА» В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ". Acta Paedagogica Volynienses, № 4 (26 листопада 2021): 131–38. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.20.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено сутність змістової лінії «Досліджуємо мовні явища» у процесі вивчення розділу «Будо- ва слова», лінгводидактичні аспекти опрацювання цього розділу в школі. Розкрито значущість і обґрунтовано актуальність вивчення цієї змістової лінії, спрямованої на дослідження учнями морфемної будови слова та еле- ментів словотвору; зазначено її місце в сучасних лінгвометодичних дослідженнях. Проаналізовано зміст програмного матеріалу, взаємозв’язок будови слова та елементів словотвору з іншими розділами української мови, що вивчаються в початковій школі. Акцентовано увагу на значимості оволодіння здо- бувачами початкової освіти розділу «Будова слова» для свідомого засвоєння виучуваних орфографічних правил, у результаті чого підвищуються правописна грамотність, розуміння структури слова і процесів його утворення, загальний мовно-мовленнєвий розвиток школярів, формується логічне мислення, вдосконалюється культура мов- лення; діти набувають аналітико-конструктивних умінь і навичок, які надалі будуть застосовувати на практиці. Досліджено стан проблеми в шкільній практиці навчання. Досвід учителів м. Рівне та Рівненської області свідчить, що під час опрацювання цього розділу треба навчати школярів усвідомлювати походження окремих слів, а також встановлювати їх взаємозв’язок із лексичним значенням та будовою. Підкреслено важливість попередження типових учнівських помилок. Школярі звертають увагу на матеріальну оболонку слова, часто не знаючи його значення. Аналізуючи слова, вони враховують лише їх зовнішнє оформлення і не розуміють ролі закін- чення – вираження граматичного значення слова; в них не сформовані поняття «спільнокореневі слова» і «форми одного і того ж слова»; додаючи до кореня префікс або суфікс, а до суфікса – закінчення, школярі не помічають чергувань звуків у коренях слів. Проаналізовано розділ «Будова слова» у чинних підручниках «Українська мова та читання» для учнів 3–4 класів, авторами яких є М.С. Вашуленко, Н.А. Васильківська, С.Г. Дубовик. Підкреслено, що програмовий матеріал щодо будови слова та елементів словотворення, який опрацьовується на уроках української мови та читання в початкових класах, є базовим для свідомого оволодіння мовою в середніх та старших класах.
23
Поставний, В. В. "Походження української мови в наукових візіях М. Максимовича: полеміка М. Максимович - М. Погодін". Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, № 6 (40) (2014): 401–9.
Знайти повний текст джерела
24
Горобець, В. Й. "Проблеми походження і розвиток української мови в історико-лінгвістичних працях Університету св. Володимира". Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, Вип. 15 (2007): 15–23.
Знайти повний текст джерела
25
Vergalyuk, M. M. "Biblical phraseological units in the Additional volume to the Ukrainian Dictionary." Science and Education a New Dimension VII(190), no. 56 (February 20, 2019): 53–55. http://dx.doi.org/10.31174/send-ph2019-190vii56-13.
Повний текст джерела
26
ФЕДУРКО, Марія, та Віра КОТОВИЧ. "МІКРОТОПОНІМІЯ ДРОГОБИЧЧИНИ: ОНОМАСТИЧНИЙ ТА ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ ВИМІРИ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 48 (11 березня 2022): 68–75. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.48.9.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено мікротопоніми поселень Дрогобиччини. Мета розвідки – проаналізувати мікротопоніми двадцяти населених пунктів регіону, довести важливість збору, збереження та систематизації таких онімів. Наголошено, що назви невеликих географічних об’єктів є унікальними лексичними одиниць, оскільки їхнє творення залучає різні фактори: лінгвістичні, історичні, географічні, етнокультурні. Це зумовлено здатністю зберігати в собі різночасові елементи та відображати цілісну лінгвістично-географічну історію окремої території. З’ясовано, що назви частин сіл, лісів, орних та неорних полів, пасовищ, сінокосів, чагарників, берегів, доріг, стежок, горбів, гір, долин, заболочених місцевостей, балок, бродів, потоків, ставів, струмків двадцяти сіл регіону мотивовано апелятивами на позначення назв ландшафтів, назв, пов’язаних із землеробством і тваринництвом, апелятивами гідрографічного походження, флоролексемами. Значну частину мікротопонімів мотивовано онімами – антропонімами, ойконімами, гідронімами. Підкреслено, що мікротопоніми є невичерпним джерелом історичного минулого українського народу, містять цінну інформацію про розвиток краю, ландшафт, господарську діяльність, культуру, традиції. Закцентовано на важливості збереження та опису назв малих географічних об’єктів, позаяк це ще й сфера живого мовлення. Як одиниці цього мовлення мікротопоніми швидко реагують на зміну природних умов, більш рухливі, нестійкі, варіативні порівняно з назвами великих об’єктів. Через те їх потрібно фіксувати й досліджувати повсякчас, поки вони безпосередньо функціонують у живому мовленні. Актуальність статті зумовлена необхідністю подальшого комплексного вивчення мікротопонімії Дрогобиччини з дослідженням семантики та етимології мотивувальної бази. Це уможливить фахово проаналізувати творення й функціонування назв малих географічних об’єктів у лексичній системі української мови.
27
ГОЛЯРДИК, Наталія, Наталія МАКОГОНЧУК та Світлана ШУМОВЕЦЬКА. "ВИКОРИСТАННЯ ДІАЛОГІЧНИХ МЕТОДІВ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ТА УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ» Й «УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ»". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 23, № 4 (26 березня 2021): 110–24. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v23i4.610.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті висвітлено особливості використання діалогічних методів під час викладання навчальних дисциплін «Історія України та української культури» й «Українська мова за професійним спрямуванням». Визначено значення зазначених навчальних дисциплін для формування особистісного потенціалу майбутніх захисників кордону, патріотизму та відданості Батьківщині. Детально розкрито необхідність опанування майбутніми офіцерами-прикордонниками комунікативними уміннями і навичками, формування у них відповідного типу мовної та комунікативної поведінки.
З’ясовано, що під час вивчення навчальних дисциплін «Історія України та української культури» й «Українська мова за професійним спрямуванням» важливе значення має використання діалогових методів навчання, зокрема евристичних бесід, презентацій, «мозкового штурму», «круглих столів», «ділових ігор», практичних групових й індивідуальних вправ, обговорень відеозаписів тощо. Запропоновано під час вивчення «Історії України та української культури» методом «мозкового штурму» та під час «круглих столів» обговорювати низку проблем щодо походження української держави, творення русько-української нації, ґенези українського козацтва, особливостей формування масової свідомості сучасної України, різних моделей української ідентичності. Це дозволить розширити розуміння курсантами актуальних проблем української історії, удосконалити їхні вміння аргументувати свою думку та слухати інших.
Щодо навчальної дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» авторки вважають, що використання діалогічних методів дозволяє підготувати майбутніх офіцерів-прикордонників до професійної комунікації з громадянами у пунктах пропуску через державний кордон. Запропоновано для розвитку навичок професійної взаємодії та комунікації майбутніх офіцерів-прикордонників навчати їх вести діалог, узгоджувати зусилля, підтримувати зворотній зв’язок, досягати взаєморозуміння. Детально розкрито значення «ділових ігор», які є важливим елементом спільної діяльності щодо вирішення професійно важливих завдань. Загалом доведено, що використання діалогічних методів дозволяє розширити простір співробітництва на рівнях «викладач – курсант», «курсант – курсант», вчити курсантів комунікативно виправдано користуватися мовними засобами у різних сферах і жанрах мовлення, спільно вирішувати проблеми.
28
ГЕРАСИМЕНКО, О. Ю., та С. О. ЗАХАРЧЕНКО. "ДО ПИТАННЯ ПРО СУЧАСНИЙ СТАН ЛАТИНСЬКОЇ МОВИ". АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», № 3 (16 лютого 2022): 186–91. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.27.
Повний текст джерелаАнотація:
Представлена стаття присвячена актуальній проблемі сучасного стану латинської мови та визначенню особливостей її вживання у різних сферах та галузях на сучасному етапі. У статті акцентовано увагу на тому, що в останні десятиліття простежується посилення інтересу до латинської мови. Автори статті здійснили ретроспективний аналіз становлення та розвитку латинської мови. На основі вивчення наукових джерел виокремлено 3 гіпотези походження латини, а саме: італо-грецьку, італо-кельтську, теорію Модестова. Описано та схарактеризовано періоди існування латинської мови. Окреслено специфіку функціонування латинської мови в епоху Середньовіччя, XVIII та ХХ ст. Обґрунтовано питання стосовно стану латини як «мертвої мови». Виявлено, що це питання є досить дискусійним у сучасній філологічній науці та було об’єктом вивчення та дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Наявність великої кількості неологізмів у латинській мові на сучасному етапі розвитку суспільства розглядається у статті як доказ затребуваності, життєдіяльності та актуальності латинської мови. Серед актуальних неологізмів виокремлено такі: twitterphilia, tik-tokphobia, blogosphere, twitterology. Автори наводять латинізми, абревіатури та скорочення латинського походження, які є поширеними та загальновживаними в українській та англійській мовах. Доведено статус латини як засобу міжнародного спілкування. Встановлено певні протиріччя та заперечення проти вживання латинської мови у ХХ ст. Автори статті виявили, що сьогодні латинська мова, попри статус «мертвої», є обов’язковим предметом вивчення у ліцеях, гімназіях та закладах вищої освіти. Простежено та зазначено ЗВО Кривого Рогу та спеціальності, у рамках яких вивчається латина. Встановлено особливості літературної латинської мови та значення латини у повсякденному житті. Розкрито релігійний аспект функціонування латини.
29
Білоусенко, Петро Іванович, та Ірина Опанасівна Іншакова. "Суфікс -ота (-ета) в українській мові XI–XIII ст." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 15 (20 грудня 2016): 16–25. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v15i0.161.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розкрито походження суфікса -ота (-ета), описано функції дериватів із цим формантом в давній руськоукраїнській мові на рівні словотвірних і лексико-словотвірних типів. Задокументовані деривати ХІ–ХІІІ ст. найчастіше творилися від прикметників, рідше – дієслів, іменників та інших частин мови. Суфікс -ота (-ета) в семантичному плані продовжує традиції праслов’янської мови: за допомогою розгляданого форманта творилися головним чином абстрактні назви якостей і властивостей, які могли набувати переносного абстрактного значення або зазнавати конкретизації.
30
Громик, Юрій, та Андрій Яворський. "Актуалізація берестейської говірки в романі Наталки Бабіної "Бодай, Будка"". TEKA Komisji Polsko-Ukraińskich Związków Kulturowych 6 (13 грудня 2021): 101–12. http://dx.doi.org/10.31743/teka.13346.
Повний текст джерелаАнотація:
У романі білоруської письменниці українського походження Наталки Бабіної проаналізовано особливості української берестейської говірки, зокрема прокоментовано специфіку рефлексації давніх голосних, деякі відмінності у вживанні приголосних, простежено специфіку формотворення іменників, прикметників, дієслів, займенників, виявлено лексичні діалектизми. З’ясовано специфіку використання авторкою діалектних елементів, їхнє місце в художній мові письменниці.
31
S.V., Oliiynyk. "SEMANTICS OF ENGLISH AND UKRAINIAN IDIOMS WITH PROPER NAMES AS COMPONENTS." South archive (philological sciences), no. 86 (June 29, 2021): 102–9. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-86-16.
Повний текст джерелаАнотація:
The article deals with the analysis of semantics of the Ukrainian and English phraseological units with proper names as their components. The objective is to identify isomorphic and allomorphic semantic characteristics of idioms with proper names, which is considered to be a group of words with a specific linguo-cultural status. The language corpus is constituted by 300 English and 291 Ukrainian idioms with proper names as components selected from dictionaries of idioms. A number of research methods have been applied in order to reach the objective, among which are comparative analysis, componential analysis, method of phraseological identification. As a result, the role of proper names in the idioms structure has been outlined. The types of idioms according to the component they are constituted by have been considered. The linguistic status of proper names has been identified. The correlation of the national and international components in the idioms structure has been determined. Peculiarities of semantics of the English and Ukrainian idioms under study have been described, as well as specificity of their connotative meaning. The method of quantitative analysis was used to ouline the trends concerning the frequency value of the semantic features in question.Results. As individual designations of various objects, proper names acquire their meaning and become linguistic signs only when the connection with an object is established. As part of idioms, proper names undergo complex semantic transformations, with their semantics being enriched. Being the constituent parts of idioms, proper names lose the function of individualization and acquire the ability to generalize, characterize, thus transforming into language unit with an expressive meaning. The analysis of the idioms with onomastic component in the Ukrainian and English languages made it possible to single out such components within their structure as anthroponyms, toponyms, astronyms, as well as to classify the language units under study, and to model their major semantic types. Accordingly, the analysis of phraseological units with onomastic component brings into open the principles of the semantic organization of the language units under study, which verbalize the worldviews of the corresponding language communities. The anthropocentric approach to the investigation of the linguistic phenomenon in question has been defined as the main one. Correspondingly, the component “antroponym” within the structure of the phraseological units and the semantic group “Characteristics of a person” have been identified as considerably predominant in both languages. The idioms under study mostly possess negative evaluative connotations. No correlation has been established between gender reference and negative or positive connotation.Conclusions. Idioms with proper names make an important linguistic and cultural layer of the vocabulary in English and Ukrainian. A significant predominance of anthroponyms in the idioms structure is an isomorphic feature of this group of words. This fact, as well as the significant nominative density of the semantic group “Characteristics of person” in both languages can be accounted for by the anthropocentric nature of the phraseological systems of the languages under study. Astronyms as idiom components are found only in English, which is an allomorphic feature. In terms of origin, both national-specific and international units are found in the language corpus. A manifestation of isomorphism is also the fact that a significant part of English and Ukrainian phraseological systems is constituted by idioms with biblical and ancient proper names. The prevailance of negative idioms is connected with conceptualization of reality, where the positive is treated as the norm, and the negative is a violation of the norm, so it attracts more attention. The gender factor does not affect the nature of the idiom evaluative meaning. Key words: idiom, onomastic component, anthroponym, toponym, phraseological meaning, comparative method. Метою статті є встановлення ізоморфних та аломорфних характеристик семантики фразеологічних одиниць з компонен-том «власна назва» в англійській та українській мовах. Матеріалом дослідження слугували 300 англійських і 291 українських ФО з ономастичним компонентом, відібраних методом суцільної вибірки із фразеологічних словників англійської та української мов. Методами фразеологічної ідентифікації, зіставного та компонентного аналізу визначено специфіку вживання власних назв у структурі фразеологізмів, типи фразеологічних одиниць за компонентним складом, розглянуті проблеми лінгвістичного статусу власної назви, співвідношення національного та інтернаціонального у складі фразеологізмів, проаналізовані особливості семантики англійських та українських фразеологізмів із власною назвою, особливості конотативного аспекту значення фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом. Метод кількісного аналізу використовувався для виявлення тенденцій, що стосуються частотності прояву семантичних особливостей.Результати. Як компоненти фразеологічних одиниць власні назви зазнають складних семантичних перетворень, збагачуються новою семантикою, втрачають функцію індивідуалізації й набувають властивостей узагальнювати, характеризувати, перетворюючись в експресивне слово. Аналіз ідіом із власними назвами за характером компонентів показав, що в їхньому складі розрізняють такі компоненти, як антропоніми, топоніми і астроніми. Аналіз фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом дозволив виявити семантичні групи фразеологізмів із власними назвами та визначити специфіку зазначеногофразеологічного корпусу в англійській та українській мовах. Запропонована семантична класифікація дослуджуваних ФО є одним із видів організованості фразеологічного складу і проявом його семантичної структурності. Результати кількісного аналізу свідчать про перевагу семантичної групи «Характеристика людини» в зіставлюваних мовах. Антропоніми в структурі фразеологізмів не співвідносяться з конкретною особою, виступають денотатами багатьох осіб і набувають оцінної конотації. Більшість антропонімів співвідносяться з негативними характеристиками людей. У досліджуваному корпусі переважають негативно оцінні ФО. Гендерна референція ФО не впливає на характер оцінки.Висновки. ФО з ВН є важливим лінгвокультурологічним шаром лексичного складу англійської та української мов. Ізо-морфною характеристикою семантики цієї групи слів є значна перевага антропонімів у складі ФО. Цей факт, а також значна номінативна щільність семантичної групи «Характеристика людини» в обох мовах пояснюється антропоцентричністю фразе-ологічних систем досліджуваних мов, тобто їх орієнтацією на людину, сфери її життя. Характерною особливістю англійської мови є наявність класу астронімів, відсутнього в українській мові. Аналіз походження ФО з ВН свідчить про наявність національно-специфічних та міжнаціональних одиниць. Проявом ізоморфізму є також той факт, що значну частину фразеосистем англійської та української мов складають ФО з біблійними та античними власними назвами. Перевага негативно оцінних ФО співвідноситься із особливістю концептуалізації дійсності, де позитивне вважається нормою, а негативне є порушенням норми, тому привертає до себе більшу увагу. Гендерний фактор не впливає на характер оцінного значення. Ключові слова: ідіома, ономастичний компонент, антропонім, топонім, фразеологічне значення, зіставний метод.
32
Пашкова, Н. І. "Семантика та поширення унгаризму салаш у карпатському діалектному ареалі". Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae 66, № 1 (22 квітня 2022): 135–43. http://dx.doi.org/10.1556/060.2021.00011.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою даної статті є дослідження розвитку фонетичної форми та семантики, визначення походжен-ня та поширення слова салаш у говірках карпатського ареалу, а також у континуумі балканських та слов’янських мов. Робота проведена в руслі традиційних проблем балканських та карпатських сту-дій, кінцевою метою яких є збирання, опис семантики та вивчення походження ідіоетнічної куль-турної лексики давнього пастушого населення цього етномовного континууму, зрозуміти шляхи і час утворення цього етнокультурного феномена та його спільної лексики.Матеріалом для аналізу у статті послужили загальномовні, спеціальні та діалектні словники, а також діалектологічні атласи та лінгвістичні карти слов’янських і балканських мов (української, російської, словенської, болгарської, македонської, сербської, словацької, польської, румунської та ін.) та їх карпатських діалектів. У дослідженні використано методи семантико-фонетичного аналі-зу варіантів слова у лексикографічних джерелах, інтерпретації лінгвістичних карт, етимологічного аналізу.Лексема салаш, яка входить до карпато-балканського етнокультурного словника, давно була за-писана діалектологами і її семантика вивчалася багатьма дослідниками мов і діалектів цього ареалу, картографувалася у численних діалектних та ареальних лінгвістичних атласах. Але щодо походжен-ня цього слова висловлювалися різні припущення і єдиної думки в дослідників до цього часу не було. На основі проведеного дослідження ми визначаємо номінативну модель, за якою утворено цей карпатизм угорського походження, як дериваційно-метонімічну фінітивну модель «функція – дім», лексему за утворенням як девербативний фінітив із первісною семантикою ‘місце зупинки, ночів-лі’, утворений від угорського дієслова száll ‘зупинятися на ночівлю’.Порівняльне вивчення семантики діалектного слова салаш дозволило визначити такий розвиток його основних та похідних значень: ‘місце для ночівлі’, ‘сезонне тимчасове житло’, ‘будівля для до-машніх тварин’, ‘будівля для пастухів’, ‘господарство пастухів у горах’, ‘стадо’, ‘табір’, ‘будь-яке тим-часове житло’. Порівняльно-історичне дослідження, проведене із залученням широкого діалектного матеріалу різних мов досліджуваного континууму, дозволило остаточно прийняти угорську етимо-логію слова салаш, яке спочатку було поширене в карпатських говірках на позначення пастушого тимчасового житла, а згодом проникло в сусідні мови усіх Балкан і всієї Славії, змінивши свою фонетичну форму та семантику від конкретного до широкого значення ‘будь-яке тимчасове житло з хворосту та гілок’.The aim of this paper is to study the development of the phonetic form and semantics of the word salash, to determine its origin and distribution in the dialects of the Carpathian area as well as in the continuum of Balkan and Slavic languages. The work is carried out in line with the traditional problems of Balkan and Carpathian studies, the ultimate goal of which is to describe the semantics and study the origin of the idioethnic cultural vocabulary of the ancient pastoral population of this ethnolinguistic continuum, and to understand the ways and the time of formation of this ethnocultural phenomenon.General, special, and dialect dictionaries as well as dialect atlases and linguistic maps of Slavic and Balkan languages (Ukrainian, Russian, Slovenian, Bulgarian, Macedonian, Serbian, Slovak, Polish, Romanian, etc.) and their Carpathian dialects served as the material for analysis in the paper. The research uses methods of semantic-phonetic analysis of word variants in lexicographic sources, the interpretation of linguistic maps, and etymological analysis.The lexeme salash, which is part of the Carpatho-Balkan ethnocultural dictionary, has long been recorded by dialectologists, its semantics has been studied by many researchers of languages and dialects of this area, and it has been mapped in numerous dialect and areal linguistic atlases. Various assumptions have been made about the origin of this word, and researchers have not yet agreed. Based on our research, we define the nominative model, according to which this Carpathianism of Hungarian origin was formed as a derivational-metonymic finitive model “function – home”, and the lexeme as a deverbative with the original semantics from the Hungarian verb száll ‘to stay overnight’.The comparative study of the semantics of the dialect word salash allowed to determine the following development of its basic and derived meanings: ‘a place to spend the night’, ‘seasonal temporary housing’, ‘a building for cattle’, ‘a building for shepherds’, ‘the shepherds’ farm in the mountains’, ‘a herd’, ‘a camp’, ‘any temporary building’. The comparative-historical study conducted with the involvement of a wide dialect material from various languages of the continuum under study allowed us to finally accept the Hungarian etymology of the word salash, which was first used in Carpathian dialects to denote shepherd’s temporary dwelling, and subsequently penetrated into the neighbouring languages of the whole Balkan and Slavic area, developing its phonetic form and semantics from the specific to the broad meaning ‘any temporary dwelling made of firewood and branches’.
33
Каминін, І. М., та Л. В. Чурсіна. "КОЛОКАЦІЇ З КОМПОНЕНТОМ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНКОМОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СФЕРІ МОДИ)". Лінгвістичні дослідження 2, № 54 (2021): 32–44. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.2.04.
Повний текст джерелаАнотація:
Cтаттю присвячено дослідженню колокацій з компонентом іншомовного походження в сучасній українській мові, що входять до лексико-семантичної групи “мода”. Виокремлений корпус колокацій проаналізовано в аспекті їхньої структурної типології, характеру синтагматичної сполучуваності з питомими лексичними одиницями, тлумачення семантичних трансформацій у контексті. Здатність запозичених одиниць утворювати колокації на ґрунті мови-реципієнта є ознакою глибокого ступеня їхньої асиміляції на семантичному, словотвірному й синтаксичному рівнях.
34
Shynkaruk, Vasyl. "ПЕРЕДУМОВИ АКТУАЛІЗАЦІЇ ЗАПОЗИЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ". Psycholinguistics in a Modern World 16 (17 грудня 2021): 321–25. http://dx.doi.org/10.31470/10.31470/2706-7904-2021-16-321-325.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті аналізуються причини актуалізації запозичень у сучасній українській з економічної тематики, зумовлені низкою екстралінгвістичних чинників. Подано погляди українських лінгвістів на іноземні лексичні одиниці, зокрема у дискурсі ЗМІ. Досягнення поставленої мети зумовило використання таких методів: описового, порівняльного, контекстуально-семантичного та функціонального аналізу. Мета роботи – розглянути причини актуалізації іншомовної лексики у сучасній українській мові. Ми дійшли висновку, що останнім часом значна частина термінів іноземного походження актуалізується у ЗМІ, що зумовлено змінами у соціально-економічній сфері, наявністю інтернету, соціальних мереж, тісною міжмовною взаємодією. Було виявлено, що номінації у зв'язку з їх частим використанням у пресі поступово втрачають ознаки вузької спеціалізації та стають зрозумілими нефахівцям.
35
ПОНОМАРЬОВА, Людмила, та Iнна ЛОБОДЮК. "ПИТАННЯ ПЕРЕКЛАДУ ТЕМПОРАЛЬНИХ СТИЛІЗАЦІЙ У СУЧАСНИХ ТВОРАХ". Проблеми гуманітарних наук Серія Філологія, № 45 (23 вересня 2021): 369–76. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4565.2021.45.33.
Повний текст джерелаАнотація:
Лексика завжди відповідає часу створення і відрізняється у різний час і на різних територіях. Для територіальних різниць існують мови та діалекти. Їх переклад хоча і може викликати труднощі, однак підтрима- ний словниками, доробками вчених та практикою. Темпоральну лексику можна спостерегти в текстах двох різновидів: 1. тексти, написані у віддалені епохи 2. історичні або квазіісторчні сучасні сти- лізації, де автори навмисно стилізують мову опису в часовому аспекті. Актуальність роботи полягає в аналізі можливостей міжмовної пере- дачі сучасних темпорально стилізованих текстів між близькоспорідненими мовами, враховуючи можливості неоднакового сприйняття в мові оригіналу і мові перекладу. Об’єктом дослідження є темпоральна лексика російської мови, вико- ристовувана у сучасних літературних творах, та її переклад українською мовою. Предметом дослідження є методи перекладу застарілих слів, за допо- могою яких досягається ефект темпоральної стилізації. Проблема перекладу темпорального складника твору є однією з найменш досліджених як у теоретичному, так і в практичному відношенні. У теоре- тичному плані науковий інтерес представляє визначення складу і статусу лексичних шарів, джерел їх походження і закономірностей їх використання в різних сферах комунікації. Також слід указати на відсутність теоретично розроблених критеріїв виділення ознак темпоральної стилізації, дослідження механізму породження стратегії історичної стилізації мови, визначення функцій лексики високого стилістичного шару, джерел її формування і тенденцій розвитку. Дискусійні питання пов’язані з вибором та реалізацією стратегій адекватного перекладу та цілісністю семантичного-емоційного навантаження перекладених тек- стів. Отже, ступінь еквівалентності перекладу може бути достатньо об’єк- тивно визначено за допомогою зіставлення реакції реципієнтів на текст пере- кладу та оригіналу, і саме відповідність розуміння тексту реципієнтами буде критерієм оцінки результатів перекладацького процесу.
36
Шмігер, Тарас. "Рецензія на книгу". East European Journal of Psycholinguistics 5, № 1 (30 червня 2018): 134–36. http://dx.doi.org/10.29038/eejpl.2018.5.1.shm.
Повний текст джерелаАнотація:
Twardzisz P. Defining ‘Eastern Europe’: A Semantic Inquiry into Political Terminology. S. l. : Palgrave Macmillan, 2018. XVII, 259 p. ISBN 978-3-319-77373-5
У монографії «Визначення «Східної Европи»: семантичний розслід політичної термінології» Пйотр Твардзіш поставив собі завдання описати саме поняття Східної Европи, на чию заплутану сутність уплинули перемінні історичні, політичні й географічні обставини. Хоча ім’я Европи походить ще від давньогрецького міту, лише у другій чверті XVIII ст. завдяки шведському картографу Філіпу Йогану фон Страленберґу зформувалося сучасне географічне розуміння меж східного кордону. Тепер автор книги долучає ідеї когнітивної лінгвістики для опису цього місткого й багатогранного поняття.
Пишучи про Східну Европу, дослідники із Західної Европи звертають увагу і на «східність», і на «европейськість», що породжує навіть досить розмите формулювання «Центрально-Східна Европа» для тих самих територій (розділ 1). У світовій географії домінує англосаксонський кут зору, який дозволяє вважати Прагу східноевропейським містом, що лежить на захід від західноевропейського Відня. У суспільному дискурсі відчувається змішання географічних і значеннєвих, територіяльних і сутнісних параметрів, що примножує способи межувати цю територію, додаючи инколи навіть такі критерії як релігія (православна / католицька Европа) чи культура (християнська / османська). Иншість цього регіону в очах західного читача містить більше застережливих, ніж суцільно позитивних асоціацій.
Історична частина книги (розділ 2) показує, як середньовічна концепція християнського світу заклала певні передумови навіть до сучасного сприйняття. Короткі історичні нариси покликані пояснити вагомість окремих подій для модерних східноевропейських націй, наголошуючи на певному спільному досвіді. Водночас такі відомості підводять читача до з’ясування походження часто повторюваних концептуально політичних метафор ХХ ст. – «українське питання», «судетська проблема», «польський коридор», «німецька тема». Екскурс обривається на кінці 1980-х рр., що викликає певний жаль, адже період нового fin de siècle вже можна осмислити досить об’єктивно.
Третій розділ книги присвячено термінологічним питання із погляду закладуваного значення, із погляду можливих асоціацій і навіть з погляду ортографії. Дослідник розглядає суму термінів, якими характеризують наш регіон, включає такі описові терміни «посткомуністична Европа» та «(колишній) радянський блок», звертається до німецьких термінів «Mitteleuropa» і «Zwischeneuropa». Цей розділ був би ще цікавішим, якби авторові вдалося ширше залучити матеріяли, написані у різних країнах нашого регіону (принаймні з географічних енциклопедій, виданих у цих країнах).
У четвертому розділі проаналізовано стереотипи, якими західний европеєць сприймає східного, а саме: відсталість, культура та спадщина, комунізм та инші -ізми, антисемітизм, націоналізм, селянство, периферія, бідність, релігійність, спірні території, німецький вплив, «повернення» до Европи, стратегічне розміщення. Такий перелік стає планом дій для наших іміджмейкерів у широкому значенні, тобто політичних і культурних діячів, науковців і журналістів, щоб міняти цей репертуар. Дивно, що тепер зовсім не згадують про велику музичну культуру нашого регіону, яка в певні історичні періоди виконувала дипломатичні завдання та несла цілком позитивний посил світу. У цьому ж розділі уміщено аналіз дефініцій чотирьох термінів – «Східна Европа», «Центральна Европа», «Східно-Центральна Европа» і «Центрально-Східна Европа» – з погляду, які конкретно країни охоплюють ці терміни. Аналіз засвідчив, що Україну вдвічі частіше відносять до Східної Европи, ніж до Центральної.
Корпус сучасної американської англійської мови теж використано як джерело для статистичного представлення образу Східної Европи серед носіїв цього варіянту англійської мови (розділ 5). Науковець простежив частотність синтаксичних показників і тем, що дозволяє скоригувати наше усвідомлення того, як американці сприймають нас (або пишуть про нас), але сам аналіз показав лише активність актуальних тем, які не зажди зачіпають основи нашої ідентичности.
Останні два розділи книги (6 і 7) є внеском до політичної лінгвістики, де дослідник накладає свій матеріял на систему семантичних поглядів та інтерпретацій (використовуючи такі параметри опису, як мовне й позамовне значення, денотація й конотація, категоризація, синонімія, семантичні примітиви), що розширює простір для подальшого дискутування й аналізування.
Різні аспекти української дійсності представлено на сторінках книги. Історія про чоловіка, який народився в Австро-Угорщині, виростав у Чехословаччині, одружився в Угорщині, працював у СРСР, на пенсію пішов ув Україні і ніколи не виїжджав із Мукачева чи Ужгорода (с 7.), яскраво свідчить про турбулентність нашої історії. Але все-таки найважливіше є те, як ми самі себе бачимо (чи – вірніше – у якому місці): нерепрезентативна вибірка все ж показала, що ми тяжіємо вважати себе «східними» або «центрально-східними» европейцями (с. 201).
Пйотр Твардзіш – доктор філологічних наук (мовознавство), доцент катедри дискурсознавства інституту прикладної лінгвістики Варшавського університету. Він – випускник Люблинського католицького університету, працював у Люблинському католицькому університеті, Університеті ім. Марії Склодовської-Кюрі (Люблин), а з 2007 р. викладає у Варшавському університеті. У коло його зацікавлень входять когнітивна й корпусна лінгвістика та політичний дискурс. Його попередні монографії присвячені питанням когнітивної граматики та образної мови («Нульова деривація в англійській мові: підхід когнітивної граматики» (1997), «Моделі англійського словотвору» (2010), «Мова міждержавних зв’язків: у пошуках уособлення» (2013).
37
Собков, Ю. "Порівняльна характеристика принципів творення криптонімів англійської та української мов за походженням від прізвища, імені та невідомого походження". Актуальні проблеми романо-германської філології та прикладної лінгвістики, Вип. 2 (2011): 132–39.
Знайти повний текст джерела
38
Денисюк, Василь. "Функціювання лексики на позначення стихійних явищ в українській мові XVІ–XVIII ст." Studia Slavica Academiae Scientiarum Hungaricae 65, № 2 (24 лютого 2022): 237–48. http://dx.doi.org/10.1556/060.2020.00020.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження особливостей функціювання лексики на позначення стихійних явищ, виконане на матеріалі писемних пам’яток української мови ХVІ–ХVІІІ ст., дає підстави стверджувати, що генетично аналізовані номени цієї тематичної групи праслов’янського походження. Одиничним випадком представлено запозичення з польської мови пожога. У задекларований період відбувається активне поповнення групи лексики на позначення стихійних явищ за рахунок входження в неї лексичних одиниць з інших тематичних груп, зокрема метеорологічної лексики, та розвитку в цих словах унаслідок семантичних зсувів нових значень, що репрезентують загальне поняття «стихійне явище». Аналізовані лексеми демонструють один вид системних відношень – синонімічні.За структурою в аналізованих писемних текстах виявляють активність однослівні найменування, з’ясувати відповідну семантику яких допомагає контекстуальне оточення. Часто автори творів послуговуються кількаслівними найменуваннями, до складу яких входить іменник та прикметник (зазвичай це атрибутиви великій, лютий чи форми найвищого ступеня порівняння превеликіе, прежестокій, що експліцитно вказують на високий ступінь описуваного явища).Прикметно, що для реалізації семи ‘повінь’ автори залучають віддієслівний іменник потоп, що в досліджуваний період поступово починає втрачати релігійну та набуває світської семантики. Києворуську традицію продовжує номінація цього явища дієслівно-іменниковим або прикметниково-іменниковим словосполученням.Основним репрезентантом семи ‘посуха’ слугує атрибутив сухий, який у досліджуваних пам’ятках уживається виключно в описових конструкціях, субстантивний компонент яких – лексема на позначення пори року (весна, літо, осінь).Сему ‘холод’ в аналізованих писемних текстах реалізують лексеми холод і мороз, ужиті в повноголосній формі та ускладнені квантитавними формами прикметників для репрезентації ступеня стихійного явища. Саме в реалізації цієї семи спостерігаємо суб’єктивний підхід до оцінки явища.Лексема сніг у багатьох контекстах реалізує синкретизовану семантику – ‘атмосферні опади’ та ‘стихійне явище’. Чітке уявлення про стихійне явище дають контексти, у яких автори послуговуються додатковим атрибутивом-кваліфікатором великий. Зрідка роль додаткового кваліфікатора виконує прислівник зі значенням кількості, ускладнений іншим прислівником зі значенням міри і ступеня.У семантичній структурі номенів на підставі метафоричного перенесення відбувся розвиток переносного значення, що засвідчують сучасні лексикографічні праці. Більшість однослівних найменувань успадкувала нова українська мова, де вони продовжують функціювати без зміни основного лексичного значення.The study of the peculiarities of the functioning of the vocabulary designating natural disasters performed on the basis of written monuments of the Ukrainian language in the 16th–18th centuries allows us to state that the genetically analyzed lexemes in this thematic group are of Proto-Slavic origin. The only exception is the borrowing пожога from the Polish language. The vocabulary designating natural disasters was actively completed due to the inclusion of lexical units from other thematic groups including meteorological vocabulary and the development of new meanings in these words because of semantic shifts representing the general concept of ‘natural disasters’ during the declared period. The analyzed lexemes demonstrate one type of systemic relations: synonymous.One-word names show activity according to the structure of the analyzed written texts. The contextual environment helps to find out the corresponding semantics of them. The authors often use multi-word names which include a noun and an adjective (they are usually the adjectives великий, лютий or forms of the highest degree of comparison превеликіе, прежестокій, which explicitly indicate a high degree of the described disaster).It is noteworthy that the authors use the verbal noun потоп for the realization of the seme ‘flood’, which gradually started to lose its religious semantics and acquired a secular meaning in the period under study. The Kievan Rus’ tradition is continued by the nomination of this disaster by a verb–noun or an adjective– noun word combination.The main representative of the seme ‘drought’ is the adjective сухий, which is used exclusively in the descriptive constructions in the studied monuments, the substantive component of which is a lexeme to denote a season (весна, літо, осінь).The lexemes холод and мороз realize the seme ‘cold’ in the analyzed written texts. They are used in their full-vowel forms and combined with quantitative forms of adjectives to represent the degree of the natural disaster. A subjective approach to the assessment of the disaster is observed in the implementation of this seme.The lexeme сніг in many contexts implements syncretized semantics: ‘precipitation’ and ‘natural disaster’. A clear idea of the natural disaster is given by the contexts in which the authors use the additional qualifier великій. Occasionally, the adverb with the value of amount combined with another adverb with the value of extent and degree performs the role of an additional qualifier.As evidenced by modern lexicographic works, the development of a figurative meaning occurred in the semantic structure of nouns on the basis of metaphorical transfer. The present-day Ukrainian language inherited most of the one-word names, which continue to operate without changing their basic lexical meaning.
39
Коца, Руслана Олександрівна. "Найдавніші слов’янські прикметникові префікси". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, № 1 (16 жовтня 2011): 278–85. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.806.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано префікси, за допомогою яких творилися прикметники в давній руськоукраїнській мові, встановлено їх походження та досліджено зв’язки українських префіксів із праслов’янськими та іншими слов’янськими мовами.
40
Маркевич, Лариса. "ГЕНЕЗА ТА ЕТАПИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ТАНЦЮВАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ НА ШЛЯХУ ДО УКРАЇНСЬКОГО БАЛЕТНОГО ТЕАТРУ". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 34, № 34 (22 грудня 2020): 136–43. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v34i34.331.
Повний текст джерелаАнотація:
Простежено історію походження та становлення професійного танцю, зокрема акцентувана увага на тому, що він походить із ремесла. Розглянута виконавська танцювальна культура загалом та розвиток професіоналізму у виконавській майстерності, який в подальшому призвів до виникнення поняття «академізм», критерії специфіки танцювально-пластичної мови. Окреслений історичний шлях театралізації танцю, етапи диференціації танцю від народного до професійного.
41
Cтишов, О. А. "РОЗМОВНІ ІМЕННИКИ-КОМПОЗИТИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ". Лінгвістичні дослідження 2, № 54 (2021): 69–78. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2021.54.2.07.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено лінгвістичному аналізові розмовних іменниківкомпозитів в українській мові кінця ХХ – початку ХХІ століття. Матеріалом для дослідження слугували переважно стилістично забарвлені одиниці (понад 100 слів), що функціонують у розмовно-побутовому, публіцистичному та художньому стилях. Розглянуто джерела походження складних колоквіальних субстантивів, словотвірні моделі деривації таких одиниць, їхню семантику, стильове й стилістичне використання. Уведено до наукового обігу значну кількість некодифікованих розмовних іменників-композитів.
42
ДРУГОВ, Міхаіл. "ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, № 2 (2020): 193–200. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-193-200.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття висвітлює проблему розвитку критичного мислення учнів на уроках англійської мови відповідно до вимог Концепції “Нова українська школа”, спрямованої на реформування та модернізацію системи загальної середньої освіти в Україні. Актуальність досліджуваної проблеми доведена аналізом офіційних документів, виданих Європейською Комісією, які є орієнтиром для національного уряду щодо запровадження змін у системі освіти. У статті розглянуто походження поняття “критичне мислення” і представлено сучасну дефініцію. Для глибшого усвідомлення цього поняття наведено його головні ознаки, а саме: самостійність, проблемність, вироблення рішення, аргументованість та соціальність. Автор доводить, що процес розвитку критичного мислення має характеристики технології (алгоритмізованість та координованість). З’ясовано, що урок у початковій школі має бути побудовано відповідно до структури технології. Автор виділяє три етапи такого уроку: вступний (евокація), головний та заключний. Особливу увагу приділено двом моделям розвитку критичного мислення учнів , які базуються на теоріях, представлених у зарубіжній науковій літературі і є рекомендованими до запровадження Міністерством освіти та науки України. Перша модель розроблена відповідно до дослідження К. Еґана, який наголошує на ролі мовного розвитку учня в розширенні його загального кругозору. Друга модель побудована на теорії множинного інтелекту Г. Ґарднера, адаптованої до умов навчання англійської мови в початковій школі. Ключові слова: початкова школа, уроки англійської мови, критичне мислення, Нова українська школа, технологія.
43
Даньшина, Т. М., О. М. Петрик та А. В. Руденко. "ЛІТЕРАТУРНА КАЗКА В АСПЕКТІ ПЕРЕКЛАДУ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Наукова студія репрезентує аналіз шляхів перекладу літературної казки й визначення найоптимальніших стратегій збереження експресивного заряду тексту оригіналу. Дослідження проведено на матеріалі твору О. Волкова «Чарівник Смарагдового міста» та його перекладу українською, здійсненого Н. Косенко. У роботі вказано, що текст О. Волкова створений на основі казки американського письменника Ф. Баума «Чарівник країни Оз» з деякими змінами. Проте наголошено, що його варто розглядати в контексті російської традиції перекладу – адаптації (переписування, що включало додавання, розширення й доповнення зі значним ухилом щодо точності й логіки). Розкрито специфічні риси перекладу літературної казки: в основному перекладачі відмовляються від «одомашнення», але й не прагнуть «відчуження», здатного позбавити казку її людино-дидактичної функції. Перекладач змушений дозувати співвідношення відповідників на семантичному, синтаксичному й прагматичному рівнях перекладу; він знаходиться в пошуку якоїсь універсальної стратегії, щоб зробити «чужу» вигадку своєю реальністю, щоб казка зберегла в перекладі своєрідність оригіналу. З’ясовано особливості перекладу емоційно-експресивної лексики. Виявлено, що регулярні відповідники-еквіваленти активно функціонують у тексті казки і становлять більшу частину аналізованих одиниць. Уможливила це велика схожість у лексичному складі і граматичних структурах близькоспоріднених російської і української мов, що підтверджується спільністю походження і близькістю історичних шляхів розвитку. Застосування трансформацій спричинено тим, що емоційно-забарвлене слово не тільки виражає емоції мовця, а й упливає на адресата, викликаючи відповідні емоції й почуття з його боку. Тому в перекладі таких одиниць головне завдання – зберегти емоційно-експресивний компонент значення. Труднощі перекладу аналізованих одиниць полягають насамперед у «тонкощах семантики» й відсутності відповідних засобів вираження в мові перекладу. Транслатеми з емоційно-експресивним компонентом відтворюються, за умови відсутності словникового відповідника чи об’єктивної потреби контексту, в основному функціональними еквівалентами – за допомогою трансформацій-замін. Адекватна передача емоційно-експресивної лексики оригіналу – це один із шляхів вирішення проблеми перекладу літературної казки.
44
Бєлінська, В. Є. "КОРЕЛЯТИВНІ ПЛОЩИНИ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ КАТЕГОРІЙ «ЗЕМЛЯ» Й «КОСМОС» У МОВІ ПОЕЗІЙ П. ПЕРЕБИЙНОСА ТА А. КИЧИНСЬКОГО". Лінгвістичні дослідження, № 52 (2020): 224–35. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2020.52.21.
Повний текст джерелаАнотація:
У цій статті визначено кореляції концептуальних категорій «земля» й «космос» у поетичній мові українських митців П. Перебийноса та А. Кичинського. Проаналізовано особливості використання елементів цих категорій у складі метафоричних конструкцій. Відзначено спільні й відмінні риси означених поетів, зумовлені аналогіями в походженні й мовній картині світу. Зроблено висновок про те, що головними об’єктами концептосфери «природа» в поетичній мові П. Перебийноса та А. Кичинського є концепти-категорії «земля», «степ», «космос», «село», взаємопов’язані в описах ландшафту. Ключові слова: П. Перебийніс, А. Кичинський, поезія, категорії «земля» й «космос», концепти «село», «степ», метафорична конструкція.
45
Udzhmadzhuridze, G. G. "Політична культура студентської молоді ДНУ ім. О. Гончара". Grani 19, № 4 (12 березня 2016): 88–98. http://dx.doi.org/10.15421/1716084.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена дослідженню політичної культури студентів ДНУ ім. О. Гончара. Автор використовує основні теоретичні положення концепту політичної культури у побудові методико-методологічної моделі дослідження політичної культури студентської молоді. Враховуються особливості перехідного характеру українського суспільства. Політична культура визначається як система інтеріоризованих знань, відчуттів, оцінок індивідів до -політичного. Типологізація політичної культури здійснюється на основі використання шкал: демократія/тоталітаризм, активність/пасивність. Виокремлюються чотири типи політичної культури студентської молоді. Проведене емпіричне дослідження зафіксувало, що 87,3% студентів ДНУ відносяться до пасивно-демократичної політичної культури. Виявлено вплив наступних факторів на формування політичної культури студентів ДНУ: рівень освіти батьків, певне вірування, матеріальне положення сім’ї. Натомість з’ясовано, що політична культура студентів ДНУ не залежить від рідної мови спілкування або країни походження батьків.
46
Siromskyi, Ruslan. "УНІВЕРСИТЕТУ OPEN JOURNAL SYSTEMS Допомога КОРИСТУВАЧ Ім'я користувача Пароль Запам'ятати мене СПОВІЩЕННЯ Дивитися Передплатити МОВА English Українська ЗМІСТ ЖУРНАЛУ Пошук Пошук за критерієм Всі поля Перегляд За номером За автором За назвою Інші журнали РОЗМІР ШРИФТА Make font size smallerMake font size defaultMake font size larger ІНФОРМАЦІЯ Для читачів Для авторів Для бібліотекарів ДОМАШНЯ СТОРІНКА ПРО НАС УВІЙТИ ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ ПОШУК ПОТОЧНИЙ ВИПУСК АРХІВИ Домашня сторінка > № 19-20 (2019) > Siromskyi “БЕЗ ПРАВА НА СВОБОДУ ПЕРЕМІЩЕННЯ”: ОБРАЗ УКРАЇНСЬКОЇ РСР У ВІЗІЯХ КАНАДСЬКИХ ТУРИСТІВ (КІНЕЦЬ 1950-Х – 1960-ТІ РОКИ)". Наукові зошити історичного факультету Львівського університету / Proceedings of History Faculty of Lviv University, № 19-20 (1 жовтня 2019): 242–56. http://dx.doi.org/10.30970/fhi.2019.19-20.2347.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті простежено формування образу Української РСР у візіях канадських туристів наприкінці 1950-х – 1960-х роках, які становили значний відсоток серед туристів із країн Заходу. Зростання кількости заокеанських відвідувачів стало наслідком хрущовської відлиги та поліпшення канадсько-радянських міждержавних відносин. Радянська влада намагалася широко використовувати візити чужоземців, намагаючись доносити через них “потрібну” пропаґандистську інформацію, покликану формувати позитивний образ республіки. КДБ активно працював, щоб вербувати закордонних туристів, передусім українського походження. Зважаючи на це, Комітет Українців Канади звертав увагу на доцільність уникати офіційних зустрічей з представниками Радянської України. Упродовж 1960-х років УРСР з різною метою відвідало декілька канадських делегацій. Найбільш знаковим і важливим з політичної точки зору можна вважати візит 1965 р. до Києва канадської парламентської делеґації. Проте більшу частину візитерів з Канади складали представники т. зв. проґресивних організацій, зокрема прокомуністичного Товариства об’єднаних українців Канади, члени якого, однак, не завжди поділяли думку московського керівництва. Попри надмірну ідеологізацію повсякденного життя, чужоземцям вдавалося відкривати для себе природне і культурне багатство України. Їх найбільшу увагу привертали ситуація із збереженням української національної ідентичности (в т. ч. російщення), порушення фундаментальних прав і свобод людини (ув’язнення інакодумців). Інколи спроби канадських громадян переправити за кордон інформативні матеріяли про російщення і порушення прав людини завершувалися депортацією (наприклад, депортація громадянина Канади, члена КПК Івана Коляски). Загалом, складанню цілісного образу Української РСР заважали обмеження у вільному переміщенні туристів (особливо від 1962 р.), існування обмеженої кількости “демонстраційних” маршрутів, перебування під пильним наглядом спецслужб. Тому в більшості канадських туристів складався образ України як московської колонії.
47
Ковбасюк, Л. А. "ВЕРБАЛІЗАЦІЯ НОВИХ ПРАВИЛ ПОВЕДІНКИ В ЧАСИ ПАНДЕМІЇ КОРОНАВІРУСУ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ". Nova fìlologìâ 1, № 81 (23 червня 2021): 173–79. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-1-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена процесу вербалізації нових правил поведінки в сучасному німецькому суспільстві під час пандемії коронавірусу. У статті складено корпус одиниць аналізу, досліджено вибрані одиниці у площині когнітивної семантики, вивчено найпоширеніші шляхи їхнього утворення під час пандемії COVID-19, проаналізовано структуру, семантику, походження та функціонування мовних одиниць у німецькому електронному медіадискурсі. Мовні одиниці дослідження є неологізмами та вербалізують у німецькомовній картині світу такі концептосфери, як: 1) ПРИВАТНА СФЕРА: ДИСТАНЦІЮВАННЯ, ВІТАННЯ / ЕТИКЕТ, ГІГІЄНА, КОНТАКТИ / ВІДВІДУВАННЯ, 2) ПРОФЕСІЙНА СФЕРА (РОБОТА, НАВЧАННЯ): ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА РОБОТІ, ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС НАВЧАННЯ, 3) СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ: БУТТЯ, СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ, СТРАТЕГІЯ, ЗАПОБІГАННЯ РОЗПОВСЮДЖЕННЮ ХВОРОБИ. Аналіз показав, що мовні одиниці, які широко використовуються під час пандемії коронавірусу в сучасній Німеччині для позначення нових правил поведінки, утворюються трьома шляхами: 1) шляхом словотвірної номінації, 2) шляхом запозичення; 3) шляхом утворення фразеологічних одиниць. За допомогою словотвірної номінації утворено 68% одиниць аналізу. Під час дослідження нами встановлено, що проаналізовані одиниці утворюються насамперед шляхом словоскладання та є детермінативними композитами. Особливу групу складних слів утворюють так звані гібридні композити, складовою частиною яких обов’язково є запозичення з англійської мови, латинської або грецької. Запозичені номінативні одиниці становлять 20% корпусу. Шляхом первинного утворення фразеологічних одиниць виникло 12% одиниць вивчення. У проаналізованому корпусі наявні концептуальні метафори, що роблять мову експресивною та виразною. Особлива увага в роботі приділяється прагматичним функціям мовних одиниць дослідження в сучасному німецькому медіадискурсі, а саме в електронному журналі Focus. Перспективою майбутніх досліджень може бути контрастивне вивчення вербалізації нових правил поведінки під час пандемії коронавірусу в німецькій та українській мовах.
48
Васильєва, Катерина Петрівна. "Новий кореневий словник Олекси Різниківа". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 жовтня 2017): 26–36. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.84.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядається новий кореневий словник О. Різниківа «Українські словогрона. Випуск другий: Словогрона духу» (2015), який не схожий на інші морфемні та словотвірні словники: його головною одиницею є частина слова без префікса («відкорінок»), родину однокореневих слів (словогроно) автор подає в шести стовпчиках (дієслова, іменники чоловічого роду, іменники середнього роду, іменники жіночого роду, незмінні та множинні форми слів, прикметники та дієприкметники в чоловічому роді), до кореневої родини залучає оніми. О. Різників зробив підрахунок кожного словогрона і його складових, створив «чільник», що показує валентність певного кореня, його словотворчі можливості, глибинність і багатогранність. Словник О. Різниківа – оригінальний і самобутній, він відкриває нові обрії як для науковців, так і для кожного українця, що має пишатися багатством своєї мови, давнім її походженням.
49
Петрина, О. С., та Д. Р. Цюцюра. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЕКОНОМІЧНОЇ ГАЛУЗІ". Nova fìlologìâ, № 84 (30 грудня 2021): 193–99. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-27.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено дослідженню способів перекладу фразеологічних одиниць англійської економічної термінології українською мовою. У статті представлено основні труднощі, які виникають під час перекладу фразеологізмів з англійської українською мовою. Окреслено чинники, від яких залежать правильність і точність перекладу фразеологічних одиниць, серед яких перше місце посідає джерело походження фразеологізму (однакове чи відмінне) у мові оригіналу та в мові перекладу. У роботі розглянуто способи перекладу фразеологічних одиниць загалом і бізнес-фразеологізмів зокрема. Основні способи перекладу фразеологічних одиниць поділяють на фразеологічні (переклад за допомогою фразеологічного аналога та переклад за допомогою абсолютного/відносного еквівалента) та нефразеологічні (описовий переклад, дослівний переклад та контекстуальна заміна). Встановлено, що переклад фразеологічних одиниць економічної сфери діяльності здійснюється за допомогою описового способу, фразеологічного аналога, фразеологічного еквівалента, дослівно, а також за допомогою транслітерації з поясненням. Здійснено аналіз зазначених способів перекладу, описано переваги і недоліки кожного з них. З’ясовано, що для передачі фразеологічних одиниць економічної сфери діяльності найефективнішим та найрегулярнішим способом перекладу є описовий. Використання описового способу перекладу надає можливість точно та змістовно передати значення термінологічного фразеологізму. Найсуттєвішими недоліками зазначеного способу перекладу є його громіздкість та здатність позбавити фразеологічну одиницю образності. Переклад за допомогою фразеологічного аналога та дослівний переклад належать до менш регулярних способів перекладу термінологічних фразеологізмів. Особливість дослівного способу перекладу полягає в його додатковому поясненні, яке часом може бути надто громіздким та позбавляти фразеологічну одиницю лаконічності, проте воно сприяє правильному розумінню фразеологічної одиниці. Визначено, що переклад за допомогою фразеологічного еквівалента та транслітерація з додатковим поясненням для передачі фразеологічних одиниць економічної сфери діяльності українською мовою використовуються вкрай рідко.
50
Колоїз, Жанна Василівна. "Проект українського «Словника прецедентних феноменів»". Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 16 (27 жовтня 2017): 139–60. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v16i0.97.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті порушено проблему прецедентності загалом та лексикографування прецедентних феноменів зокрема, розглянуто принципи лексикографування прецедентних імен та прецедентних висловлень, запропоновані Д. Гудковим, проаналізовано наявні зразки словникових статей. Представлено наукове підґрунтя для розробки проекту перш за все українськомовного «Словника прецедентних феноменів». Зосереджено увагу на особливостях добору корпусу фактичного матеріалу, його систематизації, на труднощах, із якими зіштовхуватимуться лексикографи. Акцентовано, що реєстр проектованого словника повинен містити передусім зразки одиниць, які демонструють так звану сильну прецедентність, становлять ядро культурної пам’яті народу, зберігаються у свідомості більшості носіїв мов.
Виокремлено основні елементи лексикографічного аналізу прецедентних феноменів: 1) форму вербалізації (прецедентне ім’я; прецедентне висловлення; прецедентний текст; прецедентна ситуація); 2) рівень прецедентності (універсально прецедентний; соціумно прецедентний; національно прецедентний); 3) джерело походження (літературне (біблійне, світова література, українська література і т. ін.); нелітературне (фольклорне, міфологічне і т. ін.). В анонсованих словникових статтях передбачено наявність обов’язкових структурних елементів у вигляді енциклопедичної довідки, ілюстрації та паспортизації.