Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Потреби підприємства.
Статті в журналах з теми "Потреби підприємства"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Потреби підприємства".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Морохова В.О., Бойко О.В. та Лорві І.Ф. "МАРКЕТИНГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ". Економічний форум 1, № 3 (25 вересня 2021): 87–93. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-3-12.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті розглянуто питання використання маркетингових технологій з метою формування конкурентних переваг. Систематизовано дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців стосовно джерел конкурентних переваг. Узагальнено вимоги, яким мають відповідати конкурентні переваги та наведено систематизований перелік характеристик, через які виявляється сутність конкурентних переваг. Конкурентні переваги мають вигідно відрізняти підприємство від конкурентів, задовольняти потреби споживачів, забезпечувати підприємству довгострокову конкурентну позицію на ринку, бути гнучкими та адаптованими до змін сучасного бізнес-середовища.
Доведено, що засобом досягнення конкурентоспроможної позиції підприємства на ринку є розробка конкурентної стратегії, що базується на системі цінностей споживачів. Впровадження принципу клієнтоорієнтованості та створення споживчої цінності визначено головними складовими забезпечення стійких конкурентних переваг.
За сучасних умов нестабільного ринкового середовища аргументовано доцільність розробки адаптивних маркетингових стратегій, що дають змогу підприємствам реагувати на зміни ринкового середовища, мінімізувати ризики та втримати конкурентні позиції. Наголошено на необхідності забезпечення системного підходу до формування стратегій окремих елементів комплексу маркетингу. Виділено напрями адаптивного маркетингового управління.
Узагальнено сучасні маркетингові технології, які можуть застосовувати підприємства з метою розширення цільової аудиторії, збільшення обсягів продаж та зміцнення своїх позицій на ринку. Їх особливостями є орієнтація на стратегічні цілі розвитку, інтегрованість із загальною системою управління підприємством, комплексність, безперервність та динамізм реалізації. Результатом ефективного використання цих технологій є успішна діяльність підприємств на ринку, досягнення маркетингових та управлінських цілей.
2
Klymchuk, A. O. "СИСТЕМА МОТИВАЦІЇ ТА СТИМУЛЮВАННЯ ПЕРСОНАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Actual problems of regional economy development 1, № 12 (11 квітня 2016): 119–25. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.12.119-125.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена проблемам дослідження системи мотивації та стимулювання персоналу на промислових підприємствах, що є досить актуальними в умовах сьогодення. Мета дослідження полягає у детальному вивченні та аналізі особливостей системи стимулювання та мотивації персоналу на промислових підприємствах. Доведено, що керівництво підприємства повинне постійно займатися вдосконаленням системи мотивації та стимулювання праці персоналу, тобто пристосовуватися до нових умов функціонування ринку. Автором наголошується, що система мотивації та стимулювання на промислових підприємствах займає провідне місце у його функціонуванні, оскільки пов'язана з проблемою ефективної виробничої діяльності на підприємстві та призводить до зростання кінцевих результатів його діяльності, а також підвищення життєвого рівня працівників. У статті визначено основні функції (залучення кваліфікованих фахівців; збереження груп професіоналів протягом необхідного терміну), які повинна виконувати система мотивації та стимулювання праці персоналу на підприємстві. Сформовано основні завдання, які є необхідними для забезпечення потрібного рівня трудової активності персоналу: визначення набору цінностей, які будуть закладені в основу мотивування персоналу; формування рівня потреб кожного працівника, його інтересів і можливостей задоволення; конкретизація видів трудової діяльності, які потрібні підприємству і котрі доцільно мотивувати; організація праці таким чином, щоб переконати працівника в можливості задовольнити його інтереси; узгодження певних видів діяльності працівника з набором цінностей і переваг; з’ясування мотивів, інтересів та системи цінностей при наймі працівника на підприємство. З метою формування керованої системи мотивації та стимулювання, наголошено на необхідності виконання наступних умов: наявності повної та достовірної інформації про об'єкт управління; необхідності мати постійне уявлення про стан і динаміку мотиваційної спрямованості персоналу; ретельному відстеженні соціально-економічних наслідків управлінських рішень і вміння їх прогнозувати. Виходячи із досвіду багатьох країн встановлено, що традиційні методи збирання даних щодо мотиваційної та стимулюючої спрямованості персоналу вже не задовольняють потреби практики управління, а тому на кожному підприємстві запропоновано запроваджувати систему мотиваційного та стимулюючого моніторингу, основною метою котрого є створення нової інформаційної бази для прийняття управлінських рішень у сфері мотивації та стимулювання працівників. Такий моніторинг повинен спрямовуватись на постійне спостереження та контроль стану мотивації та стимулювання персоналу з метою його оперативної діагностики й оцінки в динаміці, прийняття кваліфікованих управлінських рішень в інтересах підвищення ефективності виробництва.
На основі проведених досліджень визначено основні принципи, на яких має ґрунтуватись система мотивації та стимулювання персоналу на підприємстві: системності; комплексності; аполітичності; періодичності; виробничо-територіального підходу. Автором здійснено порівняльний аналіз вітчизняних систем стимулювання та мотивації персоналу підприємств, до яких віднесено наступні: систему матеріальної мотивації та стимулювання за трудовим вкладом; систему управління за цілями; теоретичну модель матеріальної мотивації та стимулювання; систему стимулювання та мотивації, орієнтовану на вартість бізнесу – участь у власності та опціонні програми.
Виходячи із проведених досліджень визначено, що система стимулювання та мотивації використовує тільки першу частину – фінансові та економічні мотиви та стимули, а такі стимули, як професійні, трудові, престиж та соціальний статус, а також мотиви та стимули, пов’язані з кар’єрою, в даних системах досить слабо фігурують, що також є недоліком вітчизняних систем мотивації та стимулювання праці персоналу підприємства. У статті наголошується, що успіх підприємства залежить від оптимального поєднання двох складових: підвищення добробуту працівників та підтримання ефективності виробничого процесу. Доведено, що найбільш ефективною системою мотивації та стимулювання праці є комбінація матеріального стимулювання та стимулювання розвитку професійних знань, високого рівня досвіду задля досягнення поставленої мети, пошук нових шляхів в організації та управлінні підприємством.
3
Лісова, Р. М. "Індустрія 4.0 та цифрова готовність українських промислових підприємств". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 7 (14 вересня 2021): 86–96. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.86-96.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасних умовах економічного розвитку масштабне поширення нових технологій робить цифрову трансформацію актуальною майже для кожної галузі, а рівень діджиталізації демонструє ступінь конкурентоспроможності компаній і є визначальним під час розробки стратегії розвитку. Ґрунтуючись на тому, що промислові підприємства є ядром економічного зростання країни, досліджено цифрову готовність українських промислових підприємств у контексті реалізації концепції Індустрія 4.0. На основі звітів міжнародних організацій проаналізовано оцінку виробничої готовності України. Виокремлено основні напрями в сфері розвитку української Індустрії 4.0. Проаналізовано поняття цифрової зрілості підприємства та визначено його сутність. Здійснено оцінку рівня використання цифрових технологій на українських промислових підприємствах та виявлено позитивну динаміку у цьому напрямі за аналізований період. Здійснено огляд сегментів високотехнологічних компаній, що розробляють та впроваджують продукти рішення в Індустрії 4.0 на українських підприємствах, також зроблено висновки щодо потреби розробки системи аналізу та оцінювання рівня цифрової зрілості з метою ефективного впровадження технологій Індустрії 4.0 на українських промислових підприємствах.
4
Stetsenko, S. P., N. V. Bolila та A. M. Ivanchenko. "АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА І КОНТРОЛЬ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ДОПОМОГОЮ КОНТРОЛЬНИХ КАРТ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 90 (2 жовтня 2020): 223. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202021.
Повний текст джерелаАнотація:
Робота присвячена проведенню аналізу і контролю дебіторської заборгованості підрядних будівельних підприємств на основі статистичних методів виробничого менеджменту. Для вирішення даного наукового завдання застосовано метод контрольних карт Шухарта, який базується на статистичній обробці даних щодо відхилень фактичних термінів і обсягів дебіторської заборгованості від їх планових значень. На основі аналізу характеру відхилень робляться висновки щодо характеру відхилень (випадкові чи ні) та приймаються управлінські рішення. Запропоновано проводити контроль дебіторської заборгованості підрядних будівельних підприємств у розрізі договірних цін у складі будівельних контрактів та додаткових угод (планові показники), фактичних надходжень і витрат та розрахунку планової і фактичної потреби підприємства в оборотних коштах. Контроль здійснюється за показниками: терміни надходження грошових коштів та обсяги потреби в оборотних коштах за кожним будівельним контрактом. Такий підхід дозволяє диференційовано підходити до причин виникнення відхилень від плану. У роботі проаналізовано дебіторську заборгованість будівельного підприємства та запропоновано проводити контроль відхилень від плану за допомогою контрольних карт Шухарта, які дозволяють не тільки виявляти відхилення, але і визначати чинники впливу такі як випадкові і специфічні. Такий підхід дозволяє достовірно визначити фактори впливу, спрогнозувати ризики втрати фінансової стійкості та наслідки їх дії для економічної безпеки будівельного підприємства. Здійснено застосування відомого і широко розповсюдженого методу аналізу у новій області, а саме – для контролю дебіторської заборгованості. У процесі аналізу виявлено, що запропонований підхід дозволяє здійснювати контроль відхилень термінів і рівня дебіторської заборгованості, виявляти випадкові і специфічні чинники, які впливають на відхилення від плану. Окремі результати та висновки статті можуть бути використані будівельними підприємствами, а також підприємствами інших галузей, у разі їх відповідної адаптації, для аналізу і контролю дебіторської заборгованості.
5
Жуков С.А. "ЕКОЛОГІЧНА ЕВОЛЮЦІЯ МАРКЕТИНГУ". Економічний форум 1, № 4 (13 жовтня 2020): 86–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-11.
Повний текст джерелаАнотація:
Дана стаття посвячена дослідженню екологічної еволюції маркетингу, аналізу розвитку та зв'язку між різними етапами – екологічним маркетингом, зеленим маркетингом і сталим маркетингом. Представлене дослідження є науковим пошуком, направленим на встановлення впливу маркетингу на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, у ході якого запропоновано екологічну еволюцію маркетингу представити у трьох послідовних етапах: екологічний маркетинг; зелений маркетинг; сталий маркетинг. З наведених понятійних категорій екологічний маркетинг переважає в дослідженнях українських і вітчизняних науковців, а зелений маркетинг є більш використовуваним поняттям серед науковців в світі.
Перша – екологічна концепція маркетингу характеризується непопулярністю серед підприємств, адже екологізація приводить до додаткових витрат, а відтак і підвищення ціни. Це і пояснює слабку ініціативність та інноваційність у напрямку екологічного менеджменту. Основними проштовхувачами екологічного напрямку на підприємствах виступають інженери та юристи, одні з яких удосконалюють виробництво, а інші – пристосовують його до екологічних правових норм і стандартів.
Зелений маркетинг – другий етап – вже торкнувся більшої кількості тих галузей, підприємства яких звертають увагу на вплив своєї діяльності на навколишнє природне середовище завдяки використанню інноваційних і більш екологічних виробництв. Як результат, задовольняються потреби (попит) екологічно орієнтованих споживачів у побутових товарах і послугах.
Третій етап – сталий маркетинг, звичайно, ототожнюється з концепцією сталого розвитку, і направлений на задоволення потреб споживачів і забезпечення ринків ресурсами, що компенсують усі витрати, пов'язані з охороною довкілля та формуванням збалансованої соціально-суспільної й еколого-економічної систем.
Для сучасного маркетингу на підприємстві актуальним є концепція побудови трьох складового бізнесу, що враховує крім прибутку, ще й соціальні та екологічні площини функціонування підприємства.
6
Don, O. D., та I. Y. Privarnikova. "Нематеріальний складник групової трудової мотивації". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 7 (25 грудня 2016): 185. http://dx.doi.org/10.15421/191619.
Повний текст джерелаАнотація:
Обмеження фінансових можливостей підприємств у збільшенні матеріальних стимулів, зокрема реальної заробітної плати співробітників, підвищило увагу до нематеріального боку мотивації. Оскільки мотиви та стимули групової мотивації достатньо не вивчено, а підходи, застосовні для індивідуальної мотивації працівників, не завжди можна застосувати для мотивування групи, тема дослідження актуальна.Мета роботи – охарактеризувати нематеріальний складник трудової групової мотивації, мотиваційні типи працівників і навести можливі нематеріальні стимули, специфічні для мотивування групи досягти ціль.Трудову мотивацію потрібно розглядати як систему компонентів, що являють собою сукупність мотивів внутрішнього і зовнішнього походження, стимулюючих чинників, які спонукають виробничий колектив до активної діяльності для досягнення як особистих, так і цілей підприємства. Високомотивовані працівники – працівники зацікавлені, а отже, досягаючи загальних цілей підприємства, вони задовольняють особисті потреби та свідомо обирають певний тип поведінки.Охарактеризовано основні мотиви (потреби), які спонукають робітників до діяльності. Мотивів, які визначають поведінку людини в процесі праці, безліч, проте нею керують тільки декілька з них, один з яких обов’язково переважає. Підбір учасників команди із урахуванням розбіжностей у мотивах забезпечує початкові умови для успіху. Зроблено припущення, що в кризових умовах мотиваційні потреби як окремих працівників, так і групи здебільшого пов’язані з очікуванням матеріальної винагороди за виконану роботу. За обмежених фінансових можливостях доцільно застосовувати нематеріальні стимули. Під час їх добору керівнику необхідно враховувати той факт, що для покращення результатів роботи виконавці мають перебувати у середовищі, яке відповідає їх основному емоційному стану. Невід’ємні компоненти такого «здорового» середовища – правильна субординація, корпоративний етикет, мікроклімат у колективі, наявність досвідченого керівника.Мотиваційний вплив як на окремого працівника, так і на групу в цілому реалізують із урахуванням відмінностей у потребах, рисах характеру, робочої поведінки, статусі, кваліфікації, досвіді, світогляді. У статті охарактеризовано мотиваційні типи робітників за цими критеріями та оцінено їх здатність працювати у групі за шкалою «низька здатність – висока здатність». Зроблено висновок, що для ефективної мотивації роботи групи у ході формування команди перевагу слід надавати працівникам господарського типу, який разом з інструментальним найбільше відповідає вимогам результативної праці. Надано рекомендації щодо застосування мотиваційних стимулів у контексті «застосування стимулів – формування умов».Наукова новизна дослідження – виявлення найпридатнішого до групової роботи мотиваційного типу співробітників шляхом порівняння їх потреб і стимулів.Результати дослідження можна використати для створення на підприємстві реальних умов для побудови групової трудової мотивації та зацікавлення кожного працівника у збільшенні продуктивності праці.Перспективні напрямки подальших досліджень – оцінка ефективності окремих запропонованих мотиваційних стимулів підвищення результативності групової праці для різних сфер діяльності.
7
Balanovska, Tetiana, Olga Gogulya, Krystyna Dramaretska, Volodymyr Voskolupov та Viktoriia Holik. "Використання маркетингового менеджменту для забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, № 3 (20 вересня 2021): 142–61. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.03.09.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою дослідження є обґрунтування доцільності використання маркетингового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах для забезпечення їх конкурентоспроможності.
Методологія / методика / підхід. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження для збору, аналізу, оцінки інформації, представлення результатів та формування висновків використано діалектичний метод наукового пізнання, а також загальнонаукові методи: аналізу, синтезу, порівняння, економіко-математичне моделювання (балансово-оптимізаційна модель), графічний та узагальнення.
Результати. Обґрунтовано, що маркетинговий менеджмент, як важливий складник антикризового управління, доцільно запроваджувати в сільськогосподарських підприємствах для пошуку найбільш перспективних напрямів їх діяльності відповідно до умов зовнішнього середовища з метою забезпечення їх конкурентоспроможності. Доведено ефективність і перспективність виробництва органічної продукції в Україні, що сприятиме покращенню економічного, соціального й екологічного стану країни. Запропоновано сільськогосподарським підприємствам застосовувати стратегію повної або часткової диверсифікації діяльності на основі ведення органічного сільського господарства. Для прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо оптимізації виробничої структури галузі рослинництва сільськогосподарського підприємства з орієнтацією на потреби ринку та дотриманням принципів стійкого розвитку запропоновано використовувати балансово-оптимізаційну модель, сутність якої полягає в розрахунку вартості валової продукції за умови використання різних варіантів унесення добрив при вирощуванні сільськогосподарських культур.
Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено науковий підхід до використання маркетингового менеджменту в сільськогосподарських підприємствах, який передбачає застосування методів економіко-математичного моделювання щодо виробництва сільськогосподарської продукції на основі органічного землеробства, що сприятиме забезпеченню їх конкурентоспроможності.
Практична цінність / значущість. Практична цінність досліджень полягає в розробленні конкретних рекомендацій щодо прийняття обґрунтованих управлінських рішень із питань оптимізації виробничої структури галузі рослинництва сільськогосподарського підприємства з орієнтацією на потреби ринку та дотриманням принципів стійкого розвитку.
8
Ткаченко, С. М. "СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРІТЕТИ ВИКОРИСТАННЯ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ". Visnik Zaporiz'kogo nacional'nogo universitetu. Ekonomicni nauki, № 2 (50) (12 серпня 2021): 22–27. http://dx.doi.org/10.26661/2414-0287-2021-2-50-04.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджується оцінка та стратегічне управління конкуренто- спроможністю підприємства. Розглянуті основні концепції управління і питання удосконалення управління інноваціями, що направлені на підви- щення конкурентоспроможності підприємства. Обґрунтовано, що важли- вим аспектом системи забезпечення належного рівня конкурентоспромож- ності підприємства є процес його оцінювання, в ході якого виявляються його сильні і слабкі сторони, приховані можливості та потенційні загрози, що у подальшому дає можливість ефективно планувати та розвивати діяль- ність на основі конкурентних переваг. Визначення рівня конкурентоспро- можності підприємства є початковим моментом планування його діяльності та розробки стратегії конкурентоспроможності. Для функціонування орга- нізаційно-економічного механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства необхідна система оцінки конкурентоспроможності, яка б врахувала інтереси інвесторів, підприємств, споживачів, держави. Акцен- товано увагу на те, що відсутність єдиного розуміння суті поняття конку- рентоспроможності підприємства обумовило неоднозначність трактування даної категорії. В сучасних ринкових умовах підприємства діють в конку- рентному середовищі. Зроблено висновок, що для забезпечення ефектив- ної діяльності підприємствам потрібно вивчати конкурентне середовище, визначати конкурентні переваги та конкурентоспроможність. Визначено, що існують різні підходи до визначення конкурентоспроможності підпри- ємства. Зроблено висновок що конкурентоспроможність підприємства це: порівняльна перевага, відмінність чи відносна характеристика, показник; властивість об’єкта управління (суб’єкта ринкових відносин) задовольняти потреби; система показників конкурентоспроможності та ефективності; підсумковий показник стійкості роботи підприємства, ефективного вико- ристання ресурсів, здатності протистояти чи виробляти і збувати товари і послуги; здатність витримувати конкуренцію на ринку; займана частка ринку; критерій виходу підприємства на товарні ринки; гнучкість і адап- тивність; рівень компетенції підприємства; пріоритетні аспекти конку- рентоспроможності з урахуванням інтересів зацікавлених користувачів інформації про конкурентоспроможність; якість і конкурентоспроможність продукції, що випускається. Зроблено висновки, що важелями підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є фактори конкурентоспро- можності. Встановлення визначальних факторів конкурентоспроможності здійснюють за їх впливом та в залежності від цілей і завдань управління конкурентоспроможністю.
9
Хитрова, О. А. "TQM ЯК СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНА ФІЛОСОФІЯ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ: СУТЬ ТА УМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 56–61. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.27.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті доведено, що TQM – це ефективна філософія управління підприємством, яка має значний вплив на соціальну сферу та базується на принципах, які дають можливість посилити складники, які позитивно впливають на роботу працівників, керівництво, партнерів та споживачів. Визначено, що позитивний вплив на працівників проявляється у задоволенні умовами їхньої роботи, що підсилює їхню соціальну відповідальність, для підприємства відкриваються можливості стратегічного розвитку та забезпечення ефективності на основі соціального ефекту, яке має триваліший ефект, а для суспільства – створення якісного доступного продукту, який здатний задовольнити потреби, створює умови для комфортного життя усіх соціальних груп. Також у статті заначено, що для запровадження TQM як соціально-орієнтованої філософії управління підприємством слід виконати певні умови, що стосуються суспільних потреб та пошуку ефективних шляхів для їх задоволення.
10
Tomchuk, O. F. "АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТОРСЬКОЮ ЗАБОРГОВАНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, № 2 (6 вересня 2016): 160–64. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6931.
Повний текст джерелаАнотація:
Обґрунтовано необхідність аналітичного забезпечення управління кредиторською заборгованістю підприємства, оскільки розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і ухваленні управлінських рішень після забезпечення ефективності розрахунків з кредиторами. Збільшення або зниження кредиторської заборгованості приводять до зміни фінансового становища підприємства. Визначено основні інформаційні потреби менеджменту щодо заборгованості. Зазначено, що ефективність управління заборгованістю значно залежить від якості його інформаційного забезпечення, яке, своєю чергою, ґрунтується насамперед на аналізі наявної інформаційної бази щодо заборгованості підприємства. Досліджено методику аналізу заборгованості з метою інформаційного забезпечення управління нею, а саме: загальний обсяг кредиторської заборгованості, його динаміка; склад кредиторської заборгованості по окремих видах, за строками утворення; якість кредиторської заборгованості, що є одним із показників кредитного рейтингу і ділового іміджу підприємства; співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей підприємства та показників їх оборотності. Оптимальним станом є рівність вказаних сум заборгованостей. Внесено пропозиції щодо покращення аналітичного забезпечення управління кредиторської заборгованості підприємства.
11
Beztelesna, L. I., та N. M. Prokopchuk. "СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ДОЦІЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ МАРКЕТИНГУ ПЕРСОНАЛУ В СТРАТЕГІЧНОМУ УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 1, № 81 (26 квітня 2018): 265. http://dx.doi.org/10.31713/ve1201827.
Повний текст джерелаАнотація:
Відображено соціально-економічну доцільність застосування маркетингу персоналу на одному із підприємств лісового господарства.Проаналізовано витрати та шляхи покриття потреби у персоналі за рахунок власних джерел. Побудований практичний механізм реалізації маркетингу персоналу, що включає налагодження мережевої взаємодії підприємства і навчальних закладів, формування картки індивідуального професійного розвитку працівника, побудову планів професійного зростання персоналу.
12
Hembarska, N. Ye, L. G. Kvasnii та Kh P. Danylkiv. "ІНФОРМАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ЗВІТУ ПРО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ". Actual problems of regional economy development 2, № 17 (30 листопада 2021): 236–51. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.17.236-251.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження змісту і структури Звіту про управління та його закордонних аналогів; з’ясування сучасних інформаційних потреб користувачів і встановлення можливостей їх задоволення шляхом покращення й розширення інформативності Звіту про управління; розробку пропозицій щодо адаптації Звіту про управління до вимог сьогодення та його сприяння досягненню цілей сталого розвитку підприємства.
У процесі дослідження автори використовували методи індукції, дедукції, історичний, порівняння, теоретичного узагальнення – для з’ясування передумов виникнення, тенденцій та перспектив Звіту про управління; спостереження, абстрактно-логічний, причинно-наслідкових зв’язків, опису, конкретизації, формалізації – для визначення інформаційних потреб користувачів Звіту про управління, формування пропозицій, надання теоретичних і практичних висновків та узагальнень.
У статті розкрито основні аспекти Звіту керівництва, принципи його складання, нормативне регулювання, складові та формат їх подачі з метою порівняння зі Звітом про управління, який складають вітчизняні підприємства, організації та установи. Охарактеризовано рекомендовані вітчизняними нормативними актами структурні компоненти Звіту про управління для підприємств та банків України. Окреслено організаційні моменти процесу підготовки звіту з метою забезпечення високої якості інформації, що у ньому представлена. Проаналізовано та систематизовано інформаційні потреби різних груп користувачів Звіту про управління. Беручи за основу систему збалансованих показників Нортона-Каплана, запропоновано у Звіті про управління розкривати інформацію про витрати на внутрішні бізнес-процеси, на забезпечення відносин із клієнтами, на навчання і розвиток персоналу окремими групами, що дасть можливість проаналізувати реальні кроки підприємства у напрямку досягнення стратегічних цілей та сталого розвитку. Звертається увага на додаткові ризики забезпечення достовірності даних Звіту про управління, по’вязані із відображенням нефінансових показників. Рекомендовано для підвищення якості інформації проводити аналіз та оцінку впливу факторів, спричинених пандемією COVID-19 і карантинними обмеженнями на всі сфери життєдіяльності підприємства, а також зазначати прийняті заходи для регулювання діяльності та ризики і перспективи розвитку.
Результати дослідження представляють інтерес для підприємств, організацій та установ, які в обов’язковому порядку складають та оприлюднюють Звіт про управління, а також інших підприємств, які можуть використати наведену інформацію як для внутрішніх потреб, так і для надання вичерпних відомостей стейкхолдерам щодо фінансових та нефінансових аспектів діяльності.
13
Підлипна, Р. П. "ОЦІНЮВАННЯ ІНВЕСТУВАННЯ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 63 (1 жовтня 2021): 64–69. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-63-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Статтю присвячено методологічним аспектам оцінювання економічної доцільності інвестицій у соціально-економічний розвиток персоналу, яка визначається високим рівнем їх окупності і потребує оп-тимізації інвестиційних потоків підприємства. Визначено, що загальними цілями розвитку персоналу є ство-рення умов для стимулювання розкриття потенціалу працівників і забезпечення високої вмотивованості щодо досягнення поставлених завдань. Показано, що особливістю сучасних підходів до розвитку персоналу є завдан-ня творчої імплементації у реальну комерційну практику існуючих та безперервної генерації нових знань. Зміни в економічних системах постіндустріального етапу ставлять до персоналу вимоги знання інноваційних техно-логій, здатності розробляти та впроваджувати нові проекти. Водночас соціальна позиція визначає місце працівника в системі управлінських відносин, залежить від його функціональних обов’язків і професійно-кваліфікаційної характеристики. Ефективне інвестування у соціально-економічний розвиток передбачає вит-рати на навчання, охорону здоров’я, виховання і підвищення лояльності працівників до підприємства. Однак кадрова політика більшості підприємств націлена виключно на зменшення витрат, а система мотивації зво-диться до процедури оплати праці. Оцінювання потреби в розвитку персоналу є підґрунтям виявлення причин-но-наслідкового зв’язку між запланованими навчальними програмами і набутим у результаті їх реалізації соціально-економічним ефектом, що дозволяє включати планування розвитку персоналу в загальну стратегію розвитку підприємства. Запропонований поетапний алгоритм аналізу дозволяє як точно і неупереджено врахувати загальну ефективність інвестицій у соціально-економічний розвиток персоналу, так і об’єктивно оцінити кожну зі складових проекту на відповідність цілям розвитку підприємства і окремих працівників. По-дальші дослідження пропонується спрямувати на аналіз впливу окремих напрямків соціально-економічного розвитку на рівень забезпечення соціальної безпеки підприємства.
14
Korobets, Olena Mykhailivna. "МАРКЕТИНГОВІ ДЕТЕРМІНАНТИ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГІЧНИМИ РИЗИКАМИ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". SCIENTIFIC BULLETIN OF POLISSIA, № 2(18) (2019): 171–76. http://dx.doi.org/10.25140/2410-9576-2019-2(18)-171-176.
Повний текст джерелаАнотація:
Актуальність теми дослідження викликана необхідністю створення в сучасних ринкових умовах ефективної системи управління екологічними ризиками підприємства, яка б сприяла підвищенню його конкурентоспроможності, та була максимально орієнтована на потреби споживачів. Постановка проблеми. Використання системи управління ризиками формує передумови підвищення ефективності всіх сфер діяльності підприємства. Аналіз останніх досліджень і публікацій. ERM розглядається вченими як сукупність трьох блоків: фактори, що впливають на ERM (Beasley; Kleffner; Liebenberg and Hoyt; COSO); вплив ERM на ефективність роботи підприємства (Beasley; Gordon; Andersen and Roggi); механізми управління ризиками в конкретних організаційних умовах (Mikes; Paape and Spekle). Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Система менеджменту з одного боку повинна враховувати інтереси всіх стейкхолдерів, а з іншого сприяти мінімізації наявних ризиків. Постановка завдання. В основі дослідження лежить система ERM, яка розглядається у співвідношенні зовнішніх факторів навколишнього середовища для підприємства, та факторів стійкості самого підприємства. Виклад основного матеріалу. У статі проведено аналіз факторів залежності впровадження системи ERM на підприємствах, продуктивністю його роботи, та впливом на маркетингову політику. Система ERM розглядається як співвідношення зовнішніх факторів навколишнього середовища, та факторів стійкості підприємства. Висновки. Попередні дослідження дозволяють зробити висновки, щодо наявності взаємозв’язку між результатами діяльності підприємства та впровадженням системи ERM.
15
Bohadorova, Larisa, Sofiia Melnychenko та Anastasiia Markeliuk. "ПРОСТОРОВО-ЧАСОВА ДИНАМІКА ЯКІСНИХ ЗМІН ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ У 2015 ТА 2019 РОКАХ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (23 грудня 2020): 205–16. http://dx.doi.org/10.32750/10.32750/2020-0219.
Повний текст джерелаАнотація:
Сільське господарство є однією з найважливіших складових економіки країни. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, задовольняє інші потреби суспільства. Ефективність роботи цього виду економічної діяльності завжди залишається актуальним питанням.
Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарських підприємств є показник рентабельності. Рентабельність означає доходність, прибутковість підприємства. У загальному вигляді її розраховують шляхом співставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються для його отримання.
У статті розглянуто показники ефективності виробництва продукції рослинництва підприємствами України у 2015 та 2019 роках.
У процесі дослідження було використано такі методи: аналізу та синтезу, узагальнення, статистичний, картографічний та математичний.
Мета статті полягає в дослідженні ефективності розвитку галузей рослинницького комплексу сільськогосподарських підприємств України в розрізі адміністративних областей.
Основну увагу у статті, ми приділили рівню рентабельності сільськогосподарських культур. У процесі дослідження, ми виявили, що у 2019 році, порівняно з 2015 роком ефективність виробництва усіх сільськогосподарських культур на підприємствах знизилася у декілька разів, а по деяких регіонах взагалі виробництво стало неефективним. Основними чинниками, які негативно вплинули на рослинницьку галузь є: зниження врожайності; застарілі технологічні процеси; екстенсивне землекористування; висока собівартість виробництва.
Аналіз показує, що існує значний потенціал для збільшення врожайності сільськогосподарських культур за рахунок інтенсифікації виробництва. Особливе значення варто надати таким факторам виробництва як добрива чи посівний матеріал, які можуть значно вплинути на (витрати) ефективність, і тому вимагають відповідних технологій та управлінських рішень.
16
Пащук, Л. В. "Визначення потреби підприємства в персоналі на основі плану маркетингу". Економіка та держава, № 8 (2011): 37–39.
Знайти повний текст джерела
17
Орєхова, А. І. "УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 58–61. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-10.
Повний текст джерелаАнотація:
Дана стаття висвітлює питання ролі управлінської звітності як інструменту корпоративного управління та контролю та визначає основні підходи до формування та впровадження управлінської звітності на підприємстві, оскільки сьогодні все більшого практичного значення в діяльності організацій набувають питання постановки та ведення управлінського обліку, підсумком чого є формування управлінської звітності, яка є ідеальною інформаційною базою для прийняття належних управлінських рішень. Основний акцент автор робить на питаннях значимості управлінської звітності на підприємстві, що дає змогу проводити огляд усієї діяльності, автоматизацію управлінського обліку, регулювання взаємодії між інформаційною системою і користувачами, що значно підвищує результативність та якість прийнятих керівництвом рішень і має прямий вплив на ефективну й стійку діяльність організації, особливо в умовах цифровізації економіки. Також зазначено, що інформаційне наповнення управлінської звітності з погляду найбільш важливих аспектів діяльності організації все більше розширюється, оскільки зростають потреби користувачів в інформації, а також спостерігається прагнення до відповідності управлінської звітності форматам найкращих світових практик. Доведено, що звітність, сформована в системі управлінського обліку, у тому числі й стратегічного, створює інформаційну базу, ґрунтуючись на якій менеджери приймають належні управлінські рішення, орієнтовані на розвиток економічного суб'єкта. Управлінська звітність поряд із бухгалтерською та податковою формує повноцінне обліково-аналітичне забезпечення управління економічним розвитком організації. Визначено, що використання управлінської звітності на підприємстві дасть змогу менеджерам організації виконувати такі функції: підводити проміжні підсумки по всіх ділянках діяльності підприємства; аналізувати ефективність роботи підприємства в поточних умовах; постійно контролювати розвиток підприємства. Дані такого виду обліку є важливою інформаційною базою для прийняття стратегічних рішень. Використання управлінської звітності допомагає оперативно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі і сприяє швидкій адаптації підприємства в умовах економічних змін.
18
Sumets, Alexander. "Методичний підхід до оцінки системи менеджменту виробничих підприємств". Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, № 2 (20 червня 2020): 126–43. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.02.08.
Повний текст джерелаАнотація:
Мета. Метою дослідження є розробка методичного підходу до оперативної оцінки системи менеджменту виробничих підприємств з використанням показників, що характеризують організаційну структуру їх управління, управлінський персонал та ефективність його діяльності.
Методологія / методика / підхід. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, концептуальні положення й результати досліджень вітчизняних і закордонних науковців за проблематикою оцінки системи менеджменту суб’єктів господарювання. Дослідження здійснено з використанням сучасних загальнонаукових і спеціальних методів: абстрактно-логічного – для теоретичних узагальнень результатів наукового пошуку та формулювання висновків; індуктивно-дедуктивного – для формування системи показників оцінки системи менеджменту підприємства; монографічного – для поглиблення розуміння поняття «система менеджменту»; анкетного опитування експертів – для формування найбільш придатних для оперативної оцінки показників. Інформаційну базу дослідження становили статистична та фінансова звітність підприємств олійно-жирової галузі.
Результати. Розроблено алгоритм оцінки системи менеджменту виробничих підприємств. Алгоритм спрямований на оцінювання організаційної структури управління підприємством, управлінського персоналу та ефективності його управлінської діяльності. Обґрунтовано оптимальний мінімально достатній перелік показників для оцінки системи менеджменту виробничих підприємств. Запропоновано до практичного використання методику оцінки системи менеджменту виробничих підприємств.
Оригінальність / наукова новизна. У статті вперше запропоновано методичний підхід до оцінки системи менеджменту виробничих підприємств з використанням оціночних показників, визначення яких не потребує додаткових наукових досліджень.
Практична цінність / значущість. Запропонований методичний підхід може бути застосований на підприємствах для організації аналітичної роботи з оцінки ефективності функціонування системи менеджменту за тривалий час господарювання (три, п’ять і більше років). Отримані результати розрахунків будуть корисними для щорічного корегування (за потребою) організаційно-економічного механізму управління підприємствами.
19
Антошкова, Н. А. "КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КЛІЄНТООРІЄНТОВАНОГО СЕРВІСУ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 82–87. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-13.
Повний текст джерелаАнотація:
Перспективи сталого розвитку підприємств ресторанної індустрії України визначаються да-леко не короткостроковими результатами отримання прибутку, а застосуванням стратегії клієнтоорієнто-ваного сервісу, спрямованої на підвищення конкурентноздатності і, як результат, досягнення економічного ефекту в довгостроковому періоді. У статті розглянуто роль кадрового забезпечення у формуванні клієнтоо-рієнтованого сервісу на підприємствах ресторанного господарства. Доведено, що основним суб’єктом, що реалізує клієнтоорієнтований сервіс на підприємстві, є його персонал. Сформовано авторський алгоритм формування клієнтоорієнтованості персоналу. Обгрунтовано важливість балансу інтересів та корпоратив-них цінностей підприємства та персоналу, а також доведено ефективність формування лояльності працівни-ків до підприємства завдяки відкритості та доступності керівництва. Запропоновано модель взаємозв’язку потреб підприємства, мотиваційних стимулів, потреб працівника та його внеску в формування клієнтоорієн-тованого сервісу. Окреслено важливість і домінуючу роль у формуванні кадрового забезпечення клієнтоорієн-тованого сервісу процесу навчання та безперервного саморозвитку персоналу. Охарактеризовано основні ме-тоди навчання як на робочому місці працівника, так і поза ним. Досліджено практику навчання клієнтоорієн-тованого персоналу зарубіжними підприємствами готельно-ресторанного господарства, яка грунтується на системі японського менеджменту кайдзен та передбачає безперервний розвиток клієнтоорієнтованого персо-налу, створює умови досить високої адаптації персоналу до різних змін у ресторанному господарстві. Обгру-нтовано застосування методу за моделлю Циклу Колба. Показано значення різних видів клієнтоорієнтованос-ті персоналу з погляду цінності та ефективності ресторанного бізнесу.
20
ПОЄДИНОК, ВАЛЕРІЯ. "Окремі проблеми правового становища суб’єктів господарювання державного сектора економіки". Право України, № 2018/06 (2018): 57. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-06-057.
Повний текст джерелаАнотація:
Суб’єкти господарювання державного сектора економіки продовжують відігравати важливу роль у досягненні будь-якою державою економічних та соціальних цілей. Великі розміри державного сектора в Україні, незадовільні фінансово-економічні показники його ефективності, наявність новел правового становища державних підприємств є чинниками, що обумовлюють актуальність теми статті. Метою статті є уточнення визначення поняття суб’єкта господарювання державного сектора економіки, класифікація таких суб’єктів, критична оцінка нововведень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо управління об’єктами державної та комунальної власності” з точки зору їх відповідності кращій світовій практиці управління державним сектором. Обґрунтовано, що під суб’єктами господарювання державного сектора економіки слід розуміти суб’єктів господарювання, які перебувають під вирішальним впливом держави з огляду на те, що вона прямо або опосередковано володіє часткою у їхньому статутному капіталі (майні) у розмірі, який перевищує 50 %, або іншим чином здійснює еквівалентний ступінь контролю, та проведено класифікацію суб’єктів господарювання державного сектора економіки. З’ясовано, що вимогою кращої світової практики є використання такими суб’єктами тих самих організаційно-правових форм, які використовуються й у приватному секторі, тобто корпоративних організаційно-правових форм, тимчасом як Україна зберігає специфічну організаційно-правову форму державного суб’єкта господарювання – державне унітарне підприємство (видами якого є державне комерційне підприємство та казенне підприємство). Прийняття зазначеного Закону критично оцінено як фактичну відмову від системної корпоратизації державних унітарних підприємств. Натомість законодавець вдався до безпрецедентного у світовій практиці “імпорту” окремих інструментів корпоративного управління в організаційно-правову форму унітарного підприємства. Висловлено думку, що потенціал цих інструментів не буде повною мірою розкритий у межах чужої для них унітарної форми та не усуне таких іманентних її недоліків, як обмеженість ринкової комунікації й недоступність зовнішніх джерел фінансування. Тож дія Закону не усуває потреби у поступовій корпоратизації принаймні найбільш економічно активних державних комерційних підприємств.
21
Курсенко, Юлия, та Елена Воловик. "ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ МАРКЕТИНГОВОЙ И ЛОГИСТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КОМПАНИИ". SWorldJournal, № 07-02 (31 березня 2018): 12–26. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2021-07-02-044.
Повний текст джерелаАнотація:
Для ефективного функціонування будь-якого підприємства важливо, щоб усі його підрозділи працювали у злагоді один з одним та враховували потреби та наслідки впровадження будь-яких новітніх методологій та/або технологій в роботі. Маркетинг та логістика є о
22
Курсенко, Юлия, та Елена Воловик. "ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ МАРКЕТИНГОВОЙ И ЛОГИСТИЧЕСКОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ КОМПАНИИ". SWorldJournal, № 07-02 (31 березня 2018): 12–26. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-07-02-044.
Повний текст джерелаАнотація:
Для ефективного функціонування будь-якого підприємства важливо, щоб усі його підрозділи працювали у злагоді один з одним та враховували потреби та наслідки впровадження будь-яких новітніх методологій та/або технологій в роботі. Маркетинг та логістика є о
23
Nikolaenko, Yu V., та R. V. Lavrov. "ФОРМУВАННЯ МАРКЕТИНГООРІЄНТОВАНОГО ПІДХОДУ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЮ ПРОДУКЦІЄЮ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 2, № 15 (4 листопада 2019): 73–79. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.73-79.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглядаються питання маркетингової підтримки інновацій вітчизняних промислових підприємств в умовах міжнародних економічних відносин. Обгрунтовуються особливості маркетингу інновацій; визначено завдання маркетингу інновацій на різних етапах його впровадження; пропонується послідовність маркетингу інновацій; досліджуються етапи процесу сприйняття інновацій різними групами споживачів.Комерційний успіх інновацій на ринку неможливий без активної підтримки маркетингу. Аналіз вітчизняних та зарубіжних науковців з проблем маркетингу інновацій виявив, що незважаючи на розроблені теоретико-методологічні підходи до формування комплексу маркетингових інновацій, не існує методичних розробок в організації та застосуванні маркетингових інновацій у підприємство.Послідовність впровадження маркетингових нововведень у контексті міжнародних економічних відносин дозволить промисловим підприємствам сформувати ефективну маркетингову стратегію навіть на етапі їх створення. Маркетингові інновації мають відбуватися на всіх етапах інноваційного процесу, що забезпечить конкурентоспроможність інноваційної продукції на міжнародному ринку.Дослідження показали, що основними критеріями, що визначають попит на інновації підприємств в умовах міжнародних економічних відносин, є: здатність задовольнити потреби споживачів; чітка конкурентна перевага; простота використання; можливість перевірити особливості, які зазначені у творі. Інноваційна продукція буде затребувана на ринку, якщо вона матиме хоча б одну унікальну характеристику, яка буде важливою для споживачів.
24
Битов В.П., Кадебська Е.В. "МЕТОДИ УПРАВЛІННЯ ЯК СПОСІБ ВПЛИВУ В ДОСЯГНЕННІ ЦІЛЕЙ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 1 (10 лютого 2020): 65–70. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-1-9.
Повний текст джерелаАнотація:
У публікації розглянуто роль і значення надзвичайно важливого в економіці виробництва процесу управління, що означає за науковим визначенням менеджмент, а також способи впливу на окремих робітників та виробничі колективи в цілому, для досягнення цілей розвитку підприємства. Управління - це сукупність способів і прийомів впливу на колектив працівників та окремих виконавців з метою досягнення встановлених цілей. За їх допомогою орган управління впливає на окремих працівників і підприємство у цілому. Значення методів управління визначає їхню спрямованість на досягнення цілей у найбільш стислі строки за умов раціонального використання всіх видів ресурсів. Адже як відомо, що сьогодні виробництво відіграє в житті суспільства і кожної окремої людини дуже важливу роль і є невід’ємною складовою людського життя, вона охоплює людські ресурси, її здібності та виробничий досвід. Як відомо виробництво сьогодні розв’язує складні завдання, що орієнтовані на зростаючі потреби людей, а тому все досконалішим має бути управління як метод впливу на досягнення ефективних результатів діяльності господарюючих формувань. У публікації відображено окремі позитивні приклади використання ефективних методів управління в сільгосппідприємствах Волинської області.
25
Тутова, А. С. "Особливості стимулювання менеджерів вищої ланки в сучасних організаційних умовах". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 3 (267) (10 квітня 2021): 94–97. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-267-3-94-97.
Повний текст джерелаАнотація:
В сучасних умовах мистецтво управління людським потенціалом стає вирішальною умовою, що забезпечує конкурентоспроможність підприємства і стабільність підприємницького успіху. Саме тому останнім часом так виріс інтерес до менеджменту, як сфери мотивації персоналу. Саме область стимулювання становить значну частину концепції цієї управлінської науки. Знання мотиваційних установок працівника, вміння їх формувати і направляти відповідно до особистих цілей і завдань підприємства є одним з найважливіших питань в управлінні сучасного підприємства.
В умовах сучасних економічних відносин стимулювання трудової діяльності співробітників організацій займає найважливіше місце в управлінні персоналом підприємства, так як є безпосередньою причиною їх трудової діяльності. Мобілізація співробітників на активну, ініціативну і якісне виконання своїх обов'язків по суті є головним завданням керівництва. Внаслідок зміни змісту праці в умовах науково-технічного прогресу, широкої автоматизації та інформатизації виробничої діяльності, в умовах підвищення рівня професійної освіти і соціальних очікувань співробітників значення стимулювання в керівництві персоналом ще більше зросла, значно розширився й ускладнився зміст цього роду управлінської діяльності.
У дослідженні обґрунтовано необхідність аналізу особливостей стимулювання менеджерів стратегічного рівня управління.
Надано тлумачення поняття "стимулювання", що дозволяє розкрити повну сутність і розуміння цього терміну. Визначено зміст стимуляційного профілю, що являє собою актуальні для співробітника мотиваційні чинники або потреби. Обґрунтовано, що у сучасних організаційних умовах успішний процес стимулювання менеджерів вищої ланки перш за все базується безпосередньо на вірно обраному керівником напряму стимулювання.
Шлях до ефективного управління трудовою діяльністю менеджерів вищої ланки в сучасних організаційних умовах лежить через розуміння їх мотивації і стимулювання праці. При цьому існують істотні відмінності в мотиваційній структурі менеджерів різних рівнів управління підприємств. Це необхідно враховувати при розробці системи стимулювання праці в конкретних виробничих умовах.
26
Птащенко, O., Л. Чернобай, С. Малихіна, I. Верезомська та С. Яремчук. "ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ СТРАТЕГІЙ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ БІЗНЕС-ПРАКТИЦІ". Financial and credit activity problems of theory and practice 1, № 42 (31 березня 2022): 406–14. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3661.
Повний текст джерелаАнотація:
Анотація. У статті досліджено вплив персоналу на успішне функціонування підприємства у довгостроковій перспективі. Компаніям необхідно враховувати погляди, цінності, очікування, сприйняття та типову поведінку працівників різних культур. Успіх компаній на світовому ринку все більше визначається тим, чи вдалося їм створити ефективну систему управління персоналом, щоб усунути тертя у відносинах між працівниками різних національностей і з різними культурними традиціями. При оцінці точного внеску як окремого працівника, так і колективу в цілому кінцевий результат господарської діяльності міжнародної компанії є складним процесом, оскільки окрім прямих витрат праці, продукт також вкладається в постійні та поточні. активи. На сьогоднішній день HR-фахівцю необхідно задовольнити потреби роботодавців у контексті нових фахівців, зокрема, менеджер з навчання, спеціаліст з персоналу, менеджер з персоналу, директор з персоналу, менеджер команди, тренер з продажу, хедхантер, менеджер з корпоративної культури та ін. Визначено глобальні зміни та їх наслідки у сфері HR-менеджменту: інформатизація, поширення цифрових технологій, старіння знань та технологій, національні демографічні зрушення, нестача кваліфікованих кадрів, індивідуалізація, невизначеність на глобальних, регіональних та національних ринках, акцент на таких науках, як психологія та соціологія. Культурні, економічні, соціальні та політичні відмінності міжнародної компанії мають значний вплив на формування стилів управління та адаптацію та функціонування персоналу в країні перебування. Висвітлено проблеми стратегій управління персоналом міжнародних компаній в українській бізнес-практиці: стиль та практика керівництва компанією, соціо-культурні фактори, відмінності заробітних плат та трудових умов, проблеми переміщення робочої сили, фактор відносин, фактор контролю та суперечливості. Досліджено переваги стратегій управління персоналом міжнародних компаній в українській бізнес-практиці: тренінги для персоналу, диджиталізація на підприємствах, дотримання норм діючого законодавства, забезпечення об’єктивного оцінювання компетенцій персоналу, розвиток корпоративної культури серед персоналу підприємства. Ключові слова: стратегія, персонал, підприємство, підвищення, розвиток, стимулювання, керівництво. Формули:0; рис.:2; табл.:1; бібл.:13
27
Єсіна, О. Г., та Л. М. Лінгур. "ІНЖИНІРІНГ БІЗНЕС-АРХІТЕКТУРИ ПІДПРИЄМСТВА ДЛЯ ПРОГНОЗУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ". Підприємництво та інновації, № 11-2 (29 травня 2020): 124–30. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/11.38.
Повний текст джерелаАнотація:
Дослідження присвячено проблемам формування сучасних шаблонів бізнес-архітектури підприємства. Було зазначено, що поява нових бізнес-моделей та адаптивного стилю бізнесу для інжинірингу перехідних моделей повинна базуватися на гнучкому реагуванні на потреби ринку, це динамічний стиль бізнес-архітектури, пов'язаний із визнанням неминучості і непередбачуваності змін у зовнішньому середовищі. Запропоновано концепцію бізнес-архітектури підприємства та загальносистемні проектні рішення на основі автоматизованої підтримки за моделлю SABSA. Прогнозування стану та розвитку соціально-економічних процесів у такій бізнес-архітектурі запропоновано визначити відповідно до концепції (BSC), а моделювання в таких моделях відбувається в інтегрованих ІТ-модулях. Авторами запропонована методика оцінки варіантів вибору альтернатив через багатофакторну модель визначення стану процесів зі встановленими обмеженнями, які визначено як нормативні. На основі сформованої моделі побудована матриця синтезу оптимальних впливів на модель багатофакторного аналізу прогнозування діяльності підприємства на основі системи BSC.
28
Shevchenko, I., T. Verbytska, T. Arsentieva та L. Musikhina. "Робота з громадськістю та ЗМІ як складова системи комунікацій у сфері ядерної та радіаційної безпеки". Nuclear and Radiation Safety, № 1(93) (29 березня 2022): 10–15. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2021.1(93).01.
Повний текст джерелаАнотація:
Роль інформації у житті людини надзвичайно висока, особливо, якщо це стосується таких стратегічних сфер як атомна енергетика. Досвід чорнобильської трагедії та інформаційна блокада, штучно створена керівництвом Радянського Союзу, лишили по собі незворотні процеси у суспільних настроях. Люди почали з пересторогою ставитися до галузі, що значно ускладнило процес функціонування та спорудження нових потужностей АЕС у країні.
Інформування населення щодо питань ядерної та радіаційної безпеки гостро постали у період після чорнобильської техногенної катастрофи. Аналіз повідомлень у ЗМІ 1986-1991 роках дав змогу оцінити рівень активності держави у комунікаційному процесі, а спостереження за суспільними настроями – відслідкувати роль інформації та її якості на настрої та психологічно-емоційну поведінку соціуму.
Виникла потреба у створенні системи, яка б задовольняла потреби населення в отриманні оперативної, зрозумілої, а головне -– достовірної інформації. У статті розглядаються особливості організації та функціонування відділу зв’язків з громадськістю Державного підприємства «Державний науково-технічний центр» з ядерної та радіаційної безпеки», як організації науково-технічної підтримки національного ядерного регулюючого органу – Державної інспекції ядерного регулювання України. Розглянуто основні чинники, що зумовили розвиток напряму роботи з громадськістю з питань ядерної та радіаційної безпеки загалом, та в Державному підприємстві «Державний науково-технічний центр» з ядерної та радіаційної безпеки» зокрема, а також порушено важливі питання щодо забезпечення ефективного комунікаційного процесу.
29
Tsarenko, O. V. "АНАЛІТИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЄВОСТІ ТА ЦІЛЕОРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Actual problems of regional economy development 1, № 14 (26 квітня 2018): 84–92. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.14.84-92.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто сутність оборотних активів, та ризики, пов’язані з процесом формуванням їх оптимальної структури. Визначено вплив прискорення обіговості оборотних активів на фінансові результати діяльності підприємства. Аргументовано процедури постійного моніторингу і аналізу ефективності використання оборотних активів, що забезпечує керівництво підприємства своєчасною інформацією та дозволяє прийняти обґрунтовані управлінські рішення щодо оптимального формування обсягу оборотних активів. Розкрито дефініцію оборотних (мобільних) активів як системоутворюючого елемента поліфункціональних змін масштабів розвиненості структурних одиниць з одного боку – комерційного продукту(послуги) за ознакою його матеріально-речової форми, з іншого – як діяльність з безпосереднього його створення та реалізації в безперервному кругообігу форм власності, що убезпечує: агломерацію різних за природою суб’єктно-орієнтованих відносин та ущільнення взаємодії між усіма ієрархічними рівнями. З’ясовано, що коли підприємства знаходяться на повному самофінансуванні, визначення оптимальної потреби в оборотних активах як в цілому, так і по кожній складовій, має важливе значення. Збільшення суми оборотних активів вище за цей оптимум приводить до збитку через зайві кошти та невикористання наявних матеріальних ресурсів. У той же час зменшення оборотних активів підприємств, в порівнянні з їх оптимальним значенням, спричиняє простої устаткування і інші втрати, пов'язані з відсутністю тих або інших необхідних матеріальних ресурсів. Раціональне управління оборотними активами припускає їхню оптимізацію виходячи з потреби підприємства. Обґрунтовано напрями підвищення ефективності використання оборотних активів в залежності від стадії кругообігу, що включають економічно-фінансові детермінанти, джерела та інструментарій регулювання для створення результативної політики управління оборотними активами у загальній стратегії управління активами підприємства для формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, оптимізації джерел їхнього фінансування. Опрацьовано критерії підвищення ефективності використання оборотних активів, що включають: прискорення їх обіговість за допомогою підвищення обсягу реалізованої продукції з забезпеченням довгострокового її випуску на замовлення, а також ретельної і своєчасної добірки продукції на відвантаження; використання методів нормування оборотних активів – метод прямого розрахунку, аналітичний (дослідно-статистичний) метод, коефіцієнтний метод; підвищенням ліквідності та платоспроможність підприємства; дотримання оптимального співвідношення власних і позикових оборотних активів, а також складання бюджетів поточних надходжень і витрат.
Для системної оптимізації структурних одиниць визначені такі шляхи управління дебіторською заборгованістю, як надання знижок за швидку оплату; факторинг; контроль стану розрахунків з покупцями при відстроченій(простроченій) дебіторській заборгованості; системний аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості; класифікація дебіторської заборгованості залежно від її якості та створення резервів безнадійних боргів; проведення моніторингу дебіторської заборгованості і порівняння її показників з такими ж показниками по галузі, конкурентів та даними минулих років. В залежності від стадії кругообігу визначено пріоритетні шляхи підвищення ефективності використання оборотних активів: скорочення матеріальних запасів на складах за рахунок зниження наднормативних запасів матеріалів, внаслідок поліпшення постачання, за рахунок зниження норм витрат матеріалів на одиницю продукції; зменшення тривалості циклу виробництва основної продукції за рахунок застосування нової техніки і технології, підвищення продуктивності праці, норм витрат ресурсів, зменшення часу перебування в заділах деталей, складальних одиниць; скорочення залишків нереалізованої продукції через прискорення реалізації, підвищення ефективності роботи служби маркетингу, удосконалення розрахунків, поліпшення комплектності постачань; підвищення ритмічності виробництва внаслідок рівномірності випуску і відвантаження продукції, удосконалення планування і організації виробництва.
30
Маматова, Л. Ш. "РОЛЬ БІЗНЕС-ПЛАНУВАННЯ В УПРАВЛІННІ ПІДПРИЄМСТВОМ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 44–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто необхідність бізнес-планування для суб’єктів господарювання та роль бізнес-плану. Визначено систему зовнішніх та внутрішніх чинників впливу процес бізнес-планування. Бізнес-планування для підприємства є методом залучення фінансово-інвестиційних ресурсів та для інвесторів – підтвердженням цільового використання коштів та результативності проєкту. Зазначено, що бізнес-планування вирішує основне питання економіки у виборі успішного методу співвідношення факторів виробництва з вирішенням проблем у вичерпності ресурсів для задоволення потреб суспільства. Узагальнено цілі, яким підпорядковується розроблення бізнес-плану підприємством, та завдання бізнес-планування. За рахунок відповідності та збалансованості цілей і вигід внутрішніх та зовнішніх користувачів визначено результати, які повинно включати в себе бізнес-планування задля ефективного впровадження в діяльність підприємств. Бізнес-планування відіграє важливу роль в управлінні та формуванні стратегії розвитку підприємства, а отже, це дало можливість визначити для кожного учасника процесу бізнес-планування результативність в ефективній діяльності підприємства. Бізнес-план виконує зовнішню функцію для інвесторів та внутрішню – для бізнес-одиниці, а саме є інструментом бізнес-планування та механізмом контролю і реалізації бізнес-стратегії на підприємстві. Бізнес-планування дає змогу здійснити кількісне й якісне обґрунтування оптимального управлінського рішення, систематизувати та конкретизувати відповідності цілей і результату стратегії, визначити джерела інформації та достовірність відповідно до ситуації на підприємстві. Визначено, що ефективна структура бізнес-плану має включати в себе кількісні й якісні характеристики проєкту відповідно до вибраного результату задля його впровадження та вирішити цілу низку завдань. Роль бізнес-планування у розвитку діяльності підприємств зводиться до можливості концентрації усіх видів наявних та потенційних ресурсів для визначення системи поточних та майбутніх напрямів розвитку суб’єкта господарювання з метою створення інноваційної продукції та використання інноваційних технологій, задоволення потреб споживачів та отримання фінансових результатів.
31
Lipych, Lubov, Oksana Khilukha, Myroslava Kushnir та Ludmyla Shostak. "ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ WORLD CLASS MANUFACTURING В СИСТЕМУ УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ ПІДПРИЄМСТВА". Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 3, № 19 (27 вересня 2019): 38–48. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2019-03-38-48.
Повний текст джерелаАнотація:
Необхідність мати різноманітні інструменти управління випливає з потреби розробки конкурентних стратегій для формування сильної позиції на ринку та прийняття швидких рішень. Прикладом моделі управління, що забезпечує вирішення зазначених проблем є World Class Manufacturing (WCM) - Виробництво Світового Рівня. Цільові орієнтири WCM: мінімізація витрат, максимізація якості, швидкість і гнучкість змін, усталеність поточного функціонування та розвитку.
Типові кроки процесу впровадження WCM: діагностування, формулювання цілей розвитку та стратегічних пріоритетів, перехід до роботи за принципами WCM, інституціоналізація WCM, моніторинг.
Реалізація WCM здійснюється через три взаємопов’язані сфери: використання інструментів WCM; оптимізація організаційної моделі підприємства; зміна управлінської культури.
32
Рудько І.М.,, Бакай Б.Я. та Бариляк В.В. "ВИЗНАЧЕННЯ У ПОЛЬОВИХ УМОВАХ РАДІУСІВ КРИВИХ ДІЛЯНОК ТРАС ТЕХНОЛОГІЧНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ ЛІСОПРОМИСЛОВОГО ТА ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". Перспективні технології та прилади, № 17 (29 грудня 2020): 107–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2020-17-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто проблему технічного обліку й паспортизації мереж технологічних автодоріг лісогосподарських підприємств України. Зазначено потребу встановлення у польових умовах фактичних параметрів наявних лісових шляхів, оскільки не на усіх галузевих підприємствах є необхідна достовірна технічна інформація. Також з загальної проблеми виділено її складову частину, обумовлену потребою оперативного визначення характеристик планів трас наявних лісових доріг, зокрема й радіусів кривизни кривих ділянок.
У процесі аналізу публікацій результатів наукових досліджень за даною тематикою встановлено, що у суміжних галузях для визначення радіусів горизонтальних кривих ділянок доріг апробовано ряд методів, що мають певні переваги й недоліки у конкретних природно-виробничих умовах і різні значення показників точності, вартості, безпечності й простоти використання. Для визначення радіусів кривих ділянок трас лісових автодоріг рекомендовано використовувати метод фіксації кутів відхилення хорд, який є достатньо точним для інженерних розрахунків й не потребує застосування спеціального устатковання. З використанням запропонованого методу й наявних на підприємстві вимірювальних засобів проведено експериментальні дослідження. На основі набутого досвіду сформовано рекомендації щодо раціонального організування робіт у польових умовах.
33
Дзямулич М. І. та Шматковська Т. О. "УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ". Економічний форум 1, № 3 (20 липня 2020): 138–42. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-3-21.
Повний текст джерелаАнотація:
Управління розвитком персоналу в умовах посилення інтенсивності технологічного розвитку та подальше поширення глобалізації набуває особливої актуальності для підприємств, оскільки збільшення технологічної складності виробництва потребує залучення більш кваліфікованого персоналу для забезпечення ефективного функціонування виробничих процесів. При цьому зростають і витрати на персонал, адже більш кваліфікована праця потребує адекватного зростання рівня її оплати. Відтак оперативне реагування підприємств на вимоги сьогодення за мінімальних затрат потребують саме організації внтурішньофірмової системи розвитку персоналу, яка б, з одного боку, дозволила забезпечити підготовку працівників належного рівня професійного кваліфікації, а з іншого – дала б змогу підприємству більш оптимально використовувати наявні ресурси на підготовку працівників.
В статті розглянуто сучасні особливості формування та функціонування системи розвитку персоналу підприємства в умовах впливу економічної глобалізації. Визначено, що проблема забезпечення підприємств працівниками належного рівня освіти та кваліфікації потребує регулярного оновлення їх навичок через побудову системи розвитку персоналу. При цьому найголовнішими елементами, які визначають ефективність функціонування даної системи є джерела її фінансування та конкретні аспекти розвитку персоналу – професійне навчання, перепідготовка та підвищення кваліфікації. Визначено ефективність застосування інтегрованої системи розвитку персоналу, яка дозволяє не лише підвищувати якісні показники діяльності працівників, але забезпечує зростання рівня продуктивності праці на підприємстві.
34
Сазонова Т.О. та Пасічник Є.М. "РОЛЬ КОМАНДНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В ЕФЕКТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 147–53. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-18.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасна практика управління персоналом організації ставить нові вимоги до планування, організації, координації, мотивації та контролю їх діяльності. Необхідність вирішувати повсякденні завдання виробничого та управлінського характеру новими методами та застосовуючи інноваційні інструменти впливу, робить актуальним об’єднання працівників за допомогою командного менеджменту. Управління командами працівників має свою специфіку, обмеження та правила ефективності. Також існують особливості управління командою дистанційно. Командний менеджмент дає можливість задовольнити потреби не лише особистісного зростання працівників, але й за рахунок цього підвищити ефективність діяльності підрозділу, організації в цілому. Специфіці управління персоналом на засадах командного менеджменту присвячена дана стаття. В ній розглянуті переваги формування та управління командами; особливості формування команди, яка буде працювати як on-line, так і off-line; правила та рекомендації для налагодження ефективної взаємодії в команді, незалежно від того чи вона буде працювати дистанційно, чи ні; визначені основні soft-skills, якими можуть оволодіти працівники, якщо керівництво застосовує командний менеджмент; специфіку застосування тімбілдінгу та його вплив на функціонування команди. Зроблена спроба довести, що особиста мотивація, ефективна координація та підтримка, з використанням в основному соціальних методів впливу, призводить до ефекту синергії відносно результативності діяльності персоналу та організації в цілому.
35
Ощипок, І. М., та Р. О. Бліщ. "ПЕРЕДУМОВИ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Підприємництво і торгівля, № 29 (16 квітня 2021): 41–47. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-07.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто питання формулювання чинників ефективного розвитку харчової промисловості України. Обґрунтовано теоретичні і прикладні засади визначення факторів ефективної виробничої діяльності підприємств харчової промисловості у напрямі підвищення рівня їхньої конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках. Розглянуто роль інноваційних центрів із реалізації результатів наукових досліджень або наукової діяльності, в яких наукові знання перетворюються на справжній прибуток і які супроводжуються незмінними маркетинговими дослідженнями, організацією каналів збуту і комерційних угод. Розглянуто розроблення наукомісткої продукції для харчової промисловості на основі результатів інноваційного процесу як паралельно-послідовного здійснення науково-дослідницької, науково-технічної, виробничої, маркетингової діяльності підприємства. Описано структуру інноваційного процесу високотехнологічних підприємств (плантаріїв) харчової галузі промисловості на основі чотирьох основних етапів: фундаментальних, прикладних досліджень, дослідних і технологічних робіт, виробництва нової продукції та її комерціалізації. Показано, що всі етапи взаємопов’язані і взаємозалежні та узгоджуються з метою систематизації механізмів управління. Установлено найважливішу потреба сучасних харчових виробництв і підприємств – можливість зміни їхньої структури з метою перепрофілювання на випуск нової продукції, затребуваної ринком або державою. Показано, що харчова індустрія володіє специфічним життєвим циклом, до якого входять продукти, виробничо-територіальні локалізації і самі підприємства, що формуються з окремих рубежів. Сформульовані основні напрями формування та використання конкурентних переваг харчових підприємств. Зазначено, що вільна підприємницька діяльність дає можливість підприємствам харчової промисловості не лише залучати та використовувати доступні чинники виробництва відповідно до своїх потреб, а й здійснювати роботу з формування нових конкурентних переваг у тих сферах, які є більш привабливими та необхідними.
36
Траченко, Л. А., та Н. В. Доброва. "ПРОЦЕСНИЙ ПІДХІД У ФОРМУВАННІ ПРОГРАМИ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 82–87. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-13.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті доведено, що процесний підхід є основою сучасного інструментарію прийняття управлінських рішень на підприємствах різних сфер діяльності. Обґрунтовано, що використання процесного підходу в формуванні виробничої програми підприємства визначається тим, що його розробка потребує визна-чення чіткої послідовності окремих етапів, процедур і планових розрахунків. Розглянуто застосування систем-ного підходу щодо розробки комплексно обґрунтованої виробничої програми підприємства. Наголошено на до-цільності застосування традиційного, цільового та оптимального методів реалізації процесного підходу щодо формування виробничої програми підприємства і розкрито сутність кожного з них. Проаналізовано склад і послідовність основних етапів процесу формування виробничої програми підприємства з визначенням методів їх реалізації. Запропоновано програму операційної діяльності для підприємств сфери інжинірингових послуг з урахуванням вимог міжнародного стандарту ISO 9001:2015 щодо формування систем управління якістю. До-ведено, що суттєвим доповненням до складу основних етапів програми операційної діяльності підприємств сфери інжинірингових послуг є експертне оцінювання бізнес-процесів і формування та впровадження коригува-льних дій, які реалізуються за допомогою цільового методу. Запропоновано логіко-структурну схему експерт-ного оцінювання бізнес-процесів як засобу реалізації важливого етапу формування виробничої програми підпри-ємств сфери інжинірингових послуг та поліпшення їх систем управління якістю. У результаті проведених дос-ліджень зроблено висновок, що запровадження логіко-структурної схеми експертного оцінювання бізнес-процесів дозволить підприємствам своєчасно виявляти проблеми формування програми операційної діяльності, приймати управлінські рішення щодо усунення причин їх виникнення та забезпечувати більш ефективну реалі-зацію процесного підходу в їхніх системах управління якістю.
37
Pisarenko T. та Kulynych М. "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПІДТРИМКА ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ". Economic forum 1, № 4 (24 листопада 2021): 139–44. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-19.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою написання статті є висвітлення історії зміни балансу, як форми фінансової звітності; визначення сутності, призначення і змісту балансу у різні періоди розвитку облікової науки.
У стародавні часи баланс був основним звітним документом, призначеним задовольняти інформаційні потреби різних користувачів звітності. Баланс виконував інформаційну та контрольну функції.
Більш зрозуміле для бухгалтера поняття балансу сформувалося у другій половині ХV століття з появою праці Луки Пачолі «Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення», а саме XI трактату цієї книги, що має назву «Про рахунки та записи» (1494 р.).
Як свідчать переклади праць науковців періоду XV-XVІII ст., баланс представляв собою інвентаризаційний опис майна в активі, який був тотожнім до загальної величини капіталу.
Протягом XVIІI-XІX ст. відбувалися промислові революції, які вплинули на методику обліку всіх господарських операцій та методику складання балансу. У науковому середовищі тривала полеміка між прихильниками статичного та динамічного балансу.
Щодо змісту і призначення балансу в Україні у ХХ-ХХІ ст., то тут варто виділити період соціалістичної України у складі Радянського Союзу і період незалежної України.
Баланс був, є і буде основною формою фінансової звітності. Це важливий звіт про фінансове становище підприємства, зафіксоване станом на певний часовий момент, визначений діючим законодавством або потребами власників бізнесу. Баланс, складений на певну дату є статичним, але він виступає результатом динамічних процесів, що відбуваються у господарському житті підприємства. Найдрібніша господарська операція змінює стан статей балансу. Динамічні зміни статей балансу дають можливість аналізувати тенденції розвитку підприємства і передбачати економічний ріст чи можливий економічний крах бізнесу та приймати необхідні управлінські рішення. Саме ці моменти у подальшому зумовлюватимуть необхідність змін у структурі балансу та методиці його складання.
38
Дідик, А. З. "Калькулювання собівартості продукції на хлібопекарських підприємствах України". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (9 вересня 2021): 104–8. http://dx.doi.org/10.36930/40310417.
Повний текст джерелаАнотація:
З'ясовано зміст поняття калькулювання собівартості виготовлення продукції. Встановлено особливості у побудові статей калькуляції на хлібопекарських підприємствах. Досліджено особливості основних методів калькулювання. Обґрунтовано причини, згідно з якими хлібопекарські підприємства не можуть використовувати однопередільний, позамовний та попередільний методи. Визначено основні проблеми під час використання цих методів і зазначено, в яких галузях промисловості їх варто застосовувати. Розглянуто особливості однопередільного методу калькулювання собівартості і наведено приклади підприємств, де його використовують. Встановлено об'єкт калькулювання позамовного методу. Обґрунтовано використання попередільного методу на підприємствах та у виробництвах з повторюваною й однорідною масовою продукцією. Встановлено, що найоптимальнішим для хлібопекарських підприємств можна вважати нормативний метод. Наведено його основні переваги та етапи застосування. Визначено основні етапи калькулювання нормативних витрат на хлібопекарських підприємствах. З'ясовано, як визначають потребу підприємства у сировині за рік. Наведено зразок звітної калькуляції, яку використовують для розрахунку фактичної собівартості виробленої продукції після завершення звітного періоду. Її особливістю є те, що в такій калькуляції відображають водночас й втрати, які не передбачені у розрахунку планової собівартості виготовлення продукції.
39
Kobelia, Mariana. "АНАЛІЗ СТРУКТУРИ І ДИНАМІКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ З ДЕРЖАВНОЮ УЧАСТЮ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2(26) (2021): 190–201. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2021-2(26)-190-201.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті здійснено дослідження структури і динаміки розвитку підприємств з державною участю в контексті їх участі в реалізації фінансової політики держави. Визначено, що підприємства державного сектору економіки є важливими учасниками процесу реалізації фінансової політики в Україні. Тенденції їхнього розвитку є визначальними для окремих галузей вітчизняної економіки. Ці підприємства забезпечують робочі місця, наповнюють Державний і місцеві бюджети. З проведеного аналізу виведено, що фінансова політика держави в частині розподілу чистого прибутку підприємств державного сектору економіки потребує удосконалення, оскільки, з одного боку, рішення Кабінету Міністрів України щодо нормативу розподілу чистого прибутку є непослідовними та несистемними, при цьому збори акціонерів окремих підприємств державного сектору економіки приймають рішення щодо розподілу чистого прибутку на власний розсуд, не враховуючи при цьому інтереси держави.Обґрунтовано, що Кабінет Міні-стрів України повинен вжити дієвих заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів підприємствами державного сектору економіки до Державного бюджету України, а також забезпечити своєчасне затвердження фінансових планів господарських товариств відповідно до вимог законодавства. Серед системи заходів визначено, що необхідно розробити законопроєкт для здійснення дієвого державного фінансового контролю підприємств державного сектору економіки, а також удосконалити систему контролю за дотриманням вимог законодавства при прийнятті наглядовими радами рішень щодо підприємств державного сектору економіки. Також необхідно забезпечити індивідуальний підхід при формуванні дивідендної політики підприємств державного сектору економіки. Норматив відрахування частини чистого прибутку повинен встановлюватись диференційовано по кожному підприємству державного сектору економіки з урахуванням його подальших стратегічних планів розвитку та наявних інвестиційних програм.
40
Лебеденко, Т. Е., Г. В. Крусір та Г. С. Шунько. "ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ В РЕСТОРАННОМУ ГОСПОДАРСТВІ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 61 (22 грудня 2020): 61–67. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-61-09.
Повний текст джерелаАнотація:
Для підприємств ресторанного господарства України суттєвою проблемою є висока енергоєм-ність технологічних процесів та неефективне використання ресурсів. Метою роботи є проведення аналізу енергозберігаючих технологій у ресторанному господарстві на прикладі діючого підприємства харчування. В статті розглянуто методику впровадження ресурсоефективних та більш чистих технологій на підприємст-вах харчування. Основні напрямки стосуються підбору енергозберігаючого обладнання для виробничих цехів ресторану та правильного його експлуатування. Також наведено рекомендації щодо зниження витрат на кон-диціювання повітря, забезпечення ефективної роботи холодильного обладнання, зниження витрати енергії на водоспоживання й освітлення ресторанів. Створення підприємства ресторанного господарства з викорис-танням нових технологій виробництва кулінарної продукції та енергоефективного обладнання дає суттєві переваги: зменшується площа, яку займає обладнання, знижується споживання електроенергії, кількість ви-робничого персоналу, зменшуються втрати маси продукту, кулінарного жиру та води для миття обладнання. Було проведено енергетичний аудит для існуючого ресторану. Проаналізовано розподіл вартості основної си-ровини та допоміжних матеріалів популярних страв, розподіл споживання енергоносіїв на підприємстві. Ана-ліз ефективності використання ресурсів для загальних потреб підприємства було проведено за наступними напрямками: системи охолодження; приготування їжі; освітлення; вентиляція; опалення; водовикористання; утворення відходів та поводження з ними. Згідно з отриманими даними було розроблено рекомендації щодо удосконалення кожного з напрямків. Всі наведені рекомендації дозволять підвищити енергетичну ефектив-ність підприємства та підвищити конкурентоспроможність ресторану при незначних фінансових витратах.
41
Kuzmuk, O. M. "Споживацька поведінка як механізм ідентичності". Grani 18, № 4 (26 березня 2015): 12–16. http://dx.doi.org/10.15421/1715071.
Повний текст джерелаАнотація:
У сучасному українському суспільстві процес споживання відіграє одну з основних ролей у функціонуванні механізмів соціальної диференціації та ідентифікації, і, як наслідок, формує ідеологію споживання як світоглядний простір. Споживання стає атрибутом нерівності, соціальних і культурних практик. Та є не тільки якістю детермінанти соціального статусу, а й показником культурного рівня соціальної системи. Споживацька поведінка є таким типом поведінки, за якої здатність задовольняти певні особисті потреби підміняється їх додатковою соціальною значущістю, пов’язаною з гіпертрофією оціночних функцій сфери особистого споживання. Одне і те ж саме благо, зокрема предмети домашнього інтер’єру, машина, туристична поїздка тощо, служить для одних споживачів засобом задоволення потреб, для інших засобом розвитку їх внутрішнього світу, а ще для інших – є уособленням соціального статусу, показником того, що вони живуть не «гірше за інших». Особу можна розглядати як носія певних соціальних статусів, що споживає товари і послуги. Споживання, відповідно, дозволяє особі відтворювати певну соціальну роль, наприклад, працівника, представника молодіжної субкультури, керівника підприємства. Для підтримання всіх цих ідентичностей необхідним є споживання відповідних товарів і послуг. З огляду на це актуальним є питання наявності в українському суспільстві проявів сучасної споживацької культури, в рамках якої споживання можна розглядати як соціальнокомунікативну функцію, яка має свої якіснокількісні характеристики та є механізмом конструювання ідентичності особистості.
42
Струк, Н. С., та М. С. Кріп. "ПЕРЕДУМОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ БЮДЖЕТУВАННЯ У ДІЯЛЬНІСТЬ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво і торгівля, № 28 (5 лютого 2021): 97–102. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-15.
Повний текст джерелаАнотація:
Доведено актуальність і своєчасність дослідження передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Потреба в удосконаленні системи управління вугледобувними підприємствами зумовлена відсутністю організаційно-методичного забезпечення обліку й аналізу витрат за центрами їх виникнення та нераціональним плануванням господарської діяльності. Мета – проаналізувати елементи існуючої системи планування для з’ясування передумов впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств. Використані методи аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, системного підходу уможливили систематизацію науково-прикладних напрацювань у сфері управлінського обліку діяльності вугледобувних підприємств і формулювання результатів дослідження. Емпіричною основою слугували показники діяльності вугільних шахт державного підприємства «Львіввугілля», зокрема: «Великомостівської», «Лісової», «Червоноградської», «Межирічанської», «Степової». Результати дослідження підтвердили, що діюча система планування на вугледобувних підприємствах не спроможна забезпечити достовірну оцінку факторного впливу на діяльність і вчасно виявити ризики потенційних непродуктивних втрат за центрами відповідальності. Наукова значимість публікації полягає у систематизації наукових підходів до системи бюджетування, зважаючи на найновіші дослідження українських і зарубіжних вчених у сфері управлінського обліку вугледобувних підприємств. Це дало змогу запропонувати етапи бюджетування діяльності таких підприємств, зважаючи на стратегічні пріоритети їх розвитку. Практична цінність дослідження полягає у комплексному підході до організаційної структури системи бюджетування, з урахуванням особливостей виникнення витрат у вугільній промисловості, що сприятиме чіткому розподілу відповідальності між керівниками структурних підрозділів для досягнення визначальних показників і контролю за їх динамікою. Авторами зроблені висновки, що передумовами впровадження системи бюджетування у діяльність вугледобувних підприємств є розроблення організаційних і методичних підходів до: підвищення ефективності процесів розподілу ресурсів; оптимізації витрат; контролю діяльності структурних підрозділів; оперативного отримання інформації про обсяги видобутку вугілля, розвідувальні, нарізні, гірничопідготовчі роботи.
43
Марченко, В. М. "ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ КОНКУРЕНТНИХ СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВ". Підприємництво та інновації, № 7 (30 грудня 2019): 65–68. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.10.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є порівняльний аналіз чинників формування та найкращої практики реалізації конкурентних стратегій підприємствами України. Опис практики реалізації конкурентних стратегій підприємствами лідерами відповідних ринків дав змогу ідентифікувати еволюцію основних засобів становлення їх конкурентоспроможності та узагальнити основні чинники, які впливають на формування конкурентних переваг підприємства на ринку та визначають ефективність реалізації вибраної конкурентної стратегії. Виявлено, що такими чинниками є здатність підприємства впливати на поведінку споживача через спрямований інформаційний потік та унікальні властивості товару, здатність задовольнити споживчий попит за найменших витрат, що досягається шляхом формування замкнутих технологічних циклів та логістичних ланцюгів, здатність підтримувати лідерство на ринку завдяки реалізації політики постійного товарного оновлення. Інструментами реалізації визначених здатностей є інновації та нестандартні стратегічні рішення. Виявлено, що в сучасній економіці спостерігаються суттєві зміни як у споживчих потребах (індивідуалізація потреб), так і в інструментах їх задоволення (персоніфікація продажів). Конкурентними перевагами підприємства, які забезпечують їх конкурентоспроможність та відповідність споживчим потребам, є структура портфеля асортиментних позицій та товарних марок, інформаційний супровід властивостей продукції, підтвердження їх безпечності та якості, формування повних технологічних циклів виробництва та логістичної інфраструктури, інноваційне оновлення виробництва, наявність науково-дослідних центрів та виробництво пробних зразків продукції. Зміни вподобань і стилю споживчої поведінки в сучасному світі трансформують як ринок, так і поведінку його учасників. Встановлено, що в сучасних умовах ринкової економіки поведінка споживача на ринку є основним джерелом ефективності конкурентної стратегії. Відмінність набула ознак властивості сучасного товару, а першість у пропозиції інноваційного товару на ринку забезпечує прибутковість підприємства.
44
СОКОЛОВА, Н. Ю., О. М. КОТУЗАКИ та Л. Г. ПОЖИТКОВА. "АНАЛІЗ ПРОБЛЕМ ХЛІБОПЕКАРСЬКОЇ ГАЛУЗІ, СТАН РИНКУ ТА АКТУАЛЬНІ ШЛЯХИ РОЗШИРЕННЯ АСОРТИМЕНТУ". Grain Products and Mixed Fodder’s 18, № 3 (24 жовтня 2018): 20–24. http://dx.doi.org/10.15673/gpmf.v18i3.1074.
Повний текст джерелаАнотація:
Хлібопекарська промисловість України має велике соціальне значення, вона є підтримкою стабільності у суспільстві, а підприємства, що виробляють такий значимий для кожного пересічного українця продукт харчування, як хліб, прагнуть задовольнити потреби усіх верств населення. Тим не менш, не дивлячись на таку значимість, останнім часом у галузі спостерігаються негативні процеси, що істотно впливають не лише на якість виробів, а й на загальні тенденції у виробництві та реалізації продукції. В даній статті проаналізовано основні проблеми хлібопекарської промисловості, розглянуто стан ринку хлібобулочних виробів у цьому аспекті та запропоновано актуальні шляхи розширення асортименту. Вибір напрямів впровадження інноваційних засад має ґрунтуватися на індивідуальних потребам кожного окремо взятого виробництва і бути націленим на конкретну групу споживачів. Саме такий підхід має забезпечити гарантований результат. Останнє десятиліття ціла група хлібобулочних виробів, залишається поза увагою великих підприємств та науковців, розроблені за останні роки основні концептуальні підходи до розвитку нових технологій хлібобулочних виробів рідко стосуються сухарних виробів. Тим не менш, їх можна розглядати як перспективну групу хлібобулочних виробів, що за рахунок оптимізація параметрів тістоприготування, складу харчових добавок багатофункціонального дії дасть можливість отримати додатковий прибуток, оскільки їх вартість значно відрізняється від вартості соціально значимого хліба, окрім того строки реалізації хлібобулочних виробів пониженої вологості дають можливість розглядати їх навіть як групу виробів, що можуть імпортуватися. Створення нових технологій сухарних виробів поліпшеної якості на основі регулювання біотехнологічних процесів виробництва дозволить розширити асортимент та популяризувати цей продукт харчування. Модернізація існуючих шляхів удосконалення якості хлібобулочних виробів пониженої вологості, які включають як використання поліпшувачів різної природи, так і застосування технологічних прийомів та рішень дозволить перевести такі вироби у площину дієтичного та спеціального призначення. Оскільки в світлі останніх досягнень в області науки про харчування пріоритетним є створення асортименту виробів пониженої вологості для дієтичного та спеціального харчування.
45
Halushchak, I. Ye, та N. L. Lutsiv. "БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ". Actual problems of regional economy development 1, № 17 (30 листопада 2021): 233–45. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.17.233-245.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття спрямована на дослідження бухгалтерського обліку та звітності в системі управління підприємством. Метою статті є дослідження бухгалтерського обліку та звітності в системі управління підприємством. Під час написання статті були використані основні загальнонаукові методи дослідження, а саме: аналіз, синтез, індукція й дедукція. Розкрито бухгалтерський облік як основу інформаційної системи управління підприємством. Показано періодизацію розвитку бухгалтерського обліку як однієї зі складових управління. Сформовано головну мету інформаційної системи. Показано структуру бухгалтерського обліку. Наведено найважливіші об’єкти інформаційного забезпечення управління підприємством з позиції реалізації задач бухгалтерського обліку. Визначено правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Визначено роль державного регулювання в бухгалтерському обліку. Показано місце фінансової звітності в системі інформаційного забезпечення обґрунтування і прийняття рішень. Розкрито зв’язок фінансової звітності з основними класичними функціями менеджменту. Наведено поняття про облікову політику підприємств. Представлено складові облікової політики щодо витрат, доходів та фінансових результатів. Наведено основні характеристики бухгалтерської звітності. Класифіковано загальну сукупність всієї інформації на підприємстві. Досліджено, що в умовах посиленої конкуренції питання щодо бухгалтерського обліку та звітності в організації, будь-якої форми власності та виду діяльності, став одним з найважливіших етапів процесу адміністрування на підприємстві. Важливість цього етапу полягає в тому, що основою успіху та ефективності є не тільки бухгалтерський облік та управління, а й аналіз та контроль, які відіграють не менш значну роль в прийнятті управлінських рішень. Бухгалтерський облік, як і будь-яка складова підприємницької діяльності потребує регулювання з боку держави та визнання на міждержавному рівні, а система бухгалтерського обліку витрат, доходів та фінансових результатів підприємства в сучасних умовах не може повноцінно існувати без належної нормативно-правової бази.
46
Khioni, Heorhii. "Methodological approaches to assessing the needs of investments of agricultural enterprises for new technology." Ekonomika APK 312, no. 10 (October 28, 2020): 118–24. http://dx.doi.org/10.32317/2221-1055.202010118.
Повний текст джерелаАнотація:
The purpose of the article is to generalize and test methodological approaches to assessing the investment needs of an agricultural enterprise and determining production efficiency by updating equipment and introducing new technologies. Research methods. The generalization of the methodical approaches was carried out on the basis of the materials of domestic and foreign scientist publications, regulations and methological developments. Abstract-logical (theoretical generalizations and formulation of conclusions), monographic (in the process of analyzing the relationship and levels of management of technological operations) and computational-constructive (in determining the dependence of operating costs for growing crops with various technologies) methods were used. The initial information for the research was data from agricultural enterprises in the Dnipropetrovsk region, standards and regulations. Research results. The features of the use and implementation of two types of soil cultivation technologies are disclosed, the relationship and levels of management of technological operations are generalized, an algorithm for calculating the operational indicators of the material and technical support of the production process is developed, the operating costs for growing crops with various technologies and the need for investments are determined. Scientific novelty. Methodical approaches have been developed to substantiate measures to increase the efficiency of production of agricultural enterprises in the process of updating equipment and introducing new technologies based on estimates of the value of specific capital investments and optimization of the machine and tractor fleet according to the criteria of the minimum unit operating costs. Practical significance. The recommendations contribute to solve the problem of increasing the efficiency of agricultural production, as well as calculating the need for investment, subject to the optimal use of technical means and the choice of the optimal tillage technology. Tabl.: 2. Figs.: 3. Refs.: 11.
47
Гавриш, О. М., Т. В. Капелюшна та В. П. Пильнова. "ПЛАНУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ". Підприємництво і торгівля, № 27 (17 листопада 2020): 21–25. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто різні підходи до визначення сутності поняття «планування». Установлено, що торгівля є найважливішою сферою формування та стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі секторальних, регіональних та кластерних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб і недопущення соціальної напруженості в суспільстві. Особливо важливим є процес планування торговельної діяльності підприємств на міжнародних ринках. Під час виходу на міжнародні ринки кожне торговельне підприємство з метою отримання стабільного успіху повинне уявляти можливі результати своєї діяльності, критично оцінювати свої можливості, правильно розділяти цілі за часом, ефективно використовувати ресурси й отримувати конкурентні переваги. Установлено, що в Україні, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, торгівля належить до секції G й має назву «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів». Досліджено динаміку прямих інвестицій (акціонерного капіталу) як в економіку України, так і з економіки України за видами економічної діяльності. Установлено, що найбільше прямих інвестицій в економіку України протягом останніх років спостерігається від промисловості, оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів та від операцій із нерухомим майном. Наведено динаміку зовнішньої торгівлі товарами та послугами, яка свідчить про зростання як експорту, так й імпорту. Установлено, що вагомим чинником, який впливає на планування торговельної діяльності, є розмір підприємства. Так, у малих за розмірами підприємствах вищі керівники самостійно визначають весь процес планування, тоді як у великих та середніх за розмірами підприємствах розроблення стратегічних, поточних і календарних планів проводиться з урахуванням прийнятої організаційної структури, розподілу обов’язків між колективами певних служб, супідрядності управлінців, контролю й координації всіх функцій організації як єдиного цілого. Схематично зображено перелік залежностей структури планування торговельної діяльності на міжнародних ринках від параметрів підприємства.
48
Фединець, Н. І. "ОСНОВНІ АСПЕКТИ РОЗРОБКИ ТА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ З УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КРИЗИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 61–67. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджуються актуальні питання, пов’язані з особливостями прийняття управлін-ських рішень в умовах кризи. Метою статті є визначення ключових моментів у розробленні та прийнятті рішень з управління персоналом туристичних підприємств в кризових умовах. Підтвердженням актуальності цього питання є проведена аналітика, що вказує на часте формування та прийняття рішень керівниками під-приємств в умовах кризи. У ході дослідження встановлено, що управлінські рішення в кризових ситуаціях мають здебільшого стабілізаційний або ліквідаційний характер. Виявлено, що у вітчизняних туристичних під-приємствах рішення, що приймаються керівництвом, найчастіше стосуються пошуку джерел збуту турпро-дуктів, перегляду цінової політики, оптимізації витрат, пошуку додаткових коштів. З’ясовано, що в кризовій ситуації керівництву доводилося приймати рішення в умовах емоційної та психологічної напруженості, пов’язаної з рядом чинників. Запропоновано методику оцінювання емоційного та психологічного навантаження на керівника при прийнятті рішень в умовах кризи. Ключовими чинниками оцінювання емоційного та психоло-гічного навантаження на керівника, який приймає рішення в умовах кризи, визначено психологічний стан, напруженість процесу управління, порушення режиму праці та відпочинку, конфліктні ситуації в колективі, емоційні стреси, інтелектуальне навантаження, належну оцінку з боку колег, обмеженість в часі. Зроблено висновок, що вибір технології прийняття управлінських рішень визначається особливостями функціонування підприємства в умовах кризи. Серед потенційних технологій – “технологія управління за результатами”, “технологія управління шляхом постійних перевірок та вказівок”, “технологія управління у виняткових випад-ках”. Визначено етапність процесу прийняття рішень в умовах кризи. В умовах кризи практично не застосо-вуються технології, орієнтовані на персонал та його потреби, що передбачає пріоритет міжособистісних відносин, систему стимулів та заохочень працівників. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на формування ефективного механізму прийняття управлінських рішень в умовах кризи.
49
Маркіна, І. А., В. Л. Вороніна та К. Є. Філатова. "МЕНЕДЖМЕНТ ПЕРСОНАЛУ В УМОВАХ СТІЙКОГО ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА". Підприємництво та інновації, № 17 (30 квітня 2021): 39–42. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/17.7.
Повний текст джерелаАнотація:
Метою статті є дослідження проблемних питань менеджменту персоналу в умовах стійкого інноваційного розвитку сучасних українських підприємств. Актуальність теми дослідження підтверджується тим, що в інноваційній економіці, яка супроводжується безперервною трансформацією зовнішнього середовища і зростанням невизначеності, однією з умов стійкого інноваційного розвитку підприємства є зростання його кадрового потенціалу. У статті проаналізовано особливості менеджменту розвитку персоналу в сучасних умовах інноваційних змін. Виявлено недоліки професійної підготовки та розвитку персоналу. Запропоновано підходи до поліпшення використання персоналу під час реалізації інновацій. Розглянуті у статті питання менеджменту розвитку персоналу забезпечують чітке уявлення про те, що головне місце в управлінні підприємством займає працівник, адже вся інноваційна діяльність спрямована на максимізацію прибутку та ґрунтується на задоволенні потреб персоналу підприємства.
50
Бойчук, І. В. "СПРЯМОВАНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МАРКЕТИНГОВУ КОНЦЕПЦІЮ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 64 (7 жовтня 2021): 103–7. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-64-16.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття присвячена обґрунтуванню доцільності спрямування діяльності підприємств на концеп-цію маркетингу та внесенню відповідних адаптаційних змін у систему управління для вдосконалення їх функціо-нування в умовах швидких змін оточуючого середовища. Зазначено, що маркетингову концепцію доцільно розгля-дати як наукову систему поглядів на випуск товарів і надання послуг, які забезпечують взаємну вигоду виробни-кам, продавцям і кінцевим споживачам. Доведено, що вибір концепції залежить від багатьох чинників, тому за-вданням для підприємств є кваліфікований перегляд різних концепцій і визначення найбільш ефективних для за-стосування. Вказано на необхідність врахування типу ринку та зміни умов діяльності підприємств при організа-ції маркетингу. Обґрунтовано, що в сучасних умовах маркетингова концепція розглядає його як окрему функцію і як філософію бізнесу, як спосіб мислення і напрям дій щодо досягнення визначеної мети і ринкових завдань. На цій основі рекомендовано вважати концепцію маркетингу сучасною системою організації управління, головними перевагами якої є стабільність прибутків, вміле використання ресурсів підприємства і можливостей ринку, об’єднання всіх структурних підрозділів для задоволення потреб споживачів і досягнення визначеної підприємст-вом ринкової мети. Вказано на важливість стимулювання творчого характеру в маркетинговій діяльності, для чого на підприємстві необхідно забезпечувати систематичне і комплексне вивчення ринкової ситуації, створення відповідної інформаційної бази, розроблення стратегічних планів і забезпечення їхнього виконання за умови під-кріплення якісним розподілом повноважень і фінансових ресурсів. Запропоновано також застосування системи обґрунтування рішень на рівні вищого керівництва з використанням прикладів світового досвіду та теорії прий-няття рішень.