Дисертації з теми "Потенціал інтелектуальний"

1. Андрієнко М.М., Щиголь І.В. Управління ефективністю діяльності транспортного підприємства / Причорноморські економічні студії. 2018. № 35 (1). URL: http://bses.in.ua/journals/2018/35_1_2018/9.pdf (дата звернення: 14.10.2021) 2. Ареф’єва О.В. Управління потенціалом розвитку промислових підприємств: монографія / О.В. Ареф’єва, О.В. Коренков. К.: ГРОТ, 2004. 200 с. 3. Диба В. Інтелектуальний потенціал підприємства та методи його оцінки. Ринок цінних паперів України. 2013. № 9–10. С. 97–101. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/rcpu_2013_9-10_15 (дата звернення: 14.10.2021)
Сутність поняття інтелектуальний потенціал підприємства знаходиться у площині розуміння таких визначень як інтелектуальний капітал, людський капітал, інтелектуальні ресурси, які за своїми характеристиками та значенням значно схожі між собою. Слід зазначити, що інтелектуальний потенціал визначають як економічну систему, що характеризується взаємозалежними та взаємопов’язаними між собою елементами, необхідними при здійсненні виробничого та управлінського процесів на підприємстві. До структури інтелектуального потенціалу відносять складові у вигляді елементів, взаємозв’язки між ними, принципи їх формування та розвитку. Конкурентні позиції на ринку для суб’єктів господарювання значно підсилюються при розробці та впровадженні у їхню діяльність інноваційних заходів та перспективних нововведень, які до того ж будуть більш вигідними, ніж у інших підприємств на даному сегментів ринку.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретичних моделей і практичних рекомендацій з управління мотивацією інтелектуальної праці працівників нафтогазового комплексу України. У роботі показані особливості мотивації робочої поведінки в умовах економіки Знань. Розроблено графоаналітичну модель інтелектуально-ресурсного потенціалу особи та встановлено визначальну роль точок біфуркації інтелекту і мотивів її поведінки в процесі управління мотивацією інтелектуальної праці. Запропоновано схему структуризації підприємств у вигляді мережі взаємодіючих постійних, тимчасових і неформальних груп-команд разом із алгоритмом формування групи-команди її керівником-лідером. Ідентифіковано проблемні питання традиційної мотивації персоналу підприємств нафтогазопромислового комплексу України як основної складової продуктивних сил галузі з виділенням в особливу категорію проблем мотивації інтелектуальної праці. На цій основі розроблено практичні рекомендації з запровадження методів інтелектоорієнтованої мотивації персоналу підприємств, установ та організацій галузі, які були запропоновані для впровадження і експериментально-практичної апробації з метою підтвердження основної наукової гіпотези, достовірності і дієвості моделей, положень і рекомендацій.
The thesis is devoted to the development of theoretical models and practical recommendations for management of intellectual work motivation for gas and oil personnel in Ukraine. The main features of motivation in Knowledge economy are shown in the thesis. Graphical and analytical model of individual’s intellectual-and-resource potential were worked out, also the great role of bifurcation point of intellect and the reason of its behavior in the process of intellectual work motivation was established. The scheme of structuring the organization into associated constant, temporary and informal hot-groups together with the leader was proposed. Special recommendations were proposed for introduction and practical approbation for researches so that to be confirmed as a scientific investigation in order to confirm the main scientific hypotheses, reliability and effectiveness of the models, findings and suggestions.

Практика соціально-економічного зростання розвинених країн свідчить, що своїм успіхом воно зобов’язані інноваціям і інноваційній діяльності. Одним із різновидів інновацій є екологічні, створення і впровадження яких дозволяє розв’язати протиріччя між соціально-економічним зростанням і збереженням навколишнього середовища (чи, навіть, його поліпшенням). Статистика свідчить, що попит на екологічну продукцію, у тому числі інноваційну, зростає як у економічно розвинених країнах, так і у країнах другого ешелону, до яких можна віднести і Україну. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29766

Розвиток сучасного суспільства характеризується посиленням ролі інформації, інтелектуальних продуктів в різних сферах життя, і в першу черзі в економіці. Це вимагає посилення теоретичних досліджень сутності інтелектуальних факторів виробництва та розробки механізмів практичного управління ними. Незважаючи на зростаючу увагу в науковій економічній літературі до питання інтелектуальних чинників виробництва, залишається актуальним питання встановлення чіткої сталої термінології відносно таких основних понять, як "інтелектуальні ресурс", "інтелектуальний капітал", "інтелектуальний потенціал", що стримує науково обґрунтовану розробку і використання механізмів управління ними в межах підприємств.

Дослідники СумДУ дають наступне визначення інтелектуальній складовій інноваційного потенціалу – можливості генерування та сприйняття ідей та задумок новацій та доведення їх до рівня нових технологій, конструкцій, організаційних та управлінських рішень. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30157

У сучасних умовах глобального економічного розвитку надзвичайно актуальним є питання використання інтелектуального капіталу як одного із основних засобів реалізації інноваційного потенціалу підприємств. Знання є ключовим елементом, що входить до складу інтелектуального капіталу. З огляду на те, що значну роль в економіці України займає виробничий сектор, основу якого складають промислові підприємства машинобудівного комплексу, особливо актуальним є питання використання знань та інтелектуального капіталу з метою підвищення ефективності їх діяльності за рахунок реалізації інноваційного потенціалу.

Ефективна розбудова сучасної України неможлива без її динамічного економічного розвитку. Такий розвиток, як правило, все більше спирається на створення та впровадження в господарській та соціальній інфраструктурі різнопланових об’єктів інтелектуальної власності, охорону і захист прав вчених, інженерів, винахідників. Користуючись досвідом країн з розвиненою економікою, можна підтвердити , що інтелектуальна діяльність, новаторство та креативність технічних рішень здебільшого визначають стратегію і тактику стрімкого й комплексного розвитку держави, високий технічний рівень виробництва, інтеграцію наукової, технологічно складової промисловості.

Знання – це інформаційний ресурс або інтелект, що являє собою інформацію про щось чи когось і яким володіє і може розпоряджатися певний суб’єкт у своїх цілях. Це відомості про якість, кількість, характер про все, що нас оточує і їх закономірності функціонування та взаємозв’язку. Знати означає на свідомому рівні володіти цією інформацією, а це тягне за собою таке поняття як «управління знаннями». Кількість інформації, що оброблюється людиною протягом життя зростає в геометричній прогресії. Лише за останні 30 років людство отримало 90% від загального обсягу інформації, яким воно володіє.

Дисертація присвячена розвитку теоретичних та науково-методичних засад управління інтелектуальним капіталом підприємства в умовах глобальної конкуренції. У дисертаційній роботі уточнено зміст понять «інтелектуальний капітал підприємства» та «управління інтелектуальним капіталом». Обґрунтовано та поглиблено структуру інтелектуального капіталу, удосконалено організаційно-економічний механізм управління інтелектуальним капіталом, в рамках якого запропоновано мотиваційний інструментарій для трансформації інтелектуального потенціалу в капітал. Обґрунтовано науково-методичний підхід до оцінки інтелектуального капіталу підприємства за кожною із його складових, на основі якої апропоновано алгоритм вибору стратегії управління інтелектуальним капіталом. Розроблено та науково обґрунтовано методичні засади вартісної оцінки інтелектуального капіталу через визначення обсягів економічної доданої вартості, створеної інтелектуальним капіталом. Сформовано науковий підхід до вибору конкурентних стратегій розвитку різних типів підприємств залежно від рівня їх інтелектуального капіталу.
Диссертация посвящена развитию теоретических и научно-методических основ управления интеллектуальным капиталом предприятия в условиях глобальной конкуренции. В диссертационной работе уточнено содержание понятий «интеллектуальный капитал предприятия» и «управление интеллектуальным капиталом», на основе чего определена структура интеллектуального капитала предприятия, его функции и роль в обеспечении конкурентоспособности предприятия. Проанализированы тенденции развития инновационной и научно-исследовательской деятельности украинских предприятий, определена роль интеллектуального капитала в обеспечении конкурентоспособности предприятия. Усовершенствованы теоретические основы управления интеллектуальным капиталом предприятий машиностроительной отрасли. Определены основные направления взаимосвязи управления интеллектуальным капиталом с другими видами управления на предприятии. Усовершенствован организационно-экономический механизм управления интеллектуальным капиталом предприятия, учитывающий мотивационный инструментарий воспроизводства интеллектуального капитала через интеллектуальный потенциал. Определены цели, задачи, функции, а также основные его элементы. Предложен мотивационный инструментарий реализации интеллектуального потенциала предприятия с целью повышения его конкурентоспособности на международных рынках. Сформирован и обоснован научно-методический подход к оценке интеллектуального капитала, который предусматривает комплексную структурную оценку всех составляющих интеллектуального капитала и расчет интегрального показателя оценки интеллектуального капитала. По результатам проведенной оценки предлагается осуществлять выбор стратегии управления интеллектуальным капиталом, которая может быть направлена на развитие как его отдельных составляющих, их сочетаний, так и на развитие или взаимодействие всех видов интеллектуального капитала. Для каждого из типов стратегий управления интеллектуальным капиталом предложены возможные варианты их реализации. Предложены методические основы стоимостной оценки интеллектуального капитала предприятия путем расчета экономической добавленной стоимости, включающей интегральный показатель оценки интеллектуального капитала предприятия, а также обоснован матричный подход к выбору конкурентных стратегий в зависимости от типа предприятия, определяемого в зависимости от его размеров и уровня интеллектуального капитала. Выделены конкурентные стратегии для микропредприятий, что обусловлено их возрастающей ролью как на потребительском, так и на промышленном рынках. Проведена оценка интеллектуального капитала ряда предприятий Сумской области, на основе которой предложены стратегии управления интеллектуальным капиталом. Определены перспективы и конкурентные стратегии развития машиностроительных предприятий в условиях глобальной конкуренции.
The thesis is devoted to development of theoretical and methodological foundations of enterprise intellectual capital management in the reality of global competition. The author clarified the concept of intellectual capital of the company and intellectual capital management. The structure of intellectual capital, organizational and economical mechanism of intellectual capital management have been improved. Theoretical bases of intellectual capital management the enterprises of engineering industry have been deepened. Motivational tools were suggested for converting intellectual potential into the capital. Methodical approach to intellectual capital evaluation and the selection of management strategy are justified. The author has developed scientific approach to the determination of economic value added by intellectual capital and selection of competitive strategy, depending on the size of the company and level of its intellectual capital.

У сучасних умовах інтелектуальний потенціал постає тим стратегічним ресурсом, що визначає конкурентоспроможність сучасних економічних систем. Варто зазначити, що у працях науковців, які займаються вивченням питань пов’язаних з інтелектуальним потенціалом,практично відсутні дослідження впливу інтелектуального потенціалу на соціально-економічний розвиток регіону, не проведено факторного аналізу інтелектуального потенціалу регіону. Таким чином, недостатнє наукове та практичне опрацювання визначеної проблеми та зростаюче значення інтелектуального потенціалу у соціально-економічному розвитку регіону породжує необхідність проведення подальших досліджень у даному напрямі. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/30860

Дергалюк, Б. В. Структурна модернізація регіональної економіки та детермінанти прискорення цих процесів через капіталізацію інтелектуального потенціалу : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.05 / Дергалюк Б. В. - Київ, 2020. - 513 с.
Дисертація присвячена поглибленню теоретичних положень щодо структурної модернізації регіональної економіки, обґрунтування методологічних засад та практичних рекомендацій щодо прискорення цих процесів через капіталізацію інтелектуального потенціалу. Узагальнення теоретичних підходів до трактування окремих понять й категорій розвитку продуктивних сил і регіональної економіки дало можливість поглибити понятійно-категоріальний апарат через уточнення сутності понять: «структура економічної системи» – сукупність елементів та взаємозв’язків між ними, що визначають пропорційність їх розподілу та ролі, формують властивості та закономірності функціонування, встановлюють співвідношення щодо розміщення і динамічності розвитку як окремих елементів так і їх сукупності; «структура регіону» – композиційна будова елементів економічної системи і утворених у ній конструкцій (нових стійких елементів), пов’язаних просторово-часовими і ресурсними обмеженнями, сформована взаємозв’язками між елементами та зовнішнім стійким впливом, що характеризується протентропійністю, збалансованістю й результативністю; «структурні зрушення регіональної економічної системи» – як стохастичний, цілеспрямований, незворотній потік якісних змін в регіональній економічній системі, спровокований з однієї сторони потребами розширення або видозміни (прогресу, еволюції чи модернізації) системи, а отже і перебудови її структури, яка б відображала зв’язки, узгодженість, результативність та кругообіг новоутворених елементів; з іншої – появою нових технологій та тенденцій (нарощення якісних відмінностей від зовнішнього середовища, зростання інтенсивності, спрямованості зовнішнього впливу на регіональну економічну систему); «структурна трансформація регіональних економічних систем» – динамічний якісний процес перетворення архітектоніки структури системи, що призводить до узгодження накопичених змін та адаптує систему до сформованого напрямку структурних зрушень у взаємозв’язках і балансі складових регіональної економіки; при цьому, визначаються тенденції впливу і результати: позитивний вплив формує умови реформування структури та подальшої її модернізації, негативний – викликає деформації і потребує перегляду підходів до управління спрямованістю структурних зрушень; «інтелектуалізація регіональної економічної системи» – процес модернізації економічної структури у напрямах розширення інноваційності, накопичення інноваційно-інвестиційного потенціалу, формування унікальних територіальних конкурентних переваг для залучення людини у створення цінностей і здійснення трудової діяльності в регіоні, застосування результатів структурних зрушень в системах вищого рівня управління для впровадження у регіонах інтелектуальних досягнень глобалізації, що дозволить сформувати стійку, адаптивну систему регіону з ознаками знаннієвої економіки; «інтелектуальні ресурси регіонів» – сукупність інформації, індивідуальних (або ж групових) знань, умінь та навичок населення регіонів, а також історично сформовані в її межах інститути генерації, сприйняття та реалізації нових знань, умінь та навичок, які за умов їх оптимального поєднання забезпечують їх розширений соціально-економічний розвиток. Дослідження регіональної економічної системи з точки зору рівнів впливу і трансформації дозволили виокремити класифікаційні ознаки структури економіки регіонів, що включають: мегарівень: формування структури зовнішнього впливу глобалізаційних процесів, наявність представництв міжнародних інституцій та організацію на території регіону; макрорівень: форма структури, утворена державним укладом, національним розподілом видів економічної діяльності, зовнішньою національною структурною та регіональною політикою, процесами стимулювання окремих територій чи галузей; мезорівнень: галузева та територіально-просторова структура всередині регіону, внутрішні потоки ресурсів і капіталу, культурні й географічні властивості, історично сформована структура господарювання в регіоні; мікрорівень: розглядаються структури за власністю, формами малого бізнесу, соціальних запитів й інтересів споживачів, структурою зайнятості, витрат і доходів населення регіонів. Обґрунтовано, що сучасним структуроутворюючим впливом на регіональну економічну систему є зростання частки і ролі високотехнологічних елементів, пов’язаних із розвитком інформаційно-цифрових технологій, зростанням значення унікальності територіальних цінностей та культурною ідентифікацією населення, а також інтелектуалізацією й підвищенням ролі у формуванні капіталу знаннієвої економіки. Використання результатного підходу дало можливість запропонувати інтерпретацію просторового уявлення результуючої структуризації регіональної економічної системи у її ідеалізованій формі через візуалізацію додекаедра, який побудовано з дванадцяти рівносторонніх п’ятикутників, що характеризується рівністю елементів та зв’язків та дає можливість відобразити роль кожного елемента у результатах економічної діяльності регіону. Ідеалізовано, що мала зірчаста форма може відповідати ресурсному забезпеченню регіону; 5-гранна велика – накопиченому потенціалу регіону; 3-гранна велика зірка – сформованому капіталу. Із урахуванням того, що управління регіону відображає: управління ресурсами, потенціалом та капіталом, форма будь-якого дванадцятигранника дозволяє описати одну сторону як приймаючу (ресурсний рівень), протилежна сторона – це вершина результативності управління; внутрішня площина (обмежена десятикутником) - відображає масштабність потенціалу та його можливості інтелектуалізації для капіталізації активів регіону. Дослідження періодізації розвитку наукових досліджень структурних зрушень у регіональній економіці в контексті світового цивілізаційного розвитку дозволило виокремити композицію інтелектуалізації економічної системи регіонів, що включає періоди: формування, становлення та стійкого розвитку. На основі деталізації детермінант впливу на розвиток регіональної економіки, виокремлення чинників структурних зрушень у регіональній економічній системі, закономірностях прискорення модернізації сформульовано концептуальні засади модернізації регіональної економіки за використанням інтелектуально-цифрової парадигмі, що засновані на прискоренні інтелектуалізації та стратегічності застосування інтелекту як нового фактору виробництва та базуються на безперервності інноваційногопошуку й інтелектуальної активності людини, нарощуванні темпів інноваційності технологій, поширенні інформаційних потоків та дифузії знань, об’єктності інтелекту у відносинах власності та процесах створення доходів. Відповідно до інтелектуально-цифрової парадигми модернізація здійснюється на засадах інтелектуалізації в умовах цифровізації та віртуалізації економічних відносин, зростання ролі і вартості інтелектуального капіталу та динамічності накопичення знань й інформації, а інтелект є новим засобом виробництва. Дослідження генези та багатоаспектності накопичених знань і досвіду регулювання розвитку економіки регіонів дало можливість сформувати базові теоретико-методологічні засади структурної модернізації регіональної економіки через капіталізацію інтелектуального потенціалу, що базуються на парадигмальних характеристиках процесу модернізації на засадах інтелектуалізації. Ґрунтуючись на теоріях та парадигмах модернізації регіональної економіки розкрито систему цілей, принципів, методичного інструментарію прискорення модернізації регіонів. Запропоновано побудову системи принципів, яка передбачає групування принципів модернізації структури регіонів за: по-перше, місцем в методології дослідження (загальнонаукові принципи економічних досліджень та спеціальні принципи, що поділяються на принципи структуризації, модернізації та інтелектуалізації регіону), функцією мотивації до модернізації регіонів (консервативні, стимулюючі, прогресивні принципи) та рівнями регулювання структурних зрушень регіонів (принципи мега-, макро-, мезо- та мікрорівня). На основі виокремлення досвіду європейських країн щодо модернізації регіональної економіки обґрунтовано напрями імплементації практики країн Європейського Союзу з точки зору визначення передумов, напрямів, завдань, а також інструментарію їх реалізації в умовах української регіональної політики. Запропоновано вектори структурних зрушень та інноваційного розвитку. Проведення аналізу існуючих методичних підходів щодо оцінювання структурних зрушень в економіці регіонів дало можливість удосконалити методичний підхід щодо обґрунтування взаємоузгодженості структурних перетворень з рівнем інтелектуалізації регіонального простору та передбачає, що результативною ознакою виявлення ефективності структурних зрушень в економіці регіонів виступає валовий регіональний продукт. У результаті проведеного економіко-математичного моделювання виокремлено фактори, які мають найбільш суттєвий вплив на структурні зміни в регіональному розвитку. Виокремлено функції інтелектуальних ресурсів у процесі модернізації регіональної економіки як специфічного продукту людської діяльності, до яких відносяться: формування інформаційного середовища; створення та використання бази знань; забезпечення зростання освітнього рівня населення; генерація нових знань; удосконалення інституційного середовища; сприяння світоглядному розвитку суспільства; покращення вертикальних та горизонтальних комунікацій; забезпечення сталого розвитку; посилення захисту прав власності. На їх основі виокремлено п’ять основних функціональних компонент, що виконують інтелектуальні ресурси в системі регіонального розвитку, а саме: наукова, освітня, управлінська, ринкова та суспільно-поселенська компонента. Розроблено методичний підхід до прогнозування розвитку регіональної соціально-економічної системи, що будується на прогнозі можливостей і обмежень соціально-економічного розвитку за допомогою методу експоненціального згладжування, що враховує цінність вихідної інформації та визначення меж стратегічного розвитку регіональних економічних систем. На основі визначення структурних зрушень в економіці регіонів було проведено моделювання прогнозу за видами економічної діяльності на період до 2023 р. Та отримано такі результати за: песимістичним та оптимістичним прогнозними сценаріями. Виокремлено пріоритетні завдання модернізації із урахуванням інноваційного характеру та цілей реалізації інтелектуально-цільової парадигми в процесах регулювання структурних зрушень регіональної економіки, до яких віднесено: збереження темпів адаптації до інноваційного розвитку інформаційних комунікацій; формування інтелектуального капіталу та нарощування обсягів його капіталізації; формалізація стратегічних імперативів розвитку інноваційного потенціалу; формування інтелекту як фактору виробництва; нарощування рівня і темпів інтелектуалізації. Обґрунтовано, що зв’язуючим чинником між освітньою, науковою та підприємницькою сферою повинен стати саме регіон, чому сприяє передача частини функцій державного управління на регіональний та місцевий рівень внаслідок процесів децентралізації. Розроблено матрицю стратегічного планування за використанням реалістичних сценаріїв структурних зрушень в економіці регіонів, що передбачає групування стратегій у двовимірній системі координат: по-перше, низький, середній та високий рівні конкурентоспроможності регіональної економіки: по-друге, невисокий, середній, високий рівень активності процесів інтелектуалізації регіонів. Кожен із визначених реалістичних сценаріїв має свою специфіку та ризики, що дозволить регіонам із різною ресурсною базою та рівнями розвитку обрати свій сценарій структурних зрушень та визначити можливі траєкторії руху до моменту впровадження найбільш ефективних їх видів при стратегічному плануванні модернізації економіки регіонів. Виокремлення впливу глобальних чинників та умов функціонування інституціонального середовища розвитку регіональних господарських систем зумовило визначення критеріїв стратегічного планування щодо сценаріїв структурної модернізації економіки регіонів, а саме: стратегічна спрямованість; взаємовигідні та партнерські відносини; широке коло включеності до процесів інтелектуалізації; готовність; формалізованість; наявність зацікавлених сторін; керованість; когерентність; наявність ефективної інформаційно-комунікаційної системи; наявність системи самоконтролю. Запропоновано методичний підхід щодо оцінювання впливу інтелектуальних ресурсів на структурні зрушення в економіці регіонів, що розкривається шляхом адаптації математичного інструментарію оцінювання результуючої моделі додекаедрного простору. Додекаедри будуються для системи впливу інтелектуалізації ресурсів, а також для: блок-підсистеми впливу ресурсних чинників інтелектуалізації економіки регіонів на інтегральний фактор; блок-підсистеми впливу капіталізації чинників інтелектуального потенціалу на інтегральний фактор; блок-підсистеми чинників впливу потенціалу на інтегральний фактор.
The dissertation is devoted to deepening of theoretical positions concerning structural modernization of regional economy, substantiation of methodological bases and practical recommendations on acceleration of these processes through capitalization of intellectual potential. Generalization of theoretical approaches to the interpretation of certain concepts and categories of development of productive forces and regional economy made it possible to deepen the conceptual and categorical apparatus by clarifying the essence of concepts: "structure of economic system" - a set of elements and relationships between them that determine the proportionality of their distribution and role. form the properties and patterns of functioning, establish the relationship between the location and dynamics of development of both individual elements and their totality; "Structure of the region" - the compositional structure of the elements of the economic system and the structures formed in it (new stable elements), associated with spatio-temporal and resource constraints, formed by the relationship between the elements and external sustainable influence, characterized by protentropy, balance and efficiency; "Structural shifts of the regional economic system" - as a stochastic, purposeful, irreversible flow of qualitative changes in the regional economic system, provoked on the one hand by the need to expand or change (progress, evolution or modernization) system, and hence its restructuring links, consistency, effectiveness and circulation of newly formed elements; on the other - the emergence of new technologies and trends (increasing qualitative differences from the external environment, increasing intensity, direction of external influence on the regional economic system); "Structural transformation of regional economic systems" - a dynamic qualitative process of transforming the architecture of the system, which leads to the coordination of accumulated changes and adapts the system to the current direction of structural changes in the relationships and balance of the regional economy; at the same time, tendencies of influence and results are defined: positive influence forms conditions of reforming of structure and its further modernization, negative - causes deformations and needs revision of approaches to management of a direction of structural shifts; "Intellectualization of the regional economic system" - the process of modernizing the economic structure in the direction of expanding innovation, accumulation of innovation and investment potential, the formation of unique territorial competitive advantages to attract people to create values and work in the region, application of structural changes in higher management systems. introduction of intellectual achievements of globalization in the regions, which will allow to form a stable, adaptive system of the region with signs of knowledge economy; "Intellectual resources of regions" is a set of information, individual (or group) knowledge, skills and abilities of the population of regions, as well as historically formed within it institutions of generation, perception and implementation of new knowledge, skills and abilities, which in terms of their optimal combination provide their expanded socio-economic development. Studies of the regional economic system in terms of levels of influence and transformation have identified classification features of the structure of regional economies, including: megalevel: the formation of the structure of external influence of globalization processes, the presence of international institutions and organization in the region; macro level: the form of structure formed by the state structure, national distribution of economic activities, foreign national structural and regional policy, the processes of stimulating certain territories or industries; meso-levels: sectoral and territorial-spatial structure within the region, internal flows of resources and capital, cultural and geographical properties, historically formed economic structure in the region; micro-level: structures by property, forms of small business, social demands and interests of consumers, structure of employment, expenses and incomes of the population of regions are considered. It is substantiated that the modern structural influence on the regional economic system is the growing share аnd role of high-tech elements associated with the development of information and digital technologies, the growing uniqueness of territorial values and cultural identification, as well as intellectualization and increasing the role of knowledge economy. The use of the result approach made it possible to offer an interpretation of the spatial representation of the resulting structuring of the regional economic system in its idealized form through the visualization of a dodecahedron built of twelve equilateral pentagons, characterized by equality of elements and connections and reflects the role of each element. region. It is idealized that a small star shape can correspond to the resource provision of the region; 5-faceted large - the accumulated potential of the region; 3-faceted big star - the formed capital. Given that the management of the region reflects: management of resources, potential and capital, the form of any dodecahedron allows to describe one side as the host (resource level), the opposite side is the peak of management efficiency; inner plane (bounded by a decagon) - reflects the scale of the potential and its ability to intellectualize the capitalization of the region's assets. The study of the periodization of the development of research on structural changes in the regional economy in the context of world civilization has identified a composition of intellectualization of the economic system of regions, which includes periods: formation, formation and sustainable development. Based on the detailing of determinants of influence on the development of the regional economy, highlighting the factors of structural changes in the regional economic system, patterns of acceleration of modernization formulated conceptual principles of modernization of the regional economy using intellectual-digital paradigm. on the continuity of innovative search and intellectual activity of man, increasing the pace of technological innovation, the spread of information flows and diffusion of knowledge, the objectivity of intelligence in property relations and income generation processes. According to the intellectual-digital paradigm, modernization is carried out on the basis of intellectualization in terms of digitalization and virtualization of economic relations, the growing role and value of intellectual capital and the dynamics of knowledge and information, and intelligence is a new means of production. The study of the genesis and multifaceted nature of the accumulated knowledge and experience in regulating the economic development of regions made it possible to form the basic theoretical and methodological foundations of structural modernization of the regional economy through the capitalization of intellectual potential based on such paradigmatic characteristics of the modernization process. Based on the theories and paradigms of modernization of the regional economy, a system of goals, principles, methodological tools for accelerating the modernization of regions is revealed. It is proposed to build a system of principles, which involves grouping the principles of modernization of the structure of regions by: first, place in the research methodology (general scientific principles of economic research and special principles divided into principles of structuring, modernization and intellectualization of the region), the function of motivation to modernize regions, stimulating, progressive principles) and levels of regulation of structural changes of regions (principles of mega-, macro-, meso- and micro-level). Based on the separation of experience of European countries in modernizing the regional economy, the directions of implementation of the practice of the European Union in terms of determining the prerequisites, directions, tasks, as well as tools for their implementation in Ukrainian regional policy, proposed vectors of structural change and innovation. The analysis of existing methodological approaches to assessing structural changes in the regional economy made it possible to improve the methodological approach to justify the coherence of structural changes with the level of intellectualization of the regional space and suggests that the effective sign of identifying the effectiveness of structural changes in regional economies is gross regional product. As a result of the conducted economic-mathematical modeling the factors which have the most essential influence on structural changes in regional development are allocated. The functions of intellectual resources in the process of modernization of the regional economy as a specific product of human activity, which include: the formation of the information environment; creation and use of knowledge base; ensuring the growth of the educational level of the population; generation of new knowledge; improving the institutional environment; promoting the ideological development of society; improvement of vertical and horizontal communications; ensuring sustainable development; strengthening the protection of property rights. Based on them, five main functional components that perform intellectual resources in the system of regional development are identified, namely: scientific, educational, managerial, market and social-settlement components. A methodical approach to forecasting the development of the regional socioeconomic system is developed, based on the forecast of opportunities and limitations of socio-economic development using the method of exponential smoothing, which takes into account the value of source information and defines the strategic development of regional economic systems. Based on the definition of structural changes in the economy of the regions, the modeling of the forecast by types of economic activity for the period up to 2023 was carried out and the following results were obtained for: pessimistic and optimistic forecast scenarios. The priority tasks of modernization are singled out taking into account the innovative nature and goals of realization of the intellectual-target paradigm in the processes of regulation of structural shifts of the regional economy, which include: maintaining the pace of adaptation to innovative development of information communications; formation of intellectual capital and increasing the volume of its capitalization; formalization of strategic imperatives for the development of innovation potential; formation of intelligence as a factor of production; increasing the level and pace of intellectualization. It is substantiated that the connecting factor between the educational, scientific and business spheres should be the region, which is facilitated by the transfer of part of the functions of public administration to the regional and local levels due to decentralization рrocesses. A matrix of strategic planning based on realistic scenarios of structural changes in the regional economy has been developed, which provides for grouping strategies in a two-dimensional coordinate system: first, low, medium and high levels of competitiveness of the regional economy: second, low, medium, high level of intellectual activity. regions. Each of the identified realistic scenarios has its own specifics and risks, which will allow regions with different resource base and levels of development to choose their scenario of structural changes and identify possible trajectories until the introduction of their most effective types in strategic planning of regional modernization. Isolation of the influence of global factors and conditions of functioning of the institutional environment of development of regional economic systems led to the definition of strategic planning criteria for scenarios of structural modernization of the regional economy, namely: strategic orientation; mutually beneficial and partnership relations; a wide range of involvement in the processes of intellectualization; readiness; formality; availability of stakeholders; controllability; coherence; availability of an effective information and communication system; the presence of a system of self-control. A methodical approach to estimating the impact of intellectual resources on structural changes in the regional economy is proposed, which is revealed by adapting the mathematical tools for estimating the resulting model of dodecahedron space. Dodecahedrons are built for the system of influence of intellectualization of resources, and also for: block subsystem of influence of resource factors of intellectualization of economy of regions on the integrated factor; block subsystems of influence of capitalization of factors of intellectual potential on the integral factor; block subsystems of factors influencing the potential on the integral factor.

Досягнення високого за світовими мірками рівня конкурентоспроможності економіки України об’єктивно неможливе без реалізації інноваційного курсу її розвитку. Втілення же ідей цього курсу потребує врахування сучасних реалій та майбутніх тенденцій розвитку світової економіки, серед яких однією з основних є інтелектуалізація.

In theses the basic aspects of forming of the human capital as a key factor of competitiveness of national economy are outlined, it is marked the importance of problem of investing in the human capital and degree of his realization.
У тезах окреслені основні аспекти формування людського капіталу як ключового фактору конкурентоспроможності національної економіки, наголошено на важливості проблеми інвестування у людський капітал та ступеня його реалізації.

Сегодня мы начинаем наблюдать качественно новый уровень научных знаний, который всё большей мерой находит свое применение в практической деятельности человечества, что выявляется в развитии, появлении качественно новых современных технологий. Понимание и анализ новых процессов обеспечит поступательность и планомерность внедрения научных достижений, определение наиболее важных и эффективных путей развития, позволит Украине быть конкурентоспособной на мировом рынке, тем самым обеспечивать свою стабильность и процветание.

Застосування розроблених принципів моніторингу комерційного потенціалу інтелектуальних технологій на практиці дозволяє обґрунтовано переглянути стратегічні орієнтири діяльності промислового підприємства по впровадженню інновацій і отримати економічний ефект, що виражається в стійкому розвитку підприємства, зміцненню його позицій на ринку, підвищенню ефективності його функціонування.

У роботі запропоновано теоретичне обґрунтування та методологічні підходи щодо організації діяльності підприємств на засадах інтелектуалізації. Визначено передумови та очікувані наслідки, запропоновано технології, інструменти та моделі інтелектуалізації діяльності підприємств. Аналізування та оцінювання рівня інтелектуалізації діяльності нафтогазових підприємств дали змогу встановити, що персонал суб’єктів господарювання НГК України володіє значним потенціалом для зростання частки інтелекту. Головною проблемою підвищення рівня інтелектуалізації у нафтогазовій галузі слід вважати різну орієнтованість управлінських дій у сфері галузевої освіти, науки, виробництва та розвитку персоналу щодо забезпечення взаємних цілей. Доведено, що запропоновані в роботі заходи комплексного характеру та локальні зміни на рівні окремих суб’єктів господарювання дадуть змогу підвищити рівень інтелектуалізації діяльності як окремих підприємств, так і НГК України загалом, активізувати процеси, пов’язані з ефективним використанням інтелектуальних ресурсів галузі.
В работе предложено теоретическое обоснование и методологические подходы к организации деятельности предприятий на основе интеллектуализации. Сформулировано авторское определение понятия «интеллектуализация». В рамках анализа понятийно-категориального аппарата процесса интеллектуализации предложен порядок формирования элементов экономического потенциала предприятия. Схему рыночного кругооборота реинтерпретовано с целью исследования особенностей процесса преобразования общественной интеллектуализации в интеллектуализированное развитие предприятий. Систематизирован понятийно-категориальный аппарат интеллектуализации путем введения в научный оборот понятия «потенциал интеллектуализации» и уточнения категорий «интеллект», «знание», «информация», «интеллектуальный капитал». На основе приведенной структурной схемы формирования человеческого капитала предприятия отслежено участие человека как носителя интеллекта в процессах производственно-хозяйственной деятельности, а интерпретация деятельности предприятия в виде совокупности задач, которые реализует управленческий и исполнительный персонал дала возможность сформировать авторский подход к оценке результатов интеллектуализации субъекта хозяйствования. Интеллектуализацию бизнес-процесса предложено рассматривать как комплекс взаимосвязанных управленческих, организационных и технико-технологических мероприятий, направленных на рост доли интеллектуального труда в реализации бизнес-процессов предприятия. Интерпретация схемы соответствия уровня интеллектуализации уровню развития предприятия позволяет установить три варианта развития субъекта хозяйствования, каждый из которых характеризуется тремя сценариями деятельности. Результатом анализа методов, технологий, инструментов и направлений роста интеллектуальной составляющей в деятельности предприятий стало формирование базовой модели интеллектуализации деятельности предприятия. Концептуальную структуру интеллектуализации системы менеджмента предприятия представлено в виде совокупности личных и объективных (материально-вещественных) факторов. Графоаналитическое моделирования процессов интеллектуализации деятельности предприятий дает возможность характеризовать уровень интеллектуализации, определять условия его достижения и необходимые изменения. Вследствие оценивания уровня интеллектуализации деятельности предприятий НГК Украины обнаружена проблема низкого уровня согласованности действий в сфере нефтегазового образования, науки, производства и развития персонала по обеспечению взаимных целей интеллектуализации. Практические рекомендации и их ожидаемые последствия сформулированы с использованием подходов, предусматривающих меры комплексного характера и локальные изменения на уровне отдельных субъектов хозяйствования НГК Украины.
The doctoral thesis is devoted to the development of theoretical grounds and methodological approaches of enterprises operation on basis of intellectualization. Both conditions and expected results are identified. The technologies, tools and intellectualization of enterprises operation models are conceptualized. According to the analysis and evaluation of oil-and-gas enterprises intellectualization level it has been turned out that the personnel of oil-and-gas complex has a considerable potential for growth of intellect particle in it. Therefore, the main problem of rise of intellectualization level in the oil and gas industry is in the sphere of multidirectional management activity orientations of mutual goals in university-level education, science, production and personnel development of the economic sector. It is proven that given in this doctoral thesis activities and local variations in economic entities can increase the intellectualization level both separate enterprises and oil and gas complex of Ukraine, activating the processes connected with the efficient oil and gas industry intellectual resources application.

У статті проаналізована сутність поняття інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу. Автором розроблена модель переходу інтелектуального потенціалу в інтелектуальний капітал. Досліджено вплив мотивації на даний процес.
В статье проанализирована сущность понятия интеллектуального потенциала и интеллектуального капитала. Автором разработана модель перехода интеллектуального потенциала в интеллектуальный капитал. Исследовано влияние мотивации на данный процесс.
The article analyzes the essence of the concept of intellectual potential and intellectual capital. The author has developed a model of transition intellectual potential into intellectual capital. The effect of motivation on the process was investigated.

Доведено, що досить привабливим з методичної та наукової точок зору для вирішення завдань комерціалізації інтелектуально-інноваційних технологій є методика LIFT. Вона будується за модульним принципом і складається з 10 розділів, що дозволяють оцінювати різні сторони інтелектуально-інноваційних технологій.

Доведено, що інтелектуальний потенціал підприємства часто виступає в формі інтелектуального капіталу, що сприяє розвитку інновацій, ефективно впливає на економічні та соціальні явища. Саме інтелектуальний капітал встановлює індивідуальний темп та характер для оновлення технології виробництва різної продукції. Все це призводить до конкурентних переваг на ринку та до значного приросту прибутків підприємства.

Розглянуто методичні підходи до оцінки протиправної діяльності на ринку технологічних товарів. Розроблено рекомендації по визначенню розміру економічних втрат правовласників від контрафактної діяльності.

Аналіз основних підходів до управління інноваційно-інтелектуальною діяльністю та конкурентними перевагами машинобудівного підприємства дозволив визначити доцільність впровадження в управлінську практику стратегічного маркетингового підходу для формування і розвитку конкурентних переваг як порівняльних динамічних характеристик підприємства, які забезпечують його конкурентостійкість та конкурентогнучкість.

Автором обґрунтовано можливості розвитку промислових підприємств на засадах технологічного переділу. В якості фактору відродження запропоновано використовувати технологічний важіль, який формується на основі інтелектуально-інноваційної діяльності промислового підприємства.