Щоб переглянути інші типи публікацій з цієї теми, перейдіть за посиланням: Потенціал економічний.
Статті в журналах з теми "Потенціал економічний"
Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями
Ознайомтеся з топ-50 статей у журналах для дослідження на тему "Потенціал економічний".
Біля кожної праці в переліку літератури доступна кнопка «Додати до бібліографії». Скористайтеся нею – і ми автоматично оформимо бібліографічне посилання на обрану працю в потрібному вам стилі цитування: APA, MLA, «Гарвард», «Чикаго», «Ванкувер» тощо.
Також ви можете завантажити повний текст наукової публікації у форматі «.pdf» та прочитати онлайн анотацію до роботи, якщо відповідні параметри наявні в метаданих.
Переглядайте статті в журналах для різних дисциплін та оформлюйте правильно вашу бібліографію.
1
Orel, A. "Особливості конкурентного потенціалу аграрних підприємств". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 4 (82) (23 грудня 2019): 64–68. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.4.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто взаємозалежність між конкурентним потенціалом, конкурентним статусом і конкурентними перевагами. Узагальнено існуючі підходи дослідників щодо розуміння структури конкурентного потенціалу. Розглянуто взаємозв’язок між потенціалом підприємства, конкурентним потенціалом, стратегічним потенціалом. Запропоновано авторську схему структури конкурентного потенціалу підприємства, яка об’єднує входи у вигляді ресурсів і виходи як готову продукцію, де безпосередньо потенціал підприємства як його спроможність виробляти продукцію із наявних ресурсів визначено як функціональний. Разом з ним виокремлено ринковий потенціал і ресурсний, які складають економічний потенціал підприємства. Досліджено вплив ресурсного потенціалу на економічний і конкурентний в залежності від галузей. Доведено вирішальну роль ресурсного потенціалу у формуванні конкурентного потенціалу підприємств аграрного сектору. Розглянуто зміст, призначення і структуру функціонального потенціалу підприємства. Конкурентний потенціал аграрного підприємства є похідною економічною категорією від взаємодії ресурсного потенціалу, функціонального і ринкового потенціалів підприємства, де на першому рівні знаходяться параметри ресурсного й ринкового потенціалів, на другому рівні знаходиться функціональний потенціал підприємства, і вже на третьому - конкурентний потенціал.
2
Ковальський, Максим Романович, та Євген Олексійович Пустовойт. "РЕСУРСНИЙ ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ЙОГО ОЦІНКИ". Public management 28, № 3 (12 квітня 2022): 31–37. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-4.
Повний текст джерелаАнотація:
Визначено, що ефективність вибору напрямів розвитку території багато в чому визна- чається повнотою обліку її потенційних можливостей. Економічний стан можна оцінити різними характеристиками. Для сировинних територій, що мають багатогалузеву спеціалізацію, актуальним питанням у такому аспекті виступає діагностика величини і повноти використання ресурсного потенціалу як важливого елемента економічного аналізу. Завдання економічного аналізу – оцінка минулого розвитку для вибору лінії поточної і майбутньої поведінки економічного суб’єкта, тобто сукупності послідовних дій, що виявилися органічним наслідком певних управлінських рішень, з одного боку, їх розумінням і раціональним пристосуванням до економічної кон’юнктури, що складається нині, – з іншого. Зазначено, що держава, персоніфікуючи і відбиваючи громадські інтереси, вибудовує, як зазначалося, систему регулювання економічних відносин, природно, спираючись на традиції власного населення і з огляду на досвід інших країн. Так, вона змушує економічні суб’єкти діяти у зафіксованих рамках, що трохи знижує сукупну невизначеність соціально-економічної системи і зміцнює економічну і соціальну сталість, держава регламентує діяльність економічних агентів, тим більше вона обмежує їхню відповідальність за прийняті рішення. В результаті на кожну одиницю виробленого сукупного суспільного продукту витрачається більше національних ресурсів. Отже, щоб зберегти ефективність суспільної системи, держава зобов’язана знайти такі форми регулювання, які, зберігаючи загальну конструкцію і цілі регулювання, позбавляли б економічне середовище допустимого рівня невизначеності, що провокує суб’єкти економічних відносин на пошук ефективних, але ризикованих управлінських рішень.
3
Zanora, Volodymyr, Dmytro Kutsenko та Nazarii Odorodko. "ПОТЕНЦІАЛ ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНИЙ АПАРАТ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 2 (18) (2019): 40–51. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-2(18)-40-51.
Повний текст джерелаАнотація:
Розглянуто визначення категорій «потенціал», «економічний потенціал» у фаховій та науковій літературі. Наведено підходи щодо трактування сутності поняття «потенціал», що мають місце в роботах як вітчизняних, так і закордонних науковців та фахівців, а також виокремлено основні серед них. Зазначено доцільність використання комплексного підходу щодо визначення потенціалу підприємства. Наведено визначення потенціалу та економічного потенціалу. Зауважено, що проблема управління потенціалом є актуальною як для вітчизняних теоретиків та практиків, так і закордонних. Акцентовано увагу на тому, що потенціал підприємства є головним елементом системи управління його розвитком. Визначено 30 класифікаційних ознак потенціалу підприємства, за якими сформовано класифікацію. Визначено, що потенціал підприємства є підґрунтям для забезпечення його ділової активності, економічної безпеки, фінансової стійкості, конкурентоспроможності, розвитку, економічного зростання тощо.
4
Gorodianska, Larisa. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ ІННОВАЦІЙ НА РІВЕНЬ ВІДТВОРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (28 лютого 2019): 27–36. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0102.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті визначено загальну характеристику економічних ресурсів та напрями їх відтворення. Запропоновано класифікацію економічних ресурсів за видами; виокремлено категорію «відтворювані економічні ресурси», яку утворюють об’єкти основних засобів, нематеріальних активів та інтелектуальний потенціал трудових ресурсів.
Геополітичний конфлікт і негативні макропроцеси в країні призвели до суттєвого зниження інноваційної активності вітчизняних підприємств. Проаналізовано напрями капіталовкладень підприємств у відтворення об’єктів економічних ресурсів, таких як основні засоби, нематеріальні ресурси (активи) та зростання рівня інтелектуального потенціалу трудових ресурсів. Визначено частки таких вкладень за роками. Дослідження статистичних даних та вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів показало, що відтворення інтелектуальних, нематеріальних і матеріальних ресурсів, а також інтелектуального потенціалу персоналу відбувається на досить низькому рівні.
Аналіз джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств за їх частками виявив, що пріоритетним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти. Економічний аналіз показав, що економіка України залишається не сприйнятливою до науково-технічних нововведень через низький рівень виробничої бази промисловості та слабке фінансування державою науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок. Висвітлено вплив різних факторів на інноваційну активність підприємств. Обґрунтовано потребу формування ефективної державної науково-технічної та інвестиційної політики, яка має відбуватися з врахуванням основного фактору економічної динаміки – інновацій, які орієнтовані насамперед на зростання продуктивності праці.
Запропоновано проведення прогнозування і моніторингу проблемних аспектів відтворення економічних ресурсів. Планування заходів відтворення дозволить вітчизняним інноваційно активним підприємствам досягти фінансової стабільності, сприятиме підвищенню результативності інтелектуальної праці та її впливу на економічне зростання країни.
5
Алієв, Р. А. "СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА» ТА ЙОГО СКЛАДНИКИ". Підприємництво та інновації, № 9 (30 грудня 2019): 54–59. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/9.8.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті обґрунтовано теоретичні підходи до трактування поняття «потенціал підприємства» та його складників. Згруповано підходи до визначення сутності у три основні напрями: ресурсний, цільовий та системний. Розглянуто еволюцію економічної думки щодо потенціалу підприємства протягом 1981–2018 рр. Визначено, що у вітчизняній літературі виділяють чотирнадцять видів потенціалу підприємства, а саме: трудовий, управлінський, матеріально-технічний, ресурсний, фінансовий, екологічний, ринковий, виробничий, збутовий, інноваційний, економічний, організаційний, інформаційний, стратегічний. Проаналізовано різні види складників потенціалу підприємства та виділено первинні елементи, до яких належать матеріальні, людські та фінансові ресурси. Удосконалено концептуальний підхід до поняття «потенціал підприємства» з огляду на його складники, процес формування та реалізації.
6
Gryshova, I. Yu, T. L. Shestakovska та O. V. Glushko. "Економічний вимір конвергенції інституційних впливів щодо стійкості розвитку вітчизняних підприємств." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (7 серпня 2017): 75–80. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.04.12.
Повний текст джерелаАнотація:
Враховано базові положення інституційних теорій у контексті трансакційних витрат щодо забезпечення економічно стійкої ефективності функціонування підприємницьких структур. Виділено передумови побудови інституційного середовища, які здійснюють визначальний вплив на рівень ефективності суб’єкта підприємницької діяльності та його економічну стійкість. Наведені положення щодо сутності та вектору впливу трансакційних витрат на ефективність діяльності та можливості забезпечення економічної стійкості суб’єкта господарювання. Описаний потенціал використання публічного партнерства для встановлення економічно стійкої ефективності підприємства.
7
Gryshova, I. Yu, та T. L. Shestakovska. "Економічний вимір конвергенції інституційних впливів щодо стійкості розвитку вітчизняних підприємств." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (4 вересня 2017): 61–66. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.05.10.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті враховано базові положення інституційних теорій в контексті трансакційних витрат щодо забезпечення економічно стійкої ефективності функціонування підприємницьких структур. Виділено передумови побудови інституційного середовища, які здійснюють визначальний вплив на рівень ефективності суб’єкта підприємницької діяльності та його економічну стійкість. Наведені положення щодо сутності й вектору впливу трансакційних витрат на ефективність діяльності та можливості забезпечення економічної стійкості суб’єкта господарювання. Описаний потенціал використання публічного партнерства для встановлення економічно стійкої ефективності підприємства.
8
Явтушенко, А. В. "ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ НА ОСНОВІ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ". Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, № 6 (28 травня 2021): 23–30. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.6.3.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті запропоновано моделі розвитку територіальних громад, на основі сучасних підходів, основні методичні підходи, які застосовують в процесі аналізу людського потенціалу територіальної громади. Розглянуто та проаналізовано підходи стосовно суспільного розвитку громад. Відображено основні взаємозв’язки широко вживаних моделей, підходів в процесі формування моделі розвитку об’єднаних територіальних громад. Розкрита основна сутність дослідження: сьогоденна спроможність громад, її внутрішній потенціал (фінансовий, людський, і економічний), особливості формування та застосування на рівні громад. Розглянуто та сформовано основний блок показників, для аналізування людського потенціалу територіальних громад за такими демографічними, соціальними, економічними, трудовими, управлінськими, культурними складниками.
9
Шабранська, Н. І. "Економічний потенціал продуктивності праці". Формування ринкових відносин в Україні, № 12 (211) (2018): 125–32.
Знайти повний текст джерела
10
Шабранська, Н. І. "Економічний потенціал продуктивності праці". Формування ринкових відносин в Україні, № 12 (211) (2018): 125–32.
Знайти повний текст джерела
11
Шабранська, Н. І. "Економічний потенціал продуктивності праці". Формування ринкових відносин в Україні, № 12 (211) (2018): 125–32.
Знайти повний текст джерела
12
Шабранська, Н. І. "Економічний потенціал продуктивності праці". Формування ринкових відносин в Україні, № 12 (211) (2018): 125–32.
Знайти повний текст джерела
13
Глівінська, Ю. В. "СИСТЕМНА СУТНІСТЬ КАТЕГОРІАЛЬНИХ ПОНЯТЬ МЕХАНІЗМІВ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ". Підприємництво і торгівля, № 30 (1 липня 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-30-03.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті розглянуто трактування сутності терміна «потенціал» як складного, багатоманітного поняття, що поєднує насамперед ресурси, засоби, джерела, необхідні для функціонування системи, котрі в разі реалізації можливості їх мобілізації i використання за певних умов здатні надати розвитку системи якісно нового імпульсу. Загальновідомо, що стрімкий економічний і науково-технологічний розвиток розвинених економік у другій половині ХХ ст. пов'язаний зі значною кількістю винаходів та нововведень. Поява інновацій, які суттєво вплинули на продуктивність праці та витрати виробництва, стала результатом дії науково-технічного прогресу. Відповідно, трансфер технологій, імплементація нововведень у виробництво потребують великих фінансових ресурсів, інвестицій, що й зумовлює поєднання категорій «інновації» та «інвестиції». Розкрито сутність інноваційного та інвестиційного потенціалів та описано їхні складники. Удосконалено трактування поняття інноваційно-інвестиційного потенціалу економічного розвитку на засадах сталості як здатність економічної системи за збалансованими екологічним та соціальним склaдниками розвитку до здійснення інноваційної діяльності за наявності сприятливoго інвестиційного середовища. Реалізація інноваційно-інвестиційного потенціалу неможлива без механізмів йoго формування та використання, тому, узагальнюючи підходи до трактування сутності понять «господарський механізм», «економічний механізм», «інституційний механізм», було запропоновано парадигму: механізму формування інноваційно-інвестиційного потенціалу, який визначено як систему причино-наслідкових та обернених зв’язків між усіма елементами потенціалу в усіх сферах національної економіки та різних рівнях господарювання для підвищення ефективності його застосування; механізму використання інноваційно-інвестиційного потенціалу, в основі якого лежить узгодження приватних і суспільних інтересів на основі вдосконалення нормативно-правового забезпечення, зміни економічної структури національного господарства, здійснення моніторингу діяльності суб’єктів економіки, інформаційно-аналітичного та кадрового забезпечення процесу залучення інвестиційних ресурсів, що знаходить вираз у цілях, формах і результатах їх взаємодії на всіх рівнях.
14
Толбатов, Андрей, Сергей Толбатов, Владимир Толбатов, Александр Вьюненко та Светлана Виганяйло. "СТРАТЕГИЧЕСКОЕ УПРАВЛЕНИЕ КАК ФАКТОР ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ". Modern engineering and innovative technologies, № 10-02 (31 грудня 2018): 34–39. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-10-02-026.
Повний текст джерелаАнотація:
Економічна безпека підприємства забезпечує здатність підприємства до розвитку, підвищення конкурентоспроможності своєї продукції, утримання позиції підприємства на конкурентних ринках, силу та економічний потенціал підприємства для протидії негативному вп
15
Іщук Л.І. та Бірук Т.С. "ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ РЕГІОНУ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 52–61. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-7.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті досліджено фінансово-економічний потенціал місцевих бюджетів Волинської області. При цьому вказаний потенціал пропонується розкривати через конкретні запропоновані механізми, які реально застосувати на практиці.
Окреслено основні напрямки додаткового залучення коштів. Вказані напрямки вироблено на основі структурного аналізу норм Бюджетного кодексу України на предмет складу доходів місцевих бюджетів різних рівнів. При цьому систематизовано доходи, які є бюджетоутворюючими для місцевих бюджетів усіх рівнів, а тому запропоновані підходи розкриття бюджетного потенціалу, які є підходящими для усіх адміністративно-територіальних одиниць області та їх бюджетів.
Визначено основні аспекти, що впливають на збільшення дохідної бази місцевих бюджетів Волинської області та загальний розвиток регіону. До таких аспектів варто відносити сучасні політичні та глобалізаційні процеси, зокрема, місцеві вибори 2020 року, зміна місцевої влади та формування нових команд, світова фінансово-економічна криза, розповсюдження коронавірусної інфекції COVID-19 тощо.
Здійснено оцінку та розрахунок можливості залучення додаткових фінансових ресурсів до доходів місцевих бюджетів Волинської області. Що дозволило визначити прихований та реальний потенціал місцевих бюджетів, який може бути розкритий за рахунок узгодженої політики місцевої влади.
Встановлено потенціал за рахунок детінізації обігу підакцизних товарів та можливість уникнення кризових наслідків через реалізацію інфраструктурних проектів в регіоні, від чого до бюджету повертається щонайменше 17,6 % від їх кошторису.
Результати дослідження одержані та перевірені за допомогою проведеного SWOT-аналізу, що передбачає розкриття сильних та слабких сторін місцевих бюджетів Волинської області, а також можливостей та загроз для досягнення результатів. Додатково дослідження обґрунтовано за допомогою моделі PEST, що вимагає здійснення аналізу політичних, економічних, соціальних та технологічних чинників.
16
Ivanov, D. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕРИТОРІЙ ЯК ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКОЇ КАТЕГОРІЇ". Theory and Practice of Public Administration 2, № 69 (26 травня 2020): 142–50. http://dx.doi.org/10.34213/tp.20.02.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Удосконалено систематизацію наукових підходів до визначення поняття “економічний потенціал території” як державно-управлінської категорії, що дозволило виокремити ресурсний, галузевий, інституціональний, системний, комплексний підходи. Дістав подальшого розвитку категорійний апарат шляхом уточнення поняття “розвиток економічного потенціалу територій”.
17
Yakymchuk, A. Yu. "ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 94 (25 червня 2021): 264. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202124.
Повний текст джерелаАнотація:
Сучасна парадигма теоретичних поглядів на роль і місце людини у відтворювальному процесі передбачає високий рівень не лише загальної культури, але й економічної культури зокрема. В останні роки в Україні унаслідок децентралізаційної реформи змінюються управлінські акценти на посилення культурного, економічного, політичного розвиткутериторіальних громад. Це спонукає в сучасних умовах обґрунтувати нові підходи до вирішення проблеми формування економічної культури на місцях, вимагає від кожної особистості оновлених кваліфікаційних характеристик, високого рівня підготовки до професійної діяльності, якому імпліцитно притаманний компонент економічної культури. В таких нових економічних, фінансових, суспільно-політичних умовах кожна особистість (особливо молодь) повинна знайти своє місце в системі суспільного відтворення, реалізувати свій потенціал у досягненні високих результатів своєї діяльності. Тільки за таких умов є можливість сформувати найважливіші компоненти економічної культури. Кожне суспільство характеризується унікальними рисами економічної культури. В Україні рівень економічної культури визначається рівнем доходу на душу населення, сучасною економічною і військово-політичною ситуацією у державі, суспільними етичними нормами, суспільною і громадською мораллю, рівнем освіти громадян, показниками інформатизації суспільства. Однією із важливих функцій економічної культури виділено інформаційну у аспекті впливу цифровізації на економічний вибір громадян, посилення впливу цифрової трансформації. Сучасне суспільство може координувати свої дії лише за рахунок реалізації функцій економічної культури, завдяки чому відкривається прямий шлях до підвищення рівня добробуту людей.
18
Біла, Дар’я Олегівна. "ВИЗНАЧЕННЯ РОЛІ МОЛОДІ В СУСПІЛЬСТВІ В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ Й ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ". Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, № 3 (12 листопада 2021): 64–70. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.11.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті наведено розв’язання актуальної наукової проблеми визначення ролі молоді в суспільстві в умовах полі- тичної невизначеності й особливості формування державної молодіжної політики. Авторка визначила, що державна молодіжна політика − це система інститутів, що містить різноманітні еле- менти (навчально-педагогічні, політично-правові, інституційно-організаційні й фінансово-економічні), вона чинить управлінський вплив на молодь як унікальний феномен суспільства для забезпечення максимально повного використання молоді як потенціалу й ресурсу для досягнення управлінської мети. У статті доведено, що з боку публічного управління молодь виступає одночасно і як ключовий об’єкт управлін- ського впливу, і як активний, гнучкий і потужний ресурс і потенціал суспільно-економічної та політичної дії. Саме цей суб’єкт – об’єктна роль молоді в суспільстві й у публічному управлінні – робить її найчутливішою до політичних та економічних змін, швидкою під час реагування на заклики й ситуативні дії. Політична невизначеність або кри- за, які загострюють суперечності й проблеми в суспільстві, є ключовими чинниками зростання активності моло- ді щодо участі в суспільно-економічних процесах і стають загрозою ймовірної швидкої ідеологічної «поляризації» молоді. Це може сприяти залученню молоді як цінного ресурсу в «арсенал» публічного управління або привести до його втрати. Авторкою узагальнені ключові особливості формування державної молодіжної політики в умовах політичної та економічної невизначеності чи кризи, які потребують реалізації як через інститути молодіжної політики, так і за участі інших інститутів публічного управління. Ці особливості умовно поділено на два блоки: – стратегічно орієнтований, ідеологічний блок, який формується та реалізується впродовж декількох поко- лінь, сприяє спрямуванню потенціалу молоді на творчість, генерацію позитивних ідей і змін з урахуванням об’єкт- суб’єктності молоді й дозволяє усунути загрози її можливої ідеологічної «поляризації»; – тактично спрямований, соціально-економічний блок, який потребує коротко- й середньотермінового вирішен- ня та сприяє створенню соціально-економічних умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства й держави.
19
Гаврюшенко, Г. В. "Конкуренті переваги України на світових ринках". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 4(260) (10 березня 2020): 155–61. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-260-4-155-161.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті описано чинники кризового стану економіки України. Зазначено, що наявний економічний потенціал в країні використовується неефективно. Показано, що Україна має значний експортний потенціал із виробництва різноманітної сільськогосподарської продукції, авіаційної техніки, мікроелектронних технологій, продукції фармацевтичної промисловості, побутової хімії, легкої промисловості. Підкреслено, що Україна належить до країн – світових лідерів за офшорним програмуванням. Акцентовано увагу на тому, що енергозбереження має розглядатися як основна складова політики зміцнення економічної незалежності національної економіки.
20
Яремко, І. "Економічний потенціал як об"єкт управління факторами розвитку економічних систем". Економічний аналіз, Вип. 7 (2010): 421–23.
Знайти повний текст джерела
21
Shevchyk, B. M. "Кліометрика та холотропний принцип праксеології". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (26 квітня 2018): 121–27. http://dx.doi.org/10.15421/40280423.
Повний текст джерелаАнотація:
Досліджено холотропний принцип праксеології з позицій аксіологічних наративів економічної діяльності. Кліометрико-утилітаристський підхід мейнстрімної економіки визнано недостатнім для пояснення онтологічних причин економічного розвитку та зростання. Економічний розвиток бере початок як інтелектуальна біфуркація розпаковування певної множини сенсів семантичного вакууму та створення текстів – інноваційних знань про можливості нових комбінацій та доходів за результати цих комбінацій. Обґрунтовано неможливість з допомогою кліометричних підходів сучасної економічної науки пояснити інтегральні витоки людської взаємодії, зумовлювані атрактивністю цілей та аксіологією засобів, які відображають холотропний принцип праксеології. Мікроекономічний методологічний імператив maxutility непридатний для аналізу макро- та мегаконтинуумів економічної дійсності, оскільки холотропність, виявами якої є усвідомлена синергія волі та емерджентний ефект результатів, не виводиться із персоніфікованої жадоби в умовах світу як дефіциту. Соціокультурне середовище, – той континуум, у якому холономність світу актуалізується у патернальних практиках, – мейнстрімною наукою трактується як деструктивне обмеження вибору та зазіхання на економічну свободу. Економічні інститути, вибудувані на методологічних підходах статичної ефективності, стимулюють адаптивний потенціал когнітивного капіталу, збалансовуючи точки на кривій виробничих можливостей згідно з оптимумом Парето. Вони не стимулюють пошук ренти з можливостей нових комбінацій ендаументальних активів.
22
Sazonets, I. L., та V. V. Dzhyndzhoian. "СОЦІАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ САНАТОРНО-КУРОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ". Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 2, № 90 (2 жовтня 2020): 188. http://dx.doi.org/10.31713/ve2202018.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті виявлено соціальний потенціал та перспективи функціонування санаторно-курортних підприємств. Установлено, що демографічна ситуація в країні визначає значущість санаторно-курортної діяльності в збереженні і поліпшенні здоров’я, підвищенні якості життя і трудового потенціалу населення. Доведено, що ступінь задоволення попиту на санаторно-оздоровчі послуги обумовлюється формуванням пропозиції на дані послуги і санаторно-курортний продукт, які залежать від наявних можливостей або потенціалу організацій регіонального санаторно-курортного комплексу. Констатовано, що поняття «потенціал» в загальновизнаному сенсі відповідно до тлумачення сучасних енциклопедичних словників означає «джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення будь-якої задачі, досягнення певної мети, можливості окремої особи, суспільства, держави в певній галузі (наприклад економічний потенціал)». Резюмовано, що оцінка економічного потенціалу повинна розглядатися як комплексна система дій, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, які не суперечать один, кожне з яких вносить свій внесок в результативність всієї системи управління регіональним санаторно-курортним комплексом.
23
Semenenkо, Oleh, Marina Abramova, Serhii Mytchenko, Serhii Baranov, Анна Козорог та Pavlo Boiko. "Щодо ролі та значення банківської системи як інструменту забезпечення воєнно-економічної безпеки України". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 5 (31 жовтня 2021): 190–203. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.5.18.
Повний текст джерелаАнотація:
Сьогодні боротьба з ризиками є важливим завданням усієї банківської системи, а забезпечення банківської безпеки стає є основою функціонування механізму забезпечення фінансової безпеки держави, а свою чергу через неї воєнно-економічної безпеки в цілому. Авторами в статті наведено погляди щодо ролі банківської системи України, як важливого суб’єкта у трансакційній фінансовій видатково-дохідній системі розподілення кошторисної частини бюджету, загрози її ґрунтовного впливу на мікроекономічні та макроекономічні процеси, воєнно-економічний потенціал держави та рівень воєнно-економічної безпеки у світі. Автори також запропонували ієрархічну видаткову структуру розрахунково-касового обслуговування Збройних Сил України та розкрили її зв’язок з показниками воєнно-економічної безпеки держави. У статті наведені результати аналізу динаміку середньорічних темпів девальваційних (ревальваційних) темпів курсової диференціації гривні з екстраполяцією на два майбутні періоди відносно двох провідних світових валют: долара та євро. Зроблена спроба розкриття сучасних ризиків уповільнення розвитку економіки України та зміни рівня її воєнно-економічної безпеки. На основі аналізу роботи банківської системи України визначені основні можливості удосконалення бюджетного трансакційного платіжно-касового процесу та прогнозовані результати такого удосконалення. Подальшим напрямом досліджень є проведення фінансово-економічних розрахунків щодо надійного функціонування надійності Єдиного Казначейського Державного банку, як закритої системи платіжно-розрахункового обслуговування, його впливу на внутрішній рівноважний економічний стан держави.
24
KYCHYGHIN A.,, SAVCHENKO M. ,. "ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА". Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 83, № 2 (8 листопада 2019): 14–24. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2019.83-2-02.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті досліджено концептуальні підходи до визначення категорії«конкурентоспроможний потенціал підприємства». На основікритичного аналізу надано власне визначення конкурентоспроможногопотенціалу підприємства. На основі дослідження встановлено, щоконкурентоспроможний потенціал підприємства слід розглядати як«ядро» загального економічного потенціалу підприємства з врахуваннямйого складових: науково-технічної, трудової, виробничо-технологічної,фінансової, інвестиційно-інноваційної, логістичної. Визначено, щоспроможність системи генерувати суттєві результати діяльності,перетворюючи їх на конкурентні переваги вищого рівня, забезпечуєтьсячерез сукупність економічних ресурсів та акселераторів. Встановлено,що системними характеристиками конкурентоспроможного потенціалупідприємства є системність, синергійність, структурність,адаптивність, відкритість, пропорційність, динамічність,відтворюваність, протирічність, реальність, орієнтованість у часі.
The article deals with the conceptual approaches to the definition of thecategory of «competitive potential of the enterprise». On the basis of criticalanalysis, the firm's own definition of the competitive potential of the enterpriseis provided. On the basis of the research it was established that the competitivepotential of the enterprise should be considered as the «core» of the overalleconomic potential of the enterprise, taking into account its components:scientific, technical, labor, production-technological, financial, investment,innovation. It is determined that the ability of the system to generate significantperformance results, turning them into competitive advantages of a higherlevel, is ensured through a combination of economic resources andaccelerators. It is established that the system characteristics of the competitivepotential of the enterprise are systematic, synergistic, structural, adaptive,openness, proportionality, dynamism, reproducibility, contradiction, reality,time orientation.
25
Redziuk, Yevhenii. "ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КИТАЮ В ГЛОБАЛЬНОМУ ТОРГОВЕЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, № 3 (30 квітня 2019): 80–88. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0107.
Повний текст джерелаАнотація:
Економічний та інвестиційний потенціал Китаю зростає системно і цілеспрямовано, незважаючи на сучасні торговельно-економічні конфлікти і неузгодженості, особливо зі своїм геополітичним конкурентом США. Унікальна конкурентоспроможність, збалансованість і стійкість економіки Китаю під час глобальних трансформацій не випадкова. Державне управління інвестиціями і фінансовими потоками в цій країні зосереджено, в першу чергу, на якісне вкладення коштів в реальний сектор економіки. Ці процеси перебувають під впливом урядових програм і регулятивних інструментів, фокусують їх на найбільш ефективні напрямки інноваційного, промислового та інфраструктурного розвитку Китаю. Так, згідно з введеною в Китаї державно-приватної моделі партнерства, міжнародні потоки капіталу спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів з найбільш високою рентабельністю. Як показує економічна статистика - інвестиції в Китай мають стабільні зростаючі потоки. При цьому Китай має специфічні протекціоністські умови для їх освоєння, але з огляду на значний зростаючий ринок китайських споживачів, це істотно заохочує іноземних інвесторів вкладати кошти в економіку Китаю. На зовнішніх ринках Китай продовжує утримувати позиції серед найбільших експортерів капіталу, при цьому чітко реалізуючи свої національні інтереси. Характеризуючи інвестиційні стратегії КНР за останній період, можна простежити зростаючі експансіоністські підходи до проведення інвестиційної політики, розпочатої в ході економічних реформ з 1979 року і до сих пір, що передбачає реалізацію тактики дрібних кроків з метою масштабного захоплення сировинних ринків, необхідних для подальшого зростання національної економіки КНР. В сучасних глобальних фінансово-економічних відносинах Китай поступово стає лідером з інвестування в різні регіони світу, активізує інфраструктурно-торговельні шляхи і є домінантним геополітичним гравцем світу. У контексті вищесказаного Україна може приєднатися до міжнародних існуючих і перспективних інвестиційно-інфраструктурних проектів Китаю, або залучити інвестиційні кошти на розвиток під більш низькі процентні ставки, використовуючи співпрацю з китайськими партнерами. У сучасному глобалізованому світі активно формуються нові торгові шляхи і ланцюжки доданої вартості, тому Україні потрібно інтегруватися в ці нові інфраструктурно-торговельні канали. За прикладом Китаю доцільно вибирати такі інфраструктурні проекти, які потім акумулювали б більш високу додану вартість і формували б експорт орієнтований дохід з різних регіонів світу.
26
Яковенко, С. І. "Економічний потенціал і управління інформаційними ресурсами". Актуальні проблеми економіки, № 9 (2002): 74–78.
Знайти повний текст джерела
27
Петрова, О. О. "Економічний потенціал виробництва квасолі в Україні". Агросвіт, № 21, листопад (2019): 74–81.
Знайти повний текст джерела
28
Харазішвілі, Ю. М. "Економічний потенціал України та ефективність економіки". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 3 (2006): 339–46.
Знайти повний текст джерела
29
Харазішвілі, Ю. М. "Економічний потенціал України та ефективність економіки". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 3 (2006): 339–46.
Знайти повний текст джерела
30
Яковенко, С. І. "Економічний потенціал і управління інформаційними ресурсами". Актуальні проблеми економіки, № 9 (2002): 74–78.
Знайти повний текст джерела
31
Харазішвілі, Ю. М. "Економічний потенціал України та ефективність економіки". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 3 (2006): 339–46.
Знайти повний текст джерела
32
Яковенко, С. І. "Економічний потенціал і управління інформаційними ресурсами". Актуальні проблеми економіки, № 9 (2002): 74–78.
Знайти повний текст джерела
33
Харазішвілі, Ю. М. "Економічний потенціал України та ефективність економіки". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 3 (2006): 339–46.
Знайти повний текст джерела
34
Яковенко, С. І. "Економічний потенціал і управління інформаційними ресурсами". Актуальні проблеми економіки, № 9 (2002): 74–78.
Знайти повний текст джерела
35
Tkach, Mykola, Ivan Ablazov та Ihor Komarnytsʹkyy. "Вплив історичного розвитку держави на формування її воєнно-економічного потенціалу". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, № 5 (31 жовтня 2020): 38–47. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.5.4.
Повний текст джерелаАнотація:
Стаття є цікавою для фахівців, як в економічній так і в оборонній сферах, які займаються дослідженням питань щодо забезпечення воєнно-економічних потреб держав, як в мирний, так і у воєнний час. Метою статті є дослідження залежностей у розвитку економічного потенціалу держави та нарощенню її воєнної могутності, на прикладі історичного розвитку Великобританії. Поставлене наукове завдання вирішувалося шляхом визначення тенденцій у соціально-економічному та політичну розвитку Великобританії.
В процесі досягнення мети дослідження використані наступні методи наукового пізнання: історичної аналогії, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, системного підходу.
Проведений аналіз джерел свідчить, що питанням розвитку воєнно-економічного потенціалу держав приділяється надзвичайно велика увага, особливо інтерес до цього питання почав зростати з початком війни в Сирії та Україні. Переважна більшість держав світу поступово збільшують свої оборонні бюджети, тим самим нарощуючи глобальну воєнну могутність та напругу. Питанням воєнної могутності все більше приділяється увага вищого політичного керівництва передових держав світу, що не може не викликати інтерес у науковців. Дослідження історичних аналогій, ідентичних подій в минулому, можуть допомогти виявити закономірності та спрогнозувати сценарії майбутніх подій, що допоможе державам краще підготуватися до потенційних загроз.
В статті проведено аналіз розвитку соціально-економічного та політичного устрою Великобританії на протязі сотень років, виявлено певні тенденцій та закономірності їхнього впливу на воєнно-економічний потенціал держави.
36
Piliavsky, V. "Взаємозв`язок між стійким розвитком та збалансованою ресурсною політикою підприємства". Bulletin of Sumy National Agrarian University, № 2(80) (25 лютого 2019): 52–56. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.10.
Повний текст джерелаАнотація:
В статті проаналізовано характер впливу економічних, соціальних, технологічних, фінансових компонентів на економічне зростання в умовах складної економічної ситуації на основі збалансованої ресурсної політики підприємства.Складна економічна ситуація змушує підприємства аграрного сектору економіки шукати й використовувати нові фактори росту, що визначають розробку сучасних механізмів управління, які спрямовані на інтенсифікацію відтворювального процесу й підвищення ефективності виробництва.
А отже, найважливішим питанням економічної науки на сьогодні є економічна стійкість функціонування підприємств, яка визначається великою кількістю факторів, а саме: соціально-економічними умовами господарювання, рівнем техніки й технології виробництва, наявністю науково-технічного та ресурсного потенціалу, кваліфікованого кадрового складу тощо. Саме соціальний, технологічний, фінансовий компоненти ресурсного потенціалу сприяють отриманню економічної ренти і гарантують стійкі конкурентні переваги, а специфічні і унікальні ресурсні складники забезпечують нейтралізацію загроз з боку зовнішнього економічного середовища і сприяють формуванню системи цінностей для споживачів.
37
Яковенко, Р. В. "Людський потенціал: економічний зміст, структура та характеристика". Зовнішня торгівля: право та економіка, № 5 (40) (2008): 126–30.
Знайти повний текст джерела
38
Яковенко, Р. В. "Людський потенціал: економічний зміст, структура та характеристика". Зовнішня торгівля: право та економіка, № 5 (40) (2008): 126–30.
Знайти повний текст джерела
39
Trofymenko, M. Yu, та Z. Z. Romanchuk. "ТЕОРЕТИЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ "ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ"". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (24 вересня 2015): 113–21. http://dx.doi.org/10.15421/40250718.
Повний текст джерелаАнотація:
Розкрито економічний зміст фінансових ресурсів, що перебувають у загальнодержавному та місцевому підпорядкуванні, структуровано можливі джерела їх формування. Досліджено сутність фінансових ресурсів підприємств комунальної форми власності, особливості їх нагромадження та потенціал використання. Розглянуто підходи до розуміння значення фінансових ресурсів підприємств, згруповано можливі джерела їх акумулювання, систематичні та несистематичні чинники їх формування. Виведено комплексне визначення поняття фінансових ресурсів як економічної категорії на основі cистематизації підходів до його тлумачення на мікро- та макрорівнях.
40
Мережко, Н. В., та В. В. Ткачук. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА ВИСОКООКТАНОВОГО БЕНЗИНУ ТА ДИЗЕЛЬНОГО ПАЛИВА З БІОДОБАВКАМИ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, № 24 (3 липня 2020): 26–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2020-24-04.
Повний текст джерелаАнотація:
В умовах значної залежності України від іноземних продуктів нафтопереробки вини- кає нагальна потреба у формуванні власного потенціалу нафтопереробної промисловості, підвищенні ефективності використання вже освоєних нафтових родовищ та освоєнні нових із використанням передових технологій видобутку нафти. Диверсифікація діяльності суб’єктів господарювання, імпле- ментація України у світовий економічний простір актуалізують питання підвищення якості продукції та послуг. Не винятком є і продукція паливно-енергетичного комплексу, зокрема бензин та дизельне паливо, які виступають основою світового та національного паливно-енергетичного балансу еконо- міки та широко використовуються у всіх видах економічної діяльності. В умовах енергозалежності України, тотального фальсифікування нафтопродуктів, екологічної ситуації в нашій країні та світі покращення експлуатаційних та екологічних властивостей моторних палив, використання біодобавок за умови економічної доцільності є важливим питанням сьогодення. Виробництво бензину та дизель- ного палива з високими споживними властивостями дозволить: збільшити рівень ВВП країни; закрі- пити позиції на національному та світовому ринку нафтопродуктів; забезпечити екологічну безпеку країни; сформувати потенціал паливного комплексу країни; забезпечити соціо-еколого-економічну ефективність. У статті досліджено ефективність виробництва запропонованих бензину та дизель- ного палива з біодобавками. Метою статті є визначення ефективності впровадження у виробництво високооктанового бензину та дизельного палива з біодобавками, та оцінка економічної доцільності такого виробництва. Якісні продукти нафтопереробки дозволять зменшити екодеструктивне наван- таження на довкілля, забезпечити екологічну безпеку країни, покращити експлуатаційні характе- ристики транспортних засобів (наземних, повітряних, морських), задовольнити запити вимогливих споживачів тощо. Проведені розрахунки показують економічну доцільність та ефективність впрова- дження запропонованої виробничої лінії, рентабельність якої задля виробництва 1 т бензину з біодо- бавками складає 7,9 %, а рентабельність від продажу 1 т дизельного палива з біодобавками – 20,9 %.
41
Дорошенко, В. М. "Економічний потенціал енергозбереження: сутність, структура та методи оцінки". Формування ринкових відносин в Україні, № 2 (213) (2019): 88–94.
Знайти повний текст джерела
42
Ленин, Д. "Економічний потенціал банків у сучасній системі банківського менеджменту". Банківська справа, № 8 (116) (2013): 114–26.
Знайти повний текст джерела
43
Кондратюк, О. І. "Економічний потенціал країни, його суть та тенденції розвитку". Актуальні проблеми економіки, № 3 (105) (2010): 91–98.
Знайти повний текст джерела
44
Дорошенко, В. М. "Економічний потенціал енергозбереження: сутність, структура та методи оцінки". Формування ринкових відносин в Україні, № 2 (213) (2019): 88–94.
Знайти повний текст джерела
45
Ленин, Д. "Економічний потенціал банків у сучасній системі банківського менеджменту". Банківська справа, № 8 (116) (2013): 114–26.
Знайти повний текст джерела
46
Ленин, Д. "Економічний потенціал банків у сучасній системі банківського менеджменту". Банківська справа, № 8 (116) (2013): 114–26.
Знайти повний текст джерела
47
Ленин, Д. "Економічний потенціал банків у сучасній системі банківського менеджменту". Банківська справа, № 8 (116) (2013): 114–26.
Знайти повний текст джерела
48
Купира М.І. "ФІНАНСОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМСТВА: ФОРМУВАННЯ ТА ДЕТЕРМІНАНТИ НАРОЩЕННЯ". Економічний форум 1, № 1 (26 лютого 2021): 127–34. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-15.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті проведено розбір ключових характеристик ресурсного та результативного підходів в напрямку визначення фінансового потенціалу. Визначено фінансовий потенціал як систему фінансових можливостей здатних трансформувати наявні ресурси у векторний процес розвитку через максимізацію та мультиплікатор капіталізації прибутковості.
Згруповано в систему фактори впливу на рівень фінансового потенціалу, які потрібно системно перетворювати в потенційні можливості. Визначено такими факторами фінансову стійкість, ефективність менеджменту активами, мультиплікатор капіталу, вектор кредитоспроможності, інноваційний вектор, інвестиційний вектор, вектор менеджменту, що точково створюють проблеми та породжують дисбаланс фінансово-економічного розвитку.
Сформовано синергетичну пряму складників фінансового потенціалу в процесі фінансово-господарської діяльності через ефективність та доведено поетапність алгоритму роботи в частині структуризації власних та позикових фінансових ресурсів через якість аналіз, планування, контроль і гарантування в підсумку фінансової стійкості та фінансової забезпеченості.
Запропоновано структуризацію компонентів та складників фінансового потенціалу через рух і розвиток в напрямку капіталізації та максимізації.
Розроблено вектор забезпечення формування High-level фінансового потенціалу в напрямку фінансової стабільності включаючи компоненти: управлінський, фінансово-економічний, майновий, архітектурний, інтелектуальний. Тому, важливим кроком в напрямку формування фінансового потенціалу та пошуку детермінантів його нарощення ефективно генерувати саме архітектурний та інтелектуальний компоненти. Заданий алгоритм буде працювати через самофінансування та самонаповнення, з врахуванням мотиваційної складової кадрового потенціалу до результативної та продуктивної роботи.
49
Братусь, Г. А. "ТРАНСФОРМАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО СТРУКТУРНОЇ АРХІТЕКТОНІКИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ". Підприємництво та інновації, № 10 (30 грудня 2019): 31–38. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/10.4.
Повний текст джерелаАнотація:
У статті представлено ретроспективний аналіз теоретичних підходів до сутності та змісту дефініцій «знання», «інтелектуальні ресурси», «інтелектуальний потенціал», «інтелектуальний капітал» у їх тісному взаємозв’язку та взаємозумовленості як основних структурних елементів, які шляхом трансформації та перетворень формують архітектоніку інтелектуальної власності. Шляхом поглибленого аналізу теоретичних підходів вітчизняних та закордонних учених виділено чотири підходи до визначення інтелектуального потенціалу: філософський, трансформаційний, економічний, ресурсний, розкрито їх змістовну наповненість. Виділено основні види інтелектуального потенціалу, а саме науково-технічний, інформаційний, культурний, освітній. Проаналізовано та виявлено наявність різноманітних наукових підходів до трактування категорії інтелектуального капіталу, визначено основні сутнісні характеристики кожного з них. Обґрунтовано необхідність формування комплексного трансформаційного підходу до дослідження та формування дефініції інтелектуальної власності.
50
Kovalova , O. V. "Рецензія на монографію Шабатури Тетяни Сергіївни «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств»". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 4 (31 липня 2020): 170–71. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.04.17.
Повний текст джерелаАнотація:
Review
to the monograph by Tatiana Shabatura «Complementarity of mechanisms for realizing the economic potential of agri-food enterprises»
Запровадження в Україні карантинних заходів, пов’язаних із коронавірусом COVID-19, порушило або кардинально змінило логістичні шляхи поставок агропродовольчих товарів, що суттєво впливатиме на розвиток агропродовольчого сектору навіть після пом’якшення та повного скасування карантину. Багато вітчизняних агропродовольчих підприємств внаслідок дії надзвичайної ситуації потрапили в зону ризику і ще довго не зможуть оговтатися від її деструктивних наслідків. За таких обставин прийняття управлінських рішень керівниками підприємств вже не може обмежуватися вузькими рамками поточних виробничих проблем, а тому вимагає внесення змін до існуючої практики їх економічного розвитку на основі забезпечення комплементарності механізмів реалізації їх економічного потенціалу. У зв’язку з цим, монографія Т.С. Шабатури «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами підприємницької практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств.
Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, правових та нормативних документів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, офіційних матеріалів Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, публікацій зарубіжних і вітчизняних учених за темою наукового дослідження (близько 400 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і розкрити комплементарність їх взаємодії.
У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз дефініції «економічний потенціал підприємства», відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації дефініції «економічний потенціал підприємства», що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту та розкрити взаємозв’язок впливу системно-структурних детермінант на процес його формування і реалізації на основі поєднання ресурсно-потокового підходу та підходу «динамічних здатностей». Це розкриває здатності адаптації агропродовольчого підприємства до викликів зовнішнього бізнес-оточення, що є особливо актуальним в умовах безпрецедентної дії надзвичайної ситуації.
У другому розділі автором обґрунтовані методологічні підходи до розв’язання проблем оцінки економічного потенціалу агропродовольчого підприємства. Особливої уваги заслуговує розроблена автором система аналітичного інструментарію оцінки економічного потенціалу агропродовольчих підприємств з використанням методів ресурсно-потокового і вартісного підходів, що включає методику оцінки виробничих, інвестиційних та інноваційних здатностей підприємства. На відміну від існуючих методик, ця методика обґрунтовує необхідність і доцільність забезпечення симетрії ресурсної конфігурації підприємства та гармонізацію пріоритетів учасників інвестиційно-інноваційних бізнес-процесів.
У третьому розділі Тетяною Сергіївною здійснено ґрунтовну оцінку стану розвитку агропродовольчих підприємств країни, ідентифіковано ключові деструктивні чинники реалізації їх економічного потенціалу, а також визначено напрями інноваційного розвитку агропродовольчих підприємств на основі інтегрування цифрових інновацій. Заслуговує на особливу увагу обґрунтований автором методологічний підхід до запровадження адаптивного механізму в концепції реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств до викликів сучасного бізнес-оточення через застосування структурної композиції організаційно-економічних форм, заходів та аспектів адаптивного управління агропродовольчим підприємством, інтегрованих загальною метою, що координують економічний розвиток підприємства та забезпечують його здатність до реалізації пріоритетних цілей економічного потенціалу.
У четвертому, заключному розділі досліджено особливості імплементації зарубіжного досвіду у сфері соціально-економічного розвитку вітчизняних агропродовольчих підприємств. На перший план виходить запропонована автором система аксіологічних домінант модернізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств шляхом інтегрування соціально-відповідальних цінностей в інструменти управління реалізацією економічного потенціалу. Це, в першу чергу, сприятиме успішній інтеграції бізнесу в соціальну-економічну площину, гармонізації інтересів приватного капіталу та громадськості, а також підвищенню дієвості комунікаційних супроводів.
Наукова значимість монографії Шабатури Т. С. «Комплементарність механізмів реалізації економічного потенціалу агропродовольчих підприємств» полягає в розкритті особливостей процесу формування механізмів економічного потенціалу агропродовольчих підприємств і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо їх реалізації на засадах комплементарності, що забезпечить максимальне досягнення пріоритетних цілей економічного розвитку підприємства за рахунок збереження довгострокових конкурентних переваг.