Статті в журналах: "Потенціал адаптаційний"

1

Kolisnyk, O. V. "Адаптаційний потенціал як складова ідентифікаційних стратегій особистості". Grani 18, № 8 (17 червня 2015): 59–63. http://dx.doi.org/10.15421/1715157.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті аналізується адаптаційний потенціал особи як складова її ідентифікаційних стратегій та механізм множинних проявів соціального. Встановлено, що складовою соціальної ідентифікації особистості постає її соціальна адаптація, яка спирається у свою чергу на власний адаптаційний потенціал. З’ясовано, що адаптаційні здібності людини залежать не тільки від індивідуальнопсихологічних, фізіологічних властивостей особи, а й від її самоідентифікаційних ціннісних пріоритетів, які більшою мірою визначають рівень особистісних потреб й способи їх задоволення. Адаптаційний потенціал, отже, постає складною багаторівневою системою, яка знаходиться під впливом взаємодіючих та взаємодоповнюючих біогенних, соціогенних та культурогенних факторів. Домінуючу роль у цій взаємодії відіграють суб’єктивні ментальні настанови та стереотипи сприйняття людини. Кожному типу адаптаційних стратегій відповідає свій набір ціннісних орієнтацій, які визначають модель ідентифікаційної поведінки особи. Суспільство, будьякі елементи соціальної структури, як і особистість, зазнають на собі впливу процесів адаптації, в яких соціальне та індивідуальне динамічно поєднано й взаємозалежить одне від одного. Переосмислення самоідентифікаційних сенсоутворюючих складових впливає, врешті, на зміни форм соціальності, й моделює при цьому підґрунтя для появи нових типів соціальної адаптації, прояву адаптаційного потенціалу загалом.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

2

Федулова, І. В. "Інноваційний адаптаційний потенціал підприємства". Формування ринкових відносин в Україні, № 10 (89) (2008): 59–64.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

3

Старинська, Н. В. "Адаптаційний потенціал як чинник професійної самореалізації особистості". Психологія: реальність і перспективи, Вип. 8 (2017): 259–63.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

4

Гальперіна, Л. "Адаптаційний потенціал соціально-економічного розвитку країни до світогосподарських ризиків". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 105, (ч. 2) (2012): 29–34.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

5

Гальперіна, Л. "Адаптаційний потенціал соціально-економічного розвитку країни до світогосподарських ризиків". Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 105, (ч. 2) (2012): 29–34.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

6

Вінков, В. Ю. "Адаптаційний потенціал трансформації соціального капіталу спільноти в умовах воєнного конфлікту". Проблеми політичної психології, Вип. 4 (18) (2016): 52–60.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

7

Вінков, В. Ю. "Адаптаційний потенціал трансформації соціального капіталу спільноти в умовах воєнного конфлікту". Проблеми політичної психології, Вип. 4 (18) (2016): 52–60.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

8

Салюк, Марина, та Христина Тарасюк. "РОЛЬ ІМПЛІЦИТНИХ ТЕОРІЙ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПСИХІЧНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА АДАПТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ". Young Scientist, № 12 (88) (30 грудня 2020): 288–92. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2020-12-88-57.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено аналіз змісту понять «адаптаційний потенціал особистості», «психічна саморегуляція» «імпліцитні теорії», теоретично обґрунтовано можливість розгляду особливостей імпліцитних уявлень людини про інтелект та особистість у якості важливих предикторів забезпечення психічної саморегуляції та адаптаційного потенціалу особистості. Теоретичний аналіз наукових джерел дозволив зробити припущення про те, що прийняття інкрементальних імпліцитних теорій сприяє позитивному мисленню людини та її успішному функціонуванню в соціумі. Наведено результати проведеного емпіричного дослідження для з’ясування характеру взаємозв’язків між імпліцитними уявленнями (теоріями) людей та особливостями їх базисних життєвих переконань, самоорганізації діяльності, формально-динамічних і якісних ознак адаптивності, показників психологічного благополуччя особистості. Результати підтверджують гіпотезу стосовно того, що схильність до інкрементальних уявлень про інтелект і особистість можуть розглядатися в якості важливих факторів (предикторів) підвищення рівня психічної саморегуляції та адаптаційного потенціалу особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

9

Кобильченко, Вадим. "Адаптаційний потенціал особистості як внутрішній чинник успішної адаптації молодших школярів із порушеннями зору". Особлива дитина: навчання і виховання 3, № 92 (3 лютого 2020): 64–75. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v3i92.33.

Повний текст джерела

Анотація:

Визначено, що соціальна адаптація трактується як процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища. Не зважаючи на безперервність адаптації, це явище пов’язують, насамперед, з періодами кардинальної зміни життєдіяльності індивіда і його соціального оточення. У дитинстві таким періодом передусім є початок шкільного навчання. Визначено, що під адаптивністю зазвичай розуміють наявність певних здібностей, що дають змогу особистості найбільш швидко й адекватно вирішувати проблемні ситуації та нормалізувати свою взаємодію з середовищем. Теоретично обґрунтовано структуру адаптаційного потенціалу особистості, розроблено його модель. Розкрито сутність та функції адаптаційного потенціалу особистості як внутрішнього чинника успішної соціальної адаптації молодших школярів із порушеннями зору.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

10

Харитонов, Є. О. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ПРАВОВОЇ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНИ ДО ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ ЄС". Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 17 (1 листопада 2019): 232–70. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v17i0.452.

Повний текст джерела

Анотація:

Стаття присвячена визначенню домінант дослідження проблем правової адаптації України до умов внутрішнього ринку ЄС. З цією метою встановлено правову основу регулювання ринку ЄС, визначено зміст поняття «європейське приватне право», досліджено сутність правової адаптації як форми взаємодії правових систем. У статті також наведено та охарактеризовано чинники, які визначають цивілізаційну та психологічну сумісність України та ЄС, досліджено формування української правової традиції в ретроспективному аспекті. Охарактеризовано адаптаційний потенціал українського законодавства та визначено принципи правової адаптації. У контексті останнього встановлено значення DCFR для визначення методологічних засад розвитку цивільного законодавства України в аспекті вирішення завдання його адаптації до внутрішнього ринку ЄС.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

11

Слуцький, Ярослав. "ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ АДАПТАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ПІДГОТОВКИ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ В УКРАЇНСЬКИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ". Ukrainian Educational Journal, № 3 (24 вересня 2021): 24–34. http://dx.doi.org/10.32405/2411-1317-2021-3-24-34.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті досліджено сучасний стан і визначено перспективні напрями розвитку адаптаційної системи підготовки іноземних студентів у закладах вищої освіти України. Виокремлено організаційний та адаптаційно-освітній елементи адаптації. Увага приділена перспективним напрямам організаційного елементу, серед яких: створення центрів підготовки іноземних студентів на базі ЗВО, які мають виконувати координацію адаптаційних програм і надавати консультаційну допомогу, що дасть змогу повноцінно розвивати навички акультураційної тріади; а також організацій міжнародного напряму для роботи з іноземними студентами, що сприятиме розвитку вітчизняної освітньої системи та підвищенню потенціалу закладів вищої освіти в проведенні адаптаційної підготовки. Використана порівняльна характеристика українських та американських ЗВО в питанні проведення адаптаційних заходів, що дало змогу виокремити перспективні напрями, які потребують активного впровадження у систему підготовки іноземних студентів вітчизняних закладів освіти.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

12

Єрмішев, О. В., та Т. В. Марчак. "Функціонально-екологічна експертиза Шаргородського району Вінницької області". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 4 (17 вересня 2020): 85–91. http://dx.doi.org/10.36930/40300415.

Повний текст джерела

Анотація:

Концепція функціонально-екологічної експертизи (ФЕЕ) регіонів екологічного (радіаційного) контролю принципово доповнює прийняті форми дозиметричного і тиреодозиметричного контролю за рахунок конкретизації стану здоров'я людей на контрольованих територіях. Метою нашої роботи стало за допомогою ФЕЕ провести верифікацію радіаційної залежності функціонального здоров'я (адаптаційного потенціалу) і дозиметричної паспортизації населених пунктів сіл Голинчинцi, Джурин та Рахни Лiсовi Шаргородського району Вінницької області, які належать до зони посиленого радіоекологічного контролю (IV зони). За допомогою функціонально-вегетативної діагностики (ФВД) за методом В. Г. Макаца обстежено 700 дітей різних статевовікових груп, з яких хлопці – 342, дівчата – 358, які постійно проживають в цих населених пунктах. У центрі уваги ФЕЕ є функціональне здоров'я (адаптаційний потенціал) дитячого населення, яке стає "біоіндикатором" індивідуального здоров'я і характеризує екологічну динаміку в регіоні компактного проживання. Екологічним критерієм ФЕЕ конкретного регіону проживання населення є системно залежне зіставлення пригнічення функціональної активності організму (парасимпатичної активності (ПА), вегетативної рівноваги (ВР) та симпатичної активності (СА). На цій основі формується інтегральна характеристика екологічного стану і визначаються рівні (зони) його екологічного тиску. Внаслідок проведення дослідження вперше з'ясовано, що основною характеристикою, яка відображає негативний вплив екологічних факторів, є зменшення кількості обстежених людей у зоні вегетативно-функціональної рівноваги і збільшення їх у зоні парасимпатичної активності. Наші спостереження довели, що функціонально-вегетативне здоров'я дітей екологічно залежне, а його показники є найчутливішими біоіндикаторами екологічного та радіаційного забруднення. Результати проведення ФЕЕ обстежених населених пунктів Шаргородського району збігаються і принципово доповнюють офіційну дозиметричну паспортизацію населених пунктів, що свідчить про її достовірність і ефективність. Моніторинг вегетативного здоров'я (адаптаційного потенціалу) дітей має стати основою сучасної функціональної диспансеризації дитячого населення і доповнювати державну дозиметричну і тиреодозиметричну паспортизацію населених пунктів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

13

Мадані, М. М. "Оцінка антиоксидантного потенціалу рослин урбоекосистем в умовах антропогенного забруднення ґрунту". Аграрні інновації, № 11 (3 травня 2022): 50–59. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.11.7.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Оцінити вплив свинцю в ґрунті на антиоксидантний статус деревних та трав'янистих рослин, який формується фенольними сполуками (на прикладі м. Одеси). Методи. Комплексне використання польового, лабораторного, математично-статистичного, розрахунково-порівняльного методів і системного аналізу. Результати. Виявлено, що за характером зміни активності поліфенолів та СВА в умовах техногенного стресу рослини можуть бути об'єднані у 4 кластери: першу групу утворює бузина чорна; до другої групи увійшли тополя чорна і бирючина звичайна; у третю групу за результатами кластерного аналізу потрапили смородина альпійська, бузок звичайний, калина звичайна, грястиця збірна, конюшина біла та конюшина лучна, кульбаба лікарська, сніжноягідник білий, деревій звичайний, пижма звичайна, липа серцеподібна; до складу четвертої групи увійшли береза повисла, клен гостролистий, обліпиха крушинова, барбарис звичайний, таволга Вангутта, троянда зморшкувата. За результатами оцінки реакційної здатності низькомолекулярних водорозчинних антиоксидантів встановлено, що у досліджуваних рослинах такі види, як бузина чорна, бирючина звичайна та тополя чорна, мають найвищий адаптаційний потенціал в умовах антропогенного забруднення. Поліфеноли відіграють значну роль у формуванні стійкості цих видів до екологічного стресу. З трав'янистих рослин грястиця збірна за рахунок стимуляції накопичення поліфенолів має більш високу фізіологічну стійкість. Висновки. Вивчено роль поліфенолів у формуванні антиоксидантного потенціалу міських рослин в умовах техногенного ґрунтового забруднення. Проведено кластерний аналіз закономірностей накопичення СВА та поліфенолів у рослинах урбоекосистем. За характером фізіологічної активності накопичення низькомолекулярних антиоксидантів було виділено 4 групи рослин. Отримані результати можуть бути використані для комплексної діагностики стійкості міських рослин до антропогенного впливу, а також для вдосконалення підходів та методів моніторингу промислового забруднення міських територій.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

14

Кашуба, Віталій, Георгій Ярош, Юрій Крикун, Тамара Хабінець, Наталія Домашенко та Андрій Шанковський. "СТАН ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТІЛА ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗРОБЛЕННЯ Й УПРОВАДЖЕННЯ КОРЕКЦІЙНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ У ТРЕНУВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 36 (22 січня 2021): 16–25. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.36.16-25.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Узагальнення теоретичних знань, вітчизняного та зарубіжного досвіду в галузі використання технологій зберігання та коригування здоров’я у процесі підготовки юних спортсменів, а також у визначенні перспектив їхнього застосування за сучасних умов. Методи. Аналіз і систематизація данихнауково-методичної літератури, інформаційних ресурсів мережі Інтернет. Результати. На сучасному етапі методика спортивної підготовки позначена втіленням низки радикальних змін, спричинених посиленою конкуренцією на найбільш визнаних у світі змаганнях і актуалізацією тренувальних програм, виконання яких здебільшого вимагає перевищення адаптаційного потенціалу людського організму. Найбільш нагальною щодо розв’язання означена проблема постає на початкових етапах багаторічної підготовки дітей і підлітків, специфіку яких складає інтенсивне витрачання резервів їхнього організму на природний ріст і розвиток. Перспективи подальших досліджень убачаємо передусім у розробленні технології профілактики та корекції порушень просторової організації тіла юних спортсменів. Тому навчально-тренувальні заняття таких спортсменів набудуть не тільки спортивно-результативної, а й оздоровчої спрямованості за умов: урахування під час програмування та конкретного планування засобівспортивного тренування індивідуальних характеристик просторової організації тіла юних спортсменів, рівня їхньої фізичної підготовленості та послідовності виконання ними завдань фізичного вдосконалення. Висновок. Виконання тренувальних навантажень, які перевищують адаптаційний потенціал організму підлітків, інтенсивне витрачання резервів їхнього організму на природний ріст і розвиток й диференціацію фізіологічних систем висуває цілу низку проблем щодо збереження їх здоров’я. Складність вирішення цієї проблеми посилюють такі фактори, як: рання спеціалізація в спорті та негативний вплив на організм щоденних тренувань з граничними (піковими) фізичними навантаженнями. Відтак, виникають суперечності між підвищеними вимогами до підготовленості юних спортсменів, пов’язаними з потребою систематичного зростання результатів, і обмеженими функціональними можливостями їхнього організму на ранньому етапі онтогенезу.Ключові слова: порушення просторової організації тіла, юні спортсмени, корекційно-профілактичні заходи.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

15

Stulika, Olena, та Olena Zaharchenko. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В КОНТЕКСТІ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ МИРНОГО ІСНУВАННЯ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 62 (лютий 2020): 229–42. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.13.

Повний текст джерела

Анотація:

Досвід виконання професійної діяльності в екстремальних умовах війни має вагомий вплив на особистість, що здатне значно порушити її внутрішні структури, у тому числі її ціннісні і смисложиттєві орієнтації. Тому, у часи коли перед суспільством гостро стоїть проблема повернення військовослужбовців до умов мирного життя, тема цінностей набуває особливої актуальності, адже саме реалізація цінностей особистості є детермінуючим фактором у побудові її соціальних зв’язків і досягненні соціально-психологічної адаптованості. Отже, метою дослідження є аналіз ціннісних і смисложиттєвих орієнтацій військовослужбовців у контексті їх адаптації до умов мирного життя. Методами дослідження виступили: методика ранжування М. Рокича, тест СЖО (смисложиттєвих орієнтацій) Д.О. Леонтьєва, модифікація тесту Сакса Леві «Незакінчені речення». Особистість військовослужбовця відрізняється переліком специфічних характеристик, та деякі з них можуть набувати й вираженого негативного характеру. Результати дослідження виявили, що негативні аспекти особистості учасника бойових дій відображуються у загострених емоційних реакціях, відсутності усвідомлення сенсу власного життя, фаталізмі. Крім того, велика доля досліджуваних відчуває незадоволення власним життям тут і зараз. При цьому спостерігається значна негативна динаміка в умовах демобілізації, коли ціннісна система військовослужбовця входить до взаємодії із цінностями суспільства.Велика доля військовослужбовців (50%) характеризується наявністю ознак значних емоційних розладів, які переважно виражаються в схильності до агресивних методів відстоювання своїх ідей і звичці протиставляти себе суспільству. Водночас особистість військовослужбовця відрізняється етичним спрямуванням, високим рівнем розвитку вольових якостей, відповідальністю, чесністю, волелюбством і незалежністю, що виступає потенціалом для професійного розвитку у сфері героїчних професій. Найбільш гармонійними сферами життя військовослужбовців обох груп біли визначенні сімейні і дружні стосунки, які й виступають сенсоутворювальним фактором та також чинять позитивний вплив на адаптаційний потенціал особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

16

Bubniak, S. M. "Внутрішньо переміщені особи в Україні на прикладі м. Львова". Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, № 12(140) (17 листопада 2016): 16. http://dx.doi.org/10.15421/1716133.

Повний текст джерела

Анотація:

У вступі висвітлено актуальність проблематики внутрішньо переміщених осіб на території України та м. Львова зокрема. Наведено статистичні дані щодо їх реєстру на законодавчому рівні. Дано означення внутрішньо переміщених осіб. З’ясовано основні дослідження та науковців, які займаються цією соціальною тематикою. Відтак, на основі отриманої інформації, було окреслено мету статті, а саме – з’ясування основних мотивів та адаптаційний потенціал внутрішньо переміщених осіб на прикладі м. Львова.В основній частині зазначено опис процедури проведення соціологічного дослідження та здійснено інтерпретацію отриманих емпіричних даних. Таким чином, було з’ясовано, що всі респонденти до моменту переселення проживали в обласних центрах, де були працівниками державних та приватних служб, а також самозайнятими. Серед основних мотивів переїзду в м. Львів домінували: особисті контакти з людьми, які допомагали облаштуватись; м. Львів – це культурне та туристичне місто; легко знайти місце праці в сфері ІТ-технологій. Проте, серед працевлаштування можна виокремити наступні тенденції: займаються професійною діяльністю, як і на попередньому місці проживання; працюють різноробочими; не працюють – через небажання шукати роботу, вік, стереотипи в свою сторону стосовно попереднього місця проживання. Також важливо підкреслити, що внутрішньо переміщені особи займаються активною громадською діяльністю. Якщо говорити про громадські та державні служби, то активної допомоги з їхньої сторони не спостерігається, внутрішньо переміщені особи всі свої проблеми вирішували та вирішують самостійно.Як результат, висновки свідчать про те, що внутрішньо переміщені особи поступово адаптуються у м. Львові, адже вони набули нових соціальних зв’язків, здобули нові знання та вміння, опанували місцеві суспільні норми, зрозуміли, що господарем свого життя є вони самі та саме від них залежить подальша їхня доля.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

17

Коваленко, Ю. О., В. О. Тищенко, Ф. Ф. Товстоп’ятко та В. В. Блізніченко. "ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ НАВЧАЛЬНО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ З БАДМІНТОНУ". Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, № 4 (18 квітня 2022): 128–34. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-17.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті наведено результати досліджень проблеми особливостей впливу змісту навчально-тренувального процесу на функціональну підготовленість юних бадмінтоністок. У результаті наукового пошуку виявлено брак досліджень у напрямі вивчення показників, що характеризують зміни функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем юних спортсменів. Наукові роботи переважно присвячені дослідженням технічної та фізичної підготовленості бадмінтоністів. З’ясовано, що вирішальними для успіху в цьому виді спорту є такі рухові здібності, як швидкість реакції, швидкість одиночного руху, швидкісно-силові здібності, гнучкість, загальна та спеціальна витривалість. Отже, діапазон засобів і методів впливу є досить широким і складним у поєднанні. Тож під час планування тренувальних навантажень необхідно враховувати, з одного боку, забезпечення всебічного розвитку фізичних якостей і функціональних можливостей організму, а з іншого – формування техніки. Було вивчено вплив методики підготовки юних бадмінтоністів на показники, що є інформативними під час оцінювання діяльності кардіо-респіраторного блока спортсменів, зокрема з боку серцево-судинної системи – систолічний та діастолічний артеріальний тиск, артеріальний тиск середній, хвилинний об’єм кровообігу, систолічний об’єм кровообігу, індекс Робінсона, адаптаційний потенціал, коефіцієнт економічності кровообігу; з боку дихальної системи – проби Штанге-Генчі, життєва ємність легень, частота дихання, хвилинний об’єм дихання, максимальна вентиляція легень. Експериментальним шляхом підтверджено ефективність розробленої методики побудови навчально-тренувального процесу дівчат 13–14 років. Наприкінці дослідження значно покращилися показники систолічного об’єму та коефіцієнт економічності кровообігу, життєвої ємності легень, показники проб Штанге-Генчі, частоти дихання та максимальної вентиляції легень. Підтверджено ефективність застосування в методиці навчання бадмінтоністів на етапі спеціалізованої базової підготовки поєднання кардіотренувань з силовими, швидкісно-силовими та швидкісними вправами із використанням комбінації занять 2 на 3 (2-денні з акцентом на вдосконалення аеробних здібностей помірної інтенсивності та 3-денні з акцентом на вдосконалення силових, швидкісних та швидкісно-силових здібностей).

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

18

Степаненко, Л. В. "АДАПТАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ У СКЛАДІ ЕМОЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ". Problems of Modern Psychology, № 1 (30 червня 2021): 137–43. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-15.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено теоретичний аналіз проблеми емоційно-функціонального потенціалу як частини більш загальної категорії потенціалу особистості. Проаналізовано структурні складники емоційно-функціонального потенціалу: емоційні властивості особистості, адаптивні властивості особистості, копінг- стратегії та механізми психологічного захисту. Виявлено кількісні та якісні характеристики зв’язків адаптаційних властивостей із особистісними емоційними властивостями та копінг- захисними механізмами у психологів. Визначено взаємозв’язок адаптивних властивостей із характеристиками емоційного реагування (емоційна збудливість, інтенсивність емоцій, емоційна лабільність-ригідність, експресивність, емоційна стійкість-нестійкість, оптимізм-песимізм) і стійкими емоційними властивостями (тривожність, напруження, безпечність, сміливість у соціальних контактах, емоційна стійкість). Встановлено відсутність зв’язків показника стійкої емоційної властивості «емоційна чуйність» із показниками адаптаційного потенціалу. З’ясовано, що адаптаційні можливості особистості значною мірою визначаються її емоційними властивостями, які мають тісний зв’язок із копінг- захисними механізми. Визначено взаємозв’язки адаптивних властивостей із копінг-захисними механізмами особистості (конфронтація, самоконтроль, визнання відповідальності, втеча-уникнення, планомірне вирішення проблеми; витіснення, регресія, заміщення, проекція, гіперкомпенсація). Доведено, що копінг-стратегії «пошук соціальної підтримки», «планування розв’язання проблем» мають зворотні зв’язки з показниками моральної нормативності та загальним показником адаптивності особистості; копінг- стратегії «дистанціювання», «позитивна переоцінка» та захисні механізми особистості «заперечення», «компенсація», «раціоналізація» не показали взаємозв’язку з адаптивними властивостями психологів. Узагальнено, що успішність адаптаційного процесу у стресових ситуаціях визначається своєрідним репертуаром копінг-стратегій, захисних механізмів і компонентів адаптаційного потенціалу. Отримані результати експериментального дослідження дали змогу отримати нові дані в розумінні роботи емоційно-функціонального потенціалу особистості, який базується на емоційних властивостях особистості у зв’язку з копінг-захисними механізмами.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

19

Kirieiev, Ye. "РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРАЦІВНИКІВ ОРГАНІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 2(56) (29 жовтня 2019): 152–60. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.19.

Повний текст джерела

Анотація:

Розглянуто теоретичні аспекти розвитку трудового потенціалу працівників органів публічного управління в сучасних умовах. Запропоновано структуру компонентів трудового потенціалу органу публічного управління за його такими видами: психофізіологічний, морально-мотиваційний, професійно-кваліфікаційний, нормативно-рольовий, адаптаційний, комунікативний та лідерський.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

20

Dobryden, O. V. "Потенціал здоров’я людини в сучасних умовах". Grani 19, № 4 (15 березня 2016): 45–50. http://dx.doi.org/10.15421/1716077.

Повний текст джерела

Анотація:

Доводиться, що ставлення людини до власного здоров’я набуває в кожному випадку неоднакових рис під впливом соціокультурних, психологічних і фізіологічних факторів, на тлі яких з дитинства твориться світогляд, з якого випливає відповідний тип поведінки, що закріплюється завдяки засобам масової інформації та соціальним авторитетам. Встановлено, що наукові знання, які повинні не руйнувати, а посилювати могутність людини над природою, можуть трансформуватися у потужну зброю проти людства. Наголошується, що наука є нейтральною з точки зору ціннісних орієнтацій. Чи буде вона нести позитивний або негативний заряд для здоров’я людини залежить від соціокультурних маркерів конкретної історичної епохи і поведінки конкретної людини. З’ясовано, що окрім подолання економічної кризи, що потребує тривалих спільних економіко-політичних трансформацій, найважливішою і більш доступною можливістю у збереженні високих адаптаційних функцій потенціалу здоров’я на всіх рівнях є забезпечення валеологічної грамотності соціальних суб’єктів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

21

Mokryk, O. Ya. "Оцінка ефективності антистресорного захисту хірургічних стоматологічних хворих із різним рівнем нейротизму". Clinical Dentistry, № 4 (17 лютого 2020): 33–44. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2019.4.10880.

Повний текст джерела

Анотація:

Хірургічні втручання в щелепно-лицевій ділянці супроводжуються появою стресорних реакцій. Їх вираження значною мірою залежить від індивідуально-типологічних особливостей кожного хворого. Важливою умовою успішного проведення хірургічних втручань є забезпечення повноцінного антистресорного захисту хворих, що реалізується шляхом активізації природних стреслімітуючих систем організму (ГАМК-ергічної, серотонінергічної та опіатної систем). Мета дослідження – дати об’єктивну оцінку ефективності застосованих медикаментозних схем антистресорного захисту в хірургічних стоматологічних хворих із різним рівнем нейротизму. Матеріали і методи. Клінічні спостереження та лабораторні дослідження були проведені у 97 амбулаторних хірургічних стоматологічних хворих, які готувались до планових операційних втручань. Типи темпераменту та рівень нейротизму в пацієнтів виявляли шляхом їх тестування за методикою Г. Айзенка. Прояви психологічного стресу (емоційні, соматичні, поведінкові), що виникали у пацієнтів за останній тиждень перед операційними втручаннями, виявляли за шкалою PSM-25. Рівень тривоги та депресивні прояви у хворих перед проведенням операційних втручань визначали за допомогою госпітальної шкали тривоги та депресії (HADS). Для оцінки стану вегетативної нервової системи у хворих перед початком антистресорної терапії та після її завершення визначали індекс Кердо, адаптаційний потенціал серцево-судинної системи в умовах стресу визначали за індексом функціональних змін (ІФЗ) за методикою Р. М. Баєвського. Реактивність вегетативної нервової системи у відповідь на дію больового чинника оцінювали за допомогою пупілоалгометрії на тлі «турнікетної» проби за методикою, яку ми розробили. Рівень кортизолу в змішаній слині визначали перед початком антистресорної терапії та після її завершення. Цей біохімічний маркер досліджували методом твердофазного імуноферментного аналізу. Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням t-критерію Стьюдента методів варіаційної статистики (за допомогою комп’ютерної програми Statistica 8). З метою виявлення вірогідності та сили кореляційних зв’язків визначали χ2-коефіцієнт кореляції Пірсона. Результати досліджень та їх обговорення. У пацієнтів із помірними та високими рівнями нейротизму за шкалою PSM-25 діагностовано прояви психологічного стресу різного ступеня вираження. В групі порівняння у хворих із помірним рівнем нейротизму (30 осіб) при застосуванні «Гамалате В6» досягти перед початком операційних втручань необхідного клінічного ефекту: низької тривожності, збалансованості компонентів вегетативної нервової системи, задовільної адаптації до стресу серцево-судинної системи та незначного зростання (р>0,05) вмісту кортизолу в слині, вдалось у 86,7 % випадків, а при високому рівні нейротизму – в 58,8 % випадків. В основній клінічній групі після застосування курсу терапії L-триптофаном та даларгіном у хворих із помірним рівнем нейротизму (32 осіб) перед початком операційних втручань досягнуто необхідного рівня антистресорного захисту у 100 % випадків, χ2 – 4,561 (р=0,033), а серед хворих із високим рівнем нейротизму (18 осіб) – у 83,3 % випадків, 2,574 (р=0,109). В цих хворих на тлі активізації стреслімітуючих систем (серотонінергічної та опіатної) також статистично вірогідно зростала резистентність до дії ноцицептивного чинника, що підтверджувалось результатами пупілоалгометрії. Висновки. У стоматологічних хворих перед операційними втручаннями виявляються прояви психологічного стресу різного ступеня вираження, що залежить від їх рівня нейротизму. В осіб із підвищеним рівнем нейротизму на тлі хронічного психоемоційного стресу виникає функціональний дисбаланс вегетативної нервової системи із зростанням активності її симпатичного відділу. При застосуванні для антистресорного захисту фармакологічних препаратів, які впливають на ГАМК-ергічну систему, вдається досягти очікуваного лікувального ефекту в більшості хворих із помірним рівнем нейротизму та у 58,8 % випадків в осіб із високим рівнем нейротизму. При поєднаному застосуванні L-триптофану та даларгіну досягається антистресорний захист у 100 % хворих із помірним та у 83,3 % із високим рівнями нейротизму.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

22

Bondarenko, Svіtlana, та Olena Makoveieva. "Адаптивне управління в самоорганізації промислового підприємства". Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, № 2 (30 квітня 2021): 238–55. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.2.21.

Повний текст джерела

Анотація:

В статті здійснюється дослідження адаптивного управління в контексті забезпечення належного рівня самоорганізації промислового підприємства. На основі показників звітності розроблено методику оцінки показника розвитку підприємства, що дозволяє визначити показник, який є інтегральним коефіцієнтом самоорганізації. Пропонується модель для оцінки адаптивного потенціалу підприємства з використанням показника швидкості розвитку підприємства. При цьому, розрахована величина адаптивного потенціалу на основі показника самоорганізації, є динамічним показником, який може виступати як критерій оцінки ефективного управлінської системи підприємства. Пропонується механізм адаптивного управління підприємством, в основу якого покладено формування адаптаційно-інноваційного середовища. Якостями адаптивного характеру для промислового підприємства, виділяються: наявність системи управління змінами; організація інноваційної діяльності; мотивація і розвиток персоналу, управління знаннями; формування інноваційної культури; управління інноваційними ризиками; організація фінансування інноваційної діяльності.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

23

Лемак, Олександр, Олександр Корсак, Ірина Султанова, Ірина Іванишин, Родіон Арламовський та Анна Фірка. "ОСОБЛИВОСТІ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ПІДЛІТКІВ З РІЗНИМ РІВНЕМ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ". Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, № 35 (4 січня 2021): 48–59. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.35.48-59.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета. Дослідити взаємозв’язок між фізичним розвитком (на прикладі довжини тіла) іфізичним станом в учнів підліткового віку. Методи. В дослідженні взяло участь 411 підлітків, з них –201 жіночої та 210 чоловічої статі. З метою вивчення особливостей фізичного стану досліджуваногоконтингенту (темпів росту) були використані такі методи: оцінка фізичної підготовленості школярів;визначення аеробної продуктивності методом степ-ергометрії; стан регуляторних механізмівоцінювали на підставі адаптаційного потенціалу за М. Баєвським. У якості критерію фізичного роз-витку використовували показники довжини тіла. Кількісні дані опрацьовані статистично з викорис-танням методів варіаційної статистики та методів перевірки гіпотез. Результати. У підлітківжіночої статі в групі з низьким рівнем фізичного розвитку сприятливим періодом для розвитку гнуч-кості є вік 12–13 років, для розвитку швидкісно-силових здібностей – 13–14 років. У групі з середнімрівнем фізичного розвитку вік 13–14 років є сприятливим для розвитку динамічної сили згиначів плеча.Для розвитку швидкісно-силових здібностей період 13–14 років є сприятливим у підлітків чоловічоїстаті з високим та середнім рівнями фізичного розвитку; вік 13–15 років є сприятливим для групипідлітків з низьким рівнем фізичного розвитку. Динамічну силу згиначів плеча доцільно розвивати у 13–14 років у підлітків з високим рівнем фізичного розвитку та у 15–16 років у групі з середнім рівнемфізичного розвитку. Для розвитку статичної м’язової витривалості сприятливим є період 13–14 років упідлітків з середнім рівнем фізичного розвитку. Висновок. Наявність сприятливих періодів для розвиткуфізичних якостей у різні періоди онтогенезу та флюктуацій напруги адаптаційних механізмів упідлітків з різним рівнем фізичного розвитку, а також тенденції до зниження фізичної підготовленостіта аеробної продуктивності зумовлює необхідність розробки та запровадження у практику їх фізичноїпідготовки диференційованих підходів з урахуванням рівня фізичного розвитку.Ключові слова: фізичний стан, підлітки, фізичний розвиток, аеробна продуктивність, адап-таційний потенціал.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

24

Цимбал, О. І. "Адаптаційні стратегії використання трудового потенціалу промисловості Україні (макроекономічні наслідки інституційних проблем менеджменту персоналу промисловості)". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 1 (2006): 267–74.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

25

Цимбал, О. І. "Адаптаційні стратегії використання трудового потенціалу промисловості Україні (макроекономічні наслідки інституційних проблем менеджменту персоналу промисловості)". Держава та регіони. Економіка та підприємництво, № 1 (2006): 267–74.

Знайти повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

26

Voloshyn, O. S., Н. B. Humenyuk, M. V. Voloshyn, Yu S. Smorshchok та N. H. Zinkovska. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ З РІЗНИМ РЕЗЕРВОМ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ СЕРЦЯ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини, № 2 (17 серпня 2020): 70–76. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11009.

Повний текст джерела

Анотація:

Функціональний стан організму значною мірою визначається характером та ефективністю механізмів його адаптації. Дослідження функціональних можливостей серцево-судинної системи дозволяє отримати широкий масив інформації про реактивність організму у відповідь на коливання умов середовища. Мета – дослідити особливості показників діяльності серцево-судинної системи, рівень адаптаційного потенціалу, рівень тренованості апарату зовнішнього дихання, толерантність до розумових навантажень з метою оцінки функціонального стану організму осіб із різним рівнем працездатності серця. Матеріал і методи. В ході роботи обстежено 60 практично здорових осіб юнацького віку. Вивчали показники частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, адаптаційного потенціалу за Баєвським, резервні можливості системи дихання за Скібінським і рівень тренованості апарату зовнішнього дихання за Розенталем, досліджували індекс Робінсона, а також показники толерантності до розумового навантаження. Результати. В обстежених із рівнем індексу Руф’є вище середнього (1-а група) 88,9 % осіб має задовільний рівень адаптаційного потенціалу, тоді як в осіб із середнім рівнем індексу Руф’є (2-а група) задовільний рівень адаптаційних реакцій мали лише 60,0 % обстежених. В осіб 1-ої групи резервні можливості системи дихання мають кращі показники: у 22,3 % осіб встановлено добрий рівень індексу Скібінського, 66,7 % обстежених мали задовільний рівень цього показника. Водночас в осіб 2-ої групи добрий рівень індексу Скібінського мали 10 % обстежених, 80 % осіб – задовільний, ще 10 % – низький рівень. Серед обстежених 1-ї групи домінують особи з високим рівнем толерантності до розумового навантаження – 60 %. Висновки. У групі з вищими показниками функціональних резервів серця на 20,8 % більше осіб із задовільним рівнем адаптаційного потенціалу, на 12,3 % більше обстежених із добрим рівнем індексу Скібінського. Особи з більшим резервом працездатності серця демонструють кращі показники толерантності до розумового навантаження.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

27

Musiienko, M., V. Storozhenko, L. Batsmanova, O. Serga, N. Grudina, V. Makarenko, M. Kovalenko, and A. Artiushenko. "Screening of cultivars of winter wheat for searching genotypes with the heightened adaptive potential." Visnyk agrarnoi nauky 94, no. 11 (November 15, 2016): 38–42. http://dx.doi.org/10.31073/agrovisnyk201611-07.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

28

Mushkevych, Valentyn. "ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ПЕРЕЖИВАННЯ СТРЕСУ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ". Psychological Prospects Journal, № 34 (29 грудня 2019): 119–36. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-119-136.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті описано поняття бойового стресу як багаторівневого процесу адаптаційної активності людського організму в умовах бойової обстановки, що супроводжується напругою механізмів реактивної саморегуляції і закріпленням специфічних пристосувальних психофізіологічних змін. Вказано, що інтенсивність переживання військовослужбовцями бойового стресу залежить від взаємодії двох основних чинників: сили і тривалості впливу на психіку військовослужбовця бойових стресорів; особливостей реагування військовослужбовця на їх вплив. Виділено, що військовослужбовці характеризуються таким психологічним чинником переживання стресу, як «адаптованість» – проявляють достатній і високий рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, відсутність схильності до девіантної та суїцидальної поведінки; мають переважаючі мотиваційні установки на дружню підтримку, комунікабельність, товариськість, комфортний стан і «нормальну» адаптацію. Виділено ще один чинник - «відносна адаптованість» – проявляють задовільний, достатній і високий рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, низьку схильність до девіантної та суїцидальної поведінки; мають переважаючі мотиваційні установки на подолання перешкод, збереження стійкості положення і досягнення успіху без докладання значних зусиль або на занурення у себе як спосіб відмежування від складних зовнішніх обставин. Визначено, що наступним чинником переживання стресу є «дезадаптованість» – проявляють низький і задовільний рівні особистісного адаптаційного потенціалу, військово-професійної орієнтації, окремі ознаки девіантної поведінки та суїцидального ризику; мають переважаючі мотиваційні установки або на лідерство при завищеній самооцінці, або на відстороненість, замкнутість, тривожність, астенізацію і сором’язливість, або мотивацію до розваг. Досліджено, що загальний рівень адаптації до бойового стресу достовірно вищий у розлучених військовослужбовців, однак це ще не означає, що так само він буде проявлятися й у мирному житті. Військово-професійна спрямованість розлучених також значно вища, ніж у їхніх неодружених та одружених побратимів. Встановлено, що, достовірно найвищі рівні проявляються у сержантів та старших сержантів (у порівнянні з лейтенантами й солдатами), а найнижчий рівень адаптаційного потенціалу, зокрема комунікативного потенціалу спостерігається у бійців із середньою освітою у порівнянні з тими, хто має середню спеціальну та вищу освіту. Виявлено, що з віком у військовослужбовців спостерігається зниження схильності до девіантної поведінки.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

29

Микитенко, Вікторія Володимирівна, Ірина Василівна Драган та Іван Олександрович Драган. "Формування механізмів управління забезпеченням сталого господарювання". Економіка, управління та адміністрування, № 3(97) (13 жовтня 2021): 47–52. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-47-52.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті сформовано й побудовано архітектуру замкнено-ланцюгового механізму управління забезпеченням сталого господарювання, що виконано за методологією проєктування та структурно-логічної організації управлінських методів і засобів у контексті забезпечення стійкості господарських систем за двома групами системоутворюючих (системно-гомеостатичних) підмеханізмів системо-організаційного та системно-функціонального (репаративно-алармовий, кібернетично-просторовий) комплексів. Удосконалено структуру, зміст і функції узагальненого замкнено-ланцюгового механізму управління забезпеченням сталого господарювання, до складу якого входять системоутворюючі підмеханізми: адаптаційно-стабілізаційний, репаративно-алармовий, бінарно-прогностичний, кібернетично-просторовий, які убезпечують синхронний перебіг параболічних подій із інтенсифікації процесів обміну-перерозподілу ресурсів, резервів і можливостей (потенціалу гомеостазу) у внутрішньому середовищі господарської системи, реалізація дії яких відбувається за рахунок стабілізації (генерування ламінарності) протікання потоків чотирьох, базових для сталого розвитку, процесів (економічної, виробничої, природно-ресурсної та соцієтальної природи). Побудовано багаторівневу схему бінарного формування, переформатування та реалізації дії замкнено-ланцюгового механізму управління забезпеченням сталого господарювання, запровадження у практику замкнутих циклів управління, що передбачає побудову системоутворюючих регуляторів у двох паралельних площинах – структурно-організаційного й структурно-функціонального комплексів гомеостатичних підмеханізмів управління забезпеченням сталого господарювання, а згодом із майже одночасним «запуском» адаптаційно-стабілізаційного й бінарно-прогностичного підмеханізмів, за якими й синхронне введення репаративно-алармового й кібернетично-просторового підмеханізмів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

30

Kahanjak, Ju, M. Goroshko та A. Heletucha. "Лісівничо-таксаційні особливості деревостанів дуба північного у лісовому фонді обласних управлінь лісового і мисливського господарства Західного і Центрального Полісся". Наукові праці Лісівничої академії наук України, № 13 (2 листопада 2015): 125–32. http://dx.doi.org/10.15421/411517.

Повний текст джерела

Анотація:

Об’єктом дослідження є штучні насадження за участю або домінуванням дуба північного (Quercus borealis Micx.), інтродукованого у лісовий фонд Волинського, Рівненського і Житомирського обласних управлінь лісового та мисливського господарства. Аналіз поширення таких об’єктів, вивчення їх лісівничо-таксаційної характеристики є предметом нашого дослідження. Дуб північний у лісовому фонді регіону потенційно спричиняє конкуренцію аборигенним видам. Це підтверджується ростом дуба північного в широкому діапазоні типів лісорослинних умов, високими адаптаційними властивостями. Висока частка деревостанів із домішкою дуба північного до двох одиниць, зокрема у бідних трофотопах, підтверджує високий едифікаційний потенціал виду, конкурентність за межами природного ареалу. Розподіл кількості та площі ділянок за класами віку залежить від трофності лісорослинних умов. Молодняки першої групи домінують у суборових умовах; молодняки другої групи, середньовікові і пристигаючі – у сугрудових умовах, а середньовікові та пристигаючі – у грудових. До важливих завдань організації господарської діяльності відносимо потребу диференційованого підходу до проектування лісогосподарських заходів у лісових фітоценозах із інтродуцентами. Зважаючи на результати аналізу, перспективи вирощування дуба північного в лісовому фонді регіону залежать від мінімізації ризику витіснення ним корінних видів і мають враховувати типологічний аспект під час обґрунтування основних положень ведення лісового господарства.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

31

Leont’eva, Zoriana. "THE CALCULATION OF ADAPTATION POTENTIAL, THE EVALUATION OF ADAPTATION ABILITIES OF THE BODY AND THE HEALTH LEVEL OF STUDENTS OF LVIV NATIONAL MEDICAL UNIVERSITY BY DANYLO HALYTSKY." Proceedings of the Shevchenko Scientific Society Medical sciences 47, no. 2 (December 1, 2016): 64–70. http://dx.doi.org/10.25040/ntsh2016.02.08.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

32

Грішин, Едуард. "РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНУ, ПСИХОДІАГНОСТИКА ТА ЗАСОБИ РОЗВИТКУ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 64 (2021): 62–81. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.04.

Повний текст джерела

Анотація:

Актуальність дослідження: Сьогодні резилієнс як особливість людської психіки набуває великого значення через необхідність опору стресам, пов’язаним із актуальними соціально-економічними проблемами – життям в умовах пандемії, соціально-політичних конфліктів, загостренням економічних проблем у державі тощо. Проблема резилієнс як здатності чинити опір стресам та виявляти психічну стійкість є достатньо розробленою у зарубіжній психології, утім українськими дослідниками досі не було здійснено адаптації чи власні розробки засобів психодіагностики та розвитку резилієнс особистості. Мета дослідження: концептуалізувати поняття резильєнтності та виявити психологічний зміст та характеристики. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми дефініції резильєнтності). Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену резильєнтності, проаналізовано його психологічні фактори та ресурсний потенціал для особистості. Висновки.У результаті теоретичного аналізу встановлено, що феномен резильєнтності у психології розуміється у трьох площинах – як риса чи здатність особистості долати стрес, як процес копінгу та як адаптаційно-захисний механізм особистості, що дозволяє протистояти стресу чи адаптуватись після психотравми. Перевагами дії резильєнтності є висока адаптивнітсь, психологічне благополуччя та успішність у діяльності індивіда. Психологічними факторами розвитку резильєнтності є націленість життя на певну мету, почуття узгодженості життя, перевага позитивних емоцій, життєстійкість, висока адекватна самооцінка, активні копінги, самоефективність, оптимізм, наявність соціальної підтримки та спроможність звертатись за підтримкою до інших, когнітивна гнучкість, висока духовність особистості.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

33

КРАВЧЕНКО, Оксана. "ІНКЛЮЗИВНИЙ ТУРИЗМ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ: ПРИНЦИПИ, ФУНКЦІЇ, НАПРЯМИ ТА ВИДИ". Humanitas, № 1 (6 травня 2022): 42–49. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2022.1.7.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті на основі вивчення наукових джерел розкрито зміст і спрямованість інклюзивного туризму як технології соціальної реабілітації в умовах закладу освіти. Основними функціями інклюзивного туризму є: соціальна відновлювана, психологічна, комунікативна, освітньо-пізнавальна, особистісно-орієнтована, компенсаторна, гедоністична, реабілітаційна, адаптаційна, соціалізаційна. Інклюзивний ефект від туристичних маршрутів буде суттєвим, якщо діяльність ґрунтуватиметься на таких принципах: незалежності, залучення, інформативності, комплексності, індивідуального підходу, можливості для реалізації внутрішнього потенціалу, стимулювання саморозвитку, необхідної підтримки, гідності, рівності, суб’єктності, принцип особливого підходу. Саме інклюзивний туризм дозволяє створити для людини з інвалідністю такі умови, які максимально компенсують її обмеження і дозволять стати активним учасником соціуму. На основі відомих розвідок з проблеми дослідження розроблено таку класифікацію видів інклюзивного туризму: за ціллю; за основним видом заняття; за способом пересування; за сезонністю; за складом туристів; за ступенем навантажень. Напрямами інклюзивного туризму виступають: природотерапія; релігійні маршрути; етнографічний туризм; культурно-пізнавальний туризм; віртуальний туризм. Інклюзивний туризм можна реалізувати через різні форми: безпосередньо відвідуючи туристичні об’єкти та дистанційно. Яскравим прикладом використання для інклюзивного туризму сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі є реалізація проекту факультету соціальної та психологічної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини «Культурно-рекреаційно-туристична Черкащина: інклюзивно-соціальна 3D-карта» за підтримки Українського культурного фонду.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

34

Kachynska, Tetіana, Diana Vasyluk, Anna Trofymchuk та Irina Panasuk. "Особливості часових параметрів варіативності серцевого ритму в школярів у процесі курсу занять плаванням". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 8(381) (19 лютого 2019): 89–95. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-89-95.

Повний текст джерела

Анотація:

Ураховуючи той факт, що оцінка показників варіабельності серцевого ритму є одним з основних показників вивчення адаптаційних можливостей, а також індивідуальною характеристикою спортсменів різної спортивної спеціалізації, актуальним постає питання вивчення особливостей вегетативної регуляції серця в спортсменів-плавців. Мета роботи – виявити вплив занять плаванням на часові показники варіативності серцевого ритму в школярів різних вікових груп на початку та в кінці тренувального року. У дослідженні варіабельності серцевого ритму брали участь 20 учнів чоловічої статі двох вікових груп (11–12 та 15–16 років). Запис ВСР здійснювали за допомогою комп’ютерного кардіографічного комплексу «Кардіолаб» до занять плаванням і після на початку та в кінці тренувального року. Аналізували часові (статичними й геометричними) показники варіативності серцевого ритму: mRR, ВАР, SDNN, RMSSD, pNN50, Mo, Amo, ІН (SI). У школярів середньої вікової групи до кінця тренувального сезону відбувалося зниження показників ВСР – BAP, SDNN, RMSSD, pNN50, AMo, SI, показники mRR та Mo зростали. У хлопців старшої вікової групи знижувалися BAP, SDNN, SI, а mRR, RMSSD, pNN50, Mo, AMo – зростали. У юнаків 15–16 років у процесі тренувального сезону за показниками ІН(SI) відзначено врівноваженість вегетативної нервової системи в управлінні серцевим ритмом, тоді як для школярів середнього віку характерні компенсований дистрес та психоемоційна напруженість. Помірний рівень мобілізаційного й відновлювального потенціалів простежено в учнів 11–12 років у кінці тренувального сезону після заняття плаванням.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

35

Panov, Nikita. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ РЕАДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ". Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", № 62 (лютий 2020): 262–75. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2020.62.15.

Повний текст джерела

Анотація:

Мета статті – визначити соціально-психологічні особливості професійної реадаптації особистості в сучасному соціумі (на прикладі безробітних, що належать до внутрішньо переміщених осіб). Методи. У дослідженні використано комплекс емпіричних (спостереження, анкетування, інтерв’ювання, бесіди. метод експертних оцінок, вивчення документації громадських і волонтерських організацій) і теоретичних (аналіз наукових публікацій, програм підтримки внутрішньо переміщених осіб, порівняння отриманих даних і наукових поглядів, узагальнення й систематизація результатів) методів. Результати. З’ясовано, що безробітні, що належать до категорії внутрішньо переміщених осіб, переживають низку кризових станів, зумовлених зовнішніми і внутрішніми чинниками, відчувають труднощі під час адаптації до нових соціально-економічних умов, їм притаманна пасивно-очікувальна позиція. Обґрунтовано необхідність надання внутрішньо переміщеним особам психотерапевтичної допомоги та професійних консультацій фахівців-психологів для подолання кризових життєвих ситуацій. Визначено, що професійна реадаптація є показником успішності державної кадрової політики, а відповідно, і каталізатором процесів відбору, підготовки, перепідготовки і працевлаштування кадрів. Виявлено, що на психологічну підтримку внутрішньо переміщених осіб спрямовано низку державних, регіональних і обласних програм, а також соціально-психологічних досліджень. Зазначена проблема перебувала в центрі уваги низки волонтерських організацій, діяльність яких характеризувалася відсутністю комплексного системного підходу й браком компетентних фахівців. Висновки. Професійна реадаптація – це поступове пристосування особистості, що вже має досвід професійної діяльності, до її нових умов, при якому відбувається перебудова потребово-мотиваційної сфери особистості. Показником ефективної професійної реадаптації є гармонійні відносини між адаптаційним потенціалом особистості й новими умовами професійної діяльності. Доведено ефективність таких форм і методів психологічної підтримки, як спеціальні тренінги, ігрові технології, метою яких є подолання депресивних станів особистості, посилення її впевненості в собі, стимулювання особистісного і професійного розвитку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

36

Слуцький, Ярослав Сергійович. "ЕЛЕКТРОННА ПЛАТФОРМА EDX ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГІЧНОГО ТА СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СУПРОВОДУ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ США". Information Technologies and Learning Tools 86, № 6 (30 грудня 2021): 208–23. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v86i6.3859.

Повний текст джерела

Анотація:

У статті представлено потенціал електронних освітніх платформ для проведення акультураційної та академічної роботи з іноземними студентами. Виявлено, що заклади вищої освіти США в період адаптаційної підготовки студентів використовують принцип акультураційної тріади, що складається з підготовки до міжкультурної комунікації (лінгвістичний елемент), уміння застосовувати культурні знання в ході практичного контактування (культурний елемент), здатності до психологічної стійкості до культурного шоку (психологічний елемент). Зазначено, що освітні платформи діють на основі системи медіаосвіти, яка містить матеріали відео, аудіо та текстового характеру. Акцентовано, що ці види матеріалів найбільш ефективні при спільному використанні, що можливо під час застосування електронних глобальних освітніх платформ, як-от EDX. Названо основні ознаки, що демонструють достатній рівень формування навичок психологічної стійкості до негативних проявів культурного шоку в межах курсу «Вступ до соціальної психології» (Університет Квінсленда) (участь у якому може використовуватися в якості практичної підготовки під час супроводу іноземних студентів психологічного характеру), серед яких: уміння надати пояснення особистісним висновкам з тієї чи тієї ситуативної тематики, здатність проведення аналітичних дій для розуміння міжкультурних опонентів і себе як представника певного культурного середовища, усвідомлення впливу своєї поведінки на результативність міжкультурної взаємодії, здатність особистісної трансформації через отримані практичним шляхом дані, які вплинули на зміну упереджень та розуміння негативного їхнього впливу на ефективність міжкультурної взаємодії. Показано передбачувані результати роботи іноземних студентів у рамках курсу «Міжкультурна компетенція в освіті» (Ісландський університет), які містять (для студентів): усвідомлення особистістю своєї приналежності до певної культури, розуміння негативного впливу феномену етноцентризму на процес адаптації до нової культури і до взаємодії з представниками іншого соціуму; (для викладачів/консультантів) формування навичок подолання культурних бар’єрів, розробку стратегічного планування послідовності акультураційних дій. Підкреслено важливу роль курсу «Міжкультурна компетенція в освіті» у ході соціокультурної підготовки іноземних студентів.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

37

Лещенюк, О. М., Т. Ф. Чипиляк та О. О. Лінкевич. "Особливості адаптації окремих видів роду Oenothera L. до посушливо-спекотних умов Правобережного Степового Придніпров'я". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 4 (17 вересня 2020): 46–50. http://dx.doi.org/10.36930/40300408.

Повний текст джерела

Анотація:

Наведено особливості анатомічної адаптації листків двох видів роду Oenothera L. за умов вирощування у Правобережному степовому Придніпров'ї. Здійснено огляд наукових інформаційних вітчизняних і закордонних джерел щодо декоративних якостей представників роду Oenothera, походження, поширення, гібридизації, лікувальних властивостей та переваг використання у ландшафтному дизайні. З'ясовано, що у фітодизайні України їх використовують мало, а в декоративному садівництві м. Кривий Ріг цих видів немає через нестачу інформації щодо їх пластичності у посушливих спекотних умовах Правобережного степового Придніпров'я (ПСП). Для визначення адаптаційного потенціалу видів Oenothera досліджено анатомо-морфологічну структуру листків деяких представників за умов вирощування у ПСП. Матеріалом дослідження слугували рослини O. missuriensis та O. tetragona колекційного фонду квітниково-декоративних трав'яних рослин Криворізького ботанічного саду НАН України, інтродукованих впродовж 20 років. Встановлено особливості анатомо-морфологічної будови листкової пластинки досліджуваних видів. Виявлено специфіку кількісно-якісних адаптаційних пристосувань у структурі листка за умов вирощування в посушливо-спекотних умовах ПСП. З'ясовано, що рослини O. missouriensis та O. tetragona добре адаптовані до зростання в умовах інтенсивної інсоляції, про що свідчить наявність ксероморфних рис в анатомічній будові обох видів, таких як: кутикула та опушення, рафіди оксалату кальцію, диференційований мезофіл, розміщення продихів з адаксільної та абаксіальної сторін. Виявлено, що за умов дефіциту вологи та високих температур у рослин O. missouriensis та O. tetragona сформувалися ксероморфні ознаки, а саме: відбулося значне збільшення шару кутикули, товщини обох епідермісів, зменшилися розміри продихів та їх кількість, ущільнилося розміщення клітин мезофілу, що значно підвищує рівень їх посухостійкості. Кількісна і якісна мінливість елементів структури листкової пластики свідчить про достатній рівень адаптації та пластичність видів в умовах регіону досліджень, що дає підстави рекомендувати їх для застосування у декоративному садівництві в посушливих умовах ПСП.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

38

Бугерко, Я. М. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД АДАПТАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В КАРАНТИННИХ УМОВАХ". Problems of Modern Psychology, № 1 (30 червня 2021): 18–27. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-2.

Повний текст джерела

Анотація:

У статі розглянуто адаптацію як процес і результат активно-дієвого ставлення людини до світу, проаналізовано особистісну адаптованість як відносно сталу тенденцію-результат життєактивності людини і водночас психоформу внутрішнього світу особистості, специфічно людську внутрішню систему відліку, яка самоорганізує інші психічні утворення і виявляється як універсальна здатність особи гармонізувати свої взаємини зі світом і самою собою. Показано, що адаптація студентів до навчання в закладі вищої освіти в умовах карантину є складним багатофакторним процесом, який містить п’ять взаємопов’язаних етапів: первинну реакцію, орієнтування, внутрішню переробку і осмислення, вибір адаптаційної стратегії, продуктивну взаємодію. Визначено змістовну характеристику, домінантні компоненти-індикатори та показники успішного проходження кожного етапу. Зазначено, що порушення процесу адаптації на окремих етапах стосуються тих компонентів, на які лягає найбільше навантаження, і які є показниками (індикаторами) самого етапу. Вирізнено такі основні типи порушень: 1) невдала реалізація (неадекватне виконання) основного завдання конкретного етапу; 2) пропуск етапу; 3) фіксація на певному етапі; 4) регресія (повернення) до попереднього етапу. Виявлення відхилень від оптимальної моделі адаптаційного процесу дає змогу визначити ключові проблеми й точково-конструктивні напрями їх подолання. Це особливо важливо в умовах карантину, коли використання традиційних методів дослідження процесу адаптації обмежене. Виокремлення складників адаптивного ресурсу (як особистості, так і освітнього закладу) на кожному етапі адаптаційного процесу дає змогу побудувати ефективну програму психосоціальної підтримки учасників освітнього процесу, спрямовану на розвиток їхніх адаптивних можливостей. На прикладі функціонування освітнього процесу ЗУНУ показано, що конструктивно вибудований психологічний супровід освітнього процесу дає можливість якісно підвищити показники особистісного адаптаційного потенціалу здобувачів вищої освіти та оптимізувати процес їх адаптації до навчання в карантинних умовах.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

39

Piddubna, Lyudmyla, та Daria Zakharchuk. "ВПЛИВ ГЕНОТИПОВИХ ТА ПАРАТИПОВИХ ФАКТОРІВ НА СПЕРМОПРОДУКТИВНІСТЬ БУГАЇВ". Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Livestock, № 2 (41) (26 жовтня 2020): 62–68. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.lvst.2020.2.10.

Повний текст джерела

Анотація:

Досліджено вплив генотипових та паратипових факторів на спермопродуктивність голштинських бугаїв чорно- і червоно-рябої масті ТОВ «Українська генетична компанія» Житомирської області. Плідники були завезені з Німеччини та Нідерландів і перебували в однакових умовах годівлі, утримання та використання. Якісні та кількісні показники спермопродукції визначали з використанням аналізатора сімʼя IVOS (система CASA). Оцінку нативної сперми проводили за ДСТУ 3535-97. Силу факторів впливу на показники спермопродуктивності бугаїв визначали однофакторним дисперсійним аналізом. Піддослідні бугаї в умовах ТОВ «Українська генетична компанія» загалом характеризуються високим відтворювальним потенціалом. Упродовж року від них отримано в середньому 106,4 якісних еякуляти, 542,0 мл якісної нативної сперми та 28361 шт. спермодоз. Річні показники спермопродуктивності виявилися досить варіабельними (Cv=9,2-60,8 %), що засвідчує значні індивідуальні особливості плідників. Кількість отриманих якісних еякулятів коливається в межах 32-173 шт., нативної сперми – 201-1016 мл, отриманих спермодоз – 5755-61920 шт. Об’єму еякуляту становить 3,77-7,30 мл, концентрація сперміїв в еякуляті – 1,51-3,52 млрд/мл, їх рухливість – 7,2-8,3 бала. Результати досліджень свідчать про вагомий вплив генетичних факторів на формування спермопродуктивності голштинських плідників. Від генотипу бугая та його адаптаційних можливостей більш ніж на 40 % залежить кількість та якість отриманих еякулятів і вихід спермодоз. Лінійна належність плідника значною мірою впливає на об’єм еякуляту (19,3 %) та концентрацію сперми (30,6 %). Кожна лінія вірогідно відрізняється за більшістю досліджених показників спермопродуктивності та має свої особливості. Частки впливу масті та еколого-генетичного походження бугая на кількісні і якісні показники сперми мінімальні (0,2-2,5 %). Виявлена сезонна динаміка спермопродуктивності голштинських бугаїв. Пік статевої активності припадає на весняний сезон – 31,6 шт. якісних еякулятів (Р˂0,05) та 158,0 мл нативної сперми (Р>0,05) від одного бугая. Найбільший вихід спермодоз спостерігається у зимово-весняний період – 7851-8069 шт., найменший у літньо-осінній – 6149-6293 шт. Більші за об’ємом еякуляти зафіксовано влітку та восени – 5,23-5,28 мл, менші взимку та навесні – 4,90-5,00 (Р˂0,001). Рухливість сперміїв в еякулятах вища у холодну пору року (осінь-зима) – 7,9-8,0 бала, нижча у теплу (весна-літо) – 7,4-7,7 бала (Р˂0,001). Сила впливу сезону року на відтворну функцію бугаїв складає 0,8-9,3%.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

40

Havryltsiv, S. T., Yu V. Vovk та O. I. Hrushka. "ВИВЧЕННЯ АКТИВНОСТІ БІОХІМІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ КІСТКОВОГО МЕТАБОЛІЗМУ В НИЖНІХ ЩЕЛЕПАХ, УРАЖЕНИХ РАДИКУЛЯРНИМИ КІСТАМИ, У ХВОРИХ ІЗ РІЗНИМ СТАНОМ МІНЕРАЛЬНОГО ОБМІНУ". Вісник наукових досліджень, № 2 (16 квітня 2019): 72–77. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.10017.

Повний текст джерела

Анотація:

У відповідь на підвищення компресії обсягу, що зростає збоку радикулярних кіст на прилеглу кісткову тканину щелеп, у ній відбувається компенсаторна перебудова морфологічної структури губчастої речовини – її ущільнення, що є морфологічним проявом місцевої адаптаційної реакції організму. Однак при порушенні мінерального обміну (остеопорозі) в кістковій тканині відбуваються морфологічні зміни. В жінок у післяменопаузальному періоді на тлі дефіциту естрогену зменшується експресія лужної фосфатази, знижується інгібуюча активність цього гормону на остеокласти, що супроводжується зростанням активності кислої фосфатази і, як наслідок, збільшення резорбції кістки. Мета дослідження – провести порівняльну оцінку активності біохімічних показників кісткового метаболізму в ділянках нижніх щелеп, уражених радикулярними кістами, у хворих із різним станом мінерального обміну. Матеріали і методи. Усіх пацієнтів із радикулярними кістами нижньої щелепи залежно від стану мінерального обміну було поділено на дві клінічні групи: у першу клінічну групу увійшли 21 хворий (13 чоловіків та 8 жінок), в яких не було виявлено вікових порушень збоку мінерального обміну; в другу клінічну групу увійшло 19 хворих (14 жінок та 5 чоловіків), в яких виявлено вікові порушення мінерального обміну – остеопороз. У хворих визначали мінеральну щільність кісткової тканини за допомогою кісткової ультразвукової денситометрії. На ортопантомограмах лицевого скелета виявляли локалізацію та розміри радикулярних кіст. Стан мінерального обміну в нижніх щелепах оцінювали на рентгенограмах за мандибулярно-кортикальним індексом (MCI) за Е. Klemetti et al. Матеріали для біохімічного дослідження (визначення активності лужної і кислої фосфатаз, індексу мінералізації) отримували шляхом забору фрагментів кісткової тканини із ділянок, прилеглих до оболонок радикулярних кіст нижніх щелеп під час операцій цистектомій. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. У хворих, в яких не виявлено порушень мінерального обміну, в кісткових біоптатах, взятих із ділянок, уражених радикулярними кістами нижніх щелеп, встановлено статистично значуще (р<0,05) зростання активності лужної фосфатази (ЛФ), що прямо корелювало із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень. Також виявлено статистично значуще зростання активності кислої фосфатази (КФ) в цих ділянках. При радикулярних кістах великих розмірів активність КФ була найбільшою – (0,82±0,09) МО/г (р<0,005). Однак процес остеогенезу переважав над резорбцією кістки. Індекс мінералізації у ділянках щелеп, які зазнавали хронічної компресії збоку пухлиноподібних новоутворень, зростав порівняно із інтактною кісткою. У хворих із остеопорозом в нижніх щелепах переважали процеси резорбції над остеогенезом. В уражених ділянках нижніх щелеп спостерігали статистично значуще зростання активності КФ. У кісткових тканинах, які зазнавали впливу радикулярних кіст великих розмірів, активність цього ферменту зростала в 2,4 раза порівняно з інтактними кістками – (1,27±0,13) МО/г (р<0,001). Активність ЛФ також збільшувалась, але менш інтенсивно порівняно з аналогічними клінічними випадками у хворих без порушень мінерального обміну. Індекс мінералізації кісткової тканини зростав лише в ділянках нижніх щелеп, прилеглих до радикулярних кіст малих розмірів. У кісткових тканинах, прилеглих до одонтогенних кіст середніх та великих розмірів, цей показник прогресивно зменшувався від (14,60±1,33) у.о. до (11,84±1,27) у.о., що, на нашу думку, свідчить про недостатній рівень адаптаційного потенціалу в щелепних кістках хворих із порушеним мінеральним обміном. Висновки. У хворих без порушень мінерального обміну в кісткових тканинах нижніх щелеп у відповідь на деструктивний вплив радикулярних кіст переважають процеси активації остеогенезу (статистично значуще зростання активності лужної фосфатази), що є місцевим проявом адаптаційної реакції організму при цьому захворюванні. У хворих на тлі остеопорозу в щелепних кістках відбувається зниження процесу остеогенезу, під впливом радикулярних кіст прогресують резорбційні процеси, статистично значуще зростає активність кислої фосфатази, що прямо корелює із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

41

A.A., Bunas, and Helbert A.Ya. "FEATURES OF THE MANIFESTATION OF RELIGIOSITY IN THE STRUCTURE OF PERSONALITY TRAITS." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 1 (April 15, 2021): 7–14. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-1-1.

Повний текст джерела

Анотація:

Purpose. The purpose of the article is to highlight the results of a pilot study of the peculiarities of the manifestation of religiosity in the structure of personal qualities, which can potentially indicate a kind of condition for the formation of religious consciousness and manifestations of personality behavior. Methods. To determine one`s characteristic features of the religious world view, we chose “Structure of Individual Religiosity” by Y. Shcherbatykh; to diagnose the actual semantic states of the respondents – a test-questionnaire “SJO” by D. Leontiev and “16PF Questionnaire” by R. Cattell, which reflects the model of individual psychological personality traits.Results. This scientific report presents the results of an empirical study, which provided for the possibility of comparing the psychological consequences of individual religiosity of persons with different levels of formation of individual religiosity. Religiosity in the context of this study appears as a deep personal structure that is not reduced to any particular confessional form. The legitimacy of determining the psychological consequences of individual religiosity as related to changes in the characteristics of the main dynamic substructures of personality – “inner world”, “character” and “mental states” is theoretically substantiated and empirically confirmed. It has been proved that the level of religiosity correlates with sociability, which is determined by the affiliation of an individual to religious communities, functional and empirical type of religiosity.Conclusions. This article provides the analysis of the concept of individual religiosity, defines its components and typologies. The established value attitude to religion is realized through the system of knowledge, emotional attitude, cult religious behavior and the spread of religious ideals in one’s own life. Along with the concept of religiosity, the concept of spirituality or faith is often used, and it is generally accepted to share faith in religious and non-religious. The results of the study refute the stereotypes formed in society about the individual psychological qualities of religious people, for example, indicators indicate the absence of differences in internality and externality, carelessness, emotional stability of religious and non-religious respondents. Individual religiosity acts as an adaptive resource of the individual, providing increased stress potential, the effectiveness of its adaptation to changing living conditions, the success of overcoming social fears, etc., therefore, the psychological consequences of individual religiosity include: improving the effectiveness of overcoming difficult life situations and adaptability to changing living conditions, growing sense of social and psychological security.Key words: individual religiosity, faith, non-religiosity, personality, psychological consequences of religiosity, value-semantic orientations. Мета. Метою статті є висвітлення результатів пілотажного дослідження особливостей прояву релігійності в структурі особистісних якостей, що можуть потенційно свідчити про своєрідну умову для формування релігійної свідомості й проявів поведінки особистості. Методи. Для визначення характерних ознак релігійної картини світу особистості був обраний тест- опитувальник вивчення рівня та структури індивідуальної релігійності Ю.В. Щербатих; для діагностики актуальних смислових станів респондентів – тест-опитувальник СЖО Д. Леонтьєва та 16-фактор-ний особистісний опитувальник Р. Кеттелла, який відображає модель індивідуально-психологічних властивостей особистості.Результати. В цьому науковому повідомленні викладено результати пілотажного емпіричного дослідження осіб, які мають різні рівні сформованості індивідуальної релігійності. Релігійність у контексті цього дослідження постає як глибинна особистісна структура, що не зводиться до будь-якої конкретної конфесійної форми. Теоретично обґрунтовано та емпірично підтверджено правомірність визначення психологічних наслідків індивідуальної релігійності як пов’язаних зі змінами у характеристиках основних динамічних підструктур особистості – «внутрішнього світу», «характеру» та «психічних станів». Доведено, що рівень релігійності корелюється з соціабельністю, що зумовлюється приналежністю особистості до релігійних спільнот, функціональним та емпіричним типом релігійності.Висновки. У статті проаналізовані поняття індивідуальної релігійності, визначено її компоненти та форми. Сформоване ціннісне ставлення особистості до релігії, що реалізується через систему її знань, емоційне ставлення, культову релігійну поведінку, поширення релігійних ідеалів у власному житті. Поряд з поняттям релігійності часто використовується поняття духовності або віри, а також є загальноприйнятим існування певної амбівалентності релігійності й нерелігійності.Результати дослідження спростовують сформовані в суспільстві стереотипи стосовно індивідуально-психо-логічних якостей релігійних людей, наприклад, показники свідчать про відсутність розбіжностей за інтернальністю та екстернальністю, безтурботністю, емоційною стійкістю релігійних та нерелігійних респондентів. Індивідуальна релігійність виступає як адаптаційний ресурс особистості, що забезпечує підвищення стресозахисного потенціалу людини, ефективності її пристосування до змінюваних умов життєдіяльності, успішності подолання соціальних страхів тощо, отже, до психологічних наслідків індивідуальної релігійності варто віднести: підвищення ефективності подолання складних життєвих ситуацій та адаптивності особистості до змінюваних умов життя, зростання відчуття соціально-психологічної безпеки.Ключові слова: індивідуальна релігійність, віра, нерелігійність, особистість, психологічні наслідки релігійності, ціннісно-смислові орієнтації.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

42

Yoltuhivsky, M. V., L. S. Loiko, A. O. Sasovets, T. V. Tysevych та T. P. Rysynets. "ДОСЛІДЖЕННЯ АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ У СТАРШОКЛАСНИКІВ-КІБЕРАДИКТІВ". Вісник наукових досліджень, № 4 (13 січня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8380.

Повний текст джерела

Анотація:

Адаптація дозволяє не лише пристосовуватись до значних змін середовища, а й активно перебудовувати свої фізіологічні функції, поведінку відповідно до цих змін, інколи випереджуючи їх.Мета дослідження – вивчити адаптаційні можливості серцево-судинної системи старшокласників залежно від часу заняття за комп’ютером.Матеріали і методи. Обстежено 60 учнів 10–11 класів віком 16–17 років (серед них 30 юнаків та 30 дівчат), використавши анкети Кімберлі Янгома, також оцінювали стан серцево-судинної системи (ССС), вегетативних центрів (індекс Кердю) та адаптаційного потенціалу.Результати досліджень та їх обговорення. Після занять за комп’ютером у всіх обстежуваних частота серцевих скорочень збільшилася, що вказує на активацію симпатичного відділу нервової системи. Більш виражені відмінності в учнів 17 років. У контрольній групі показники частоти серцевих скорочень (ЧСС) були майже аналогічними. В юнаків 17 років після роботи за комп’ютером величина систолічного і діастолічного артеріального тиску (АТ) вища, ніж у дівчат, що статистично достовірно. Аналіз статевих відмінностей показав, що хлопці мають більшу чутливість до роботи за комп’ютером саме в 16–17 років. Систематичні заняття за комп’ютером призводять до підвищення пульсового тиску, що статистично достовірне у юнаків 17 років. Відмічено збільшення ЧСС та позитивного показника індексу Кредю в експериментальній групі як у стані спокою до роботи на комп’ютері, так і після роботи. В групі школярів, які тривалий час проводять за комп’ютером, переважає симпатичний відділ нервової системи, що викликає психоемоційний стрес. Результати показали, що учні 16 років мають індекс Робінсона від 75 до 82,9 ум. од., що свідчить про середні аеробні можливості організму старшокласників обох досліджуваних груп, лише у дівчат, які займаються тривалий час за комп’ютером, аеробні властивості організму знижуються. В обстежуваних контрольної групи адаптаційний потенціал свідчить про задовільну адаптацію, тоді як у експериментальній – напруження адаптаційного потенціалу. За результатами, в експериментальній групі серед підлітків 16 років 50 % хлопців та 78 % дівчат мають низький та нижче середнього й рівень функціонального стану ССС. Серед підлітків 17 років близько 67 % хлопців та 81 % дівчат мають низький та нижче середнього рівні функціонального стану ССС.Висновки. У юнаків 17 років, які працюють за комп’ютером, більше 4 год упродовж дня відмічено підвищену активність симпатичного відділу нервової системи в регуляції серцевого ритму. Достовірне зниження адаптаційних можливостей системи кровообігу виявлено в юнаків у кінці пубертатного періоду, що свідчить про відносну функціональну незрілість їх адаптаційних систем. Систематична багатогодинна робота за комп’ютером призводить до зривів адаптаційних механізмів у старшокласників.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

43

Шевченко, Наталія, та Олена Рожкова. "РОЗВИТОК ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ СПІВРОБІТНИКІВ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ АПАРАТУ СУДУ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 31 березня 2021, 113–24. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.13(58).11.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено визначенню напрямів розвитку особистісно-професійного потенціалу співробітників державної служби апарату суду на основі результатів емпіричного дослідження. Особистісно-професійний потенціал визначено як системне утворення, яке формується у людини як суб’єкта трудової діяльності, забезпечуючи його поступальний розвиток. Презентовано структуру особистісно-професійного потенціалу співробітників державної служби апарату суду, що складається з когнітивного (професійні компетенції, система засвоєних особистістю знань), мотиваційного (індивідуальна система мотивів і смислів професійної діяльності – мотивація досягнення успіху; професійно-важливі якості працівника апарату суду – етична та нормативна відповідальність) та діяльнісного (вибір та реалізація певної лінії поведінки і вчинків у професійних ситуаціях – усвідомлена саморегуляція діяльності) компонентів. Результати вивчення комунікативної компетентності (когнітивний компонент) засвідчили, що в досліджуваних більш розвинутими є гностичний (рівень уявлень, знань) і конативний (уміння, навички) компоненти комунікативної компетентності; емоційно-мотиваційний компонент (емпатія, гуманістична настанова) розвинений в меншому ступені. Результати вивчення нормативної й етичної відповідальності (мотиваційний компонент) дозволили зробити висновок, що відповідальність досліджуваних до виконання будь-якої діяльності є вибірковою, а також заради прагнення підтримати певні встановлені норми і традиції. В процесі дослідження мотиваційного компонента зафіксовано переважання мотивації уникнення невдач. Отримані дані за діяльнісним компонентом засвідчили, що в більшості респондентів компоненти системи саморегуляції розвинені на високому і середньому рівнях. Сприяння розвитку особистісно-професійного потенціалу найбільш ефективно може реалізовуватися у формі психологічного супроводу, який повинен містити комплекс організаційних, психологічних і педагогічних заходів, спрямованих на формування і розвиток у працівників професійно значущих особистісних якостей, компетенцій, власного ставлення до професійної діяльності. Визначено основні напрями діяльності практичного психолога з розвитку особистісно-професійного потенціалу співробітників апарату суду. Розвиток особистісно-професійного потенціалу повинен мати багатовекторний характер, враховувати визначені структурні компоненти, а також бути особистісно-зорієнтованим. Література Александров, Д.О. (2015). Альтернативні методи перевірки надійності персоналу на основі автоматизованої формалізованої методики скринінгової психодіагностики. Використання поліграфа в правоохоронній діяльності: проблеми та перспективи: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 7–8 листоп. 2015 р.), (с. 63–66). Київ: Нац. акад. внутр. справ. Аліманова, А.О. (2016). Підвищення рівня професійної компетентності працівників апарату суду. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «ПРАВО», 22, 202–205. Дудченко, О.Ю. (2015). Правовий статус осіб, які займають адміністративні посади в суді. (Монографія). Харків : Право. Зеер, Э.Ф., & Павлова, А.М. (2008). Теоретико-методологические основы оценки профессионально-личностного потенциала предпринимателей по ремесленным видам деятельности : Научн.-метод. разработка. Екатеринбург : ГОУ ВПО «Рос. гос. проф.-пед. ун-т». Кочарян, И.А. (2008). Опросник диагностики личностного симптомокомплекса ответственности (ОДЛСО) и оценка его психометрических характеристик. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 807(40), 179–186. Леонтьев, Д.А. (Ред.). (2011). Личностный потенциал: структура и диагностика. Москва : Смысл. Моляко, В.О. (2004). Психологія творчості – нова парадигма дослідження конструктивної діяльності людини. Практична психологія та соціальна робота, 8, 1–4. Моросанова, В.И. (2001). Индивидуальный стиль саморегуляции: феномен, структура и функции в произвольной активности человека. Москва : Наука. Овсяннікова, О.О. (2016). Професійна етика суддів та працівників суду як чинник, що впливає на формування громадської думки. Підприємництво, господарство і право, 8, 196–200. Павлова, А.М. (2004). Психологические особенности профессионально-личностного потенциала субъекта трудовой деятельности. (Дис. канд. психол. наук). Казань. Поліщук, І.В. (2018). Механізми забезпечення розвитку професійного потенціалу державних службовців в Україні. (Дис. канд. наук з державного управління). Київ. Помиткін, Е.О. (2015). Духовний потенціал особистості: психологічна діагностика, актуалізація та розвиток. Київ : Внутрішній світ. Пономаренко, В.А. (2019). Психология духовности профессионала. Москва, Саратов: ПЕР СЭ, Ай Пи Эр Медиа. Старинська, Н.В. (2017). Адаптаційний потенціал як чинник професійної самореалізації особистості. Психологія: реальність і перспективи, 8, 259–263. Фетискин, Н.П., Козлов, В.В., & Мануйлов, Г.М. (2002). Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. Москва : Институт Психотерапии. Холодная, М.А. (2019). Психология интеллекта. Парадоксы исследования (3-е изд.). Москва : Юрайт. Черновський, О.К. (2015). Судова психологія: парадигма сучасного розвитку. (Дис. докт. юр. наук). Київ. Черновський, О.К. (2014). Юридико-психологічна характеристика суб’єкта суддівської діяльності. Європейські перспективи, 2, 159–166. Шевченко, Н.Ф., & Рожкова, О.О. (2020). Дослідження особливостей особистісно-професійного потенціалу співробітників державної служби апарату суду. Проблеми сучасної психології, 1(17), 69–77. Шевченко, Н.Ф., & Шевчук, З.М. (2014). Духовний потенціал сучасної молоді. (Монографія). Запоріжжя : Запорізький національний університет. Шпенова, П.Ю. (2019). Апарат суду в системі організаційного забезпечення судової діяльності. (Дис. канд. юр. наук). Харків. Vernon, D. (2009). Human Potential: Exploring Techniques Used to Enhance Human Performance. London; New York : Routledge. Weiner, Irving B., & Greene, Roger L. (2017). Handbook of Personality Assessment. New Jersey : Wiley.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

44

Bahorka, Mariia, and Nataliy Yurchenko. "MARKETING POTENTIAL AS AN ADAPTING COMPONENT OF MODERN ECONOMIC DEVELOPMENT OF ENTERPRISES." PROBLEMS OF SYSTEMIC APPROACH IN THE ECONOMY, no. 2 (76) (2020). http://dx.doi.org/10.32782/2520-2200/2020-2-21.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

45

Polischuk, Olesia. "ADAPTATION POTENTIAL AS THE BASIS OF FORMATION OF ADAPTIVE-ORIENTED MANAGEMENT SYSTEM OF ECONOMIC SECURITY OF THE ENTERPRISE." Market Infrastructure, no. 63 (2022). http://dx.doi.org/10.32843/infrastruct63-16.

Повний текст джерела

Анотація:

The survival, as well as the development, of Ukrainian enterprises largely depends on the ability to detect changes in the external environment and internal economic processes in a timely manner with the subsequent implementation of adaptation measures. The need for such steps is due to the fact that such changes may provoke threats that adversely affect the level of economic security of a particular enterprise. The formation of adaptive-oriented management system of economic security of the enterprise allows to identify such facts and apply appropriate protective measures, including the adaptation of both managed and control subsystems. To ensure the effectiveness of the actions of security actors, it is necessary to form and develop adaptation capacity. The purpose of the article is to characterize the essence of the concepts of "enterprise potential" and "adaptation potential" as a basis for determining the essence of adaptation potential as a component of adaptive-oriented management system of economic security of the enterprise. To outline the theoretical foundations of the formation of adaptation potential, the following methods were used: induction and deduction, comparison and systematization – in the study of the essential characteristics of the terms "enterprise potential" and "adaptation potential"; synthesis and analysis – to characterize the main approaches in the interpretation of the concept of "enterprise potential"; morphological analysis – to substantiate the parameters of adaptation potential in accordance with the types of adaptation; graphic – for visual presentation of theoretical and methodological material; abstract-logical – for theoretical generalizations and conclusions of the study. Based on the generalization of scientific work on the interpretation of the concepts of "enterprise potential" and "adaptation potential" formed his own approach, which differs in determining the place of adaptation potential in the adaptive-oriented management system of economic security. It is proposed to understand the adaptation potential, based on aspects of security activities, all available resources and opportunities that can be used to implement measures to adapt to the impact of internal and external threats arising from changing operating conditions, in accordance with the enterprise development strategy. improvement of management and control subsystems within the economic security management system as a basis for maintaining sustainability and ensuring development. The parameters of formation of adaptation potential ("maximum" and "minimum") according to the type of adaptation, which corresponds to the security policy and is consistent with the development strategy of the enterprise, are substantiated.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

46

Stroy, O. A., L. V. Slipachuk, L. M. Kazakova та Yu P. Reznikov. "ОЦІНКА АДАПТАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ МІСТА КИЄВА З ЙОДОДЕФІЦИТОМ". Здобутки клінічної і експериментальної медицини 27, № 3 (10 жовтня 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2016.v27.i3.6783.

Повний текст джерела

Анотація:

<p>РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчення адаптаційних можливостей школярів молодших класів міста Києва з підтвердженим йододефіцитом (ЙД). Проведено обстеження 50 дітей віком 6–12 років, яке передбачало визначення йодурії у разових порціях сечі з подальшим розрахунком медіани; фізичної витривалості дітей з визначенням індексу Руф’є; оцінку рівня функціонування системи кровообігу та її адаптаційного потенціалу з розрахунком Індексу функціональних змін (ІФЗ). Йодна недостатність виявлена у 86 % обстежених, переважно легкого ступеня. 16 дітей (32 %) мали індекс Руф’є нижче середнього, 29 (58 %) – низький, у 5 школярів (10 %) був середній рівень. Дослідження ІФЗ показало, що у 90 % обстежених були порушення адаптації різного ступеня вираженості. Дослідження йодної забезпеченості показало наявність ЙД легкого та середнього ступеня у 86 % дітей. При оцінці функціонального стану серцево-судинної системи виявлено, що 76 % дітей мали напруження механізмів адаптації. Індекс Руф’є у 90 % школярів не відповідав достатньому резерву системи кровообігу. Зміни функціонального стану та адаптаційних резервів серцево-судинної системи пов’язані певним чином із забезпеченістю організму йодом.</p>

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

47

Pysarenko, Svitlana, Maryna Ivan’ko, and Maria Gritsaenko. "STRATEGIC MANAGEMENT OF AGRICULTURAL ENTERPRISE’S POTENTIAL DEVELOPMENT UNDER THE CONDITIONS OF ADAPTATION CHANGE." Herald UNU. International Economic Relations And World Economy, no. 27 (2019). http://dx.doi.org/10.32782/2413-9971/2019-27-27.

Повний текст джерела

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

48

Кіщук, Леся. "МОДЕЛЬ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇ МОЛОДШИХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З УРАХУВАННЯМ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ". Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, 29 квітня 2022, 47–59. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2022.17(62).05.

Повний текст джерела

Анотація:

Статтю присвячено прогнозуванню процесів адаптації, оцінювання функціональних можливостей і ступеня психофізіологічної готовності організму до навчально-бойової діяльності. Визначено, що вплив адаптогенних чинників є найдинамічнішим на початковому етапі проходження військової служби, у нових умовах, коли військовослужбовець має бути здатним швидко адаптуватися до специфіки військово-професійної діяльності. Проаналізовано науково-теоретичні матеріали з питань професійної адаптації молодших офіцерів Збройних Сил України, в яких охарактеризовано адаптаційні психофізичні можливості організму військовослужбовців. Зроблено висновок, що, незважаючи на стійкий інтерес до проблеми професійної адаптації у військовій сфері, досі виникає багато питань, пов’язаних із феноменологією, структурою та механізмами, що забезпечують досягнення збалансованості в системі «військовослужбовець – військово-професійна діяльність» у постійно змінюваних умовах. Процес ускладнюється й тим, що адаптація та адаптаційні процеси у військовій сфері передбачають вивчення усіх вимірів цього комплексного феномена, який, з одного боку, є процесуальним, бо сприяє формуванню нових психічних якостей військовослужбовця, внутрішнім змінам, зовнішньому активному пристосуванню, самозмінам індивіда в нових умовах існування (А.О. Реан, А.Р. Кудашев, О.А. Баранов та ін..), врахуванню дії комплексу різноманітних чинників, а з іншого – результативним, оскільки дає змогу констатувати рівень і ступінь адаптованості армійця в певний момент часу. В будь-якому разі професійна адаптація військовослужбовця, зокрема офіцера, відбувається у професійних умовах і визначає стратегію його професійного становлення й успішності в ній. Такі питання, як розвиток і мобілізація захисту організму від негативних факторів, компенсація порушень в результаті патологічного процесу зв’язків і регуляції і, нарешті, прогнозування характеристик військової трудової та життєдіяльності не можуть бути вирішені без знання психофізіологічної природи та механізмів адаптаційних процесів. Висунуто гіпотезу, що формування і впровадження у практику моделі професійної адаптації молодших офіцерів сприятиме досягненню стратегічних цілей української армії у мирний та воєнний час. Література Кокун, О.М. (2006). Психофізіологія. (Монографія). Київ : Центр навчальної літератури. Корольчук, М.С. (2003). Психофізіологія діяльності: підручник для студентів вищих навчальних закладів. Київ : Ельга, Ніка-Центр. Клименко, В.В. (1997). Механізми психомоторики людини. (Монографія). Київ. Лазуренко, С.І. (2010). Розвиток психомоторних якостей студентів технічних ВНЗ. (Монографія). Київ : ДП Інформаційно-аналітичне агентство. Лазуренко, С.І. (2011). Психофізіологія установок в регуляції моторики людини. (Монографія). Київ : Університет «Україна». Маклаков, А.Г. (2001). Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях. Психологический журнал, 22(1), 16–24. Режим доступу: https://studfile.net/preview/4225080/page:3/ Овсяннікова, В.В. (2013). Проблеми психологічної адаптації персоналу організації. Проблеми сучасної психології, 2, 85–91. Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/pspz_2013_2_18 Осьодло, В.І. (2012). Психологія професійного становлення офіцера. (Монографія). Київ : Золоті Ворота. Осьодло, В.І. (2019). Вплив індивідуально-психологічних властивостей особистості на подолання стресових ситуацій. Психологічний журнал, 3. Режим доступу: http://psyj.udpu.edu.ua/article/view/195941 Охременко, О.Р. (2004). Діяльність у складних, напружених та екстремальних умовах. Київ : Національна академія оборони України. Словник іншомовних слів (1997). О.С. Максименко (Ред.). Київ : ГРУРЕ. Реан, А.А. (2006). Психология адаптации личности. Анализ. Теория. Практика. Санкт-Петербург : ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК. Маркіна, І.А., &. Шкурко, В.В (2012). Стратегія виробничої адаптації персоналу підприємства в сучасних умовах розвитку економіки. Економіка України: реалії, перспективи розвитку ринкових відносин, 20, 544–553. Київ : НДІ Проблеми людини.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

49

Martynova, Yu Yu. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМПЕНСАТОРНО-АДАПТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЖІНОК, ЯКІ ПЕРЕНЕСЛИ МАСТЕКТОМІЮ". Вісник наукових досліджень, № 1 (28 квітня 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.1.8568.

Повний текст джерела

Анотація:

Захворюваність і лікування раку молочної залози (РМЗ) на сьогодні залишається серйозною медико-соціальною проблемою, відмічається підвищення інтересу до психологічних проблем пацієнтів зі злоякісними новоутвореннями, насамперед в аспекті попередження у них порушень психічного здоров’я і формування ефективних психологічних компенсаторних механізмів адаптації.Мета дослідження – вивчити компенсаторно-адаптаційні ресурси жінок.Матеріали і методи. На базі онкологічної лікарні було проведено дослідження, в рамках якого обстежено 104 пацієнтки, які перенесли мастектомію унаслідок раку молочної залози, з них основну группу (ОГ) склали 72 пацієнтки, що перенесли радикальну мастектомію, групу порівняння (ГП) – 32 жінки після секторальної мастектомії. У роботі використовували методику Лазаруса “Способи копінга”, методику діагностики індексу життєвого стилю (ІЖС) (опитувальник Плутчика – Келлермана – Конте), опитувальник ТОБОЛ.Результати досліджень та їх обговорення. Аналіз результатів виявив характер адаптаційного потенціалу кожної із обстежених пацієнток. Було виявлено схильність до використання механізмів психологічного захисту (МПЗ), а не копінг-стратегій, підвищений загальний рівень МПЗ і переважання в їх структурі “заперечення” (адаптивний МПЗ), “проекції” і “реактивного утворення” (дезадаптивні МПЗ). Провідними копінг-стратегіями були “дистанціювання” (неконструктивна копінг-стратегія), “прийняття відповідальності” (відносно конструктивна), рідше використовували “самоконтроль” (конструктивна) і “тікання – уникнення” (неконструктивна). Отже, були визначені маркери психічної дезадаптації, які тісно пов’язані з особливостями стилю захисної і стресдолаючої поведінки. Це підвищений загальний рівень напруження МПЗ, превалювання в структурі дезадаптивних МПЗ і неконструктивних копінг-стратегій. Аналізуючи середні бали за блоками ТРнЗ, виявлено, що у хворих ГП показники першого блока (найбільш адаптивного) вищі, ніж у жінок ОГ. Рівні другого і третього блоків у осіб ОГ суттєво перевищують такі у пацієнток ГП.Висновки. Отримані дані свідчать про більш несприятливу реакцію на захворювання у пацієнток ОГ. Це дало змогу прийняти клініко-обґрунтоване рішення щодо вибору психотерапевтичних мішеней (інтра- чи інтерпсихічні) та методів психокорекції (психотерапевтичних методик) у кожному індивідуальному випадку.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

50

Дикань, Володимир, та Мирослава Корінь. "Концепція впровадження цифрового реінжинірингу в діяльність промислових підприємств". Adaptive Management Theory and Practice Economics 8, № 16 (15 вересня 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-8(16)-02.

Повний текст джерела

Анотація:

Анотація. В статті проведено аналіз тенденцій розвитку підприємств промислового комплексу України та охарактеризовано ключові причини невідповідності стану їх функціонування світовим трендам цифровізації. Доведено, що значно мірою відсталість підприємств промисловості в технологічному аспектів зумовлена втратою їх адаптаційних здатностей швидко реагувати на потреби ринку. Ключовим інструментом трансформації підприємств промисловості України відповідно до сучасних імператив розвитку світової економіки визначено цифровий реінжиніринг. Розкрито зміст реінжинірингу з точки зору реалізації радикальних перетворень в діючій на підприємстві моделі організації за рахунок оптимізації та формалізації бізнес-процесів, що досягаються шляхом впровадження інформаційно-комунікаційних технологій та інструментів з метою створення умов для підвищення узгодженості та ефективності управлінських дій в процесі його інноваційної перебудови. Визначено, що в його основі знаходяться технологічні інновацій та інформаційно-комунікацій інструменти підтримки зв’язків, що забезпечують формування інтегрованого середовища управління процесом створення і виробництва продукції. Охарактеризовано технологічний, організаційний та економічний аспекти реінжинірингу, проаналізовано його основні види. Розкрито переваги і можливості цифрового реінжинірингу в сфері реалізації інноваційних трансформацій в діяльності промислових підприємств. Розроблено концепцію впровадження цифрового реінжинірингу в діяльність промислових підприємств, яка встановлює мету та цілі, визначає умови, інструментальні засоби та етапи його реалізації задля підвищення їх адаптивних здатностей і покращення конкурентних позицій на високотехнологічних ринках. Визначено, що реалізація цифрового реінжинірингу дозволить забезпечити цифрову модернізацію виробничого потенціалу промислових підприємств, покращення ресурсного забезпечення виробництва, оптимізацію управління комунікаціями та розвиток компетенцій персоналу, і, перш за все, формування внутрішньої системи цифрових знань. Ключові слова: промислові підприємства, цифровий реінжиніринг, концепція, інструментальні засоби, трансформація.

Стилі APA, Harvard, Vancouver, ISO та ін.

Статті в журналах з теми "Потенціал адаптаційний"

Оформте джерело за APA, MLA, Chicago, Harvard та іншими стилями